о-будь сталося. Вбито унiатського вiкарiя, i унiати цiлу Варшаву порушать, щоб тебе покарати. Це я роблю i говорю для твого добра. Але що моП хлоп'ята скажуть, як довiдаються, що ти вже до них не вернешся? Буде плачу повна хата. Кажу вашмосцi одверто, що в тобi я трачу щирого друга i доброго дорадника. За твою щиру службу я тобi сердечно дякую. Прощаюсь з тобою iменем усього мого дому. Останьмо другами i надалi. А ось тобi скромна нагорода за твоП труди коло моПх синiв. Аксак стиснув руку Конашевичевi i поклав перед ним на столi гаманець з червiнцями. Петро був зворушений: - Спасибi, ваша милiсть, за таку ласкавiсть i признання. Коли вже маКмо розстатися, так прошу вашу милiсть вибачити менi, як я коли недоладним поведен-ням або словом непристойним зробив яку прикрiсть. Та маю ще одну просьбу до вашоП милостi - я бажав би ще раз побачити моПх любих учнiв та попрощати Пх. - Гаразд! Я вволю твому бажанню i привезу Пх завтра сюди. Та тепер моя просьба до отця архiмандрита. Чи не маКте, преосвященний, якого вчителя для моПх дiток? Такого, як пан Конашевич, другого я вже не знайду, але годi менi дiток без науки лишати. - Саме, що я вже такого знайшов. Лише я ще нiчого про це з ним не говорив, бо я не сподiвався такого нагального кiнця. - Я з ним мушу поговорити, - каже Петро. - Я хочу, щоб вiн не вживав iншого старого методу навчання, бо мiй метод показався добрий. - Спасибi вашмосцi, - каже Аксак, - це новий доказ приязнi. Тепер моя рада для вашмосцi така: бережись, бо тебе вороги оточують. Втiкай звiдси при першiй нагодi, бо i тут, пiд крилом отця архiмандрита, ти не зовсiм безпечний. Вони на тебе страшно завзялися. - Я подбаю, що в найкоротшiм часi пан Конашевич буде звiдсiля вивезений в таке мiсце, куди польська рука не досягаК. - Чи можу спитати - куди? - каже Аксак. - Не роблю з цього перед вашою милiстю секрету: на Запорожжя. - Але його пильнують i окружають Лавру шпигами. - А я пильную Пх. На другий день по обiдi привiз Аксак хлопцiв попрощати пана Конашевича. Вони були заплаканi. Зараз повисли Петровi на шиП i стали його просити, плачучи, щоб Пх не кидав. Петровi аж сльози в очах стали. Вiн став Пм пояснювати, що сталося, що вiн зробив, що йому за це грозить, отож мусить втiкати. Його засудили б на смерть, коли б пiймали, i батенько би його не зберiг. - Вас, моП любi, я нiколи не забуду i запевняю вас, що незадовго я тут буду знову i вас навiдаю. Тепер лише одне вам нагадую з моПх наук: все i кожному говорiть правду, що б там не знать, що мало бути. Чи обiцяКте менi це? - ОбiцяКмо i все будемо говорити правду. Тепер став Пх обнiмати i цiлувати. З хлопцями приПхав i Антошко i аж сюди забiг, щоб пана Конашевича побачити. Разом з паничами плакав, а далi, утираючи сльози рукавом, поцiлував його в руку i каже: - Хай пан Конашевич i мене вiзьме з собою, я буду вам вiрно служити, мов пес. - Ти, хлопче, не К власновiльний, а панський. Я тебе радо зараз забрав би з собою, та не можу. Тодi Антошко кинувся Аксаковi в ноги i став жебонiти: - Ваша милiсть, ласкавий, добрий пане, пустiть мене з паном Конашевичем, подаруйте мене йому, я вiчно буду дякувати i господа за здоровля вашоП милостi просити. О. архiмандрит подивився на Аксака, начеб очима його просив, а далi каже: - Я саме оглядався, кого б тут дати пану Конашевичевi до послуги, щоб було кому клунки понести, та бачу, що щирiшоП людини, як цей хлопець, я не знайшов би. На це пан Аксак до Антошка: - Не можу тобою, хлопче, подарункiв робити, бо ти не кiнь, а людина, але я тебе освободжую з пiдданства i пускаю на волю. Хочеш, то Пдь собi з богом. Антошко став тепер плакати з радостi i плескати в долонi, мов дитина. Вiн цiлував одежу Аксака, цiлував усiх по руках. Хлопцям стало заздро, що Антошко поПде з паном Конашевичем, а вони остануться. Пан Аксак сидiв тим часом за столом i писав для Антошка грамоту на свободу. Конашевич узяв гаманець, який дав йому Аксак i передав, не рахуючи, о. архiмандритовi. - Даю це, ваша милiсть, на народну цiль, на школу, як мою лепту. Менi грошей не треба. Як приПду мiж сiчове братство, там менi усе дадуть, чого менi буде треба. Може, я якраз зроблю добрий початок, i тепер посиплються грошi, мов з рукава. - Нi, Петре, - каже о. архiмандрит, - усього вiд тебе брати не можу, бо ти ще не на Сiчi, а лиш що в дорозi, а там, може, не одне таке трапитись, що грошей тобi буде треба. Половину вiзьми назад, а коли тобi поталанить, то додаси опiсля. Архiмандрит розв'язав гаманець i став вiдчислювати половину. - Не можу я дати себе засоромити вашмосцi, - каже Аксак. - Коли ти дав усе, що маКш, то я дам хоч стiльки. - Вiн поклав другий гаманець на столi о. архiмандрита. - Бог заплатить! Хай господь помножить! Як уся УкраПна пiде слiдом за вами, тодi матимемо таку школу, що й патри КзуПти кращоП не поставлять. Моя школа маК бути джерелом науки для руського народу, а дасть бог, то з неП вийде i руська