кожному стовбурцi ярiють достиглi ягоди, на яких, борячись iз вiтром i трiпочучи крильцями, тут i там працюють бджоли; а на висохлiй високiй бадилинi, що стирчить понад кущами, поважно розпустив крила жовтий метелик, звичайна капустянка. Я радiв цьому метелику, його чистiй жовтизнi, як i коричневому кольоровi засохлоП бадилини, менi баглося, щоб на картинi вiтер розгойдував вiд берега до берега цiле плинище i буяння кольорiв, щоб плавилося срiбло iз червiнню, зелене iз золотим, буре щоб переходило в бiле, щоб усе разом, як буваК у натурi, перемiшалося i злютувалося... i водночас щоб нiчого не пропадало в масi, щоб усе залишалося одиничним, щоб нiяка стебелина, листок, руда вiльхова сережка, що погойдувалася поруч iз китицею калини, не втрачали свою виразнiсть. Я прагнув, щоб iз моКП картини вiяло солодким духом достиглих ягiд, щоб пахла терпко кропива, щоб нагрiта сонцем земля дихала легким туманцем; я хотiв, щоб моя невелика картина вмiщувала у собi всесвiт - простий, доступний, знайомий з дитинства, в який можеш зайти, сiсти вiдпочити або ж навпаки - натрудити мозок думками про марну суКтнiсть життя, про вiчний колообiг свiту, бо... бо он виглядало з-пiд листя крихiтне гнiздечко, а в тому ж гнiздi або ж яКчка, або ж пискля, або ж чубиться самець iз самичкою. Свiт наш простий, i свiт наш затаКний у тисячi таКмниць, i хто знаК, чи варто до всiх таКмниць добирати ключi. Може, досить лягти на купу старого хмизу в малиннику на пагорбi за моКю хатою в селi, пiддатися його, свiту, чарам, i тодi вiдкриКться тобi гнiздо малинiвки, i заграють на сонцi кольори, i запахнуть усi достиглi ягоди разом iз розпареною кропивою, i побачиш, як тонко Бог вирiзьбив малиновий лист, i як "сонечко", немов вертолiт, злiтаК з твого пальця, а руда мурашва снуК уверх i вниз по всiх стовбурцях, квапиться кудись помiж хабаззям - i нiчого тобi бiльше не треба, окрiм цього спокою душевного, оцiКП скромноП краси, мудрого миру, в якому для кожного К мiсце, К робота, К життя. Колись я вперше подiбне пережив, побачене й осмислене мене потрясло; колись я ненароком заглянув у вiкно свiтове, за яким гойдалося гнiздечко з одним яйцем, схожим на велику зеленкувату краплю. КожноП миттi гнiздечко могло перехилитися i яйце могло викотитися i розбитися, але цього не сталося, все в мiру було виважено - i вiтер, i будова гнiзда, i навiть яйце не могло бути анi бiльшим, анi меншим. То невже я тодi торкнувся свiтовоП гармонiП? Хто мiг вiдповiсти на це питання? Зрештою, я не очiкував вiд когось вiдповiдi, я шукав ПП сам у собi - i безлiч разiв знову й знову припадав до свого малювання, що називалося "День, який я пiдглянув". Чи це була моя найкраща робота? Очевидно, нi. Критики знайшли б у нiй певнi вади, а найперше - перевантаження деталями, що заважало, може, зосередженню думки, але свiй "День..." я любив, менi нiколи не надокучувало його допрацьовувати - щось змiнювати, а щось додавати, там пригасити колiр, а там - пiдпалити; нi, нi, це не було тупцювання на мiсцi чи копирсання в самому собi, це було, може, сходження углиб натури, пiзнання i Кднання з нею. Моя дружина, якось розглядаючи картину, попросила: - Слухай-но, Василику, я не можу оцiнити, що ти намалював, може, це ще не шедевр... може, взагалi мазанина. Або й щось направду путнК, яке i через сто рокiв буде хвилювати людей i буде примушувати Пх розмишляти... i люди прийдешнi теж побачать, як вiтер вiК у малиннику й вигойдуК на стовбурцi гнiздо. Я б тебе попросила, щоб цю рiч нiкому, навiть у престижнi музеП, не продавав... не варто, очевидно, показувати ПП також на виставках. Бо навiщо? Щоб начальство скривилося... щоб "передовi" вiдвiдувачi писали у книжцi вiдгукiв своП обурливi оцiнки. Мовляв, той митець Пде на БАМ, щоб оспiвати геройський труд, той спiваК пеан дружбi радянських республiк, той славить партiю, той поповнюК ленiнiану. А якийсь, вибачайте, Бережан залiз у корчi. Чи не смiшно? Тому я раджу пiдiбрати добру раму, принести "День" додому й повiсити у нашiй спальнi. Добре? Й Дарка цмокнула мене у руку, зазираючи при цьому у вiчi; я аж схвилювався вiд цього поцiлунку: колись у моКму селi цiлували жiнки чоловiкiв у руки лише з великоП пошани. Я, правда, таки збирався жiнку послухати... збирався - день, другий, мiсяць, поки не забув про обiцянку й про поцiлунок; поки котрогось надвечiр'я до майстернi не постукав сам Володимир Iванович Подолюк - обкомiвський куратор вiд мистецтва. Нiчого надзвичайного у його вiдвiдинах не було, вiн мав звичку приходити в нашi майстернi для "ознайомлення i керiвництва творчим процесом", а точнiше - для контролю за творчiстю. Подолюк i всi, якi за ним стояли, вищi й нижчi Кфрейтори боялися, щоб ми нишком не малювали чогось такого... такого, що випадаК з рамок соцiалiстичного реалiзму. Усмiхнений, як завжди у бездоганно випрасуваному костюмi, у невиразного кольору краватцi, з червоним значком Ленiна на лацканi, вiн