НечаКва повела самою бровою, нiби запитавшись: "А то ж чого?" - Б'Кться, гад. Цей дотеп, розрахований на ефект, нiякого, одначе, ефекту не викликав, НечаКва скривилась: - Ви все-таки недотепний, Серж. Я бачу щось iнше... - i, не докiнчивши фрази, дивилася спiдлоба на Андрiя. Невiдомо, що думала ця вогненногрива, стомлена фурiя, чого вiд неП можна було сподiватися, - АндрiКвi хотiлося, щоб вона взагалi мовчала, а ще краще, щоб пiшла геть, i хай би лишилась iлюзiя, що це була все-таки жiнка i що вона мала, може, щось в серцi вiд жiнки... - Може, ви маКте якесь прохання, Чумак? - запитала раптом НечаКва. Здивованому АндрiКвi здалося, що в тiм голосi забринiла нотка пiдступу. Мовчав, не знаючи, що вiдповiсти. - Може, ви маКте якесь прохання? - повторила НечаКва запитання. Вона питала так, як питають людину перед стратою. Нi, в тiм голосi не було пiдступства. Такий собi байдужий, стомлений голос жiнки, що маК якесь право на примху тут. - Так, я маю прохання, - вiдповiв Андрiй. - Будь ласка. Андрiй промовчав якусь мить, вдивляючись в ПП обличчя, а тодi запитав: - Ви маКте матiр? Вiд несподiванки НечаКва насупилась: - Що за дурне запитання! Обидва мужчини посмiхнулись iронiчно. - Ну, припустiм, маю... - вiдповiла НечаКва. - Добре, - промовив Андрiй тихо. - Я маю одне прохання... Я прошу вас iменем вашоП матерi... дозволити менi написати листа. - До кого? - До матерi... НечаКва пiдвела брови з мовчазним здивуванням, "до моКП матерi?!", а мужчини засмiялись. - До своКП матерi, - пояснив Андрiй. - А-а... Зайшла павза. НечаКва, насупившись, тарабанила пальцями по столу. Мужчини з iронiчними мiнами чекали якогось вибрику, якогось надзвичайного ефекту. Андрiй теж сподiвався на фейКрверк лайки, яку вже чув з цих, так гарно окреслених уст, i вже каявся, що пiддався на спокусу. НечаКва постояла, потарабанила пальцями по столу i несподiвано промовила: - Добре. - Взяла аркушик паперу, олiвець i якусь течку зi столу й пiдiйшла до Андрiя: - Нате, пишiть. Тiльки коротко. Андрiй взяв тремтячими руками течку - "Лист до матерi! Вiн зараз напише лист до матерi!" - й помалу великими лiтерами написав на аркушику кiлька слiв. А тодi повернув течку, олiвець i аркуш паперу НечаКвiй. Вiн написав: . - "Живий, здоровий. Скоро вернусь. Цiлую", - i пiдпис. НечаКва прочитала листа, постояла, примружилась i чомусь закусила губу. А тодi пiдiйшла до столу й поклала листа перед СергККвим, а поклавши, дивилася збоку на СергККва пильно i в той же час непомiтно, закурюючи цигарку. СергККв прочитав, якось глупо пiдвiв брови й поклав лист пiд прес-пап'К. Тодi Андрiй згадав, що вiн не написав адреси. I тут же блискавична думка - "Це добре, що ти не написав адреси, матимеш змогу перевiрити, чи вона всерйоз згодна переслати листа, чи це лиш жарт. Якщо похопиться сама й зверне увагу на брак адреси, значить... - Мда-а... - протягла НечаКва, думаючи про щось iнше. - Але ви не написали адреси. Яка адреса вашоП матерi? Андрiй сказав i зрадiв: "Пiде, значить, пiде!" НечаКва взяла листа з-пiд прес-пап'К й на нiм дописала адресу. I поклала його на столi. СергККв взяв аркушика й знову поклав його пiд прес-пап'К. АндрiКва вiра в те, що лист пiде, захиталася, спостерiгаючи, як лист мандруК з-пiд прес-пап'К пiд прес-пап'К. Виходить, що вiн пiдпорядкований двом волям тут, жiночiй i мужськiй. I вiд того, яка з них вiзьме гору в цiм змаганнi, залежатиме його участь. До того ж, хвилева примха жiнки, що прокинулася в фурiП, К лише хвилева примха. До кiмнати увiйшла ще одна жiнка. Повторилась процедура, що й перед тим: "Встать! Женщина!" Це була iнша женщина. Андрiй цiКП не знав. Рокiв тридцяти, груба, хтива, з надзвичайним бюстом i дорiдними стегнами, що ходили хвилями, буйно нафарбована. Вона зупинилася перед АндрiКм, взявшись руками в боки й курячи цигарку, й досить хижо, безсоромно й зухвало оглядала його. Нiби прицiнюючись до бика й вивчаючи його на предмет племiнноП здатностi. По оглядинах зробила досить похабну заувагу, взявши за об'Ккт дотепу АндрiКвi подертi й закривавленi штани, тим викликавши смiх мужчин. По цiй реплицi Андрiй ПП впiзнав. Це ж про неП вiн стiльки чув у камерi, ПП iм'я згадувалося завжди в парi з iм'ям НечаКвоЏ, як iм'я другоП знаменитоП жiнки в НКВД. А знаменита вона була нiби тим, що, ведучи слiдство при допомозi мужчин, завжди потiшалася над статевими органами своПх жертв. Вона била дошкою по певних мiсцях, притискала Пх каблучком, а то й дверима, заголювалася й сiдала безпомiчнiй жертвi на обличчя й взагалi виробляла несвiтськi речi. Об'Кктом ПП "слiдства" здебiльшого були вiрмени, ПП ж жертвою був i Ягельський нiби. Пiсля моторошних кривавих сцен розпалена ця самиця улаштовувала з слiдчими оргiП в тих же кiмнатах з закривавленою пiдлогою пiсля того, як жертву витягали геть. I називалася вона "товаришка Клава". Так, ось СергККв назвав ПП цим iменем. I була вона нiби морфiнiстка. В кожному разi це була жiнка сексуально збочена, щоб це збагнути не треба бути аж таким пильним. Очi й уста ПП були достатньо красномовними. Тi очi й уста, надмiру живi стегна, опуклi груди й рожевi, перенаснаженi кров'ю щоки оформляли собою не що iнше, як балон колосальноП сексуальноП енергiП. Балон постояв, погойдався над АндрiКм. - Так оце такий вiн, Чумак!?.. ПхК...