- Вiсiмдесят вiсiм.
   - П'яний.
   - Правда.
   - Так багато?
   - Додався до батька.
   - Так лiпше?
   - Мiцнiше.
   - А я сирота.
   - Частiше ходи на материну могилу.
   - Боюся.
   - Клич мене.
   - Я заслоню вiкно, щоб мiсяць не заважав. Не можу терпiти, коли вiн
никаК по хатi, як шпигун. Ти заснеш, а вiн нишпорить, передивляКться твою
одежу, шукаК заборонених книжок, гидливо шкiриться, побачивши зацвiлу
шкуринку пiд шафкою. Цей мiсяць взагалi неприКмне створiння. Мабуть, i
земля, свiтячись вiдбитим промiнням, така ж неприваблива для очей неба.
   - Що в тебе за фантазiП!
   - Ти не знаКш, що це в моКму характерi?
   - Не треба.
   - О, i тут ти не даКш менi волi. Можу битися об заклад, що ти встанеш i
вiдштовхнеш мене вiд вiкна: в кам'яницi навпроти свiтиться, молода жiнка
вже лягла до лiжка, а чоловiк скидаК вбрання. Зараз вiн теж ляже, вона
вiдсунеться до стiни, дасть йому мiсце, потягнеться рукою до лампи, щоб
вкрутити гнiт, але вона так уже чекаК, що опустить руку, i чоловiк сам
погасить...
   - Одiйди.
   - Ну ось. А поверхом нижче я щоранку бачу, як на балкончик виходить
сонне хлоп'ятко. Воно виходить тихо, несмiло, мружачи очi, з таким
виразом, нiби чекаК, що за нiч щось мало змiнитися. Мабуть, йому щось
наснилося, правда?
   Я не озвався, i вона злякано шугнула на канапу, мов намагалась ще
хапнути мою свiдомiсть. Я вдав, що сплю. Вона крутилась, умощуючись, i
поклала голову менi на груди. Коли вона засне, то вiдсунеться, хiба що
триматиму в обiймах. Вiдсунувшись, вона пiдпадаК пiд владу чужини. Вона й
чужа. Це просто химери тiла. В ПП серцi порожньо. Хтось нагодиться i
забере ПП. I вона не буде згадувати цих хвилин.

   Олекса розповiдав, що бачив, як уночi вставав Живецький. Вiн обмацав
стiни i хлопцiв, а коли наблизився до нього, Олекса мало не знепритомнiв.
Живецький поклав йому на чоло руку, мовчки постояв i пiшов на своК мiсце.
   Його життя зосередилося на тому, щоб пiдслухувати i пiдглядати. Ця
концентрацiя сил не може викликати доброго самопочуття навiть у цiлком
безгрiшноП людини, якою К людина неволi. Якось Кривов'яз вичитав у одного
розумного поляка: людина в неволi не здатна робити нi зла, нi добра, i не
достойна нагороди, i не заслуговуК кари, бо в такому становищi всi ПП
вчинки К необхiднiстю.
   Я пробродив весь день вулицями. Червоно заходило зверху свiтлiше, а
внизу темнiше сонце. Я поспiшав показати його Марiйцi, але бiля ПП будинку
побачив, що звiдти його не видно.
   Марiйка налила в склянки чаю.
   - Ти мучився? - Марiйка пильно подивилася менi в очi.
   - Чого? - Я посмiхнувся.
   - Через вчорашнК. Через те, що сталося.
   - Нi, я придумав собi виправдання.
   - А менi?

   Я опустив очi.
   - Я сподiвалася цього. Я знала,- поставивши склянку, сказала вона.
   - Що з тобою?
   - Нiчого. Просто я думала, яка щаслива, що з тобою, але яке моК щастя
хистке.
   - Закоханi вiчно порпаються у своПх вчинках i тремтять. Що ж до щастя,
то...

   Вона гiрко посмiхнулася.
   - Бо вони починають жити одне одним i йти в гадках одною стежкою. Вони
звiряються, щоб знати напевно, чи одною. Це прекрасно. Так вони
вiдкривають себе в коханнi. Але ти на це не здатен, ти егоПст, чужий.
   - А я, грiшним дiлом, думав це саме про тебе. Либонь, ми сходимося на
одну стежку. Вона розгублено крутила склянку з чаКм.
   - Я, Прокопе, хочу всього або не хочу нiчого. Я не задовольняюся
недоПдками.- Очi ПП спалахнули гнiвом.
   - Я, як бачиш, приймаю вiд полякiв недоПдки i мовчу.
   - Ти лише для себе цiлiсна натура, а для iнших - маленька данинка.
   - Я не хотiв би сваритися.
   - Бо ти не любиш. Тобi треба такоП, яка б тебе втихомирила, розвеселила
брязкотливою думочкою. А скiльки це менi коштуК - знаКш? Ти вмiКш оцiнити
жiночу вiдданiсть i самопожертву? Нi, Прокопе!
   - Прощай,спробував я звестися.
   Вона окинула мене коротким i швидким поглядом.
   - Уже? - схопилась на ноги.- Я тобi не дам покинути мене. Жорстокий!
   - Нi, я лiпше пiду. Думаю; наступного разу в нас удасться бесiда.
   - Не пiдеш!скрикнула вона.- А коли... Коли пiдеш, то знай: я донесу на
тебе. На всiх вас там, у льоху. Я рас вистежила. Колись я вчула вас на
музицi. Ви - змовники. Вас чекаК шибениця.
   - Ти божевiльна.
   - За своК щастя я на все готова.
   - Побачимо, Марiйко. Тепер такий час, що ситуацiП - не з моря погоди
виглядати.

   Сказав це, i страшно стало. Якийсь забобонний страх, нiби я щось
накликав. Марiйка впала обличчям на руки i заридала, нiби теж вiдчула ту
бiду.
   - Не треба.Я пiдняв ПП за плечi i, нахилившись, поцiлував в уста.- Це
нiкому не потрiбне.
   Виплакавшись i витерши очi, вона жалiсливо дивилась на мене i винувато
всмiхалась.
   - Я так хочу тебе навiчно, до самоП смертi.
   - Ти прекрасна,- погладив я Пй косу.- Але... трiшки нестримна.
   - Так.

   - Ти любиш мене?
   ...Вночi загримали в дверi. Марiйка затермосила мене за плече.
   - Ой, я передчувала, що сьогоднi прийдуть. Вони тебе заберуть?
   Я став одягатися.
   - Прокопе, мiй Прокопе,- тихо квилила Марiйка, бiлою тiнню бiгаючи по
кiмнатi.

