елом кiстки. Але зробити це мiстер Нолан був зовсiм неспроможний. Його мов зацiпило посеред каси. Ти ж не думаКш, що я його сам подужаю пiдняти, сказав мiстер Горман. Мiстер Нолан цього не думав. Давай гуртом якось поставимо його на ноги, сказав мiстер Горман. А тодi вже, як буде потреба, ти зателефонуКш i викличемо полiцейського. Телефонувати мiстер Нолан любив, це правда. Хоча щастя таке випадало йому досить рiдко. Але вже у дверях зали чекання вiн раптом зупинився i сказав, що не зможе цього зробити. Що вiн вибачаКться, але не зможе. А ти, мабуть, маКш рацiю, сказав мiстер Горман. . . . Але ж ми не можемо залишити його тут, сказав мiстер Горман. О п'ятiй п'ятдесят п'ять прибуваК поПзд, тобто - вiн подивився на годинник - через тридцять сiм i..., а за ним другий, о шостiй нуль чотири. Думка про поПзд, який прибуваК о шостiй нуль чотири, чомусь особливо його стурбувала. Вiн виструнчився, вiдкинув назад голову, опустив руку з годинником до самого кiнчика генiталiй (мiстер Горман мав довгу руку), iншу поклав собi на скроню i засiк час. Потiм вiн рвучко зiгнув колiна, згорбився, скулився, притиснув годинника до вуха i став схожим на хлопчика, який зiщулився i тремтить, передчуваючи що його ось-ось вдарять. Саме цього вiн i боявся, знову не вклався у хвилину. Ану мотнися, принеси вiдро води, сказав вiн, обiллКмо його як слiд, то, може, вiн сам пiдведеться. Тодi вже краще шлангом, сказав мiстер Нолан. А я тобi кажу вiдром, сказав мiстер Горман, iди набери з крана. А яким саме вiдром, сказав мiстер Нолан. Яким! Яким! Що за питання, Пй-богу! гаркнув мiстер Горман, хоча на нездержливiсть вiн, як правило, не слабував. Ото брудне, помийне вiдро, розтвою... Вiн зробив паузу. Сьогоднi наче субота. Розтвою нетямущiсть, сказав вiн. Уоту здалося, нiби хтось каже: . . . von Klippe zu Klippe geworfen Endlos ins . . . hinab[10]. Мiстер Горман i мiстер Нолан разом наблизились i нахилилися, Пх роздiляло лише вiдро, вщерть повне якоПсь каламутноП рiдини. Сестро, сестро... бережися вовкуватого мовчазного п'яницю... вiчно щось мудруК... нiколи не думаК... Ти обережно, сказав мiстер Горман. У саму пику? сказав мiстер Нолан. Помалу, кажу ж тобi, помалу, сказав мiстер Горман. Мiцно тримаКш? Секундочку, сказав мiстер Нолан. Нi в якому разi не випускай його, сказав мiстер Горман. Що це в нього на штанях, неначе дiрка? сказав мiстер Нолан. Яке тобi дiло, що б воно не було, сказав мiстер Горман. Готовий? Потримайте ручку, сказав мiстер Нолан. На бiса менi твоя ручка, сказав мiстер Горман. Перехиляй вiдро, коли я кажу тобi. Чим його перехиляти? сказав мiстер Нолан. Може, хвостом? Мiстер Горман iз серцем харкнув у вiдро, хоча за звичайних обставин нiколи нiде не плював, ну хiба що вряди-годи, дуже охайно i в носовичок. Постав вiдро, сказав мiстер Горман. Вони поставили вiдро. Мiстер Горман, як i ранiше, зиркнув на годинник. За десять хвилин ледi Маккан буде тут, сказав мiстер Горман. Ледi Маккан була та сама жiнка, яка щодня вирушала звiдси першим ранiшнiм поПздом, а поверталася сюди останнiм, уже поночi. Причина цих подорожей була вкрита туманом безвiсти. По недiлях вона довго не пiдводилася з лiжка, а там же ж сприймала службу Божу, приймала Пжу та гостей. Трясця ПП маму, сказав мiстер Горман. Доброго ранку, мiстере Горман, який гарний ранок сьогоднi, мiстере Горман. Не ранок, а розкiш. В товстозадий Кокс, сказав мiстер Нолан. В смердюх Уоллер. сказав мiстер Горман. В криворотий Мiллер, сказав мiстер Нолан. В скупердяйка