х тiльки волосся". Тобто стрижка. Скiфами називаК Пх i Птолемей. Аммiан же даК не тiльки соцiальний, а й етнiчний опис; вiн називаК аланiв гарними людьми iз свiтлим волоссям, вони високi на зрiст, швидкi й стрiмкi, але мають грiзний вигляд, який лякаК iнших, бо в поглядi в них похмурiсть i затамована лють. Алани майже нiчим не вiдрiзняються вiд гунiв, може, хiба трохи стриманiшi. Традицiя "волинi" через форми всiх вiдомих "бродникiв", якi iснували в часи КиПвськоП Русi, передалася пiзнiше й славному нашому козацтву (дехто виводить це слово з тюркських мов, де воно нiбито означаК "вiльна людина". Та хiба не могло бути навпаки: що нашi постiйнi кочовi сусiди-тюрки - печенiги, половцi, берендеП, чорнi клобуки та iншi - перейняли таку назву вiд постiйних мешканцiв краю? Бо дiйсно правдивiшими видаються гiпотези походження назви "козак" вiд нашого слова: людина, яка присвятила себе збройному служiнню батькiвщинi й на честь цього вчинила над собою священний обряд постригання, лишаючи на тiм'П одну кiску, пiзнiше названу "оселедцем"; звiдси - косар, косак i козак). Њ й iнша версiя: козарами й козаками називав себе в тотемiчнi часи, в IV - III тисячолiттi до новоП ери, народ, головним божеством якого був Мiсяць, а атрибутом цього бога - Коза (варiанти - козуля, сарна, лань, олень). Той народ виводив своК походження вiд СвященноП Кози, що збереглося до наших днiв у циклi новорiчнорiздвяних свят. Палким прибiчником такоП гiпотези був нинi вже покiйний Олександр Павлович Знойко, чия головна праця щойно побачила свiт. Ну, а для прибiчникiв касти косакiв-воПнiв одним з найголовнiших доказiв буде цитата з вiзантiйського iсторика Льва Диякона, який писав у Х сторiччi, що Великий князь киПвський Святослав голив бороду та голову, носив тiльки вуса й довгу косу на тiм'П, "а це було ознакою високого роду". Царi та вождi в давнi часи справдi належали до касти воПнiв своПх племен. Згадаймо Њгипет, Ассiрiю тощо. Ми не випадково пов'язали всi цi слова в один ланцюг: косак-козак-гусар-улан-алан-волинянин, бо щось подiбне знаходимо й у Римi. Чи то була стародавня традицiя, принесена в Рим i античну Iталiю тими, хто асимiлював етрускiв, чи ж згодом слов'яни перейняли цей звичай вiд римлян. Бо в римському суспiльствi теж був привiлейований стан вершникiв, до якого приймали так само з урочистим ритуалом "обручання", як i в козаки. Про це дуже переконливо написано в книзi О. Вельтмана. Нiдерле твердить, що "постриг" - давньослов'янський обряд. I хоча в Аммiана аланами називаються всi племена й народи, якi живуть на схiд вiд Днiстра, однак Аммiан називав аланами й неврiв, i будинiв, i гелонiв, i козарiв, а це щось та означаК. Тож нiчого дивного в тому нема, що в IV столiттi аланiв знаходимо в Захiднiй Њвропi. Рамки цього дослiдження не дозволяють придiлити повнiшоП уваги таким землям, як Галлiя або Iспанiя. А тут же безлiч топонiмiв, якi свiдчать про довготривале перебування в цих краях слов'ян i, на нашу думку, iсторикам варто звернутися до крайнього заходу континенту. Описуючи землi по цей бiк Ельби, Тацiт каже, що сiтони - такi самi, як i лужичi ("лугiП"), лише управляють ними жiнки. Ця давня iсторiя, яка почалася ще з Геродота, мусила йти вiд помилки Геродотових переписувачiв та продовжувачiв або навiть вiд самого оригiналу, де амазони та Пхнi близькi сусiди алазони трактуються зовсiм по-iншому. На своПй картi Птолемей садовить. алазонiв уже зовсiм не там, де ми Пх бачимо в Геродота, - тобто не бiля Днiпра, а над Волгою. На мiсцi ж Геродотових амазонок бачимо амадокiв та амаксозiПв. Це дуже цiкаво, хоча дехто з-помiж iсторикiв, серед них i М. С. Грушевський, не погоджувалися з ПтолемеКм та його картою. Цiкаво з двох мiркувань. По-перше: Амадокiя розташована саме там, де стоПть КиПв. Найближчi сусiди амадокiв - амаксовiП. Коли ж заглянути до давньогрецького словника, то знайдемо переклад: амакса, амаксея - вiз, хура, а похiдне вiд них амаксеiс (амаксей) - перевiзник, фурман. Отже, ПтолемеКвi амаксовiП - перевiзники. Ось чому варто пригадати собi слова Нестора Лiтописця, який переказуК легенду, нiбито засновник КиКва також був перевiзником" Несторовi здавалося, що це принижуК гiднiсть монарха - бути перевiзником, вiн каже, що таке могли вигадати лище люди необiзнанi, бо Кия, мовляв, дуже шанував сам вiзантiйський iмператор. Тим часом дехто вважаК див. статтi в украПнських часописах орiКнталiста С. I. Наливайка), що в ту давню давнину князь, який був одночасно й верховним жерцем свого народу, мусив ревно виконувати не тiльки своП державнi, а й первосвященницькi функцiП. До цих, останнiх функцiй, належав обов'язок, а може - право перевозити одноплемiнцiв човном на другий берег рiчки. Отже, роль перевiзника була найпочеснiшою прерогативою державноП влади. Згаданий Нестором факт сам по собi дуже красномовний. Тим паче що в деяких дiалектах украПнськоП мови й досi збереглися, певно, дуже старi дiКслова "кийлювати", "кийляти" й "кияти", якi означають переправлятися через рiчку, вiдштовхуючись киКм, на плотi або поромi. Мабуть, найстарiша пам'ять про це стародавнК поняття збереглася в топонiмах принаймнi двох сiл на Днiпрi неподалiк вiд, КиКва та в мiстi на ДунаП, яке колись називалося КиКвець, а тепер - Килiя. Й чи не тут належить шукати розгадку вкраПнськоП столицi? Але це не заперечуК й iснування власного iменi з таким самим коренем. 