е Псть, як старий.
   - Лий, як йому.
   Коли Марина вийшла, Микола мовив стурбовано:
   - Прокопе, тиф. Нема нiякоП ради. Косить напропалу. На дорогах
карантиннi iнспектори й стрiльцi. Не впускають у села i не випускають. Хто
без документiв - того хапають i до в'язницi. А в мене нiякого посвiдчення
немаК.
   - Я тобi випишу,- сказав я. Дiстав з валiзи два аркушi гербового
паперу.- Та нi, пиши сам. Пиши, що душа жадаК. Колись я мав щастя
потримати в руках Гривастюкову папку. Один аркуш використав у Тернополi.
   - Гай-гай, Прокопе!
   - Гай-гай, Миколо!
   - За них Гривастюковi дадуть рiк тюрми.
   - Але ж не дали?
   - I вiн не здогадуКться?
   - Це сталося в Залiссi на банкетi. Гривастюк вiддав папку Гафiйцi, а
коли почали стрiляти, я подивився, що в папцi. Я тодi потерпав, що мене
можуть заголити на фронт. Придалося.
   - Пробач, я розiгрiвала,- сказала Марина, подаючи картопляний суп.- Я
ще молока принесу.
   - Дякую, Марино. Не треба.
   Раптом у хату вдарила блискавка. Нi, це був револьверний пострiл. Куля
свиснула над Миколиною головою - вiн сiдав за скриню вечеряти, вiдбилась
рикошетом вiд стелi i врiзалась в одвiрок. Чимала скалка, що одлетiла при
цьому, застряла в Марининiй руцi.
   Микола вистрелив у лампу i вилетiв надвiр. Пролунало ще два пострiли.
На другiй половинi запищали дiти. Я вивiв Марину до кухнi, Левадиха
свiтила каганця.
   - Цитьте! - гримнув я на дiтиськ, i вони, здивовано заклiпавши,
сховалися за Левадиху.
   Маринина рука розпухала, нiби ПП надувало. Я висмикнув скалку, залив
рану гасом.

   Криж iз рулеткою ходив по оборi, щось без кiнця вимiрював, малював у
записнiй книжцi, розпитував i знову вимiрював. Менi увiрвався терпець.
   - Шановний сотнику! Кинь займатися кримiналiстикою, бо не вмiКш. Не
муляй марно очей.
   Вiн дивиться на мене з подивом, та менi плювати, як вiн на мене
дивиться, адже вiн тупий у таких справах.
   - Чого тодi сусiди кажуть, що чули чотири пострiли? Не один, як ви
заявили?

   - Якби промахнулися в мене, а я мав при собi зброю, то я гнався б за
тим невдахою, поки не поклав би його пiд боже благословення. Микола
нагрiтий тим самим духом.
   - Ви трiшечки необережно розмовляКте.
   - З сьогоднiшнього дня я буду носити з собою зброП Тодi понюхайте мою
обережнiсть. Якщо ви приПхали замети слiди за пострiляними з ГривастюковоП
научки поляками, то не займайтеся тим, що вам не хочеться робити i не маК
на це певних вказiвок.
   - Пане Повсюдо!..
   - Що, пане? Вас Гривастюк прислав, сотнику?
   Криж упритул пiдступив до мене i, бризкаючи слиною, крiзь зуби
процiдив:
   - Але ж люди слухають, пане Повсюдо. Заспокойтеся. Ходiмо до хати.
   Ми сiли пiд затканим подушкою вiкном.
   - Слухаю, сотнику.
   - Ви не знаКте, де дiвся Павлюк?
   - Знаю: шукайте вiтра в полi.
   - Не сердьтеся,- сказав вiн тремтячими губами.- Павлюка не поранили?

   - Нi.

   - Я розумiю,- сказав вiн, помовчавши.- Скалiчили вашу дружину, i ви
маКте причину озлобитись. Але я боюся думати, що ви з Павлюком в усьому
сходитесь, того його захищаКте.
   - Схожуся я чи нi - це моя особиста справа. Мене чорти беруть, що ярлик
комунiста припiкають до кожноП тверезоП i одвертоП людини.
   - Ви, очевидно, не все збагнули в теперiшньому життi.
   - А коли ти збагнув i совiсть твоя не кричить проти безчинств, прошу
геть з цiКП хати! Тут нiхто нiколи нiкого не обдурював. Нiкому не
замилювали тут очей, не кривдили. Це свята хата. Прошу. Прийдеш вночi i
вб'Кш мене.
   - Що ж?Криж втомлено, звiвся.- Я вiрю, що це, як ви кажете, свята хата.
Може, я справдi не гiдний того, щоб переступати ПП порiг.
   Плечi його затряслися вiд якогось внутрiшнього корча, ламав його
надвоК.

   Микола як нi в чому не бувало сидiв на дошках пiд бункером i розмовляв
з Мельником.

