ого не брався сон. Вже було пiзно, а вiн ходив по валу, покурюючи свою люльку. Нiч була гарна. Небо вкрилось ясними зорями. Мiсяця не було. На землю насiла густа роса, мов дощ. Сагайдачний присiв на валу i задумався. В його головi засiла велика думка походу на Крим, геть аж у Кафу. Треба все передумати в подробицях. Козацтво за ним пiде певно, але це ще не все. Коли б так похiд не повiвся, то вiн, певно, наложить головою, а уся його слава пропаде. То таке смiле i велике дiло, що аж подумати страшно. А коли б це повелось, скiльки би то християнського народу визволилося з страшноП неволi. Коли так сидiв задуманий, не завважив, що хтось до нього тихо, мов дух, наближався. Якась стать пiдiйшла i стала над ним, а вiн ще ПП не завважав. То була панна Анна. Џй також не спалось i ждала тiльки, коли ПП товаришка засне. Зараз вийшла потихо, наставляючи в пiтьмi напроти себе руки на майдан. Вона прочувала, що Сагайдачний не спить i, певно, його десь тут на валу стрiне. Вона доторкнулась легесенько його плеча. - Хто це? - спитав Сагайдачний, начеб зi сну прокинувся. - Не пiзнаКш мене, пане Конашевичу? - питала тихим вогким дрижачим голосом. - А, се ти, панночко? Чого ж не спиш, не вiдпочиваКш? Завтра прийдеться ще неабиякий шмат дороги переПхати... - Не спиться менi чогось. Думки роКм по головi лiтають, в нашiй комiрчинi чогось душно, та й вийшла погуляти на свiжому повiтрi серед такоП чарiвноП ночi. - Гарна нiч для таких, у кого нема на головi турботи. А кому треба про все думати i пам'ятати, то однаково йому, чи на свiтi соловейчики щебечуть, чи громи б'ють... - Я се, бачу, пане Конашевичу, i вiдчуваю, яка вiдповiдальнiсть на твоПй головi, якi турботи про себе i про других. Та годi так усе клопотатись. Треба дати волю самим думкам, вiдпочити i звернути Пм до чогось кращого, гарнiшого, як та важка, томляча буденщина. Я се по собi знаю. Коли мене вирвали поганцi з-посеред домашнього вогнища вiд тата i мами, то менi здавалося, що краща була б для мене смерть. Я знала, що мене мiж турками жде, бо про те говорилося не раз вдома. Мене брала розпука. Та все ж я, щоб вiдiгнати вiд себе тi страшнi думки мимо мого страшного окруження, котре менi безвпинно мою гiрку долю нагадувало, перемогла себе на те все забути, i я присилувала себе думати про щось краще. Я вмовлювала в себе ту любу надiю, що Господь змилуКться надi мною, вислухаК моП молитви i мене з неволi визволить. Воно так i сталося. I я дякую за це божiй матерi. I за те дякую, що здержала мою руку, коли я загадала моПм терпiнням зробити край. Таке покiнчення моПх мук оставила я на останок, i воно добре сталося. - А хто, панночко, твоП батьки? - Мiй батько - подiльський магнат. Нас лише двоК рiднi було. Мiй старший вiд мене любий братчик полiг на моПх очах пiд час послiднього татарського набiгу, коли-то наше майно руйнували i грабили поганцi, як мене взяли. Я не знала дотепер, що з моКю матiнкою сталося, бо мого батенька на той час не було дома. Тепер я довiдалась, що маму скрив старий пасiчник Андрiй у льоху пiд пасiкою. Вони обоК живуть, а я тепер одиначка... - Вона стала нишком плакати. - Жаль менi тебе, панночко, що ти так щиро за братиком побиваКшся, та плачем його не воскресиш, так судилось... - Пане Конашевичу, - каже Анна, подумавши, - Пдь з нами до мого батенька. Ти людина освiчена, не вiк тобi вiкувати серед тих простих людей, тобi мiж рiвними людьми мiсце. Мiй батенько, пiзнавши тебе, прийме з одвертими руками i до кар'Кри допоможе. - I зробить мене, певно, сотником надворних козакiв, коли Пх справдi маК... - Грiх тобi, пане Конашевичу, таке говорити... Мiй батько виробить тобi на сеймi наше польське шляхетство. Коли я його о те попрошу, то, певно, не вiдмовить i... прийме тебе за зятя... Вона вимовила цi слова з великою дрожжю в голосi. - Панно Анно, що тобi в голову прийшло? Подумай, хто я, а хто ти. Ти дочка, до того одиначка, у польського магната, може, i сенатора, я - простий козак, хоч i з освiтою... - Твоя освiта даК тобi приступ у найвищi круги... - А хоч би i так, то мiж нами така пропасть станова, народна i релiгiйна, що про злуку мiж нами, про одруження i бесiди не може бути. Ти - католичка, я - православний, по-вашому - шизматик. Двом богам в однiй хатi молитися не можемо. Я моКП вiри нiзащо в свiтi не покину, а тебе не можу силувати, щоб ти костьола виреклась. Врештi, твоП батьки до цього не допустили би. Стрiнулись ми припадкове, на дорозi нашого життя, так i розiйдiмось по-доброму, згадуючи одне одного добрим словом. Я мiж козацтвом один з перших, мiж вами я був би потурайлом, посмiховищем, i моя позицiя була б дуже мiзерна i для мене невиносима. Я останусь тут, де мене провидiння Боже поставило, а ти йди своКю дорогою, хай тебе Бог благословить. Я бачу в тобi, панночко, людину розумну i з серцем. Тож буду тебе о одне просити: не дай панам знущатися над бiдним робучим народом. Згадай, що то такi самi люде, з яких