Все, все пропало!.." - шепотiв ледве чутно, сам до себе. Так сидiв довго... Потiм опустив руки, й Андрiй побачив його обличчя - воно було позначене тавром страшноП безнадiП й розпачу, те обличчя. КопаКв довго дивився "в АндрiКвi очi крiзь поволоку слiз... Потiм провiв рукою по обличчю, розмазавши на нiм кров, i зiтхнув: - Ви, здаКться, маКте братiв... - Так... Павза. - Ви не знаКте, де вони?.. Андрiй здригнув i наставився на КопаКва з нiмим запитом. Павза. - Вони... сидять тут!.. Тут... Давно.. Я знаю, що ви не знаКте... А вони тут... Вiд того самого дня, що й ви... Вони суворо iзольованi... Пх забрано тодi зi станцiП... Але мовчiть, ради бога!.. АндрiКве серце пiшло очертом... "Бож-же мiй. Боже?!". . . . . . . Струс був такий грандiозний, що захопило дух i паралiзувало розсудок,тяжко було зiбрати думки до купи. Вiн говорив невпопад, пальцi йому тремтiли i всього його наче геть розгвинчено.,. Це було почуття, що його не можна жодними словами означити. Це був удар, як то буваК удар сонячний. "Брати... його брати т у т!" Удар сонячний, що часом спричинюК смерть. Серце АндрiКве зовсiм одурiло... Чимало минуло часу, поки Андрiй вибрався з раптового шоку, зi стану одурiння й був здiбний мислити. Вiн дивився на КопаКва й хотiв чути ще, вiн хотiв пiдтвердження, хотiв доказiв. Нi, це так проголомшуюче, що тяжко повiрити, це потребуК доказiв! Але КопаКв бiльше нiчого не говорив про братiв. Вiн бiльше нiчого не знаК. Вiн лише "чув", що змонтовано iмпозантну контрреволюцiйну вiйськову органiзацiю, на якiй багато хто збирався зробити кар'Кру. Органiзацiю з ним - АндрiКм - на чолi. Iмпозантна ж та органiзацiя тим, що пов'язана з високими вiйськовими колами i стоПть в прямому зв'язку зi справою маршала Дубового й справою маршала Блюхера... Це вiн "чув"... I ще висловив думку, що вони з братами побачаться... Потiм зробив болючу, тяжку павзу й додав тихо, зламано: - "А може... може, й не побачаться вже..." Андрiя наче хто облив зимною водою - "Ах, це вiн, "чув лише"! Рештки радостi танули, меркли, погасали... Радостi вiд доказу, що його вiра в братiв була не марна. Вiра в славних братiв Чумаченкiв! А з серця вже виповзала, як гадина, тая, вiдбита в нiм, проклята шпаргалка з Миколиним пiдписом... I КопаКв не хотiв ПП спростувати- вiн чомусь замовк, немов набрав води в рот, мовчав. Ще кiлька разiв сама собою зринала вiра в сказане i тодi серце кидалося шалено... Та Андрiй марно чекав пiдтвердження - пiдтвердження не було. Помалу в тiм серцi розпросторювалась невiра, а Пй хтось допомагав з одчаКм - "вiн чув"! Та якщо брати тут, то як же це ти i досi про те нiчого не знав? За такий довгий час!! Це неможливо!.. А в очах до болю чiтко вставав власноручний Миколин пiдпис, i сумнiв щодо сказаного КопаКвим все мiцнiше огортав душу. Мабуть, це помилка. Можливо, це просто провокацiя? Може, КопаКва самого провокацiйно поiнформував Сафигiн, а може, просто похвалився задавакувато про те, чого сам хотiв би... Кiлька разiв Андрiй пробував перевiрити КопаКва, пробував знову заговорити з ним про братiв, але КопаКв чомусь уперто вже уникав цiКП теми. Чи реакцiя, яку викликали його слова в АндрiКвi, його наполохала, чи злякався чого iншого... Казав, що йому бiльше нiчого не вiдомо. I було в тих словах каяття... Може, й справдi йому н i ч о г о невiдомо?.. "А може, вiн випробовуК мене?" . . . . . . Якось в станi тяжкоП депресiП КопаКв спитав Андрiя, чи вiн знаК, як тут розстрiлюють? Чи вiн хоче знати, як тут розстрiлюють?! Андрiй нашорошився... Нi, вiн не хоче знати, як розстрiлюють. Вiн про це сказав КопаКву, сказав, що його те зовсiм не цiкавить. Вiн не хотiв знати про це з двох причин: перша - страшно забiгати наперед. А друга - думав: "Дешево... Ти хочеш звiрити менi таКмницю, за яку вiдлiтають голови, щоб потiм менi пришили..." - Це була вже зовсiм безглузда думка, бо пiсля всього того, що було, вже немаК сенсу йому щось "пришивати", знання такоП таКмницi йому мало що може додати, та така вже людська вдача, що не втрачаК надiП до останку i до останку бережеться тiКП останньоП краплi, що нiби все перерiшить i пiсля якоП вже немаК вороття. Але крапля та вже впала... I то пiсля неП так страшно зазирати наперед. Нi, Андрiй не хоче знати, як тут розстрiлюють. КопаКв зiтхнув. Потiм запитав, чи вiн знаК такого Мельника. Андрiй знаК Мельника. Хто не знаК цього симпатичного чергового корпусу? - Завтра, здаКться, його дижур,- проговорив сумно КопаКв. - Звернiть, мiж iншим, увагу, як вiн зi мною завтра зустрiнеться. Другого дня дiйсно був дижур Мельника. Це вперше за цi днi, як Андрiя вкинуто до камери. Вiн увiйшов, як завжди, широким твердим кроком, тримаючи журнал перед собою. - Доброго ранку, - привiтався симпатичний черговий i... тут сталося щось дивне. Мельник пiдвiв очi й зустрiвся з КопаКвим... Руки його затремтiли, аж трохи журнал не випав з них, а лице й шия буйно почервонiли... Одвiвши швидко очi, Мельник