о благочестя. На нього звернув особливу увагу, в часi свого побуту в Острозi, царгородський патрiарх Њремiя, i вiн наклонив князя, щоб узяв собi о. Дем'яна за свого сповiдника. З тоП причини о. Дем'ян мав великий вплив на князя. Цiй обставинi треба приписати, що козаки приятелювали з князем, а Пх представник, Северин Наливайко, знаходив в Острозi безпечний захист i вiдпочинок. Поволi зiбрався тут значнiший гурток учених, який зайнявся виданням книжок. Вiкопомним дiлом стало видання БiблiП з передмовою Герасима Смотрицького. Як нашi кульчичане попали в Острог, то школа iснувала вже 10 рокiв. За той час вона гарно розвинулася. Приятель пiзнiшого гетьмана Петра Конашевича-Сагай- дачного говорить, що гетьман вчився в Острозькiй школi, тодi, як там квiтли науки. Зразу тяжко було хлопцям привикнути до такого життя, але з часом вложились у форму бурсацьких i шкiльних порядкiв i були першi мiж своПми товаришами. Ними пiклувався князь, ректор i о. Дем'ян, який частенько брав Пх до себе i навчав того, чого в школi не вчили. Щиру прихильнiсть i батькiвське серце знайшли вони ще в мiщанськiм домi Плескачiв. Усi Пх там полюбили, як рiдних дiтей, i не було недiлi та свята, коли б Пх там не прошено на обiди. Перший раз були там на обiдi, ще як Степан Жмайло пробував в Острозi. При цiй нагодi могли пiзнати родинне життя тих патрiархальних украПнських мiщан. Родина Плескачiв жила в просторiм домi при вулицi Литовськiй. До дому прилягав просторий огород iз садом. Налiво вiд сiней заходилося до свiтлицi, де жили старi Плескачi i приймали гостей. Звiдси вели дверi до дальших кiмнат, де жили сини i зять з дiтьми. На другiм боцi була майстерня, а далi комори i склади шевських матерiалiв. В майстернi покладено лежанки для челядникiв i учнiв. Тут вони спали, Пли i працювали. Лише в недiлi i свята заходила уся челядь до свiтлицi й засiдала до одного стола з хазяПнами. Свiтлиця була простора i ясна, вiкнами звернена до вулицi. Велика пiч з зелених кахлiв, кiлька скринь з усяким добром i широчезна постiль пiд стiною. Пiд образами велика лава, прикрита килимом, i стiл, прикритий бiлою скатертю, на якiм лежало все: хлiб i сiль. Попiд вiкна йшла довга лава. Над вiкнами - полиця з приборами кухонними. Чiльна стiна проти входу завiшана густо образами, на яких пишалися вiнки з польових i огороднiх квiтiв, що Пх святили в церквi по празниках. Перед iконою богоматерi висiла срiбна лампадка. В недiлi i свята приносили сюди другий стiл з майстернi, бо годi було всiм помiститися. Микола Плескач, як уже вище говорилося, давав усьому порядок i надiляв усiх роботою. Коло домашнього господарства поралась Плескачиха з донькою i невiсткою. В суботу надвечiр прятано в робiтнi, i вже аж до понедiлка не було нiякоП роботи. В недiлю рано всi по-празниковому одягненi йшли до церкви. Мужчини - в довгих мiщанських капотах, в високих смушкових шапках, жiнки - в довгих хутрах, обрамлених кращим хутром з куниць. Старий Плескач, брав iз-за образа великий молитвослов i йшов попереду з жiнкою; за ними поступала вся сiм'я зi старшими дiтьми, челядниками й учнями. Малi дiти лишалися зi старою бабусею-помивачкою вдома. В церквi ставали на призначених для себе мiсцях. Плескачевi, як цехмiстровi шевському, належалося почесне мiсце i цехова свiчка. Вiн зараз розвертав свiй молитвослов i спiвав голосно з криласом. В тiм порядку вертали з церкви. Жiнки, пороздягавшися, виймали з печi зварену ще рано страву й ставили на стiл. Тепер мали право сiдати до столу челядники, учнi й парубки, що доглядали коней. Дiвки вiд корiв обiдали окремо. Вони мусили при обiдi послугувати. Обiд зачинався молитвою, котру вiдмовляв голосно старий Плескач. Пiд час обiду нiхто не говорив. Лише сьорбання й жування було чути. Степана Жмайла посадили на почесному мiсцi. За ним посiдали хлопцi. Хоч вони молодi ще були, та не випадало саджати Пх мiж челяддю, бо то спудеП вищоП княжоП школи. Лише як поставили в збанках мед, розв'язалися язики, й розпочалася гутiрка. Плескач приказав кому-небудь повторити нинiшнК казання в церквi, яке було ЊвангелiК. На ту тему велась розмова. Плескач не мiг тому подарувати, хто в церквi не вважав на слово боже. Аж пiсля того пiшла розмова на iнший шлях. Плескач випитував про те, як Пх князь прийняв, i оповiдав про мiсцевi вiдносини. Степан розказував про вiдносини в Самбiрщинi, про переслiдування православних, про те, що православним не можна ставити церков у серединi мiста. Говорив, як то королiвськi комiсари хотiли записати шляхту всупереч Пхнiм клейнодам i шляхетським грамотам у iнвентар, як шляхта аж шаблею мусила оборонятися та силою комiсарiв прогнала. Бо ж Пхнi привiлеП шляхетськi походять ще вiд князя Льва. Плескач слухав усе те, хитаючи головою, а далi каже: - Слава, честь i поклiн нашому князевi, його милостi Костянтиновi, щасливi ми, православнi, пiд його могучою рукою. За його плечима ми безпечнi, мов у Бога. Нiхто нам нашоП