академiя. Аксак вiд'Пхав з синами додому, а Конашевич з Антошком остались серед монастирських мурiв. Конашевич довго толкував з своПм наступником, як вести науку далi, i чекав нагоди, коли зможе з КиКва втекти. За кiлька днiв покликав о. архiмандрит через iнока Петра до себе. Тут стояв кремезний, присадкуватий чоловiк з довгим чорним вусом. Широкоплечий i з сильними, мов довбнi, руками. То був буцiм козак, буцiм мiщанин у простiй старiй одежi, дуже замараний. Вiд нього заносило свiжою рибою. - Це, Петре, твiй провiдник, Артим Халява, рибалка з Канева, чоловiк певний, а байдаком так справно орудуК, як ти шаблею або пером. Вiн тебе повезе до Канева, а там, то вже будеш безпечний. Канiвцi вже тобi порадять, як на Сiч дiстатися. Тобi треба знати, що Канiв i Черкаси - то найпевнiшi козацькi гнiзда. - Як ваша милiсть так приказали, то так цьому i бути. Перевезу безпечно, хоч би я мав i голову покласти, - каже Артим. - Коли ж Пдемо? - Сьогоднi вночi. Мiй байдак добрий i певний, а легенький, мов перце. Помчимо, мов стрiла. Лагодься, козаче, а вечором сюди вернуся по тебе. Артим вийшов, а Конашевич каже: - Цiкавий чоловiк. Звiдкiля вiн тут узявся? Та ж тепер козакiв сюди не пускають. - Але в городi риби треба, i його пускають, розумiКться, не без хабарчика для стражникiв у пристанi. На тi хабарi даю я, бо цей Артим привозить менi листи з того боку вiд козакiв та мiщан. Вiн хитра людина, а по-мистецьки знаК скидатися великим дурнем перед ляхами. То козак з дiда-прадiда, для нашоП справи усiКю душею щирий. Я дуже рад, що вiн у добрий час у мене з'явився, а то певнiшого перевiзника я не знаю, його пропустять стражники певно, а як вiн тебе сховаК, то будеш безпечний. Вiн вже знаК, хто ти К. Вже було близько пiвночi, як з'явився Артим у келiП Петра, а з ним прийшов з клунком чернець. Петро i Антошко надягли чернечi ряси з каптурами. Опiсля прийшов i о. архiмандрит Петра попрощати. - В щасливу дорогу, мiй сину. Подай менi вiстку на КиПв, що там робиться. З богом! Чернець засвiтив свiчку. Артим узяв Конашевича клунок на плечi. Пiшли всi довгими коритарами кудись далеко. Царила тут мертвецька тиша, i тiльки гомiн ступаючих нiг вiдбивався глухо о склепiння. Зiйшли вiдтак сходами вниз i йшли пiд землею, поки стали перед якимись дверима. Монах вийняв ключ П, ховаючи свiчку за дверима, вiдчинив. - Артиме, ти тепер веди далi. Тут нiхто не пильнуК, бо за цей вихiд нiхто не знаК. Щаслива дорога! Дверi зачинились знову, а вони опинились серед великоП пiтьми. Стояли пiд горою, порослою кущами. Артим дав Петровi полу свого жупана триматися. Антошко, несучи клунок Артима, держався поли Конашевича i так йшли один за другим. Густi хмари прислонювали зорi. Не говорили до себе нiчого. Артим ступав певно, начеб по своПй хатi. Аж опинились над берегом Днiпра, котрий хлюпотiв своПми хвилями серед нiчноП тишi. Iшли прямо до байдакiв. Тут стояла сторожа. - Стiй! - крикнув сторож. - Хто ви? - А хiба ж не пiзнаКте Артима, хе-хе-хе. От забули пани вiд рана, як вiд Артима гостинця дiстали. - А, це ти, Артиме? А що, продав рибу? - Як не продати, коли купцi трапились? - За скiльки? - Еге ж! Пiвкопи взяв, бо бiльше не хотiли дати. - Давай менi половину. - Ба, а менi що лишиться? - Лишиться тобi, дурню, друга половина. - Хай буде панська воля, а я жiнцi скажу, що у мене грошi пiрнули в воду. Я так i думав за половину i ось для вас вiдлiчив. - Бачу, що ти мудрий чоловiк, а цi два, хто? - А то святi отцi з монастиря, цих я лише перевезу на другий бiк рiки. - Вони, може, з Лаври? З Лаври нiкого не вiльно перепускати. - Нi, вони з Михайлiвського монастиря, я тiльки що звiдтам Пх веду. - А чому ж вони самi за себе не говорять. - Бо у них таке свято сьогоднi, що через добу не можна нiчого говорити, - законом запрещено, еге ж! Та хай менi ще пан скажуть, чи багато вас тут К на постою? - Нащо тобi знати? - Я мiркую, що як кожен заправить у мене, щоб йому дати половину, то менi не стане. - Не бiйсь, дурню, я тут сам-один стою. Тамтi полягали спати, а такого одного цапа впильнувати, як ти, то i я потрафлю. Артим всунув йому грошi, i напотемки пустились далi. Стражник недовiрчиво приглядався монахам. - Де твiй байдак? - От там в комишу поставив, щоб хто менi не вкрав. Стражник пiшов за ними аж до комишiв. Артим пiшов за байдаком i притягнув його до берега. Тепер стражник вхопив Конашевича за руку: - Дай-но i ти, шизматику, за вас обох копу, а то не пущу. - Вiдтак здер йому каптур з голови ураз з шапкою. - Го-го! Гарний менi монах з вусом i оселедцем! А де ж борода? Тепер хоч три копи давай, то не пущу! Та в тiй хвилi сталося щось несподiваного. Антошко перекинув свiй клунок на байдак, що пiд'Пхав пiд берег, поступився трохи взад, прихилив голову i так вдарив стражника в бiк, що той пiдскочив, мов м'яч, i впав з берега в воду. Тут була глибша вода, i за ним тiльки забулькотiло. Петро з Антошком поскакали в човен, i заки стражник