Родившись гордими, навчились плазувати... I от тепер: вони в капелi сплять - В капелi Квнухiв при папi!.. Вiдвертiше висловитись неможливо. Iван Багряний немовби не помiчав, не хотiв помiчати, що ситуацiя (i культурна, i полiтична) змiнилася - i то дуже рiзко - на гiрше. Слiд по собi вiн залишив - так у лiтературi, як i в людськiй пам'ятi - вельми тривкий. Не дивно, що через кiлька десятилiть (i яких десятилiть!), буквально сьогоднi ще можна зiбрати цiннi вiдомостi про Iвана Багряного з уст, здавалось би, людей випадкових. Власне, всi, хто був з ним знайомий, згадують його найкращими словами. 1930 року заявляКться у Харковi збiрка оповiдань Iвана Багряного "Крокви над табором" - назва бiльш анiж образна. Щось нуртувало в ньому, вiщувало майбутнК. Унiкальний спогад Дмитра Чуба (Д. Нитченка), давнього багрянiвського приятеля i дослiдника його творчостi: "В серединi 1932 р. Багряний подаК до видавництва "Лiтература i Мистецтво" свiй новий прозовий роман "Мариво", але його посилають на рецензiю не куди-небудь, а до ЦК партiП, звiдки твiр повертаКться з негативною рецензiКю Барана, який знову закидав авторовi рiзнi iдеологiчнi збочення. Рецензiя настiльки була безнадiйно гостра, що авторовi не дали навiть копiП, що дуже рiдко траплялось. Менi пощастило дiстати i, щоб нiхто не знав, я дав йому копiю тiКП рецензiП (...) Бачачи таке упереджене до нього ставлення, автор хотiв змiнити назву твору i, за умовою зi мною, вислати його з якогось iншого мiста чи залiзничноП станцiП, подавши фiктивну адресу i змiнивши прiзвище. Це б полiпшило становище тим, що рукопис послали б якомусь iншому звичайному рецензентовi, а не до ЦК". Та невдовзi Багряного заарештовують. Це сталося не в КиКвi, як доводить журнал "УкраПна", а в Харковi - на розi СумськоП вулицi i Шпитального провулка. Серед бiлого дня i на очах у перехожих, зосiбна письменника Валер'яна Полiщука. Iвану Багряному закарбувалось у пам'ятку спершу здивування Полiщукове, який, уздрiвши колегу в супроводi агента ГПУ, запитав: "Куди?" I запам'ятався його смiх: "А-а-а... На фабрику-кухню!" Здогадався Полiщук правильно, а от веселився даремно: удачливому i дотепному Валер'яновi судилася ще страшнiша, анiж Багряному, доля. На тiй же "фабрицi-кухнi" спечено було смертний вирок для Полiщука. I для десяткiв iнших украПнських письменникiв. Таким чином, Багряному ще поталанило: дiстав лише п'ять рокiв заслання. Дiялося, нагадаКмо, вже пiсля "викриття" й засудження СВУ та УНЦ, напередоднi Великого Голодомору i Великого Терору. Але порiвняно м'який вирок випадковiстю не був. Ще дiзнавшися тiльки про арешт Багряного, знайомий письменник мовив: "Ну, цей не розколеться!" I Багряний "не розколовся" - вiн виграв той бiй. Власне, критися йому не було потреби: стежили за ним давно, всi його рукописи потрапляли до "лiтературознавцiв" з ГПУ. Якi, достеменно все вивчивши, запропонували Багряному вибiр: або доля Чупринки, або доля Тичини. "Невiдомо, яка чекаК на Тичину" - вiдказав Iван Багряний, розвеселивши понурих господарiв п'ятиповерховоП внутрiшньоП тюрми по вулицi Чернишевського, 19. Поводився Iван Багряний вкрай зухвало i незалежно. Слiдчий Херсонський, що вiв його справу, не знав украПнськоП мови - Багряний добився, щоб йому дали слiдчого-"украПнiста". Хоч на нього й гримали: "Это вам не петлюровская организация!" Втiм, поступилися. Взагалi, мужня поведiнка Iвана Багряного заiмпонувала чекiстам. Прокурор запитав його: "Бувши на нашому мiсцi, що б ви зробили такому злочинцевi, як ви?" - "Я б