правою рукою вiтався, а лiвою раз-по-раз прилизував майже зовсiм лису голову. Очi його з-пiд скелець масивних окулярiв стрiляли тобi в лице пiдозрiло, пильно, й коли Подолюк довго зупиняв свiй окулярний обстрiл на тобi, то здавалося, що вiн пронизуК тебе наскрiзь. - Ну-ну, - казав Подолюк, - давно я не був... що тут поробляКте? Чи, може, не радi гостевi, га? - Вiн ввiчливо смiКться, показуючи рядок бездоганно бiлих зубiв; вiн умiв смiятися зубами. А проте я по-дружньому беру його за вузькi плечi, мало не обiймаю i воджу його по майстернi, i показую зо два десятки картонiв, привезених мною з Гуцульщини; я цими роботами, якщо по правдi, тiшуся, нема там гуцульського етнографiзму, красивостi, зате К гуцульськi "роботи та днi" у гiрському колгоспi: К полонина i нiчна ватра, К будова хати, К показовий Палац культури в оточеннi смерек, К старосвiтське розпилювання дощок на трачцi, К на цвинтарi сивий грабар, що оперся на рискаль, а за грабарем - могили та могили, якi вiн насипав за життя, К пiдхмелений лiсоруб, який дрiмаК, сидячи пiд облупленою, як стара Кврейська корчма, сiльською "Берiзкою", К церковця з похиленим хрестом на банi, i К вуйна Параска, що сидить за ткацьким верстатом, К дiти, що купають коней у Черемошi, К голова колгоспу - владний лобатий чолов'яга, який сидить за столом, поклавши важкi п'ясту-ки на столешницю, i К там гойна молодичка, бiлява, зеленоока вiдьма, в яку закохане - це я знаю точно - все чоловiцтво села (i менi здаКться, що теж перебуваю серед того чоловiцтва). Я так i признався Подолюковi, щоб його трохи розвеселити. - Чи вам про дурницi думати, про любасок iз Гуцульщини, коли наступають на вас неприКмностi? - Вiн не договорив, навмисне розтягував собi задоволення; солодко було йому спостерiгати за мною. Булькатi його окуляри фiксували, певно, мiй стривожений погляд i раптово зблiдле обличчя; вiн тiшився, що я поступово, як утопленик водою, наливався непевнiстю, i в цiй непевностi, як у калабанi застояноП зеленоП води, я переставав бути мистцем, на дно баюри втоптувалося моК iм'я; у непевностi я почувався винним без вини, як в'язень перед енкаведистами. Нi, моП новi роботи Подолюка сьогоднi не цiкавили, вiн прийшов з неприКмною звiсткою, це було вiдразу видно з його усмiхнених зубiв. Я безпорадно оглянувся; я мимоволi зиркнув на полущений образ Христа на старiй iконi, що висiла в кутку на стiнi, й подумав: "Боже, де ти на цiй земнiй юдолi набираКш цiлi копи неприКмностей, якi обсiдають нас? Кожного дня кожному, кому тiльки не заманеться, мистця можна звинуватити в пристрастi до нацiонального, що, зрозумiла рiч, сусiдуК iз нацiоналiзмом, у формалiзмi, втечi вiд сучасностi, в прихованому небажаннi оспiвувати радянську дiйснiсть, в потягу до патрiархальщини. О, тяжкi грiхи нашi. Подолюк мав приКмнiсть вiд того, що нанизував, як коралi на нитку, нашi вольнiП, як кажуть, i невольнiП прогрiшення. То викличе в обком й поспiвчуваК, що вчора на засiданнi бюро обкому негативно прозвучало ваше прiзвище: зазнаКтеся, майстре, не буваКте в колгоспах, на заводах, нема портретiв передовикiв; то конфiденцiально повiдомить, що К сигнал: Бережан захоплюКться iконами й навiть малюК iх для продажу. Що, це не правда? Нiхто й не стверджуК, що це правда. Але сигнал К сигналом. А хiба на цей раз теж не пiдтвердите сигнал, що ви десь-колись нарiкали на обласне начальство, яке нiбито спецiально зволiкаК з будiвництвом нового примiщення Музею... нiбито, хе-хе, партiйне начальство спецiально очiкуК, щоб коштовнi iкони, що зберiгаються у непристосованому примiщеннi, зiпсувалися вiд вологостi. Невже ви, Василю Васильовичу, запiдозрили партiю в недбалому ставленнi до нацiональних скарбiв, хоч... хоч ще треба довести, чи iкона в комунiстичному суспiльствi матиме естетичну вартiсть. Що, ви не так сказали? Перекрутили вашi слова? Але ж диму без вогню не буваК. Пам'ятаю, якi блискавки ви кидали з приводу пiдпалу бiблiотеки у КиКвi... були, були там далекосяжнi натяки. Та це я так, до слова, щоб ви пам'ятали, щоб остерiгалися. Народ, знаКте, заздрiсний, злий, а ви, товаришу професор, на виднотi. Iншого разу Володимир Iванович пiзно ввечерi потелефонуК, що так i так, сьогоднi на виставцi "Люди й час" у Карпатськiй галереП в книзi вiдгукiв прочитав не вельми приКмну оцiнку вашого триптиху "Бойкiвщина, яку я люблю". Пенсiонер, здаКться, на прiзвище ГордiКць, людина заслужена, пише, що на ваших картинах забагато похмуростi, мало там вiдчуваКться радостi. Художник (вiд слова "худо" - ха-ха), пише пенсiонер, виносить на перший план стару бойкiвську хату, оборiг, лавку бiля перелазу. Далi - бiлий кiнь, що пасеться. На другiй же частинi триптиха - косовиця... Косять бiднi бойки траву вручну. А на третiй частинi... Хiба це сучасне бойкiвське село, хiба так працюють нашi горянiП? - запитуК вас, Василю Васильовичу, шановний пенсiонер, i вiн маК рацiю... так, маК, бо те саме я вам говорив на