думки, i я за пам'яттю читав останню молитву - до смертi: "Одпусти менi ще хвилиночку духу, бо менi треба сказати моПм веселим гостям, двоК-троК сирiтних слiв про те, до чого я вже не доживу". Край неба горiло сонце. Я дивився на нього заслiзненими очима, Ще раз питаючи, чи К щось на свiтi певнiше i справедливiще. Але тут серце вмовкло, потемнiло в очах, i я ледве встиг вiдкрити уста: - Вiрою i правдою устаньте до свого прийдня... -Тиша. СПАДОК ВIКУ_ Книга друга_ Вже знято урожай, ллК дощ, i вiтер вiК. Р. Тагор - Хочу сина, Надко,- прошепотiв Тодосiй, притискаючи ПП до себе сухими, як грабовi притужини, руками.- Сина, Надечко,- повторив з банною мольбою i розпачем. ЏП залило малинове промiння. - Надко,покликав вiн. Тепер голос його прозвучав вiльнiше. Вона. пiдняла голову. Ще не торкане бритвою, запилюшене степовим порошшям ТодосiКве лице всмiхалося i нiби запотiлося жалем. Крiзь стрiху до стодоли цiдився глицюватий промiнчик i золотив ТодосiКвi сторчкуватi брови й високе круто спадисте чоло. Якби Надiя придивилась лiпше до його обличчя - до нiздрiв, якоюсь судорогою стягнених до потилицi вух i звужених, полискуючих зiниць, Пй стало б з Тодосiем ще лячнiше. Але змiни на обличчi близькоП людини впадають в око лише пiсля розлуки. Надiя нiчого не завважувала. Окрiм того, вона носила в серцi таКмницю, яка мов глуха стiна заступала перед нею усе, на що iнший звернув би увагу. Ось i тепер Пй здалося, що Тодосiй трохи облетiвся, i хотiла було всмiхнутися, але одне почуття зiрвалося наполоханим голубом. з чашечки душi, а натомiсть косоокий яструбом всiлося iнше. ЏП мучила тривога за Тодосiя. Була ця тривога така незвичайна, нiколи не чувана, що Надiя соромилась про неП думати. Якось минулого лiта, коли Тодосiй заПжджав до стодоли зi снопами, в дверях заклинило вiз. Тодосiй пiдважував то з одного, то з другого боку, тодi розiзлився i, ухопивши розвору, так двигнув тiчкою, що проламав обидва одвiрки. З того дня НадiП вiдкрився чоловiкiв двiйник, який не давав Пй спокiйноП години. Вдень i вночi вона вiдчувала його присутнiсть, вiн закривав перед нею свiт. Це було схоже на страшну напасть: був у неП Тодосiй i був попри нього ще хтось. Часом вона не могла Пх розрiзнити i тремтiла цiлу нiч, поки не зазорiК, поки той другий не покине хати. ...Тодосiй притискав ПП до себе, а вона не насмiлювалась глянути, чи це вiн. Раптом холодком по ПП напружених стегнах пробiг такий переляк, що вона, машинально занурiвши в зерно, аж до землi, ногу, вигнулась i зiпхнула Тодосiя. Пiд стрiхою шемрав вiтер. Надiя встала, витрусила з-за пазухи пшеницю i вклякнула край гiрки збiжжя. Нiздрi Пй свердлив запах поту, насильства над Кством. "Боже! - скрикнула вона в душi.- За що така кара! А може, я люблю Тодосiя?!" Вiн подобався сусiдським дiвчатам. Џй ще не минуло i шiстнадцяти, а Тодосiй був набагато старший, то вона й гад не мала, що вiн, можливо, ПП суджений. Та чула, як хвалять за смирну вдачу, шкодують, що не вибитися сиротi в люди. Одного разу Кухарчукова Орися (в селi ПП мали за пусту дiвчину), з нiжнiстю дивлячись ТодосiКвi вслiд, зворушено сказала: - Я вiддала б йому все, що маю. Видко, це була така хвилина, бо несподiвано для себе Надiя почала думати про цього мовчазного, вiдлюдкувате парубка, а Орися стала Пй найсердечнiшою подружкою. Тодосiй був бiдний. Запримiтивши, кого покохала, родичi запротестували. Але Надiя вперлась на своКму. Вибрала нагоду стрiтися з ТодосiКм наодинцi, потiм носила йому в поле полуденки i дочекалась сватiв. Старi вiдписали Пм трохи поля. Надiя перейшла до ТодосiКвоП хатчини, i десь з пiвроку Пй гадалось, що в свiтi нема i .щасливiшоП пари. "Ой боженьку!.." Надiя заридала. Незграбно, лiктями падаючи ТодосiКвi на груди, мов боронячись, залепетала: - Нiчого, що на весну? Буде багато роботи. Чи зможеш без мене? - Справлюсь,- вiдказав Тодосiй.- Весна додаК сили. А ти чого, дурненька, розплакалась? - Дивися. Не знаю. З мене пiдмоги не будеш мати. Хiба що зварю... Вiн сiв, поклав на колiна голову, довго думав. I знову вiн став нiби чужий, Пй хотiлося щось дiяти, аби вiд нього захиститися, хоч вiн, може, вже кудись забiг у розмислах, забувши про неП. Ледве пересиливши себе, вона притулилася щокою до його мокроП вiд тяжкого цiпа сорочки. Тодосiй був затишний, з налитим тiлом. Та десь пiдсвiдоме вона думала: "Навчи, богородице, що робити. Не дай пропасти". Тодосiй лiг горiлиць, задивився на попролизувану вiтрами стрiху. Надiя вирiшила сама його знайти. Зосереджено торкнулась устами його уст i легко, покiрно витягнулась бiля нього. Через якийсь час у стодолi знов загупав цiп, забризкала по дощаних стiнах вибита з колосся пшениця. Надiя, озираючись, вийшла на обiйстя, нагнулась до землi за решетом i почала вiяти. ...