   Дверi розлiталися вiд гримоту.
   - Вiдчини, Марiйко.
   - Не пiду, нехай вломлюються.
   - Гiрше буде.
   - Сховайся.

   Я обвiв кiмнату поглядом: нi, марна справа. Зиркнув на вiкно. Вiдхилив
раму, потiм раму подвiйного вiкна. Надворi було темно. Я перелiз через
пiдвiконня, вчепившись руками за карниз, повис над вулицею.
   - Швидко зачини вiкна i впускай,- пробелькотiв я, задихаючись.
   Я чув гримотiння в кiмнатi. Вони щось пересували, обстукували пiдлогу i
стiни. Мене покидали сили. Я закусив зуби i думав про одне: падати - то
вниз головою. Щоб не мучитись.
   Нарештi вiкно тихо проскрипiло. Я не мiг пiднятися на руках. Якби не
Марiйка, я б не вибрався назад. До ранку з моПх рук виходила дрож. Марiйка
гладила Пх, журно повторюючи:
   - Вони бiльше не прийдуть. Вони тепер довго не будуть навiдуватися. Наш
будинок перевiряли ще минулого року. Може, й тепер не вривалися б, якби не
почували страху, солдатiв нема ж у мiстi.
   Потiм вона говорила:
   - Ми зв'яжемо з мотузкiв драбину, щоб тобi легше було триматися. Вони
нiколи не здогадаються, де ти ховаКшся.
   - Ти знаКш, що випадок маК звичай допомагати один раз?
   - Тебе береже моя доля.
   Я усмiхнувся.
   - СмiКшся! - Вона й собi затряслась вiд приступу смiху.- Який же ти в
мене...
   - Не гiрший, нiж ти в мене.
   - Вiднинi я буду чемна. Вiриш?
   - Дав би бог.
   - Ми через погане життя дурiКмо.
   - Я сьогоднi це саме думав. Можеш дещо опускати, ми вийшли на одну
стежку. Вона знову пирснула i мiцно пригорнула мене.
   - СмiКшся?запитав я.- Що нас довело до цього аж нiби вигаданого життя?
   - Вигаданого? Нi, Прокопе. Це нас так. вигадано визволили. Врятували.
Принесли цивiлiзацiю.
   - Завтра ми нiкуди не виходимо з дому. Проспимо весь день.
   - А який ти вдень? Ти не перестанеш мене любити?
   - Завтра скажу.
   - Ти мене навчиш боятися. Я вже боюся, що надокучу тобi за день. Але я
буду старатися. Я наведу в кiмнатi порядок, принесу квiток. Знайду тобi
гарних книжок.
   - Ми пролежимо на канапi.
   Вона на мить замислилась, i iскорки в ПП очах погасли.
   - Буде так, як ти захочеш.
   Тепер я трохи позаздрив вертеповi коханок i коханцiв цього нiкчемного
свiту, бо вони вмiли пiдвищуватися над свiтом, владарюючи в стихiП
кохання. Якщо свiт - гидота, то цi люди мають можливiсть бути велетами.
Але я не мiг увiйти в роль. Ця оселя була для мене просоленим наметом пiд
чахлою вербою, де невiльник чекаК звiльнення. Мене не перестаК мучити, що
всi ми багато балакаКмо про волю, але неспроможнi що-небудь зробити.
Колись так чесали язики в анекдотах про Франца-Иосифа, як нинi в мареннях
про Галичину. Я теж час вiд часу не витримую, i менi гидко пiсля кожного
похмiлля. Бридко i тужно. Так тужно, мабуть, буваК тодi, коли оглядаКшся
на рiдну хату i не пригадуКш нiкого з рiдних, хто заслуговуК твого "до
побачення".
   Раненько Марiйка подалась на ярмарок, а я вирiшив провiдати комуну.
Вони походжали по льоху розстроКнi й смалили цигарки. Мене минали
поглядами, нiби я пошив Пх у дурнi.
   - Щез Живецький,- нарештi сказав Павлюк, побачивши, що я нi в сих нi в
тих стою бiля одвiрка.
   Я остовпiв. Кривов'яз подивився на мене запалими очима, i в його
поглядi я побачив приязнь до себе. Професор не мiг не знати, що я
причетний до ВiкторовоП хвороби. Мабуть, вiн гадав, що мене мучать докори
сумлiння i я тому не тримаюся притулку, а тепер зрадiв, що з мого серця
спав камiнь.
   - Забрав продукти, Павлову блузу, в додачу повитрясав кишенi,- сказав
Микола.
   - Цього дивака можуть схопити патрулi.
   - Навряд,мовив Кривов'яз.- Крiм головного вокзалу, вiн нiде не
зупиниться.
   Грушевич не прийняв припущення.
   - Викаже гадина,- прохрипiв вiн.- Тут небезпечно залишатися.
   - Вiн чкурнув додому,- наполягав Кривов'яз.
   Грушевич нервово посмiхнувся:
   - Ми таки дочекаКмося.
   - А що ви пропонуКте? - запитав Кривов'яз.
   - У Львовi до бiса порожнiх льохiв. У мене К на прикметi одне
примiщення недалеко вiд Гетьманських валiв.- Грушевич обвiв нас переможним
поглядом, нiби йшлося про врятування усього мiста.
   Микола не втручався в розмову, i я подумав, що вiн не пiде з нами, але
йому, очевидно, зручнiше було в комунi. Менi спала на гадку Марiйчина
погроза. "Пообiцяла видати... Дивись, життя само заплутуК слiди". Та вона
