у нашiй галереП. Подивiться-но, цей чоловiк мав вольовий характер i стiйко переносив удари долi. Навiть у бiдi, у гiркотi своПй - бачите, художник це помiтив у кутиках губ та ще в поглядi... у глибинах очей затаПлася гiркота. Та, проте, невiдомий не капiтулюК, готов поборотися. Њ ще у нього сили". Очевидно, мiй сусiде, це так, К iще в мене енергiя, iще я поспiшив би людям на помiч, якби хтось покликав... якби хтось покликав... якби я був комусь потрiбний... якби ми подали собi руки. Та запишiм мою особу: я вчорашнiй; я минувся, як торiшнiй снiг. Небiжка Iрина, бувало, кивала менi непомiтно пальцем, коли я в розмовi з кимсь надто багато уваги придiляв своПй особi... це не було хвалькуватiстю, це було наче пiдсумком чогось зробленого. Принаймнi я так виправдовувався перед нею (Вона шептала менi на вухо: "Признайся, чоловiче, ти таки надто себе любиш?") 5 Чи виправдаюсь за життя чи пiсля смертi перед Богом за ПП загибель? Де маю знайти найщирiшi слова, щоб Бог Пх почув, у яких святих книгах вони записанi? Чи вони, як ластiвки, причаПлись у моКму серцi? Бо Iрина завинила перед енкаведе тiльки тим, що була моКю дружиною. Вона знала своП цiлющi трави, робила з них вiдвари й рiзнi мазi й лiкувала ними кожного, хто просив допомоги... просили, правда, й хлопцi з лiсу, одначе траплялося, що приносили до неП також пораненого енкаведиста чи стребка - вона нiкому не вiдмовляла. Не допомагало зiлля, то згадувала "тайнi слова", перейнятi вiд матерi. В телячому вагонi, куди натоптали душ сорок, вона, звiсно, не мала з собою помiчною зiлля, помагала людям примовлянням, потiхою, iнодi погладжувала заслаблого долонями; комусь помагало, а чимало таки вмирало... найперше вiдходили дiти, за ними люди старшi вiком, не минала, проте, смерть i тих, якi нiбито не повиннi були вмирати. Охоронники-енкаведисти, вочевидь, у кожному вагонi нашого ешелону призначали по однiй Смертi, вона була при дiлi, перевиконуючи план. Та i як було не вмирати, коли нас повантажили у вагони у вереснi, везли через цiлу осiнь аж до грудня майже, а у вагонi студiнь, годували ж бурдою iз бурякiв й капусти або i нилими оселедцями, щоб до усiх наших мук додати цiлодобову спрагу, не було для нас у цiлому свiтi крапелинки води. Скажу вам: до рiзних бiд нашi люди поволi таки звикають... звикали й ми бути бранцями; поволi ми вiдвикали плакати, коли вмирали нашi дiти i Пх, як бервенця, виносили з вагона, щоб десь закопати; i глухли ми, коли енкаведисти обкладали нас матом; i мовчали ми, зцiпивши зуби, коли нас принижували; i стояли ми, неначе голi, в своПй безборонностi, коли на стоянках вривалася у вагон варта з вiвчарками... вривалися пiсля того, коли ми спiвали отiКП сумноП спiванки, яку виплакували лiсовi нашi хлопцi на похоронах загиблих повстанцiв... там були слова, що вчора ти був живий i здоровий, а нинi, друже, лежиш у сирiй землi за УкраПну, за рiдний край... Сумна мелодiя Кднала нас, стверджувала в душах спротив, i вона була поминальною молитвою за тих, кого винесли з нашого вагона й закопали в росiйських нетрях. Охорона, ситi червонопикi солдати в кожухах, кпльбами автоматiв та шпiцаками валянцiв, брудною лайкою затикали нам роти - i ми затихали, молитва поминальна уривалася. Найтяжче було миритися з потоптом людськоП гiдностi: справляти природнi потреби мусили прилюдно бiля дверей, було для цього видiлено мiсце й навiть прорубаний жолобок. Ми пробували обгородити це мiсце верегами - охорона, глумлячись, не дозволяла, мовляв, теплих кльозетiв у вагонах iнструкцiя не передбачаК, а тому забирайте вашi вошивi рядна й оправляйтесь, ха-ха, прилюдно, свiтiть голими жопами, господа бандьори. Коли згадаю, що вони з нами робили, то лупиться менi лице вiд сорому. Були ж серед нас старi жiнки й молодесенькi дiвчата. А як можна було доглядати тих що лежали хворi, що вмирали? Моя Iрина, котра цiле життя навiть мене соромилася, зазнавала тяжких мук, коли ПП кликала до дверей природна потреба. Я iшов разом iз нею, заслоняв веретою як мiг... Опiсля вона довго схлипувала, уткнувшись менi в плече, й усе вишiптувала: "Я таки не витримаю, не доПду до кiнця. Я хочу вмерти..." Я вицiловував ПП сльози, втiшав, як мiг, Iрина неначе мене й не чула, вона вже була заворожена смертю. Померла вона серед ночi увiснi, я й не чув, коли це сталося, лише вранцi помiтив, що лежить бiля мене нежива... лежала на нарах на боцi, притулившись до мене й пiдклавши пiд щоку руку. Смерть ПП була легкою, випросила в Бога таку ласку - на лицi не закарбувалося нi рисочки страждання. Зате для мене прощання з нею було тяжким. Я зашив ПП тiло в бiлу верету та ще з трьома чоловiками, коли ешелон зупинився, вiднiс на "мертвецький склад" - спецiально, очевидно, видiленого на станцiП примiщення, хлiва, збитого з дощок, i поклав поруч iнших мерцiв... багато Пх там лежало... багато з них були сивi вiд морозу, бо дiялося це наприкiнцi листопада на станцiП Перм-друга. Не