-- далi йшли вiртуознi епiтети, добранi на окремий штиб, на сексуальний штиб. Такi епiтети могла добрати лише до краю розпутна жiнка, керована тим самим безсмертним росiйським лайливим генiКм. Посправлявшись в красномовствi, "товаришка Клава" пiшла до столу. I так само, як i перше, взявшись в боки, дивилася звiдки на Андрiя, але вже мовчала. Обертала щось в своПй головi, пiд модно накрученими кучерями - щось придумувала. Вишкiрила два разки снiжно-бiлих зубiв: - Слухай, Серж! Дай менi його, я з ним побавлюсь! - Е, нi, з цим ти не побавишся. Цей тебе, Клавочко, роздавить. - Овва! А ось дай... Поклич лишень трохи хлопцiв. - Е, нi. Цей диявол знайде спосiб зробити так, щоб твоП прекраснi зубки не сяяли так гарно i не брали хлопцiв так нiжно... (регiт) - Хiба що потiм, як ми його уходимо. - Ну добре, - згодилась Клава, роздимаючи нiздрi. Замовкла й нахилилась до НечаКвоП, прикурюючи нову цигарку. НечаКва повела оком на прес-пап'К, рекомендуючи тим поглядом Клавi подивитись. Щось було в тiй НечаКвiй дивне сьогоднi, - вона бавилась в психологiю чи що. Клава схопила папiрець, прочитала його й зайшлася божевiльним реготом. - Ха-ха-ха!.. Ич ти! Сiсi захотiв... Синок мамин!.. Почекай, я бiля тебе походжу, й ти перестанеш взагалi чогось хотiти. Цi слова, а особливо те, що вона взяла в своП руки й прочитала його листа, стрясли АндрiКм, але вiн стримався, дивився на НечаКву. НечаКва нахмурилась i вiдiбрала папiрець, нiчого не сказала, позiхнула байдуже й поклала папiрець до кишенi. Та СергККв простяг до неП руку з мовчазною вимогою повернути листа йому. НечаКва постояла, докурила цигарку, роздушила недокурок, а тодi поклала листа в простягнену руку й, потягнувшись стомлено та промовивши: "А-а, ну вас к чорту!" - пiшла геть. Засмiялась i... обклала Андрiя п'ятиповерховою лайкою. Клава побiгла слiдом, вихнувши бiля Андрiя спiдницею. Хвилева жiноча примха спасувала перед залiзним таКмним законом цiКП установи. А чи то була просто комедiя? Хтозна. Таким чином доля листа була вирiшена лежати йому пiд прес-пап'К i в кращому випадку бути об'Кктом глуму. Андрiй розкаювався в душi, що написав тих кiлька слiв своПй матерi, що вiдкрив перед цими людьми найiнтимнiший куток свого серця. Але що ж... За решетом розвиднилось- там уже був ранок, i Андрiй думав над тим, що його нарештi ось-ось уже звiльнять i вiдведуть до камери. Чекав цiКП хвилини жадiбно. Вiй нiчого так не хотiв, як сну i забуття. Пiрнути в сон, забутися, не знати нiчого, не бачити, а там усе хай, як знаК.. За гратами пломенiло небо, десь сонце мечами розганяло темряву, розганяло нiчнi примари й всi жахи, тоненькими рисками золота обводило ряботиння хмарок. Ранок... Та встав Великiн, опустив важку штору i закрив нею ранок. Ранок лишився десь там, за шторою, за млиновим решетом, а до кiмнати повернулася нiч. Нiч з усiма ПП моторошними атрибутами... Надiя в АндрiКвому серцi погасла так, як I погасла ранкова зоря у вiкнi. I вiн зiтхнув тоскно. - Ну-с, - промовив Великiн, обiрвавши спокiй i тишу, що панувала такий, здавалось, довгий i разом з тим такий короткий час. Обiрвав ПП грубо, звертаючись до Андрiя: - Ну-с, i що ж ти нам скажеш?! Чого мовчиш?.. Чого ти ждеш? Ждеш своПх мiльйонiв? Чи ждеш скидки за те, що ти такий пролетарський? Мовчанка. - Галло! Ти будеш говорити?! Мовчанка. - Ти, сволоч, будеш говорити чи нi?!! Мовчанка. Тут втрутився СертККв, вiн взяв з-пiд прес-пап'К АндрiКвого листа, потримав його перед очима, обернув кiлька разiв i звернувся до Андрiя: - Гм, да... Ти, я бачу, любиш свою матiр. Це добре... Так от, я твiй лист перешлю Пй, але... Але як я можу тобi зробити ласку, коли ти такий затятий i злiсний ворог, га?! От сам мучишся i нас мучиш, i на якого чорта! Ну от подумай сам, на якого чорта це похоже?... ЛамаКшся, як невинна дКвочка... Лiпше давай домовимось, як личить мужчинам, - кiнчiм комедiю, i я для тебе зроблю все, що ти хочеш. Га? От, скажiм, вiзьму й перешлю цього листа... А хочеш - зроблю побачення... Ну, що ти на це скажеш? Ти чув, що говорив начальник групи? Андрiй облизав шерхлi губи, подивився пломенiючими очима на руку СергККва, що тримала листа, подивився тим самим поглядом на СергККва й прошепотiв: --Не треба... Дайте менi... того листа. Обличчя СергККва перекосилось. - Ич ти!.. Значить, ти зрiкаКшся своКП матерi?.. Навiть матерi!? Такий гад затятий! Добре! - вiн кинув листа на стiл i натиснув гудзика вiд електричного дзвiнка. До кiмнати увiйшов якийсь заспаний здоровило в прим'ятiй унiформi оперативника. Великiн взяв ребристу спинку стiльця в руку й пiдiйшов до