виплив наверх, Артим зiперся веслом о берег i помчав униз по водi, вiдбиваючись вiд берега. - Чим ти його так вдарив? - питаК Конашевич Антошка. - Лобом, - каже Антошко, смiючись. - У мене такий твердий лоб, що я i цапа поборю. Артим став смiятися: - Таким лобом добре горiхи торощити. - Я так i роблю. - Добре, що ми вiд цього псубрата одв'язались. То така бестiя, що коли не викупишся, то тобi багато напакостить. - Що би вiн з нами зробив? - Я був би пересидiв у холоднiй який часок, а з тобою не знаю, що були би зробили, коли вашмосць - той козак Петро, про якого у городi нашi мiщани не вiднинi говорять. Менi говорили сьогоднi, що на твою голову нагороду поставили для того, хто тебе пiймаК. - Варто би взяти нагороду, - жартував Петро. - Це вже не для нашого брата. Вашмосць так по-козацьки храбрував, церкву обороняв, за тебе всi православнi моляться. А вже отець архiмандрит так менi наказував, щоб тебе у безпечне мiсце перевезти. То, каже, Артиме, коли б йому що лихого сталося, то ти анахтема будеш i душу запропастиш. Тому я собi поприсягнув, що перевезу. Коли би чура вашмосцi його так гарно у воду не чоломкнув, я би був його i ножем пiд ребро, а тебе би таки оборонив. Та коли ми тепер посерединi рiчки, то нiчого нам боятися. Пливемо з водою, а то я ще i веслом пособляю. Дивись! Мчить, як стрiла. Добрий байдак, якого немаК другого у цiлому Каневi. Я сам його зладив. Заки стражник вилiзе на берег, побiжить до стражницi та тамтих побудить, то ми вже далеченько будемо. А тепер ви оба лягайте безпечно спати, а я вас певно повезу. Байдак добрий, з подвiйноП смоленоП дошки, цiлий рiк стоПть у водi, а одна капля не протече. Артим вдарив веслом. Днiпро був спокiйний. Лише деколи риба плюснула вгору i блиснула своКю бiлою лускою. На небi стало прояснюватися, хмари кудись подiлися. Iз-за гори виходив мiсяць. Довкруги нього синiло ясне небо. Свiтло мiсяця вiдбивалось вiд плеса води, в котрiй переморгувались зорi. - Чому не лягаКте спати? - Якось не хочеться. Нiч дуже гарна. Та ти, Антошку, коли хочеш, то лягай. Антошко зараз поклався на дно байдака i заснув. - Ти, Артиме, знаКш добре дорогу i не проминеш Канева? - Не лише дорогу у Канiв знаю, але i через Ненаситець спливав з покiйним батьком, а опiсля i сам i на Сiчi був, i на лиманi, i на Чорному морi. Я ж рибалка з дiда-прадiда. На Днiпрi я знаю усi глибини i мiлини, усi кручi i топелi. Коли б у мене стiльки золотих, скiльки разiв туди переПздив. Тут лише одна К небезпека для нашого брата, що вночi по березi шляКться. - А це що таке? - Незадовго плистимемо попiд берег-скелю, де нечистий собi житло обiбрав. - Невже ж? - Воно так i К, як кажу, сам я бачив цiлу чортову сiм'ю о самiй пiвночi. Сьогоднi його не побачимо, бо вже по пiвночi. - I що ж той чортяка, людей топить? - Це нi. Нечиста сила на воду не пiде, бо Днiпро - свята рiчка, щороку на Ярдан воду у Днiпрi святять, то чортяка вже не маК сили. Та вiн, клятий, заманюК людей пiд скелю, i тут байдаки розбиваються. - То розкажи, Артиме, як ти його бачив? - Чому, розкажу. ПоПхав я раз з жiнкою та дитиною на прощу у КиПв. Жiнка не мала з ким лишити дитини i взяла з собою. Миколка тодi у нас одиначком був. Якраз пiвнiч була, як ми доплили до того клятого мiсця. Дивлюсь я, а на скелi стоПть чортяка з рогами. Надворi було мiсячно, i я усе добре бачив. СтоПть собi та лиш головою помахуК, i бородою потрясуК. Я не страшкiв син. По морю плавав, пiд Трапезонт ходив, не одну бiду бачив, а таки мене морозом пройшло поза спиною. Я аж задеревiв i не в силi на собi хреста покласти. Жiнка каже: "Чого дрижиш, Артиме?" - "А хiба ж я дрижу, а звiдкiля ти знаКш, що я дрижу?" - "А чого зубами дзвониш?" - А я кажу: "Подивись на скелю, то й ти задрижиш". I дивлюсь я на скелю, бо очей не можу вiд неП звести, а там вже i другий, i третiй, i четвертий чортяка, цiлий чортячий курiнь, вийшов нам на стрiчу. Моя небога, як це побачила, та у смiх: "Хiба, - каже, - ти цапiв так налякався? Ей ти, небоже, забагато сьогоднi випив, та чортяки тобi привиджуються". Я, щоправда, випив тодi одну, другу, але п'яний я не був, що то й казати. Я думаю собi: що жiнцi сьогоднi сталося, що Пй цапи привиджуються? А тут як скрикне мiй Миколка, може, йому що в животi заболiло. I зараз начеб хто свяченою водою покропив: всi пощезали. Я опiсля думав над цим, чого я так налякавсь, як зi мною була мала дитина? Мала дитина не маК за собою грiха, мов янголятко, вiдганяК нечисту силу, краще, як свячена вода. Та й ми, коли б не були грiшнi, то чорт би нам не смiв пакостити. Хiба, як чоловiк характерником трапиться, то такий i самого чорта окульбачить, не боПться його, та робити собi заставить. Њ такi характерники. - А ти бачив, Артиме, характерника? - Бачити не бачив, але старi люде розказують, що такi К, особливо мiж запорожцями. Конашевичевi хотiлось ще балакати, щоб серед цiКП мертвецькоП тишi чути людський голос: - ЗнаКш, Артиме, що