засiданнi виставкому. Хiба я вас не попереджав: збiднюКте сучаснiсть. Де телеантени на дахах, де лампочка Iллiча, де на вулицi сiльськогосподарська машинерiя? Нема нiяких ознак того, що Бойкiвщина живе в достатку. Хоч би "Москвича" якого намалював, що забрiв на подвiр'я, - була 6 значуща деталь. А так виходить, що дуже смутно живеться нинi на Бойкiвщинi, художник нiбито навмисне нагнiтаК похмурiсть. "Треба, отже, спитати з художника, з того Бережана, - пише пенсiонер, - чом вiн зводить наклеп на радянську дiйснiсть. I притягти його до вiдповiдальностi". Аякже, до вiдповiдальностi. - Але ж бо я малюю... малюю так, як хочу! - вибухаю я без остороги. - Нiби я не розумiю тонкоП натури мистця, - стелиться, струмиться Клейно усмiхнений зубатий голос Подолюка. - Тiльки ви триптих намалювали не для себе, а виставили його в галереП. I тим самим почали розмову а чи суперечку з масами. Що, нi? I хтось iз маси, рядовий трудящий, стверджуК: це К очорнення радянськоП дiйсностi. I маК на це право. - Я теж маю право... - ще намагаюся себе виправдати. - Ну-ну, - далi стелить у трубцi м'яко товариш Подолюк. - Мiнкульт теж маК право вибору пiсля виставки. В кого купить, кому -вiдмовить. I ти вже знаКш, що на твоПй картинi поставлений хрест. Й лихо в тому, що тiнь вiд хреста падаК на всю твою творчiсть, на твоК право вiльно творити... бодай вiдносно вiльно. Тебе розбираК лють. Тобi хочеться жбурнути телефонну трубку у видовжене кiнське обличчя товариша Подолюка; тебе однак стримуК його перестерiгаюче "ну-ну", й ти кладеш трубку на важелi делiкатно i тихо. I ненавидиш себе за це. Третього разу Подолюк зустрiне тебе на вулицi й бере "бика за роги": - Це правда, Василю Васильовичу, що у сорок восьмому вас викурили зi схрону пiд КоломиКю? У Шепарiвському, здаКться, лiсi? Ви, як стало тепер вiдомо, спiвпрацювали в референтурi окружного проводу ОУН? - Ти нiмiКш спочатку вiд "несподiваноП" новини, потiм - заПкаКшся вiд обурення. Ти готов... Нi, ти, чоловiче, до нiчого не готовий. Ти стоПш, немов обгорiлий пень, стоПш, як злочинець, що вже засуджений до розстрiлу. - Хiба я стократ не перевiрений? - врештi приходжу до свiдомостi. - Якась свiжа напасть. Ох, життя наше... - Перевiрений то перевiрений, - прилизуК свою лисину товариш Подолюк, - але... Анонiм щось знаК про вас таке, до чого не змогли докопатися нашi органи. Диму без вогню не буваК - я це завжди повторюю i маю рацiю. Втiм, не сушiть собi голови... - Вiн подаК суху й тонку, як дощина, руку i йде геть, певно, страшенно задоволений собою. Вiн своК зробив, посiявши непевнiсть, а ти вже доведи, якщо можеш, що ти не верблюд. - Хiба верблюди, Володимире Iвановичу, бродять на Гуцульщинi й задивляються на таких ось чарiвниць, - кивнув я на портрет зеленоокоП гуцулки. Вiн не зрозумiв, при чому тут верблюди, але я й не збирався роз'яснювати, що в думках пов'язав сьогоднiшнК з минулим. - Стосовно неприКмностей, то вони для того i К, щоб Пх пережити. То що сталося? Подолюк мовчав; ходив по майстернi колами; зiр його зупинявся на розставлених картонах, привезених iз Гуцульщини, iнколи ковзав по стелажах, потiм раптом кидався по закутках. Тепер Подолюк був схожий на великого павука, що обсотував мене павутиною; я буквально фiзично вiдчував, як павутиння залiплювало менi рот, очi, вуха. Я задихався. - Вашою справою займаються органи на Дзержинського. На цей раз цiлком серйозно, - сказав вiн i примружено з-пiд окулярiв поглянув на мене. - Займаються... органи? Мною? - спитав я. Вдавав здивованого, навiть байдужого. Та це була неправда; я вiдчував, як неприКмний холодок побiг по спинi. Серце кинулося в бiг. Слово "органи" здавна маК у мене свiй знак, свiй зловiсний малюнок: густо загратоване вiкно. - Так, i вами теж, - ствердив Подолюк. - Бiльше, однак, займаються Олексою Степанюком, якому ви давали рекомендацiю для вступу до Спiлки художникiв. Було таке? - допитувався Подолюк. Я мовчав; я обдумував ситуацiю, менi не хотiлося сказати навпростець "так" чи "нi"; я зловив себе на пiдленькiй думцi (звiдкись надпливла ця думка, виповзла з щурячоП нори): "Даремно я колись зв'язався, потоваришував навiть з Олексою Степанюком, старою людиною, яка багато пережила. Чом не був вибiрливим, шукаючи собi приятелiв?". На цьому я наступив думцi, як щуревi на хвiст i назад запакував ПП у нору. Залишилася в душi гiркота, незадоволення собою. - Справдi я давав Степанюку рекомендацiю, - вiдповiв я навпростець, радiючи з себе. - Вiн чудовий медальКр. За одну тiльки серiю медалей, присвячених героям ГромадянськоП вiйни, його варто було прийняти до Спiлки. Я так i писав у рекомендацiП... i тiшуся, що у КиКвi на неП зважили. Подолюк хитнув докiрливо головою. Зiтхнув: - Ну-ну, я мав вас, Василю Васильовичу, за розумнiшого, принаймнi - за обережнiшого, - промовив вiн спроквола. Пiдступив до стелажа i, мовби забувши про нашу розмову, довго перебирав картини, деякi витягав iз