намагався зосередитися, щоб поставити свою звичайну помiтку в журналi... Поставив... На чолi йому виступив рясний пiт... Потiм повернувся й, не попрощавшись, як то вiн звичайно робив, швидко пiшов з камери. Так, нiби втiк. - Бачили? - спитав КопаКв Андрiя. -Так. Але що це значить?.. КопаКв криво посмiхнувся й нiчого не сказав. Увечерi КопаКв повернувся з "гори" зовсiм убитий психiчно. Справа його закiнчилася, вiн пiдписав "двохсотку" i йому гарантовано не 15 рокiв, а 20! Суд- то лиш формальнiсть, комедiя. Крапка на всьому. Вiн нiколи не виживе там, де його пошлють, значить, все скiнчено. Тужив за дружиною й дiтьми. Сидiв i плакав, одвернувшись до стiни... Всi дiстали пiдвищення в рангах, там, нагорi, лише його принесено в жертву...Опiвночi, не лягаючи спати, КопаКв розiбраний сидiв на лiжку й з мукою дивився на Андрiя. - Слухайте... - промовив вiн благальним голосом. - Я розкажу вам про те, як тут розстрiлюють... Добре? Я розкажу... Вiн благав, вiн просив, йому, видно, було тяжко носити той тягар на серцi, й вiн хотiв з-пiд нього вивернутися, вiн хотiв сповiдi. - Добре,- зiтхнув Андрiй. I КопаКв розповiв, як тут розстрiлюють. - Ви, напевно, чули, як ночами гудуть тут машини... Так от, то звукова заслона, а за тiКю заслоною й розстрiлюють... Я вам казав, що тут кожен мусить бути бодай раз присутнiм при розстрiлах. Деякi бували й по кiлька разiв... Деякi навiть бравують i беруть револьвера до рук, щоб довести, що в них рука не тремтить, разок стрелити... Я був теж раз... Все це вiдбуваКться так: Внизу К великi камери - льохи - такi, як от були "брехалiвки", зовсiм такi. Цi камери були, вони й тепер К. От людей забирають з рiзних тюрем з "вещами" й звозять до таких камер. Люди нiчого не запiдозрюють, думають, що це Пх привозять на допит або вiдправлятимуть на етап. Курять собi, гомонять, чекають виклику. Бувало, що назвозять в таку камеру по 250 чоловiк i бiльше. Це майже кожноП ночi вiдбуваКться. З такоП камери ведуть дверi в iншу. Тi дверi добре оббитi сукном з другого боку, так, що крiзь них нiчого не чути. За тими дверима велика порожня кiмната, в нiй стiл, за столом сидить прокурор. До речi, завжди п'яний, бо тверезий того не витримаК. Перед прокурором список приречених. Черговий оперативник викликаК людей: - Iваненко! (вже не бавиться в пiжмурки на "I" чи на "Ч", а просто) - Iваненко! давай без вещей! Iваненко лишаК "вещi", затягаКться наостанку цигаркою, передаК недопалок товаришевi й, нiчого не запiдозрюючи, йде "без вещей", вiн iде, може, в якiйсь формальнiй справi. Дверi пропускають i зачиняються за ним. Вiн пiдходить до столу. - Прiзвище? - запитуК прокурор не глядячи, байдуже. - Iваненко. Прокурор махаК рукою в напрямку других дверей. Вiн не перепитуК навiть iм'я й по батьковi або питаК iм'я, але не питаК по батьковi. Тому часто замiсть Iваненко Iвана Iвановича розстрiлюють Iваненка Iвана Трохимовича. Але яка рiзниця! Другим разом розстрiляють i Iвана Iвановича, де вiн дiнеться? Людина - Iваненко, Петренко чи Гриценко -- вiдчиняК дверi й вступаК в вузенький темний коридорчик... Де речi, в тiм коридорчику стоПть столик, а в нiм в часи "вiдпочинку" завжди лежить наган, яким розстрiлюють - о р д е н о н о с н и й наган, бо нагороджений орденом за постiйну вiрну службу в "боротьбi з ворогами народу"... Голос говорить людинi "Прямо!" Людина йде, i перед нею вiдчиняються другi дверi. Слiпуче сяйво б'К в очi - за тими дверима яскраво освiтлений льох... Хтось невидимий бере людину ззаду за ковнiр i стрiляК Пй в потилицю... Й штовхаК в льох... В льоху кипить робота... А тепер - хто ж розстрiлюК? Ви звернули увагу, як зi мною зустрiвся вчора Мельник?.. Так ось цей Мельник i розстрiлюК!.. Андрiй був безмежно вражений. Не повiрив. Дуже вже то дико. Але КопаКв повторив тихо й твердо: - Так. Оцей Мельник i розстрiлюК. "Боже мiй!.. Значить... Так от чому Мельник маК право безкарно роздавати махорку! От чому вiн поводиться так вiльно в цiм пеклi !.." А КопаКв вiв тремтливим шепотом: - Так... РозстрiлюК Мельник. I ще один. Тут К такий червоновидий, веселий, чорнявий хлопець, що завжди вдень розносить передачi, коли хтось маК. Так от вiн К тим другим. Вони завжди - кожноП ночi! - працюють на пару. Один стрiляК, другий добиваК вже лежачих, тих, кого не взяла зразу куля... ТiКП ночi, коли я був присутнiй, розстрiляно 296 (двiстi дев'яносто шiсть!) чоловiк... Стрiляв чорнявий, а Мельник добивав. Вiн орудував коротеньким ломиком, яким ударяв недострелену жертву по головi... I вiн це робив так само спокiйно й дiловито, як вiн робить пiд час свого дижуру перевiрку камер... Пам'ятаю й нiколи не забуду: тiКП ночi стрелили одного молодого iнженера. Стрелив той чорнявий i штовхнув. Iнженер упав у льох, але був живий. Очунявши, вiн вiдповз на руках до стiни, сперся на неП спиною й безтямними очима дивився на все, що вiдбувалося... Мельник пiдiйшов до нього з ломиком i зазирнув у