Тодосiй народився на переломi двох вiкiв. Був це вже шостий "при здоров'П" злидень у Слiпчукiв, одначе своКю появою вселив пiдтоптаному Юстимовi надiю на те, що аж тепер йому заживеться лiпше. Поцiлувавши Катерину в спiтнiле чоло, вiн окинув немовля розчуленим поглядом i хрипло прорiк: - В добру годину, синку! Тихiше додав: - Написано тобi бути маКтним, бо прийшов до нас мiж двома вiками. Може, це всiм щось провiщаК?.. Ану, злазьте з печi,- скомандував вiн принишклим пiд ряднами дiтям, що все бачили i тихо пощипували одне одного, аби не видати змови. Вони, як коти, зiскакували додолу в довгих сорочках, наввипередки прямуючи в куток за скринею, далi вiд батька, який схвильовано забiгав по хатi. - Цiлуйте маму в руку,- звелiв Юстим теплим i приКмним голосом. Катерина вдячно дивилася на них помутнiлими вiд знесилля очима, рот ПП засiкся нiмим риданням. На груди нiби примостилося лонно ласкаве лiто, на очi враз рушили золотi полукiпки. Полукiпки йшли до хати рiвними рядами, як черкеси на веселих вистояних конях, вимахували кудлатими, мов дубовi верхи, гичками й подзвонювали: - Щедрий вечiр... Святий вечiр... Катерина пильнiше приглянулась до горiшнiх снiпкiв i мало не зойкнула: з-за них то показувалися, то ховались дитячi голови. В однiй вона признала Йвана, що задушився в бочцi, куди садовила, йдучи жати, а в другiй - зроду слабовитого Мирона, якого бог забрав до прощi, а в третiй - Михайла, цього з човном збила крига на Днiстрi. Дивилась, дивилась на синiв i знову знепритомнiла. ...Минуло багато лiт. На поправку Слiпчукам не випогiднювалось. Юстим з Катериною запитливо позирали на свого найменшого, поки кожне зосiбно не застановилося на тому, що прикмета Пх не стосуКться, що, як бог дасть, лишень Тодосiй заживе веселiше. Хлопець день при днi чув: "Ти в нас щасливенький, дитино". Слухав, звикся i повiрив, що так маК бути. Змалку навчився чекати, чекаючи - терпiти. Нiяке лихо не могло його збентежити. Вiд тифу вимерли родичi. Тодосiй подав на копальнi в Карпати. Пiвроку на баландi пiд земле Потiм возив сiль iз Солотвина. Далi голодував, плекав вошей, але нi на мить не сумнiвався в прийдешньому. Оженившись, зчорнiв у полi. Дещо пристарав, перешив стрiху на хатi, але це було не те, що йому судилося; непомильна в мандрiвцi до нього благодать ще десь простувала вдалинi. Тому Тодосiй не хотiв дiтей. Вiн мрiяв про той час, код вчепить колиску над повною скринею. Добровiльно взяте на себе ярмо так само, як примусове рано чи пiзно доводить до бунту. Тяжка робота i забарнi сподiвання достатку виснажили Тодосiя. Його все частiшi сковувала байдужiсть. У такому станi однi пустилися б берега, почавши кочiвне життя, iншi перетворилися б на лежнiв, а Тодосiй почав нишком божеволiти. Скривленого, його, можна було побачити де-небудь у ярузi з грудкою землi в кулацi. Вiн стискував пальцi, нiби хотiв видушити сiк з грудки, або брав землю на зуб, довго смакував, поки очi йому не заливали сльози. Вечорами вiн не дозволяв НадiП свiтити лампаду, стояв перед вiкном, зацiпенiвши, майже не дихаючи, i очi його в такi хвилини палали ненавистю або, навпаки, були повнi якоПсь неземноП нiжностi. На людях Тодосiй старанно тримав себе в руках, i про його недугу нiхто не здогадувався. Та якось вiн знемiгся пiд час приступу, а коли спробував на ясний розум пригадати, що витворяв, пам'ять зрадила. Вiн жахливо мучився, затужив за дитинством, його охопило почуття страшноП втрати. Якось, коли зрозумiв, що уникнути безумства К тiльки один шлях - заподiяти собi смерть, вiн тремтячими руками пригорнув до себе Надiю. Того дня на купi намолоченоП на податок пшеницi вiн зачав сина. I його вiдпустило. Загублений у мiражi марних сподiвань дух життя знову завитав у душi. Тодосiй заспокоПвся, скрiпився якимись потаКмними думками, якi берiг, як скнара - кривдний набуток. Надiя була задоволена тим, що перестала вiдчувати в чоловiковi чужого, i не допитувалась, про що вiн мiзкуК. Та через рiк у Слiпчукiв скоПлося лихо. Докладно нiхто нiчого не знав, але здогадувалися, бо Тодосiй серед зими покинув Надiю з малою дитиною i щез iз села. А може, отримана у спадок од вiку надiя викурила його з-пiд рiдноП стрiхи?.. Тiльки ночами, далеко обходячи повiтовi мiстечка i великi села, до Львова добивався пiвторатисячний загiн солдатiв. Два передостаннi боП загiн мав з нiмцями i махновцями, останнiй, на Збручi,- з поляками. Солдати були неймовiрно зморенi й бруднi. Мундири висiли на них лахмiттям; зотлiлi пiдошви прив'язували до нiг обмотками; у багатьох голови були вкритi носовими хустками. Але при солдатах була справна зброя. Кiлометрiв за тридцять вiд Збруча солдати зупинилися в лiсi на постiй, щоб поховати вбитих, яких забрали з поля бою i несли на руках. Тiла склали до одноП ями, насипали високу могилу: Потiм старший видiлив караульних i команду за продуктами, а коли вони зникли в лiсi, дозволив спати. Це був сивий, згорблений i похмурий чоловiк. Вiн не носив вiдзнак i був зодягнений так само жалюгiдно, як пiдлеглi, зате зброП не мав. Чи причиною цього була недолугiсть, чи взагалi не брав ПП до рук - годi сказати. I все-таки жодне його слово не залишалось без уваги. Старий лiг пiсля всiх, постеливши пiд бiк соснового галуззя. Дивлячись на нього, коли вiн заснув, можна було подумати, що це труп. Груди не пiдiймались, обличчя закам'янiло, навколо рота i пiд очима нiби хто припорошив дрiбно розмеленим синiм суглинком. Старий був