. Поки що хай ляхи гуляють з унiятами по УкраПнi, се пiдбурить народ до краю, ненависть до панiв поглибиться. Ми не можемо зачинати сiКП боротьби з тим, що Косинський або Наливайко. За козацтвом мусить стати увесь народ, вiд великого до малого, а тодi певно побiда буде за нами, i ми запануКмо на своПй землi. Поки що я бажаю собi спричинити вiйну мiж Польщею i ТурцiКю. Тодi прийдуть до нас ляхи з поклоном, тодi буде нам право збирати по УкраПнi вiйсько. Та ми, зiбравши його раз, не розпустимо i не дамось розiгнати, а скажемо ляхам: "Давай, ляше, що наше, а то собi самi вiзьмемо". Хоч ми не зараз з Польщею розрiжемось, то все-таки жити будемо не пiд Польщею, а побiч Польщi. На хутiр Чепеля Пхали тою самою дорогою, якою Пхали звiдтiля на Сiч. Сагайдачний тямив добре дорогу, хоч Пхали степом, де не було на чiм оковi спочити. Аж здалека побачили високi тополi, а далi купки меншоП деревини. На обрiП помiж деревами показалися дими з хат: - Невже ж там село? - Так, се село, - вiдповiв сумно Чепель. Сагайдачним заволодiло якесь дивне почування. Почував у серцi якусь нiжнiсть i розжалоблення. Став пильно розглядатися, аж став в одному мiсцi пiд самiтною грушею. Злiз з коня, припав до землi i став ПП цiлувати. По його лицi плили гарячi сльози. - Що тобi, Петре? - На сiм мiсцi я востаннК прощавсь з Марусею, до того мiсця вона мене супроводжала... Тепер вже Пдьмо далi. Наближалися до села. У них забилося живiше серце. На вигонi за селом пасли недолiтки товар. Вони придивлялись подорожнiм. Аж одне хлоп'я скрикнуло до товаришiв: - Та ж це наш пан сотник. Хлоп'ята стали вимахувати шапками, збiгались у купу i пхались до Чепеля, щоб поцiлувати його в руку. - Здоровi були, дiточки! Що у вас у селi доброго чувати? - У нас все гаразд... ПоПхали далi. Сотникова оселя стояла серед села. Тут був великий рух, бо якраз звозили з поля хлiб. Бондаренко стояв лише в сорочцi на стiжку i складав снопи, якi йому з возiв угору подавали. Заслонивсь долонею вiд сонця, та й зараз пiзнав свого добродiя. Миттю зсунувся з стiжка i побiг до гостей. - Слихом слихати, видом видати, якi любi гостi! Вiтайте, батьку, та у хату просимо. Гей, хлопцi! Вiзьмiть вiд гостей конi. Чепiль скочив з коня i став Бондаренка обнiмати. - Горпино! А чи К ти там? Бiжи сюди гостей вiтати... З кiмнати вибiгла на рундук здорова, гарна молодиця. Вона була боса, в сорочцi та спiдницi, ПП фартушини держалось двоК бiлявих дiток. Вони дивились несмiло на гостей, повтикавши пальчики в ротик. - Батеньки! Та це ж наш пан сотник, наш добродiй. - Вона вiдняла рученята дiтей вiд фартушини i побiгла з рундука гостям назустрiч. - Здорова була, моя дитино люба, як вам живеться? - Славити Господа, гаразд. Боже мiй, а ми при роботi так замарались, загавились, що я нi себе, нi дiток не прибрала, нi хати не припрятала... - Я з сього бiльш радий, якби я мав застати вас повбираних та в холодку в садочку, - хто дбаК, той маК... - А хто ж це? - питають Бондаренки обоК разом, вказуючи на Сагайдачного. - Не пiзнаКте мене, добрi люде? Я ж Петро, а ти, сестро Горпино, мала бути дружкою на нашiм весiллi з Марусею... Здоровi будьте! - Вiн поцiлувався з Остапом i Горпиною. - Вiтай, щира подруго моКП незабутоП Марусеньки! - У нього тремтiв голос. Тепер прийшла черга на дiток. Мама заохочувала Пх, щоб привiталися. Сагайдачний узяв обох на руки i став цiлувати та голубити. Вiн аж просльозився... Можна здогадатися, про що вiн думав. Пiшли в хату. Тут нiчого не змiнилося: Бондаренки нiчого не переiначували, начеб вони тут на часок, поки самi господарi не вернуться, прийшли жити. Сагайдачний обкинув усе оком i нагадав усе вiдразу, що тут було. Тут вiн Марусю посватав, тут вiдбулися заручини, тут началось i тут завмерло його щастя. Не видержав, щоб не зайти у кiмнату покiйноП Марусi. За ним пiшла Горпина. I тут було все по-давньому, навiть такi самi квiтки стояли у горнятках на вiкнi. - Спасибi, сестро, що заховала тут усе по-давньому, велике спасибi... Дивишся, так тобi здаКться, що те все дiялось лише вчора, що от-от вiдчиняться дверi i увiйде покiйниця така, якою вона була за життя... - Хiба ж я менше Марусю любила, як ви всi. Вона менi з думки не сходить... От так зайду сюди на часок, посиджу, та усе нагадаю. Маруся була моКю подругою, i мiж нами не було нiчого тайного. Пiшов вiдтак у садочок, у пасiку, згадав старого Ониська, а опiсля став у великiй задумi проходжуватись по садку, по тих стежках, куди проходжавсь з любою дiвчиною. Нагадав i препоганого Срулька i жалував, чому вiн його тодi не роздавив, мов жабу. Усе з його причини сталося. Та хто це мiг вiдгадати? Посумувавши так довгенько, вернув у хату, де Горпина частувала сотника. Остап вийшов до челядi, що пiд розлогою грушею обiдала. Горпина оповiдала сотниковi, як вони живуть, що за той час у селi сталося, хто вмер, а кому вродилась дитина. Вернув потiм Остап у хату. Вiн знову розказував сотниковi за своП