Петро з пересердя спустив молоток - i розлягся стрiл. На хвилю притихло гаркотiння та за хвильку розпочалося наново, поки вовки не розшарпали застреленого товариша. Петро, упевнившися, що дверям нiчого не станеться, пiшов у хату й полiз на лежанку, де незабаром i заснув. Як нашi подорожнi прокинулися, то вже був ясний день, хоч того в хатi не було видно. Петро шанував Марка. Сам устав, запалив у печi, обiйшов коней i став варити снiданок. Надворi було тихо й гарно. Днина заповiдалася погiдна й морозна. Вовки пiшли собi, лише слiди по них остались: куски шкiри розшарпаного вовка й останки костей бiдного дiдуся, якого вовки випорпали з снiгу й з'Пли. Немило воно вразило хлопцiв, що з Пх причини не судилося бiдному мiрошниковi зложити костей у святiй землицi. Марко кiлька разiв заговорював, щоб Пхати далi, та Петро й думати про те не хотiв. Поки стане харчiв для них i коней, треба пересидiти тут, бо ледве чи знайдуть кращий захист. Петро вилiз на сам вершок вiтряка й розглядав околицю. Хоч би де деревину побачити, а то один непроглядний степ, вкритий бiлою плахтою. Втiкачi збилися зовсiм з дороги. Не знали анi де вони К, анi в який бiк Пм повернутися. Пересидiли так три доби в хатчинi мiрошника. Харчiв вистало б ще на два днi, а це треба було взяти в дорогу. Коли б хоч за таких два днi знайшли яку людську оселю. Чим далi вiд Острога, тим менше треба було боятися людей i погонi. Пiд вечiр останнього дня прилагодили все до дороги. Мали виПздити, - скоро на свiт божий займеться. I вони, i конi вiдпочили добре. У Марка рана вже добре присохла. Вовки вже бiльше не приходили. I знову днина заповiдалася гарна, коли, помолившися, посiдали на конi й рушили до полудневого сходу. Конi порскали весело, бiжачи по скрипучому снiгу, й Пм було весело. Як зiйшло сонце, то вiтряка вже не було видно. В полуднК нагодували коней, з'Пли трохи сушеноП риби, паляницi й поПхали далi. Та чим ближче було до вечора, тим сумнiше Пм було. Одна турбота Пх мучила, де тут у пустинi взимi переночувати? Џхали навмання все в один бiк. Треба хiба так цiлу нiч Пхати, бо приставати нiде. Настала зоряна нiч, мороз побiльшав, аж трiскотiло. Конi пообмерзали iмлою. Нараз стали перед якоюсь загородою. Невеличкий кусок землi, огороджений високим плотом, у якiм стирчало декiлька присадкуватих верб. - Це, либонь, якась пасiка буде. За плотом не видно було нiякого домiвства. Позлазили з коней i вiдчинили хвiртку. Це була справдi пасiка. Попiд плотом пiд острiжками стояли рядком улiП, обвитi соломою. В однiм кутi лежали порожнi улiП й сухе вербове пруття, присипане грубо снiгом. - Може, знову якого мерця знайдемо? - каже Марко. - Цим разом дуже шукати не будемо. От слава Богу, що К де як-так сховатися. Вони розсiдлали коней, витерли вiхтями i дали в мiшечки пшеницi. Розвели огонь i стали лагодити леговисько на нiч. Так не спали ще нiколи. Вправдi, як були ще хлопцями, не раз ночували з кiньми в полi, та це було лiтньою порою. А тут - зима. Мороз трiщить. Небо засiяне рясно звiздами, що мерехкотять, а Пх свiтло сипле мiльйонами дорогоцiнних камiнчикiв по замерзлому снiговi. Лежачи бiля огню лицем вгору, дивився Петро на яснi зорi й згадував колишнК: рiдне село, широке оболоння, поки не заснув твердим молодецьким сном. Прокинулися далеко ще до дня i зараз вибралися в дорогу. Марко втратив цiлком надiю, щоб вони могли Добратися до цiлi своКП дороги, до ЗапорозькоП Сiчi. Прийдеться Пм загинути в степу. Совiсть не давала йому супокою, що спричинив загибель нiчого не повинного приятеля Петра, якому всмiхалася така гарна будучнiсть пiд могутньою опiкою князя Острозького. Петро був iншоП думки. Колись до краю якогось мусять доПхати. Знайдуть людей, що не дадуть Пм загинути, й Господь не дасть Пм пропасти. З полудня того дня побачили далеко на обрiП великий лiс, i туди завернули коней. Той чорний лiс був окутаний темно-синьою хмарою, бiльшав i поширювався в мiру того, як до нього зближалися. Якесь прочуття говорило ЏМ, що там знайдуть безпечний захист i спроможнiсть вижити. Конi вiдгребають собi сухоП трави з-пiд снiгу, а звiра в лiсi досить, бо не можна собi без того лiсу подумати, особливо взимi. Справдi, лiс був великий, хоч не дуже густий. Велети-дуби й буки витягали своП безлистi конарi високо вгору. Корчiв було мало. Декуди купка тернини, лiщини або малинника, бо пiд тинню таких велетiв годi меншiй деревинi вирости. Якраз сонце заходило, як вони виПздили до лiсу. Високо на деревах лопотiли та покракували ворони, лагодячися до сну. Хлопцi оглядалися на всi боки, шукаючи для себе догiдного пристановища. Петро побачив пiд корчами великого цапа. Вiн дивився здивовано на подорожнiх, неначе б хотiв спитати, чого Пм тут треба? Петровi прийшла добра думка в голову. Вiн злiз з коня, здiйняв з плеча свiй лук, нап'яв стрiлу й став хильцем до цапа наближатися. Стрiла фурнула, поцiливши цапа в груди. Вiн пiдскочив угору й