високочолий, з круглими залисинами енергiйноП, але розважливоП i помiркованоП в оцiнках людини. Видублене знегодами обличчя було дрiбно посiчене зморшками. Мабуть, почало старiтись не на повiтрi, а десь в кабiнетних сутiнках, в'янучи вiд душевних змагань i переобтяжень. I руки в Старого були довгi, сухi, невiнчанi слiдами чорноП роботи. Галявину пражило сонце, димiла i гудiла мушва. Солдати спали мов мертвi, дожидаючи судного дня Старий прокинувся, тiльки-но в лiсi зашурхотiли кроки хлопцiв, якi поверталися з провiзiКю. Очi його дивилися чисто й спокiйно. На мить вiн затримав Пх на свiжому насиповi землi посеред галявини, тодi звiвся i рушив до солдатiв. - Чи не трапився вам десь поблизу струмок? - запитав вiн. - Ми бачили за лiсом озера. - Як далеко? - Зо двоК гiн. Якщо йти просiкою, будемо минати Пх. - Треба набрати свiжоП води,- сказав Старий, дивлячись, як солдати розкладають i дiлять на брезентi мамалигу й сир.- Пiдiть хто, розбудiть хлопцiв на змiну вартовим. Пiдкрiпившись, солдати розiйшлись досипати. А з присмерком вишикувалися в колони i рушили далi. Перемишляни загiн обiйшов з пiвночi. Тiльки-но вступили в лiс, почало розвиднятись. I знов Старий вiдiбрав вартових i команду за продуктами, а рештi дозволив вiдпочивати. Та цього разу вiн пiдкликав до себе високорослого, ще зовсiм юного солдата, узяв з його рук туго напакований наплiчник i рушив у заростi. Хвилин через десять на трактi до Перемишлян показався змучений, мов iз тюрми випущений, священик. Назад вiн повертався надвечiр. Тепер вiн йшов швидше, з непокритою головою, чого святi отцi не дозволяють собi навiть серед пустинного поля На узлiссi священик став солдатом. Загiн уже вiдтрапезував. Старий взяв залишену йому скибку мамалиги i цибулину, сказавши солдатовi, який прийняв вiд нього наплiчник: - ЦiКП ночi за всяку цiну мусимо дiстатися. - Вмерло двоК поранених,- повiдомив солдат; очевидно, вiн виконував обов'язки ад'ютанта. - За всяку цiну,- повторив Старий. - Ще одне самовбивство,- сказав солдат. Старий болiсно примружився, пiднiс руку до очей i нервово, судорожне ковтнув повiтря. До кожного його слова прислухалися, як до батькiвського благословення, а запобiгти самовбивствам вiн не мав сили. У когось з солдатiв починаКться гарячка, i вiн прикладаК до скронi дуло карабiна. Розбери - тиф чи вiспа. Мiж ними нема лiкаря. Солдат накладаК на себе руки заради iнших. До того ж хворого нiхто з селян не вiзьметься доглядати: бояться розстрiлу, бояться заразитись. - Поховали разом з тими... пораненими,- сказав ад'ютант. Старий глипнув на скибку мамалиги в руцi, звiв очi на верхи берiзок над галявиною, постояв, постояв i, пригинаючись, нiби на його плечi звалили непосильний вантаж, рушив до куща лiщини, пiд яким йому приготували купу галузок. - Пане письменнику,- пiшов за ним солдат.- Пiсля полудня над лiсом кружляв лiтак. Нас, либонь, помiтили. - Я бачив,озвався Старий.- Бачив... Поволi, дроблячи мамалигу тонкими пальцями, вiн пообiдав i лiг. Над галявиною розносився шепiт. Серед високоП трави глухо перемовлялися солдати. Заглядiвшись на ще не пересотану лiтом основу стебел, Старий чогось згадав маленького веснянкуватого хлопця з-пiд Бережан, якого спiткала нiмецька мiна в Криму. Стрiльчик ходив у розвiдку i приволiк пошитий з телячоП шкури повен махорки ранець. Тiльки гукнув хлопцiв розбирати здобич, як пiд ноги шипучи впала мiна. Вiн глянув на неП неповторно здивованим поглядом, i тут пролунав вибух... Стрiльчик нiяк не йняв вiри, що перед ним живий письменник, прохав розповiсти, як пишуться книжки Старий тлумачив йому "П'ять додати до п'яти, вiдняти два, роздiлити на чотири - буде два. Отак i книжку пишуть, щоб дiя була зв'язана з дiКю, щоб суму можна було розкласти на множники i кожний з множникiв був висновком про дiю". - А ви багато писали? - спитав вiн з дитячим зацiкавленням. - Бiльшiсть своПх книжок я проПв,- вiдказував Старий. - Як то? - Я не мав з чого жити. Ми вимiнювали своП сили майже задарма. - А хто ви? - Я з-пiд Рiвного. Цей тверезо-наПвний сiльчук так глибоко переймався кожною його фразою, що нiколи не затримувався на довгу бесiду. Ухопить те, що цiкавить, i втiкаК куди-небудь подумати i повкладати в доброму ладi. А згодом приходить з новими сильцями-запитаннями. Лиш про одне перепитав двiчi - чи Старий направду не нiмець або поляк. Вислухавши вiдповiдь, вiн засвiтився якоюсь потаКмною iдеКю. Розмiркувавши, Старий уже не радий був знайомству. Чого не буваК! Повернеться хлопчисько додому i продасть спадковий городець, щоб послати якоПсь пiвсотнi крон. При новiй зустрiчi вiн пояснив, що справа не в тому, що вiн не мав змоги влаштувати своК життя. Книжки можна писати впроголодь. За три останнi десятирiччя на один том на нашiй мовi припадаК двадцять на польськiй i нiмецькiй Притому з мiсцевих друкують усiляких пiдбрехувачiв, а своПх - справдi обдарованих - не друкують, аби всiм було видко, що нема в цiм кутi свiтлоП голови МинаК час, нiкчемна писанина починаК фiгурувати документом доби, тодi як вона К тiльки примiтивною фальсифiкацiКю життя. Взяти оцих людей, що другий