було у нас часу наостанку виговорити за ПП душу "Отченаша", уже останнiй... i ще своПй Iринi напослiдок я мав багато дечого сказати, а може, й огнiватися, що залишила мене самого посеред лютоП зими й посеред лютого свiту, але встиг тiльки ПП поцiлувати й перехрестити, бо вартовi штрикали дулами автоматiв попiд ребра: "БистрКй, сука, на следующей станцiП тебе тоже в отхожее место отнесут. ВстретiтКсь на том свКтК"! Мене чомусь не винесли на наступнiй станцiП, i потiм теж обминала мене смерть. Та й тепер, коли я вже давно вдома, смертi моКП ще нема, вона, видно, задубiла у вагонi, коли везли мене на Сибiр. Ночами, коли не сплю, часом бачу себе посеред снiгiв, посеред бiлоП i прозороП ночi, а попри мене повiльно, без гуркоту посувався довжелезний ешелон; я знав, що цей ешелон везе у Сибiр спецпереселенцiв, тiльки не мiг второпати, чому я вiдстав вiд нього i чому мене енкаведистська варта не скосила кулеметами, коли я утiкав у снiги. Коли ж мимо мене пропливав останнiй вагон, я помiтив, що за ним шкутильгала по рейках жiнка... була жiнка згорблена, з палицею в руцi... була це жiнка з тiКП давньоП фотографiП, яку я вирiзав iз бистричанськоП газети влiтку сорок першого року; я упiзнав ПП вiдразу; я навiть щиро здивувався, як це вона, немiчна, стара, задибала в глибини бiльшовицького раю, у бiлу безголосу пустелю. I тут вона оглянулася... i тут стрiлила очима в мене. Я впiзнав ПП. Це була моя Iринка... 7 ЏП звали Одаркою Пилипiвною Козаченко; ця стара жiнка справдi походила з козацького кореня, крита "сiмдесятка" ПП не зiгнула й не згорбила; iнiй сивизни й не торкнувся кiс, якi вона укладала на гордо пiднятiй головi короною, волосся тiльки втратило смоляний блиск i трохи пополовiло. Була ростом висока, станом - тонка, пiдчас розмови мала звичку розмахувати руками; вiдчувалося, що в життi була замашною i рухливою, такою, що не давала собi плюнути в кашу. Молодi ПП очi споглядали на свiт вiдкрито й зацiкавлено. Лише iнколи вона начебто забувала, що на людях повинна триматися гордо й привiтно й що свiт повинен ПП цiкавити: жiнка посеред розмови раптово замовкала, вiдсторонювалась вiд дiйсностi й уся перемiнювалася в слух, здавалося, що, сторожко надслуховуючи, вона на когось очiкувала. Хтось нiби мав пiдiйти до неП... хтось iшов... щось говорив... якесь слово ловила й не могла зловити, бо мить, як вiтер, покотилася свiтом... i - тихо навкруж. Так тривало декiлька хвилин, але й цього короткого часу вистачало, щоб ПП на чорно опалив сум: голова починала посмикуватися, очi пригасали, обличчя сiрiло й видовжувалося, а руки, що Пх тримала на колiнах, корчилися, в судомах пальцi потрiскували, як на вогнi патиччя. - То находить на мене, пiдкрадаКться, як мряка, або ж ударяК в душу поривно, мов вiтер, - виправдовувалася Одарка Пилипiвна, коли я Пй подав фiлiжанку води. Вона пила жадiбно, зуби цокотiли... - Вiтер начебто доносить звiдкись... не знаю звiдки, голос мого Сашка, його спiвання. Куди вiн ходив - завжди наспiвував. Бувало й вночi, коли повертався зi степу з оранки (трактористом же був до вiйни, ви про це знаКте?), то цiла наша вулиця чула, що Сашко Козаченко повертався додому: будив нiч спiвом. Хтось, пам'ятаю, обурювався, хтось пiдсмiювався... та i я часом спiванками тими йому докоряла, а вiн обiймав мене й сповiдався: "Мушу ж я чимсь жити, мамо. Бога нема й молитов ти мене на навчила. До комунiзму йдемо, але дорога до нього ще неблизька. Дiвчини теж не знайшов - нема кого любити. А душа, мамо, не бубен. Напуваю ПП спiвом i милуванням землею, духом землi, що дихаК менi в обличчя, коли я орю або ж сiю... або ж просто стою посеред степу, як посеред неба". Отак, бувало, говорив мiй Сашко. Мав бути з нього великий спiвак або ж великий хлiбороб. Одарку Пилипiвну привiз iз райцентру до нашоП школи в кабiнi вiйськовоП "полуторки" пiд охороною цiлоП ватаги автоматчикiв опер-уповноважений Ступа. Я з вiкна спостерiгав, як вiн ввiчливо - аж було дивно таке бачити - допомiг жiнцi вийти з кабiни, потiм узяв ПП пiд руку i завiв до моКП директорськоП канцелярiП - вузькоП, як труна, кiмнатчини, в якiй заледве втиснулися стiл, етажерка й декiлька стiльцiв. Щоправда, Йосип Вiссарiонович Сталiн почувався в моКму кабiнетi привiльне - портрет висiв на голiй бруднiй стiнi самотньо, i я, поглядаючи iнколи на нього, ловив себе на думцi, що Йосип Вiссарiонович заблукав на стiнi в клубищах сiрого туману, в розливi калюж i посеред вирвiв - дiрок вiд цвяхiв, на яких колись висiли Юзеф Пiлсудський i Адольф Гiтлер. Власне, самотнiсть Сталiна на безрадiснiй стiнi впала в око товаришевi Ступi, бо перше, що вiн сказав у канцелярiП: на стiнi треба повiсити також Маркса, Енгельса й Ленiна, а вже потiм познайомив мене з Одаркою Пилипiвною. Вона виявилась пенсiонеркою-вчителькою украПнськоП мови й лiтератури в котромусь iз сiл Черкащини; кажу "в котромусь", бо не пам'ятаю назви села, та й, зрештою, назвi