Кнi, зiритованi, нахмуренi. - Випурхнула пташка, - прошепотiв хтось серед звалища голих людей злорадно й ледве чутно. До камери зайшов начальник тюрми й другий начальник (якась висока цяця); звелiвши всiм встати й пiдiбрати ноги, вони наблизилися до небiжчика й поторкали його носками чобiт -сконстатували з розчарованими мiнами: таки дiйсно вмер! Потому вийшли, а до камери зайшли оперативники... Поки оперативники збирали Васильченковi речi й приноровлялися, як його брати самого, в коридорi, насупроти вiдчинених дверей, вiйськовi й цивiльнi начальники стояли купкою й гаряче щось пошепки обговорювали, жестикулювали, особливо незадоволеними й лютими були суб'Ккти в цивiльному, одягненi в решетилiвськi вишиванi сорочки з "Кустпрому", з розхристаними конвiрами й рукавами, схопленими гумками, а самi невизначеноП нацiональностi. Приноровившись, оперативники взяли Васильченка за ноги й так само, як Ягельського недавно, потягли геть, мов бревеняку, хребтом через порiг. Через хвилину викликали Андрiя з камери. Вiн вже думав, що на допит, i почав одягатись, але звелено виходити так, голяка. В коридорi його обступили вiйськовi й цивiльнi й почали питати, що з ним говорив Васильченко. - Нiчого, - вiдповiв Андрiй байдуже. - А ви пригадайте, - запропонував один з цивiльних росiйською мовою. Андрiй змiряв, його поглядом, примружився i вiдповiв - так само байдуже: - Уявiть собi, що пiсля тiКП розмови, яку вiн вiдбув ранiше, мабуть, з вами, вiн уже нiчого не говорив. Уявiть собi. Цивiльний довго дивився в АндрiКве обличчя мовчазним, але шаленим поглядом, заклав руки за спину, либонь, ховаючи вiд спокуси щоб не дати Пм волю, а тодi недвозначно роздув нiздрi, примружився й одвернувся. Той погляд нiчого доброго не вiщував. Найстарший вiйськовий дав знак вiдправити Андрiя назад до камери. Так був вiдзначений четвертий день АндрiКвоП тюремноП епопеП. Ще перед сном (перед тим, як заснути) Андрiй вислухав пояснення iнженера Н. що ж то був а вiйськовий, найстарший чином. То був начальник облвiддiлу НКВД, призначений на мiсце покiйного Мазо. Мазо ж - колишнiй заступник начальника ВсеукраПнського управлiння ВЧК-ОГПУ, славнозвiсного Балицького - застрiлився. А застрiлився вiн зовсiм недавно. I застрiлився з причини "розходження" нiбито з "генеральною лiнiКю партiП", а чи то з причини "нацiонального ухилу". Як Хвильовий i Скрипник. Так нiбито згiдно з iнтерпретацiКю iнженера Н. Ось так закiнчився четвертий день, про який Андрiй твердо пам'ятав, що вiн був четвертий. Далi все обернулося в уже згадану саламаху, в чадне марево без початку й кiнця, змонтоване з химерного маячiння й з реальноП дiйсностi, яка видавалася химернiшою за маячiння, проти якоП найбожевiльнiшi вiзiП видавалися реальнiстю. Рахунок дням згубився, як згубилися й чiткi гранi мiж порами дня, мiж вечором i нiччю, мiж ранком i днем, - була лише пора, коли iнтенсивно кличуть на допити i коли не кличуть; пора, коли належиться, згiдно з командою, спати, але нiхто не спить, i пора, коли спати заборонено, але всi дрiмають, не в силi перебороти сон. Пора, коли люди тiльки лежать, i пора, коли тiльки сидять. А за гранi правлять - мiж нiччю й ранком - "повКрка", мiж ранком i днем - обiд, мiж днем i вечором - вечеря, а мiж вечором i нiччю - команда "спати!", гримання засувiв, дрiбне тремтiння в колiнах i рев мотора за мурами, переснований пiдозрiлими вибухами. А над усiм тим печать кричущого безглуздя, розгубленостi, безнадiП й повного очманiння. Люди, ввергнутi в безодню жаху, в пекло наруги й середньовiчноП iнквiзицiП, без жодноП вини за собою, - люди, що пройшли вогнi й води, або люди, що досягай вершин знання, вершин найбiльшого злету людського духу й мислi, - билися одчайдушно душами в каламутному морi безглуздя й нiчого не розумiли. Хотiли збагнути все i не могли. Хотiли пояснити все i не вмiли. I билися над всiм, як тля в зачарованому колi, ламаючи лезо думки. Все було, здаКться, абсолютно просте й зрозумiле i в той же час все було абсолютно абсурдне й незрозумiле. I не вкладалося анi в якiсiнькi рямцi понять про честь, мораль, етику, класову й людську солiдарнiсть, доцiльнiсть, культуру, цивiлiзацiю... Всi тi поняття видавались абсолютно зайвими, дурними, спекулятивними. А в цiлому все те, всю переживану й спостерiгану епопею, грандiознiсть масштабiв якоП кожен знав достеменно, а надто вiдчував на собi самому, кожен розумiв i пояснював по-рiзному. Дошукуючись логiки в нелогiчному, сенсу в безсенсовому, системи в хаосi, говорили: Однi - що це грандiозна кампанiя "очищення тилу" вiд iнакомислячого й небезпечного соцiально-полiтичного елемента перед можливою вiйною а грандiознiсть кампанiП визначаКться грандiознiстю самоП краПни з 200-мiльйонним населенням, де щонайменше 199,5 мiльйона незадоволених, "ворогiв народу". Другi - що це кампанiя "реконструкцiП людини", в якiй вiддано на зламання геть все, що думало iнакше, анiж Полiтбюро