ночей!) для Андрiя тягся безперервний кошмар. Взявши на допит пiсля оповiдання Петровського, його тримали весь час нагорi i лише зрiдка вiдводили вниз до льоху на одну годину, щоб перепочив, а потiм знову забирали назад, на конвейКр. Вiн по черзi пройшов через усi ступенi розбирання душi, до нього по черзi застосовувано всi методи, якi здiбен був вигадати диявольський генiй епохи. Вiн сидiв знову на кiнчику стiльця. Потiм вiн сидiв на гарматнi, куди його саджали так, як колись давно саджали запорожцiв на палю... Його водили на розстрiл, iнсценiзуючи той розстрiл... Йому плювали в лице... Набивали "бiфштекси" на стегнах, що на мовi "заплiчних дiл майстрiв" називалося "робити шимпанзе"... Його били залiзним палiччям... Слiдчi й рiзнi оперативники проходили перед ним безкiнечною черiдкою, й вiн навiть не знав, як кого на ймення, лише розрiзняв Пх по ступенi жорстокостi та генiальностi в сатанинськiй винахiдливостi витончених тортур. Вiн не знав Пхнiх iмен i навiть не пам'ятав Пхнiх облич, як слiд. Як не пам'ятав i багатьох метод, застосованих до нього в моменти непритомностi. Але й саме те, що вiн пам'ятав!.. Одначе, що це може сказати для свiту, для людей стороннiх?! Цього не можна описати словами, цього не можна зрозумiти людям щасливим, яких обiйшов цей келех, цього не можна збагнути до самих глибин. Це треба пережити! Всi фарби блiдi, а всi слова убогi, стертi людьми, як гумовi галошi. От, скажiмо, залiзна палка... Як можна описати залiзну палку в руках якого-небудь Великiна?!. Безобидну, приржавiлу й нiкчемну Залiзну палку! Або невинний рiжечок стiльця!.. Чотири сантиметри завбiльшки, такий собi маленький трикутничок. Хто вчив геометрiю, той може добре уявити його рисунок - це рiвнобедренний трикутничок, де два гострих кути дорiвнюють одному прямому, а перпендикуляр, опущений з прямого кута на основу трикутничка, дорiвнюК чотирьом сантиметрам. На цiй пiдставi можна точно обчислити всю мiзерiю цього трикутничка, чому дорiвнюють кутики при його основi та чому дорiвнюють його сторони. Але нiхто не зможе обчислити, скiльки мук зможе дати такий малесенький трикутничок, коли людину на нього посаджено копчиком! Скiльки муки фiзичноП! А скiльки муки моральноП! Цього не зможуть обчислити навiть професори геометрiП з цiлого свiту, складенi до купи. Цього не можна обчислити взагалi. Як не можна обчислити змагання людськоП душi мiж найпростiшим способом порятунку - "здатись" i найтяжчим - "не здатись". Або такий собi гарматень!.. Вiн стоПть собi в куточку, нiби для окраси. Вiн зроблений колись для того, щоб стрiляти, але його вийнято з гiльзи, в якiй була закладена сила для лету, крiм того, з нього самого вийнято вибухову душу, вигвинтивши запальник i все iнше, здiбне вибухати - його позбавлено призначеноП йому генiКм винахiдника функцiП й поставлено ось тут у куточку. Як непотрiб. Непотрiб, нiби без функцiП... Гай-гай! Новий генiй призначив йому нову функцiю, нiким i нiколи, нiякими iнженерами, будiвничими, артилеристами й нiким iншим не передбачену. То функцiя страшного знаряддя для реконструкцiП людськоП душi. Деталь конвейКра... Коли людину саджають на цей гарматень, вона божевiльно мрiК, як про Божу ласку, про раптовий розрив цього гарматня, про вибух... Коли б же вiн мав оту прекрасну вибухову душу! Але й гарматень нiщо проти того, коли хтось в блискучiй новенькiй унiформi в стiнах державного "чистилища", в храмi пролетарського правосуддя починаК мочитися в обличчя розпростертiй, беззахиснiй, але все гордiй - незламно гордiй - людинi. В самiсiнькi очi!.. Але все це все-таки нiщо проти людини, проти ПП гордоП, несамовитоП затятостi, що, пiдiгрiвана лютою зненавистю, вiдчаКм i безсилим гнiвом, помалу дiходить до стану манiакальностi. Це затятiсть гордих до самозабуття, тих, що позбавленi будь-яких засобiв оборони, уже iз злорадством, iз садизмом по вiдношенню до самих себе протиставлять всьому своК божевiльне, слiпе, безмежне презирство. Ну що горда й роздавлена фiзично людина може ще протиставити?! Лише затятiсть i бажання надругатися над своПми мучителями тим, що звести всю Пхню диявольську працю на пси i тим плюнути Пм в обличчя. Ця затятiсть стаК iдеКю фiкс. Андрiй уже зробився, як тiнь, i нiхто з друзiв не змiг би його впiзнати. Навiть мати рiдна. У нього, колись такого сильного, вже тремтiли кiнцiвки, мов у розбитого паралiчем, i весь час наморочилась голова вiд утоми й недокрiв'я. Вiн уже став не те що неврастеником, вiн став iстериком i лише безумним напруженням волi ще сяк-так тримав себе в руках. Нi, не напруженням. Його тримала й його волю пiдстьобувала безодня зненавистi, що прогресивно зростала, а з нею прогресивно зростала упертiсть. Вона збiльшувалася зворотно пропорцiйно фiзичному законовi. Це була вже iстерична, слiпа, безумна упертiсть. Вже коли б Андрiя спитали, для чого ж саме та упертiсть, - вiн би не мiг вiдповiсти логiчно. Упертiсть. Несамовита, безвiдчiтна, вже