Iван Франко. Украдене щастя
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ДРАМА З СIЛЬСЬКОГО ЖИТТЯ В 5 ДIЯХ
ДIЙОВI ОСОБИ
Микола Задорожний_, чоловiк, лiт 45, невеликого росту, похилий, рухи
повiльнi.
Анна_, його жiнка, молодиця, лiт 25.
Михайло Гурман_, Жандарм _, високий, здоровий мужчина, лiт З0.
Олекса Бабич_, селянин, лiт 40, сусiда Миколи.
Настя_, його жiнка, лiт 35.
Вiйт_, селянин, лiт 50.
Шльома_, орендар.
Селяни, селянки, парубки i дiвчата, музи к и i т. i._
ДiКться коло 1870 року в пiдгiрськiм селi Незваничах.
ДIЯ ПЕРША
_
Нутро сiльськоП хати. Нiч. Надворi чути шум вiтру, снiг б'К об вiкна. В
печi горить огонь, при нiм горшки. Анна i Настя пораються коло печi. На
лавi, на ослонi, на припiчку i на печi дiвчата i парубки, однi прядуть,
другi мотають пряжу на мотовилах; насеред хати при стiльцi один парубок
плете рукавицi, Другий на коливоротi крутить шнур.
ЯВА ПЕРША
Парубки, дiвчата, Анна i Настя._
_
Парубки i дiвчата (спiвають):_
Ой там за горою та за кремiнною
Не по правдi жиК чоловiк з жоною.
Вона йому стелить бiлу постеленьку,
А вiн Пй готуК дротяну нагайку.
Бiла постеленька порохом припала,
Дротяна нагайка бiле тiло рвала.
Бiла постеленька порохом присiла,
Дротяна нагайка кров'ю обкипiла.
Настя (перериваК, махаючи стиркою)._ Та тьфу на вас! Що се ви вигадали
такоП плаксивоП! Мов по покiйнику голосять.
1 парубок (регочеться)._ Ага, а у вас мурашки по шкiрi забiгали.
Настя_. Тю на тебе та на твою голову! Ти гадаКш, що я твого тата жiнка,
що небiжка нiколи з синцiв не виходила.
1 парубок_. Го-го, мiй тато небiжчик усе говорив:
"Як чоловiк жiнки не б'К, то в нiй утроба гниК".
2 парубок_. О, твiй тато добрий цирулик був. Вiн i хлопам умiв кров
пускати.
1 парубок. _I задармо! То также щось варто! Настя. Та повиннi-сте
стидатися хоть тут, у тiй хатi таке говорити та спiвати. Пек, осина! То
так якби, не при хатi кажучи, злого духа при малiй дитинi згадав. Тут
ангели божi лiтають, одна хата в цiлiм селi, де святий супокiй, та згода,
та лад, та любов - а ви якесь таке завели, що гидко i в губу брати.
1 дiвчина_. Та не бiйтеся, тiтко, ми своКю спiванкою святих ангелiв iз
хати не виполошимо.
Настя_. А ти вiдки се знаКш? А може, якраз виполошите? ЗнаКш, як старi
люди кажуть: не викликай вовка з лiсу. А то буваК таке, що як у злу годину
скажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. МоП небiжка мамуня
розповiдали, що раз один такий...
1 парубок_. Та пипоть вам на язик! Iдiть до печi та глядiть, чи швидко
тi вареники будуть, бо далi Микола з мiста приПде та нас понаганяК додому.
Настя_. Ади, який швидкий! Не бiйся, вареники будуть. Гляди тiлько, щоб
ти свою рукавицю доплiв. (Iде до печi.)_
1 дiвчина_. Ну, кiнчiм, сестрички, тоту спiванку. Вона дуже красна. А
така жалiсна, аж плакати хочеться.
Анна (вiд печi)._ Почекайте-но, як замуж повиходите та на своПх плечах
того добра зазнаКте, то вам ще й не так плакати захочеться.
Дiвчата_. От тобi й на! А ви се вiдки знаКте? Хiба ви сього зазнали?
Анна_. Ну, я не про себе говорю. А втiм, що зазнала, то досить менi
знати та богу.
Дiвчата (хвилю мовчать, потiм починають спiвати):_
Ой мужу ж мiй, мужу, не бий мене дуже,
В мене тiло бiле, болить мене дуже.
Пусти ж мене, мужу, в вишневий садочок,
Най я собi урву рожевий квiточок,
Урву рожу-квiтку та й пущу на воду:
Плини, плини, роже-квiтко, аж до мого роду.
Плини, плини, квiтко, плини по Дунаю,
Як побачиш мою неньку, приплини до краю.
Настя (тим часом повиймала вареники, вiдцiдила Пх, полила Пх олiКм,
посолила i ставить на столi)._ Ну, годi вам спiвати! Кидайте роботу!
Вареники на столi! (Парубки i дiвчата покидають роботу i з веселим гамором
сiдають за стiл i Пдять. Настя з Анною коло печi; вона вiдсипала собi
також вареникiв i сiдаК на припiчку, обернена до столу плечима.)_ Ну,
кумо, помагай i ти!
Анна (глядить до вiкна)._ Господи, яка там шаругаП Коли б тiлько нашi
де з дороги не збилися! , -
Настя_. Не бiйся, Пм не першина.
Анна_. Не знаю, але менi так чогось лячно, так чогось сумно, як коли б
якесь велике нещастя надо мною зависло.
Настя_. Та я то, небого, виджу. Цiлий день як сама не своя ходиш. Та й
уже сама собi мiркую, чого би тобi журитися? Живеш, як у бога за дверми...
Анна_. Я?
Настя_. Чоловiка маКш доброго, тихого, роботящого, що трохи не молиться
до тебе.
Анна (зiтхаК)._ Та що то з того!
Настя (тихiше)._ Ага, ти про те, що дiтей не маКш. Не бiйся, бог
ласкав, будуть iще.
Анна (махаК рукою)._ Ей, я не проте!
Настя_. А про що ж? Чого тобi ще треба? Що брати тебе на посагу
скривдили? Тьфу! Наплюй ти на Пх посаг! Тм твоя кривда боком вилiзе.
Анна (кидаКться мов ужалена)._ Йой, кумо! Та хiба я про посаг? I пощо
ви менi згадуКте моПх братiв? Адже знаКте, що вони моП найтяжчi вороги.
Настя_. Знаю, небого, знаю! Наслухалась я про твоК керваве дiвування.
Анна (живо)._ Що? Про моК дiвування? Що ви про нього знаКте?
Настя (добродушно)._ Все знаю, небого моя, все знаю. Як тебе брати
побивали, за наймичку мали, мiж людей не пускали i вкiнцi за наймита замуж
випхали, ще й на посагу покривдили. Ой, та чи тiлько те!..
Анна_. Як то? Ще й бiльше щось знаКте?
Настя (смiКться)._ Та ти, кумо, мене не бiйся! Кажу тобi, що знаю все,
хоч то вiд нас не близька сторона, аж у другiм повiтi, а братiв твоПх я й
на очi не бачила.
Анна_. А вiдки ж ви все те знаКте?
Настя (смiКться)._ Через сороки-ворони, любонько! Були вже такi люди,
що менi доповiли. Навiть би-сь нiколи не вгадала,хто.
Анна_. Певне-сте, десь якусь мою посестру на ярмарку бачили?
Настя_. Ой, кумонько! Чи то я так на тих ярмарках часто буваю! Нi, таки
до моКП хати сама звiстка прийшла, та й то не коли, а вчора.
Анна_. Ну, то я вже нiяк не вгадаю, хто то мiг бути. Парубки i дiвчата
(встають вiд Пди)._ Спасибiг вам, тiтко Анно, i вам, тiтко Насте, за
вечерю!
1 парубок_. Господи тобi слава, що ся душа напхала! Настя (б'К його
стиркою)._ Iди, iди ти, негосподарська дитино!
Дiвчата_. Ну, пора нам додому, а то позамiтаК дорогу, то не докопаКмося
вулицею.
2 парубок_. Не бiйтеся, моП ластiвочки! Нас тут хлопцiв досить, кождий
по двi вас на плечi вiзьме та й додому занесе.
1 дiвчина_. Овва, якi менi силачi. Ще подвигаКтеся та болячки
постручуКте!
Збираються, забирають куделi та пряжу i виходять._
Ну, добранiч вам!
Цiлуються з Анною, вона свiтить Пм скiпкою до сiней._
Анна_. Добранiч, дiвчата, добранiч! Та приходiть i завтра, будьте
ласкавi! (ЗачиняК за ними дверi.)_
ЯВА ДРУГА
Анна i Настя._
_
Настя_. Та було хiба i менi йти.
Анна (спрятуК зо стола)._ Ой, посидьте ще троха. У вас хата не сама, а
як ваш чоловiк буде Пхати, то й так попри нашу хату, то почуКте. А менi
веселiше буде ждати.
Настя (помагаК прятати)._ Та воно то так. А все-таки хата рук потребуК.
Ну, та вже для тебе се зроблю... (ЗупиняКться серед хати перед Анною, з
мискою в руках.) _Ну, а ти не цiкава, вiд кого я дiзналася про твоК
дiвування?
Анна_. Та що менi! Я не вдатна загадки розгадувати.
Настя (лукаво)._ А твоК серце нiчого тобi не говорить?
Анна_. Серце? А вам що таке? Що воно менi маК говорити?
Настя_. Ага, а на лицi мiнишся! Блiднеш, то знов червонiКш! Ну, ну, не
лякайся! Я знаю все, вiд нього самого.
Анна_. Схаменiться! Що ви говорите? Вiд якого нього?
Настя_. Вiд Михайла, а вiд кого ж би?
Анна_. Вiд якого Михайла?
Настя_. Ей, кумо, та не прикидайся, що нiчого не розумiКш. Адже ми обi
не дiти! Михайла Гурмана знаКш, а?
Анна (вiдступаК крок взад i хреститься)._ Свят, свят, свят! Ви що се,
кумо, говорите? Михайло Гурман - так, я зналася з ним, але його давно на
свiтi нема. Вiн у БоснiП згиб.
Настя_. Хто се тобi сказав?
Анна_. Я ее знаю, брати говорили.
Настя_. Еге, то-то й К, що брати!
Анна_. його мати сама лист менi показувала, плакала.
Настя_. Ну, то мусив бути лист фальшивий, бо Михайло живiсiнький.
Анна_. Кумо, бiйтеся бога, не говорiть сього! Може, вам приснився?
Може, дух його вам об'явився?
Настя_. Нi, кумо Анно, я тобi кажу: вiн живiсiнький. У Жандарм _ах
служить уже три роки. Десь був у iншiй сторонi, а тепер його до нас
перенесли. Вчора до нас у хату заходив, про тебе розпитувався.
Анна_. Господи, що се таке? Що зо мною дiКться? Кумо, голубонько!
Кажiть, що се вам привидiлося, приснилося! Адже ж сс... сс такс, що
здурiти можна! Адже ж я тому Михайловi клялася, присягала, що радше в
могилу пiду, нiж з ким iншим до шлюбу стану. А тепер!.. Вiн по мою душу
прийшов. Та нi, нi, ви жартуКте, ви тiлько так говорите!
Настя_. Хрестися, кумо! Чого ти так перелякалась? Тут видима рiч, що
брати ошукали тебе. Значить, на тобi нема нiякоП вини. Вiн i сам се казав.
Вiн зовсiм не винуватив тебе. О, якби ти знала, як вiн гарно та щиро
говорив про тебе!
Анна_. Нi, нi, нi! Не говорiть менi нiчого! Не хочу чути про нього, не
хочу бачити його. (Ходить по хатi, ламаючи руки.)_ Ой господи! Ой боже
мiй, та невже сьому правда? Невже i тут мене одурили, ошукали, мов кота в
мiшку продали?
Настя_. Та вспокiйся, кумо! Що вже про те говорити, що пропало! Най Пм
за се бог заплатить.
Анна (все ще в нетямi ходить по хатi)._ I за що? Пощо? А, знаю, знаю!
Вони Михайла боялися, щоб не вiдiбрав вiд них моКП батькiвщини. О, так,
так! А сей покiрливий, наймит, ще й рад, що що-небудь дiстав. Господи,
рятуй мене! Не дай одурiти!
Настя (бере ПП за плече)._ Та отямся-бо, кумо! Що ти торочиш? Чи не
грiх тобi? Ти тепер замужня жiнка, треба про се все забути.
Анна (вдавлюКться в неП, по хвилi)._ А так, правда ваша! Правда ваша!
Забути треба. Хоч би мало серце розiрватися, а забути треба. Ой господи! I
як воно досi не трiсло? Кiлько я намучилася за тi роки! А тепер гадала, що
от-от давнi рани перестануть болiти. А тут на тобi! МаКш! Той, що досi був
для мене помершим, являКться наново. Кумонько, матiнко моя! Порадь менi,
що маю робити? Дай менi якого зiлля, щоби тут, отут перестало болiти!
Настя_. Де вже менi, небого, до зiлля? Не пораджу я тобi нiчого, хiба
одно: молися богу, чень вiн вiдверне вiд тебе се лихо.
Анна_. Молилась, кумо, молилась! Товкла чолом о кам'янi сходи при
церквi, слiзьми плити вмивала - нiчого не помагаК.
Настя (надслухуК)._ Га, чуКш? Мабуть, дзвiнок теленькаК. Певно, нашi
Пдуть.
Анна (при вiкнi)._ ТеленькаК! Ледво чути за свистом вiтру, а теленькаК.
Господи тобi слава, що Пдуть! Ходiмо зустрiчати!
Обидвi сквапно одягаються i виходять._
ЯВА ТРЕТЯ
По хвилi входять Анна, Настя i Бабич, увесь у снiгу, з батогом у
руках._
_
Бабич_. Дай боже вечiр добрий!
Анна_. Дай боже здоровля! Так, кажете, мiй з вами не Пхав?
Бабич_. Нi, кумо. Я його ще на солянiй жупi лишив. Ще докладав своКП
купи дров i щось там почав з вiйтом перемовлятися, та я не дочiкував до
кiнця та й поПхав за iншими.
Анна_. Бiйтеся бога! Як же ж ви могли його самого лишити в таку страшну
негоду?
Бабич_. Е, не бiйтеся, сам вiн не буде. Певно, поПхав на Купiння з
передiльничанами. А нашi всi на Радловичi гостинцем Пхали. Але вiн швидко
приПде, не бiйтеся. Конята у нього добрi.
Анна_. Ой, я чогось боюся. Кажуть, у лiсi вовки появилися. Ще не дай
боже якого нещастя!
Бабич_. Та вспокiйтеся, кумо! Ще бог ласкав, вiдверне вiд нас лиху
пригоду. А Микола не дитина. Вiн за худобу дбаК. Ну, стара, ходiмо Пхати
додому, там десь конята перемерзли.
Настя_. Ну, добранiч тобi, кумо. Молися, небого, богу, все добре буде!
Бабич_. Добранiч!
Анна_. Оставайтеся з богом!
_
Бабич i Настя виходять._
ЯВА ЧЕТВЕРТА
_
Анна (сама, одягнена в кожу i хустинi, сiдаК коло вiкна i надслухуК)._
Не чути! Тiлько вiтер свище i виК. (ЗаламуК руки.)_ А вiн жиК, жиК, жиК!
Одурили мене, отуманили, загукали, обдерли з усього, з усього! Нi, не хочу
про се думати. В мене К чоловiк, шлюбний. Я йому присягала i йому додержу
вiри. (НадслухуК.)_ Ах! Ось вiн Пде! Ну, прецiнь! Господи тобi слава!