   - Ох i всипав я Крижевi,- сказав я, думаючи: якщо я зiрвався - бути
бiдi зi мною, тепер я зсунувся зi свого укрiпления, як пес з полови.-
Свята, кажу, прошу геть, не сiй блуду...
   - Хто свята? - засмiявся Микола i перезирнувся з Мельником.- Я люблю,
коли ти злостишся, Прокопику.
   - Хата свята.
   - Ти його вигнав?
   - Витеребив, як зогниле зерня. Кажу - прийдеш вночi i пiдстрелиш мене.
Я звалив на нього всю вину за вчорашнК.
   - Ти недалеко вiд правди. На Лiсничiвцi народилося. В нашому замку.
   - Та це ж...- Менi раптом це стало повiтря.
   - Те саме, те,- засмiявся Микола, подумавши, що я не знайшов потрiбноП
лайки.
   - Чого ти бродиш? Хочеш, щоб заарештував?
   - Не боюся я твого Крижа. Коли починаКться зуб за зуб - мене живим не
вiзьмуть. Уб'ю десять, поки мене накриють. Нехай iде зi своКю сотнею.
Республiка дригаК в конвульсiях ногами. Побачимо, куди вiн кинеться через
кiлька днiв. Баби закоцюблять.
   Я зайшов до бункера за обценьками. Коли повернувся, Микола вже доходив
до виярку, куди недавно повернув, побачивши толоку, поранений поляк.
   - Пане Повсюдо,- звернувся Мельник.- Хлопцi ось, iдуть, i Миколi лiпше
пiти з очей, щоб нi на кого не кидати пiдозрiння. Вiн просив вас
допомогти. У мене К його книжки. Я Пх принесу сюди нiби полуденок, а ви
вже постарайтеся доставити Пх до вертепу. Там бiля кринички К плитка, пiд
неП i покладiть. Я сам би це зробив, але й за мною пiдглядають. Не
завадить вам при тому бути обережним, дивiться, чи не йде хтось назирцi.
Це Миколине прохання.
   - Добре. Дома я спитав:
   - Маринко, що в нас нинi за влада?
   - Якась зурна, Прокопику. Чого питаКш?
   - Просто так. Я подумав, що ти спиш. Болить?
   - ШпигаК. Гарячка менша. Ти не бiйся, я швидко видужаю. У мене тiло
швидко гоПться. Та й зiлля... Ти даремно не вiриш,- сказала вона трохи
ображено, попереджуючи мою посмiшку.- Зiллям лiкують здавна-прадавна. Усi
способи перевiренi. А скiльки Пх загубилось!.. Що з Миколою?.
   - Приходив.
   - На що вже вiйна - i то такого не було.
   - Ось тобi нова влада... Бандитство. Спочатку, посвiтять в очi, аби
вивiдати, хто чим дише, а тодi насилають бандитiв на розправу. Проклятий
шпигунський вiк! Iудiвська демократiя!..
   Вкривши Марину шорсткою веретою, я сiв на ослiн, глянув по хатi. Передi
мною стало велике "треба". Треба дiтям сороченят, бо мають по однiй, треба
нам сорочок, маКмо по однiй. Треба одягу, взуття, простирал, подушок,
посуду, iнструментiв. Мушу зiбратися, поки зi мною i нiчого не скоПлося,
до Залiсся.
   Онук перед тижнем поховав жiнку. З весни животом кандiла. ОплакуК i
лютуК: нечепурна була, всi закутки позахаращувала дрантивими кошиками iз
гнилою квасолею, лушпинням i зацвiлими ганчiрками.
   - Прокопику, лягай, чого задумався?
   Залiз на кривобоку, затовчену лежанку, поклав голову на тверду, як
плита, подушку, натягнув тяжку, як бляха, верету. Ну от, змiнилась влада.
Ще будуть мiнятися. А яка не лементуК, що стараКться полегшити людям
життя? Кожна кричить, розперiзуКться, прагне замерзити очi надiями, а душу
- вiрою. А спробуй упiмнутися за цих нечепурних Онучок; затурканих
Головацьких, схожих на опудала; за тих, що таскають вози бур'янiв,
повертаючись з поля, котре, як казала Татаринова Параска, перетворили в
тяжку могилу для людей; за Марину, яка крадеться з санчатами дров поза
Лiсничiвку... Та що тут балакати...
   - Не зiтхай, Прокопику.
   - Не буду.

   Х _
   Ковальчук задушився у своПй трунi. Лягаючи, вiн пiдкладав пiд вiко
скручений рушник. Очевидно, рушник висунувся, старий твердо спав i
закоценiв.

   Голосять. На оборi повно. Покiйник, здаКться, спить. Накликана смерть
не спотворила обличчя - воно синювато-чорне i зливаКться з погано
поголеною щетиною.

   Побачивши мене, Ковальчучка заходиться жорстоким ревом, та через мить
вмовкаК, вибираКться з-помiж свiчок i бабусь до мене.
   - Прокопику, дитинко,- шепче гарячити вiддихом,- слаба Марина? Ти
прости йому, грiшному. Бусурмен вiн був, i най бог не противиться,
зоставив нас без нiчого, без нiчогiсiнько...- Губи ПП розтягнулись вiд
вуха до вуха тонким бiлим рубцем, пiдборiддя затремтiло, чорно
заплямившись зморшкуватою ямочкою.- Ади, записав усе добро на церкву!
Ойо-йой... залишилась я сама! Сама...-Повiвши навколо сухими запаленими
очима, Ковальчучка вчепилась руками у вилоги чорного кафтана.Сама,
Прокопику. Пiди, прошу тебе, до грабарiв, най викопають яму. I виторгуй,
Проколику, аби не взяли багато. Все бусурмен записав на церкву-у-у-у...
Мiсце вибери, Прокопику, щоб видко було рiку i село. Най спочинуть очi
бiдолашного на тому, де вiн вiк свiй змарнува-а-а-ав...
   Обминаючи кущi свербивуса, я переступав запалi могили i пощербленi
хрести в травi. На хрестах ластiвки злiпили гнiзда. Перекладинами моталась
повитиця.
   - Агов, пане Повсюдо! Де велите копати? - Герасим Спiлка - потомствений
грабар у Колобродах.
   Я невизначено махнув рукою, i кмiтливий могильник, спираючись на
лопату, почвалав униз. За ним побiг його пiдручний Андрусь Журавель.
Весело перекинувшись кiлькома словами, вони почали копати. Я сiв на
постаментi з-пiд хреста.
   Спiлка набив тютюновою потерухою люльку, сiв на держак лопати,
перекинувши ПП через яму.
   - Колись мiй дiд наказували перед тим, як копати, цiлувати землю.
Признака в тому така: якщо поцiлуКш, то можеш викопати скарб. I якось уже
на старостi лiт бог Пх винагородив, видобули казан з золотом. Але що
дурний - свят-свят, про небiжчикiв так не годиться казати,- що дурний може
вчинити з. золотом? Пропити. Спився дiд на нiнащо. I вмер у ямi, яку копав
iншому. То я оце напучую Андруся, аби цiлував землицю, а вiн нi в яку
силу. Даремно впираКшся, хлопче.
   - На мiсцi вашого дiда я б золото пустив у дiло,- вищирився Андрусь.
   - У яке? - питаю я.
   - Го-го! Я б скупив усi поля в Колобродах i став паном.
   - А далi?
   - Ну, що далi? - мовив Андрусь трохи розгублено.- Далi Пв би три рази
на день холодцi, душеники, пив би ром з медом, мав на щовечiр файну
дiвку...