Пен, сказав мiстер Горман. То вiдома цяця, сказав мiстер Нолан. А знаКш, що вона менi нещодавно бовкнула? сказав мiстер Горман. Що? сказав мiстер Нолан. У моКму кабiнетi, сказав мiстер Горман. Вiн притиснув великi вказiвнi пальцi до щоки i закрутив вгору свiй довгий сiро-жовтий вус. Тiльки-но об одинадцятiй двадцять чотири вiдiйшов поПзд, сказав вiн. Мiстере Горман, каже вона менi, моК волосся, може, й узялося зимовою памороззю, але отут у мене ще квiтне й набухаК весна. В вона менi показала, ти стежиш за мною? . . . Права рука отут на обiдок, сказав мiстер Горман, а пальцi лiвоП, довкола... Я вас слухаю, сказав мiстер Нолан. Вони нахилились. Бiс його знаК, навiщо менi весь цей клопiт, сказав мiстер Горман. Перехиляй, коли я подам знак. Вiдро повiльно здiйнялося над землею. Не все одразу, сказав мiстер Горман. Так ми тiльки пiдлогу заллКмо. Мiстер Нолан розтулив пальцi i вiдпустив вiдро, мiстер Горман, не бажаючи замастити своП брюки, змушений був вчинити так само. Обидва вони за кiлька стрибкiв щасливо, без перешкод, добулися до дверей. Клянуся, воно саме з рук випорснуло, немов ящiрка, от Пй-богу, сказав мiстер Нолан. Якщо вже й це не поставить його на ноги, сказав мiстер Горман, нiщо йому тодi не допоможе. Поверх помиПв проступили яскравi бризки кровi. Мiстера Гормана й мiстера Нолана це не злякало. Пошкодження не могло зачепити якогось бiльш-менш життКво важливого органа. Прийшов мiстер Кейс. Нiч, яка щойно минула, не надала йому свiжостi, все ж вiн був у прекрасному гуморi. В однiй руцi вiн тримав термос iз чаКм, у другiй книжку "Веди нас, пiсне", яку через несприятливi нiчнi подiП забув залишити на полицi у своПй будцi, як це робив щоночi. Вiн побажав доброго ранку й щиро i приязно потиснув руку спочатку мiстеровi Горману, тодi мiстеровi Нолану, якi, в свою чергу, у такiй самiй послiдовностi побажали йому дуже доброго ранку i сердечно потисли його руку. В тут мiстер Горман i мiстер Нолан пригадали, що за всiКю цiКю ранковою колотнечею вони забули побажати один одному доброго ранку i потиснути один одному руку, тому вони, не гаючи нi хвилини, чемно i радiсно виправили свiй недогляд. Як мiстера Гормана, так i мiстера Нолана вельми зацiкавила розповiдь мiстера Кейса, бо вона й справдi проливала свiтло на те, що досi для них було оповито суцiльним мороком. У тiм багато чого ще потребувало iстотних пояснень. А ви певнi, що це той самий? сказав мiстер Горман. Мiстер Кейс пробрався до того мiсця, де лежав Уот. Вiдтак нахилився i книжкою зiшкрябав якусь гидь, що прилипла до Уотового, обличчя. Обережно, ви ж так зiпсуКте свою гарну книжку, вигукнув мiстер Горман. Одяг, наче, той самий, сказав мiстер Кейс. Вiн пiдiйшов до вiкна i черевиком перегорнув капелюха. В капелюх пiзнаю, сказав вiн. Потiм подався до дверей i став поруч iз мiстером Горманом i мiстером Ноланом. В валiзи, здаКться, тi самi, сказав вiн, от обличчя щось не дуже пригадую. Якщо це той самий, то я його бачив двiчi лише, i обидва рази у тьмяному свiтлi, так, важко було щось розгледiти. В, разом з тим, як правило, лиця я запам'ятовую назавжди. Особливо таке лице, сказав мiстер Нолан. В дупи, додав мiстер Кейс, подумавши. Якщо я бодай одного разу як слiд роздивлюся якусь дупу, то я вже ПП не сплутаю нi з якою iншою, хай Пх там хоч мiльйон буде. Мiстер Нолан щось пошепки сказав керiвниковi. Ну це ти занадто, сказав мiстер Горман. А от усе iнше моя голова нiяк не тримаК, сказав мiстер Кейс, не тримаК, i квит, можете в жiнки моКП спитати. До