очi. - Що, надивляКшся? - спитав вiн лагiдно. - Ну, надивляйся, надивляйся.. - i продовжував далi свою працю. Цементова пiдлога льоху зроблена так, як на бойнi, похило, з канавкою для стоку кровi й води... Люди падали й падали, Пх тут же роздягали догола помiчники... Пх працювала бригада - всi отi наглядачi й черговi виконують цю функцiю в тi днi, коли вони не чергують в коридорах: якщо ви спостережливий, ви мусили помiтити, що в кожного з них часто бувають червонi, невиспанi й дивнi очi вранцi,- це буваК пiсля таких от ночей... Отже, людей роздягали й складали в штабелi... ТiКП ночi були накладенi штабелi по обидва боки попiд стiнами. А посерединi була гора одежi... Як уже все було закiнчено, як уже була покладена в штабель остання жертва, Мельник, витираючи спiтнiле чоло, пiдiйшов зi своПм ломиком до нещасного iнженера, що все сидiв i безтямно випинав очi: - Ну що, надивився? - запитав Мельник ласкавим, стомленим голосом. - Ну, а тепер -вiдправляйся! - i цюкнув ломиком по головi. Потiм захололi трупи бригада вантажила, як дрова, на машини, й тi машини геть десь Пхали. Потiм вантажили одежу... Замивали пiдлогу з шланга... Пли при тому бутерброди й скалозубили з "товаришкою Клавою", що забiгала до них, до "веселих хлопцiв... Уранцi Мельник пiшов на дижур в корпусi... КопаКв зiтхнув i заплющив очi: - Ось так тут розстрiлюють людей... ТiКП ночi Пх розстрiляли 296. Часом буваК й бiльше... - i зашепотiв, обхопивши голову:- я був там, як свiдок, "загартовувався"... I я це буду пам'ятати, доки й живий, до самоП могили. Вражений Андрiй нiяк не мiг зв‘язати до купи двi речi - ломик в руках Мельника й пачку махорки в тих же руках, за яку Мельника любила вся тюрма й творила про нього чудесну легенду. Це не вкладалося в головi... Але саме та пачка махорки, мабуть, i стверджувала страшну правду КопаКва. Одначе душа не хотiла в усе чуте вiрити. Дуже вже це моторошно i в той же час дуже вже це просто, занадто просто. Так, як б'ють телят на конвейКрi... Кадри колись баченого на полтавськiй модернiй "Укрiм'ясохладобойнi", як там б'ють бичкiв i корiв, находили на цю канву точно... Ах, занадто вже це просто, образливо просто, до цинiзму автоматизовано! Ще Андрiй взнав вiд КопаКва, що знаменитий Курпас, садист i деспот, зовсiм не застрелився, лише знятий з посади, але... пiсля невеликоП комедiП в "покарання" дiстав пiдвищення - його призначено начальником групи концтаборiв у системi Дальлагу, куди вiн i виПхав. Слiдчi всi пiшли вгору - сержанти поробилися майорами, майори дiстали ромби i т. д. Одного тiльки його - КопаКва - принесено в жертву. Олексiй КопаКв опинився в ролi Олексiя Поповича, вкиненого в море, щоб заспокоПти безодню народного понурого гнiву. "Пролетарське правосуддя" знаК, що робить. Корабель плив собi далi - корабель свавiлля й опричнини, отака от "соцiалiстична галера" - "московська каторга". А Курпас, бач, зовсiм не застрелився. Значить... Значить, всю групу залiзничникiв, т. зв. "групу Малiя", спiткала трагiчна доля. Скоро КопаКва забрали, i Андрiй лишився сам. На розставаннi КопаКв був такий розгублений, що не мiг нiчого до пуття сказати, лише просив Андрiя, заклинаючи пам'яттю його матерi, зробити для нього одну послугу... Вiн просив передати привiт дружинi й дiткам... Його дружинi й дiткам... Вiн в душi не вiрив, що Андрiя пустять на волю, але вiн уперто просив передати привiт дружинi й дiткам... Безтямний, розгублений, вiн просив побiлiлими губами... Передати привiт... i сказати... що вiн колись... колись, може, вернеться... I заплакав. Андрiй пообiцяв. КопаКва в ж е не повернули до камери. Андрiй лишився сам. Як не стало КопаКва, АндрiКвi чомусь стало страшно. Страшно й безмежно тоскно. Вiн вперше злякався самоти. Самота - жахлива рiч, коли не знаКш, куди ведуть ось цi дверi. Нi, коли знаКш, що вже немаК iнших дверей взагалi на цiй "м'ясохладобойнi", лише оцi однi, про якi вже нiхто в свiтi не знаК й не взнаК, як i куди з них вийшов той, хто був сам... Жахлива самота, коли людина всiКю душею до крику, до болю хотiла б мати свiдка... Андрiй все ходив i ходив по камерi - тинявся взад та вперед. Потiм зупинявся й довго дивився в одну невiдому точку. З голови чомусь не йшов Мельник. Маленький залiзний ломик стояв перед очима невiдступне, однаково, чи вони були заплющенi, чи розплющенi... Залiзний ломик в такiй добрiй, в такiй щедрiй руцi... Андрiя почали кудись водити. Щось там з ним робили... Знову мастили йому пальцi чорною фарбою й притискали до паперу... Знову фотографували... Але вже тут, в цiй тюрмi. Потiм питали його, чи вiн не хотiв би комусь написати листа... Чи передати якесь прохання... Нi, Андрiй не хотiв нiкому писати листа. I не хотiв нiкому передавати прохання. Вiн пригадував той нещасливий лист до мадерi, СергККва й НечаКву i... Нi, вiн не хотiв вже нiкому писати листа. Та й кому?... Та й хто ж його пошле, хто передасть? Йому навiть нiкого попросити, бодай так, як попросив