не зважилася б на цей крок. Випалила згарячу, хоч це Пй важко вибачити.
   Ми один за одним вийшли на вулицю, Микола залишився замаскувати вхiд до
льоху. Професор нiс у руках по в'язанцi книжок i паперiв. Вiн горбився,
костюм висiв на визисканому лiтами тiлi як мiшок, лице вкрилося прозорою,
полискуючою блiдiстю.
   - Дозвольте допомогти,- сказав я.
   Подякувавши, вiн передав менi стосик книжок.
   - Треба бiльше бувати на повiтрi,- мовив вiн, глянувши на мене.-
Задихаюсь.- I нiби сам з собою мiркуючи:-Пiд кiнець своПх днiв Франко так
говорив. Та не до часу йому було. Не вставав з-за стола, працював,
квапився.
   - Ви з ним були знайомi? - запитав я.
   - Гм...усмiхнувся Кривов'яз.- Ми, батечку, стiльки винця разом
пересмакували, що нi в яке знайомство не вкладеться. Небiжчик був
жорстокий до себе. З досвiтку накине на плечi блузу, зведе замком щелепи -
i снiданок стигне, обiд неторканий... Прийду, а думки немов обсiли його з
усiх бокiв, журавлиним ключем iдуть на папiр.
   Ми впоперек переходили вулицю, i я побачив у Кривов'язових очах теплий,
затуманений спогадами блиск.
   - Так, уже повелося, що в нас видатних людей вiдкривають пiсля смертi,-
сказав я, щоб пiдтримати розмову.
   Кривов'яз пильно подивився уздовж вулицi, немов когось, виглядаючи, i
нахмурився.
   - Я не можу примиритися, що Франковi не присудили НобелiвськоП премiП.
Вiн для людей зробив не менше, нiж, скажiмо, Ромен Роллан. Ви, молодь,
мусите щонайшвидше збагнути, який це велет. Я думаю, дивлячись на
теперiшнК життя, що можуть скластися такi обставини, за яких про себе i
про рiдний край можна буде говорити, лиш опираючись на iмена Шевченка,
Франка, Лесi УкраПнки... Та ось i дощик з привiтом,- зiтхнувши, перейшов
на iнше Кривов'яз.- Який густий!..
   Вiн зняв капелюха, паруюча лисина затанцювала мiж краплями.
   - Ви буваКте в полi? - запитав вiн.- Як там?
   - Сумно.
   - Треба колись вибратись. Зачерствiв я.
   Грушевич попросив нас хвилину почекати, а сам рушив до руПн будинку в
глибинi двору. Почався проливний дощ, вiтер задував у пiдворiття сiчу
дрiбних крапель.
   - ЗнаКте, скiльки людей зараз ховаються вiд негоди в смердючих будках,
пiд балконами i залiзничними платформами? - сказав Кривов'яз.- Я вчора
зустрiвся з волинським письменником Iваном Загрядою. Теж без пристановища.
До речi, Грушевич вам розповiдав, хто нас звiльнив? Тих солдатiв, яких ми
бачили пiд тюремним муром, вивiв з оточення галлерiвськоП армiП Загряда.
Народ вiдчайдушний, але полiтичнi вождi вiдрадили Загряду починати
заколот. На прощання загiн обеззброПв тюремну сторожу, i солдати
розiйшлися по домiвках. Тi хлопцi на смерть перелякали полiтикiв. На них,
либонь, досi терпне шкiра при згадцi про Загряду. Сумний випадок. Про
нього ще буде не раз сказано, бо людська пам'ять не забуваК пiдлоти й
нiкчемностi, але я з цього роблю ще й iнший висновок. У нас так багато
трагедiй, я маю на увазi - з державою, що ми боПмося про неП думати. Ви,
наприклад, маКте державний розум i вiдповiднi здiбностi, до вас приходять
i кажуть: "Створюйте уряд". У ваших жилах захолоне кров од страху. Правда
ж? Тому я не дуже обурювався, почувши скаргу 3агряди. Нам потрiбен
Хмельницький. Але, щоб вiн народився, треба, щоб принаймнi кiлька
десятирiч кипiв Днiпро вiд козацьких човнiв, щоб десь за очима змужнiла
наша сила й ми до неП звикли. Приглядаюся до вашого товариша, Павлюка.
Коли я вперше його побачив, то мало в долонi не сплеснув. От, думаю,
згусток енергiП. Не скажете, що з ним?
   - Чвари сточили.
   - СтратегiП, тактики?..
   - Нiбито.
   -Ну ось. Тепер увiйдiть у становище iсторика. Напишу правду - нiкому не
сподобаКться. Та я i без цього вiддаю собi справу в тому, що не можна цим
вироком доконувати народ. Досi менi вiрили i повiрять ще раз. Ох!..
   Та що це?
   Кривов'яз схопився за груди i повернувся обличчям до стiни. Так вiн
постояв трохи, потiм зробив крок убiк, все ще тримаючись руками за зiбрану
судорожним рухом блузу, в очах появилась розгубленiсть. Зиркнувши на мене,
вiн спробував усмiхнутися:
   - Засидишся в погребах, тодi й свiже повiтря шкодить. Щоки його
посiрiли, чоло закам'янiло в зморшках, як у мерця. Я допомiг йому
добратися до льоху. Вiн одразу ж сiв у куточку, впершись лiктями в колiна,
обняв долонями голову. Хлопцi вкладалися i не звернули уваги на скорченого
Кривов'яза.