благочестивоП вiри не смiК чiпати, а церкви нашi ставить сам князь, великолiпнi i багатi. У нас свобода. Нема нiякого гнiту. Ось я був собi бiдним шевцем, коли сюди прийшов, як його милiсть прикликав сюди усяких ремiсникiв, рукодiльникiв, а тепер я не послiднiй, як бачите, багач. А всього доробився власною працею i пильнiстю, нiкого на грiш не покривдив. I нiчого, i нiкого менi боятися, хiба страху господнього. Њ в мене всього подостатком, ще й на бiдних стане. Нiхто менi того не вiдбере, бо нашого Острога нiхто не здобуде. Татари кiлька разiв заганялися, коли-то хотiли захопити в ясир княжу дочку Катерину, що за князя Радивила вийшла. Нiчого не вдiяли, лише зубiв наломили. - Чи ви ведете своК ремесло на замову? - Нi, я роблю на запас. Потiм своП вироби розвожу по ярмарках. МоП ярмарки мiж Львовом i КиКвом. Великi пани в моПх чоботях ходять, бо в мене товар добрий i тривалий. На партацтвi я свого знаку не дам. Врештi, я мушу другим за примiр служити, бо я старший у шевському цеху. - А який ваш знак? - Який? Три звiздочки - на зап'ятку, мiж пiдковою побiч себе, а одна, бiльша, - спереду. Такi самi знаки ставлю на шкурi всерединi халяви. Нiхто Пх не бачить, бо вони закритi пiдшивкою. Лише як пiдшивку вiдпореш, то Пх побачиш. Це на те, щоби нiхто знакiв на зап'ятку не пiдробляв на партацькiм чоботi i мого верстату не знеславлював. Я зараз пiзнаю фальш, бо нiхто не потрафить звiздок розмiстити, як я сам своКю печаткою. - А коли б ви такого зловили? - Го-го, за це велика кара. Цех може його з шевськоП корпорацiП викинути, i нiколи вже не мiг би бути майстром. - А як тут у вас татари поводяться? - То дуже добрi люде. Одне, що не мають трункiв, бо цього Пм Пхнiй пророк заказав. Вони працьовитi i додержують слова. Нiхто Пм не робить кривди, ПхньоП вiри нiхто не чiпаК, тому вони е добрими сусiдами, а за нашим князем то пiшли б в огонь, так його люблять. По-нашому говорять вже, як би й ми, хоч мiж собою усе галакають по-своКму. - Щасливi ви, що такого доброго князя маКте... - Нашому князевi дай Господи много лiт прожити, бо що потому буде, то Господь знаК... Плескач задумався i став хитати головою. - А хiба ж що? Нема в нього дiтей? - Та що з того? Найстарший син Януш цiлком вiдвернувся вiд прадiдноП церкви. Вiн уже лях, не наш... - А князь на те позволяв? - Що маК робити? Бачите, мама була ляшка та й сина за собою потягла, а решти доконали КзуПти та й перевертня з нього зробили. - Я би на те не позволив. Видно, що в панiв iнакше жиють, як ми, простi люде. - Нi, ви того не знаКте, який князь строгий чоловiк. Його син Януш, а так само й iншi два сини, не смiють при батьковi сiсти, анi словом вiдiзватися, поки не дiстануть на те дозволу, не смiють нiчого зробити без дозволу князя. Говорять, а ми то всi добре в городi знаКмо, що князь дуже гнiвався на сина, грозив, просив ,- не помогло нiчого, а тепер князь сина дуже любить, може, за те, що такий впертий. Другий син Костянтин, зразу гуляка великий, вiдтак i вiн став перевертнем, а тепер богомолець. Нiчого з нього не вийде. Може, ще з наймолодшого, Олександра, вийде що путнього. Вiн теж з ляшкою вженився, але, певно, старий князь сам виховувати буде внукiв i не пустить Пх на чужину, бо вже на Янушевi попiкся. Чимало клопотiв та гризот перейшло понад головою нашого доброго князя. А та його братанка по Iллi, княжна Гальшка, скiльки князь мав iз-за неП i ПП матерi процесiв, боротьби з ПП мужами та з тестем, вiтчимом. - Вона вже не жиК? - Господь змилувався та й забрав ПП до себе. Вона була божевiльна, таке Пй Господь дав. Бувало, не можна було видержати, як зачне, бiдна, на замку з своКП вежi голосити та кричати. Кажу вам, аж морозом проймало. Цiлий город, почувши ПП плач, крик, тiльки хреститься, а дiтвора ховаКться по кутах та плаче налякана. ТакоП долi не хотiв би я мати i за тi княжi скарби, за те золото, що маК його наш князь пiд своПм замком... I вiд того часу князь посумнiв, згiркнiв та лише в молитвi шукаК розради, потiхи. Бiдний вiн. Вiн неприступний нi для кого. Одна його дочка, Катерина, вмiла з батьком дiйти до ладу, вона одна могла роз'яснити його чоло. Страх як ПП князь любив. I тому, коли хто потребував князя, то хiба через отця Дем'яна або княжну Катерину дiпнув свого. Плескач оповiдав те про княжi справи, що знали всi острожане, а що кульчичан дуже цiкавило, як нове, нечуване. Степан мотав на вус i запам'ятовував, щоби вiдтак дiдовi Грицьковi розповiсти. Хлопцi цiкаво й радо слухали, бо вiдтепер Пх доля була зв'язана на довгi часи з тим славним паном на Острозi. Вже стало сонце хилитися на захiд. Хлопцям час було вертатися до бурси, а Степан з наймитом ладився в дорогу. Плескач вишукав Пм певну, дуже чисельну компанiю солярiв, що Пхали з Острога до Дрогобича. Можуть разом переПхати геть поза Львiв, значиться, поза той страшний Янiвський лiс. Прийшла хвиля розстатися. Марко розплакався. Петро закушував губи, щоби не плакати