розстрiляв, - вiдповiв Багряний i пояснив: - Коли ви дасте менi кiлька рокiв, то виховаКте з мене контрреволюцiонера. Тож або випустiть, або розстрiляйте". Суддi зареготали: нечасто Пм доводилось чути подiбнi вiдповiдi. За вироком трiйки Багряний вiдправився у заслання, вiдбути яке мав на Далекому Сходi. Пiсля одинадцятимiсячного сидiння в камерi ця подорож на схiднi окраПни "соцiалiстичноП батькiвщини" могла виглядати як нагорода. Могла б! "Тую "родiну", - писав згодом Багряний,- я пройшов вiд КиКва до Чукотки, до БерiнговоП протоки й назад. Пройшов пiд опiкою опричникiв з ГПУ-НКВД, переходячи поступово через всi митарства... I в iншому мiсцi: "Присуд вiдбував у таборах так званого Бамлагу. Термiну не добув, бо в 1937 роцi втiк". Бiографiя Iвана Багряного ряснiК отакими загадками, з приводу яких лютують полiтичнi супротивники i сперечаються дослiдники. Не маючи в своКму розпорядженнi документальних вiдомостей, не беремося щось заперечувати чи стверджувати. Можемо хiба що викласти факти. Багряний тiкаК з табору 1936 року, переховуКться мiж украПнцями Зеленого Клину (БуреПнський та Сучанський райони). ОдружуКться, i того ж таки року народився у нього син Борис. Не витримавши туги за УкраПною, Iван Багряний пробираКться в рiдну Охтирку, додому. Розкошував серед рiдкi недовго: на четвертий день його за доносом сусiда схопили й вiдпровадили до Харкова. Де вiн просидiв два роки i чотири мiсяцi в новiй, "радянськiй" тюрмi на подвiр'П обласного НКВД, i в старiй, ще "царськiй" тюрмi на Холоднiй горi. Не просто просидiв: його було нещадно катовано, топтано, бито, з нього вправно видобували необхiднi зiзнання, провокували, обiцяли, погрожували... Оцей харкiвський в'язничний досвiд i став пiдмурiвком "Саду Гетсиманського", твору, що уславив iм'я Iвана Багряного на весь свiт. Можна дискутувати з приводу, що було тут реальнiстю, що К вимислом, але одне ясно: авторовi не довелося довго вишукувати головного героя. Андрiй Чумак- це вiн сам, Iван Лозов'ягiн. Iван Багряний. Микола Островський. Павка Корчагiн, який дожив до 1937 року i потрапив у Кжовськi застiнки. Вiн не здався, не розколовся, не зрадив iдеалiв своКП юностi, своКП вiри в майбутнК, в високе призначення рiдного народу. Чого це йому коштувало, ви вже прочитали i в романi Багряного, i в iнших незчисленних публiкацiях на цю тему. "Наказ партiП, наказ великоП доби!- узагальнював Олександр Семененко у книзi "Харкiв, Харкiв". - Методи мучительства були однаковi i в Москвi, i на УкраПнi, i в Алма-Атi, i в Хабаровську, i в Тбiлiсi, i в Черкасах, i в Харковi". Уточнимо: так, методи були схожi, проте звинувачення пред'являли рiзнi - в тiй же Москвi, в Алма-Атi, в Тбiлiсi, в Харковi. А одним з диявольських винаходiв сталiнськоП iмперiП на територiП УкраПни було звинувачення в украПнському нацiоналiзмi, до того ж - буржуазному чомусь. Коли одне знайомство з дiячами украПнськоП культури вже пiдводили пiд параграфи кримiнального кодексу. Придивiмось, як боронить себе Андрiй. "Я не визнаю пролетарського правосуддя, здiйснюваного закаблуками й палкою, - каже вiн в очi своПм мучителям-слiдчим. - I так само не визнаю соцiалiзму, будованого тюрмою й кулею. Ось це вкупi i К все моК кредо". ЦитуКмо: "Його зворушувала трагiчна покора всiх оцих приречених i вона ж його обурювала. Власне, обурював цинiчний трiумф тих усiх костоправiв, ПхнК безмежне панування над людськими душами при допомозi жаху, Пхнiй глум над людьми, що вони Пх звикли розглядати лише як об'Ккти для своПх iдiотичних вправ, як "людiшек", як "дiрку вiд бублика", обурювало ПхнК усталене правило, що нiщо Пм не може протистояти, з якого - правила, - мовляв, немаК виняткiв i не може бути. Та невже ж не може бути виняткiв з правила?" I ще: "Людина- це найвеличнiша з усiх iстот. Людина -найнещаснiша з усiх iстот. Людина - найпiдлiша з усiх iстот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом". Андрiй Чумак - Iван Багряний вибрав першу. Допомогло йому, пiдтримало, врятувало його не лише вiдчуття своКП полiтичноП правоти, а й соцiальна поряднiсть i нацiональна гiднiсть. Усе те, що складаК поняття "честi": честь роду i честь народу. Вона й дозволяК навiть на днi пекельного пекла не втрачати людськоП подоби, передусiм бачити у в'язнях собi подiбних, ким би вони не були з походження - украПнцями, росiянами, поляками, вiрменами, Квреями, нiмцями, курдами. ДозволяК i до катiв своПх ставитись не тiльки без упередження, а навiть iз спiвчуттям. Усвiдомлення духовноП й моральноП вищостi даК право герою "Саду Гетсиманського" заявити: "Так! До кiнця!.. Якщо так, то ворог до кiнця! До гробу! До перемоги!!! Якщо так, то до кiнця!" I клятви своКП вiн дотримав. Восени 1940 року Iвана Багряного звiльняють "за недостатнiстю матерiалiв для повтортого засудження". Звiльняють з вiдбитими легенями i нирками, звiльняють пiд нагляд, але випускають на волю. Бо не дав Iван Багряний жодних компрометуючих свiдчень анi про себе, анi проти iнших, не пiдписав брехливих протоколiв. Таких упертюхiв небагато знайшлося по слiдчих iзоляторах НКВД, але якусь частину тих, хто не зламався на допитах, пiсля падiння Миколи Њжова й облудноП постанови про перекручення в боротьбi з ворогами народу вiдпустили на волю. Як можна було збагнути, не назавжди. "Умовне звiльнення,- пише в бiографiП Багряний, - було обмежене мiсцем перебування, з якого не мав права виПхати". Кiлька мiсяцiв Багряний пропрацював декоратором в охтирському клубi, та коли спалахнула вiйна, його забирають в народне ополчення. Опинившись на окупованiй територiП, повертаКться до Охтирки, редагуК мiсцеву газету "Голос Охтирщини" Невдовзi пересвiдчуКться, що нiяких iнших цiлей, крiм загарбницьких, нiмцi на УкраПну не принесли, - i вступаК в конфлiкт з окупацiйною владою. Внаслiдок чого кидаК газету i перебираКться до Харкова, де влаштовуКться художником у Харкiвський драматичний театр. Пише комедiю-сатиру "Генерал" i пропонуК до постановки. Головний режисер iз жахом вiдмовився. Що мав вiн рацiю, нас переконаК пролог до "Генерала": "...2041 рiк... Сонячний КиПв - серце сонячноП, свобiдноП i, нарештi, радiсноП моКП КраПни. Це буцiмто вже настала нарештi ЕПОХА всесвiтньоП справедливостi, що зiйшла, як сонячний ранок пiсля жаскоП, макабричноП ночi минулого. ЕПОХА шанування людськоП гiдностi i людського права - дихати, жити, думати i одверто говорити... Епоха культу матерi i дитяти... Епоха торжества людського щирого серця, вiльного, невтероризованого, не зганьбленого, не пiдгорненого нi пiд чий брудний чобiт... ...I вже нiбито немаК нiякоП цензури анi на мисль, анi на почуття, вже немаК жандармiв, анi посiпак, анi концтаборiв, немаК репатрiацiП, iнквiзицiП, iзоляцiП, немаК провокаторiв, анi донощикiв, нi тих, що б'ють письменникiв i поетiв по головi i затикають уста ганчiркою... Все те нiби щезло назавжди - провалилося туди, звiдки було й прийшло, - у пекло... ...