(Виходить.)_
ЯВА П'ЯТА
Микола i Анна._
_
За сценою чути брязкiт нашийникiв. По хвилi входить Микола, весь
присипаний снiгом, в гунi, надiтiй поверх кожуха, в баранячiй кучмi, в
рукавицях i з батогом. Вiн стаК насеред хати, виймаК батiг iз-за ременя i
починаК обтрiпувати снiг, стукаючи при тiм об землю чобiтьми. Вiдтак
охаючи починаК роздягатися._
_
Микола_. Ось тобi i заробок! Ось тобi жий та будь! Ой господи, i як се
я душi не згубив по дорозi, то й сам уже не знаю! Ох, та й утепенився ж я!
Та й промерз до самоП костi! (ВiдсуваК вiкно i кричить.)_ Анно, а коням
треба пити дати! Думав напоПти на Купiннi, та не мож було!
Анна (за сценою)._ Добре, добре! Я вже й воду зладила.
Микола (засуваК вiкно, знiмаК гуню, потiм кожух i вiшаК Пх на жердцi)._
Ну, заробок, нема що казати! За вiсiм шiсток головою наложи - оплатиться.
Цiлiсiнький день роби, двигай, волочися, худобу збавляй, мерзни i мокни,
як остатня собака, - i за все те вiсiм шiсток. А прийдеться платити, то й
того Пм, людоПдам, жаль. I тото би зажерли. Як дають чоловiковi той
кровавий крейцар, то так i видиш, що Пх i за тим колька коче. А бодай вас
уже раз людська праця розсадила та розперла, щоби-сте лиш очi
повивалювали, нелюди поганi! (СiдаК кiнець стола i починаК стягати
чоботи.)_ От iще бiдонька моя! (Кричить.) _Жiнко, гей, жiнко! Анно! Де ти
там?
Анна (входить)._ Ти мене кликав?
Микола._ Таже кликав. Ну що, конi пили?
Анна_. Ще й як. Так, бiднята, перемерзли, мов риби тряслися. Бiдна
худiбка! Я Пм трохи сировицi до води долила, випили по двi коновцi.
Микола_. А Псти мають там що?
Анна_. Ну, та вже я не спустилась на тебе, поки ти Пм даси. Мають по
гарцевi вiвса, та й сiчки я нарiзала у заступника на машинi, ну, та й сiна
поза драбину понапихала. Ба, та чого ти так запiзнився?
Микола_. Ет, волиш не питати. От ходи та поможи менi чоботи стягнути.
Ади, позамерзали як костомахи, та боюсь, щоб ноги не повiдморожувати.
Анна_. Пек-запек! Що ти говориш? Ще би нам лиш того бракувало! (Бере за
чобiт, тягне, та, заглянувши Миколi в лице, опускаК ногу, вiдступаК на
крок узад i хреститься.)_ Свят, свят, свят! Миколо! А тобi що такого? Ти
весь у кровi!
Микола_. Я?
Анна_. Бiйся бога! А се що таке? Чи бiйка де була? Чи, може, ти
скалiчився де?
Микола_. Та нi, нi, не бiйся!
Анна (кидаКться до нього i розпинаК лейбик)._ Та почекай лишень!
Господи, сорочку покровавив! Ну, що се таке з тобою сталося, Миколо?
Микола_. Та то наш вiйтонько гiдний та поважний.
Анна_. Що? Бив тебе?
Микола_. Та певно, що не гладив. (ГримаК кулаком об стiл.)_ Але я йому
не подарую! Я на нiм своКП кривди пошукаю!
Анна_. Ба, та що таке межи вами зайшло? За що?
Микола_. Питай ти мене, а я тебе буду. За нiзащоП З доброго дива мене
вчепився, бодай його той учепився, що в болотi сидить.
Анна (все ще оглядаК його)._ Та не клени, Микола не гнiви бога! Ой
господи, та з тебе тут кварта кровi зь йшла! От iще недоля моя! Давай я
обмию. Десь тут iще тепла вода лишилася. (Iде до печi.)_
Микола (кричить)._ Нi, не треба! Я його до суду завдам! Я завтра, ось
так як К, до самого пана судiП пiду. Най пани побачать! Не мий!
Анна (наливаК в миску води i наближаКться). _Iди, iди, бiдна ти голово!
Не роби з себе смiховище людське! Вiйтовi нiчого не зробиш, тiлько з себе
смiх зробиш.
Микола_. Як то нiчого не зроблю? То цiсарське право позволяв отак над
людьми збиткуватися? Як вiн вiйт пiдприКмець вiд довозу дров на жупу, то
йому вiльно з чоловiка й душу вигнати?
Анна_. Ти, певно, знов полiна продавав?
Микола_. Ну, та певно, що мусив продати. Бiйся бога, чоловiк намучився
в лiсi, намерзся, як собака, крейцарика при душi не маК, а треба прецiнь
чимось душу пiдкрiпити.
Анна_. Ей, Миколо, Миколо! Кiлько разiв я тобi говорила: радше
притерпи, а не роби сього! А тепер ще до суду хочеш iти! Адже вiйт тебе за
таке до арешту борше запакуК, нiж ти його!
Микола (глядить на неП з острахом)._ Агiй, жiнко! Та се ти правду
кажеш! А менi се i в голову не прийшло. Ну, на, мийi
Анна (миК його)._ Я би не знати що за се дала, що ти не тiлько полiна
продав, а ще й сам вiйтовi якесь згiрдне слово сказав.
Микола_. Я? Та скари ж то мене господи, що нi! Вчепився мене, що латер
неповний. Я, як звичайно, остатнiй накладав, а вiн до мене. Вже там хтось
мусив мене прискаржити, що я пару тих дурних полiн продав.
Анна_. А може, вiн i сам видiв?
Микола. А дiдько його знаК, може, й видiв. Досить, що вiн до мене. "Я
тобi, - каже, - не заплачу, поки латер не буде цiлий". А я кажу: "Який був
у лiсi, такий тут К". А вiн менi каже: "Брешеш, ти п'ять полiн продав". А
я йому кажу: "Як продав, то не сам продав. I iншi продають". А вiн до мене
пристав: "Хто продаК?" Та й хто, та й хто? Що я мав йому казати? По
правдi, чоловiк нiчого не бачив, а так на першого-лiпшого говорити стидно.
От я возьми та й скажи йому: "Та й ви самi, доки-сте не були пiдприКмцем,
то-сте продавали". Не встиг я йому се сказати, а вiн як не кинеться на
мене, як не почне гаратати мене палицею! Та через голову, та куди попало.
То вже я й нестямився, коли, i хто, i як мене вiдборонив та на сани
посадив.
Анна (хитаК головою)._ Я так i думала, що ти щось таке мусив ляпнути.
Вiйт не такий чоловiк, аби когось задармо вчепився.
Микола (гiрко). О,_ та певно. У тебе кождий чес' ний, кождий розумний,
коби. тiлько не твiй чоловiк.
Анна_. Я тобi честi не уймаю, але полiн не треба було продавати.
Микола_. Л мерзнути та о голодi бути треба!
Анна_. Було собi з дому взяти пару крейцарiв на горiвку, коли вже без
неП не можеш обiйтися. Адже ж ми вже не такi остатнi.
Микола_. От таке! На заробок Пхати i ще грошi з дому брати!
Анна_. Ну, коли так, то маКш заробок, якого-сь хотiв. (ЗастелюК стiл i
заходиться давати вечерю.)_ Ну, але де ж ти так довго барився?
Микола (гнiвно)._ А тобi що до того? Не твоК дiло! Коли я тобi такий
нелюбий, то не питайся мене нi про що!
Анна (ставить миски на стiл)._ Ну, коли так будеш зо мною говорити, то
певно любiший не будеш.
Мовчанка. Микола тарабанить пальцями по вiкнi, _Anna_ заставляК вечерю.
Микола обертаКться i починаК мовчки Псти. Втiм чути стукання до вiкна.
Анна здригаКться, Микола випускаК ложку з рук._
Анна_. Свят, свят, свят! А се що таке?
Микола_. Хтось до вiкна стукаК! В таку пiзню годину, в таку негоду -
ой, може, яке нещастя!
Голос за вiкном_. Гей, люди, створiть, не дайте душi загинути!
Анна_. Хтось, певно, з дороги збився. Бiжу створити.
Микола_. Анно, стiй! Може, яка зла душа?
Анна_. Ба, та що? Дати чоловiковi загибати? Та й що нам зла душа? Взяти
у нас нема що, нiкому ми нiчого не виннi, то чого нам боятися? (Виходить.
Чути калатання засувiв.)_
ЯВА ШОСТА
_
Микола, по хвилi входить Жандарм з карабiном, увесь присипаний снiгом,
за ним Анна._
_
Жандарм _. Дай боже добрий вечiр!
Микола_. Дай боже здоровля!
Жандарм _. Перепрашаю, що в таку пiзню пору неПрошений до вашоП хати
набиваюся. Але там такастоашна буря, куревiльниця, щоне дай господи! Я з
дороги збився думав уже, що або замерзну де в заметi, або вовкам на зуби
попадуся.
Анна (хреститься)._ Господи!
Жандарм (озираКться на неП, витрiщуе очi, потiм перемагаК себе)._ А
так! Недалеко вже було до того. Там пiд лiсом чути, як вони виють. КождоП
хвилi могли, бестiП, зо мною привiтатися!
Микола_. Та роздягнiться, пане, сiдайте! Адже ж тепер, пiд нiч, далi не
пiдете.
Жандарм _. Та куди вже! Нiг своПх не чую, так промерз та змучився! Ой,
господи тобi слава, що з душею з того снiгового пекла вихопився!
(ОбтрiпуКться зо снiгу i починаК роздягатися. Микола придивляКться йому
ближче.)_
Микола_. А ви вiдки, пане шандаре?
Жандарм _. Та ходом з мiста.
Микола_. Ну, так, ходом. Але родом? Даруйте, але менi здаКться, що я
вас десь колись бачив.
Жандарм (смiКться)._ Ну! Чи не ще! Миколо, старий побратиме! Хiба ж ти
не пiзнав мене? (Клепле його по плечi.)_
Микола_. Михайло Гурман! Так се ти! А ми гадали... Анно, ба, а ти хiба
не пiзнала Михайла?
Анна (зовсiм забувшися, стоПть кiнець столу i, не дивлячись на них,
шепче молитву)._ I остави, i ослаби, i вiдпусти, господи...
Жандарм (регочеться)._ Анно! Господине! Що се вам на побожнiсть
зiбралося? Що ж то, не привiтаКтеся зо старим знайомим?
Анна (подаК йому руку)._ Як ся маКте, пане шандар?
Жандарм (хвилю пильно глядiв на неП, потiм пустив ПП руку, зцiпив зуби
i вiдвернувся, говорить далi тiльки до Миколи)._ Ну, нинiшньоП ночi не
забуду, доки життя мого. ЗнаКте, як я почув крiзь вiтер тi вовчi голоси,
та й то так недалеко - ну, гадаю собi, вже по менi! I так менi нараз мовби
хто приском поза плечима посипав. I в тiй самiй хвилi я побачив збоку
свiтло. Зразу подумав, що то вовк очима блимаК, але далi бачу, що стоПть
на мiсцi... I вже я нiчого бiльше не думав, не мiркував, тiлько як не
пущуся бiгти пiвперек снiгiв, через якiсь рiвчаки, замети та плоти. I бог
його знаК, вiдки в мене стiльки сили набралося. Гримнув чоловiк собою з
десять разiв, то правда, але богу дякую, що. хоть костi цiлi!
Микола_. Ну, що ж, богу дякувати! Але скажи ти менi, будь ласкав, що се
з тобою? Вiдки ти взявся? Адже ж казали, що ти...
Жандарм (регочеться)._ Ха, ха, ха! Що я що такого?
Микола_. Ну, та що ти погиб, умер...
Жандарм (смiКться ще дужче i пiдходить до нього. Микола цофаеться)._
Ха, ха, ха! Та се й правда! Адже ж я небiжчик. Не вiриш, Миколо? Я
вмерлий! Я з гробу приходжу.
Микола (переляканий, хреститься)._ Свят, свят, свят!.. (Слабо
всмiхаКться.)_ Ну, що ти дурницi говориш, Михаиле? То не годиться з такими
рiчами жартувати.
Жандарм (грiзно)._ Ти думаКш, що я жартую? Ану, на, доторкнися мене!
(ПростягаК руку, Микола вiдскакуК)_ А видиш! Та проте дарма! ЗнаКш,
Миколо, пощо я прийшов?
Микола_. Ти? До мене?
Жандарм _. Еге! По твою душу. (Регочеться.)_ Ха, ха, ха! Ото налякав!
Ну, не бiйся, бiдолахо! Твоя душа не така-то дуже цiнна рiч, щоб аж мерцi
з гробу по неП приходили. Не бiйся, ади, я живий чоловiк, такий, як ти!
(Плеще його по плечi.)_ А вiдки я тут узявся, се я тобi зараз скажу.
Вернувши з вiйська, я продав грунт i хату i вступив до Жандарм _iв, ось
уже три роки служу. Зразу на границi був, пачкарiв ловив, а отеК пару
недiль тому перенесли мене в сей повiт.
Микола_. I чи не можна було вiдразу се сказати? А то на тобi! Взявся
страшити мене небiжчиком. Ей, Михаиле, Михаиле! Ти, як бачу, все ще такий
збиточник, як був колись. (ХитаК головою.)_ Ну, сiдай та от вечеряй разом
з нами.
Жандарм _. ОтеК справдi розумне слово. (Бере за ложку i сiдаК коло
столу.)_ Ба, а ви чому так пiзно вечеряКте? Адже, певне, вже пiвнiч буде!
Микола_. Адже я в такiм самiм був, як ти. Тiлько недавно з дороги
приПхав.
Жандарм (Пдячи). З_ якоП дороги?
Микола_. Та з мiста. Латри возив на жупу та й так припiзнився. Насилу
додому допхався, (Псть.)_ А ще менi лиха доля казала Пхати на Купiння.
Думав, що ближче буде, пiвперек лiсу, а тим часом там замело так, що я
троха худоби навiки не збавив,
Жандарм (кладе ложку i глядить на нього здивований)._ Що? Ти сеП ночi
на Купiння Пхав?
Микола_. Таже Пхав.
Жандарм _. Попри купiнську коршму?
Микола_. Ну, таже не куди. Ще зупинився, хотiв конi напоПти, та якась
мара вiдро урвала. Почав було стукати до жидiв, але якось нiхто не
виходив, а я подумав собi: "Ей, уже й так додому близько!" Та й не
достукавшися нiкого, взявся та й поПхав.
Жандарм _. А давно се було?
Микола_. О, певно, що вже зо три години тому. Хоть то вiд нас до
купiнськоП корщми ледво пiвмилi, але як я почав Пхати, як почав стрягнути
та з дороги збиватися, то здавалося, що принаймнi пiвроку Пду. А тут
чоловiк сам-самiсiнький у лiсi.
Жандарм _. То ти сам Пхав? I не тямиш, Пхав ще хто за тобою?
Микола_. Де там! Усi нашi геть поперед мене виПхали, та й усi Пхали на
Радловичi, гостинцем.
Жандарм _. Ну, а в коршмi свiтилося?
Микола_. Та було свiтло, але вiкна були заслоненi та й дверi замкненi.
Мабуть, жиди вже спали, бо на мiй стук нiхто не обiзвався.
Жандарм (воркоче)._ Ну, певноП
Џдять, мовчанка. Анна сидить на припiчку, силуКться Псти, та не може.
_
Ну, спасибi вам, пане господарю, за вечерю! (Кладе ложку i встаК.)_
Микола_. За мало. Видихай здоров! (ВстаК також, оба сiдають на лавi.)_
Анна мовчки спрятуК зо столу._
Жандарм (придивляКться Миколi збоку)._ Ба, що се у тебе, Миколо, таке
лице обдряпане? Я щось не тямлю, аби ти був охочий до бiйки!
