обачив бiля себе товариша, було: - А Марко де? - На моПй лежанцi. Добре ти спав, хлопче? Петро злiз з печi й приступив до Марка: - Що з ним, батьку? - Нiчого, подужаК, нехай лише зiпрiК добре. Ми його зараз на пiч перенесемо та добре кожухами вкриКмо. Перенесли його на пiч, у якiй горiв огонь, наче пiд хлiб. - Тепер менi розкажи, Петре, куди ви, небожата, в таку лиху годину чимчикували? - Ми козаки, на Запорожжя Пхали, та в дорозi в снiгу заблукались, з шляху збилися. - А ви ж знали шлях на Запорожжя? - Кожна дорога веде на Запорожжя... - Те-те-те... Як не вмiКш брехати, так кажи правду, ось що. Ви й не козаки, й розуму козацького у вас дасть бiг. З Острога не туди на Сiч дорога. Не козаки ви, а школярi, бо козацького звичаю не знаКте. Нема у вас козацького розуму, бо добрий козак не пускаКться в дорогу в таку пору. - З острога? - питаК наляканий Петро. Йому вже тодi нiяково було, як хазяПн назвав його по iменi. Звiдкiля вiн те все знаК? - З Острога? - питаК наляканий Петро. Йому вже скажу, що я знаю. Твiй товариш був суджений в школi за те, що вибив ректоровi вiкна, хоч вiн того не зробив. За це вибили його дуже болюче рiзками. А опiсля вiн спересердя вдарив брехуна i вбив вiдразу. Через те ви перевдяглися за козакiв i втекли в свiт навмання, мiркуючи, що Запорожжя зараз за бурсацьким тином. Коли б були так трохи ще поПхали направо, були б попали мiж буржацьку орду. Тодi було б вам Запорожжя. На щастя ваше, - так вже вам Пречиста Дiва помогла, - ви натрапили на мою редуту, а то було би вам амiнь. Бо кого степова зима вiзьме в своП обiйми, того не випустить аж до страшного судища Христова. Петро не мiг з дива вийти, звiдки хазяПн те все знаК. Хiба ж тут були вже княжi гiнцi i все розповiли, та ще й пiймати приказали? Петро зложив перед козаком руки, як до молитви, i став благати: - Батеньку рiдний! Не видай нас княжим слугам! Помилуй нашi молодi голови! Мiй побратим нiчого не винен, вiн лише спересердя, що його з наклепу скарали. Довiку вам служити буду, лише захистiть нас, сховайте в себе. - Ех ти, зелене, дурне! Хiба ж я княжий гончий, щоб втiкачiв ловити? Знай мене: я сотник Запорозького вiйська, Iван Чуб, а то моя славна на всю УкраПну редута Чубiвка. Хто попав пiд мiй покров, той безпечний, як у Господа за пазухою. - Та коли б сюди наспiла княжа погоня, гайдуки, так... - Начхати менi на твого князя i його гайдукiв. Хай попробуК мене взяти. Не доказала того орда, скiльки разiв собi зуби вищербила, не вiзьмуть i княжi гайдуки. Шкода, що ти, письменний, та таке верзеш. Петро приступив i поцiлував сотника в руку. Вiн цiлком заспокоПвся та й питаК: - Пане сотнику, звiдкiля ви все про нас знаКте, це для мене дуже цiкаво. - Ха-ха-ха! Невелика штука, а дурному чудо: твiй брат виговорив у гарячцi цiлу вашу iсторiю. - Вiн не брат менi, тiльки побратим. - То ще краще, коли так твердо побратимство держите. Ти його нiс на плечах? - Конi нам попадали, годi було його в степу оставляти на певну смерть... - Гарно, синку! Люблю за це i давай хай тебе поцiлую, як твiй батько. Ти ж з Острога лише задля побратимства утiкав. Будуть з вас люде. За твого Марка заспокойся. Я не таких лiчив, та й вилiчив. Тепер приймаю вас до свого товариства. Побудете тут, козацького звичаю навчитеся. Скучати в мене не будете. А як прийде слушний час, тодi з Богом на Запорожжя я сам вас вишлю. - Сотник обняв i поцiлував Петра в голову. - Тепер посидь ти коло Марка, а я вийду. Там, у печi, К глечик з завареним зiллям. Коли прокинеться, дай йому напитися. Та скажи, як вас зовуть, бо я вас у мiй козацький реКстр заведу. - Я - Петро Конашевич, а мiй побратим - Марко Жмайло-Кульчицький. - Невже ж! - скрикнув врадуваний сотник. - Ви, певно, з-пiд Самбора? - Так, справдi. - Петро Жмайло товаришував зi мною на Сiчi. Враз ми у Крим ходили. Славний козак був, на шаблi мистець. Шкода його, замолоду поляг головою. - Це був рiдний стрий оцього Марка. - От гаразд! Будете для мене любими гостями, а опiсля товаришами. - А я все ще побоююся, що за нами буде погоня. - Дурниця! Кому схочеться за якогось там цапообразного диякона погоню висилати за двома зеленими бурсаками. Та скажи менi, звiдкiля ти роздобув такого лука? Штука неабияка, панська... - Це подарував менi князь, як вернув з походу на Косинського. - Видно, що князь дуже радий з того, що побив Косинського. Невелика штука. Косинський гаряче купаний. Взявся до боротьби з такими дуками, не обчислив гаразд своПх сил. Сотник вийшов. В тiй хвилi Марко пiдвiвся й сiв на печi. Вiн дивився кудись широко вiдкритими очима. Петро прискочив до нього, врадуваний: - Марку! Голубе мiй! Ми безпечнi, в добрих людей, промов до мене хоч слово. Марко не пiзнав товариша. Як Петро наблизився до нього, вiн вiдтрутив його з цiлоП сили: - Геть вiд мене, ти, диявольський дияконе! Не приводь мене другий раз до грiха, я ще одного не спокутував... - Марко кричав. Надiйшов сотник. - Вiн iще в