лянув на покiйницю i питаК: - Що в неП в руцi? Вiн i лiкар, нахилйвшися, з трудом розняли пальцi мертвоП i взяли зошит. Лiкар розправив його i читаК вголос: "Зошит ученицi... Олени Катранник". Помовчавши, вiн додав: - Найдорожча рiч була в матерi вiд покiйноП донi, мабуть, остання, вся оплакана: з нею i смерть... Вiн опустив очi; вiдвернувшись, пiшов, нiби прислiплий. Саме тодi вдарив дзвiнок, i всi поспiшили до вагонiв. 28 Вертаючися через бур'янистi садиби, хлопець почав збирати старi кiсточки з ягiд. На аркушi бляхи, покладеному зверх двох'цеглин, рiвно прогорнув Пх, а внизу розвiв огонь. Смаженi кiсточки зробилися крихкi i смачнi зернятами. Џв Пх, як лузають насiння - одну по однiй. Частину зоставив на другий раз, бо зробився скупий собi самому i також передбачливий, мов старичок або вивiрка. Але скибку вiн опожив! - спожив, бачачи, що хлiб висох i зачав черствiти. Скоро пропаде, - то краще вже пiдкрiплятись, поки можна. Помiтив: коло низького пенька, вiд спиляних ворiт, незаклеКний лист бiлiК на бур'янi. Село i вулиця, район i округ названi вiрно, але прiзвище iнше, Кантарик. "Як вони не бачать? - дивуКться хлопець.- Це ж не нам, а старим коло перехрестя; я однесуi" Довга вулиця - нiби в снi. Бiля того двору, де жив шкiльний товариш Дмитрик, що помер вiд сухот, збереглася частина огорожi. Там став бородатий чоловiк з торбою i пробуК хвiртку вiдчинити, але не може: руки не слухаються... "Це Петрун, батько покiйного Дмитрика", - впiзнав хлопець. Помагаючи, вiн вiдкрив крючок на хвiртцi. А бородань не входить; не може нiяк. Подумав тодi хлопець: "Такий наш тато був слабий; ми б до хати ввели, якби ранiш побачили". Вiн вчепився Петруновi в рукав i пiдсобляК рушати до дверей i через сiни, i аж до лiжка довiв, де той лiг, мов тяжко хворий. Увiйшла його жiнка, маючи зiлля на руках, i загомонiла з порога: - От i прийшов! От i добре, а я вже сон стратила: все жду - прислухаюся. - Прийшов, та бачиш, який: не ввiйду в хату, - хлопець тягнув. - Аби дома був, i поправишся. - Менi б трохи хлiба. Ось, вiзьми грошi, всi, що зосталися, пiди, де-небудь купи: хоч трохи. Бо пропадаю. Взяла вона грошi i, виходячи, попросила Андрiя: - Побудь тут, - я скоро вернуся! Пiшла i довго не було ПП. Чоловiк дрiмав. Коли ж вернулась вона, то тримала пляшку, в хустинi загорнуту. - Що це? - вiдкривши очi, спитав Петрун. - Не бачиш хiба: горiлка. - Як, горiлка? Навiщо менi? - Випий, так радять. Бiльше нiчогiсiнько в продажi нема! Тiльки горiлка. - Менi хлiба, бо гину, а ти горiлку принесла,- навiщо? Жiнка мовчить. - Навiщо ж грошi перевела, останнi?! - гiрко докоряК Петрун.- Голодному випити ПП, зразу смерть, як вiд отрути. - Так нiчого ж нема нiде в цiлому селi, - вiдказуК жiнка, - хто вертаКться, всi беруть горiлку, кажуть: помагаК, бо хлiбна. А при дорозi, бiля сiльради, двоК мертвих лежало, мати i дитина. Мабуть, вони здалеку. Кропива пожована в ротi, в неП i в дитини, вiд того потруПлися. Зразу видно: такi доходяцц, що Пм би нi хлiб, нi молоко вже не згодилось. А горiлка ж не з кропиви, - вона з чистого хлiба! - Всi мруть i менi пора, - промовив Петрун. - Пiдождiть, я принесу скибку! - сказав хлопець. Вiн вернувся додому i, розв'язавши торбинку знов, почав ножем розмiряти на скоринi: скiльки кому. Спершу подiлив на три рiвнi частини; потiм передумав, бо матерi належить пайка найбiльша, а сам з'Пв недавно шматок i маК останок коржа, через те зоставить собi окраКць. Врiзавши хлiба, знов загортаК в папiр i виносить пiд пахвою. Коли прийшов до сусiдiв, господиня обмивала моркву, а Петрун Пв; Пв жадiбно, хрумкав i затинався. Побачивши хлiб, так i простягся десятьма пальцями по нього. Взяв i все примовляК: - Оце спасибi, хлопче, спасибi, ти пожалiв мене! Я чую: з'Пм хлiба, хоч скибку, i видужаю. Горiлка i морква не поможе. Хлiб - це менi лiкарство. Ну, спасибi, - колись i я тобi поможу! Справдi вiн споживав хлiб, як цiлющу живнiсть, тримаючи обома долонями так, що нi крихта не просипалась додолу; скiнчивши, сказав: - Слава Богу, я з'Пв хлiба! Став тихий, зразу лiг i зразу запався в нерушимий сон. Коли хлопець виходив з хати, господиня