його КопаКв, - попросити без надiП, що те можна виконати, ба, бiльше того, знаючи, що те нiколи не може бути виконане. Але попросити, щоб, бодай, одвести душу, i думати потiм, i надiятись потiм, що хтось те прохання все-таки виконаК. Уявляти (наперекiр всьому уявляти!), як от той хтось вечором на смерканнi сторожко-сторожко крадеться завулками, попiд парканами, пiдходить до темноП, печальноП хати, обережно спинаКться на пальцi й тихенько стукаК в закриту вiконницю... I передаК пошепки доручення, закривши лице, i щезаК, як тiнь... УтiкаК... ПередаК привiт матерi. То нiчого, що ПП вже немаК, але ж вона могла би й бути... Вона могла б бути... Адже ж вона була... Та бiля нього нiкого такого немаК, кому б можна звiритися... Хай би вiн завiз те доручення, щоб передати хоч отим карлуватим ялинкам бiля полярного кола, але щоб завiз звiдси... I щоб передав... Про братiв це було нiякого пiдтвердження. I не буде вже... не буде... Значить... Значить, КопаКв скриводушив! Нема... I не буде... Хоч би ж хоч хтось знав, яку вiн гiрку чашу випив. Хоч би ж хтось хоч колись передав братам, яку вiн гiрку чашу за них випив!.. Ночами йому снились якiсь дивовижнi сни, яких вiн уранцi нiяк не мiг пригадати. Страшенно болiла голова й нило все тiло. Бачив, що вiн остаточно погасаК, хоч ранiше йому не раз здавалося, що далi вже нiкуди й погасати. Коли вiн глянув у люстро в голярнi, куди його повели одного даю голити й де було справжнК люстро, вiн не впiзнав себе. На нього дивилась чужа, худа, як скелет, зiгнута, з погаслими очима людина, заросла, як троглодит. А як поголили чорну з сивизною щетину, було ще гiрше - та чужа людина мала темну шкiру, що обтягала костi скивиць i щелепiв, i мала на щоках хоробливi червонi плями - плями сухот, плями смертi. Андрiя гарненько поголили, немов зумисне, щоб вiй бачив свою загибiль. Серце огортала нестерпна туга, а з нею тонюнький-тонюнький бiль, нiби там стирчала голка. Вiн годинами стояв у камерi, ж стовп, перед якоюсь вiзiКю, що облягала душу... Хоч би хоч хтось був бiля нього, хоч би хоч хтось... Щоб потiм, може, колись, може, пiсля довгих-довгих рокiв знайшов i передав братам (передав хоч Пхнiм дiтям) яку ж вiн гiрку чашу за них випив. Випив до кiнця... До краю... Спалив усе своК серце... СвоК, до кiнця вiрне, до кiнця вiддане братське серце... СвоК залiзне серце... Так, залiзне серце... Надвечiр, коли почали да камери залiтати мотилi вечiрнi й товктися несамовито головою в молочний пухир бiля стелi, прийшли два сержанти при зброП, понурi й суворi, забрали його й повели... VIII Андрiй пiдiймався крутими сходами, тяжко й помалу ступаючи, немов iшов на Голготу часто зупинявся збезсилений i заходився раптовим кашлем - йому здавалося що всерединi щось уриваКться. Вiн боявся передчасного вибуху кровi в своПх дiрявих легенях, а це було б зле. Вiн мусить дiйти до кiнця, до самоП крапки, дiйти власними ногами. I вiн iшов попiд гамаками, як тодi, в першiй день, коли почував себе гегемоном, - коли серце було сповнене вiри в людей i гордоП певностi, що його нiхто не посмiК торкнути пальцем... Тепер вiн iшов на Голготу... Ах, коли б же хтось знав! Коли б хоч хтось знав!.. Потiм вiдчинилися якiсь дверi... Але Андрiй не побачив, що там далi за ними було. Його завели за якусь загородку i... вiн вже не бачив, що там в тiй яскравiй залi було, бо йому гойднувся весь свiт: Перед ним - с т о я л и т р и й о г о р i д н и х б р а т и!! Т р и й о г о р i д н и х б р а т и. . . Ноги пiдкосились, i тiло похилилося, як пiдрiзаний колос... Микола дебелою рукою пiдхопив Андрiя й притиснув його до своПх розхристаних грудей - i Андрiй нестримно заридав на тих грудях... - Ну, от - посмiхався Микола й поляпував пестливо по спинi.- Ну, от. . . Михайло засмiявся, а Серьога закiнчив: - От тепер ми всi вкупi. I з викликом глянув туди, де ряснiли портупеП й блищали ордени за столами, застеленими червоним сукном, - гордий, i мовчазний, i безстрашний Серьога, орденоносний пiлот. Џх усiх прирекли де розстрiлу. Закритий Ревтрибунал судив Пх. Але не на пiдставi зiзнань, лише на пiдставi "свiдчень" сексотiв i провокаторiв та на пiдставi прокурорського пафосу... А головне - на пiдставi того, чого "суддi" не знали, лише вгадували та тямили, на що цi люди здiбнi. Нiхто пiдсудних не захищав i не намагався, рiвно ж як i не давав нiхто захищатись та виправдуватись Пм самим, Пх взяли не для тога, щоб виправдати, а щоб засудити. Це був "шемякiн суд", де зовсiм вiдсутнiй iнститут захисникiв, бо при тому настановленнi, яке всi цi "суди" мають, iнститут захисникiв зайвий. А тим настановленням К - тiльки засудити. Пiдсуднi це знали i навiть не збиралися захищатись. Њдине, що вони могли протиставити цьому "пролетарському судовi", цiй розгнузданiй опричнинi, - це iгнорацiю й презирство. Андрiй погано слухав комедiю, що розiгравалася, як по нотах, - його мучило iнше. Вловивши вiдповiдний момент i ледве проштовхуючи