1988 року, наприклад, вiдомий киПвський вчений професор Г. К. Василенко сказав на сторiнках газети "Радянська УкраПна", що Аттiла й Кий - це одне й те саме. В своКму романi "Меч Арея" я назвав Аттiлу Гатилом. Думаю, мiж словами "кий" та "гатило" можна поставити знак рiвняння; принаймнi вони належать до одного синонiмiчного гнiзда: кий, гатило, довбня тощо. Напевно, Кий можливiше не як iм'я, а як прiзвище чи прiзвисько, адже Пх у давнину давали й за фах людини. Коли повернутися до карти Птолемея, то його "амадоки" в перекладi з давньогрецькоП означають "колоди, скрiпленi докупи", тобто плiт. Припустимо, що амадоками греки називали людей, якi плавали через рiчки плотами, а це те саме, що й поромники-перевiзники, найближчi родичi амаксовiям-фурманам - чумакам. Чумак - слово, що виникло в нас пiзнiше; за княжих часiв уживалося слово "товариш" - вiд "товар", тобто валка возiв. З такими валками мандрували киПвськi купцi "у варяги", "в греки", "в хозари", "в булгари" тощо. Як бачимо, професiя "амаксовiПв" була в давнину популярна у наших краях. З другого боку карта Птолемея вабить нас iще й тим, що вже тодi разом iз згадуваними амадоками та амаксовiями тут мешкали й iншi цiкавi нам племена. "Мiж бастарнами (в межирiччi Пруту - Дунаю) та роксоланами (на берегах Днiпра, Дону й Азовського моря) живуть хуни", - читаКмо в "Посiбнику з географiП"). Пiзнiше це рiзночитання на картах Птолемея й Геродота було ще дужче поглиблено Йорданом та наступними iсториками, якi послуговувалися готською мовою. Слова kwanen, konae, chonae, що означають "кияни", плуталися за близькими звучанням словами kuna, kuena, quena, kwana й chona, якi означають "жiнка". Просто Йордан i його послiдовники намагалися виправдати Геродотове твердження, нiби на Днiпрi був народ, яким управляли жiнки, й у такий спосiб помилка потроху канонiзувалася, перейшовши в норму. Киян-град, мiсто киян-перевiзникiв, стало Куенугардом, Кiенуборгом - тобто Мiстом жiнок або й просто Гунагардом - Мiстом гунiв. Або згадаймо з цього приводу слова Марцiана Гераклiйського про те, що обабiч Днiпра, вiдразу ж за аланами, живуть так званi хоани. Всi погоджуються з тим, що хоани - це гуни, так само як стосовно ПтолемеКвих хунiв. Але ж коли врахувати, що в латинськiй, а ще частiше - в давньогрецькiй мовах "к" та "х" писались одне замiсть одного, то коПни й хоани - це не що iнше, як кияни, тобто перевiзники. Отже, якщо кияни так давно вiдомi iсторикам, то й столиця Пхня, отой Метрополiс Птолемея та головне мiсто ГеродотовоП БасiлеП - це теж не що iнше, як "мати городiв руських" - КиПв. Любор Нiдерле також припускаК, що згадуваний ПтолемеКм Метрополiс (III, 5, 14) був там же, де й КиПв). Але пригляньмося пильнiше до "батька iсторiП". Справдi-бо, все, що говориться в нього про ту Басiлею, не може не стосуватися КиКва й КиПвщини. На перехрестi таких важливих дорiг з пiвдня на пiвнiч i з заходу на схiд мусив виникнути якийсь центр хоча б у ролi мiжнародноП торговоП перевалки, в ролi складу багатих товарiв. Та й стратегiчне розташування КиКва - найкраще в усiх вiдношеннях: такоП думки дотримували й iсторики вiйськовоП справи. А тепер зiставимо всi цi вiдомостi перших столiть новоП ери та пiзнiших часiв iз тими, якi залишив нам Геродот. Насамперед слiд з'ясувати, кого маК на увазi iсторик пiд словами "царськi скiфи", "скiфи-орачi", "скiфи-хлiбороби" та "скiфи-кочовики". Може скластися враження, нiби панiвний народ ВеликоП СкiфiП мешкав у кочовищах понад Чорним морем, отi ж "орачi" та "хлiбороби" були пiдвладними колонiями "царських скiфiв". I все було б зрозумiло й ясно, й можна було б легко погодитися, що миролюбнi, важкi на пiдйом осiлi хлiборобськi племена пiдпали в залежнiсть од войовничих кочовикiв, що не раз траплялося впродовж iсторiП. Хлiбороби орють землю й забезпечують зерном своПх, загарбникiв, а загарбники стрижуть вайлуватих рабiв i царствують у кибитках. Та ось помираК черговий скiфський цар, i така струнка на перший погляд теорiя починаК хитатися й падати. Геродот у своПй "IсторiП" каже: "Некрополi царiв скiфських розташованi в Геррах..." Отже, царськi некрополi-кладовища не в причорноморськiй ГiлеП, де кочують живi царi, а зовсiм iнде, куди "40 днiв плавання". Де ж маКмо шукати тi Герри? Iсторик вiдповiдаК: "В тому самому мiсцi, до якого Борисфен вiдомий". Але читаймо далi: "Коли в них помираК цар, то... очистивши його тiло вiд нутрощiв i намастивши запашними олiями..., його