вголос. Усiм було жаль. Розставалися на довгi лiта, а може, нiколи вже не побачаться. Це в божих руках. Степан не втерпiв, щоб востаннК не сказати, може, вже десятий раз: - Хлопцi, вчiться, слухайте старших, не зробiть сорому нашому шляхетському родовi Жмайлiв. - А до нас заходьте, коли вам буде завгодно, як до своПх рiдних, - говорила Плескачиха Пм услiд. V Плескачi справдi любили кульчичан. Вони радiли, як на них з усiх сторiн спливали похвали за Пх пильнiсть i статечнiсть. Хлопцi розвивалися i росли-таки на очах. В мiру того Плескач бiльше про них непокоПвся. - Занадто вони вирiзняються вiд своПх товаришiв, бiльше звертають на себе увагу, а я боюся, щоб той Северин не збаламутив Пх i не намовив до козакування, - говорив часто Плескач до своКП жiнки. - Не одного вiн уже заманив. Для них ще час, аж розуму наберуться. Я не вспокоюся, поки з отцем Дем'яном не поговорю. I справдi, одноП недiлi пiшов до о. Дем'яна i розповiв свою турботу: - Знаю, що вони будуть лицарями, i така доля Пх не мине, але на мiй простий розум виходить, що вони сотворенi на щось кращого, що бiльшу користь принесе нашiй православнiй церквi i нашому народовi, як пiти в козаки i там або голови молодецькi зложити, або в ясир попадуть, або... на колi згинуть... О. Дем'ян вислухав його уважно, бо його поважав, i каже: - На тих хлопцiв я маю особливе око. I Пх милiсть не байдужий. Ми Пх уже заздалегiдь до чого iншого призначили, - то неабиякi голови. Не розумiю, чого тобi за них так побоюватися? Плескач помовчав хвилю, заки перемiг себе, а далi каже: - Одного боюсь я. Ваш брат Северин маК на них великий вплив, вони його обожають, знаю це, бо хлопцi часто до мене заходять i чую Пхнi розмови. Северин - то вершок козацькоП досконалостi, врештi, я i всi, що Северина знаКмо, тоП самоП думки. Коли би так Северин закликав Пх до себе, то покинули б усе й пiшли б за ним на край свiту, як уже багато бурсакiв пiшло. Отож я б прохав вашоП милостi звернути на це увагу пана Северина, щоб тих хлопцiв не займав. Бо я також маю право пiклуватися ними, - дав менi його Пх батько. - Про таке, то я й не подумав, i не думаю. Знаю, що мiй брат Северин не раз менi про хлопцiв говорив, що вони йому по нутру, але то вiн без мого вiдома й дозволу не зробить, щоб дiтвакiв баламутити. - Ваша милосте, поки ваша милiсть про це довiдаються, поки попросить дозволу, може бути запiзно, бо як Пм лиш слово скаже, то полетять пташки з клiтки i поминай, як звали, а велика була би шкода. На мiй простий розум, треба б забезпечитися наперед. - То я тебе розумiю так, щоб я Северина остерiг. - Так, так, ваша милосте, я сам не смiв того договорити, я дуже прошу. - Плескач поклонився о. Дем'яновi в пояс. - Можна й так, при найближчiй стрiчi поговорю з ним. Плескач був дуже радий, начеб любих хлопцiв за десять замкiв заховав. О. Дем'ян додержав слова i при першiй стрiчi заговорив до брата: - Ти знаКш оцих пришельцiв од Самбора? - Того лучника Петра i того двобiйника Жмайла? Чому б Пх не знати? Вони дуже замiтнi мiж бурсацькою юрбою. З них лицарi вийдуть. - Та Пм ще завчасно про лицарство говорити, то ще дiти. - А я залюбки з ними про те говорю, коли лише стрiнуся. Думаю, що, щоби лицарем бути, треба змалку до того заправлятися. - А я тебе прошу, брате, дай тому спокiй. Кажу, то ще дiти, Пм ще не час до козакування, хай вчаться. У нас бiльше лицарiв, як учених, наша народнiсть, наша церква маК великий на те голод... -А! Чи не вибираються вони козакувати?-сказав Северин i розсмiявся. - От горобчики, навiть не думав я, що в них таке завзяття. Далебi, куплю Пм горiхiв за це й вицiлую обох. - Вони не вибираються козакувати, але я побоююся, щоби ти Пм такоП думки не пiддав. - Се, брате, ще смiшнiше вiд того. Менi i в голову таке не прийшло i ще довго не прийде. Годi менi з такими козаками возитися, що за мамою плакали б. - I князь би тобi сього не вибачив, бо його милiсть уже тепер покладаК великi надiП на них. - Краще не говорiмо про такi небилицi: я такоП дурницi не зроблю. При найближчiй нагодi стрiнув Северин обидвох кульчичан i заговорив. Вони аж горiли з радостi, що такий славний лицар, про якого стiльки наслухались, говорить iз ними. - Гаразд, хлопцi! Чи не вибираКтесь ви на Запорожжя? Вони оторопiли вiд такоП несподiванки, а Петро каже: - А чи пан Северин взяв би нас? - Поки що годi. Таких жовтодзюбiв нам не треба. На Сiчi не можна жiнкам жити, а ви годi, щоб ще без панiматки обiйшлися. Хлопцi обидва засоромились дуже. Петро каже: - Ми ж i тут без панiматки живемо. - Ех, дурень ти один з другим! Тобi здаКться, що на Запорожжi то самими пирогами, та медiвниками годують, що нiчого не роблять, хiба в оксамитах ходять та й гуляють? Ой небоже, тверде те життя, i не кожний з того хлiба жити буде. Ви анi думайте про те. Я перший, коли б вас там здибав, то здорово випарив би, i привiз би наперед себе до Острога, та вiддав ректоровi на карцер о хлiбi й водi. Северин