гарячцi, ще не отямився. Ти його напувай пильненько тим зiллям. Не дамо його. Кожного Жмайла два рази жалко. Сотник обернув Марка, щоб перев'язати рану. - От поглянь, як здорово били. Петра аж серце стиснуло. Рана була бiльша, як зразу. Мiсцями повiдпадала шкура. Марка пильнувати лишився Максим. Сотник пiшов з Петром через сiни до куреня обiдати. Курiнь - то була простора кiмната, на яких сто людей. Стiни були городженi з хворосту й обмазанi глиною. Попiд стiнами стояли лежанки, а насерединi, на гаку, висiв чималий казан, з якого йшла густа пара. Пiд казаном горiв огонь. Дим виходив димарем угору, аж пiд стрiху. На стiнах висiла козацька зброя. На почеснiй стiнi висiла iкона Покрова, а пiд нею горiла на срiбнiм ланцюжку лампадка. Здовж куреня стояв довгий стiл, а по обох боках - лави. Петро такого ще не бачив. Вiн не знав, на яку ступити, й що з собою зробити. Сотник каже: - Приймiть до гурту нового товариша, називаКться Петром Конашевичем. Дайте нам Псти. Козаки пiдходили з дерев'яними мисками до кухаря, а той черпав кожному великою варехою. З цими мисками йшов кожний до стола й сiдав, виймаючи з-за халяви ложку. Знайшлась миска i для Петра. Сотник сiв на почесному мiсцi. Вiдтак стукнув до стола i всi повставали. Сотник проговорив голосно: "Отче наш", перехрестив тричi стiл i тодi всi посiдали. У Петра не було ложки. - Џж, товаришу, - глузували козаки. Петро добув ножика, вiдкроПв кусок хлiба й зробив собi ложку. - От бачите, що вмiК собi дати раду. - Коли б менi роздобути кусок яворини, то завтра матиму свою. - Не лише яворина, у нас знайдеться й кривий нiж, - каже сотник. По обiдi пiшов сотник спочивати, а Петро остався i знайомився з козаками. На стiнi висiла бандура. - Чи можна взяти? - питаК Петро. - Як вмiКш грати, то можна. Петро навчивсь грати на бандурi в бурсi. ПристроПв iнструмент i вдарив по струнах. Зразу "пробував пальцiв", а вiдтак заграв дрiбненького, що аж жижки скакали. - Ось мистець! - говорили козаки, обступивши його довкруги. Далi стали притупцювати i вдарили тропака. Петро грав, козаки гуляли, аж попрiли. Тепер вдарив кiлька акордiв i заспiвав думу. Голос у нього був гарний, дзвiнкий та сильний. Усiх узяв за серце, кожний слухав, запираючи в собi дух. У куренi стало тихо-тихесенько. За тим пiшла друга пiсня, як батько виправляв сина в похiд, як сестра виводить братовi коня вороного, а мати-жалiбниця нишком плаче та молитвою супроводжуК, як козак дiстаКться в турецьку неволю... Так усi заслухались, що не бачили, як ввiйшов у курiнь сотник i став позаду iнших. Петро скiнчив сильними акордами бандури. - Бог тебе прислав сюди, сину, - каже сотник i поцiлував його в голову, - такого голосу я ще зроду не чув. Не Џв ти дармо хлiба в бурсi. Спасибi, що розважив душу та повеселив. А що, хлопцi, радi з нового товариша? - Дуже радi! Хай здоровий буде - Хвалiть, та не перехвалюйте, - обiзвався осавул, Касян Байбуза. То був старий високий та сухий, мов вуджена козяча лопатка, дiдуган. Вiн шелепiв тому, що в нього зубiв не було. Був дуже строгий i злючий, а до сотника щирий, хоч не раз на сотника воркотiв, мов старий пес. Сотник зробив його осавулом тому, що знав козацький звичай, як "Отче наш". Розумiв добре всi козацькi й татарськi хитрощi й провадив усюди порядок, як у годиннику. Навпаки, сотник був м'якого серця й на вискоки молодi дививсь крiзь пальцi. Найбiльше ремствував Касян, що сотник псуК тих шибайголiв i не даК Пх вивести на добрих козакiв. На Петра дивився вiн спiдлоба сердито й жалкував, чого вчора того дурного жовтодзьоба пустив у редуту. - Хвалiть, та не перехвалюйте, - повторив ще раз Касян. - Не кожний бандурист буде добрим козаком. Лицарство в шаблi, а не в бандурi. Така бесiда всiм не подобалась, бо Петро всiх взяв за серце, та нiхто не посмiв старому противитись. Навiть сотник скривився на це, та не казав нiчого, лише махнув рукою. Петро показував, що цього не бере собi до серця, та, щоби звернути бесiду в iнший бiк, каже: - Товаришi, а дайте менi кусок доброго дерева та й того кривого ножа, - я собi витешу ложку, бо не буде чим вечерi Псти. Петро сiв на лавцi й став мовчки стругати. Небавом вийшла гарна ложка. Сотник оглянув i каже: - Витнеш таку й для мене. Ти й тут мистець. Ложка пiшла по руках, аж дiйшла до Касяна. Йому вона не подобалась. - Такою ложкою треба два рази так довго Псти. То для дитини ложка, а не для козака. - Годi, батьку! В кого нема в ротi зубiв, то може там i волами заПхати, а в мене помiж здоровi зуби велика ложка не влiзла б. Касян аж закипiв зi злостi. Всi пiзнали, що Петро б'К до його беззубого рота, й радi були, що старому хрiновi так вiдрубав. Старий не знав, що вiдповiсти, й зараз вийшов з куреня. - Чого вiн такий злючий, усе йому невлад. - Вiн такоП вдачi, та при тiм добрий, характерний козак. Але в тебе, Петре, гострий язик. - То лише тодi, коли за що нелюбого завадить, а так я не страшний, побачите. Марко приходив