дала декiлька морквинок. Тiльки вiн за порiг виступив - згриз Пх, як заКць: такi смачнi! Навпростець прокрадаючись, понiс лист до Кантарикiв. Крiзь дверi, трiшки прочиненi, видно немiчних старих, що сидять бiля стола. - ДоПмо замiшку, - обзиваКться дiдок, - i так менi буде, як Олефiрцевi; його внуки розказували... Гудiла хуртовина, а вiн лежав на холоднiй печi i думав словами вголос: от якби вийти на дорогу i побачити мiшок грошей, цiлий мiшок, по п'ять карбованцiв бумажки; i купити всього: печеного хлiба, бiлого i житнього, i борошна - пекти млинцi, i м'яса телячого - в борщ або смажити, i таравi, молока, цукру i всього, всього... Олефiрець думав голосно, а голоднi внучата сидiли на полу i слухали, як вiн перебирав добрi харчi. Так вiн i вмер. Бабуся промовила: - ДоПмо щавель з тирсою, тодi - все. - Коли б продержатися кiлька тижнiв i дiстати молодоП картоплi, ми б вижили... - Бiда, всiм бiда, i годi! - сказала стара. - Або на Воронiжчину, вимiняти борошна й олiП. - Мiняти нема на що. Дiд лiг на ослiн i, стрепенувшися, важко зiтхнув i задеревiв. - Що тобi?! - скрикнула стара, але встати неспроможна: пробуК з натугою i зразу ж, здригнувшись, хилиться головою на стiл i осуваКться - перекидаючи стiлець, падаК на долiвку. Хлопець, що вже бачив покiйникiв, змiг визначити в думцi: "Вмерли! ОбоК!" - але, як попереду боявся зайти в хату, то тепер жахливо перелякався з несподiванки, аж плечi тремтiли. Впустив лист коло порога i тiкав. Йому здавалося: сам вiд кволостi впасти мусить i вмерти на мiсцi - в одну мить. Пiсля того дня страхався пiдходити до чужих дверей. Здичавiв, бувши весь час наодинцi. Дожував корж i хлiб, сплiснявiлий весь. Мiж бур'янами ввижався дiд з каменюкою i нiби шелестiв шепотом крiзь тишу: "Тут не ходи, бо зарiжуть!" Як звiрик, став хлопець чуткий до шумiв i вiд кожного тупоту чужих крокiв потихеньку вiддалявся в хащi, уникаючи всiх. Випивав колосся, що почало наливатися; розсмакувавши, зрадiв дуже! - цей харч не вадить. До колгоспного поля пiдповзав непомiтно i швидко, мов ящiрка. Скоро шанька, туго прив'язана при боцi, вже вiддувалася i набирала ваги, - тодi сiренькою тiнню вiн зникав серед бур'янiв i нехворощi. Зернини ставали смачнiшi i споживнiшi, коли смажити на бляшанiй накривцi, хоч потiм пiд грудьми дере. НаПвшися, вiн швидко запивав водою, але вiд того обважнювало живiт. Зварив воду - i враз полегшало пiсля пиття. Спробував кашу зготувати, але вона розлазилася i пiдгорала; хоч i в такому виглядi - Пстiвна. В покинутiй садибi натрапив на торiшню грядку: трохи бурячкiв, перемерзлих i дрiбних; видно, господарi виПхали i вона зосталась невибрана. Викопав ломачкою i перенiс додому: про запас. Голодуючи без кiнця, запопадливий став i пожадливий на знахiдки, а також дивно гострозорий до них, мов птах. Нiчого проз очi не пропускав, де що траплялося: чи торiшня макова комiрка, коли зломлена застряла в травi, чи стара сливова кiсточка: брав i приховував на дворищi або в хатi. Iде, нiби не придивляючись, проте, вже з iнстинкту, збуреного бiдою, помiчаК навiть потлiлi зернини на землi. Не хотiв нiкуди з села вiдбiгати - боявся, що тiльки вiн помандруК, якраз тодi мати вернеться i, не заставши його дома, знов поспiшить на розшуки. На столi весь час лежав аркушик: "Мамо, я тут, зараз прийду!" Журився невиразимо, що немаК мами i немаК. Згубив днi, ждучи, i не знав, коли будень, коли празник. Навколишнiй свiт став весь як одна сторона: чужа i ворожа, а вiн, Андрiй, i його мама, i сусiди, що живi тримаються, - друга сторона, в якоП втрачено мир з першою; треба стерегтись на кожному кроцi. Одного ранку хлопець ворушився мiж бур'янами в садибi, шукаючи решток староП городини. Серед заростi, серед гичi - потворноП i жорсткоП - побачив квiти: з бiлими промiнцями вкруг i охристими очками посерединi. Вириваючи бадилля, вiн захопив також листочки м'яти, - вмить пронiсся могутнiй i таКмничий пахощ: такий милий!.. Мама завжди збирала м'яту i вiд того хустка ПП проймалася чародiйним духом, незабутнiм довiку. Хлопець мало не заплакав вiд спомину. Продзвенiв джмiль, бiлявий i дрiбний, але з гарною