я не надав значення, важливо було запам'ятати слова опера Ступи, що "ви, товаришу шкiльний директор, головою менi вiдповiдаКте - i закарбуйте це собi на носi - за життя i здоров'я дорогоП нашоП гостi. Не дай Бог, якщо впаде з ПП голови волосок", - погрожував отак товариш опер. "Але ж навколо школи стоять автоматчики, безпека надiйна, - пробував я зняти з себе вiдповiдальнiсть; я не знав, з якою метою приПхала в Горопахи ця стара жiнка. "Нi, - сказав Ступа, - Одарку Пилипiвну будуть стерегти всi... цiле село, старi й малi... Iнакше - всiх спалю". - Ну-ну, - запротестувала Одарка Пилипiвна, - не треба так. Чи комусь я потрiбна? - Голос мала глибокий, чистий. - Та й чи приПхала я до ворогiв? Находжусь на УкраПнi, на рiднiй землi, а не на окупованiй територiП. - Находитесь, Одарко Пилипiвно, на територiП бандитськiй, - вiдрiзав Ступа. - I тут усякi-такi "нКжностi", вибачайте, кобилi пiд хвiст. Тут пануК наказ, автомат i граната, бо в кожному... так, у кожному тут сидить бандит. - Ступа промовляв пристрасно, як це вiн робив на читальнянiй сценi; сказане було адресоване виключно для мене; Ступа свердлив мене очима. Вiн ненавидiв мене смертельно й ненавистi своКП не приховував. - Я не сказав би, що десь К землi, якi родять виключно одних героПв, або ж навпаки - одних лише бандитiв, - вiдповiв я Ступi, незважаючи на його сердитiсть. Я намагався наперед вгадати, що потрiбно цiй гордiй i владнiй жiнцi у нашому селi, що вона тут шукаК. З ПП обличчя однак нiчого не можна було вичитати, окрiм хiба вiдкритоП цiкавостi: вона пильно попасала зором то мене, то убогий мiй кабiнет iз самотнiм Сталiним на стiнi, то припадала до вiкна... а за вiкном сiявся дрiбно жовтневий дощ i зрiдка, немов осiнь конала в конвульсiях, бився об шибки вiтер. Очевидно, приПжджiй цiй жiнцi i земля наша, i директор школи, i сiрий осiннiй дощ, i Сталiн на сiрiй стiнi не припали до вподоби, бо цiкавiсть поступово поступалася апатiП, вона зiтхнула й сiла втомлено на стiлець. - Хоч... iз товаришем Ступою не можна не погодитись. Якщо тут пануК закон кулi й гранати, то, звiсна рiч, небезпека на нас чатуК. На вашому мiсцi, - це я вже адресував оперовi, - я таки не залишив би Одарку Пилипiвну без автоматчикiв. Легше сказати менi; спалю село, якщо з нею щось станеться. - Шо зi мною тут, у Горопахах, може страшнiшого трапитися пiсля того, що вже трапилося, - обiзвалася жiнка i ПП очi зволожилися сльозами. - Нiчого я вже не боюся... i смертi - теж, - зiтхнула. - Тому обiйдуся без охорони, без автоматiв. - Пiдвела голову й стрельнула гнiвливо оком на Ступу. - Я тут перебуду день-два. - Дивiться самi, - знiтився мимохiть опер. - Менi наказано... я вiдповiдаю за вашу безпеку перед районним начальством. - Так, я знаю, - вiдповiла Одарка Пилипiвна, - але я маю намiр ближче зiйтися з людьми, поговорити з селом, в якому вбито мого Сашка. Хочу побачити те мiсце, де вiн упав. Ви мене розумiКте, товаришу капiтан? Тiльки тепер розвиднiлося менi, з чим приПхала до наших Горопах ця стара жiнка; тiльки тепер, як човник на каламутному озерi, припливло ПП прiзвище до iменi бравого сержанта Сашка Козаченка... припливло, поКдналося, зблиснуло... нi, вибухло вирвою: то Сашко Козаченко ПП син? У Горопахах, у навколишнiх полях i лiсах, у потаКмних схронах, на пiдпiльних стежках не було, мабуть, людини, яка не знала б Сашка Козаченка - писаного красеня, який, мов вiрний собака, скрiзь i всюди супроводжував товариша Ступу. Однi його побоювалися, другi - лаштували на нього засiдки, третi його обминали, дiвчата й молодицi потаКмно у нього закохувалися, дарма, що був енкаведистом; високий, чорнявий, тонкий у талiП жартун, який любив зачiпати на вулицi старого й малого, не мiг не впасти жiнкам в око. Хоч був тiльки сержантом, але носив офiцерський пасок iз зiркою та портупеКю через груди, порипував також офiцерськими чобiтьми. Взимку ходив у зручнiй фуфайцi, замiсть вушанки - носив кубанку з червоним денцем. Видно, вояка був iз нього справний, у тилах i смершах рiзних не огинався, бо на грудях носив цiлий iконостас медалей та орденiв. Зрештою, всi в Горопахах знали, що Сашко Козаченко - отой красень у кубанцi, був воякою вiдважним, тому товариш Ступа почувався за його плечима, як за фортечною стiною. Дивно тiльки було те, що вiдчайдушний жартун Козаченко тримаКться знавiснiлого опера, який жив люто, iз зацiпленими зубами, немов воша кожуха. Њднала Пх, певно, самогонка: обидва любили випити, рiдко коли я бачив сержанта в кубанцi не напiдпитку. Вiн iнколи заходив до школи, розповiдав... так, пам'ятаю, розповiдав, що у нього мама теж учителька, вона й його пiдмовляла на педагогiчну працю, але вiн змалку товкся коло тракторiв i сiвалок, була йому мила хлiборобська робота... милi поле, сонце, вiтер, пiсня. - Чому "була"? - запитував якось його. Вiн сидiв на табуретцi перед столом i час вiд часу пильно позирав на вiкна й на дверi; вiн начебто