помалу до себе. Дуже пiдупав на силах. Гарячка його знемогла так, що зразу Петро мусив його водити попiд руку. За той час Петро мав нагоду пiзнати цiлу редуту й порядок, який тут заведено. Ця редута, звана Чубовою редутою, або Чубiвкою, була одна з тих, якi козацтво ставило на пограниччi земель татарськоП орди. Вони мали на метi не лише зорити за рухами татар, але ще в разi татарського набiгу орду здержувати, а то й нищити. В редути звичайно посилано iз ЗапорозькоП Сiчi вiддiли запорожцiв, якi змiнялися. З Чубiвкою було iнакше. Тут засiв запорозький сотник Iван Чуб. Вiн ПП побудував, i випосажив у всi потреби, i не хотiв звiдсiля рушатися. Навпаки, вiн завiв тут козацьку школу на подобу Сiчi. Сюди приходили молодi люде, хто мав охоту козакувати, й тут пiд умiлою рукою сотника, пiд умiлою й твердою рукою осавула Касяна Бай бузи ставали справжнiми козаками. Таких вишколених у воКнному ремеслi людей посилав сотник вiд часу до часу на Сiч з окремим реКстром. Хто в той реКстр попав, приходив на Сiч не як новик, а як козак-товариш. Чубiвка лежала на правому березi Синюхи, що впливала до Бога. То був чотирикутник, окопаний iз трьох бокiв високим валом. З четвертого боку притикала вона до великого лiсу. З того боку була забезпечена ровами, засiками, вовчими долами i такими iншими штуками. В потребi можна було випустити з недалекоП Синюхи воду, а тодi цiлий простiр мiж лiсом i редутою заливала широко вода. Щоби остерегти добрих людей, що не туди дорога в редуту, понастромлювано на краю лiсу на тичках черепи з татарських голiв. На двох рогах валiв редути стояли нарiжники, де мiстились по двi гармати. Вали були порослi терниною i дикою рожею, а на верху дубовi палiсади з дiрами до стрiляння. Навкруги валiв був широкий рiв, а в ньому застромленi кiнчастi коли. Хто в той рiв упав, мусив застромитися на палi. В редуту вело двоК ворiт з противних бокiв, з мостами до пiдношення на ланцюгах. У ворота заходилося попiд земляний вал. Редута виглядала зверху, мов який лiс. Всерединi стояла хата сотника з прилiпленим до неП куренем. Хата була широка, присадкувата. Крiм тих двох кiмнат, якi вже знаКмо, була тут i комора, вiд якоП ключ носив або сотник, або, коли його не було, його вiрний товариш Касян. З комори тоП, де хазяПн ховав своП скарби, входилося в таКмний хiдник глибоко i далеко попiд землю - геть аж до лiсу серед великоП гущавини. Коли б у редутi неможливо було вдержатися, то можна було втекти тим льохом у лiс, а тодi поминай, як звали. У самих валах, довкруги невеликого майдану, мiстилися будинки й стайнi та склади на хлiб i пашню, бо Чуб завiв своК хазяйство. Зараз за редутою, по другу сторону рiки, були розлогi поля з усяким хлiбом i пасовиська для товару й коней. В редутi був вiйськовий сiчовий порядок. Були поготiвля й сторожi. Як лише сторожний козак помiчав небезпеку - давав умовлений знак. Тодi робiтники утiкали з поля, скотарi й конюхи заганяли товар i конi всередину редути. Пiдносили мiст i зачиняли ворота. Ця редута стояла близько буджацькоП орди, й частенько стрiчала непроханих гостей оловом. Згадати б ще, що крiм хати всi будiвлi були вкритi землею, й нiяким способом не можна Пх було iззовнi пiдпалити. Нiхто тут не дармував i не нудьгував. Кожний мусив робити, до чого його приставили. Робота була розложена на кожну годину, а хто би зробив не так, стрiнувся з твердою рукою Касяна, який побоПв не жалував. Сотник Iван Чуб, чоловiк п'ятдесяти рокiв, невеликого росту i кремезний, довгi роки працював i думав над тим, як свою редуту зробити нездобутою. Завжди щось улiпшував i щось нового додавав. Його зброПвня мала всього подостатком, а хлiба, солоноП риби, в'яленого м'яса, меду, було стiльки, що можна було перетримати облогу цiлий рiк, коли не бiльше. Слава ЧубовоП школи розходилась по цiлiй околицi. Охотникiв було стiльки, що сотник не мiг вибрати, бо бiльше, як стокiлька людей не хотiв приймати. Касян завiв такий порядок, що однi йшли до хазяйськоП роботи, других вправляв у воКннiм ремеслi: вчились Пздити на конi, стрiляти в цiль, поводитися з гарматою. Так було щодень. В недiлю i свята спочивали, читали Святе письмо тощо. Крiм людей, сторожили редуту ще й собаки, яких було кiлька. То була незвичайна порода собак сильних, розумних i чуйних. Такий пес заПдав на смерть вовка, а татарина занюхав здалека, Пх не припинали, бо своПм нiчого не робили. За ворогiв вважали самих татар. Сам сотник, славний низовий лицар, був м'якоП вдачi. Хотiв, щоби кожному було добре. Любив поговорити i пожартувати, i для того може би не вспiв завести воКнноП карностi, якби не старий Касян. Той завжди дивився на всiх бiсом, був непривiтний, воркотун i дуже строгий до себе i других. Тi супротивнi вдачi двох людей доповнялися дуже добре. Не раз, як Касян починав воркотiти, то сотник тiльки махав руками i втiкав у свiтлицю. Касяновi було все вiльно. Зате нiхто так не Пздив на конi, хоч би який дикий, нiхто