мiсяць у дорозi, йдуть з пекла в пекло. I про них напишуть. Пороблять Пх попiвськими синочками i зятьками, якi в садочках бiля пасiк виголошують перед пашiючими здоров'ям нареченими пишномовнi тиради про вiсiмнадцятий рiк. А як же iнакше? Гiркий досвiд народу завжди прикрiплюють до гетьманських i попiвських шликiв, розвiшуючи ганчiрки замiсть знамен над розтоптаним краКм. "Та вже пора збиратися..." Старий розумiв, що без бою не прорветься до Львова. Поляки, безумовно, забарикадували вулицi й готовi до зустрiчi. Проте Пiдзамче мовчало. Загiн без жодного пострiлу просунувся до середмiстя i оточив ратушу. Вламлюватися до ратушi Старий не дозволив, бо всю надiю покладав на вуличнi боП i те, що до нього приКднаКться повсталий народ. Але всюди панувала тиша. Вона була рiвнозначна зрадi. Старий звелiв iти на тюрму, гадаючи, що до солдатiв пристануть в'язнi. Проте й тут його спiткало розчарування. Охорона склала зброю, наглядачi принесли списки заарештованих i слухняно розiйшлися вiдчиняти камери. На подвiр'я виходили сотнi в'язнiв. Коли Старий вигукнув: "Воля, братове!" - натовп вiдповiв незрозумiлим перешiптуванням. Старий тричi повторював, що вони звiльненi, та слова його залишились без вiдповiдi. До в'язнiв пiдходили солдати, щось пояснювали. Старий заточився на ногах, його одвели на тюремнi схiдцi. Коли вiн отямився, на подвiр'П були тiльки його хлопцi i розгубленi тюремщики. Вранцi нiчнi патрулi доповiли бригадировi гарнiзону, що в мiстi появився загiн невiдомих жовнiрiв. Полковник надiслав до Варшави термiнову депешу. На цьому й закiнчилося. Загiн покинув Львiв. Перед цим Старий доброП пiвгодини розмовляв з якимсь дiячем розгромленоП республiки на квартирi неподалiк вiд пам'ятника Мiцкевичевi. Повернувся до солдатiв немов розбитий паралiчем i ледве вимовив: - На Стрийський тракт. Минувши останнi кам'яницi, загiн зупинився. Солдати взяли Старого в середину кола. - Панове, я вам не маю що сказати,- почав Старий, суворо дивлячись на малиновий небосхил.Панове... Я не маю що сказати про тих, до кого ми добивалися... Вiн махнув рукою, опустив голову, i голос його перехопило страшне чоловiче ридання. В рядах зашморгали носами, кривлячись, вiдводили очi. Вони йшли вмерти або звiльнити мiсто, але в жертовнику часу вогонь погас. Змiнившись на обличчях вiд жаху, вони вже не могли пiзнати один одного i стояли як мерцi. Викотилось сонце. Воно непорушне стояло над обрiКм добру хвилину, наче не сподiвалося, що доведеться свiтити цього тихого благословенного ранку. ЗаспокоПвшись, Старий продовжив: - Прощайте, панове браття! Менi сказали, що не пора для виступу, що виступ готуКться. Будьте пильнi. Прощайте. Не кидайте зброП. Iдiть додому мужами i батьками, не забувайте один одного, кажiть людям правду. Солдати не розходились. - Ви добре воювали,- сказав Старий крiзь сльози.- То будьте також добрими людьми. Прощайте! Перед ним розступились. Вiн одiйшов метрiв за сто i оглянувся. Солдати все ще не рушали з мiсця. Навколо них колихався синiй димок ранку. Здавалося, в клубах цього димку неспокiйно гарцюють осiдланi конi, перекочуються гармати, пливуть тисячi наповнених вiйськом човнiв. Старий упав i довго не мiг пiдвести голови. Вже зовсiм розвиднiлося. Трактом гуркотiла пiдвода. Молодиця, що везла до Львова решета з яблуками, злякано зиркнула на немiчного старця на узбiччi шляху: вiн блудив очима мов неосудний. Молодиця оперiщила конячину грабовим пужалном. "Нема при хатi господаря,- подумав старий.- Видко, вдовиця. I без батога Пде..." Вiд'Пхавши на таку вiдстань, що пiдводи вже не можна було наздогнати, молодиця озирнулась. Старець стояв навколiшки i наче когось виглядав, але на трактi, скiльки сягало око, не було живоП душi. Так вiн стояв, аж Пй навтямилося. "Божевiльний",-подумала молодиця. "Ще одна тiнь iсторiП впала на Стрийський тракт,- шепотiли губи Старого. - Тiнi, тiнi!.. Про що ви оповiсте людям? А це залежить вiд запитань. Отой хлопчисько з-пiд Бережан був химерний хлопчисько. Щось своК будував iз запитань, щось незвичайне. Чудовий це дар. Бо як не дошукуватися, як питати в тiней одне й те саме, то вони сторiччями залишаються недорiкуватими". Тодосiй кружляв по камерi важкими поривчастими кроками нервово розладженоП людини. - Сядь же ти каменем! - гримнув на нього Грушевич. За пiвтора року арештантського життя Грушевич забув, що вiн iнтелiгент, лiкар, i ставився до iнших не краще, нiж злодiйчук з ПiдвальноП Григорiй Кмич. - Та сядь же! - гримнув вiн удруге.