ся. Коли Уот мав рухатися, скажiмо на схiд, вiн спрямовував тулуб якомога ближче до пiвночi i водночас вiдкидав праву ногу якомога ближче до пiвдня, вiдтак розвертав тулуб якомога ближче до пiвдня i водночас вiдкидав лiву ногу якомога ближче до пiвночi, тодi знову спрямовував тулуб якомога ближче до пiвночi, вiдкидав праву ногу якомога ближче до пiвдня, вiдтак знову спрямовував тулуб якомога ближче до пiвдня i вiдкидав лiву ногу якомога ближче до пiвночi, i так далi, знову i знову, безлiч разiв, доки не дiставався до мети подорожi, щоб хоч трохи посидiти. Отаким робом, стоячи спершу на однiй нозi, а тодi на другiй, повiльно, але головою вперед вiн пересувався уздовж прямоП лiнiП. Колiна його при цьому не гнулися. А могли б. Але не гнулися. 3 погляду гнучкостi кращих колiн, нiж у Уота, годi шукати, бо вони, що б там кому не ввижалося, вмiли, коли треба, згинатися на всi боки. Але у процесi ходiння вони з невiдомих причин не гнулися. Разом з тим ноги його виписували дивовижнi траКкторiП, пласко, всiма пiдошвами i з неприхованою огидою то ступали на землю, то залишали ПП. Руки ж його радiли з того, що Пм дали спокiй, i телiпалися на всi боки. Ледi Мак Кен, яка йшла слiдом за ним, вирiшила, що вона нiколи не бачила на проПжджiй частинi дороги подiбних рухiв, а з усього жiноцтва мало хто знався на дорогах лiпше за ледi Мак Кен. Цей дивак, судячи з регулярностi i наполегливостi його рухiв, не був алкоголiком. Нi, перед нею був линвохода. Але бiльш, нiж ногами, ледi Мак Кен була вражена Уотовою головою. Бо таке ногодригання могло бути зумовлене кiлькома причинами. В, замислившись над тим, чим же саме зумовленi цi рухи, вона пригадала старий анекдот ще часiв ПП дiвування, старий анекдот про студентiв-медикiв та добродiя, котрий цибав попереду них, не згинаючи колiн та широко розставляючи своП на позiр дерев'янi ноги. Даруйте, сер, звернувся до нього один iз студентiв, коли вони порiвнялися, i здiйняв свiй кашкет, даруйте, але мiй друг твердить, що це -- геморой, а я гадаю, що гонорея. Виходить, ми всi помилялися, вiдповiв добродiй, бо я ж був певен, що це все у мене вiд газiв. Отже ледi Мак Кен здивували не стiльки ноги, як голова, мiцно посаджена на тверду шию й прикрита твердим капелюхом, що при кожному кроцi оберталась не менш, як на дев'яносто градусiв. В де це вона читала, що ведмедi отак iз боку на бiк мордою крутять, коли Пх цькують собаками? Не iнакше, як у мiстера Уолпола. Ледi Мак Кен не була прудконогою, а все, либонь, через давню звичку робити будь-що неквапливо, i через ноги, не менш давнi й недужi, але зараз вона з кожним кроком бачила всi цi рухи дедалi яснiше. Бо як ледi Мак Кен, так i Уот рухалися в один бiк. Ледi Мак Кен, вiрна дочка своПх войовничих католицьких предкiв, була не з лякливих, але вона обачно спинилася i, опершися на парасольку, чекала, поки вiдстань мiж ними збiльшиться. В отак, то зупиняючись, то просуваючись уперед, вона йшла на безпечнiй вiдстанi вiд цього дивного, цибатого опудала, поки не дiйшла до ворiт свого дому. Тут, вiрна духовi своПх давнiх предкiв лицарiв, вона пiдняла каменюку i з усiКП сили, яка у хвилини гнiву ставала безмежною, пожбурила ПП в Уота. Очевидно, Господь що завжди був поблажливий до мiсцевих Мак Кенiв, i зараз водив ПП рукою, бо камiнь таки поцiлив у капелюх Уота i, перш нiж упав на землю, завдав йому неабиякоП шкоди. Тут, безумовно, не обiйшлося без провидiння, бо варто було каменюцi влучити в його вухо або у потилицю (це зовсiм близько), тодi б вiн мав вiдкриту рану, яка нiколи-нiколи б не закрилася, бо Уотова шкiра зле загоювалася через нестачу якихось речовин у кровi. Минуло п'ять-шiсть рокiв, а з його правого боку все ще виднiлася гноПвка травматичного походження, дарма що вiн день i нiч бинтував ПП перед люстром. Якщо не рахувати того, що вiн зразу ж