так у цiль не потрапив, нiхто так роз'Пзду не провадив, язика не дiстав, як старий Касян. Козаки вважали Касяна за характерника, дуже його боялися, але поважали його за його лицарськi прикмети. Вiдважний, що самого чорта б не злякався. Не завагався б пiти до самого Царгорода i висмикати султановi бороду, коли б йому сотник це приказав. Але й кожний йому пiдчинений мусив виконати приказ, хоч би прийшлося i голову покласти. Тому-то з ЧубовоП редути виходили славнi лицарi, i на Сiчi мали велику пошану. Нашi кульчичане попали сюди взимi. В цю пору не виПздили роз'Пзди. Займались роботою домашньою. УПжджали коней, молотили збiжжя, мололи борошно, заходили товар i ходили на лови в лiс. Робили припаси на лiто. Увечерi сходилися всi в курiнь: i тут не було теж без роботи. А при тiм спiвали пiсень та розказували усячину, або читав один Святе письмо, а всi слухали, хто стругав дещо, кравцi шили, ткачi ткали полотно або сукно - нiхто не був без дiла. Сюди заходив i сотник. Аж дядько Касян вийшов на двiр, поглянув на зорi, а коли пiзня пора була, кричав з порога: - Досить того, спати пора! Кожний кидав свою роботу, вiдмовляв молитву i лягав на лежанку. Нашi новики мусили вчитися кiнноП Пзди. Коли перший раз посiдали на коней, то цiла громада аж за боки бралась зi смiху. - От жаби! У козацтво преться, а на конi сидить, мов гуска на вербi. От вченi! На бандурi граК, а до коня треба його прив'язати. Татарин тiльки дмухне, вже тебе нема. - Та не сердься так, дядьку, поки б вiн мене здув, то я його дмухну стрiлою - каже Петро. - Ов, хвали мене, роте, бо тебе розiрву. - Це не хвальба, дядьку, а суща правда. Коли прикажете, то можу пiти об заклад, що поцiлю в мiсце, де менi наперед прикажете. - З дурнями не закладаюся, - воркнув Касян. - Може, я й дурень, а з луком знаю обходитися краще iнших. На те каже сотник: - Добре, я пiду з тобою об заклад, коли поцiлиш в оцi дверi. - Не так, пане сотнику. Ми напишемо на дверях вугликом колiсце, а я потрафлю звiдсiля десять разiв. - Ти, мудрагелю, глумишся з мене, - каже сердитий Касян. - Я залежуся з тобою, але так, що на десять разiв не поцiлиш анi разу, вчищу тобi десять прутiв на спину оцiКю рукою. - То коли йде об заклад, то мусило б бути те таме й навпаки. На десять разiв скiльки разiв поцiлю, стiльки ж би вам, дядьку, прийшлося хiба вiд мене вiдiбрати прутiв на спину. - Ех, то язиката шельма, - сказав Касян. - Нi, я закладаюсь направду, - говорив сотник. - Що ставиш? - Ставлю червiнця, бо бiльше не маю. - А я ставлю коня, якого собi сам вибереш. - Менi краще кожух придався би, бо мiй десь у снiгу пропав. - Хай буде за першим разом кожух, за другим кiнь, за третiм шабля. - Отже, до трьох разiв. Та ба, у мене лук К, та стрiли пропали. Товаришi, напишiть на дверях колiсце, таке завбiльшки чоловiчоП голови. Сталося це миттю, бо всi були дуже цiкавi. Петро вийняв червiнця i дав Касяновi на руки. Петро принiс свiй лук, подали йому три стрiли. - Нi, - каже сотник, - давай десять. Заклад був, що на десять стрiл маК три рази втрапити. Петро поставився. Першi три стрiли попали в колiсце, одна при другiй. - Мистець з тебе, небоже, виграв ти. Йди ж тепер у стайню й вибери собi коня. Будуть з тебе люде. Касяне, вiддай йому червiнця. А Петро каже: - На конях я не знаюся. Я прошу дядька Касяна, щоб для мене коня вибрав, з кожухом то я скорше дам собi раду. - Не так, хлопче, тобi два конi належиться, бо ти три рiчi виграв. - Коли ласка, то цей кiнь буде для мого побратима Марка. - Нi, це для тебе обидва. Побратим нехай сам доробляКться. А що вiн умiК? - ВмiК Жмайлову штуку на шаблi, - пiдхопив Петро, - тiльки не знаю, чи здужаК ще, бо дуже охляв у тiй недузi. - Я попробую, - каже Марко. - Виступай котрий! - говорив Чуб. Знайшовся охотник. Принесли шаблi, а Марко показав таку саму штуку, як тодi в бурсi. - Далебi, Жмайло, - говорив врадуваний сотник. - Пiзнати птицю, з якого гнiзда. Марку, йди вибирай i собi коня. Будеш мати й кожух новенький. Касян пiшов з хлопцями до стайнi. Старий говорив: - Я гадав, що ти один з другим хоч вчений, а в лицарствi незнайко, так бачу, що нi... Добре. Тепер я вас сам вчитиму, як на конi Пздиться. Довкруги редути в степу стiльки напало снiгу, що не можна було туди на конi пускатися. Конi западали по груди й не хотiли йти. Треба було Пздити всерединi редути по майданi, звiдки снiг вiдгорнули. Касян вчив хлопцiв щодня, й був з них вдоволений, хоч нiколи не переставав воркотiти й сердився за найменшу похибку. Хоча Пх поважали всi й любив Пх сотник, Касян нi в чому не змiнився й так строго й суворо поводився з ними, як i з iншими. ХIII Зараз по Йорданi заповiв Касян лови в великiм Чубовiм лiсi. Такi лови вiдбувалися кiлька разiв зимою, а то iнколи й лiтом. Козаки готувались на це, як на яке свято. В лiсi було повно звiра, i то грубшого. Були тут цiлi стада оленiв, цапiв, диких кабанiв, можна було стрiнутися з ведмедем i диким