мелодiКю - кращою, нiж вiд сопiлки. Довго на сторони вiявся, i невiдомо де була його домiвля. Раптом, коли хлопець вирвав кущ мишiю бiля горбика, знизу сотнею голосiв задзижчало: в гострiй тривозi. Через хвилину з'явився другий джмiль - з дверей, що темнiли в сiро-брунастiй травi. Кружачи, розглядав горбик, мов iнженер або архiтектор, посланий вiд управи мiста обстежити шкоду, заподiяну землетрусом. Спершу гудiв довкруг свого порога, потiм - далi i далi: над лисиною, звiдки вирвано мишiй, натрапив на свiжi листки i, вплутаний мiж ними, впав додолу. Деякий час метушився при землi; злетiв i, серед стеблинок, подзижчав - подряпався лапками. Трохи лiз, трохи крилив, поки вибрався наверх, тодi знов покружив широко. Мабуть, не знайшовши надто загрозливоП змiни на свiтi i вияснивши, в чому справа, вернувся в гнiздо: повiдомити спiвгромадян. Хлопець пожалiв убогi iстоти i вiдiйшов, не розорячи Пхнього життя. Того ж дня, коли обмив тарiлку i поставив на ослiнець до вiдра, - перед очима спустився з стелi павучок; малий, мов мачинка. Побув на вогкiй поверхнi тарiлки i знов подався в височину; дрiбно перебирав лапками: змотував незриму ниточку. Все частiше вiдчував хлопець, що в свiтi не сам. Почав пильно приглядатися до кожного iснування: метеликiв, жучкiв, мурашок. Наймилiшi птахи - такi чистi i швидкi, жвавi, пильнi i обережнi; вони належать височинi, де нема бруду, а тiльки блакить, хмари, сонце, дощ, блискавка, райдуга, вiтер. I також мають голос, що нiби прозорий; обзиваються однi до одних, i вiд того висоти перестають бути такою нiмою пусткою, як низький обшир села в бур'янах. Пташки, мирно погойдуючи галуззя, креслили дзвенющi рисунки окликiв; перелiтали мiж листками, барвiючи пiр'ям, i обкидали круги над решткою саду, що обернулася в невеличкий пташинник. Там зачали звивати гнiзда. Хлопець боявся, що вони покинуть свою оселю, коли вiдчують його доторки або часто бачитимуть його поблизу. Вiддаля спостерiгав: як вони через певний час вертаються до гнiзд i господарюють. Одночасно ж прикрiсть затьмарила життя на багато днiв. Вiн пiдповзав до колоскiв, за звичкою - сам, окремо вiд всiх. Але шукачiв набиралося все бiльше, коли зерно почало дозрiвати. Також зиркання i напади сторожiв ставали гострiшi i лютiшi. Одного дня, коли знов зловлено "колоссяника", два його спiвучасники задихано проповзли мимо хлопця i, спинившись перевести дух, стиха повели розмову, що чорною журбою обгорнула серце. - Скидан пропав!.. - I вчора судили одного: десять рокiв дали. - То зарiзi - Слабий вiн, як i Скидан, десять лiт йому - труна в сибiрськiй кризi. - Нещасний Скидан... - Сторожi нахвалюються, що всiх переловлять. - Чого ж? Вони здоровiшi. - I то дивися: за жменю колоскiв, наших же колоскiв - могила. Де це видано? - Уже не наше. - А так; уже - бiсове! - Бiсове чи совiтове: все напасть. - Взяли харч i душу беруть. Дядьки проминули, а хлопець принишк до сiроП крихкуватоП i легко порозколюваноП поверхнi землi, при корiнцях пшеницi: серед ПП струнких рядiв, ними притiнений, пiд колосками, що многiстю похилялися i шелестiли. "Хто ж тепер витримаК в лагерi десять рокiв? - жахаКться хлопець. - Я вмру". Виразно уявляК морознi снiговища, де женуть людей, зовсiм хворих, приречених на загибель пiсля голоднечi. З того часу подвоПв обережнiсть. Супроти всiКП ловити на люднiсть по широкому степу, в пшеницях i житах, скрiзь прибувало не менше виснажених, а щотижня бiльше. Там i вмирали; однi до спожиття здобичi, другi - вже по нiй: такi смертельно помученi, що, наПвшися, конали в лютих болях. Пх обличчя, скривленi, мов на кутнях, страхають вишкiреними зубами. Все частiше хлопець, повзучи до колоскiв, бачить покiйних. Поле моторошне. Стемнила також навiсна журба з передчуттям, що крають серце, - хлопець мiсця собi не знаходив. Оточення нiби розкрилось несвiтськiстю, складеною з неколiрного полум'я: дихати в очi, якi бачать тiльки степ, землю, хмари, коли душа сприймаК Пх, мов одну неозориму завiю, i треба жити серед неП, хоч нестерпно мучить. Вiн терявся чуттями; виносив колосся, мов пропасний. Звикся з своКю пусткою. Але хворiсний смуток приходив