вiдiйшов, думаючи: "Тепер вiдiйде Пм охота про козакування думати. Скажу про те братовi". А хлопцi знову думали собi таке: - Чого вiн нас вчепився? Хiба ж ми йому говорили, що хочемо приставати до нього? А Петро мiркував таке: - Нiчого iншого, тiльки що Северин був напiдпитку, бо то все не держалося купи. - Але вже знаКмо, що би нас ждало, коли б прийшла думка тiкати з бурси. Нiде правди дiти, що така думка у них не раз по молодечiй голiвцi блукала, хоч ще не виросла, але вже зроджувалась. Вiдгадав ПП Плескач з Пх говорiння. Та по тiй стрiчi з Северином та думка затратилася вiдразу, тепер у них осталась одна цiль: вчитися i скiнчити вищу школу, а вiдтак хай мiркують старшi, що з ними станеться. НайближчоП недiлi розповiли Плескачевi немилу стрiчу з Северином, - чого вiн вiд них хотiв, чого Пх вилаяв так погано? Та в тiй хвилi прийшов диякон ОнуфрiПвськоП школи вiд отця протопопа Дем'яна по тих двох спудеПв з-пiд Самбора, щоби прийшли зараз до нього. Хлопцi вдивилися на себе, а вiдтак на Плескача. - Треба йти, дiти, - каже Плескач, - то важна особа i без причини вас не кличе. Пiшли. А по дорозi - Марко каже до Петра: - Чого Наливайки до нас причепилися? Чи не виговорився ти, Петре, перед ким, що хочемо на Сiч втiкати? Висмiяв нас один, а другий, певно, ще вилаК. - Я лише те говорив, що ти чув. Питав нас жартома за Сiч, а я жартом йому вiдповiв. Випили одне, вип'Кмо й друге. - А може, нас вiдiшлють додому? Може, ми що не так робимо, як треба? - Як вишлють, то поПдемо. А грiха за нами, сам знаКш, нема нiякого. Та у о. Дем'яна цiлком не було того, чого побоювалися. Вiн прийняв Пх ввiчливо i зараз почастував Пх горiхами та медiвниками. - Сiдайте, хлопцi, та поговоримо. Я давно мав вас прикликати, та не було часу. Я хотiв вас випитати, як у вас, у Самбiрщинi, з нашою церквою? - Певно, що не так, як тут. У нас православних переслiдують, наприклад, у Самборi не вiльно церкви ставити всерединi мiста, i хiба те мають, що Пм люде скинуть. ТакоП церкви, як тут, ми ще нiде не бачили.- Так говорив Петро. - А якi у вас священики? - Та якi... У нас, наприклад, у Кульчицях, К чотири попи, та лише двоК знаК читати... - А як же вони читають ЊвангелiК? - Навчилися одне "За всякоК прошенiК" напам'ять та спiвають його щонедiлi, а службу правлять напам'ять. - Сумно, - каже о. Дем'ян, - шкiл нема, людей нема. - I князiв руських нема, - докинув Марко. - Бачите, дiти, в якiй небезпецi наша благочестива вiра? На вас, молодих, тяжить святий обов'язок рятувати ПП, а то лише тодi статися може, як матимемо своПх вчених, до церкви i народу прив'язаних людей. На князiв не числимо, бо Пх не розведемо, а учених людей можна мати без помочi КзуПтiв. Тому мiркуйте, якi великi услуги може зробити тутешня школа, а ви в нiй. Не лише що самi навчитесь, та ще своПм прикладом товаришiв заохотите до невсипущоП працi. Вiд вас двох мусить школа бiльше вимагати, як вiд усiх iнших. Лише вам тим не гордитись, не виноситись понад товаришiв, бо янголiв гордих навiть Господь не стерпiв. Пам'ятайте собi те. А пам'ятайте ще й притчу господню, що не вiльно закопувати даного господином талану, бо треба за таке марнотратство тяжко вiдпокутувати. - Та ми вчимося, що можемо, - оправдувався Петро. - Сину мiй, я ж тобi докорiв не роблю, а дивлюся за вашими поступами в школi, вчителi вас хвалять, а я вас остерiгаю, щоб тi похвали вас не попсували. Чим бiльше вас хвалять, тим бiльше ви повиннi працювати, ось що хотiв я вам, любi дiти, сказати. Про вас знаК i його милiсть, а подумайте, як би йому було жаль, коли б на вас обманувся. Бог, церква, народ - вiтчина наша. За тi три речi не жаль життя покласти. Наша церква i народ у небезпецi. Латинство i ляхи вдираються тими щiлинами, мов гнила вода до розсохлого сосуда. А ви до того ще шляхта, ви - сiль землi сiя, як вашi батьки говорять про себе. Тут козацтво бореться за церкву православну, за народ, а там той обов'язок спадаК на шляхту, не ту високу, лише ту, дрiбну, хлiборобську. Пам'ятайте, щоб сорому не зробили вашим шляхетським родам. Хлопцi слухали о. Дем'яна, мов якоП проповiдi, по-божно, i кожне слово западало глибоко в Пхнi молодi душi. - Чим ти, Петре, хочеш бути? - Божа воля, я ще не знаю. Тiльки що зачав вчитися. - А коли б ти так... при божiй помочi скiнчив нашу Острозьку школу? - Як менi старшi порадять. - Гарно ти говориш. Старших треба слухати, бо в них бiльше досвiду. А ти, Марку? - Я так само кажу, як Петро. Ми ж побратими, однодумцi. - I ви нiколи не посварилися мiж собою, як це мiж хлопцями буваК? - Хiба як дiтьми малими були, та я того не пам'ятаю, а так, вiдколи прийшли до розуму, ми заодне думаКмо. О. Дем'ян розпитував Пх з цiкавостi, чи вони собi рiдня. Тодi Марко оповiв iсторiю Петра, яку ми вже знаКмо. - Дiти моП, - говорив о. Дем'ян, кладучи руки на Пхнi голови. - Господь вас залучив, вибрав вашi душi для себе ще в лонi ваших матерiв, - не розлучайтесь душею нiколи, бо