не логiчна, але пломенiюча. ОстаннК пристановище його душi. Його гордоП, покромсаноП, самотньоП, зовсiм уже самотньоП душi. Але не зламаноП. Думки про самогубство, що настирливо приходили в найтяжчi хвилини психiчного знесилення, поступалися перед шаленим бажанням перемогти. Перемогти! Калiкою, напiвтрупом, але перемогти! Вiн тут поставив на карту своК серце, свою душу, що життя була невгнутою, i мусить перемогти... Оцих хамiв, оцю нiкчемнiсть, оцих тварин вiн мусить перемогти! Мусить. Не може ж бути, щоб мерзость i пiдлота взяли над ним гору, над його душею, над його гордiстю... Не може бути! Цього нiколи не може бути! Нiколи!.. Нiколи!.. Не раз в хвилини найбiльшого вiдчаю, користуючись з нагоди, що його iнодi водили коридором, його опанувай наглий слiпий порив - заревти дико й кинутися, нагнувши голову, вздовж того коридора й з розгону розбити голову об протилежну стiну, щоб пекельний вогонь i мука його розбризкалися на мурах... Але вiн утримувався на гранi, на тiй останнiй гранi, де стояло, як вогненний стовп, оте "нiколи!" Ах, що таке героПзм?! Що таке прославлений у вiках героПзм лицарiв, i хрестоносцiв, i полководцiв, i Сусанiнiв, i Залiзнякiв... Поезiя! То прекрасна поезiя. Омрiяна, приваблива, бажана. Поезiя. Тiльки поезiя. Андрiй, як i кожен у цiй тюрмi краПни соцiалiзму, був позбавлений будь-яких, найелементарнiших i всюди iснуючих засобiв оборони. Навiть в найстрашнiших казематах найбiльш прославлених реакцiйних держав в'язнi мали все-таки засоби оборони - апеляцiП, апарат заступникiв, громадську опiнiю, нарештi, голодiвки. Гай-гай. Все те смiшне, навiть сама думка вдатись до тих засобiв смiшна: Пх тут не iснуК. Для людини, що потрапляК сюди, немаК оборони. Це пилинка, списана геть з реКстру ще заживо i поставлена абсолютно поза законом. Абсолютно. Њдиним засобом лишалась нiби голодiвка, бо це нiбито залежить вiд волi самого нещасного, вiд самого в'язня. Нiбито. Андрiй спробував вдатися до цього засобу, проголосивши голодiвку. Але скоро - дуже скоро - вiдмовився. Виявилося, що й голодiвки, як засобу оборони, тут не iснуК. В'язня просто годують штучно клiзмою, впускаючи в шлунок тран або й ще якусь речовину, щоб людина не могла вмерти вiд голоду. Так одиниць, так i цiлi камери, коли голодiвка оголошуКться органiзовано. В останнiм випадку ще й пришивають дiло" за органiзований спротив "органам революцiйноП законностi". Таким чином i цей Кдиний, такий прославлений в iсторiП всiх тюрем, засiб оборони тут був недiйсним. Андрiй вiдмовився вiд цього засобу оборони й помалу погасав. КонвейКр почав робити перебоП. Занадто твердий горiх трапився, а слiдчим не входило в плани так просто, в однiм турi роздавити свою жертву на смерть. Вони почали робити перепочинки й вiдводити Андрiя до камери. Правда, щоб скоро забирати знову, але усе ж вони давали йому фiзично передихнути, хоч морально це була все та ж шарпанина нервiв. В камерi нiчого докладно не знали про те, що вiдбуваКться з АндрiКм. Вiн нiчого, не розповiдав. Мовчав. Люди тiльки бачили його синцi, його хоробливо запаленi очi, жахливу, щораз бiльшу виснаженiсть фiзичну й нервову, бачили, що вiн тане, як вiск, з дня на день, з години на годину, i позирали на нього тоскно. I мовчали теж. Лише за кожним разом, як Андрiя кликано знову на допит, очi в кожного поширювалися жахом, проводжаючи свого товариша, вiрнiше, його тiнь. Коли повертався - 29 пар очей зустрiчали його нiмим запитанням. Андрiй нiчого не говорив i лягав на своК мiсце, iнодi спазматичне схлипнувши, без скарги i без слiз. Наглядачi його не згонили, i вiн мiг лежати, порушуючи тюремну дисциплiну, дивлячись гарячковим зором у стелю або у вiкно, за грати, ген кудись, туди, куди не в силi сягнути нормально людське око. Дерева росли за вiкном, за гратами, десь за залiзним щитом. В'язнi Пх не бачили, але знали, що вони там К, що вони там ростуть. Ночами, коли ряма була вiдчинена, а в камерi панувала гнiтюча тиша, коли сон утiкав з очей, а люди тiльки удавали, що вони сплять, лежучи з закритими очима й чекаючи виклику, - з-за залiзного щитка долiтав тихий шелест, такий знайомий i такий забутий шелест листу на деревах. Вони стояли тут ось поруч, за муром. Там був старезний каштан i осика, - тремтлива осика. Легенький нiчний вiтерець, прокравшись в понурий чотирикутник жаских блокiв десь iз степiв, десь з просторiв, вiд домiв i садиб, вiд матерiв i сестер, вiд дiбров i гаПв, тихенько шелестiв у верховiттях цих самотнiх дерев, одтятих од свiту i теж замкнених до в'язницi. Вiн Пм про щось розповiдав, вiн Пх про щось нишком питав, випитував, тихесенько, щоб не почула варта i цих дерев не покарала, не зрубала. Зтужiле за шелестом вiтру й за гомоном листу арештантське вухо чiтко розрiзняло, як шумить лапатий клен i як тремтить смутна осика... Осика - дерево жалоби. Дерево, на якому повiсився Юда... Ця легенда про тремтливу осику, про свiдка останнього зiтхання