Микола (змiшаний)._ Я? Ха, ха, ха! Та куди менi до бiйки? Я чоловiк
спокiйний. А се тi нещаснi латри сьогоднi так мене доПхали. Тiлько що я
почав брати з купи полiна, а вся верхня верства гур-гур на мене. Ще щастя,
що мене на мiсцi не забило.
Жандарм _. Ов, то погана пригодаП
Микола_. Ой, най бог боронить вiд такого зарiбку!
Жандарм _. А багато заробляКш на день?
Микола_. Е, тiлько того зарiбку як кiт наплакав. Вiсiм шiсток на день.
А кiлько чоловiк надвигаКться, намерзнеться, намучить себе i худобу i
нагризеться, то вiдрiкся б i того зарiбку.
Жандарм (знов придивляКться його лицю)._ Але тебе, брате, таки порядно
тi полiна мусили заПхати. Цiле праве лице мов граблями подряпане.
Микола_. Та кажу тобi, що як на мене з правого боку полiна гуркнули, то
я думав, що вже менi голову на камуз розбили.
Жандарм (встаК, проходиться по хатi i сiдаК лiворуч вiд Миколи, а потiм
глядить на нього)._ Ов, та бо у Тебе i з лiвого боку ще гiрше калiцтво.
Микола (змiшаний)._ А то я тим боком на землю впав, на рiще, та й так
направився. Ще щастя, що ока на сук не висадив.
Жандарм (заглядаК йому в очi)._ Е, та бо i спереду шрам на чолi,
зовсiм, як би хто подряпав. Ще й синцi попiд очима. Ей, Миколо, признайся,
се не вiд полiн!
Микола (ще гiрше змiшаний)._ Що ти знов! До чого маю признатися?
Бiймебоже, що я з нiким не бився! Та й нащо би я тебе дурив?
Жандарм (смiКться i клепле його по плечi)._ Ну, ну, Микола, не бiйся! Я
нинi твiй гiсть, то не потребуКш Nменi нi до чого признаватися. Але се
одно тобi скажу, небоже: ти на крутаря не вродився. Видно вiдразу, коли
хочеш щось збрехати, а воно тобi анi руш не удаКться!
Микол а (заляканий)._ Але ж скари ж то мене господи!
Анна_. Миколо, та покинь же божитися! Ось подумай радише, де ми пану
шандаревi постелимо. Пiзня година, , а ви оба помученi, пора спати.
Микола_. Ай, ай, ай, твоя правда, небого! А я, дурень, забалакався та й
забув про се! Я зараз, зараз! (ХапаКться _сюди й туди по хатi, та не може
потрапити на лад. Надiва_К_ шапку та й кожух.)_
Анна_. Ба, ти куди?
Микола_. Я зараз! ЗнаКш, я так думаю: околот соломи принесу, постелимо
Михайловi отут на землi. Ти только верет яких приладь, подушку, а кожухом
накриКться.
Жандарм _. О, спасибiг вам. У мене е свiй плащ.
Анна_. Та я би була сама за соломою пiшла. Микола. НуI Куди тобi! Я сам
заразiсько принесу. (Бере шапку i виходить.)_
ЯВА СЬОМА
Тi самi без Миколи._
Анна пораКться коло постелi._
Жандарм пiдходить до неП i бере ПП за плечi._
Жандарм _. Анно!
Анна (ледве чутно)._ Чого тобi?
Жандарм _. Що, ти навiть поглянути на мене не хочеш?
Анна обертаКться до нього лицем, але зараз спускаК очi вниз i мовчить.
Жандарм довго дивиться на неП.м_Нелюди! Поганцi! Таки додержали слова,
закопали тебе живцем у могилу! Бог би Пм сього не простив!
Анна_. Про кого се ти?
Жандарм _. А про кого ж би, як не про твоПх коханих братчикiв? ЗнаКш,
як мене взяли до вiйська, то один iз них у коршмi виразно сказав менi:
"Ти, Михаиле, iди в божий час, але про Анну i не думай. Не буде вона твоя,
хоч би ми мали ПП живцем у могилу закопати". Я тодi розсмiявся йому в очi,
але бачу, що вони таки поставили на своПм.
Анна (несмiло)._ Так ти... не гнiваКшся на мене? Не проклинаКш мене?
Жандарм _. На тебе, бiдна сирото! Хiба ж я не знаю, що ти тут нiчого не
винна, що у тебе не було власноП волi, що тебе загукали, одурили,
замучили?
Анна плаче._
Та нi, признаюся тобi, в першiй хвилi, дiзнавшися, що ти вийшла замуж
за отсього тумана, я був лютий на тебе. Я був би вбив тебе, коли б ти була
де близько. Я цiлими днями бiгав мов одурiлий по полю i кляв тебе, просив
на тебе у бога найтяжчоП кари, найстрашнiшого лиха,
Анна (перелякана)._ Михайле!
Жандарм _. Не бiйся, бог не дитина, щоби слухати прокльонiв одурiлого
чоловiка.
Анна (крiзь сльози)._ Ой, боюсь, що вiн таки вислухав тебе!
Жандарм (радiсно)._ Що? Значить, ти не забула мене? Любиш мене ще,
Анно?
Анна _(з переляком вiдпихаК його вiд себе)._ Мовчи, мовчи! Що ти
говориш? Не смiй до мене так говорити. Я шлюбна жiнка, я чоловiка маю.
Жандарм _. Е, що такий чоловiк! Нинi К, а завтра може не бути.
Анна_. Як то? Що се значить? Що ти говориш?
Жандарм _. Нiчого. Так собi. Але якби його не було, то ти...
Анна_. Мовчи! МовчиП Не говори! I про чоловiка мого не смiй думати
нiчого злого!
Жандарм _. Ет, говори собi! Се ми вже побачимо. Що я про нього думаю,
то моя рiч.
Анна (бере його за рам'я)._ Михаиле, що ти думаКш, скажи менi?
Жандарм _. Дай менi спокiй! Завтра побачиш!
Анна_. Завтра? Значить, К щось? Ти щось задумав? Щось страшне? О, так!
Бачу се по твоПх очах! Чула се с твого голocy, коли ти розпитував його про
тi шрами. О, я знаю-тебе, у тебе кам'яне серце! Я не буду просити тебе,
щоб тизмилувався над нами, не погубляв нас. Одно тiлькi тобi скажу, що
двоК невинних людей вiзьмеш на душу!
Жандарм _. Я маю в бозi надiю, анi одного не вiзьму. Але те одно тобi
скажу, що твiй чоловiк був би дуже добре зробив, коли би був нинi дома
сидiв i не Пздив на заробок.
Анна_. Звiр ти, звiр лютий! Наострився пожерти нас i тепер думаКш, що
найшов притоку. Але бог тебе,покарае, тяжко покараК?
Жандарм (смiКться)._ Ха, ха, ха! Ось гарно: двоК мерцiв зiйшлося, що за
життя любилися i по смертi одноза друге не забули, а зiйшовшися, не мають
що лiпшого робити, як сваритися. Анно, серце моК! Невже ж я такий,
ненависний тобi?
Анна_. Чого ти хочеш вiд мене? Чого прийшов у сi сторони?
Жандарм _. Богом тобi клянуся, що я не хотiв. Два мiсяцi я вже тут, а
знаКш сама, що я досi оминав вашу хату. Аж сьогодня - не знаю, чи бог, чи
зла доля завели мене до вас.
Анна. Годi. Чоловiк iде! _(Стелить постiль, Жандарм сiдаК кiнець столу
i нiби дрiмаК.)
ЯВА ВОСЬМА
Тi самi i Микола з околотом соломи._
_
Микола (кидаК околiт насеред хати)._ Ну, та й шаруга ж там, господи!
Завтра, мабуть, нашу хату рiвно зi стрiхою замете. Адже я ледво докопався
з хати до стодоли. (РоздягаКться.)_ А ти що, Михаиле, дрiмаКш? А я думав,
що ти з давньою знайомою (моргаК на Анну)_ схочеш побалакати. Адже ви
колись любилися...
Жандарм _. Е, чи однi то дурницi чоловiковi по головi стрiляли, поки
молодий був. А тепер, як чоловiка в вiйську промуштрували, та по
босняцьких горах прогонили, та на шандарськiй службi пiдгартували, то куди
вже йому давнi любощi згадувати. Та й твоя жiнка, вибачай за слово, якась
мов прикисла троха. Мабуть, мiцно ПП в руках держиш, га?
Микола_. Я? ЏП? Господи, та вона мене... Та я би ПП... Але що таке
говорити! Смiшно менi, старому. А от що сумуК та тоскуК вона коло мене, се
правда.
Жандарм _. Ну, се вже ваша обоПх рiч. Що менi в те мiшатися!
Микола_. Так, брате, твоя правда. Муж i жона - одна сотона; чужому нема
що туди пальцi втиркати.
Анна (стелить Жандарм овi на землi)._ Ти, Миколо, дверi позамикав?
Микола_. Ба, аякже! (ПозiваК.)_ О, пора в стебло. (Хреститься i шепотом
молиться до образiв.)_
Жандарм _. Та хiба й собi роздягатися. (РоздягаКться, хреститься i
лягаК на землi.)_ А якби я завтра рано не збудився, то будьте ласкавi
збудити мене, скоро встанете.
Анна_. Добре, добре. (Кладе його карабiн на лаву, заглядаК до печi i
затикаК ПП. Тим часом Микола, скiнчивши молитву, розперiзуКться i лягаК на
постелi.)_
Микола_. Ти спиш уже, Михаиле?
Жандарм_. Та дрiмаю. Або що таке?
Микола_. Та нiчого. Добранiч тобi!
Жандарм_. Добранiч!
Анна хреститься, вiдтак стаК за припiчок i гасить лампу._
Заслона спадаК_
_
ДIЯ ДРУГА
Декорацiя та сама. День. В печi горить._
Микола парить березове пруття i крутить ужiвки._
Анна то пораКться коло печi, то помагаК йому._
_
ЯВА ПЕРША
Микола i Анна._
_
Микола_. Ну, держи добре, не пускай! (Крутить.) _Так. Тепер давай сюда.
Най його хороба спiткаК з його латрами! Плюнув би чоловiк на той заробок,
а тут нi, Пдь знов, щоби того проклятого латра докапарити, щоб вiн йому
стiкся.
Анна_. Та чень нинi легше буде Пхати, нiж учора. Бач, випогодилося!
Микола_. Ага, випогодилося! А вчора дорогу замело зо шумом, що й слiду
не найти. Нi, я таки не поПду сьогодня. I себе збавлю, i худобу, а за що?
Нехай вiн пропадаК зi своПми латрами.
Анна_. Та то певно, що лiпше не Пхати, нiж по снiгах з тягарем
копатися. Латри не втечуть, а робота й дома найдеться. Ой, якби ти був
учора мене послухав та , не Пхав!
Микола. _Або що?
Анна_. Та нiчого. Але моК серце чуК якусь бiду. Яка менi нинi погань
снилася, то нехай бог боронить! Десь нiби я коралi сiю по хатi, по оборi,
по цiлiм селi, та такi грубi та червонi...
Микола (немов сам до себе)._ Коралi-то сльози.
Анна_. А далi десь нiби на нашу хату з усiх бокiв пси гавкають, у дверi
лiзуть, у вiкна голови пхають, та такi лютi та розжертi...
Микола_. Лютi пси - то напасть.
Анна_. А далi десь нiби мене до шлюбу вбирають а в саме бiле: бiлi
черевики, бiлу спiдницю, бiлу перемiтку.
Микола_. Свят, свят, свят! Що тобi, жiнко? Най бог вiдвертаК вiд нас
усе лихе! Що ти говориш?
Анна_. Та що таке? Хiба се що значить?
Микола_. Та... бодай у лиху годину не згадувати! Господи! Сон, мара! На
все божа воля. Не треба нiколи забiгати поперед батька в пекло, ось що!
(Крутить далi.) _Гм, i що його робити з тими латрами, i сам не знаю.
Анна_. Може би пiти спитати Бабича, чи вiн Пде?
Микола_. То правда. Як вiн Пде, то нiяково менi лишатися. Як тiлько
сани полагоджу, то зараз пiду до нього. (КидаК готовi ужiвки i сiдаК на
лавi.)_ Ой, крижi болять! Господи, проробив чоловiк свою силу на чужих
людей, а тепер для себе лиш останочки лишилися. Анно!
Анна (коло печi)._ Чого тобi?
Микола_. Що сей шандар так рано схопився? Я й не бачив, коли вийшов.
Анна_. Казав, що мусить, служба...
Микола_. А знаКш, я як його побачив, то зразу одеревiв на мiсцi. В таку
годину, в тiм мундирi - зовсiм здавалося, що се мертвець з тамтого свiту
до нас приходить. А тим часом, бачу, вiн живий.
Анна_. А хiба ж ти не знав, що вiн у наших сторонах?
Микола_. Я? Та вiдки я мав знати? Я був певнiсiнький, що вiн давно вже
зогнив у Боснi. Адже ж твiй братьб присягався передо мною, що його нема на
свiтi, навiть карту з вiйська показував. Тiлько то бiда, що я
неписьменний, то й не мiг прочитати.
Анна_. Значить, i тебе так само одурили, як i мене.
Микола_. Не знаю, пощо Пм так конечно забаглося випхати тебе на десяте
село.
Анна_. А я знаю. Не хотiли менi нiчого дати з вiтцiвщини. Ну, а якби я
була пiшла за Гурмана, то той би Пм був з горла видер. Ти знаКш, який вiн
був чоловiк. Боялися його, то й постаралися разом з вiйтом, що його,
одинака в матерi, випхано на вiйну, а потому скористали з часу, щоби мене
також випхати в iнший бiк. Ось i вся мудрiсть.
Микола_. Господи, а я й не догадувався, куди стежка в горох! Чоловiк з
багачами кумпанiП не водив, то й на багацьких штуках не розумiКться.
Анна проходить коло нього, вiн ловить ПП, прихилюК i цiлуК в чоло._
Бiдна ти моя небого! А ти дуже любила сього Михайла?
Анна (спалахнувши)._ Ну, що вже про се говорити? Любила чи не любила,
тепер нема що й згадувати. От радше йди сани ладь! Обiд уже готов. Поки ти
там упораКшся, то вже вистигне як слiд.
Микола_. Твоя правда, Анно! (ВстаК i бере ужiвки.) _Не час бiдному
згадками бавитися, треба роботу робити. Наливай лишень, я зараз буду
готов! (Виходить.)_
ЯВА ДРУГА
Анна i Микола за сценою._
Анна (наливаК борщ у миску, насипаК у другу квасолю i ставить на
стiл)._ Чи дуже любила сього Михайла? ЗдаКться, що дуже, коли й досi вся
тремчу, всю мене мороз проходить, як його згадаю. ЗдаКться, що таки дуже.
А може, бiльше боялася його, нiж любила. У, сила у нього! Вола за роги
хопить та й на землю кине. Господи, таких, як мiй, то йому нiщо двох у
одну жменю. Самим поглядом, здаКться, наскрiзь тебе прошибаК, мов
розпаленим дротом. Ох, та й боюсь я його тепер! Боюсь, як найтяжчого
ворога! I певно, що як вiн на нас завзявся, то зiтре нас на порох,
знищить, зруйнуК. Бо хiба ж мiй чоловiк зможе з ним боротися?
Микола (за сценою)._ Анно, гов, Анно!
Анна_. А чого тобi?
Микола_. Де ти рептюх подiла? Най коням сiна накладу.
Анна_. Та рептюх осьде в сiнях; я давно сiна наклала. Ходи Псти.
(ВигортаК огонь з печi.)_
Микола_. Зараз, тiлько ще лещети поладжу. Десь два лещети випали.
Анна_. Та лиши лещети на потому, не втечуть! Ой господи, чим далi, тим
чогось гiрше менi робиться. Моторошно, мов перед пожаром. Усе менi
здаКться, що осьось якесь нещастя...