возом везуть у Герри". Де ж мусимо шукати ту землю? Геродот каже про це трохи ранiше: виявляКться, в краПнi, яка носить однойменну з рiчкою назву. Рiчка Герр витiкаК з Борисфену там, звiдки вiн уже вiдомий; ця рiчка одержала назву вiд краПни, на яку кажуть Герри". Далi читаКмо, певно, переписувачами попсованi рядки: Герр витiкаК з Борисфену (Днiпра!) i впадаК в... Гiпакiрiс (Сiверський Донець!). Абсурд, бо днiпровсько-донецький вододiл, як свiдчать топографи й гiдрологи, не дозволив би жодному рукавовi, який би витiкав з Днiпра "на 40 днiв плавання вiд гирла", впадати в рiчку зовсiм iншоП системи. Отже, Герр не витiкав з Днiпра, а впадав у нього в областi Герри, а за сорок днiв од моря Днiпром можна допливти приблизно до Десни (згадаймо, скiльки на Подесеннi, побiля Прип'ятi, Тетерева та Iрпеня давнiх могил-курганiв!). I Геродот даК уточнення - де саме розташована царська вотчина: "За рiчкою Герром мiститься ота сама Басiлея й живуть найхоробрiшi й численнi дуже скiфи, якi вважають усiх iнших скiфiв своПми пiдданцями". Таким чином, центр ГеродотовоП СкiфiП перемiщуКться з Причорноморських степiв у землi "орачiв" та "хлiборобiв", а це вже щось iнше - кардинально вiдмiнне. А тепер пройдiмо шлях вiд Днiпрового гирла до тоП БасiлеП, де скiфи ховали своПх царiв. Усе нормально: коли вирушимо на веслах або пiд вiтрилами з Лиману, то за сорок днiв, хоч би там що, опинимося в районi КиКва, долаючи в день по двадцять-тридцять кiлометрiв. Отже, цiлком вiрогiдно, що коли за часiв Геродота вже був центр "усiх скiфiв" Басiлея, то це там, де ПтолемеКва "мати городiв" - Метрополiс, тобто КиПв. Тим бiльше вiрогiдно, коли зважити, що так званi амаксовiП - вiдомi нам з киПвських лiтописiв перевiзники-кияни. Говорячи про землi, пiдвладнi скiфам, Геродот каже - головних племен тут чотири: скiфи царськi, скiфи-орачi, скiфи-хлiбороби та скiфи-скотарi (або номади, пастухи, кочовики). Можливо, кожне плем'я по-рiзному себе й називало. Але ж як? I що за самим словом "скiфи"? Загляньмо до словника вже згадуваного киПвського еллiнiста Поспiшiля. Там усi слова, що мають у собi корiнь "скiф-", означають дуже близькi поняття: "скiф-ропос" - похмурий, сердитий; "скiфрадзо" - бути похмурим, сердитим, сумним; "скiфропадзо" - дивитися сердито, похмуро чи сумно. Та коли перекласти цi слова грецькою мовою взворот, одержимо геть незрозумiле. Iнший словник, "Русско-греческий словарь" Е.Чорного (М., 1885) даК одинадцять перекладiв слова "похмурий": стiгнос, халепос, склерос i т. д., й лише на одинадцятому мiсцi отой синонiм "скiфропос", а слово "похмурий" з вiдтiнком "страшний" взагалi - скiлерос. I коли вчитаКшся в усi тi переклади й контрпереклади, раптом спадаК на думку: а хiба слово "суворий" не лягаК в одне синонiмiчне гнiздо зi словами "похмурий", "сердитий", "страшний" i "сумний"? ЛягаК, ще й дуже добре! Воно мовби якесь середнК арифметичне всiх отих понять. А коли так, то з ним асоцiюКться назва пiвнiчних украПнських племен, якi жили в суворiй лiсовiй та болотистiй землi й самi були людьми сувороП вдачi. Латинською мовою слово "суворi" перекладаКться "северi", корiнь iз цих трьох звукiв "с-в-р" на ознаку тiКП самоП якостi зустрiчаКться в багатьох iндоКвропейських мовах, а майже в усiх слов'ян "север" став ознакою пiвночi - традицiя, що тягнеться ще з докиПвськоП Русi. Отже, _севери, сiверяни_. Це - можлива самоназва скiфiв, i Геродот, вiрний традицiям своПх попередникiв (Платон свiдчить, що греки ще до Солона мали звичку перекладати чужинськi власнi iмена), схоже, перекладаК й назву цього народу: _скiфи_. Й тодi кожна згадка Геродотова стаК нiби зрозумiлiшою, й народ-привид набуваК реальнiших рис й етнiчноП конкретностi. Царство скiфiв було царством северiв, яких ми за правилами сучасноП фонетики тепер звемо _сiверянами_? Сiверяни тримали своК вiйсько на пiвденних кордонах краПни - на схiд вiд гирла Днiпра, бо все лiвобережжя було споконвiку сiверською землею - аж до татарськоП навали. Це вiйсько, точнiше - вiйськовий стан (сословие) - зветься в Геродота "царськими скiфами". Коли ж цар помирав, його везли на вотчину - в Подесення (чи на Прип'ять?), у так званi Герри. Що то - вотчина, про це свiдчить сам Геродот, а наш вiдомий фiлолог Iларiон Огоновський пiдтверджуК його свiдчення в своКму словнику: в часи ТроянськоП вiйни "герас" означало "королiвство" ("Словар до ГомеровоП ОдиссеП i Iлiяди", Львiв, 1900). Та чи тiльки на Лiвобережжi слiд шукати наших славетних пращурiв? Чи тiльки суворi сiверяни були тим племенем, яке греки називали скiфами? Так, ми розшукували Пх за 40 днiв плавання вiд гирла Днiпра. Так, за сорок днiв справдi можна допливти, на веслах чи пiд вiтрилами, до КиКва та Десни. Але майже навпроти деснянського гирла впадаК в Днiпро вiдразу три значнi притоки: Iрпiнь, Тетерiв i Прип'ять. Чи не казав Геродот про котрусь iз них? Щоправда, жодна з тих рiчок не маК в своПй назвi й натяку