Андрiя: - Встать! Андрiй звiвся. СергККв увiмкнув лампу, що досi не горiла, на бiчнiй стiнi. Лампа засяяла слiпучим бiлим свiтом, - Два кроки наперед! - скомандував Великiн, вiдкинувши геть ногою стiлець й показуючи палицею в напрямку лампи. Здоровенний оперативний пiдштовхнув Андрiя, що завагався а чи не мiг переставити побитих нiг, i Андрiй опинився крокiв за два вiд слiпучоП лампи. - Галло! - крикнув Великiн в самiсiньке обличчя. - Ти довго думав i не надумав нiчого. Так от подумай ще трохи. Ти будеш стояти, дивитися на цю лампу i думати, i нiхто тобi не буде заважати. Будеш думати... Будеш думати про те, про що тебе питали тут, а ти не хотiв говорити. Особливо про останнК. Про останнК! Пам'ятаКш? Ти сказав, що я брешу. Так от ти будеш дивитися й переконаКшся, що я не брешу, - ти пiдтвердиш. Ти будеш стояти, як стовп, i дивитися, як iдол, на цю лампу доти, доки не побачиш в нiй, що то не брехня, а правда, i тодi покличеш мене, i вибачищся, i скажеш - "правда". Зрозумiв? Не "брехня!", а "правда!" Або... Або обернешся в стовп, станеш iдiотом... Або-або. Ну, й всю решту пiдтвердиш, даси конкретнi iмена, дати, факти, людей, все, як належить. Ясно? I пiдпишеш протокол. Та дивись, щоб все було складно!... А тепер - дивися на лампу!! Андрiй глянув на лампу й iнстинктивно закрив очi рукою вiд болючого сяйва. Враз скажений бiль в плечах пiдкинув його на мiсцi, - то Великiн з усього маху вдарив його ребристою палицею. Андрiй шарпнувся, але в ту ж мить опинився на пiдлозi: здоровенний оперативник збив його з нiг, а тодi взяв лежачого за груди й тричi вдарив головою та спиною об пiдлогу, аж АндрiКвi видалося, що всерединi щось урвалось, а мiзок зрушив з мiсця. Потiм оперативник звiв Андрiя на ноги й поставив лицем до лампи. -Та-ак, - протяг Великiн, як тресор, - отак кожного разу, як тiльки ти спробуКш уникати ось цього "свiтла правди", тебе битимуть башкою об паркет, аж поки тобi в нiй не поодскакують клепки, а в грудях не повiдпадають печiнки, але ти ще житимеш, житимеш ще й ще i, вже iдiотом ставши, ти таки нарештi розкажеш i пiдтвердиш усю правду. Все, що вiд тебе потрiбне. Ну-с, дивiться, мiстер, на лампочку-с!.. Андрiй зрозумiв з нудьгою, що опiр нi до чого, що сили його тануть i йому треба вибирати - або бути скалiченим i геть розчавленим швидко, або бути слiпим, але ще змагатися...Причому в останньому випадку ще лишалося одне невiдоме - можливе щастя видряпатися з цiКП прiрви. Надiя особливо живуча в тих, що загибають. Головне ж: вiн подумав про братiв та про вимогу Великiна... Вiд самоП згадки про запропоноване позорище - позорище зради задля власного спасiння - в ньому все затiпалось i заклекотiло й вiн з викликом пiдняв лице назустрiч лампi: - "На! Слiпи!.. Слiпи!" Вимучений, безсилий, весь мокрий вiд поту, вiн упаявся очима в болюче сяйво, намагаючись перемогти його своПм ненавидящим зором в прямому герцi i... ламаючи той свiй зiр. З жахом вiдчував, що це свiтло може закiнчитися для нього вiчною тьмою. Хвилево "вiдступив" - мружився, намагався обернути свiй зiр всередину, не бачити лампи - дивитись i не бачити - забути за неП, але нiтого з того не виходило. Тодi вiн витрiщився з одчаКм, як тiльки мiг, на прокляту лампу, як на свого найлютiшого ворога: "Слiпи!..Слiпи!!" Стояв, похитуючись. -Та-ак, - сказав Великiй. -Отак i стiй. I думай._ Думай!.. I пам'ятай, що вiд тебе залежатиме це скоротити. Бiля тебе стоятиме ось цей архангел, i ти тодi йому скажеш "годi!" - i попросиш паперу... Пойняв? Андрiй не слухав. До свiдомостi дiйшли тiльки слова СергККва, сказанi зi смiшком: --- А листа твого я, може, ще й пошлю... АдьК! На вiдходi Великiй ще сказав кiлька слiв оперативниковi тоном наказу, якi теж дiйшли до АндрiКвоП свiдомостi, може, саме тому, що були адресованi не до нього: - З мiсця не давати сходити, стежити пильно, бити нещадно, води не давати, спати теж, заплющатись теж, як упаде - ставити знову й пришпорювати, як треба буде поламати костi - дозволяю. Пiсля тих слiв Великiн i СергККв вийшли. - Чув? - спитав оперативник хрипким, пропитим голосом. Андрiй не вiдповiв. Оперативник сiв насупроти Андрiя на стiльцi, взяв у руки ребристу палицю, якою орудував Великiн перед тим, поставив ПП на колiна, сперся на неП руками, а на руки пiдборiддям i так застиг, дивлячись тупо на свою жертву, Настала мертва тиша. Почався iспит, тягар, муку й ганьбу якого може збагнути до краю лише той, хто його перенiс. Мертва тиша. В АндрiКвiм мiзку крутиться болючий вир думок, обертаючи слiпуче сяйво в веремiю кольорiв, - вiн дивиться на сяйво i навiть не намагаКться вже вiдводити очей. Не вiд страху, не наказ Великiна виконуючи, а вiд iншого... Вiн дивився, власне, не на лампу, а в болючу веремiю власноП душi, в хаос, що розсаджував йому черепну покришку. То був болючий хаос - почуття радостi й якоПсь сонцесяйноП надiП, i тут же почуття, жахливого розпачу, й туги, й несамовитоП лютi, i почуття