   На новому мiсцi ми не почували себе так безпечно, як у льоху Корнякта.
До того ж знов почали голодувати. Часто спалахували суперечки. Ми були
виснаженi. Думка шкутильгала, воля ослабла, i все ми бачили в спотвореному
освiтленнi.

   На третiй день зчепились Грушевич з Павлюком. Грушевич, ухопившись за
Миколинi слова, що нацiональний рух К складовою частиною соцiалiстичноП
революцiП, став ганьбити комунiстiв, мовляв, усi зусилля треба зосередити
на боротьбi за нацiональне визначення, а лиш при вiдповiднiй ситуацiП
можна поставити питання про пролетарську диктатуру. Микола назвав
Грушевича нацiоналiстом, лiкар кинувся на нього з кулаками.
   - Стiйте! - крикнув Кривов'яз.- Вiн писав, лежачи на
дошках.Схаменiться!
   Кривов'яз тремтячими руками склав папери i обвiв нас презирливим
поглядом.
   - Пiдiйдiть до мене,- покликав вiн.
   Нiхто не ворухнувся.
   Кривов'яз сумовито похитав головою.
   - I все ж, крiм вас, нема на кого звiритися,- мовив вiн, неврастенiчне
збираючи пригоршнею губи.- Оце списки моПх робiт, виданих у Галичинi, в
РосiП, в Польщi, Нiмеччинi, ФранцiП i в Америцi. Не дайте цьому довго
лiтньому доробку загинути. Прийде час - зберiть докупи, видайте. Тут
висновки iз столiтнiх суперечок i орiКнтацiй, передбачення... Тут...- Вiн
опустив голову, вдарившись об стiл.- Я вмираю...
   Я оглянувся на хлопцiв. На Пхнiх обличчях мигнула тiнь збентеження. Все
це виглядало театрально. Проте Кривов'яз не зводився. Першим отямився
Грушевич. Вiн пiдбiг у куток i пiдняв професоровi голову. Кривов'яз
дивився на нас скляними нерухомими очима, з рота витекла краплина слини,
набухла булькою, i булька трiснула. Менi заломило в очах, нiби вони
вилазили з орбiт. Грушевич опустив Кривов'язову голову на папери, припав
вухом до грудей, потiм звиклим рухом п'ятiрнi закрив очi.
   "Лихо нас не навчить, то, може, навчить смерть",- подумав я машинально.
   Олекса заплакав.
   До мене наблизився Павло i сказав, що всьому виною - нове мiсце. Поки
ми мешкали в Корнякта, старий глипiв, а тут пустився свiту. Кривов'яза
треба поховати з почестями. Ми скличемо народ.
   Я мовчки кивнув.
   - Ми пронесемо його тiло через усе мiсто. Його знають, ти не думай... Я
напишу хлопцям до Варшави, щоб надрукували великi некрологи. Павло вирвав
iз зошита аркуш i сiв писати.
   - Невчасно старий пiшов од нас,- сказав Микола, стаючи бiля мене.
   Всi нiби вибачалися.
   - Розумний був чоловiк, марксист, Франкiв товариш. З ним, правда, не в
усьому можна було погоджуватися, але...- Микола не закiнчив думки i
перейшов на iнше. А цих хулiганiв вiд полiтики й дiдько не бере! - показав
вiн на Грушевича.
   - Всюди командують хулiгани,- пробурмотiв я.
   - Колись я пообiцяв дiстати тобi книжок. Вiзьмеш iз мого клунка при
бажаннi.
   - Знову перейдемо на яблука - сяду до науки.
   Микола зiтхнув.
   - Останнi зi смердiв iдуть на вiдпочинок,- сказав я.- Нашi дiти вiд нас
вiдцураються за полiтиканство i боягузтво.
   - Ти, як завжди, хочеш з поодинокого створити клiмат.
   - СистематизацiКю ми довели свiт до того, що далi вiдомого не рушимо.
Але нове мусить народжуватися. Забув сказати: нинiшнК хулiганство, мабуть,
матиме наукову назву.
   - Його заповiт ми виконаКмо,- сказав Микола. I полетимо в комин за його
душею.
   - Зберемо трактати.
   - Ким ви станете пiсля цього?
   - Festina lente 26, Прокопику.
   26 Поспiшай поволi (лат.).
   - Справдi, не пора. Вибач. Вiдчуваючи у вiтровi силу, хочеться
побачити, як вiн валить дерева. Кволодухi завжди пiдглядають.
   - ОрганiзуКмо похорон, який би вiдповiдав його честi. Пiдеш замовити
труну?
   - Звичайно.
   Микола пройшов до вiдсiку, де висiла його куртка, i повернувся з
грiшми.
   - Пане Грушевич,- звернувся вiн до недавнього противника.- Ви маКте
знайомого офiцiйного лiкаря, щоб засвiдчив природну смерть?
   Грушевич мовчки кивнув.
   - Вночi перенесемо тiло до когось на квартиру,- додав Микола.- Лiкаря
завтра приведете. Почекай, я теж iду,- сказав Микола до мене.
   Ми пересiкли закиданий розваленою причепою дворик.
   - Проведи мене, я до редакцiП,- попросив Микола.
   Мiсто спiкало сонце. Тротуари заповнили селяни, якi продавали городину,
помiж кошиками, як прим'ятi мухи, сновигали черницi. Микола з нудьгою в
поглядi зупинився край тротуару.
   - Монастирi переповненi,- мовив вiн.
   - Баланда за приманку?
   - Гiмназистки. Куди Пм дiтись?
   Я подумав, що й Марiйка Вiстун одного прекрасного дня може опинитися в
келiП.
   - Поглянь, яка вродлива монашка,- сiпнув я Миколу.
   - Бiс iз нею.
   Вродлива черничка вiдчула на собi погляд i, повернувшись, усмiхнулась.
Дай Пй адресу i скажи, коли прийти,- i вона на часину згубиться з-пiд
нагляду iгуменi.
   - Очевидно, нинi все йде до того, щоб пiдривати твердинi зсередини. Цi
дiвчата не прощення молять у бога, а гарних хлопцiв.
   - Вона йде за нами,- шепнув Микола. У мене виникла iдея.
   - Слава Iсусу! - сказав я, стаючи боком до дiвчини.- Дозвольте дещо
важливе повiдомити.
   - Прошу,тихо i трохи збентежено мовила черниця.
   - Сьогоднi помер унiверситетський професор Володимир Кривов'яз. Похорон
завтра. Богослужебки можуть взяти участь? Як вас звати, будьте ласкавi?
   - Повзе, чорногуба гадина! - стурбовано забурмотiла черниця.- Нi, не
побачила... Мене звуть Орестою.
   Дивлячись, з якою неприязню вона проводжаК старшу, я мало не
здригнувся. Бровенята ПП здибилися, як вистоянi конi, обличчя стало
холодним. Пригнувши голову, вона дивилась услiд наглядачцi, поки та не
зникла.
   - Я б рада вас вислухати,- сказала вона, пiднявши на мене ще колючi
карi очi, але серед вулицi незручно.
   - Iдiть за мною,- сказав я.
   Я швидко рушив до рогу будинку, натрапивши на Миколу, який мене чекав,
узяв його пiд руку:
   - Агiтую черничок на похорони. Жандарми не насмiляться розганяти
процесiю, коли йтимуть монахи.
   Ореста ввiйшла за нами до редакцiП, я пiдсунув Пй стiлець.
   - О котрiй годинi виноситимуть тiло? - запитала вона.
   - Надвечiр,вiдповiв Микола.
   - Я колись бачила гарну процесiю,- загадково усмiхнулася черниця.-
Молодь несла смолоскипи. Це були полiтичнi похорони. Смолоскипи будуть. Я
дам знати в чоловiчий монастир, там виготовляють держаки для свiчок. Пх
можна пристосувати. Микола спохмурнiв.
   - Кривов'язове прiзвище просимо не розголошувати.
   - Не турбуйтесь.- Черниця подарувала комунiстовi iскристу усмiшку.- I в
монастирях К поряднi люди.
   Пiсля того, як вона пiшла, мене охопило каяття. Щось я не мав довiр'я
до цiКП чорноП орди.
   - ЗдаКться, я поправив медвежою лiвою? - звернувся я до Миколи.
   - Життя гребе то лiвою, то правою,- вiдказав вiн.- Краще пильнувати
курсу, нiж робити прогнози по малих хвилях.
   Вiн якось непевно заглянув менi у вiчi, i менi зробилося ще прикрiше.
   У пiдземеллi Грушевич подав менi купку списаного паперу.
   - Будьте моПм першим читачем i критиком. Це - про професора.
   Я перечитав рукопис, подумав: "Грушевич - письменник. Вiн робить
злочин, що марнуК час".