господарськi турботи, начеб гостевi, як своКму господаревi, здавав iз усього звiт. Сагайдачний пiзнав зараз, що Остап, хоч козацька дитина, бiльш пристаК душею до хлiборобства. Але таких треба УкраПнi теж. Поживившись, пiшли обидва на кладовище. Воно лежало при старiй дерев'янiй церковцi, докруги окопане ровом, над котрим росли старi розлогi липи та берези. З-помiж високоП пожовклоП вiд сонця трави стирчали на могилках низькi хрестики. На липах та квiтах серед трави бринiли мухи, в травi вiдзивались цвiркуни. Сонце дуже пригрiвало. Видно було, як у променях сонця дрижало повiтря. Обидвi могилки стояли бiля себе з низькими кам'яними хрестами. Були рiвно обгорненi та обсадженi зеленим барвiнком i такими самими квiтами, як тi, що росли пiд вiкном у Марусi. У головах Марусi росла червона калина. - Оце Марусина могилка, - каже Чепiль. Сагайдачний припав до неП лицем i став сердечне плакати, потiм пiдвiвся навколiшки i довго молився. Опiсля присiв на бережку могилки i важко задумався. ЗдаКться, що був би так пересидiв цiлу нiч, аж Чепiль узяв його за плече. - Годi, Петре! Пора нам вертатися. Смутком вмерлого не воскресиш, та лише бiднiй душi муку завдаКш. Вона з того дуже сумуК. Ходiмо. Сагайдачний начеб зi сну прокинувся. Потер чоло рукою, поцiлував ще раз могилку i зiрвав собi кiлька квiток, якi сховав за пазуху. Вертаючи до хутора, не говорили до себе нiчого. Сонце вже зайшло. З пасовиська вертав у село товар, розлягались по тихому селi спiви дiтвори, що з товаром верталася додому. Горпина ждала гостей з вечерею. Жiнки ладили пiд грушею для челядi вечеряти. Остапа ще не було в хатi. Вiн кiнчив завершувати стiжок з хлiбом. Увiйшов у хату, цiлий зiпрiлий сiв на лавi i став оповiдати гостям про своП господарськi справи: - Слава Богу, довелось звести цiлий стiжок хлiба, на якому не було нi каплi дощу, i треба було його зараз завершити, бо, може, схоче дощ iти, то б увесь стiжок пропав... По вечерi каже Горпина: - МоП любi гостi спати будуть на своПх мiсцях. Пан сотник у свiтлицi, а пан Конашевич хiба найлюбiше в Марусинiй кiмнатцi, там, де вона його, недужого, доглядала. Вже все приладжене як слiд. Сагайдачний пiшов зараз сюди, став навколiшки перед iконою, що висiла над постелею, i гаряче молився за ПП душу... Надворi заходила пречудна украПнська лiтня нiч. З садка заносило пахощами у вiдчинене вiкно. Щебетання птицi замовкло. Десь здалека, з болота, доходив жаб'ячий хор. У селi десь заричала корова, заблеяла вiвця. Iнколи загавкала собака, так, вiднехочу, лише для свого собачого обов'язку. Там знову чути було дiвочу пiсню десь iз садочка... Сагайдачний виглянув крiзь вiкно на свiт божий. Блакитне небо вкрилось рясними зорями, що виринали одна по однiй... Вiн роздягся i лiг у постелю. Вiкно оставив незачинене. Хоч був утомлений, не мiг заснути, був дуже зворушений усiм тим, що сьогоднi пережив. В головi перебiгали роКм рiзнi думки, рiзнi спогади з недавнього минулого. На небi зiйшов ясний мiсяць. Сагайдачний помiтив, як увесь садок вiдразу засiяв срiбним сяйвом. Сагайдачний заплющив очi i силувався заснути пiд ритмiчний голос цвiркуна, що вiдзивався з-пiд пiчки У хатi стало щораз бiльше яснiти, начеб у хату сонце засвiтило. Сагайдачний побачив яснiсть мимо заплющених очей. Вiдкрив очi i знову Пх заплющив, бо яснiсть разила його зiр. Робив так кiлька разiв, поки око до цього свiтла не привикло. Та зараз побачив щось таке, вiд чого серце перестало битись, i кров у жилах мимоволi застигла. Бiля дверей стояла Маруся, окружена яснiстю, наче на образку. Вона була одягнена так, як ПП у домовину нарядили, про що Горпина йому розказувала. Гарно заплетена коса звисала гадюкою на ПП високих грудях, на мережанiй сорочцi. На головi вiночок iз зеленого барвiнку, на шиП коралi з золотим хрестиком. На нiй зелений оксамитний байбарак, обшитий золотими тасьмами та вишивками. Червона, мов кров, спiдниця i шовкова мережана запаска, ПП стрункий стан оперiзував шовковий пояс, а за ним заткнена гарна бiленька, мов снiг, хустина... Сагайдачний лежав, мов задеревiлий. Вiд привиду не мiг очей вiдвести. Хотiв пiднести руку, щоб заслонити очi, та не мiг рукою рушити. Рука була важка, начеб хто у жили олова наклав... Маруся зближалась поволi до постелi з ангельською усмiшкою i поклала свою м'ягеньку, мов оксамит, руку на його гаряче чоло. Вона заговорила нiжно, наче мати до малоП дитини. - Чого ти, Петрусю, так налякався? Хiба не пiзнаКш своКП Марусi? Мiй любий, Кдиний, геть жах, геть смуток! З далекого свiту приходжу до тебе, щоб з тобою поговорити, розважити тебе, повеселити... Вона стояла бiля постелi так, як колись, коли вiн перший раз у своПй немочi вiдкрив очi i питав: "Чи ти ангел, чи дiвчина?" Вiд тих м'яких, нiжних слiв вiдразу заспокоПвся. Серце билось правильно, жах минувся, i яснiсть Марусиного лиця вже не разила очей, не ослiплювала, i вiн мiг тепер в ПП лице дивитись. - Давно я бажала до