чоловiкiв приКдналася ледi Маккан. Всi обмiнялися з нею вiтаннями, доброзичливими побажаннями. Мiстер Горман ввiв ПП в курс подiй. Що це, кров, сказала ледi Маккан. Нi, це так, невеличка цiвочка, сказав мiстер Кейс, з носа витiкла або, скорiше за все, з вуха. Товстозадий Кокс i смердюк Уоллер прийшли разом. Пiсля обов'язкових для такоП ситуацiП комплiментiв i рухiв головою та руками ледi Маккан розповiла Пм про те, що тут вiдбулося. Треба щось робити, сказав мiстер Кокс. В негайно, сказав мiстер Уоллер. З'явився геть захеканий хлопчик. Вiн сказав, що прибiг вiд мiстера Коула. Мiстера Коула? сказала ледi Маккан. Вiн стрiлочником на переПздi робить, сказав мiстер Кейс. Мiстер Коул прагнув дiзнатись, чому стрiлка мiстера Кейса перекривала шлях поПзду, який мав прибути о п'ятiй п'ятдесят сiм i вже щодуху мчав з пiвденного сходу у бiк станцiП. Боже праведний, сказав мiстер Кейс, про що я тодi думав. Але не встиг вiн дiйти до дверей, як мiстер Горман, якого весь час смикав хлопчик, наказав стрiлочнику спинитися. Мiстер Коул, сказав хлопчик, дуже хотiв би також знати, навiщо мiстер Кейс перекрив шлях поПзду, який мав проминути переПзд мiстера Коула о шостiй нуль шiсть i зараз поспiшаК з пiвнiчного заходу в бiк переПзду. Вертайся, мiй юний друже, сказала ледi Маккан, до того, хто послав тебе, i скажи йому, що тут вiдбулися жахливi подiП, але зараз усе вляглося. Повторюй за мною. Вiдбувалися... жахливi... жахливi... подiП... але зараз... усе вляглося... Ну от i чудово. Ось тобi пеннi. Пiдiйшов криворотий Мiллер. Криворотий Мiллер зроду-вiку нi з ким не вiтався, нi усно нi у який iнший спосiб, i мало хто вiтав криворотого Мiллера. Вiн став навколiшки перед Уотом i пiдклав йому пiд голову свою руку. У такiй зворушливiй поставi вiн провiв деякий час. Потiм пiдвiвся i вийшов геть. Вiн стояв на платформi спиною до залiзничноП колiП, обличчям до хвiртки. Сонце ще не встало з-за моря. Поки вiн дивився, воно встало й своПм вранiшнiм свiтлом осяяло його обличчя. Уот також узяв i пiдвiвся, чим неабияк розважив добродiПв Гормана, Нолана, Кокса i Уоллера. Ледi Маккан особливоП радостi не виявила. Хто ти в бiса такий, сказав мiстер Горман, i що тобi, сучому сину, треба? Уот знайшов свiй капелюх i одягнув його. Мiстер Горман повторив своК питання. Уот знайшов своП валiзи, спочатку одну, тодi другу i взяв Пх у руки так, щоб не дуже муляли. Коли вiн рушив до каси, всi розступилися i дали йому вийти. Хто вiн такий? сказав Кокс. В що йому треба? сказав Уоллер. Вiдповiдайте, сказала ледi Маккан. Уот зупинився перед касою i постукав у вiконце. Пiди подивися, що йому треба, сказав мiстер Горман. Коли Уот побачив обличчя по той бiк вiкна, вiн сказав: дайте менi, будь ласка, квиток. Йому потрiбен квиток, закричав мiстер Нолан. Квиток до куди? спитав мiстер Горман. До куди вам? спитав мiстер Нолан. До кiнця лiнiП, сказав Уот. Вiн хоче квиток до кiнця лiнiП, закричав мiстер Нолан. Вiн бiла людина? сказала ледi Маккан. До якого кiнця? сказав мiстер Горман. До якого? сказав мiстер Нолан. Уот не вiдповiв. До круглого чи до квадратного? сказав мiстер Нолан. Уот замислився трохи довше. Потiм вiдповiв: До ближчого кiнця. Йому до найближчого кiнця, закричав мiстер Нолан. Навiщо так галасувати, сказав мiстер Кокс. Голос у нього низький, але чистий, сказав мiстер Уоллер. Але що за дивна й незвична вимова, сказала ледi Маккан. Пробачте, сказав Уот, я хотiв сказати до дальшого кiнця. То може, вам проПзний на всi напрямки видати? сказав мiстер