ти - ми кричатимем i витимем i ви прокленете той час i годину... Ви одружитесь, але втiчете з шлюбного ложа, бо ми обступимо вас - мiльйони й тьми нас, замордованих, скривавлених, i ревтимем так, що ви не здiбнi будете прикласти уст i напитися з келеха любовi... Ви матимете дiтей, але уникатимете Пх, бо з Пхнiх очей дивитимемось МИ своПми закривавленими зiницями, а в Пхньому радiсному лементi вчуватиметься вам наш рев, наш цей несамовитий крик... Ви чуКте??! Отак от, отак от ми все життя ревтимемо, переслiдуючи вас, i свiт потьмариться вам. Ви втратите радiсть отцiвства i радiсть подружжя, i навiть материнську любов ми отруПмо вам - ви слухатимете матiр i цуратиметесь ПП, бо ПП очима дивитиметься на вас безлiч наших матерiв, а ПП голосом говоритиме Пхня довiчна скорбота, а в ПП сльозах одсвiчуватиметься наша кров; а коли ви схочете шукати затишку в материнськiй ласцi, ви не матимете ПП - ми кричатимемо, й ревiтимемо, й скавулiтимемо... Андрiй говорив, а СергККв дивився все бiльше приголомшено, поширеними очима. Так, нiби Андрiй розкрив його душу й вивернув напоказ те, що вiн так старанно ховав, нiби Андрiй пiдгледiв найiнтимнiший куточок його душi й показав усiм... I от вiн стоПть в повнiй наготi, болiсно й розгублено скрививши обличчя. Брови йому смикались, а по всьому обличчю виступили червонi хоробливi плями. Зловив Андрiй його зловив на найiнтимнiшому, на найбiльше затаКному, такому болючому й такому страшному. СергККв уже не слухав, що там робиться вгорi, вiн слухав Андрiя. Звiдки Андрiй про все те знаК?! - так, здаКться, й кричав увесь його вигляд. А Андрiй говорив ще якийсь час в несамовитому пафосi. Помалу той пафос спав. Нарештi Андрiй зiтхнув i тихо закiнчив: - Ви молодий, але ви все втратили змолоду. I сон, i спокiй вiдцураються вас... I от на нас поросте "чортополох", як обiцяв товариш Вишинський. Але ви тому чортополоховi заздритимете... Так, ви йому заздритимете... Бо на тому чортополоховi розцвiте безсмертний наш, всероз-торощуючий гнiв..: I ви ж його й боятиметесь, бо на ньому розцвiте ваше вiчне, незгладиме й незнищиме позорище... Андрiй скiнчив. СергККв сидiв i розгублено тормосив волосся. - "Чорт!" - мурмотiв ледве чутно.- "Чорт" - "Диявол!" - Але в тiм мурмотiннi не було злоби, а було щось безпомiчне, дитяче. Гупання й крики над стелею вщухли вже, i в кiмнатi стояла тиша. СергККв нiяк не мiг прийти до пам'ятi. Так його оглушила АндрiКва тирада. Нарештi скривив обличчя в посмiшку i, вшнипившись очима в пачку цигарок, запитав змiненим голосом: - Звiдки ти... все це... знаКш? Андрiй нiчого не сказав. - На, закурюй, - простяг СергККв цигарки. - Чорт з ним, бери закурюй. Андрiй вiдмовився. - Гм, даремно... Ну нiчого... СергККв закурив сам i довго мовчав, давлячись димом. Рука його, тримаючи папiросу, тремтiла. - Ти диявол, ти це знаКш? - Чув. - Так от я тобi кажу... Диявол... Ну, чорт з ним... Гм... Чорт з ним! (павза). Так... ЗнаКш що? - Що? - Розкажи менi що-небудь... Нi-нi, не про дiло. Пiд три чорти!.. З тебе, сатани, все одно нiчого не видоПш! Розкажи що-небудь... Так собi, що-небудь... Ти, здаКться, був на ДВК? Андрiй пiдтвердив. - I китайцiв бачив? - Бачив. - I японцiв? - Бачив. - I китаянок? I японок? I тварин бачив? I гори, i рiки, i мисливцiв, i все бачив? Виявилось, що Андрiй дiйсно все бачив. СергККв вхопився за це: - От i добре. Розкажи ж менi, як там люди живуть. Чого не хочеш говорити, не говори, чорт з ним, а що хочеш - говори... Нiч ця довга i в нас часу вистачить. Ось так Андрiй i розколов свого слiдчого. Ось так iз награного й набундюченого чекiста раптом вилущив людину i сам здивувався. Не знати, як то надовго, але грiзного СергККва не було, а був такий собi юнак, сiроокий i роззброКний. Та хоч би це було тiльки на одну нiч - i то добре. Цей, такий злючий i гонористий, СергККв виявився досить смiшним i цiкавим хлопцем. Може, тому, що хотiв утекти вiд усього душею, перепочити нею, вiн з величезним, iнтересом слухав АндрiКве меланхолiйне оповiдання про те, як i де люди живуть, якi на свiтi К дiвчата, як за тридев'ять земель квiтнуть квiти й течуть рiки, як сходить сонце над Тихим океаном, як свистять вiтри над Колимою... Андрiй розповiдав охоче. Це все-таки краще, анiж вити й ревти вiд болю, краще, анiж слухати iдiотичне лементування та качатися пiд ударами чобiт i палiччя по пiдлозi або сидiти на гарматнi... Нiч плинула за млиновим решетом, а вони собi мирно розмовляли, як два приятелi, як двоК нормальних людей. Андрiй оповiдав тихим, роздумливим, повiльним голосом, а СергККв слухав з найщирiшим iнтересом... Андрiй побачив, що ця людина рада утекти вiд себе i вiд усього... Коли Андрiй переконався, що його слiдчий цiКП ночi не хоче вести слiдство, а хоче тiльки по-людськи гомонiти, вiрнiше, слухати всяку всячину, аби лиш збавити час, коли слiдчий пiд час розмови знову запропонував йому цигарку, Андрiй взяв i закурив. Так