   - Кажiть правду, пане Повсюдо,- звернувся вiн, червонiючи.
   - Виконано чудово,- сказав я.- Тiльки забагато про звички. Вони,
звичайно, проливають свiтло на те, як чоловiк формувався, що собою являК,
але ви ж бачите, як ми живемо. Ми пiд пресом обставин i звички нашi майже
не пробиваються. Iндивiдуальнiсть, як менi здаКться, повинна бути
соцiальною, а не побутовою.

   - Я вас розумiю,- сказав Грушевич, i я побачив на його обличчi тiнь
смутку.- Дякую.

   Прийшов Микола, заходив по друкарнi. Потiм поманив мене пальцем.
   - У мене неприКмностi,- зiтхнув вiн.- Мене викликали на засiдання
Галревкому до Тернополя, але зв'язковий не змiг прорватися через фронт. Я
багато втратив. Фронт, кажуть, посуваКться на схiд. Моя група iзольована.
   - Галичина залишаКться пiд поляками?
   - Треба покладатися на своП сили. Налагоджувати видання лiтератури,
пiдучувати людей, бити тривогу. Вiдозви мало що дають. Нiби пролетить
журавлиний ключ: на хвилину смуток, а закони iснування - непорушнi. Будемо
будувати мiцне пiдпiлля.
   "Пiдпiлля - в пiдпiллi?" - запитав я себе.
   Олекса привiв слiпого на одне око парубка, який назвався Онисимом
Невечором. У його Кдиному оцi тлiла якась безтямна лють. Весь вiн був
укритий шорстким заростом. Балакав гугнявим надокучливим голосом.
   Микола вiдчинив для нього вiдсiк у глибинi льоху. Туди пiшов спати i
Чорнота. Гiсть довго гудiв, оповiдаючи якусь iсторiю.
   Я вже дрiмав, коли прийшли Миколинi товаришi i забрали мертвого
Кривов'яза.

   Святоюрський храм нiжився у променях призахiдного сонця. Черницi вкрили
гроб. Сидiли на травi, молилися пiд мурами, перебираючи вервицi. Внизу на
Городецькiй роПлися перехожi, зацiкавленi скопищем монахинь.
   Ореста чекала мене пiд каштаном. Якраз iз чоловiчого монастиря привезли
смолоскипи. Черницi рушили до пiдвiд. Ореста вiдповiла на моК привiтання
усмiшкою. Ми пiшли попереду процесiП. На Пiдвальнiй нас уже виглядали.
Хлопцi знесли тiло над головами, мiж черницями забiгав запалений квач
клоччя, встала темна хмара кiптяви.
   Я змiг оцiнити видовище тiльки з пiдвищення бiля цвинтарноП брами. З
мiста немовби витiкала примарна маса вогникiв-душ, мандруючи до мiсця
спокутування. Було в цьому щось неосмислене, рабське чи каторжне, глипiла
приреченiсть. Моторошно, неприКмно було дивитися на цей потiк, якому не
було нi кiнця, нi краю.
   На дорiжцi недалеко вiд ями стояла карета, запряжена парою баских
коней.
   - ХоваК митрополит,- почув я позад себе.- Нездужав, дивiться, святий
чоловiк - приПхав...
   Ми з Миколою перезирнулися, вiн тут же пустився навздогiн хлопцям, якi
несли труну, з одним iз них помiнявся мiсцем. Бiля могили Микола занiс
кiнцем труни, щоб одсунути зодягненого в золото митрополита. Хлопцi
поставили труну додолу, Микола, ставши бiля Кривов'язовоП голови, стишено,
але досить дужим голосом покликав:
   - Товаришi! Ми iз сумом в серцях прийшли востаннК попрощатися з
видатним украПнським вченим-iсториком Володимиром Кривов'язом. Ми схиляКмо
голови перед...
   Несподiвано з-за гробiвцiв загримiв могутнiй хор. Вiн був настiльки
сильний i раптовий, що всiм стало моторошно, нiби почала провалюватися
земля. Микола примружив очi, обличчя його зблiдло i закам'янiло.
   - Ми схиляКмо голови,- почав вiн знову, але марно, голос його потонув у
зливi хору.
   З натовпу вискочили якiсь парубiйки i поволокли Павлюка мiж гробiвцi. Я
кинувся за ними, але мене стиснули в гущавинi. Я обвiв поглядом прiснi,
застиглi обличчя. Це були не люди, а дикуни. Нас зрадили. Кривбв'яза
полонили мертвого. Його не жадали знати тодi, як вiн тинявся по Львову
впроголодь, а мертвий вiн для них став чималою здобиччю, Пм стало страшно
перед його смертю, i вони вирiшили привласнити i упокорити пам'ять про
нього. З ними були тисячi, якi не знали, i, може, не бажали знати, як
ошукано мертвого.
   Микола не повернувся до нас, а його редакцiю розгромили.
   Олекса знову привiв свого гидкого Невечора.
   - Ну, Павлюк сьогоднi прославився,- сказав вiн зловтiшно...
   - Що вiн вчинив?
   - Львiв од iменi нацiП проводжав Кривов'яза в останню дорогу, а Павлюк
нагло вiдважився зробити це вiд iменi пройдисвiтiв.
   - Хто забрав професоровi нотатки?
   - Вони в надiйному мiсцi, можеш не турбуватися,- вiдповiв Олекса.- Не
вистачало, щоб Кривов'язова спадщина потрапила до чорних рук. Це темнота,
я Пх знаю.
   - Темнi ходять за поводирями,- сказав я.
   - Не збагну: ти Пх захищаКш?
   - Все це так зненацька...
   Я подумав, що лiпше змовчати. Треба рятувати друкарню. З нею Микола
зв'язав усi своП надiП.
   Газети вийшли з суперечливими повiдомленнями. Однi стверджували, що
похорон справила комунiстична органiзацiя, iншi - що професора врятовано
вiд наруги i заслуга в цьому прогресивних кiл мiста. Цi, iншi, нападали на
Павлюкових товаришiв, заявляючи, що це група аристократiв-платонiстiв, яка
намагалась поставити робочих людей поза своПм комунiзмом. Статтi були
перепаскудженi архiнауковими термiнами. Можна було спiвати полонез
Огiнського, бо коли офiцiйна зграя вдаКться до словоблуду, добра не буде.
   Невечiр охав, мовляв, похорон увiйде в iсторiю. Вiн наступав Олексi на
п'яти i настирливо гудiв, як джмiль.
   Менi стало до болю одиноко, i вiдпала охота думати, куди все це заведе.
Так зi мною трапилося позаторiк пiсля реквiзицiП. Навiщо мозолити розум,
коли це не маК лiпшоП перспективи, як стати годиною смутку. Людство в
тупику.
   - Щось менi тут маркiтно,- сказав я.- Ви знаКте, пане Невечiр, що
Кривов'яз умер на тому мiсцi, де ви лежите?
   Невечiр недовiрливо подивився на мене i перевiв погляд на Олексу.
   - Небiжчик трохи з нами пiдночовував, вiдтак його забрали.
   - Того-то менi чогось неспокiйно,- промовив Невечiр.- I вчора не мiг
заснути. Олекса вже задрiмав, а я городжу про се про те, аби вiдраднiше.
   - Я в духiв не вiрю,- сказав я - Але...