твоя жiнка, здаКться, розумна людина. - Дай Пй боже, здоровля, гарна вдалась менi, а чому вашмосць так говориш, коли ПП зроду не бачив? - А тому, я так мiркую, що вона не взяла цапа за чортяку. Правда, вона тодi була твереза. А тобi, Артиме, хоч чорт по п'яному привидiвся, то слiд було помiркувати це, коли витверезився, а ти ще донинi вiриш, що ти чортяку бачив. Ти знаКш, що п'яному море по колiна? Артим засоромився. Вiн собi розказував от так, щоб ротовi була робота, а цей взяв те за щось важне i так йому вiдрубав. Артим замовк вiдразу. Тим часом бiлолиций мiсяць пiдплив високо на небо. Байдак плив рiвно i незамiтно серединою рiчки. Далеко вiд берега, десь iз скелi вiдзивалась сова. Конашевича став морити сон. Вiн прилiг на днi байдака, прикрився кобеняком i дививсь прямо в небо на яснi зорi, що тепер блiднiти стали. Так само горiлиць лежав на возi, коли виПздив з Самбора. Став переходити думкою усе, що дотепер пережив. Згадав, i на свою любу дiвчину, свою Марусю. Скiльки-то часу вiн ПП вже не бачив, i жодноП вiсточки вiд неП не було. Яка вона тепер? Тодi, як розлучались, вона була молоденьким пуп'яничиком, тепер вже, певно, розкiшною квiткою стала. Чи вона ще його однаково любить? Не може бути, щоб перестала. Його душа йому говорить, що вона йому вiрна. Тепер вже нiчого не перепинить його щастя. Як лише поговорить з кошовим, так зараз бистрою пташкою полетить до своКП галочки у батькiвський хутiр. В цю хвилю здавалася йому дорога дуже повiльна, i трохи не крикнув на Артима, щоб швидше веслував. Скiльки-то часу треба, щоб до Сiчi добитися, а опiсля до хутора. Тепер, як вiн з КиКва вирвався, то кожна хвилина здавалась йому задовга. Чому-то ранiше, як зараз, у першому роцi не приключилася така пригода на Подолi, був би вже давно чоловiком сiмейним. Згадав i побратима Марка. Чи вiн живий? Може, де у походi пропав? Не без цього, щоби за той великий час запорожцi сидiли без дiла i не рушались нiкуди. Ляхи вiдгородили Запорожжя вiд УкраПни, що годi путньоП вiсточки звiдтам дiстати, та пiдождiть, ми розiб'Кмо ту стiну i злетимо на ВкраПну, що аж вам лячно стане. Далi думав про те, щоби то в першу чергу зробити, як приПде на Запорожжя? Ба, коли ж бо вiн мусить, одружившись, посидiти якийсь часок на хуторi при молодiй жiнцi? Вколисаний такими думками, якi щораз бiльше переплiтались i путались, вiн заснув твердо. Вже було геть з полудня, як Артим збудив Конашевича: - Вставай, вашмосць, вже недалеко. Вже би i перекусити час. Конашевич вiдкрив очi. Сонце стояло геть з полудня, Десь здалека чути було якiсь голоси. Вiн присiв у човнi i побачив, як по Днiпрi увихалися човни, мов осiннi листочки, що поспадають на воду. Вiн придивлявся щетинуватiй головi Антошка. Вона нiчим не була замiтна, i нiхто б не вiдгадав, що вона така мiцна. - Антошку, вставай! Може, i ти дещо перекусиш. Антошко розплющив очi i замкнув знову. Повернувся на бiк i спав далi. - Покропи його водою, зараз очуняК. Артим повернув весло i переступив на зад човна. Тут iз скриньки вийняв узлик з поживою: - Це наладили менi у Лаврi для вашмосцi, от i пляшка, i риба, i хлiбець бiленький. - Чому ти, Артиме, не сказав цього зразу, були б ми i вночi випили по чарцi i закусили. - Нi, цього не можна. Я в дорозi не п'ю нiчого, а особливо тепер не пив би, коли довелось менi везти таку важну особу. Я вiдвiчаю за все, i не хочеться менi анахтемою стати. Вже-то наш брат-рибалка любить випити, але в супокою, як нiчого на головi не маК. А козаки у морських походах п'ють? - Хорони боже! Пiд карою горла не вiльно. Який би то похiд вийшов, коли б козаки пили? А воно на водi i небезпечно пити. Раз тому, що чоловiк мусить про те тямити, що йому пiд ногами нема землi, лиш вода. Опiсля вода маК то до себе, що на водi можна багато випити, так вона хмiль з голови вiдтягаК. А станеш ти на сушi так i на ногах не встоПш, зараз i спати лягай. - Та тепер, коли ми вже близько дому, то i я можу чарку випити, коли мене почастуКте. На байдак то я нiколи з собою горiлки не беру. Вони сидiли усi три i частувалися. Байдак i далi плив прямо серединою рiчки. Артим каже: - Глядiть на мiй байдак. I без весла, i без керма, а пливе прямо, мовби свiй розум мав. Iнший човен-то вертiвся би з нами, мов навiжений. Чому? Бо це я його робив оцими руками, при помочi оцiКП голови. То не штука збудувати байдак, хоч би такий, що каплi води не пустить. Але треба знати, як байдак скроПти, де перед, де середину, а де зад поставити, чи ширина вiдповiдаК довготi. То так, начеб одежу краяв. - А вiд кого ти цiКП штуки навчився? - Я вiд батька, а батько вiд дiда, i так як вгору, вони всi рибалки були. Та вже коли перекусили, то спасибiг за хлiб та сiль, i треба далi до весла братись. Коби хоч пiд вечiр наспiли. - Може би, ми тебе оба виручили, а ти спочинь, бо цiлу нiч не спав. - Що то, то нi. Жоден з вас на водi не був i не знаКться з нею. Весла я неопитному в руки не дам. Вже я