нещасливого учня Христового, Юди Iскарiотського, немовби плинула крiзь грат шелестом листу --приходила не одному на пам'ять, таП нiби та осика за муром кричала про це в арештантсь душi... I для одних то був шепiт потiхи, для iнших тривожний крик перестороги... Приходила на пам'ять легенда й АндрiКвi, приходила на пам'ять i та осика, що стояла, мабуть, у бiблiйнiм саду Гетсиманськiм. Листочки за гратами десь гойдаються на тоненьких черенках (ось так вони гойдаються!): загострена уява вiдтворюК до найменших подробиць, як стоПть там каштан i осика за муром, як приходить до них вiтер з далеких просторiв, як гойдаються листочки на тонюньких черенках, як вони боязко лепечуть, шепотять один одному щось таКмниче, стукаються один об один, переплiтаються... Листочки... Маленькi... З одного боку глянцюватi, блискуче-зеленi, з другого матовi, вкритi нiжним сивим пушком. А на каштановi - лапатi, мистецьки вирiзанi, позубренi по краях, п'ятиконечнi, як розчепiренi пальцi руки. Але чомусь листи каштана не зворушують серце, може, тому, що про них не iснуК легенди; серце зворушуК тоскний гомiн осики, i трепет ПП листочкiв заступаК все, розливаКться морем - море листочкiв, причеплених за тонюнькi нiжки вниз головою... А над ними стоПть легенда... I вiтер теж зворушуК серце, - уявлюваний i чутий лише з гомону вiтер. Вiн прийшов сюди. Звiдки вiн прийшов на це подвiр'я? Ось вiн летить просторами, ось вiн торкаК траву над стежками, де колись ходили АндрiКвi ноги, ось вiн пролiтаК над Пхньою садибою, ось вiн торкаК листя лапатого клена, що колись вони його посадили з батьком бiля хлiвця... Вiтер... Вiн не принiс з собою запаху трав, не принiс гомону перепелиного, не принiс свисту солов'Пного, смiху дiвочого, галасу дитячого, ластiв'ячого стрекоту над Пхньою хатою, зiтхання материного, - вiн не донiс нiчого, але вiн те все чув i вiн те все нiс iз собою... А може, принiс?! I розповiдаК там? Вiтер... Вiн гойдаК каштан i осику за муром i звiряК Пм те, що пiдглядiв, i те, що пiдслухав, - може ж, "тi", з-за муру, вийдуть на прогулянку... Вiд цiКП думки i каштан зворушуК серце. От вiн стоПть там - розлогий i кострубатий, чорнокорий, старезний каштан - i охкаК тихо, похитуючи руками гiлок, мовби хоче вдарити тими руками об поли, почувши щось в тривожному шепотi вiтру. Андрiй уявляК його, й серце його наливаКться спогадами... Нi, каштан теж маК свою легенду. Прекрасну, чарiвну легенду... Сонячний КиПв i бульвар Шевченка... Буйнi каштани стоять безкiнечною шпалерою й тримають на сонцi чудеснi свiчi - свiчi .своПх квiток. Каштани, наче великi паникадила, парадно розставленi на вулицi, встромленi в чорну, зволожену майським дощем землю. Вони стоять i трiумфально кадять в небо золотим пилом, пахощами, буйним пафосом цвiтiння, а на листах i на свiчах квiток мерехкотять дощинки, дiаманти краплин, випромiнюючи веселки... А по вулицi йде, пританцьовуК, смiхом заливаКться молодiсть, Пхня молодiсть, його молодiсть, - по КиКву, по столицi його землi, по бульвару Шевченка, - безжурна, вiдважна, горда, закохана молодiсть! I Пй присвiчуК сяйво фантастичних зелено-рожевих паникадил... Каштани... Вони ж стояли i в парку його рiдного мiста - свiдки його дитинства, свiдки його юнацтва, свiдки його любовi, мрiй, зiтхань i поцiлункiв ночами травневими, вечорами липневими... Розпростерши вiти густими шатрами, вони оберiгали його щастя, його тайну, його радiсть, буремне кипiння його молодостi. I вони мовчали, як змовники, й, як змовники, шумiли грайливо вiтами назустрiч, прихиляючи небо, скорочуючи до нього шлях... Каштани... I це нiби вiд них посланець стоПть за вiкном. Коли йде дощ уночi, тодi за вiкном чути шум окремий - дощ iде по деревах, i тодi арештантському вуховi видаКться, нiби хтось граК на арфi, - дощ сiче по групах листу, ударяК по рiзних площинах, поставлених пiд рiзними кутами, по листочках великих i маленьких, i все це вiдрiзняК чуйне арештантське вухо. А вiтер ходить i повертаК гiлля, те гiлля скрипить, стукаК гiлочка об гiлочку, роняК сушнину, що лускаК i летить униз, торкаючи лист: - раз, два, нижче, - бринькаК по листочках згори донизу, десь летить до землi. А коли дощ вщухаК, а за ним затихаК i вiтер, -довго ще капають звуки рiзного тону - краплини зриваються й падають з листу на лист, з листу на лист - раз, два, три, чотири... Дерева! Цiлий свiт! Цiлий великий сад, хоч Пх тiльки двоК. Вони шелестять листом за гратами й вони шелестять у душi... Iнодi, нiби посланець вiд них, до камери залiтаК нiчний мотиль, або й два, або й цiла бригада. Вони крутяться навколо пухиря лампи в стелi, б'ються об неП головою, кружляють несамовито, в слiпiм розпачi, б'ються одчайдушне, потрапивши несподiвано в трагiчне коло, в бiду непередбачену, i вже не можуть вирватися. Так, нiби потрапляють на "великий конвейКр", в пастку цих мурiв, i вже не можуть вирватися. Б'ються об сяйво, б'ються iстерично вже, ламаючи зiр, i свою