вони курили й збавляли нiч в безневиннiй розмовi. Але ось СергККв нагло як не стукне, як не грюкне, як не кине палку об пiдлогу, як не закричить несамовито: - Гад!! Говори!.. Колись!.. Розколюйся!! Андрiй тетерiК, зупиняКться на пiвсловi, а СергККв слухаК якусь мить, що робиться в коридорi, а тодi посмiхаКться й говорить нормальним голосом: - Як я отак буду раптом горлати й з ума сходити - не звертай уваги (а очима на дверi), пойняв? Андрiй "пойняв". То по коридору мимо дверей проходило, може, якесь начальство i СергККв iнсценiзуК, що слiдство "йде повною парою". Коли кроки затихають, СергККв киваК АндрiКвi: - Давай далi. Розмова плинула далi... Ось так вони й збавили нiч. На свiтанку СергККв насупився, позiхаючи, викликав вартового, i, не глядя АндрiКвi в обличчя, вiдправив його "додому", До камери. А сам лишився такий насуплений... Мабуть, йому все-таки не сподобалося, що Андрiй його так знамените розколов. По самiсiньке "нiкуди". Хам обернувся в людину. Але це було тiльки одну нiч. Бiльше цього вже не повторювалось. На цитриновiй латочцi неба вечiрнього, на латочцi, розграфленiй млиновим решетом, ген за лiловими дахами гойдаКться суха вершинка якогось деревця. Вона вiбруК, нахилювана вiтром все в один бiк, тремтить на холодному, цитриновому екранi, опираКться з усiКП сили, змагаКться. ЏП обчухрано вже геть вiд усiх гiлочок, лишилась тiльки гола карлючка, хвостик- i той хвостик б'Кться в агонiП пiд натиском вiтру, вiбруК одчайдушно, напружуючись рештками сили, щоб не зламатись... Щоб не зламатись... Андрiй дивиться на ту самотню вершинку, сидячи на своКму стiльцi... ДумаК про матiр... ДумаК про своПх братiв... Дивиться на агонiю химерноП боротьби там, на цитриновiй латцi неба, над.. лiловими, байдужими, понурими дахами, i на серцi йому тужно... За лiловими дахами, за тiКю вершинкою, десь граК духова оркестра... Серед мiдяноП какофонiП сумовитий баритон веде власну меланхолiйну прошву, сам собою, один серед шалу корнетiв i валторн, i дурного брязкання лiтавр... Вальс.. То, мабуть, десь в близькому скверi (це на Сумськiй!) вiдбуваються танцi. ТанцюК молодь... ТанцюК... Може, там танцюК Великiн i всi "футболiсти", з модно закасаними рукавами й в черевиках "шiммi"... Вальс "На сопках МаньчжурiП"... Там танцюК воля й байдужий до всього свiт... А вершинка тремтить болiсно i одчайдушно, щоб не зламатись... Щоб не зламатись... I Андрiва душа в'Кться бiля тiКП вершинки... Не зламатись!... Вона не мусить зламатись!.. Вершинка затята й дуже уперта. I АндрiКве серце наливаКться злорадством --- "От встоПть!! От встоПть!" Цитринове небо надимаКться й береться кривавим кольором. Потiм опаловим... Кольором зненавистi й зневаги... Кольором тупого безсилля й злоби. Слiдство зайшло в тупик. Андрiй нiчого не пiдписував, слiдчi нi до чого не могли його змусити. Ставши зовсiм кволим, настiльки слабим, що до нього вже було ризиковано застосовувати радикальнi засоби, Андрiй спостерiгав злорадно, що його мучителi опинилися в дурнiй ситуацiП. Убити вони його не можуть (бо не можна ж убити курку, яка маК знести золотi яйця!), а розiбрати його душу до решти теж не можуть. Вся Пхня хвальковита всесильнiсть виявилася насправдi безсиллям, а Пхнiй конвейКр виявився теж недосконалим, занадто грубим, для розбирання бикiв або iржавих тракторiв. I Андрiй злорадно мружив очi, ховаючи несамовитi iскорки в них... То нiчого, що вони його так вимучили, то нiчого. А от подивимось, чим те все скiнчиться. Карти на стiл, панове! Карти на стiл! Тепер вони мусять припирати його "речовими доказами", показуючи йому документи "дiла", рiзнi свiдчення, ловити його на фактах, iменах, датах. Вони мусять, хочуть чи не хочуть, показати йому все, що там вони мають в тiй грубiй зеленiй течцi! I вiн про все взнаК, про все те, вiд чого в нього так ниК i болить серце. Це мав бути дiйсно цiкавий етап слiдства. Потiм вони ще мусять дати йому очнi ставки з усiма тими, хто тую течку напакував "матерiалами". Мусять! Очнi ставки! I вiн на власнi очi побачить те, що так до болю хоче знати. Вiн ту всю прокляту загадку нарештi розшифруК. РозшифруК, панове! Та тим часом нiхто ще не викладав карти на стiл. КонвейКр iшов далi. Облишивши палiччя, гарматнi й всi iншi генiальнi винаходи, бо вони вже свою функцiю виконали скiльки могли, тепер Андрiя вирiшили взяти "iзмором" КонвейКр пересунувся новою дiлянкою - слiдство зайшло в стадiю "нукання", безкiнечного сидiння на стiльцi, iспиту безсонням. Цiлi, ночi звечора до рана. Андрiя приводили й саджали на стiлець, бiля дверей, велiли скласти руки на колiна й так сидiти. СергККв сiдав ген по той бiк моря блискучоП пiдлоги, за столом, читав книжки, листав папери, щось писав, позiхав i зрiдка мiж дiлом нукав: - Ну?.. Андрiй звик до того нукання й не вiдповiдав нiчого. Вiн собi думав про своК, мрiяв, тренувався в дрiманнi, не заплющуючи очей. - Ну?.. Те нукання капало, як крапля