тебе навiдатись та уговорити тебе, щоб так дуже за мною не побивався. Ось якраз трапилась нагода стрiнути тебе у сiй самiй кiмнатцi, де ти мене перший раз побачив... Правда, Петрусю? - Правда, моя Марусенько Кдина. Та скажи менi, як тобi живеться на тамтiм свiтi? - Не скажу тобi сього, бо не зрозумiКш. Розум живоП людини заслабий, щоб з'ясувати собi, як живуть на тому свiтi угодники божi. Знай тiльки, що я щаслива. Я щаслива таким щастям, якого люде на землi не знають. Живемо з матiр'ю разом та вас дожидаКмо. Наш тато прийде до нас ранiше, на тебе треба буде довше пiдождати. Та се "довше" значить лише по вашому розумовi, бо на тiм свiтi немаК нi "довше", нi "ранiше". Ми не мiримо часу, бо у нас одна вiчнiсть... Я тебе, мiй Петрусю, заКдно бачу, хоч не вiдчуваю твоПх турбот, бо для нас незрозумiле те горе, яке люде на землi терплять. Лише моя любов до тебе не припинилась через мою смерть. Коли моя душа вiд тiла вiдлучалась, ти тодi у КиКвi на панських покоях побував. Ти гарно там вiвся, мiй любий, i я дуже з сього радiла. Я бачила, як ти з КиКва утiкав, бачила твою роботу на Запорожжi, бачила тебе у походi на Варну. Ти гарних дiл доконав, стiльки хрещеного люду з неволi визволив. Я бачила, як Пх молитви, Пх благословення йшли, мов дим АвлевоП жертви, прямiсiнько до господа Бога. А вже найкраще твоК дiло - то з тим потурнаком, що ти його, грiшного, не дав зараз вбити, а до покаяння привiв. Я бачила, як його ангел-хранитель з яснiючим вiд радостi лицем линув до Господа звiстити, що такий великий грiшник покаявся. Так воно у нас, Петре, водиться. Лише добрими дiлами можна собi на небо заслужити. Й мене лиш те завело мiж божих угодникiв, що я за мого короткого життя успiла доброго зробити. Сi бiднi, немiчнi бабусi, сi старцi, котрим я страву носила, вони вимолили для мене небо. Я всi твоП задушевнi думки знаю. Ти вибрав собi пряму i добру дорогу. ТвоП замисли по бiльшiй частi сповняться. Ти поставиш козацтво, так, як воно ще нiколи не було. Воно пiд твоКю рукою стане могутнК i сильне, i вороги боятись його будуть. При твоПй помочi наша церква пiднесеться з упадку, в якому вона тепер. Ти поможеш нашому народовi пiднести голову, але Польщi ти не переможеш. Тобi припало на долю добути вiд неП лише розумом дуже багато, чого тепер Польща не хоче дати. З того, що ти вiд Польщi розумом здобудеш, скористаК твiй наслiдник у гетьманствi. Вiн розiб'К Польщу тими засобами, якi ти придбаКш, розiб'К ПП так, що вона втратить силу i нiколи бiльше не пiднесеться. - Хто ж буде мiй наслiдник? - Ти його не знаКш, хоч вiн вже живе. То я тобi його зараз покажу. Покажу тобi дещо з того, що вiн робитиме. Ходи зi мною... Ходи зi мною... Маруся взяла його за руку, i вiн устав. Десь вiдразу дiлась його сонливiсть i утома. Почував себе тепер легким, мов перце. Маруся повела його у садок. - Пам'ятаКш, як ми тудою походжали? - Сього я нiколи не забуду. - Тепер ходiмо далi, - вона держала його за руку. Вiн зауважив, що пiдносяться легенько вгору, все вище i вище. А далi пiднеслись вище дерев, а за хвилю цiле село, осяяне ясним свiтлом мiсяця, було пiд ними. Неслись у далекий, тихий, чистий простiр. Вiн не почував жодного страху, що так далеко вiд землi вiдстав. Йому було на душi так легко, так весело, як ще нiколи досi. Розумiв, що його душа вiдстала вiд тiла так, як коли людина вмре. Вони все держались за руки... - Бачиш оцю довгу срiбну ленту, що так гадюкою по землi в'Кться? - Се, либонь, Днiпро. - Так, Днiпро-Словутиця, дивись добре, зараз i його острови побачиш, i твою дорогу Сiч-матiр... Вiн побачив, що на землi стояв ясний день, хоч сонця нiде не було видно. Побачив справдi i Сiч, а там стiльки народу, мов мурашок. А далi усi згуртувались у купу, либонь, на велику раду зiбрались. Якийсь кремезний козак стояв усерединi збору i говорив, а козацтво пiдкидало вгору шапками. - Що воно там робиться, Марусю? - Там йде велика рада над тим, як на ляха стати та прогнати Пх з УкраПни з усiма КзуПтами та жидами... А сей, що насерединi стоПть, то саме твiй наслiдник, про якого я тобi говорила. Там пiдсуваКться вiкова хвиля. Там збираКться чорна хмара, з якоП вдарить грiм, вiд котрого Польща затруситься у своПх основах. Вона не перестане труситись i хитатись, поки не впаде. А тут що ти бачиш? Сiч пропала йому з очей, i вiн тепер бачив широкий степ, по якому йшло вiйсько. Днiпро було видно i далi. Далi Днiпром плили з вiйськом байдаки. Iз берега хтось до них промовляК, вони виходять на берег i братаються з вiйськом, що йшло степом. - Се, бачиш, ляхи послали украПнцiв, мов освоКних вовкiв, щоб своПх братiв-запорожцiв на куски шматували. Та се не повелось. Твiй наслiдник перемовив Пх, i вони з'Кднались на спiльного ворога. А тепер що ти бачиш, Петре? - Козацьке вiйсько до бою ладиться. Гарно стають, видно, що неабиякий ватажок Пм отамануК... Так, то люблю, - говорив врадований Сагайдачний. - А се що, тi багатi