- ЧуКш? Тодосiй i бровою не повiв. Перед цим Кмич присилував його розповiсти, як вiн опинився в каталажцi. Тодосiй надумав майнути до Канади. У Львовi вiн сподiвався заробити грошей, але наскочив на полiцаПв. Розтривожений, вiн метався з кута в кут, навколо рота в нього зiбралися скорботнi борозенки зморщок. Грушевича й сон похилив, а вiн усе ще ходив по камерi. Прокинувшись удосвiта, лiкар побачив його з пiднятими до карниза над дверима руками. Тодосiй стояв, упершись головою у вiзитерку наглядача. Грушевич перелякався, подумавши, що вiн у зашморгу. - Ти знаКш, що безграмотному треба добре пiдплатити, аби виробили закордонний паспорт? - питав Грушевич Тодосiя, посадивши на свiй матрац. Тодосiй знизав плечима, проте по обличчю промайнула тiнь занепокоКння. Вiн зiперся головою на стiну i тихо схлипнув. - Хочеш - навчу читати i писати? Iз вiконечка пiд стелею у камеру падав снiп сивуватого свiтла. Грушевич порився в клунку, який використовував замiсть подушки, видобув олiвець i папiр. - Дивися сюди. Тодосiй одвернувся. Грушевич з ваганням позирнув на олiвець i надув губи. Вiн уже не мiг зупинитися i почав ненавидiти Тодосiя, який вiдмовою хотiв зiпсувати йому настрiй на весь день. Вже тепер у нього було таке вiдчуття, нiби за ним шпигують. - Ну що я тобi кажу,- зашепотiв лiкар, бризкаючи слиною.- Дивись: оце я пишу слово: "Польща". Професор iсторiП Володимир Кривов'яз посмiхнувся. Студентом вiн влаштував отаку студiю Степанидi, легковажно почавши зi слова "любов". Степанида так i не збагнула таКмницi письма, зате, рятуючи ПП гонор, мусили скороспiшно готувати весiлля. Потiм вiн не мiг без гiркоти згадувати тi канiкули. Степанида була вiрною дружиною, але вiн нiколи не знав, чого вiд неП чекати. Поки не махнув рукою - нехай робить, що заманеться,- вона попсувала йому немало кровi. - Польща. Пе-о-ел,- бубонiв Грушевич,- м'який знак, ща, Польща. Польща загарбала Галичину. А це лiтера "ка". Ка-на-да. Ко-ло-бро-ди. Я знаю з вашого села По-всюду. - Прокопа? - втiшено перепитав Тодосiй. - Розумний хлопець. - Вiн кудись виПхав. - То нiчого, вiн розумний хлопець. I Миколу Павлюка знаю. - Павлюк маК спiлку з комунiстами. - Тихо, дурню! - Грушевич з внутрiшнiм страхом глипнув на Тодосiя, нiби в ньому була вмонтована бомба.- Польща. Поль-ща нас усiх по-витлум-люК. ...У Степаниди був депресивний психоз. До речi, i в цього Тодосiя щось схоже. Якби Грушевич не занепав, хлопця можна повернути до здоров'я. Бiльшiсть душевних недуг - це недуги волi. - Га-ли-чи-на. По-польськи Галичина - Ма-ло-польща. ...Медiатори руху в Степаниди накопичувалися продовж тривалого часу, вiдтак вона вiдчувала потребу кипучоП дiяльностi i вносила в професорове життя такий розгардiяш, що вiн зрештою почав ПП боятися. Якось Степанидi завихторилося iти та грибами. В лiсi проколола ногу, дiстала зараження кровi й померла. Вдруге Кривов'яз не наважився одружуватися. - Ти маКш добру пам'ять, парубче,- радiв Грушевич.- Покажи лiтеру "ер". Так. Тепер - "ща". Так, прекрасно. Слово даю, через мiсяць ти станеш тюремним писарем. А лiкарем ти хотiв би бути? - Нi. - Чому? - Не знаю, не хотiв би. - Дивак! - прикро образився Грушевич.- Напиши "ел". - Не хочу. Тодосiй переповз на свiй матрац i натягнув на голову сардак. З-пiд поли виглядали тiльки затоптанi зеленкуватi п'яти. - Дурень! - розiзлився Грушевич i перекинувся на другий бiк, але одразу ж звiвся на дибки, крадькома зиркнув, чи не прокинувся професор.- Боже! - зiтхнув вiн, Вiн притулився чолом до холодного муру i з болем думав, що огрубiв отут, у проклятiй тюрмi, здрiбнiв душею. Навiщо обзивати хлопця? Сам же йому вiдбив охоту, спитавши, чи той не хотiв би стати лiкарем, адже такими речами не забавляються. Добре, що професор спить. У вiчi було б соромно глянути. Грушевич думав, що якби молодший, то не пiддався б хвилевим настроям. А йому вже за сорок п'ять, у тюрмi сам для себе став нещасною i жалюгiдною iстоткою i чогось не вiдчуваК потреби причаститися до минулоП чистоти й цiльностi. Наглядач з гримотом поставив бiля дверей миску i вiдро з водою. Треба було вставати, бо повернеться рiвно через чотири хвилини i забере вiдро, але Грушевич не мав сили ворухнутись. "Дiдько з ним,- подумав вiн.- Нiчого не станеться, коли день буду немитий". Тим часом арештанти схоплювалися i займали чергу. - Пане доктор! - штовхнув його ногою Кмич. "Грубiсть - вiд збайдужiння. Грубiян - це боягуз, пуста пересичена тварюка. Завдяки грубостi ця тварюка самомобiлiзуКться i утверджуКться. А хай йому чорт! Треба вставати... Я брутальний з ТодосiКм, бо вiн слабший, я можу зiгнати на ньому злiсть i вiдвернутися вiд цiКП гидоти..." Змочуючи водою голову, Грушевич постановляв собi: беруся за книжку. "Пишучи, очищаКшся. Мене доконуе марновiрство. Досить ницiти". Вiн iз замилуванням згадав роки практики в Тернополi. Робота його бадьорила, не давала впасти. А взагалi нiколи, здаКться, не мав нi сталого погляду на речi, нi твердоП опори. Як би там не було, в Тернополi минули його кращi роки. Грушевич витирав лице одним кiнцем рушника, професор - другим. Лiкар одним оком косив на професора. "Що за неймовiрний чоловiк! Весь вiк уникаК переслiдувань, а дивiться, що за спокiйнi мудрi очi, яке благородне облич яка стриманiсть i ощадливiсть у рухах. Нiби збираеться почати ще одне життя..." - Сьогоднi ви в лiпшому гуморi,- сказав професор. Грушевич здригнувся, промовчав. Потiм, складаючи р ник, вiн сказав з посмiшкою: - Гумор цiлком залежить вiд нас, пане професор. Що - що, а це у нашiй владi. Кривов'яз кивнув i став розчiсуватися перед надщербленим дзеркальцем. Над дзеркальцем поволi пересували" тiнi вiд грат. Самi грати знаходилися глибоко в нiшi вiконця, Пх