ставились у клин. Напередi став сотник iз Касяном, вiдтак ставали козаки один за другим, вiддаляючись щораз далi, достоту, як ключ журавлiв. - Боже нам помагай! - Сотник перехрестився й рушили з мiсця. Зразу Пхали ходою, далi - пiдтюпцем. Татари Пх не помiтили, бо сонце з того боку не давало дивитись. Як були вже близько табору, сотник крикнув: - Списи в руки й скоком! Задудонiла земля. Козаки крикнули: "Слава богу!" - й, мов сокирою, вбились у татарський табiр. Татари не могли змiркувати, що з ними сталося. Мало хто боронився. З криком: "Шайтан!" - кожний ховався пiд вози, по шатрах. Козаки перевертали шатра, ганяючись помiж вози, й кололи, кого попало. Навiть тi, що пiд арби поховались, не минули смертi. Бранцi, побачивши своПх спасителiв, пiдняли великий крик з радостi. Один другому помагав розв'язувати сирiвець. Помагали собi зубами, заки козак подав Пм ножа. - Бранцi! - кликав сотник. - Сiдайте на арби. Хто мiцнiший, женiть скот. Мусимо перед нiччю бути в редутi, бо орди йно що не видно. Козаки й бранцi стягали татарськi шатра, впрягали коней, до арбiв зганяли товар i конi, - й так цiла валка, околена козаками, вертала в напрямi редути. Касян Пхав з самого заду. Як прийшли пiд ворота Чубiвки, то вже було темно. На ясному небi показувались одна за одною зорi. Вiд заходу ще тiльки рожевiло небо. По болотах залунали цiлi хори жаб. Здалека чути було летючi стада диких гусей. Обмiнялись гаслами, а тодi заскрипiли ланцюги, впав мiст через рiв, i вiдчинилися важкi ворота. - Що чувати? - питаК сотник. - Усе гаразд, пане сотнику. Було спокiйно. На майдан редути заПздили татарськi арби з жiнками й дiтьми. Загнали товар i конi. Стало так глiтно, що нiкуди було поступитися. - Що ми з тим цiлим крамом зробимо? - журився сотник; а на те Касян: - МаКмо порожнi стодоли. ПозаганяКмо туди товар, а опiсля пiде все пастися,-тепер весна. - Не буде нам спокою цього року. Татарва нам цього не подаруК, що Пм сьогоднi виладили. Що нам з бранцями робити? Вiдсилати Пх додому небезпечно. - I тим нема чого журитися. Заоремо трохи бiльше степу i хлiба не бракне. - Порядкуй же тут, Касяне, а я навiдаюсь до кухаря. Треба тих бiдних нагодувати, бо, певно, добре голоднi. Запорядкуй, щоб те все трохи попрятати. Коли б так зараз татари до нас навiдалися, то далебi подушимося всi. На приказ сотника запалено смолоскипи. Кухар виносив з козаками з куреня цiлi казани теплоП страви та оберемки хлiба. - Люде добрi, поживайте здоровi, що бог дав. Не треба Пх було довго просити. Народ кинувся на страву, розбирали коритця й сiдали по кутах. Хто не мав ложки, брав жменею. Матерi годували та заспокоювали плачучих дiток. Сотник казав Пм дати по михайлику меду. - Касяне, зараз по вечерi понаганяй Пх спати. Менi аж лячно, що тут стiльки народу. Я все ще сподiваюся непроханих гостей, а цiлий порядок перевернувся догори дном. Гляди, щоб нашi нiчого не пили. Ще би нам лише цього треба було. Треба поготiвля здвоПти, коли б лише ординцi показалися, створити заставу i пустити воду з рiки. - Чого ти, пане сотнику, такий сьогоднi схвильований? - говорив Касян. - Сам кажеш, що твоКП редути татарин не вiзьме. Чого ж боятися? Ще й мiж бранцями знайдемо людей, охочих до оборони. А зброП i пороху буде у нас доволi. - Моя душа щось недобре вiщуК. Ми зачепили собi чорта, а глота в редутi мене страшно дратуК. То все пiдiйме крик i буде попiд ноги плентатися та заважати. - Годi ж Пх у степ вигнати... - Цього я не кажу, але ти завчасу йди помiж бранцiв та вибери путнiших людей. Я тепер пiду на хвилю спочити, бо мене сон бере. Опiсля я тебе змiню. - На якого диявола брали ми татарiв у полон! Який з них пожиток? - У лiтi треба нам буде робiтника. Ти Пх запри у льоху та постав сторожу. - Звiдкiля стiльки сторожi набрати? На валах - сторожi, вiд лiса - сторожi, поготiвля ставляй, посилай на роз'Пзди, - звiдкiля людей взяти? Сотник уже не чув того воркотiння, бо пiшов у хату. Його приказ мусив бути виконаний, бо й ще дехто з козакiв його чув, а Касян не хотiв перед своПми учнями показувати, що прикази старшин можна знехтувати, Касян був би найохотнiше казав полоненим татарам поскручувати в'язи. Згодом стало усе стихати. Бранцi позасипали. Сторожi козаки ходили по валах. Касян таки на майданi редути поклався на кожусi... Нараз посхапувалися собаки i стали непокоПтися, а далi побiгли, гавкаючи до брами. Касян наслухував. З валу кликнув сторожний козак: - Пугу, пугу! В тiй хвилi поцiлила його стрiла, i вiн повалився на землю, стогнучи. Касян вже був на ногах, скочив на вал i звiдсiля побачив щось неждане: редуту обступила цiла хмара татар. Заки здужав збiгти з валу, почув скрипiння ланцюгiв. Якiсь чорнi постатi спускали мiст. - Сурмач! Труби... - не докiнчив слова, бо в тiй хвилi почув петлю на своПй шиП, i заки вспiв зняти ПП рукою, вона затяглась, i Касян повалився на землю. На нього налягло кiлька людей i стали в'язати, його