ЯВА ТРЕТЯ
Микола i Анна._
_
Микола (скрипнув дверми входячи)._ Н-ну!
Анна (схапуКться вiд печi)._ Ох! Се ти?
Микола_. А тобi що такого, жiнко? На тобi лиця нема!
Анна_. Нiчого, нiчого. Щось менi недобре зробилося. Се, мабуть, вiд
печi... Я трошка загорiла, та голова крутиться. Сiдай лишень та Пж, я
нап'юсь води, то менi легше буде;
Микола (сiдаК за стiл, хреститься i бере ложку). _Та ходи й ти обiдати.
Менi якось самому страва в рот не лiзе.
Анна_. Е, що там! Не прибагай собi нiчого, Пж! А я тим часом пiду до
Бабича та спитаю його, чи Пде вiн у лiс.
Микола_. Га, коли так, то йди. Троха пройдешся, то чень i голова
перестане болiти. Iди, йди! (Псть.)_
Анна накидаК на голову хустку i направляКться до дверей. В тiй хвилi
дверi вiдчиняються. Входять Жандарм , вiйт. Бабич, присяжний i ще один
селянин._
ЯВА ЧЕТВЕРТА
Микола, Анна, Жандарм , вiйт, Бабич i один селянин._
Вiйт (входячи)._ Слава Iсусу Христу!
Микола_. Слава навiки. Просимо до обiду!
Вiйт_. Обiдайте з богом святим, най бог благословить!
Микола_. Сiдайте, пане вiйте. Що вас сюди до нас приводить?
Вiйт (сiдаК на ослонi плечима до столу, Жандарм на лавi, присяжний i
селянин стоять i роззираються по хатi)._ Гм, так собi. МаКмо до вас
маленьку справу.
Микола_. До мене? А то що такого?
Вiйт_. Ви вчора сказали пану шандаревi, що були вночi в коршмi на
Купiннi?
Микола_. Та був. Не в коршмi, а пiд коршмою.
Вiйт_. I пiзно вночi?
Микола_. Та пiзно. Вже за мною, бачу, нiхто не Пхав.
Вiйт_. Ви приПхали додому закровавлений?
Микола_. Та... та... так.
Жандарм _. Що? Ви й додому закровавлений приПхали? Я сього вiд вас не
чув. Господине, правда се?
Анна_. Та правда. Я сама його обмила.
Жандарм _. О, сс важна рiч. (Пише в книжечцi.) _А ви ж сказали, що в
лiсi скалiчились, ще як латри брали. Значить, ви й до мiста Пхали
закровавлений i з мiста вертали у кровi?
Вiйт_. Вiн вам так казав? Ну, се неправда. Вiн у мiстi був
здоровiсiнький i зовсiм чистий. Я прецiнь його сам бачив на жупi.
Микола. Скажiть же всю правду, пане вiйте!
Вiйт_. Яку всю правду?
Микола_. Адже ж се ви самi мене так покровавили. Жандарм
_(схапуКться)._ Що, що, що?
Вiйт_. Брешеш, Миколо. То правда, що ми троха з тобою перемовилися за
тi полiна, але покровавити тебе я анi гадки не мав.
Микола. Я маю на те свiдкiв. Я навмисне не змивав кровi з себе i додому
так приПхав, щоби вас до суду завдати.
Вiйт_. Ха, ха, ха! Мене! До суду!
Жандарм _. Яких маКте свiдкiв?
Микола_. Та от кум Бабич i кум Калинич також там були, то можуть
посвiдчити.
Бабич (шкробаеться в голову)._ Та бути я був, то нема що казати; але
того я не бачив, аби вас кум начальник покровавив. Ударив вас поза вуха,
то правда, але \. щоби_ вас отак подряпав, то я того не можу посвiдчити.
Селянин_. I я також не можу.
Жандарм _. Миколо Задорожний, я вас арештую.( ВидобуваК з торби залiзнi
ланцюжки з наручниками.) _Давайте сюди руки i не думайте опиратися, бо вам
гiрше буде.
Анна_. Ой горечко моК!
Микола_. АрештуКте? Мене? За що?
Жандарм _. Ви самi, певно, лiпше знаКте за що. ВчорашньоП ночi на
Купiнню в коршмi всiх жидiв вирiзано.
Микола_. Ой господи! То я би мав у тiм бути?
Жандарм _. Я не знаю. Дай боже, щоби нi. Але скажить свамi,_ чи против
вас усе не свiдчить? Коли ви невиннi, то не маете чого боятися, на судi
ваша правда покажеться. Але я мушу своК зробити. Давайте руки!
Микола_. Бог видить мою душу. Я невинний. Робiть зi мною, що хочете.
(ПодаК руки, Жандарм заковуК його.)_
Жандарм _. Так, то розумно. А тепер скажiть менi, де тi чоботи, що ви
вчора мали на собi?
Микола_. А онде стоять у запiчку.
Жандарм _. Присяжний, подайте Пх сюди!
Присяжний подаК, вiйт i Жандарм оглядають Пх до вiкна._
Њ! Ось кровi
Вiйт_. I ось тут К!
Жандарм _. То сумно. Вiдложiть набiк!
Микола_. То з мене кров, як я Пхав. Жандарм _. Се вже будете в судi
толкувати, се до нас не належить. Ви мали з собою сокиру? Де вона?
Микола_. Он пiд лавою. Жандарм _. Присяжний, подай ПП сюди!
Присяжний подаК, Жандарм i вiйт оглядають._
Њ й тут кров. Ось на топорищу. В i й т. I ось на обусi. I ось на лезi.
Жандарм _. Вiдложiть набiк! А тепер покажiть кожух!
Оглядають кожух._
Њ й тут. Вiдложiть набiк. (Iде до постелi i шукаК пiд подушками в
соломi. До Анни.)_ Створiть скриню!
Анна весь той час стояла мов остовпiла, не рушаКться з мiсця, тiльки
глядить на нього._
Жандарм _. ЧуКте, жiнко, створiть скриню! (Коли вона не рушаКться, вiн
виймаК Пй iз-за пояса ключ, вiдчиняК скриню i разом з вiйтом починають
перешукувати все.)_ Ну, тут нема нiчого. Пане вiйте, присяжний i ви,
свiдки, iдiть з ним i перешукайте все обiйстя, шопу, комору, стодолу,
всякi скритки! А я тут переслухаю господиню.
Вiйт_. Ну, Миколо, ходи з нами!
Микола_. Господи, ти знаКш, за що на мене такий тяжкий хрест посилаКш,
нехай буде твоя воля! (Виходить, за ним вiйт, присяжний i селянин.)_
ЯВА П'ЯТА
Жандарм i Анна._
Жандарм (по Пх вiдходi хвилю мовчить, стоячи недвижно серед хати
напротив Анни, яка стоПть коло вигаслоП печi. Вiдтак вiн випростовуКться i
пiдносить голову. Остро.)_ Анно!
Анна пiдводить голову, глядить на нього з невистазаною тривогою i
опускаК очi._
Жандарм _. Сюда ходи!
Анна пiдходить до нього i зупиняКться._
Жандарм _. Ближче, ближче! Гляди менi в очi! Просто!
Анна (силуКться глядiти, тремтить уся, потому кидаКться перед ним на
колiна)._ Михаиле! Михаиле! Не муч мене! Не можу глядiти на тебе! Ти такий
страшний!
Жандарм _. Дурна! Чого тобi боятися? Для злодiПв, розбiйникiв я можу
бути страшний, се моя служба. Ти не бiйся!
Анна_. Але ж вiн нiчого не винен! Михаиле! Що ти наговорив на нього?
Клянусь тобi, вiн не винен!
Жандарм _. Хто вiн? А, твiй Микола! Ну, а може, й винен?
Анна_. Нi, нi, нi! Нiколи! Вiн такий добрий, вiн хробака дармо не
розтопче, не то щоб чоловiка вбив!
Жандарм _. А мене вбив! Мене зробив нещасливим! Нi, не говори менi про
нього! Яке менi до нього дiло? Я йому не ворог, а трафилися такi слiди, що
свiдчать против нього, то я його мушу арештувати. Мушу, чуКш? Се моя
служба. Коли вiн не винен, то в судi його правда покажеться.
Анна_. Так чого ж ти вiд мене хочеш? Я прецiнь з ним не була, нiчого не
знаю. Лиш то знаю, що приПхав кровавий i казав, що його вiйт побив.
Жандарм _. Байдуже менi про се. Будеш те в судi говорити. Я про що iнше
хочу з тобою побалакати. Анно, дивися менi в очi! (Бере ПП за плечi i
вдивляКться Пй у очi.) _А ти ще гарна, молода, свiжа! Анно, любиш мене?
Анна (тремтить)._ Михаиле, пусти мене!
Жандарм _. Нi, не пущу! Скажи зараз, любиш мене? Анна (вiдвернувшись)._
Нi, нi, не люблю! Ти страшний! Не люблю!
Жандарм (грiзно)._ Гляди менi в очi, чуКш? Анна дивиться йому в очi.
Скажи тепер, любиш мене?
Анна_. Михаиле! Братчику мiй, не муч мене! Коли отак впираКш у мене
своП очi, то менi так важко, так страшноП Сама не своя стаю!
Жандарм _. Дурницi! Говори, любиш мене? Анна (ледве чутно)._ Люблю.
Жандарм _. Ще раз скажи! Голоснiше! ан н а. Люблю.
Жандарм _. Пам'ятай же. I будеш моКю? Стiй просто, не трясись! Знай, що
вiд мене не втечеш! О, я не такий, щоб тебе пустити з рук! Раз менi щастя
всмiхнулося по тiльких роках, то вже я тепер не випущу його! Зубами в
нього ввiп'юся, а не випущу. Говори, будеш моКю?
Анна_. Ради бога, Михаиле! Не говори сього! Я шлюбна жiнка! Я
присягала. Грiх менi таке слухати, грiх подумати про таке!
Жандарм _. А не грiх було дати менi слово, а потому вийти за другого?
Не грiх украсти моК щастя?
Анна_. I моК вкрадено, голубе мiй! I моК серце розбито, i мене з
нелюбом спаровано! З туманом отаким, що з ним нi в кут нi в дверi, що з
нього люди смiються, що хiба хто не хоче, той з нього не глузуК! А ти ще
дорiзати мене хочеш!
Жандарм _. Дарма, дурне говориш! Коли се правда, що кажеш, то будь
моКю! На злiсть тим, що нас розлучили. Наперекiр тим, що вкрали наше
щастя. Ми його вiдокрадiмо, наше щастя!
Анна_. Бог нас покараК, бог!
Жандарм _. Не слухай того! Бог нашоП муки не потребуК. А трафилась нам
нагода, то й пожиймо свобiдно та покоштуймо щастя.
Анна_. Чи довго воно потриваК?
Жандарм _. Щастя нiколи довго не триваК. Щастя все - день, година, одна
хвилина.
Анна_. А потому?
Жандарм _. Потому? Менi то в головi, що потому буде! Досi бiдували та
мучились, i потому те саме буде. Овва, велика невидальщина. Хiба тобi
страшно?
Анна (не зводячи з нього очей, ледве чутно)._ Нi, не страшно.
Жандарм _. Так хочеш бути щасливою?
Анна (так само)._ Хочу.
Жандарм _. Так будеш моКю?
Анна (так само)._ Буду.
Жандарм _. Пам'ятай же! Держу тебе за слово. А як i тепер мене одуриш,
то горе тобi! Я страшно пiмщуся на тобi й на нiм.
Анна (так само)._ Нi, не одурю.
Жандарм _. Ну, продрухайся! Що се ти мов крiзь сон говориш? (ПотрясаК
ПП за плечi.)_ Ось вони надходять. Плач, ламай руки, щоби нiчого не
догадалися. Проси мене, щоб я його помилував. А як вiдведуть його до
мiста, то я до тебе навiдаюсь.
Анна з заломаними руками стоПть мовчки коло печi._
ЯВА ШОСТА
Тi самi i Микола скований, вiйт i селянин._
_
Жандарм _. Ну, що ж, вiйте, найшли що пiдозреного?
Вiйт_. Нiчогiсiнько, пане шандаре. Тiлько на санях двох лещетiв нема, а
на третiм троха кров'ю замазано.
Жандарм _. Ага, се також важне. (ЗаписуК в книжцi.)_ Ну, а тепер ведiть
його. I отсi рiчi заберiть. Лещет iз саней вийняли?
Присяжний_. Я вийняв, ось вiн.
Жандарм _. Добре. Вiзьмiть, пантруйте, аби кров не стерлася. А ви,
вiйте, форшпан для нас вистарайте. По снiгу тяжко буде арештанта аж у
мiсто пiшки гнати. А може, у нього спiльники К, то щоб де в лiсi не напали
та не вiдбили.
Микола_. Господи! Що се зо мною дiКться? За що на мене така кара
тяженька?
Вiйт (шкробаеться в голову)._ За форшпан, пане шандаре, тяжко буде
нинi. В кого К тягло, то всi потягли на заробок, то до латрiв, то до
кльоцiв. От хiба би його власнi, Миколовi конi взяти i в його сани
запрягти.
Жандарм _. А що ж, i се можна.
Вiйт_. То тут може хто-небудь з вами присiсти: буде кiньми гнати i
потому приПде назад.
Жандарм _. Дуже добре. Менi ще й так, мабуть, прийдеться сюди вернути,
за спiльниками шукати.
Вiйт_. То ще й лiпше. Ану, куме Бабичу, iдiть та запрягайте!
Бабич вiдходить._
Микола (що досi сидiв на ослонi та втирав руками сльози)._ Анно!
Анна (мое остовпiла)._ Чого тобi, Миколо?
Микола_. У тебе чиста душа, невинна... Молись богу, щоб швидко й моя
невиннiсть виявилася.
Анна_. Чиста душа... А хiба ж твоя менше чиста?
Микола_. А господарства пильнуй! Небагато у нас тоП мiзерiП К, то щоб i
те не пропало. А на адукатiв не траться, щоби мене боронили. Маю в бозi
надiю, що й без них мене отець милосердний iз того нещастя вийме.
Анна_. Га, коли так кажеш...
Микола_. Так, так, так, не роби того. Здайся на бога.. А тiлько...
(Тремтить, його лице кривиться до плачу, руки судорожно обiймають ПП.)_
Анно! Аннице моя! Тiлько ти... не забудь мене! (УтираК очi.)_
Анна_. Ну що ти, Миколо! Чи слiд тобi при чужих людях плакати?
Вспокiйся! Бог нас не лишить.
Микола_. Га, божа воля! Най вiн з усiма нами робить, що задумав.
Ходiмо, люди добрiП (ЦiлуК Анну i виходить, за ним Жандарм , вiйт i iн.
Анна по його вiдходi хоче кинутися до дверей i зупиняКться, хапаК себе за
голову, вiдтак ламаК руки.)_
Анна_. От тобi й ангели божi понад хатою перелетiли!
Заслона спадаК_
ДIЯ ТРЕТЯ
Мiсце перед коршмою. З правого боку сiльська дорога, з лiвого високий
плiт, у глибинi сцени коршма з широкою створеною брамою. Пiд коршмою
ослони, коло плота грубi дерев'янi колоди, на яких можна сидiти._
ЯВА ПЕРША
Три дiвчини виходять iз коршми, по-недiльному убранi._
_
Перша дiвчина_. Живенько, сестрицi, живенько бiжiть та скликайте
парубкiв!
Настя_. Дух святий з нами, кумочко! Кажуть, що його таки вiшати будуть.
Обi жiнки_. Господи! (Хрестяться.)_
Перша жiнка_. I хто би був подумав, що вiн душогуб! Такий тихий та
смирний...
Друга жiнка_. Ой кумонько, чоловiк усе чоловiком, а нечистий, бодай
моцi не мав, усякого пiдкусить.