я вийшов, з-пiд солом'яноП стрiхи, i це моП брати. За те, панночко, я буду тобi дуже вдячний. Анна присiла на землi бiля Сагайдачного. Вона дуже дрижала усiм тiлом, мов в лихорадцi. - Легко то сказати: йди собi своКю дорогою. А що можна на це порадити, як нашi життКвi дороги, зiйшовшись раз, перехрещуються, що я не можу йти окремою дорогою, без тебе. Вiд першого разу, як я тебе у цiй проклятiй Кафi побачила, мене щось начеб за серце зачепило. Я козакiв взагалi не знала. I зараз шепнуло менi прочуття, що ти мiй вибраний, у снах вилелiяний лицар, з котрим я пiшла би на край свiту. I коли я довiдалась, що ти козак, що ти належиш до тих людей, якими в моПй сферi товариськiй дiтей лякають, то мене це нi разу не налякало. Я собi зараз нагадала, що вже бувало таке, що панська дитина в козака влюбилась i виходила за козака замiж. Я не перша. Я не могла з тебе очей звести, i я почувала себе щасливою, коли могла поруч тебе Пхати, як ти на мене поглянув, заговорив до мене слово. I ось я, поконуючи цiлою силою волi мiй дiвочий сором i амбiцiю дочки магната, сама тобi говорю, що люблю тебе, як свою душу, хоч не знаю, чи ти хоч крихiточку зi мною спочуваКш. Те, що я тепер зробила, називаКться в моПй товариськiй сферi великим проступком, i я за це стратила би на славi. За це всилували би мене вийти за першого-лiпшого шляхтича або пiти в монастир. Я ще не трачу надiП, що тебе приКднаю до себе, з'Кднаю собi твоК серце моКю щирою любов'ю. Може бути, що ти не можеш до нас пристати, так я кину вiтця i матiр, вiдречуся багатства i пiду за тобою на край свiту, щоб лиш дивитися на тебе, бачити твоП лицарськi подвиги. Ти мiй вибраний князь, ти моК сонце, козаче мiй любий, мiй пане... При тих словах вона пригорнулась до Сагайдачного, мов налякана голубка, що ховаКться перед чимсь страшним, обняла його руками за шию i стала пристрасно цiлувати. Сагайдачний гладив ПП нiжно по лицi. - Бiдна дiвчино, як менi тебе дуже жаль. Жаль менi, що я проти моКП волi став причиною твого горя. I з того другого, що ти сказала, нiчого не може бути. Я не мiг би бути таким пiдлим, щоб тобi свiт зав'язувати i брати тебе з-посеред панських розкошiв до твердого простого свого життя. Ти би нiколи до цього не привикла. Поглянь на моК окруження, на моПх товаришiв, Пх просте безманКрне поведення завсiгди тебе би разило. А навiть не все могла би ти зi мною жити, а що могло б заступити тобi втрачений рай. МоК дiло козацьке, лицарське. Та там, де я мушу бути, там тобi бути не можна. У нас не так, як у Польщi, що шляхта жде аж вiцiв[19] на посполите рушення, а поза тим живе дома. У нас посполите рушення кожноП хвилi. У нас похiд за походом. То й так ти мусила би жити десь у городi самiтно, мiж чужими тобi людьми. А коли б я так у походi загинув, коли б не було кому за тобою постояти, тодi хоч пiд тин йди, бо додому нiчого тобi вертатися. Батьки i вся твоя рiдня вiдцуралась би тебе, а земляки показували би на тебе пальцями: от виродна дитина, що за козаком повiялась... Нi, Анно, я такого грiха на душу не вiзьму. Вона закрила лице долонями i плакала. - А от ще одна перешкода, - говорив по хвилi Сагайдачний. - Ти би на цiй любовi душе ошукалася. Я не можу вже нiкого, жодноП дiвчини любити. Як ти до мене була така щира, то i менi треба вiдкрити перед тобою мою тайну, хоч при тiм порушу нiколи не загоКну сердечну рану.. Анна випрямилась i слухала. - Я полюбив раз в життi дiвчину гарну, як ранiшня зоря, чисту, як небесна роса, добру i розумну, мов янгол... Попри неП для другоП дiвчини в моПм серцi мiсця немаК... - Хто ж вона? - Чесного козацького роду, одиначка, як ти, - бо також втратила одинокого брата в борьбi з бусурменами... та лиха доля нас розлучила... - Певно, я так догадуюсь, видали ПП за нелюба замiж... - Нi, цього не було, бо такий смiльчак, щоби ПП важився менi забрати, не жив би... Ми були вже зарученi, батьки мене любили, мов рiдного сина... Вона загинула страшною смертю. Один попихач на хуторi ПП батька, жид-вихрест, поганий, потвора, вiвчар, влюбився в неП, при помочi розбишак вкрав ПП з батькiвського дому, i коли тi гiльтаП, побачивши за дня, яка то красавиця, хотiли ПП забрати i продати татарам, вiн ПП зарiзав ножем. Анну начеб пiдкинуло з обурення. - Такого лотра на вогнi живого би спекти... - Його тi гiльтаП за те, що такоП добичi Пх позбавив, повiсили... Зрозумiй же тепер, моя добра Анно, - говорив Сагайдачний, важко зiтхнувши, - що для мене любовi вже немаК. Я би найчистiшою любов'ю до другоП споганив пам'ять моКП дорогоП Марусеньки. Тепер я козак - i нiчого бiльше. Я лише у бою, серед граду куль, серед реву гармат, серед рукопашнi i стону конаючих, можу знайти забуття i полегшу на моК терпiння... Тебе я нiколи не забуду. Останьмося друзями, та й тiльки всього. Коли на мене згадаКш, то зараз подумай, що ти несвiдомо полюбила жонатого чоловiка, а така любов грiшна. Я не буду користати з твоКП слабостi, з твого