душила петля. В головi шумiло, а очi вилазили наверх... Та в тiй хвилi послав йому бог таких оборонцiв, про яких i не думав. Йому на пiдмогу прискочили собаки. Лиско й Султанка, як занюхали татар, прискочили й кинулись на ворогiв. Татари Пх не сподiвалися. Султанка хватила татарина за ногу i вп'ялила своП здоровi зуби, аж татарин завив з болю. Лиско скочив другому татариновi до горла i повалив на землю, аж прогриз йому гортанку. Касян, маючи вже свобiднi руки, здiйняв петлю й пiдвiвся. Вiн гатив довкола себе кулаками, мов довбнями. Касян побачив щось таке, що його аж заморозило. Татари силкувалися вiдчинити ворота, лиш Пм те не йшло. Те все вiдбулося бiля брами серед метушнi, але без крику. Крик Касяна за сурмачем прогомонiв безслiдно. Вартовi пильнували валiв i не знали, що тут твориться, бо всюди залягала густа мряка. Касян добув пiстоль iз-за пояса i стрiлив на тривогу. Вiд того посхапувалося все iз першого твердого сну. Надбiгло поготiвля i кинулося до ворiт, куди пхалися татари, силкуючись виломити тяжкi ворота. Один з перших, що вискочили з куреня, був Петро. Вiн чув пiд воротами метушню i галас, та нiчого не бачив. Побiг на вал i запалив смолоскип, вiдтак запалив бочку зi смолою, яка тут стояла з пороховим льонтом. Бухнуло великим полум'ям i стало ясно в цiлiй редутi. Татарва заревла пекельним голосом i рвалась у браму, як нетлi до свiтла. Поготiвля стала до оборони й стала густо стрiляти з рушниць. Та тим не можна було ординцiв здержати. Вони пхались густою даною через мiст, поломили поруччя й стручалися в рiв, де калiчилися на гострих стовпах. Сотник прокинувся зi сну й вибiг босий, у своПй куцiй кожушинi, на майдан. Напад був такий нагальний, що всi потратили голови. Вартовi не знали, що Пм робити: чи бiгти на пiдмогу, чи пильнувати валiв. Тодi Петро задумав щось на власну руку. Прикликав кiлькох молодикiв, пiшли пiд шопу й виточили звiдти гармату. - Хлопцi, берiть порох i сiканцi, давай льонт. Затягли гармату, мов сикавку, пiд браму й налаштували сiканцями. - Геть сюди, козаки, геть вiд брами на майдан! - кричав Петро. - Я гармату поставив. Козаки подались миттю взад. Татарва рванула за ними, й наповнила густо перехiд пiд валом. У цю дiру звернув Петро гармату й приложив льонт до запалу. Було це в ту хвилю, як кiльканадцять татар висипалося на майдан. Гукнув стрiл, мов у бочку, й аж оглушив усiх. Навiть тi татари, що вспiли на майдан дiстатися, замiсть кинутися на обслугу гармати, поставали, мов вкопанi. - Давай другу гармату, - кричав Петро. - Стрiляймо наперемiнку! Заки те сталося, гукнув другий стрiл. Перехiд завалився трупами й раненими. Тут був страшенний крик, що лунав глухо, наче з бочки. - Бий собачих синiв! - кричав Касян. Козаки кинулись на горстку татар i били, чим попало. Касяновi подав хтось великого келепа. Настала рiзня. Петро налаштував гармату залiзною кулею. Вона пробилась крiзь трупи й ранених i попала аж на мiст. За тим пiшла друга, третя... Петро вiддав льонт пушкаревi й пiшов iк хатi, бо почув, що йому кров лице заливаК. Хтось утяв його шаблею по головi. Мiг у замiшаннi хтось зi своПх його скалiчити. Сотник стояв недалеко хати й дивився на храбрування своПх бравих борцiв. Не знав, що з ним твориться. Аж почув, що за його плечима щось тяжко впало. Сотник оглянувся. На землi лежав неживий татарин, а над ним стояв Петро з скривавленим ножем: - А це що? - Нiчого, - каже Петро, обтираючи кров з лиця. - Я йшов саме до куреня, щоби перев'язатися, бо кров менi очi заливаК, та побачив, як татарин пiдвiвся з землi й хотiв тебе, пане сотнику, ножакою штовхнути ззаду. Я його випередив i зробив йому те саме. - Хлопче, тебе ранено. - Нiчого, коли ще на ногах стою. Трохи хтось шкуру здряпав. - Ходи, я тебе перев'яжу, тут тепер без нас обiйдеться. Пiшли в хату. Показалося, що рана була значна. Шабля на шапцi задержалась. Якби не те, то був би йому голову розчерепив. Так говорив сотник, засипав рану порохом i перев'язав полотенцем. - Ти вже там не ходи, без тебе обiйдеться. Ми, слава богу, татарву вiдбили. Але мудрий був той, хто заточив гармату. Те нас врятувало. Петро не сказав нi слова. Вiн чув, що рана зачинаК долягати, бо перед тим серед бойовоП гарячки того не завважив. В ушах стало шумiти, в очах iскорки скакали. Зразу хотiв ще пiти подивитися за Марком, та не мав сили стати на ноги. Голова в нього кружляла, а в висках кров молотом била. Прочування сотника, що буцiмто вже всьому кiнець, не справдились. Татари, побачивши, що туди, до редути, не дiстануться, стали шукати iншого проходу. Вони облягли ПП зi всiх бокiв та стали добуватися до валiв. Тут були перешкодою широкi рови з понастромлюваними колами. Багато Пх тут застромилося. Козаки з валiв з-поза частоколу пражили Пх iз рушниць, з гармат, а дехто таки колодки шпурляв у збиту масу ворогiв. Найслабша сторона показалася вiд лiсу, де, крiм вовчих долiв i ям, не було нiчого. З того боку були