Нолан. Дай йому один в загальному вагонi до... сказав мiстер Горман, i годi про це. Один шилiнг три пенси, сказав мiстер Нолан. Уот виколупав iз яруг та урвищ своКП широкоП долонi один шилiнг, два шестипенсовика, три трьохпенсовика i чотири монетки по одному пеннi. Що то таке? сказав мiстер Нолан. Три шилiнги i один пенс, сказав Уот. Один шилiнг i три пенси, заревiв мiстер Нолан. Уот поклав зайвi монети до кишенi. ПоПзд, вигукнула ледi Маккан. Хутенько менi, сказав мiстер Кокс, два туди й назад. Мiстер Кокс i мiстер Уоллер завели моду, хоча вони Пздили щодня по цiй лiнiП, до мiста й назад, квитки на сьогоднi купувати кожного ранку. Сьогоднi, скажiмо, Пх брав мiстер Кокс, за двох, а завтра - мiстер Уоллер. Чому вони розподiляли обов'язки саме так - невiдомо. Через не дуже багато хвилин поПзд, який мав прибути о шостiй нуль чотири, з'явився на станцiП. Нiхто на нього не сiв, позаяк мiсiс Пiн не було. Зате з поПзда передали велосипед для якоПсь мiс Уокер. Мiстер Кейс, виконавши своП обов'язки, вийшов iз будки i приКднався до мiстера Гормана i мiстера Нолана, що стояли бiля хвiртки. На ту пору сонце вже високо здiйнялось над обрiКм i добре його освiтило. Мiстер Горман, мiстер Кейс i мiстер Нолан повернули своП обличчя назустрiч сонцю, як роблять це на свiтанку, не криючись, вiддано i беззастережно. Дорога о цiй порi ще не вийшла з зацiпенiння й лежала порожня, оторочена живоплотом, облямована ровом, досипляючи останнi свинцевi сни. З однiКП iз баюр вистромився цапок i потягнув за собою ланцюг iз кiлком. Посеред дороги цап завагався i звернув убiк. У нерухомому повiтрi дзенькiт його ланцюга даленiв, даленiв, доки кiлок зник з поля зору за пагорбом, i зовсiм розтанув. Безмежне море тремтiло так любо i зграйно, що вiдбирало очi. Листя дрижало або дуже спритно удавало дрижаки, i трави також, обваженi краплями чи намистинами безтурботно зникаючоП роси. Довга лiтня днина розпочалася на диво розкiшно. Якщо вона й далi протримаКться на такому рiвнi, то варто буде прийти й подивитися на фiнальну частину. Ех, сказав мiстер Горман, що не кажiть, а життя не завжди до нас задом повертаКться. Вiн високо пiдняв руки i випростав Пх з переповнi палкоП побожностi. Потiм вiн поклав Пх до кишень своПх штанiв. Не дивлячись нi на що, сказав вiн. Видно, Райлi вже очi продер, сказав мiстер Нолан, менi вже сюди смердить. А кажуть Бога немаК, сказав мiстер Кейс. Усi втрьох зайшлись реготом вiд такого безглуздя. Мiстер Горман зиркнув на годинник. До роботи, сказав вiн. Вони розiйшлися. Мiстер Горман подався в один бiк, мiстер Кейс в iнший, мiстер Нолан у третiй. Але не встигли вони далеко зайти, як мiстера Кейса огорнув сумнiв, вiн ще трохи пройшов, знов засумнiвався, спинився, обернувся i закричав: А як там наш друг? Мiстер Горман i мiстер Нолан зупинилися i розвернулися. Друг? сказав мiстер Горман. Мiстер Горман перебував мiж мiстером Кейсом i мiстером Ноланом, отож йому не треба було напружувати голос. Ви маКте на увазi того довготелесого сновиду з капелюхом i валiзами? закричав мiстер Нолан. Мiстер Нолан подивився на мiстера Кейса, мiстер Кейс на мiстера Нолана, мiстер Горман на мiстера Кейса, мiстер Горман на мiстера Нолана, мiстер Нолан на мiстера Гормана, мiстер Кейс на мiстера Гормана, мiстер Горман знов на мiстера Кейса, знову на мiстера Нолана, а тодi нi на щось чи когось конкретно, а просто перед собою. Так вони й стояли деякий час, мiстер Кейс i мiстер Нолан дивилися на мiстера Гормана, в мiстер Горман зорив нi на