ЦК ВКП(б), на знищення геть все, що не подiляло "генеральноП ЛiнiП" кiлькох людей з верхiвки компартiП. Третi - що корабель повертаК вправо i це сталiнський Термiдор. Говорячи так, посилалися на винищення не тiльки позапартiйних, а й всiКП староП гвардiП партiП - всiх тих, що ще мали iдею в серцi, а в революцiП ту iдею скрiпили своКю кров'ю й забезпечили тiй революцiП успiх. Четвертi - що це реставрацiя росiйськоП iмперiП, а щоб ПП зробити, - треба поламати геть все, що може чинити опiр, особливо в нацiональних республiках. П'ятi - що всi цi чотири пояснення абсолютно вiрнi i що вони в сумi й становлять справжнiй сенс всього того, що вiдбуваКться. Що ж до методiв, то виходило, що тут, як нiде, з найбiльше оголеним цинiзмом i брутальною послiдовнiстю застосовано гасло "Мета виправдовуК всi засоби", а дiалектичну iстину "Буття визначаК свiдомiсть" змодернiзоваво й пристосовано до фiлософiП, свiтогляду та моралi сучасних iнквiзиторiв, i тепер вона звучить"Биття визначаК зiзнання". Аж цю пiдмiну однiКП дiалектичноП iстини такою ж другою дiалектичною iстиною зроблено по-росiйськи, i в цiй мовi воно звучить iдеально опукло й красномовно: Було - "БитiК опредКляКт сознанiК", а стало - "БiтiК опредКляКт сознанiК". Уявiть собi, змiнено тiльки одну-однiсiньку лiтеру, але як генiально той перифраз вiдобразив епоху й ПП модерну фiлософiю та внутрiшню суть. "БiтiК". Цебто б и т т я. У всьому. Нещадне, тотальне, безперервне биття. Купка фанатичних, i малописьменних, i безпринципних реформаторiв тресують 200 мiльйонiв. А тресуючи й шукаючи морального опертя, вони тезу про "бiтiК" доповнили тезою, що стала заповiддю костоправiв: "Лiпше поламати ребра ста невинним, анiж пропустити одного винного"! I ця заповiдь стала девiзом епохи. Оскiльки ж тим "одним винним" К в дiйсностi той, хто тримаК кермо влади в руках, то ребра усiх 200 мiльйонiв опинилися в небезпецi. Ось тому так трiщать геть всi тюрми вiд перевантаження, i ось тому в цiй одиночнiй камерi сидить майже т р и д ц я т е р о людей, i ось тому таким нагальним темпом будуКться багато тюрем нових, i, нарештi, - ось тому так торохтить цiлi ночi автомотор з глушителем. Вечорами, як i вночi, i вдень, через певнi перiоди поуз затулене залiзним щитом вiкно десь у тюремному подвiр'П гримiли кроки - там хтось грiзно бив у камiнь кованими чобiтьми, йдучи гусячим кроком. Здавалося, що там щонайменше йде рота солдат, i не просто солдат, а рота тяжкоП нiмецькоП пiхоти поуз вiкно. Але знавцi пояснювали, що то йде всього-на-всього троК людей - караульний начальник i два бiйцi патруля - це змiна варти. А гупають вони так хвалько в камень подвiр'я зумисне, такий стиль, бач, - це, щоб чули "вороги народу" за мурами й тремтiли перед могутнiстю й грiзною силою "органiв революцiйноП законностi". Прогупавши поуз вiкно, кроки вiддалялися, множенi луною, що металась i торохтiла в кам'яному колодязi, утвореному з стiн тюрми, управлiння й комендатури. Потiм патруль ставав з громом i чути було якiсь ритуальнi фрази, говоренi при змiнi варти тим, хто уступав, i тим, хто приймав варту. Дуже було цiкаво почути б, якi саме фрази, якi слова вони там говорять, але годi було розiбрати. Лише виразно було чути команду "Шаго-ом!!" наприкiнцi. Одначе тi самi знавцi (а таким був всезнаючий Охрiменко та Краснояружський) запевняли, що, змiняючись, вартовi говорять таку заведену формулу: Один: "Пост по охранК врагов народа сдал!" Другий: Пост по охранК врагов народа прiнял!" А потiм команда "Шагом марш!" - i кроки знову гримлять мимо вiкон. Так повторюКться кiлька разiв на добу, лише вдень не так чуть, як уночi. Тi кроки справляють справдi тяжке, гнiтюче вражiння, особливо на малодухих. В чаднiй саламасi днiв метались людськi душi на вузюсiнькiй територiП одиночноП камери й абсолютно нiчого не знали, що станеться з ними завтра, а може, й за годину, не знали, куди дiваються тi, кого не повертають назад до камери, взятi "без вещей" а куди тi, кого взято "з ве-щами". Дехто твердив, що першi, кого не повертають до камери, потрапляють на розстрiл зразу пiсля швидкого суду спецколегiП або до божевiльнi, збожеволiвши пiсля тортур. А тi, кого беруть "з вещами", - йдуть або на етап, або до iншоП тюрми, або до камери смертникiв; нiхто тiльки всерйоз не припускав, щоб хтось мiг iти на волю, - те зовсiм неможливе з низки причин, а найперше - згiдно iз залiзною тезою дiючою в цiй установi, що - "нiхто, потрапивши сюди, не може звiдси, вийти на волю живим i навiть мертвим. Звiдси один вихiд - або в землю або на каторгу", що означаК теж в землю. I це було зрозумiло - органiзатори й натхненники цiКП бiйнi не можуть нiкого звiдси вiдпускати, бо кожен такий звiльнений - то був би живий свiдок дивовижних, небачених мерзостей. "Лiпше закопати в землю сто невинних, анiж не закопати одного винного", - так би треба перефразувати тезу про ламанця ребер. Дехто намагався встановити закономiрнiсть