простягнувся мертвий. - Буде вечеря, якоП ми давно не Пли. Взяв цапа на руки й поклав на коня, який зразу боявся й став форкати. ПоПхали далi, шукаючи мiсця, де би Пм переночувати. Була тут невеличка полянка, окру-жена лiщиною i терням.... Тут здавалося Пм найлiпше. Позлазили з коней. Марко нарубав шаблею лiщини, а Петро патрошив цапа. Незабаром загорiвся весело вогонь. Петро вирубав здоровий кусень хребта, застромив на тичку й став пекти над огнем. Огонь порскав, м'ясо припiкалося й розносило приКмну воню. Тим часом конi зачали порпати копитами за сухою травою. Хлопцi так запряталися своКю роботою, так пильно Пм було повечеряти, що й не зчулися, як до них пiдiйшов чоловiк i гримнув над головою: - А якого бiса шляКтеся по моКму лiсу? Хлопцi схопилися з мiсця, мовби хто над ними стрiлив. Бiля них стояв чоловiк у короткiй кожушинi й постолах, пообвиваних ганчiрками. На головi стирчала кiнчаста татарська бараняча шапка. На плечах - рушниця, а за мотузяним поясом - довгий нiж. - А ти, чоловiче, якого бiса зачiпаКш поночi добрих людей та не даКш спокiйно повечеряти? Це такий твiй лiс, як i наш. Петро стояв, держачи на тичцi недопечене м'ясо. - Ти, жовтодзьобе, я тобi зараз покажу, чий це лiс! - кричав старий, хапаючи за рушницю. Петро вмить вiдкинув тичку, вихопив iз-за пояса пiстоль i натягнув молоток. - Не рушся, - гукнув, - а то далебiг уб'ю! Старий пристав на хвилю здивований, а далi став сердечне смiятися. - От, козаки, молодцi! Далебiг я лише вас налякати хотiв. Бачу - школярi якiсь, втiкачi, налякаю, то плакати стануть, та проситися будуть, а я посмiюся, - а то не те, бачу! Ну, згода! Що козаки, то козаки! Вiн наставив на Петра обi руки. Петро встромив пiстоль за пояс i приблизився до старого. - Ну, а ти чого став, як намальований? - каже старий до Марка. - Бери печеню та вiнчай пекти, бо на снiгу ледве чи спечеться i я з вами повечеряю, коли мене не проженете... - Милостi просимо до гурту! Старий поклав рушницю коло себе в снiгу, прикучнув до вогню i став грiти руки. - Одного не можу я змiркувати: звiдки ви цапа взяли? Бачу, що недавно вбитий, а я стрiлу не чув. - Це таке, що голосу не видаК, а стрiляК певно, - каже Петро i показав дiдовi свiй лук. Старий став оглядати цапа. - Мистець, далебiг, мистець, поцiлив в саме серце. Ну, ну... та-бо й лук - якась панська штука. - Вiн птицю на льоту з лука поцiлить, - прихвалював побратима Марко. - Ну, хлопцi, лагодьте мерщiй вечерю, та ходiть спати до мене у мiй зимiвник. Петро врiзав ще м'яса i поклав на грань. - То у вас, дiду, десь тут недалеко зимiвник? - Њ зимiвник, i пасiка, i стайня, буде i вам, i вашим коникам безпечно. Сиджу в самотi, та хiба що деколи гiсть трапиться. - Ви, дiду, певно iз запорожцiв, бо ми якраз на Запорожжя вибралися. - Й не говори, бо сам знаю. Вчилися в школi, десь там щось провинилися та тепер втiкають... - Чому ж зараз говорите: провинилися... - Авжеж, бо зимою втiкаКте. Коли б не те, заждали би до лiта так, як ваш брат-школяр робить. А вам було пильно, хоч як воно в степу зимою небезпечно. За той час м'ясо спеклося. ЗаПдали смачно, а дiд вийняв ще з торби кусок паляницi та обдiлив усiх. - Тепер пора в дорогу, незадовго й пiвнiч буде. - А коли до вас далеко, то, може б, таки тут переночувати, бо дуже-то пiдбилися. - Дурний ти, хоч вчений. ГадаКш, що в лiсi так безпечно? А вовки! Ти втечеш, може, на дерево, а що з кiньми? Останеться сiдло та й копита. Не цурайся гостини, коли добрi люде просять, а то певно того пожалуКш. Хлопцi зiбрали своП статки, забрали решту м'яса i, ведучи коней таки в руках, йшли за старим. Той лiс показався дуже великим, йшли бiльше години, а краю не було. В такiм лiсi можна справдi пропасти. Аж стали перед високою огорожею з плоту i частоколу. За плотом гавкали люто собаки. Старий вiдчинив ворота, придобрив собак, i подорожнi пiшли туди за ним. Недалеко ворiт стояла хатина, обведена загатою з лiсовоП трави. Бiля неП стояла клуня. До неП завели конi, яким старий занiс оберемок сiна. За той час двi собаки вовчоП породи обнюшили подорожнiх зi всiх бокiв i стали лащитися. Одна таки пiдскочила i лизнула на привiтання Марка по лицi. - Добрi ви, бачу, люде, коли Лиско так з вами лащиться, то мудре сотворiння: лиху людину нюхом пiзнаК i не попустить Пй. ЗнаКте, що вiн раз на смерть загриз розбишаку, що хотiв мене, самiтнього, ограбувати. Як схопив зубами за горло, то i не пiкнув. Старий вiдчинив хатчину i попросив туди гостей. На припiчку тлiло. Вiн розвiяв огонь i засвiтив грубу воскову свiчку. - Вiтайте менi, любi гостi! Слава Богу, що напутив вас до мене, дуже вам радий, сiдати просимо. Хата була зовсiм проста: пiч, лежанка, одна лава, стiл, полиця - усе з простих дощок. Над столом - образ богородицi, а доокола нього повiшана в порядку зброя: шабля, пiстолi, двi турецькi рушницi. Видно, що старий колись-то козакував. Старий розвiв у печi вогонь та став подорожнiх