стоса, прислоняв до стiни, вибираючи освiтлення, й вистоював перед ними по декiлька хвилин. Коли йому потрапив на очi "День, який я пiдглянув", то тричi жбурляв у мене зирки окулярiв, вимагаючи чи то пояснення, чи, може, жадаючи висловити захоплення. Одначе мовчав i... мовчки врештi поклав картон на мiсце. Менi, по правдi, була байдужа його думка про "День", я навiть ще не перейнявся пересторогою, що над картиною зависла небезпека; я не думав про якусь свою картину, вдалу, чи не дуже, тепер це значення не мало, маК значення лише факт, що Степанюком знову зацiкавилися органи. Я сказав би неправду, коли б почав виправдовуватися, шукаючи якогось виходу: адже я знав, що органи зацiкавилися Степанюком ще у сорок п'ятому, тодi ж його було арештовано, й вiн повернувся до Львова тiльки в п'ятдесят сьомому. За що його було засуджено? Чи я цим цiкавився? _Чи нiкому не вiдомо, що в сороковi роки кожен мiг бути арештований, засуджений, розстрiляний, замордований або ж виселений на Сибiр? Хiба не так трапилося з директором моКП сiльськоП школи Северином Петровичем Гайдашем? Признаюся по щиростi: я полюбив Степанюка з першого знайомства. М'який, несмiливий i через те, певно, мовчазний, вiн був трохи безпорадним у нашому жорстокому свiтi; навiть колись я сумнiвався (й дотепер сумнiваюся), що вiн направду чимсь завинив перед "державою i народом", перед слiдчими й суддями, якi запроторили його на Колиму; я колись навпростець спитав, певно, трохи нетактовно, звiдки вiн, такий тендiтний з вигляду, хирлявий, черпав силу для каторжноП працi на колимських шахтах. Степанюк, пощипуючи звично рудi вуса, вiдповiв, смiючись: - Ми, очевидячки, не знаКмо остаточно, i добре, що не знаКмо, яку крiпость... яку мiру сили фiзичноП i духовноП вiдпустив нам Господь. ТаКмниця з таКмниць. Я бачив на Пiвночi, коли, здавалось би, сталевi й мужнi розтрiскувалися на друзки й гинули. Iншi згорали, як свiчки. А я димiв собi поволi, бо вдома очiкувала мене майбутня дружина з майбутнiми дiтьми. I вiн знову засмiявся. Справдi, Олекса Степанюк оженився вже пiсля звiльнення з Колими. Паннi Стефi, двадцятирiчнiй дiвчинi, що успадкувала по родичах будинок у Винниках коло Львова, Степанюк сподобався не тiльки завдяки м'якому характеру, рудуватому козацькому вусовi, а й статечним поводженням: умiв кланятися ввiчливо, умiв цiлувати жiнкам руки, умiв вести "свiтську бесiду". Вiн мав рацiю, коли жартував, що вдома очiкувала на нього майбутня дружина з ненародженими дiтьми. Його Стефа була жiнкою плодовитою: щороку народжувала йому то доньку, то сина, а якогось разу - близнят. Iнший на його мiсцi посилав би жiнку на пiдпiльнi аборти, а вiн тiльки пригортав пухленьку Стефцю до себе й, вицiловуючи Пй "руцi", жартував: - Ми з Стефою лише розсмакували, що то значить любов. Правда, жiнко? Крiм того, не забувайте, мосцiпанове, що я iз сорок п'ятого по п'ятдесят сьомий спав на нарах i жiнки менi тiльки снилися. Я iнколи з своКю "половиною" бував у Степанюкiв. На подвiр'П, що заросло пахучим рум'янком - марунькою, у занехаяному садку, в Олексинiй майстернi, в кухнi панi Стефи - скрiзь можна було побачити то ряд череватих на цiле вiдро голубцiв ще "австрiйськоП" роботи горшкiв, то рiзьбленi уламки церковних хрестiв, то пiд пiддашшям височiла цiла купа старих меблiв бозна-якого вiку i якого стилю, то якiсь колеса, жорна, терлицi, точила, кованi заденки багацьких возiв та рiзного iншого скарбу, який був "конче потрiбний" пановi господарю. Дивно, що ватага його дiтлахiв - бiльшi й меншi - почувалися серед цього, здавалось би, хаосу, цiлком вiльно, й найцiкавiше - нiчого не нищили й не виносили на вулицю, Пх татусь, бувало, хвалився: Я створив Пм на подвiр'П та в хатi мiкроклiмат, у якому зароджуКться талант. Не знаю, що виросте, якi таланти проклюються в його нащадкiв, одначе сам Олекса Степанюк був майстром на всi руки: захоплювався художньою фотографiКю, займався живописом, показав себе талановитим медальКром, залюбки лiпив червоних теракотових чортикiв, бабусь iз козами, веселi типи пiдгiрян. Степанюкова "дрiбнота", як вiн називав свою теракоту, незважаючи на високi цiни, в художньому салонi вiдразу розкуповувана, з цього, власне, художник i жив. Його можна було осуджувати за те, що марнуК талант, розмiнюК на дрiбнички, що пробуК себе в рiзних видах мистецтва, i його за це таки шпетили, а вiн, як звичайно, посмикував вус i розводив руками: - Здаюся, - казав, - панове-товаришi. Певно, маКте рацiю. Але я такий... я не можу робити щось одне, мене вабить спробувати й те, i се, й iнше. Такi руки маю холКрськi. - I вiн показував широкi, як лопати, долонi, пообтовченi пальцi. - Ще до того, панове-товаришi, душу маю скривджену: сидiла вона довго в кримiналi, а тепер хоче лiтати. Чи, може, в радянського художника душi нема? - закiнчував Степанюк iронiчно. I йому на деякий час давали спокiй; його спокiй був iлюзорний, поки не вступив до Спiлки