в явищах i твердив, що всi тi, кого беруть "з вещами" опiвночi або пiсля пiвночi, - йдуть на смерть, а тi, кого беруть "з вещами" вдень, - йдуть на етап, а тi, кого беруть рано або ввечерi, - йдуть додому. Але то все були лиш "мрiП", хоч i вмотивованi логiчно, наприклад: звiльняють з тюрми увечерi тому, щоб не йшов чоловiк вулицями завидна, а йшов потемну, або раним-рано, щоб його нiхто не бачив, який вiн блiдий i змучений. Ну, i в тiм же дусi. Та тiльки ж в цiм пеклi немаК логiки взагалi. Так щодо тих, кого викликають "з вещами", так i щодо iншого, невiдомого в'язням, але болюче цiкавого, як от, наприклад: куди дiвають померлих або розстрiляних? Однi кажуть, "на мило переробляють", другi - "натоптують в ями й засипають негашеним вапном", третi - "годують ними псiв-енкаведистiв, щоб тi не знали для в'язнiв пощади". Але були речi, якi не потребували гадання, а були ясними й безсумнiвними. До таких належав факт, що кожен в'язень обвинувачуКться одразу по кiлькох пунктах статтi 54-П т. зв. Карного Кодексу УССР, як от: пп. 1 (зрада вiтчизни), 2 (збройне повстання), 8 (терор), 10 (агiтацiя) й, 11 (органiзацiя) - i все це одноразово, про що кожному в свiй час пред'являКться т. зв. "протокол обвинувачення"! Окремо трималися обвинуваченi по п. 6 (шпигунство) - Пх тримали на окремому - п'ятому - поверсi тюрми, й вiд самого сидiння там люди сивiють i божеволiють. Хоч дехто, а зокрема Карапетьян, який побував уже й на п'ятому поверсi, - твердив, що немаК зовсiм нiякоП рiзницi мiж поверхом п'ятим i поверхом першим. Отже, зовсiм смирнi й зовсiм безобиднi люди мали по кiлька страшних пунктiв обвинувачення i, що саме найцiкавiше, - вони тi всi страшнi пункти признавали й пiдтверджували, зiзнавалися в найстрашнiших злочинах проти "уряду, партiП й родiни". "Р о з к о л ю в а л и с ь". I часом тi люди були могутньоП будови, атлетичного складу. Такою ж безсумнiвною рiччю була цiлковита нездiбнiсть людини протистояти злобi, роззброКнiсть тiКП людини через внутрiшнК роздвоКння, а роздвоКння те повстаК з колiзiП - людина робила революцiю й будувала новий порядок речей, нове життя, а той новий порядок речей знайшов непередбачене вивершення в системi терору й узаконеного паскудства, яка (система) посадила цю людину в тюрму, i от тепер та людина К, з одного боку, в'язнем системи й ПП мучеником, а з другого, - органiзатором i будiвничим тiКП системи. Коротше - вона, як той iнженер Н, збудувала гарну, модерну, досконало спроектовану тюрму, а потiм в неП сама сiла. I от тепер сидить i морально не може протистояти, бо не маК сили й внутрiшньоП цiлостi. I тiльки одиницi становлять винятки: вони К проблесками новоП ери, краплинами сили, що не знаК компромiсiв, рiшуча й непримиренна приходить, як заперечення. I зродилося те заперечення з тих самих джерел, з яких зродилась була й та прекрасна Революцiя, по заповiдалася на прихiд царства любовi, братерства, рiвностi, а виродилась отак от в паскудство i лише в окремих iскрах десь збереглася в первiснiй чистотi й пiшла на мучеництво. Такою iскрою був, можливо, комбриг Васильченко. Ще безсумнiвною рiччю було те, що, втративши все, безсила протистояти фiзичному й духовному розчавленню, геть з усього зрезигнувавши, людина лишала собi смiх. I взяла той смiх за прапор. I з тим смiхом стоПть, нi, отак от гола сидить пiд шибеницею й, давши себе розп'ясти морально та втоптати в болото, з тiКП шибеницi глузуК. Як глузуК й з усiКП iнквiзицiП, намагаючись перемогти ПП покорою, згодою на брехню й пiдлоту, поглиблюючи ту брехню й пiдлоту до крайнього абсурду, а потiм стаючи геть над нею високо зi своПм смiхом. Той, хто вигадав слова "кундi-бундi" та "чих-пих", - висловився тим самим за всiх з усiм презирством до мордування й до розстрiлу. Нема розстрiлу - К лише iдiотський "чих-пих", дурний спалах двох грамiв пороху, i тiльки. I той спалах приносить визволення. I нема страшних мук - К лише iдiотське штовхання пiд ребра та биття по головi, тупе й безглузде "кундi-бундi". АндрiКвi цi термiни видались надзвичайними своПм сконденсованим глумом i сарказмом. Вигадав же цi термiни нiбито такий Хома Головченко, недавнiй в'язень цiКП тюрми й цiКП камери. Його добре знав Ляшенко. Хома Головченко - колишнiй Лященкiв учитель, агроном з фаху, революцiонер з ласки БожоП, есер з партiйноП приналежностi, нацiоналiст в душi; родом з славного Тростянця, земляк Хвильового, людина високоП iдейностi, виключноП вiдданостi своКму народовi, надзвичайного життКвого оптимiзму, безприкладноП вiдваги. А головне - мiцноП волi. Таким його знав Ляшенко не тiльки з оповiдань ветеранiв революцiП, а з власних спостережень, ще як був школярем, його учнем, i такого завжди пам'ятав. I от тепер в цiй тюрмi Хома Головченко зломився! "Розколовся", прийняв на себе всi найдикiшi злочини й свiдомо пiшов на смерть, бо не мiг всього витримати. I пiшов на смерть з глумом. Останнi години вiн просидiв у