приймати, чим хата багата. Принiс iз погребу глечик меду, поставив з мищиною патоку, поклав велику паляницю. - Будь ласка, споживайте здоровi та напийтеся, лише за горiвку вибачайте, бо ПП не маю. - Не дуже-то i нам за нею [3][4]банно '. - Ну, коли так, то ладно. Деколи i у мене вона появиться, коли який купець барильце привезе. - Хiба ж сюди купцi заходять? - А заходять, - я з них живу, продаю Пм мед, шкури, вiск. - Якi шкури? - Та вже ж, що не з мишей, а звiрячi. Њ лисячi, вовчi, ведмежi, сарнячi, оленевi, - звiра тут досить. Вiд них я купую всiляку потребу, особливо порох, одежу, борошно, - що треба. - А цей лiс чий? - Що ж тобi казати, коли не вiриш. Казав, що мiй, а ти за пiстоль хапаКш. Вгадай сам, чий вiн. - Не тому я за пiстоль хапав, - оправдувався Петро, - а то не знав я, який ви чоловiк, а ми все маКмося на осторозi. - Що й казати, - обзиваКться Марко, - ми все погонi виглядаКмо. - Погонi? А звiдкiля? - З Острога, вiд князя... - Смiйтеся з того, кому б там хотiлося зимою за втiкачами ганятися? Коли б ти i крiпаком був, та вiд пана втiк, то ще не важилися би. Зима - не мама. Вони вас вже i так за пропащих вважають, i як у вас був який приятель в Острозi, то, певно, вже й панахиду за вас найняв. - А вам, дiду, не лячно так самому в лiсi жити? - От вигадав! Чого ж лячно? Усюди К Бог. Чого ж менi боятися? Я iз цього лiсу вже двадцять п'ять лiт не виходжу, i тут менi так добре, як у Бога за дверима. Не те, що не голодую, та ще i другого нагодую, коли трапиться. Два рази до року приПжджаК до мене купець: восени - по мед i овочi; весною - по шкури. Привезе менi полотна, солi, тютюну, пороху та олова, борошна на паляницi, сухарiв. Чого ж менi бiльше треба? А коли б лихий чоловiк трапився, то ще не дам себе живого взяти, а моП вiрнi собаки теж за мною постоять. От побудьте у мене який тиждень, то побачите, як тут у лiсi гарно живеться. Нi зимою, нi лiтом менi не вкучиться. Взимi мисливство; от ти, лучнику, коли хочеш, то й завтра пiдемо на лови, лише прилагодь багато добрих стрiл, то заведу тебе в таке мiсце, що не жаль буде труду. А лiтом, то в мене так, як у божiм раю, самому Адамовi не було краще. Ех, коли б побачили! Як лiс стане зеленiти, як трава зацвiте, як пташка защебече, як бджола забринить, як усе стане веселитися, то я старий аж вiдмолодiю. Справдi, тодi й людей не хочу. Навештався я по божому свiту, був на возi i пiд возом, усячини надивився, а тепер вiдпочиваю та Боговi милосердному дякую, що мене в той рай завiв. - Де ж ви, дiду, бували? - Спитай краще, де я не бував, говорив старий, стелячи гостям сiно на долiвцi. - Бував на Запорожжi, з козаками на турка ходив походами. Крим мене знаК, побував я i в тяжкiй неволi бусурменськiй, лише слава Боговi, що не довго, бо вдалося менi втекти, поки на мiсце, у Бахчисарай, завели. Як будете на Сiчi, то поспитайте старих сiчових дiдiв за Ониська Печеного... Що я тепер? Старий гриб, а тодi я молодець був, та що й говорити? Потому я з козаками на море ходив... - А скiльки вам, дiду, рокiв буде? - Скiльки менi буде, я того не знаю, скiльки менi К: вiсiмдесят минуло i на перший пiшло. - Молодший вiд нашого дiдуся, - каже Марко до Петра. - А твiй дiдусь хто такий? - Далеко звiдсiля, аж пiд Самбором, коли знаКте. Йому минуло сто рокiв, як ми ще хлопцями були, та у школу до Острога виПздили. Грицьком Жмайлом звався, не знать, чи ще живий? - Коли живий, то нехай здоровий буде, а як вмер, то царство йому небесне... Жмайлiв я знав на Запорожжi кiлькох. У мiй час було Пх на Запорожжi кiлька. Та не кожний там i Жмайлом мусив зватися. Запорожцi такий химерний народ, що кожному своК iмення приложать, до чого хто вдався, або й так. Ось мiй батько звався Залужний, а мене прозвали Печеним, а як прозвуть раз, то не вiдпросишся i не вiдкупишся. Коли будеш за це сердитися, то вони ще бiльше при своПм будуть стояти. Ось iз чого мене Печеним прозвали. Пiшов я раз з козаками в Крим. Послали мене з другими на розгляди ворожоП сили. Так трапилося, що татари мене пiймали. Привели мене до якогось мурзи та давай розпитувати, що i як, скiльки козакiв прийшло. А я начеб води в рот, - нiчичирк. Хiба ж своПх буду зраджувати? Тодi стягнули з мене сорочку та давай припiкати розпаленим залiзом. Шкварчало моК тiло, а я затяв зуби та й мовчу. I були б мене на смерть замучили, коли б Свята Покрова за мене не заступилася... Як мене так мучили, зробився крик: шайтан! Аллах! Аллах! А тут чую гомiн та стукiтню наших... Наскочила одна козацька чета, як вихор, вирубали татар, а мене освободили... Довго я лiчився з ран, але таки не пропав... I тодi прозвали мене Печеним. - Щасливо воно сталося, що ця чета на них натрапила... - Еге ж! Побратим мене виручив... От був товариш, щирiший рiдного брата... Царство йому небесне! У морi потонув, а я остався. Старий присiв бiля печi, порпав цiпком огонь i важко задумався. Дивився старечими очима на грань, може, там