з даху пiсля великого грозового дощу, й пiд його монотонний плюск гарно було дрiмати. Часом АндрiКвi здавалося, що слiдчий хоче з ним заговорити в тiм дусi, як то було тiКП знаменитоП ночi, коли вiн його розколов. Але то лиш так здавалося. Слiдчий зовсiм не збирався повторювати того, що сталося випадково й було свiдоцтвом його слабодухостi, не гiдноП чекiста. Вiн був пiдкреслено сухий i презирливий. СергККв - це було суцiльне презирство. Андрiй - суцiльна iгнорацiя. Так вони просиджували цiлi ночi, дiлячи тишу на шматочки отим монотонним - "Ну?" Часом цей порядок порушувався. ... Ось Андрiй, занепокоКний тим, що його щось кусаК за палець ноги, дивиться вниз на своП черевики й бачить, як з-за ранта виповзаК блощиця (а Пх досить i поза рантами i всерединi черевикiв!)- вилазить i повзе по блискучiй, навощенiй пiдлозi. Андрiй цiкаво спостерiгаК ПП, не рухаючись. Блощиця повзе далi, далi, в напрямку до слiдчого. Андрiй мляво думаК - "Утiче!.. ще пiвметра i вона утiче, вiн вже ПП не дiстане". Тодi пiдводить очi на презирливе, нахилене над столом обличчя слiдчого: -Слiдчий!.. - Ну? - Дозвольте слово мовити. - Ага, унадумав? Ну, говори,-вiдгукнувся СергККв жваво. - Дозвольте блощицю вбити. - Де?! - скидаКться слiдчий. - Ось... Повзе по пiдлозi... до столу... З черевика вилiзла... - Що ж ти, гад, нанiс блощиць, щоб твого слiдчого зжерли?!. Бий!.. Лусь. Андрiй дiстаК блощицю ногою й придушуК, а очима дивиться на слiдчого. Коли б слiдчий знав, що вiн при тому думаК! Знову заходить тиша. По якомусь часi Андрiй помiчаК, що друга блощиця повзе по стiнi за його спиною. Вона вилiзла десь з-за обцаса, вихопилася на стiну й от повзе. - Слiдчий, - говорить Андрiй, зiтхнувши мляво. - Ну що там? - Дозвольте ще слово мовити. - Ну, давай, говори. - На цей раз СергККв утримуКться вiд радостi й говорить понуро, не пiдводячи очей вiд паперiв. - Говори. - Дозвольте ще блощицю вбити. - Чорррт...Де? - Ось повзе по стiнi. - Гм... -СергККв якусь мить мовчить, а тодi цiдить крiзь зуби: - Не тронь!.. Ето соцiалiстiческая собственность!.. "Нi, таки, вiн напевно розколов цього СергККва тiКП ночi, - думаК Андрiй, - i, здаКться, фундаментальне". Суха вершинка стоПть нерухомо, змучено над лiловими сильветами дахiв. Вiтру немаКштиль. Понуре небо догоряК, як купа жару, вкриваючись сiрим попелом, попелом ночi. Безсилий вiтер залiг десь за мурами - вiн же може нiчого вдiяти з тiКю упертою карлючкою... Нiчого не може вдiяти. Бо Пй ще не вибила остання година, призначена вищою силою, тiКю силою, що стоПть понад вiтрами, понад мурами, понад опаловим небом, понад злобою, понад усiм... I скорбна карлючка стоПть трiумфально над тим усiм на опаловому тлi неба, - скалiчена, обчухрана, самотня, але... стоПть! Позбавлена всього, уже всього, але - стоПть! Як сама гордiсть. Коли Андрiя вели коридором сьогоднi, в тiм коридорi стовбичила група молодих людей в унiформах, вони були всi п'янi, збудораженi, розхристанi, а серед них був той сержант з рiдного мiста, що сказав тодi - "Я в а м н е з а з д р ю !" Впiзнавши Андрiя, що проходив мимо помалу, з закладеними за спину руками "по формi", сержант стрепенувся, пiднiс вгору свого волосатого п'ястука i п'яним голосом вигукнув на весь коридор: - А-а!.. Слава пролетарським авiаторам!!. Очевидно, про нього вже iснуК легенда. Легенда в цих мурах. Тепер Андрiй думав про сержанта, дивився на суху карлючку на опаловому тлi неба, пригадував сержантове обличчя й сiрi конi в яблуках, холодний ранок i своП думи бiля запряженоП лiнiйки про качинi перелети... I сонату Бетховена... I Катеринине збентежене обличчя... Вiн згадав те, що в цiм хаосi пригасло... Серце бралося безвiдчитною тривогою: - Чого цей сержант тут? Згодом вияснилося, чого цей сержант тут. Опiвночi до кiмнати зайшов Сафигiн. Начальник Н-ського райвiддiлу - Сафигiн! Гiсть з АндрiКвого рiдного мiста. Вiн зайшов з портфелем, без кашкета, з чого було ясно, що вiн давно тут i прийшов сюди з iншоП кiмнати. Андрiй аж стрепенувся... Сафигiн привiтався з СергККвим кивком голови, як добрий приятель, i зупинився перед АндрiКм, дивився на нього дiловито, немов хазяПн. Був сердитий, нахмурений, збудоражений чимось. От би взяти й розпитати в нього, що там робиться вдома!.. Але Сафигiн не сказав нi слова привiту, i Андрiй зрозумiв, що цей товстюх, цей такий тонкий знавець природи, цей аматор полювання на АндрiКвих сагах, зовсiм не для того сюди приПхав. Ван приПхав, либонь, давати з ним раду, викликаний спецiально. Адже ж Андрiй належить до його району до його, либонь, плану "заготiвель ворогiв" i на Сафигiновi лежить велика доля вiдповiдальностi за те, як ця частина цього плану поводиться, який даК виробничий ефект. Ефект поганий, про це Сафигiн знаК й через те вiн такий нахмурений. О, це зовсiм не той лiнькуватий i великодушний спiвбесiдник, що так розважав був Андрiя, вiдiбравши його вад некурящих блощиць. Це стояв чекiст