цiй камерi й глузливо потiшався над усiм, був усе веселий, безтурботний, безмежно презирливий зi своПм смiхом. Хома Головченко... Вiн пiшов геть з життя, але смiх його лишився й живе в душах в'язнiв в отих словах - "чих-пих" i "кундi-бундi". Смiх... Говорили, що К такi камери, якi звуться "брехалiвки", i в тих камерах люди особливо одчайдушно й безжалiсно смiються - з себе самих i з усього. "Брехалiвки" ж - то такi камери, куди вкидають тимчасово всiх тих, кого звозять на допити з усiх тюрем Харкова й околиць до цього управлiння НКВД. Тi камери "брехалiвки", мiж iншим, являють собою доказ абсурдностi всiКП енкаведiвськоП системи конспiрацiП: людину пильно "засекречують" мiсяцями, а то й роками, тримають окремо в найсуворiшiй iзоляцiП, в таКмницi, щоб, боронь, Боже, вона не зустрiлася з ким-небудь ув'язненим по одному дiлу й не виробила спiльноП тактики захисту. Таких людей бережуть не знати як... I все для того, щоб потiм раптом звезти тих людей на допит i повкидати в спiльну камеру "брехалiвку", де вони й зустрiчаются - товаришi, й друзi, й знайомi тих товаришiв i друзiв, i знайомi знайомих... I вся конспiрацiя розлiтаКться геть. Назву "брехалiвка" таким камерам дали нiби самi слiдчi за те, що там, мовляв, в'язнi багато брешуть, вигадують тюремнi "качки" та "парашi" (останнiм словом охрещено тюремну арештантську агенцiю - джерело новин та iнформацiй, вигадуваних самими в'язнями з нудьги). Одначе, крiм брехень та функцiП тюремного iнформатора, "брехалiвки" ще виконують функцiю фабрик смiху й глуму, де продукуються убiйчi анекдоти, рiзнi веселi iсторiП, пародiП на слiдчих та на прославлених "очкарiв", "стукачiв" тощо й поширюються завдяки тим самим "брехалiвкам" з блискавичною швидкiстю по всiх тюрмах, бо ж рух з "брехалiвок" до тюрем безперервний i iнтенсивний. Та найголовнiша функцiя "брехалiвок" у тiм, що це своКрiднi тюремнi унiверситети, а найперше - школи спротиву слiдчим i суддям. Про це слiдчим добре вiдомо, але... вони не звертають на те жодноП уваги, бо - "все одно звiдси -цебто з лабет НКВД - нiхто нiколи не вийде, все це приречене на зламання, на брухт". Ось такi й подiбнi реальнi речi iснують у фантастичному маревi, в чадному морi безглуздя. Одного дня - може, п'ятого, а може, й шостого - до камери завiтав Мельник. Достославний, майже легендарний серед в'язнiв черговий корпусу Мельник. Вiн зайшов уранцi з журналом у руках, сам-один до камери, мов вiдважний доглядач звiринця до клiтки з вовками, ще й зачинив за собою дверi i, широко розставивши ноги посеред камери, сказав: - Доброго ранку! Був вiн клишоногий, з колiнами, вгнутими всередину, кремезний, грубо витесаний з суцiльноП тяжкоП брили, рябий з обличчя, нiс картоплиною, короткорукий, червоновидий i блакитноокий. Стоячи так посеред камери й тримаючи розкритий журнал перед собою в однiй руцi, а олiвець в другiй. Мельник, не кваплячись, самими очима порахував усiх, записав, а тодi глянув на всiх привiтно й запитав густим, трохи хриплим голосом: - Заяви К? Посипались заяви: "Блощиць побити", "лiкарську допомогу давати", "паперу для писання заяв прокуроровi дозволити", "вiкно вiдчиняти, бо дихати нiчим", "на прогулянку водити" i т. п. Мельник терпляче всi заяви записував, хоч i вiн, i всi в'язнi прекрасно знали, що все те марно, бо все залежить вiд когось iншого, на кого нiякi заяви не дiють, хто дав настанову заяв не виконувати взагалi. Записавши заяви, Мельник спитав: - Усе? Тодi була складена найголовнiша заява, ради якоП робилися всi попереднi, щоб правити за димову заслону. То була заява, складена трагiчним, жалiбним голосочком доцента Зарудного: - Курити нема чого... - Ага, курити? - по тих словах Мельник мацаК всi своП кишенi, й нарештi звiдкiлясь витягаК пiвпачки махорки "ПробКг", i так разом з оболонкою вiддаК доцентовi (який, до речi, сам зовсiм на курить): - Нате!.. Пiсля того Мельник повертаКться й iде з камери. Нiхто йому не дякуК й нiчого не говорить, мовби нiчого й не сталося, - так треба щоб не наробити лиха, бо ж все те, що робить Мельник, заборонене. Треба мовчати й робити вигляд, нiби нiчого не сталося. На дверях Мельник кидаК: - До побачення! - й зникаК. Старi в'язнi кажуть, що часом у Мельника буваК цiла пачка махорки й вiн ПП всю вiддаК, часом даК сiрники й папiр. Андрiй лише поцiкавився, чи й в iнших камера так. Атож, в iнших камерах теж так. Цей Мельник - то якась золота, щира, Кдина людська душа в усьому цьому пеклi. I тим вiн легендарний. Легендарний своКю добротою. Дiйсно, з вигляду Мельник зробив на Андрiя прекрасне вражiння - вражiння доброП, лагiдноП, великодушноП людини, що любить своПх ближнiх. I як шкода, що Андрiй, старий арештант i каторжник, отруКний недовiрою до всього, що стоПть пiд знаком цiКП фiрми. Коли Мельник вийшов, Андрiй разом з усiма скрутив з махорки цигарку, глибоко затягнувся, пустив дим, а тим часом подумав: "Благословенна махорка! I благословенний