на той Геродотiв Герр. А може, пам'ять народна зберегла цю назву в назвi мiсцевостi, краю? Щось, пов'язане з поняттям "старий", "давнiй"... Ну, як же: маКмо таку область - Древлянська земля! Нестор Лiтописець казав - тамтешнi люди живуть "у деревах", тобто в лiсах, через те й прозвали себе древлянами, як ото поляни - полянами, бо живуть у полi. Навряд чи це саме так. Видатний радянський iсторик В. В. Мавродiн запевняК, що назва "поляни" походить не вiд слова "поле", так само, як i назва "древляни" - не вiд слова "дерева". Назва _Древлянська земля_ походить вiд слова "_древнiй_", "_древня_". А це те саме, що "_старий_", те саме, що "_Герри_". Але ж Геродот, говорячи про Герри, згадуК й однойменну рiчку. Що то за рiчка? Iрпiнь? Тетерiв? Прип'ять? А може, Здвиж або Горинь? Не виключено, що двi з половиною тисячi рокiв тому всi цi рiчки звались по-iншому, хоча гiдронiми - рiч дуже живуча. На УкраПнському Полiссi, що в давнину звалося Древлянщиною, нинi рiчки з такою назвою справдi нема, зате лишилася згадка про iснування там принаймнi двох рiчок з дуже цiкавими для нас назвами. Рiчка Деревна протiкала в давнину неподалiк Житомира. ЏП згадано в Iпатiвському лiтописовi пiд роком 1150-м. Друга рiчка дожила майже до наших днiв, ПП пам'ятають ще нинi живi люди. Рiчка впадала в Уж i звалася Древлянка. Це задокументовано в Житомирському томi "IсторiП мiст i сiл УкраПни". Отак поступово ми й наблизилися до вотчини не всуК згадуваних "царських скiфiв" - панiвного племенi найстародавнiшоП праслов'янськоП держави. Не даремно край ще за КиПвськоП Русi називався Древлянiя. Але для вточнення координат Геррiв-ДревлянiП слiд урахувати й ще одну важливу подробицю. Коли ми шукали рiчку Герр на Сiверянщинi, ми проминули найбiльшу праву притоку Десни - _Снов_. Тим часом це дуже цiкава рiчка. Давно-давно в басейнi Десни жили балто-литовськi племена - найближчi мовнi родичi племен слов'янських. Ми не знаКмо, яким дiалектом розмовляли тi з них, що селились на берегах Снову, але сучасною литовською мовою "сеновiс" означаК "старий". Може, саме цю рiчку мав на увазi й Геродот, говорячи про Герр? I ще одна дрiбничка: колись Древлянiя володiла не тiльки Полiссям на правому березi Днiпра, а й нинiшньою територiКю КиКва та значною частиною Лiвобережжя, можливо, всiм Подесенням. У такому разi не дивуймося, що на територiП нашоП найдавнiшоП держави дуже популярнi були рiчки з назвою Древня. Адже ж маКмо кiлька Трубежiв, кiлька Десен, кiлька Ужiв та Бугiв. То хто ж тодi скiфи й хто - гуни? Безперечно, лише рiзнi назви одного й того самого народу на рiзних етапах iсторичного поступу. Чому ж археологи й досi не пiдтвердили цiКП гiпотези, яка народилася не сьогоднi? Нам здаКться, тому, що вони не шукали пiдтверджень. Якщо вiрити наслiдкам розкопок, гуни просто "випарувались", пропали, яко тi таКмничi обри. Й це тiльки тому, що усталилася застарiла думка, нiбито гуни - пiвнiчнокитайськi племена. Археологи й шукають на гунських шляхах монголiв або принаймнi тюркiв, а коли й знаходять там, де мали бути тюрки, слов'янськi поховання, речi слов'янськоП зброП та побуту, це зовсiм не асоцiюКться в них iз поняттям азiйцiв i не вiдповiдаК наперед загаданому. Iз скiфами вийшло навпаки. Знехтувавши висновки сучасникiв-самовидцiв, археологи шукають у Причорномор'П слiдiв кочових народiв i знаходять Пх, навiть дуже часто. Розкопано вже чимало скiфських могил з багатим умiстом релiквiй кочовикiв. У них шукачi вбачають пiдтвердження теж наперед запрограмованоП гiпотези, забуваючи при цьому слова Геродота, що "скiфи ховали своПх царiв у БасiлеП", а не в Причорномор'П. Знаходячи в деяких могилах цiлi золотi скарби, археологи оголошують поховання "царськими". Але той дороговказ Геродота не може не тиснути на свiдомiсть, i тодi вченi намагаються якось узгодити своП висновки з його застереженнями: визначають мiсце БасiлеП та Геррiв за рiчкою Конкою, назвавши ПП Герром. Але ж до того Герру 40 днiв плавання, а до Конки - не бiльш як 10. Отже, всi знайденi на Пiвднi УкраПни скарби не царськi, а якщо й царськi - то не скiфськi. Ми знаКмо про перебування в Причорноморських степах численних тюркських i навiть окремих iранських племен, i це факт, який не викликаК сумнiвiв. I нiчого дивного в тому немаК, коли ми в могилах "скiфського часу" знаходимо поховання Пхнiх воКначальникiв i вождiв. Та й чи тiльки Пхнiх? Скажiмо, антропологiчний аналiз зображень скiфiв на Куль-Обськiй вазi може призвести до твердження, що то люди не слов'янськоП подоби: характерний профiль, розрiз очей, одяг тощо викликають асоцiацiП з аварами-обрами, i з черкесами, i з чорними клобуками, i з представниками якого завгодно тюркського чи iранського племенi, i навiть iз греками. Натомiсть конопаси з Нiкопольського скарбу, особливо ж той, що приборкуК жеребця, виказуК характернi риси типового слов'янина. Й робити скидку на якусь традицiю чи школу в мистецтвi