цього вам не вiльно робити. "Я же Бог сочита, человек да не розлучаКть!" Побратимство - свята рiч. О. Дем'ян наклав Пм у кишеню яблук, горiхiв та пряникiв, поцiлував у голову та вiдправив ласкаво. Вертали не в такiм настроП, як сюди йшли. - Що ти, Петре, на це скажеш? - питаК Марко. - Як я можу знати? Я аж боюся того, що так усi на нас очi звертають. - Певно, тепер щонайменше ми би провинилися, та зараз усi на нас закричать, хоч пiд землю ховайся. - Отже, треба нам пильнуватися, а це нам лиш на добро вийде. Для Острога був зразу призначений один ОнуфрiПвський ярмарок. Вiдтак король для великих заслуг князiв Острозьких визначив ще два: МиколаПвський i Йорданський. У тi часи ярмарки дуже важнi були. Без того нi один город не мiг iснувати. З ярмарку йшла головна загальна користь для города: з оплат, з мита, з того, що на ярмарок з'Пздилися -з подальших околиць, мусили тут довший час жити, звичайно два тижнi, i немало лишали грошей для города за право торгування, а в людей за постаКнне, за мешкання, Пжу i корм для коней i товару. О признання ярмаркiв дорiчних городи i мiстечка дуже побивалися. Iз-за того були рiзнi спори, коли б ярмарки мали вiдбуватися в один час у поблизьких мiсцевостях. Церкви ж мали з таких ярмаркiв, що припадали в день якогось храмового свята, великi користi через братськi пири. Братствам прислугувало право на такi пири варити мед i продавати його на загальному угощеннi. На те запрошували постороннiх людей з-поза братства, якi вкуповувалися на пир i за це добре платили. З меду зоставався вiск на церковнi свiчки братськi, з того знову приходила користь. Ярмарок на зимного Миколи того року, як прийшли хлопцi до Острога, заповiдався величаво. Надворi було морозно, але сухо. За тиждень перед тим святом стали з'Пздитися купцi з рiзних сторiн. Не лише в городi, але й на Зарiччi не було одного дому, де би не гостював якийсь приПжджий. На ринку виростали шатра крамарськi, наче гриби по дощi. Турецькi та татарськi купцi мiстились у своПх одновiрцiв на Зарiччi. Городськi пахолки немало мали роботи, порядкуючи вози та крамарськi шатра. На той ярмарок лагодились i тутешнi купцi. У Плескачiв аж горiла робота. В робiтнi на довгих жердках вiшано готове обув'я, призначене на продаж. Були тут цiлi в'язанки чобiт iз сап'яну, курдибану, з простими i задертими вгору носами, призначенi для шляхти. Плескач казав навiть кiлька пар пiдкувати срiбними пiдкiвками, якi йому зробив мiсцевий золотар. Були тут i жiночi черевички на високих зап'ятках, шнурованi шовковими шнурками. Плескач знав робити чоботи венгерськi з твердими халявами та шовковими, рiзного кольору кутасами. Все то мало бути продане на МиколаПвському ярмарку. До слiдуючого, ОнуфрiПвського, буде приготовлятися новий крам. Кульчичане заздалегiдь радiли, що такого дива надивляться, хоч iншi бурсаки приймали це байдужо i навiть не згадували про те, що за кiлька днiв маК наступити. Як котрий iз кульчичан заговорив до кого про ярмарок, то старий бурсак лише посмiхався пiд носом, не кажучи новикам нiчого. Кульчичане думали ще й про те, що на святого Миколи Плескач своП iменини святкувати буде. Петро скомпонував навiть якийсь стишок в день "тезоiменiя славетному пану цехмiстру", який вивчив напам'ять. В недiлю перед святим Миколою хотiли хлопцi пiти в город, та немало зчудувались, як застали дверi зачиненi, а диякон заявив, що в часi цiлого ярмарку не вiльно жодному бурсаковi вийти на свiт. Згодом довiдалися, що такий приказ завела вже вiд кiлькох лiт управа бурси i школи тому, що бурсаки ходили помiж крами i тягли, що пiд руку попало та легше лежало. У мiщан не рушали нiчого, бо тi приймали Пх, як своПх, але у приПжджих годилося покористуватися. Купцi жалувалися перед городською старшиною. Голова пiшов князевi пожалуватися, i з того вийшов такий арешт на бурсакiв. Старшi бурсаки нiчого не говорили про те новикам, ще iнколи розповiдали Пм чуда-дива, щоби Пх зацiкавити, поки не розчаруються, от як тепер кульчичане. Такий заказ не зовсiм виходив купцям на користь. Бурсаки-шибайголови викрадались з бурси вночi i ходили на заробiтки промишляти. I тепер знайшлося кiлька старших, що уложили собi план такого нiчного походу. Не було одноП ночi, щоб чогось не дiсталося поза огорожу бурси з ярмарку. Часом воно i не вдалося, часом декого переловили, а тодi, щоб його засiкли рiзками, вiн не видав товаришiв. Так було й тепер. Зiбралася компанiя шибайголiв. Головна рiч лежала в тiм, щоб даскали, що мешкали в бурсi, нiчого не помiтили, щоби було в що перевдягатися, перебратися через огорожу, справитись добре на базарi, а потiм тою самою дорогою зi здобиччю вернутися та й непомiтно дiстатися до своКП лежанки. Компанiя вибрала собi ватажка, а вiн над усiм промишляв. Одежу зносили з города довший час i ховали так, що нiхто ПП не мiг знайти. Iншi бурсаки, хоч бачили це, не смiли зрадити. Взагалi слово "зрада" в бурсi не мало мiсця. Зрадник або