шатра, коляски i тi гарнi панськi конi? А тих людей, то й не злiчиш... - То панська шляхта на козакiв зiбралась. Самi ясновельможнi пани з своПми багатствами та двiрнею... У тiй хвилi Сагайдачний затремтiв. - Я боюся за козацьке вiйсько, - каже. - Он там орда стоПть, як вона хитро зачаПлась, мов хижак, щоб на добичу кинутись. Тодi i ляхи Пм поможуть. Чи не можна би, Марусенько, козакiв остерегти перед небезпекою? - просив своКП товаришки. - Не турбуйсь, тепер орда в злуцi з козаками, вони з козацтвом змовились i у свiй час кинуться разом на ляхiв. - Хто? Татарин у союзi з козаками? Як се можливо? - Чого ж так чудуКшся? Хiба ти не сказав польським комiсарам на Сiчi те саме? - Я так казав, щоб Пх налякати, але се неможливе. - А воно так справдi буде. Але ся приязнь не буде щира. Вони опiсля зрадять козакiв i з ляхами получаться, та се буде не зараз... - Де ж се все робиться? - Не знаКш того мiсця? А що там бачиш? - Якiсь води кров'ю плинуть... - Се мiсце звуть Жовтi Води, а зараз вони почервонiють вiд вражоП кровi. Задержимось тут i побачимо бiй. Сагайдачний бачив усi рухи вiйська, бачив, як козаки з татарами громили ляхiв, як потiм в'язали панiв у пута i вiдвозили, як забирали панську здобичу. Та образ пропав вiдразу, начеб його хто здмухнув. Нiчого не було видно, хiба степ широкий. - А чи той мiй наслiдник у козацтвi визволить усю УкраПну з польського ярма? Чи стане за ним увесь украПнський народ? - Народ послухаК справдi його голосу, стане за ним, та так довго стоятиме, поки вiн з народом буде. Вiн щира людина, та не одне прогавить, а з сього вийде таке лихо, що аж страшно подумати... Опiсля, може би, вiн i поставив УкраПну самостiйно, та вiн завчасно минеться. Його вороги отруять... Польщу вiн повалить, вона вже нiколи не буде тим, що тепер К. Але самостiйностi УкраПнi вiн не виборе, i на це треба буде ще довго ждати... - Боже мiй, як би менi хотiлось остерегти його, та, либонь, я й знати його не буду... - Ти його пiзнаКш. Вiн пiд твоКю булавою служити буде, та ти його не остережеш i нiчого не вдiКш, бо того, що провидiння боже для УкраПни призначило, жоден чоловiк не перемiнить. Та ти знай i запам'ятай собi, що УкраПна не загине, хоч як ПП вороги угнiтати будуть. Натепер буде з тебе сього, що ти бачив. Не дивись на дуже далеку мету, бо ти сього робити не будеш. На Польщу ти не добувай шаблi, бо не встоПш, i славу свою запропастиш, i козацтво пропаде. Вихiснуй своПм розумом кожну скрутну годину Польщi, а багато вiд неП видреш... Вертаймося в село, бо й менi пора до себе вертатися... Завернули в село. - На розставаннi ще тобi одне скажу, - не побивайся за мною нi ти, нi тато. Я щаслива, i на землi не було б менi так добре. Тепер прощавай, мiй вибраний козаче. Ступай сею дорогою, на яку ступив, а певно зайдеш там, де я тепер. Прощай! Вона пустила руку Сагайдачного, i вiн став на землi. Хотiв ПП ще раз пiймати за руку, та вона пiдiйшла вже високо. Вiн бачив, як вона звернена була ангельсько-яснiючим лицем, поки не зникла з очей. На тiм мiсцi осталась ще яснiсть, яка щораз погасала. - Марусю! - скрикнув Сагайдачний i вiд свого власного голосу прокинувся зi сну. Його обливав гарячий пiт, i серце дуже билося. Якраз свiтив йому мiсяць i вiчi своПм бiляво-мертвецьким лицем. За вiкном було тихо, мов у могилi. За пiчкою цвiрiнькав свою одноманiтну пiсеньку цвiркун. Над постелею по стiнi трiпотiла крильцями якась велика нетля... - Свят господи! - хрестився Сагайдачний. - Оце був сон... Вiн став нагадуватися, що в тiм чарiвнiм снi чув i бачив. Переповiдаючи це в пам'ятi, запам'ятовував собi кожну подробицю. - Такий вiщий сон, певно, вiд Бога. Марусина душа таки була бiля мене. Марусi подякувати за те треба, що я почув i побачив. Вiн устав зараз i одягнувся. Узяв свiй короткий кинджал на всякий припадок i перелiз вiкном у садок. Усе тут побачив, що недавно бачив у снi. Великий мiсяць мертвецько-блiдим лицем освiтлював садок i виписував дивогляднi образи тiнями дерев i кущiв. Десь у дуплi верби вiдзивалась сова, а решта - мертвецька тишина. Сагайдачний перелiз огорожу i пiшов прямо на кладовище. Попрямував до могили Марусi. Тут було тихо, мов у домовинi. Вiн не прочував жодного страху. Прикляк бiля могилки, заложив руки, як до молитви, i говорив стиха: - Марусенько, дiвчино моя Кдина! Я гадав, що з твоКю смертю розстанемось навiки. Та сей чудовий, чарiвний сон навчив мене, що ми нiколи не розлучимось. Я гадав, що ти лише за життя будеш менi провiдною зiркою, а то бачу, що ти останеш нею до кончини мого земного життя. Послухаюся тебе, мов дитина, пiду вибраною дорогою до слави, на хосен своКП церкви i украПнського народу. Коли я пiд твоКю опiкою, то я певний, що не заблукаюсь. Велика тобi дяка вiд мене, що до мене з'явилася та вiдкрила менi таке, чого я не знав. Нiчого менi плакати за тобою, коли ти щаслива. Тепер менi ясно стало, що усе на свiтi марниця, суКта, а наша мета по тiм боцi