Мельник! Вiн маК великий привiлей - безкарно роздавати "ворогам народу" махорку... Бо ж ясно, що за кожним кроком i кожним його рухом стежать в сто пар очей, а найдрiбнiший зв'язок з "ворогами народу" караКться дуже тяжко. А з другого боку було ясно, що нiякий спецiальний розрахунок за тим даванням махорки не стоПть, нiякий Кхидний намiр, крiм великого ризику. Адже той Мельник роздаК отак махорку рiк чи два, а ще нiде й нiкому не ставив нiяких умов i не вимагав нiяких зобов'язань чи щось в тiм дусi. В цьому крилась якась велика загадка. Це або якийсь феноменальний смiливець i дивак, або ж ... Хтозна. Та як би там не було, в'язнi мали не тiльки втiшений курецький голод, а й втiшену душу. Вони бачили л ю д и н у в пеклi! Одного дня Пх водили голитися. Це була досить довга й досить цiкава процедура, що розважила очманiлих людей; цiкавiсть же ПП була головне в тiм, що люди мали змогу трiшки подихати кращим повiтрям, анiж в камерi, Пх брали з камери партiями по сiм чоловiк i водили до голярнi. Голярня та була в цiм же таки коридорi, в спецiально пристосованiй мiленькiй камерi, - пристосованiй для такоП мети ще тодi, коли ця тюрма будувалася. Андрiй був у першiй сiмцi й iшов до голярнi не без цiкавостi - йому хотiлося подивитися в люстро й гарно поголитися. Вiн знав з колишнього свого досвiду, що в голярнi К велике люстро (як i в кожнiй путнiй голярнi), досить вигiднi крiсла й що голять там бритвою. Але, гай-гай! Голярня таки була в тiй самiй камерi, що й ранiше, але нiякого люстра там вже не було, як не було й нiяких крiсел, лише довга дерев'яна лава. I голили там зовсiм не бритвою. Власне, там взагалi не голили, а стригли обличчя машинкою. НайприКмнiшим у всiй тiй процедурi було чекання. Через те Андрiй присiв на лаву самий останнiй. Голив, чи стриг, якийсь молодий, зовсiм мовчазний жид, фаховий голяр, але в Кжовськiй унiформi, а Андрiй сидiв i спостерiгав. Кiмнатка була зовсiм манюсiнька, але чиста, затишна й чепурна. Пiдлога, вистелена кахлями, блискотiла. Стiни недавно побiлено й розмальовано альфрейником в гарний вiзерунок... Власне, то не вiзерунок, то була якась чарiвна веремiя зiрок синювато-сiрого й бiлого кольору, малих, i великих, i .середнiх, i зовсiм манюньких, i крапок сiрих i бiлих, що клубочилися туманностями, як на космiчному Чумацькому Шляху. Андрiй дивився на стiну, як на рiздвяне небо, й дивувався - кому це прийшла до голови така трагiчна iдея отак розмалювати стiни в такiм жахливiм вертепi та й водити нещасних людей на те чудесне малювання дивитися. Ось в цiм найбiльша жорстокiсть тюремноП адмiнiстрацiП, а не в тiм, що вона нищить найменшi прояви естетичного в тюремному оточеннi в'язня! В кiмнатцi, крiм зорь, ослона, стiльця, на якому сiдав той, кого стриглось, крана в стiнi, лампки в стелi й машинки в руках стрижiя, бiльше нiчого не було. Нiчого такого, чим би можна зарiзатися або вбитися, нiчого, що можна б вжити як зброю. Голяр стриг своПх "клiКнтiв" досить недбало, безцеремонне, так, як стрижуть баранiв, лишаючи смуги й кущi волосся або немилосердно скубучи машинкою. Голяр нiчого не говорив до в'язнiв, в'язнi нiчого не говорили до нього. Мовчки зайшли, мовчки й вийшли. Лише сичали або кривилися пiд час операцiП. Пiсля першоП партiП пiшла друга, третя... Так, поки "поголилися" всi. В камерi Андрiй ще довго бачив зорi - вiн дивився на стiну, оздоблену безлiччю роздушених блощиць, i зорi пливли й крутилися цiлою вiхолою - вже нiяких блощиць не було, лише самi зорi, зорi... День, коли Андрiя мали-таки викликати на допит, все ж наближався. Багато разiв грюкнув засув, багато разiв стрiпнулися нерви в чеканнi, що ось-ось його покличуть. I все марно, вся внутрiшня змобiлiзованiсть була нi до чого. Але було безсумнiвним, що той момент таки прийде й те станеться. А тим часом iнших брали одразу "на конвейКр" i одразу ж "кололи" немилосердно. Так взяли в перший же день директора Iнституту фiзкультури Бунчука й iнспектора мисливства Iванова, i в перший же день один i другий пiдписали найганебнiшi протоколи своПх "злочинiв", а потiм плакали в камерi ревно, а з них слiдчi домагалися все нових i нових свiдчень. Бунчук "признався" в приналежностi до терористичноП органiзацiП фiзкультурникiв, яка мала на метi вбити секретаря КП(б)У Косiора, i завербував (тобто зачислив на вимогу слiдчого) до тiКП органiзацiП всiх своПх викладачiв, всiх видатних дiячiв з галузi фiзичноП культури й спорту i так рiзних знайомих. В результатi вийшла iмпозантна контрреволюцiйна органiзацiя з ним - Бунчуком - на чолi, i тепер вiн пiд режисурою слiдчого укладав програму й статут тiКП органiзацiП. Щось подiбне було й з Iвановим, але цей "завербував" усiх мисливцiв i рибалок. Камера потiшалася з пригод цього Iванова в бiльшiй мiрi, анiж з пригод бiдного Аслана, чесного чистiя черевикiв. Цей наПвний, i щиросердний, i вкрай геть розгублений Iванов розповiдав про все. Прийшовши з чергового допиту, Iванов спершу iстерично вiдсапувався й вiдплакувався, а тодi комiчно починав оповiдати про своП всi "контрреволюцiйнi" походеньки, про своП карколомнi терористичнi плани й замахи, про фабрикування бомб з пляшок i пiроксилiну, про корективи, якi вносив слiдчий в його убогi знання з галузi пiротехнiки та з галузi саперного пiдривного дiла. Найвирiшальнiшу роль у формуваннi його "контрреволюцiйного" свiтогляду та цiлоП контрреволюцiйноП органiзацiП вiдiгравало все те ж мармурове прес-пап'К в руках хороброго й безжалiсного слiдчого. Так плинув час, як суцiльна стрiчка химерного конвейКра. Але кожний день i кожна година того часу не пропадала для Андрiя марно - все вiн бiльше й бiльше пiдковувався, як то кажуть, "на всi чотири ноги", мовби проходив спецiальний курс попереднього вишколу, приготування до наступного тяжкого iспиту. Вiн уже знав - з розмов досвiдчених арештантiв - весь процесуальний та карний кодекс, всю термiнологiю слiдчих, весь порядок i специфiку слiдства, знав, що таке "протокол обвинувачення", й його роль, й його властивостi - властивостi гуми. Знав, що таке "двохсотка". Знав, як мусить виглядати, згiдно з законом, "дiло" й як треба пiдписувати, щоб убезпечитися вiд провокацiП, кожну сторiнку окремо й пильно закреслювати всi порожнi мiсця. Знав про право в'язня вимагати ознайомлення з матерiалами "дiла" та про право вимагати очних ставок з рiзними "свiдками". I, нарештi, знав найголовнiше - що тi всi знання й тi "права" абсолютно нi до чого, вони нiчого не вартi, бо весь процесуальний та карний кодекс регулюються й коригуються палкою в "залiзних Кжовських" руках першого-лiпшого слiдчого. Щодо тактики слiдчих, то та тактика полягаК нiбито в тiм, щоб людину одразу приголомшити криком, фантастичними погрозами й весь час тиснути на неП, не даючи опам'ятатись - чим слабшi нерви в людини й чим вона примiтивнiша, тим швидше вона здаКться, "колеться". Але в мiру спротиву людини натиск на неП все посилюКться, прикладаються до неП руки, й палки, й всi знаряддя "впливу", стремлючи до тiКП самоП мети - "розколоти". Та все впоюКться Пй думку, який вона злочинець. За якийсь час людина здебiльшого дурiК й вже сама не певна, чи не робила вона справдi тих злочинiв, якi Пй закидаКться. Фiзичний "вплив" i невблаганна логiка - "признаКшся - житимеш, як розкаяний, не признаКшся - вмреш, як принциповий ворог!" - довершують справу, людина "колеться". "БiтiК опрКдКляКт сознанiК!" Одного дня вранцi до камери влетiло п'ятеро людей у бiлих халатах i звелiли всiм пiднести руки вгору, обшукали кожного й 'звелiвши роздягтися зовсiм догола, цебто скинути й труси, вигнали в коридор, а з коридора наглядач i черговий корпусу загнали Пх до тiКП маленькоП кiмнатки, де була голярня. В цiй кiмнатцi, збитi, як сiрники в коробочцi, вони мусили чекати кiнця трусу. Такий трус вряди-годи нагло отак впадав на ту чи iншу камеру - шукати "заборонених" речей. Причому, те шукання було настирливе й зворушливо пильне: обмацували всi рубцi й вузли на одежi, пороли черевики, длубалися в пiдлозi, часом навiть зривали плiнтуси, тих "заборонених речей" шукаючи. До заборонених речей належали: насамперед, голка, яку в'язнi називали "господиня", а так як в'язнi примудрялися робити "господинь" з цвяшкiв i навiть iз зубчикiв гребiнця, то цвяшки й гребiнцi теж були забороненими речами. Але арештантський генiй безсмертний i з бiса винахiдливий - не мавши цвяшкiв i гребiнцiв, в'язнi все-таки робили голки й нитки й шили, латаючи своП попрiлi лахи, - голки вони робили з... звичайних сiрникiв! а нитки - розсмикуючи подiл сорочки а чи рушник, а найчастiше - розпускаючи шкарпетку. Це безмежно ускладнювало тюремникам проблему боротьби з "господинею", бо ж анi сiрники, анi шкарпетки, анi сорочки поки що ще не входили в номенклатуру заборонених речей, зазначених в правилах тюремного розпорядку (в своКрiднiй тюремнiй конституцiП, в найважливiшiм документi краПни соцiалiзму, пiсля основноП КонституцiП СССР). Ця конституцiя номер два, пiдписана самим начальником УГБ НКВД СССР та "залiзним наркомом" НiколаКм Њжовим, висить на дверях (але не в камерi, а чомусь в голярнi! Бо в камерi, бач, в'язнi можуть ПП скурити!) Але генiй тюремникiв теж настирливий - вони не вiдбирали шкарпеток i сорочок, нi, вони шукали, саму "господиню", зроблену хай i з сiрника, i шматочок нитки, як речовий доказ, а тодi карали винуватця, порушника конституцiП. Найчастiше ж карали всю камеру, бо винуватець не зголошувався, спiвкамерники ж його не видавали, а "стукач" прогавив або боявся смертi в парашi. До заборонених речей належали ще будь-якi шматочки скла, бо ними можна перерiзати артерiП й утекти в смерть, тим самим уникнути слiдства та позбавити втiхи тюремного ката або й слiдчого перервати тi артерiП жертвi власними руками. Також до заборонених речей належать шматочки олiвця та клаптики паперу, рiвно ж як забороненi не тiльки книжки й газети, а