ждав на когось, що мав появитися на порозi за вiкном i був готовий зустрiти чергою з нiмецького "шмайсера" - невеликого зручного автомата, який завжди тримав дулом униз у правiй руцi... вiн завжди був готовий до стрiлу. - Врештi-решт, - продовжував я, - колись закiнчиться на цiй землi вiйна. I тодi зможете повернутися в своП степи... i тодi зможете знову сiсти на трактор. - Я того не дочекаю, - мовив вiн весело. Чорнявий чуб висмикнувся з-пiд кубанки. Очi смiялися... вiн пробував насмiхатися з того, що говорив. - Уб'ють мене. Передчуваю, - i знову засмiявся. Насмiхався з власноП смертi? - Якщо передчуваКте, то чого разом iз Ступою воюКте на цiй землi? - запитував я його. Менi подобався цей мужнiй чоловiк, який ходив помiж смертями, знаючи, що власна смерть чатуК на нього на котромусь перехрестi. - Не в Ступi рiч, Северине Петровичу, - вiдповiв вiн. - Рiч у менi... Може, я задався метою утверджувати автоматом добро? Отут! Тому й воюю за це добро. Може, це партiя, до якоП я вступив на фронтi, наказуК менi: "Воюй, Козаченку, проти моПх ворогiв проти буржуазних нацiоналiстiв, проти тих, якi хочуть, щоб в Галичинi далi були хлопи й пани". Може, я сповнюю свiй вiйськовий обов'язок... сповняю наказ, стрiляю, воюю так, як велить менi вiйськова присяга? А може, менi сподобалося перебувати отак на цiй землi: притиснути десь у кутi дiвчину, випити, зцiпити в кулаку власний страх i летiти наослiп на бандерiвськi кулi? А ще, може, я озвiрiв на вiйнi... солодко менi пахне людська кровця? Було менi страшно слухати Козаченка, який власне й не знав, в iм'я чого вiн воюК в Горопахах; i було менi шкода Козаченка, який не знав свого призначення, зате знав свою приреченiсть. Як i завжди, так i того разу я добув iз директорського мого стола пляшку самогону, цибулину й шмат солонини... цей провiант завжди був в мене припасений; ми пили з ним i закусували, бо власне, не для розмов забiгав Козаченко до школи... забiгав сердега, як сам колись, казав, щоб погасити спрагу; я не жалiв йому горiлки, я чомусь сподiвався, що колись, напившись, вiн. признаКться, що палить його сумлiння, що ночами не дають йому спокою душi людей, яких вiн згубив у перестрiлках на полях, в лiсах, в будинках, що горiли... людей, яких порозривав у криПвках гранатами. Але вiн мовчав: цiдив горiлку й оповiдав анекдоти, або ж добродушно посмiшковувався iз Ступи, чи наспiвував щось, або вичитував два-три абзаци з маминого листа, що прийшов iз Черкащини, або ж сумував через те, що вже сьогоднi не може кинути автомата й сiсти за важелi трактора. I завжди засиджувався у школi недовго; зривався з мiсця i, пускаючи поперед себе дуло "шмайсера", вибiгав на порiг; за порогом розмови, думки й сумнiви миналися - там тривала вiйна. Котрогось разу по ньому, як вiн тiльки-но зачинив шкiльну хвiртку, вдарив кулемет. Сашко впав за ясен; перестрiлка спалахнула, як суха солома, i хто знаК, чи не знайшов би Козаченко свою смерть ще тодi, якби на виручку не прилетiв iз енкаведистами опер Ступа. Одарка Пилипiвна ловила кожне слово, що було мовлене чи мною, чи моКю дружиною, чи кимось iз учителiв, i, здавалося, у кожному почутому словi оживав образ ПП сина. Нiхто з нас не говорив про Сашка Козаченка нiчого лихого, ми всi нiби змовились i забули, що вiн, немов мисливський пес, винюхував стежки, що лучили повстанське пiдпiлля з селом, а якщо натрапляв на стежку, то залягав, мов звiр, у засiдку, або ходив, хитруючи, колами, або пiдсилав зрадникiв; i кожна його операцiя - це перестрiлки, боП, смертi в полi та в криПвках, пожежi, арешти, виселення в Сибiр. Нi, нiхто iз нас у школi, в моКму кабiнетi не обмовлювався перед матiр'ю, що ПП син напастував дiвчат i молодиць, i, п'яним будучи, вривався до першоП-лiпшоП хати i вимагав самогону, а хто противився, то сипав iз автомата по образах або ж по вiкнах. В Палати Перепiлки пустив чергу поза комин на пiч, де нишкли перепудженi дiти, щастя, що Пх не зачепило, тiльки старшенький Iванко почав зi страху заПкатися. Нi, попервах усього цього Одарцi Пилипiвнi ми не могли оповiсти, навiщо кервавити мамине серце, адже не виховувала вона його на лютого, веселого й п'яного вояцюру... виховувала, мабуть, таки на чесного хлiбороба, i тiшилася, що любив землю, що любив пiснi: вiн, певно, отаким розспiваним, щирим i простакуватим парубiйком жив у ПП серцi, ми це вiдчули й зрозумiли з ПП оповiдей; ми це вичитали з сумовитих ПП очей. Одарка Пилипiвна, стоячи коло вiкна у моКму кабiнетi, напевно таким же добрим i розспiваним бачила його на нашiй сiльськiй розмоклiй вулицi, чула його кроки, його смiх, i ще, мабуть, почула пострiл, посвист кулi, котра вдарила в саме серце синового смiху й синовоП пiснi; вона припала лицем до заплаканого вiкна й, певно, уявила, як упав ПП син, бо схлипнула утробно й, враз отямившись, глянула на нас похмуро... глянула на нас гейби аж принишклих, i спитала глухо: - То защо ж мого Сашка було