   - Ого!..Спiлка ще хотiв щось сказати, коли лопата його об щось
заскреготала, i з глини надважився присадкуватий десятилiтровий казан,
закоркований облитим смолою дерев'яним чопом.
   Не встиг Спiлка отямитися вiд здивування, як Андрусь, зробивши круглi
очi, опукою скотився в яму, схопив обома руками казан i, висадивши його з
протилежного боку, чкурнув зi знахiдкою в глиб цвинтаря.
   Спiлка в нестямi зарепетував:
   - Стiй, сучий сину! Стiй! То я вiдкопав...
   Андрусь бiг униз до села. Спiлка, важко телiпаючись, подався за ним. I
тут казан випав з Андрусевих рук. Прокотившись кiлька метрiв, ударився об
чорний оскал каменюки i розбився. Уцiлiв лиш людський череп величиною з
пiвлiтрове горнятко.
   Андрусь i Спiлка стали над черепом як укопанi. Потiм Спiлка для бiльшоП
певностi оглянув осколки казана i надщемлений камiнь.
   - Чого на свiтi не буваК! - сказав вiн i, проткнувши затичкою люльку,
набив ПП знову потерухою.
   - А ця голова одрубана,- сказав Андрусь.- Чого б ПП iнакше захоронювали
в казанi? Може, ПП вiдсiкли в татарське нашестя? Тiло пiшло з Днiстром або
згорiло, а череп поховали.
   - Цiлком може бути,- спокiйно погодився Спiлка, потягуючи люльку.-
Скiльки тих голiв пiшло за Татарщиною!.. А ти - моторний,- мовив вiн трохи
згодом, звертаючись до Андруся.- Шпаркий, бестiя.
   - Хи-хи! - засмiявся Андрусь.- Ви наклали б на себе руки, якби я втiк з
золотом.
   - Чогось довго не несуть мерця.- Спiлка з-пiд долонi зиркнув на село.
   - Принесуть, нiкуди вiн не дiнеться,- запевнив Андрусь. Нарештi з
вулицi виповз затиканий корогвами язик процесiП. Всупереч звичаКвi, труну
везли пiдводою, бо Ковальчук вмер не природною смертю i не заслужив такоП
пошани, щоб тiло несли до могили. У першому рядi процесiП, вся в чорному,
йшла Марина.
   На фронтi менi самому доводилося закопувати вбитих. Та це робилося в
мовчазнiй, запеченiй болем скорботi за тих, хто на черзi. А Ковальчука
ховали поспiхом, машинально, перешiптуючись. Лунко загримав молоток по
трунi. Гримiт пройшовся по юрбi схлипуваннями. В цьому останньому гримотi
К щось таке ж таКмниче i маркiтне, як у крику новонародженого.
   - Не його жаль,- зiтхнула Марина.- Жаль того, що вiн мiг бути добрим.
   Зверху хляпаК змiшана з вапном глина. Я дивлюсь на павутину балок i
кроков, на сiтку лат, за якою чисте блакитне небо. Якби сьогоднi вийшов
Мельник, з боку Днiстра вже можна було б бити драницi.
   Звечора Мельник просив мене зачинити до льоху начиння, аби не нестися з
ним уранцi, а наступив ранок - прибiгла його жiнка:
   - Не ночував дома, не повернувся.
   Ми обiйшли бункер, оглянули каменоломню, перепитали всю вулицю - нiхто
нiчого не знаК.
   Непевно стало. Швидше б укрити хату, вимастити хоч один куток i
переселитись. Тодi нiкого на слово не пiдпущу. Гордiй ходить похмурий,
Хрущ насвистуК одну й ту саму мелодiю i вдаК, що його не обходить нiщо на
свiтi. Гордiй невиспане хмуриться, витягуКться, спльовуК. Мельник пропав,
i це всiх пригнiчуК. Теж сплюнувши, я iду на Лiсничiвку до Крижа за
перепусткою до Залiсся. Збираюся дещо купити, поки не розiйшлись грошi.
   Пiд замком, вiдмахуючись вiд мух, стояли осiдланi конi, навколо лiниво
бродили роздягненi до пояса, брунатнi вiд загару стрiльцi. Одного з них я
запитав, чи можу побачити Крижа.
   - Поцiкавтеся у чергового. Ось вiн на ганку. Вродливий юнак рокiв
двадцяти недбало кинув на мене синiми очима, поправив поясний ремiнь з
кобурою i загородив вхiд.
   - Чого треба? - вавкнув вiн, не поворушивши губами.
   - Криж нiкуди не поПхав?
   - Сотниковi нiколи. Не приймаК.
   - Я протиснувся мимо чергового. Вiн бiг за мною i щось голосно шепотiв,
та я вже вiдхилив дверi до колишньоП панськоП стравницi, де тепер висiв
напис: "Карантинний iнспектор А. Криж".
   - Слава УкраПнi! - привiтався я за новими правилами.
   - Пане Повсюдо? Слава, слава. Заходьте.
   Черговий нi в сих нi в тих постояв на порозi i тихо причинив дверi.
   - Пане Повсюдо! - звернувся сотник весело.- Ви не мали будь-яких
пiдстав ображатися. Я дуже хотiв би, щоб ви змiнили свою думку про мене,
але, признаюсь, не насмiлювався зайти до вас. Я зовсiм вiдрiзаний од
свiту. Може, брат вам писав цим часом?
   - Скаржиться,- почав я брехати,- що в Галичинi нерозбериха, плутанина.

   Криж зiтхнув:
   - Цього в нас не бракуК.
   Вiн вийшов до сумiжноП кiмнати i повернувся з пляшкою горiлки i
чарками.
   - Посидьте в мене, пане Повсюдо. Бодай десять хвилин. Ви не уявляКте
собi, що зi мною твориться мiж цими чотирма стiнами. Сидиш йолоп йолопом
мiж закiнченими йолопами i переконуКш Пх i себе, що безглуздя - це
полiтична неминучiсть. Я, правда, змушений був зодягти мундир. Потiм
втягнувся... За ваше здоров'я... Потiм втягнувся i повiрив, що так треба.
Просидiв тут тиждень i думаю- чим так нидiти, лiпше ходити красти. Я вам
по-доброму заздрю. Ви знаКте, чого хочете. А я?.. Не приймiть за зле, але
ви - хитрий, дiдько забери, чоловiк. Ви бiльше державна людина, нiж
Петрушевич. Прошу ще по однiй.
   Криж розрiзав кишеньковим ножиком скибку хлiба i половинку подав менi.