Перша жiнка_. Ба, та чути, що там великi грошi у Абрамка забрали. Не
знати, чи вiднайдено Пх?
Настя_. Де там, анi слiду. Микола мовчить, як заклятий, не хоче видати
спiльникiв.
Перша жiнка_. От дурний! Нiби то йому що поможе, як вiн буде гнити, а
тi уживати.
Друга жiнка_. Га, то у них уже такий злодiйський закон, що один другого
не смiК видати, аби i сам ось тут погибав.
Перша жiнка_. То кам'янi душi. Господи! I десь такi люди родяться, i
материне молоко ссуть, i по землi ходять, i пiсень спiвають!
Друга жiнка_. Нi, кумо, пiсень вони не спiвають. Нiколи не спiвають.
Хiба ти чула коли, щоб Микола спiвав?
Перша жiнка_. Та й справдi! Вiдколи його знаю, то пiснi я вiд нього
нiколи не чула! Ото диво!
Друга жiнка_. Ну, а що ж його жiнка? От iще бiдна! Така молода, така
красна i з такого роду славного! Адже про ПП вiтця по всiх селах слава
йшла. Перший багач був на весь повiт, i лiпотент громадський. А тепер ось
на яке зiйшла!
Настя_. Ой кумонько! Не знаКте ви, що то за жiнка.
Перша жiнка_. Ну, або що?
Настя (понижаК голос, з притиском)._ Остатня!
Обi жiнки (б'ють себе об поли руками)._ Що ви кажете?
Настя_. Що чуКте. Адже ми близькi сусiди. То я нiби не вважаю, але все
добре бачу, що у неП робиться.
Обi жiнки_. Ну, та що, що? Розказуй!
Настя_. Та що вам розказувати? Гидко розказувати. ЗнаКте, з ким собi
заходить? З шандарем. З тим самим, що ПП чоловiка до кримiналу завдав.
Жiнки_. Господи!
Настя_. Вона здавна з ним любилася, ще дiвкою бувши. Вiн з того села,
що й вона. А ПП брати силою ви дали за Миколу.
Жiнки_. Ну, се ми знаКмо. Але з шандарем!
Настя_. Вiн у неП два рази щотижня нiч ночуК. Смерком приходить,
досвiта вiдходить. Вiн, бачите, нiбито за Миколовими спiльниками пошукуК.
Мойому чоловiковi сам так казав, аякже!
Жiнки_. Господи!
ЯВА ЧЕТВЕРТА
Анна, жiнки i Настя._
_
Пiд час тоП розмови сцена звiльна заповняКться парубками i дiвчатами.
Вони стоять нупками, гуторять, смiються. Старшi жiнки i чоловiки однi
проходять улицею, другi заходять у коршму або виходять iз неП._
Анна _(входить одягнена по-недiльному, оглядаКться боязно i
наближуКться до сидячих жiнок). Слава Iсусу ; Христу._
Перша жiнка (холодно)._ Слава навiки!
Анна_. А не було тут?.. (УриваК i озираКться.)_
Друга жiнка_. Ви за своПм чоловiком озираКтеся? Нi, не було його тут.
Анна (обертаКться до неП залякана)._ За чоловiком? Нi, я не за
чоловiком.
Настя (з ущипливим докором)._ А ми тут власне про нього згадували, кумо
Анно, чуКте? Кажуть, що вiн дуже слабий.
Анна (мое непритомно)._ Слабий? Я не чула. А що йому таке?
Настя (так само)._ Та вiшати його мають.
Анна (стрепенулася, а далi, бачачи, що Настя кпить в_ неП, вiдповiдаК
також ущипливе)._ Вiшати? Га, се така слабiсть, що я йому на неП не
пораджу. Як завинив, то , вихай покутуК.
Настя (вiдвертаКться вiд неП плечима, до першоП жiнки)._ А знаКте, там
один чоловiк iз Непитова сидiв iз ним у однiй казнi, а тепер вийшов. То
розповiдав мо тому чоловiковi. "Переказував, - каже, - з вашого села
Задорожний: "Просiть там мою жiнку, аби мене хоч раз вiдвiдала. Нехай менi
який крейцар передасть, чисту сорочку принесе. Та й нехай менi адвоката
найме".
Анна вiдходить на вулицю i щезаК._
ЯВА П'ЯТА
Тi самi без Анни. Парубкiв i дiвчат сходиться бiльше. Гомiн._
_
Перша жiнка_. Огидниця!
Друга жiнка_. Погане зiлля!
Настя_. Без серця вона! I вiдразу се було видно. Адже як його брали, то
аби вам слово сказала, аби одну сльозу проронила, як чеснiй жiнцi
годиться! Де там!
Перша жiнка_. Цiкава я, за ким вона тут шукала?
Настя_. Та за ним, за ним! За своПм шандарем.
Перша жiнка_. Ба, а вiн хiба тут К?
Настя_. Нинi я видiла його в церквi. Видно, що К.
Друга жiнка_. Та й менi здаКться, що я його бачила, як iшов до вiйта.
Настя_. Вона, певно, ждала на нього в хатi, а не можучи дiждатися,
пiшла за ним по селi шукати.
Друга жiнка_. Ну, сього би вже було забагато. Хiба би весь стид
загубила.
Настя_. А ви думаКте, що не загубила? Ану, побачите! Вона тут iще з ним
i танцювати буде.
Жiнки_. Тьфу! Пек, осина!
ЯВА ШОСТА
Тi самi, музики, потiм вiйт._
_
Гомiн серед молодежi_. Музики йдуть! Музики! Ладьте мiсце для музик!
(Кiлька парубкiв виносять пiдвищену лаву з коршомних сiней i ставлять
знадвору пiд стiною.)_ Ось так! Тут буде добре!
Музики, - три селяни, один зi скрипкою, другий басом, третiй з решетом,
- входять, кланяються на всi боки, вiдтак вилазять на лаву, де Пм тим
часом поставленi стiльцi. Вони сiдають i потягають смиками по стру ментах,
трiбуючи Пх. Гомiн довкола, смiхи, жарти. Сцена наповнюКться._
_
Вiйт (виходить iз коршми, грiзно)._ А тут що?(П_обачивши музику.)_ А ви
що тут робите? Хто вам позволив?
Музики (встають, знiмають шапки, скрипник говорить)._ Пане начальнику,
нас закликали. Ми люди зарiбни. Не наше дiло питати дозволу. Нас
закликали, казали що можна.
Вiйт_. Хто вас закликав?
Скрипник_. Та парубки, а хто ж би. Он Андрух, та Олекса,та Степан.
Товпа втихаК. Три парубки виходять наперед i кланяються вiйтовi._
Вiйт_. А вам чого треба?
Перший парубок (кланяКться)._ Та ми би просили, пане начальнику, щоби
те позволили троха потанцювати. Нинi пущiння, то вже остатнiй раз.
Вiйт (строго)._ А чий ти?
Парубок_. Та Василя Пiвперечного, Олекса.
Вiйт_. А був ти нинi в церквi?
Парубок_. Та був, пане начальнику.
Вiйт_. А чув ти, що Кгомость наказували?
Парубок_. Та чув, пане начальнику.
Вiйт_. А наказували вони вам на музику та на танцi до коршми ходити?
Парубок_. Та не казали.
Вiйт_. Ну, а ви так слухаКте наказу?
Парубок (чухаКться в потилицю i всмiхаКться). _Та хто би там його
слухав, пане начальнику! Нашi Кгомость старенькi, хiба вони знають, чого
молодим потрiбно? То вже як ви позволите... То вiд вас залежить, а не вiд
Кгомостя.
Iншi парубки_. Так, такi Ми вже пана начальника просимо дозволити нам.
Вiйт_. Не дозволяю! Не можна.
ЯВА СЬОМА
Тi самi i Шльома_.
Шльома (вибiгаК з коршми з фляшкою i чаркою). _Як то не можна? Чому не
можна? (До парубкiв.)_ Нi, нi, не бiйтеся, пан начальник жартують. Чому би
не було можна? (НаливаК чарку.)_ Ну, пане начальнику, дай вам боже
здоровля!
Вiйт_. Нi, Шльомо, раз тобi сказано, що не можна, то не можна. А випити
вип'ю, бо щось мене в трунку млоПть (п'К), i заплачу тобi, але танцiв анi
музики менi не смiК бути.
Шльома_. Але ж, пане начальнику, ви не маКте права менi заказувати. Се
мiй заробок. У мене К патент.
Вiйт_. Патент? Який патент?
Шльома_. Як то який? Цiсарський патент. з печаткою! Ось дивiть!
(ВитягаК з-за пазухи папiр, зложений удесятеро, i подаК його вiйтовi.)_
Вiйт (незручно розвиваючи папiр, обзираК його на рiзнi боки, очевидно,
не вмiючи читати, а вiдтак вiддаК жидовi)._ Та коли так, коли маКш патент,
то iнша рiч. То вже не моя власть.
Шльома_. А видите? Чи я не казав, що музика буде? Ну, хлопцi, чого
стоПте? Берiться до дiвчат! Адiть, як вони нiвроку настроПлися танцювати.
А ви, музики, вип'Кте?
Музики_. Ба, та нам так i належиться.
Басист_. Сам бог приказав.
Шльома(частуК Пх)._ Ну, пийте ж, пийте, а грайте добре!
Музики_. То вже наша рiч.
Вiйт_. А пам'ятайте менi, аби все порядно, без образи божоП.
Шльома_. ЧуКте, що пан начальник каже? Без образiв божих!
Вiйт_. А скоро сонце зайде, зараз менi перестати i додому розходитися.
Я тут присяжного пришлю, аби нiхто не смiв...
Шльома_. Пощо, пане начальнику? Пощо присяжного трудити! Хiба я сам не
знаю, що належиться? Як прийде той час, то вже я сам Пм скажу, що треба
перестати. Ну, ну, бавтеся! А ви, пане начальнику, ходiть зо мною, я вам
маю щось дуже ладне сказати. (Тягне його до коршми.)_
ЯВА ВОСЬМА
Тi самi без вiйта i Шльоми._
Юрба розступаКться, прочищуючи мiсце посерединi. Старшi чоловiки i
жiнки засiдають то коло музик, то попiд стiною на ослонах, то на колодах.
Дiти вилазять на плiт. Парубки i дiвчата у двi лави стоять довкола. Музика
зачинаК грати._
Один парубок. _Гей, погуляймо нинi! Нехай лихо смiКться! Ану, музики,
коломийки! Та такоП врiжте дрiбноП, аби аж жижки трусилися!
Музики грають коломийки, кiлька пар танцюК. По якiмсь часi музики
уривають, танцюючi стають._
Парубок_. А то що? Чого ви стали? Скрипник показуК смиком на вулицю.
Гомiн_. Шандар! Шандар! Той, що Миколу до кримiналу завдав!
Усi стихають, па лицях видко неспокiй а навiть острах._
ЯВА ДЕВ'ЯТА
Тi самi, Жандарм i Анна._
_
Жандарм (тягне Анну за руку)._ Але ходи ж бо, ходи! Чого тобi
ониматися!
Анна_. Бiйся бога, Михаиле! Пусти мене! Ади, люди ззираються.
Жандарм _. Ну, то що, що ззираються? Кому цiкаво, нехай дивиться. А
мене то що обходить? Я з людського диву не буду нi ситий, нi голоден.
Анна_. Але стидно. Лице лупаКться. Шепчуть, пальцями показують.
Жандарм (грiзно дивиться на неП)._ Анно, я думав, що ти розумна жiнка,
а ти все ще дурницi плетеш. Пiсля того, що сталося, ти ще можеш уважати на
людськi позирки i пошепти! Тьфу, чисто бабська натура!
Анна_. Михаиле!..
Жандарм _. Нi, не кажи менi так! Не хочу тебе знати, анi бачити, коли
ти така.
Анна_. Михаиле!..
Жандарм _. Ну, так iдеш?
Анна_. Господи, що ж я маю робити!..
Жандарм _. I танцювати будеш зо мною?
Анна _(з жахом)._ Тут? При всiх?
Жандарм _. Ти знов своК? Анi слова бiльше! Будеш чи не будеш?
Анна (шепче)._ Господи, додай менi сили! (ПодаК йому руку. ОбоК
наближаються до юрби перед коршмою.)_
Жандарм _. Слава Iсусу!
Селяни i селянки (кланяються)._ Слава навiки!
Жандарм _. Я чув тут перед хвилею музику, бачив танець.
Парубок_. Ну, а хiба що? Не вiльно нам?
Другий парубок_. Нинi пушiння.
Третiй парубок_. Нам пан начальник позволив.
Жандарм _. Ну, ну, та я нiчого не кажу. Потанцюйте собi. Ну, музики,
грайте! Най почую, як ви тут у Незваничах умiКте. Може, й мене охота
вiзьме з вами покрутитися. Позволите, хлопцi?
Парубки_. О, просимо, просимо!
Музика граК. Жандарм , послухавши трохи, бере Анну за руку i вiдходить
з нею до коршми._
ЯВА ДЕСЯТА
Тi самi без Жандарм а i Анни._
_
Перша жiнка_. Та й справдi пiшла з ним.
Друга жiнка_. Видно, що Пй зразу нiяково було. Троха противилась.
Настя_. Ще не привикла, кумо. Але привикне швидко. Вiн ПП привчить.
Друга жiнка_. Та й страшний же! А найстрашнiший, як усмiхаКться. Так тi
зубищi бiлi та великi виставить, що, здаКться чоловiковi, ось-ось укусить.
Музика, танцi. По хвилi Жандарм i Анна виходять iз шинку, беруться за
руки i пускаються також у танець._
ЯВА ОДИНАДЦЯТА
Тi самi, Жандарм i Анна танцюють. Помалу танцюючi пари розступаються.
На всiх лицях обурення. Жандарм i Анна лишаються самi._
_
Жандарм (побачивши се, зупиняКться, грiзно). _А се що? (ОбертаКться
кругом.)_ Чому не танцюКте?
Парубки (кланяються, лукаво)._ Нам досить.
Жандарм _. Як то? Не хочете бiльше?
Один парубок_. Нi. Помучились.
Жандарм _. Хлопцi, се ви задля мене?
Парубок_. Може, й так.
Жандарм _. Що? Ви смiКте менi такий стид робити?
Парубок (смiлiше)._ А пан смiють нам такий стид робити?
Жандарм _. Який?
Парубок_. Танцювати з такою жiнкою. -
Жандарм _. З якою?
Парубок_. Самi то лiпше знаКте, з якою. Ми з нею не танцюКмо.
Жандарм _. Але я з нею танцюю. Ви менi не смiКте стиду робити. Я
цiсарський слуга.
Парубок_. Ми всi цiсарськi. А до танцю ви нас не присилуКте.
Жандарм (м'якше)._ А може, й присилую. (Кричить.)_ Жиде! Гей, Шльомо!
ЯВА ДВАНАДЦЯТА
_
Тi самi i Шльома, за ним вiйт._
_
Шльома _(з лiваром у руцi)._ Чого вам треба, пане постенфiрер?
Жандарм _. Вiдро горiвки i пiвбочiвки пива для всеП громади, на мiй
рахунок, розумiКш? А зараз!
Парубок_. Ви, пане шандаре, дармо не експенсуйтеся! Ми вашоП горiвки
анi вашого пива пити не будемо i в танець з отсею кобiтою не пiдемо. Ми
анi вам, анi Пй честi не уймаКмо. Що собi маКте, то собi майте, але
танцювати з вами не можемо. Вiльно пану начальниковi заборонити нам дальше
бавитися, то ми розiйдемося. Гей, хлопцi, дiвчата, ходiмо домiв!
Вiйт (стаК на серединi)._ Гов, гов! А тут що таке сталося?
Парубок (кланяКться)._ Нiчого, пане начальнику. Потанцювали та й додому
йдемо.
Вiйт_. Ба, та так живо?