тут вбито? Самi ж кажете: був веселий i красивий. Я ще додам: був добрим мiй син. I вам, западенцям, жадав добра... ми ж бо вас, братiв рiдних, визволили з-пiд фашистiв. Сашко писав менi: "Мамо, будую у ЗападенцiП нове щасливе життя". А ви в будiвничого кулю. Так? I вже не було в ПП поглядi суму, зблиснув рiзко подив, змiшаний iз гнiвом; жiнка очима нас обпiкала: "Гей, та як ви могли визволителя й будiвничого нового життя стерти з свiту?!" Ми мовчали, як нiме камiння. Зрештою, я був готовий вiдповiсти, сказати щось гостре, маю пирскуватий характер, але моя Iрина поглядом просила пожалiти бiдну жiнку, вона ж бо нiчого не знаК про наших "визволителiв"... вона ж бо своКму синовi вiрила... синовi, який писав про свою будiвничу мiсiю... i до того ж, чоловiче добрий, хiба ти геть забув... уже твоП власнi рани порубцювалися... уже ти не пам'ятаКш, як я виплакувала за нашим Романом цiлi нночi? Будь милосердним, чоловiче. Одарка Пилипiвна забагла побувати в класах, послухати, як iдуть уроки, поговорити з школяриками; вона не могла поПхати на свою ВкраПну, не пояснивши самiй собi: що за люди, оцi западенцi, котрi вистрiлюють своПх доброчинiв? Як вони вчать своПх дiтей... i на кого вчать? (Господи, невже змалку привчають дiтей до автомата?) Цiкавого у нашiй школi нiчого не було: обшарпанi стiни, жолубкувата пiдлога, довжелезнi, ще передвоКннi або ще й з австрiйських часiв лавки, густо карбованi iменами, хрестиками, а подекуди й соромiцькими словами; обережнi вчителi, якi повсякчас озираються на заднi колеса: вдень iнспектор iз райвно в супроводi автоматника ревiзуК школу, то сам Ступа сидить на уроцi з кулеметом на грудях, то ще когось дiдько принесе, вечiр западе - лiсовi хлопцi заходять i запитують: а чого ти, пане вчителю, навчаКш нашу дiтвору? Учиш добра? Зла? Пiдлабузництва? ОтруюКш Пм душi? Чи обмиваКш Пх душi вiд лепу брехнi? Якщо обмиваКш бодай одним словом, то проститься тобi. А якщо купаКш Пх у брехнi, то... Свят-свят!!! Одарка Пилипiвна на нiщо в нашiй школi не звертала уваги, окрiм, мабуть, портретiв Шевченка, що висiли в кожному класi, бо навiть зупинилася й притишено мене спитала: - Чи маКте на це дозвiл? Я вiдповiв, що Шевченко живе в нашiй школi ще з-перед воКнних польських часiв, то лише в директорському кабiнетi портрети мiняються. Влада приходить i вiдходить, а Шевченко залишаКться посеред дiтей, i хiба потрiбно для цього якогось дозволу? Очевидно, в ПП школi на Черкащинi було iнакше, проте, вона нiчого не сказала, лише ще раз глипнула на Шевченка, потiм ковзнула поглядом на дiтлахiв - п'ятикласникiв, якi стояли, очiкуючи, як це прийнято, дозволу сiсти; дiти зиркали на неП стривожено, з-пiдлоба. Одарка Пилипiвна напевно вiдчувала, як ПП обпiкали холодом дитячi очi; дiти не чекали нiчого доброго вiд "чужоП", вони тривожилися за свою вчительку-"украПнку" Вiру Кожухiвську й за свого директора, пам'ятаючи, що пiсля вiдвiдин "чужих" iз району чи опера Ступи в школi завжди починалася якась "кампанiя" - то примушували записуватися в пiонери або й у комсомольцi, то готувати свято "Золотого вересня" - золотого возз'Кднання, то алярмове скликали батькiвськi збори й забороняли посилати дiтей до церкви i навчати Пх молитов, то знову ж примушували школярiв розносити по хатах енкаведистськi звернення до "учасникiв бандитських формувань" з ультиматом: виходьте з лiсiв, зголошуйтесь до органiв радянськоП влади й буде вам усе прощено... Одарка Пилипiвна, яка, зрозумiло, наших дiтей не знала й не могла знати, дитячi зирки сприймала виключно на свою адресу; вона внутрiшньо протестувала, прокидався в нiй педагог. Жiнка стояла поруч iз "украПнкою" Вiрою Кожухiвською, кiлька хвилин мовчки споглядала на клас, потiм спитала мене: - Чи можу я, товаришу директор, бодай коротко порозмовляти з дiтьми? - Прошу, - вiдповiв я, - говорiть хоч цiлу годину. Ми з Вiрою Йосипiвною теж залюбки послухаКмо. Дозвольте тiльки вiдрекомендувати вас класовi, сказати, що ви К вчителькою з ВеликоП УкраПни... у вас великий досвiд педагогiчноП працi. - Власне, як вчитель украПнськоП словесностi, я хотiла б довiдатися... це бажання виникло в мене спонтанно: чи справдi у вашiй школi пануК культ Шевченка? А якщо так - то добре це, чи зле? Втiм, не у цьому рiч... хочу лише переконатися, чи пошана до Кобзаря не вивiшена для людського ока на стiни. - Ви нас ображаКте, товаришко, - втрутилася в розмову Кожухiвська. Була це невеличка на зрiст, постiйно заклопотана власними дiтьми, чоловiком, що повернувся з вiйни iнвалiдом, бiганиною по господарцi, громадськими навантаженнями, бо ж кожний учитель "состояв" при Ступi на побiгушках - на своПх "десятихатках" збирав поставки молока, яКць; i не дивно отже, що "панi Вiра", як ПП кликали в Горопахах, часом приходила на уроки у замизганому шляфроку, недоладно зачесана, у заляпаних кiзяками солдатських черевиках; про те, що вона завжди не мала часу належно пiдготуватися