   Невечiр сiв.
   - Може, пане Олексо, перейдемо на вчорашнК мiсце?
   - Павлюк зачинив вiдсiк,- вiдказав Чорнота.
   - Корняктiв льох - щасливiше мiсце,- сказав я.
   - Нам не треба було перебиратися,- погодився Олекса. Зi стелi
зашелестiв струмок смiття. Невечiр скосив очi.
   - Ви надовго до Львова? - запитав я.
   - Лишень навiдатися до родича - лежить у вiйськовому лазаретi.
   - Надивились тутешньоП дивини...
   Невечiр звiв брови. Помовчавши, вiн згадав якусь iсторiю.
   - Якось я повiз до млина. Було завiзно, але повертатися не схотiв.
Мельники вiдiслали мене спати до хатчини з вiкном на потоки. Лiг я на
дощану канапу, та сон не береться. Питаю себе: "Чому мельники не
показуються?" I згадав, що вони посмiхалися, коли вiдчиняли хатчину. Було
ще не пiзно, я викурив кiлька цигарок, повернувся лицем до стiни i заснув.
Коли чую вночi, хтось наче всiвся на менi верхи. Я сюди, я туди, а воно
сидить. О, вiрите чи нi, сидiло добру годину. Я задерев'янiв пiд ним. Тут
мене осiнило зробити хрест. Тiльки-но я в душi перехрестився, як щось
заплескало в долонi. Плескiт нiби вiддаляКться, i щось скиглить. Нарештi,
затихло. Гiрське безгомiння. Я ледве випростав руки. Зовсiм не чую тiла.
Очуняв, виходжу на млин - тихо. Пiдходжу до того мiсця, де вага стоПть,
аби виглянути у вiкно, чи не розвидняКться, а вiд мене щось шасть убiк
гандрабатою тiнню i гур-гур кудись за кошi. Думаю, не жарт. Спускаюсь
назад на перший поверх, добираюсь до дверей, за защiпку - i ходу. Iй-богу,
до свiтанку сидiв у берегах. Вранцi мельники розповiдають, що вночi щось
два рази Пм скидало заставку i зупиняло млин. Бiльше вони не посмiли
виходити на шлюзи. Тодi я питаю, чи не водиться мана. "Ви щось чули?" -
"Не чув, а годину пролежав пiд якоюсь колодою". Вони засмiялися. "Приходив
Данильчук. Його торiк, п'яного, занесло пiд трансмiсiю". Отакенечки.
Кажете, не вiрите в духiв. Щось К...
   Зi стелi знов упала грудочка гiпсу. Вона ледве стукнула, та Невечiр
здригнувся, як вiд вибуху.
   Коли повернувся Грушевич з Павлом, я уже спав. Грушевич поторгав мене.
   - Пiдемо до Корнякта,- сказав вiн.- Це нещасливе мiсце.
   Я посмiхнувся в душi й пошкодував, що не чув, про що вони до цього
говорили.
   - Пане Грушевич,- сказав я, беручи лiкаря пiд лiкоть.- Я до МиколиноП
друкарнi доклав свого здоров'я.. Збережемо ПП в таКмницi. Дасть бог, ми ще
вашу книжку випустимо. I хлопцiв попередьте...
   - Гай, гай, пане Повсюдо,- розчулено мовив вiн. "Розбийся, серце, бо
язик закутий!.."