Парубок_. Адже Кгомость остро заказували.
Вiйт_. Ти, блазню один! Менi тото будеш пригадувати? Кади тому, що носа
не маК, а не менi. Ти думаКш, ,що я такий дурень i не бачу, що тут
дiКться?
Парубок_. Ну, то чого ж пан начальник питаються?
Вiйт_. Мовчи, дурню! Хлопцi, стид вам таке робити! Пан шандар нинi ваш
гiсть, самi ви його запросили - не бiйтеся, я бачив через вiкно! Ну, а
тепер такий бешкет йому робите? Фе, так негарно.
Парубок_. А нам випадаК з такою разом танцювати?
Вiйт_. Анна порядна господиня! Чого ви вiд неП хочете?
Парубок_. Чоловiка вiшати мають, а вона тут буде танцювати. То так
порядна господиня робить?
Вiйт_. Не слухайте, дiти! Се брехня, ПП чоловiка ще не судили, ще не
знати, чи вiн що винен, а без суду нiкого не вiшають. А коли пан шандар не
цураКться вести ПП в танець, то ви не маКте права нею цуратися. Ну, ну, не
фиркайтеся, а будьте радi, що вам дозволено бавитися. А ви, пане шандаре,
не противтеся дiтвакам. Самi бачите, вони то не з злого серця. Ну, музики,
ну, грайте!
Музики грають; звiльна, мляво починаються танцi. По якiмсь часi Жандарм
з Анною знов пускаються в танець. Нараз на пiвтактi музика уриваК, пари,
крiм Жандарм а i Анни, стають мов вкопанi._
ЯВА ТРИНАДЦЯТА
Тi самi, по хвилi Микола._
_
Музики i часть танцюючих бачать Миколу, ще заким вiн появився на сценi.
Жандарм i Анна оберненi до нього плечима._
Жандарм (тупаК ногою)._ До стосот кадукiв! А се що знов? Чого ви
урвали? Гей, музики! Ви хочете...
Музика мовчки показуК смиком_.
Жандарм (обертаКться, побачив Миколу)._ Га, а се що?
Микола (в кожусi, оброслий бородою, з вузликом на плечах входить i
кланяКться народовi)._ Слава Iсусу Христу!
Всi_. Слава навiки!
Анна (побачивши його, скрикуК)._ Господи! Пропала я! Микола!
Микола (всмiхаКться сумовито)._ А що бачу, i моя жiнка тут. Ото добре.
I ви тут, пане шандаре? Та, бачу, я вам забаву перервав!
Жандарм _. Ну, як ся маКш, Миколо? Що з тобою чувати? Пустили тебе?
Микола_. Та, богу дякувати, пустили.
Жандарм _. Дуже мене то тiшить. (Пiдходить i подаК йому руку.)_ А
знаКш, кому за се маКш подякувати?
Микола_. Та вiдки менi знати? Хiба менi там скажуть? Прийшли, створили
казню, казали забиратися, та й по всьому.
Жандарм _. Менi маКш подякувати.
Микола_. Тобi? А то як?
Жандарм _. Бо я таки вiднайшов правдивого убiйцю. Та й то не одного, а
цiлу кумпанiю. Не нинi, то завтра Пх арештую. Коштувало се мене труду, то
певно. Був чоловiк i в такiм, що мало сам головою не наложив, ну, але,
знаКш, як я тебе арештував, то так мене щось коло серця почало нудити. Все
менi здавалося, що ти не винен i будеш думати, що я тебе доброхiть у бiду
ввалив. I я не мiг спочити, поки не натрафив на слiд убiйникiв.
Микола (кланяКться йому)._ Най тобi бог заплатить за все добре, а за
зло... (Глядить з докором на Анну.) _Злого най вам бог не пам'ятаК!
Жандарм (смiКться)._ Ну, злого! Так багато злого я нiкому не зробив.
Менi, може, дехто бiльше зробив злого, а я нiкому не випоминаю.
Микола (поспiшно)._ Я також нi, також нi! Хорони господи! Що там
випоминати!
Жандарм _. А я от нинi твою господиню ледво витягнув силомiць iз дому,
аби троха провiтрилася та м'iж людей показалася.
Микола_. Спасибi, спасибi тобi, що хоч ти за неП дбав. Чув я там, у тiм
пеклi, чув, як ти ПП дозирав. Спасибi! (КланяКться.)_ Ну, Анно, а ти що
так стала, мов осуджена? Чому не вiтаКшся зi мною?
Анна_. Будемо ще мати час вiтатися. Що тут, перед усiми людьми?
Микола_. Правда, правда. Се домашнК дiло, нiщо його перед людьми
показувати. Ну, так ходiмо додому. В ласцi божiй оставайтеся, добрi люди!
(КланяКться i пускаКться йти. Анна за ним.)_
Жандарм _. Миколо, гов! А постiй-но!
Микола _(озираКться). А чого тобi?
Жандарм _. Ба, а мене не кличеш до себе? Адже ж нинi празничний день,
треба його якось обiлляти. Го, го, не думай, що се тобi так увiйдеться!
Микола (заклопотаний)._ Що ж, коли твоя ласка... А я, правду кажучи, не
думав...
Жандарм _. Де ти в своПм життi коли що думав! Усе другi за тебе думали.
Так чекай же, не знаКш ти честi, то я тебе погощу. Гей, жиде!
Шльома (вибiгаК з порожнiми склянками)._ Чого вам потрiбно?
Жандарм ._ фляшку горiвки, вишняку, що там ще маКш доброго, спакуй у
кошик, а зараз! Плачу готовими.
Шльома_. Ни, ни, чи я вiд пана постенфiрера домагаюся? А куди тото
вiдiслати?
Жандарм _. До Миколи. А живо!
Шльома_. Добре, добре! (Вiдходить до коршми.)_
Жандарм (махаК шапкою)._ Ну, люди, бувайте здоровi! (Вiдходить.)_
Настя (воркоче за ним)._ На зламану голову!
Музика. Парубки i дiвчата знов лагодяться до танцю. Заслона спадаК_
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Хата Миколи._
_
ЯВА ПЕРША
Анна сама._
_
Анна (пiд вiкном мотаК пряжу на мотовило i числить нитки)._ Одинадцять,
дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять. (ЗупиняКться.)_ Семий
день уже його нема. Чень нинi прийде. I боюсь його, i жити без нього не
можу. (МотаК далi.)_ Шiстнадцять, сiмнадцять, вiсiмнадцять, дев'ятнадцять,
двадцять. (ЗупиняКться, зажмурюК очi i задумуКться.)_ Який страшний! Який
грiзний! А що за сила! ЗдаКться, якби хотiв, то так би i роздавив Мене i
того... мойого... халяпу. Поглядом одним прошиб би. I чим страшнiший, чим
острiше до мене говорить, тим, здаКться, я бiльше люблю його. Вся тремчу,
а так i здаКться, що тону в нiм, роблюсь частиною його. I нема у мене тодi
своКП волi, анi своКП думки, анi сили, анi застанови, нiчого. Все менi
тодi байдуже, все готова вiддати йому, кинути в болото, коли вiн того
схоче! Ах! (МотаК далi.)_ Двадцять i одна, i двi, i три, i чотири.
(Зав'язуК пасмо.)_ Та й чи ж не вiддала я йому все, все, що може вiддати
жiнка любому чоловiковi? Навiть душу свою, честь жiночу, свою добру славу.
Присягу для нього зламала. Сама себе на людський посмiх вiддала. Ну, i що
жi Менi байдуже! Вiн для мене все: i свiт, i люди, i честь, i присяга.
(МотаК.)_ Одна, двi, три, чотири, п'ять, шiсть...
ЯВА ДРУГА
Жандарм i Анна._
_
Жандарм (входить)._ Добрий день, Анно! Ти сама?
Анна (випускаК з рук мотовило i веретено)._ Ах! То ти? Де ж се ти так
довго? Чому не приходив тiлький час?
Жандарм _. Де чоловiк?
Анна_. Аж у стодолi молотить.
Жандарм _. Ну, що ж вiн?
Анна_. Як то що?
Жандарм _. Не дорiкаК тобi, не б'К, не сварить?
Анна_. Вiн? Анi словечка. Навiть не питався, чому я не приходила до
нього до арешту. Крутиться по хатi, нишпорить по господарствi по-давньому.
Жандарм _. Ну, а ти не почала з ним розмову?
Анна_. Про що ж я буду з ним говорити? Обрид вiн менi. Лучче б був гнив
собi в кримiналi.
Жандарм _. Ну, а як гадаКш, знаК вiн про те, що зайшло мiж нами?
Анна_. А хто його знаК? Менi навiть натяком одним не дав сього пiзнати.
Жандарм _. Ну, але, може, сусiди наговорили йому?
Анна_. Може бути. Та що се мене обходить? Я тепер спокiйна, нiчого не
боюся, нi про що не думаю, нiчого не знаю, тiлько тебе одного.
(ПриближаКться до нього, боязно.)_ Михаиле, можна тебе обняти?
Жандарм обiймаК ПП. Анна. I поцiлувати? Цiлуються._
ЗнаКш, давнiше я, здаКться, була б умерла зi стиду, якби була подумала
навiть, що яко шлюбна жiнка можу так цiлувати другого. А тепер! (ЦiлуК
його без пам'ятi.) _Любий мiй! Тепер у мене анi крихiточки нiякого
неспокою, нiякого сорому нема!
Микола вiдчиняК дверi, але, побачивши, що Михайло з Анною цiлуються,
цофаКться назад i запираК злегка дверi._
Жандарм (шепотом)._ Вiн був.
Анна_. Нехай собi! Не боюсь я його.
Жандарм _. Ну, я також пс страшкiв сип. Але тепер я не хочу з ним
балакати. Я так тiльки на хвильку забiг. Мушу ще пiти до вiйта вiддати
йому письмо, а вiдтак прийду до вас на кiлька годин. Прощавай! (ЗабираК
карабiн i вiдходить.)_
Анна_. А приходи! Ждатиму з пiдвечiрком! (Береться знов мотати.)_ Так,
вiн бачив нас. Ну, i що ж з того? Коли досi очi не повилазили, то мусив
бачити. Не тепер, то в четвер був би побачив. Я ховатися вiд нього не
думаю. Нехай робить зi мною, що хоче! (РахуК потихо нитки, зав'язуК
пасмо.)_
ЯВА ТРЕТЯ
Микола i Анна._
_
Микола (входить з цiпом у руцi)._ Ти сама, Анно?
Анна_. Сама.
Микола_. А той... шандар... пiшов уже?
Анна_. Пiшов до вiйта, але за годинку, казав, що прийде. Або що, ти
хотiв з ним що побесiдувати?
Микола_. Я?.. Ну, нi... Хiба так... пару слiв... Але нi! Що менi з ним
бесiдувати?.. От, бачиш, свiрка в цiпi урвалася, то я прийшов зв'язати. Не
маКш де мотузка?
Анна_. Не маю. От на тобi прядива та виплети собi.
Микола_. Та хiба вже так зробити. (Бере прядиво, вбиваК в стiл шило,
робить з прядива космики, наслинюК Пх i починаК плести. Анна мотаК далi,
шепотом числячи нитки. Микола по хвилi.)_ Анно!
Анна_. Чого тобi?
Микола_. Так сей шандар, сей Михайло ГурманАнна. Ну, чого тобi вiд
нього треба?
Микола_. Я знаю, ти ще дiвкою любила його... i тепер любиш.
Анна (перестаК мотати i глядить на нього)._ Ну, i що ж з того?
Микола (понуривши голову)._ Та нiчого. Хiба я тобi що-небудь кажу?
(Хвилю мовчить, а вiдтак починаК плакати i клонить голову до стола.)_
Анна_. Так чого ж плачеш? Чого рвеш моК серце?
Микола_. Бо... бо... моК рветься. (ВстаК i наближаКться швидко до
неП.)_ Анно! Невже ж ти мене так... так анi крихiтки не любиш?
Анна_. Нi.
Микола_. I нiколи не любила?
Анна_. Нi.
Микола_. I не можеш присилувати себе, щоб хоч жити зi мною по-давньому?
Анна_. Нi. (ЗвiшуК голову.)_ Пропало вже.
Микола (вiдвертаКться)._ Га, видко, божа воля така. Господи, пощо ти
вивiв мене з кримiналу? Чому не дав менi там зiгнити? Я думав, що нема
гiршоП муки над неволю. А як прийшли пани i сказали менi: "Миколо, ти
вiльний, бачимо твою невиннiсть" - господи, то менi троха серце не трiсло
з великоП утiхи. Я крил у бога просив, щоб додому якнайскорше залетiти, а
тут застав таке... таке, що й язик не повертаКться сказати! Таке, що
неволя в кримiналi против того видаКться менi раКм! (РидаК.) I_ за яку се
провину мене господь так тяжко караК? Чим я його образив, чим прогнiвав?
Анна_. Цить, Миколо, не плач! I на мене вини не звертай. Ти ж знаКш
добре, що й моКП вини тут мало. Силою вiддали мене за тебе. Доки сила моя
була, я була тобi вiрною, хоч iншого любила. Але тепер не стало моКП сили.
Микола_. Так що ж нам робити? Як жити?
Анна_. Роби, що знаКш, що тобi сумлiння каже. Вбий мене, чи прожени
мене, чи лиши мене при собi, - менi все одно.
Микола_. Слухай, Анно! Я тебе розумiю. Я люблю тебе. Менi жаль тебе, як
власноП душi. Я не хочу бути твоПм катом, бо знаю, що ти й без мене багато
витерпiла. Тiлько одно тебе прошу: вважай на людей! Не на мене - нехай уже
я так i буду нiчим для тебе, - але на людей. Щоб люди з нас не смiялися!
Анна_. Хiба ж я Пм забороню смiятися? Нехай смiються, коли Пм смiшно.
Микола. А все ж таки... Не показуйся прилюдно... з ним. Не топчи в
болото моКП бiдноП голови. А нi, то вбий мене, щоб я не дивився на те!
Анна_. Се не вiд мене залежить, Миколо. Я тепер одного пана знаю -
його, так, як досi знала тебе. Що вiн менi скаже, те й зроблю, а бiльше нi
на що не оглядаюся. Ганьба, то ганьба; смерть, то смерть. З ним менi
нiчого не страшно. А ти роби, що знаКш.
Микола (хапаКться руками за голову)._ Господи, господи, вона зовсiм
одурiла! Говорить, мов у гарячцi. Се вiн, проклятий, дав Пй якiсь чари,
якесь дання, вiн ПП з розуму звiв, щоб насмiятися надi мноюi (Ходить по
хатi з виразом важкого болю. Анна мотаК далi.)_
ЯВА ЧЕТВЕРТА
Тi самi i Жандарм ._
_
Жандарм (входить)._ Слава богуi Здоров був, Миколо!
Микола (понуро)._ Здоров був, Михаиле!
Жандарм (смiючись, б'К його долонею по плечi). _А прецiнь хоч раз ти
заговорив до мене, як до старого знайомого.
Микола_. Лiпше б нам було не знатися нiколи.
Жандарм _. Чому? Тьфу, Миколо, як ти насовився! Немовби я тобi батька
зарiзав.
Микола_. Ти менi ще гiрше зробив.
Жандарм _. Ет, iди, не плети дурницi! От лiпше сiдай тут! (Садить його
силомiць кiнець столу, кладе карабiн i шапку на другiм кiнцi стола, а
вiдтак виймаК з торби фляшку горiлки.)_ Ади, з сею ворожкою ми порадимось,
як у свiтi жити. Анно, ану-но найди там який наперсток!
Анна встаК i ставить на стiл чарку, хлiб i сир. '_
Микола_. Спасибi тобi, я не п'ю.
