тися про страждання дiвчат-гiмназисток у Рогачiвськiй тюрмi, про щоденне жiноче крiпосництво на колгоспних полях, де Пх вроду, силу, роки i щастя спивають отi безкраП плантацiП цукрових бурякiв... про жiнок, яких, мов на глум, називають тваринниками, чиП бiлi ноги в гумаках на фермах у гноях i в болотi пухнуть i набираються ревматизму, а руки чорнiють i трiскаються. I хiба можна осуджувати ланкову Наталку Рибку, яка мусить спати iз заслиненим партiйним секретарем чи ще з якимсь начальником? - Ми народ страстотерпцiв, - цiКП ночi Павло Ключар повторив свою думку, яку вiн колись виголосив у Святому Дусi, цiпенiючи пiд поглядом великих очей, визволених нами з-пiд тиньку на стiнi. - Той давнiй Iзограф зобразив муку... може, муку не однiКП людини, а цiлого народу. Я ще тодi не погоджувався з Ключарем; я йому нагадував, що украПнцiв мають за веселий народ, бо ж УкраПна й крiзь сльози смiКться, бо ж К спiвучою нацiКю, яка, вдаривши лихом об землю, спiваК собi, дивуючи свiт. - Але ж ви знаКте. Майстре, - зауважив менi сухо Ключар, - що це брехня, що це малоросiйськi веселощi в червоних шароварах. Якi веселощi, прошу вас, якi гопаки, коли мiльйони загиблих вiд голоду, коли матерi Пли своПх дiтей, коли... стогiн стелиться вiд краю до краю. ЧуКте? Я учився у Черченi слухати стогiн; навiть сьогоднiшня нiч напоКна болем; нi, то не блискавицi крешуть небо, то бiль наш, то крик, то молитва. - Я не був, Майстре, - провадив далi спроквола Павло Ключар, - на жоднiй вашiй виставцi, тому не стану сперечатися, чи багато на ваших полотнах смiху та спiванок, чи багато там сонця i звичайноП людськоП радостi вiд того, що, скажiмо, в родинi появилося дитя або ж що тракторист Iван виорав загiн кам'яного поля, i погiдно йому на душi. Якщо навiть ви таку усмiхнену картину намалюКте, то навмисне сфальшивите, бо трактористовi, що сидить утомлено на скибi, абсолютно байдужа земля, бо вiн не чуК, що земля дихаК i промовляК до нього, бо вона - не його земля, вона навiть йому не мачуха... земля i трактор - це лише робота. Чи не так? Нема нiчого святого. А без святощiв - нема радостi. Глухнуть людськi душi... глухi ми до Бога, до землi, до неба, до храмiв, до самюс себе. Байдужiсть... чортополох байдужостi засiвають нам у душi... а байдужих, зiгнутих в каблук, спутаних шнурками лише тримати в хомутi. Ви не думали над цим. Майстре? Допустимо, одначе, що не ви, а хтось iнший... хтось десятий чи сотий нiбито тiльки те й робить, що малюК сучасних людей усмiхненими у полi, в родинi чи в цеху - це замовлене щастя, iнакше не вiзьмуть твою рiч на виставку, не закуплять для музею. Шо зробиш - живемо в епоху замовного щастя. У минулi часи тi, що панували над народом, принаймнi не вдавали, що довпровадили народ до обiтованоП землi. Ви - реставратор також, людина, яка знаК старовинний украПнський живопис, теж можете пiдтвердити: на iконах нема безжурних лиць i веселих сцен. Хiба не так? Вiдколи маю якийсь стосунок до Святого Духа, я купую при нагодi альбоми, буваю в музеях, у церквах... так, буваю, i нiде я не бачив на дошках людськоП радостi. Може, я помиляюся, надто узагальнюю... Матерi Божi - переважно замисленi, зажуренi майбутньою долею свого сина, якого тримають на руках. Iсуси на розп'яттях - це мука i смуток. Бог Саваоф - суворий, гнiвний. Апостоли дивляться тобi ув очi й мовби запитують, як ти. Божий чоловiче, на свiтi живеш i чим промишляКш? Страшний Суд - це страшний суд i до нього нiчого не додаси. Тайна Вечеря пронизана тривогою, Юдиною зрадою, що ось-ось маК вiдбутися. Тема Юрiя ЗмiКборця - це вiчне змагання зi злом. Ви мене слухаКте?.. Так, я його уважно слухав i ще мимохiть прислухався до стогону, що чорно гуркотiв, двигтiв пiд землею, як потоплений дзвiн. Мене нi на крапельку не здивувало, що молодий сiльський учитель, проскрибо-ваний поет вишукуК у музеях вiддiл стародавнього украПнського малярства, адже вiн формувався пiд впливом Данила Вербеня, а крiм того, щоденне спiлкування зi Святим Духом залишаК в його поетичнiй душi добрий слiд. Зате мене приКмно вразило, що Ключар шукаК в iконах живоП людськоП душi, ПП порухiв, глибин, адже й старожитнi iкони, котрi, звiсно, малювалися за певним взiрцем, несуть... а таки переважно мають на собi печать духу своПх творцiв. Сiльськi богомази з недалекого XIX столiття - творцi народного iконопису, люди безпретензiйнi, й то залишали у своПх творiннях самих себе: добродушно-хитруватих святих МиколаПв, наПвну вроду сiльських Марiй, погрозливе кивання пальцем вчителя парафiяльноП школи Iсуса Христа, грiзних i непiдкупних Саваофiв - волосних старшин. В одного колекцiонера я бачив чималий образ, намальований на полотнi й датований 1846 роком, який походить з Надзбруччя: такi образи селяни полюбляли мати в своПх хатах й тому називали "домашнiми богами". На полотнi зображена сцена покладання тiла Iсуса Христа у грiб. Але що дивно: маляр або не знав, що в Святому