   Про Миколу не було нi слуху нi духу. З допомогою Покутського я одразу
пiсля розмови з Грушевичем перевiз устаткування друкарнi до його
тiсненького, але надiйнiшого льоху. Пiсля цього в Корняктовому льоху не
показувався.
   Друкарня менi була нi до чого. Але життя повернулось так, що вона
знадобилась.
   Якось я iшов Городецькою, проклинаючи цю найдовшу i найнезатишнiшу в
мiстi вулицю - причину нервових розладiв i жилякiв на ногах. Передi мною
мелькнуло знайоме обличчя. Я нiяк не мiг повiрити: Богдан Онук, тiльки
такий в три погибелi скручений, що я не йняв вiри.
   - Повсюдо! - скрикнув Онук.
   Ми тричi поцiлувалися. Богдан схвильовано витирав з чола пiт i дивився
на смуги бруду на хустинцi.
   - Виходить, ти у Львовi, Повсюдо. А за тобою попитують, ой, попитують.
Марину тягають у повiт, бо похвалилась, що маК вiд тебе грошi. Бiдна, з
неП вже нiчого нема. Як трiсочка. Я нiмо простогнав i заховав очi.
   - Проценти в тебе ростуть. Суд подав тебе на розшук. Змiни прiзвище,
поки не пiзно, i не показуйся в Колобродах, бо зогнити тобi в каторгах.
Невеселi вiстi привiз? - запитав вiн.- Я оце йду i думаю, що нема тобi де
сховатися, крiм Львова. Тiльки-но подумав - ти... А не дуже змiнився. Хiба
блiдiший. МаКш роботу?
   - Тимчасова.
   - Я витребував папери за море.
   - ТiкаКш?
   - Та зi мною пiвсела! Гордiй, Молотковський, Герасимчук, Клин Осадчук,
Федiр Лисюк - пiвсела.
   - Круто жити?
   - Нема порятунку. НаПхало польських колонiстiв, а ми всi в боргах через
податки - ти знаКш, урожаю не було,- то пишемось за море напропалу. Скоро
Колоброди стануть Колобжодами.
   - Довго будете у Львовi?
   - Завтра ще одна комiсiя.
   - Я пiдiйду ввечерi на станцiю.
   - I не пробуй. Люди тепер такi, що хтось заробить на твоПй головi. А
Марина геть приспала,- повернувся вiн до мого найлютiшого болю.- Чи воно
часом не сухоти надибали. Так-то воно життя маКться.
   - Червонi до вас не дiйшли?
   - Чекали з дня на день, але поляки дiстали пiдкрiплення i потиснули Пх
за Збруч. Пiдкрiплення з ФранцiП мали. Кажуть, мiж червоними багато наших
хлопцiв... То ти у Львовi...
   - Будеш писати з дороги, згадай, що мене бачив. Лиш не кажи де. Нехай
перекажуть Маринi. Я писати не можу. Знайдуть за штемпелем. Тепер легко:
оголосять у газетах, пообiцяють винагороду - i в руках.
   - Та що я, не розумiю, Повсюдо! Ой, як же ми надибалися?! - Вiн
сплеснув долонями.- Кажи, що не вiд бога! Все, Повсюдо, вiд бога. I
нещастя наше вiд бога Ну, менi йти.
   - Щасливо, Богдане!
   - Та вже якось воно мусить бути...
   Я пiшов упоперек вулицi з тим, що поки пересiчу, розступляться сльози.
Але вони не розпливались. Я пiшов пiд горб коло Святоюрського собору, лiг
на траву. Ох, як менi щиро плакалось... Тут я знайшов ту думку, якоП довго
не мiг знайти: ворогам буду все псувати - вiд настрою до залiзничних
колiй. Буду шкодити. Тихо, але безперестанку Я поклявся шкодити Пм до
смертного часу. Я Пх буду розбещувати лестощами; буду заохочувати до
розпусти; буду дратувати, насмiхаючись, тручаючи в безодню; буду Пх
хвалити, щоб вони втратили здоровий глузд; буду кидати Пм у лице Пхню
iсторiю, щоб вони пишалися своПми нiкчемними батьками, ставали на ту саму
дорогу й вели по нiй своПх дiтей. Я Пм приготую смерть у звироднiннi i
втратi людськоП подоби...

   VII_
   Усю весну дев'ятнадцятого року в державному секретарiатi сперечалися
про те, у яку сторону податися, коли армiя Галлера витiснить "усусiв" зi
Станiслава. Бiдна Текля не могла настачити кави. Верховне панство нiяк не
могло добитися порозумiння. На кухнi вже не мили котлiв, не було часу.
Текля носила на чубчику хустки хмару пари, витирала долонею пiт i думала,
коли; нарештi, пани прийдуть до згоди. А вони нiби навмисне зволiкали,
напихаючись даровими паштетами.
   Текля подавала на стiл самому президентовi. Вона зачула вiд нього, що
Аралов 27 "москаль". Знемагаючи вiд утоми, вона на хвильку зайшла до
комори, сiла на скриню з продуктами i подумала: "Пiд червоних не пiдуть".
Трохи вiддихавшись, Текля пiшла за посудою i почула, що до Львова
приПжджаК доктор Магаляс 28 укладати з поляками мирний договiр. Текля
повернулась на кухню i сказала помiчницi: "Пiдемо пiд Польщу". Та
витрiщила очi, але промовчала.
   27 Керiвник радянськоП дипломатичноП мiсiП.
   28 Представник петлюрiвськоП директорiП.
   Текля була сильною, витривалою, дiвчиною, але роботи, що падала на ПП
руки, i вiл не пережив би. Якось Теклю розiбрала гарячка, вона прийшла до
коменданта i поскаржилась: "Нездужаю, не маю сили..." Комендант звелiв
вартiвниковi вiдпровадити ПП додому, а сам подався шукати нову куховарку.
Та коли повернувся, урядове братство немов крiзь землю провалилося i
Теклина помiчниця кудись запропастилася. Комендант нюхом почув недобре.
Крiзь замкову щiлину вiн зазирнув до покоПв президента. Тут теж нiкого не
було. Старий службiст прошмигнув досередини, кинувся до сейфа i остовпiв
перед порожнiми полицями. Тепер вiн не мав чого поспiшати. Вiн зачекав,
поки не перестало калатати серце, i поволi, нiби забавляючись, став
перегортати папери на столi. Нiчого вартого уваги не було. Якiсь скарги,
просьби i вирiзки з газет. Та все-таки, на комендантове щастя, трапився
документ, який мав велику цiннiсть. Комендант був чоловiк хитрий i
розважливий. Вiн пiдкрутив вуса, всiвся у президентському крiслi,
поглянув, чи добре заструганий олiвець. Перечитавши Петрушевичеве
розпорядження галицькiй армiП iти за Збруч, вiн диявольськи посмiхнувся i
розмашисте пiдписався. Пiсля цього статечно зiйшов униз, в кухнi перекинув
через плечi мiшок з шинками i спокiйнiсiнько рушив додому. Це був великий
пройдисвiт. Iдучи, вiн не мiг зiгнати з лиця посмiшки. Та вiн не дотямив,
що ошукався, пiдписав не оригiнал наказу, а копiю...