   - Вибачте, без закуски. Ми живемо на пташиних правах. Менi в Залiссi
сказали не церемонитися з Гривастюком i присилувати його збирати з села
продукти для сотнi. I от ми живемо на пташиних правах. Сотня моя
об'ПдаКться ще зеленими черешнями i потиху нарiкаК на Крижа...
   - Де ваша вiтчизна, пане Криж? - спитав я.
   - На Золочiвшинi. I дiдизна, i вiтчизна. Я з села, пане Повсюдо. I
розумiю, менi здаКться, село. Може, вам здаКться, що я побоююсь i тому
запобiгаю, то помиляКтесь. Оце менi, може, Кдиний раз довiрили силу, дали
великi повноваження, i я хотiв би як не зробити щось добре, то не
пошкодити. Та допивайте. Повторимо... Якщо менi...- Вiн тихо пiдiйшов до
дверей i ривком вiдчинив Пх, але за ними не було нiкого.- Якщо менi
звелять кривдити, я кину все i поПду до жiнки й до дiтей.
   - Давно пора.
   - Ще по однiй, i все. Ви мене тодi несправедливо огрiли. Менi приблизно
вiдомо, до якого розряду належить рушничник, який стрiляв у Павлюка. Я
одне хотiв знати - чи Павлюка не поранили. Потiм хотiлося передати через
вас, щоб Павлюк кинув витребеньки. А ви мене випросили з хати... З святоП
хати. В мене було таке почуття, що я найогиднiший сволотник. Та пробачте
менi... Якось я був присутнiй на допитi справжнього комунiста.
Переконаного, освiченого. Коли його запитали, чому на УкраПнi комунiзм не
настiльки впливовий, як, наприклад, у РосiП, вiн, не криючись, сказав:
"По-перше, немаК полiтичного загартування. По-друге, прочитавши одну
брошуру, комунiстом не станеш. Такi люди лиш заважають. I, по-третК,
продажнiсть, викликана тим, що цей народ нiколи не покладався на своП
власнi сили". Павлюк звiркуватий, бiльше на себе надiКться, того його ще
не пiдбили. Але тут у замку запертий один його однодумець. Просидiв одну
нiч i все чистенько розповiв про Пх дiяльнiсть. Тут навiть органiзацiП
немаК. Просто збираються читати заборонену лiтературу. Подумайте: весь
захiд i схiд горять революцiКю, а тут обговорюють брошуру якогось Баха
"Соцiалiстичне господарство". Якщо говорити тверезо i щиро, то пора
братися до зброП, а вони никають попiд тинами iз в'язанками часописiв.
Далебi, розумнiше класти собi хату, як ви робите, чи сидiти бiля бочки з
вином у Шехтмана. Мене перекидали з карними загонами з мiсця на мiсце. Я
цим. скористувався, щоб придивитися до життя i вибрати собi якусь стежку.
Може, ви чули про справу Коцка i Михаця? Там не грали комедiП, зворохобили
все Пiдкадпаття. Але знову ж через донощикiв завалились Ви знаКте: я
чогось шкодую цих людей. Може, вони справдi потрiбнi будучинi, та з
дурного розуму занапастяться, i перестрiляють Пх ще бiльшi полiтичнi
комедiанти, якi взагалi не мають нiякоП шани в народi. Ви здогадуКтесь,
кого я маю на увазi?
   - Люди мали нагоду на своПй шкурi все випробувати.
   - Прошу вас, пане Повсюдо: передайте моП слова Павлюковi. Дивiться, нi
в одному селi немаК вчителя. А хлопець майже закiнчив гiмназiю. Та вiн
стократ бiльше користi принiс би, збираючи до себе в замок дiтей та
навчаючи Пх грамоти. Я навiть погоджуюсь, щоб вiн, коли вже на те пiшло,
нагрiвав Пх, як ви казали, своПм духом. Я загалом стою на роздорiжжi й
готовий хилитися i туди i сюди, лиш би марно не гинули люди. Галичина вже
й так спустошена. Туди на пiвнiч - тiльки згарища. Якщо Росiя, така велика
краПна, повернула проти старого ладу, то якщо вона досягне добра, тi люди,
що гинуть, i ми, i всi пiдемо за нею. Нам багато не треба - лишень
показати трохи тоП волi. До цього й треба збирати сили. Я вам ще раз
повторюю: в селi навiть органiзацiП немаК. Нехай Павлюк не пiдписуК собi
вироку.
   Неслухняною рукою Криж налив горiлки.
   - Чи той, запертий, часом не Мельник? - запитав я. Криж зажурено
похилив голову, потiм узяв мене за руку i, нерiвне ступаючи, поволiк за
собою. Ударом чобота вибив затичку на дверях до льоху.
   - Ось ваш Мельник.
   Зарослий, засумований, з плямою засохлоП кровi на щоцi, Мельник сидiв
недалеко бiля входу на лавi. Вiн рiзко примружив очi вiд свiтла i знову
опустив голову.
   Описавши рукою широке коло, сотник боком сiв на порiг.
   - Ось ваш Мельник,- повторив вiн.- Вашi ж сiльськi побили його вчора
вночi i привели сюди.
   Я пiдсiв до Мельника, i по-змовницьки потис йому руку, мовляв, не
звертай на вояка уваги. Мельник напружено подивився на мене.
   - Марiю мою бачили?
   - Приходила, питала.
   - Передайте, що зi мною нiчого страшного не трапилось.
   - Прошу, пане Мельнику,- сказав сотник.- Пожалiйтесь Повсюдi на мене.
   - Пан Криж твердить,- почав якось дуже поволi Мельник,- що мене могли б
закатрупити. Але вони досi не розумiють, як вiн розцiнюК стрiлянину на
толоцi, й прийшли примаститись. Тобто привели йому мене. Але це бабська
самовтiха, пане сотнику,промовив Мельник з занепокоКнням на лицi.- Це
бабська самовтiха. Вони почули вашу пiдтримку i розперезались. Ви у селi,
i цього доволi. Вони думають, що чинять щось потрiбне вам.
   - Пане Мельнику,- з докором сказав Криж, i з нього злетiв увесь хмiль.
   - Бiда.Мельник розвiв руками.- Завжди знаходяться апостоли добра, що
присвiчують головорiзам. Тi намагаються нас знищити, а цей намагаКться
переробити на свiй лад.
   - На свiй лад я нiкого не збираюся переробляти.- Сотник схопився на
ноги i заходив по коридорчику за входом.- Я тiльки радив вам поберегтись.
   - Ось я i побережусь отут у льоху. Лиш дозвольте моПй МарiП приносити
Псти.
   - I такi люди думають щось змiнити в життi,- сказав Криж сиплим, глухим
голосом.
   - Не просто думаКмо. Ми, якщо вже пiшло на одвертiсть,- Мельник гiрко
посмiхнувся,- ми щось робимо для цього.
   - Книжки читаКте!
   - ЧитаКмо.Мельник знову посмiхнувся.- КупуКмо зброю в Чехах. ПоказуКмо
людям, де правда.Помовчавши, вiн попросив у мене прикурити i продовжував:
- Ви скористувалися тим, що в селах пошестi, i хочете нас подушити, як
блiх. Не вийде. Я вчора вже сказав вам, що в селi нема органiзацiП, але не
тiштесь. Я не в органiзацiП, та я вам заявляю: не знищите! Ось...
   - Пане Мельнику! На силу вiдповiдають силою. Але ви для мене не сила, i
менi вас по-людськи шкода. Ось чому я намагався попередити кровопролиття.
В iнших селах, знаКте, що дiКться? Щоночi рiзанина. Все вже опутала
кривава помста, i на полiтику тiльки звалюють.
   - Знаю,похмуро вiдповiв Мельник.
   - То якого дiдька впираКтесь? - крикнув Криж.- Напишiть, що пориваКте з
комунiстами, i волос з вашоП голови не впаде. Поки я тут...
   - Моя голова облiзла до того, як я зiйшовся з комунiстами.- Мельник
засмiявся.- Кому ви служите, сотнику?
   - Я прагнув би служити людяностi.
   - Ви прикладом рубайте.
   - Ну, республiцi,- з викликом обiзвався Криж.
   - Республiцi холуПв i товстосумiв? Здирникiв?
   - Џм, коли хочете. I це краще поки що, нiж служити тому боговi, який
розрiзнюК народ, щоб кинути його розiрване тiло пiд ноги гiКнам. Однак
я...
   - Чув.Мельник замахав руками.- Чув, пане сотнику. Що ви, Пй-богу,
доказуКте менi, що ви нi в чому не виннi. Я вас почасти виправдовую. Та не
жадайте вiд мене неможливого. Присилуйте Повсюду,- вiн нахилив голову в
мiй бiк,- вплутатися в полiтику, коли вiн Пй не довiряК. Чого ж ви мене
примушуКте вiдректися переконань? До речi, примушуКте своПми
переконаннями. Це якась несусвiтня нiсенiтниця.
   - Пане Повсюдо,- звернувся до мене Криж.- Розкажiть же пановi
Мельниковi, яких я дотримуюсь думок про все це.
   - Слухати вас прикро,- сказав я.- Бачити гiрко. Кепськi у вас справи.
Коли вже довелося зiйтися пiд одним дахом, поживiть мовчки. Будьте
по-сучасному ввiчливi, потримайте своП переконання про себе. Я сумнiваюсь,
чи вони можуть що-небудь вирiшити у цьому содомi.
   Вони, мабуть, стомилися, сперечаючись, бо жоден не вiдповiв на моП
слова.
   - Що переказати дружинi? - спитав я Мельника;
   - Щоб принесла Псти. Правда ж, сотнику?
   Криж не вiдповiв.
   - Диво на дивi,- посмiхнувся я.- Щасливо, пане Мельнику.
   - Усього найкращого!
   Вiн, не чекаючи, поки ми вийдемо, перекинув на лаву ноги й лiг.
   - ЗдаКться, я заПхав дишлом у чужий тин,- зiтхнув Криж нагорi.- Навiщо
це менi? Та нехай собi. Був на свiтi божому колосок без зернини, чого за
ним тужити? Не так, пане Повсюдо?
   - Ми обидва чимало пережили,- сказав я.- Нам лiпше не наводити один
одного на розум. Радитися - одна рiч, повчати.- iнша... Та менi пора. Я
хотiв у вас просити перепустки до Залiсся.
   - Ви збираКтесь до Залiсся? Може, разом поПдемо?
   - Тодi я завтра вранцi прийду.
   Повертаючись додому, я думав, що справдi нема чого носом землю рити.
Тут такого добра накували, що десять поколiнь нащадкiв будуть уже
готовеньке сортувати, i то правду важко буде визначити.