у горнiм Њрусалимi. Ми тут мiзернi подорожнi-слiпцi. Та я почуваю себе щасливим, що менi Бог послав таку провiдницю, як моя агельська Маруся. Вiчна тобi пам'ять, моя незабута... Вiн устав. Почував себе веселим i бадьорим. Узяв грудку землi i пов'язав у хустину. Вернувся тiКю самою дорогою додому i зараз крiпко заснув... VII - Хiба, батьку, вертаймося на Сiч, - говорив уранцi Сагайдачний до Чепеля. - Я вже усе зробив, по що сюди приПхав, а там жде мене велика праця. Чепiль зараз завважив у Петра велику перемiну вiд вчорашнього дня i не мiг з дива вийти, що з ним за одну нiч сталося. Вчора ходив сумний, як хмара, плакав, а сьогоднi вiн веселий, начеб на весiлля ладився. Сагайдачний повiв старого у садочок i розповiв йому свiй сон. Старий слухав уважно, похитав головою i каже: - Ти щасливий, бо менi такий сон не присниться. Та коли тобi Маруся сказала, що живе з мамою, то i моя небога живе мiж угодниками божими. Коли так, то i менi не слiд побиватись за нею, бо менi ближче до них, як тобi. Менi би лише моП грiхи спокутувати поки ще час. - Якi там грiхи за вами, тату! Усi ми грiшнi, та воно прощаКться, коли вони добрими вчинками рiвноважаться... Чепiль начеб не чув тих слiв... - Я знаю, що роблю. Менi дорога у монастир вiку доживати... - Тату! Далебi, що грiх вам таке говорити. На монастир для вас ще пора. Ви чоловiк дiл. У монастирi не буде з вас нiякого пожитку, бо в ченцi вас не пострижуть, а сидiти там i дармо хлiб Псти, то грiх. Ми, тату, ще не в один похiд пiдемо, бусурмена погромимо та християнський народ з неволi освободимо. Такими вчинками легше собi на царство небесне заслужити, як молитвами та постами. Ми тепер ось що зробимо: вiдслужимо панахиду за покiйницями, справимо поминки, пiдемо ще раз на могилки та й у дорогу, тату, до лицарського дiла... Побули ще на хуторi два днi. Вони ходили по селу, вiдвiдували знайомих. Бондаренки радi були гостям з цiлого серця. Як вони вiд'Пздили, то сливе не все село Пх супроводжало добрим словом i благословенням. Сагайдачному не сходив з ума той чарiвний сон. Вiн мав святе переконання, що покiйниця справдi до нього приходила з того свiту, щоб впевнити його, що вiн ступаК по добрiй дорозi, яку собi вибрав. Отож йому треба органiзувати козацьке вiйсько, бити невiрних i дратувати на Польщу, поки вона не присмирнiК. До тоП точки його дiяльностi було все одобрене. А далi не можна йому йти до того, що у своПй душi лелiяв. З Польщею йому воювати не можна. З нею треба хитрити i торгуватися, видирати у неП в скрутних хвилях по шматковi те, що вiн хотiв вiдразу здобути шаблею... Саме Запорожжя багато вiйська не зможе вдержати. Треба його творити на УкраПнi в таку хвилю, коли Польща буде змушена козакiв на помiч кликати i за реКстр забуде. А коли на УкраПнi стане козацьке вiйсько, тодi i пани матимуть морес i поступляться. Так думав Сагайдачний, вертаючи на Сiч. Зараз обмiркував усi потреби до великого походу на Крим, аж до Кафи, i взявся палко за приготування, не кажучи нiкому з старшин. З одним Iскрою та Марком вiн частенько радився, замкнувшись у своПм домику на ключ. Обмiркували дiло так, що у Кафу треба йти i морем, i сушею. Кафу треба брати з двох бокiв. А коли б одне не повелося, то остане друге, а коли обом походам поталанить, то так i краще. Сагайдачний був цього певний, що його виберуть наказним у тiм походi. Вiн той вибiр прийме, бо вiн почуваК в собi силу, що це дiло переведе славно. Коли б до того прийшло, то вiн пошле на море Iскру, бо це мистець до морського походу. Кому припало би тяжче завдання? Морем то вже козаки не раз плили, нападали на Синоп, Трапезонт, Козлiв. Бiльша штука буде перебитись через Крим, через те татарське муравлисько аж на другий кiнець. Пiсля цього плану треба було i приготуватись. Вишколити кiнне i пiше вiйсько, гармату приладити, вишколити плазунiв, могильникiв, приладити багато таборових возiв, приладити човни i бервена до ставлення походових мостiв через рiки, набудувати великих байдакiв, приладити багато мунiцiй, харчiв i пашi. В Криму не можна буде за пашею розбiгатися, треба мати все своК. Велись запопадливi приготування через цiлу осiнь i зиму. Козаки не могли вiдгадати, кудою пiде похiд. Ладять байдаки - значиться, пiдуть на море. Ладять кiнноту i вози таборовi - значиться, похiд суходолом. Буде два походи: на туркiв - морем, на Польщу - сушею. Наспiла весна. Сагайдачний сказав тодi сiчовiй старшинi, що треба зробити. Похiд на Крим можливий ранньою весною, поки трава зелена. Опiсля татари можуть запалити степ, а це було б дуже небезпечно. Рада старшин прийняла думку Сагайдачного. Козацтву треба дати роботу, а то чого доброго стане кипiти, потворяться партiП, i може прийти до якогось нерозважного кроку. Кошовий скликав велику раду i тут був проголошений похiд на Кафу. - Чому не на ляхiв? - питали козаки. Сагайдачний пояснив дiло так: - Як знаКте, панове товариство, я минулого року ходив з ляхами