художникiв УкраПни, поки його медалi не здобули всесоюзне визнання, поки хтось не нашкрябав анонiмку, що... - В чому, власне, Степанюка звинувачують? - спитав я Подолюка. - Знову хтось наклепав. - Не наклепав, Василю Васильовичу, - поправив мене Подолюк, - а написав куди слiд правду. - За ту "правду", за давню свою вину Степанюк спокутував на Колимi сповна, - намагався я пом'якшити офiцiйний тон Подолюка. - Ну, працював чоловiк за окупацiП фотографом у тутешнiй украПнськiй газетi. Мусив же заробляти якось на хлiб, чи як кажете? Хiба його минуле, його молодiсть, ну, його давня вина негативно впливаК - скажемо так - на його нинiшню творчiсть? Не може художник вiдповiдати за те, що вiн, малим будучи, пiсяв у штани. - Я давно мав охоту посперечатися з Подолюком. Дотепер я або ж погоджувався з ним про людське око, або просто мовчав. Сьогоднi настав час, коли мовчання урвалося. - Я розумiю ваш пафос, Василю Васильовичу, - Подолюк криво посмiхнувся. - Для того й прийшов у майстерню, щоб пафос трохи притрусити попелом. Боронячи чи виправдовуючи Степанюка, ви фактично бороните себе. Що, хiба нi? Адже вiдомо, й пишеться про це в анонiмцi, що ви з Степанюком близькi друзi, буваКте у нього вдома. Власне ви пiдкинули йому iдею створити також серiю медальйонiв - украПнських гетьманiв. Ну й ви, звiсно, проштовхнули його до Спiлки. - Подолюк знову ходив по майстернi колами; вiн знову, щось пригадавши, зупинився бiля стелажа й довго зблискував окулярами над моПм "Днем, який я пiдглянув". - Я й не пiдозрював, Василю Васильовичу, - промовив вiн потеплiлим, неначе змащеним маслом голосом, - що ви щось подiбне малюКте. Багато тут вiтру, експресiП, буяння... i тишi. Дивне поКднання: вiтер i тиша. Я зрозумiв, що картина йому сподобалася. В мене заскiмлило серце: помiж нашим братом художником говорилося, що, мовляв, Подолюк нишпорить по майстернях i вибираК "собi в дарунок" картини. I мусять хлопцi дарувати. А що вдiКш? Щоправда, в мене Володимир Iванович до сього часу нiчого не випрошував. Невже похвала моКму "Дню" означаК "дай"? Однак я не мав намiру розлучатися з картиною, надто вона для мене дорога, багато в нiй моКП душi, роздумiв i шукань. Я вдав, що не почув похвали, обережно взяв iз його рук картон i поклав на верхню полицю. - Не пiдозрiвав я також, Василю Васильовичу, що ви... ну, як би це полегше сказати, живете подвiйним а чи й потрiйним життям. Однi ви на виставках, на зборах, так сказати - на людях, iншi _ви в своПй майстернi... iнший у вас немовби пензель. А ще ви iнакший, я певний, у довiрливих бесiдах iз Степанюком, - продовжував Подолюк у тому ж дусi. - Хiба ви не здогадувалися, що кожний справжнiй мистець не може бути однозначним... не може бути, як обтесаний стовп. Мистець - рiзний. Колись один мiй учитель казав: Художник не може бути дубом, який родить тiльки жолудi. Мистець - це райське дерево в людському саду, на деревi цьому приживлено безлiч прищепiв... i тому вiн цвiте рiзними барвами, тому його плоди теж неоднаковi, бо цвiтiння i заплiднення - це шукання, сумнiви, борiння. - Почекайте, - пiдняв руку Подолюк. - Красиво говорите й... ллКте воду на мiй млин. Якщо художник не цiлiсний, я маю на увазi Степанюка, якщо вiн хитаКться то вправо, то влiво, якщо душа в нього двояка i трояка, то чи це не означаК, що в металi його медальйонiв прихована Пдь фашистського прихвосня, який не просто, нi, не просто "заробляв на хлiб", як ви твердите, в тутешнiй украПнськiй газетцi безневинними фотографiйками. МаКмо неспростовнi докази... це _вже вiдповiдно перевiрено, що влiтку сорок першого року Степанюк Пздив чи не по всiх тюрмах захiдних наших областей... так, спецiально Пздив до Станiслава, Стрия, Дрогобича, Золочева й фотографував гори трупiв замордованих в'язнiв. Потiм видрукував у газетцi цiлу серiю "Жертви московського терору". В архiвi менi показували пiдшивку цiКП газети. Страшно дивитись... а ще страшнiше читати текст пiд фотографiями: в кожному словi брехня i хула в адресу нашоП партiП, радянськоП влади та органiв. - Вiдомо... вiдомо, однак, що гори закатованих таки були, - вставив я несмiливо. Тема була слизькою i небезпечною. - Хтось... десь розповiдав, я чув. У селах по вiдступi ЧервоноП армiП люди висипали могили в пам'ять про цi жертви. - Цiлому свiтовi також вiдомо ще з лiта сорок першого, що в'язнiв у тюрмах фактично винищили нiмецькi окупанти та Пх прислужники-оунiвцi. Про це тодi повiдомляло ТАРС. Я сам читав. Наш уряд рiшуче заперечив нашу причетнiсть до розстрiлiв. - Подолюк зняв окуляри i, протираючи Пх, споглядав на мене ясними очима. Вiн цiлком вiрив у те, що говорив, я був у цьому переконаний. Про себе цього сказати я не мiг: я пам'ятав, як на початку липня сорок першого року тато з мамою Пздили на "вселюдськi похорони" до Бистричан; пам'ятаю, коли вони увечерi повернулися, то були обоК страшнi, зацiпенiлi, усяка робота домашня падала Пм з рук, а слова, певно, затвердли