дорiжки, вiдомi мешканцям редути. Коли б вороги на тi стежки попали, то нiчого би не здержало Пх увiрватися в редуту. Один рятунок був би, коли б витягти заставу на греблi й пустити туди воду. Та серед тоП великоП метушнi нiхто про це не пам'ятав. Марко вештався всюди й помагав, де було треба. Нагадав собi Петра, й пiшов за ним шукати. Довiдався, що Петро лежить ранений i побiг до нього. Гадав, що застане його в куренi й побiг туди. В куренi горiв огонь. Пасмуга свiтла виходила заднiм вiкном i освiчувала цiлу сторону далеко. В тiм свiтлi побачив, як ватага пiдходить дорiжкою вiд сторони лiсу. - Мати божа, рятуй! - скрикнув вiн. Коло нього не було нi живоП душi. Вмить пригадав греблю й заставу. "Коли б лише на час наспiти", - подумав. Вибiг з куреня й кинувся до греблi. Йшов хильцем, щоб його не помiтив хто. Добравшись до греблi, побiг до застави й став ПП пiдносити. Робота не була пiд силу одного чоловiка, тим бiльше, що рiчка весною багато води набрала й на заставу налягала. Надлюдською силою, тямлячи, що вiд такого залежить доля всiх товаришiв, вiн так довго силкувався, поки застави не рушив. Поволi цаль за цалем пiдносив заставу вгору, аж вода рванула цiлою силою. Задиханий i знеможений не мiг кроку поступитися. Дихав важко, кров била в жилах. Вiн присiв з умучення й забув, що з ним робиться, аж почув, як сюди бiгли якiсь люде, а рiвночасно з долини почувся крик. Вода стала долину заливати. Татари побачили небезпеку й хто мiг, то звертав. До застави прибiгло кiлька людей. - Гляди, Пархоме, заставу вже хтось вiдсунув, вода рветься цiлою силою, а дядько Касян сварив, що про заставу ми забули. - Та ось тут хтось К... - каже другий, що наткнувся на знеможеного Марка. - Поможiть, братики, - говорив слабим голосом Марко, - не можу своПми силами пiдвестися. - Та це Марко! Тебе ранили? - Нi, я знемiгся. - Хiба ти сам заставу вiдсунув? - Як бачите, сам, нiкого тут не було. - Було чого знемогтися. Ця робота на двох, коли не на трьох. Марка насилу пiдвели, вiн ледве ноги волочив. Надворi стало свiтати, а ще боротьба не вгавала. Тепер татари побачили, що нiчого не вдiють, редути не вiзьмуть. Вони стали вiдступати. За ними стрiляли з гармат. Дехто пiддавав думку, щоб сiсти на конi та погерцювати з поганцями в полi. - Буде з них, - говорив Касян. - Ми знемоглись. Татарин подякував би нам, коли б так ми йому поле дали. Нас замало. А тим часом в стодолi жiнки з дiтьми аж тряслися зi страху, що з ними станеться, коли татарам вдасться редуту здобути. Неодмiнно всiх порiжуть. Тепер, коли стрiли переставали, аж душа в них вступала, всi були радi. - Гей, баби, - кликав Касян, - виходьте козакам снiдання варити та ранених обходити! Збiр! - кликав Касян. - Скажiть, хлопцi, кому впало в голову викотити гармату до брами? - Та я помагав, але Петро мене до того закликав... - Славний хлопець, де вiн? Сотник каже: - Вiн трохи ранений, лежить на моПй лежанцi. Тепер я був у нього. Вiн спить. - А тяжко ранений? - питаК Марко. - Нiчого йому не буде. Трохи дряпнув хтось шаблею по головi. Шапка його врятувала. - Тепер скажiть, хлопцi, хто з вас заставу на греблi вiдсунув? - То Марко. Застали ми його там, ледве дихав - так iзнемiгся. - Сам-один! Ну, небоже, ведмежа в тебе сила... - Нiде правди дiти, пане сотнику, - каже Касян, - цих двох бравих козакiв слiд нагородити. Вони врятували редуту. I серед такоП метушнi не втратив жоден голови i робив з власного розуму, що було треба, i зробив добре. - Так тому й бути, - каже сотник, беручись за боки. - До того Петро менi життя урятував, того ви всi не знаКте. Вiн в саму пору заколов татарина, як пiдходив до мене ззаду. Знайте сотника Чуба. Петровi за те, що менi життя врятував, - сто червiнцiв, а за те, що вони обидва так гарно знайшлися, - по оксамитному жупану, по шаблi i рушницi з моКП зброПвнi. Марковi ще дати коня, щоб пiшки не тьопав. Тобi, Касяне, старий товаришу i друже, - моП двi пiстолi срiблом кованi, турецькi, що над моКю лежанкою висять. Вам усiм - моК сердечне спасибi. Сьогоднi в нас празник буде. Бранцi нехай погребуть татарськi трупи. Пiд лiто йде, i стерво занечистить повiтря, що дихати не буде чим. Тепер скажiть, скiльки вас полягло? - Буде п'ять, - каже Касян. - Тих поховаКмо, як лицарiв. Годi, де дрова рубають, там трiски летять. Ще одне хочу сказати: обидва нашi молодi лицарi вiднинi переходять з новикiв у козацтво. - Добре, - каже Касян, - згода, вони вартi цього. На спомин нинiшнього дня даю Пм вiд себе по однiй пiстолi, якi щойно вiд сотника дiстав. - Славно! Ходiмо до Петра! - гукали козаки. - Кажу, що не можна. Вiн спить, нехай перш подужаК, а це буде незадовго. - А я ще мало не забув на своПх оборонцiв, - каже Касян. Вiн став свистати, i на це прибiгли пси, мiж ними була Султанка, а Лиска не було. - А он Лиско лежить, - говорили, - що вiн, неживий? Прийшли ближче. Лиско лежав на татариновi i держав його за горло. Вiн дивився