Письмi мовиться, що тiло Христове з дозволу Пiлата зняли таКмний Iсусiв учень Иосиф iз АрiмафеП i Никодим, який принiс для погребения смирну й алое, або ж свiдомо створив апокриф. Вiн по-своКму уявив цю сцену й по-своКму ПП намалював: Христа кладуть у грiб Крусалимськi чотири дiви. На них зелений, малиновий, синiй i бiлий хiтони... я думаю, що якраз барвисте вбрання у центрi композицiП продиктувало художнику намалювати жiночу групу. Я не мiг вiдiрвати очей вiд образу: нi жiноча скорбота, нi свавiльне поводження з бiблiйним сюжетом, нi яскравiсть фарб не прикували мiй зiр... вразили чорнявi округлi обличчя жiнок, великi, завбiльшки, як лопати, розплесканi руки й босi ноги. Художник, певно, бачив такi руки й ноги у своПх сусiдок, якi ще тодi ходили на панщину. А я несподiвано у постатях Крусалимських дiв упiзнав теперiшнiх колгоспниць. Iсус Христос же був схожий на колгоспного фiрмана, який вмер раптово у силоснiй ямi - доконала його каторжна робота - цiла композицiя пронизана безвихiддю украПнського буття. Ну, зрозумiло, iкони малювали не для веселощiв, вони призначалися до самопокаяння, самоочищення, для розмови з Богом та iз самим собою: стоПш на колiнах перед грiзним i добрим водночас Саваофом та iз свiтильником у руках блукаКш у катакомбах власноП душi: нiяке зло не повинно там затаПтися перед Господом i перед самим собою. - Ви можете нагадати менi, - перервав моП роздуми Павло Ключар, - що святi образи призначенi для осмислення самого себе. Чи не так? Стою на колiнах перед скорбною Матiр'ю i думаю, зважую, запитую: хто я Ксьм, чи ПП, МарiПна журба, не означаК, що вона журиться не лише долею свого сина, але й також моКю? Де тут до веселощiв? Проте, як менi здаКться, i наш свiтський живопис не вiдзначаКться вакханалiКю плотських радощiв, як в iнших культурах. Згадаймо, що й загальновiдомий Козак Мамай, дарма, що сидить пiд деревом iз кобзою в руках, а побiч нього кiнь вороний i штоф з оковитою, споглядаК на нас сумовито й замислено: не тiшить йоiо кiнь вороний i зелений штоф... Та й звiдки радiсть може взятися. Майстре, коли УкраПна - земля трагедiй. У самому словi, в УкраПнi, чую тривожне клекотання дзвонiв. ЧуКте, Майстре, навiть сьогоднiшня нiч, така начебто лiнива й тиха, пронизана тривогою. Земля спить... сплять люди, немов каторжани, мертвецьким сном, а тривога, сум, плачi, пострiли, смертi, пожежi, зради, байдужiсть, i духота й слiпота рабська... i пориви героПв розчиненi у цьому лiтеплi ночi... розчиненi, як сiль v водi. Скiльки буде потрiбно пекучоП енергiП, горiння, щоб випарити з каламутi бiлу сiль геройсгва. Ключар надовго замовк. Я теж мовчав; я роздумував над Ключаревими словами; вiдчувалося, що вони не зродилися оце щойно, поки ми сидiли на призьбi, слова цi були, певно, живлющим чорноземом, iз якого проростаК його поезiя. Хотiлося менi обняти цього милого й мужнього чоловiка, Дон-Кiхота з Черчена. Тiльки замiсть-уявних Сервантесових ворогiв чатували на нього вороги справжнi. А вiн Пх не боявся. Iнший на його мiсцi, викинутий зi школи, запiдозрений у нелояльностi, вчитель без роботи, поет iз замурованими устами - фактично викинутий з плину життя iнтелiгентноП людини, потонув би в сiльському загумiнку з численними дрiбними клопотами, змирився б iз ними i жив би собi приспiвуючи, бо ж тодi не мав би вiн часу прислухатися, чи й серед ночi не клекоче тривожний дзвiн. "А якщо й навiть дзвiн клекоче, то що? Шо мене обходить? Моя ж хата скраю..." Ключар не здогадувався, що я, попахкуючи люлькою, кружляю думкою навколо його особи; чим довше триваК моя робота в Черченi, тим бiльше вiн менi подобаКться; i хто знаК, чи в Черченi я вiдкриваю середньовiчну фреску чи, може, в Черченi з допомогою Ключара i Вербеня знiмаю нашарування з самого себе; я й ранiше мав пiдозру, що леп, кiптява осiдають на моК лице, про це вiдверто менi говорив Петро Степанович Грицай, я казав йому, що це, мiй учителю, тiльки маска, хто нинi живе, а тим паче - мистець, без маски? - То я вже чув, - хитав головою Грицай. - А якщо маска приросте до тебе, i вже ПП не вiдiрвеш? Хiба що люди допоможуть. Але це буде боляче... Чи Ключаревi спадаК на думку, що вiн провадить мене в чистi води все глибше й глибше, щоб я учився зiшкрiбати леп? Не знаю... - Пiдемо спати, Майстре, - Ключар пiдвiвся з призьби. - Нiч коротка... нiч кiнчаКться. Вранцi помандруКмо в лiс за грибами. Згода? - Вiн, певно, усмiхнувся сам до себе, бо голос його був теплий, як вiтер iз пiвдня. - То як вам сподобалася моя пропозицiя? До речi, я давно збираюся повести вас у нашi лiси... це так вам потрiбно... вам, який вiдкриваК страдницькi очi. Вам треба просто вiдпочити, походити помiж деревами... походити и переконатися, що наша iсторiя так само, як у цiй ночi розчиненi тривога й смерть, розчинена в лiсi, вона перебуваК в деревах, помiж корiнням, вона в травах, у камiннi, в пiщаних горбах. Вiрите менi? Менi хотiлося