слова крiзь горло, Андрiй запитав Миколу: - Миколо... А... Пiдпис? Твiй пiдпис?.. А? - Бог з тобою! - посмiхнувся Микола, вгадавши з самого тону, що десь надужито його пiдписом. - Мiй пiдпис?! А втiм, ця сволота мала досить моПх пiдписiв у моПй валiзi, в тiм числi й чистi бланки з моПм пiдписом. Тягар, найстрашнiший тягар остаточно сповз з серця... Џх усiх прирекли до розстрiлу. В числi приречених була низка осiб, а мiж ними й зовсiм юна сестра Пх - Галя. Галя Чумакiвна... Нiхто з приречених не просив помилування. Але "помилування" прийшло... Невiдомо хто з волi подав апеляцiю, й т. зв. "верховний суд" вироку не затвердив через "неоформленiсть справи". Розстрiл було замiнено... двадцятилiтньою каторгою. Лиш не замiнили нiчим Катриного божевiлля... ...Ось так скiнчилася зустрiч чотирьох братiв рiдних ще й сестри ПхньоП - дiтей старого Чумака, добрих, i вiрних, i в рiд свiй залюблених, нащадкiв славного роду ковальського. Ось так скiнчилася зустрiч i тих, що до того роду прив'язанi серцем. IX Багато дорiг пройшли вони, з багатьох рiк пили вони, багато могил полишали вони, багатьох друзiв розгубили вони в землi й по божевiльнях, i багато ще Пм iти, багато ще Пм проб приготовила доля, Але всi дороги сходимi, й всi могили зчислимi, i кожна нiч - навiть полярна нiч! - кiнчаКться ранком... I вони йдуть... Зцiпивши зуби, вони йтимуть через нiч злоби й зненавистi, не здаючись, доти, доки ПП не перейдуть. I в одного з них завжди звучатиме в душi "Мiсячна соната" Бетховена, яка не мала нiчого спiльного з болючою емблемою, вирiзьбленою на вогненному щитi далекого мiсяця, що на нiй брат пiдняв брата на вила. Соната така, як ПП наповнило собою вiрне серце тiКП, що знала цiну любовi: соната про дружбу, про вiрнiсть, про любов велику й непереможну, - незалежно вiд того, чи про це думав той, хто ПП творив. 1948-50р. Я ПОВЕРНУСЯ ДО СВОЊЏ ВIТЧИЗНИ ... Що ми знаКмо про Iвана Багряного, а точнiше - що ми про нього знали до останнього часу? Знали, що це запеклий антикомунiст, переконаний ворог Радянського Союзу, спритний емiгрантський дiяч, бездарний графоман, який у своПх незчисленних опусах люттю безсилою сходить до украПнського народу, закликаК до братовбивчоП рiзанини, до вiйни, до повалення соцiалiзму. Що вже говорити про спецiальну, специфiчну, пропагандистську лiтературу, - не будемо витрачати часу на цитування викривальних "праць"! Ось приклад свiжiший, а вiд того ще бiльш промовистий: датована 1988 роком УкраПнська лiтературна енциклопедiя (том 1, стор. 108) всi твори, що Пх Iван Багряний видав за кордоном, характеризуК як "позначенi антирадянським спрямуванням". Коротко i ясно. Цю характеристику написав, у всякому разi пiдписав, не хто iнший, як вiдомий прозаПк Павло Загребельний. Колега його Юрiй Смолич, спогади якого ще донедавна були чи не Кдиним джерелом вiдомостей про 20 - 30-тi роки в украПнськiй лiтературi, досить прихильно схарактеризувавши багатьох тогочасних украПнських письменникiв, заявляв теж категорично: "I вже справдi зовсiм iнша рiч - Багряний. Зовсiм iнша тому, що по вiйнi, на емiграцiП, Багряний посiв одне з найвизначнiших мiсць помiж найбiльш запеклих ворогiв: утворив нацiоналiстичну партiю УРДП, став ПП лiдером та очолив УНРаду - так званий "уряд УНР у екзилi, останнiй петлюрiвський послiд на емiгрантському контрреволюцiйному загумiнку". Цiкаво, чи не правда? Њ рацiя навести розлогiший уривок цiКП колоритноП "Розповiдi..." Юрiя Смолича, навести без змiн i скорочень: так переконливiше. "Я пам'ятаю, як Багряний починав. Вiн подавав безперечнi надiП, якщо судити з поетичного роману "Скелька", який звернув на себе увагу тогочасних лiтературних керiвникiв i вивiв його автора в лiтературу. Багряний (справжнК прiзвище Лозов'ягiн) появився з Охтирки чи Богодухова на хвилi другого поколiння пожовтневоП лiтератури. Був вiн з лiтературноП богеми, до того ж у Харковi бездомний i якийсь час проживав у Вражливого - двома поверхами нижче пiдi мною у будинку "Слово". Я часто заходив до Вражливого - ми з Вражливим водночас захоплювались вивченням французькоП мови, грою на бiльярдi та полюванням. Якийсь час в квартирi Вражливого, - коли вiд нього пiшла дружина, - взагалi утворилося пристановище богеми: на столi в Пдальнi постiйно ночував Плужник, на другому - Багряний, переночувати мiг взагалi кожний бездомний. Щовечора заходили Пiдмогильний, Ковтун, Сухомлин, ще хтось. Багряний рiдко бував "вдома" - був непосидючий, мав якiсь побiчнi знайомства й приятелювання. З'являвся вiн несподiвано - бушував, лаяв весь свiт i облягався спати на письмовому столi. Звiдтам, з того стола, його i забрано" ("Розповiдь про неспокiй триваК", КиПв, "Радянський письменник", 1969). Тепер надамо слово самому Iвановi Багряному, який в документi, що зветься "Моя коротка бiографiя", посвiдчив про себе таке: "Народився 1907 року 19 вересня (2 жовтня за новим стилем - Л. Ч.), в селi Куземин на Полтавщинi (УкраПна), в Зiнькiвському повiтi. В родинi муляра" Пiзнiше жив i виростав у мiстi Охтирцi, на Харкiвщинi. Освiта : спершу закiнчив церковно-приходську школу, в 1916 - 1920 роках вищепочаткову школу, потiм, у 1922-1923 роках, скiнчив Краснопiльську художньо-керамiчну профшколу, а з 1926 до 1930 року вчився в КиПвськiм художнiм iнститутi (колишнiй ВсеукраПнськiй мистецькiй АкадемiП). Iнститут закiнчив, але до захисту диплома не був допущений через полiтичну "неблагонадiйнiсть". Бо саме в час вчання в iнститутi мав ще iнший фах - лiтературу, в якiй проявив своП антирежимнi, самостiйницьки, антикомунiстичнi настановлення. Як письменник i поет, належав до так званих "попутникiв", тобто письменникiв "непролетарських" щодо iдеологiП. Лiтературну кар'Кру почав у 1926 роцi в КиКвi, в журналi "Глобус" та "Життя й Революцiя". В 1929 роцi мав уже три окремих книжки i пiдданий совКтською критикою остракiзмовi, яко "антисовКтський" поет i письменник, "куркульський iдеолог". Початок остракiзму був покладений статтею марксiвського критика Правдюка в журналi "Критика" (число 10 за 1931 рiк, Харкiв) Органiзацiйно належав до лiтературноП органiзацiП "Марс" (Майстерня Революцiйного Слова), що була органiзацiКю так званих "попутникiв" i куда входили найвидатнiшi письменники-"попутники" того часу: В.Пiдмогильний, Д. Фалькiвський, Б. Тенета, Б. Антоненко-Давидович, Г. Косинка, Њ. Плужник, Т. Осьмачка. Також був приятелем найбiльш опозицiйно настроКних письменникiв i полiтичних дiячiв УкраПни в кiнцi 20-х рокiв - таких, як М. Хвильовий, Остап Вишня, М. Кулiш, М. Яловий, П. Христовий, О. Досвiтнiй тощо". Ми свiдомо навели "висновки" начебто фахових коментаторiв перед свiдченнями самого Iвана Багряного про себе. Його бiографiя густо пересипана вигадками як злонавмисними, що Пх поширювали полiтичнi супротивники, так i наПвно-безглуздими, що К плодами простодушного неуцтва. Ще матимем нагоду в цьому переконатися, але спиратись будемо тiльки на факти: iнакше мало що ми збагнемо у творчостi Iвана Багряного. I в його життКписi також. Отже, народився Iван Лозов'ягiн у козацькiм краю, де одвiку жиди гордi, вiдважнi, сильнi духом i тiлом люди, щохвилини готовi життям заплатити за свободу свою i своПх родакiв. До речi, невипадково ця прикордонна територiя породила стiльки видатних митцiв, адже творчiсть К прямим продовженням незалежностi. Пам'ять про героПчну боротьбу i жертовнiсть предкiв не вмирала нiколи в нащадках i рано чи пiзно втiлювалась у легенди, пiснi, поезiП... Тамтешнiх козакiв "упевнена рука змiцняла сивого Мазепу" (Њ. Маланюк), не побоялись вони в одчайному змаганнi стати на бiк палкого гетьмана. Зiнькiвський полк, мiж iншим, охороняв Карла ХII, короля ШвецiП. А розплатився з козаками за це росiйський цар Петро I, не лише постинавши голови, а й наказавши стерти з лиця землi села Пхнi - разом з дiдами, дiтьми, всякою живнiстю. Як бачимо, тактику випаленоП землi було випробувано задовго до XX столiття. Далi налягло поневолення, покрiпачення, задурманювання свiдомостi, послiдовне занижування морального, освiтнього, духовного рiвня "простих людей". I коли сталася, вибухла революцiя, що принесла неминучi змiни i великi надiП - разом, звичайно, з муками i кров'ю, десятилiтнiй Iван Лозов'ягiн це сприйняв не як iсторичну аномалiю, не як вiдхилення вiд верстовоП дороги вселюдського розвитку, а як Кдино можливий порятунок для змученого, виснаженого украПнського народу - порятунок, бо тiльки таким, революцiйним шляхом сягнути можна було i соцiального, i нацiонального визволення. Тут не скажеш краще i точнiше, анiж сказав, сформулював це Iван Багряний у своКму славетному романi: "Вiн належав до того поколiння, що разом iз старшими прийшло зухвало в iсторiю й вiдчинило само собi й своПй клясi дверi грудьми, офiрувавши за те свою молодiсть зелену i буйну, ще майже дiтьми бувши. Отакий Корчагiн з "Як гартувалася сталь" Островського. Але не лiтературний, а реальний. Отакий романтик, хрищений в огнi й бурi революцiП й фанатично вiруючий в iсторичну мiсiю своКП кляси, але не за приписами офiцiйноП полiтичноП спекуляцiП й не в iм'я ПП iнтересiв, а за приписами свого серця й в iм'я iнтересiв свого народу. Того народу, що мусить бути гегемоном на своПй землi. А його кляса - його авангард" Звучить як манiфест. Так, i революцiю, i громадянську вiйну i пореволюцiйнi складнощi юнак сприйняв не як щось стороннК чи далеке, а як свою кровну справу - як вiдродження покривдженоП ворогами УкраПни трудовоП. Це була воiстину його революцiя, його епоха, його суспiльство - не оновлене, а нове. I тому якось не вiриться в деякi факти, якими журнал "УкраПна" приголомшив своПх читачiв: йдеться про нiбито участь Iвана Багряного в "робiтничiй опозицiП" (за твердженням Олега Гаврильченка й Анатолiя Ткаченка). Неймовiрним це видаКться. "Робiтнича опозицiя" виникла 1920 року, а вже 1922 року на XI з'Пздi РКП (б) ПП розгромили - ну, а якого вiку був тодi Iван Лозов'ягiн? Та й не це головне, а ось що: "загальна його настроКнiсть. Не виступав вiн тодi в ролi свiдомого борця з режимом. Навпаки, йдучи в лiтературу, досить рано - за звичаКм тих часiв, обрав собi промовистий псевдонiм: Багряний. Як Багрицький, Голодний, Первомайський, СвКтлов. Не грав, не догоджав комусь, не придурювався - щиро вiрив. Хотiв, намагався щиро вiрити. Хоча вже мав порахунки з "владою трудящих". 