   Перед свiтанком був проливний дощ. Не розхмарювалось, похолоднiшало. На
дорозi матово свiтились калюжi. Глина розмокла i розповзалась пiд
чобiтьми. Сiре каламутне небо низько висiло над горами, засмоктуючи з
долiв пасма бродячих туманiв.
   Криж жадiбно курив, висунувшись з вiкна i струшуючи мiзинцем попiл з
цигарки.
   - Як настрiй, пане Повсюдо? - гукнув вiн, дивлячись, як я витираю
чоботи. А в кiмнатi спитав: - Похмелитися не бажаКте?
   - Щось не кортить.
   - А я вас очiкую, щоб за компанiю. Я уступив.
   - За добрий настрiй, пане Повсюдо! Це нинi найважливiше.- Закусивши
шматком хлiба, вiн пильно подивився на мене.- Я не мiг заснути. Усi
нутрощi перевернув менi Мельник.
   - Не берiть до серця.
   - Ви - нейтральна смуга.- Криж похитав головою.- Та хай йому сто
чортiв, поПхали.
   "Нейтральна смуга!.. Чи були колись зойки сильнiшi вiд терпiння?"
   Баскi конi, розбризкуючи болото, шарпнули двоколку. Одкинувшись в глиб
сидiння, я примружив очi i, як у дитинствi, дивився на спливаючi колом
луги.
   - Курiть,Криж подав пушку з тютюном.
   - Отут збiгли моП дитячi роки,- сказав я.
   - Я, знаКте, що робив у дитинствi? Фантазував на рiзнi лади одну й ту
саму iсторiю: стаю невидимим i добираюсь до ласощiв у помiщицi
ЗолотницькоП (i прiзвища в них як на пiдбiр). Мала також помiщиця доньку.
Ну, прищепилась, може, ще з маминим молоком настороженiсть проти багачiв.
Так я ту панянку лупцював, поки вона не просила в мене пощади i не
закохувалась. Я ставав господарем фiльварку i роздавав усе майно людям.
Правда, й собi трохи лишав.
   - У недолiткiв одне на умi. Я примушував бути добрими.
   - А ви боялися? Мене рокiв до сiмнадцяти переслiдували страхи. Спершу
боявся темряви i мерцiв, потiм - духiв. Але спав завсiди сам, на горищi.
Зцiплював зуби i одбивався вiд видiнь. Потiм ледве зведешся, та побiгаКш -
забудеться втома. Так само в мене було з голодом. Брати опухали, а я кину
до рота, кiлька черешень - i все гаразд. Черешнi Пв з кiсточками. Я не
стiльки виносливий, як терпеливий. Я терпiв з жорстокiстю де себе. I
одного просив у господа: щоб нещастя, якi менi вiдпущенi на все життя,
спiткали мене до двадцяти п'яти рокiв. Я боявся стати жебраком на
старiсть. I ось менi минуло двадцять дев'ять...
   - У мене було iнакше,- сказав я, побачивши, що вiн не збираКться
продовжувати.- Я все хотiв сам зрозумiти, соромився питати в старших.
Почую уривок якоПсь розмови - i домислюю, що далi. Незабаром я всiх вражав
здогадливiстю. I треба так статися, якась дурна тiтка прохопилась при
менi: "У Грушiвцi вмер п'ятирiчний хлопчик. Такий уже розумник був!..
Чогось бог забираК до себе розумних дiтей". Пiсля цього й почалось. Я не
хотiв до бога. Мати похвалить: "Ти в мене розумник, синку",- я чекаю
смертi. Днями i ночами чекаю. Згодом я став пустувати, аби мене не
хвалили. В селi захоплювались моПм батьком: "Боже! Як вам не страшно
вилазити на тi височеннi комини в гуральнях?" Батько посмiхався: "Я не
боюсь смертi". Вiдтодi я придумував собi небезпечнi випробування. Ходив по
кризi, стрибав зi скель, забирався далеко в лiс. Словом, я кинув смертi
виклик, i вона вiдступила... За чотири роки на фронтi я бачив тисячi
смертей, та я не тремтiв: "Уб'ють чи не вб'ють?" Так-так, дитячий вiк - це
велика смуга в життi. МоП ось скритнi. Чого?..
   - Не знають, чому старшi так дивно живуть,- сказав Криж, дивлячись
кудись у порожнечу. Раптом вiн запропонував: - Називай мене. Прокопе,
АрдатiКм.- I журно додав: - Сумно ми, мабуть, виглядаКмо. I всi, хто
намагаКться зберегти в собi людину.
   - Що ваша iнформацiя сповiщаК про Павлюка? - запитав я, думаючи про
Миколу, у якого на всi випадки життя вистачаК мiрила.
   Ардатiй здивовано окинув мене очима:
   - ХоваКться.- Помовчавши, сказав якось наче замрiяно:- Павлюк - це не
Мельник. Якби всi комунiсти... Давай побалакаКмо про щось iнше.
   Та до самого Залiсся ми не перекинулися жодним словом. На вулицях було
безлюдне, крамницi тупилися жовтими бiльмами вiконниць. Пiд мурами сидiли
з протягнутими руками iнвалiди - ще одне повоКнне нещастя. Ардатiй сiпнув
вiжки, i конi пiшли пiдтюпцем.
   Бiля костьолу ми повернули на торговицю. Пiд дзвiнницею стояв, нерухомо
дивлячись перед себе, згорблений бородатий чоловiк з набряклим обличчям i
опухлими, вiдкритими до лiктiв руками. Коли ми поминули його, вiн раптом
кричав пронизливим, скрипучим голосом:
   - Повсю-ууу-до! Гей!..
   Ардатiй нерiшуче зупинив коней, я сплигнув з двоколки i пiдступив до
жебрака. Вiн дивився на мене блискучий нерухомими очима.
   - Iван Крутiй, Прокопе. З Мокирця. Ми разом училися в Покутського.
Львiв...