собi вiдпочину дома. - А звiдкiля ти знаКш, що ми на водi не бували? - От вигадав! Як це зараз не пiзнати? ПитаКш мене за такi речi, про якi мiй Миколка вже знаК. - Десь далеко з правого боку почулись дзвони. - Це у Каневi дзвонять. Вже ми незабаром будемо на мiсцi. Та ви оба познiмайте з себе цi чернечi ряси та перевдягнiться на козакiв. Тут нам вже нiчого боятися. - А до Канева ляхи не доходять? - Доходять iнколи i б'ються з нашими. Та тут начеб пiд високим берегом вода хлюсне, та й вiдплине назад. Тут i ляцький староста К, та вони не мають вже такоП сили, що у КиКвi. У нас вони не зважились би налазити своКю унiКю. У нас козацтва досить, i то знатного. А наше мiщанство? Як один, усi би повстали. Як наблизились, щораз бiльше стрiчали байдаки та судна рiзноП величини. Рибалки затягали своП сiтi та ловили в Днiпрi рибу. Усi вони були знайомi з Артимом i здоровили його весело, вигукуючи. Артим робив завзято веслом, поки причалив до берега. Вiдтак вискочив швидко на берег i притягнув байдак до палi. Конашевич з Антошком позбирали своП статки i повилазили. Антошко нiс клунок Конашевича, i так пiшли з Артимом до мiста. Зараз над берегом роПлось багато людей. - Кого привiз, Артиме? - питали сусiди. - Не бачиш, що козакiв? Та ще й запорожцiв. - Цей другий то хiба не запорожець. - То чура пана Конашевича. Та ти його не займай, бо як вдарить лобом, то полетиш, мов м'яч. - Еге ж, то якийсь цапiв син, мабуть. Всi стали смiятися. - Кажу, не займай його, щоб опiсля не каявся. Довкруги дорожнiх зiбралась велика юрба, що вертали тепер додому. Артимова хата стояла при вулицi, що йшла вiд рiчки. Вона була гарно побiлена з сивою пасмугою довкола вiкон i дверей. Артим ввiйшов у хату i звiтався з жiнкою. - Ну, жiнко, гостей я тобi з КиКва привiз, почастуй нас чим добрим з дороги. Артимиха, здорова i рум'яна молодиця, сидiла якраз на лавi мiж вiкнами i кормила товстенького хлопчика. На привiтання чоловiка вона встала, прикрила грудь бiлою мережаною сорочкою i поклала дитину в колиску. - Здоровi будьте, ми радi гостям, сiдати просимо. Конашевич звiтався i присiв на лавi. Антошко стояв коло мисника. Iз-за припiчка виглядав старший хлопчик з кудрявою головою i чорними, мов терен, очима, та цiкаво, хоч несмiло, приглядався гостям. - Ходи до мене, козаче, - каже Конашевич, пiдморгуючи. - Та йди, Миколко, коли тебе кличуть, - каже батько, - та гарненько привiтайся. Несмiло посуваючи ногу за ногу, наблизився Миколка до Конашевича, а вiдтак, простягаючи до нього руку, каже: - Здоровi були! - Здоров був, козаче! - вiдповiв Конашевич, узяв хлопця попiд пахи, посадив на колiна i став цiлувати. - От таких-то я дуже люблю. Артим був з цього дуже радий. А тим часом молодшому у колисцi стало заздро, бо став викидати ноженятами i кричати з усiКП сили. Батько мусив його взяти на руки. Як Артимиха вернула в хату, то Миколка вже держав Конашевича за шию i бавився його вусами. - Та де ти полiз, поганий, геть, пана обмараКш. Скарана година з цим хлопчиськом, лише надягну на нього чисту бiлизну, так зараз обмажеться, що аж сором перед людьми. Геть зараз! Та Конашевич ще дужче пригорнув його до себе: - Нема чого соромитись. Миколка гарний хлопець, i ми дуже любимося. Покажи, синку, як ти мене любиш? Хлопець обняв його рученятами за шию i душив з усiКП сили. Батько смiявся. - ПоПдеш зi мною на Сiч? - ПоПду, як великий виросту. - От i добре, та менi нiколи так довго ждати, але я по тебе приПду, як пiдростеш, дам тобi шаблю, коника i поПдемо татар воювати. - А мушкет? - Не то мушкет, але i гармату, ти знаКш, яка гармата? - Знаю, я бачив, така велика, довга i дуже гримить. - Гарна з тебе дитина, рости здоров на потiху твоПм батькам. Тим часом Артимиха ставила на столi пляшку з запiканкою, вареники, ковбасу, кислi огiрочки, хлiб пшеничний, кринку меду. Вона була гостевi дуже рада. То мусить бути якийсь добрий чоловiк, як дитина зараз до нього пристала. Дiти звичайно пiзнають душею добру людину, а вiд лихоП строняться - мiркувала собi жiнка. Вона стала гостя припрошувати. Артим вiддав дитину жiнцi i сiв при столi. Конашевич прикликав Антошка, що присiв пiд мисником i не смiв сiдати при столi з своПм паном. Артим налив михайлик горiлки i каже: - Слава господовi, що ми щасливо приПхали, а вам боже дай здоров'я та гаразду. - Дай боже i вам, i нам усiм. До хати Артима стали сходитися сусiди. Кожний хрестився до образiв i вiтався з господарем i гостями. Артим частував кожного горiлкою i просив закусити. Артим по чарцi став балакучий. - Слава богу, що допомiг довести дiло до пуття так, як приказав отець архiмандрит, а то я був би анахтемою. А таки ми були трохи в небезпецi, як цей диявольський стражник присiкався до пана Конашевича. Але дiстав лобом у живiт вiд цього парня, що аж в Днiпрi скупався. З тих слiв помiркували сусiди, що Конашевич неабиякий чоловiк, коли ним о. архiмандрит так пiклуКться. Вiн говорив це навмисно, щоб