у Крим, аж у Кафу. Ви знаКте, що Кафа - то головна торговиця хрещеними невольниками. Я до усього гаразд придивився. В менi кров застигаК на сам спогад. Я дививсь на страшнi муки тих бiдних людей i я заприсяг собi на ЊвангелiК, що не спочину, поки не намовлю вас, товаришi, до того, що козацтво доброхiть зiрветься, розiб'К, розтрощить те турецьке пекло i освободить нещасних мученикiв. За се усi матимемо велику ласку у милосердного Бога... I я обiцював собi, що коли б козацтво не послухало мого розпачливого голосу i не пiшло на се лицарське велике дiло, то я кидаю все, i йду в монастир, та в ченцi пострижуся. Коли б я сього святого обiту не мiг сповнити, так я присвячу Господовi моК цiле життя. Пригадую вам, що в Кафi таке велике багатство, стiльки всього добра, що коли його здобудемо, то кожний з вас у золотi ходити буде. Тепер ви вирiшуйте! Як я вам не потрiбний тут, то скажiть, що не пiдете, най надягну чернечу рясу. - Не може так бути. Ти козацтву потрiбний, а за монастир i не говори, бо се нiсенiтниця, - каже один запорожець. - Але все ж таки, товаришi, коли б я мав обiту не додержати, то краще для мене спасiння душi, чим козацька слава... - Та чого репетуКш? - говорив другий. - Нiхто тобi козацькоП слави не вiдбираК... - Панове, говорiмо прямо, без викрутасiв та вихилясiв: согласнi йти на Кафу чи нi? - Согласнi, гаразд, нам усе одне воювати з ким-небудь. Коли б лише козацтво не залежувалося та даремно хлiба не Пло. - Коли согласнi, - говорив кошовий, - так давайте зараз вибирати на наказного. - Сагайдачний буде наказним, нiхто другий. Вiн неабиякий ватажок, а тепер ще й дорогу у Кафу роздивився. Сагайдачний кланявся i дякував товариству за честь. Йому подали булаву. Тодi вiн зняв шапку, обернувся на церкву i говорив сильним, високим голосом: - Присягаю господовi i святiй Покровi, що не спочину, поки не виконаю обiту, зложеного Богу, поки не розiб'ю орди, не зруйную Кафу, не освободжу невольникiв або ляжу головою... Так менi, господи Боже, поможи! - Амiнь! - гукнули козаки в один голос. - Ми всi те саме присягаКмо. Сагайдачний говорив далi: - Коли менi припала велика честь отаманувати над славним Запорозьким низовим вiйськом, то я вiдповiдаю за вас всiх, хто пiде зi мною у той похiд. А коли так, то вимагаю вiд вас послуху моПм приказам. Я готовий за кожного з вас покласти голову, але того самого жадаю вiд вас усiх. - Ми радi тебе слухати, мов рiдного батька... - Панове товариство! Пiдемо на Кафу двома шляхами. Я поведу вiйсько прямо на Перекоп, через Крим, а Iван Iскра пiде на байдаках морем... - Гаразд, ми згоднi. - МоПм обозним ставлю Марка Жмайла, полковниками наставляю Чепеля, Струка, Вичосу i Бодака. Вони хай мiркують, кого у своПх сотнях сотниками понаставляти. У походах так повинно бути, що товариство вибираК собi наказного старшину, а решту порядкуК вiн сам. - Згода! Рада скiнчилася, стали розходитися. Сагайдачний прикликав свою старшину в кошову канцелярiю i тут довго радили. До походу вже було все приготовлене. Зараз на другий день стали перевозити похiдний табiр на берег Днiпра. Перевезено вози, нагруженi усякими припасами, гармати, конi. На березi Днiпра обозний Жмайло порядкував. Рiвночасно зносили припаси на байдаки, призначенi до морського походу. Робота протяглась цiлий тиждень. Сагайдачний узяв з собою десять тисяч добiрного вишколеного вiйська. Перший раз мав нагоду бути отаманом великоП сили... Вiн був гордий з того, що то була його органiзацiя, його вишкiл. Вiн знав, що цi люде мають до нього повне довiр'я i пiдуть за ним в огонь, у саме пекло. Вiн знав, що коли вiйсько вiрить своКму отамановi, то це значить, половина побiди... Тепер була цiла штука в тому, щоб цю органiзацiю удержати в найтяжчiй хвилi, вдержати вiйсько в залiзнiй руцi. Того пильнував вiн дуже. Про все мусив знати, нiчого без його волi не могло зробитися. До нього приходили безвпинно розсильнi козаки i вiдходили з твердими приказами, яких не вiльно було не виконати. Як вже все було готове i до походу уставлене, Сагайдачний зiбрав усю старшину i пiшов у церкву. - Зачинаймо, товаришi, з Богом, то Бог буде нам благословити. По молебнi переплили на берег. Сагайдачному привiв Антошко гарного турецького коня. Вiн об'Пздив з старшиною установленi в порядку полки, його вiтали окликами: - Слава Сагайдачному! Здоров будь, батьку отамане! На сiчовi вали вийшли всi, що остались у Сiчi. Сiчовий пiп у ризах благословив вiйсько хрестом. На валах заревiли гармати. Сагайдачний дав знак булавою i похiд рушив з мiсця. Рiвночасно на байдаках вдарили веслами. А в цю мить на березi i на байдаках залунала козацька пiсня, забринiла бандура. Сагайдачний, окружений своКю старшиною i розсильними козаками, рушив посерединi свого вiйська... VIII Кожного вечора, як ставали на нiчлiг, порядкувався возовий табiр. Возами окружали цiлий обоз, розставляли чати на вiддаль рушничного стрiлу, запалювали огнi довкруги