котом. На тих звiрiв полювали хiба лише взимку, бо Пх ловлено задля хутра, яке вiдтак сотник продавав приПзним купцям. Як лише стало на свiт заноситися, Касян подiлив козакiв на гуртки й порозсилав на призначенi мiсця. На лови йшов сотник теж. Лише молодики мали остатись в редутi, а це дуже не подобалося Петровi. Вiн зайшов до сотника й каже: - Пане сотнику, невже ж i я мушу остатись в редутi? А менi б так хотiлося попробувати мого лука. Вже бiльше двох лiт його маю, та лише раз довелось менi застрелити цапа, як ми з Острога втiкали. - Лук - то заслаба зброя на грубшого звiра. Добре, ти пiдеш з нами на лови, але вiзьми рушницю. Там можеш i з кабаном стрiнутися. - Кабановi теж дам ради з лука. Сотник запорядив, щоби й обидва кульчичане пiшли на лови. Марко взяв рушницю, а Петро таки пiшов з луком, узявши двадцять добрих вибираних стрiл Зi сходом сонця були вже всi в лiсi. Снiгу було повище колiн. Зверху вiн трохи примерз, однак не так, щоб чоловiк наверху вдержався. Як поставали на мiсцях, Касян заграв у сурму i розпочались лови. Козаки з другого боку стали викрикувати. Вони звiра полошили i наганяли на стрiльцiв. Петро стояв пiд грубим буком. Коло нього зараз стояв Марко, далi - сотник, а з другого боку - Касян. На Касяна вийшов великий олень. Побачивши чоловiка, вiн став, потряс своПми великими рогами i став фучати. Петро побачив щось такого, чого дотепер не доводилось бачити. Касян не мав рушницi, лише невеликий нiж. I по-мистецьки вiн тим ножем орудував. Вiдвiв праву руку назад i викинув нiж, котрий улучив оленевi в самi груди. Олень пiдвiвсь на заднi ноги вгору, заричав страшно i повалився на землю. Тепер пiдступив до неживого оленя, вийняв ножа i обтер його об шерсть звiра. "От такоП штуки навчитися б; це краще, чим мiй лук", - подумав Петро, але в тiй хвилi, порючи великою головою снiг на всi боки, йшов на Петра великий кабан. Вiн фучав люто, що вигнали його з логовиська серед морозу. Петро нап'яв лук i вижидав хвилi, коли кабан обернеться до нього боком. А тим часом кабан ступав щораз далi. Окружився цiлий снiговим порохом, начеб у хмарi. Петро скрикнув, i кабан справдi подався вбiк. Тепер прицiлився Петро i випустив стрiлу. Вона поцiлила кабана пiд лопатку. Кабан пiдскочив угору i лише тепер побачив свого ворога. Стрiла стирчала йому в боцi, i вiн кинувся в сторону Петра. - Втiкай на дерево, - кричав Касян, бiжачи з усiКП сили з ножем. Та вже було запiзно. Кабан вдарив рилом Петра i пiдкинув вгору. Петро впав на землю. Здавалося, що йому буде амiнь. Сотник i Марко аж скрикнули i стали щосили бiгти на пiдмогу. - Пропав хлопець! - крикнув, бо саме тодi скочив кабан на Петра, який не мiг видобутись iз снiгу. В ту хвилю надбiг Касян. Надлюдською силою пiймав кабана за оба уха. Ножа держав у ротi. Кабан виривавсь з усiКП сили, намагаючись зачепити iклом. Та Касян держав його своПми жилавими руками, мов клiщами. Вiдтак виждав хвилю, вихопив правою рукою нiж з губи i штовхнув кабана пiд ребро, в саме серце. Кабан захарчав i повалився на землю неживий. Позбiгалися на те диво iншi козаки, що стояли близько. Нiхто навiть не прочував, щоб у того старого сухого козака стiльки сили взялося, бо, говорили всi, легше вола за роги повалити на землю, чим кабана вдержати за вуха. Касян вiддихав тяжко, обтираючи одежу з кровi. Петро встав на ноги, приступив до Касяна i поцiлував його в руку. Те саме зробив i Марко, котрий гiрше налякався, як Петро i трясся, мов у лихорадцi. - Чей же хоч раз признаКшся, - каже Касян до Петра, - що лук не на дика. Був би тобi тельбухи випустив. Ну, чого поставали? На мiсця! - крикнув на козакiв. Усi порозходилися. Лови пiшли далi. Петровi пощастило, що вбив ще два цапи й оленя. На сотника вийшов дик, i вiн його вiдразу положив з рушницi. Стрiл загудiв по лiсi. За тим почулось ще кiлька стрiлiв. В другiм кiнцi дались чути крики. Туди побiгли всi й застали таке, що кiлька козакiв iз собаками обступили ведмедя. Пси присiкалися до нього, торгаючи за кудли. Козаки смiялися та радились, як до нього взятися. Ведмiдь певно не втече. Один хотiв стрiляти з рушницi, та iншi не дали. - Пiдожди, Охрiме, шкода псувати; ану хто пiде на нього з ножем? Говори! Поки хто знайдеться, то собаки порвуть на ньому хутро. - Пiдождiть, я пiду, - говорив молодий кремезний козак. Вiн скинув рукав кожуха з правоП руки. Пiдступив до ведмедя, який стояв на заднiх ногах, а переднiми обганявся вiд собак, мов здоровий хлоп. Побачивши нового ворога, не зважав уже на собак i пустився, ревучи люто, на козака. У нього був отворений червоний рот з бiлими зубами. Козак миттю впхав ведмедевi в рот руку, обвинену рукавом кожуха, а правою встромив йому нiж у серце. В саму пору ухилив голову, з якоП злетiла шапка, бо ведмiдь був би його зачепив за пошиття. - Козак з тебе, Панасе! Далебi юнак. З противного боку надiйшла партiя козакiв, що робила галас у лiсi. Лови скiнчилися. Касян послав додому