волю, i свою душу - i загибають. Падають мертвi. Вже не можуть вилетiти, не можуть повернутися назад i щось розповiсти про те, що пiдгледiли. За ними спостерiгають багато пар очей мовчки, без слова, i на кожного, те видовище, мабуть, наганяК тугу, як на Андрiя, викликаючи прикрi асоцiацiП, тяжкi аналогiП... Iнодi в щиток залiтаК листочок, одiрваний вiтром i зумисне, може, закинений нишком. Листочок падаК крадькома, наче закинена кимсь з волi секретна цидулка. Листочок з волi! Це стаК подiКю. Листочок з волi! Зелений листочок з волi. На нiм нiчого не написано... О, нi, на нiм багато написано, лише треба вмiти те все прочитати!.. На нiм написано надзвичайну поему, що стрясаК душу, - поему про сонце, вiтер, волю, життя... i поему про зраду... якщо той листочок осиковий. Листочок ходить з рук до рук, i всi його читають, - кожен подовгу тримаК його в руках, позираючи на дверi, щоб не вломився'цербер i не вiдiбрав, а потiм зiтхаК й передаК далi... Так. Тут ростуть дерева. Вони ростуть по той бiк, за чорним залiзним щитком. Дерева змовники. Дерева свiдки. А на них - мiльйон листочкiв, що так прекрасно вмiють говорити. Забирали Давида на допит. Перший раз. Тихий i замрiяний юнак Давид, обвинувачений в сiонiзмi, в приналежностi до органiзацiП Паолей-Сiон, весь час очiкував цього моменту, але не йняв вiри, що той момент прийде, що на нього може звалитися щось страшне. Вiн все думав, що перебуваК тут випадково... Вiн нiколи нiкого не скривдив, любив поезiю, любив героПку, любив свою матiр - любив ПП нiжно й для неП часто складав вiршi, лежучи вночi, а тодi нишком читав Пх АндрiКвi й дивився на нього зволоженими своПми великими очима. Щось в ньому було зворушливо наПвне, дитяче. Вiршi тi складав вiн по-украПнськи, наслiдуючи не то Леонiда Первомайського, не то росiйського поета Iосифа Уткiна, його поему про рудого Мотеле... Тiльки вiршi Давидовi були зворушливiшi, кращi, бо не писанi, а складенi з самоП глибини романтичного i наПвного, юнацького серця. I от його покликали на допит... Давид розгубився, але пiшов бравурно. Повернувся Давид того ж дня увечерi... Плечi його були побитi, так, як у Андрiя в свiй час. Для першого разу для такого юнака - то було забагато. Бiдолашний хлопчина мав лице розгублене, безтямне, перелякане. Вiн опустився на своК мiсце й нiяк не мiг прийти до памятi, здавалося, що в його головi не вмiщалося все те, що вiн там почув i побачив нагорi. Вони йому закидають терор i приналежнiсть до пiдпiльноП контрреволюцiйноП органiзацiП. Ну й ще щось. Давид зворушливо й наПвно розповiв про свою справу i було видно, що перед владою й "партiКю" вiн був невинний i чистий, як голуб. Колись в часи голоду на УкраПнi, в роки 2I-22, американська допомогова мiсiя ощасливила його харчовим пакетом... Ось це й була пiдстава для всього "дiла". Що в тi роки вiн був малою дитиною, то нiчого... Розповiв Давид i про хiд слiдства, про безглуздий моральний терор, а потiм про биття. Слiдчий пообiцяв, що це його так легенько для початку. Так легенько!.. Сорочка на Давидових плечах прикипiла, i Андрiй знав з досвiду, що це значить, знав, що цей юнак перенiс "на перший раз". Очi Давидовi були повнi дитячого жаху, вiн його принiс з собою звiдти, згори. Чого вони вiд нього хочуть!!? Що йому робити?! Вони вiд нього вимагають неможливого! Боже, що вони вiд нього вимагають!.. Вiд Давида, як на його вiк, вимагали трохи забагато... Але в тiм нiчого не було нового нi для кого. Все нормально. Так вимагаКться з кожного. "Запрос не б'К в нос", за "дотепним" виразом СергККва. Що ж йому робити?! Перед Давидом вставала та сама дилема, що повставала перед кожним i що встала була й перед АндрiКм. Лише Андрiй цього питанння не ставив на порядок денний камери i нi в кого не питав поради. Бо в таких питаннях в кого питати поради?! Давид поставив це питання. Нi, його поставила юнацька безмежна вiра в людей, надiя, що ось так багато людей могли б йому чимсь допомогти. I кожен хотiв би йому допомогти. Як завжди, в людському горi все ж знаходяться порадники, зворушливi й щирi, якi всiм серцем хочуть добра. Лише бiда в тiм, що кожен до поняття добра пiдходить iз своКю душею, зi своКю мiркою. А коли це людина старша, сива, з великим життКвим досвiдом, то Пй тяжко перечити. Професор доктор Литвинов вiд всiКП душi хотiв добра Давидовi. Вiн голубив його рукою, як сина, й пошепки говорив йому, вливав у самiсiньку душу свiй найщирiший намiр: - Слухайте, Давиде! Ви молодий. Вам ще треба жити... Ви маКте матiр, ви маКте, мабуть, кохану... Для чого вам калiчити себе?.. ЦiКП проклятоП машини ви не переборете... Нiхто ПП не переборе... Нiхто!.. Так будьте ж розумним -колiться, доки вас не скалiчили. Дайте Пм все, що вони вимагають, чим то буде безглуздiше, тим краще. Адже там не дурнi сидять i добачуть безглуздя, й одвiють його, як полову. I вони вас не покарають тяжко. О, нi, вони вас не покарають тяжко. Отакого