взагалi будь-що друковане чи писане, хай це буде просто старий i брудний клапоть газети, а чи лист... Ось чому шукачi заборонених речей так пильно перемацують рубцi й вузлики на одежi та довбуться в пiдлозi й за плiнтусами. Вони шукають зовсiм манюсiнькi речi, а насамперед - вони шукають голку, арештантську "господиню". З тих усiх трусiв в'язнi смiються, бо, попри всю пильнiсть ловцiв "господинi", все ж таки в кожнiй камерi К справжня голка (а часом i не одна), шматочок бритви-"жилКтки", а шматочок осердя олiвця то вже напевно. I нiякий генiй тюремних аргатiв не в силi того осердя знайти. Там, в камерi, аргати в бiлих халатах потрошили лахи, а тут люди сидiли голяком i нудились. Аж ось вiдчинилися дверi - i всi зiтхнули: нарештi Пх поведуть назад i вони зможуть повдягати своП труси а чи ганчiрки, призначенi виконувати роль трусiв. Одначе Пх не повели нiкуди, тiльки забрали Андрiя: черговий корпусу довго роздивлявся голих людей i нарештi зупинився оком на ньому: - Давай за мною! "От i прийшла нарештi моя черга!" - Але ж я голий, - сказав Андрiй в коридорi черговому. - Ну й дуже добре, - вiдповiв апатично черговий, позiхаючи. - Менше роботи... Одягатись там ще та роздягатись... - I то правда. I вони пiшли. Андрiй не мав нiчого проти того, щоб з'явитися до слiдчого в виглядi прапращура Адама. Навiть коли б там була та скажена фурiя НечаКва! Навiть коли б всi фурiП (а тут Пх, мабуть, не одна!) стояли в усiх коридорах i на сходах i дивилися. Вiн би зцiпив зуби й так матерував, зухвало, презирливо. "Чорт з вами з усiма!!" Складений вiн добре, горба не мав, клишоногим не був, а головне - вiн не вiдповiдав за свiй вигляд в цiм вертепi, то й не соромився його перед прямими винуватцями своКП бiди. Але Андрiя на цей раз ще не поведено до слiдчого, а заведено до тюремноП вартiвнi, в якiй його першого дня обшукувано та стрижено. Тут йому дали в руку перо, пiдсунули якийсь папiрець i сказали - "Розпишись!" То був стандартний папiрець з друкарським надруком, з великими пропусками, а потiм тi пропуски хтось записав чорнилом. Андрiй став читати, але тi, що сидiли за столом, i тi, що товпилися навколо, пiдганяли його, квапили - "Давай жiвКй! ЧитаКш ще там... Грамотний!" Одначе Андрiй все-таки папiрця прочитав, перш нiж його пiдписувати, не звертаючи уваги на всi пiдганяння. В тiм папiрцi стояло: "ПРОТОКОЛ ОБВИНУВАЧЕННЯ". А далi пiд цим заголовком говорилося, що громадянин такий ось (iм'ярек) притягаКться до карноП вiдповiдальностi за контрреволюцiйну, антисовКтську дiяльнiсть, а обвинувачуКться по статтi 54-й т. зв. Карно-Процесуального Кодексу УССР, пп. 2, б, 8, 10 i 11, про що йому, громадяниновi такому, й доводиться до вiдома. В кiнцi стоПть рядок про те, що цей протокол обвинувачення читав - (пiдпис). - Слухайте, - сказав той, що папiрця пред'являв (мабуть, спiвробiтник головного управлiння, а не службовець тюремноП канцелярiП), грубо, але в той же час тоном умовляння: - Не клейте дурня й пiдписуйте. Це ж тiльки пред'явлення вам обвинувачення. Тут же не сказано, що ви згоднi, а що тiльки ви оце прочитали. Вам дали, а ви прочитали! Ясно? Щоб потiм не сказали, що ви не знаКте, за що вас тримають у тюрмi, що вас не повiдомили й ви не могли захищатись... Це тiльки обвинувачення, а ви будете боронитись... Останнi слова були сказанi з ноткою iронiП. Взагалi, було видно, що оце умовляння службистовi доводиться повторювати дуже часто, бо завчив, як папуга. Напевно, переполоханi й геть збитi з пантелику, а надто заляканi отакими формулами та пунктами обвинувачення, ув'язненi недуже охоче цей папiрець пiдписують, боячись провокацiП, i треба на них кричати або умовляти. I от службист хапливо умовляК Андрiя, хоча Андрiй зовсiм i не збираКться "клеПти дурня". Вiн прочитав, не кваплячись, папiрця вдруге, кров ударила до голови, товклася в скронi й заважала тверезо думати, вимагаючи того папiрця отак подерти геть на дрiбнi шматочки. Але вiн не подер, а взяв спокiйно ручку й розписався там, де належалось, лиш не так, як належалось, а як вважав за потрiбне: "Це пред'явлене абсурдне обвинувачення читав" - (пiдпис i точна дата). - Що ж ви лишите!? - похопився й закричав службист. - Ваше ж дiло виправдовуватись "там", а не переробляти обвинувачення "тут"! - От я й починаю виправдовуватись, - спокiйно промовив Андрiй, поклавши ручку. - Таж так не можна! Ви ж не маКте права! Ви мусите не забуватись!.. - Добре, - сказав понуро Андрiй. - А тепер ведiть мене до слiдчого чи до того, хто це обвинувачення писав. В цей час задзвонив телефон. Черговий корпусу зняв рурку, послухав, дивлячись на Андрiя; а тодi закрив рурку долонею й спитав: - Як твоя фамилiя? Андрiй назвав. - Добре, - сказав черговий у рурку, - в порядку!.. За пiвгодини?.. Њсть! - послухав ще трохи (в рурцi клацало й бубонiло), сказав наостанку з веселою iронiКю: - "Так точно!" - й почепив рурку. Потiм дивився на Андрiя якусь мить i напружено