по вози. Лови вдалися гарно; привезли два кабани, ведмедя, два оленi, кiлька цапiв i лисiв. Того дня не було iншоП бесiди, як про лови. Всi дивилися на старого осавула з пошаною. А вiн анiчичирк. Знову сердитий воркотун дивився на всiх бiсом. Коли зiйшлися увечерi до куреня, пiшла розмова за сьогоднiшнi лови. - Воно пiшло б було краще, коли б менше снiгу було... Як тут ловити, як треба по пояс в снiгу бродити?.. - Тут ще у вас не великi снiги бувають, а там, у нас, на Полiссi, то як звалить снiг, то так занесе хати, що треба людей лопатами вiдгрiбати. - От не говори так, я такого снiгу ще не бачив, щоб хату цiлу засипав. - А я такий снiг бачив, що не то хату, а ратушевi вежу засипало, - каже Петро. - Як? До верху? - До самоП шпички тоП, що на вершку вежi поставлена. - Це вже неправда. - Як неправда? Ось послухайте, як то було. Раз у Самборi падав снiг, бiльше як мiсяць безупинно. Старi люде не пам'ятали такого, й декому здавалося, що господь хоче заморити свiт потопою зi снiгу. Нанесло стiльки, навiяло, що засипало цiле мiсто, а з ратушевоП вежi сама шпичка осталася. В той поганий час випала одному шляхтичевi в Кульчицях потреба до Самбора. Осiдлав коня, закурив люльку i Пде. Байдуже йому. ПереПхав Днiстер, дивиться, а мiста немаК, лише величезна гора снiгу. Що робити? Мiсто буде пiд тою снiговою горою, пiд землею не провалилося, Пде вiн далi, снiг примерз, кiнь не западався, рветься вгору, мусить десь доПхати. Дивиться, а на серединi стоПть шпичка з ратушi. "Ну, слава богу, що я не заблудив". Прив'язав вiн коня до тоП шпички, а далi, як стане порпатися вниз, як стане порпатись, аж добрався до знакомого мiщанина, в якого полагодив своП орудки. А тим часом, поки це та те, засвiтило боже сонечко, подув теплий вiтрець i снiг геть стаяв та поплив у рiку. Виходить шляхтич той на ринок, а його коник висить у воздусi на тiй шпичцi та хвостом вiд бджiл обганяКться. Бачить шляхтич, що не жарти, що коня муха закусаК, даК пахолковi городському золотого, щоби вилiз на вежу i коня вiдрiзав. Пахолок полiз, як рiзне ножем по узденицi, а кiнь бебех униз. - Забився? - Куди там! Шляхтич наставив шапку, i кiнь попав йому в саму середину. - Ха-ха-ха-ха! - стали усi реготати. Касян не вдержав своКП поваги i реготався з iншими. - Здорово ти брешеш, небоже, та скажи менi, звiдкiля там бджоли взялися? - Ось як воно було, дядечку, зараз скажу. Городський сторож держав на вежi кiлька пнiв бджiл, котрi якраз тодi зароПлися. Тодi настав ще бiльший регiт, аж стiни куреня трiщали. Старий Касян поплескав його по плечi та й каже: - З тебе характерник вийде, лише не берись бiльше в кабана стрiлою стрiляти. Не жаль менi, що тебе сьогоднi з бiди вирятував. Я ще зроду так не смiявся, як сьогоднi. Спасибi, що душу розвеселив. - Розкажи ще що, Петре, далебi! - говорили козаки. - Вже пiзня пора, i дядько Касян нажене нас спати. - Сьогоднi-то й дядько Касян нiчого не скаже. Касян не говорив нiчого. Пiдпер обома руками свою стару голову i важко задумався. - Коли так, то слухайте, - каже Петро. - Говорив я за снiг, тепер розкажу вам за воду, бо снiг i вода - то одне. Слухайте. У нас К рiка Днiстер. Вона дуже химерна. Њ рiки поважнi, от наш Днiпро-Словутиця, якого я, нiгде правди дiти, зроду не бачив. Вiн поважний, статечний, от якби наш дядько Касян, дай йому боже вiк довгий. Днiпро пливе з повагою до моря, як необережного кого на собi зловить, то не пустить, але щоб вiн аж на берег виходив i людей або кого ловив, - то нi. А наш Днiстер, лише коли б трохи води прибуло, зараз пнеться на берег i хапаК що попало, коли не чоловiка, то скота, то бодай вiхоть соломи, аби лише з порожнiми руками до моря не плисти. Вiн собi дуже химерний, та це не триваК довго. Не стане води, а вiн знову останками з камiнцями бавиться, та й муркоче, наче кiт, що мишу зловив. Отож одного разу, во время оно, прибуло з весною бiльше води, i давай гуляти по-своКму. А в ту пору гнав один вiрменський купець воли у Кракiв чи Львiв - не знаю. Днiстер якраз розгулявся i всi воли йому забрав, як через рiчку Пх переганяли. Вiрменин переходив кладкою, i його забрало. З тяжкою бiдою чепивсь мотуза, що йому пiдкинули, i вiн вирятувався, але такий мокрий, як хлющ. Занесли його, сердегу, до поблизького панського двора. А в тiм дворi чорт завiв своК володiння й коверзував по ночах так, що нiхто не мiг видержати. Знайшлись смiльчаки, що завзялися з чортом погерцювати, та кожного з них найшли вранцi без голови. Про те знав той вiрменин, але не мiг нiчого говорити, бо сливе живий був. Про ту нiч страшну розказував вiн сам менi ось як: "Зразу, - каже, - я заснув i прокинувся аж десь коло опiвночi, саме в чортову годину. Слухаю, аж ось свистить. Еге, думаю, це чортяки по мене приходять. Що ж менi було робити iнше, як молитися? Бо я так задеревiв зi страху, що нi ногою, нi рукою не можу рушити. А воно все свистить. Раз бiля вiкна, то знову бiля дверей, то десь