щось чи когось конкретно, а просто перед собою, хоча небо так чепурно спадало на пагорби, пагорби - на долину, i все це так прегарно осявалося свiтанковими променями, що хоч цiлий день шукай, а нiчого лiпшого ие побачиш. Додаток[11] все ПП подружнК життя немов суцiльне довге простирадло . . . Ган Дон О'Донерi, на прiзвисько Чорний оксамит, вихований у кращих традицiях великоП щиро нацiональноП традицiП. . . . Майстер ЛеопардстаунськоП портретноП школи . . . Перекаже най хто знаК Всi старечi теревенi. Зважить те, чого немаК, Промiнь заховаК в жменi. ВимiряК непомiрне, Цiнне кине у смiття, Й на дозвiллi непомiтно ВичерпаК небуття. . . . Прищi та чиряки розсудливого Гукера . . . аж до того, що частина дорiвнюК цiлому . . . мертва тиша тодi шепiт, чиКсь iм'я, пошепки мовлене, з сумнiвом, з острахом, з любов'ю, з острахом, з сумнiвом, подув зими серед чорних гiлок, тихе, студене море бiля берега стаК бiлим i зiтхаК, нишком крадеться, квапиться, набухаК, котиться геть, помираК, вийшло з нiчого, в нiщо повертаКться . . . Дай нам сили i знаття Перебути шмат життя, В, як юнiсть одшумить Хай душа у рай летить. . . . Уот навчився сприймати i т.д. Цей уривок пояснюК бiднiсть, описану в третiй частинi. Уот не може розповiсти про те, що вiдбувалося на першому поверсi, бо здебiльшого там не вiдбувалося нiчого такого, що б не викликало його обурення. . . . звернiть увагу, як не одразу, а поступово Уот усвiдомлював Арсенову заяву . . . якось серед ночi Уот лiзе на горище. . . . Уот висякаК носа. . . . Џжа. Кожного дня полумисок мiстера Нота - на новому мiсцi. Уот робить позначки крейдою. . . . оскаженiлий лауреат . . . темна вона, мов рядно, вiялом розходяться примхливi брижi, зацiпенiлi береги рiчки, нiщо не рухаКться . . . хоч би раз народився як слiд . . . i во чревi матерi тiло вже маК душу (Канджiамiлла "Священна ембрiологiя" Папа Бенедикт XIV "До синода Дiонiсiйського", книга 7, роздiл 4, пункт 6). . . . семигодиннi сутiнки . . . вiн так часто залишав Врландiю i так добре йому вiд того робилося, що мiг би, зрештою, там i лишатися . . . круглий дерев'яний стiл, на якому можна багато чого розмiстити, спираКться на мiцний зрiзаний конус, стоПть посерединi кiмнати, займаК весь простiр. . . . Zitto! Zitto! Das nur das Publikum nichts Merke![12] . . . пiд небом, посеред пустирища, яке Уот називаК буттям, одна частина якого К нагорi, друга - долi, перебуваК Уот. Те, що К перед ним, позад нього та обабiч, не К нi небом, нi пустирищем, i всього того вiн не вiдчуваК. В який би бiк вiн не повернувся, скрiзь бачив, як iснування безмежним темним потоком лине геть вiд нього, немов ось-ось зiллКться десь трохи далi, але перед його очима. Хоча то все був лиш мiраж. Небо було темного кольору, на якому, слiд зауважити, не було жодного свiтила. Так, не було. Порожнеча також, це i так ясно, була темного кольору. Власне, i небо, i порожнеча були однаково темного кольору, що аж нiяк не дивно. Уот також набув того самого темного кольору. Колiр цей був настiльки темний, що, хтозна, як його ще можна визначити. Внколи вiн здавався темним безколiр'ям, темною сумiшшю всiх кольорiв, якимось таким дуже темним бiлим кольором. Але Уоту не подобалися такi слова, як "темний бiлий", тому вiн продовжував називати свою темряву звичайним темним кольором, чим вона, якщо бути до кiнця об'Кктивними, не була, хоча б тому, що ця темнiсть була такою надзвичайно темною, що не пiдлягала нi пiд якi класифiкацiП. . . . Крiм того, душа ця, тобто