стародавнiх карбувальникiв не доводиться, бо зображення на Нiкопольськiй вазi свiдчать про портретну правдоподiбнiсть зображених на нiй фiгур, чого не скажеш про вазу Куль-Обську: там усi на одне лице. Прислужуються нам i подальшi знахiдки археологiв. Згадаймо, наприклад, чудовий скарб, знайдений на розкопках "скiфського некрополя" поблизу с. Балки ЗапорiзькоП областi, знахiдку, яку видобула експедицiя Iнституту археологiП АН УРСР пiд керiвництвом В. I. Бiдзiлi. Багато вчених, у тому числi й академiк Б. О. Рибаков, сказали, що цю знахiдку важко переоцiнити. Але вдивiмося пильнiше в чiтку портретну характеристику зображених на вазi скiфiв. Усi прийшли до висновку, що майстер IV вiку староП ери викарбував на металi портрети конкретних осiб, а цi особи зовсiм не схожi нi на iранцiв, нi на тюркiв, а на наших дядькiв, яких сотнями знайдеш у кожнiм украПнськiм селi. Не менш цiкавим видаКться також багатющий скарб золотих виробiв ТовстоП могили на Днiпропетровщинi, знайдений археологом i поетом Борисом Мозолевським 1971 року. Коли взяти до уваги все це, а так само й факт, що в генезi украПнського народу брали участь тюркськi та iншi неслов'янськi племена, то мимоволi виникаК вже певною мiрою риторичне запитання: так хто ж були скiфи? Й хоч професор В. П. Петров не встиг дати ствердноП вiдповiдi, але вiн рiшуче заперечив: скiфи не були iранцями. Це, на його думку, був iндоКвропейський народ, спорiднений iз балто-слов'янами. Згадаймо вислiв Костянтина Багрянородного про наших предкiв, на яких греки казали скiфи та гуни, хоча самi звалися русами. За пiвтори тисячi рокiв до цього iмператора-iсторика майже тими самими словами схарактеризував Пх Геродот: "Скiфи всiх племен звуть себе "cколотами", тобто "царськими". Еллiни ж називають Пх скiфами". Отже, маКмо й самоназву скiфiв: сколоти. Цим iменем себе називали заснованi трьома братами-царевичами ЛiпоксаКм, ГарпоксаКм та КолаксаКм племена авхати, траспiП, катiари та паралати. Але ж, крiм "царських" племен, були ще й племена скiфiв-кочовикiв, скiфiв-орачiв та скiфiв-хлiборобiв. Видатний радянський iсторик Б. В. Рибаков твердить: сколоти - це праслов'яни. Але хто ж тодi отi таКмничi скiфи-хлiбороби та скiфи-орачi? Адже вони споконвiку жили на територiП ПравобережноП УкраПни, вирощували хлiб не тiльки для себе, а й на потребу Еллади та iнших краПн, розвивали ремесла та мистецтва, про якi сучаснi Пм греки й не мрiяли. Коли отi чотири племенi зараховано до слов'янських, то скiфи-орачi та скiфи-хлiбороби й поготiв були слов'яни. Ну, а Л. Нiдерле зараховуК до слов'янських ще й скiфське плем'я будинiв . Якщо на територiП УкраПни жило колись iранське плем'я, то це були отi згаданi Геродотом "скiфи-кочовики". Геродот лишив нам неоцiненний документ - зафiксував на папiрусi чи пергаментi кiлька "скiфських" слiв. Пiсля старанного аналiзу далеко не всi вони виявилися справдi скiфськими, один з небагатьох виняткiв - оте вже кiлька разiв згадуване слово "сколоти". Колись i менi вчувалися в ньому давнi еллiнськi звуки: "ско-лопс" - дерево або "сколiоо - кривий, лукавий тощо. Та потiм я подумав: а навiщо тут вишукувати вiддалену схожiсть iз словами iншоП мови, якщо слово звучить чисто по-нашому? "Сколоти" - це просто сколоти, як ото були ще поляни, древляни чи бiлi хорвати, й цiлковиту рацiю маК академiк Б. О. Рибаков, називаючи сколотiв праслов'янами. До речi, слова з цим коренем i досi активно поширенi в сучаснiй украПнськiй мовi. Борис Грiнченко, наприклад, перекладаК слово "сколотити" росiйською мовою так: возмутить, встревожить. У виданому ж 1977 року в Москвi романi сучасного росiйського письменника В. В. Лiчутiна "Долгий отдых", творi про подiП та людей початку минулого сторiччя, слово "сколотный" нинi перекладаКться як "незаконний". Або вiзьмiмо ще одне Геродотове слово: Пората. Вiн свiдчить, що так "скiфи" називали своКю мовою рiчку Прут. Чи можна знайти аналоги цьому слову нинi? Можна, хоча вже й небагато: поратися, працювати, прати, праник, перти... Та розгорнiмо знову роман В. Лiчутiна - й на сторiнцi 19 прочитаКмо: "Девка порато работящая", тобто "Дiвка дуже працьовита". Виходить, Прут (рiчка Дужа, Сильна) за часiв Геродота мав слов'янську назву, яку зберегли до наших днiв корiннi жителi росiйськоП Пiвночi (героП роману "Долгий отдых" - споконвiчнi помори, та й сам Лiчутiн - помор. А ось iнший приклад: Геродот називаК одне з племен, що жило на пiвнiч вiд СкiфiП: андрофагiв. Андрофаги - слово, безперечно, грецьке й перекладаКться "людоПди". Невже в тi часи ще iснував канiбалiзм? Та погортаймо ЛаврентiПвський лiтопис - розповiдь про КиПвську Русь, i пiд роком 1096 справдi натрапимо на слово "самоядь", яке в пiзнiших документах перетворюКться на "самоПдiв". Так з давнiх давен у наших краях називали далекi звiдси сомадiйськi племена (ненцiв та iнших), а Геродот старанно переклав це слово своКю мовою. Хiба й це не ще одне свiдчення