зворушення, - йди собi, люба дитино, своКю дорогою. Вiн поцiлував ПП нiжно в чоло, пiдвiв з землi i повiв, дрижачу, в ПП передiл... А за той час розмови соловейко в верболозi спiвав своПй любiй дружинi пiсеньку, аж заливався... На другий день Сагайдачний вибрав пригоже мiсце на редуту, помiряв, випаликував рови та вали i заставив козакiв копати нову редуту. V Вернувши на Сiч, застав тут Сагайдачний деякi змiни. За сiчовим валом покладено кiлька нових будiвель. Це було призначене для постороннiх людей, для купцiв, крамарiв та тих козакiв, до котрих Пх жiнки приПздили. Старшина обмiркувала, що небезпечно кого-будь пускати в Сiч, особливо крамарiв, мiж котрими були турки, татари, вiрмени, греки. Далi довiдався Сагайдачний, що приПхали сюди якраз комiсари з Польщi за дiлом. Тут було також примiщення для турецьких бранцiв, яких козаки вiдбивали у вертаючих з краю татар, а це траплялося дуже часто. Тут примiщено також i гостей Сагайдачного, що з Криму вернулися. Сагайдачний пошукав зараз за Марком, вiн цiкавий був почути за очакiвський похiд. - Поталанило тобi, Марку, дуже радiю твоПм щастям. - А ти звiдкiля це знаКш? - Добряги татари вже про це знали i нам сказали. Я так зрадiв, що обiцяв урочисто мурзi привести йому живого Сагайдачного. - Не розумiю... - Опiсля тобi все подрiбно розкажу, тепер менi до кошового треба пiти iз звiтом. - А знаКш, Петре, якого гостя маКмо на Сiчi? - Певно, думаКш про тих польських комiсарiв. Чого вони хотять? - Начхать менi на комiсарiв... Старий Чепiль приПхав. Сагайдачного начеб у серце кольнуло. - Рад би я зараз його привiтати, та перший обов'язок. Кошовий, побачивши Сагайдачного, дуже зрадiв, аж його обняв. - Слава Богу, що ти вернувся живий та здоровий. Ми тут дуже нетерпеливо вижидали, та таки, нiде правди дiти, побоювалися за тебе. ПриПхали з Польщi комiсари та привезли таке грiзне письмо, що аж волосся дибом на головi стаК. Я лише ждав на тебе, щоб скликати велику раду та обмiркувати, що вiдповiсти комiсарам. Ось воно. Кошовий подав Сагайдачному велике письмо з печаткою польського канцлера. Сагайдачний прочитав письмо i каже: - Цього письма на великiй радi козакам читати не можна. - Чому? Без ради не можна нiчого зробити. - Не можна тому, що роз'ярене козацтво на такi безличнi[20] вимоги може потопити комiсарiв у Днiпрi, а тодi наробили би ми собi сорому на увесь свiт. А коли б старшина хотiла Пх у тому здержати, то козацтво здмухне нас, мов билинку, вибере зараз iншу старшину i пiде походом на Польщу, а до того ми ще не доросли. Тодi ляхи нас покопають, i вся наша теперiшня тяжка праця змарнуКться... Це письмо -то вершок безличностi i панськоП гордовитостi... Та сих погроз нам нiчого боятися, бо самi тi, що Пх писали, не вiрять в те, щоб ми цi прикази виконали... - Як же по-твоКму зробити? - Письма треба прочитати лиш старшинi, i вiдповiдь обдумати в хатi, в чотирьох стiнах, без ляхiв, а тодi дати готову вiдповiдь комiсарам, як вiдповiдь вiд усього Запорозького низового вiйська... Чей же козацтво про цей лист нiчого не знаК... - Нiхто не знаК, крiм генерального писаря. Я благорозумно ждав на тебе, а комiсарiв, якi вже зачинають своП рiжки показувати, я держу за валами Сiчi i сюди не пускаю. Ти, певно, бачив, що там побудовано хати i цiлi куренi. - Вибач менi, батьку, що спитаю, коли скличеться рада старшин? - Як ти не дуже охляв, то можна завтра... Сагайдачний вийшов пошукати за Чепелем. Чепiль засiв у Переяславському куренi, поки не верне Сагайдачний. Там стрiнулись. Чепiль Сагайдачного з довгою бородою не пiзнав зразу. Сагайдачний завважив теж, що Чепiль дуже перемiнився. Вiн постарiвся. Голова i вуса добре посивiли, вiн похилився, начеб який важкий тягар його придавив. Вони взялись в обiйми i обидва сердечно заплакали. - Зятю мiй любий, як це ми стрiчаКмось? - Спасибi, батеньку, що мене навiдали, а то я не зараз спромiгся би на твiй хутiр приПхати... - Я не приПхав на Сiч тебе навiдати, а таки хочу вiку тут доживати. В мене вже нiкого немаК, хiба ти один. Я забрав з собою ще тiльки спомини колишнього мого щастя... - Що ж воно сталося, де ж панiматка, де хутiр? Хiба ж татари спалили? - Моя небога вже пiд муравою на могилках спочиваК бiля нашоП Марусеньки. Страх, як вона мучилась. Тiльки з неП всiКП роботи, що скоро рано бiжить на могилку та бiля Марусi пораКться. То квiтки садить, то воду носить i пiдливаК, то бур'ян поле, а все щось говорить, начеб з покiйницею розмовляла, усмiхаКться, начеб ПП бачила, а часом то i пiсеньку стиха заспiваК. Бiльше нiчого ПП не зацiкавить, нiкого не бачить. Страшно було на неП дивитись, серце рвалось з жалю. Ти пам'ятаКш, яка то була молодиця, яка господиня... I де-то все подiлось, вiд тоП хвилi, як вона втеряла розум... I так нидiла, нидiла, аж заснула безболiзнено з усмiшкою на лицi. Була рада вмирати, радiла, мов мала дитина, що вже йде до Марусi. Перед смертю прийшла до пам'ятi, прикликала мене i каже: "Ще