не можна було побачити, навiть ставши на табурет. Вночi тiнi не рухались - проти вiкна, мабуть, висiв лiхтар. А вдень повзли по стiнi, хтось вуглем поробив знаки, i тiнi оповiщали арештантам: "Наглядач несе воду для вмивавання", "Почали роздавати баланду на снiданок".. На двох метрах муру вклався весь тюремний розпорядок. Грушевич чекав, щоб професор вiдiйшов од дзеркальця, думаючи: "Ми живемо тiльки тiнями...". Пiсля снiданку вони порозсiдалися на матрацах грати в шахи. Фiгурки були вилiпленi з хлiбноП м'якушки колись, за лiпших часiв, коли в'язням видавали хлiб. Трохи згодом наглядач кинув до камери сувiй польських газет. З першоП, же прочитаних уголос заголовкiв почалась, як i щоднини запекла суперечка. В'язнi спалахнули в присутностi газет i очима, й обличчями i горiли тривожно, як сторожовi вежi в степу перед наближенням орди. Газет чекали мовчки, неспокiйно Коли наглядач вiдчиняв дверi, всi насторожувалися, мов дикi кiшки, i кидалися на згортки. А газети були дворiчноП давностi... В центрах воКводств i в повiтових мiстах гарнiзонами стояли польськi вiйська. У Галичинi польськi вождi вербували джур з колишнiх мiсцевих партiй. За республiкою вже зникли i дим i нитка... А в камерах точилися полiтичнi дискусiП про тактику державного секретарiату i стратегiю Антанти. - Послухайте, що пише Пiлсудськяй,- забiгав з газетою по матрацах Григорiй Кмич.-"Русини i бiльшовики, якi до цього часу воювали мiж собою, тепер порозумiлися, щоб атакувати нас". - Брехня! - заревiла камера. На стiнi тремтiли тiнi вiд грат, тремтiли губи i руки, пiд стелею гойдалась мiшанина охриплих голосiв. Нарештi, почали пробиватися окремi реплiки. - Вони не мають приводу почати вiйну з республiкою. - Свiт проти цього грабежу. - Вiльсон - твереза людина. Вiльсон посилаК дипломатiв перевiрити версiю Пiлсудського. - А "Покутський вiсник" пише, що республiка продаКться Польщi... Не брав участi в цих оргiях Кривов'яз. Якось Грушевич запитав, чому вiн не читаК газет. - Соцiальним спiритизмом не займаюся,- вiдказав професор. Вiн задумливо стежив за iншими i наче милувався. Одного разу, коли суперечка мало не переросла в бiйку, вiн пробурмотiв: - У тюрмi ач якi гарячi! Тут Пм нiчого втрачати. Тут нема надiП. А на волi мовчали б. Переважно оргiП закiнчувалися тим, що арештанти пiдсiдали до професора i вимагали його думки. В такi хвилини Пх цiкавила не iстина - Пм треба було почути спокiйний голос, щоб самим втихомиритися. Професор бачив, що вже всi втомилися i зараз звернуться до нього. Та Грушевич роздув ще гострiшу перепалку. Мова зайшла про просвiтянськi громади. Чи дозволять Пх поляки? - Не дозволять. - Мусять! - Дурницi! - Ти, видко, хочеш, щоб не дозволили. - Йолоп! - Хам! - Запроданець! - Вiд йолопа чую!.. Сякалися. Кашляли. Нервово скручували цигарки. Сварка всiм остогидла, та нiхто не хотiв поступитись, прикусивши язика. Вгомонилися лише тодi, як Грушевич повернувся до того ж, з чого почав: що громади розпалися де через заборону; бiльшiсть Пх складу в тюрмах. Тепер навперебiй заговорили, що Пх повиннi випустити на волю. Влада не втримаКться без мiсцевих кадрiв, найактивнiших представникiв громад. Усi вiдчули себе молодими i сповнений устремлiнь... У життi накопичилося стiльки диких, як на здоровий розсуд, засобiв впливу на людей, що з них, за поодинокими винятками, щодня можна, як iз глини, вилiплювати щось iнше. Тому такого поширення набрала торгiвля iдеалами,! i величезнi маси народу час вiд часу безоглядно поринають у багно фанатизму. Хто був у камерi, кожному раптом стало ясно, що без них не зумiють обiйтись, Пм хотiлося думати, що уряд Пх спецiально ув'язнив, аби зберегти, адже на волi навiснiК голодна смерть. Лиш досвiд предкiв - страх - стримував готову iстерiю рабопоклонства. Цей самий страх зiграв з ними жарт, коли прийшло звiльнення. Серед ночi в коридорах появилися наглядачi i, повiдчинявши камери, гукали: - Виходь! Виходь з речами! Вони стiкалися в тюремний двiр. Якийсь недолугий дiдусь кричав: - Воля, панове! - Провокацiя,- прошепотiв професор. Хтось знайшовся: - До камер пiдводять труби. Заженуть назад i пустять гази. - А ворота - навстiж,- злякано мовив Тодосiй. - Там, певне, поставили кулемети,- голосно продудонiв Грушевич.- Лишень висунь голову!.. - Треба перевiрити. Хтось вiдокремився од натовпу. Грушевич поволiк за собою Тодосiя. Крадучись, попiд муром рушило ще кiлька чоловiк. Грушевич лiг на землю i виштовхнув за ворота клунок з пожитками. Тихо. Тодi вiн виглянув на вулицю i оторопiло рикнув: - Утiкай. Доки не пiзно! До свiтанку Грушевич з ТодосiКм пересидiли в Стрийському парку. Коли почало розвиднятися, Грушевич спохватився: - Тут можуть вчинити облаву. Нам лiпше змiшатися з людьми. Мiсто вже ожило, селянки торгували пiд фасадами фруктами. Грушевич купив яблук. - Џж, Пж.тикав вiн ТодосiКвi тремтячими руками.