от... Ну, дадуть п'ять рокiв концтабору. Але що для вас п'ять рокiв?! Ви молодий. Ви Пх перебудете й повернетесь живий... Коли ж вас скалiчать або доведуть до божевiлля - ви вже нiколи не повернетесь... А вони вас скалiчать i все одно засудять, i то ще тяжче засудять! Не будьте ж нерозважним... В цiм усiм нема iншого вибору, юначе, - або загин, або вихiд в табори. А в таборах теж можна ж жити... Ви молодий, i ви Пх перебудете... Колiться!.. . Так говорив Литвинов, сивий професор Литвинов. Вiн говорив це щиро, з самоП душi. Вiн це все не раз передумував за довге сидiння, за безкiнечну черiдку днiв i ночей. I не один слухав i в душi згоджувався. Не один мав у тому моральну потiху, виправдання власного падiння, тому згоджувався. А дехто згоджувався з нудьгою, бо не було iншого розумного виходу, якщо людина хотiла жити. Iснувала ж теза, що "з безглуздям треба боротися безглуздям, доводячи його до абсурду". Бiльшiсть згоджувалися тому, що вже саме так зробили... Давид слухав, i видно було, що слова Литвинова дiють на нього в бажанiм для Литвинова напрямку. Логiка професора убiйча. Та тiльки ж було й видно, як по Давидовому обличчi нiт-нiт та й перебiгала хвиля не то вагання, не то раптового протесту, не то палючого сорому вiд якоПсь думки, може, вiд уяви, як то вiн зможе те все, чого вимагаК слiдчий, виконати... Його шляхетна душа, наткнувшись на цю думку, ставала цапки. "Перескочить чи не перескочить?" - думав Андрiй, дивлячись на юнакове обличчя з почуттям глибокого жалю. Професор Литвинов замовк, наголосивши востаннК свою пораду. Давид звiсив голову й довго сидiв мовчки. Все, що говорив професор, здаКться, своКю логiкою вибило будь-якi аргументи в його душi. Професоровi поради й мотивацiП так само ствердив Приходько. Всi iншi мовчали. Андрiй дивився на Давидове схилене обличчя, на його майже дiвочий профiль, в якому щось було бiблiйного, либонь, вiд тих отрокiв, що Пх вкинуто було в пiч вогненну i що в тiй печi не згорiли (але ж то була не та пiч! В ось цiй печi все згораК!), дивився на всю його зiгнуту постать тендiтну, створену не для тортур, що вiдповiдала й всiй його душевнiй конституцiП, створенiй теж не для тортур, i думав не про поради, думав про щось iнше... Вiн думав чомусь про одного юнака, теж жида з походження, що вiн його бачив колись у цiй таки тюрмi i що був Кдиним жидом наглядачем (коридорним) на цiлу тюрму, - то була рiдкiсть неабияка, бо обслуга i тюремна варта складалися виключно з АвдрiКвих одноплеменцiв, людей, прославлених репутацiКю вiрних i твердих служак. Той жид був зовсiм молоденький, такий як i Давид, кучерявий, iнтелiгентний - очевидно, перед тим був студент чи щось в тiм родi. Завжди був мовчазний, лише очi дивилися на в'язня чемно. Одного дня цей наглядач з шумом вiдчинив дверi, покинув Пх навстiж i побiг до вiкна зачиняти його. Десь у коридорi розтиналися несамовитi крики й стогiн, i то вiн вбiг зачиняти вiкно, щоб не чути було крикiв на подвiр'я. Руки в юнака тремтiли, чоло було вкрите потом i вiн, забувши, що в камерi К в'язень, розгублено викрикував: - Я не можу!.. Я не можу!.. Я не можу!.. З того, вигукуваного з самого серця з почуттям сорому, болю, огиди, протесту, "Я не можу!" Андрiй зрозумiв, що цей юнак з обов'язку служби щойно був присутнiй при мордуваннi людини, й його шляхетна душа не витримала. "Я не можу!" Давид теж не зможе, бо його душа створена не для таких речей. Але, якщо вiн маК шляхетну душу i не здiбен на мерзость, то тодi чи зможе вiн встояти проти мерзостi? Вiн не встоК, мабуть, проти тортур але чи встоК вiн проти мерзостi?! Давид сидiв зiгнутий i за кожним шерехом в коридорi здригав. Чекав виклику. Вiн був, як натягнута струна, й вiбрував вiд кожного стуку, вiд кожного грюку за дверима. По якомусь часi, як в камерi вже про його справу забули, Давид тихо пiдiйшов до Андрiя й сiв поруч. Сидiв i дивився великими, зволоженими очима й чекав, нiчого не кажучи. Вiн чекав, чи не скаже чогось Андрiй. Що вiн порадить? Що вiн порадить? Нарешi Давид зiтхнув, подивився АндрiКвi в очi з глибокою довiрою й з признанням його авторитету й ледве чутно прошепотiв: - Що менi робити?!. Ну що Андрiй може цьому юнаковi вiдповiсти? Андрiй помовчав роздумливо, подивився на Давидовi набряклi плечi, на правильнi, витонченi риси обличчя й звернув увагу на круто заломленi брови - о, цього ранiше Андрiй не помiчав! Давидовi брови можуть так круто заламуватись! Ви маКте матiр, Давиде? - Так. - I кохану? - Так. - I любите Пх? I вони люблять вас? - Так. Павза. - Давиде! В цiй ситуацiП може бути два виходи: в м е р т и р а з, а б о в м е р т и д в i ч i. Вмерти раз, це бути роздавленим фiзично, але лишитись i не вмерти морально, зберегти свою честь, свою душу й горде право бути любленим... Вмерти двiчi - це вмерти безповоротно морально ставши пiдлим трусом i нiкчемою, i до того ж вмерти й фiзично, але як! Можливiсть вижити в таборах - це байка. До того