непевностi в собi, вiд якоП холоне кров i наростаК жах i тривога, i знову почуття радостi, i знову вiдчай i нудьга смертельна... Радiсть i надiя вiд думки, що, якщо слiдчi говорять про приналежнiсть братiв (його братiв!) до контрреволюцiйноП органiзацiП, разом з ним, значить... Значить, не вони його зрадили!! Значить, вони не зрадили!! Нi!! Туга й вiдчай - що, якщо слiдчi натякають на достатнi матерiали вiд "авторитетних, дуже авторитетних людей", значить... Брати його зрадили, а слiдчi тепер його тiльки провокують, перевiряють, чи вiн знаК, про яких "людей" мова... А вони зрадили! Таки зрадили!.. Потiм приходив розпач: Слiдчi хотять убити двох зайцiв - перший: брати зрадили брата i слiдчi використовують Пх проти нього, проти Андрiя; другий: вони хотять використати Андрiя для того, щоб вiн завербував тепер своПх братiв i таким чином коло замкнеться - вони вестимуть вiйськову контрреволюцiйну органiзацiю. Та яку органiзацiю! I дiстануть ордени... Вони числять на злобу в серцi найменшого брата та на жаль до своПх старших братiв i на те, що вiн так легко помститься на них... Брати нiби й прислужились слiдчим, але в цих останнiх своя логiка - якщо найменший брат контрреволюцiонер i маК таке кредо, то яка ж гарантiя, що старшi не того ж поля?.. А головне - "лiпше поламати ребра ста невинним, анiж пропустити одного винного" та "в СССР людей вистачить", щоб слiдчим робити а кар'Кру... I от Пм потрiбне його зiзнання, як пiдстава, i тих братiв забрати. Цебто - вiн мусить Пх завербувати... Вiд цього брав розпач. I вiд цього ж огортала нудьга смертельна. Та вiн же тримаКться на волосинi i може не витримати! Може зломитися! I тодi... Тодi досить йому сказати "так" - i брати його, яким вiн усе прощаК в iм'я своКП власноП вiри в них, вже не гулятимуть на волi... Тодi вже не допоможуть Пм нiякi Пхнi анi чини, анi ордени, анi минуле, анi добра батькiвська слава... А волосинка така тоненька, що на неП вже не можна покластися, навiть АндрiКвi! Вiн це з тугою вiдчуваК й обливаКться потом. Обiрветься та волосинка його розшарпаноП волi, i вiн полетить у безодню. В безодню позорища, пiсля якого вже не можна жити на цiм свiтi... I знову надiя й шалена радiсть, що брати його не зрадили... I готовнiсть все, геть все витерпiти... I знову вiдчай... I знову розпач... Який тяжкий i страшний келих йому пiднесли! Тодi зринало обличчя його заплаканоП, непритомноП матерi, й йому видавалося, що його ноги пiдгинаються i вiн стаК на колiна, вiн заламуК руки i невисловлена нiколи розпачлива молитва несамовито видираКться йому з горла, наперекiр глуздовi, наперекiр свiдомостi, прориваКться з невiдомих глибин, як колись у дитинствi...Молитва про те, щоб його минуло найстрашнiше... А найстрашнiшим К безмежне падiння i морок вiчного позорища, загин того, на чому трималося його серце й вiд чого свiт завжди був ясний... Тодi прийде темрява й душу вкриК проказа - проказа презирства до самого себе, незнищима, непоправна, безвихiдна... Йому хотiлося кричати, благаючи невiдомо кого... Матiр! Свою матiр!.. Очi застилало сльозами й свiтло меркло... Але то йому лише так здавалося, що вiн опустився на колiна. Нi, вiн стояв, як стовп, зацiпенiв, i жодна сльозинка не зрошувала його очей. Сльози висохли, наче Пх випекло вогнем скаженоП лампи, а чи тим вогнем, що клекотав поза всiм у душi. Похитувався вiд утоми. На мить опускав тяжкi повiки, й тодi, голова йшла обертом вiд вогненноП веремiП пiд припухлими повiками й вiд безмежного тягаря, що гнув ту голову донизу й валив тiло геть. Ноги тремтiли й пiдгиналися. Але вiн стояв... Розплющав очi, й дивився на лампу, й думав все те ж, все те ж. Iнодi йому починало здаватися, що лампа - то не лампа а вогненний мiсяць iз своКю страшною емблемою... Iнодi в сяйвi починали звучати акорди рояля... То гуло в головi, тоскно дзвенiло в вухах... Помалу все почало мiшатися в суцiльний кошмар, в маячiння... Голова так горiла, що здавалося, вона ось-ось розiрветься, як казан, розсаджений парою. Вже не мiг думати бодай приблизно логiчно. Душу обступало вiдчуття божевiлля... Якийсь вiдтинок часу жив уже життям божевiльного - вiдчував себе ним, зовсiм чiтко i виразно... Все! На всьому крапка. Так скiнчилась його свiдомiсть... життя... все... Тягар утоми ставав такий нестерпний, а хаос у головi такий болючий, що приходило пекельне бажання, щоб хтось ту голову розбив уже i вирятував з того болю... Рештками душевноП сили фiксував одну думку розпачливо: "не здатись". Це про братiв... Решта - може бути. Не може бути лише головного... Це про братiв... Час застиг. Час обернувся в суцiльну, нерухому, безмежну втому... Потiм вiн опинився на пiдлозi, втративши рiвновагу й зсунувшись якимсь чином. Ноги бо самi собою пiдкосились... Але страшний струс - якась могутня сила вдаряК ним об паркет i знову ставить на ноги. I вiн знову стоПть... Вiд струсу й болю на мить повертаКться його воля, i вiн стоПть... Нiчого не