Жандарм _. Як то не п'Кш? Що се ти видумуКш, Миколо? Нинi тиждень пив,
а тепер не п'Кш! Ну, се ти пусте видумав! (НаливаК.)_ На твоК здоровля,
Миколо! (П'К.)_ А!.. Бачиш, я сам п'ю. (НаливаК.)_ На, випий! I не журися!
Вдар лихом об землю! Нехай Мошкова кобила журиться, що велику голову маК.
Микола (бере чарку)._ Га, виджу, з тобою нема iншоП ради. Здох бись,
Михаиле! (П'К.)_
Жандарм (смiКться)._ Ха, ха, ха! Здох би-сь! Гарно ти менi здоровля
зичиш! Ха, ха, ха! Смiхованець з тебе, Миколо, бiгме, смiхованець! (Плеще
його по плечах.)_
Микола_. Що ж, Михаиле, що кому належиться! Жандарм _. Так ти думаКш,
що менi належалось би здохнути?
Микола_. Думаю, що се було б лiпше i для мене, i для тебе, i для отсеП.
(ПоказуК на Анну.)_
Жандарм _. I для отсеП! А, ми й забули про господиню! (НаливаК.)_ Ну,
Анно, випий за здоровля свого чоловiка!
Анна_. За твоК здоровля, Михаиле! (П'К.-)_
Жандарм _. Ха, ха, ха! Бачиш, Миколо, твоя жiнка менi троха iнакше
бажаК, нiж ти! Ну, випиймо ж тепер за ПП здоровля! (П'ють.)_
Микола_. Та й мiцний же твiй вишняк, Михаиле. Вiд двох чарок вже й у
голову б'К.
Жандарм _. Не слухай того, синку мiй! Се тiлько твоя голова слаба, ось
що! МiцноП голови вiн i по десяти чарках не хапаКться.
Микола (опираК голову на лiкоть)._ Слаба голова, кажеш. Правду кажеш! I
без твого вишняку вона менi ходором ходила, а тепер ще гiрше. ЗнаКш,
Михаиле, що я тобi скажу, так, по приязнi, по старiй знайомостi?
Жандарм _. Ну, що?
Микола_. Може би ти перестав у мене бувати?
Жандарм _. А то чому, Миколо? НадоПли тобi моП вiдвiдини?
Микола_. НадоПли, не надоПли, а так. Менi здаКться, що воно б було
лiпше, якби ти не показувався.
Жандарм _. Не можу, братчику, Пй-богу, не можу. Служба моя така, що все
попри вашу хату моя дорога йде. А при тiм, серденько моК, ще одна рiч
припутана.
Микола_. Яка?
Жандарм _. Хоч то нiби урядова тайна, але що вже робити, скажу тобi.
Але насамперед випиймо! Най усе зле минаК! (НаливаК, п'ють.)_ Так ось яка
рiч, небоже. Тебе нiбито пустили з кримiналу...
Микола (скануКться)._ Нiбито?.. Як то нiбито?
Жандарм _. Ну, ну, ти бо зараз усе так береш на правду, мовби ти
справдi почувався до вини! Е, Миколо! Адже ж ти сам почуваКш себе
невинним, правда? (З притиском.)_ Власне сумлiння каже тобi, що ти
невинний? Правда? (Глядить йому просто в очi.)_
Микола (змiшаний, крикливо)._ Богом небесним свiдчуся, що правда!
Жандарм (насмiшливо)._ Ну, ну, Миколо! Так не говори! Особливо перед
шандарем з такими словами не вихапуйся. Бо мiж нами, шандарями, брате,
така думка, що як на кого пiдозрiння паде, а вiн починаК бога на свiдка
кликати, то значить, що у нього сумлiння не зовсiм чисте. Щось там у нього
негарно.
Микола (переляканий)._ Так... значить... ти думаКш, що я...?
Жандарм (смiКться i клепле його по плечах)._ Ха, ха, ха! Дитина ти,
Миколо, ось що я думаю! Леда чим тебе застрашити можна. Не бiйся! Не такий
чорт страшний, як його малюють. Те, що тобi тепер видаКться таким
страшним, також не таке. До всього чоловiк привикне!
Микола_. Ти се про що закидаКш? Якось не зовсiм я розумiю тебе.
Жандарм _. ПорозумiКш, братчику, порозумiКш, як на те час прийде. А
тепер знаКш, що я би тобi радив?
Микола_. Ну, що?
Жандарм _. Будь спокiйний. Не роби нiякого галасу. Жий собi тихо,
смирно, як бог приказав, i нi про що не дбай, що довкола тебе твориться.
Микола_. Нi про що не дбати? А думаКш, що се можна?
Жандарм _. А чому би не можна? Певно, що можна. Повiр менi, друже! Я
багато свiту сходив, багато дечого видiв i знаю. Так ось що я тобi скажу:
тисячi людей живуть от так, як ти, i не питають навiть, як воно склалося,
вiдки пiшло, хто тому винен? Де би чоловiковi голови стало, щоби се все
розiбрати? Сталося, склалося - що порадиш? Треба брати життя, яке К, треба
жити, як можна.
Микола_. Iз розбитим серцем?
Жандарм _. Дурниця серце. У кого воно цiле?
Микола_. I на людськiм посмiховищу?
Жандарм _. Наплюй ти на людей! Чого тобi вiд них потрiбно? А як ти з
них будеш смiятися, то вони з тебе не будуть. Ще самi до тебе прийдуть.
Микола (в задумi)._ Що ж, мудра рада. Тiлько, мабуть, замiцна на мою
слабу голову. (ХапаК себе руками за голову i починаК ридати.)_ Ой,
замiцна, замiцна! Не видержить моя голова!
Жандарм _. Не бiйся, видержить. Я тобi поможу. Я кождому голову скручу,
хто би посмiв з тебе смiятися.
Микола_. Багато буде скручених голiв.
Жандарм _. Не бiйся, се вже моК дiло! А тепер, друже мiй, Миколо, знаКш
що?
Микола_. А що таке?
Жандарм _. Я бачу, що ти дуже ослаб. Сон тебе клонить. Пiди собi на тiк
та засни.
Микола_. А ти?
Жандарм _. Про мене не турбуПйся. Я також троха вiдпочину, а потiм пiду
додому.
Микола_. То, може би, Михаиле, ти сам пiшов на тiк i там заснув?
Жандарм _. Ну, ну, не роби комедiП! На тобi кожух (бере з жердки кожух
i кладе йому на плечi),_ подушку i верету. (СтягаК з постелi подушку i
верету i також кладе на його.)_ Iди! (ВипихаК його за дверi. Мовчанка. За
сценою чути важке зiтхання i повiльнi кроки Миколи)._
ЯВА П'ЯТА
Жандарм i Анна._
_
Жандарм _(обнiмаК Анну)._ Ну, тепер ми самi.
Анна_. Цить! Я боюсь, щоб вiн там собi якого лиха не заподiяв.
Жандарм _. Не бiйся! Вiн тепер занадто ослаб, розкис! ЗариКться в
солому i засне.
Анна (припадаК до нього)._ Михаиле, Михаиле! Що буде з нами? До чого
воно дiйде? Чим воно скiнчиться?
Жандарм _. Дурна! Ось вона чим турбуКться! Нiбито хтось у свiтi знаК,
чим що скiнчиться i до чого дiйде? Жий та дихай, доки жиКш! Зле тобi? А
коли не зле, то дякуй богу. Як буде зле, тодi час буде думати про те зле!
Чим скiнчиться! Нiчим не скiнчиться. Будемо жити, доки можна. Будемо
любитися, доки можна. Будемо людям в пику смiятися, доки можна, доки вони
нас пiд ноги не вiзьмуть. А потому? Потому один кiнець: всi помремо i
чорту в зуби пiдемо. Ось чим воно скiнчиться, коли хочеш знати. (ОбiймаК
ПП.)_
Заслона спадаК_
ДIЯ П'ЯТА
Хата Миколи. День. Стiл вiдсунеiiпй, за столом i на ослонi селяни i
жiнки, мiж ними Бабич i Настя. Микола, пiдпитий, з келишком у руцi, серед
хати. На столi велика пляшка горiлки i хлiб та сiль._
ЯВА ПЕРША
Микола, Бабич, Настя, селяни, жiнки_
_
Селяни (п'яними голосами спiвають журавля):_
Ой там у лiсi, ой там у лiсi плужочок,
Плужочок-чок-чок-чок (2), плужочок.
Ой виорав вiн (2) ланочок,
Ланочок-чок-чок-чок (2), ланочок.
Ой насiяв вiн (2) конопель,
Конопель-пель-пель-пель (2), конопель.
Та впронадився (2) журавель,
Журавель-вель-вель-вель (2), журавель.
Ой я, я тому (2) журавлю,
Журавлю-влю-влю-влю (2), журавлю
Та бучком ноги (2) поломлю,
Поломлю-млю-млю-млю (2), поломлю.
Селяни i селянки при остатнiх куплетах похитуються, торкають однi одних
плечима та кивають головами, позираючи на Миколу, що стоПть зi звiшеною
головою i держить чарку в тремтячiй руцi. Коли спiв скiнчився:_
Микола_. Ну, куме, дай боже здоровля! (П'К.)_
Бабич_. Дай боже всього доброго!
Микола_. Нi, сього не кажiть! Чого доброго? Я доброго нiчого у бога не
прошу. Досить уже того доброго зазнав, буде з менеП (НаливаК i передаК
чарку Бабичевi.) _Ну, прошу!
Бабич_. ДякуКмо красно. Нi, кумцю, не гнiвiть бога! Що бог дасть, то не
напасть. Не раз чоловiк гадаК, що не знати яка на нього бiда впала, аж за
день, за другий озираКться, а воно вже йому на добро вийшло. Ваше
здоровля, сусiдо! (ОбертаКться до iншого селянина i п'К.)_
Перший селянин_. Дай господи й вам!
Микола_. Ну, вже ви менi сього не кажiть. Уже я то
на своПй шкiрi витрiбував, яке воно добро виходить. Нi, кумове чеснi,
вiрте менi чи не вiрте, а менi здаКться, що пан бiг часом собi смiх iз нас
робить!
Селяни_. Бiйтеся бога, куме, що ви говорите! Таже то образа божа!
Микола (махаК рукою)._ Одно мене ще в свiтi держить - отся живиця!
(Бере чарку, наливаК i п'К.)_
Настя (пiд вiкном до другоП жiнки, киваючи голо вою)._ Я то знала, що
до того воно дiйде. Бiйтеся бога, тога жiнка анi стиду не маК, анi серця.
Перша жiнка_. Ой та певно. Мiй старий казав, що буде в радi о тiм
говорити, аби ПП при всiй громадi рiзками висiчи, най не даК злого
прикладу.
Настя_. Певно, що варто би. Адже й нинi в церквi. -Бiйтеся бога! Таж
такого ще свiт не бачив. З чужим парубком аж до самоП церкви прийшла, а
потому як сама стала, то щоби вам до образiв, до вiвтаря святого лицем
обернулася! Де там! До нього обернулася, до нього, 'окаянна, молитви
шепче. Жiнки довкола неП повiдступалися, таке вам колесо зробили, мов вiд
зараженоП тиснуться, а вона нiчого, мов i не бачить. Так усю хвалу божу й
вистояла. Та не всю, бо скоро "Достойно" проспiвали, мiй Вiандар iз
церкви, моргнув на неП, та й вона за ним вийшла.
Перша жiнка_. Та куди ж вони потяглися?
Настя_. Мабуть, до коршми. Там собi обоК в ванькирi запиваються.
(Шепче.)_
Бабич_. Куме Миколо, так ви кажете, що жiнка вас голодом морить?
Микола_. Хто? Я? Коли я се казав? Де?
Бабич_. Ну, я так чув.
Перший селянин_. I я чув. Геть по селу чутка ходить.
Микола (в п'янiм запалi)._ Бреше тота чутка! Всi брешуть, хто ПП далi
розносить. Кому яке дiло до мене i до моКП жiнки?
Настя_. Ну, та певно, що нам дiла нема. Але К хтось такий, що маК до
неП дiло.
Микола_. Кого то обходить, що ми Пмо, що варимо, чи ситi, чи голоднi?
Бабич_. Та ви, куме, не гнiвайтеся, що я вас спитав, Я прецiнь не зi
злоП волi. Бо тут, бачите, деякi хотiли на радi громадськiй...
Микола_. Що, що, що? Зась радi громадськiй до моКП жiнки. Не маК рада
права!
Бабич_. Ну, як ви собi не кривдуКте - то певно. Тiлько що, бачите, люди
собi дуже марикують, кажуть, що вона дуже поганий приклад даК, вибачте, на
публiку людську з тим Гурманом волочиться.
Микола (хапаК себе за голову)._ Он, ой, ой! Люди! Не рiжте мене без
ножа! Не мучте мене! Не бабрайтесь у моПм серцi! Най вам моя жiнка не
стоПть у очах! От пийте, коли-сьте чеснi та добрi, що-сьте до мене
прийшли, частуйтеся i говорiть дещо веселiшого. А то тьфу! Чоловiковi й
без вас тяжко, а ви ще додаКте.
Настя_. Ой кумочку, та чи то ми не знаКмо, що вам тяжко? (П'К.)_
Микола_. Ой тяжко, кумонько, тяжко! (НаливаК i п'К.)_
Настя_. Та кажуть, що вона до вас по цiлих днях не говорить?
Микола_. Та що будемо говорити? Вона мовчить, i я мовчу. Отак цiлий
день мов тумани ходимо. А вона все тiлько в вiкно зазираК, чи вiн не йде.
А до мене хоч би словечко сказала.
Настя_. Ой бiдний ти, кумочку, бiдний! (НаливаК i п'К.)_
Микола_. Ой бiдний, кумочко, бiдний, як той мак начетверо! (НаливаК i
п'К.)_ Як той горох при дорозi. (Плаче.)_
Настя_. Та хiба я не знаю, що ти не раз з голоду млiКш, а вона що
зварить, то тому поганиновi держить. Куме, таже я твоя близька сусiда. Все
знаю, все бачу, хоч би не раз i не хотiла бачити. Не раз аж серце менi
краКться! Бiгме, кумочку, краКться. (Плаче i обiймаК його.)_
Бабич_. Ну, ну, жiнко, може, нам пора додому?
Селяни_. Та пора би йти.
Микола_. Люди добрi, сусiди чеснi! Посидьте ще троха! Не кваптеся, не
розходiться! Я рад, що людський голос у тих стiнах чую. Поговорiть,
почастуйтеся. Ну, прошу! Ов, чарка стоПть! Що се такого? Фляшка порожня? Я
зараз другу принесу. У мене барилка Ксть, схована в половнику. Що маК
грiшний чоловiк робити? Коли вже таке на мою голову впало, то що дiяти! Не
береться мене нiяка робота, вiдiйшла охота до життя, до господарства.
Тьфу, нащо воно менi! Взяв я продав конята, грошi сховав та й пропиваю
потроха. Най iдуть! Не стане тих, знов щось продам.
Бабич_. Ой куме, куме, зле ти робиш! Занадто собi до голови взяв таку
дурницю та iз-за такоП негiдницi добро своК керваве марнуКш!
Микола_. А нащо ж воно менi? Хiба менi життя буде? Не буде, куме! Все
пропало! Вже менi господарем не бути, так нехай же iде все! I поле продам,
i хату продам, нехай iде.
Бабич_. Говори, говори. Продам, кажеш. А потому що буде?
Микола_. Коли потому? Як потому? У мене, куме, вже тепер потому. Вже
тепер по всьому. Дальше вже нiчого не буде. Нiчогiсiнько. Так цур йому
всьому! (Виходить а фляшкою.)_
Перша жiнка_. Зовсiм знiвечили чоловiка! Зовсiм з пантелику збили!
Друга жiнка_. Не много того розуму в бiдолахи .було, та й той виплив.
Настя_. Я би не знати що дала, що вона його якимось зiллям упоПла.