до нього, i не розраджували нi пташки, нi комахи; здаКться, мiг би впасти ницьма i кричати з вiдчаю, плачучи i б'ючи кулачками землю. Це проходило; якщо ж не зовсiм розвiювалося, тодi вiн, щоб забути бiль, мандрував через село, але обережно i з нашорошенiстю, мов крiзь тигрячi хащi. Раз, в надвечiр'я з широкими i бистрими хмарами, що вели тiнi по зарослях, - коли вiн брiв проз сусiднi хати, його помiтила тiтка Петруниха; звiдкись верталася додому, несучи клуночок. - Куди це ти зiбрався? Вiн мовчить: не знаК, що сказати, i вже вiдвик вiд розмови. - Ходiм до нас! - сказала тiтка, а потiм, бачачи, що вiн недовiрливо поблискуК на неП ямкуватими очима, додала: - Не бiйся, ми нiкого не Пмо! Сьогоднi в нас борошно: балабушки пектимем. Вiн заходить до Петрунiв. Ще господар недужий - довго виболюК пiсля свого вмирання, але вже говорить значно жвавiше, нiж коли прибився в село. - Як же ти живеш? - питаК хлопця. Той тiльки плечима знизуК i не може слiв знайти; зрештою, вiдповiдь сама приходить: - Колоски... - Ой, бережися, хлопче, з ними! - в Сибiр поженуть, там i замерз. - А тут не пропадають? - втрутилася господиня.- Повно покiйникiв на колгоспному. Одноосiбнi латки дальшi, туди менше хто лiзе, а й там разор. На нашiй нивi мало зосталося: кiлька снопикiв. - Там не рвав! - раптом виголосилося в хлопця з уст. - Добре робиш, - хвалить Петрун. - Iз тих нивок тiльки й порятунок наш. А колгоспне, то все грабоване, i пiде кудись, як у прiрву. - Подивися: борошенце з того зерна, з наших снопикiвi - сказала господиня до гостя. Вона спекла балабушки i стала годувати хворого, що показавши Пй очима на хлопця, мовляв, i його надiляй, споживав i просив: - Ще! Неси ще! Але, боячися, що вiн умре, коли не Пстиме розмiрно, господиня вiдрiзала: - Вже нема, пiдожди трохи. Хлопцевi подарувала хлiбчик - бiльший вiд iнших. Вимовивши: "Спасибi!" - гiсть про все забув; миттю вийшов з хати i попростував бур'янами, де найглухiше. Гостро оглянувся навкруги, вмостився i почав Псти. Вiдкушував i ретельно жував, жував i одночасно нюхав, бо такий гарний пахощ хлiбний; пильно пiдбирав губами навiть найменшi, мов квiтковий пилок, крихти з вiдкушеного мiсця - боявся Пх згубити. Пв i весь час в душу вбирав пахощ: iз сухiстю його i теплотою, чистий i добрий, вiд малого хлiбця, такого бiлого, як була колись недiльна сорочка. Все з'Пв i скоро вiдчув, як посильнiшало дихання в грудях - вiд самого спожиття хлiбця: кругластого, хоч iз кутиками, i такого свiтлого тут, як тiльки одне сонце, що часом поглядаК мiж бiжучими хмарами. Також - як щось дужче вiд сонця: над всiм свiтом, але вже того вiн не мiг збагнути, нi уявити, лише тихо i слабо вiдчував; i лише згадував мамину ласкавiсть, утрачену для нього. Потiм, бродячи кволою тiнню серед своКП пустки, нездатною навiть рити городи кописткою як слiд, вiн уже знав, що в одному мiсцi всiКП ворожоП довколишностi до нього добрi. Часто, в переходах через хащi, вiн окреслював круги, близькi до тiКП хати. Дивився здаля, сам непомiчений, як дядько Петрун молотить. Снопи, що тiтка пов'язала, були - як вiники. Господар коло них стоПть, заточуючись вiд слабостi: не може вдарити цiпом. Тодi нахиляКться з тяжким зусиллям i переносить снопи до стiни, а там, обпершись плечима об неП, молотить - ледве б'К цiпом; i видно, боПться впасти вiд власного руху. Хотiв хлопець вийти з бур'яну в помiч господаревi, але не насмiлився: "Подумають, на Пхнiй хлiб iду"; i сам був слабiший вiд господаря. Вже не то що боявся, а бiльше дичився, вiдлюднiвши, як вовченя. Непомiтно вiдступив вiд сусiдського дворища. Що споконвiку звали чудовим словом "жнива", стало "уборочною кампанiКю". Врожай 1933 року подекуди видався невиданий: нiби казковий; важкi колоски схиляли стебло, i вiтер ледве розгойдував Пх. Незчислимою многiстю свого сухого вiястого скарбу половiли ниви, зблизившися в рiвнi рiчки - пiд горяччю сонця. Ждали женцiв. А жати було нiкому. Бо народ страшно вирiдiв. Скiльки ж не косили тi, що вижили, - не могли впоратися навiть з малою частиною. Зерно обсипалося. Потiм аж до Рiздва достоював, гинучи, той врожай. Не могли зарадити