в печi. А я молюся, та душу господовi поручаю. Чортяки сходяться з рiзних бокiв. Говорю всi молитви, вже й "Вiрую" проговорив, а воно вже менi пiд подушкою свистить. Менi виступаК зимний пiт на чоло, ось моя остання година. Проговорити би ще "Ослаби, остави", i якраз господовi душу вiддати... Не договорив я ще половини... слухаю, а то менi так в носi свистить..." Знову настав страшний регiт. Дядько Касян вiдвiв руку вiд голови, i сам за боки держався вiд смiху. А Петро замовк i нi вусиком не моргне. Касян пiдступив до Петра, поцiлував його в голову i каже: - Спасибi, синку, стократ спасибi! Давно я, дуже давно не смiявся, здавалось, що й забув смiятися, аж ти мене розвеселив. - Що ж вам, дядечку, такого сталося, що ви й смiятися забули? - питали осмiленi тепер козаки, бо таким вони Касяна ще не бачили. - Дiти моП любi, не дивуйтеся менi, старому, що я для вас такий суворий буваю, та хто таке перейшов, як я, той на вiки вiчнi розбратався i зi смiхом, i з веселiстю. I я був молодий i веселий, i до мене свiт божий усмiхався. I радiв свiтом, кожною ростинкою, що з весною до сонця божого свою голiвку повертала. Аж настала для мене страшна хвиля. На ПП спогад мене мороз проймаК. - Та розкажiть нам, дядечку, будь ласка, - говорили молодi козаки, цiлуючи старого по руках. Старий знову задумався i не говорив нiчого. - Я молодо оженився. Зажили ми з жiнкою молодою в однiй балцi. Що вам з того, як вона називаКться. Вона для мене раКм була. Ми поробилися й придбали таких статкiв, що бiльше собi i не бажали. Було у нас двоК дiточок. Донечка Настя, семи лiт, i п'ятилiтнiй хлопчик Iвась. Наслав на нас чорт загiн татарський. Хто знаК, звiдкiля вiн прийшов, бо мiй зимiвник не був при шляху, i добре був закритий у гущавинi. Наскочили нас ненадiйно. Я оборонявся, як лев, поки мене зацiдив татарин ломакою по головi. Я впав без пам'ятi на землю i не знав нiчого, що робилося. Як я прочуняв, то побачив таке, що краще було вмерти. Моя хата i клуня догорали. Скота анi слiду. Не було анi моКП небоги, а двоК моПх дiточок, безвинних янголят, лежало недалеко з розбитими голiвками. Жiнку, вiдай, повезли в ясир, i нiколи я ПП вже не побачив. Пiдвiвся я насилу, викопав оцими руками яму i поховав моПх соколят, а сам пiшов у свiт за очi. Опинився я на Запорожжi у Сiчi. Тут я сидiв так довго, поки не вивчився вiд одного старого дiда татарськоП мови. Перевдягся я за татарина, помазав тiло горiховим вiдваром i з тим пiшов у Крим за моКю небогою шукати. Перейшов його вздовж i поперек. Ходив по тих городах, де ярмарки на християнських людей вiдбуваються. Надивився я на людське горе-муку, та не знайшов того, чого бажалося. Вiд тоП страшноП ночi не покидав мене сум нiколи, i не покине, хiба що стiльки татар-злодiПв наб'ю, що моя помста насититься... Касян замовк i задумався. Всi мовчали. Аж Касян прочуняв, обтер очi рукою, либонь плакав, i сказав твердо: - Хлопцi, пора лягати спати. ХIV Усюди ми бачили весну, та усюди вона iнакше виходить: не так у городi, як на селi; не так у горах, як у степу. I не кожному прийде на думку стежити за ПП приходом i розвитком. ЗачинаКться вiд прибiльшування дня. Сонце йде щораз вище, воно набираК сили, i дужче грiК. Вiд того тане снiг, зима бореться з лiтом i змагаКться не попускати свого володiння над землею. БуваК боротьба дуже завзята. Ще не раз сипне снiгом, зимний вiтер повiК, та таки весна переможе. Приходить теплий вiтрець з далеких сторiн, забираК з собою усю вогкiсть i жене далеко на пiвнiч. Рiчки й потоки набирають жовтоП води i несуть останки зими геть до моря. ПоказуКться перелiтна птиця. Крюкають журавлi, лопотять та погегують дикi гуси. Злiтаються бузьки i бродять по болотах за жиром. Десь-кудись покажеться зелена травка, покажеться вчасна квiтка. Дерева випускають пуп'янки i все так перемiняКться. Де недавно була бiла плахта снiгу, тепер простираються зеленi коври. Пiд небесами жайворонок свою пiсеньку до бога-творця защебече, а тут по болотах скиглить чайка, вiдзиваються цiлi стада жаб, як лише сонце пiде на супо-чинок. ХазяПни лагодять плуги та борони, iз хат висипаються веселi дiти, радiючи, що можуть вийти на свiт божий. ОживаК надiя у серцi кожного на краще, вiльнiше життя. Та не все так бувало на божому свiтi. Нашi батьки не все радiли весною, бо то була пора лихолiття татарського. Не один вiтав весну з тим почуванням, що це його остання весна буде. Бо то була пора татарських набiгiв. Як лише снiг стаяв, вода сплила i теплий вiтер сушив степ, коли стало трави попасти конi, голодна орда бiгла на ВкраПну поживитися. Збиралися поганцi в купи, ладили коней, зброю i сирiвцi ясир в'язати, та в свiй поганий край, мов товар, гнати. Так було кожного року на весну. Це знав добре украПнський народ i ладився до оборони. Сподiвалися того i в Чубовiй редутi i, як лише конем можна було проПхати, виПздили роз'Пзди в степ зорити за рухами орди. ВиПздили в рiзнi сторони. Ночами