перед сусiдами почванитись: ось дивiться, люде, яких я людей вожу. По третiй чарцi Артим розбалакався на добре i став оповiдати, як Конашевич сам-один ломакою розiгнав цiлий гурт гайдукiв, унiатiв, коли хотiли брати нашу церкву. I через те мусив з КиКва втiкати. Тепер люде стали дивитися на Конашевича з пошаною, а один канiвець каже: - Мiж нами ти, козаче, цiлком безпечний, бо коли того треба буде, то всi, як один, за тебе станемо i не дамось. В хатi ставало глiтно. Люде не мали мiсця та зазирали крiзь вiкно. Артим розходився, мов у великий празник. Частував усiх i пiдганяв жiнку до поспiху, щоб приносила щораз свiжi пляшки з горiлкою та збанки з медом. - Пийте, люде добрi, сусiдоньки моП. У мене сьогоднi велике свято, бо я ще такого гостя у моПй хатi не приймав. Та ви подумайте, священний отець архiмандрит з Лаври наказував менi: "Слухай, Артиме, коли йому що приключиться, буде анахтема". А знаКте ви, що таке анахтема? Го-го-го! То, пане-брате, не жарти! Анахтему то по смертi нi пекло, нi небо не прийме, а так бiдна душа не маК де голови приклонити аж до самоП смертi. - А хiба вона буде вдруге вмирати? - спитав хтось з гурту. - Нi, не так, я зле сказав. То, значить, до страшного суду. Еге ж! Гей, музик давайте! - кричав Артим. - Семене, а побiжи, голубе, та музик приклич, на що то здалось так куняти? Я гуляти хочу. Коли душа веселиться, то ногам заздро. Давно я так радiв, як сьогоднi. За часок прийшли музики, Пх посадили на зачiпку. Артим кричав: - Ану же, хлопцi, хто в бога вiруК, зi мною то викрутасом, то вихилясом! А ви, музики, нi рук, нi струментiв не жалiйте, а з вогнем та серцем! Музики пiдстроПли iнструменти i зразу стиха, а вiдтак з усiКП сили, вдарили по струнах. Зразу танцював сам Артим. Закладав то одну, то другу руку за потилицю, перебирав ногами, злегка притупцював, аж вiдтак пiшов вихором по хатi. Ногами переплiтав складно i пустився навприсядки, держачи праву руку за потилицею, а лiву пiднiс угору. Артим був неабиякий гуляка у Каневi, i тепер дав себе знову знати. Люде зразу дивились на нього, а далi не втерпiли, i один по однiм пiшли i собi ходором. Охота перенеслась i до сiней, i надвiр, i всюди стали гуляти. Аж Артим iзнемiгся. Тупнув ще раз твердою ногою об землю i став зiпрiлий, цiлий, важно дихаючи. А в хатi, в сiнях i надворi гульня не вгавала. На мiсце тих, що втомились, ставали другi. Артим зi своПм братом Панасом ходили помiж людей з пляшками i частували. Аж вже пiзно внiч потомились музики i люде стали розходитися по домах. Музики пiшли, Пм кинув Артим цiлу жменю грошей. У хатi стало душно вiд людського поту, хоч i вiкно було вiдчинене. Конашевич вийшов надвiр i присiв на приспi. Надворi царила гарна лiтня нiчка. Чисте блакитне небо вкрилось золотими зiрками. Усюди було тихо i спокiйно, лише сичi та сови перекликались. Десь здалека гудiли Днiпровi пороги. - Вашмосцi, наш любий гостю, постелено буде в другiй кiмнатцi, - говорив Артим, вийшовши з хати. - Не так буде добре, як у тих панiв у КиКвi, але ти козак, то й козацькою хатою вдоволись. Буде тобi спокiйно спати, поки в садку пташка не защебече, а тодi поминай, як звали. Тут у мене в садку стiльки цiКП божоП птички живе, що вiд ранньоП зорi вже спiвають. Я Пх дуже люблю, бо як защебечуть, то так, як у божому раю, любо. Ну, добранiч вашмосцi. Ще раз слава господовi, що я тебе щасливо з КиКва привiз, а звiдсiля то ми собi на Запорожжя гарненько-рiвненько переПдемо. Може, я сам тебе перевезу, та у бога заслужуся. Бо коли ти славно обороняв нашу церкву, не пожалiв своКП голови, не дав ПП зневажити, то тобi, певно, у книгах небесних запишуть так. О! А може, попри тебе i менi дещо з цього капне. Ось воно як. Артим був напiдпитку, до того iзнемiгся, танцюючи. Вiн присiв побiч Конашевича на приспi пiд хатою, бурмотiв щось i став куняти, позiхаючи. Надiйшла жiнка i нагадала йому, що пора спати. Артим прочуняв: - Хiба ж я скотина, щоби без молитви спати йти? Нi ж, нi, нiколи цього не буде. Ми помолимось гарненько, а тодi вже пiдемо у стебло. Вiн пiшов у хату i став бити перед образами твердо поклони. Конашевич пiшов у свою кiмнату. Через вiдчинене вiкно заходили в кiмнату пахощi з садка, i соловейко на вишеньцi щебетав, аж заходився. Конашевич поклався на постелi i твердо заснув. Кiлька разiв спросоння заплакала дитина, десь у городi перегавкувались собаки. ХII Конашевич спав так твердо, що не чув нi птичого ранiшнього щебетання у садку, нi ранiшньоП метушнi в хатi; його збудив Миколка. Вiн зайшов сюди i, не дивлячись, що Конашевич спить, став до нього лепетати. За ним вбiгла Артимиха i тягла його насилу геть. - Та куди ти, навiжений, полiз, - шептала до дитини, - не даКш пановi спати. Вiд того зараз прочуняв Конашевич. Вiн змiркував вiдразу, де вiн. У нього на душi було легко i весело. Узяв хлопчика пiд пахви i посадив на своП груди: - Лишiть його, Артимихо, я дiток дуже люблю, а особливо таке