присланцi з заводiв i фабрик. А хлiборобiв домучено; тi, що не вмерли, бiльшiстю на землi валялися: зовсiм опухлi! - з потрiсканоП шкiри сочилась водиця; або сухi вони, як дошка. Не могли косу в руцi вдержати. Хотiли чимсь пiдкрiпитися i багато, багато повзло в лани: спожити стиглих колоскiв. Лежачи, зривали Пх i розтирали на долонях, м'яли в хустках, приполах, торбинках, картузах; сирим зерном наповнювали собi виголодженi шлунки: так i мерли на мiсцi! Скрiзь по нивах повно покiйникiв, але не видно сторони; коли ж хто заглянув зблизька, повзучи мiж ними, робилося моторошно вiд окритого кладовища. Хлопець добувався до колоскiв кiлькома завченими напрямками i все обминав мертвих, що там лежали. Спершу страшився, аж торопiв при зустрiчi з конаючими або вже покiйниками, згодом звик; i сам був - як першi з них. Схована трупарня ставала дедалi жахливiша; тлiла з нестерпною сморiднiстю, хоч i затоплена в хвилях стиглого хлiба, якi поверх неП то перебiгали шелесткою чергою, буяючи вiд вiтрових напливiв i поривних нападiв, то - при безвiтрi - затихали, так що чути було, як комашка на колоску ворушиться. Коли зморений хлопець, вiдпочиваючи, дивився вгору, тодi на густо-густо синьому тлi неба, засiяного невстижимими iскорками з сонця, вирiзьблювалася колоскова численнiсть, мiдясто-рудава i рясна, рясна! Тихо притулюються колоски однi до одних i перетинають, як в рисунку золотим атраментом, стрiлчастi промiнцi свого озброКння. Простягають його i схиляють наперед: вiд всiх своПх зернин, що Пх так чiтко, в ритмi ступенчатого складу, вкрiплено однi при одних. Колихаються колоски легко i мило; з ними такий щирий i зворушливий настрiй вiК! - можна без кiнця дивитися на них. Неоцiнитною ризою добростi i смутку Божого накрито замучених. Видно також: вгорi срiбними скелями повiльно пропливають вiд пiвдня хмари, слiпучi з лицевоП сторони - в сонцi. Хлопець застиг, вражений таКмничiстю дива. Притьма, почувши сильний шорхiт, здригнувся вiн i миттю вiдповз геть набiк: вiд нив'я тiкати до бур'янiв i вибалкiв з чагар'ям, де нiхто не помiтить. Там вiн випростовуКться на свiй дрiбний зрiст i вiдносить здобутi колоски додому. Коли розгорнулися жнива, то всiх, хто косити мiг або снопи в'язати, наймано пiдряд. Ходив i дядько Петрун: вже так оклигав, що спромiгся працювати в полi, разом з жiнкою. Але для хлопця настала грiзнiша пора, бо при косарях, над Пхнiми душами, скрiзь стояли наглядачi. Треба дуже обережно пiдступати до ланiв. Вранцi, ще ледве зачинало виднiти, вiн прокинувся вiд торохкання в шибку; за вiкном стояла тiтка Петруниха i гукала: - Збирайся зараз, пiдем на роботу - снопи носити! Дiстанеш хлiб. Андрiй миттю вихопився з хати. Вже як iшли в поле, сусiд казав хлопцевi: - Перебрався б ти до нас! ЗнаКш, наш синок помер, одно, що - нужда, а потiм хвороба пристала. В хатi все однiКП душi бракуК. Якби схотiв, жив би в нас. Не було б тобi сумно одному, i нам веселiше, - подумай! - Пороблю трохи, тодi перейду. - От i добре. Дивися ж: ми ждатимем! - Ще поПду маму шукати... - Шукати - де? Це не одне село i не одна станцiя. Сам загубишся. Не Пхав би! - Таки поПду. - Якби мiг, я поПхав би з тобою, та бач: бiда. - Я сам. Увечерi, вертаючися додому, побачили, як в одному дворi з великим клопотом виряджають мертвого на похорон; навкруг метушаться мiлiцiонери i сiльрадiвцi, мов рибалки бiля човна - перед бурею. - Чого вони? - питаК хлопець. - То кара прийшла i правду виказуК: на голосному активiстовi, - сказав дядько. - За зло чоловiк i маК зло, як цей Корбик, що тепер хоронять. Був дуже беручкий i докучливий, людям спокою не давав; мучив Пх, щоб догодити партiП. Тихого середняка переслiдував, бо нiби лаК радянську владу, а того не було! Середняк мав кiнну машину i жив як трудовик; крiм машини i коней, була в нього корова. Його з синами розкуркулено, - тодi в його хатi активiст забрав собi сало i кожух. Пройшло два роки пiсля того; от вiн розпух з голоду i вночi в поле вийшов, де кошено хлiб. Узяв снiп i вернувся додому: так узяв, як ото кожух попереду. ВилiзаК з сином на горище i обминаК там. А декотрi партiйцi пiдгледiли i зразу ж