на козакiв зизом i махав хвостом. - От завзятий! Лиску, пусти його, то вже труп. Але Лиско не мiг розняти писка, так йому задеревiв, треба було силомiць розвести вилицi. Лиско ледве стояв на ногах. - Йому зараз теплого молока дати. Бiдний, добрий Лиско! - Всi його стали гладити. Пси стали його нюшити. Султанка була дуже врадувана, пiдскочила до старого осавула i лизнула його широким язиком по лицi. ХV Вiд часу, як у редутi засiли бранцi, не можна було завести давнього порядку. Сотник був невдоволений, i не знав, як цьому порадити. Вiн бачив, що карнiсть у редутi псуКться, i тим найбiльше журився. Мiж бранцями були гарнi молодицi й дiвчата, якi козакам позавертали голови. Козаки ходили, наче зачадiлi, i коли лише сонце заходило i стемнювалося, не було кiнця жениханню. Позаводились пари, якi сходились на рiзних кутах редути, i пiд спiв соловейка заводили своП ахи та охи. Кiлька разiв зачинав розмову з Касяном, та нiколи путнього нiчого не договорився. Касян все розводив руки i говорив: - Годi, сотнику, у степ не виженемо, не на те Пх висвободили, щоб знову в пута попали. Ординцi лише того ждуть, щоб своК вiдiбрати. - Та бiйся бога, Касяне, у нас сiчовий порядок, як можна з жiнками? Козацтво геть знiвечилось, збабiло. Якби так тепер орда на нас наскочила, то далебi, що кожний козак поперед усього хапав би свою дiвчину наперед себе та ховався б у мишачу дiрку, щоб ПП личка часом татарин нiгтем не задряпнув. Тодi ми пропали, а тепер пропадаК наша добра слава у низових товаришiв. Господи! Нащо менi треба було того всього? - Не гнiви бога, сотнику. Дав нам бог велику побiду над поганцем, привели добичу, освободили хрещений народ, а ти ремствуКш i боговi хулиш... - Тьфу на вас, старих i молодих дурнiв. Прийдеться мiж вами вдурiти. Та нi, я кину все, заберу свою мiзерiю i пiду на Сiч, а ви тут робiть собi, що вам завгодно; вибирайте собi за сотника яку Палажку або Катерину. - Сотник сердився, як ще нiколи, i пiшов у свою свiтлицю. - Тим дурним жовтодзюбам не дивуюся, бо то ще зелене, молоде. Побачить хвартушину, то вже м'якне, як вiск, але не можу з дива вийти, що сталося Касяновi? Може, вiн залюбився? От, старий здурiв до краю, i козацьку славу занапастив! - Сотник став сердечно смiятися. - Та я мушу його вислiдити, котра-то йому в серце запала. Тодi бiгме на смiх його поставлю, хай смiються, та, може, це його отямить. Бо так, справдi, не може бути. Старий був строгий i суворий, карав кожну провину в службi, а тепер-то молодики по головi йому скачуть, мов горобцi по полукiпку. Мушу його виловити. I сотник став слiдити за Касяном. Виходив на майдан тодi, коли його нiхто не сподiвався. I вдалося йому. Одного пообiддя, тодi як звичайно йшов спочивати, вийшов сотник iз свiтлицi. Перейшов майдан i зайшов до стодоли. I тут побачив таке, що йому й на думку не прийшло би. Старий Касян сидiв на пеньку й стругав якусь iграшку ножем. Бiля нього бавилось на землi двоК дiток: дiвчина, може, десяти лiт, i, може, шестилiтнiй хлопчик. - Дiдусю, - каже хлопчик, оперши свою рум'яну голiвку на його колiнi, - а вистружи менi шабельку, я хочу татарина бити. - Добре, Iвасю, вистружу тобi шабельку i вчити тебе буду, як нею орудувати, щоби, як виростеш, добрим козаком був... - А наш татко, - обзиваКться дiвчинка, - мав шаблю справдiшню, гостру. Вiн так рубав татар, як вони на нас наскочили, поки його не зарубали. - Татари - поганий народ, моя дитинко, Пх треба нiвечити, бо то нашi вороги. - Дiдусю, а менi не можна шаблi так, як Iвасевi, чому воно так? А я сильнiша за Iвася. - Так уже бог дав, що жiноче iнше дiло, а козацьке iнше... - А я тобi покажу, - каже Iвась, - що я сильнiший i тебе поборю. Вiн схопився i хотiв поборотися з сестричкою. - Годi, дiти, так не можна, - говорив Касян. - Коли б ви побилися, то я нiчого вам не зладжу i сердитись на вас буду. От, краще ви поцiлуйтеся, - ось так, то люблю, а тепер поцiлуйте вашого дiда. Дiти прискочили до Касяна i взяли його за шию та стали цiлувати. Касян кинув стругання i обняв Пх, цiлував у русяву голiвку то одне, то друге i гладив по личку. Не мiг очей вiд них вiдiрвати, як в образок дивився. Сотник дивився на те крiзь щiлину. Бачив лице старого Касяна, i не мiг його пiзнати. Уся суворiсть щезла, лице випогодилося, прояснiло, вiн цiлий сiяв з радощiв. Сотник побачив, що в його яснiючих очах блистiли сльози. "Нагадав, сердега, своПх небожат, може, вони якраз на них схожi, радiК, мов мала дитина. От яку собi мiй друг любов знайшов. - Сотник вiдiйшов зворушений, не показуючися Касяновi. - Не треба старого соромити. Очевидно, вiн не хоче, щоб його пiдглядали". Сотник, йдучи до себе, побачив Петра, що якраз виходив з куреня. "Може, хоч той не звiвся з глузду та, може, щось путнього порадить. Нехай буде, як хоче, але перемiнитися мусить". - Петре, заходь до мене, дiло К. Як ввiйшли в свiтлицю, сотник зачинив дверi i присiв на лавi. - Чи ти бачиш, що