кого iз своПх знайомих у своПй уявi побачив... - Не знаю, як там, у цих великих книгах, що по церквах, написано, бо я неграмотний, але менi здаКться, що в Господа милосердного К така книга, де всi люде списанi i кожному приписана доля, вiд якоП не втечеш, не встережешся. Так цьому й бути. Тому-то нашi запорожцi нiчого не бояться - що мав бути, то й буде. Козак - то так, як муха: бринить, лiтаК, веселиться, аж поки в мед не впаде... - Або в дьоготь, - добавив Петро. - Добре кажеш: або в дьоготь, або поки й яка птиця не проковтне. В хатi стало гаряче, мов у парнiй. Хлопцi роздяглися до сорочок. Довгенько ще внiч балакали. Петро став розказувати, якi тепер на свiтi порядки, та старий йому перебив: - Не хочу слухати нi про людей, нi про Пхнi порядки, вони були i будуть все однаковi, досить менi Пх. Ти краще переказуй менi молитву "На сон грядущий", а то далi забуду все. Петро став говорити молитву, а дiд повторяв за ним кожне слово. В хатi стало тихо. Всi позасинали. На дворi iнколи собаки гарчали, коли пiд сплiток який звiр приближався. Вранцi старий заварив кулешу i побудив хлопцiв. Вони хотiли зараз вибиратися в дорогу. - Ого! Так менi гостину вiдплачуКте? А не думай один з другим Пхати. Перед весною не пущу. Слава Боговi, що гостей дав. Я хоч людей не люблю, а таки iнколи за миром божим скучаю i хочу з добрими людьми повеселитися та побалакати. - Нам, дiду, пильно на Сiч... - ГадаКш, що Сiч он там, за оплiтком, або край цього лiсу? Ще, небоже, не одну паляницю треба буде з'Псти, заки туди дiстанешся. - Хiба ж воно так далеко? - А ти гадаКш, що близько? Коли поПдете тодi, як я схочу, то покажу i дорогу, а коли наперлися, то Пдьте, але надвечiр знову до моКП зимiвки завернете... - А то ж як? - А так, що я вас зачарую i колесом будете Пздити... я характерник... - старий став смiятися. - Може, ви, школярi, й не знаКте, що воно таке характерник? - Характерник - то такий козак, що iз всякоП халепи може себе вирятувати... що його куля не береться... - Ось-бо то й К. - Що з чортом знаКться... - О, то вже неправда. Хiба таке в книжках написано? То неправда, бо характерник i чорта не лякаКться, та й чорта перехитрить, окульбачить, та мов на шкапi Пздить. А при тiм вiн Боговi молиться, в церкву ходить, людям добре творить... Ось який характерник, i про таких я знав... А коли в мене ще останете, то i про тих характерникiв, яких я знав на Запорожжi, розкажу вам. Нiчого було робити. Хлопцям стало нiяково вiдказуватися вiд тоП щироП гостини. Хто знаК, як воно буде далi, чому ж не вихiснувати хвилi. I вони осталися. Зараз другоП днини пiшли на лови. Старий пiшов лише з Петром, бо Марко не мiг ще добре ходити, так йому рана долягала. Петро мав нагоду показати своК мистецтво з луком. Не хибив нi разу. Старий не мiг з дива вийти. Того дня вбили кiлька бiльших штук i з бiдою дотащили Пх додому. По вечерi старий порався коло добичi, знiмав шкуру, чвертував i вiшав в димарi м'ясо, а коли по вечерi полягали, зачинали балачку. - Дiду, - каже Марко, - ви обiцяли розказати нам про характерникiв, я дуже цiкавий почути. - Ти собi будь цiкавий на все. Старайся все своПм розумом збагнути. Чоловiк, що не цiкавий, остане до смертi дурнем. Але ти нiколи не кажи, що ти на що-небудь цiкавий. Ти або слухай, що другi говорять, i на вус мотай, або питай полiтичне так, щоб нiхто не знав, куди ти мiриш. Розумний чоловiк, та ще й козак, куди-iнде мiрить, а поцiлить там, де нiхто того не сподiвався. - Спасибi, дiду, за науку, вона нам придасться, та ти не заговорюй, лише розкажи, що обiцяв, а то завтра нi одного звiра не поцiлю. Буду мiрити в оленя, а поцiлю в дерево... - От i не говори! Хiба ж не знаю нашого брата-мисливця? А що скаже стрiлецька слава? Та вже досить, що обiцяв, то й додержу. Слухайте, поки не заснете... У мiй час жив на Запорожжi характерник - старий Артем Похожий. Нiхто не знав, скiльки йому лiт, бо вiн раз показував себе старим, столiтнiм, дiдуганом, а другий раз - молодцем, хоч пiд вiнець ставай. Вiд других запорожцiв держався осторонь, усiх називав жовтодзьобами та дурнями. Говорив мало. От так вiднехочу кинув кiлька слiв та й замовк. Всi його поважали i боялися. Старшина поважала його тому, що нiхто так не порадив, так дiла не повернув, як Артем. А на язик з ним було пiти дуже небезпечно, бо вiдрубав, мов сокирою. При тiм був вiн неабиякий силач. Возьме, було, коня поперед себе i несе, як ягня. Пiднесе на плечах гармату з колесами, то нiчого. Куля його не бралася: що до нього встрелиш, то вiн i оком не моргне. А вже тих татар, то трощив, як мишей, та ще до них по-Пхньому говорив не гiрш татарина. Раз якось наскочив татарський загiн на нашi степи i зайняв табунець козацьких коней. А тодi якраз коней нам було треба, бо у похiд ладились. Татари захопили i кiлькох молодикiв, що коней пильнували. Дiзнався про те Артем, i, не говорячи нiкому нi слова, сiв на коня, i поПхав. Кошовий