донесли на нього, як вiн - на середняка. Прийшли гуртом другi активiсти, ще докучнiшi i злiшi, нiж вiн сам. Шукають його скрiзь i лiзуть на горище, там бачать: обминаК крадений снiп. I давай бити Корбика, як злодiя. Побили до смертi. Бач, кладуть на вiз, i це вже остання дорога: куди вiдiйшов, там нема нi снопа, нi потреби на нього. А грiх зостався невiдпокутуваний. Ходiм, не треба довго глядiти! Першими днями немiчнi хлiбороби ступали мляво i втинали небагато; згодом, пiдкормленi теплою юшкою i кашею, де було трохи вишкварок, випростали плечi i праця сяк-так пiшла. Хоч в'язано дрiбнiшi снопи, нiж колись, вони хлопцевi жили тягли: мов колоди. Пiдгодувавсь, то, несподiвано для себе, значно подужчав, може, не вiд самого харчу, але також - вiд пробуджуваних сил, що, з природи, могли зрости. Вiн тягав снопи запопадливо, спершу обхоплюючи обома руками кругом; потiм тiльки зачiпав однiКП рукою за перевесло, просунувши пальцi, другою знизу помагав собi тримати, i сам важко перехилявся. Хоч робота не пригнiчувала тяжкiстю, так мучив жах, що вiдкрився з самого початку. Не могла дiяти жниварка, бо всюди мертвi лежали: на невеличких вiдстанях один вiд одного, нiби вiдмiрених. Видно, кожна конаюча душа, потай прибувши, окремилася вже вiд готових, - лягала осторонь. Пх так багато, що стрiчаються без перерви: всiяли землю. Поки не почали приПжджати погребницькi пiдводи, чорнiло ними всюди по свiтлiй стернi, - i тiтка сказала хлопцевi: - Скiльки снопiв з ниви, стiльки людей лягло! Декотрi вмерли давно; несло вiдтiля разючо, аж нудило женцiв. Не могли працювати, хоч дихали крiзь хустки, обкинутi при обличчi. Петрунова жiнка знов подала голос: - Розвести б огнище треба i сирий бур'ян палити - дим це переб'К. Так ми робили в дев'ятнадцятому роцi: тодi бiлi вистрiлювали людей i загортали, а червонi коли вернулися, звелiли, щоб полоненi би; розкопували ями i виносили мертвих. Такий був дух страшний, як тепер! - аби перебити його, багаття розводили i палили зеленi гiлки. Потiм приходили знов бiлi i робили так само: наказували вiдкопувати, кого... - Тихо, тихо! Ви б, тiтко, не договорювали далi, - радять женцi, озираючися на доглядачiв. - Вони не чують. Так пасуть очима по людських руках i кишенях, що Пм слухати нiколи. - А все ж! Тепер i в самоП стежки очi довгi - Сибiр бачать. Учора туди чоловiка на смерть присуджено: за жмутик колоскiв, що розтер на долонi. Зробим огнище. Хлопче, носи бадилля! Андрiй дiстав додатковий обов'язок: завiдувати огнищем; це швидко пiшло в нього. Збирав сухий бур'ян на розпал, а докидав зеленого - для диму. Повiяв той дим скрiзь, нiби на пожарищi: гiркий, але своКю гiркiстю чистий, i вже менше чути було нудкого i страшного повiву вiд покiйникiв на полi. В iнших мiсцях також розведено огнища; пiшов дим клубучий, обгортаючи всю многiсть мертвих. Вони мiж снопами ждали своКП черги на повiльнiй пiдводi, що тяглася через стерню. Дим завiював i живих, хоч змучених, коли поралися з хлiбами. Заходячи Пм в очi, виводив сльози. Тiтка заплющилась вiд нього на хвилину, витерла очi i, глянувши навкруги, сказала: - Таких жнив не було вiд створення свiту i вже не буде. Спершу робота тяглася, як болiсна вагота для душi: з палючою су противнiстю Пй. Повiтря навкруг вигрiто до тiКП мiри, що вже нiби пронизуК наскрiзь, без перерви гонячи пiт з кожного, хто рухаКться. Воно пашить спекою печi, обважнюК почуття i заливаК тiло зморою: iстота от-от знеможеться серед спеки i найважчого диму. Але якраз тодi, всупереч собi самому, треба з зусиллями рухатися по стернi, мов безлiчi цвяхiв. Це в звичку входить - i труднiстю, i заведеним ладом, при якому кожен повинен встигати з своКю працею. ПризвичаПвся також i Андрiй, навiть мiг би нудьгувати, якби тепер заборонили йому на жнивах тягти снопи i збирати колосся, розводити вогонь i пiдтримувати його, носити вiдро з водою i кухоль для женцiв; i - що звелять. Волю i думку заполонила робота: вiд того навiть звiряча туга, якою вiн довго жив, притихла, нiби скована. Образ матерi свiтився в уявi, але i вiн, здаКться, був примирений з турботами жнив. Для серця ж вiдкрилася тут сторiнка