табору, щоб хто небажаний вночi пiд табiр не пiдкрався. У цьому порядкуваннi вiйсько мало таку вправу, що в кожну хвилю на слово команди похiд припинявся, миттю заточували вози у чотирикутник, а всередину ставало вiйсько i конi. Вночi нiкому не було вiльно з табору без дозволу старшини виходити. Сагайдачний показався у походi дуже строгим отаманом. Карав погрiшившихся без пощади. Зараз на першому нiчлiзi приказав кiлькох розстрiляти за те, що на сторожi позасипали. Одного розстрiляв за те, що впився. Повага Сагайдачного мiж козацтвом була така велика, що нiхто не поважився ремствувати за такий строгий присуд. Вимагаючи вiд других послуху, вiн був i для себе дуже строгим. Не вимагав для себе нiчого бiльше, як стiльки, що дiставав звичайний козак. Спав на возi, як i другi. Џв посполу з другими, спав дуже мало, а вночi вставав i пильнував, чи сторожнi на своКму мiсцi, чи огнi позапалюванi. Через цю суворiсть була у вiйську карнiсть, послух, i усе йшло, мов у годиннику. Першою перешкодою, яку стрiнув Сагайдачний, то був Перекоп - по-татарськи Аркапу - Золотi ворота у Крим. Вiн лежав на тiй шийцi, що веде з материка на Кримський пiвострiв. Значення його для оборони Криму розумiли добре татари. Татарський хан Менглi-Гiрей ще в п'ятнадцятiм столiттi побудував тут оборонну позицiю. Уся та шийка не мала одноП милi ширини. До цього було тут близько тридцяти озерцiв з солоною водою. Такий вузький шматок землi, ослонений по кiнцях морем, не було важко оборонити, а знову не легке було дiло його перейти. Та, не зважаючи на те, козаки не раз здобували Перекоп i робили татарам бешкет. Забiгали в Крим, та не далеко. Перший Сагайдачний пiдняв велику думку перейти збройною рукою через увесь Крим i вдарити у найболючiше мiсце турецькоП iмперiП. До Перекопу зближалися козаки пiд нiч. Перекопський мурза довiдався заздалегiдь вiд утiкачiв, якi гостi приходять до нього. Вiн збирав сили, якi мiг, i ладився до завзятого опору. Сагайдачний, ставши табором по цiм боцi Перекопу, послав уночi кiнноту перекрастися на той бiк. Кiнноту повiв старий Чепiль. За ним пiшло теж трохи пiшого вiйська. Вони перекрадалися боком понад море. Мурза, котрому про це звiстили, приказав Пх не чiпати: "Хай iдуть собi на загибель. То, певно, звичайний загiн козацький, котрий тут замкнемо i виб'Кмо". Мурза затирав з радостi руки, що так козакiв загнав у матню, а тим часом, коли мурза ладився вдарити на Чепеля з ранньою зорею, вдарив Сагайдачний цiлим своПм вiйськом на Перекоп з пiвночi. Тут було мало вiйська. Козаки вийшли iз табору i дерлись на вали. Татари дуже збентежились. Треба було частину сил обернути на пiвнiч, та заки це сталося, Сагайдачний перейшов окопи i вдерся в город. Тодi Чепiль рушив зi своКю кiннотою. Кiннота окружила довкруги город з пiвдня, щоб переймати втiкачiв. Полковник Струк з своПми пiхотинцями зiйшовся в городi з Сагайдачним. Козаки ганялись по городу i рiзали татар, кого попало. Знатнiших пiймали i вели перед Сагайдачного, що стояв з старшиною на базарi. Мiж впiйманими був i мурза. Його витягли козаки з льоху, куди вiн сховався. Як його привели перед Сагайдачного, то дрижав усiм тiлом, аж смiшно було Сагайдачному на нього дивитись, коли нагадав цього коротенького товстяка, що йому вибивав поклони i давав бакшишу. - Слухай, мурзо, - говорив Сагайдачний через товмача, - чи ти пам'ятаКш тих польських шляхтичiв, що минулого року били тобi чолом, як iшли з окупом до Кафи? Мурза витрiщив на нього наляканi очi, начеб не розумiв, що до нього говориться. - Чи ти оглух? Не бiйсь, не з'Пм тебе. Придивись менi добре, бо i я був мiж ними. - Я приймав Пх достойно, як другiв, - залепетав мурза. - Не в тiм дiло... Я питаю, чи ти мене пiзнаКш? - Пiзнаю вашу свiтлiсть, - каже мурза вже смiливiше, i вдарив перед Сагайдачним глибокий поклiн, аж до землi. - Стiй i слухай, що тобi скажу. Тодi ти бажав собi, щоб тобi привели того козацького шайтана, Сагайдачного. Ти обiцяв навiть заплатити за се великi грошi, вже не тямлю скiльки... та ми за цiну не будемо торгуватися. Козаки стали страшно смiятися. - Отож бачиш, мiй голубе, що то я обiцяв тобi привести живого Сагайдачного, i от я, хоч невiрний гiявр, додержую слова, бо Сагайдачний - то я сам. Коли не вiриш, то i забожусь на ЊвангелiК, що я - Сагайдачний. Тепер мурза ще гiрше налякався, дивлячись на Сагайдачного, начеб справдi шайтана побачив. Вiн чував, що Сагайдачний нiкого не щадить, i прочував свою смерть та ще на муках. Вiн впав лицем до землi, пiдповз до нiг Сагайдачного i хотiв йому цiлувати ноги. Вiн лепетав: - Ти - свiтло моПх очей, я твiй раб, пощади мене, я дам окуп, який захочеш. Пощади! О Аллах, Аллах! Рятуй мене, змягчи серце мого пана i повелителя... - Я знаю, що ти би сього зi мною не зробив, ти був би помучив Сагайдачного, себто мене, i послав у кайданах до хана. Не трудись, я сам там йду з цiлим вiйськом, а ти, будь ласка, сiдай на коня i бiжи до