сьогоднi я бачитиму Марусю. Ти, Iване, за мною не побивайся, бо менi так краще йти на вiчний спочинок, i ти прийдеш до нас, а тодi заживемо разом у Господа небесного. Я лиш тебе прохаю, щоб мене бiля Марусi поховали..." - Я все те мусив слухати, усе пережити. МоК щастя, начеб який чарiвний сон, проминуло. Як я похоронив мою небогу по-християнському закону, то що менi бiльш на хуторi робити? Хутiр я передав Остаповi Бондаренковi. Вiн оженився з подругою покiйноП Марусi, Горпиною. Ти ПП знав. Забрав я своП грошi i вiддав усi на сiчову церкву, - спасибi сiчовикам, що церкву побудували. Хочу тут доживати, тут хочу i кiнчити. - А хто ж той Бондаренко? - А хiба ти не знаКш? То добра козацька дитина. Виростав сиротою на нашiй паланцi, та ще i маму-удову вдержував, а Горпина то знову сирота по добрiм козаку-товаришу. Ми ПП держали у себе змалку. Незадовго по смертi Марусi ми Пх одружили та прийняли на хутiр. Добрi, щирi люде. Як вони, особливо Горпина, бiля покiйницi небоги заходилась, мов рiдна дочка. Я Пм подарував хутiр з полями, лугами, i зi всiм, що моК було, хай Пм Бог благословить. - А старий дiд-пасiчник, що мене лiчив, живий ще? - Помер, якось незадовго по смертi Марусi. Дуже глибоко узяв собi ПП смерть. Вiн ПП виняньчив, пiд його оком вона, небога, виросла... Страх, як старий тужив. Навiть його внука бiльше його не займала. Нидiв так, та й минувся. Так воно усiм нам вiд смертi Марусi пiшло з Петрового дня. - ЗнаКш, батьку, що ми незадовго виберемось обидва туди, на хутiр. Я мушу ще раз поглянути на цi всi мiсця мого коротенького щастя, мушу поклонитися могилцi моКП КдиноП Марусi, мушу взяти з ПП могили грудку землi. Буде менi здаватися, що ми ближче себе, а коли i я минуся, а мене з цiКю грудкою поховають, то так начеб я бiля неП спочив... - Коли ж ми поПдемо? - Пiслязавтра. Назавтра скликаК кошовий раду старшин, важне дiло, i я там мушу бути... - Чував я про тебе, мiй сину, дуже багато, i самого доброго. Тiльки для мене i радостi, що ти так високо виплив мiж козацтвом. Чував за Варну... Ех, сину мiй, сину, чому-то Бог не дозволив... Та що й казать!.. - Чепiль махнув рукою. - Така воля Божа, а проти неП нiчого не вдiКмо. Коли я довiдався про таку страшну смерть моКП дiвчини, трохи з розуму не зiйшов та рук на себе не наложив... - За те розказував менi твiй побратим... У куренi розповiв Марко Сагайдачному про свiй вдалий похiд на Очакiв. Турки i не сподiвались того, i були заслабi, щоб давати опiр. Привезли добичу... - А що паша очакiвський? - Ми його вже не застали. Султан прислав йому шовковий шнурочок, так, як Iскра йому виворожив... Другого дня зiбралась сiчова старшина до кошового на раду. Запросили сюди i старого Чепеля. Хоч вiн поки що на Сiчi старшиною не був, та помiж сiчовим козацтвом мав повагу для своПх заслуг, вiку i досвiду... - Я закликав вас, панове отамання, порадитись в однiм важнiм дiлi. ЗнаКте, що приПхали з Польщi комiсари з письмом. Поперед усього ми прочитаКмо його тут мiж чотирма стiнами, а пiсля обмiркуКмо, чи самi дамо вiдповiдь, чи скличемо до того велику козацьку раду. Я думаю, що коли б ми вiдмовилися зробити те, чого Польща вiд нас хоче, тодi i ради не потреба, i козацтво про це не потребуК знати. Тому, панове, не говорiть цього нiкому, що тут почуКте... Вам тiльки скажу, що комiсари скакали менi вже до очей, мов оси, чого я так проволiкаю. Я одмовлявся як мiг, лише щоби дiло проволокти. А, властиво, я вижидав на поворот Сагайдачного, бо там о його голову ходить. Тепер вже довше зволiкати не можна, i треба сьогоднi вирiшити, та цих диявольських комiсарiв вiдправити, звiдкiля прийшли... Читай, пане писарю, а ви, панове, уважно слухайте. Генеральний писар розвернув письмо, вiдкашельнув i став читати поволi, слово за словом: "До козакiв тих, котрi на Запорожжi перебувають, а зчегульно, до сiчових, наш королiвський приказ. Дошло до нашей ведомости, а што наше серце жалем й гнiвом переймаКть, што некотории козаки подщуванiям вихрителей своК ухо давши, забивши на Бога й на подданчоК послушеньство, которое нам, своКму королеви i панови, заприсягли урочисто..." - Хiба йому дiдько на кочергу присягав, а не ми, - зауважив старшина. "...урочисто заприсягали, - читав далi писар, - собравши гультяКв вкупу лотровским способом спокайниК земли його величностi султана турецького, нашого приятеля..." - Знайшов свiй свого... "...приятеля, бовем ми з ним вiчний мир заварли - здрадецко напали, спалили, а спокойних подданих людей побили. Ми юж мнагократь наказивали козакам, жеби спокойно на своПх землях i местах сидели й турецьких татарских суседов наших неизультували под горлом й утратою нашей королевской ласки..." - Сховайсь з твоКю ласкою. "...