   Я закивав головою, не впiзнаючи його, i доторкнувся до його м'якоП,
гарячоП руки. Видно, вiн по-своКму розцiнив моК замiшання i зiтхнув:
   - Що ж! Iди. Тебе ждуть.
   - ПочекаК,сказав я.
   - А я - бачиш?..- у КрутiКвих очах виступили сльози.- Доживаю пiд
мурами... Сухоти. ПенсiП не дали... Став непотребом.
   - Давно так?
   - Заразний уже...- Голос його затремтiв i обiрвався.
   - Родина де?

   - Ат!..-скривився вiн.
   - Ну, не вiдчаюйся,- сказав я.- Ти кудись у село переберись. Що ж
тут?.. Мiсто голодуК.
   - Та я вже скоро помру. Чую смерть...
   - Ну, нi. Дивлячись на тебе, цього не скажеш. Поправишся. Ось почнуться
жнива, на новому хлiбi одiйдеш за тиждень.
   Крутiй насуплено глядiв пiд ноги, опустивши червонi, закислi повiки.
Дихав вiн з перебоями, схлипуючи, через рот. Опухлi губи безвладно звисли
у якiйсь насмiшкуватiй мiнi.
   - Iди, Прокопе,- сказав вiн тихо.- Дожидають...
   На мить у його очах блимнула здорова, ясна iскорка, та вона не довго
могла втриматися в палаючих зiницях i розповзлась, мов ПП спопелило.
   - Хто такий?- спитав Ардатiй.
   Я коротко розповiв про Крутiя, закiнчивши:
   - Першокласний фахiвець. I що ти скажеш! Коли держава розкидаКться
такими людьми, то що це означаК?
   - Залиш ти ПП, Прокопе,- невдоволено мовив Криж.
   - Дай йому хлiба,- не здавався я,- i вiн...
   - Усiм неба не прихилиш,- пробурчав Криж, опускаючи ноги з двоколки.-
Словами цей вузол не розв'яжеш,- додав вiн скоромовкою, з якимось
винуватим виглядом.