бачила сторожа з високого валу попал вiд пожарiв на обрiП, то татари так давали хрещеному мировi знати, що вони вже при своПй поганiй роботi. Бережись, християнський народе! Не одна твоя оселя пiде з димом, не один головою поляже, не одна людина в татарськi пута попаде, i не побачить бiльше рiдноП УкраПни, i його не побачить, не приголубить рiдна ненька. Сторожа, бачачи далекi попали, хрестилася та молитву вiдмовляла: "Хорони, господи, мир хрещений". Џздили щоднини роз'Пзди, по кiлька миль далеко i верталися нi з чим. Аж одного дня вернувся роз'Пзд iз пiвночi i сповiстив, що татарський загiн розтаборивсь по цiм боцi Бога, якихось двi милi вiд Чубiвки. Iз табору було чути плач i крики. З того мiркували, що татари ясир везуть. Сотник порадився з Касяном. Поки можна було на щось рiшитися, треба було гаразд розвiдатися, яка там сила i чи дасться Пм ради. Касян рiшився поПхати сам на розслiд i з невеличкою дружиною вибрався пiд вечiр. Ждали на нього досвiта. Сторожа пильно зорила за ним з валiв. Всi дожидали нетерпеливо. Цiлу околицю закривала мряка, як почувся вiд степу тупiт коней, а за хвилю гукнув старий Касян козацьке гасло: - Пугу, пугу! Всi пiзнали Касяна. Забряжчали ланцюги i спустили мiст. Касян вiддав коня козаковi й пiшов до сотника. - Дамо Пм раду: це не орда, а табiр. Орда пiзнiше наспiК. Табiр вижидаК на орду, бо розтаборився неабияк i шатра порозпинав. В таборi К досить награбованого добра, К i бранцi. Треба на них скочити, поки орда наспiК. Вони з Подiлля вертають. Безпечними почуваються, бо i сторожi не поставили, я пiдповз пiд сам табiр i Пх розмову пiдслухав. Я лежав недалеко татарськоП арби i добре чув. Так само непомiтно вiдiйшов я до своПх, та й ось ми. Коли нападати, так не гаючись, бо цiлому загоновi в чистому полi не дамо ради. - Як так, то так, - каже сотник. Вiн вийшов до куреня й запорядив так: - НинiшнК поготiвля остане в редутi. Слiдити пильно й не спати. Налаштувати всi гармати. Може, ми вернемо аж уночi, тому треба нам мати гасло: "КиПв", вiдзив: "Колоти". Тямте! Хто не скаже гасла як слiд, пали з мушкета. Решта козакiв - сiдлати коней i поживитися. Не завадить яку паляницю взяти в кишеню, бо татари не запросять обiдати. Скажiть кухаревi, щоби наварив багато страви, дай боже гостей-бранцiв. У Чуба нiхто не смiК бути голодний. Пiшли до куреня, поПли що попало й вже сидiли на конях. Ватага складалася з вiсiмдесятьох людей. Вiдчинили браму, спустили моста, й цiла чета висипалася з редути, мов з рукава. Оставшi в редутi козаки супроводжали Пх зором, поки не запали в степ далекий. Попереду Пхало двоК козакiв. Вони мали дати знать, коли би що помiтили. Попереду чети Пхав сотник з Касяном. Вони мiж собою радилися, як Пм робити. ДоПхали так до рiчки Бога, й тут запали пiд берегом, начеб пiд землю провалились. - Як нас лише татари не помiтили, то ми виграли, - каже сотник. - Не могли нас помiтити, бо це ще дуже далеко, й мряка нас прислонювала. Сотник дививсь по небi. - Сьогоднi погода буде. Ми пiд'Пдемо до табору й пiдiждемо пiд берегом до заходу сонця. - Розумiю, i я так думав, - каже Касян, - над'Пдемо вiд сонця, то побачать нас аж пiд табором. Довгенько Пхали понад воду, пiд берегом, довгою варiвкою, кiнь за конем. Сотник злiз з коня, пiдповз пiд берег i розглядав татарський табiр. Звiдсiля доходив гамiр i плач бранцiв. Сотник каже: - Ще того нам треба було, чорт татарина до рiки несе. - Ми його спрячемо так, що не побачить свого улуса. - Справдi. Та поперед усього треба нам його гаразд випитати, заки пiрне у воду. Пильнуй його, Касяне, ти мистець ловити "язика". - Ми задалеко заПхали. ПiймаКмо одного злодiя, прийде десять, як той не верне, i нас вiдкриють. Мерщiй завертайте, ось там на закрутi. Я тут остану. Завернули коней i поПхали назад, аж скрилися за закрутом. Касян сидiв пiд берегом за кущем i чатував. Татарин, не прочуваючи лиха, зсунувся з берега й пiшов з кожаним мiшком черпати воду. Касян пiдокрався, мов кiт, i пiймав татарина за карчило: - Як крикнеш, - каже до нього по-татарськи, - зараз зарiжу. Не надумуючись довго, накинув татарина на плечi й побiг до своПх. Татарин налякався, що слова не мiг промовити. Касян, держачи нiж у руцi, став його розпитувати. Довiдались, що зараз, з весною, вибралась орда на Подiлля. Пограбили кiлька сiл, набрали добичi та ясиру й тепер вертають. Наперед послали табiр, а орда скочила ще на бiк за здобиччю. Сюди мають прийти завтра й тодi переправляться на правий берег Бога. - Дурнi ви, - говорив Касян. - Вам було вчора так зробити. Чи ви не знали, що тут недалеко стоПть фортеця? - Ми знали, та ми не сподiвалися нападу, бо все ж до фортецi далеко. - Зв'яжи його, Пархоме, й пильнуй, щоби не втiк, бо наробив би нам бешкету. У тiм мiсцi перестояли, аж сонце стало хилитися до заходу. Яркi променi сонця освiтлювали цiлу околицю. Тодi рушили на давнК мiсце й повиПздили на берег. - Клином, - скомандував сотник. У