дрiбне гарне козацтво. Мама була з цього дуже рада, як кожна мати, котроП дитину похвалили. Вона усмiхнулась i пiшла до своКП роботи. А Микола був теж з цього радий. Вiн став пригладжувати Конашевичевi вуса. - Скажи менi, Миколко, чим ти хочеш бути, коли виростеш? - Я буду перше рибалкою, опiсля козаком, а опiсля кошовим. - Гарно, за це тебе люблю. Ти поперед усього навчися байдаком по Днiпру плавати, а опiсля. - А опiсля тато обiцяв мене взяти на море. Воно таке велике-велике, - хлопець став показувати руками, яке море велике. - Мама напече нам бубликiв i медяникiв, i ми попливемо, а опiсля я мамi привезу велику-велику рибу i гостинця вiд самого султана турецького, що за морем живе. - То ти i до султана в гостi вибираКшся? - Авжеж. Я пiду з козаками так, як наш тато ходив, аж геть у турецький край, а там султан К кошовим. - А хто тобi таке розказував? - Козаки розказували. До нас iнодi козаки заходять i таке менi розказували. - Гарно, синку, що ти до такого прислухаКшся. З тебе будуть люде. Та ти пiдожди трохи, менi вставати пора. Конашевич поставив хлопчину на землю i встав та пiшов у сiни вимитися. Тут порався вже Антошко, виймаючи з клунка одежу. - Навiщо ти це виймав? Ми тут вiкувати не будемо. - А хоч би одну днину, то не ялось пановi в буденнiй одежi мiж людей показуватися. Хай знають, хто ми. Конашевич обмився, оббрив лице, впорядкував вуса i чуба, i став одягатися по-празничному, та прип'яв шаблю. Якраз надiйшов Артим, що вiд рана порався бiля господарства. Побачивши Конашевича в кунтушi i сап'янцях, аж язиком прицмокнув: - Далебi, гарно. Ну, любий гостю, коли ласка, так ходiмо поперед усього в церкву божу помолитися. Я якраз був у попа i службу божу найняв за те, що господь дав нам щасливо сюди перебратися. Вiн пiшов у хату i перевдягся по-святочному теж. Тепер пiшов Конашевич у хату з господинею звiтатися на добрий день. Артимиха, побачивши Конашевича таким, дуже зрадiла. У неП аж очi горiли: - Я гадала, що сам кошовий у хату ввiйшов. - От вигадала! Хiба ж кошовий краще всiх? Ми тепер снiдати не будемо, аж по службi божiй. Надще краще молитися. Вони пiшли у церкву. Артим ступав побiч Конашевича, на котрого ззиралися всi стрiчнi, котрi Пх поздоровляли. Конашевичевi показували велику пошану. Так само було i в церквi. Благочинний став зараз правити. Конашевич змiркував, що його вважають всi за якусь велику знатну особу. Догадувався, що Артим про нього таке розголосив, не знать чи тому, щоб самого себе вивищити, чи йому таке о. архiмандрит наклав на голову. Воно так справдi було, i одне, i друге. Те саме розповiв Артим i благочинному. О. архiмандрит був у великiй пошанi у православного духовенства на УкраПнi. О. архiмандрит не без причини так тим Конашевичем пiклуКться. Iз цього повзяв Конашевич думку покористуватися цим для загальноП справи i завести у Каневi яку-таку органiзацiю. По обiдi пiшов Конашевич до благочинного привiтатись, а вiн запросив його до себе у гостi. РозумiКться, що запрошено й Артима. Хоч вiн був простим собi козаком-рибалкою, та його люде шанували за його проворнiсть i лисячу хитрiсть супроти ляхiв. Нiхто другий не вмiв Пх так перехитрити, коли треба було подати яку вiстку у КиПв або на Запорожжя. Тими запросинами задобрився Артим за те, що його Настя даремне буде ждати зi снiданням на гостя. В гостях у благочинного йшла розмова за православну церкву, якiй так дуже загрожуК унiя. Усi ремствували на утиск i гвалтовне заводження унiП, вiдбирання церковного майна, на Кпископiв-зрадникiв. Усiх очi зверталися на Конашевича, яку вiн дасть на це раду, а далi стали прямо питати, що каже на це о. архiмандрит Плетенецький. Конашевич, як звичайно, був мовчазливий i прислухався, яка думка у других. Тодi каже: - Воно, панове, тепер зле, нiде правди дiти, i коли б так усе мало бути, то наша свята благочестива церква пропала би, а з нею пропав би й увесь православний украПнський народ. Бо треба вам знати, що по думцi ляхiв i Пх дорадникiв-КзуПтiв, унiя маК бути тим мiстком, котрим мають перевести православних у латинство, до костьолу. Не я сам змiркував, але змiркували це не такi, як я, вченi люде. До такого я добре прислухався ще в Острозькiй академiП. I коли я опiсля жив у КиКвi, то я побачив наглядно, що це правда, що говорили моП колишнi вчителi. Я не берусь говорити про те, яка вiра краща: наша благочестива чи латинська, але я те знаю, що наша вiра для нас найлiпша, бо то церква украПнська, а латинська церква - то польська. Хто у латинськiй вiрi живе - то лях. Для того нам треба берегти нашу церкву, мов око в головi; коли вона пропаде, то пропадемо i ми всi, цiлий наш народ. Ця оборона приходиться нам важко, бо ми розбитi. У нас нема Кпископiв. Польща не допускаК до того, щоб у нас були Кпископи добрi, яким лежало би на серцi добро церкви. Бачите i знаКте, що дiКться у нашiй столицi, у золотоверхiм КиКвi. Осталась нам одна КиКво-Печерська лавра