чуК, нiчого не бачить... СтоПть. З одним лише бажанням - не впасти... I знову зсуваКться на пiдлогу. Знову струс... Так повторюКться багато разiв... Уста поснядiли, губи пересмагли й порепались вiд внутрiшнього вогню, вiд пекельноП спраги. Гордiсть зломилася нiби, лишилась твариняча спрага. -"Води"... Здоровенний оперативник байдуже наливаК шклянку води й пiдносить до уст, а коли Андрiй витягаК жадiбно губи, щоб схопити вiнця шклянки, оперативник вiдводить руку й з силою виливаК воду йому в обличчя, в жадiбно розплющенi очi... I за те спасибi! Вода слiпить, забиваючи сяйво i розриваючись всiма кольорами веселки, стiкаК по обличчю, по грудях... Опритомнiвши, Андрiй блiдо посмiхаКться i стоПть рiвнiше. I знов думаК про те ж, фiксуК ту саму думку... Поки не наморочиться голова й вiн не втрачаК рiвноваги... Онеративник вовтузиться з ним, як з тухом пiску, уперто ставить його на мiсце. - Ну, - каже оперативник хрипким басом, - може ти вже б писав, га? Андрiй криво посмiхаКться, не розумiючи, чого той нього хоче. Оперативник бере його за плече, стискаК з усiКП сили й питаК-кричить в лице: --Дурак!! Зiйдеш з ума!... Може, ти будеш писати, га? Андрiй хоче прийняти руку з плеча, бо вона така тяжуча, а оперативниковi здаКться, що вiн хоче битись, - кулаком в груди вiн валяК Андрiя з нiг, а потiм бере за петельки й знову ставить. Це було останнiй раз. Далi АндрiКва сила не витримала вже нi свiтла, анi стояння, анi товчення головою й спиною об пiдлогу, - коли вiн звалився знову, то оперативник вже не мiг нiяк поставити його на мiсце. Даремно вовтузився над ним, даремно повторював свiй номер биття об пiдлогу - ефекту нiякого. Поза тим битттям об пiдлогу, оперативник не мав iнших засобiв приводити жертву до пам'ятi й до послуху, це було, здаКться, Кдине його амплуа... III Опритомнiв Андрiй на стiльцi. Невiдомо, як довго це вiн сидiв. Йому здавалося, що вiн мiцно i довго спав i щось йому снилося, Лише не мiг згадати, що саме. Розплющив очi вiд настирливих дотикiв... Оперативника нiякого вже не було. Лампи теж. Штора вiдсунена й у вiкно вдираКться денне свiтло, а в тiм свiтлi плавають сизi хмарки й сизi тонюнькi смужки тютюнового диму. Напроти стоПть СергККв i торкаК його лiнiйкою, сам свiжий, бадьорий, iронiчно усмiхнений. - Виспався?.. Бач, який чемний був оперативник! Вiн, сукин син, не виконав наказу, вiн мусив поламати тобi костi... Ну, здоров! Андрiй вiдчуваК, що його костi таки поламанi.. Але то лише так здаКться - вiн ворушить рукою й ногою i не без втiхи констатуК, що його костi цiлi, поки що ще цiлi, лише бiль у всьому тiлi несамовитий, тяжкий, лiньки ворухнути найменшим м'язком. Очi горять, мов насипанi приском, i болять, голова гуде. Тодi з жахом озираКться: "Чи не натворив вiн чогось у безпам'ятствi на свою погибель?! Чи не пiдписав вiн якогось папiрця?! Недарма ж цей СергККв такий веселий!"... Нi, здаКться, вiн нiчого не пiдписав, нiчого не наговорив у безпам'ятствi. Мовчиш?! - iронiчно питаК-констатуК СергККв, i вiд того в Андрiя вливаКться спокiй - спокiй i радiсть переможця, поки що переможця! - "Нi, вiн нiчого не пiдписав... Вiн нiчого не натворив i нiчого не пiдписав!" На запитання вiн нiчого не вiдповiдаК, лише дивиться манiакальним поглядом на такого свiжого, такого усмiхненого, iронiчного СергККва. Безодня зненавистi й презирства готова вирватися з нього шаленим потоком, але для того бракуК сили - вiн примружуК очi й мовчить. Голова його лежить на спинцi стiльця, руки спущенi, ноги простягненi, одежа вся на ньому мокра вiд поту й води, все тiло його свербить, але вiн так хотiв би сидiти безкiнечно i щоб нiхто йому не заважав. I, може, така люта зненависть до СергККва тiльки за те, що вiн обiрвав його сонне марення, перешкодив, а тепер докучаК, як противна муха. Нi, зненависть за те, що той прийшов знову по його совiсть, по його душу, i хвилева перемога ставала ефемерною, серце болiсне стискалося, наливалося тупим вiдчаКм: "Ще не кiнець... Ще не кiнець!" - Ну, i що ж ти надумав? - питаКться хтось iнший. То Великiн. Вiн стоПть он збоку i курить папiросу. Першу хвилину Андрiй його не зауважив. А зауваживши, вiдчув, як вiд цiКП постатi повiяло на нього безнадiКю. Ця людина була немилосердна й залiзна в своПй жорстокостi. - I що ж ти надумав? Андрiй намагався уловити в тому голосi бодай якусь нотку змiни в свою користь (така наПвна, дурна думка!) Нiчого. Дiлове й спокiйне запитання було гiрше за крик i переконувало в стабiльностi взятого курсу супроти нього. Цi люди роблять своК дiло фундаментально. Вони на всi попереднi допити дивляться, як на прелюдiю лише. Безперечно. - Џсти хочеш? - питаК СергККв. Андрiй мовчить. Вiн не знаК, чи вiн хоче Псти. Нi, вiн не хоче Псти. Вiн хоче пити. Пекельна спрага палить його знутра, але вiн мовчить, лише облизуК шерхлi губи. Великiн з СергККвим щось поговорили Великiн пiшов собi. Лишився сам СергККв. Вiн натис гудзика вiд сигналiзацiП на