вiдання, якоП не можна знайти i прочитати в шкiльних книгах. Люди тут дивовижно вiдмiннi вiд городських! - такi вiдмiннi, що Пхня прикмета враз вiдкриваКться для погляду. В мiстi люди мов би i не дуже прочувають, що на свiтi аж доконче потрiбнi Пх заняття, i назверх прибирають надмiрну значнiсть. А тут, при байдужостi до життя серед злиднiв, люди покладають у словi i вчинку добре значення. Завжди з достойнiстю, до себе самих i кожного, мов старочаснi бiлi жерцi; от i тепер - зрiзаючи житини i в'яжучи в снопи. Коло хлiба роблять, як перед очима Божими! З вiдчуттям важливостi, що маК Пх праця, - однак без жодного самозвищення. Андрiй не збагне причин всього i зв'язкiв. Але з природною хлоп'ячою спостережливiстю, вiдразу бачить вiдмiну горожан вiд всiх тутешнiх. ПiдсумовуК собi коротко: "Цi - справжнiшi". Тiтка була до нього дуже добра; все щось приберiгала з'Псти - з свiжоП городини. Нiколи не кривдила i не кричала, не лаялась, навiть не мала нiколи гнiву на нього. I вiн почав з довiрою дивитись на неП: мов на мамину сестру рiдну. Раз, бiгши босий по стернi, вiн сухою надрiзаною бур'яниною пробив собi ногу бiля пальцiв, - густо пiшла кров. Тiтка знайшла в кошику, бiля торбинок, чисту тканину i перев'язала виразку: спитала, чи болить. Через два днi стався подiбний випадок: з iншим хлопцем, що працював при своПх батьках на тiй самiй дiлянцi. Його мати, сполошена, бiжить мерщiй перев'язуватиi ПрихиляКться до сина, голубить - гладить поранену стопу i втiшаК хлопця, заглядаючи йому в очi, нiби хоче взяти його бiль собi в серце i перетерпiти самiй. Нiяк не може вiдiйти. ПрипадаК до нього, як свiтлий янгол, що вбрався в полатану одежину i прикрив голову вбогою бiлою хусткою. Побачивши це, Андрiй став на мiсцi i так зажуривсяi Згадав свою нещасну маму: вона була для нього - як ця мати для свого хлопця; жалiла i втiшала; схилялася до нього, нiби з неба. I тодi сирота вiдчув, що нема вже коло нього найдобрiшоП душi в свiтi: його мами. Швидко вiдiйшов з ниви - в заростi, що, глухi, стояли стiною недалеко, i, закривши долонями обличчя, з вiдчаю залився гiркими, як ще нiколи в життi, тяжкими краплями, що нiби аж парували пекучою солонiстю. Вже пiсля того вiн спокою не мав. Кожна хвилина тяглася довго, з глухою забарнiстю, як зайва, бо вiддаляла вiд сподiваноП зустрiчi. Пiсля роботи, коли вечеряли в дворi, прославши ряднину на шпоришi,- Андрiй сказав: - Буду мами шукати. - Де будеш? - питаК тiтка. - По дорозi, де ми Пхали. - Як же ти знайдеш: там стiльки люду! - Маму я зразу впiзнаю. Заходили зеленi сутiнки i бралися чорнотою вiд високоП ночi з чистими зiрками. Хлопець був певен, що навiть i поночi, серед найлюдянiших натовпiв мiста i в його завулках, вiн при першому ж поглядi зауважить маму. - Чого тобi спiшити, - говорить господар, - як досi мати не вернулась, видно, кудись вiд'Пхала далi; на роботу стала, щоб копiйку здобути. Потiм i вернеться. - ПоПду! - повторюК хлопець. - Чи дасте картоплi на дорогу? - Бери, скiльки вмiститься в торбинi, i хлiба спечемо: ти ж заробив. А тiльки не раджу Пхати в бiду. Як же пускати тебе самого, коли такi пропадають скрiзь? Ось пiдожди трохи, по жнивах з тобою поПду. Нi, тобi одному не можна. - Авжеж, не можна, - ствердила тiтка, - i думку викинь! Бiльше ждав, ще трохи потерпи: до кiнця жнив недалеко. Не пущу. Довечеряли мовчки. Потiм скоро ж почали збиратися спати. Господарi були уважнi до хлопця. Але смуток наповнював йому серце i, коли погасили свiтло, прорвався тихим плачем серед темряви. Хлопець пiдождав, поки господарi, втомленi пiсля цiлоденноП працi, мiцно заснуть. Тодi по-мишачому беззвучно взяв торбинку, з якою ходив на жнива: в нiй були сiрники, ложка, нiж i трохи хлiба. Додав картоплi з мiшечка, що в кутку, бiля печi поставлений. Прочинив дверi так обережно! - без скрипу. Нечутною тiнню виступив надвiр i навшпиньках подався до ворiт, пригинаючись пiд вiкнами. На вулицi завагався: а що, як мати ввечерi прийшла? - могло ж так бути. Дожидатиметься якраз тодi, коли вiн пiшов шукати. В двiр заходить - нi, дверi замкнутi! Тихо в пустощi, що була рiдною оселею. Зорi, крiзь