йому вiрити, хоч я й не уявляв, як може бути iсторiя розщеплена в деревах i в зелах, це, мабуть, лише поетичний образ. - Втiм, - додав Павло Ключар, - облишмо iсторiю, йдемо лише по гриби. Даймо собi спокiй з усiм, що нас мучить... нас мучить нетерпiння, безсоння... до нас приходять люди з своПми стражданнями; нас розтерзують думки. Спочатку у лiсi направду, забувши про все, ми жили "самими грибами", нипаючи по полянах i попiд деревами; гриби нам то показувалися цiлими родинами, поодинцi, то раптово зникали, прикривши капелюшки торiшнiм прiлим листям чи зеленим аж чорним хвостом папоротi. Це дiялося чародiйство лiсу, який вiдбирав у людини розум i надiляв лише одним стремлiнням - знайти гриба. Коли ж наставали хвилини, що здавалося, в цiлому лiсi нема нi одного козарика, чародiйство виводило мене на чисту поляну i сiяло... i сiяло - аж дух захоплювало - навколо крiпкенькими боровичками: перший, другий, третiй, четвертий... А коли зрiзав п'ятого чи шостого, я вiдчув, що впиваюся зеленим лiсовим вином. Тим часом чародiйство лiсове лише починалося, i Павло Ключар цiКП хвилини дочiкувався, наперед знаючи, що так воно станеться... станеться... станеться... станеться... бо замiсть гриба пiд старезним буком, розчахнутого громом, я пiдняв уламок шийки горщика; i не встиг я подумати про теперiшнiх лiсорубiв, що могли розтрощити тут горщик iз варениками, бо звiдки на високому горбi узялося бите череп'я, як моК око помiтило, що мiж корiнням бука червонiК iще один черепок, але вже iншоП форми. Я вiдклав кошик iз грибами (я ганебно про них, про гриби, забув) i, колiнкуючи, став повзати навколо дерева, збираючи черепки; я, щоправда, не археолог й нiколи реставрацiКю викопних керамiчних речей не займався, але бачив, iз яким захопленням стуляв докупи, примiрював розчавленi землею i часом предковiчнi горщики, миски, амфори, ринки та iнше начиння, Петро Степанович Грицай, i тому вiдразу зорiКнтувався, що маю справу з дуже давнiми знахiдками; я хотiв було покликати Ключаря, бо думав, що вiн блукаК далi поза кущами, шукаючи грибiв, а вiн обiзвався за моПми плечима: - Цiкаво, правда? Тут майже з-пiд кожного дерева, старого й молодого, "виростають" черепки. Ваш Петро Степанович датуК Пх п'ятим-шостим столiттям. Очевидно, стоПмо на городищi Бiлих Хорватiв... горб цей помiж тутешнiми людьми називаКться "Замок князя Рога". Нi, нiяких згадок про Рога вченi не знайшли, та й чи знайдуть, князь Рiг та його замок - це лише народна пам'ять, або й лише красива легенда, - засумнiвався Ключар. - Хоч... мушу вiрити, що якась оборонна споруда тут була. Коли пiднiмемося на плоску вершину горба, то легко помiтимо, що його оточують три нитки валiв. А ще _видно кручену дорiжку, що бiгла з вершини у яр. Лiс, дерева-патрiархи, зрiлi буки й гiнкий молодняк, немов воП, стерегли своПми плечима тайну давнини, одначе з плоскоП й зовсiм голоП вершини горба, що була довгою приблизно крокiв на сiмдесят-вiсiмдесят, а широкою - десь на десять крокiв менше, менi направду, вдалося побачити три яруси валiв; колись, очевидно, вони були високими, час, дощi й дерева помiтно Пх поруйнували, проте, й дотепер ще виглядали грiзно. Хто Пх насипав? Коли? - Архелоги тут не копали? - спитав я Ключаря. - Нi тут, та й нiде в iншому мiсцi, - вiдповiв сердито Павло. - Дехто навiдувався сюди, збирав черепки, захоплювався залишками фортифiкацiй предкiв i висловлював здогад, як, наприклад, наш спiльний знайомий Петро Степанович Грицай, що городище належить Бiлим Хорватам, якi сидiли, осiдлавши Карпати й створивши обабiч гiр могутню державу - Велику Хорватiю, i на цьому, на жаль, усе закiнчувалось. Розкопки вимагають немалих коштiв. Хто зараз у КиКвi чи у Львовi цiкавиться направду Бiлими Хорватами, iсторичними нашими коренями, навпаки - робиться усе, щоб корiння усохло. - Ключар був огнiваний, пшеничнi брови нависли над очима, що звузилися в гострi щiлинки й поблимували звiдти, з щiлин, зеленим вогнем. - Нема, однак... нема, чорт вiзьми, на свiтi такоП сили, щоб усi корiнцi покорчувати, висушити й спалити на попiл. Хiба я вам не казав, Майстре, що наша iсторiя К не тiльки в древнКсховищах, якi, як самi знаКте, хтось планомiрно спалюК, але й також закодована в могилах, у деревах, у камiннi, у кожнiй бадилинi, земля цiла, немов велетенський мозок, нiчого не забула. Ось погляньте тут, на лiсове городище: тут кожне дерево сягаК корiнням глибинних пластiв тисячолiть i п'К iз глибин силу; дерева могли б багато дечого розповiсти й, може, таки розповiдають, ми тiльки не розумiКмо ПхньоП мови. Њдине, чим вони, дерева, прислуговуються нам - це корiнням своПм розорюють, розсувають i викидають на поверхню черепки. Мовляв, дивiться, тут жили вашi предки. Я слухав Ключаря захоплено; я чомусь подумав про полчища наших туристiв, що нипають по закордонню i вiдкривають для себе америки... а рiдний край, оцi лiсовi й степовi городища, безвiснi, зруйнованi, перед