того, що скiфи - слов'яни? Це факт, i хай нас не бентежать отi дивнi, залишенi нам Геродотом та iншими iсториками слова, якi не мають нiчого спiльного зi слов'янськими. Останнiм часом В. АбаКв та деякi iншi войовничi iранiсти зробили багато спроб довести, нiбито скiфи були людьми iранського походження. Не дивуюся з осетина АбаКва - дивуюся з наших украПнцiв, якi силкуються будь-що пiдрубати й так добряче порубане iсторичне корiння рiдного народу, аби всупереч здоровому глуздовi довести, буцiмто 2 - З тисячi рокiв тому цього нещасного народу й на свiтi не було, бо, виходить, не було йому мiсця на планетi. КиПвський професор В. П. Петров спростував багаторiчнi силкування В. I. АбаКва "осетинiзувати" скiфiв, тепер уже одностайний хор iранiстiв зазнав серйозного дисонансу й збою. В. П. Петров рiшуче заявив: скiфи - не iранцi. На жаль, вiн так i не встиг довести Пхню етнiчну приналежнiсть, бо на справжню природу таких слiв, як "сколоти" або "Пората", не звернув уваги, а решту "скiфських" лексем намагався розшифрувати з допомогою фракiйськоП (теж, до речi, не набагато вiдомiшоП) та балтских мов. Тим часом бiльшiсть полишених нам Геродотом "скiфських" слiв та iмен виявились або чисто грецькими, або спотвореними грецькими. Ось кiлька грецьких слiв, якi ми досi вважали "скiфськими": Люк - "Вовк" (скiфський цар). Савлiй - "Той, що ходить манiрно" (скiфський цар). Паралати - "Тi, що живуть за кочовиками" (скiфське плем'я). Тюрас - "Каламутний" (р. Днiстер). Або - Папей... Скiльки чорнила згайновано на цього "головного скiфського бога", якого Геродот ототожнював iз Зевсом! I всi дослiдники, слухняно йдучи за В. АбаКвим, в один голос твердили й про нiбито iранську "нацiональнiсть" того бога, й про його роль у пантеонi богiв iранських племен та народiв, i про таке колоритне та соковите iранське ж звучання самого слова, вибудуваного за суворими нормами iранськоП морфологiП й фонетики. Тим часом жодному довiрливому прихильниковi АбаКва й на думку не спало пiддати творчому сумнiву "iранськiсть" головного скiфського божества. Нiкому з "iранiстiв" не спадало на думку й iнше: що Геродот, який у кожному разi неодмiнно пiдкреслював мовну спорiдненiсть тих або тих племен, жодним словом не натякнув про бодай вiддаленi кревнi чи мовнi зв'язки скiфiв iз персами. Усi iранськi мови й тепер, через двi з половиною тисячi рокiв, дуже схожi одна на одну. Таджицький поет i мовознавець Бозор Собiр мене запевняв, що таджик, iранець, осетин, курд чи пуштун чудово розумiють однi одних без перекладача. А двi з половиною тисячi рокiв тому, коли iранськi мови були ще ближчими й, напевно, взагалi не потребували в своКму середовищi перекладачiв! То невже ж би Геродот не сказав, що скiфи й перси, мiж якими спалахнула така жорстока вiйна, розмовляли близькими мовами? Нашим iсторикам це не спадало на думку, та Пх i звинувачувати в цьому грiх, бо якась добра душа давно колись вирiшила, що радянським ученим цiлком досить знати росiйську мову. Ну, а якби комусь раптом спало на думку завагатись у безпомильностi АбаКва й уважнiше прочитати бодай Геродота, очам вiдкрилося б невiрогiдне. Ось той уривок про богiв: "Скiфською мовою Гестiя зветься Табiтi, Зевс (i, як на мене, то цiлком правильно), - Папей". Звернiм особливу увагу на слова в дужках. Невже Геродот знав скiфську мову, що так само-впевнено схвалював правильнiсть iменi чужинського бога? Батько iсторiП не знав жодноП мови, крiм рiдноП. Як же тодi розумiти оте його зауваження? Звернiмося спершу до словника - "Древнегреческо-русского словаря", укладеного Й. X. Дворецьким за редакцiКю члена-кореспондента АН СРСР С. I. Соболевського й виданого в Москвi 1958 року. Кращого видання в нас поки що немаК. За браком грецького шрифта в друкарнях пишу грецьке слово латинськими лiтерами: Pappaios. Iз закiнчення видно, що це - одна з форм давньогрецького присвiйного прикметника. Але чи з грецького кореня утворений сам прикметник? Так, iз кореня слова pappos, що означаК "дiд", "прадiд", "пращур". Њ й паралельна форма вiдiменних чи присвiйних прикметникiв: iз закiнченням -oos. Наприклад pappoos. I pappaios, i pappoos перекладаються однаково: дiдiвський, прадiдiвський, установлений пращурами. Тепер лише стаК зрозумiлим, чому Геродот так схвально поставився до iменi чужого, скiфського божества. Те вже цитоване речення про богiв скiфських належить читати так: "Скiфською мовою Гестiя зветься Табiтi, Зевс (i, як на мене, цiлком правильно) - Прадiдiвським". Просто перекладачi механiчно сприйняли грецьке слово за не грецьке й не стали його перекладати. За цим принципом утворювалися всi давньогрецькi присвiйнi прикметники: Nilos (Нiл) - Nilaios, Niloos (Нiльський). koitos (постiль) - koitaios, koitoos (постiльний), filos (друг) - filaios, filoos (дружнiй). pappos (дiд, прадiд, пращур) - pappaios, pappoos (дiдiвський, прадiдiвський, установлений пращурами). Поступово стаК