Свобода... Вже можна вiльно думати, одверто говорити i навiть писати, i навiть виставляти..." Незадовго перед тим гестапо провело акцiю по лiквiдацiП опозицiйноП украПнськоП iнтелiгенцiП, сотнi тисяч украПнцiв вивозились на примусовi роботи до рейху, - отже, багрянiвськi думки звучали особливо актуально. Втiм, комедiю його не виставлено й досi. 1943 року Багряний в КиКвi. Григорiй Костюк залишив нам тогочасний його (барвистий i кумедний) опис-портрет людини, яка не викликаК, кажучи м'яко, довiри: "Великий, безладний вихрястий чуб на головi, суворе, з вольовими складками обличчя, в важких юхтових чоботях, у зимовому, грубоП вовни пальтi, ясного зеленкуватого (жiночого) кольору, та ще з якимось рижим хутряним ковнiром. Треба знати, що то був ще теплий, навiть задушливий серпневий день, i навiть такий виряд викликав страх. - Куди ти так капiтально вирядився? - Куди? - у волинськi лiси. Далi нам iти нiкуди, вiдповiв вiн нiби серйозно, нiби жартома. Я тодi ще не знав, що вiн уже якоюсь мiрою був повний з оунiвським антинiмецьким пiдпiллям. До речi, забiгаючи наперед, варто сказати, що це незугарне, типово радянського виробу пальто зiграло свою iсторичну ролю. Коли Багряний грав уже досить активну, ролю в пропагандi УПА, бандерiвський провiд зауважив, що не личить такiй поважнiй особi украПнського руху спротиву ходити в такому непрезентабельному пальтi. Хтось iз командирiв УПА викинув це пальто, а Багряному дав нове шкiряне пальто, що його оунiвцi захопили в якомусь вiйськовому нiмецькому склепi". Забiгаючи наперед, скажемо, що цей трофейний дарунок перетворився потiм на пiдставу для звинувачень: у шкiряних пальтах, мовляв, ходили енкаведисти. Але - по порядку. Перебравшись до Галичини, Iван Багряний справдi працював у пропагандистському апаратi ОУН -писав коломийки, пiснi, листiвки, малював агiтацiйнi плакати, регулярно виПздив на Волинь i в Карпати, в розташування бойових загонiв УПА. В Моршинi, на нелегальнiй квартирi, протягом чотирнадцяти днiв створюК роман "Звiролови" - на основi безпосереднiх вражень i переживань, набутих пiд час утечi з далекосхiдного концтабору. Цей роман здобув (разом з повiстю Тодося Осьмачки "Старший боярин") першу премiю на закритому лiтературному конкурсi 1944 року у Львовi. Працездатнiсть i активнiсть висотаного поневiряннями Iвана Багряного вражаК. На iм'я Романа Шухевича вiн подаК меморандум з вимогою (!) створити пiдпiльний уряд УПА. Пропозицiя сподобалась i незабаром утiлилась у так звану УГВР (УкраПнську Головну Визвольну Раду). Втiм проти участi автора iдеП у ВЗ (Великому Зборi) категорично висловилась могутня СБ (Служба Безпеки) . Через те, що в лютому-березнi 1943 року Iван Багряний, не бажаючи напризволяще кидати дружину з двома дiтьми, перебував в Охтирцi, яку зайняли частини ЧервоноП АрмiП. На рiвнi Проводу вiдбулося переголосування, i Багряному таки видали мандат, проте на 1-й ВЗ УГВР (липень 1944 року) вiн не з'явився. Дедалi бiльше знайомих i непривабливих рис помiчав Iван Багряний в дiяльностi ОУН-Б, суперечностi мiж ним i Проводом загострювались. У липнi 1944 року Багряний опиняКться в Словаччинi, а в вереснi його пiд час облави на емiгрантiв схопили й вiдправили до Нiмеччини. Як "ост-арбайтер" вiн iшачив пiд Берлiном, на станцiП Темпельгоф. Перед падiнням третього рейху тiкаК в Тiроль, далi в Iнсбрук, звiдки 1946 року перебираКться в Баварiю, в Новий Ульм, де розташовано було великий табiр перемiщених осiб (дi-пi) з УкраПни. Провадить шалену громадську дiяльнiсть: засновуК газету "УкраПнськi вiстi"; створюК потужну органiзацiю МУР (Мистецький УкраПнський Рух); виступаК iнiцiатором, а потiм стаК лiдером УРДП (УкраПнськоП РеволюцiйноП ДемократичноП