донощик мiг переплатити здоров'ям свiй вчинок, не сподiваючися коли i не знаючи вiд кого. Одного дня, вже над ранок, зчинився на Замковiй вулицi, де стояла бурса, страшний крик. Люде летiли гурмою, когось ловили. А той хтось вдирав щосили, аж допав високоП бурсовоП огорожi i перескочив ПП зручно. Нiчнi стражники добувалися до дверей бурсового дому i приказували собi створити в iменi управи города. Та нiхто не хотiв того слухати, бо бурса була княжа i городська управа не мала тут своКП влади. За стражниками надбiг цiлий гурт крамарiв, якi нiчого собi з княжого права не робили. Вони були подразненi тим смiлим злодiйством. Вiдзивалися наклики й погрози в рiзних мовах. Стали гримати до дверей, а коли Пм не вiдчиняли, один кремезний москаль пiдпер дверi плечима, i вони подалися. Юрба впала досередини шукати i ловити злодiя. Та ж усi його бачили, як втiкав i перескочив огорожу, мусять його знайти i покарати. Так кричали з усiх бокiв. Одного даскала перевернули i змiсили ногами. Iншi поховалися по кутках. Хлопцi, наляканi, посхапувалися з лежанок i стали кричати. Юрба стала Пх бити. Iншi пiшли до огорода i шукали за слiдом. Городськi пахолки, що прийшли сюди першi, анi прочували, що така буча скоПться. Хотiли тепер роззвiрену юрбу спинити, але не мали вже сили. Хлопцi ховалися попiд лежанки. Юрба пiймала кiлькох старших i стала немилосердно бити та мучити. Одного бурсака прив'язали до сволока за ноги i били, а вiн з болю признався, що то вiн дiйсно ходив красти, хоч не вмiв сказати, де вкрадене подiв. Один бурсак вспiв вирватись тихцем i побiг на замок, побiг босий, бо нiколи було взуватися; другий розбудив ректора, котрий втратив голову i не знав, що робити. Той, що вспiв перебратися на замок, розповiв отамановi сторожi, що сталось, благав помочi, бо всiх бурсакiв повбивають. На замку, на час ярмаркiв, стягав князь бiльше число гайдукiв, що творили на кожний випадок поготiвля. Могли якi розбишаки напасти на купцiв, могла статися яка пожежа або що iншого. Отаман вислав зараз гайдукiв на помiч, i вони прилетiли миттю, бо вiд замку до бурси не було далеко. З бурси виходив пекельний крик i вереск. Гайдуки вдерлися досередини i стали бити кого попало. Напасники тепер отямилися. З гайдуками не була така легка справа, як з хлопцями. Дехто став оправдуватися. Мучення хлопцiв вiдразу устало. Кожний дивився, як би з цiлою шкурою видiстатися звiдсiля. Та це було неможливо, бо всi виходи були пильно стереженi. Гайдуки шукали всюди, ловили напасникiв i в'язали. Витягали Пх за бороди i тягли до сiней. Тепер хлопцi помагали гайдукам шукати, нiхто не скрився. Вже було рано, як з бурси вивели цiлу юрбу, пов'язану мотузками, i повели на замок, де ПП запроторили до замкових льохiв. В бурсi був нелад, як по татарськiм наскоку. Обстанова поперевертана i поламана, усюди валялася солома з подертих солом'яникiв, порозмiтувана одежа, кiлькох бурсакiв було вбито, одному даскаловi зламали руку i два ребра, багато поранено, одному вибили око, а що повибивали зубiв, то й не злiчиш. Зараз прийшов княжий лiкар з помiчниками та цилюрниками i стали ранених перев'язувати. Прийшов наляканий ректор з учителями. Вони випитували, як воно сталося, i все записували, щоб зараз здати справу його княжiй милостi. Та його милiсть, що вставав дуже рано до церкви замковоП молитися, почув галас. Однак не звертав на це уваги, поки своПх ранiшнiх молитов не скiнчив. Цього був би вiн не вiдложив, коли б навiть татарва напала, бо Бог перший. Ректор, йдучи на замок, вже стрiнувся з посланцем, що йшов вiд князя по нього. Ректор, ввiйшовши до кiмнати князя, низько вклонився, ждучи, аж князь перший заговорить, хоч був першою у нього особою. - Донесли нам про якийсь напад на нашу бурсу. - Так, ваша милосте. Був напад, i зчинилося велике нещастя. Њ кiлька вбитих, а багато ранених, та гайдукам вашоП княжоП милостi вдалося всiх напасникiв переловити, i вони тепер сидять у замковiм льоху, дожидаючи заслуженоП кари. - З чого ж воно взялося? - Говорять, що якийсь бурсак, викравшися з бурси вночi, пiшов по базару промишляти. За ним гонили аж до бурси, тут вiн перескочив огорожу i скрився. Го-родськi пахолки домагалися, щоби Пх впустити досередини шукати за злодiКм. Притча бурсова не хотiла цього зробити, бо ж то бурса княжа, а не городська. Тодi юрба роз'ярена виважила дверi, вдерлася досередини, одного даскала перевернули i розмiсили ногами, багато хлопцiв побили, як я вже казав. Одного якогось, що мав подобати на того якогось злодiя, страшно, по-звiрськи катували, i вiн з болю признався, та не вмiв сказати, де вкрадене скрив. Князь не втратив холодноП кровi. Вiн плеснув у руки, i явився старий княжий слуга. - Приклич сюди пана Претвича. Претвич, шляхтич гербовий, був довiреним княжим секретарем. Як слуга вийшов, князь каже: - Такого пропустити не можна. Занадто собi тi бороди позволяють за те, що я Пх освободив вiд мита i драчок, для того, що