твого хана, поклонись йому вiд Сагайдачного i скажи, що я з усiКю силою йду до нього в гостi, щоб заздалегiдь приладився достойно нас прийняти. Встань! Тобi зараз дадуть коня... Тiльки знай, що коли б ти сього не послухав, то, пiймавши тебе вдруге, прикажу на кiл застромити. Мурза, почувши це, не хотiв собi вiрити. Вiн думав, що Сагайдачний прикаже його зараз повiсити або кiньми розiрвати, а ось вiн його помилував. Коли б лише з-помiж козакiв вирватись, тодi вiн безпечний. Вiн не дурний, щоб хановi на очi показуватися, бо, певне, не мине його ганебна смерть, за те що так дав пiдiйтись козакам, але вiн пошле кого iншого до хана звiстити, що козаки йдуть на Бахчисарай з великим вiйськом та що Перекоп вже зайнятий. Мурза кланявся на всi боки, дякував, поки не доп'яв коня. Один посильний козак перевiв його помiж вiйськом. У цю хвилю надiйшла козацька чета з партiКю татарських бранцiв, самих знатних татар. Та мiж ними був один обiдраний дiдок з пов'язаною головою. Вiн знав трохи по-украПнськи, i вiд козакiв довiдався, що ватажок Сагайдачний те саме, що Конашевич. Тодi дiдок став тiшитись та лебедiв, благав козакiв, щоб його повели перед отамана, бо вони добре знайомi, i вiн маК отамановi дещо дуже важного сказати. Козаки вволили його волю i враз з пiйманими багачами повели перед отамана. Як став перед Сагайдачним, випередивши усiх, Сагайдачний став до нього придивлятись i зараз пiзнав Ахмета. - Здоров будь, Ахмете. Ти, добрий Ахмете, мiй друже. - Сагайдачний подав йому руку на привiтання. - Коли ти досi живий, то вже нiчого тобi не станеться. Ахмет став плакати: - Ахмет бiдний, усе втратив. Моя убога хата згорiла, нiчого не маю, а моя бiдна жiнка з дiтьми ховаКться у льоху пiд клунею... Може, вже подушились вiд диму. Мене ранили в голову, та се нiчого: коли б лиш тих моПх бiдних зберiг Аллах... - Ми зараз твоК дiло поладнаКмо. Напиши, писарю, йому цидулку, що вiн остаКться пiд моКю рукою i нiхто не смiК чiпати нi його, нi його рiднi. Знайте, товаришi, що сей добросердий чоловiк врятував менi i цiлiй сотнi товаришiв над Iнгульцем життя. Коли б не вiн, не був би я тут сьогоднi з вами. Ось тобi нагорода, Ахмете. За се поставиш собi нову хату, кращу, як була твоя. - Сагайдачний подав татариновi гаманець з червiнцями i стиснув йому руку на прощання. - Прощай, дiду, та не згадуй лихим словом. Може, коли ще стрiнемось. А то письмо бережи добре. З ним можеш мандрувати по усьому Запорожжi. Тобi волос з голови не впаде, бо це письмо я дав тобi. Ахмет подякував Сагайдачному i побiг рятувати свою сiм'ю. - Нечувана рiч, - говорив один старшина. - Щоб мiж бусурменами такi люде водилися. За той час горiв город у кiлькох мiсцях. Козаки не втерпiли, щоб його дотла не знищити. Татари робили те саме на УкраПнi. Це була заплата за ПхнК руйнування. З горючих домiвок втiкали татари, рятуючи свою мiзерiю. Џх козаки вбивали безмилосердно, не щадячи нi молодого, нi старшого. У тих часах iнакше побiди використати побiдники не вмiли. Сагайдачний заборонив забирати яку-небудь здобичу, щоб не обтяжувати свого табору. Усе мало бути понищене, спалене, щоб ворог не знайшов тут пристановища i не заступав Пм дороги, коли будуть вертатися... Вiдпочивши бiля згарищ Перекопу, козацька армiя перейшла в Крим. Тепер знайшлися у ворожому краю, i кожноП хвилi треба було сподiватися ворожого наскоку. Вiстка про похiд козакiв i зруйнування Перекопу рознеслась блискавкою по всьому Криму. Сагайдачний запорядив йти далi возовим табором. Широким фронтом Пхала передня часть возiв у три лави. Вози попри себе у такiм вiддаленнi, щоб кожноП хвилi станувши, могли повернутися боком до себе i створити одноцiлий вал. Тодi конi i воли заводили всередину. За цими лавами Пхали вози бiчнi, знову у три рядки, так, що вози другого рядка заступали прогалини крайньоП лави. Так само йшли вози у заднiй лавi. На крайнiх возах були помiщенi гармати. Посеред движимоП фортецi мiстилась уся пiша сила козацького вiйська. Довкруги того чотирикутника йшла великим колесом кiннота, яка висилала вiд себе роз'Пзди. Коли б ворог наступав, тодi кiннота заПздила помiж вози до табору. Козаки злiзали з коней i ставали до оборони поза возами. Вони стрiляли з возiв i з-пiд возiв, i вiдкривали наглий огонь рушницею i гарматами. Якби треба було довший час оборонятись на мiсцi, тодi скрайнi вози окопували могильники земляним валом. По тiм всi ховалися до табору. Через кiлька днiв Сагайдачний не стрiчав бiльшого опору. Поменшi татарськi ватаги могла сама кiннота порозганяти. Сагайдачний догадувався, що татарська головна сила або зiбралась заступати козакам дорогу у Бахчисарай, ханову столицю, або вона, певно, заступить йому дорогу десь у степу. Сагайдачний навмисно випустив перекопського мурзу, щоб вiн звiстив хана, що козаки йдуть на Бахчисарай. По кiлькох днях такого походу прийшлось помiрятись козакам з великою татарською силою. Одного дня, вiд самого ранку,