в повному розумiннi цього слова. В дебелих чоботях, обперезаний ремiнням, черствий i зловiсний. На червоному, одутлому обличчi нiчого не було з того, що Андрiй бачив першоП ночi, лише було написане суцiльне презирство i офiцiйнiсть. Обличчя червоне, але вираз його холодний. Вiн стоявi помахував портфелем. - Гм... Ви, я бачу, таки зiгнорували мою пораду? I як же вам лiтаКться? Га?! (Глум ). Андрiй дивиться на нього пильно, не вiдповiдаК нi слова. - Та-ак... - тягне Сафигiн презирливо й сiдаК до столу, поклавши тяжкий портфель. Це вiн зробив жестом, який збентежив Андрiя, - жестом, що говорив: "нiчого, упирайся, але ось тут К те, що всю твою упертiсть робить непотрiбною й безглуздою". Те ж саме було написане на Сафигiновому обличчi. - Ну, як вiн? - запитав Сафигiн у СергККва таким тоном, як то питаК сердитий дядько в учителя про безнадiйного й нелюбого, накиненого пiд його опiку сестриного дармоПда. ПитаК так, щоб Андрiй чув, хоч видно, що вони вже про Андрiя багато й не раз говорили. СергККв знизав плечима: - Ну й чорта ви нам дали!.. Це ваше золото!.. Доведеться розстрiляти... А жаль... Уявiть собi, вiн хоче витримати?! Ха!.. - Так, вiн хоче лiтати... (iронiя). - Вiн лiтаК!.. Та тiльки що з того. Сафигiн заходиться смiхом. Потiм поволi вiдкриваК портфель, дiстаК якiсь папери й значуще передаК СергККву. СергККв робить великi очi - вiн приКмно вражений, здивований, задоволений... Вони щось говорять притишено... До Андрiя долiтаК слово - "секретарка". По АндрiКвi йде гаряча хвиля... А СергККв тихо, щось зрiвнюючи в зеленiй течцi: - А-а!..Це та?.. -Так. Гаряча хвиля туманить мiзок. Вiн не годен логiчно думати. Хтось насторожений i чуйний каже - "Це вони провокують! Обережно! Вони зумисне про це говорять! Вони знають пружину твоКП душi, й щось комбiнують, i зумисне говорять про це... Обережно!" Але те все заливаК гаряча хвиля - хвиля болю, протесту, кричущоП туги вiд неймовiрного припущення: "Катерина!?" Щось там в дiлi К таке, що може геть його розторощити й всьому покласти край. Що то за папери? Що там зроблено?.. А там щось зроблено... Щось десь дiКться, готуючи йому удар, несподiваний i неуявний. Не може бути... Це вони провокують.. Вiн пригадуК останню зустрiч, Ка-терининi очi, повнi слiз i в той же час розгубленостi... В гарячковiм мiзку гойдаКться самотня вершинка на опаловiм тлi неба... Голова його хилиться пiд нестерпним тягарем... "Не може бути!" Вiн примирився з можливiстю зради братiв; вiн не вiрить в це, але примирився й, захищаючи себе, свою душу, вiн захищаК Пх, пам'ять про них. Але це б була крапля, яка може його геть зломити... ...Самотня вершинка вiбруК в останньому божевiльному напруженнi... Помалу заспокоюКться й стоПть, як чорна свiчка, скорбна й випростана, чекаючи нового шквалу... ЧекаК... "Не може бути", - говорить хтось iз сльозами безнадiП. А Сафигiн дивиться на Андрiя, примруживши очi, й убiйчо посмiхаКться. ВивчаК АндрiКве обличчя. I так само посмiхаКться СергККв. "Щось вони мають! Щось вони мають в своПх руках справдi таке, вiд чого всi його змагання можуть стати марними i намарне пiде його кров, його вогонь i розтрачена сила". Андрiй чекаК, що вони будуть говорити. Вiн хоробливо хоче знати, що ж там таке? Чим же напхана та течка, що помiтно набрякаК. Вона ще грубша стала вiдтодi, як вiн ПП бачив востаннК. Що там збираКться? Аж тепер тiльки вiн як слiд помiтив, що конвейКр конвейКром, а тим часом процес iде десь пiд кригою, готуючи йому багато несподiванок i набиваючи он ту течку. Вiн сам не дав туди жодного папiрця, а вона тим часом набрякаК, його доля десь оформляКться окремо й невблаганно, зосереджуючи он в тих зелених палiтурках чорнi хмари, з яких нагло може вдарити грiм, та який грiм!. Грiм, пiсля якого поблiднуть всi цi конвейКри й будуть зовсiм непотрiбнi, зайвi. Сафигiн нiчого не говорить. I так само мовчить СергККв. Лише знiчев'я кидаК до Андрiя iронiчне: --Ну?.. ... Чорна вершинка вiбруК в мiзку несамовито... Не дочекавшись вiдповiдi на СергККвове "ну" й, очевидно, не потребуючи ПП, Сафигiн зводиться й позiхаК зневажливо, понуро: - Ви можете упиратися, скiльки вам хочеться. Але прийде день, коли ви жорстоко розкаКтесь i плакатимете кривавими сльозами... Тiльки вже буде пiзно... Упирайтесь, будь ласка... По тих словах Сафигiн пiшов. Демон зла. Чорний обперезаний блискучими ременями демон зла. Так от чому був той сержант! "Вони, здаКться, намацали пружину його душi..." Це була найтяжча з усiх ночей конвейКра. Удар, який йому було зроблено натяками й який його змучена психiка помножила на все пережите, перевершив усi дотеперiшнi. I болюче запитання - "Хто? Хто ж той Юда, що вiддав його на розтерзання?!" - роздвоПлося, подвоПвши й муку. Може б, краще було, коли б вiн пiшов по лiнiП найменшого опору - прийняв фiлософiю Литвинових тощо й пiшов по Пхнiй стежцi?.. Або вкоротив життя самогубством?.. Та вiн згадуК слова, сказанi