поставив своП валiзи на землю, пiдняв капелюх, нап'яв його собi на голову взявся знов за валiзи i пiсля кiлькох фальстартiв пошкандибав далi, Уот, вiрний своПм принципам, сприйняв цей вияв агресiП так, наче то було стихiйне лихо. Ото найлiпше, упевнився вiн, якщо вже таке дiло, непомiтно витерти кров червоним носовичком, який вiн завжди мав у кишенi, пiдняти те, що випало, i якомога скорiше чесати далi дорогою або потягом. З ким, мовляв, не буваК. Але вихвалятися тут нема чим. Бо подiбний пiдхiд вiд постiйного вжитку став частиною його натури i геть витiснив з неП почуття образи, тому, примiром, коли йому плювали в очi, то вiн обурювався не бiльше, нiж якби луснула лiва пiдтяжка або якби фугасний снаряд влучив Йому у заднiй прохiд. Але не встиг вiн одiйти далеко, як, вiдчувши слабкiсть, зiйшов зi шляху i сiв на бiчну стежку, яка вела на горб, що рясно порiс бур'яном. При цьому вiн знав, що пiдвестися буде ой як нелегко, хоча й необхiдно, щоби йти далi, що теж украй необхiдно. Але кволiсть, що так допiру його виссала, все не спадала, i вiн, не маючи змоги Пй опиратися, кинув валiзи, вмостився край стежки, пiдiбгав колiна, поклав на них руки, поверх рук -- голову, а капелюх тим часом з'Пхав на саме вухо. В такi моменти рiзнi частини тiла раптом добрiшають одна до одноП. Втiм, ця постава в умовах нiчноП свiжостi не була здатна довго його задовольняти, i вiн незабаром простягнувся так, що одна його половина перебувала на стежцi, а друга сягала дороги. СвоКю потилицею i аж бозна-де розкинутими долонями вiн вiдчував прохолоду вологого придорожнього зiлля. Так вiн лежав деякий час, прислухався до нiчних звукiв, що линули з живоплоту позад нього та з iншого, ще дальшого живоплоту, i тiшився з цих та подiбних Пм звукiв. Цi звуки серед ясноП ночi утворювали собаки, напинаючи своП цепи, видобували Пх кажани своПми крильцятами, i дебеле денне птаство, умощуючись на ночiвлю, i листя, що так i не знаК спокою, доки його не зiрве вiтер i не пожбурить на холодну землю гнити, i всяке дихання, котре не знаК спокою взагалi. Але й цю поставу Уот через деякий час мусив таки змiнити, через те, зокрема, що вiдчув, як мiсяць став лити на нього своК блiде свiтло, немов то був не Уот, а бур'яни якiсь. Рiч у тiм, що iз двох речей, якi Уот недолюблював, першою був мiсяць, а другою -- сонце. В от, насунувши на самi вуха свого капелюха, вiн потягнувся за валiзами, але скотився в баюру, розлiгся там долiлиць i щез там серед гiнких, самосiйних трав -- наперстянок, iсопа, красунi-кропиви, цибатого i сердитого болиголова та iнших квiтучих приканавних бур'янiв. В саме до нього, отак розпростертого по землi, раптом ясно й чисто прилинули здалека, десь iззовнi, так, не iнакше, як саме iззовнi, рiвно-дзвiнкi голоси Кдиного мiшаного хору[3]. Пiсля цiКП пiснi почулася iнша: Об каток чи об цiпок Обламався мiй зубок, Обламався мiй зубок, З печi випав пирiжок, Жовтобокий пирiжок, Для чоловiка пирiжок, Для його жiнки пирiжок, Для його батька пирiжок, В для доньки пирiжок, Опецюнчик-пирiжок, Всiм дiстанеться шматок, Обламався мiй зубок, Обламався мiй зубок, Хай лиш прийде Пхнiй строк, Кожен матиме куток, Хрест, могилу i вiнок Потiм пiсня скiнчилася. З цих двох вiршiв Уот подумав i вибрав перший. "Пирiжок" - таке сумне слово, правда ж? А "чоловiк" чим краще? Але Уоту на той час уже набридла баюра, i вiн би ПП давно покинув, якби його не затримали голоси. А однiКю з причин того, що йому набридла баюра, була, скорiше за все, земля, справжнi обриси якоП i особливий запах були попервах непомiтнi i невiдчутнi серед рясноП рослинностi, але зараз, як слiд принюхавшись, вiн добре вiдчув важкий дух, який валував вiд землi, вiд цiКП голоП, темноП та смердючоП землi. А iз двох речей, якi Уот ненавидiв, першою була земля, а другою -- небо. Отже вiн виповз iз канави, не