ж... вижити морально мертвому!.. Ви пам'ятаКте легенду про Юду, Давиде?! I ви пам'ятаКте легенду про осику?.. Давидовi очi замерехтiли сльозами. Вiн довго дививсяi АндрiКвi в лице, потiм стиснув мовчки АндрiКвi пальцi i пiшов на своК мiсце. Там сидiв тихо, поклавши голову на колiна... Давида почали водити на допити щодня. Камера обмотувала йому побитi плечi рушниками, а поверх одягала сорочку, перед тим як iти, щоб не так було боляче терпiти. I так само йому обмотували стегна. Хитрили. Але слiдчий все те здирав i арештантське милосердя пропадало марно. А може, й не пропадало?.. В кожнiм разi Давид в чомусь черпав з душевну силу терпiти тяжкий iспит стоПчно. Андрiй сам здивувався, на що здiбен цей тихий юнак. Џх забирали - Андрiя й Давида - майже одноразово, i вони ходили на допити, як то кажуть, "на пару", хоч ходили до рiзних слiдчих. Одного ранку, пiсля типовоП ночi, Пх привели разом назад до камери. Андрiя привели попiд руки, а Давида принесли на брезентi, побитого, непритомного. Принесли в камеру, поклали бiля дверей i пiшли. Охрiменко, як кожного в таких випадках, перенiс Давида на мiсце. Давид лежав без пам'ятi перед очима цiлоП камери й дрiбно тремтiв, а доктор Литвинов скорбно ходив бiля нього, змочував чоло водою, голубив тремтячою батькiвською рукою його тiло... Юнак помалу приходив до пам'ятi. А прийшовши до пам'ятi, Давид схопився злякано й сiв. Озирнувся по камерi, минаючи Литвинова... Потiм швидко пiдповз на руках до Андрiя, уткнув лице в його колiна й тяжко заридав... Камера опустила голови. А з Петровським сталося щось неймовiрне. Петровський не витримав - вiн весь затрясся, лице зморщилось, в нестямi вiн пiднiс своП старечi, тремтливi руки вгору й несамовито закричав: - Господи!!! Господи!!! Хай... Хай... О-о!!. Вiн не мiг вимовити чогось страшного, що видиралося з його горла. Глянувши крiзь паволоку туману на нього, на пiднесенi страшно руки, мов крила, Андрiй знову згадав свою матiр i тi ПП очi безтямнi, i видалося йому, що щось валиться з грохотом. АндрiКвi пiдкотився клубок до горла - шкода стало безмежноП людськоП вiри, шкода цього прекрасного й так нагло розтрощеного старця, й вiн, зiтхнувши, промовив: - Це треба, отче!.. Бунчук повернувся з "брехалiвки" i розповiдав "анекдот"... Анекдот, що Пх творила тут, в цих мурах, сама дiйснiсть. Хоча цей Бунчук сам був суцiльним анекдотом з його всiКю справою. Здоровий, ставний красень, "вождь" всiх фiзкультурникiв, бо директор Республiканського iнституту фiзкультури, вiн не витримав уже "малого конвейКра" й залiзноП логiки умовлянь слiдчого i, як вiдомо, пiдписав дивовижний протокол пiсля перших кiлькох екзекуцiй. Головне ж, пiдписав тому, що вiн - член партiП, i його легко переконали, що "так треба для краПни й партiП". Гаразд, вiн дисциплiнований член партiП! Вiн пiдписав "щиросерднi зiзнання", що, згiдно з обвинуваченням, "дiйсно" був органiзатором повстанськоП й терористичноП органiзацiП; складеноП з фiзкультурникiв (i то в республiканському масштабi!) i мав на фiзкультурному парадi в КиКвi убити секретаря ЦК КП(б)У - Косiора. Убивство мало статися в спосiб кинення великого букета квiтiв на трибуну, а в квiтах мала бути бомба! В провiд цiКП органiзацiП Бунчук завербував усiх викладачiв, професорiв i iнструкторiв свого iнституту. Власне, "завербував" слiдчий, а Бунчук тiльки пiдписав, що це iменно так було, переконаний залiзною палкою й аргументами про "вiрнiсть краПнi й партiП". Потiм Бунчук чекав трибуналу. Раптом Косiор потрапив у неласку - виявилося, що вiн "ворог народу"! Ця вiстка прийшла до камери з волi, - принiс ПП один новенький. Почувши про це, Бунчук танцював з радостi - доля виручила його! Вiн з категорiП ворога народу несподiвано потрапив у категорiю героя! Адже ж вiн хотiв убити "таки да!" ворога народу. Не якого-небудь, а великого, злiсного, справжнього, найбiльшого!.. Хiба це не геройство!? Власне, з цiКП нагоди Бунчук i розповiв про i пiкантнi подробицi своКП справи цiлiй камерi. Вiн не i утримати вже язика за зубами на радощах. Пiсля такого милостивого жесту фортуни Бунчук нетерпляче добивався до слiдчого. Але слiдчий не квапився, мабудь, збитий з пантелику, розгубився. Потiм слiдчий викликав Бунчука... Велика радiсть закiнчилась ще бiльшою печаллю. Чемний i ввiчливий слiдчий, поздоровляючи з перемогою, пiдсунув Бунчуковi папiрця для пiдпису. В цiм папiрцi стояло, що Бунчук, згiдно з його попереднiм щиросердним зiзнанням, мав у спiлцi з Косiором убити члена ЦЏС ВКП(б) СССР, а тепер секретаря КП(б)У, товариша Микиту Хрущова. Даремно Бунчук опирався, не можучи розлучитися з такою прекрасною жар-птицею, яка несподiвано влетiла йому до рук, - слiдчий його "переконав", що було саме так, як написано ось в цьом папiрцi, а все попереднК - то була пiдла спроба обдурити органи революцiйноП законностi. I Бунчук пiдписав. В процесi цього пiдписування вiн побував у "брехалiвцi" цiлий день, куди його