столi й занурився в папери. СергККв писав якусь записку. По хвилi прийшов якийсь оперативник. Андрiй подумав, що це прийшли нарештi забирати його до камери, i в душi зрадiв. Але оперативник мовчки взяв записку й пiшов собi, проведений АндрiКвим чекаючим поглядом. Слiдчий уловив той погляд, видно, добре набив руку на психологiП своПх жертв: - Що? Хочеш до камери?.. Почекай, брат. Ти не пiдеш до камери звiдси доти, доки ми з тобою до чогось не дог воримось, ажи? Андрiй мовчить тупо. - Зiдiотiв? УдаКш нещасного, не сповна розуму?.. Не придурюйся, брат. Ми це все бачили... До твого iдiотизму ще далеко, але ти таки зiдiотiКш, напевно, за це я тобi ручусь... А поки що ти не вмреш, я теж ручусь, i не здохнеш з голоду, не втечеш... До кiмнати увiйшов оперативник i принiс пiвпайки хлiба й кухлик якоПсь рiдини. Все те тикнув АндрiКвi в руки. Андрiй машинально взяв. У кухлику був чай. Свiдомiсть i iнстинкт роздвоПлись. Горда свiдомiсть велiла кинути те все на пiдлогу, але iнстинкт жадiбно притяг кухлика до уст. Андрiй випив теплий солодкий чай, аж задихнувся вiд жадоби. I зразу ж зненавидiв себе за слабодухiсть, сам собi став противним, нiкчемним. Тримав порожнiй кухлик i хлiб у руцi й мляво думав над тим, що вiн вже обернувся в драну галошу. "От би взяти цей кухлик i!.." Вiн глянув на СергККва i на його iронiчну посмiшку - "i що ж буде?" Але тут же друга думка, зовсiм протилежна, уперта, твереза: i "Ти мусиш, мусиш, мусиш Псти! Ти мусиш крiпити сили, значить мусиш Псти... щоб витримати!" Кухлика вiдiбрав оперативник, а хлiб Андрiй почав кришити, намагаючись його зжувати, проковтнути... - Џж, Пж, - промовив СергККв iронiчно. -- Набирайся сили... Андрiй опустив руку з хлiбом i опустив голову на груди. Намагався уявити себе, як це вiн сидить перед СергККвим i жадiбно, по-шакалячому жуК хлiб... От сидить i жуК хлiб... Безвольний, розчавлений, не здiбний зiгнорувати все i гордо вмерти, згаснути... Д i р к а в i д б у б л и к а! Так скоро!... Пальцi розтулились й хлiб упав на пiдлогу. Зразу ж похопився - "Треба Псти!..", але не поворухнувся й не став пiдiймати. "Що йому робити? Що робити?!" -Гм... - мугикнув СергККв. - Це ти вирiшив уже говорити? Твоя правда, хлiб ранiше треба заробити... Треба ранiше говорити... Треба розкаятися, щоб той хлiб народний жерти... Ну-с, я слухаю!... Андрiй мовчав. До горла пiдiймався клубок... Не слiз, нi, клубок слiпого розпачу, безсилого гнiву, протесту, безтямного, тоскного бажання уникнути всього. "Що ж робити?" - Ну?! - повторив СергККв. Знову й знову: -- "Ну?" i по павзi: -"Ну?..." Андрiй мовчав, лише водив кадиком. Мовчав i мобiлiзовував рештки сил, щоб триматися бодай приблизно гiдно. Увiйшов знову оперативник. СергККв посадив його бiля столу, а сам взяв лiнiйку i пiдiйшов до Андрiя. То була проста, звичайна дерев'яна лiнiйка, сантиметрiв сорок завдовжки. СергККв тримав ПП в руках, злегка згинаючи, нiби збирався оце креслити щось за ПП допомогою, i мирно посмiхався: - Що ж це ти, так вже розкис, що й сидiти не вмiКш по формi? - Сядь, як належить! Руки на колiна, клешнi пiдбери, так (поправив АндрiКвi ноги своПм черевиком). А ще Чумак! Чого це ти так розкис? Пхе... Потiм СергККв став злегенька стукати лiнiйкою по плечi -- той самий частий дотик, що розбудив був Андрiя, - стукав ребром лiнiйки по плечi, по одному, потiм по другому й говорив, iронiчно посмiхаючись: - Не бiйся, це тiльки лiнiКчка, а то ще ти скажеш, що я тебе бив. Чого доброго, поскаржишся прокуроровi (глузлива iронiя чи то з Андрiя, чи то з поняття "прокурор" i "поскаржитись прокуроровi"). Це я, щоб ти не спав, а все думав, думав i говорив нарештi. А то ще скажеш, що я тебе бив... Б'ю я тебе, скажи? Нi!.. Авжеж нi... Ха-ха!.. Ну, й що ти там в головi обертаКш? Чи скоро вже ти заговориш? Набридло, брат, чекати... Але в нас часу досить... О, в нас часу досить!.. I терпiння досить... Чи вистачить його в тебе... Може б, ти хотiв написати заяву до прокурора, га?.. Я тобi можу дати паперу, справдi... Андрiй згадав про харкiвського прокурора Брона, про якого ходили легенди помежи арештантами, - Брон сидiв у в'язницi вже два роки, йому поламали руки й ноги, його носили на допити на носилках i не могли дати ради - такий упертий, i так жорстоко з ним поводились ось такi хлопчаки, за те , що смiв мати свою волю й своП погляди i що був обвинувачений в опозицiП до партiП й уряду... Згадав - i на пропозицiю СергККва не вiдповiв нiчого... ЗдаКться, на цих хлопцiв авторитет прокурорiв не розповсюджений, тому й така iронiя... Нi, вiн не буде писати заяв до прокурора... Згадав iще, як на одному вiдомому трибуналi прокурор, убезпечуючи себе, вимагав там, де треба дати лише три роки, дати десять рокiв, а оборонець, замiсть захищати, перевершив навiть прокурора, вимагаючи розстрiлу! Це стало анекдотом серед в'язнiв. Так виглядить законнiсть i правосуддя. Нi, вiн не буде писати заяви до прокурора. Кому й про