зрозумiлiшим, хто були отi скiфи та по-якому вони розмовляли. Й хто були гуни, яких давнi й пiзнiшi iсторики називали теж скiфами. Мимоволi хочеться ще раз нагадати слова вiзантiйського iмператора Костянтина Багрянородного про народ, який сам себе величав русами, хоча iншi народи продовжували вперто називати його скiфами та гунами. Й на згадку само собою спадаК, що сучаснi монголи не вiдмовляються нi вiд Чiнгiсхана, нi вiд Батия, нi вiд того, що колись призвело до розпаду могутньоП КиПвськоП держави. Монголи були, й слiв iз пiснi не викинеш. Нiхто нiяких полiтичних конструкцiй не будуК на вироках давноминулих часiв. Монголи не претендують на землi, якi на певний час були потрапили в залежнiсть до Пхнiх пращурiв, так само як греки не збираються вимагати назад Константинополя, який п'ять сторiч тому став турецьким мiстом Стамбулом. I кожен народ зокрема, й усi народи разом свято бережуть пам'ять про своК минуле, хоч би яким здавалося воно з висоти сьогоднiшнього дня й сьогоднiшньоП моралi. Бо iсторiя, як сказав один вiдомий вчений, схожа на багатоповерхову споруду, в якiй ми посiдаКмо найвищий поверх. Кожне поколiння будуК своК житло все вище й вище, й споруда то мiцнiша, що мiцнiшi ПП пiдвалини. Ми повиннi знати кожен камiнь свого фундаменту й кожну цеглинку поверхiв, якi лишилися пiд нами, щоб при зведеннi верхнього, нашого ярусу врахувати все до дрiбничок: i мiцну гранiтну кладку, й зотлiлi пiдпори, не соромлячись казати собi правду й правильно оцiнювати. А соромитися гунiв i скiфiв нам таки й нема чого. Навпаки: коли чуйним скальпелем зiшкребти з полотна давнiх подiй не завжди вмiле й не щоразу чесне малювання пiзнiших епох та iсторикiв, то перед очима нам раптом постане яскрава панорама героПчних битв i гiрких поразок, генiальних полководцiв та мислителiв i не менш генiальних пройдисвiтiв, панорама величних епох злету й перiодiв незбагненного карколомного спаду. Й усе те наше, й усе то - ми, бо ми вспадкували кров наших далеких i прадавнiх пращурiв, а разом з кров'ю - й пам'ять тих часiв, i ця iстина вже не потребуК жодних доказiв. Слова "гуни" й "вандалiзм" ми сприйняли з чужих вуст, наче аксiому, в якiй мовби не личить i сумнiватись. Тепер це звучить як осуд, як вособлення слiпоП лютi варварiв, що зруйнували Рим i стiльки сала залили за шкуру готам. Рим був осередком свiтовоП культури й свiтовоП фiлософськоП думки, це так, це - iстина, але iстина й те, що Рим був також i жандармом античного й ранньосередньовiчного свiту, фортецею, за чиПми гранiтними мурами зiбралися торговцi, наглядачi й власники рабiв i залiзними легiонами намагались накинути рабство й усiм тим народам свiту, котрi ще не зазнали Пхнiх кайданiв i нашийникiв. Рим був нездоланною цитаделлю, яка, проте, давно вже виявилась пiдточена тотальною корупцiКю й давно перестала створювати матерiальнi й духовнi вартостi. Й треба було сили не менш потужноП й жорстокоП, яка завалила б ту незрушну тисячолiтню фортецю. Й такою силою стали слов'яни на сходi, слов'яни й германцi на захiдних краях континенту. Що ж, нема чого й казати, борня була жорстока - на життя чи смерть. Але згадаймо варварськi розправи й з боку римлян, коли вони часом брали гору над "варварами": рiки кровi й багатомильнi "алеП" розiп'ятих на хрестах, поголовний грабунок та знищення вогнем i мечем усього того, що насмiлювалося пiднятись проти СвященноП IмперiП та ПП новим богом помазаних володарiв. Згадаймо все це - й жорстока лють "варварiв" у жодне порiвняння не стане з витонченим вандалiзмом римських просвiщенних карателiв. Тим часом "вандалами" й "гунами" лишились в iсторiП тi, хто ще не вмiв у пишних трактатах i хронiках описати справжнiй хiд подiй i справжню вартiсть вождiв та народiв. Тому ми повиннi з потрiйною пильнiстю ставитися до кожного слова, мовленого про нас, i тому потрiйноП цiни набуваК кожне об'Кктивне речення, написане iсториками в поривi великодушностi чи з якихось iнших, не вiдомих нам мiркувань, бо тi, хто тримав у руках перо чи рiзець, не щоразу, далеко не завжди були великодушнi й прямi в своПх судженнях, заполоненi шовiнiзмом або обплутанi павутиною багатоярусноП залежностi вiд володарiв, класiв та епох; адже в усi часи iдеологiя була й лишаКться партiйною, а iсторiографiя, як жодна з наук, - найменш об'Кктивним важелем у системi iдеологiй. Так, Аттiла був "варвар", якого iсторики ворожого табору намагалися змалювати найчорнiшими фарбами, особливо, коли бралися за видимий портрет. Але якого, спитаймо себе, великого дiяча давньоруськоП iсторiП змальовувано красенем? З-пiд писала римських та грецьких iсторикiв усi вони виходили кривими, похмурими й звiроподiбними. Та коли вiдсiяти зерно вiд суб'КктивноП полови, то часом може вималюватися зовсiм iнший портрет. Адже сам Прiск переказуК нам слова Аттiлиних ворогiв про "царя гунiв". Римський сановник Ромул мовить у Прiскових щоденниках: "Нiхто з-помiж царiв, що