завдяки ревностi преславного отця архiмандрита Њлисея Плетенецького. Нашi владики, тi, що ще остались, нiде правди дiти, ледачi. А ви знаКте, що яка голова церкви, така й церква, бо вiд голови риба смердить. Духовенство розбите, темне, не може собi дати ради, хоч воно хотiло би щось зробити i церкву пiддержати. Нема проводу. Про народ нам нема чого говорити, бо вiн не маК волi. Наше козацтво замало церквою iнтересуКться. Як товариш Запорозького вiйська мушу сам це признати. Як же це лихо, яке у нас завелось, направити? Ми всi повиннi згуртуватися пiд стягом православного благочестивого хреста, всi - вiд пана до послiднього мужика. Ми повиннi сказати собi тверде слово, що церква i ми - то одне, нерозлучне, недiлиме, сковане, мов залiзо. У тiй нашiй злуцi повиннi ми придбати для церкви все, що може поставити ПП на ноги, а це К наука, освiта, вишколення, освiчення борцiв за церкву i народнiсть. До освiти веде школа. У нас не смiК бути одноП закутини, де би школи не було. Вiдтак з нижчоП школи треба посилати талановитих хлопцiв у школу вищу, але не ляську, не КзуПтську, а нашу, православну. Це не таке тяжке дiло, як би воно здавалося. Лише треба хотiти, хотiти, хотiти. Коли капля води, падучи частенько на камiнь, може у ньому вижолобити дiру, то добра тверда воля зможе гору вивернути. Вищих шкiл у нас мало. Школа в Острозi так довго стоПть, як довго живе старий православний князь. Коли вiн замкне очi, то його зляшений синочок Януш за пiдшептом КзуПтiв цю школу загирить. Львiвська ставропiгiя не може подолати потреби Галичини. Тепер приходить черга на КиПв. Там мусить стати славна вища школа на цiлу УкраПну. За це подбаК отець архiмандрит, але йому слiд помагати. Складаймо на це грошi в певнi руки. Отець архiмандрит - це жемчуг серед украПнського народу, це зоря, яка свiтить на цiлий украПнський свiт. Це пророк, якого пiслав нам господь, щоб вивести украПнський народ з кромiшньоП темряви. Гуртуймось всi пiд його мудрий провiд, помагаймо йому по наших силах, бо коли б через нашу байдужiсть не повезло йому перевести цього великого дiла, то прокляне нас господь, як хамове плем'я. Конашевич говорив з таким жаром, що случахi захоплювались, вони були прикованi до його думки. У хатi стало тихо, лиш слова Конашевича дзвенiли, начеб у срiбний дзвiнок дзвонив. - От що, моП брати. Коли так гарно сьогоднi зiбрались, коли у нас одна думка, так скиньмось, хто що може, а товариш Артим при найближчiй нагодi вiдвезе у Лавру i передасть отцю архiмандритовi вiд канiвцiв гостинця на киПвську школу. Дехто, хто не мав грошей при собi, позичав вiд сусiда. Конашевич перечислив те, що було в шапцi при всiх, пов'язав у вузлик i передав Артимовi. Артим був тим затурбований i почухав себе в потилицю: - Хiба дам поки що переховати Настi. Я ще не раз поПду у КиПв, поперед усього треба менi пана Конашевича перевезти. - Щодо того гостя, Артиме, - каже благочинний, - то ми його так зараз звiдсiля не пустимо, i ти би мiг ще з КиКва вернутися. За той час я вiзьму його до себе. У мене i просторiша хата, i вигiднiше буде. Це Артимовi не подобалось, а Конашевич каже: - Дякую, ваша милiсть, за запросини, але покористуюсь ними аж другим разом. Тепер я обидив би мого товариша i господаря, коли б вiд нього перебрався в iншу хату, поки я тут живу. Такого деспекту цим добрим чесним людям я не можу робити. Менi в Артима дуже добре i свобiдно. - Як же там може бути свобiдно, як там двоК малих дiтей? - Я дiток люблю, а особливо таких, як цей Миколка у Артима, хай йому здоровi ростуть. Артим, чуючи таке про себе i свого Миколку, аж горiв на радощах. "От щира козацька душа, - подумав, - що не цураКться нашого брата". Вже було до заходу сонця, як гостi вiд благочинного порозходились. Тепер, йдучи з Артимом, Конашевич попрямував на базар. - От спасибi вашмосцi, що не кидаКш моКП вбогоП козацькоП домiвки - говорив Артим по дорозi. - Коли б ти справдi був перейшов жити до благочинного, то це б мене мов ножем по серцю рiзало. Я би собi подумав, що й мiж сiчовим товариством бувають пани i простi. - Я це знав i тому вiдказався. А ти, Артиме, не думай, що я з панського кодла вийшов. Ти родивсь у городi, а я пiд селянською стрiхою. Я такий сам козак, як i ти, а що я вмiю пером писати, то ти вмiКш байдаком та веслом орудувати, i на водi твоя штука бiльше корисна, як моя. Та ти одне знай, що в козацькiм товариствi потреба i таких, i таких, i однi без других не могли б жити. На базарi покупив Конашевич медiвникiв, бубликiв, овочiв, розмальованого дерев'яного коника, маленьку бандурку, свистiлку i гарну шовкову хустку. - На що, вашмосць, це купуКш? - А що? Гратимусь, коли не буде iншоП роботи. Ти знатимеш, як додому вернемось. Артимиха вижидала гостя, начеб ПП хто в окрiп кинув. Снiдання пропало, обiд давно зварила, а гостя i чоловiка не було. "Чи не до шинку забрели? Дiстане вiд мене Артим на горiхи! Такий йому отченаш прочитаю, що нес