що, й для чого? А СергККв говорив мирно рiзнi слова з iронiчним смiшком, говорив безкiнечно i стукав лiнiКчкою то по одному, то по другому плечi. Це тяглося годину, двi, три. Андрiй дивувався його терпiнню й дивувався безглуздю його поведiнки. Вiн стукаК лiнiКчкою, нiби зумисне демонструК таку безобидну забавку порiвняно з тим, що було вчора I що було вночi... Чи це було вчора? чи це було вночi. АндрiКвi здавалося, що це почалося вже давно й триваК вiчнiсть - тi брутальнi крики, знущання, бiль i утома; таке переконання в усьому його тiлi, доведеному до крайньоП, здавалось, межi вичерпання, напухлому, охопленому тоскним, тупим болем. А тепер вiн сiче лiнiКчкою по плечах, карбуючи нею своП слова. ЗдаКться, вiн для того й стукаК нею, щоб Андрiй чув кожне його слово, щоб не дрiмав. I видавався цей веселий СергККв хлопчиком, що хоче побавитись або переконати, що те, що було, то був лихий сон, брехня, вигадка. Лише коли лiнiКчка вдаряла в кiстку або в ключицю, було трiшки боляче, але видно було, що СергККв кiстки обминаК зумисне, влучаючи весь час в м'якоть, пильнуючи, щоб не зробити боляче. СтукаК й все, говорить, говорить... Говорить про листа... Говорить проте, що Андрiй iз своПми здiбностями, iз своПми знаннями й непересiчною волею мiг би бути корисним для краПни й партiП що його належно оцiнять, адже ж вiн пам'ятаК слова начальника групи Фрея? Говорить про те, що Андрiй молодий i йому треба жити, працювати, любити... Адже ж вiн маК якусь дiвчину?.. Чи вiн пригадуК свою дiвчину? Чи вiн пригадуК, як нiжно пахне дiвоче волосся, як пружно тремтять дiвочi перса, руки, ноги пiд натиском пальцiв?.. Чи вiн пригадуК, як звучить дiвочий голос?.. I цьому всьому пропадати, га? Цього зректися по-дурному?.. Це ставало нестерпним, такi слова, i Андрiй за ними не чув дотикiв лiнiйки, пiд серцем млоПло й вiн хотiв закричати, щоб СергККв перестав, не лiнiКчкою стукати, нi, а стукати його по головi такими своПми словами. СергККв, помiтивши вплив своПх слiв, не переставав, посмiхався iронiчно й вiв своКП... Говорив про щастя любити й бути любленим. I що проти цього варте все iнше на свiтi, ти скажи!? На якого чорта треба мати ще якiсь амбiцiП? Якiсь iдiотичнi iдеП, й примхи, й ослячу упертiсть? Для чого? I мати якийсь сентимент до iнших, особливо до таких, що не варто Пх захищати? Все одно нiхто не оцiнить його героПзму, всi його продадуть, всi на його мiсцi давно б завербували його й оком не змигнули... Народ пiшов паскудний, нiкчемний, копiйчаний! Якого ж вiн чорта даК себе роздавити, упершись, як осел?! I т. д., i т. п. СергККв говорив i говорив, та все карбував i карбував лiнiйкою. Бачачи, що Андрiй зцiпив зуби й не реагуК нi на якi його слова так, як вiн хотiв би, СергККв посмiхаКться iронiчнiше, але не злоститься. ЗамовкаК, якийсь час ще стукаК лiнiКчкою. Нарештi уриваК цю свою гiмнастику й вертаКться до столу. Кладе лiнiйку геть, сiдаК, закурюК запашну папiросу й, вiдкинувшись на спинку крiсла, дивиться на Андрiя примруженими очима. Потiм занурюКться в папери. ЛистаК Пх, читаК. Зрiдка пiдводить голову й байдуже запитуК: "Ну?" ПiдганяК, щоб Андрiй говорив. Щоб нарештi говорив. Але пiдганяК апатично, зовсiм не наполягаючи. Андрiй мовчить. СергККв теж мовчить, читаК щось, нудиться. Пiдводить голову через якийсь час i знов пiдганяК: "Ну!?" I знову мовчить. Так в безкiнечнiсть. Андрiй дивиться у вiкно, розграфлене в клiтинки решетом, як школярський зошит для арифметики, й ледве-ледве перемагаК сон, що навалюКться в тишi з усiКП сили. ВiдчуваК, що його плечам стаК гаряче, але так само гаряче й його п'ятам вiд млостi, вiд утоми. На дворi день вже хилиться до вечора i йому все бiльше хочеться спати. Спати, тiльки спати! Плечi зудить, здаКться, нiби вони понабрякали йому, хоче помацати, але лiньки звести руку, - нехай. Апатiя. Байдужiсть. Нехай, то дурниця порiвняно з усiм... Нарештi, пiсля довгого нудного нукання, СергККв позiхаК й зводиться. Пiдходить до напiвсонного Андрiя й зупиняКться перед ним: - Ну, ти будеш говорити? - питаК рiшуче. Андрiй мовчить, примруживши очi. Тодi СергККв ударяК лiнiКчкою по плечi... легенькою дерев'яною лiнiКчкою!.. Несамовитий бiль проймаК, як блискавка, Андрiя до самих п'ят. Неуявний, божевiльний бiль! - Ну?! - кричить СергККв з усiКП сили, щоб перекричати бiль. - Говори, сволоч! Говори нарештi!! - I знову б'К лiнiКчкою ро плечi. Почались тортури, яких Андрiй не мiг передбачити, не мiг навiть уявити, дивлячись ранiше на ту безобидну, прокляту лiнiКчку. За кожним ударом бiль шарпаК тiло й душу, обтинаК йому нерви, мучить мiзок... Але вiн не кричить. Закусив губи до кровi й мовчить, лише водить божевiльне очима. Вiн не в силi логiчно думати, не в силi захищатись, не в силi протистояти тому болевi. Душа мечеться в побитому тiлi, як пташка в клiтцi, марно шукаючи порятунку... Вiн тiльки мукаК за кожним ударом i все бiльше обливаКться потом... I в гарячковiй уявi