навiть погонi не посилав, бо тi, що спаслися, говорили, то татарва з добиччю вже, певно, в Криму. Не знать, куди Артем поПхав, але вiн скорше приПхав до Перекопу i тут вижидав кримцiв. Це все розказували опiсля тi пiйманi хлопцi. Кримцi такi радi, женуть добичу i ясир, аж тут на дорозi стоПть старий жебручий татарин. Здержав Пх та щось по-Пхньому з ними галакаК. Татари здержалися i його обступили. Йому якраз треба було мати Пх всiх у купi, щоб не розбiгалися. Тодi вiн миттю скинув татарську шапку, вiдкинув сиву бороду - вона була у його, бачите, причеплена, а тут довгi козацькi вуси показалися. З-пiд поли витягнув кусень довгого залiза. Говорили опiсля хлопцi, що вдвох ледве то залiзо пiднесли. Тодi як зачне бити, кого попав по спинi, то так i переломив хребет, а кому по головi достанеться, то й мiзок зараз на верха. Усiх побив. Тодi порозв'язував хлопцiв, закурив люльку та й каже: "Ну, хлопцi, пора нам додому". I утрьох пригнали табун коней додому. I гадаКте, що хоч одним словом почванився з свого дiла? Нi. Махнув рукою, начеб вiн лише муху забив. А раз його ляхи пiймали. Намотлошив вiн тих панiв-драгунiв, чи як там вони називаються, а опiсля став та й нi вусом не моргне. В нас усiх i дух завмер, бо вiн нам тодi ватажкував. Ну, не оборонимо, як вiн сам себе не оборонить, - пропало. Кожний втiкаК в комиш. А вони вже й не дивляться на нас, лише в'яжуть Артема, але вiн за кожним разом, як його в'яжуть мотузами, що мали сили, лише рушить руками, то всi мотузи потрiскають, мов те павутиння. В'яжуть знову, а вiн - те саме. Ми з комишiв дивимось, що воно буде. За третiм чи четвертим разом вiн вже - нiчого. СтоПть зв'язаний, як вiвця. Його повели - такий смирненький, що годi. Що сталося? Чи так знемiгся? А вони такi радi, вигукують та веселяться. Неодмiнно настромлять на палю або почвертують живого. Ми ждемо ночi, щоб до себе перекрастися, аж тут Артем як не гукне над нами: "Хлопцi, збирайтеся, тепер ворогам справимо бенкет". Ми гадали зразу, що то його праведна душа при нас з'явилася, а то сам Артем стоПть, як i перше; люлька в зубах, а шабля в руцi. Повiв нас опiсля вночi на ворожий обоз... Господи, що там тодi за бенкет був!.. Усiх перебили, багата здобича лишилася нам у руках. Тодi Артем каже: "Ходiть, хлопцi, покажу вам, кого то вороги замiсть мене пiймали". Приходимо помiж обозовi вози, а там - до великого паля, вбитого в землю, стоПть на грубiм ланцюгу прив'язаний цап. - Що, що? - Ну кажу вам - цап. ГадаКмо собi, воно ж i правда, що Артем, бо хiба ж цапа в'яже хто на ланцюгу до такого паля? От бачите, що то значить бути характерником! - Може, вiн з чортом знався? - каже Марко. - Грiх тобi, синку, таке говорити. То був богобоязливий чоловiк, молився, на церкви давав у Черкасах, вбогого не поминув. То вже такий угодник у Господа був, i Пречиста йому в усiх пригодах помагала... Такi балачки й оповiдання вели вони кожного вечора. Петровi таке життя в лiснiй пустелi дуже подобалося, i радо був би тут посидiв до весни. Та Марко намагався дуже Пхати. Йому вже не давала супокою та думка, що можуть Џх догнати. Вiн просив Петра, трохи не плакав, щоб уже зараз Пхати далi. I Петро дав наклонитися. П'ятого дня заговорив до дiда: - Нам, дiду, пильно на Сiч. - Останьте ще трохи, - просив Онисько, - хiба вам у мене зле? - Нам пильно. - Та воно небезпечно тепер Пхати,- мороз пустив, буде снiг, а може, й метелиця. Пам'ятайте, що тут довкруги нема нiякоП оселi, нiякого захисту, та ще як iз шляху зiб'Ктесь, то пропадете. - А весною, як води порозливають, а опiсля, як татарва рушиться, ще небезпечнiше буде. - Що ж порадиш? Џдьте з Богом, на мотузок вас не прив'яжу. Другого дня вранцi попрощались iз старим, подякували за хлiб-сiль i поПхали. Старий дав Пм багато харчiв на дорогу, нав'язав сiна для коней. Виправляв Пх у дорогу, мов рiдних синiв, розповiв Пм, кудою Пхати. Та коли вже мали виПздити за ворота, вiн зняв з стiни iкону богородицi i благословив Пх у дорогу, достоту так, як дiд Грицько Жмайло зробив, коли виПжджали з Кульчиць. - Поклонiться вiд старого Ониська матерi Сiчi та Днiпровi-Словутицi, i мене пом'янiть у ваших молитвах! - Оставайте здоровi, дiду! Зразу Пхали лiсом, поки знову не опинилися в чистому полi без краю. - Жаль менi цього зимiвника, та й старого дiда. Ти завважав, що вiн прощав нас так, як наш дiдусь? - Його благословення пiде вслiд за нами, - каже Петро, - бо вiн богобоязливий, праведний чоловiк. - Коли б я почував себе безпечним, я увесь вiк звiдсiля не рушився б. Так тут гарно жити... - Добре так жити старому, що вже покiнчив зi свiтом, а молодий не видержав би. Молодого кортить у свiт, мiж людей розуму добути та слави нажити. Старi люде говорять, що те все, за чим люде ганяють, суКта, Молодий, хоч вiрить тому, а все ж хоче сам те все збагнути, iнакше не може бути, бо свiт звiвся б нiнащо. Старий Онисько лишаКться в своКму лiсi при пасiцi, бо вiн