ними, перед туристами, замкненi; мало серед нас Ключарiв, котрi вiдчиняли б потаКмнi дверi й вводили нас у храми, де нiчого нема, окрiм руПн, окрiм черепкiв, зате Ксть присутнiсть духiв предкiв, Пх тiней. Ми з Павлом Ключарем мало не забули, що прийшли у лiс по гриби; цього дня вiн водив мене з верха на верх давнiми забутими стежками; ми спускалися в яри, на береги потокiв, що сльозилися помiж папороттю, яку у цих краях називають "коза-баран"; ми були на пагорбi, що маК назву "Храм Баби"; а ще iншi бiльшi й меншi горби, сiдловини називалися "АндрiПв Тiк", "Билень", "Дуб Перуна" (хоч нiякого дуба там i близько нема). Хiба колись... хiба колись панував там грiзний Перун). Ключар мав рацiю: воiстину iсторiя наша закодована в самiй землi. I хоч нi Ключар, нi Вербень, нi селяни з лiсових сiл не можуть пояснити, чому мiсцини звуться отак, а не iнакше, самi назви свiдчили: тут ми були, тут ми жили, тут ми сiяли i жали, тут ми лягли кiстьми i тут будемо перебувати, поки сонце. Я був дорешти очарований Опiллям; я тепер дiзнався, чому Ключар став ключником i сторожем Святого Духа; я тепер розумiю, чому старий Данило Вербень товче собою по цiлому краП i замальовуК слiди давнини; i тепер я собi з'ясував, чому в Черченi та в сусiднiх селах дотепер вiрять, що десь ходить Iзограф, який визбируК, вислуховуК людськi печалi. Всi вони... всi ми народжуКмося з прадавнiх тайн, iз землi, з каменю, з листя, що впало пiд тяжкi колеса самоскида, а проте не згинуло безслiдно. Бо хiба без цих таПнств ми могли б вижити? Коли ген пополуднi ми верталися в село, Павло Ключар чи випадково, чи навмисне привiв мене на узлiсся, до запалоП повстанськоП криПвки, що була колись вирита пiд кореневищами грубезного бука; помiж корiнням дотепер стирчали здибленi вибухом колоди. - П'ятеро повстанцiв пiдiрвалися тут гранатами, але не здалися, - пояснив Ключар. Вiн зняв свого солом'яного бриля й зашептав "Отченаш" за душi загиблих; я теж думав про душi загиблих, я Пх бачив... я бачив хлопцiв, що сидiли на конарах бука й споглядали на нас. ...Менi було замало одного дня мандрiв по лiсi; я пив його зелене хмiльне пиво наступного дня, i дня третього; я на самотi блукав городищами й капищами; i не заради вiдпочинку блукав буковими лiсами: скрiзь проводжали мене очi, визволенi з-пiд штукатурки в Святому Дусi; той, що мав цi страшнi очi, теж прийшов на стiну в церквi Святого Духа iз пiщаних бiлих горбiв Опiлля. Тепер я утвердився у цьому достеменно. 2 Я нiколи не забував колишнього директора нашоП ГоропаськоП школи Северина Петровича Гайдаша, який у п'ятдесят сьомому повернувся iз заслання додому. Менi переповiдали, як вiн стримiв на високому ганку свого спорожнiлого будинку й нiмотно споглядав на село, на людей, якi проходили мимо його ворiт; день тодi був осiннiй, сльотавий, вулиця потопала в багнюцi, з полiв поривами налiтала шарга; тi, що чалапали в багнюцi попри Гайдашевi розтрощенi ворота, скидали капелюхи й шапки, а жiноцтво хилилося перед ним низько: дехто намагався з Гайдашем заговорити, розпитати про своПх, що теж десь там на сибiрах, а вiн, одначе, Пх не помiчав, опершись об одвiрок, дивився невидюще понад мокрi людськi обличчя, немов десь там у клубоччях осiнньоП мряки розсотував та вимiряв сибiрськi своП кiлометри... i сподiвався, що на якомусь кiлометрi появиться небiжка його Iрина. Коли, бувало, я приПжджав в село до матерi, то вона в'одно пiдмовляла мене, щоб я по-сусiдському порозмовляв iз професором. Скажи йому, Василику, щоб не був анi злий, анi вiдлюдькуватий, бо на все була воля Божа. Я уже не один раз говорила професоровi, що можу його обпирати i в хатi попорядкувати, на городi допомогти. Але де, навiть на порiг не пустив. Фуркнув тiльки: "Йди-но собi, жiнко, геть. Я нi вiд кого нiчого не потрiбую". Гайдаш тримав на газдiвствi козу й кiлька курей, на городi за хатою садив картоплю i всяку-ружну городовину. Як узимi, так i влiтi ходив у фуфайцi та у кирзових чоботях; чоботи були сорок четвертого розмiру, а вiн, проте, довбав ними землю, як солдат на парадi, - i в старiсть Гайдаш увiйшов жвавим, гострим, Сибiр йому хребет не зламав. По правдi кажучи, я не дуже квапився загощувати до мого колишнього шкiльного директора. Стримувала мене його неприступнiсть? Чи боявся, що покаже менi на дверi? Або ж болiла мене душа, що не можу полегшити його горе? А ще, певно, було менi соромно, незручно й грiшно, що я учився, здобував яке не К мистецьке iм'я, що ось тепер жирую у свiтi виставок, поПздок на пленер, туристських мандрiв, купаюся в радощах реставрацiйних вiдкрить, трачу час на довгi суперечки з колегами в душних майстернях за келишком горiлки. Ну, нехай не всi, о, далеко не всi днi моП i труди вартують золотих рамцiв, одначе це було здобуття самого себе. Я розбагатiв... принаймнi на той час менi здавалося, що душа моя не гола. А першого мого сiльського вчителя роздягли до ниточки, пограбували