   Ми пройшли вздовж лавок. Незважаючи на розруху, тут дещо можна було
придбати. Я купив Маринi гаптований лейбичок з гранатового оксамиту,
вовняну шалю, шевровi черевики-румунки, собi й дiтям - матерiП на костюми,
взяв три пушковi шапки, на мене знайшлися юхтовi чоботи. На Левадишине
щастя, трапилися запаска i хустина. Виторгував ще сувiй льняного полотна.
   Пiд парканом дiдок розклав на землi вкритi голубою окалиною молотки,
зубила, щипцi, барди, долота. Все було зроблено на совiсть, i я купив собi
трохи iнструментiв на заробок.
   Назад ми рушили надвечiр. Крутiя вже не було пiд дзвiницею. Небо
очистилося вiд хмар, i сонце ласкавило теплом поля. Дорога хутко збiгла до
круч над Днiстром i запетляла мiж чагарниками - ми Пхали понад рiкою, бо в
лiсi дорога ще не встигла просохнути. Навпроти Грушiвки наздогнали Iвана
Крутiя. Вiн стомлено волочив босi ноги, звiсивши велику голову на груди i
тримаючи через плече порожнiй мiшок. Криж допомiг йому вилiзти на
двоколку.
   - Пiду десь на села,- сказав Крутiй, вiддихавшись. Чого тiльки не
витворяК з нами надiя!..
   - Ти правильно вирiшив,- сказав я.
   Ардатiй мовчки озирнувся на Крутiя i дав коням по батогу.
   Грушiвка лишилась позаду. Проскочивши краКм лiсу, ми пiд'Пхали до
замка. Криж передав коней вартовому, а ординарцевi звелiв нагрiти води. На
хвилину покинувши нас, вiн повернувся з парою натiльноП бiлизни i iз
зв'язаними шнурiвкою черевиками. Поклавши це перед Iваном, вiн подав йому
бритву i дзеркало.
   - Поки приготують воду,- сказав вiн,- спробуйте, пане Крутiй,
поголитися.
   Iван почав знiмати густо полатаний сардак. Розвiвши позад себе руки,
закашлявся, на чолi виступили краплини поту, щоки налились кров'ю.
   - Дозволь, я допоможу,- схопився я.
   Вiн судорожне закивав i захлинувся, впавши немiчним снопом на канапу.
Посинiлi нiгтi вгризлися в дерево. По бородi текла кров. Я пiдняв йому
голову; схлипуючи, вiн дихнув, знову закашлявся, але цього разу приступ
був слабший. Крутiй вiдкрив наповненi сльозами очi i безтямним поглядом
обвiв кiмнату. Вiн довго мовчки дивився на мене, потiм на Ардатiя i
застережливо помахав пальцем, мовляв, не торкайтесь до мене.
   Звечорiло. Ординарець принiс засвiчену лампу.
   - Пiду,сказав Крутiй, беручи на руку сардак.
   - Сiдайте, пане Крутiй, i не рипайтесь,- сказав Криж. Я сам сухотний i
знаю, що це означаК.
   Крутiй недовiрливо зиркнув на Ардатiя, але сiв. Через якийсь час йому
стало легше. Ардатiй розповiв про десятки випадкiв, коли видужували хворi
на туберкульоз. Iван пошамкував товстими, пересохлими, потрiсканими
губами. Потiм узяв бритву, потримав секунду, занiс вiстря над щокок
Стрiльцi внесли цебер з водою. Ардатiй поманив мене з дверi.
   - Нема пiдходящоП одежi,- сказав вiн.- Але тут Павлюк дещо з себе
полишив. Хочеш - принеси.
   Крутiй уже поголився. Верхня губа по-старечому зiбгана, нижня одвисла,
пiдстроюючи засмученим очам огидну гримасу. Масивний, схожий на шматок
кишки нiс то роздувався, то тулився до обличчя.
   - Тепер ти бiльш-менш нагадуКш Крутiя,- сказав я. Iван майже не Пв.
Вiдпив кiлька ковткiв липового чаю, поклавши до рота грудочку хлiбноП
м'якушки, довго пережовував ПП, нарештi подякував, чужакувато
вiдсторонився. По шибах бурхавицею вдарив дощ. На толоцi заiржали конi.
   - Вiдпочинете, пане Крутiй,- сказав Ардатiй,- тодi я попрошу вас
перекувати в сотнi коней.
   Iван глипнув на Крижа з якоюсь безтямною, острашною надiКю.

   Черевний тиф звалив одного за одним Лисюка, Хруща, Iвана Тимоша. Iлля
Гордiй посвистуК, добиваючи дах, ми з Мариною викладаКмо мачульцями стелю.
   - Агов, Прокопе! - кричить Iлля.
   - Чого?
   - Звели жiнцi не вертiтись пiдi мною. Весь час кручу головою, так i
звалитись не тяжко.

   - А ти на Марину не задивляйся.
   - Бо що?
   - Що? Нiяка партiя тебе не перекувала, а я це зроблю в одну мить.
   - Ким же я тодi стану? - смiКться Iлля.
   - Пiвнем.
   - А диви!

   - Будеш кукурiкати перед сходками всiм партiям.
   - Е, пощади, брате. Пощади, вiдрiкаюсь вiд полiтики. Цi дурнi почали
вибивати один одному вiкна. Щось вони не довiряють Крижевi i перестали
стрiляти. Зате щоночi вiкна дзеленькотять. Вчора Iванчуковi вибили.
Катерина десь живцем доПдав Гривастюка. "Який ти верховод! - пищить
по-бабськи Iлля.- Який? Га? Нема ладу в селi! Нема в Колобродах
вi-i-iйта!.."
   - Невже вона з Iванчуком?..
   - Аякже. Гафiя -- викапаний Iванчук.
   - Викапаний.
   - Вилитий,-смiКться Iлля.
   Я iду з вiдрами до Днiстра. Жовтаво-зеленi дощовi води швидко минають.
Отак i життя: нап'Кться зла - i тече каламутною повiнню. Коли я йду назад,
мене перестрiваК Василько з конвертом. Я iз здивуванням дивлюся на дату.
За штемпелем виходило, що лист прийшов у листопадi минулого року.
   - Хто принiс?
   - Стiнковий,- каже Василько,- Гривастюк просив його, щоб тобi передати.
   Лист був заадресований на Гривастюка, конверт розпечатаний. Йосип писав
коротко, великим, розмашистим почерком. Дорiкав Гривастюковi, чому вiн не
повiдомить, що сталося з Повсюдами.
   Порвавши листа, я бiжу до Левадихи i напихаю конверт гербовими
аркушами.
   - Що сталось, Прокопе? - задихано питаК Марина.
   - Нiчого,-.смiюсь я.- Ми з Гривастюком влаштували переписку. Сьогоднi з
нашого кута нiхто не Пде до Залiсся?
   - Молотковський, але вiн уже, здаКться, поПхав.
   - Мариночко,- прошу я,- побiжи довiдайся, може, вiн ще дома. Але нi.
Почекай, я заклею.- Розвiвши клейстер, я густо намазав дашок конверта.-
Бiжи, Маринко. Нехай вкине до поштовоП скриньки.
   - Але що це? - стоПть вона мов укопана.
   - Швиденько, Маринко. Потiм розкажу...
   О, бестiя! Що ж вiн собi подумав, отримавши два майже однаковi листи
вiд Йосипа, причому написанi рiзними почерками? Збагнув. Йосипiв
притримав, тепер торжествуК: "На! Брат справдi перепитував про тебе. А ти?
Ти його не бачив i не хотiв бачити, не писав i не хотiв знатися, хоч
скористався його iменем i становищем".
   - Я його ще застала.- Марина повернулась захекана.- Що воно за лист?
   - Колись, Маринко.- Я лiг на ослiн i заплющив очi.- Колись, Пдучи
сюди... Словом, я знав, що брат Йосип заправляК якимись справами в
державному секретарiатi. Я хотiв було до нього пiти, але... Словом,
передумав. Половину хлопцiв, з якими я переПхав кордон, забрали на схiдний
фронт. Решта розбiглась. До Львова я сяк-так добрався. А що далi? До
Йосипа я не хотiв iти. А знав, що будуть питати. Ну, я вiд йосипового
iменi написав Гривастюковi, мовляв, чи проживаК в селi такий-то. Поставив:
"Ради секретаря". Словом, до мене пiсля цього не смiли чiпляти Та я не
сподiвався, що Йосип теж напише i теж Гривастюковi. I от Гривастюк одержав
водночас два майже однаковi листи. Йосипiв заховав собi, а мiй - менi
прислав. А тепер ось i Йосипiв пiдкинув. Сучий син. Вiн уже тодi
доглупався, але мовчав. I от раптом присилаК... Це виклик.
   - Прокопику, я чогось боюсь.
   - Нiчого вiн менi не зробить, Маринко.
   - Не кажи. Потерпаю.
   - Що ти, Маринко? Велике цабе - Гривастюк.
   - Боюсь.
   - Але ж не хочу я з Йосипом нiчого мати,- гримнув я роздратовано.
   Вона мовчки закивала головою i сiла на стiльчику бiля мене.
   - Казав Молотковський, що Криж злiг на тиф.
   - Як?- Я полапав кишенi, але кисет з тютюном залишився коло новоП хати.
   - Вже без пам'ятi. Стрiльцi порозбiгалися хто куди.
   - Самого покинули?
   - Прокопе, Прокопику!.. Не смiйi - Марина заломила руки.
   - Я не буду заходити до замка.
   - Прокопе, не роби цього,- застогнала Марина.- Прокопе!
   ЏП надтрiснутий голос вивернув у менi душу. Але я непослухав. А дорога
на Лiсничiвку ще нiколи не була таю довгою. Журно погойдувалися на вiтрi
берести. Журно лився спiв пташини з ялиць. Все нiби попереджувало про
небезпеку.