вкидали "думати". А тепер, повернувшись до камери 49-П, Бунчук розповiв про свою печаль, а тодi розповiв той анекдот, що чув у "брехалiвцi". Це був веселий анекдот... Жило на свiтi, в якомусь глухому селi, п'ять братiв, дiтей однiКП матерi. I от одного з них посаджено до тюрми. Бито його, товчено його, селюка бiдолашного, за те, що в колгоспi "подохли конi", вимагано великих дiл та цiлоП великоП органiзацiП. Мучився чоловiк, як той бiдолашний Аслан, упирався, але нарештi здався. Тiльки в нього не вистачило совiстi завербувати когось чужого, й вiн принiс у жертву рiдного брата, завербував його. А тодi вони з цим братом, зустрiвшись у тюрмi й розв'язуючи ту саму дiлему вже вдвох, вибираючи жертву молоховi ненаситному, вирiшили завербувати третього брата. Вибирали того, котрий мав менше дiтей. Потiм завербували четвертого... Лишався на волi лише один брат з цiлого роду з купою дiтлахiв... Брати думали-думали, що ж буде робити самотою один брат на волi? Лiпше вже бути всiм укупi... I тодi вони вирiшили завербувати п'ятого брата i завербували. На волi лишилася старенька мати, квола й нiкому не потрiбна, якоП нiхто вже не зможе й не схоче завербувати. I тепер тi п'ять братiв несподiвано зустрiлися в "брехалiвцi", випадково. Зустрiлися, цiлувалися, обiймалися, нiби приПхали один до одного в гостi... I мабуть, всi пiдуть на розстрiл... Такий анекдот. Андрiй iз завмиранням серця слухав, як реагуК камера... на такий анекдот. Камера реагувала, звичайно, так, нiби все в порядку. - Господи! Все в порядку?! Людина - це найвеличнiша з усiх iстот. Людина - найнещаснiша з усiх iстот. Людина - найпiдлiша з усiх iстот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом. Та найдивнiшим К, що цi всi три рубрики сходяться в однiй тiй самiй людинi. I мабуть, для того винайдено "конвейКр", щоб поставити все на своК мiсце. Може, на цьому позначився перст Божий, щоб узнати, чого вартi тi, що сотворенi по образу i подобiю Божому? Тодi який же парадокс криКться в тiм, що за провiдникiв БожоП волi вибрано тих, якi давно той образ i подобу втратили?! А втiм, тяжко АндрiКвi визначити, хто саме образ i подобу втратив i що в дiйсностi К на цiм свiтi парадоксом. Як i тяжко визначити, що таке в дiйсностi К "конвейКр" i яке його призначення унiверсальне. VI ОднiКП ночi Андрiй "розколов" свого слiдчого... Ще напередоднi, стоячи на "стiйцi" - тобто в положеннi стовпа, без сну i вiдпочинку (це поставив його Великiн, щоб "думав"), рано на свiтанку Андрiй побачив таку картину. У вiкнi будинку, що стояв на протилежному кiнцi тюремного подвiр'я i де мешкали вiдповiдальнi працiвники управлiння НКВД, хтось висунув у вiкно грубезнi дошки, зв'язав Пх вiрьовкою й пришвартував до горiшньоП рями, а тодi намагався влягтися на них... Видно, пiсля пекельноП ночi, пiсля крикiв i стогонiв, пiсля божевiльноП музики "конвейКрiв", пiсля своКП "працi" бiдолаха не мiг заснути нормально, по-людськи, в лiжку, в кiмнатi i намагався приспати своП нерви на сквозняку. Видно, вiн задихався межи чотирма стiнами й шукав забуття на свiжому повiтрi, у вiкнi... Вiн поклав пiд голову подушку й влiгся на дошки горiчерева... Довго крутився, вставав, знову лягав. Нарештi прив'язав себе через поперек до дощок простирадлом, щоб не впасти спросоння, i, либонь, заснув... Увi снi схоплювався, жестикулював руками, звивався... Це вiн так спав. Людина з розладженою психiкою. Андрiй пригадував весь шал "фабрики-кухнi" й розумiв того бiдолаху. Цей пiдглянутий кадр з побуту дiячiв "органiв революцiйноП законностi" став несподiвано тим ключем, яким Андрiй розiмкнув i "розколов" свого слiдчого, i то так, як вiн сам нiкого, мабуть, не колов. Це було наступноП ночi. Десь приблизно по дванадцятiй годинi, пiсля пiвночi, пiсля довгого й безнадiйного нукання, супроти Андрiя було органiзовано психiчну атаку. Биття й прямi тортури, бач, не давали належних наслiдкiв, а Андрiй був так знесилений всiм попереднiм биттям, що застосування прямоП дiП до нього вже було безглуздям, крiм того, слiдчi, видно, врахували, що до людей АндрiКвого складу вигiднiше застосовувати моральний, психiчний тиск, анiж просте биття, бо останнК даК цiлком зворотний ефект, в чому вони й переконалися протягом всiКП слiдчоП епопеП. Отже, вони вирiшили пiдiйти до нього iнакше. Андрiй сидiв на стiльцi вкрай знесилений i чекав тортур. Чекав чогось нового, несподiваного, непередбаченого й ще не спiзнаного. О, арсенал у цих мучителiв невичерпний i, здаКться, безмежний, генiй цiКП новiтньоП iнквiзицiП поiстину подиву гiдний. Коли перевалило за пiвнiч, коли мури всього управлiння сповнилися так добре знайомим тоскним, приглушеним клекотом, в АвдрiКвiй кiмнатi почалися таКмничi приготування. Забiгали якiсь люди, зазирали в дверi, перешiптувалися з СергККвим, позирали таКмниче з-пiд лоба на Андрiя й хапливо щезали. СергККв подовгу зупинявся поглядом на АндрiКвi, немов вивчаючи його обличчя перед початком