в нашiй родинi завелося? - Певно, що бачу, i так не може остатися, коли не маКмо пропасти, - ми тепер збабiли, i не дай боже набiгу, - не здержимо. - Слава богу святому, що бодай вiд тебе одного почув розумне слово, а то й Касян верзе, як здуру, - говорив сотник, розводячи руками. - Iнша причина в козакiв, а iнша в дядька Касяна, - каже Петро. - А ти знаКш яка? - Знаю, та й не дуже старому дивуюся. Ми ж знаКмо сумну iсторiю його життя. Вiн втратив все, що мав найдорожчого на свiтi. Через те вiдбiгла вiд нього усяка радiсть. Не знала душа ясноП хвилi. Тепер знайшов на старостi лiт серед твердого козацького життя двоК дiточок, на його янголяток схожих. Не дивниця, що зм'як, як вiск, i хоче на старостi лiт надолужити собi те, що в молодих лiтах стратив. Я його цiлком розумiю i виправдую, але це не приносить шкоди його лицарськiй славi, i коли зайде потреба, вiн знову перекинеться в давнього Касяна. - Хлопче, ти говориш розумно, як старий досвiдчений чоловiк. - Спасибi, пане сотнику, за ласкаве слово, але не подивуймося старому i не затроюймо ясних хвиль на склонi його життя. Вiн заслуговуК на те, щоб цьому потурати. Увесь курiнь знаК, що вiн з дiтьми водиться, а йому здаКться, що нiхто того не бачить i не знаК; думаК, що радiсть виключно для нього. Й нiхто не смiК з ним нею дiлитися. Йому здаКться, що кожне чуже око споганило б його святощi. Тому я наказав товаришам, щоб нiхто не важився зрадитися, що знаК тайну старого. Нiхто не смiК заглянути в стодолу пiд ту пору, як старий туди пiшов. Бачите, пане сотнику, мене. Я втратив батька дитиною й не дуже його пам'ятаю. Батька заступили менi родичi мого побратима Марка Жмайла. Його прадiд був для мене прадiдом. I коли б я в гуртi людей побачив чоловiка, на старого Грицька Жмайла похожого, чи не зрадiв би я? Я б його по руках цiлував, я б... не знаю, що я би зробив. Петро дуже зворушився. Сотник каже: - Хлопче, нехай тебе обiйму. ТакоП душi, як твоя, я ще не бачив. Але таки скажи менi, як дiло повести, щоб i давнiй лад у редутi завести, й старого не обидити. - Справа не важка, пане сотнику, й до осенi може бути все гаразд... - Цiкавий я - як? - Заснуймо зараз iз того боку редути вольницю й назвiм ПП Чубiвкою. МаКмо бранцiв з Подiлля шiстдесят душ. Зразу вистане. - Хiба ж самi баби будуть хазяйнувати? Мiж ними мало мужчин. - Чого самi? Хiба в нас нема козакiв? А ще й iншi прибудуть; люде знають, де Чубова редута. Хiба самi козаки поженяться й заживуть на слободi. Поля, лугiв, лiсу, лук у нас вистане. Як Петро те оповiдав, сотник не мiг з дива вийти над його розумом i статочнiстю. - Бо до чого воно доведе? Будуть з собою дикi пари воркувати, та лише образа божа з того вийде; й церкву поставимо. - Та як будуть вiнчатися без попа? - Коли б стiльки лиха. Знайдемо попа з попадею i церкву поставимо. - I гадаКш, що до осенi поставимо село як слiд, з церквою i зi всiма порядками? - Не зi всiма, бо не буде в нас нi пана, нi жида, а самi вольнi люде, козаки. А дасть бог, то i школу заведемо, щоб дiти вчилися грамоти. Тодi Чубiвка стане славна на всю УкраПну. - Коли ти так видумав, то даю тобi вдасть. Орудуй всiм i роби, як знаКш. Я нiчого не пожалiю, щоб гаразд все переведено. Тiльки, може, нам сил, робучих рук не стане. - Пане сотнику, коли Пм скажемо, про що йде, то днями i ночами будуть працювати. - А ти вже любив яку дiвчину? Признайся! - Моя дiвчина ще в попелi граКться, а тут ПП нема. - Ну добре! Одна нам буде бiда. Коли нас татарва занюшить, напевно, нiчого не вдiКмо. Скличемо народ на слободу, а татарва наскочить та в ясир поведе. - Будемо так робити, як роблять уходники на диких полях. Будемо стерегтись. А для безпеки прокопаКмо пiдземний льох аж до самоП редути. РозумiКться, що редуту треба поширити, щоби вона не сто, а тисячу народу помiстила. Молодь буде до нас напливати, як мухи до меду. Вишколивши Пх, посилатимемо на Сiч, а вiдтак котрий верне, одружиться тут i заживе спокiйно, не знаючи нi холоду, нi голоду. Iз тоП Чубiвки буде колись оселя, славна на цiлу УкраПну. Уходництво повернеться на нас. Вона набере такоП сили, що й орда нiчого не вдiК. - То правда. Мала сила козакiв добре узброКних поб'К велику татарську купу. То розбишацька голота. Вона лише у великiй купi небезпечна. Татари зле уз-броКнi. Шаблю мав в них хiба десятий, а то все ломаки, кiнськi черепи на дрючку, лук й стрiли. Я мав з ними не раз роботу. Та з ними треба би раз зробити порядок. - Як? - Козацтво мусить здобути Крим, задавити петлею ту шию, якою татарва нашу кров проковтуК. Перекоп мусить бути наш. РозумiКш? З Криму вся бiда йде. Ногайцi i буджацькi татари не були б страшнi, якби в Криму хан татарський не сидiв. - А що сiчовi товаришi на те? - Вiдкладають все до слушного часу, а поки що на Крим, на татарськi та турецькi землi набiгають тiльки. Татари Пм вiдплачуються тим самим i так зволiкаКться, мiсто зробити вже раз путнК дiло й - кiнець. Петра