встають дивовижнi картини, в якi оформляКться все ранiше чуте в коридорi, з герметично закритими дверима, все те скавулiння, й мукання, й нявкання... Втративши панування над своПми нещасними нервами, Андрiй божевiльне схоплюКться назустрiч лiнiКчцi, але його збивають з нiг, гатять пiд боки обцасами й знову саджають на стiлець. --Говори! Говори!! Говори!! -й частi удари по плечах. В тiм криковi був несамовитий наказ, якому обезволiлi нерви ось-ось мали пiддатися, не в силi протистояти бiльше! - Говори!.. Говори!! Андрiй утримуКться на якiйсь останнiй гранi, загнуздуК своП нерви, кличе на допомогу всю свою пекельну злобу й закусюК губи. Лише стогiн вириваКться крiзь нiздрi. Стогiн, подiбний до мукання. Сорочка на плечах прикипiла до шкiри, бралася рудими плямами. Плечi були, як бiфштекси... Тортури набрали убiйчоП методичностi. СергККв б'К не часто, через певнi iнтервали, б'К несподiвано, i через те бiль вiд тих ударiв особливо нестерпний. А в iнтервалах СергККв кричить, як тресор, нагнiчуючи на свiдомiсть, налягаючи все на одне i те ж, впоюючи в обезволiлу душу просту формулу порятунку: - Говори !! Хто був?! Хто в органiзацiП?! Говори!.. До того крику зринаК Великiнове: "А брати?!" I Андрiй затинаКться всiма рештками своПх сил. Ще якби не це, то хтозна, може, Андрiй в нападi вiдчаю почав би називати якiсь iмена, першi, якi спали б на думку. Може, вiн повiвся б так, як той Карапетьянiв Аслан, чесний чистiй черевикiв. Але оте "А брати?" стало бар'Кром, через який вiн не мiг пересягнути. Слiдчому, мабуть, i в голову не приходило, що саме зводить всi його намагання, всю його працю нанiвець, - вiн i в голову не клав, що вони ж самi допомогли своПй жертвi отим тактичним промахом, отим своПм недоумкуватим ходом, поставивши неперехiдний бар'Кр... Тортури тривали довго, але без жодних наслiдкiв для самоП справи. Були лише наслiдки для нещасного Андрiя - вiн був зовсiм близький справдi до божевiлля. Вiн уже не володiв собою, лише обливався холодним потом, звивався всiм тiлом i за кожним ударом, здавалось, котився в чорну безодню. Думки йому плутались, вiн викрикував якусь нiсенiтницю... Потiм вiн перестав звиватися, нерви не сприймали болю як слiд. Коли вже Андрiй перестав реагувати на удари, коли на устах йому виступила кривава пiна, а очi набрали манiакального виразу, коли вiн почав задихатись, конвульсiйно шарпаючи кадиком, тодi СергККв облишив, вилаявся й кинув лiнiКчку на стiл. Сам вiн був блiдий i спiтнiлий не згiрше за Андрiя. - Диявол!.. Чорт!.. Чорт!.. - мурмотiв злiсно, шагаючи по кiмнатi й нервово закурюючи цигарку. Вiн розгубився. Такого йому, далебi, в його практицi ще не було, щоб людина так уперто мовчала, навiть не кричала по-людському. - Диявол!! Потiм СергККв зайшов за стiл i сiв, вiдпустив геть оперативника, либонь, щоб той не бачив його нервовостi й розгубленостi. Сидiв, хмурив брови, дивився в папери, злiсно листав Пх сюди й туди й не знав, мабуть, за що взятися. Подивився на Андрiя, що з пiною на устах сидiв, переважившись головою через бильце стiльця, налив води в шклянку, встав i пiднiс ПП АндрiКвi до уст. Андрiй безпам'ятно ковтнув кiлька разiв, розливаючи воду собi на груди, й одвернув голову набiк. СергККв однiс i поставив шклянку на вiкно й сiв на своК мiсце. Помалу заспокоПвся й вже сидiв, листав якусь книжку й iронiчно посмiхався. Тиша. В вiкнi померкло, зарожевiло, потiм взялось цитриновим кольором, потiм стало опаловим. То осiннК небо погорiло на непогоду. На вiтер. Вечiр. СергККв опустив штору, - закрив тiКю тяжкою шторою опалове небо, увiмкнув свiтло. Вечiр. До кiмнати зайшов Великiн, в сорочцi з закасаними рукавами, спiтнiлий, немов щойно вiд верстата чи рiзник вiд своКП працi. - Ну, як вiн? - спитав вiн СергККва. СергККв засмiявся: - Я йому зробив, бач, якi гарнi еполети, зробив його генералом... Не еполети, а цiлi тобi бiфштекси по-англiйськи!.. А вiн - мовчить. Тiльки мукаК, як бугай. От гад, скажу я тобi! Я такого ще не бачив... Диявол! Чистий диявол! - Нiчого, нiчого! Тiльки без мiстики, будь ласка. Якщо нам доведеться завтра викинути його в яму - то й чорт з ним. Але ранiше вiн все-таки заговорить. Ручусь тобi... вусами Сталiна. Треба його привести до пам'ятi. Андрiй чув, що вони говорять, але ним володiла цiлковита прострацiя, звуки доходили, мов крiзь водяну стiну. Нехай роблять, що знають, що хочуть. Ось вони ллють воду на голову. Ось для чогось заголюють рукав i, перше нiж Андрiй встиг обернути тяжку думку здогаду, для чого це вони заголюють рукав, вiрнiше, одночасово з раптовим страшним здогадом його шпигнуло в руку повище лiктя, потримало руку мить i пустило, висмикнуло жало. Андрiй скинувся... Перед ним стояла людина в бiлiм халатi й тримала в руцi шприц. - Що ви зробили!? - скрикнув Андрiй. Великiн i СергККв засмiялися. - Ого, швидко подiяло, глянь! Нiчого, нiчого. Це для того, щоб ти не збожеволiв i не здезертирував... Людина в бiлiм хал