уже своК вiдробив. Тепер черга на молодих, поки знову не доведеться лягти за пiччю. Ми призначенi до дiла, до слави... Було вже з полудня. Небо занеслося чорними олив'яними хмарами. Чути було у воздусi вологiсть. Сонця не видно стало. Довкруги стало темнiти. А далi почав падати грубими пластами снiг. Зразу рiдко, а вiдтак щораз густiше. Хлопцi нагодували коней, перекусили, що було в торбi, i поспiшали щосили далi. Онисько розповiв Пм дорогу, куди Пм треба Пхати. Та чи можна було тепер потрапити та й шляху не збитися? Снiг падав щораз густiше, а далi завелася хуртовина. Мело снiгом з усiх бокiв, що на кiлька крокiв нiчого не було видно. Хлопцям стало страшно. Вони мовчали, думаючи те саме. Нарештi простогнав Марко: - Пропали ми, Петре, тут нам остання година, в снiгу загинемо. - Не говори так, Марку! Бог-батько... От краще ми помолимося... Щира молитва iз дна моря добуваК. Як тяжко було з нами недавно, а дав Бог, що знайшли захист один i другий, знайдемо ще... Та воно лише так говорилося, а небезпека була велика. Снiгу нападало багато. Конi cтали постогнувати. Вони дуже знемоглися, бродячи у мокрому великому снiгу. - Менi страшно пече рана, - говорив Марко, - до сiдла обтер.... Може би, лiпше пiшки йти? - Куди? Все ж, що кiнь на чотирьох ногах, то не чоловiк на двох. - Онисько говорив, що тут нiякоП оселi близько не буде. - Хiба ж ми вже вiд Ониська близько? Цiлу днину Пдемо. Не журися, трапиться який-небудь хутiр. Та Петро сам не вiрив у те, що говорив. Вiн говорив на те тiльки, щоб свого побратима не тривожити, але й потiшити. - Петре! - А що? - Чи ти пам'ятаКш нашi Кульчицi? - Як таке можна забути? - Я вже там нiколи не буду... - i вiн зiтхнув важко. - Не говори! У всiм воля Божа, не бути тобi, то й менi не бути. - Я прочуваю мiй кiнець. Менi привиджуКться, що це наше кульчицьке оболоння. Ось там стоПть наша стара церковця, пiд якою твiй покiйний батько поляг... Гм... Бачу i старого дiдуся Грицька: стоПть з образом, як тодi, коли нас прощав... вiн таки мене кличе, Пй-богу! - Тобi, Марку, так привиджуКться, то все так буваК пiд снiгову пору. - Сам не знаю. А чому тобi не привиджуКться? Це так перед смертю. Я це знаю. Тiло завмираК, а душа освободжуКться i тому бачить таке, якого чоловiк здоровий не видить. - Авжеж, щоб там яка душа не була, а не побачить тут нi Кульчиць, нi оболоння, бо це зi сто миль звiдсiля! - жартував собi Петро, хоч йому нi раз не було до жартiв, бо вiд слiв Маркових його проймало жахом, тривогою. Вiн боявся ще одного, про що Марковi не згадував: коли б так тепер надбiгла тiчка вовкiв, тодi було б Пм амiнь. Петро зблизився до Марка й приложив руку до його чола. Воно було гаряче, мов грань, хоч холодний снiг безупинно його облiплював. У висках бив живчик, наче молотком. - Ти, Марку, нездужаКш... - Тихо! ЧуКш? Десь недалеко дзвони дзвонять. Так само дзвонили в самбiрськiй церквi, як приПхав владика на наш екзамен. Ти маКш ще той хрестик? - Певно, що маю... Владика говорив, що вiн нас вiд усякоП бiди вирятуК. - Але дзвони таки дзвонять, що й не говори. - Це в тобi так кров ворушиться. Не думай про те, брате, а краще молися до ПречистоП, щоб за нами заступилася... - Молитися буду, щоб Господь грiхи простив, менi вже не жити... - Не вдайся в розпуку, все буде гаразд. - Менi вже загибати, так загибати. Оцим грiх свiй спокутую. Я ж вбив чоловiка. Але чого ти зi мною гинеш? Ти нi в чому не повинен, тобi би тiльки жити... А менi все одне, чи на шибеницi повиснути за вбивство, чи в снiгу закостенiти, може, так i краще... А тим часом курява не вгавала, але ще бiльше з кожною хвилею дужчала. Петро знав, що це значить. Вiн втратив усю надiю. - Пропало! - крикнув Марко в передсмертнiй розпуцi. - Слухай, Петре. Послухай мене ще раз перед смертю... Лиши мене тут, а сам втiкай, рятуй себе! Я вже не можу на конi всидiти. Рана огнем пече, я мушу злiзти з коня, а йти нездужаю... А як вернеш у нашi Кульчицi, так постав менi пiд церквою на цвинтарi хрестика. - Марку, не говори небилиць, забороняю тобi це. Надворi стемнiло зовсiм. Метелиця не вгавала, а снiгу насипало по колiна. До того взявся ще сильний вiтер, що кидав масою мокрого снiгу на всi боки й залiплював очi та запирав духа. - Бачиш, Марку, зараз буде кiнець бiдi, цей вiтер геть розжене снiгову хмару й випогодиться. Марко мовчав. Конi страшно потомилися, вони тяжко стогнали й ледве волокли ноги. Часто вони приставали й треба було Пх пiдганяти. Петро став стиха вiдмовляти передсмертнi молитви, йому страшно було жаль молодого життя. Ладився, мов сокiл до лету, та крила передчасно пiдломило. В тiй хвилi кiнь Марка спотикнувся й упав зразу на переднi колiна, а опiсля повалився в снiг боком, застогнав i простягся. Петро скочив зi свого коня й з бiдою витягнув Марка з-пiд неживого коня. - Ет, може й так бути, сiдай на мого коня, а я прочуваю, що тут десь недалеко буде людське житло. Марко отягався. - Лиши