ПартiП); обираКться заступником голови, а тодi й головою УНРади (УкраПнськоП НацiональноП Ради) тощо. Юрiй Смолич усе це, разом узяте, називаК: "ладнав "лави" нацiоналiстичноП контрреволюцiП на вислузi в нових пiсля гiтлерiвцiв господарiв". Дуже однозначно i неточно. Вiзьмемо хоча б УРДП. Вона зароджуКться 1945 року. Себто коли Багряний остаточно розчарувався в полiтицi i практицi ОУН-Б. Згiдно з першим проектом програми i першим ПП манiфестом "Нашi позицiП", що Пх написав Iван Багряний, вона звалася УкраПнська Демократично-Республiканська Партiя (УДРП). ЦитуКмо: "Ця назва означала, що це К партiя боротьби за самостiйну соборну державу у формi УкраПнськоП ДемократичноП Республiки, прототипом якоП для нас була тодi й лишилася потiм та К також i сьогоднi демократична УкраПнська Народна Республiка (УНР) 1918-1919 рр." (Резолюцiйна декларацiя 10-го з'Пзду УРДП). Згодом - цитуКмо - "саме революцiйнi методи боротьби за украПнську самостiйну державнiсть було взято для окреслення характеру нашоП партiП в ПП назвi - УкраПнська Революцiйно-демократична Партiя (УРДП)". Аж нарештi 1990 року 10-й з'Пзд УРДП, зважаючи на появу нових полiтичних течiй в УкраПнi, одностайно вирiшив "включитися в сучасний загальноукраПнський самовизвольний рух на батькiвщинi, що мусить бути свiтовим рухом усiх украПнцiв, де б вони не перебували, в iдейному сенсi - як допомогова частка зокрема ДемократичноП i РеспублiканськоП партiй того руху, пiд своКю родовою багрянiвською назвою - УкраПнська Демократично-Республiканська Партiя (УДРП)". Як бачимо, iдейнi засади Багряного зберегли свою злободеннiсть понинi. Незважаючи на гучнi титули i посади, жилося йому важко i скрутно. Навiть у матерiальному планi: у нього вже була нова родина, пiшли дiти, а це вимагаК витрат. Про аспект моральний годi й говорити: як i в Радянському Союзi, так i на емiграцiП комусь муляв Iван Багряний очi, когось не влаштовував, "не вписувався" в загальний пейзаж. Його, правда, не посадили, не катували, але били йому выкна, проколювали шини автомобiля (коли той з'явився), тероризували наклепами, тримали в постiйному психологiчному напруженнi погрозами. А вiдмiннiсть полягала в тому, що на УкраПнi його таврували як нацiоналiста й антирадянщика, а у "вiльному свiтi" називали агентом НКВД, прислужником Москви, ‘‘радували'' повiдомленнямн типу "Iван Багряний К свiдомий комунiст i провокатор". I т. д. i т. п. Надто несхожа на iнших, надто яскрава й своКрiдна то була особистiсть. Надто незвичнi думки виголошував Iван Павлович i вiдстоював. Надто неймовiрноП тактики дотримувався. Надто витикався з шеренги, забiгав порiвняно з iншими-i дратував Пх. Тож не вишукуймо "темнi сторiнки", "темнi плями" його бiографiП (до нас це зроблено значно ретельнiше, а звернiмося радше до багрянiвського доробку. Написав вiн справдi багато - в усiх жанрах. Викликавши i заздрiсть, i невдоволення, i захват. Залежно вiд того, як i хто читав його твори. Почнемо з публiцистики. Сотнi статей вийшло з-пiд пера Iвана Багряного - рiзного змiсту i рiзного рiвня. Та були серед них i такi, що Пх не визначиш iнакше, як "документи доби". Наприклад, блискучий памфлет 1946 року "Чому я не хочу вертати на "родiну", перекладений багатьма мовами. Так вiн починався: "Я один iз тих сотень тисяч людей-украПнцiв, що не хочуть повертатись додому, пiд большевизм, дивуючи тим цiлий свiт. Я К украПнець, робiтник з походження, маю 39 рокiв, уроджений на Полтавщинi, зараз живу без сталого житла, в вiчнiй нуждi, никаючи, як бездомний пес" по Њвропi - утiкаючи перед репатрiацiйними комiсiями з СССР що хочуть повернути мене "на родiну". Я не хочу повертатись на ту "родiну". Нас сотнi тисяч тих, що не хочуть повертати. Нас беруть зi застосованням зброП, але ми чинимо скажений опiр, - ми волiКмо вмерти тут на чужинi, але не вертатись на ту "родiну". Я беру це слово в лапки, як слово наповнене для нас страшним змiстом, як слово чуже, з таким незрiвнянним цинiзмом нав'язуване нам совКтською пропагандою: бiльшовики зробили для 100-а нацiональностей Кдину "совКтську родiну" i нав'язують ПП силою - цю страшну "тюрму народiв", iменовану СССР". Далi-не згiрше. В такому ж дусi i стилi написана сатирична поема "Антон Бiда, герой труда" (1947). Але поряд - лагiднi дитячi твори "Казка для дiтей" i "Телефон". I - вагома багрянiвська лiрика. 1946 року виходить збiрка вiршiв "Золотий бумеранг", що пiдсумовувала поетичну його творчiсть за два десятилiття (пiдзаголовок - "Рештки загубленого, конфiскованого та знищеного"). Друком з'являються п'Кси Iвана Багряного - "Генерал" (1947), "Морiтурi" (1947), "Розгром" (1948). Ще 1946 року виходить (у вiдновленому, переробленому i розширеному виглядi) роман "Тигролови" (колишнi "Звiролови"). "Тигролови" перевидавалися украПнською, перекладалися англiйською (США, Канада, Англiя), нiмецькою, голландською мовами - i повсюдно тiшились незмiнним успiхом. Упорядник i коментатор "Розстрiляного Вiдродження" Юрiй Лаврiненко (Дивнич) не сумнiвався: "Тигролови" зробили велике дiло. Вони здерли шкуру зека, оста, "советского человека" i показали пiд нею незломну горду людину, повну життКвоП снаги, волi до життя й боротьби". 1950 року, коли у видавництвi "УкраПна" виходить роман "Сад Гетсиманський", Багряний послав його, супроводивши дарчим написом, Винниченковi. У вiдповiдь одержав листа: "Вельмишановний Iване Павловичу, велике спасибi Вам за присилку книги i за книгу. Вона - великий, вопiющий i страшний документ. Про неП можна говорити книгами, i, мабуть, чулi люди будуть так говорити. Зараз нiчого бiльше казати не буду про саму книгу. Але хотiв би Вас запитати: чи робиться ким-небудь що-небудь для оголошення цього документу перед свiтовою опiнiКю? Чи робляться заходи про переклад ПП на чужиннi мови (..) Я зроблю все, що сила моя буде, для ВашоП великоП книги i для iстини". Володимир Винниченко своКП обiцянки дотримав i знайшов як перекладача (ним виявився Григорiй Алексинський), так i видавництво, де "Сад Гетсиманський" вийшов французькою мовою. Роман сильне справив враження i на критикiв, i на читачiв. 1953 року з'являКться "Огненне коло"-повiсть про трагедiю галицькоП молодi, що в лавах дивiзiП "Галичина" була розвiяна пiд Бродами. 1957 року виходить "Маруся Богуславка", яку Багряний представив як першу частину трилогiП "Буйний вiтер", так i не дописаноП. 1965 року, по смертi Багряного, було видруковано роман "Людина бiжить над прiрвою", над яким автор працював паралельно iз "Садом Гетсиманським" у 1948-1949 рокдх. Дiя роману вiдбуваКться 1943 року на територiП, яка поперемiнно переходить то до нiмцiв. то до радянцiв. Архiтектор Максим Колот, виходячи з власного досвiду, може порiвняти особливостi й "переваги" однiКП й другоП тоталiтарних систем. У передмовi, що красномовно зветься "Невгасна вiра в людину", Василь Гришко твердив: "Тут маКмо вже насправдi своКрiдний героПчний епос" у якому, як уже було зазначено, наявнi навiть елементи мiтотворчостi - не в сенсi творення вiддаленоП вiд реальностi поетичноП вигадки, а в сенсi перетворення реальностi, як такоП, в