   Навколо замка вiтер перегортав жмутики сiна, гримали дверi, дзвенiли
шиби.
   Криж головою звисав з канапи, слабо ворушачи, губами. Опухлi повiки
конвульсивне напливали на очi, то вiдкривали Пх. Це вже була не людина, а
нагнiчена вогнем груда м'яса. Над нею метушились у снопi сонячного
промiння iскри пилу. Такий же хаос, мабуть, у Крижевiй головi. Вiн то
насторожувався, наче до чогось прислухаючись, то хмурився, нiби не йняв
чомусь вiри, то на перекошений рiт набiгала несподiвана усмiшка,
розходилась зморшками на щоках, перетворюючись в оскал болю.
   Надворi почувся гомiн. Я вийшов на порiг. Перед замком зупинились три
верхiвцi - двоК стрiльцiв i санiтарний полiцай. Вони довго перемовлялись,
показуючи руками на вiкно, за яким лежав Криж, нарештi повернули коней i
галопом помчали на тракт.

   Потiм прийшла Марина, принесла вiнок з нанизаних на нитку зубкiв
часнику.
   - Вiзьми на патик i повiсь йому на шию,- сказала вона.- Кажуть, часник
помiчний,- Але, заглянувши через вiкно до кiмнати, вона тихо додала:- Вiн
не виживе. Виживають слабшi здоров'ям, не такi...
   Зволоженими очима заглянула менi у вiчi.
   - Ти не торкався?
   - Нi.
   - Куди ж ти?
   - У льоху запертий Мельник. Пiду випущу. На дверях висiла колодка.
   - Мельнику! - гукнув я.- Пане Мельнику!
   - Я тут,почулося з пiдземелля. Уламком пiдкови я виважив скобу. Перш
нiж вiдхилити дверi, я попередив:
   - Криж захворiв на тиф, нi до чого не торкайтесь.
   - Чув той гармидер,- прогудiв Мельник. Глянувши на сонце, вiн розправив
плечi.- Ну, вдруге я Пм облизня дам.
   Ми вдвох пiдiйшли до вiкна в стравницi i стали поруч Марини. Крижа
кидало в гарячцi. Та ось в горлi забулькало, вiн судорожне ковтнув i,
витягшись, завмер.
   - Кiнець,сказав Мельник.
   Марина мовчки пiдтвердила кивком голови.

   Через день поклало Iллю Гордiя, а через добу я прокинувся вiд спраги.
Марина повернулася з кухнi з Левадихою. Старенька дала менi напитися
якогось вiдвару i звелiла Маринi засвiтити лампу. Вони плавали передi мною
тiнями.
   - Дай менi дзеркало,- попросив я Марину. Вони перезирнулись, i Марина
подала дзеркало. З нього мов крiзь туман на мене глянули прозоро-синi очi.
Вони були спокiйнi. Навскiс i впоперек буквою "М" над перенiссям
викарбувалися короткi гострi зморщечки. Двi продовгуватi зморшки обабiч
рота, губи зiп'ятi докупи, пiдборiддя розчленоване затiненою впадиною.
Чоло високе, з пiвкруглими закутинами, спертими на рухливi борозенки. На
вухо спадало пасмо русявого волосся. Я подумав: "Оце я". Ще раз глянув у
дзеркало, щоб запам'ятати.
   Досвiта гарячка вiдпустила. Коли Марина принесла опечатаний смолою
конверт, менi здавалося, що нiчого не станеться, коли я встану. Марина
розрiзала конверт i подала менi вiддрукований на машинцi аркуш. Я кiлька
разiв перечитав i поманив Марину.
   - У валiзi золотi крони. Однеси всi до Гривастюка.
   - Що з тобою, Прокопику?
   - Однеси. За те, що я поклав на бункерi хату, на мене наклали
контрибуцiю.

   - Яку?
   - На, прочитай.
   Вона стиснула плечима:
   - Але ж я не вмiю читати.
   - Контрибуцiю,- повторив я, вiдчуваючи, як до голови вдаряК кров.-
Бункер Пм потрiбний. Буде вiйна... Однеси крони... Я iду на фронт...

   Навколо - химернi стовбури з обривками корiння.
   - Божечку наш! - скрикнула Марина.- Зурна розпалась...- Боже!..
Прокопе!..


   Вони сходилися ранесенько-вранцi, потомленi i вкритi стертою в порох
землею, з усiх чотирьох сторiн i несли в руках-хто дощину, хто обтесаний
на стiну камiнь, а хто просто жменю свiжоП, що пахла надрами i вiльгiстю,
глини. На них були попанаханi австрiйськi й росiйськi шинелi, кожухи з
вицвiлою вишивкою, мiллю поПденi сардаки i киптарi. Iшли вони з
непокритими головами, низько опустивший очi, нiби вже припало Пм збродити
усе пiднебесся у попитах, прихистку, а сюди збиралися з останньою,
надтозапiзнiлою i соромливою надiКю.
   Аж до Лiсничiвки запрудивши вигiн, аж до каменоломнi заповнивши крутi
спадистi схили над селом, вони стояли i чекали якогось знаку, i всi мали
мою подобу i темнi слiди кровi на тiлi. Менi було тужно i маркiтно серед
них, я чув, як перестаК битися серце, покидають