мене, Петре, тут; менi так страшно спати хочеться. Я ось так приляжу бiля того бiдного коня й трохи продрiмаюся... А ти... Ти втiкай звiдсiля, бо тут смерть! Вiн скрикнув тi слова якимсь нелюдським страшним голосом: "Втiкай!" - Марку, я старший, мене маКш слухати - говорив твердо Петро. - Зараз сiдай на коня! Вiн з бiдою висадив Марка на свого коня, взяв за поводи й, бродячи по глибокiм снiгу, йшов навмання. На свiтi стояла нiч, нiч бiла, як сорочка мерця. Волоклися якийсь час, а далi й кiнь пiд Марком став спотикатися, поки не впав, як i його товариш. Петра аж заморозило. Пропала остання надiя. Вiн узяв Марка пiд руку й так бродили далi нога за ногою. - Не можу далi й кроком рушитися, - говорив Марко, сiдаючи в снiгу. - Лиши мене тут. - Не лишу, - говорив завзято Петро, - пропадемо так вкупi, в братнiх обiймах, як слiд щирим побратимам. Сiдай менi на плечi... - Не хочу... Я останусь тут, а ти втiкай. - Мусиш! Чув? Я приказую! Вiн скинув з себе кожух, нагнувся й пiдсадив на себе Марка, та взяв його попiд ноги. - Держися шиП, та не души, щоб можна було дихати. Тяжко було Петровi нести недужого товариша. Хоч зимний вiтер прошибав до костi, вiн прiв i добував останнiх сил, щоб наперед крок за кроком поступати. Аж нараз... Господи! Чи це може бути правда? Петро почув гавкання собак, що неслось десь здалеку збоку... А може, це лише причулося? Марковi причулися дзвони, а йому - голос собак. Та нi, воно справдi так... - Марку, чи ти чуКш що? - Я давно вже чую голос собак та нiчого не говорю, бо ти кажеш, що менi прочуваКться й сердишся на мене. Та коли ж правда, то пусти мене, я вже вiдпочив i пiду сам. Марковi справдi прибуло сили. Держачися за руки, поспiшали щомога далi на голос. Собаче гавкання ставало щораз ближче, виразнiше помимо виття вихру. - Як К собаки, то К й люде, якась оселя недалеко. Радiй, братику, молитву нашу вислухала Свята Покрова. Тяглися так довгий час, аж стали над якимсь широким ровом, за ним щось сiрiло, начеб лiс, а за тим гавкали собаки. Не знать хто там живе... Хай би й татарин, а все ж - людина. Собаки, почувши чужих людей, ще дужче стали гавкати та присiкатися. Петро став гукати з цiлоП сили: - Гей люде добрi, пустiть подорожнiх! Товариш менi занедужав. Рятуйте ради Бога! - Я тут трохи приляжу, та й вiдпочину... Менi дуже спати хочеться. - Не можна тепер спати, - крикнув сердито Петро. - Хочеш заснути навiки, тепер, коли ми людей знайшли? Крiпись, Марку, вже нашiй бiдi кiнець. Люде добрi, рятуйте мерщiй, душа християнська пропадаК... Собаки гавкали, аж землю гризли. За тим лiсом щось заметушилося, скрипнули десь дверi, чийсь голос закричав: - Пугу! Пугу! - Христа ради, пустiть, бо загинемо. - Хто ти такий, озовись, а то собак на тебе пущу... - Не роби цього, добрий чоловiче, грiха на душу не бери... Ми подорожнi козаки, з шляху збилися, а мiй товариш хворий... - Такий ти козак, що козацького звичаю не знаКш, верещиш, мов баба... Знов собаки прискочили й стали гавкати. Знов скрипнули дверi. Тепер побачив Петро свiтло. Перед ними вiдчинилися ворота, яких Петро досi не помiтив. Вiн рушив наперед, а Марко впав зiмлiлий на землю. - Стiй, дурню, - кричав той чоловiк, - не йди, бо в рiв упадеш, хай спущу мiст. Щось заскрипiло, один чоловiк свiтив смолоскип, другий спускав великий дерев'яний мiст пiвперек рова. - Тепер ходи! - Не можу, товариш зiмлiв, поможiть! ДвоК людей перейшло мiст i взяли Марка на руки. Один свiтив смолоскип i вiдганяв собак. - А ти, небоже, без кожуха вибрався по степу гуляти? - Був у мене кожух, та я його скинув, тяжко було нести недужого товариша... - То ти його нiс? Ну, ну... - Годi було побратима в бiдi лишати... - А лука-то таки не кинув. Ввiйшли в сiни, а звiдси в простору теплу хату... Були врятованi. Напроти них вийшов iз другоП кiмнати високий козак з довгими вусами та чубом, закрученим за ухо. Вiн був босий i в сорочцi. СвоП широчезнi штани попiдв'язував здолу мотузками. Видно було, що вiн тут хазяПн. Марка казав занести до другоП кiмнати й покласти на печi. З нього зняли кожух, роздягли й ззули чоботи, перемоклi вiд снiгу. Козак розняв йому пальцями рота й влив ковток горiлки. Вiдтак натирав йому груди й виски. Йому помагав у тiй роботi другий старший чоловiк. Марко вiдiтхнув важко й створив очi, та знову Пх заплющив. Козак обернувся до Петра й каже: - Твiй товариш хворий, його треба довший час лiчити... - Та чей же видужаК,-сказав заляканий Петро. - Як Бог схоче, то видужаК. Марко вiдкрив знову очi, оглянувся довкруги й спитав: - Петре, де ми тепер? - У добрих людей, парубче, - каже козак. На те Петро: - Ми подорожнi козаки, в степу заблудили... - Хiба я тебе питаю? Бачу, що хрещенi, та й цього менi досить. ЗнаКш, що в Святiм письмi говориться про милосердного самаритянина?.. Як ти голодний, то сiдай Псти, а як нi, то лягай спати, а завтра, то вже поговоримо. - Я дуже голодний, бо вже давно не Пв. - Максиме, подай