Тепер пишеть нам свою тяжбу, иж много козаков на город Кго милостi Варну напали, кораблi i судна огнем знищили, самую Варну спалили й пограбили, а жителей подданих Кго милостi султана насмерть забили. А потом, укравши гультайським способом з-под Очакова турецкую флоту, увезли за собою в лиман й здесь на очах турецького бiм-башi спалили. Чрез тиП свавольства й грабежництва козацких лотров й гультаКв ми не можемо мати спокоя з Великою Портою. Таке свавольство не можеть бути перебачено й за то постановили ми вас сурово укарати. ПриказуКмо вам беззовлочно видати до рук наших комiсаров превудцов й вихрителей той виправи. ПриказуКмо вас всi судне й байдаки ваше, ти котри суть на Днепру альбо гдекальвек схранени, в обецности наших комiсарiв спалити люб затопити. Висока Порта жичить себе, аби Кй видати превудцов варнаньських й прислати в ланцухах у Стамбул, што ми й учиним. Между тими превудцами хочеть мати неякого Сагайдачного, альбовем всi указивають на него, яко на головного ватажка..." Не дали далi читати королiвського письма. Один старшина скочив i видер письмо писаревi з рук, та хотiв його на куски порвати. Ще завчасу схопив його Сагайдачний за руку i письмо вiдiбрав. - То вершок безличностi так до нас писати, - кричали зi всiх бокiв... - Стiйте, панове, вгамуйтеся, - говорив Сагайдачний. - Коли вас, старшин, людей розважних, це письмо так роздратувало, то що би воно було, коли б його прочитав на великiй радi перед всiм козацтвом? Я сам того боявся. Саме письмо менi не страшне, хоч воно мене найбiльше лякати повинно. Ми це письмо гарненько сховаКмо до слушного часу, а коли ляхам прийде скрутна година i знову зачнуть до нас сунутись з братерством, щоб ми Пм помагали, тодi ми те саме письмо добудемо i народовi прочитаКмо. Тепер з цього, якби козацтво про се провiдало, могла би вийти яка халепа... - Џх би, цих комiсарiв, зараз у Днiпрi потопити, мов цуценят. - Нi, ми сього не зробимо, бо цiлий свiт назвав би нас дикарями. То було б справдi не лицарське дiло, за яке не минула би нас кара Божа. - Хай же буде i по-твоКму, але ми зараз вiдпишемо королевi так, що йому аж у п'ятах похолоне. - Нi, я гадаю, що ми тим разом нiчого писати не будемо, лиш скажемо панам комiсарам твердо слово, що цього не зробимо. Тодi зажартував собi генеральний суддя: - Ов! Товаришу Петре, то ти таки не хочеш поПхати у Царгород до султана в кайданах? - ПоПду тодi, як менi самому схочеться Царгород побачити, але без кайданiв, лише з отсею шаблею... - Якби султан знав, що то за птиця Сагайдачний, - говорив, жартуючи, Iскра, - то би сам просив короля, щоб його у Царгород не посилати. Вiн би йому усiх жiнок розлюбив... От тепер, як ми вертали з Криму, то визволена ляшка трохи не вдурiла, так у нього влюбилася... Всi стали смiятися, а Сагайдачний каже: - Не пора тепер на жарт, панове товариство, тепер краще обдумаймо, що i як комiсарам вiдповiсти, щоб надто Польщi не обидити... - Чорт з ними! Що нам тут ляхи зроблять, хай прийдуть брати превудцов, та й ще в кайданах... - Певно, що нам нiчого не зроблять, та ви подумайте, що вони можуть за нас ще бiльше помстувати на наших братах, що на УкраПнi пiд Пх кормигою стогнуть. - А ми пiдемо на них походом i проженемо за десяту межу. - Хiба самi не бачите, - каже Сагайдачний, - що поки що ми до того заслабкi, а Польща засильна. Зiрватися до нерiвного бою, щоб потiм соромно пропасти, то такого розумна людина не зробить. - Як же довго ми на це ждатимемо? - спитав один з молодих курiнних отаманiв, Петро Скалозуб, - далi то i терпцю не стане, i сам народ до бою зiрветься. - Це станеться тодi, коли Польща нас буде потребувати. Це послiдуК незадовго. Вона заплутаКться у яку-небудь вiйну з сусiдами, тодi прийде до нас з поклоном: "Нуте, панове козаки, збирайтесь, поможiть нам. I ми так зробимо. Тодi на реКстр нiхто не буде зважати. Але вже як зберемось, то засядемо твердо на УкраПнi. Пiд ярмо на панський лан вертатися не будемо. I коли нам вдасться заволодiти хоч би частиною УкраПни, хоч би лише самою КиПвщиною, то згодом розширимось далi, Запорожжя остане i надалi тим джерелом, з якого козацтво черпатиме свою силу, а з УкраПни будуть туди спливати усi рiчки... - Ну як же, панове отамання? Пiдемо за радою Сагайдачного i дамо вiдповiдь комiсарам без письма? - Ми всi согласнi. - Коли ж вiдправимо комiсарiв? - питаК кошовий. - Вiдправимо зараз, хай нам не смердять на Сiчi... - Нi, я гадаю, завтра, - говорив Сагайдачний. - Нiчого спiшитися. Треба краще усе передумати та переспати. СтоПть на тiм, що нi. Та воно треба на се "нi" сказати солоденько i полiтичне. - I на се ми згоднi, а вже ти, Сагайдачний, говори з ними за цiле товариство, бо головно тебе польський король хоче "мiти". За валами Сiчi у куренi, призначеному для чужинцiв, вiдбувалась у той час рада мiж ляхами Посходилися там усi, якi тодi на Сiчi пробували. Були тут три комiсари з своПми пiдручними канцеляристами, було тут багато визволенцiв з Варни, з Очакова, й тi, що з Криму вернулися, було Пх тут бiльш сотки самих гербових... Комiсари не хотiли зразу говорити землякам, чого вони сюди приПхали, та потiм дехто виговорився, i довiдались усе. Вони