Бабич_. А найгiрше шкода господарства. Гарував чоловiк, весь вiк робив,
аж йому очi з голови лiзли, мучився, терпiв - ой господи, кiлько
натерпiвся! Нарештi дохрапався кусника хлiба, жити б, та бога хвалити, та
дiточок надiятися, а тут на тобi! Мов пожар наскакуК, мов грiм з ясного
неба.
Перша жiнка_. Говорiть, куме, говорiть! Кажете: Дiтей надiятись. Того й
уся бiда в тiм, що в них дiтей цема. Якби у неП були дiти, то вона б на
таке не пустилася. Скажу я слово й за неП.
Перший селяни н_. Ая тому не вiрю. Вже як котра жiнка така вдасться, то
ти ПП й ланцем до дому не прикуКш. I дiтей покине.
Перша жiнка_. Не слухай того, куме, бiгме, не слухай! Дiти - велика
рiч. Дiти - половина матерi. Одна половина може би й рада пiти, позволити
собi, а друга не пускаК, кричить: "А ми, мамо! А що з нас буде?" I не
пустять тамтоП половини.
Микола (входить з фляшкою i ставить ПП на столi). _Ось вона! Ось наша
радiсть! Ось одинока потiха. (ПiднiмаК фляшку, телепаК i знов ставить.)_
Повна, вистане нам! Ану, кумове чеснi, сусiди моП приКмнi - дай нам боже
здоровля! (НаливаК, п'К i пускаК чарку кружляти.)_
Бабич_. Куме Миколо, ген, кумеП
Микола_. Га!
Бабич_. А я би тобi, куме, щось сказав, та боюся, щоб ти на мене не
огнiвався.
Микола (сiдаК коло нього, обнiмаК його за шию, плачучи)._ Кажи,
кумочку, кажиi Ти в мене найближчий сусiда, ти мiй порадник. Говори!
Бабич_. Ти, куме, - не в гнiв тобi кажучи, - занадто м'який, занадто
податливий.
Микола (хитаК головою i тяжко зiтхаК)._ Ой так, так, занадто м'який,
занадто податливий.
Бабич_. А вони бачать, що ти такий, та й тобi кiлля на головi тешуть.
Микола (хапаК себе за голову)._ Ой тешуть, тешуть! Аж у мiзку лупаК!
(Плаче.)_
Бабич_. Цить, куме, фе! Не плач! Не будь дитиною!
Микола_. Не бути дитиною? А то як?
Бабич_. Ти б узявся до своКП жiнки троха острiше. Похрупостiв би на
неП, погрозив би, а то й ударив раз, другий. ЗнаКш, жiнка так, як коняка,
любить батiг, а без нього зовсiм ледащiК.
Микола_. Ой ледащiК, ледащiК.
Бабич_. Ну, i до сього Гурмана ти постався. Що то вiн завоював тебе, чи
що? Покажи йому, що ти в хатi господар. Закажи йому бувати у себе.
Микола_. Ой просив я його, та де тобi, ще й смiКться.
Бабич_. Просив! Бiйся бога, куме, хто ж такоП рiчi просить? Та то
певно, що вiн просьби не послухаК. А ти остро до нього!
Микола_. Ой кумочку, боюсь я його! Страшний вiн такий, як кат.
Бабич_. Фе, куме! Ти ж чень не дитина. Чого тобi боятися? Адже вiн тобi
нiчого не може зробити!
Микола (випростовуКться)._ Та то правда! Чого менi його боятися?
Бабич_. Ти йому погрози, що пiдеш до суду на скаргу, що вiн тобi жити з
жiнкою не даК.
Микола_. Та то правда! Адже i над ним К старший! На скаргу!
Бабич_. Що в цiлiм селi соблазнь робить, сором на цiлу громаду.
Микола_. Га, таже за се тяжка кара!
Бабич_. А ти думав як? Зараз його вiдси перенесуть!
А ти вже собi потому з жiнкою даси якось раду. Коби .лиш його вiдси
мара взяла.
Микола_. О, певно, що з нею я собi пораджу. Адже ж ви, сус.iдоньки,
знаКте, яка вона була добра, щира та вiрна, заким його зла доля на мiй дiм
навернула! До рани можна було ПП приложити, не то що! (Плаче.)_
Настя_. Ти, куме, його до хати не пусти, ось що! Дверi йому перед носом
замкни. Цiпом по головi заПдь. Так би я на твоПм мiсцi зробила!
Микола_. Так, так, так! Цiпом по головi! Мундур на камаття! Нехай мене
скаржить! Я вже буду знав, як боронитися!
Бабич_. Нас, куме, на свiдкiв клич. Ми посвiдчимо, ЯК вони з тобою
обходилися!
Селяни_. Так, так! Усi посвiдчимо! Його зовсiм зi служби проженуть, а
тобi нiчого не буде!
Микола (схапуКться)._ Добре! Все зроблю, вiзьму на вiдвагу. Або що,
хiба я не чоловiк, не господар? Ану, випиймо, сусiди! Бiг заплатить вам за
раду. Побачимо, хто тут буде старший. (П'К i частуК Пх за чергою.)_
_
ЯВА ДРУГА
_
Тi самi. Входять Жандарм i Анна._
_
Жандарм _(трохи пiдпитий)._ Го, го, го! А тут що? Празник якийсь,
комашня чи поминки?
Микола_. Та поминки, поминки справляю.
Жандарм _. А по кiм?
Микола_. По собi самiм. По своПй честi, по своПм супокою, по своПм
життi.
Жандарм _(Iде до столу - люди розступаються перед ним, вiн сiдаК. Анна
також сiдаК на припiчку)._ Ага, ти, бачу, вже троха теК... язиком путаКш!
Микола_. Як то путаю? Я не путаю, я правду говорю! То ти, Михаиле, моК
життя попутав, так що й кiнця не найду.
Жандарм _. От, Миколо, не молов би-сь дурниць, та й ще при чужих людях,
а радше частуй гостя.
Микола_. Ой участував ти мене! Не такого ти частунку вiд мене варт!
Жандарм _(схапуКться i пiдступаК до нього)._ Що ти говориш, що? Якого
частунку?
Микола (плюК йому в лице)._ Ось якого, коли хочеш знати.
Жандарм _(б'К його кулаком у голову)._ Ось тобi за це!
Микола падаК на землю. Люди кидаються до Миколи, Анна до Михайла._
Анна_. Михаиле, вспокiйся, що ти робиш?
Жандарм_. Я спокiйний i нiчого бiльше не роблю, але плювати на себе не
дам! Не бiйся, се йому не пошкодить. Троха свiчки в очах стали, але се
байка. Протверезиться швидко. А я й так хотiв iз ним розумне слово
поговорити.
Микола _(з трудом пiдноситься, його садять на лавi), _Так ти ось як
менi платиш за мою доброту?
Жандарм_. Не за доброту, Миколо! За доброту гiлько бог заплатить. А я
за дурноту. За те, що ти плюКш на цiсарський мундур.
Микола_. Я не на цiсарський мундур плюю, але на того огидника, що
ганьбить образ божий. Ти його знаКш? Михайла Гурмана!
Селяни. Так, так!
Жандарм. _(гне в собi злiсть)._ ЗнаКте ви що, панове свiдки, я тут хочу
з Миколою розумне слово говорити. Вас тут не потрiбно. Може б, ви пiшли
собi до дiдька?
Микола_. Нi, сусiди! Сидiть, не вiдходьте! Я вас прошу. Я вас тут
запросив, вiн не маК права вас виганяти.
Жандарм. _(зiскакуК i хапаК за карабiн)._ А я вам кажу, п'яницi поганi,
геть вiдси! Хто зараз не вступиться, той ось тут кольбою в груди дiстане.
Марш!
Селяни i селянки сквапно виходять. Декотрi хрестяться i плюють._
ЯВА ТРЕТЯ
Микола, Жандарм i Анна._
_
Микола (прискакуК до нього)._ Яким ти правом смiКш моПх гостей з моКП
хати виганяти, га? До тебе прийшли? Твою горiвку пили?
Жандарм. _(вiдтручуК його набiк)._ Мовчи, дурню! Слухай, що я тобi буду
казати. Сiдай ось тут!
Микола неохiтно сiдаК._
Слухай, Миколо, що ти собi гадаКш?
Микола_. Як то що?
Жандарм _. Чого ти сам собi шкоду робиш? Роботу докинув, господарство
занедбав, конi продав та все тiлько з п'яницями водишся та своК добро
розкидаКш? Чи то ладно так, га?
Микола_. Ладнiше, нiж чужу жiнку на грiх наводити.
Жандарм _. Миколо, Миколо, не повинен би ти й згадувати про те.
Микола_. Он як! Не повинен i згадувати про те, вiд чого серце рветься i
голова трiскаК? Спасибi за ласку. А скажи ти менi, Михаиле, про що я маю
згадувати? Для кого маю дбати? На кого робити?
Жандарм _. Хоч би на себе самого.
Микола_. Не бiйся, на себе самого я дбаю! Продаю, роздаю, розкидаю,
пропиваю те, що менi непотрiбне, а беру лиш те, що менi потрiбне. А
потрiбне менi тепер лиш одно - ось що! (ТелепаК фляшкою.)_
Жандарм _. Фе, Миколо, стидайся!
Микола_. Я маю стидатися! Ха, ха, ха! А ти стидаКшся? А отся негiдниця
стидаКться, що по селу раз у раз з тобою волочиться? Ви маКте стид?
Жандарм _. Зась тобi до нас.
Микола (зриваКться)._ Кому зась? Менi? А ти хто тут? Яке ти право маКш
менi заськати?
Жандарм. _(силою саджаК його назад)._ Ну, ну, не решетися! Я тобi
скажу, яке я маю право. Слухай, Миколо! Ти знаКш, хто я був колись, ще
там, у нашiм селi?
Микола_. А хто? Урвитель, забiяка.
Жандарм_. Брешеш, друже мiй. Я був чесний парубок, може, троха
загарячий, запалкий. Але кривди я не любив, неправди не мiг знести - i то
було моК нещастя.
Микола_. Було дещо й бiльше.
Жандарм _. Правду кажеш. I я тобi зараз скажу, що ще причинилося до
мого нещастя. Я полюбив отсю бiдолаху, Анну, сироту, поштуркувану та
кривджену нелюдами-братами. Ся любов була моПм одиноким, найдорожчим
скарбом, вона могла би була з мене зробити доброго, порядного чоловiка. А
ти, Миколо, ти до спiлки з тими нелюдами вкрав менi те одиноке щастя.
Микола (зриваКться)._ Я? Вкрав тобi... (ХапаК себе за голову.)_
Господи, що се зо мною? Чи весь свiт догори ногами перевертаКться? Я,
втоптаний у болото, обдертий з честi, супокою i поваги, зруйнований,
зарiзаний без ножа - я, по-твойому, виходжу ще й злодiКм?
Жандарм_. Не хапайся за голову, Миколо! Адже твоК сумлiння само тобi
каже, що моя правда.
Микола_. Нi, брешеш. Я ПП не силував! Вона ще вдячна менi була...
Жандарм _. Адже бачиш ПП вдячнiсть.
Микола_. Вороже, се ти ПП звiв, одурив, причарувавi
Жандарм_. Ти мав три роки часу причарувати ПП до себе. Чому сього не
вчинив?
Микола_.. Бо я не чарiвник - ось чому!
Жандарм_. Бо ти вiхоть, а не чоловiк - ось чому!
Микола_. Хто вiхоть? Я вiхоть?
Жандарм _. Авжеж не я.
Микола_. Отже я зараз покажу тобi, що я не вiхоть. Марш менi з хати!
(ХапаК його за плечi.)_
Жандарм. _(вiдтручуК його)._ Iди спати, Миколо! Ти троха п'яний.
Микола_. П'яний чи не п'яний, не твоя рiч. Але ти менi геть iз хати
забирайся!
Жандарм_. От же не вступлюся. Тут i заночую, коли менi схочеться.
Микола (лагiдно)._ Вступися, Михаиле! Не доводи мене до лютостi.
Жандарм _(лагiдно)._ I не доходи до лютостi, небоже, се нездорово. А я
справдi у тебе заночую. А завтра оба разом поПдемо до мiста.
Микола_. Оба разом? Пощо?
Жандарм _(виймаК папiр i показуК)._ Ади, знаКш отсей папiр?
Микола_. Чорти б його знали, а не я!
Жандарм _. То зле, Миколо! Не вадило б тобi його знати. Тут i про тебе
дещо написано.
Микола_.. А що там про мене написано?
Жандарм _. Наказ iз суду, аби тебе приставити. Я ще нинi маю його
доручити вiйтовi. Там знов на тебе в судi щось наговорили.
Микола_.. Га. Юдо! Так ти знов з того боку пiдо мною риКш? Зовсiм мене
доконати хочеш? От же не дiждеш! (ВириваК йому з рук папiр i рве на
куснi.)_ На, маКш, маКш, маКш!
Жандарм _. Дурню, i що ти зробив? Чи ти знаКш, що тобi буде за се?
Микола_. Не менi, а тобi.
Жандарм _. Нi, тобi! На, маКш раз! (Б'К його в лице.)_ Се на завдаток!
На, маКш два! (ЗамахуКться.)_
Микола (хапаК карабiн)._ На тобi також разi (КидаКться на Михайла.)_
Анна (кидаКться мiж них)._ Миколо, набiк!
Микола (вiдтручуК ПП)._ Ти сама набiк!
Жандарм _. Пусти його, Анно! Я його i так не боюся. (ХапаК за карабiн,
хоче вирвати Миколi.)_ Пусти, дурню! З тим не жартуй!
Микола_. Ось тобi мiй жарт! (ПускаК карабiн, хапаК сокиру i втоплюК в
груди Жандарм овi. Той падаК.)_
Анна_. Господи! Що з тобою, Михаиле? (КидаКться до нього.)_
Жандарм _(вхопився рукою за груди, з котрих бухаК кров)._ А ее так!
Нiчого! Нiчого менi не треба.
Анна_. Кров! Кров! Ти ранений, Михаиле, забитий. Голубчику! Де рана?
Жандарм _. Нiчого, Анно, нiчого! Се лиш жарт був. Троха поболить та й
перестане. Годi, Миколо! Чого став та й трусишся? Дай руку!
Микола (кидаК сокиру)._ Та... та... невже воно нiчого?
Жандарм. _(слабше)._ Дай руку! (ПростягаК йому закровавлену руку.
Микола даК свою.)_ Спасибi тобi! Ти зробив менi прислугу, i я не гнiваюсь
на тебе! Я хотiв i сам собi таке зробити, та якось рука не пiднялася.
Анна. Михаиле, серце моК, скажи, що тобi? Де в тебе рана?
Жандарм _. Кажу тобi, що менi зовсiм добре. Навiть i лiкiв не треба! А
ось i свiдки! Ну, слава богу! Слава богу!
_
ЯВА ЧЕТВЕРТА
Тi самi, вiйт, Бабич, Настя, селяни._
Вiйт_. Ген! А тут що такого? Хто тут галасуК?
Настя_. Ой лишенько! Шандар забитий.
Вiйт_. Невже неживий? Миколо, Анпо! Що се таке? Говорiть, чого стоПте
як остовпiлi?
Жандарм _(слабо)._ Пане вiйте! Дайте Пм спокiй! Вони не виннi! Я... я
сам...
Вiйт_. А тобi що таке сталося? Пощо на себе руки наложив?
Жандарм _. Так було треба. То моя рiч... Анно! Миколо... бувайте
здоровi... i простiть. (УмираК.)_
Анна (кидаКться до трупа)._ Михаиле, Михайлику! На кого ти мене
покидаКш? Що я без тебе на свiтi зачну?
Микола_. Анно, вспокiйся, хiба ти не маКш для кого жити?
Заслона спадаК_
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT