оло стаК чужим?
   Марiйка кивнула.
   - Трiшки моторошно,- провадила далi Мигельська.- Видко, в нас
залишилося щось вiд наших давнiх предкiв, на очах яких почав мiнятися
клiмат. Взагалi осiнь поспiль зворушлива. Бабине лiто, журавлi, пожовкле
листя, гудiння вiтру в коминi, перший снiг... Люди в цю пору бiльш
зiбранi, уважнiшi до всього навколишнього. Так, так. Менi завжди хочеться
про це написати. Я пiду, товариство. До побачення.

   Я провiв поетесу до виходу i замкнув дверi на ключ.
   - Так би кудись пiшла,- сказала Марiйка.
   - Кепсько ти виглядаКш, дiвчино. Потерпи.
   - Я майже здорова. Прокопе. Поведи мене знаКш куди: на цвинтар.
   Я посмiхнувся:
   - Ти ж не хотiла б мене там бачити.
   - Пiдемо? Дивись собi у вiкно, поки я вдягнуся.
   - Не натвори лиха, лежи.
   - Ну не переч,- попросила вона.- Я здорова. I ми з тобою ще нiкуди не
ходили. Ти сам милуКшся свiтом божим. Та, правда, ти ж егоПст...
   - Облиш цi концентрованi характеристики. ЕгоПст, авантюрист, мракобiс!
Може, просто дивак? Чи людина зi страху, як казав Микола Павлюк. Люди зi
страху - це створiння неволi, до певноП мiри дон-кiхоти, частiше
терпеливцi, зрiдка бунтарi. Словом, нинi вони в однiй личинi, завтра в
iншiй. Та причиною цього К не безхарактернiсть, а безвихiдь, яка штрикаК
то косою, то вилами, замахуКться то цiпом, то арканом.
   - Це називаКться "хамелеон".
   - Так? Почекай, ще щось мав сказати i забув.
   - А може, це викрут? Я готова. Прокопе. Йдемо?
   Потiли дахи, в ринвах чулося поцюкування крапель. З пiдворiття в
напрямку до РинковоП площi вели розпливчастi слiди МигельськоП. Небагато
минуло, як я починав спочатку. I ось я в гiршому станi, нiж був.
   - Пiдемо туди,- показав я в протилежний до слiдiв МигельськоП бiк.
   - О, ти i в цьому вiрний собi! - засмiялась Марiйка, збагнувши, що мене
вабить пройти незайманим тротуаром.
   - Я забобонний.
   - Даю слово, що ти що-небудь вигадаКш на цвинтарi.
   - Можливо.

   - Про що ти думаКш?
   - Про революцiю.
   - Ха-ха!
   - Не.вiриш? От ви, Пй-богу! Рiвно два роки тому я йшов на розмову зi
статуКю Франца-Йосифа, признався однiй дiвчинi, а вона насмiялась. А я
казав правду.
   - Що то була за дiвчина?
   - ЏП звали Ревекою. Вона наклала на себе руки.
   - Хтось скривдив?
   - Доля. Жахгубити себе нi за що. I жахливий суд людини над людиною.
Чому бог час вiд часу не дозволяК злочинцям карати себе самих?
   Вiн став втикати голку в очнi ями.
   Не слiд,- кричав вiн,- видiти очам тим
   Нi мук моПх, нi вчиненого зла..." 41
   41 Монолог Едiпа з трагедiП Софокла "Цар Едiп".
   - ПолiцаП iдуть, Прокопе.
   - Вiзьми мене пiд руку.
   Так, мучачись не раз,- багато раз
   Вiй протикав орбiти, i з очей
   Стiкала кров на бороду його
   Не краплями,- а струмiнь проливний
   Червоно-чорний полоскав ПП... 42
   42 Там же.
   ПолiцаП позирнули на мене з зацiкавленням. Я був одягнений у стару
куртку i, мабуть, здавався набагато старшим за Марiйку. Минувши нас, вони
обмiнялися веселими реплiками. Човгання Пх чобiт раптом припинилось. Я
оглянувся. Вони стояли, дивлячись нам услiд, немов побившись об заклад, що
ми не батько й донька. Я й сам почував себе нiяково з цiКю юною лебiдкою.
Що вона в менi побачила?! Як лишень я буду за це розплачуватись?..
   На моКму обличчi, певно, проступили в цю хвилину старечi тiнi, як
бувало в Тодосiя, бо Марiйка запитала:
   - 3 тобою щось негаразд. Ти нiби хворий?
   - ПолiцаПв злякався,- вiдказав я.
   Вона похитала головою.
   - Нi, коли ти так швидко вiдповiдаКш - кажеш неправду. Я вже
переконалася. Це було, коли ти розмовляв з Зоряною Мигельською. Виходить,
у тебе К звички, ти не абстрактний продукт суспiльства.
   - ПомиляКшся, це автоматизм.
   - У деталях людського життя багато поезiП.
   - У них все - поезiя. Але нинi деталi поспiль стандартнi.
   - Не сперечайся, колорит у характерах завсiди буде iснувати.
   - Дiвчинко! - вигукнув я.- В тому-то рiч, що цей колорит нищать
злигоднями i неволею. Це перший крок до того, щоб знебарвити i вихолостити
народ.
   - Менi завжди хочеться запитати тебе,- сказала Марiйка, помовчавши,-
чого та уникаКш нацiоналiстiв. Я бачу з твоПх мiркувань, що тебе болить те
саме, що i Пх.
   - Мене душить недоля народу, а Пх що болить?
   - Тим паче.

   - Ось i цвинтар,- сказав я.
   Марiйка всмiхнулася i тiснiше притиснула до стану мою руку.
   - Ми проходили мимо будинку пiр року,- сказав я.- Ти не помiтила, в
якiй позi був Хронос?
   - Нi. А що?
   - Менi здалося, що його здерли.
   - Не може бути.
   - Тодi його треба зняти.
   - Навiщо?
   - Бо плин часу для Львова зупинився.
   - Ти сердишся, що ми йдемо на цвинтар?
   - Я давно про це мрiяв.
   - То в чому рiч? Га, Прокопе?
   - Зима.
   - Зима,повторила Марiйка.- А ми не першими прийшли на цвинтар. Дивись,
скiльки слiдiв.
   - Це розлученi небом прийшли змiтати снiг зi своПх близьких. Яка
зворушлива турбота!

   - Ти бував на львiвському цвинтарi?
   - Нi.
   - Вiн один з найбагатших у Њвропi.
   - Коли ми хоронили Кривов'яза, я подумав, що цей цвинтар, мабуть,
найхарактернiший тим, що в кожному кварталi можна провести чiтку лiнiю мiж
могилами багачiв i бiднякiв.
   - Чого ж ти кажеш, що не був тут?
   - Я хотiв почути, чим ти мене здивуКш. Тепер слухай: це один з
найнещаснiших цвинтарiв у Њвропi. Його пограбували. Ти зараз побачиш. З
гробiвцiв познiмали плити i потрошили черепи в пошуках за золотими зубами
i перснями; мармуровi плити повивозили до Варшави; мiднi хрести i
пiдсвiчники перелили на гарматнi гiльзи. Iнше: спитай, де могила Павлика,-
тобi нiхто не покаже Я можу назвати пiвсотнi прiзвищ визначних людей,
могили яких зрiвняли з землею. Якщо дiти не пiклуються про збереження
пам'ятi своПх батькiв, то вони будуть поганими батьками. Але ж дiти не
мають змоги це робити, бо оплакують свою долю. Буваючи на цвинтарi, ти
легко можеш зробити висновок про те, куди поспiшаК цивiлiзацiя. Якщо ПП
слiдiв тут немаК, то вона поспiшаК до гробу.
   - Але тут повиннi бути люди, якi мають доглядати пам'ятники.
   - Њ. За господаря недавнiй комендант ПетрушевичевоП резиденцiП.
   - Це до прикростi символiчно, сказав би Прокiп Повсюда.
   - Той тип постачаК служанок польським офiцерам,- додав я.- Зате вiн i
йому подiбнi рiжуть патрiотiв: "Знести пам'ятник Мiцкевичу". Чи знають
вони, що Мiцкевича звеличили украПнцi Попiль i Паращук? 44
   44 Автори пам'ятника А. Мiцкевичу у Львовi.
   - Могила мого батька,- сказала Марiйка.- Боже, справдi нема
пiдсвiчникiв.
   Од пiдсвiчникiв залишилась тiльки масивна залiзна плита з
медальйончиком. РельКф зображав низьку вiзерунчасту вазу, на якiй сидiв
дикий голуб. СвоКрiдний натяк на скороминучiсть життя. Хтось ушанував
галицького депутата: овальний порцеляновий портретик видовбали.
   Марiйка молилась, склавши руки на грудях. Вона скидалась на ангела.
   - Я йому розповiла про нас,- сказала Марiйка потiм, по дорозi з
цвинтаря.- Не будеш сердитися?
   Вона вся немовби свiтилася, погляд став лагiдний i покiрний.
   Ось i на тому свiтi зможуть рядити, яке спокутування накинути на мене
за грiхи. А скiльки я ще ряситиму ними!..
   Зачесала шарга з дощу i снiгу. На каштанах пiдмокала кора i збиралась
брижами вiд холоду. Я зупинився пiд яблуневою гiлкою, що звисала через
штахети Було дуже багато бруньок. Можна на той рiк чекати вiд садiв
великого врожаю. Взагалi земля жадаК родити, адже шiсть рокiв ПП топтали i
рвали вибухами, шiсть рокiв вона тужить за хлiборобськими руками. Вона
хоче розгорнутися перед зором шовком жита, теплими смугами наповненого
бджолиним гудiнням картоплиння, розлитися навколо бiлою росою гречаного
солодкого цвiту.
   - Якби ти нiкуди не йшов вiд мене! - мовила Марiйка.
   Я подумав, що життя мусить полiпшитися. Може, менi вдасться заробити
грошей i сплатити ту чортову контрибуцiю? Чи я до самоП смертi маю нести
каторгу? Схоже на те, що бог вiйни вирiшив мене не одним, то iншим
способом звести зi свiту. Навiть у мирний час не хоче поступитися. А якщо
це означаК, що буде нова свiтова вiйна? Не може бути, щоб мене випадково
так обплутало...
   Гривастюк... Хто б додумався зробити забутий у бузинi бункер могилою?
Як вiн тонко зiграв на скрипцi вiку! Ось вiн передi мною. У вишиванiй
сорочцi, в зеленому капелюсi, простакувато вдоволений, невибагливе
спокiйний, щиро вiдкритi зiницi легко плавають пiд сивiючими бровами,
повторюючи: "Гай-гай.. Тож маКмо в Галичинi свою рiдну владу. Дочекалися.
Довго чекали, дуже довго..."
   - Ти якийсь млявий,- каже Марiйка.- Бiльше на цвинтар не пiдемо.
   - Все-таки добре, що я заволодiв бункером.
   - Бункером?
   - Так."Слава богу, це всiх бентежить".
   Марiйка запитливо-сумно поглянула на мене i знизала плечима.
   - Ще ти щось згадуКш.
   - Село, свою хату.
   - Продовжуй.- Марiйка очiкувально стулила губи.
   - Та бiльше й розповiдати нi про що.
   - Не хочеш? - тихiше мовила вона.- I не треба.- Згодом крадькома
зиркнула, твердо, зi злою радiстю додала: - Я люблю тебе i любитиму.
   - ПроПдемось трамваКм?
   Вона стрiпнула вiями, усмiхнулась:
   - Такi ви - зi страху.
   Ми висiли аж на Гетьманських валах. Я пообiцяв прийти ввечерi.

   У Святоюрському храмi гримiла вiдправа. Я скосив очi на статую
змiКборця i став пiднiматися сходами до дверей. Зверху могутнiм водоспадом
на мене лився церковний гiмн. Мене заслiпило сяйво царських ворiт, я
знiчено притулився плечем до колони, забувши перехреститись, i мене зокола
заштрикали похмурi погляди. Я заворушив губами, нiби шепочу молитву.
   А господь торжествував, усвiдомлюючи свою вседолаючу мiць. Перед ним
раз у раз падали ниць, попереду я не бачив жодноП гордо пiднятоП голови.
Очi, висушенi демонiчним переобтяженням уяви, повзали, як липучi мухи,
шукаючи, хто приховуК своП провини перед богом. Для цих очей невиннiсть
видалася б грiхопадiнням, бо тут падiння було гiднiстю.
   Я нишком спостерiгав жебракiв, сповитих у чорнi шалi вдiв, юнакiв i
дiвчат з чорними жалобними стрiчками на рукавах, зморщеними, мов порхавки,
дiдiв, прилизаних батькiв i виснажених матерiв. Цi люди не могли не бути
рабами, i чиПми рабами вони не були б, усе будуть змагатися в покiрностi i
шпигуватимуть одне за одним.
   Коли весь собор падав навколiшки, я подався за колону i тихо вислизнув
надвiр. Проколовши списом дракона, на мене звисока дивився святий. Вiн i
не здогадувався, що в нинiшнi часи його прикладовi грiш цiна. Вiн рвався у
небеса на здибленому конi, не вiдаючи, що дракон тепер отримав право
громадянства. I взагалi - яким недоречним виглядав надi Львовом увесь у
поривi й вiтрi пристрастей Святоюрський храмi Це була симфонiя занепаду. Я
пiшов на горб. Кручено падав снiг, нiби його колотили звуки з собору. В
головi моПй чогось усе пiшло обертом, i мене почало тягнути за рухом бiлих
схрещених мечiв. Я вiдступив вiд обриву й несподiвано побачив Павла
Ганиша. Власне, я сюди й пiднявся, щоб його побачити, але нiяк не
сподiвався, що вiн вийде з собору пiд час вiдправи. Вiн був з непокритою
головою, в чорному ретельно випрасуваному вбраннi, на лiвому рукавi
полискувала крепова стрiчка. Вiн був iншою людиною. Я навiть завагався, чи
це вiн. Тiло його злегка пружинило, вогкi чорнi очi дивилися весело, майже
щасливо.

   - Привiт, Повсюдо,- сказав вiн спокiйно, без радостi й здивування, що
зустрiвся зi мною.

   - Здоров, Павле.
   - Вийшов на хвильку подихати. Сьогоднi я взяв од хористiв те, чого
добивався.
   - Чудово спiвають.
   - Скiльки це менi коштуК!
   - Ти, брате, змiнився,- сказав я.
   - Почуваю себе чоловiком.
   "Ось воно як!" Я спiвчутливо запитав, по кому вiн носить жалобу.
   - По Володимировi Кривов'язу,- вiдказав Ганиш, i вiдказав не те що
крiзь зуби, а так, наче язик його був зшитий з золотих ниток.- Як
поживаКш?
   - Сам знаКш, як у мене буваК: тиждень голодую, день вiдгодовуюсь.
   Павлiв погляд блукав мiж будiвлями ГородецькоП, i менi здалося, що вiн
не слухаК.
   - Що Олекса поробляК?
   - МаК по горло роботи. Талановитий хлопець, тут одразу запримiтили.
   Менi ще можна було уявити Олексу в чорному костюмi з нашивкою на
лiвичцi, та уява моя несподiвано зледачiла. Мабуть, я iз заздрiстю ще
подумав: "Стати чоловiком - це стати над людьми". На жаль, у мене нема
хисту нi композитора, нi художника. Можливо, i я змiг би жахнути рабiв.
   Ганиш ще трохи постояв, коротко вiдповiдаючи на моП запитання. Я,
звичайно, чекав вiд нього цього холодку, але кортiло пересвiдчитись.
Вiдступаючи i поправляючи рукою зачiску, вiн кинув:
   - Заходь. Нам з Олексою дали по кiмнатцi,- вiн показав на монастир при
храмi.- Тiсно, але затишно.
   I покинув мене не прощаючись. Я вирiшив позичити грошей у когось
iншого.
   _
   IX_
   Я виПхав до Перемишля вночi, а вдосвiта був уже пiд фортецями. Але тут
менi трапились балакучi хлоп'ята, якi справили мене за мiсто, докладно
пояснивши, яким мостом переходити Сян.
   Я не досить тямив, що таке табiр. До того мене збаламутило iнше.
Перемишль - це замки i твердинi. Я покладався на iсторiю, адже всi цi
споруди нинi переосвяченi в тюрми. У льохах Львiвського арсеналу страждали
козаки i гайдамаки, в Петропавловцi сидiв Чернишевський.
   Покутський розшукав на фортечнi грати таку сталь, яка варилася тiльки
один раз, причому рецепт i сталевара з певних мiркувань знищили. Двi
тонесенькi пилочки ми вклали у звичайнi курячi яйця, мистецьки з'Кднавши
плiвку i шкаралупу. Я страшно обурився, почувши, що табiр - це огороджене
колючим дротом поле з землянками.
   Розстебнувши Грушевичiв плащ, я дiстав з внутрiшньоП кишенi грошi. Мав
кiлька марок на прохарчування, але хлоп'ята пiд замком Казимира Великого
розповiли менi дещо про начальника табору, вiдставного полковника,
чутливого до чарки, i я купив пляшку горiлки й рушив до вкритого червоною
бляхою будиночка на перемишлянському Пiдзамчi; над будиночком, нiби
пiдхоплена вiтром перепиранка, лiтала голубина зграя.
   Була гарна зимова днина, якась сонно незворушна й iскриста, нiби
Марiйка в приступi меланхолiП. Я вiдчинив увiнчану дерев'яним хрестом
хвiртку. Прошумiвши на купi золотистоП соломи, до мене кинулись собаки. Џх
було аж четверо. Вони зупинилися крокiв за три вiд мене i забликали очима.
Сука завбiльшки з добре телятко, випроставши м'якi переднi лапи i
прогнувшись у крижах, лизнула повiтря i сардонiчне засмiялась. За нею
засмiялися iншi члени сiм'П, i менi стало моторошно вiд Пх майже людського
смiху - очевидно, одного з приголомшливих досягнень полковника.
   - Раni ma bardzo zly humor? 45 - звернувся я до суки.
   45 Панi в дуже поганому настроП?
   У вiдповiдь вона кашлянула. На звук з-за будинку почали вибiгати кури,
iндики, качки, гуси, що, певно, грiлися проти сонечка. Уся компанiя
вишикувалась позад собак, iз зацiкавленням розглядаючи мене.
   Над подвiр'ям залопотiли голуби. На метушню вийшов господар. Та вiн
мовчки подивився на мене примруженими очима i подався до хати. "От
заковика! - подумав я.- Цей полковник i вдома почуваК себе начальником".
   А звiрина продовжувала чекати. Сука знову лизнула повiтря i
заскавучала. Мабуть, треба було i Пм принести гостинцiв, та про це
хлоп'ята нiчого не казали. Я поклав руку на ребро хвiртки. Собаки побачили
в моКму руховi щось непристойне i загарчали. Тодi я спокiйно обiйшов Пх,
пiднявся схiдцями до ганку, витер ноги i, глянувши в сiни, мало не
спiткнувся: з сутiнкiв на мене напружено дивився господар. Обличчя його
було сiре i зливалося з кольором коротко пiдстриженого злиплого волосся.

   Я привiтався, сказав, що хотiв би бачити полковника. По лицi господаря
промайнули якiсь хворобливi тiнi, вiн запитав, чого менi треба. Наскiльки
я зрозумiв, передi мною стояв вiдлюдник, чоловiк замкнений i, як завжди в
такому станi, жорстокий, але здатний легко розгубитися, коли на нього
натискати вiч-на-вiч. Вiн стояв навитяжку, тручи пальцем бiчник
приставленоП до стiни драбини на горище, i менi видалося, що вiн невловиме
обходить мене думками, як лiнивець нову роботу.
   Коли я назвався солдатом iталiйського фронту, полковниковi очi на
коротку мить посвiтлiли, i вiн запросив мене до кiмнати, вибачився за
безладдя, бо служанок принципово не бере, а нiмого дiда утримуК заради
домашньоП птицi - дiтвора зазiхаК. Ми пробалакали доброП пiвгодини,
полковник мало-помалу розговорився, але дослiдiв не зачепив жодним словом.
Якби я на своП вуха не чув собачого смiху, то вважав би Пх хлопчачою
вигадкою. А може, серед мешканцiв мiстечка були люди, якi насмiхалися над
його пристрастю, i вiн до пори стримував себе, сподiваючись точнiше
переконатися, що я чужий.
   - Я пiд Трентiно командував ротою,- сказав полковник i перейшов на
нiмецьку мову.-Aufstehen!.. Aufgesessen!.. Vielleicht konnten wir am Abend
zusammenkommen? 46
   46 Встати!.. По конях!.. Може, ми могли б увечерi зiбратися?
   Вiн скоса поглянув на мене, нiби перевiряючи, яке враження справила на
мене його чиста берлiнська вимова.
   - Iсh habe mich zu einer Reise entschlossen...47почав було я.

   47 Я зважився на подорож...
   Полковник несподiвано усмiхнувся i сказав, що раз я приПхав здалека, то
так i бути, вiн мене вислухаК. Я вийняв пляшку, велично обмахнув з неП
налiт вiльгостi й поставив на стiл. Полковник розгублено озирнувся по
кiмнатi, розправивши плечi, звiвся, зайшов до сусiдньоП кiмнати i
повернувся з пiдсмаженими голубами, хлiбом i квашеними огiрками. У нього
був такий вигляд, нiби його щойно обiкрали, але, позирнувши на пляшку з
печаткою львiвськоП гуральнi, вiн одiгнав сумнiви.
   Ми розпили рiвно половину пляшки. Полковник пожвавiшав iз цiлковитою
щирiстю, .забувши, що я не за цим приПхав, став розповiдати про своП
дослiди. Я слухав його терпляче i почував себе не лiпше за того злодiя,
який-протягом мiсяця годував м'ясом собаку, а коли залiз через вiкно,
наступив котовi на хвiст. Пташине царство для полковника було тим самим,
що огриблення корiння для дуба. Завдяки йому вiн iснував.
   З полковникових спостережень виходило, що кожна птиця маК свiй
характер. У гусей, примiром, фiлософська вдача, качки меланхолiки, голуби
сангвiнiки, а собаки холерики. Але i мiж гусьми, качками, голубами, як i
мiж собаками, К оригiнали. Це не просто виявити. Кожна звiрина намагаКться
наслiдувати звички господаря, таким чином, господаревi особливо важко
працювати, ми ж бо, присвятивши своК життя науковим проблемам, повнiстю
забуваКмо про себе. Крiм того, дослiди вимагають великих затрат. Зельта,
наприклад, поки дiйде до тiКП стадiП, коли не соромиться демонструвати
своП звички, випиваК вiсiмку горiлки. Гуска Пруссiя з'ПдаК пiвфунта
вимоченоП в горiлцi кукурудзи. Голуб Мадагаскар потребуК близько ста
грамiв.
   Полковник подав менi книгу спостережень, коротко зiтхнув, як це робить
утомлена, фанатично вiддана справi людина. Виражаючи дослiдниковi
спiвчуття, я зiтхнув довше, з присвистом.
   Пополуднi пiсля того, як я досхочу надивився п'яних гусей i собак,
полковник видав менi записку до свого заступника, дозволяючи менi
побачення з номером 716050. Перед цим старий дивак мав з табором телефонну
розмову (сам вiн перебував у вiдпустцi) i дав заступниковi якiсь
розпорядження з приводу зовнiшностi арештанта.
   Поспiшаючи до табору, я думав про систему нашого життя. Це такий
органiзм, руками якого можна i задушити, i воскресити людину. Все залежить
вiд того, наскiльки ти пройдисвiт. А взагалi нiкому невiдомо, куди тече
життя.
   Загорожi починались одразу ж за мостом через Сян. Микола вже чекав мене
у дерев'янiй будцi. Я подав солдатовi записку, i той, перекинувши через
плече карабiн, вийшов за ворота. Ми залишилися один на один. Микола
змарнiв, стояв, увiгнувши голову, i так вiн, мабуть, вже ходитиме. Ми
мiцно обнялися, Миколинi очi затуманилися сльозою.
   - Ти як сюди дiстався? - запитав вiн охриплим голосом.
   Я знизав плечима, чогось не знаходячи що сказати.
   - Тебе не Ореста видала,- мовив я, помовчавши.- ЗнаКш?
   Микола махнув рукою, мовляв, це тепер не маК значення.
   - Я думав, що ти в фортецi,- заговорив я квапливо. Привiз у варених
яйцях пилочки. А ти в таборi, бачу, й солдат вступився...
   - Звiдси не втечеш,- озвався Микола, хотiв було пригнутися, та тiльки
показав рукою на ноги: - По три чоловiки сковують ланцюгами.
   - Що я можу для тебе зробити?
   Микола насмiшкувато гмикнув i зморщив чоло.
   - Звiдси нiкого не випускають, Прокопику.- Очi його звузились.- I сам
занапастишся. Гайном люди стануть, так чи iнакше. Можеш випрохати для мене
полегшення, та вiд цього нiщо не змiниться.
   - Тут i полякiв тримають?
   Микола кивнув. Згодом запитав:
   - Як комуна?

   - Розпалась. Грушевич, Ганиш, Чорнота мають посади, а мене звiльнили за
довгий язик. Опольчик такий К в полку, "потомок революцiонерiв", видав.
Пани митцi влаштувалися в Святоюрському храмi. А пилки все-таки вiзьми,-
перескочив я на iнше, виймаючи яйця з кишень.
   - Даси при солдатовi,- попередив Микола.- Тодi не будуть обшукувати.
   До великоП землянки проти вiконця, розсипаючи кайданний передзвiн,
пройшла партiя арештантiв. Усi вони були з непомiрне великими, через
зарiст на обличчi, головами. Мов сторч поставленi пуголовки. А в Миколинiй
бородi вже пробивалась сивизна, та вiн ПП, можливо, й не бачив i про неП
нiхто йому не сказав, бо в таких умовах це дрiбниця.
   - З дому вiстi маКш? - запитав Микола.
   - Ще того дня, як тебе забрали, зустрiв Богдана Онука. Тодi пiвсела
чекало на головному вокзалi вiдправки до Канади. Богдан говорив, що в
Марини начебто сухоти. Мене шукають.
   Ми досi стояли, зiпершись на стiну бiля вiконця. Микола опустився на
лаву.
   - Сiдай. Як же ти далi думаКш жити?
   - А що я зроблю? Невидимкою стану?
   Микола замислено потер скроню.
   - А ця дiвчина - продовжуКш зустрiчатися?
   Я просто подивився йому у вiчi, i вiн поклав менi на зап'ястя руку.
   - Тiльки революцiя нас врятуК,- сказав вiн.
   - Отже, швидше пиляйте своП окови. Тепер, правда, забагато важче, нiж
було навеснi. Львiв повен вiйська. Треба ж було возитися з стратегiКю i
тактикою! Це не мiсце для докорiв, але я не можу не сказати: революцiя -
це не гра в шахи. Петрушевич вигнав за Збруч бiльшу армiю, нiж мали
поляки. Помiж стрiльцями не було й двох сотень попiвських синiв. Це народ
був пiд карабiном. Його спаплюжили i кинули на заражену тифом територiю.
Ви не могли не знати i про легiон Загряди. Тим часом у сварках зуби з'Пли,
а Галичина гине.
   Микола мовчав.
   - Я, Миколику, не дорiкаю. Я скаржусь. Не ображайся.
   Це був мiй друг, якого я знав з дитинства, якому мав право вилити все,
що зiбралося на серцi, хоч це, можливо, було й несправедливо. Микола
заграв жовнами й опустив очi Я одвернувся, i вiн витер долонею куточки
очей. Менi вперше по-справжньому стало жаль його. Iнодi ми забагато
вимагаКмо вiд людей. Це теж результат отого наукового звання життя, я б
сказав - ходульного знання, яке врештi решт ставить його на милицi.
   - Друкарню не розграбували?- запитав Микола, з неспокоКм дивлячись на
солдата, що заходив, мимо вiконця.
   - Я ПП перевiз до Покутського.
   Мордуючись у якихось думках, Микола невиправдано довго сидiв з опущеною
головою, так нас i солдат застав. Пора була прощатися. Я поклав на стiл
клуночок, запитав солдата, чи можна вiддати арештантовi. Той кивнув, i на
цьому побачення закiнчилося. По дорозi до мiста я мiркував, що можна
бiльше пiдлизатися до коменданта табору. Я мiг би написати про нього в
газету, вiн був би страшенно радий, але Миколу однаково не випустили б, а
Пздити до Перемишля немаК за що.


   На головному вокзалi я стрiв Онисима Невечора.
   - ПриПжджав на похорони родича. Не змогли вилiкувати.- Вiн узявся рукою
за вилогу мого плаща, нiби силомiць хотiв затягнути в лоно свого смутку.-
Пiсля вiйни лiкарi - рiзники. Значна частина хворих умираК вiд Пх ножiв.
Поховав та й чекаю поПзда на Станiслав. Так менi якось маркiтно: вже
нiкого нема з родини, зостався сам. А ви звiдки приПхали?
   - Тиняюсь, нiде прихилитися,- вiдказав я.
   - Ой, живемо як у мiшку. Я вам скажу, що лишень на вiстрi сокири
полiпшення. Я тiльки в сокиру вiрю.- Вiн блиснув на мене бiлком невидющого
ока, i менi раптом захотiлось одiрвати його руку вiд поли. такий вiн був
непевний i бридкий.-У нас села потроху протестують,- провадив вiн далi -
Було б ще кому на чолi стати та розумно це в силу перетворити. Недавно
трапився цiкавий випад ПриПжджаК до села з документом iнспектора молодий
лов'яга i велить вiйтовi збирати вiче. Вiйт-млака, при землi перед панами
повзаК, не дуже придивлявся до документа.
   На вiчi той незнайомець питаК людей: "Зброю маКте?" Навколо заминка,
мовчать, бояться сказати правду. Тодi незнайомець гукаК: "Щоб через годину
всi чоловiки i хлопцi прийшли зi зброКю, хто яку зберiг. Селяни
порозходилися, при вiкнах чатують. На вулицi дехто вже показався з
обрiзом, iншi стали виходити, словом, все село зброю винесло. Приходять на
майдан, а за тим iнспектором нi слуху нi духу. Так сказати, нiчого нiби й
не сталося, але, з iншого боку, веселiше робиться, бо от як не нищили, а
люди своК знають, тримаються напоготовi.
   - Випадок справдi цiкавий,- сказав я.- I порозходилися зi зброКю?
   - Атож. Вiйт не посмiв одiбрати, бо звiдкiля йому знати, що то за
iнспектор. А може, вiн ще раз приПде? Тут надвоК гадати.
   - Це могло бути й провокацiКю.
   - Могло, звичайно,- мовив Невечiр якимсь особливим голосом; мабуть,
перший видобув обрiз, але дотепер не робив подiбного припущення.- Та,
знаКте, люди бачили по вiдношенню незнайомця до вiйта, що це свiй хлопець.
А втiм... У мене знаКте, що було на серцi? Я згадав, як не раз вранцi ми,
малi, лежимо на печi, мати пiдiгрiваК борщ на плитi, а сусiдки, чоловiки
яких уже пiшли в поле, гомонять у хатi про яку-небудь бiду, що
насуваКться. Вони балакають, а в мене щемiт, i я люблю всiх, хто в хатi,
за те, що разом журяться. I так воно щоднини, а як-лишень прийде бiда - ми
самi, нiхто не навiдуКться, нiби розбрелись у комiрне. Тодi мене огортав
жаль до наших сусiдiв, якi стали нам чужими перед лицем бiди. Щось схоже
було зi мною i того дня. Поховалися за вiкнами i чекають кожне зосiбно,
поки невiдомiсть загляне в двiр. У самого одинокiсть i страх, та пересилив
себе, вийняв з-пiд стрiхи карабiн, пiшов на вулицю... В життi бувають
хвилини, в якi чиниш таке, чого вiд себе й не сподiвався. Але лихо
переважно роз'КднуК. Я колись читав про напади татар. Хто грiКться
панською ласкою, той поспiшаК за мури замка, хто маК добрих коней - тiкаК
у степ, а решта, попелiючи вiд жаху, дочiкуКться, коли накинуть аркан на
шию. Не один мiльйон молодих чоловiкiв i жiнок забрав хан у неволю. Самi
татари були певнi, що вже не лишилось людей на нашiй землi. А що тепер? Не
те саме? Слово даю, що поляки дивуються, як ми не вигинемо пень у пень.
Видко, нас тримаК лють. Та я розбалакався, пане Повсюдо, а ви, либонь,
квапитесь.
   - Ви були з Олексою?- запитав я.
   - Бачився.Пiд синьою вiКю знову ворухнувся бiлок його слiпого ока.-
Хлопцi якiсь не тi стали. Правду сказати, то й розмови мiж нами не вийшло.
Перекинулись прихапцем кiлькома сливами, i я пiшов. Коли моК невлад, то я
назад. Грушевич бiдкався, чого я його не попросив оглянути родича. Але ж я
при ньому говорив, що Федько лежить при смертi. ЗдаКться, й ви тодi були
присутнi. Грушевич навiть вусом не моргнув. Тепер ШкодуК. Каже, ми повиннi
виручати однi одних. Я подумав, навiщо отак навiдлiг рубати по чужих
жилах. Ти ж мене, добродiю, i не знаКш, а робиш закиди Я кому можу помiч
дати, то й без тебе даю...
   Однаково Невечiр не вселив у мене приязнi до своПй особи. Якийсь вiн
гадюкуватий. Прощаючись, я взяв його адресу, сказавши, що напишу в тому
разi, якщо у Львовi почнеться заворушення. Нехай i в селi починають
бунтувати Моя пропозицiя i довiр'я зворушили його. Вiн напiвголосно
сказав. "До побачення", i губи продовжували ворушитись, немов вимовляючи
якусь присягу. Очевидно, я говорив про "заворушення" таким тоном, наче це
подiя найближчого часу. А я, оцiнюючи подумки усiх знайомих, сам не
допускав такоП можливостi.
   Надворi пiднiмалася завiрюха. За останнi грошi я купив квиток на
трамвай, доПхав до середмiстя i стад пiд якимсь будинком, не знаючи, куди
податися. Вперше вiдчув, що нiчого не хочу. З дахiв кидало снiгом. Я
ближче притулився до стiни i заплющив очi. Передi мною на хвильку з'явився
Василько, потiм його заступив Семенко з оселi за лiсом, який оперiщив мене
прутом, гадаючи, що я мертвий. Збоку вибухнув дiвочий смiх. Я вiдкрив очi.
Мимо пройшли двi панянки, заквiтчанi снiжинками. Вони мигцем глянули на
мене, не перестаючи смiятись, та, зробивши кiлька крокiв, повернулися
назад, i одна з них простягнула паперову марку. Я внутрiшньо здригнувся.
Панянка подивилась на мене i ткнула менi асигнацiю за вилогу плаща. Далi
вони рушили пiдбiгцi, нiби Пх пiдхопила вiхола. За снiговою завiсою знову
пролунав смiх.
   До вечора випало стiльки снiгу, що перестали ходити трамваП; пiд
тягарем налипу порвалися електролiнiП; електростанцiя, попрацювавши кiлька
днiв, знову зупинилася. Мiсто залишилося без води. Я прислухався до розмов
у пiдворiттях,- може, почую ще про якусь аварiю чи катастрофу. I не
обманувся в очiкуваннях: на Ринковiй площi залiзничник розповiдав про те,
як пiд Мостиськами зiйшов з рейок товарний поПзд.
   Навколо мене несподiвано завирували бiди. Менi стало не так сиротливо
Покутський не повiрив би, що вранцi я стояв на краю безоднi. До мене
повернувся дар шкилювати з життя, я втiшився, що Покутському вдалося
продати касу гарту, i я мiг вiддати Грушевичевi грошi, якi позичив, Пдучи
до Перемишля.
   - Якщо Павлюк вирветься на волю,- сказав Покутський,- спробуКмо
натискати на властi, аби мiсцевим давали роботу. Досi стараються для
польських переселенцiв.
   - Хiба мiж вами нема комунiстiв? - запитав я, здивований цим поворотом.
   - Чого ж, К, але це люди, яких треба вчити.- Покутський зробив
енергiйний кидок рукою, в очах засвiтилися iскорки.- Якби повернулися
кадри, ми б заварили кашу! Нинi кожний майстровий чоловiк прокинувся
розумом.
   Мене не залишав подив. Я знав Покутського як чудового фахiвця,
сердечного дiда i воркотуна, коли мова заходила про полiтику. Тепер я
бачив перед собою Покутського, який чогось прагне i навiть натякаК, як
поводитися, з ким мати спiлку. Як завжди в таких випадках, мене пiдмивало
випробувати його вiру сумнiвами, та я стримав себе. Я тiльки сказав:
   - Плакучi верби зробили корейцiв людьми довiрливими i кволими 48
   48 За переказами, засновник КореП Кi Чжа назвав столичне мiсто Югеном
(столицею плакучих верб), щоб пом'якшити характер його мешканцiв.
   Покутський навiть бровою не повiв.
   Тодi я розповiв йому про перемишлянського полковника i його дослiди.
Майстер щиро розсмiявся. Вiд його смiху в мене на душi стало певнiше.
Невечiр казав правду, що iнодi не здогадуКшся, що можеш викинути. Я
загладив провину перед майстром мальовничою оповiддю, а про Невечора
подумав, що коли його поляки обiзвуть бандитом, я нi явно, нi про себе не
буду не погоджуватись. Якщо людина живе пекельною ненавистю, ПП навряд чи
захищатимуть.
   - ЗаночуКш у нас? - спитав Покутський, озираючись на дверi до кухнi, де
мучилась вiд болю голови його стара.- В такому разi йду загрiю чаю.
   Ця iродська Невечорова ненависть, очевидно, явище закономiрне. Коли
одна з двох нацiй пригноблена, то як би там не викручувались теоретики, а
таки провадиться вiйна мiж народами. Так, вiйна. Та недалекограмотна
панянка з пошти стрiла мене в штики i шпигнула б, але я заговорив
польською мовою. Кiльканадцять, навiть кiлькасот людей, не заражених
шовiнiзмом, не створюють погоди. "Вiйна! - повторив я про себе.- До того ж
вiйна нерiвна. А я собi з насолодою ганю винуватцiв недавньоП свiтовоП
вiйни, цiКП ж не бачу".
   - Цукрувати сахарином?- запитав Покутський, показавшись у дверях.
   - Цукруйте сахарином,- вiдказав я, смакуючи Це дивне поКднання слiв,
якого навчили нас поляки.
   - Питаю, бо ти на серце скаржишся.
   - Господь з ним.
   - Бери, бо пече, чортове зiлля.
   Я взяв з майстровоП руки склянку. Його тремтяча рука так мене чогось
вразила, що захотiлося поцiлувати ПП.
   - Гризи сухарик,- запропонував Покутський i додав пiвголосом,
стурбовано: - Стара моя в'яне на очах. Не приведи господи, сам зостанусь.
Якби ти мав документи на чуже прiзвище, взяв би до себе.
   - Ану, може, зурочу: думаКте, не дiйде до цього? Покутський цмокнув i
пригубив склянку.
   - Але така потреба мене вже не збентежить, бо я наперед прикидаю, що
можливе, а що неможливе.
   - Чай вистигне,- нагадав Покутський, пiднявши обличчя, i я прочитав на
ньому, що вiн ждав спiвчуття, а не мого хизування перед долею.- Бери
сухарик.
   Я обвiв поглядом бiдненько вмебльовану кiмнату. Я в нiй багато раз
бував, але не мiг запам'ятати. I обличчя Покутського не мiг запам'ятати.
Воно було просте i добре. Це саме я мiг би сказати про батькове обличчя,
але коли його не стало. обличчя закарбувалося в пам'ятi. Я глипнув на
Покутського, i менi зробилось боляче: "Невже тiльки смерть вiдкриК його
моПм очам?" Покутський нiби вгадав моП думки - я побачив боязке запитання
в його очах. З опущеною головою допив чай, пересiв на полисiлий плюшевий
диван.
   -- Бiда з моКю старою,- повторив Покутський, вiдсуваючи склянку.
   - Покликати Грушевича?
   - Нi, не треба,- вiн махнув рукою.- Баба просить у бога смертi, бо
стомилася жити. Нiчим не зарадиш.- Голос його перетяло хвилювання, вiн
додав хрипко: - Вирiшила покинути. ПокидаК...
   Видко, нелегко погодитися зi смертю, коли людина сама ПП жадаК.
   Покутськi побралися двадцятирiчними, прожили в цьому будиночку без
найменшоП суперечки до глибокоП старостi. Дiтей не було, вони з'Кдналися
помислами i звичками - це важка розлука. А я в такiй ситуацiП мовчу, мов
води в рот набрав. Не вмiю розрадити, не знаходжу слiв. Покутський ще
трохи посидiв, тодi кинув менi на диван подушку i капу з високо
застеленого лiжка й подався на кухню до староП. Я задув каганець.
   Думалось уривками, шматочками знегод. Я шукав у минулому цих знегод,
щоб загасити вiдчуття чужоП смертi. У мене була готова впевненiсть, що
Покутська сьогоднi помре. Я це вiдчув усiКю iстотою в той момент, коли
побачив на скляних дверях до кухнi зiгнуту тiнь Покутського. Майстер
загасив каганець у кухнi, тiнь платвою рубонула по шибi, i я збагнув...
   Мабуть, накликана смерть - щось хиже, безжальне, таке, що ворохобить
навколо повiтря i темряву. Смерть жахлива не тим, кого вражаК, а тим, як
вiдбираК життя. На фронтi вбивали i солдатiв, i генералiв; смерть там була
дiяльно-невмолимою, приходила, не питаючи, забирала безслiдно Коли людина
вмираК од старостi чи недуги, це недовго пануК над уявою, коли накладаК на
себе руки, стаК шкода. А коли хто-небудь никаК по землi з думкою про
смерть, це потрясаК свiдомiсть, i потiм душа небiжчика роками тяжiК над
головою. Я знаю, що Кривов'яз чекав смертi, готувався до неП, i менi
здаКться, що вiн ходить моПми слiдами. Я немовби живу в його присутностi.
У Перемишлi, розмовляючи з Миколою Павлюком, я весь час вiдчував його
поруч i навiть слова вибирав такi, за якi вiн мене не осудить.
   Здогадуюсь, що твориться з Покутським. Вiн не перестаК себе питати, що
таке зробив, що вона намислила покинути його.
   - Прокопе! - раптом скрикнув старечим надтрiснутим голосом Покутський.
   Я засвiтив каганець i вiдчинив дверi до кухнi. Покутський навколiшки
стояв на лiжку, тримаючи дружину за плечi, голова i руки ПП звисали
додолу.

   - Навiть словечка не промовила,- крiзь плач сказав майстер.
   Надворi загудiв вiтер. Покутський тримав покiйницю, поки гудiння не
повернуло його до реальностi, тодi обережно опустив тiло на подушку i
показав рукою на мисник. Я запалив вiд каганця свiчку. Покутський
нахилився над головою дружини, потiм раптово оглянувся на вiкно, i на
обличчi його був такий вираз, нiби вiн збираКться кричати на весь свiт,
яке його спiткало горе. За вiкном стугонiла вiхола. Там же щохвилини
вмирали як не вiд голоду, то вiд накликаноП смертi. Там теж панувало горе.
Покутський похилив голову i зашепотiв молитву.
   ...Пiсля похоронiв Покутський подякував менi за те, що я взяв на себе
частину клопотiв, i, простягаючи руку, протяжно мовив: "Прощай". Вiн хотiв
побути на самотi, посидiти коло свiжоП могили i звикнути до того, що
вiднинi добрий шматок його життя назавжди вiддiлився. А я по дорозi до
мiста набрiв споминами на Северина Шутька. Вiн приходив до батька не лише
для того, щоб побалакати про полiтику. Северин через свою жiнку вiчно
ходив голодний. Тримали вони корову, щороку рiзали свиню, при хатi
водилася птиця, але все те через скупiсть СевериновоП жiнки марнувалося,
плiснявiло, зварити вона не вмiла, i Северин, до кого б не заявлявся,
пускав трубою нiс i нишпорив голодними очима по припiчках. Першим його
словом пiсля "Славайсу" було: "Бiда..." До нього вiн надточував: "У
Грушiвцi громом спалило хату", або "Град вибив жито за Лiсничiвкою", або ж
"Кажуть, податки збiльшать..."
   Якщо була пора обiдати, а Северин так вибирався з дому, щоб застати
накриту скриню, мати подавала i йому наповнену миску, i вiн, не забуваючи
орудувати ложкою, починав пропонувати батьковi полiтичнi теми, тонко
вловлював, що батька в цю мить найбiльше пече, i починав з усiма
подробицями "розглядати проблему...".
   Щось схоже i в мене. Всюди я стараюся спровокувати розмову про
безнадiйне становище. Я тру в кишенi паперову марку, подаровану панянками,
i не наважуюсь купити за неП селянського коржика, бо, хто знаК, може, цi
украПнцi змилосердилися над своПм братом.
   Як мене, не доведи господи, почне вирятовувати з бiди Олексин i Павлiв
"гурток друзiв", тодi моК прiзвище навiчно запишуть до якоПсь резолюцiП,
передадуть ПП в закордоннi архiви, i менi не допоможе навiть те, що буду
кричати: "Я - це не я". Поки що, наприклад, важко судити, як поведеться
посмертна Кривов'язова доля, але чогось менi здаКться, що його запишуть до
якоПсь "вiчноП" резолюцiП.
   У мене душа терпне перед таким прийдешнiм. Якось перед наступом мене з
одним поляком послали в розвiдку. Ми переповзли розмокле глинисько, яке
називалося нiчийним, тереном, i захопили живого сплячого "ворога". Поляк
подивився на мене, я - на нього, i ми тихенько, щоб не розбудити "ворога",
полiзли назад i доповiли "отаманам", що першу лiнiю траншей займаК
пiхотний батальйон. ЦiлоП пiвночi по цiй лiнiП били гармати. Вранцi нашу
роту все-таки не посмiли кинути в атаку проти "батальйону". Не озивалися i
з "того боку", але я бачив, як над бруствером, схожа на мишу, сновигаК
кашкетина "ворога". Ми з поляком перезирнулися, розсмiялися i реготали до
кольок в животi. Дай боже, щоб усi так шанували полякiв, росiян чи
австрiйцiв. Але я вже про це думав: поодинокi люди нiчого не вирiшують.
Народ скований системою, система штовхаК його на iнший народ, затуманюК
розум, заслiплюК очi, i сльозами його не розжалобиш. Отой нещасний
Живецький не маК зла проти мене, я не маю проти нього, та вiн виробляК
деревця для карабiнiв, якими нас тримають у покорi. Це нинi вигiдно,
завдяки цьому Живецький з Вандою не трентять над шматком насущного.
   А Невечорова ненависть мене виводить з себе. Це темний чоловiк. Олексин
i Павлiв "гурток друзiв" напускатиме його з ножем на материнськi груди
офiцерських жiнок.
   Боже, як усе це заплуталось!..
   Якби я був паном вождем, я б своКму народовi день при днi повторював:
"Пам'ятайте: кривда народжуК кривду". Ага! Пани вождi, посилаючи кривдити,
репетують: "Ви йдете на святе дiло!" Забагато людей у цьому свiтi живуть
торгами, спекуляцiКю, а не працею. Я бачу по цьому польському урядовi.
Поляки теж чекали його сотнi рокiв, i вiн за кiлька мiсяцiв заповнився
тупими, бездарними i лiнивими перекупками, що продають надiП i преспокiйно
точать кров iз жил.

   Львiв потопав у снiгах. Дорогу бiльш-менш пробили тiльки на цвинтар.
Чим далi в мiсто, стежки ставали вужчi й мiлкiшi, а на Ринкову площу не
ступала жодна нога. Ледве помiтний слiд вiв до будинку, в якому мешкала
Марiйка Вiстун. Я чогось подумав, що це пройшла Марiйка.
   - Ти вже у Львовi? - стрiла вона мене втiшено.
   - Вже встиг справити Покутському похорон.
   - Вчора з нашого будинку аж трьох ховали. Та не стрiпуй снiгу, я люблю,
в хатi його запах. Я теж недавно прийшла. Була в МигельськоП. Пообiцяла,
що знайде менi роботу. В митрополичiй друкарнi перекладають з
церковнослов'янськоП КвангелiК. Потрiбнi коректори. Дозволиш?
   Я усмiхнувся i, кинувши на пiдвiконня шапку, сiв на канапу.
   - Так? - запитала Марiйка.
   - Правду кажучи, не хотiлося б, щоб ти була в тому колi.
   Вона була в шерстяному светрi пiд шию, широкiй спiдничцi i високих
чобiтках. Я помiтив, що в ПП рухах бiльше легкостi, справжньоП жiночоП
легкостi, яка приходить з певними обставинами. Цього я чекав i боявся, i
зараз ця велика, хвилююча краса, до якоП я почував себе причетним, мене
засмутила.
   - Заспокойся, в черницi не пiду,- мовила вона, насмiшкувато зводячи
брови, вкладаючи в iнтонацiю особливий, таКмничий вiдтiнок.
   - Я не це мав на увазi.
   - А знаКш, Прокопе,- раптом зупинилася посеред кiмнати Марiйка,- в мене
знову був трус.
   - Пронюхали,- сказав я, вiдчуваючи, як мороз пройшов поза спиною.

   - Гадаю, тут замiшана моя сусiдка. Сестра ПП служить у польського
полковника.

   - Нi,заперечив я.- Якби сусiдка, вони точнiше знали б, коли шукати. Це
робота МигельськоП,- випалив я несподiвано для себе, та одразу ж повiрив:
ПП.
   - Ти збожеволiв! - Марiйка сплеснула долонями i почервонiла за свою
грубiсть. - Прокопе,-благальне мовила вона.- Це об