в нього все, що мав дороге, лишивши йому лише самотнiсть, i ось котрий уже рiк самотинне блукаК старий Гайдаш дорогами, котрi давно поросли споришем, i вiн, певно, здогадуКться, що мандри його безцiльнi, а все ж сподiваКться, що на котромусь роздорiжжi очiкуК його Iрина, на другому син Роман. I знову починаКться нове коло. I знову... I коли я бачу на високому ганку старого вчителя, задивленого в порожнечу, то знаю, що душа його не мовчить, вiн кличе i нiяк не докличеться свого сина Романа. I тодi я теж починаю пошуковувати й докликуватися його сина: - Гей-гей, Ро-ма-не!!! Дивовижно, але Роман таки з'являКться з мого дитинства: скрипить наша хвiртка, й на стежцi я бачу русявого юнака в круглiй синiй шапочцi з маленьким дашком; гiмназист простягаК менi цiлу бляшану коробку цукерок i при цьому смикаК за вухо: "Ти чому, козаче, так поволi ростеш?" Я почуваю себе винним перед старим учителем, що його Роман живе лише в моПй пам'ятi; i маю враження, що люди в Горопахах, вiдколи Гайдаш повернувся з Сибiру й замкнувся в самотинi, як у шкаралущi начебто побоюються старого... побоюються i кладуть собi на карб його висилку до бiлих ведмедiв, Романову загибель, Iринину смерть i навiть старечу його самотнiсть. Без вини люди виннi. Старого, проте, це не обходить - вiн собi сам; я не один раз спостерiгав, як Гайдаш клепав кирзаками серединою вулицi й не бачив й не чув, як люди несли йому назустрiч "слава йсу" або ж "добридень", як хилилися на воротях бiлi газдiвськi голови, а вiн далi кресав по-вояцькому чоботиськами й мовби потоптував ними людський пошанiвок. До церкви не ходив i до клубу не знав дороги, до сусiдiв теж не прорубував перелази; лише два рази на тиждень вибирався до магазину по хлiб, дешевi цигарки та iнший провiант; поштарка, яку перестрiвав на хвiртцi, приносила йому пенсiю та газету "Бистричанську правду" - i на цьому його зв'язки з сiльським свiтом обрубувалися; виглядало, що Гайдаш сiдав у човен, вiдштовхувався вiд ненависного йому берега й випливав на пустельнi не доступнi для нiкого плеса. А все ж моП мама послали мене до нього. КотроПсь недiлi я понiс йому в'язку книжок. Дверi були вiдчиненi. На верандi й у сiнях висiли на кiлочках снопики сухого зiлля - густо пахло польовою дорогою та витовченим громадським пасовищем. Гайдаш лежав горiлиць на облiзлiй цератовiй канапi, димiв цигаркою i крiзь окуляри дивився в стелю. У кiмнатi теж розкiшно пахло сухим зелом, i навiть тютюновий дим не мiг iз ним позмагатися. Було тут чисто, але убого: столик круглий, застелений згорненим по краях обрусом, дубовий темний кренене, що стояв, спершись на двi цеглини, бо переднi нiжки його були вiдiрванi, й через те здавалося, що старий креденс гейби згорбився; зате два масивнi стiльцi з бильцями розчепiрились обiч столика по-газдiвському; я упiзнавав усi цi речi, якi, певно, Гайдаша тут-таки, вдома очiкували, бо з його хати оперуповноважений Ступа зробив колгоспну канцелярiю; лише ясеновi лiжка зi спальнi, пам'ятаю, Клим Гуцько, що був у канцелярiП "сторожем при телефонi", поколов узимi на дрова. Дверi до сусiднiх кiмнат були зачиненi, старий, вочевидь, мешкав лише в однiй кiмнатi, а решта, де були кабiнет, спальня i вiтальня, зоставалися порожнiми; вiкна вiн навмисно забив дошками, щоб хата, як i господар, ослiпла й оглухла. Вiн не вiдповiв на моК вiтання. Довго мовчав. Цигарка димiла в його пальцях, як погасла свiчка. - Ти хто? - спитав, не зводивши й поглянути на мене. - Сусiд ваш, - кажу, - ДокiП Бережанихи син... Василь, - топтався я бiля порога, немов школяр (i таки школярем почувався, як колись). Вiн хапливо змахнув iз носа окуляри, споглядав на мене прищурено, недовiрливо; тривали цi оглядини довго, Гайдаш чи то не пригадував мене, не впiзнавав, чи не хотiв упiзнавати; у примружених очах зблискувала неприхована ворожiсть. - Ага, - врештi промовив, iронiчно, але стримано посмiхнувшись. - А, це ти... той, так би мовити, художник? - I спустив ноги з канапи. - Ну, ну, я читав у газетцi, що ти далеко пiшов... так далеко, що й не здогониш. - Вже злоП посмiшки не приховував. Iржавi, коротко пiдстриженi вуса ворушились пiд хрящуватим носом, як волохата гусениця. - Скiльки було сили й таланту, - розвiв я руками. Не впiзнавав я свого старого шкiльного директора, вiн, правда, й ранiше був рiзкуватий, але ж колись не доводилося чути, щоб вiн "тикав" сiльському парубковi чи дiвчинi. Обiзлився старий на цiлий свiт? Чи такою "гостиннiстю" хотiв чимшвидше мене позбутися? - Крiм того, Северине Петровичу, ви, прецiнь, були моПм першим учителем, пригинали, пам'ятаКте, до книжок. Ото ж i ви випроваджували, так сказати, мене в дорогу. - Пусте! Я нiкого не вчив облуди! - мало не скрикнув. - Вiд вас, учителю, я узяв, допустимо, лише добро, - шукав я iз Гайдашем згоди. - Але я мiг, i, мабуть, таки навчився злого вiд iнших - i це закономiрно. Коли б я жив у вежi, окремiшньо, а то ж - помiж людьми. МоП професори... - ТвоП професори вчили тебе, як треба догоджати тим, що над тобою? - Гайдаш схопився з канапи. В одних шкарпетках бiгав по кiмнатi, як посолений. - Вчили, що маКш бачити рай там, де насправдi смердить пеклом? Овва! I ти, чоловiче, малюКш бiле там, де розлито чорний бiль? Брехню пiдштукатурюКш пiд правду? Ах, холера ясна... Випала якось менi нагода подивитися на твою картину, яку ти подарував Горопахам великодушно... висить твоК творiння на гачку в бiблiотецi. I знаКш: було менi встидно, що я вчив тебе писати й читати. Ти намалював Олену Кочмаручку, доярку залишену, з орденами на грудиськах, iз Зiркою Героя, а позаду неП, холКра ясна, ясночолi корови. Так сказати - тло. Я боронився: - Повинен був якось заявити Горопахам, що вчився на художника. А тут газети Олену розхвалювали: герой, маяк... - Газети розхвалювали... ти що, власного розуму не маКш? - Гайдаш сiв навпроти мене й пальцем штрикнув у груди. - Газетярi могли й не знати, що Оленине геройство брехливе. ПриПхали, залили Пм очi горiлкою, та й поПхали, Пм що? А ти в Горопахах, холКра ясна. Твоя мама мусила би тобi оповiстити, що на "маяка Олену" цiла стайня працювала. - Кажуть, й зiрка не золота, а лише позолочена, - вiдповiв я жартома старому. Вiн рознервовано схопився на ноги. - О, видиш... ти знав, що й зiрка фальшива, що робота фальшива, що Олена не вартуК твого пензля... не вартуК, а ти, холКра ясна, намалював ПП. Боже мiй, скрiзь брехня - всi одне одного дурять. - Якже iнакше виживеш у цьому свiтi? - узяв я старого за руку. - То ви один... - Лиши мене, - шарпнувся Гайдаш. - Чого ти прийшов... прийшов мене в чомусь переконувати, запрошувати у свiй фальшивий свiт? - У вашому свiтi, Северине Петровичу, теж нема нiчого доброго: пустеля, якщо не ненависть - то байдужiсть... нi молитов, нi слiз, нi прокляття навiть. Хiба лише спогад, тiнi вiд хмар, соломина сонця, що гасне, - вiдповiв я йому. Не треба було ранити старого, але я не втримався. Вiн iз-пiд iкони Богородицi, й з-пiд портрета Шевченка приголомшено глянув на мене. Горбатiв на очах. - Iди геть, - промовив пошепки, лють йому здавила горло. - Iди, - показав рукою на дверi. - Я принiс вам книжки... я подумав, що маКте час на читання. - Очевидно, я не повинен був нагадувати старому, що десь дотлiваК кволий промiнь сонця, яке заходило, це було з мого боку нетактовно. Гайдаш мене не слухав; вiн усе ще кипiв, й було менi шкода його розпаленого гнiву. - Якi книжки, холКра ясна? ТвоП книжки - це теж облуда. Всi брешуть та брешуть, один одному брешуть, i всi це знають. Якийсь театр брехнi. Я вже сказав: нiчого нi вiд кого не потрiбую. Ше раз прошу винестися з хати. Менi добре без вас, без нiкого... без сусiдiв, без спiвчуття, без любовi чи пошанiвку. Я собi сам у свiтi. Уже не кричав напослiдку; спадала холерична його спека. Чипiв посеред хати високий i начебто суворий, принаймнi вдавав iз себе далi розсердженого: i вуса його коротко стриженi щетинились по-войовничому, i брови, що китицями нависали над очима, i ще на обличчi в борознах зморшок не встиг вистигнути гнiв, але громи вже вiдгримiли. - Шо ж, якщо виганяКте, то пiду, - промовив я з жалем. - Пiду, як iншi пiшли без "будьте здоровi", бо я чув: ви всiх виганяКте. I тих, якi з добром до вас приходять, з щирим людським словом, i тих, що з хлiбом. Я тiльки хочу знати: чим перед вами люди, директоре, завинили? Шо вас тяжко скривдила влада? Шо тодi, коли вас вивозили на Сибiр, нiхто не оборонив перед опером Ступою? Як могли... як могли, прошу вас, коли кулемет дивився на них зi сцени в читальнi, пам'ятаКте? Хiба ми всi теж не сушили сухарi? Вам нiхто цього не говорив, що? Ви нiкому не давали змоги вiдкрити рота, вiдразу випроваджували, так? А я наважуся й скажу: скривдила вас влада, за яку боровся ваш Роман... Роман за цю владу загинув, ви ж Романа виховали. То отже... то отже ви теж виннi у своПй бiдi, ви теж вмурували свою цеглину у цей облудний свiт. Правда, якi жорстокi слова? Нащо вони злетiлися, як вороння, i б'ють, i б'ють i б'ють клювами старого? Адже я мiг вступитися вiд нього мовчки, забути нашу нелегку бесiду. Бог iз ним. Не я йому суддя. Я злякався, що старий мене вдарить; i вiн таки замахнувся, але громи його вже вiдгримiли: вiн тяжко сiв на канапу, обхопив голову руками, а плечi його затремтiли. Плакав. I раптом обома руками витер сльози й зиркнув на мене ясно й здивовано: - То що, холКра ясна, я ще свiтовi завинив? А мо', маКш рацiю: таки завинив? - Допитувався тривожно сам у себе i сам над собою творив суд. Це було наче перше наше порозумiння. Нiчого, звичайно, в його життi не змiнилося, старий учитель так само мовчкувато маршерував до крамницi за провiантом, i так само переймав на воротях поштарку з газетою, i так само прав своП кальсони й сорочки й розвiшував Пх, сiрi i латанi, на дротi. Книжки, якi я йому лишив, перекинув через штахети пiд нашу криницю. Можна