чогось особливого. Вийшов, лишивши Андрiя самого. Потiм швидко вернувся. Зачинив вiкно i опустив тяжку штору. Нашорошився. Зараз щось почнеться... Вiн чогось чекав, либонь, хвилюючись сам. До кiмнати забiг Великiн - вийшов. Забiгли два здоровенних оперативники-теж вийшли... Раптом вгорi, по той бiк стелi, гупнуло, аж посипався порох з люстри, що легенько гойднулася, i враз за тим розiтнувся несамовитий, божевiльний крик... Когось, мабуть, били пластом об пiдлогу, взявши за руки й за ноги... Андрiй чiтко уявив, як його, того нещасного, взяли за руки й за ноги й ударили об пiдлогу. АндрiКвi здалося, що це вдарили його, по тiлу побiгли комашки, вiн вiдчув, що блiдне ще дужче, анiж був до того. Одначе ледь-ледь посмiхнувся: вiн розгадав, що це все значить. Психiчна атака. Для "того" - страшнi тортури, для нього ж психiчна атака. Одним пострiлом убивають двох зайцiв... Знову гупання й знову несамовитий крик... Знову... Знову... По стелi тупцяКться багато нiг, галасують, а над усiм зринаК фугасом зовсiм неймовiрний, нелюдський, безтямний рев пiсля кожного удару... СергККв зблiд, дослухаючись до того реву над головою, хоч i удаК з себе байдужого, "залiзного". - Ну? - питаК СергККв Андрiя з притиском. - Що? - ЧуКш? - повiв бровою, на стелю. - Чую... - Ну як? - Здорово кричить... - Отак i ти, гад, ревiтимеш зараз, як паротяг! Андрiй не вiдповiдаК. На стелi ще дужче гупаК й ще дужче розтинаКться рев на всi можливi тони, разом злученi, так нiби раптово реве орган на всi голоси. СергККв бiгаК по кiмнатi. - Ну? - запитуК сердитим голосом, i Андрiй схоплюК, як той голос злегка тремтить. -Що? -Чу-уКш?!-голос тремтить. -Чую... -Ну, як, гад?!. -Здорово кричить... Гупаняя покриваК АндрiКвi слова. Вiд реву в Андрiя в самого морщиться шкiра й чоло береться потом, але вiн тримаК себе з усiКП сили. Дивиться на СергККва й бачить, що психiчна атака дiК на його "залiзного" слiдчого куди в бiльшiй мiрi, анiж на нього. Мабуть, бити й в азартi не чути крику своКП жертви, це одне, а слухати збоку - це зовсiм iнше. СергККв мне цигарку, закурюК й забуваК за неП, знову закурюК, лице його зблiдло, чоло взялося потом, русявий причiсаний чуб спiтнiв i здеформувався. Зупинившись перед АндрiКм, СергККв витрiщаК очi: - Ну?! - вiн кричить, намагаючись криком привести своП нерви до рiвноваги. - Що? - запитуК Андрiй тихо й дивиться СергККву в обличчя. Той ше дужче губиться й ще дужче кричить: - Чу-уКш?! - Чую... - Ну... Ну, як?!. Гад?! - Здорово... кричить... - Отак... i ти... гаад... ревтимеш... як паротяг!!. Он який ти, думаК Андрiй. Вiн бачить, що нерви слiдчого вириваються з-пiд контролю. I то вiд такоП дурницi! Чого нiби? А СергККв пiдходить до вiкна, шарпаК штору й вiдчиняК вiкно, знову зачиняК... Рев на горi вибухаК й СергККв морщиться так, наче йому висмикають зуба... Знову-знову... - Ну як?-питаК СергККв, не глядя на Андрiя. Андрiй мовчить. Вiн дивиться на слiдчого й згадуК того, що вранцi вмощувався на дошках... I так, наче хто просвiтлюК СергККва промiнням - Андрiй наскрiзь бачить душу цього юнака. - Слухай, слiдчий! - говорить Андрiй тихим, хрипким голосом. - Що?-скинувся СергККв. I - Дозвольте слово мовити. - Ага, надумав? Нарештi!.. Ну, говори. - СергККв, виразно зрадiв, що до нього заговорено. Аби тiльки не чути того реву нагорi. - Ну, говори... Андрiй витримав павзу, дивлячись в розгублене, блiде обличчя. - Дивлюсь я на вас i менi вас жаль... - Що? А-а... Що ж ти, барбос, агiтувати здумав слiдчого, га?! - але то було промовлено без лютi, а так собi з робленим смiшком, рятуючись вiд крику нагорi. - Ну-ну, давай далi. - Так. Менi вас жаль. От ви нас роздавлюКте (Андрiй повiв очими настелю), ви нас роздавлюКте, а вам i в голову не приходить, що це ж ви самi себе роздавлюКте... Атож... Я говорив вам про мiльйони. Так, нас мiльйони. Мiльйони, iм'я яким "народ"!.. I ви його роздавлюКте, бродите черевиками по нашiй кровi, удаКте з себе "карающу десницю", пролетарське правосуддя, яке не знаК милосердя. Все повторюКте, що ви залiзнi... Але проти нас, проти народу, проти нашоП кровi ваше залiзо - це тiльки олово... I менi вас жаль... Ви менi говорили про дiвчину... Ви менi говорили про матiр... Ви, здаКться, говорили про дiтей, про любов, про щастя, - уживаючи й цi аргументи, щоб розчавлювати нас, щоб добивати нас... Так от, - ви нас розчавите (о, ви дуже багатьох розчавите!), розiб'Кте плашма об пiдлогу... Ви чуКте, як "вiн" там кричить? Дивiться ж менi в лице!! - пiднiс Андрiй голос. - Дивiться в лице!!! - i далi карбував кожне слово. - Ви нас розчавите, але самi ви нiколи не матимете щастя. Ми вас переслiдуватимемо все ваше життя... Ви закохаКтесь, але ми кричатимемо, й скавулiтимемо, й отруПмо вам щастя... Ви слухатимете шепiт коханоП й не чутимете його, бо ми кричатимем i ревтимем, "як паротяг", заглушаючи для вас цiлий свiт i голос коханоП... Ви обiйматимете своК щастя, але не зможете ним оволодi