привезли грiзне письмо до сiчовикiв, вони мають припильнувати нищення козацького флоту i мають забрати з собою винуватцiв Варненського походу. За Очакiв Турцiя ще нiчого не знала, а може, й знала, та ще не було часу погрозити Польщi. Тодi визволенцi не витерпiли, щоб не порушити цього дiла на спiльнiй радi. Та визволенцi, замiсть пiдбадьорити своПх комiсарiв, насiлись на них мокрим рядном та настоювали, щоб навiть не важились домагатися виконання свого приказу. Один з тих, що визволилися з Варни, говорив: - Мушу припускати, мосцi панове, що цiла Польща з глузду збилась. Замiсть тим лицарям помагати в такiм святiм дiлi, то Пм пiд ноги колоди кидають i за гарне дiло карати хочуть... Вони ходять у Турцiю з золотом i поклонами, а козаки пiшли з огнем i мечем, i золото собi звiдтiля забрали. Коли кого з нас, бiдних, не стане на окуп, то таки там i пропаде. Чи в Польщi за нас, бiдних, хто хоч пальцем рушив? А козаки, непроханi i некликанi, прийшли, i нас визволили, i тепер поводяться з нами по-братньому. Якби не козаки, ми би там i поздихали у важких муках. I за цей хлiб ми Пм маКмо платити каменем? Дай Пм Боже здоровля i силу! Хай собi плавають по морю, мордують, i граблять бусурменiв, i визволяють далi християнський народ, мiж котрим i наших братiв чимало... - Я мушу цей закид проти Речi ПосполитоП опрокинути, - каже один з комiсарiв, - що будто вона про шляхту не дбала i не опiкувалась ними. Рiч Посполита все за тим у Порти побиваКться, а пан гетьман польний Жолкевський стоПть все на кресах i пильнуК. - Тiльки з цього опiкування - що кiт наплакав, а Жолкевський нiчого краще не вмiК, як стояти та пильнувати, щоб украПнним панам добре жилося i хлопи щоб не бунтувались, а при нагодi то i козакiв приборкаК та вимордуК. Тьфу на таку роботу! Я прочуваю, що та, невинно пролита, кров наших оборонцiв, тяжко колись на ньому помститься. - Вашмосць, таку герезiю говориш, що аж слухати страшно. Пан гетьман добре свого дiла пильнуК, i коли б не вiн, то всi украПннi панове повтiкали би перед непослушним хлопством з Русi, пропала би католицька вiра i унiя... - Ха-ха-ха! Ото вашмосць сказав, що знав. Баба о хлКбК, а дзяд о фiялках. Я говорю о козацькiм лицарствi, о походах на туркiв, о визволеннi невольникiв, а йому украПннi пани та неслухняне хлопство сниться! I що ж сталося б, коли б i украПнних магнатiв, i КзуПтiв, i унiП на Русi не стало? Чи Польща пропала би через це? Навпаки, усунулась би одна з ятрячих ран... Та що й говорити? Вашмосць, пiди на один мiсяць у турецьку неволю, хай тобi дозорцi вигарбують кiлька разiв дротяним канчуком спину, як ось менi, - вiн скинув миттю одежу i сорочку i показав своП, шрамами вкритi, плечi, - а тодi забудеш i за украПнних магнатiв, i КзуПтiв, i унiю, i Жолкевського прокленеш... - У нас отцi КзуПти мають великi заслуги. Вони вдержують вищi школи, збирають лепти по костьолах на викуп невольникiв... - Шкода, що ще не назбирали стiльки, щоб мене викупили... Вибач, вашмосць, а говориш так, як стара дурна девотка... Комiсар обидився, аж старий Пшилуцький мусив його задобрювати... - Ми, - говорив другий комiсар, котрий бачив, що визволеннi таки держать сторону козакiв, - ми так дуже на виконання королiвських приказiв наставати не будемо. Але так, без нiчого, вертати не можемо. Хай спалять кiлька старих суден i хай нам видадуть того, якогось козака Сагайдачного. Лях, що говорив перше, лише руками сплеснув: - Ви всi глузди втеряли. Чи, вашмосць, знаК хто К той козак Сагайдачний? Тобi, певно, здаКться, що то собi звичайненький мужик, що втiк вiд панського економського канчука? То отаман з-пiд Варни, то освiчена людина, острозький учень, то лицар. То перший чоловiк на Сiчi, i вiн бiльше значення маК, як кошовий. Зажадай вiд козакiв, щоб його видали, а втоплять тебе в Днiпрi, мов слiпе котеня. Та чорт бери, вашмосць, без одного дурня свiт не провалиться, але козацтво, роз'ярене таким безличним визовом, може нас усiх перебити, що жива нога звiдсiля не вийде. Не розумiю, як можна таких йолопiв, як вашмосць, в такiм важнiм посольствi посилати. Лях був такий лютий, що аж зацiпився. У нього скакали очi, мов у дикого кота. От-от кинеться до очей комiсара. Вiн став присiкатися до нього з кулаками... Знову мусив вмiшатись у цю суперечку Пшилуцький i став Пх уговорювати: - Гамуйся, вашмосць, бо говориш до королiвського комiсара, а вашмосць, пане комiсаре, не дратуй козакiв, бо всi на тiм зле вийдемо. Я пiзнав пана Сагайдачного в подорожi до Кафи, i ми дружбу зав'язали мiж собою. I я кажу, що то вибраний чоловiк... - Я ще раз кажу, що то велике шельмовство - чiпатися козакiв за те, що Турцiю та Орду мотлошать. Це наклеп украПнних панiв, i видумка сих наших панiв з Корони, що бояться вiйни, як чорт свяченоП води. - Бо усi тут дбають, щоб Пм не убуло пiдданих, а тамтим добре, бо знають, що там нi Турцiя, нi Орда так далеко не сягне. Але ми на Подiллi, Волинi, Покуттi сидимо, мов