Давидовi, його власнi слова, - й так, як потопельник намацуК одчайдушно ногами плавинку - маленький i хисткий, але рятiвничий грунт, - так вiн намацуК тi слова й стаК на них, як на плавинку. Вiн спираКться на них... Вiн мобiлiзуК всю свою вiру й всю свою волю й розпачливо, уперто кричить своПй душi, наперекiр всьому. "Не може бути!!" Вiн кричить наперекiр всьому, намацуючи грунт, як потопленик, - бо як вiн повiрить у те страшне, то все впаде з грохотом, як у того Петровського, i вiн пiде на дно. Обчухрана вершинка, вершинка його душi, мечеться в агонiП... Вона тримаКться на волосинцi, на тонюнькiй волосинцi вiд краху. Тим крахом К протокол, що лежить он на краКчку стола, завжди готовий до послуг, - лиш злегка повести рукою пiд ним - i все... I одна агонiя мине, але - прийде iнша. Хоч зломаному й лежачому вже все одно. Як все одно вже було тому, хто завис на осицi. Напруга дiходить до останньоП межi. "О, вони намацали, вони намацали пружину його душi". Несподiвано конвейКр став. КонвейКр став. Зупинив його Андрiй. Це сталося раптово й непередбачено. Коли Андрiй сидiв на своКму проклятому стiльцi, млiючи вiд удару, що його завдав Сафигiн, i був на тонюнькiй ризикованiй гранi вiд божевiльного, безрозсудного вчинку, а СергККв його пiдганяв до того своПм злорадним - "Ну?!" - нагнiчуючи безупинно на його зясждену волю, коли вершинка i так ось-ось мала зломитися - до кiмнати увiйшов Великiн. Увiйшов рiшучими кроками. - Ну, як вiн? - запитав Великiн громовим голосом, аж АндрiКвi вдарило в скронi. - Та мовчить гад... Очi в Великiна викотилися, як у бика. Вiн ступнув до Андрiя, зарипiв зубами й гримнув несамовито: - Встать!! Андрiй вiдчув, що його воля пiдпорядковуКться. Господи! Вiд цього стало страшно... Його воля... Його залiзна воля - вже не його!.. Похитуючись, Андрiй покiрно звiвся, хоч хтось всерединi одчайдушне намагався втримати його на мiсцi. Але вiн звiвся... Вiн стояв i дивився на Великiна згори вниз, бо Великiн був набагато нижчий за нього, дивився, а сам з острахом вслухався до свого нутра... Великiн тiпався весь вiд лютi й кричав йому в обличчя... Вiн кричав найобразливiшi слова.. Вiн громадив на купу лавину своКП лайки... Дедалi- дужче... Але те все до Авдрiя як слiд не доходило... Великiн сатанiв, бризкав слиною, крутив своПми викоченими очима... I раптом та вся громохка злива шарпнула АндрiКву душу, сягаючи до самих глибин: дiйшовши до самого вершка свого шалу, вивершуючи Монблан нагромадженоП похабщини, Великiн завищав на найвищому регiстрi i раптом закричав те, чого Андрiй нiколи не сподiвався. Вiн, задихуючись, вигукнув: - I мати твоя б... - I батько твiй б... - I брати твоП б... - I сам ти б... кров!.. - вiдхаркнув i з усiКП сили плюнув АндрiКвi в обличчя. АндрiКвi потемнiло у вiччу. Вiн весь затрясся. Кров ударила в очi, i вся втрачена, несамовита його сила струснула всiм його Кством, воскресши на мить. Вiн безтямно шарпнув стiлець i з усього маху вдарив Великiна наослiп... Великiн встиг обернутись i удар прийшовся вздовж спини. Бiдолаха розпiстерся на пiдлозi, вдарившись обличчям об плiнтус... СергККв шарпнув за шухляду стола й вихопив браунiнг... "Застрелить", - майнула думка в АндрiКвiй головi, але вiн випростався назустрiч, весь тремтючи вiд дикого, безтямного гнiву й тримаючи стiлець, вiд якого вiдлетiла нiжка. Вiн не здавав собi справи, вiн не пам'ятав себе, клекотiв i тiпався весь, як божевiльний, спостерiгаючи, як Великiн намагався звестись i не мiг, оглушений, з розбитим об плiнтус обличчям.. В цей час стукнули дверi й увiйшов Фрей. - Що таке? В чому справа?! - зблiд Фрей, побачивши несподiване видовище. - Слухайте, начальник групи!.. - захрипiв Андрiй, весь тiпаючись i все ще тримаючи надбитий стiлець за спинку. - Ви мене можете мучити... Ви мене можете порiзати на шматки й з'Псти з сiллю чи без солi... Це ваша справа... Але хто дав право... ось цьому... зневажати честь моКП матерi, мого батька?! Вони темнi й неписьменнi - це так... Вони простi й непомiтнi люди -- це так.. Але вони тi, iменем чиПм ви правите?! Вони тi, iменем яких i кров'ю яких ви правите!!! Щось було в АндрiКвi таке несамовите, в усiй його змученiй, до краю виснаженiй постатi, опанованiй лихоманкою, в тих його безтямних словах, що Фрей ошелешений вiдступив на крок назад. Пiдвiв брови. Подивився на Великiна, що нiяк не мiг звестись... Потiм пiдiйшов до СергККва... Мабуть, СергККв вважав за свiй службовий обовязок розповiсти все, як було. Вони пошепотiли якусь мить. Фрей насупився. Потiм Фрей натис гудзика сигналiзацiП... "Ну от, - шарпнув Андрiй глибоко повiтря в змученi груди. - I все... Тепер все... Зараз ускочать юрбою аргати й геть розтопчуть його... Нарештi все!.." До кiмнати увiйшов один оперативник, лише один. Фрей подивився якусь мить на Андрiя. Потiм написав записку й дав ПП оператйвниковi, показавши на Андрiя: - Вiзьмiть... - i по хвилi з притиском