реальнiсть поетичну. Дiйсно, ця надзвичайна iсторiя "бiгу над прiрвою" - це цiла героПчна сага про надлюдськi пригоди однiКП й одинокоП серед ворожих Пй сил людини в безприкладному Кдиноборчому походi насупроти й наперекiр усiм цим ворожим силам, та навiть i наперекiр цiлому байдужому до неП свiтовi, в якому вона приречена на загин; про зухвалий виклик людини цiлому цьому свiтовi i про те, як всупереч усьому, переборюючи найнеймовiрнiшi труднощi й перешкоди, включно з немилосердними до неП стихiями природи, людина таки перемагаК". Ось такий вiн, багрянiвський ужинок. 1956 року (рiк XX з'Пзду КПРС) славнi ловцi душ присилували старшого сина багрянiвського Бориса виступити по радiо з викриттям i напучуванням свого батька. Ситуацiя - вигадаКш, то не повiрять. I для Багряного це був жорстокий удар. Але повiвся вiн по-гоголiвському, вiдповiвши: "Якщо ти - Остап, ми з тобою знайдемо спiльну мову, а якщо Андрiй, то нема чого говорити". Духом вiн залишався нездоланний, але тiло зраджувало - навiть його залiзний органiзм надiрвався. До туберкульозу, набутого в тюрмi, долучився дiабет, потiм - серцева хвороба. Вiн стаК завсiдником лiкарень i клiнiк, але, й прикутий до лiжка, невтомно працюК. Лежачи, пише на спецiально для нього виготовленiй дошцi, яку ставили йому на груда (знову пригадуКться мимоволi Островський). Нездiйсненнi задуми знесилювали його вкрай. Замислив, наприклад, роман про панцерник "Потьомкiн": "Що з того вийде, я ще не знаю. Моя ж мета така: повстання на "Потьомкiнi" вернути украПнськiй iсторiП, бо через пасивнiсть нашоП лiтератури його вiд нашоП iсторiП вiдiбрано". Цькували його нещадно - i до останнього дня. Пiсля його смертi знайшли недописаного листа: "Друже мiй! Я вже задихаюсь. Щоби уявити, якого несамовитого напруження нервiв i волi треба менi для витримування всiКП зливи мерзости (такоП безкiнечноП i такоП немилосердноП), треба взяти лише до уваги, що моя душа вiд природи - це душа поета i мистця. А значить, вежа зовсiм не пристосована таку мерзоту витримувати - не маК панцира, та я все це витримуватя мушу. Мушу! Хто зрозумiК це слово!? Тому я зцiплюю зуби, нагинаю голову й iду до кiнця мого призначення... Серце кожного поета i романтика мусить iти на Годгогу". Помер вiн 25 серпня 1963 року в санаторiП Сан БлазiКн (Нiмеччина). Йому погiршало, вiн покликав лiкаря i сказав йому по-нiмецьки: "Я вмираю..." Знепритомнiв, заговорив украПнською мовою - його нiхто не розумiв. Дали йому укол. Багряний заснув - i не прокинувся. Шухляди, стiл, пiдлога-все було завалено рукописами, Поховали Iвана Багряного в Новому Ульмi. Скульптор Леонiд Молодожанин, автор пам'ятника Тарасу Шевченковi у Вашiнгтонi, зробив гарний нагробок, на якому викарбувано рядки iз "Золотого бумеранга": Ми К. Були. I будем ми! Й Вiтчизна наша з нами. Що ж, вiдав Iван Багряний, що пише. Виходить" знав, що для його поезiП ще настане час. Виходить, передчував, коли з такою впевненiстю писав у памфлетi "Чому я не хочу вертати на "родiну": "Я повернуся до своКП Вiтчизни з мiлiонами своПх братiв i сестер, що перебувають тут в Њвропi i там по Сибiрських концентраках, тодi, коли тоталiтарна кривава бiльшовицька система буде знесена так, як гiтлерiвська. Коли НКВД пiде вслiд за Гестапо, коли червоний росiйський фашизм щезне так, як щез фашизм нiмецький. Коли нам - УкраПнському Народовi - буде повернено право на свободу i незалежнiсть в iм'я християнства i справедливостi". ЗдаКться, ми дожили до години, коли Iван Багряний повертаКться. Леонiд ЧЕРЕВАТЕНКО