птицi на гiллячцi, що дрижать перед яструбом. Коли менi Бог допоможе додому вернутися, то зараз, на першiм сеймику, нароблю такого бешкету, що пiзнають почому локоть. Нас лише козацтво може спасти. - То пристань, вашмосць, до козакiв, - каже один з комiсарiв зi злобною усмiшкою. - Певно, що пристав би, коли б в мене не було жiнки та дiтей, а вашмосць - певно що не пристанеш, бо ти лежень i тхором пiдшитий. Але я що iншого у себе зроблю, чого вашмосць певно не зробиш. Я позволю моПм пiдданим йти до козакiв, ось що... Ти Сагайдачного хочеш у кайданах вiдвести до Варшави? Ха-ха-ха! Як лиш подивиться Сагайдачний на тебе, то до пояса йому вклонишся, i шкiра на тобi затерпне... ЗнаКш, вашмосць, що значить Варну здобути? А хiба ти можеш собi з'ясувати, що то Варна? Вiн поглянув згiрдно на комiсара, сплюнув i вийшов з куреня. - Той пан-брат забагато пащекуК, - говорив комiсар, - навiть не хоче вшанувати в моПй особi королiвського комiсара... - Якби вашмосць стiльки витерпiв, що ми витерпiли, - говорив другий визволенець з Варни, - то i вашмосць не заговорив би iнакше. Тому не можна чудуватися, що мiй товариш так гаряче стояв за козакiв. То нашi спасителi, нiде правди дiти... - Отож, панове комiсари, - говорив Пшилуцький, - ви вiд'Пдете з нiчим. Я не раджу настоювати на виконання королiвського приказу, бо Сiч - то не Солониця, диктувати не можна. На другий день скликав кошовий раду старшин i послав за комiсарами. З ними прийшло ще кiлька ляхiв, а мiж ними Пшилуцький. Козацька старшина вже зiбралась у кошовiй канцелярiП. Як увiйшли сюди ляхи, Сагайдачний стояв насерединi, держачи королiвського листа в руцi. - Вашмосцi прийшли до нас, - говорив Сагайдачний, - вiд короля його милостi як виконавцi його волi. ЖадаКте знищення нашого мiзерного флоту, i видачi наших старшин, котрих обiцяв його милiсть король вiдiслати в кайданах до Царгорода. ЖадаКте, щоб вам було видано старшину Варненського походу. Се ваше жадання ще неповне. ЖадаКте ще за одним заходом видачi i тоП старшини, що перед кiлькома роками розбила сорокатисячну орду над Iнгульцем, що вибралась пограбувати краП Речi ПосполитоП. Тих пошлiть кримському хановi на втiху. А коли пани з Польщi так дуже пiклуються пiдданими його милостi турецького султана, то треба нас i за Iнгулець покарати, бо ми перепинили тим добрягам у такому чесному промислi, як грабiж, пiдпал, мордування i ведення в ясир пiдданих його милостi польського короля. Та коли вже йде о справедливiсть i логiку, то щоб пiдданцi його султанськоП милостi нiчого на своПй власностi не потерпiли, то треба усiх тих полякiв, яких ми з Варни i Очакова освободили, вiддати назад туркам, бо вони були неоспоримою Пх власнiстю. - Вашмосць, iронiзуКш i висмiюКш приказ його милостi короля, а то називаКться злочином, обида королiвського маКстату... - За який-то злочин у Польщi нi одного шляхтича не покарано. - Не заходь менi, вашмосць, збоку, а говорiм прямо про наше дiло. - Ви б, панове, не осмiшували себе i не видавали таких приказiв, про якi знаКте, що нiхто Пх не виконаК, бо не може, а ви не маКте сили присилувати нас до того. Не забувайте, що ви на Сiчi, i сюди жодна ляська нога без нашоП волi не поступить. Ви хочете знищити наш флот, i то нашими таки руками, а ми маКмо на цiм острiвцi здихати з голоду. Хочете видачi нашоП старшини, щоб козацтво осталось без проводу, без голови i або пiшло в сирiвцях у Крим, або вернулося на УкраПну у панське ярмо i на панiв працювало. А що буде, як це розбите, безголове козацтво сформуК неслухнянi розбишацькi ватаги i вiзьметься до панiв? Вам захочуКться печеного льоду, i ви з огнем iграКте. А що буде, панове, коли ви нас притиснете до стiни, а ми погодимось з ордою? Тодi ми визначимо шлях, котрим будуть татари переходити в Польщу, там i назад без нiякоП вiд нас перешкоди. На се вони радо пристануть, бо не вас, лише нас, вони бояться. За таку цiну вони радо зобов'яжуться не брати нi одноП украПнськоП душi в ясир. - То була б зрада власноП вiтчизни. - НашоП вiтчизни, нашого краю ми такою умовою не зрадимо. Серед того, що тепер робиться, то Польща показуКться для нас не матiр'ю, лише мачухою, котра хоче нас винищити. Хочете забрати наших старшин i вивезти у Варшаву, а опiсля видати бусурменовi на перепросини його султанського маКстату. А що зробите, як старшина того приказу не послухаК i не поПде, а козацтво не схоче ПП силою видати? Чи маКте змогу взяти Пх силою звiдсiля? Попробуйте. Покиньте таку пiдлу думку, якоП кожна культурна держава повинна соромитись. Я вас запевняю, що мiж низовим козацтвом друга Солониця не повториться, - другого Наливайка ви таким способом у своП руки не дiстанете. Забаглось панам з Варшави дiстати в своП руки Сагайдачного. Це я сам, панове. Берiть мене. Я в сiй хвилi без броП. Берiть, коли у вас К на те сила. Я сам не маю тепер часу Пхати нi у Варшаву, де на мене жде розпечений мiдяний бик Наливайка, анi в Стамбул, де