проговорив нi до кого й до всiх зразу, як присуд, що не пiдпадаК апеляцiП: - Двадцять дiб карцеру!.. Андрiй вiдпружено зiтхнув i випустив з задубiлоП руки стiлець. VII Вогонь цвiте... Веселковими спектрами, помноженими в безкiнечнiсть розчахнутою психiкою, як кольорова гама поставленими пiд рiзними кутами люстрами, цвiте слiпучими протуберанцями, квiтами, деталями облич, речей, спогадiв, уривками фраз, дзвiночками смiху, побитого на скалки i злiпленого в химерну мозаПку, як гiрська луна; цвiте слiпучою синявою неба, золотом степiв, зеленню лук i гаПв... Вогонь цвiте... Вiн розливаКться морем, i по тому морю пливе, захлинаКться бризками заколисана душа, звiльнена вiд тяжкого напруження... Напнутi до останньоП гранi нерви раптом обм'якли, гальма попущено, й нерви вiдходять, як вiдходять зашпари в пальцях, спочивають у блаженному трансi... Лише мiзок, перевтомлений мiзок, гуготить в шаленому русi, пересягнувши всi гранi реального... Вогонь цвiте... Iнерцiя безлiчi напрямкiв того руху, що мали мiсце за все життя, раптом воскресла, ожили всi напрямки думки, i вона, виведена з останньоП колiП, з найбiльшоП напруги останнiх днiв, як паротяг з рейок, втратила контроль й пiшла найхимернiшими зигзагами... Все життя раптом вмiстилося в однiм моментi всiма своПми площинами, всiма своПми деталями, всiма своПми звуками й кольорами, хоч голова i все тiло були зовсiм нерухомi... Ба, то як для стороннього спостерiгача! Для Андрiя ж здавалось, що вiн шалено рухаКться, як комета в мiжзоряних просторах, гойдаКться, пливе по вогненному морю, живе, так, як нiколи ще не жив, серед веселкового шалу, в блаженнiй божественнiй мерехкотнявi... Ах, яке це щастя i яка це все-таки розкiш - карцер! Два метри вздовж, пiвтора метри впоперек - такий собi кам'яний мiшок, без вiкна, без лiжка i без нiякоП вентиляцiП, але й без слiдчого! Неосвiтлений, але й без пекельноП лампи! З маленькою лише дерев'яною приступкою, щоб сидiти, але й без проклятого стiльця з його рiжечком! Вiн закритий вiд зовнiшнього лементу залiзними дверима, а в них вiконечко. Те вiконечко загратоване й завiшене ззовнi (вiд коридора) чорною сукнинкою. З карцеру виходить повiтря, i та сукниночка злегка гойдаКться. Чотириста грамiв хлiба, кухлик води, темрява, й тиша, i спокiй. I самота. Нi, яка це все-таки чудесна рiч - карцер! Чи могло прийти будiвничому в голову, коли вiн проектував цю тюрму i визначав у нiй найгiршу точку, що ця точка, це мiсце тяжкоП покути стане найщасливiшим мiсцем в усiй тюрмi i в усiй цiй спорудi на Раднаркомiвськiй? В нiм можна сидiти - безкiнечно сидiти, вiдпочивати душею й тiлом i безкiнечно думати, думати, мрiяти. А головне - нiчого не чути й не бачити, задивившись у вогненний спектр. Забути все, знаючи наперед, що 20 днiв - (двадцять довгих днiв! Цiле життя!)- забезпеченi за вами, належать вам, тiльки вам. Андрiй усiм своПм Кством радiв, що потрапив у карцер, та ще на такий довгий термiн, i вважав це за благословення Боже... Це неснодiвана милiсть фортуни. Мабуть, Петровський за нього дуже молився. Адже ж це порятунок для нього. Чотириста грамiв хлiба - це досить не тiльки для того, щоб не вмерти, але це досить для того, щоб трохи вiджити фiзично. Тишi ж i спокою, та цiКП самоти цiлком досить, щоб вiджити душею, вiдпочити, прийти до пам'ятi. Нiяких грюкотiв, нiякоП шарпанини i тверда певнiсть, що Пх не буде цiлих двадцять днiв - це пiсля всього, що було, для Авдрiя дорiвнюК справжньому курортовi. Вiн навiть не поцiкавився тим, що немаК на чiм спати (в камерi теж нема!), анi не затурбувався тим, що тут треба весь час сидiти (в камерi теж треба весь час сидiти!)... Правда, тут при бажаннi можна й лягти, тiльки ж лягати на вогку цементову пiдлогу - для цього треба бути божевiльним, але лягти можна, якщо хочеш вкоротити собi вiку, допомагаючи слiдчим. Зразу, як Андрiя вкинули в цей мiшок, вiн сiв на дерев'яну приступку в блаженнiй позi, вiдкинув ноги й руки i поплив на вогненнiй гойдалцi. Спав? Може, й спав. Якщо вогненна, веселкова феКрiя це був сон, значить, вiн спав. Спав феКричним, глибоким сном, так, нiби потрапив у мiжзоряний, космiчний простiр. Проснувся - була чорнота, нiч, i вiн знову заплющив очi. Проснувся - та сама чорнота, нiч, лиш хтось штовхаК його пiд боки, - то наглядач совав йому пайку хлiба й воду в алюмiнiКвiм кухлику. Вiн, видно, гукав його у вiконечко, але не мiг розбудити, тодi вiдчинив дверi й взявся будити грунтовнiше: - Агов! Ти що, мертвий?! Спиш... Ну ти, брат, i спиш!.. Нiззя спати... Лопай от. В карцерi було хвилину сiро, поки наглядач не закрив дверей. Андрiй випив воду, з'Пв жадiбно за один раз весь хлiб i знову пiрнув у вогонь. Сердитий наглядач хоч i накричав, але не турбував. Як там iде час - невiдомо. Днi й ночi безнадiйно переплутались, оберненi в суцiльну чорноту, що iснувала поза АндрiКвою свiдомiстю. Мабуть, вiн таки спав, i спав довго, бо мав вражiння, що