до моПх городiв безпечно заПжджають, бо усюди моя служба Пх пильнуК. Напад i розбишацтво тут, пiд моПм боком, - то нечуване. Та скажи менi, ректоре, що за причина такоП сваволi, неслухняностi, такого зухвальства мiж бурсаками, чого ходять поночi красти, чи голодують у бурсi? - Причина того, прошу вашоП свiтлостi, - то буйна молодiсть. Я певний, що вони не роблять того анi з голоду, анi з якогось браку, анi для наживи. Це в них називаКться геройство, удалiсть: помимо замкiв непомiтно викрастись, помимо пильного стороження пахолкiв вкрасти. Ось що цей нещасний, що стiльки лиха накоПв, що вiн вкрав? Пiд огорожею бурси, в огородi, найдено розсипанi фiги, сушенi сливи полудневi, турецький мед i горiхи... та ще й одного в'яленого судака. - Його не дасться викрити? - питав князь. - Неможливо, ваша свiтлосте, сам не признаКться, хiба на сповiдi, а товаришi не видадуть його, хоч би на тортури брати. Князь задумався i не говорив нiчого. Прийшов Претвич i став перед князем. - Маю для вашмосцi роботу: розслiдити, як i що сталося цiКП ночi в нашiй бурсi, здаси менi справу, потiм вiдiшлемо винуватих судовi городському. Скажи ротмiстровi надвiрноП команди, що я з нього невдоволений. Якби був щоночi посилав ронда по городу, було би до цього, певно, не прийшло. - Я смiю оправдати перед вашою свiтлiстю пана ротмiстра. Замало людей у нього. Багато вiйська розiслав до границь князiвства вашоП свiтлостi, куди йдуть шляхи до Острога, щоби купцiв обороняти перед розбишаками та чужогородськими митниками. - Як то? Вони смiють нехтувати моП розпорядки i побирають мито? Так ми Пм iншоП заграКмо. - Ваша свiтлiсть зволять прийняти ласкаво це оправдання вiрного слуги вашоП свiтлостi, я кажу, що в нас нема стiльки людей, щоб пiд пору ярмарку сторожити всюди. - Отже, я це приймаю, а ти, вашмосць, напиши зараз до моПх залог Дубна, Ровна i Полонного, щоб зараз присилали вiддiли на пiдмогу. Тих бородачiв я так вiзьму в карби, що Пм вiдхочеться нападати на мене. Далi, то я в моКму замку не буду безпечний. - Я певний того, що бiльше такого не повториться. - У тих купцiв, що Пх нинi позамикали, сконфiскувати увесь набiр. Покривджених вiдшкодувати потреба. Зробиш так, як я приказав. Претвич вклонився князевi в пояс i вийшов. - Треба щось, ректоре, зробити, щоб бурсаки не буяли i з бурси не викрадалися. Якi з них будуть, люде, коли в молодiм вiцi на таке беззаконня пускаються. - Позволю собi завважити вашiй свiтлостi, що про них я помимо того спокiйний. Молоде пиво мусить вишумiти i устаткуКться. - Ну, нехай шумить, краде, розбиваК. Нехай замолоду привчаКться до розбишацтва, опiсля як знайде. Але я не думаю ложити на школу розбишак. Князь був, очевидно, подражнений, бо не зрозумiв iнтенцiП ректора. - Вибачте, ваша свiтлосте, я не так думав, як висловився. Я говорю, що в буйностi молодих К певна границя, яку лише вправний педагог доглянути може. Границя мiж тим, що береться на рахунок дiтвацтва, а що свiдчить про злобу характеру. Навiть те друге дасться у молодого справити, коли б був на те час i можливiсть, коли б таку молоду, зiпсуту парiсть можна вiдокремити i охоронити вiд прокази iнших. На те анi школа, анi бурса не надаКться, але коли я знаю добрi прикмети дитини, то я йому вибухи дiтвацтва мушу вибачити, розумiКться, остiльки, щоби не топити його, а вдоволитися звичайною, не шкiдливою карою. В данiм случаю, коли би тi гiльтаП робили своП нiчнi екскурсiП для наживи, я би, Пх викривши, понаганяв; а що вони для наживи не робили того, доказ в тiм, що не крали нi парчi, нi адамашка, нi шовку, лиш фiги, горiхи i мед. Вони колись самi до того признаються i признають свою молодечу похибку. - Прикажу бурсу на час ярмарку обставити сторожею. - Прошу цього не робити, ваша свiтлосте, бо знайдуться такi, що винайдуть способи, щоби сторожу успити. Це пiдбадьорило би Пх до ще бiльшого гiльтайства, бо поборення аж таких перепон - то ще бiльше геройство, чим обманути городських пахолкiв та купецьких челядникiв. Я маю, ваша свiтлосте, iнший, успiшнiший спосiб. - Який? - Я поставлю сторожу з-помiж них самих. Вони самi ПП вибирати будуть з-помiж себе. Вони самi будуть себе взаКмно пильнувати, навiть без мого контролю, а коли би таке приключилося, як цiКП ночi, то тi стражники, а нiхто iнший за всiх тих, що викралися, вiдповiдають. Тим способом зломиться Пхня псевдосолiдарнiсть в тiм напрямi: поставлений мною на сторожi не для того видасть того, що провинився, щоби його покарали, лише для того, щоби вiн сам не пiдляг карi за зле сповнений обов'язок, що не допильнував. - Твiй план, ректоре, менi по нутру, попробуй. Як ректор вернувся до бурси, то застав уже тут i о. Дем'яна, i кiлькох мiщан, якi допитувалися про знакомих. Був тут уже i пан Претвич, який пильно вiв слiдство. Показалося, що шкода була з початку прибiльшена, бо лише одного бурсака забито на смерть. Кульчичанам дiсталося теж трохи. Вони поховалися пiд лежанки, i тут