мов запалив до давно придуманого дiла. Не раз хотiв поговорити з сотником, та вже настiльки познайомився з козацькими звичаями, що не слiд молодому старого розуму вчити. Вiн не смiв перший заговорити, i тому радий був, що так воно до ладу склалося, що мiг сотниковi розкласти та пояснити. Зараз того вечора, як вернулися з поля, вийшов на майдан i тут об'явив народовi, що сотник задумав: - Слухайте, товаришi! ЗаснуКмо тут зараз пiд редутою слободу, покладемо село, а тодi, кому охота, нехай жениться i хазяйнуК. - Славно! Ось далебi добре! - Але треба багато працi, бо нiхто нам не поможе, хiба один бог; треба буде добре чуприну нагрiти, щоби до осенi бути зi всiм готовим. Я розмежую, помiряю мiсце, а з недiлi зачнемо рубати дерево в лiсi й хати ставити. - Будемо працювати день i нiч, дай боже здоровля пану сотниковi, що таке видумав. Сотник слухав тих Петрових розпоряджень з хати. "З того хлопця щось велике буде. Розумний до бiса, як старий. I я певний, що вiн дiло виведе на чисту воду. Тодi слава наша пiде гомоном по всiй УкраПнi. То буде Чубiвка, а я тут буду собi таким самим паном, як князь у своПм Острозi або кошовий на Сiчi. Тiльки, що мене нiхто не скине". По тiм всiм каже Марко до Петра; - Чого ти менi того всього не сказав? - А хiба ж ти не довiдався тепер, як вже всi знають? Впрочiм, не було ще часу, бо це все зробилося нинi рано. - ЗнаКш, Петре, що як вже тут стане слобода, то й ми оба тут останемо раз на все. - Анi не думай про те. Як лише дiло покiнчу i заведу лад, ми Пдемо на Сiч. Грiх би, коли б ми, покiнчивши Острозьку академiю, засидiлися за пiччю. То би був закопаний талан. Перед нами будучнiсть. Ми для УкраПни маКмо щось бiльше зробити, чим заснувати одну Чубiвку. XVI Петро мав таку вдачу, що коли що раз задумав i обмiркував, то мусив перевести в дiло, щоб не знати якi перепони стрiнув на дорозi. Так було й тепер. Сказав слово сотниковi, що заснуК слободу, i на це видавав усю свою енергiю. Порозумiвшися з Касяном, котрий за цей план аж вицiлував Петра, вiн подiлив козакiв, новикiв i бранцiв на партiП i призначував Пм роботу. Однi йшли своПм звичаКм робити в полi, iншi йшли до лiсу рубати та возити дерево на будiвлi. Навiть жiнки мусили помагати - мiсити глину, витинати хворост на огорожу, суши- ти очерет на стрiхи. Петро сам розмiряв з Марком мiсця, де мали стати будинки, стодоли, стайнi та клунi. Показалося, що Петро, хоч любив з людьми пожартувати, був строгiший, чим старий Касян. Кожний непослух або недбалiсть, лiнивiсть карав власною рукою дуже болючо. Сотник говорив до Касяна: - З нього кошовий буде, побачиш. - Щира душа, Пй-богу. От, слава небесному, що нам його прислав на потiху... Старий Касян не менше других радiв з того, що закладаКться тут оселя. Вже не треба буде розставатися з тими голуб'ятами. А то вiн страшно боявся, хоч знав, що така розлука мусила б наступити. Вiн бачив той непорядок, який тут завiвся. Значиться, що тому конче треба було покласти край, i всiх бранцiв повивозити десь з редути. Тепер ця журба перестала його гризти. I старий укладав плани на той час, як воно буде, коли вiн стане непотрiбом. Тодi заживе в хатi своПх дiточок, буде Пх голубити, Поки господь не покличе його до себе. - Господи небесний, - говорив собi Касiян у молитвi, - дав ти менi дожити на склонi мого вiку щастя, яке менi i не снилося. Заступала тяжка хмара мою душу, аж тепер пiслав господь ясний промiнь. Слава тобi, боже, i дяка! А як воно добре буде, що матимемо церкву i свого попа. Коли-то я в церквi був? Вже й не пам'ятаю. Касян змiнився до непiзнання, наче вiдмолодiв, а ще й те його радувало, що тепер не потребував критися з своКю любов'ю до тих сирiток. Робив це явно, на очах усiх. Старий радiв, що малого Iвасика саджав на коня наперед себе. Дiти, що не мали нi батька, нi матерi, прилягли до дiдуся цiлою душею. Усюди за ним ходили. Продумав Петро цiлий план села. Вiдзначив мiсце на майдан. Там мала стати церква й попiвство. Хати були довкруги, усi до сонця. Коло кожноП хати - огород. Робота йшла гладко. Вже стали хати пошивати, як раз каже Петро до сотника: - Пане сотнику! До осенi я вже буду готовий. Та нам треба слобожан. Нiхто цього ще не знаК, i нiде правди дiти, не знаю, як до того братися. Признаюся, що навiть того не знаю, в якiй околицi я живу. Знаю, що над Синюхою, недалеко Бога, але як та сторона називаКться, Пй-богу, не знаю. - Вона називаКться УкраПна, а те мiсце - Чубiвка. Про слобожан не турбуймося. Ми пошлемо охочих людей наших. Коли дiзнаються про нашу слободу, то вiстка пiде, як по степу огонь. Так воно i сталося. Роз'Пхалось кiлькоро людей на ВкраПну, i пiд осiнь стали люде стягатися. Мiж iншими приПхало три козаки. Один з них ледве держався на конi. Вони принесли сумну вiдомiсть, що цього року панськi вiйська розбили цiлком вiйсько Косинського, i сам вiн полiг головою. Князь Вишневецький, з яким зачав собi Косинський, заманив