в грудях, бо до мене не обзивалися; а ще пам'ятаю вечiрню мамину молитву: вона била поклони перед образами й вголос запитувала Господа Бога, як мiг допустити, щоб совiти людей у кримiналах кого пострiляли, кого порубали сокирами, а з кого паси дерли, а кому очi виймали. А ти, Господоньку, дивився на цю масакру з висоти й не брав до серця людську муку. Чи ти, Господоньку, сили не маКш, чи не маКш блискавки i грому, чи нема в тебе припасених кар? - Iсторiя розбереться... - почав було я, але Подолюк вiдразу перебив: - Iсторiя вже сьогоднi все розклала по своПх полицях, Василю Васильовичу. Гадаю, ви вiрите офiцiйнiй заявi радянського уряду з приводу розстрiлiв сорок першого року. У нас чистi руки. Так. Чи ви схильнi вiрити писанинi Степанюка? - Я його писанини не читав... i ми з ним на цю тему не розмовляли, - вiдповiв я сухо. Це була правда. Степанюк нiколи не вихвалявся своПми фоторепортажами з тюрем сорок першого року. Втiм, всi обминали тему розстрiлiв, це була страшна тайна, табу, яке обходили здалека. Син крадькома клав на батькову могилу квiтку й крадькома молився за татову душу. Поки могили не розрiвняли бульдозерами. - Одначе шкода, що ви не знайшли часу й не розкусили ворожу суть свого приятеля. Що, нi? Я переконаний, що коли б у сорок п'ятому роцi слiдство знало про Степанюковi фотографiП, то прокурор зажадав би кари смертi. - Цiлком можливо, - погодився я. - Тодi життя в очах Фемiди так мало значило. Вiйна виплекала в людських душах, особливо в душах прокурорських, жорстокiсть. Закон прокурорський короткий: "К стене". - Ви не про те говорите, любий мiй художнику, - узяв мене пiд руку Подолюк. - Нi, не про те. Жорстокiсть. Прокурор. I тепе, i теде. Тим часом справа досить серйозна. Степанюка неодмiнно виключать зi Спiлки. Його мусово треба виключити... викреслити, так, викреслити з усiх спискiв i заборонити займатися творчою працею. Хай запишеться в кочегари. Так вирiшено. Тiльки тепер, очевидно, я зрозумiв, як низько нависли над Степанюком чорнi хмари; рукав хмаровий захоплював у своК жерло й мене. - Але ж вiд цього рiшення постраждаК наше мистецтво, Володимире Iвановичу! - вигукнув я благальне. - Мистецтво й дрiбнi Степанюковi дiти. - Зате виграК народ... i те ж таки ваше мистецтво, - холодно вiдповiв Подолюк. Вiн прикривався народом, як щитом; зрештою, не вiн перший, всi дбають про цнотливiсть народу, всi знають, що народовi потрiбно, а що йому шкодить. На жаль, я цього не сказав Подолюковi, протест бунтував у менi, я, однак, не зважився збунтуватись вiдкрито, я тiльки просив поставитися до митця милосердно. Просив вiдпустити старi Степанюковi грiхи? Просив, отже, й за себе, за своК мимовiльне прогрiшення. Проте це було марне приниження, я не мiг достукатися до здорового глузду Кфрейтора, та, мабуть, доля Степанюка вирiшена без нього, без Подолюка, вищими iнстанцiями. Дивовижно, але вищi iнстанцiП з особливою ненавистю, так, iз ненавистю воювали за "iдейну чистоту мистецтва". Нiби вони в мистецтвi аж так розумiлися... нiби вони самi не К фарисеями, якi в душi не вiрять у те, що проповiдують. Можеш бути злодiКм, можеш бути хабарником, можеш мати двi-три коханки - цi грiхи в очах "вищих iнстанцiй" прощаються за першим разом, грiх же iдеологiчний - грiх смертний, i нема йому прощення. - Милосердя, якщо на те пiшло, ви самi потребуКте, товаришу Бережан, - обiзвався паперовим голосом Подолюк. - Просите за Степанюка, про себе ж не думаКте. З ним розберуться... до речi, розберуться органи. А ось ви, його покровитель, станете перед партiйним судом своПх колег. Справа тут, як ви розумiКте, не в доганi. Справдi, рiч не в доганi. Я уявив себе на партiйних зборах у нашiй художницькiй органiзацiП, на якi приплентаються, з дозволу сказати, митцi, котрi малюють лише портрети Ленiна, БрежнКва та iнших членiв Полiтбюро; туди прийдуть ремiсники вiд скульптури, якi заробляють великi грошi, продукуючи для колгоспiв та райцентрiв пам'ятники Ленiна й фiгури солдатiв-визволителiв; будуть там мистецтвознавцi, якi вихваляють примiтив "Зустрiч Леонiда Iллiча БрежнКва на Львiвському вокзалi"; розсядуться там "заслуженi художники", якi сьогоднi готовi малювати свинарок, завтра - чекiстiв, пiслязавтра - артистiв. Все залежить вiд тематики черговоП обласноП або ж республiканськоП художньоП виставки i взагалi вiд кон'юнктурного вiтру. Цi люди, на мiй погляд, глибоко нещаснi, бо, маючи, талант... а таки К серед них люди талановитi, спалюють його на фальшивих вiвтарях. Там переднi мiсця в залi займуть сивоголовi мiсцевi "класики" з рядами орденських планок i ветеранських значкiв. Нiхто не пам'ятаК, за що Пх колись - очевидно, вiдразу пiсля вiйни - прийняли до Спiлки i якi полотна вони створили. За червоним столом засядуть товаришi начальники, якi вершать дiла нашоП органiзацiП, роздаючи замовлення на начебто творчi роботи, а також ощасливлюють нашого брата почесними офiцiйними