до занять, я уже й не говорю, тому постiйно з того чи iншого приводу я мав iз нею "виховнi бесiди", вона присягалася, що "на другий раз так не буде", але клятьби швидко забувалися. - Так, ви нас не ображайте, товаришко, - продовжувала гостро "панi Вiра". - I мене особисто, i директора, i передусiм - учнiв. Дух Шевченка завжди помiж нами. Як би ми вижили, товаришко, у сувору цю годину, коли б не Шевченко? Ось поспитайте дiтей, чи Шевченко лише на стiнi, чи вiн живе в наших душах. Прошу, Iванку Семенюк, встань та розкажи, що значить для тебе... що значить Шевченко для УкраПни. На заднiй партi пiдвiвся бiлявий хлопчина, який проковтнув схвильовану грудку в горлi, й попросив: - А можу я, прошу вчительки, замiсть оповiдi, бо й так усi знають, що Шевченко - пророк УкраПни, продекламувати щось? I вiн декламував "Чигирине, Чигирине"; не скажу, що його декламацiя була артистична, "з виразом", як говориться, з претензiКю на оплески. Хлопчина, вочевидь, недорiс, щоб осягнути глибину ШевченковоП розпуки, вiн був лише п'ятикласником, а все ж зумiв передати настрiй запустiння гетьманськоП столицi. За першим декламатором пiдвiвся другий, цей уже без виклику, за ним - кучеряве дiвчисько погрожувало пальчиком, мовляв, "кохайтеся, чорнобривi, та не з москалями"; за дiвчиною - ще двоК чи троК учнiв. Я був упевнений, що цiлий клас готовий декламувати Шевченковi вiршi; учнi, немовби змовившись, жадали конче довести приПжджiй учительцi з ВеликоП УкраПни, що Шевченко у нашiй школi живе не для показу на стiнах класiв, а в серцi... так, у серцi кожного з нас. I за цю учнiвську впертiсть, проблиски нацiональноП гордостi, а отже й любовi до Шевченка... до Шевченка повсякденно потрiбного, я вiдпускав "панi Вiрi" всi ПП минулi й майбутнi педагогiчнi грiхи. - Але ж... але ж цих Шевченкових творiв нема в програмi п'ятого класу, - сухо зауважила Одарка Пилипiвна. - Чи то дозволено... отак самовiльно, - вона мимохiть оглянулася, немовби за ПП плечима причаПвся небезпечний звiр. - У нас це так би не минулося. Були б неприКмностi. Я добре знаю: були б неприКмностi, та ще й якi, - повторила й знову зиркнула в куток; у кутку сидiв звiр, якого вона боялася. Страх на хвилину вибiлив ПП лице. - Спитали б: хто дозволив? - Хто ж може дозволити або заборонити дихати? - пирскнула Вiра Кожухiвська. Ця маленька щупла жiночка з кумедною косичкою, що стирчала по-дiтвацькому наПвно, була у цю хвилину схожа на розворохобленого горобця: кругле ПП личко розчервонiлося, брови нависли, як стрижi. - Ви ж бо яко вчителька рiдноП словесностi, не можете заперечити, що УкраПна живе Шевченком. Його творчiсть, не порахуйте моП слова банальними, це рiка, цiлющi води якоП щоднини нас омивають, напоюють, i щоднини нас воскрешають. Шевченко для нас, як Нiл для Њгипту... пустеля бо наступаК. А ми не даКмось. Поправдi сказати, я i сам не сподiвався, що "панi Вiра" може бути такою... ну, такою наступальною i сердитою... i ще - красномовною i переконливою, що так важливо для педагога. Я уявив Нiл-рiку, що пливла посеред пустелi... i виходив iз його вод Шевченко. Я подумав тодi, як часто ми живемо й працюКмо поруч iз людьми, яких не вiдразу можемо розпiзнати: хто вони й що вони... i тiльки за певноП ситуацiП вiдкриваються. До цього часу Кожухiвська була у нас попелюшкою. Одарка Пилипiвна слухала Кожухiвську злякано й здивовано; була хвилина, коли здавалося, що вона скрикне, не дасть Кожухiвськiй говорити, затулить Пй рот долонею; на ПП лицi карбувався чорною тiнню страх, одначе вона взяла себе в руки - обличчя ПП неприступно кам'янiло, а вся вона - оглухла. Потiм пiшла помiж партами й заглядала в учнiвськi зшитки й у дитячi насупленi, вiдчуженi личка; дитячi ж очi споглядали на неП з-пiд брiв, тi очi були схожi на непроникливi слiпi гудзики; я злякався, що моП учнi враз ослiпли; менi було цiкаво знати, що приПжджа стара вчителька хотiла вичитати з глибин олов'яних гудзикiв; я мав намiр Пй сказати, що обставини вчать дiтей на цiй землi замикати душi, й ти до замкненоП душi, колего, не достукаКшся. Одарка Пилипiвна одначе чи то з простого iнтересу, чи з учительськоП впертостi таки шукала ключi до душ й присiдала поруч, то коло дiвчат, то бiля хлопцiв, i невинно випитувала, чи тобi подобаКться ходити до школи, ким ти хочеш стати, коли виростеш. Ключi ПП були давнi, як свiт, i дiти вiдповiдали неохоче, лише Данилко Гром'як - хлопчисько загонистий, розбишакуватий, знаний у цiлому селi за свою пащекуватiсть, сказав, що коли виросте й коли автомат не буде для нього заважкий, то вiзьме зброю й пiде боронити УкраПну. Немов вiтер увiрвався до задушливого класу... Немов дощ омив дитячi лиця, бо всi вони весело глянули на Данила; i лише ми з Кожухiвською затерпли: що ж воно тепер буде? - Шо ж ти розумiКш пiд УкраПною? - спитала Одарка Пилипiвна. Спробувала погладити хлопця по головi, але вiн вiдхилився. - Конкретно... оту УкраПну, про яку пише