Пх покопано чоботами: Петра - в ухо, а Марка - в чоло. За ними розвiдувалися пильно о. Дем'ян i старий Плескач. В тягу скiлькох днiв не було цiлком науки, заки усе привели до ладу. Половина хлопцiв лежала в шпиталi. Острозькi мiщане були мiж молотом i ковадлом. З одного боку, боялися, щоби ярмарок не попсувався, коли би застрого винуватцiв покарали; з другого боку, жаль Пм було хлопцiв, i почували зневагу на собi самих i на князевi, якого дуже поважали. Так само невеликий був пожиток з того, що в купцiв награбили. Бо показалося, що межи ув'язненими був лише один купчик iз Кафи, що привiз полудневi овочi до Острога. Всi iншi - то челядники купецькi, якi привезенi були Пх панами до помочi i до пильнування панського добра, Пх потрафив той купчик, який сам уночi спав при своПм крамi, пiдбити до того нерозважного кроку, за який прийшлося всiм покутувати. Џх панам i не снилося платити за них, бо вони Пм не казали такого робити i всього вiдпекувались. VI Стрiлою сходив нашим хлопцям час в Острозькiй школi. Життя йшло одноманiтно. Часами дiстали яку вiстку з дому через дрогобицьких солярiв, часами посилали вони письма до своПх рiдних. Але про це, щоб деколи самi тамтуди поПхали, не було й мови. Дорога до Кульчиць давно заросла травою, та й вони мусили освоПтися з тою думкою, що поки Пхня наука не скiнчиться, то про поворот i мови не може бути. А коли та наука скiнчиться, про те нiхто не знав, нi вони, нi Пхнi вчителi. Треба було вчитися багато, рiзноП схоластичноП мертвеччини, та в тiй науцi не було розмеженого плану. Багато хлопцiв не видержало, кидало науку й вертало або додому, або йшло свiт за очi. Кульчичане не могли нi на одне, нi на друге зважитися. До дому далеко, а у свiт широкий йти було страшно. Школа приковувала Пх так, що не могли вiд неП вiдiрватися. Дiдусева наука i напiмнення глибоко засiли Пм у душу, щоб могли Пх забути. Цiлою Пх осолодою були тi признання вчителiв, тi шкiльнi та княжi нагороди, якi Пм рiк рiчно дiставалися. Iнколи кликав Пх на замок князь i казав собi читати книжки, iнколи заводив з ними розмови, бо вiн дуже любив диспути на релiгiйнi теми. Iнколи, коли який вчений монах з'являвся в Острозi на замку, князь прикликав хлопцiв, щоби прислуховувались розмовам вчених людей. Коли ж траплялись ферiП шкiльнi, хлопцi Пздили по численних селищах i економiях княжих i тут вiдпочивали. А вiдпочинком для них було те, що займались газдiвством i Пздили в поле. В такiй роботi вони дуже любувалися, бо це нагадувало Пм рiдне село. При тiй нагодi пiзнали вони спосiб адмiнiстрацiП княжого добра i його велич. Недарма держали його в цiлiй Польщi та УкраПнi за найбiльшого дуку. До князiвства Острозького належали два Волинськi повiти: Луцький i Кременецький. Вiд пiвночi заходило воно в мозирськi мокляки, йшло повз киПвське воКводство, на полуднК займало чималий шмат Подiлля. Крiм того, належали до князя великi простори в Галичинi, що були вiном його жiнки. На тiм просторi було не менше як 1300 сiл, 100 мiстечок i 40 замкiв, випосажених гарно i узброКних у все, що до оборони було потрiбне. В Острозькiм князiвствi жило в тiм часi, тобто при кiнцi XVI столiття, 4700 родин, значить около 28 200 душ, на просторi двох мiльйонiв моргiв. З того третина належала до хлопiв, осадчих. Пiсля того, якi були Пх обов'язки, вони дiлились на три категорiП, але отчичiв, тобто пiдданих, прив'язаних до землi, як водилось у iнших панiв того часу, тут не було. Князь, маючи багато пустоП землi, закликав робучий люд до себе на слободу, яка тривала 24 роки, заки прийшлося вiдробляти за землю та платити податки. За той час кожний так загосподарився, що вже йому не хотiлося рушати й деiнде шукати непевноП долi. До того, хлiбороб почував себе тут безпечнiше, як деiнде. Нiхто не чiпав його вiри, а густо розсiянi княжi замки, з добре узброКними залогами, бистро зорили за тим, щоб робучий народ був безпечний перед нападами хижацьких татар. Траплялося iнколи, що загiн татарський нечайно шарпнув яке крайнКК село, та князь переводив ограблених на iншу оселю, а на татарах звичайно люто мстився. Iз тоП речi князь жив добре з украПнським i низовим козацтвом, i тут вони, шануючи княже майно i людей, бували як у себе дома. Кульчичане Пздили кожного року в iншу сторону, пiзнавалися з княжими державцями i економами, пiзнавали народ робучий. Побачивши, що тут живеться людям краще, як у Самбiрщинi, вони чули до князя ще бiльше поважання. За час побуту кульчичан в Острозькiй академiП, якось на другому роцi сталась подiя, яка цiлий острозький свiт дуже заворушила. Перед недавнiв часом жив на службi князя убогий шляхтич з Полiсся, Христофор Косинський, гербу Равич. Князь його любив i нагороджував, i здавалося, що вiн остане князевi вiрним до смертi. Що там мiж ними зайшло, нiхто того не знав, але Косинський покинув князя i пiшов шукати щастя на Запорожжi, як багато iнших людей тоП доби. Не знати, чи Косинський мав злiсть