володарювали в СкiфiП чи в будь-якiй iншiй краПнi, в такий короткий час не здiйснив стiльки великих справ, як Аттiла". В германському епосi "Бiтерольф i Дiтлiб" мудрiсть Аттiли порiвнюють iз Соломоновою. Але Соломон, як свiдчить епос, при всiй його величностi не мав поряд себе стiлькох витязiв, скiльки Пх бачив Бiтерольф при дворi могутнього Аттiли. Та й сам Йордан каже: "Аттiла, володар усiх гунiв i можновладець - небачений у свiтi - племен чи не цiлоП СкiфiП, достойний подиву в його неймовiрнiй славi серед усiх варварiв... Любитель вiйни, сам вiн був людиною помiркованою й витриманою, вiдзначався свiтлим розумом, був приступний для тих, що потребували допомоги, й прихильний до кожного, в кого раз повiрив". Людиною винятковоП справедливостi змальовуК його й Прiск, бо простий люд горнувся до Аттiли. Грек Адамiс, який жив у столицi гунiв, сказав Прiсковi - й правдивий iсторик не втаПв його висловлювання: "Я люблю скiфськi звичаП... Ми часто воюКмо, зате в мирний перiод утiшаКмося досконалим спокоКм i не боПмося втратити свого кревного майна. На моПй колишнiй батькiвщинi, в Римськiй iмперiП, володарюють тирани, а малодушнi раби не зважуються навiть боронитися вiд них. Там нема нi правосуддя, нi рiвностi в державних податках, а сильнiший душить слабшого". Ось якi слова про великого полководця й державного дiяча знаходимо в Прiска та Йордана: "Великий цар-великого народу, господар досi нечуваноП могутностi, царств СкiфiП та ГерманiП самодержець... тримаючи в жаху Рим Схiдний i Рим Захiдний..., незлiченнi пiдкоренi мiста не пiддавав пограбуванню, а ласкаво обкладав Пх щорiчною даниною". За портретом цього "варвара", "бича божого" вимальовуКться постава справдi мудрого, гуманного й прекрасного душею русина. Десь-то недаремно навiть Карамзiн, який загалом повторюК вигадки необ'Кктивних ворогiв Аттiли, каже пiсля цитування Прiска: "Ми звикли зображувати гунiв чудиськами; певно, Аттiла був не дуже потворний, бо Гонорiя, сестра iмператора Валентинiвна, пропонувала йому руку свою". Та хiба ж не точно таким самiсiньким азiатом малював i Святослава Лев Диякон: голе тiм'я, маленькi оченята, плескатий нiс?...4 В статтi, благословленiй до друку академiком Б. О. Рибаковим та академiком М. Т. Рильським, яка була надрукована в ч. 1 журналу "Народна творчiсть та етнографiя" за 1962 рiк, говориться: "Протягом довгоП героПчноП iсторiП Русь переживала перiоди розквiту, коли греки й римляни запозичали в неП мiфологiю, що була важливим елементом античноП культури, метали, хлiборобство. Могутня КиПвська держава IX - XIII ст. була тiльки одним з пiзнiших фактiв iсторiП Русi, стародавня ж iсторiя й культура ПП ще чекають на широкi дослiдження". Й одним з таких перiодiв, на наше глибоке переконання, був перiод Велiмира - Аттiли, й настав час повернутися до них обличчям, скинувши з них ганебний ярлик, пришитий готами. Що ж, готiв можна зрозумiти. Слов'яни були тим валом на Пхньому шляху до поглинення Њвропи, який вони мусили гризти зубами, й кожна жменя землi того валу давалася Пм з кров'ю. В Пхньому уявленнi гуни - напiвзвiрi, бо люто боронили свою прадiдами заповiдану землю. Але згадаймо часи готськоП експансiП на Квропейському материку - й усi уявлення помiняються мiсцями, й кров захолоне в жилах. Конунг Вiнiтар, подолавши 376 року одного iз слов'янських володарiв - Буса, розiп'яв i його, i його синiв, i сiмдесят найзначнiших бояр на хрестах. Конунг Фродо III, перемiгши в битвi захiдних слов'ян (венедiв-вандалiв), прикинувшись, нiби збираКться вести вiйну з якимось там спiльним ворогом, скликав усiх слов'янських князiв-васалiв разом з Пхнiм найдобiрнiшим вiйськом i по-зрадницькому перерiзав, передавив та перевiшав усiх, у такий спосiб позбавивши слов'ян можливостi опору й назвавшись пiсля цього конунгом датським i вандальським. То чи треба ж так слiпо сприймати й готське твердження про "вандалiзм" слов'ян? Далебi, нi, хоч похмура епоха гото-слов'янськоП боротьби була й справдi жорстокою й у нiй панував основний закон "зуб за зуб i око за око". То бiльше, що слов'яни обороняли свою землю й мали всi права на жорстокiсть до зайд-асимiляторiв. Так, русини перших столiть новоП ери були великим i висококультурним народом, i применшення цього - то вiдрижка ще далеко не вмерлоП теорiП норманiзму. Адже така могутня iмперiя, як КиПвська Русь, що протягом пiвтисячолiття пiдтримувала статус-кво в Њвропi - та й у цiлому свiтi, - не могла виникнути з надр напiвдиких племен, якi нiбито перебували мало не на стадiП родово-общинного ладу, з примiтивною економiкою й ремеслами, не кажучи вже про нерозвиненiсть класового суспiльства. Нi, Њвропа розвивалася рiвномiрно в усiх своПх ланках. На одному боцi був Рим з його рабовласницькою системою, на другому боцi - так званi "варвари", якi протиставили Римовi новi, прогресивнiшi форми продуктивних сил та виробничих взаКмин: усi "варвари", в тому числi германцi та