йому з печi вареникiв, а твiй товариш хай вибачить, сьогоднi нiчого не дiстане, хiба - молока. Петро, заПдаючи вареники, мав час роздивитися по хатi. В першiй кiмнатi, куди ввiйшли з сiней, напроти дверей стояв стiл, застелений бiлою скатертю. На ньому лежали хлiб, сiль, i стояла пляшка. За столом i пiд вiкнами - довгi дерев'янi ослони, застеленi багатими турецькими килимами. На стiнi - образи в золочених рамах. Понад вiкнами - на цiлу довготу стiни полиця, а на нiй - рiзна посудина: дерев'яна, мiдяна, а то й срiбна - миски, полумиски, збанки та чарки. На противнiй стiнi вiд вiкон навiшано всiлякоП зброП: рушницi, шаблi, кинджали, келепи, ножi, все багато срiблом коване. При дверях грубка з зелених кахлiв. Це була свiтлиця для гостей. Петро змiркував, що попав до славного козацького лицаря. Це все по-тодiшньому звичаю не було куплене в краму на базарi, це була воКнна здобича, якою тодiшнi люде величалися, й про кожну рiч умiли сказати, де ПП здобуто. В другiй кiмнатi стояла велика пiч на хлiб з грубкою для тепла i з припiчками, на яких можна було спати. Пiд стiною стояла лежанка, вкрита кожухами. Кiмната не вибаглива, яка трапляКться усюди по селах. Максим постелив гостям на печi. Марка непритомного ледве туди висадили. Надворi змагався страшний вихор. Вiтер бив скажено об стiни хати, начеб хотiв ПП вивернути. Петро вкрився кожухом. Вiн був мокрий до самого тiла. Дякував Боговi за спасiння, бо в таку негоду пропали б у степу певно. Йому дзвонило в ухах, переходило через голову страшне, тiльки що пережите. Вiдтак заснув мертвецьким сном. Захрiп i Максим на лавi. Один хазяПн не спав. Вiн шептав молитву за "путешествуючих". I хуртовина там, на свiтi, не хотiла вспокоПтися... ХII Марко став спросоння балакати: - Господи, я ж не хотiв того... я... не хотiв його вбити.. раз лише вдарив з пересердя... за мою кривду... за неповиннi побоП ще й глузував з мене... Ох Боже, прости менi грiха в передсмертнiй годинi! Петре, Петрусю!.. Лиши мене тут, хай я загину, та мiй грiх спокутую... а ти будеш... ти мусиш жити... ти нi в чому не повинен... ти втiкай мерщiй, тут смерть! Марко скрикнув страшно, начеб справдi побачив смерть з косою. - Дiдусю, ой, дiдусь прийшли, - говорив, мов врадувана мала дитина. - Йду вже, дiдусю, йду зараз... Тiльки з Петром попрощаюся... Дiдусю, - говорив крiзь плач, - я нiчого не винен, я вiкон ректоровi не вибивав, бiгме Боже! Дiдусеньку, чи далека нам дорога на той свiт?.. До Господа небесного... Не лишай мене самого... я дуже боюся... - З ним щось недобре, - говорив до себе старший козак. Встав з лежанки й засвiтив свiчку. Марко сидiв на печi. У нього горiли очi, усе лице було, мов у полум'П. Розкидав руками й безупинно балакав уриванi слова. Козак прийшов до нього й обмацав голову й тiло. Марко його не видiв. ХазяПн закликав Максима, що спав на лавi: - Вставай, небоже, з тим парубком недобре щось коПться. Вважай на нього, я розведу огонь. Зiлля треба заварити. В тiй хвилi Марко крикнув: - Вже йду! - й скочив з печi в обiйми Максима, що його придержав. - Покладь його на мою постелю. Пiшов хазяПн, принiс липового цвiту, кинув у кипучий глечик i всипав патоки. Марко не давався Максимовi: - Гайдуки, голубчики, пустiть мене, не вiддавайте на муки, не саджайте в тюрму! Вiн страшно плакав. ХазяПн помагав Максимовi та заспокоював: - Не бiйсь, синку, нiчого тобi гайдуки не зроблять, ти в безпечнiм мiсцi мiж козаками. Коли дiткнулися болючого мiсця, Марко засичав з болю. Поклали його на лежанку горi спиною. ХазяПн став осторожно його роздягати, поки не добрався до болючого мiсця. Скривавлена сорочка пристала до рани. Треба було вiдмочувати сорочку теплою водою. Показалася велика рана. - Здорово вибили, чортовi сини, дивись, Максиме, та держи його-таки так, поки я не вернуся. ХазяПн пiшов до комори, принiс якогось сушеного листя, яке розмочив у водi. Рану промив теплою водою, обложив розмоченим листям i обв'язав. Тепер обернули Марка i посадили. ХазяПн подав йому кухоль липового вивару з медом. - Пий це, парубче, здоровий будеш. У Марка запеклись уста, аж почервонiли. Вiн жадно глотав солодкий напиток, бо спрага його мучила. Вiд того хворий начеб прочуняв. Дивився на всiх наляканими очима: - Де я? Що це? Петрусю, чи ти тут? - Твiй Петро спить, i ти проспися, ти безпечний, нiхто не рушить тебе, i гайдукiв не бiйся, бо ти мiж добрими людьми, що тебе не зрадять i нiкому не видадуть... Марко знеможений впав на лежанку. ХазяПн поклав йому мокре полотенце на голову i груди. Марко дихав важко й заснув. ХазяПн просидiв коло нього усю нiч, змiняючи полотенця. Максим куняв на лавi, далi прилiг i захрiп. А надворi не вгавала завiрюха. Вихор вив та свистiв на всi тони, бив об стiну снiгом. Достоту чортяче весiлля завелось там, надворi... Надраном здавалося, що минулася в Марка гарячка. Вiн спав спокiйно. Петро прокинувся аж коло полудня. Перше його слово, як не п