Шевченко: гетьмани, Днiпро, козацькi могили, степи? - I цю теж, - хитнув патлатою головою Данилко. - Я собi мiркую: та УкраПна, як КвангелiК в церквi, котре ксьондз даК усiм цiлувати... книжка така свята, свiтиться золотом, знаКте? - Знаю, - сказала Одарка Пилипiвна. - Для мене УкраПна... ну, як вам сказати... - i хлопець зам'явся, здавалося, вiн зараз махне рукою, бо не вiдшукаК потрiбного слова, щоб зiбрати докупи думку, i ми з Кожухiвською переживали за нього: Ну, Данилку, не завстидай нас. МаКш прецiнь язичок гострий. Скажи, як ми тебе вчили. Скажи... Скажи, чуКш?! Вiн вiдповiв по-своКму, не теленькнула в його вiдповiдi наша шкiльна наука, книжкою там не пахло, не було завченоП декламацiП, пози; хлопець шкандибав босим по землi й оббивав об камiння пальцi. - МоП мама - вдовиця, тата на фронтi вбило, лишилося поле - п'ять чи шiсть моргiв... а ще маКмо на "Дубниках" пасовище й пiв-морга лiсу... з того грунту мус родинi жити, бо звiдки iнакше... а крiм мене, в моКП мами ще двоК, меншi, а Псти хочуть, i штанята Пм треба купити. I мама кажуть: забирають у нас совiти грунт, сиву кобилу й плуг; i ще будуть розбирати стодоли... видирають нам iз рук УкраПну, бо що iнакше - УкраПна? Та я не хочу... я не дамся... я поле не дам, i стодолу, i плуг. Бо як будемо жити? - Хлопець дивився на стару вчительку допитливо й суворо, начебто вiд неП залежала доля його УкраПни. - Ти ще нiчого не розумiКш, ти ще малий, - м'яко вiдповiла Одарка Пилипiвна. - Ось виростеш, i сподобаКться тобi життя в колективi. Добре тобi поведеться. - У колгоспi добре жить: десять роблять - сто лежить, - несподiвано випалив хлопець десь почуту коломийку. I засмiявся, уявляючи, певно, тих, якi покотом лежать у холодку. "Панi Вiра" iз-за спини Одарки Пилипiвни махала на нього рукою, мовляв, мовчи, не дурiй. А вiн, мов навмисне, продовжив, але вже без смiху, уже по-дорослому. - Не треба менi пiдростати, я уже знаю, що то значить робити хлiб: i за плугом ходити умiю, i заволочую нивку, i беру косу, i худiбка взимi на моПй головi. - Вiн не помiтив, як тонко, тремтливо зсукався його голос; хлопець не так гордився хлiборобською своКю долею, як розжалобився. Клас притих, лякаючись, що перший розбишака в школi раптом заплаче. Тиша хлопця отямила i вiн усмiхнувся. - Мама нашi менi першому насипають у миску страву, першому крають хлiб. Примовляють при цьому: газдi першiсть належить в усьому. Ох, як смачно Псти свiй хлiб, не колгоспний, який менi вдiлять на трудоднi. СвоК - то i К, прошу вас, УкраПна. Коби менi автомат... Одарка Пилипiвна, мабуть, запiдозрила, що ми з Кожухiвською надоумили хлопця й пiдготували до розмови з нею; вона раз по раз озиралася на нас осуджуюче. I я мусiв утрутитися: - То правда, Одарко Пилипiвно, що Данило Гром'як умiК орати i косити... подивiться на його руки. Цiле село посвiдчить. Але неправда К, Данилку, що УкраПна кiнчаКться на межi твого поля. Може, всi нашi бiди вiд того, що УкраПна кiнчаКться на чиПйсь межi... i на чиПйсь межi починаКться, - поправив я хлопця. - Автомат, про який ти згадав, iще заважкий для тебе. Дiтвацтво у тобi брикаК. - Бачите, який ви мудрий, Северине Петровичу, - образився хлопець. - Автомат для мене - заважкий, так, а плуг - якраз добрий? Ну нiчого, - я ще виросту! - скрикнув вiн високим фальцетом. Рудий, пелехатий хлопець, здавалося, спалахнув, як сiрник, посеред сiростi осiннього дня. - Вони що, всi в бандерiвському дусi вихованi... цiлi, виходить, сiм'П бандерiвськi? - спитала Одарка Пилипiвна. Данилкова вiдповiдь ПП збентежила; жiнка споглядала на дiтей дещо злякано; жiнка, вочевидь, уявила, що iз-за кожноП парти нацiлений на неП кулемет. - Батьки Пх у лiсi? Вороги радянськоП влади? - Як сказати... хто кому ворог, - вiдповiв я невизначено старiй учительцi. - Самi поспитайте дiтей, де Пхнi батьки, й чи бандерiвськi, як ви кажете, у них сiм'П. ПереконаКтеся також, що не "бандерiвське" мають виховання, - боронив я школярiв i, зрештою, самого себе, школу. - Час, обставини, умови, в яких вони виростають - це тi жорна, на яких вижорновуКться свiтогляд. Змалку вижорновуКться, - повторив я. Вона не вiдважилася сама рушити помiж партами, щоб розпитати дiтей про Пхнiх татiв; я зробив це сам, нiчого в дiтей не випитуючи; я знав напам'ять усi сiльськi роди... знав, що в того й у того, i в тiКП синьоокоП Синички, що сидiла на першiй партi, тато загинув в повстанськiй сотнi; а ще в кiлькох учнiв тати засудженi на пiвнiчну каторгу; а ще не в однiКП дитини тато впав на Карпатських перевалах, мобiлiзований до червоноП армiП вiдразу пiсля того, як втекли нiмцi... i нiмецькi кулемети в горах Пх скосили; а в тiКП худоП дiвчинки, що дивиться на свiт запалими, як вiд хвороби, очима, тага вбили повстанцi, бо нiбито продався енкаведистам; а в того хлопця" що налiг грудьми на парту, бачите, Одарко Пилипiвно, бандерiвцi повiсили маму за щось там "полiтичне"; а в того учня i в тiКП