- Солодкi. Вiн вiдчув прилив нiжностi до цього придуркуватого i безпорадного селюка й готовий був вимiняти за його личаки своП чеськi бештайгери. Вони й не помiтили, як бiля жiнки з яблуками зупинився полiцай. Вiн нагнувся до кошика, взяв яблуко, вiдкусив корiнець, поремигав i кинув селянцi монету. Вона догiдливе напакувала його кишенi плодами. Полiцай навiть не глянув на Грушевича i Тодосiя. Посмiливiшавши вони йшли за ним до РинковоП площi. Протиснувшись крiзь ярмаркових до ратушi, стали пiд стiною бiля худорлявого юнака, який продавав рiзьбленi хрести. - Я ж казав, що випустять,- усмiхнувся Грушевич, косячи очi на сонце.- Звичайно, це хитрiсть, вона мене не тiшить. Але нiчого. Яка рука, так i гребе. Будемо мати на увазi. Так просто вони нас не куплять, ми будемо вимагати прав для всього народу. На силу будемо вiдповiдати силою. Ми i в пригонi вмiКмо брати те, що нам належиться. Як ти скажеш? - Менi б до Канади,- простогнав Тодосiй. - ПоПдеш,запевнив Грушевич.- Спершу стань до роботи, зодягнися, вiдчухайся. Треба обдивитися, примiрятися. Нiчого не роби навмання. Грушевич весело поплескав Тодосiя по руцi, поблажливо всмiхнувся. Дихав вiн поквапливо, нiби перед цим зiйшов з марафонськоП дистанцiП. - Передовсiм треба роздобути iнструменти. Чогось менi не кортить до Тернополя. Розпочну практику у Львовi... Гм! Аж не вiриться. Вони, сучi дiти, переодягли охоронцiв, пiдстроПвши пiд банду. Нiчого. Вони хитрi, але й ми битi. Ночували в парку, а наступного ранку знову вигрiвалися пiд ратушею, бiля юнака, що торгував хрестами. Тут несподiвано побачили Прокопа Повсюду. Вiн принiс юнаковi якийсь клунок. - Не забудь купити тютюну,- попереджав Повсюда, примружено дивлячись на хрести. Тодосiй почув його голос,- аж пiдстрибнув. Прокiп був блiдий на лицi, дуже марний, погляд став суворiшим, бесiда i рухи млявiшi, нiж пiвтора року тому. - Краяни! - розпростер вiн руки, коли Тодосiй сйiнув його за куртку.- Ти як тут опинився, Тодосiю? - Ми з каталажки,- пошепки вiдповiв Тодосiй, сяючи з радостi, як дитина. - А з дому коли ж? -. Та вже давно. Я поПхав невдовзi пiсля тебе. - То чим пахне свiт? - засмiявся Прокiп. - Ой, не питай. - Куди ж ви, хлопцi? - НюхаКмо запах сонця,-стаючи ближче, мовив Грушевич.- Земля нам просмердiлась. - Де зупинились? Я мушу йти на роботу, але хотiв би з вами побалакати. - Нiде,простосердно сказав Тодосiй.- НочуКмо в парку. - Тодi я проведу вав до нашого готелю. Приймемо до товариства, Олексо? - звернувся вiн до юнака.- Приймемо. Люди своП. Юнак байдуже кивнув. - Ми живемо в пiдпiллi, - ведучи Пх за собою, розповiдав Повсюда.- Думаю, не подивуКте. Нинi весь свiт у пiдпiллi. На щирiсть не проживеш, не виживеш. У душi плачеш - очi усмiхаються, ночуКш у льоху - вдень гордо несеш голову, ходиш без документiв - зате вештаКшся пiд носом у полiцая. Вони перейшли площу, забралися у захаращений дошками дворик, крiзь розвалений мур перелiзли в другий дворик. Тут Повсюда пiдважив старi дверi, що нiби випадково лежали на цементнiй приступцi, й показав пальцем на темний отвiр: - Прошу до господи. На добровiльне ув'язнення. Льох освiтлювався двома загратованими вiконцями. Уздовж стiни з покладених на цеглянi пiдмурки дощок були влаштованi нари, а бiля протилежноП стiни, впершись закуреною трубою в склепiння, стояла залiзна пiч. - Справдi, з камери до камери,- зiтхнув Грушевич, кидаючи на нари клунок. - Воля ваша,- сказав Повсюда.- Я тут сплю близько року. Тинявся парками, а коли похолодало, цей льох для мене був знахiдкою. Якось уночi йду вулицею i чую - нiби з-пiд землi озиваКться скрипка. Ледве дошукався... Ну, менi нiколи. Грушевич видряпався на нари, сiв, прилизав нижньою губою вицвiлi в тюрмi вусики. - Лягай, Тодосiю,- пiдохотив Слiпчука, що сиротливо озирався навколо.Лягай. - Я пiд вечiр повернуся,- сказав з дверей. Повсюда.- Зрештою, тут i Микола Павлюк ночуК, вiн прийде швидше, розважить вас. Можете спати спокiйно, про криПвку нiхто не знаК. Увiбравши голову в плечi, Тодосiй ступив до нар, розгублено подивився на Грушевича i тихо застогнав. _ II_ Через кiлька днiв Грушевич привiв ще одного жильця. Хлопцi вже спали, я тiльки-но вклався. - Присядьте ось на тапчанi,- запросив шанобливо лiкар.- Я розведу вогонь i зiгрiю чаю. - Не турбуйтеся, пане Грушевич, я не проголодався. - О, тут ще К грань. Десь товариство роздобуло вугiлля. Це недовго, пане Кривов'яз. Я колись чув це прiзвище, але вбийте мене - не пригадаю. Грушевич менi не сподобався з першого разу, i я вирiшив почекати, може, з розмови вдасться зрозумiти, кого вiн привiв. Ми берегли криПвку потайсвiту, як святиню, але коли Грушевич почне сюди водити знайомих, нас викурять. Спалахнули скалки, гiсть пiдшлапав до дверцят. - Гай-гай,-схлипнув вiн, сiдаючи на цеглину.- А цi мури витримають ще тисячу рокiв. Грушевич пiдвiсив над полум'ям казанок з водою i теж опустився на долiвку. - Чорна кам'яниця, Корняктiв палац,- вiв далi гiсть, похиливши голову.