його пiдступом у город Черкаси, i тут його вбито. Його вiйсько, кого не вбито, подалося на Запорожжя. Вони якось вирвались iз халепи, взяли хворого товариша й пiшли в свiт за очi. Щасливо натрапили на Чубiвку. - Косинський, хоч добрий козак, а все був шибайголова, неосторожний i легковiрний. Тому i згинув марно, хоч до великого дiла був призначений, - говорив сотник. - Буде це наука для грядущого поколiння: не знаючи броду, годi лiзти у воду. У Косинського замала сила була, щоби з такими дуками мiрятися. Пiд саму осiнь покiнчено оселю на сто домiв. Кiлька хат поставлено на запас, бо стiльки слобожан ще не було. Поки ще мали слобожани перенестися з редути, Петро клопотав голову сотниковi, що треба це зробити врочисто. Треба усе посвятити, й до того попа звiдкiлясь привести. - Ей, коли б то так можна отця Дем'яна Наливайка з Острога... - каже Петро. - Що то за один? - питаК сотник. - Чи то яка рiдня тому зрадниковi Наливайковi? - То рiдний брат Северина. - Я його й знати не хочу. Вiн зрадив запорожцiв i станув проти них на сторонi пана. Того йому запорожцi нiколи не забудуть, а хай його бог заступить, щоби вiн Пм у руки попався. - Вiдкiля, пане сотнику, знаКш про те? - Хiба ж у мене запорожцi не бувають? Який би я був товариш, якби не знав, що на Запорожжi робиться? - Отець Дем'ян, певно, тому не винен, - виправдував його Петро. - Северин був придворним у князя Острозького i мусив слухатися. Отець Дем'ян, певно, його до того не намовляв. То дуже дебела душа, i за нашу православну церкву дав би душу. - Я того всього не знаю, який вiн для церкви, але його браток - то поганець, який не варт козаком називатися, i тому я про нiякого Наливайка чути не хочу. - Я би таки рад, щоби зачинати з богом. - I я того хочу, а хiба нема попа крiм Наливайка? Та про те ще час говорити, церква ще не готова. - Як не готова? - А образи де? А iконостас? А дзвони? Навiть кадильницi не придбав... Я гадаю так. У мене К в Уманi - до Уманi ближче нам, як до Острога, - знакомий пiп, Юрко Книш, гарний чоловiк, i гарно спiваК. До нього напиши вiд мене листа, щоб або готових образiв нам купив, або вишукав богомаза, який би нам всi образи до церкви вималював, якi треба, та щоби роздивився за всею потребою. Та це зараз не зробиться, тоП роботи буде на цiлу зиму. Отож з твоПм святом треба пiдождати на рiк. Петро схопився за голову: - Хiба ж тi бранцi будуть зимувати в редутi? Що з нашоП редути станеться? Треба буде в стодолi печi поставляти, бо померзнуть. А де ж зложити хлiб? - Чого ти так розкудкудакався, Петре? Забери собi Пх хоч би зараз на слободу, а з попом то вiдложим справу на рiк... Нiчого було говорити, коли не можна iнакше. Сотник прийшов у свiтлицю, як приступив до нього старий Максим з козаком Ониськом. Максим каже: - Прийшли ми, пане сотнику, прохати, щоби ти нас пустив звiдсiля, за хлiб та сiль дякуКмо. - А ви куди? - На Сiч йдемо або свiт за очi... - Що вам сталося? Так мене покидаКте? Чому? - Вибач, пане сотнику, за слово. У твоПй редутi завелось таке, що сором козаковi тут пробувати. Говорилося, що Чубiвка - то мала Сiч, i сiчовий закон тут К. I так воно тут було, поки чорт бабiв не наслав. Тепер тут не Сiч, а бабський кагал. Козаки нiвечаться, бабiють, мiсто козацького ремесла вчитися, вони воркують, мов голуби, з дiвками, а старий Касян дiтей няньчить... - Та хiба ж ви не бачите, що всi тi люде пiдуть у село жити, а тут заведеться старий сiчовий порядок? - Бодай так пси траву пасли! Хлопцi забiгати будуть на село до дiвчат, нiкому буде в редутi службу робити. Зле ти, пане сотнику, дiло обдумав, нам того не треба було. - Пождiть ще зо два днi. Я обдумаю дiло ще iнакше. - Нiчого не продумаКш. Один вихiд: вiдiгнати слобожан куди-iнде. Сотник узявся за голову. Справдi, старшi козаки, по примiру Максима, порозлiтаються, останеться сама молодь, а тiй все зелено в головi. Сотник покликав Касяна: - Що будемо робити, старий товаришу? Ми собi бiду напитали, козаки старшi ремствують i втiкати збираються вiд нас. Ось тiльки що Максим з Ониськом подякували за хлiб та сiль. - Хай iдуть з богом, я вiдсiля не рушуся i моПх сирiток вiд себе не дам; а коли на те, то я для себе беру одну хату й зимовиком заживу. Вже пора дати старим костям одпочити. - МаКш, бабо, книш! Ось вигадав! А хто ж у редутi осавулом буде? - А хоч би й той Петро. Чом же не козак? Усьому дасть раду. Якраз надiйшов Петро. - Петре, чи ти знаКш, що козаки перед бабами за Запорожжя втiкають? Ось Максим нагородив менi сiм мiхiв полови. - Боже мiй! Та зараз нинi забираю всiх слобожан на село. - Вiн каже, що хлопцi до дiвчат забiгатимуть, а в редутi собаки сторожити будуть. Нещаслива година. На що я на таке свiй дозвiл дав? - Пане сотнику, таке можуть говорити старi дiди, яким заздро, що нiяка дiвчина Пх не хоче. Але свiт для молодих. Коли б свiт так робив, то би рiд людський мусив загинути. А як господь говорив до наших прародителiв: "Ростiте i множiтеся, iсполняйте землю..." - Але через бабу й Адам в раю не вдержався, -' докинув Максим, що збоку прислухався тiй розмовi. - А господь казав ще iнакше, - говорив Петро - "Не добре Ксть чоловiку Кдиному бути, сотворiм Кму человiчицу". - До чорта зi всiма чоловiчицями, тьфу, - сказав Максим i хотiв вiдходити. - Пождiть, дядьку Максиме, ще одне слово. Правда, що на Сiчi жiнкам пiд карою смертi не можна жити, бо такий закон. - Сам це добре знаю, тому тут не хочу з бабами жити. - Але ти, дядьку Максиме, старий запорожець, i знаКш, що на Запорожжi, поза Сiччю, живуть жонатi козаки й хазяйнують, а коли кошовий закличе, то кожний вилазить iз запiчка, хапаК за шаблю i - знову козак, ще може завзятiший, чим той нежонатий, бо вiн стаК в оборонi своКП небоги та дiточок, правда, що так? - Ну i що з того? - Чому ж би в нас такого не мало бути? Тут, у редутi, то наша Сiч, а там, за редутою, то наше село. А те, щоби молодi козаки не нiвечилися, на це в рада; закон. Не вiльно виходити, та й годi. А хто не послухаК закону, то зробиться з ним те, що й на Запорожжi. Не бiйсь, у старого Касяна тверда рука. - Нi, синку, - каже Касян, - твоя рука твердiша, i я саме говорив сотниковi, щоби тебе на моКму мiсцi поставив. Менi вже час спочити та за пiччю галушки жувати. - Таки так, Петре, й буде. Тебе роблю осавулом у нашiй Сiчi. Порядкування села передай твоКму побратимовi Марковi, а ти заводи тут порядок, як знаКш - Це для мене велика честь по старiм козарлюзi Касяновi тут осавулувати, та я ще замолодий. - Пiшла би я, та боюся, - говорив Касян, - не вiдмовляйся, тебе Ще кошовим не вибирають, а слухай, що старшi говорять. Петро став осавулом у Чубовiй редутi. Проголосив це сотник усiм, що зiбралися обiдати. До них говорив Петро: - За вас, товаришi, я життя положу, але хто мене не послухаК, то далебi так випарю, що йому бiс присниться. У цю недiлю вiдправимо молебень, i всi слобо-жане пiдуть жити на своК хазяйство. Пан сотник дасть кожному по коровi i хлiба стiльки, щоби перезимував, а про все iнше треба самому промишляти. Кожний дiстане i зброю. У вiльних хвилях вiд роботи, коли сурма на валах редути заграК, кожний козак приходить сюди узброКний. Хто би не прийшов, а не виправдався, буде строго покараний. А кому ця кара i раз, i другий не поможе, тодi зi слободи проженемо на чотири вiтри. Жiнкам до редути пiд карою смертi приходити невiльно. Село маК собi вибрати свого старшину, котрого всi мають слухати. Того маК кожний триматися, що я тут проголосив, такий буде наш закон козацький. Розумiли? - Добре, того будемо держатися. - Пам'ятайте, що пан сотник не для примхи так наказуК, лише для вашого добра. Пiд боком орда сидить. Якби не було тут порядку, то вас усiх забере, як кури з-пiд стрiхи, i в ясир пожене. Тепер кожний приступай, хто вибрав собi дружину, хай тебе запишу у реКстр. Слобожане стали оглядатися, а за хвилю приступали парами, хто з дiвчиною, а хто з молодицею. Надiйшла одна така пара: молодий хлопець, якихось вiсiмнадцять лiт зi старшою молодицею, лiт понад сорок. Всi стали смiятися, а Петро, оглянувши Пх, каже; - Ти, Климе, хочеш з нею жити? - Так. - Пiдожди, я тебе зараз звiнчаю. Петро вхопив хлопця за пошиття i став з цiлоП сили парити прутом та по кожнiм ударi приговорював: - Беру собi тебе за жiнку, а iж тебе не опущу. Ось тобi, жовтодзюбий ледаре, ось маКш. Мамине молоко з-пiд носа не висохло, а вiн женився би! Тепер, княгине, прочитаю тобi шлюб... - Iз бабою зробив те саме. - Недавно тебе з татарського пута ослобонили, а ти будеш менi хлопця-молокососа баламутити... Тепер рушай. А того ледаря замкнути ще на добу до льоху о хлiбi й водi... Усi страшно смiялися, а сотник на рундуку аж присiдав зi смiху. Максим каже до Ониська: - А що, товаришу, йдемо? - Нi, лишiмся, той дасть собi раду, i буде порядок. Такого не сором i старому слухати. I справдi, вiдтепер настав порядок, якого давно тут не було. Слобожане пiшли на село жити. Кожний порався пiд зиму в хатi й коло хати дороблював, чого йому не ставало. Петро часто скликував слобожан у редуту, i тут зарядив вправи вiйськовi. Першого, що спiзнився, вибив. Показалося, що Петро строгiший був, чим Касян. А мимо того всi його любили, бо й порядкувати любив, i оповiв щось цiкавого, i на бандурi заграв та заспiвав. Сотник послав з листом до Уманi по образи й за те заплатив червiнцями. Попа Юрка Книша замовлено заздалегiдь, щоби приПхав посвятити церкву, коли буде готова, i повiнчати слобожан. Коли це буде, сотник опiсля дасть йому знати. Вже було по весняних роботах, як Петро скомпонував таке письмо до отця Юрка Книша: "Ваша милость, благочинний отче! Я, товаришь славного сечового Запорожского войска i наказний сотникъ Иванъ Чубi на козацкой редутЬ тогож имене надь рiкою Сенюхою положеной, упорядковавши на способъ козацкiй запорожскiй слободу Чубiвку, прошу со всемъ товариствомъ вашу милость прибыти къ намъ й