мене жде Чорна вежа i смерть Дмитра Байди... Я в Стамбулi колись буду, але не з залiзом на руках i ногах, лише з залiзом у руцi. Вертайте, вашмосцi, з тим, з чим приПхали i то чимшвидше. Не дратуйте козацтва, бо право гостинностi мав свою межу там, поки гiсть поводиться чемно. Не дай Боже, щоб наше поспiльство довiдалося, по що ви сюди приПхали. Тодi i ми вас не охоронимо, хоч би i голови за вас поклали... Скажiть тим панам, що вас сюди прислали, що ви бачили i чули, та ще добавте, що ми як ходили, так i ходитимемо на поганцiв. А коли се невлад, то злучiть своП сили з бусурменськими та йдiть разом на наше Запорожжя вiйною. Та я вам заповiдаю, що не верне з вас neque nuntius cladis (анi виступ погрому). Вертайте собi здоровi додому, бийте далi чолом султанам i ханам, возiть золота на гарач, а ми собi його опiсля заберемо. Розповiдьте те, що я говорив вiд цiлого козацтва, а коли вам здаКться сього замало, то добрешiть ще дещо вiд себе. Сагайдачний очевидно був схвильований. - Прошу вашмосцi не обижати королiвських комiсарiв, - крикнув один з комiсарiв. Сагайдачний тупнув ногою i поглянув на нього так грiзно, що його аж заморозило. - Тихо! Тут запорозька земля, i ми тут панами. - Та зараз запанував над своПм схвилюванням i каже: - Може, вашмосцi, пам'ятаКте, що зробили вольнi греки з послами перського короля, який взивав Пх зiгнути голову пiд перське ярмо? Џх закопали живих у землю. Ми не слабшi вiд жменечки сих патрiотичних грекiв, а вам далеко до того, щоб з тодiшнiм перським самодержцем рiвнятися. Се, чого ви вiд нас зажадали, може, ще К пiдлiшим, як жадання персiв. Там жадали лише вiддатися в неволю, а ви поводитеся з нами, начеб ми вже були в вашiй неволi. Я вам раджу, вашмосцi комiсари, виПздiть скорiш звiдсiля... Вiн вклонився комiсарам i вiдвернувся вiд них, а приступаючи до Пшилуцького, каже: - Се не дотикаК вашмосцi, що я говорив. Будьте у нас гостями, як довго вам завгодно. Але ляхи вийшли всi разом. Пшилуцький був сердитий, аж дрижав: - Як можна так по-дурному поводитись i говорити. Ви такi здатнi на послiв, як я на бiскупа. Вам здавалося, що до хама говорите. Вам треба було говорити полiтичне, та бодай яку обiцянку додому привезти, задобрювати Пх i уговорювати. А ви обмежились до того нефортунного письма, поза тим гороПжились i облизня пiймали. Я вам кажу, що незадовго козаки такий похiд уладять, що цiлий свiт буде про них говорити... Ляхам не було вже чого довше на Сiчi побувати. Козацтво чогось догадувалось i дивилось на них вовком. Полякiв не хотiли через сiчовi ворота пускати. Пшилуцький переказав, що хоче з Сагайдачним попрощатися, i вiн там пiшов. Попрощавсь з усiма сердечне. Анна, прощаючи його, була блiда, мов полотно, i тiльки раз поглянула йому у вiчi своПми живими очима, з яких виглядала розпука. - Не забудь, панночко, о що я тебе благав: о користь пiдданцiв пана батенька прохати... - Обiцяю i додержу слова... - вiдповiла тихо. VI Сагайдачний поклав собi Пхати у Чепелiв хутiр. Вважаючи це за довг своКП душi - вiдвiдати ще раз тi мiсця i поклонитись мощам своКП КдиноП дiвчини. Старий Чепiль зразу не похочував, вiдкладав з дня на день. Навiщо роздряпувати болячу рану, яка ще не загоПлася? Та Сагайдачний так настоював, так просив, що нарештi старий згодився. Взяли з собою кiлькох козакiв для безпеки i вибрались одного лiтнього дня в дорогу. По дорозi розказували собi те, що за той довгий час переживали. Сагайдачний мав старому оповiдати, а той слухав з великою увагою. Особливо цiкавився походом на Варну i жалував, що його там не було. - ЗнаКш, Петре, якщо ти задумаКш який похiд, то пiду i я. Може, легко забудеться моК горе. - А який я буду з того радий, коли матиму при собi такого досвiдного чоловiка, як ти, батьку. Не раз прийде скрутна година, а кого-будь радитись менi не ялось, i сам собi радити мушу, хоч дрижу на саму думку, що може з того вийти лихо, а тодi козацтво пропаде, а з ним i моя добра слава... Та ось батьку, що я тобi скажу: я задумую з весною великий похiд на Кафу... Поки що не треба про це говорити, аби татари не довiдались... - Аж так далеко? - Авжеж. Моя душа чим-будь заспокоПтись не дасться. Ганятись за малими татарськими чамбулами або татарськими конокрадами - се не для мене робота. Менi припали на долю великi, широко закроКнi завдання, про якi свiт мусить заговорити. Таких думок у мене кiлька. Коли поживу, то, може, Пх i виконаю. Тiльки я се тобi одному говорю, як рiдному батьковi, бо се менi душу розпираК. Другi з мене, може б, за се посмiялись, на глум взяли мою зарозумiлiсть, а менi не раз конче треба перед кимсь щирим виговоритися. Через такi бiльшi походи козацтво набере сили i самопевностi себе, i тодi можна буде справдi щось великого, хосенного зробити для церкви i народу. Тодi всi, а особливо Польща, мусять нас боятися, ще заки ми з ляхами вiзьмемось за чуби. Се жде нас неминуче, та до тiКП боротьби треба нам добре пiдготовитись