1920 року, в Куземинi, де Iван жив у дiда по матерi, 92-рiчного однорукого пасiчника... Втiм, Багряний згодом усе описав: "...одного дня надвечiр прийшли якiсь озброКнi люди, що говорили на чужiй мовi, i на моПх очах та на очах iнших дiдових онукiв, пiд наш несамовитий вереск замордували дiда, а з ним й одного сина (а мого дядька). Вони довго штрикали Пх штиками i щось допитували, стрiляли в лежачi скривавленi тiла з пiстолiв й реготались...Вони всi гидко лаялись. Пiд старою липою посеред пасiки, коло iкони святих Зосiма i Савватiя все було забризкане кров'ю. Кров усе життя стоятиме менi в очах". Чекiстами були "якiсь озброКнi люди"! Вiра - i кров. Це полюси багрянiвського свiтовiдчування, i на цьому треба наголосити: воно багато нам прояснить у подальшiй його долi, отаке поКднання протилежностей. Вiн рано почав писати, ще в школi редагував рукописний журнал "Надiя", не просто мрiяв про лiтературну дiяльнiсть, а й дiяв, дуже рiшуче. О. Шугай у статтi "Через терни Гетсиманськрго саду" ("Лiтературна УкраПна", 6 вересня 1990 року) називаК видану ще 1925 року в Охтирцi (пiд псевдонiмом I. Полярний) збiрку оповiдань "Чорнi силуети". Факт несподiваний, вражаючий. Але цiкаво, чому сам Iван Багряний про цю книжку не прохопився нiде i пiвсловом? Забув? Чи згадувати соромився? Щось не в характерi це Багряного. Правда й те, що вiн не мав доброго лiтературного вишколу, знав цю слабину, та не вельми нею журився. Впевненiстю i честолюбством не обдiлив його Бог. Майже одразу Багряний заговорив не лише вiд власного iменi. Була чи не була книжка 1925 року, та читачевi украПнському Багряний став вiдомий з публiкацiП поезiП у журналi "Глобус", де працював вiдповiдальним секретарем його земляк Б. Антоненко-Давидович. 1927 року Iван Багряний опублiкував у журналi "Всесвiт" два прозових твори- "З оповiдань старого рибалки" та "В сутiнках", Пх на сьогоднi забуто, вони залишились поза увагою дослiдникiв - i даремно. В кожному разi, до другого оповiдання треба придивитися пильнiше: там уперше з'являКться майбутнiй герой "Саду Гетсиманського", аltег еgо письменника - "зав. полiтосвiтою заводського комсомольського осередку, чубатий Андрiй", "гарячий Андрiй" В цьому портретi неважко розпiзнати автопортрет. Але що дiКться з героКм! Разом з адмiнiстратором цукроварнi Iгнатом Соломоновичем той Андрiй приПздить у пiдшефне село читати лекцiП. "Одна мусiла бути по агрономiП, друга про мiжнародне становище - обидвi з дiапозитивами". Начальства, як водиться, немаК - кого де шукати? Збiгаються селяни i... заходжуються прибульцiв бити. До того ж ненависть Пхня обертаКться не стiльки проти Iгната Соломоновича, Кврея, а проти Андрiя - проти "свого". Џх ведуть у сiльраду, i тут все розвиднюКться: 1920 рiк, продрозверстка в цьому селi. "Тепер Андрiй не виправдовувався, бо добре знав, що не поможе, що сьогоднiшнiй випадок лише зачiпка. Так, так... корiнь зла десь там... коли вiн з братвою тут розкулачував... Скiльки рокiв пройшло, а пiзнав Смiян. О, хiба вiн коли забуде, нiколи. Хiба вмре...(...) О, нiколи вони не забудуть цього". Щасливий випадок, здаКться, рятуК Андрiя: йому щастить втекти, i його переховуК у себе в хатi секретар сiльради, який дiстаК в пiтьмi "запилену карабiнку, обойму патронiв, мисливську рушницю - вибирай, заряжай". "Зарядили хлопцi i довго прислухались до найменшого руху". Не витримавши напруження i побоюючись за родину товариша, Андрiй вирiшуК тiкати з села. Знаючи, що на нього чекають засiди. Вже за селом, коло останнього млина "з реготом на нього насiли". I побили до смертi. "Коли Iгнат Соломонович з'явився в лiкарню, Андрiй, тiльки що привезений, лежав нерухомо. Нi лиця на ньому, нi вигляду... Без всяких ознак життя"... Розв'язка цiлком трагiчна: безвихiдь, морок. Њ сенс порiвняти це оповiдання з романом "Сад Гетсиманський": його герой, теж Андрiй, пройшовши крiзь пекло, не тiльки не зазнав поразки, а й пiднiсся морально, серцем посвiтлiв. Та все ще попереду. Тим часом Iван Багряний швидко набирав лiтературнi очки. 1927 року виходить у кооперативному видавництвi "Маса" збiрка вiршiв "До меж заказаних" (тобто заборонених). Деякi межi поет зумiв переступити, й ортодоксальна критика вiдреагувала негайно. 