було махнути рукою на ображеного владою старого вчителя, вiн був принаймнi устократ чеснiший перед кривдним свiтом, нiж, примiром, мiй iнститутський професор Захаров, який вiдсидiв у таборах майже двадцять рокiв i, втiшений, що зостався живий та ще й реабiлiтований, навiть нагороджений якоюсь гам медалькою, обласканий, заново причислений до "староП ленiнськоП гвардiП", теревенив нам на своПх лекцiях з iсторiП партiП, що в нього нема нi краплини образи на паргiю, Сталiн, мовляв, не знав, що виробляло в краПнi енкаведе... ну, а крiм того, в краПнi тривала класова боротьба: дрова рубають - трiски летять. Я, мовляв, теж опинився у ролi трiски, але це буваК... що ж хочете, товаришi студенти, вперше у свiтi будуКмо соцiалiстичну державу. Шо значить чиКсь життя, хоч би й моК, супроти високоП мети. Вiн усiм простив? Чи щиро? Чи ночами не снилась йому Колима? Чи фальшивив... а сам ночами надслуховував: чи знову по нього не прийшли? Але не буду судити старого професора, хай вiн сам себе судить... хай судить за те, що своПми лекцiями отруював молодi душi; ми ж училися фальшi вiд нього, вiд старого покаянника. Вiн що мав сили старався. Вiн? Ми ж хiба не продовжуКмо старатися? Ми... ми ходимо у вiдьомському завороженому колi й нема з нього виходу. Нема? Знаю тiльки, що нiхто не маК права махнути на Гайдаша рукою. Другого разу я принiс йому "Апостола", старовинну книгу, яку врятували моП мама, крадькома вихопивши ПП з вогнища, на якому стрибки спалювали його бiблiотеку. Гайдаш й не глянув на мене, вiн неначе мною гордував, лише простягнув руку - суху, з синiми дрiбними жилками й жовтими пальцями вiд курiння - i взяв важкий фолiант. Лише на мить його обличчя потеплiло, а губи затремтiли, ворухнулись... Одначе стримався; стер iз лиця лагiднiсть; "Апостола" не розгорнув, лише зважив його в руках, немовби розходилося йому, скiльки старий фолiант маК кiлограмiв, i вiдразу простягнув його назад. Сказав при цьому: - Я колись любив читати з крилоса послання апостола Павла. Це була насолода для душi. Я читав... церква повна-повнiсiнька, i всi слухають... i менi здавалося, що, читаючи "Апостола", я i в церквi продовжую учительську свою роботу, як продовжував ПП в читальнi, в гуртку "Сiльського господаря" чи в споживчiй кооперацiП. Я був смiшний... я був смiшний, бо якось стара Тереня, набожна жiнка, по Службi Божiй зачепила мене на вулицi й спитала, чи слова в "Апостола" написанi золотом... бо звучать вони немовби iз золота литi, такi вони не нашi, великоднi, i падають, i падають вони на людськi голови, як та-ляри. Так дзвiнко, так дивно, так солодко, пане директоре. Гайдаш посмiхнувся; Гайдаш, очевидно, посмiхнувся жiнцi, якоП, мабуть, давно нема на свiтi. - Хай вам ця врятована вiд вогню книга буде пам'яткою про часи, коли ви промовляли до людей не тiльки з крилоса у церквi. А скiльки книжок розходилося помiж людей з вашоП бiблiотеки, - я налаштувався на мирний лад, менi на хвилину здалося, що Гайдаш подобрiв. - I що з того, холКра ясна... що з тих книжок, яка користь? Хто пам'ятаК про слова - золотi таляри iз посланiй апостола Павла, якi, дарма, що сприймалися лише на слух, як музика, ушляхетнювали душi? Книжки, холКра ясна, "будiвничi нового щасливого життя" спалили, а читачi моПх книжок стали. Господи прости, стали стрибками, якi допомагали енкаведистам вивозити сусiдiв на Сибiр... стали донощиками енкаведе або ж есбiстами з криПвок, що теж вiшали часом невинних в iм'я УкраПни. Ше iншi повивчались на педагогiв, якi бояться на своПх уроках промовити слово "УкраПна", лише вголос вимовити, лише ПП згадати; ще iншi пишуть в газетках брехливi статейки про "щасливе життя"; а ще iншi, як ось ти, сусiдський хлопець, малюють доярку iз золотою зiркою Героя на грудях, знаючи, що вона, доярка твоя, нiяку героПчну роботу не переробила, i що зiрка золота на ПП цицьцi - не золота. Жах! Кого я вчив, i що я вчив, як... Вiн таки був невблаганним, цей старий учитель Гайдаш; вiн судив суворо людей, але й не щадив себе; вiн впхнув менi пiд руку "Апостола" й майже силомiць випровадив iз хати. 3 Пiсля смертi матерi якось, переглядав наш простенький родинний архiв - татовi листи з фронту, похоронку на нього, радянськi та нiмецькi поквiтування за зданий контигент зерна, м'яса, картоплi, молока, мамину заяву про вступ до колгоспу - певно, це була перша спроба, яку вона написала, але не вiднесла до канцелярiП, а вже потiм у тiй же канцелярiП нашкрябала iншу пiд диктовку опера Ступи. Були в архiвi - в паперовiй шабатурцi - й фотографiП, правда, небагато, бо рiдко загощав до Горопах мандрiвний фотограф. Серед них я звернув увагу на групову свiтлину: стояли тато моП у вишиванiй сорочцi, наш сусiд директор школи Северин Гайдаш при краватцi. Мама моП сидiли в плетеному з лози крiслi з дитям на колiнах, певно, це був я. У другому крiслi - такi я бачив на верандi у Гайдаша - сидiла красива бiлява жiнка з