мiсцина, вiдзначалася ось чим: Температура була тепла. Пiд Уотом здiймалося i спадало пустирище. Не було чути нi звуку. Над Уотом здiймалося i спадало небо. Уот прирiс до цього мiсця. . . . Нi на йоту По спустошенiй землi Нi на крок Не вiдступиться Не вiдступиться Вiд полум'я, яке Наш Уот Вiтри гонять чорним шляхом Вiн замислено В награвшись, задуваК Прийде, трохи поживе Вiд порожнього свого В мiстера Нота i гайда Серця i вiд рук порожнiх З оселi мiстера Нота Вiд утоми й шкутильгання В гайда По спустошенiй землi СвоПм шляхом Од усього цього Довго йтиме Уот нi на крок Ледь побуде Нi на ковток- В додому почвалаК В нi на штришок В з порожнiм серцем Не вiдступиться. В з порожнiми руками Нi нi Стомлений вiд мандрiв . . . die Merde hat wich wieder[13]. . . . pereant qui ante nos nostra dixerunt. . . . На другiй картинi в Ерскiновiй кiмнатi був зображений чоловiк, який сидiв за пiанiно, правим боком до глядачiв, голий, якщо не вважати нотнi аркушi, якi прикривали його пах. Правою рукою вiн узяв акорд, в якому Уот легко впiзнав До мажор, а лiву приклав до вуха так, нiби ховав його вiд дощу. Його права нога, посилена зверху своКю лiвою колегою, завзято тисла на педаль. Набухлi м'язи його дужоП шиП ручиськ, гратоподiбного черевного преса, поперека, стегна та литок були виписанi паном О'Коннорi з фотографiчною, КзуПтською прискiпливiстю. Краплини рясного поту, вiдтворенi так вправно, що пiд ними не посоромився б пiдписатися навiть неперевершений Геен, виблискували на груднiй, паховiй та черевнiй поверхнi тiла пiанiста. Правий сосок, iз якого стирчала самотня довга та руда волосина, набряк, опух i був виписаний з дивовижною майстернiстю. Чоловiк низько схилився над клавiатурою, i обличчя його, напiвобернене до глядача, мало такий вираз, нiби вiн ось-ось пiсля довгих днiв i ночей невблаганного шлункового запертя мав нарештi здобути полегкiсть, тобто одна з його брiв здiйнялася високо вгору над щiльно заплющеними очима, нiздрi надулися, немов сурми, губи розтулилися, щелепа обвисла й розверзлася ротова порожнеча. Яке дивовижно точне вiдтворення цiлоП гами почуттiв, а саме: болю, зосередження, напруження, прихованоП насолоди i самозречення. Яка точна iлюстрацiя того примхливого стану, який вiдчуваКш, коли згасаК акорд, але у вусi все ще бринять, переходячи в какофонiю, його драглистi обертони. Вмiння пана О'Коннорi передати щось вельми суттКве чи дрiбну деталь знайшло свiй вираз у тому як вiн виписав нiгтi на пальцях пiанiста, нiгтi вилискували на сонцi, але зверху були отороченi чимось на зразок бруду. Ноги теж йому не завадило б вимити, бо навiть здаля вони не вражали нi чистотою нi свiжiстю, а задньоП частини тiла також давно не торкалися нi мило, нi хоча б просто вода, на бруднi груди було гидко дивитися, шия скидалася на чобiт, а вуха бiли вкритi цятками i вугрями, якi нагадували насiння, яке от-от проросте i пусте пагони. Пильний огляд, однак, виявляв, що певнi бiльш-менш помiтнi дiлянки обличчуса (латинське слово, яке означаК "обличчя"), протиралися нещодавно вологою ганчiркою. (Далi йде латинський вираз) Вуса рудуватого кольору, за винятком дiлянок, знебарвлених тютюном, похилим вiком, нервовим покусуванням, родинними чварами, носовим слизом та слиною, яка, попри всi загати й перешкоди, текла по масних рожевих губах, по маснiй рожевiй щелепi i далi, масним рожевим волом до того мiсця, де суцiльний потiк розгалужувався i розтiкався рудуватим пiдлiском, який неминучо мав стати кущастою рудою бородою. . . . немов