прокинувся i що наспався донесхочу, - вiдiспався за весь час сидiння в цiй тюрмi. Хоч стан напiвсонливостi, стан психiчного трансу тривав далi. Потiм сонливiсть минула й прийшло безсоння. Вiн нiби протверезiв, вогненне море увiйшло в береги свiдомостi, та свiдомiсть була спокiйна, лише загострена надмiру. Заплющивши очi (бо вони тут були йому нi до чого), Андрiй сидiв i думав. Вiн, власне, був зовсiм не в цiй камерi, не в цiм мiшку кам'янiм... Хiба (навiть такий!) кам'яний мiшок може втримати людську душу?! Андрiй мандрував на волi... Мертва тиша й спокiй дозволяли геть цiлком вiд усього абстрагуватися й жити iншим життям, десь там, в усьому свiтi... В минулому, теперiшньому й майбутньому... До темряви й до реального стану повертала його ломота в костях вiд безкiнечного сидiння. Тодi вiн вставав i стояв, погойдувався, щоб розворушити костi та пожвавити кровообiг. Погойдавшись, знову сiдав i продовжував обiрвану мандрiвку своКП душi... Нi, таки гарна рiч, цей карцер! Цiкаво, що задумував iнженер Н, коли будував цей карцер? Треба спитати його, вiн там сидить у сорок дев'ятiй камерi й нудиться, тiпаКться душею вiд жаху, сходить потом i годуК блощиць... За дверима нудиться коридорний, чути його кроки, як вiн мляво човгаК повз дверi - сюди й туди. Вони - вартовi - там змiнюються кiлька разiв на день, i всi вони рiзноП вдачi, а Андрiй сидить все один. НайприКмнiшою деталлю цього карцеру К, мабуть, те, що в дверях немаК "вовчка", отого зрадливого ока, що все пильнуК за вами, й невiдомо, коли саме воно дивиться, а коли спить. Тут справа простiша бо крiзь вовчок у темряву не заглянеш. Коли коридорному треба глянути, що робить в'язень, вiн пiдiймаК сукнинку на вiконечку й зазираК, можна бачити навiть обличчя й очi того коридорного. Серед наглядачiв, на загал злих, К один добрий. Вiн маК негарне, шрамасте обличчя, нiс, як рiпа, кострубатi бровi i взагалi весь якийсь кострубатий i необтесаний. Йому, мабуть, особливо нудно. Ось вiн вiдслоняК сукнинку й дивиться на Андрiя: - Сидиш? - питаК вiн суворо, сховавши в очах смiшинку... - Сиджу... - Гм... Ну, сиди, сиди... - i опускаК запинальце. Через якийсь час, пiсля нудного слонячого тупцяння сюди й туди, вiн знову пiдiймаК запинальце: - Сидиш? - Сиджу... - Гм... I за що ж тебе посадили? Андрiй зiтхаК апатично: - Не знаю... - Ге-ге... Не знаКш... (добродушна iронiя, видно, вiн знаК добре, за що Андрiя посадили до карцеру, i це його веселить). - Ну, сиди, сиди... МинаК якийсь час - вартовому нудно. Його щось тягне до запинальця, i вiн пiдiймаК його: - Ти чого куриш?! - раптом запитуК вiн суворо, мовби зловив на злочинi. Андрiй щиро дивуКться: - Я не курю. - Гм... Не курю... Ну, так хочеш курити! ЗнаКм ми вас!.. - А... Це можливо... Вартовий опускаК запинальце, мабуть, втiшений, що так пожартував, i бiльше не пiдходить. ТупцяКться по коридору сюди й туди. Андрiй вже починаК за нього забувати. Пiд ложечкою ссе докучливе бажання закурити, справдi закурити. Пекельне бажання закурити! Нагадав вражий син!.. I ходить там собi. Вартовий ходить, як маятник. Аже ось вартовий зупиняКться бiля дверей... Несподiвано просуваКться попiд запинальце рука з чимось, а строгий голос каже: - На... Кури... Та не дуже дими... а то валитиме з вiконечка дим, як з комина... В руцi шматок газети, в газетi махорка i пучка сiрникiв... Вражений Андрiй бере те все, рука щезаК, а голос з-за запинальця глухо каже: - Там i тертушка К... Смали... Гм... "Не знаю". Дiйсно, в махорцi К шматочок тертушки, вiдламаноП вiд коробочки. Андрiй навпомацки вiддираК шматочок газети, скручуК грубу цигарку й закурюК... Сiрник тримаК в руцi, доки вiн не догоряК до самоП пучки- розглядаК своК житло... Нiчого житло. Сiрник гасне, а в очах ще стоять сiрi голi стiни такого собi цементового ромба. Можна б сказати, що це домовина або мавзолей, коли б у кутку не було парашi, а головне - коли б Андрiй так добре не почувався в цiм мавзолеП. Колись, як вiн сидiв цiлий рiк у камерi самотнього ув'язнення, вiн нi за чим так не тужив, як за людьми, i нiчого так не хотiв, як того, щоб нарештi вийти зi своКП "мишоловки" i з тими людьми побачитись, не важно, з якими, аби лиш то були люди... Мабуть на такiй пiдставi й цей карцер побудовано... Тепер навпаки - вiн хотiв самоти. I вiн маК самоту... Андрiй курить i якийсь час думаК про вартового... На серцi робиться тепло... Кров швидше пробiгаК в жилах i на душi лагiднiК - то повертаКться захитана й розтрощена вiра в людину... Так, нiби з-за хмар пiдiймаКться сонце... Найдорожчий скарб, що людина маК, - це вiра в себе i в собi подiбних! Принаймнi на цьому все життя трималася АндрiКва душа i вiн в цьому саме тепер переконуКться. Епiзод з вартовим та з цiКю махоркою на нього дiК, як сонячний промiнь. Вiн так дiК, як рятiвничий хiмiкалiй на зiпсовану, зiв'ялену фотографiчну платiвку, викликаючи забутi, загубленi риси, воскрешаК Пх, пiдсилюК, скрiплюК... I