званнями, орденами, путiвками в санаторiП i будинки творчостi, закордонними мандрiвками, персональними виставками та iншими благами. Тi, хто сидiтиме за червоним столом (а посерединi товариш Подолюк), володiють нашою творчою свободою; окриком, погрозою, забороною, обiцянкою посадити сад, у якому защебечуть солов'П, вони правлять нами, як слiпими кiньми в кантарках: гатьта, вiшта, вйо! Тiльки окремi з нас, одиницi, рвуть посторонки й повертають на свою дорогу: пишуть книжки, якi хтозна-коли будуть видрукуванi, малюють картини, яких, може, нiхто не побачить, складають пiснi, якi спiвають подумки. Це, очевидно, смiливцi, героП, i нiхто не може передбачити, що Пх очiкуК попереду: слава, тюрма, забуття? Я належу до тiКП великоП групи мистцiв, якi вважають себе людьми чесними i прагнуть своПм мистецтвом служити рiднiй культурi, йдучи при цьому на компромiси: ставлять Боговi свiчку й чортовi огарок; я знаю, що "чеснi" теж прийдуть на збори, коли мене будуть судити; вони сядуть позаду великим гуртом i будуть помiж собою перешiптуватися, будуть з глибини залу менi спiвчувати, але нiхто... а таки нiхто не стане в моПй оборонi, це я знаю з багаторiчного досвiду. Навпаки, хтось-таки iз "чесних" виступить i скаже щось таке невиразне, повзуче, необов'язкове, мовляв, всi ми грiшнi i треба нам посилювати пильнiсть. Пильнiсть у мистецтвi? Я бачив себе на цих зборах, обступлений ворогами, заздрiсниками, просто неробами, iдейними до яскравоП червоностi бездарами; вони ж бо потiшаться надi мною, скiльки схочуть; вони вже менi пригадають всi моП грiхи i моП чесноти... грiхи пiднiмуть на корогви, а чесноти потопчуть; вони напевно забудуть Степанюка, бо iз Степанюком простiше - його викинули зi Спiлки, й готово, а мене треба "виховувати й виховувати". А "виховувати" - це значить "тримати в чорному тiлi", щоб ти знав, що над тобою К обком, партком i "общественное мнКнiК". Чи зможу я перед червоним столом i чорною радою моПх колег оборонити Степанюка й самого себе? Нi, вони мене не закаменують, але червоний стiл спiльно з чорною радою буде розпинати мою душу, i я iз розп'ятою душею буду довго малювати на торцях багатоповерхових будинкiв композицiП на теми "Леонiд Iллiч БрежнКв - великий ленiнець" або ж "Ленiн крокуК попереду". Що з мене, з мого таланту лишиться пiсля цих мальовидл? Зароблю у червоного стола дозвiл малювати членiв Полiтбюро? Недавно на першотравневiй демонстрацiП я бачив такi портрети, Пх урочисто несли залiзничники; з трибуни викрикували "ура", а я в душi реготався: всi нашi вождi на портретах були вдягнутi в чорнi, немовби залiзничнi мундири. З трибуни далi лунали заздравницi, а я згадував, що недавно на вулицi Маяковського два мiлiцiонери впихали в свою буду на колесах, щоб вiдвезти у витверезник, Семка Коцюха. Чолов'яга вiн дебелий, сильний i як мiг вiдбивався вiд мiлiцiонерiв, але стражi порядку крутили йому руки i сторч головою пхали в дверцята. Коцюх викрикував на цiлу вулицю, щоб скурвi сини не ламали йому руки, бо вiн не хто-небудь, не якийсь маляр вiд парканiв, а "Ксьм Коцюх, що намалював цiлий тузiн вождiв для Залiзничного району мiста Львова. За вождiв i п'ю..." Його повезли в будi, як гицлi возять псiв. Я дивився йому вслiд, i було до болю шкода Семка: вiн подавав колись, як кажуть, великi надiП, про нього писали, що сходить на обрiП новий оригiнальний талант. Вiн жадiбно малював пейзажi - то полтавськi, звiдки був родом, то гуцульськi, то заворожувало його Поднiстров'я. Був у Семкових пейзажах особливий чар, який не висловиш словом. Може, це була залюбленiсть у материзну? Не випадково вiн малював переважно старi карпатськi гражди, бiлi пiд соломою полтавськi хатки, верби i тополi, лани соняшника, що цвiли й свiтилися на цiлу УкраПну. Якось мене вразила його велика картина, на якiй, розсуваючи рами, лежало де поросле бур'янами, а де голе до чорноти, зтирловане копитами поле, через яке хтось поклав одну-Кдину борозну. На сiрiй потрiсканiй скибi тут i там стирчало кволе жито. Жито, здавалося, вмирало на очах. На засiданнi виставкому Семкова робота називалася "Перша борозна по вiйнi", але ще до того вiн признався комусь там iз приятелiв, що картина називаКться "Колективiзацiя"; хтось комусь донiс, "Борозну" сполосували ножами, щоб, не дай Бог, хтось не заплакав над рiденьким житом, що жовкло, як голоднi дiти, а сам Коцюх на довгi роки потрапив у немилiсть. I спився з розпуки... I кажуть, що нiчого уже не може створити, окрiм портретiв членiв Полiтбюро. То невже?.. То невже подiбне й мене очiкуК? А чом би й нi? Чим я кращий вiд Коцюха? Хiба не однаковi для усiх нас пошитi кантарки, немов для полохливих коней? Хiба не така сама спотворена горбом душа... а в тому горбi iржа проПла дiру, крiзь яку просочуКться по краплинi крик, що будить змiя... змiй зветься страхом. "То невже маю зректися приятеля, як Петро Христа? Невже таки зречуся?" У кожноП людини на життКвiй дорозi