невiдома науцi дика квiтка . . . Даусiв комплекс, вiд якого так потерпав Уот (патологiчний острах перед сфiнксами) . . . якось серед ночi Артур зайшов до УотовоП кiмнати. Вiн був збуджений. Йому здалося, нiби його прийняли за мiстера Нота. Вiн нiяк не мiг добрати, пишаКться вiн цим, чи навпаки. Вдучи садом, вiн казав собi, ось я йду садом, якоПсь особливоП насолоди при цьому, правду кажучи, не вiдчуваю, але разом з тим, крок за кроком iду, просуваюся садом. В опустив очi долi, i стежив, як вони пiд ним рухалися туди-сюди, взад-вперед. Спочатку я стою на однiй нозi, казав вiн, а тодi - на iншiй, i таким робом рухаюся вперед. Зверни увагу, казав вiн, як ти, не думаючи, обминаКш стокротки. Яка чутлива натура. Коли вiн спинявся, то розглядав траву пiд ногами. Цей вкритий росою морiжок, казав вiн, тобi не належить. Вiн притиснув руки до грудей. Вiн пiдвiв Пх угору, у бiк того, хто все це створив, до того, хто дав це, створив i дав усе це, i його самого створив, i стокротки, й траву. Дякую тобi, господарю, сказав вiн. Вiн постояв трохи з легким серцем i пiшов. Кажуть, що це добре для здоров'я, сказав вiн. Минуло трохи часу, вiдколи пролунав цей афоризм, коли Артур зайшовся смiхом, таким щирим i сердечним, що змушений був опертися на чагар, а може, й кущ, який рiс поблизу i радо затрясся разом з Артуром. Коли ж вiн перестав здригатися, то обернувся i став розглядати кущ, а може, й чагар. Нi, вирiшив вiн, це не комиш, i не рогiз, але бiльше нiчого визначити не змiг В тут вiн побачив, що у його бiк по травi рухаКться жива маса непевноП форми. Через якусь мить ця маса виявилася вбраним у дрантя стариганом. Цiкаво, хто це такий, сказав Артур. Подайте пеннi бiднiй старiй людинi, сказав стариган. Артур дав йому пеннi. Благослови вас Господь, сказав стариган. Амiнь сказав Артур. Бувайте здоровi. Я пам'ятаю вас iще хлопчиком, сказав стариган. Я i сам тодi був пацаном. Виходить ми з тобою провели спiльне дитинство, сказав Артур. Ви були таким гарним хлопчиком, сказав стариган, i я теж. А зараз, сказав Артур, подивися на нас зараз. Ви завжди мочилися у своП штанцi, сказав стариган. Я i досi в них мочуся, сказав Артур. Я чистив черевики, сказав стариган. Не ти, так хтось iнший, сказав Артур, чистив би черевики. Татко ваш так добре до мене ставився. Як батько так i син, сказав Артур. Бувай здоровий. Я допомагав розбивати цей садочок, сказав стариган. В такому разi, сказав Артур, ти, певно, знаКш, як зветься ця дивовижна рослина. Ми називаКмо ПП чаплинською чарлеКю, сказав стариган. Артур повернув до будинку i занотував у щоденнику: Завернув у садок. Подякував Господу за маленьку радiсть, якою вiн обдарував мене, зрадiв, побачивши чарлею чаплинську. Подав убогому старигану, який ранiше працював на родину Нотiв. Але цього було недостатньо. Тому вiн побiг до Уота. Так Уот вперше почув про те, що iснуК цiла родина Нотiв. Ця звiстка колись, ранiше, певно, потiшила б Уота i наштовхнула б на радiсну думку про те, що й мiстер Нот - то не К щось винятково-унiкальне, а один з продуктiв розмноження, як, скажiмо, черви, але зараз ця новина його нiяк не зачепила. Бо Уот уже був старою й досвiдченою трояндою, i його нiяк не обходило, що то був за садiвник i що вiн кому там повiдав. . . . Уот сидiв i почувався, нiби курс призначених йому iн'Ккцiй стерильного гною ось-ось закiнчиться . . . das fruchtbare Bathos der Erfahrung[14] faede hunc mundum intravi, anxius vixi, perturbatus egredior, causa causarum miserere mei[15] . . . Позамiняти