- Життя насмiхаКться над iдеалами, пане Грушевич. Вам вiдома iсторiя цього будинку? Його побудували наприкiнцi шiстнадцятого сторiччя. Костянтин Корнякт, отримавши дворянство, розмахнувся на шiсть вiкон. Вiн пiдiгрiв марнослав'я архiтектора Петра Барбони, спрямовуючи удар проти СофiП Ганель,- ПП Чорна кам'яниця була найпишнiшою спорудою на Ринковiй площi. I палац ПП справдi потрапив у тiнь Корняктового будинку. Вiн став предметом заздрощiв. Його за великi грошi вiдкупив орден кармелiтiв, а в ордену - воКвода Якуб Собеський. Вiдтодi вiн став колискою не тiльки багатства, але й полiтичних iнтриг. Мiж iншим, тут вкладався мир мiж Рiччю Посполитою i Московщиною, архiтектурним вивiнуванням захоплювався рятiвник сiчовоП республiки Петро I, коли готував коалiцiю проти шведiв, за переказами, Хмель наш теж ходив палатами з прискуленим оком. Кривов'яз випростав ноги, зняв капелюха. Полум'я з печi освiтило сивi, дашками, брови, лукою вигнутий нiс, пiд яким темнiла тонка лiнiя з'Пдених старiстю губ. - Перепрошую,- сказав вiн.- Я розговорився, мов за кафедрою. То через оцей пам'ятник. Свiдки розв'язують язики. А тут iнше не треба забувати: нашi нащадки не знатимуть, як iсторiя ховала в Корняктовому льоху композитора Павла Ганиша, про якого ви менi розповiдали, рiзьбяра Олексу Чорноту...- Вiн на хвилину примовк, нiби вагаючись, чи називати iншi прiзвища.- Живцем похованi,- мовив, зводячи брови.- Що може бути страшнiше? - Закипiла.Грушевич вийняв з печi казанок.- Всипати цинамону? - Дякую, не треба.- Кривов'яз узяв горнятко з окропом.- Не шукайте, пане Грушевич, у мене нежить, я однаково не вiдчую запаху. - А менi не кортить вечеряти,- сказав Грушевич, розчулено дивлячись, як гiсть попиваК окрiп. У мене виникло пiдозрiння, що вiн уже почав смакувати нашу сумну iдилiю.Сьогоднi прочитав у газетi,- порушив мовчанку Грушевич,- що пiд час громадянських вiйн свiт втратив ще понад десять мiльйонiв чоловiк. - Я про це маю одну думку,- озвався Кривов'яз.- Коли добро здобуваКться цiною таких величезних жертв, то нiякi вiтри не вiдженуть вiд нього запаху кровi. - Поступ завсiди дорого коштував.- Грушевич пiдкинув скалок у пiч.- Що не вмiщуКться в рамки часу, те мусить доступатися. Але на практицi це перетворюКться в сумну трагедiю. - Бо час мусить закарбувати в iсторiю кожний крок. - На практицi,- додав Грушевич,- часто не завдають собi клопоту з вибором засобiв. Iнодi повертаКться так, що засоби ототожнюються з iдеями. Один з трьох не розумiК iдеП, яка засiла в головах двох iнших, i цього досить, аби його звести зi свiту. А натовповi байдуже до причин, йому влаштовуй видовища... - Мабуть, це все-таки споконвiчна бiда, пане Грушевич,- м'яко поправив лiкаря Кривов'яз. Я подумав, що зараз засоби переконання стануть засобами вiйни, але Кривов'яз був людиною вихованою i сказав: - Не хотiлося б посилатися на чужий розум, та що вдiКш, коли зловживають правом оцiнювати явища. Чи не тому пiсля сплину лiт дев'яносто дев'ять вiдсоткiв того, що робимо, здаКться пустою тратою сил? Отже, я пошлюся на чужий розум. Я колись подумки сперечався з тим висновком, нiбито люди готовнiше служать iдолам, анiж iдеям, проте це так. Грушевич, видко, не збагнув, як тонко обiйшов його професор, i згiдливо кивнув. - А жорстокiсть - породження неосвiченостi,- додав Кривов'яз, не даючи можливостi заперечувати. Вiн змiряв лiкаря допитливим поглядом i сказав: - Над загалом запановують окремi iстини, ними намагаються загнуздати практику... Та, бачу, ви стомилися. Либонь, пора спати. Того папства нiколи не пересудиш. Через нього впала ЗУНР, люди гинуть як не в тюрмах, то в сирих льохах... Завтра спробую найнятися за репетитора. - А менi в одному мiсцi пообiцяли медичне устаткування. Треба ранiше встати. Добранiч, пане професор. Тiльки-но запала тиша, в мурi пiдi мною заворушилась щуриха. Вона, здаКться, вивела малят i знахабнiла. Я вважав, що всяке живе створiння, плекаючи потомство, повинно триматися обережно, а ця щуриха здурiла: я мiг ПП знищити, але не пiдiймалась рука. Видко, Пй надокучило чекати, поки стихне бесiда, бо дiяла швидко i необачно. Вибравшись на нари, вона стала шукати чоботи, та я Пх попiдвiшував до гакiв на стелi. Щуриха вiдчайдушне зашкрябала в торбi, де ще, певне, тримався запах м'яса, яким мене почастував вiйськовий кашовар, i навiть дозволила собi пискнути, розлютившись. Гидка iстотка! Вона теж не впевнена в собi, iнакше чого доходити до такоП несамовитостi? Я всiм розхвалюю льох, переконую, що тут мiцнiКш духом, адже наш дух прагне до вiчностi, а це стихiя вiчностi. "Серед цих старезних мурiв лиш дивак може втратити рiвновагу",- кажу я. Хлопцi краКм рота усмiхаються, а на серцi в них, мабуть, те саме, що в конаючоП з голоду щурихи. Вона ще недавно контролювала всю Ринкову площу i дещо знаходила, а тепер боПться лишати потомство i теребить клаптi газети пiд нарами. Я повернувся на другий бiк, i щуриха занiмiла. Тепер я не скоро засну. Думати не хочеться, згадувати нема що. Я злажу з нар, скручую цигарку. В темрявi тишi важко сидiти один на один з собою. Нiби накрили тебе рядном ганьби, i нема тобi нi життя, анi смертi. Проклята щуриха. Викурила душу з притулку вiчностi. Iсторiя, сивий патрiарх пiдлабузництва, подарувала менi куточок в Корняктовому льоху. Як це мило! Бо що людина без притулку? Дикун. Нiмина в сiдалi сонця, якщо сонце можна порiвняти з доброю, нерозумною квочкою. Людина без пристановища не маК нi обличчя, нi майбутнього. I я стану