ось образ вiдтворено... Серце стаК на мiсце, на ту тверду основу, на якiй воно стояло незрушимо. . . . . . . Як можна збавити час в карцерi? Вiдомо, що в суворiй iзоляцiП люди божеволiють вiд нудьги, вiдомо, що з камер самотнього ув'язнення юнаки виходять лисi вiд тiКП самоП нудьги, вiд бездiлля, вiд вiдчаю самотностi, вiд муки монотонностi, коли час, здаКться, зупинився й не йде. А надто в отакiм от карцерi, в темрявi, коли людина уподоблена до живцем похованого... Але як то смiшно, як на АндрiПв погляд! Як можна збожеволiти в карцерi?! Вiн зовсiм не вiдчуваК тягаря часу й не журиться тим, що впередi так багато днiв i ночей, залитих темрявою, що його житло iзольоване вiд свiту й закрите залiзними дверима. Навпаки, саме цим вiн задоволений. Вiн тiльки турбуКться, щоб не прийшли й не забрали його звiдси, не нарушили його спокою, не обiрвали його дум, не вiдiбрали вiд нього блаженного марiння, такого яскравого, такого барвистого, в якому життя втрачене, а тепер вiдтворене силою уяви, набуваК особливого блиску й особливого звучання... Спочатку це була нездиференцiйована вогненна веремiя, хаос. Пертiм Андрiй зринаК з того хаосу i намагаКться його здиференцiювати, думати про рiзнi речi окремо, упорядкувати все, вiдчути й пережити все за порядком - життя у всiх його проявах... Але насамперед, зринувши з хаосу, вiн намагаКться думати про справу. Вiн маК змогу тверезо все обмiркувати. I от вiн обмiрковуК. Становище його безнадiйне, бо теза про те, що з цiКП тюрми, немаК виходу, занадто переконлива й реальна. Айе це його не турбуК, його турбуК iнше. Для нього боротьба тут зводиться не до проблеми вижити. Коли вiн говорив тодi своП слова Давидовi, вiн говорив Пх не марно, а з самоП глибини душi, з самих основ свого свiторозумiння... I от в першiм турi вiн перемiг. Але що буде далi? Ясним К, що слiдчi хотять зробити голосну справу, хотять злiпити органiзацiю великого масштабу, сподiваючись поробити на тому кар'Кру. I в цьому зацiкавлена низка осiб, в тiм числi, може, й все керiвництво цього обласного управлiння. I вони до цiКП мети йтимуть неухильно, схотять за всяку цiну вжити для цього Андрiя з найбiльшим ефектом. Як розвиватимуться подiП далi? Що вони будуть робити? Само зрозумiло, що вони не зупиняться нi перед чим. Само зрозумiло, що, не добившись наслiдкiв всiма попереднiми методами, вони доберуть iнших. У них там груба течка "дiла", чимсь напакована. Мабуть, вони стануть на шлях провокацiП, фальшування пiдтасовування, використання "очкарiв", тобто пiдставних свiдкiв, спецiально натренованих для цього. Вони мають робити справу... Раптом АндрiКвi приходить в голову, що, називаючи рiзних знайомих, слiдчий весь час обминав деякi iмена, якi, здавалось, вiн мусив би називати в першу чергу. Так, вiн обминав iм'я... Катерини, Чого вiн обминав iм'я Катерини?.. Пiд серцем тоскно щемить, вiн пригадуК з усiКП давнiшоП практики, що слiдчi, як правило, уперто обминають iмена провокаторiв, щоб Пх не здемаскувати... А так само обминають тих, хто дiйсно вмiшаний, до справи, щоб не зорiКнтувати свою жертву i не дати Пй змоги виробити план оборони. Тримати весь час жертву в станi незорiКнтованостi, в станi внутрiшньоП панiки - це основа тактики слiдчих. А ось жертва пуститься берега з вiдчаю й в слiпому шуканнi порятунку видасть все те, чого слiдчi не знають, що Пм невiдоме, але потрiбне. Але.... Знову "але". Якщо це правда, то тодi чому слiдчий назвав iмена братiв?! Якщо ж котрийсь iз них зрадив... Значить, це припущення не вiрне. Не вiрне в першому разi, цебто, що слiдчий обминаК iмена (слово "провокаторiв" не повертаКться в АндрiКвiй головi по вiдношенню до своПх братiв та Катерини i вiн тiльки зiтхаК), бо iнакше б вiн мусив мовчати. Не вiрне i в другому разi, бо коли слiдчий обминаК iмена спiльникiв, то вiн би не мусив називати iмена братiв. Але стiй! - цi двi речi виключають же одна одну! (По нервах iде гаряча хвиля). Якщо хтось iз братiв дiйсно зрадив його, то тодi слiдчий нi в якому разi не мусив називати Пхнiх iмен!! -Андрiй хапаКться за цю думку й не хоче з нею розлучитись. Вiн дiходить висновку, що вiрнiшiм буде таке: слiдчим хоче, щоб Андрiй завербував до органiзацiП своПх братiв, бо тодi допiру буде органiзацiя мати справдi солiдний, вiйськовий вигляд! Помалу, по довгому роздумуваннi АндрiКвi починаК здаватися, що в цiм установi взагалi немаК логiки, яку б вiн мiг зрозумiти й устiйнити. НемаК нiякоП закономiрностi. Тут якась окрема, чортяча логiка, нелогiчна логiка, i згiдно з тiКю нелогiчною логiкою тут все можливе... В кожному разi вiн не мусить поспiшати робити поквапливi висновки... Принаймнi вiн чув десь, що стукачiв i сексотiв теж тут не щадять i, коли це вигiдно, "вербують" Пх, саджають, б'ють, розстрiлюють або засилають без жодних сентиментiв. Навiть бiльше! - тут дiК принцип, як нiде, - "мурин зробив своК дiло - мурин може йти геть". Тому вс