щось думав. Те думання закiнчилося наказом оперативниковi, показавши на Андрiя: - Давай в "брехалiвку". I Андрiя поведено в якусь "брехалiвку" голiсiнького. Наскiльки Андрiй зорiКнтувався, це все мало би означати, що його вимагав слiдчий привести за пiвгодини, а черговий в своКму вiчному поривi, згiдно з наказом начальства, кожну справу засекречувати, вирiшив за недоцiльне повертати Андрiя до камери по одежу, щоб вiн не бачив, що там в цей час робиться, як там ловцi в бiлих халатах потрошать лахи, а так само вважав за недоцiльне повертати його до товаришiв, замкнених в голярнi, i тому вирiшив спровадити до "брехалiвки", куди, напевно, принесуть i одежу. А втiм, шляхи думок, намiри та домисли усiх цих його опiкунiв зрештою темнi й нiкому невiдомi. Як невiдомо, що насправдi означаК та "брехалiвка" та яка в дiйсностi ПП функцiя по вiдношенню до кожного в'язня, в неП вкиданого. Одно знав Андрiй твердо й чiтко, що, попри все таке, часом кричуще безглуздя, в цiй установi одначе не буваК речей, роблених так собi, жарту ради, що у всьому К своя логiка. Оперативник звiв Андрiя в самiсiнький низ, вiдкрив якусь камеру, наповнену сопухом i сизим димом, за яким нiчого не було видно, лише суцiльну стiну стоячих людей, i впхнув туди Андрiя. Ледве впхнув... Уже з того, що люди тут були не голi, а одягненi, можна зрозумiти, що вони тут тимчасово, здебiльшого привезенi з iнших тюрем. Коли хтось каже образно про кiмнату, про театр чи про вагон трамвая, що там було повно людей, як "у дiжцi оселедцiв", то навряд чи такий чоловiк зможе мати вiрне уявлення про "брехалiвку", в якiй опинився Андрiй Чумак. Ця камера таки д i й с н о була натоптана бiдолашними людьми, немов дiжка оселедцями. Аж здавалося, що тi люди геть позлипалися й вже Пх годi так просто порозлiплювати. Хтось десь стогнав, хтось десь хрипiв розпачливу лайку, роздавлюваний людським пресом, але на те нiхто не реагував всерйоз - кожен оберiгав своП власнi ребра вiд катастрофи, а хтось з того приводу скалозубив: - От, брат, олiйниця!! Терпи, козаче, зараз полетиш на небо та й похвалишся Боговi, як треба олiю бити!.. Чоррт! Ногу, ногу, товаришi... людоньки добрi!.. На Андрiя нiхто взагалi не звернув уваги, кожен був зайнятий собою. Та й не бачив його нiхто, крiм ряду переднiх, а цi переднi, далебi, забагато бачили всього, щоб ще реагувати на якогось там, хоч би навiть i зовсiм голого, чоловiка. Андрiй просунувся попри дверi трохи вбiк, до величезноП парашi й там став. На вiковi парашi (а та релiквiя була завбiльшки з цистерну -велика залiзна дiжка з вухами, накрита масивним залiзним вiком) стояло троК людей, мов на трибунi. Помалу Андрiй здерся теж на вiко й став четвертим на трибунi. Як тiльки Андрiй опинився на трибунi, десь в далекому кутку камери вибухнув смiх i почав швидко, ривками поширюватись, мов пожежа. За мить вся камера гомерично реготалася. Смiх заразливий. Тi, що недавно пищали й лаялися одчайдушне, стиснутi людським пресом, теж не могли втриматися й пересновували свiй стогiн корчами смiху... - Хлопцi! Янгол з неба!.. - Ха-ха-ха-ха!.. Га-га-га!.. Та ти що, чоловiче, штани продав чи пропив? Га?! - Агов, земляк! Ти з неба чи на небо?.. - На небо, -сказав Андрiй апатично, зовсiм не здивований загальним психозом шибеничного смiху. Це нормально.. Хоч на здоровий розум нiби й не було нiчого смiшного в тiм, що в камерi з'явилася гола людина, але в дiйсностi це таки великий привiд для смiху. Його взяли за людину, щойно приведену з волi. Серед сiроП, як земля, саламахи Андрiй кидався в очi своКю свiжою, бронзовою шкiрою, нiби його щойно забрали з пляжу, вiд вигод вiльного життя. Ось в цiм i була причина смiху... Людям взагалi властиво: хорим - заздрити здоровим, слiпим - заздрити видющим в'язням -.заздрити вiльним... А коли об'Ккт заздрощi урiвнюКться бiдою до однакового становища - це весело. Але в'язнi потiшались, мабуть, не так над ним, як над ким iншим, а може, й над самими собою. По камерi лiтали ядернi фрази, уПдливi дотепи, саркастичнi словечка - люди ними перекидалися, немов м'ячами, з кутка в куток i перекочували з кутка в куток хвилi смiху, що то притихав, то знову спалахував. - З неба...Ха-ха-ха!.. - I що ж там на небi думаК святий Петро? Ми ось стоПмо до нього в чергу... - це хтось з найдальшого кутка. - Пiшов з ключами до коменданта, - бовкаК iнший з другого. - Житлоплощi в раю забракло для нас... - додаК третiй i закiнчуК розпачливо: - Пiшов питати, чи дозволить слiдчий i там органiзувати "брехалiвку"... Поскалозубивши, помалу затихли. Про Андрiя теж забули. Так ось це вона й К, та "брехалiвка"! Перед очима була так звана загальна камера, льох, натоптаний людьми вщерть. Нормально в такiй камерi мусило б бути 15 - 20 чоловiк, а було в нiй тепер щонайменше 300 осiб. Тут були люди трьох поколiнь - старi, середнi й зовсiм юнi. КожноП хвилини когось приводили, когось виводили. Причому, процедура приводження