розпущеним довгим волоссям; обома руками пригортала до грудей цiлий снопище квiтiв. Усi на свiтлинi були молодi, очевидно, було Пм весело позувати перед об'Кктивом, бо посмiхалися; Пх щиру посмiшку навiть iржа часу не погризла. Уже пiзнiше, здаКться, я задумав скористатися з цiКП фотографiП i намалювати портрет директоровоП дружини; я ПП добре затямив, ПП пастельну лагiднiсть, завжди вибачливу посмiшку, тендiтнiсть i певну млявiсть рухiв; iще малим будучи, я запитував маму, як може "бiла директорова" жити з директором, який пирскав, як вогонь. Може, вiн ПП б'К... Мама гладила мою чуприну й посмiшковувались з моПх страхiв: "Який ти дурний, Василашку, - казали, - хiба пан директор щось таке може собi дозволити. Вiн же дiтей учить..." Фотографiя i дитячi враження допомогли менi створити образ жiнки, яка любить цiлий свiт; я так задумав i так менi вдалося. Я нiколи цей портрет не виставляв, але колеги, що приходили до майстернi, цокали язиками. Може, вдався менi цей портрет зовсiм не тому, що я пам'ятав Iрину Юркiвну й що фотографiя нiби зберегла ПП безборонний характер, а тому, що з самого початку роботи призначив його старому Гайдашу, це була наче спроба вiддачi вчителевi боргiв. Гайдаша цього разу застав на городi: копав картоплю. Був у тих же кирзаках та у фуфайцi. В сiрому осiнньому днi, пiд низьким волохатим небом Гайдаш виглядав постарiлим, зiв'ялим. Одначе, зобачивши мене, випростувався та ще й звично наПжачився. Рудi вуса стирчали пiд носом, як щiтка з мiдного дроту. - Ну, чого тобi, - вiдмахнувся вiд мого "помагайбiг" i оперся вичiкувально на високу сапелну. За його спиною, за чорними вербами гойдалося бiле марево хмар; iз того хмаровиння одна за одною безгомiнно випливали ворони; було Пх безлiч, немовби вони виплоджувалися у сiрих хмарових безоднях - кружляли над селом, над полями, над цiлим свiтом. - Я принiс вам борг, Северине Петровичу, - промовив я i показав на запаковану в цупкий папiр картину. - Менi нiхто й нiчого не винен. I ти теж, - вiдрiзав. - Ми на цю тему вже балакали. - Повернувся до мене спиною i заходився орудувати сапкою. Вороння обсiло верби й мовчки спостерiгало за двома чоловiками, якi стояли на свiжому картоплищi; вороння, видно, сподiвалося на поживу, залишену людьми. - Я принiс борг не вам, якщо вже на те пiшло... якщо ви вже такi непрощаючi, дарма, що сам Господь прощаК закоренiлим грiшникам. Я принiс борг панi Iринi. Дозвольте, вiднесу його до хати, - сказав я рiшуче. Вiн глянув на мене через плече. - Iринi? - затремтiв його голос. - Але ж ПП нема. - Не був уже таким, як перед хвилиною, невблаганним. Стояв розгублений розтривожений, - Борги вiддають i мертвим, - сказав я. - Хiба не ви колись нас учили, що маКмо борги перед предками? Гайдаш жбурнув сапку й навiщось погрозив воронам, що нахабно перелiтали з верб на картоплище. - То пiдемо до хати, - промовив тихо. - Вороння тут, - додав, нiби й справдi остерiгався, щоб вороння не пiдглянуло, якi борги я принiс вiддавати його Iринi. В сiнях вiн скинув кирзаки й вiдчинив дверi до кiмнати; було натоплено, чисто i, як колись влiтку, пахло рум'янком. - Закуримо, - сказав примирливо, простягаючи пачку "Аврори". Зовсiм не був на себе подiбний, на того Гайдаша - звично суворого, гострого; виглядало, що саме iм'я його покiйноП дружини мало магiчну силу; мало здатнiсть робити його м'яким i терпеливим. Я розгорнув папiр i поклав портрет на стiл, приперши його до стiни. Глибока чорна рама була схожа на вiкно; з вiкна, з далекоП далечiнi споглядала на свою зубожiлу оселю молода бiлява жiнка, яка сидiла в плетеному крiслi й притискала до грудей величезний снiп квiтiв; одначе про квiти жiнка забула, волошковi ПП очi шукали, здавалося, Гайдаша... шукали й знаходили, бо сяяли радiстю i запитували: "Ну, як ти без мене живеш, мiй любий?" Гайдаш тремтячими руками кинув на нiс окуляри, упав грудьми на стiл, довго вдивлявся в портрет, потiм тяжко застогнав: - Iрцю! Моя, ти Iринко. _ СЕВЕРИН ГАЙДАШ_ 4 ...Ти ось малюКш, сусiде, а я, бiгме, не знаю, навiщо погодився тобi позувати, сидячи каменем? Пiддався я твоПй просьбi? Цiкаво менi подивитися на себе збоку: який я К? Чи тлiК в менi надiя, що смерть не буде мати надi мною сили, я лишуся в пам'ятi моПх учнiв, яких я у школi учив розуму, добра й правди? Чи це, сусiде мiй упертий, К природним жаданням людини лишитися в пам'ятi людськiй... принаймнi в пам'ятi людей одного села? Я начебто колись немало потрудився для Горопах, власне, робив усе, що мiг робити нацiональне свiдомий народний учитель: у "Просвiтi" був органiзатором i режисером аматорських вистав; був диригентом хору, бо грав трохи на скрипцi, а хто iнший, окрiм мене, вiдкрив би сiльським парубкам, дiвчатам i поважним газдам чар хорового спiву; в гуртку "Сiльського господаря" - було таке товариство - навчав садити сади, заводити пасiки й плантацiП трускавок, на мокляках, де росли шуварi, багатьох пiдго