   Захопивши Прильвiв'я, армiя Галлера швидко посувалася на схiд. Але
поблизу одного сiльця пiд Тернополем поляки змушенi були затриматися. Три
сотнi солдатiв, окопавшись на околицi сiльця, знищили галлерiвський
авангард, посiкли ескадрон кiнноти, поклали на землю два пiхотнi полки.
Солдатами командував звичайний сiльський парубок, що повернувся з
iталiйського фронту.
   Розлючений Галлер звелiв оточити село, майже з-над Збруча повернувши ще
один полк. Вночi поляки перебили вартових i пiдпалили село. З палаючих
хатин iз зойками вибiгали i падали пiд кулеметним дощем жiнки й дiти.
Частина стрiльцiв вступила в перестрiлку, частини гасила пожежi, решта
тримала оборону на захiднiй околицi.
   Удосвiта, поки сходило сонце, по селу били гармати. Воно вже дотлiвало,
але з городiв ще вiдстрiлювалися пораненi. Командир з двома товаришами
вiдбивався з криницi. Це була неглибока, обнесена муром криничка у
видолинку, з якоП воду дiставали ключкою. ТроК протримались до
передвечора. У них не стало набоПв. Поляки закололи Пх багнетами, а
Галлер, пiд'Пхавши на конi, наказав завалити криницю з трупами камiнням i
землею. НадвечiрнК сонце ще встигло обцiлувати сухими устами сирi грудки
чорнозему, i наступила нiч. Поляки поховали своПх побитих в однiй
братськiй могилi i виступили на схiд.
   Минув день, другий. Нiхто не появлявся на згарищi тiнню скорботи, не
пiднявся з кривавих ран, щоб обвести блукаючим зором руПни та обгорiлi
тiла i зiтхнути смертним зiтханням. Тiльки сонце i збентежене гайвороння
кружляли над колишнiм селом.
   Але десь через мiсяць на зарослому подорожником i порiзаному дощовими
струмками шляху показалося троК солдатiв. Вони йшли босонiж, перекинувши
через плечi вилискуючi од довгого носiння карабiни. Це були троК сiром iз
дивiзiП, яку розпустив на Стрийському трактi у Львовi письменник Загряда.
   Вони зупинилися бiля згарища, похиливши голови, потiм мовчки рушили до
видолинка, де колись була криниця, там уже поновилася трава. Здивовано
подивилися на купу втоптаноП дощами i засклепленоП сонцем землi,
перезирнулись i, поскладавши на траву зброю, долонями почали вiдгортати
землю. Працювали довго i таки добилися води. Вона бухнула вгору й потекла
в рiвчак. Але, замулена, вiдливала червоним. Тодi навченi смертю солдати
стали копати далi, поки не добули тiла. Солдати розшукали на згарищi
штурпаки, викопали яму трохи оддалiк вiд криницi, похоронили вбитих, а
вода тим часом очистилась, i вже можна було нею вгамувати спрагу. Солдати
пили з пригоршень, збризкали запалi груди, зросили порубцьованi зморшками
чола i, трохи посидiвши в задумi, тут же бiля криницi лягли спати.

   Вранцi солдати навидовбували у городах картоплi, спекли на багаттi.
Поснiдавши, взялися до працi. У рiвчаку, куди стiкала вода з криницi, двоК
замiсили глину, третiй назбирав на згарищi обвуглених дощин, зробив форму
для цегли, принiс з копицi сiна на розмiс.
   Восени, коли вслiд за туманами i розвiяним духом прiлого листя
наступили сльоти, над руПнами села пiднялися стiни типовоП для Галичини
хатчини: сiни, кухня, свiтлиця, комора. Стiни були зведенi на старому
кам'яному фундаментi з обкуреними плитками, нiби з-помiж них палили
мушкети. Солдати поки що оселилися в коморi, приробивши в нiй широку пiч i
маленьку кухоньку. Комору i стiни вкрили снiпками сухоП трави.
   На початку двадцятого року одна хатина була готова, а для двох iнших
солдати формували цеглу бiля криницi. Допомагали Пм три молодицi, пiд
руками вешталися дiтиська - мабуть, солдати взяли за жiнок удiв.
   РуПни заростали бур'янами, глина зi стiн осiдала, недогарки трухлявiли,
комини пообвалювались. Але на стежцi до криницi появлялося все бiльше
постатей з коромислами, росли новi будiвлi. В серединi лiта колесо пiдводи
знову ворiзало подорожник на шляху. На пiдводi везли старий ткацький
верстат, збоку на прив'язi, розмахуючи хвостом, ступала телиця, поперед
коня бiгло цуценя.

   У березнi вiсiмнадцятого року росiяни забрали Онисима Невечора на
будiвництво мостiв пiд Дiбрiв'янами. Клали тодi три мости: на порожнiх
бочках, на понтонах - i розпочали великий дерев'яний мiст - на майбутнК.
Фронт тягнувся уздовж Серету. Окопи були виритi на високих обривистих
берегах рiчки, а в села, розташованi в долинi, солдати ходили брататися.
   Мости через Днiстер росiянам не придалися, Пх наприкiнцi лiта пiдiрвали
перед носом австрiйськоП армiП, що розпочала наступ. Австрiяки окопалися
уздовж Днiстра, рибалили, спостерiгали за росiянами за рiкою, яка
перешкоджала брататися, а вечорами кохалися з молодими буковинками. На
галицькому боцi вiдбувалося те саме, але була маленька рiзниця в ставленнi
до мiсцевого населення: в Галичинi дiвчат називали полячками, а на
Буковинi - русинками.
   Онисим ночував з майстрами в селян. Та вони не мали постiйних квартир,
Пх, мов овець, переганяли iз стiйбища на стiйбище. Займаючи оселю, солдати
шукали в погребах i пiд стрiхами захованi пожитки, господарiв змушували
варити самогонку, а господинь - наповнювати чарки. Онисим не раз вранцi
бачив, як селянин ходить по оборi, мов зачумлена курка, не в змозi
пережити наругу, вчинену над жiнкою чи донькою. Так, вiн крутився довго,
кусав губи, спльовував, тодi йшов до стайнi чи до .комори i тихо скиглив у
сутiнках.
   В ту пору Онисим не переймався чужим горем. Самогонка, вискливi ночi i
безтурботнiсть одурманили голови.
   Якось уночi росiяни несподiвано вiдступили, а з боку Касперiвець,
переправившись у Городку через Днiстер, в Дiбрiв'яни спустилися стрiльцi,
якi до цього стояли легiонами на Буковинi. Всiм мобiлiзованим на
будiвництво мостiв звелiли зняти росiйський однострiй i переодягтися в
австрiйський. Того ж таки дня перед iконою Христа вчорашнi теслi прийняли
присягу i були вiдправленi до Вижницi рубати лiс. На початку зими Пх
посадовили у вагони. Через два тижнi вони опинилися пiд Катеринославом.
Цiлу зиму муштра, а навеснi вийшли в поле орати. Потiм - сапання, жнива,
вiдтак - тиф. Хворих звозили в табори, якi розросталися з кожним днем. За
неповний мiсяць на Онисимових очах закопали понад тридцять тисяч трупiв.
   Онисимiв полк перекинули до Гусятина, згодом - до Львова. Але у Львовi
вже були поляки. Армiя Галлера потиснула полк до Тернополя. До нього
приКднувалися загони, якi не виконали Петрушевичевого наказу про
перебазування за Збруч. Поляки продовжували наступати. Пiд Чортковом
вiдчай кинув стрiльцiв на Пхнi багнети. I сталося диво: галлерiвцi не
витримали, вiдкотилися аж до Бережан. Тут вiдбулася справжня сiча.
Онисимовi блудною кулею вибило праве око, а з тих роПв, з котрими вiн
сходив усю УкраПну, майже нiкого не залишилось. Онисима, мабуть, забрали