безмiсячну нiч, мерехтять спокiйно, з значеннями таКмницi, над близькими могилками. Вiн присiв бiля порога, обпершись об дверi: тiльки на хвилинку. Але так непомiтно напливаК дрiмота, привiяна свiжiстю ночi, а потiм - сон: на збореного жнивами. Все розгораКться одне тужливе почування, як окрема сила i як спонука собi самому, неоднакова з денною волею, хоч близька; все ввижаКться, дiК, мов тчеться в просторi, i не може погаснути. Заходячи з рiзних сторiн, привертаК уяву до всього, в чому iснуК якась схожiсть i знанiсть, тiльки ж нiби замкнута i незбагненна. Душа i сама повинна там бути присутньою. Мучиться, прагнучи, довго терпить i, зрештою, сприймаК звiдти, мов поблиск, болючiсть, що ранить, що проноситься близько i несподiвано. Коли терпiння вiд кривди вже незносиме - таке, мов би когось, хто не сподiвався, враз потоптано: дужо i рiзко, серед невидностi, як в обведеному блiдому-блiдому крузi,- по безколiрнiй одежi на плечах. Жах i жаль зростають до безмiрностi, до зойку з приглушених, мов зв'язаних грудей, до лементу в несвiтському зусиллi одного дихання, бо видно, як привидною з'явою хтось рiдний заточуКться серед могильних хрестикiв i не може вийти, - хлопець в останньому розпачi пробуК гукнути, що сюди, до нього треба йти! I не може здобути крику з свого рота, хоч вся душа зметнулася в порив. Хлопець прокинувся. Глянув навкруги в темрявi i спершу не мiг зрозумiти, де вiн. Пригадавши все, стурбувався: проспав багато часу, i невiдомо чи встигне до станцiП пройти непомiтно i поПхати "зайцем", - якщо скоро досвiт. Бо зорi перемiстилися в небi далеко. Ще треба грошi взяти на квиток. Вiдiмкнув хату i знайшов схованi серед ганчiр'я в пiдпiччi карбованцi: вiд лiсного заробiтку. Iз села виходив, обминаючи сусiдiв, iншими вулицями, бо могли з вiкон побачити, - виходив, крадучися, як звiрець нiчний. Замирав вiд шелесту в пустках. Задихався i пiтнiв; чув, як серце стукало в ребра i вiддавало в скронях. Нерви напруженi, аж тремтять. Нiч, в останнi години своП, як стояла чорними стiнами, то ними мало i зрушилась; i скоро вiн, задиханий, стишив крок. Порiвнявся з садибою пiчника i став: заглянути чи нi? - взнати треба, чи круг над закопаною коштовнiстю цiлий, чи хтось, дiзнавши, розрив грунт i забрав ПП. Сторожко ступаК хлопець навколо хати i наближаКться до самого заповiдного мiсця; бачить при мерехтливому зоряному свiтлi i торкаК пальцями: не зрушене воно! Вкрилося рiвними i густими стеблинками трави, недалеко вiд якоП скрiзь стали хижi заростi, що затопили низький обвiд колишнiх грядок. Втiкач перебирав рослини, шукаючи улюбленого зiлля; отмов бавлячися, зiрвав кiлька схожих листочкiв - ростер пальцями краКць одного з них: тодi враз озвався пахощ м'яти, тонкий i добрий, милий, як хустка матерi. А вже починало трiшки свiтлiти, такою гарною синiстю, як цей запах м'ятний. Пронiсся легенький вiтрець на вiдходi ночi, нiби подаючи знак, що - пора в дорогу. Уява ж сироти затримуКться, при сутiнках передсвiтанкових розкриваК собi сховок, як видиво: тут, пiд зеленню i грунтом - святиня, про огненну силу якоП страшно помислити. I стояти тут треба з пошаною! - як в церквi. Тихенько вiдступив вiд таКмничого мiсця i пiшов з оселi. Коли вiддалявся вiд околицi, зовсiм посвiтлiшало в крайнебi; стало виднiти навкруг: з тiКю ще не повною яснотою, яка вiщуК про вихiд сонця. Поспiшив хлопець нерiвною дорогою, вкритою довгими смугами рослин, на яких, з листкових краПв, звисали роси - бiлi i прозорi. Засвiчувалися з них iскри. Коли оглянувся на садибу пiчника, - там, над скарбним мiсцем, пiдводилося полум'я з такою великою i променистою сполукою ясминноП просвiтлостi, пурпуру, кровi, слiпучого горiння, нiби там могутностi ненашого життя стали i пiдносять коштовнiсть, вiдкриту з глибини землi. Палахкотливий стовп, що розкидав свiчення, мов грозовицi, на всi напрямки в небозвiд, прибрав обрис, подiбний до чашi, що сховали ПП селяни в чорнозем i нiкому не вiдкрили ПП таКмницi, страшно помираючи однi за одними в приреченому колi. ЗдаКться, над ними, з нетлiнною i непоборимою силою, сходить вона: навiки принести порятунок. 1958-1961