трапляються своП Голгофи - великi, трагiчнi, високi, меншi й зовсiм незначнi горбики, не на всi Голгофи людина виносить свiй хрест, iнколи хрест людину розчавлюК, iншого разу хрест залишаКться покинутим у пiднiжжi гори, й нiхто начебто не зауважуК нашого хитрування. БуваК, що свою Голгофу обходимо бiчною стежкою. КотроПсь хвилини я подумав... я завагався i оглянувся: чи не варто зiйти на бiчну стежку? - Гадаю, Володимире Iвановичу, що на зборах могли б розiбратися, вияснити з Степанюком i без мене? - я таки раптом звернув на бокову стежку, обходячи, може, й незначний горбик Голгофи. Якщо ж сказати по правдi, то раптового нiчого не було, в хащах моКП душi пiдняв голову змiй. - Коли б на це була ваша воля... вiд вас, прецiнь, а не вiд Першого залежить. Ви здогадуКтесь, що я маю на увазi? Врештi-решт, я справдi без вини винний. Господи, я просився у Кфрейтора: я по-ницому впав на колiна (провадив мною змiй) i повз до Подолюка, щоб обняти його за ноги. Власне, я уявив себе плазуном, i нiколи, мабуть, так себе ненавидiв, як у цю хвилину. Змiй, проте, був сильнiший за мене. Подолюк мовчав довго й суворо; вiн пропiкав мене окулярами наскрiзь, щоб переконатися в щиростi моПх слiв: вiн, здавалося, зважував кожне моК слово на долонi.. зважував i любувався ним. I був собою задоволений. - Ваша правда, - обiзвався врештi. - Ми ж бо нiби приятелi, давно знаКмося. А суперечки... та й чи вiд нас залежать нашi незгоди? Служимо-бо вищим цiлям, iдеП, поступу. Чи як кажете? - Вiн тiльки тепер сiв у старе, оббите червоним оксамитом крiсло, в якому я любив часом дрiмати. - Спробую якось владнати з начальством. Вас не буде на зборах, в Угорщину поПдете, К нагода вивчити, як там поставлена реставрацiйна справа. ПоПдете? - потирав вiн сухi, як дощечки, жовтуватi руки. Ми сидiли до пiзнього вечора, пили коньяк, баландрасили про се, про те; вiн хвалив моП картини, особливо ось ту, де ходить у малинi вiтер i гойдаК крихiтне гнiздечко; так, ми пили коньяк... а я поклав свiй "День" пiд променi сонця, що заходило, червiнь пiдпалювала гнiздо, вiтер його похитував, а Подолюк нахиляв голову то вправо, то влiво, примружував прислiпкуватi очi - зробився добрим, домашнiм, попустив краватку, а згодом i здрiмнув iз пiвгодини у фотелi: я тим часом пакував "День, який я пiдглянув" у цупкий папiр i перев'язував червоною стрiчкою. Очевидно, я мiг запакувати Подолюку якусь iншу картину, адже ця була надто менi дорога, та що я вдiю, коли саме ця йому сподобалася. Треба ж було чимось жертвувати, щоб вiдкупитися, я ще намалюю не один пiдглянутий день, на цьому свiт клином не зiйшовся. Не зiйшовся? То чому ж у моПй майстернi посутенiло i посмутнiло, мовби винесли з неП живий вогонь? Темно. Птахи небеснi... ха-ха, сiрома мiська, посмiтюхи обсiли моК горiшнК вiкно, прорубане в даху, й зазирають цiкаво в майстерню, цвiрiнькають на всi простори львiвських дахiв про те, що я цiлу нiч пиячив сам iз собою i що я зривався раз-по-раз iз фотеля, оббитого червоним оксамитом, засвiчував свiчку i нипав по майстернi, бо нiбито мряка заполонила всi кутки, а чорти вимкнули електрику, i я не мiг натрапити на свiй мольберт, а пензлi лiтали в повiтрi, як лилики, i я нiяк не мiг Пх ловити. Так смiялися горобцi. Горобцi звiрiнькали, що я зрадив самого себе. Втiм, нiчого такого не трапилося... горобцi з птахiв пiднебесних знову стали львiвськими брудними посмiтюхами, мене обминули, завдяки Подолюковi, громи й блискавки, Олексу Степанюка, щоправда, викинули зi Спiлки художникiв; вiн, на щастя, мав у запасi ще одну професiю - знаменито розмальовував помешкання, загрiбаючи лопатою грошву. Життя пливло далi, як рiка, i струП в ньому джерели-лися то синi й зеленi, аж у них задивлялося небо, то котилися каламутнi й нуднi "барани", й тодi збiгалися пси з цiлого Львова й вили на берегах, що, пiдмитi, обвалювалися в бездоннi ковбури. 4 Так мусило статися. Сталося це осiннього надвечiр'я у сiрiй львiвськiй мжичцi, коли сизий брук, якому сниться прадавнiй цокiт кiнських копит, старi монастирськi та унiверситетськi мури, заболоченi по вуха квартали нових забудов, розхристанi, роздягненi до чорноти мiськi дерева, пониклi, як вороння, прапори, - цiле мiсто й люди в ньому до останнього рубчика просочилися вологою i дрижаками. Тодi директор Музею - такий собi Мудрий Цьомко, насправдi ж Цепелiй Iванович, низенький, жвавий у бесiдi, як млинок, з бiлявим хлопчачим чубчиком i хитрими зирками очей (хитрiсть Мудрого Цьомка повсякчас була прихована й тiльки зрiдка вишмигувала, як миша з нори, й вiдразу зникала) пiсля цiлогодинного вмовляння, коли, здавалося, слова, як гиблiвки, хрустiли пiд ногами, пiсля робленого хапання за серце, трагiчних театральних поз втиснув менi пiд пахву новенький симпатичний портфелик мадярськоП марки, на який скинулися хлопцi з реставрацiйних майстерень, з двома пляшками доброго коньяку i коробкою цукерок. На додаток "на збагачення д