геть усi iмена . . . Пiсня, яку Уот почув, iдучи на станцiю (IV) Psnq qku Uot pouw, dui na stanc (П) Сопрано. Дихай серцем головою хоч i усмiх згас i пiсня У пiтьмi ковтай повiтря заслання В бреди самотиною навмання до рання Альт. Дихай серцем дихай серцем i бреди у заслання навмання Тенор. Дихай серцем дихай серцем в заслання Бас. Дихай заслання . . . parole no ci appvicro[16] . . . Сопрано спiвало: . . . Плач, який Уот почув у канавi, коли йшов до станцiП: ---------------------------------------------------- Примiтки: 1. В цiй роботi з метою заощадити мiсце автор геть вiдмовляКться вiд повнокровного зворотнього займенника пiсля слова "казати". 2. Зад не вправо, а влiво (лат.) 3. Що ж то була, можете запитати ви, за похоронна пiсня така? Яка в неП музика? Чи, принаймнi, про що там, цiкаво, спiвало сопрано? 4. Уот, на вiдмiну вiд Арсена, нiколи не вважав, що будинок мiстера Нота буде його останнiм притулком. Чи був цей будинок його першим притулком? У певному значеннi так, але не настiльки, щоб бути при цьому останнiм. Звичайно, пiд кiнець його перебування тут йому впливло в голову, що так воно може б i сталося , що вiн мiг би перетворити цю свою тимчасову зупинку на кiнцеву, якби вiн був ворушкiшим i не таким стомленим. Але пiд кiнець свого перебування пiд дахом мiстера Нота вiн став помiтно кохатися у рiзних фантазiях i химерних мрiях. Та й Арсен серед ночi, перш нiж пiти геть, теревенив тодi на цю тему, вiдносно того, що могло б статися, очевидячки, не без впливу подiбних химер. Бо iнакше, як мiг чоловiк, гiдний вiри у всiх вiдношеннях i з Арсеновим багатющим досвiдом, припустити чи наперед якось розрахувати, що саме ця конкретна зупинка маК бути його останньою. 5. Гемофiлiя, як i запалення передмiхуровоП залози, К хворобою суто чоловiчою. Але не в цiй книжцi. 6. Наведенi цифри не вiдповiдають реальностi. Тому всi подальшi розрахунки будуть удвiчi хибними. 7. У цей час Уоту подобалося сонце, принаймнi, воно його не дратувало. Невiдомо, чому вiн так раптом змiнив свою думку, йому, здаКться, подобалося те, що рухаКться не тiльки вiн, а й усi тiнi. 8. Латинський вираз: я теж. 9. Уважний читач не зможе, либонь, позбутися щирого здивування з приводу того, як пiсля стiлькох роздягань i одягань Уот так i не сподобився дiзнатися, який же насправдi був мiстер Нот. ВважаКмо за свiй обов'язок пояснити для такого читача, що вiдносно одягання нiчноП сорочки мiстер Нот не додержувався загальноприйнятого звичаю. На вiдмiну вiд бiльшостi чоловiкiв i жiнок, якi перш нiж лягати спати, скидають свiй денний одяг, а вранцi, перш нiж зважитися одягнути денний одяг, ретельно i обережно скидають своК замащене нiчне вбрання, вiн лягав спати у нiчному одязi поверх денного, а коли пiдводився, то на ньому пiд нiчним одягом уже був денний. 10. Вз скелi на скелю кинутий... безконечно на... вниз (нiм.) 11. Нижче подаКмо вельми цiкавий матерiал, який проливаК свiтло на весь твiр i потребуК вдумливого осмислення та усвiдомлення. Тiльки втома i почуття невимовноП огиди не дали змогу його використати. 12. Швидко! Швидко! Аби лише публiка нiчого не помiтила! (Нiм.) 13. Знову це падло лiзе до мене (нiм.) 14. Родючий Бахус пiзнання (нiм.) 15. Я прийшов на цей свiт укритий ганьбою, все життя прожив у душевнiй тривозi i вiдходжу у вiчнiсть, терзаючись сум'яттям. Боже великий, зглянься надi мною (лат.) 16. Всiм красний свiт був за сьома замками. (Данте. "Божественна комедiя". Пекло. VII. 60. Пер. П. Карманського та М. Рильського.)