ученицi... i ще в тiКП третьоП з довгою косою татiв похапали облавники й повезли пiд багнетом на Донбас - шахти потрiбують робочоП сили; i ще в багатьох школярикiв батьки колотяться вдома, чекають в непевностi чи арешту, чи висилки на Сибiр, чи глумления усякого, чи колгоспу, чи кари повстанськоП... чи, може, таки сподiваються, що Бог Пм поможе уникнути жорен. Одарка Пилипiвна стояла посеред класу, опустивши голову; руки ПП висiли, як батоги; кремезна ПП постать горбилася; i дiти iз-за парт, i Пхня вчителька "панi Вiра" пасли очима мене й приПжджу гостю; тиша замерзала в класi, як чорний лiд. Школярики та Пхня вчителька не могли знати, що моя оповiдь про долi сiльських родин не К тiльки вiдповiддю про "бандерiвське виховання", К це також вiдповiддю, чому й за що вбито в Горопахах ПП Сашка. Очевидно, вона сама й не вiдразу второпала, навiщо я зайнявся мартирологом п'ятого класу й не пов'язувала мою оповiдь з Сашковою смертю, бо торкнула мене за лiкоть й спитала тихо: - Навiщо ви так жорстоко, товаришу директор... прилюдно ятрите дiтям рани? - Нашi дiти теж ростуть прилюдно, шановна Одарко Пилипiвно. Пх теж жорна мелять... я ж казав: мелять Пх i мелять. - Я вiдчував, що нiколи не був так близько спорiднений з моПми учнями, та з Пхнiми живими й мертвими батьками, як у цю хвилину; я Пх усiх голубив, пригортав до грудей i Пх сльози пекли мене. Одарка Пилипiвна обiдала в мене. Iрина перепрошувала за скромнi страви, гостю ж не чекали: чим хата багата. Гостя сидiла за столом насторожена, немов бiдна жiнка остерiгалася, чи не пiдсилимо до страви чогось отрутного, але моя Iрина (моя лагiдна, усмiхнена Iрця) поступово ПП розговорила i заспокоПла. Ми навiть випили по келiшку зачервоненого вишняком самогону; i самогон пригасив ПП осторогу, i ще Iрчинi нiжнi долонi, що час вiд часу, як райськi птахи, торкалися або ж плечей нашоП гостi або ж неспокiйних ПП великих рук - очищали жiнку вiд страху. I вона немов скинула солдатську шинелю й визулася з солдатських кирзових чобiт, стала само собою - зажуреною, згорбатiлою матiр'ю, що втратила на вiйнi сина. Вона дивилася на нас iз Iрою довiрливо, благала ПП зрозумiти, й вибачалася, що в школi необачно збовтнула про оте "бандерiвське виковання"; вона вiдкривала для нас iз Iриною таКмницю, бо тодi це для нас було першим вiдкриттям, що в радянськоП людини К двi або й три душi: одна намальована напоказ, для зручностi, для начальства, i для власноП безпеки, друга схована в глибинах, приспана, як дитина маковинням, i спутана мотуззям... ця глибинна душа призначена для того, щоб бодай зрiдка... бодай на самотi серед житiв або ж у снах людина могла б звiльнитися вiд мотуззя i терзання. А К ще третя душа... Тяжко бути людиною в такiй ситуацiП. Вона, гостя наша, так i сказала, що, ой, як складно у наш непевний час бути людиною; вона ловила Iринi руки в своП розплесканi по-селянському долонi й не знати, чи вибачалася, чи просилася, чи сповiдалася: - Мусимо примiряти душi на кожний випадок, - сказала. - Мою поведiнку... ворожiсть оту в школi помiтили? Правда, помiтили, я бачила: ви помiтили, так. Це панувала в менi перша душа. Повинна я була полiтичне визначитися, чи як сказати. Й ви через душу мою оту показну на мене огнiвались; гнiв ваш, вочевидь, розбудив другу мою душу, приспану, й вона, бiдна, ледве не розплакалася... було менi жаль осиротiлих дiтей, бо що дiти виннi. А третя душа К, мабуть, тiльки в жiнок... це, певно, ангел-хранитель, що даний або вiд Бога, або сотворений самою жiнкою; ангел той денно й нощно лiтаК над народженим тобою дитям. Хтось собi думаК, що ангел-хранитель мусить бути лише лагiдним i добрим, правда? А як же стерегти без меча, правда? Чи бодай без злостi? Хiба назвеш такого ангела - хранителем? Ви повиннi мене зрозумiти, це так просто мене зрозумiти: отут, у цьому селi вбито мого сина. Нам iз Iриною було й тяжко i страшно слухати жiнчину балаканину про три душi, немов про три одежини, котрi можна при потребi мiняти... можна мiняти, а можна й повiсити Пх у шафi й тинятися по свiту без душi. Якась вовкулацька фiлософiя. Невже кожен може сотворити для себе потрiбну на певний час душу? Досить лише напнути маску i ти вже доброчинець, або ж ти - вовк, або ж ти опер Ступа, який пiд кулеметом учить наших краян "жити по-новому". Нiчого не iснуК святого чи забороненого, або ж бодай стороженого законом? Про який закон, мораль, про яку людянiсть можемо говори-. ти, коли душа, мов шкура вовкулаки, висить у тебе на клинку - бери й примiряй. Як легко... Якщо легко, то чого ж вона, ця стара жiнка, нарiкаК, що важко бути людиною. Радянською людиною, так? Хоч... що ми з Iриною знаКмо про радянську людину? Чи маКмо право ПП судити? Чи вовкулацька напнута шкура не К слимаковою хаткою, в якiй можна переховатися вiд доносiв, вiд куль, вiд приниження, вiд страхiв, вiд проповiдi ненавистi. Ми ж бо "визволенi" у вереснi тридцять дев'ятого, за