1928 року в рiднiй Охтирцi, з допомогою землякiв, завжди радих посприяти ближньому, надто коли за це вiддячено пляшкою оковитоП, Багряний публикуК поему "Аvе Магiа" На титульнiй сторiнцi стояло: Видавництво "САМ". Отже, Iван Багряний був, по сутi, батьком украПнського самвидаву. Поема описувала, живописала iсторiю нещасноП дiвчини, що не з власноП волi стала проституткою, народила сина, i от цей син тяжко вiд того страждаК. Вiдомий вуспiвський голобельник Б. Коваленко схарактеризував усе чiтко: "порнографiчний натуралiзм (...) та густа домiшка слинявого сентименталiзму". Роздратував критика не так змiст, як присвята, яку варто навести: Вiчним бунтарям i протестантам, Всiм, хто родився рабом i не хоче бути ним, Всiм скривдженим, i зборканим, I своПй бiднiй матерi крик свого серця присвячую. А тих, хто ще сумнiвався, про яку матiр мовиться, переконував остаточно вступ, написаний як лист до друга: "Друже мiй любий! Прошу не називай мене поетом, бо це мене жорстоко ображаК. Не iменуй мене поетом, друже мiй, бо поети нинi - це категорiя злочинцiв, до якоП я не належав i не хочу належати Не iменуй же мене поетом, бо слово поет скорочено стало визначати: хамелеон, проститутка, спекулянт, авантурник, ледар... Не iменуй же мене поетом, мiй друже. Я хочу бути тiльки людиною, яких мало на свiтi, я хочу бути тiльки нею... Ударившись об мур пiдлостi, вифарбленоП в красивий колiр, i вiдскочивши вiд нього, я покотився в протилежний бiк. I тепер уже не знадить вiн мене i не вдарюся я об нього, бо це дуже боляче. Проте я де шкодую-так мусiло бути. Це наука (...) Ти збентежений! Так-так, це ж виходить за рямцi твого розумiння. Не турбуйся, це ж просто: ти кажеш "Обминай те камiння, будь гнучким, будь липким, улесливим, запобiгливим i, головне, будь покiрним - i ти будеш щасливий". Це кажеш ти, що маКш титул редактора... Ну, а я кажу: "Ходи тiльки по лiнiП найбiльшого опору i ти пiзнаКш свiт. Ти пiзнаКш його на власнiй шкурi. А пiзнавши свiт, ти пiзнаКш себе i не понесеш нiколи душу свою на базар, бо вона буде цiннiша за Всесвiт, i не буде того, хто мiг би й купити. Пробував i я ходити по-твоКму i як ходять iншi, i не зумiв. Це гидко. Це бiльше нiж гидко. А гидше те, що такi та шукають сучка в оцi твоКму". Наступна поема Iвана Багряного "Комета", яку автор надiслав до журналу "Глобус", потрапила не до редакцiП, а до спецiалiстiв з ГПУ, що безпосередньо зайнялися Iваном Багряним. Що ж Пх занепокоПло? Дати вiдповiдь нам допоможе бодай одна строфа: Звiдкiль вiтри iсторiП гудуть- Чито iз Заходу, чи просто десь iз Сходу? Iз Кобеляк гудуть, мiй друже Паперов, Iз Кобеляк гуде той вiтер неспокiйний. Колись вiн сам за все промовить слово, Колючий, неминучий i постiйний. Читачевi невтаКмниченому треба пiдказати, що заштатнi Кобеляки були мiсцем народження УкраПнськоП комунiстичноП партiП, яка вже вважалася нацiонал-ухильницькою, а значить, контрреволюцiйною. Тобто ГПУ мало пiдстави зацiкавитися творчiстю й особистiстю Iвана Багряного, як кажуть, впритул. 1930 року поет - цiлком офiцiйно - опублiкував у харкiвському видавництвi "Книгоспiлка" iсторичну поему "Скелька" - чи не найпершу в украПнськiй радянськiй поезiП (в усякому разi "Марину" М. Рильського Iван Багряний випередив за кiлька рокiв). Скелька - то назва села, що сосiдувало з Куземиним i Грунем (звiдки походять, мiж iншим, брати Губенки - Василь Чечвянський та Остап Вишня). В основу поеми лягла мiсцева легенда про те, як у XVIII столiттi селяни, вчорашнi козаки, доведенi до вiдчаю здирством, насильством, брутальнiстю колонiзаторiв, знищили росiйський монастир, оплот русифiкацiП й покрiпачення. Журнал "Критика" друкуК статтю О. Правдюка пiд недвозначною назвою "Куркульським шляхом": "СвоПм виступом в "Аве МарiП" Багряний довiв, що вiн не тiльки не мириться з радянською дiйснiстю, а й маК намiр боротися проти неП, змiнити ПП. Ця сама тенденцiя вельми виразно вiдбиваКться i в "Скельцi". Багряний у всiх iсторичних процесах 17 - 18 сторiччя бачить лише одне: нацiональне поневолення УкраПни". I далi: "Тут все скеровано проти росiйськоП церкви на УкраПнi та проти колонiзацiП УкраПни росiйським царатом. Але не в цiм лежить центр ваги та полiтична спрямованiсть цього твору. Вiн лежить, деiнде i сягаК далеко далi... Автор - знаний своПм езопiвським стилем i тут вiрний собi- цiлком прозоро i Кхидно включаК раз-по-раз свою iсторичну тему в сьогоднiшню дiйснiсть окремими натяками..." Гучний скандал, страшнi звинувачення. I все-таки то була ще "пристрiлка" - без "оргвисновкiв". Судячи з усього, Iван Багряний мав би нарозумитися й повестися обачнiше. Але не той був темперамент - i виховання не те. Всi, хто зустрiчався з Iваном Багряним, усi в один голос твердять, що вiн "базiкав", "молов язиком", "був необережний у висловах". Усi одностайно пiдтверджують: "вiн нiчого не боявся". А чого б i кого б вiн мав боятися, вiн, який трактував себе як повновладного i законного господаря своКП краПни? I не криючись декларував, як от у поемi "Комета": Поети-Квнухи у наш двадцятий вiк! Звичайно, не усi i не на всiй планетi. Я лиш всього про землякiв моПх- Лише про них-про Квнухiв-поетiв. Родившись з крилами, не вчилися лiтать,