забувши прихопити своП валiзи, i продовжив мандрiвку з почуттям неабиякоП полегкостi, де й подiлися труднощi, яких вiн так боявся, коли змушений був зупинитися внаслiдок повноП кволостi. Кволiсть ця вийшла з Уота разом iз вечерею -- козячим молоком та кепсько засмаженою трiскою -- i залишилася у баюрi. Тепер вiн упевнено крокував серединою дороги, впевнено i водночас iз трепетом, бо, нарештi, у свiтлi мiсяця забовванiли димарi на будинку мiстера Нота. Свiтла всерединi не було. Пересвiдчившися, що головнi вхiднi дверi зачиненi, Уот подався до заднiх. Вiн не мiг як слiд нi подзвонити, нi постукати, бо свiтла всерединi не було. Пересвiдчившися, що й заднi дверi зачиненi, Уот повернувся до головного входу. Пересвiдчившися, що й головнi дверi все ще зачиненi, Уот повернувся до заднiх. Пересвiдчившися, що на цей раз дверi вiдчиненi, не те, щоб навстiж, а, так би мовити, на клямку, Уот одержав змогу зайти до будинку. Уот здивувався, побачивши щойно зачиненi заднi дверi вiдчиненими. В йому на думку прийшло два пояснення. Перше полягало в тому, що його знання про зачиненi дверi, знання перевiренi й майже вичерпнi, у цьому випадку дали пробоПну, i заднi дверi, якi, як засвiдчила перевiрка, буцiмто були зачиненi, насправдi були вiдчиненi. Друге ж, навпаки, полягало в тому, що заднi дверi, у той момент, коли вiн Пх перевiряв, таки були зачиненими, але згодом Пх вiдчинили, зсередини чи знадвору, хтось пiдiйшов i зробив це, поки Уот вештався туди-сюди вiд заднiх дверей до головного входу i вiд головного входу до заднiх дверей. Вз цих двох пояснень Уот, розмiркувавши, вибрав останнК, як симпатичнiше. Бо, якщо хтось вiдчинив дверi, зсередини чи знадвору, то невже б Уот не побачив свiтла або не почув звуку? Чи, може, дверi вiдчинив хтось iзсередини, в темрявi, хтось добре обiзнаний з будинком, взутий у м'якi пантофлi або у панчохи? Чи то пiдiйшов хтось знадвору, якийсь спортсмен, що маК добре тренованi ноги i вмiК ступати беззвучно? А що, як i звук був, i свiтло на мить спалахнуло, але Уот так нiчого й не вчув i не вгледiв? У результатi Уот так нiколи й не дiзнався, як вiн потрапив до будинку мiстера Нота. Вiн знав, що зайшов туди через заднi дверi, але вiн нiколи не дiзнався, нiколи, нiколи не дiзнався, як i чому заднi дверi виявилися вiдчиненими. А якби заднi дверi не вiдчинилися, а так i лишалися зачиненими, то хто знаК, може, Уот не потрапив би до будинку мiстера Нота, а розвернувся й пiшов би назад до станцiП i першим же поПздом подався б до мiста. Або залiз би всередину через вiкно. Як тiльки Уот перетнув порiг будинку, вiн побачив, що там було не так уже й темно, бо в кухнi горiв вогонь. Уот пiдiйшов до вогню i сiв на стiльцi. Вiн поставив валiзи додолу на чудову червону пiдлогу, зняв капелюха, позаяк вiн уже досяг своКП мети, почухав свою рiденьку руду чупринку i поклав капелюх на стiл. Вийшов прегарний натюрморт -- Уотова лисина, де-не-де поросла сiро-рудими кущиками, i яскрава, блискуча пiдлога пiд ним. Уот побачив у камiнi за гратами купу сiрого попелу. Але варто було йому затулити лампу капелюхом, як попiл на очах рожевiв, а камiн майже зникав у темрявi, майже, але не повнiстю. Зi споду з тихим органним гудiнням у бiк димаря здiймалися сухi билинки та iскри i весело пурхали вгору, до димаря. Уот деякий час займався тим, що то насовував на лампу свiй капелюх, то знiмав, то трохи бiльше, то ледь менше i стежив, як у камiнi попiл сiрiшаК, червонiК, сiрiшаК, червонiК, попiл, камiнний попiл. Уот так захопився сованням капелюха уздовж лампи, що не чув i не бачив як вiдчинилися дверi й до кухнi зайшов якийсь чоловiк. Отже його здивуванню, коли вiн покинув гратися i пiдвiв очi, не було меж. Тим бiльше, що то була лише гра, невинна забавка з метою згаяти час. У цьому було щось таке, чого Уотовi, знову ж таки, не збагнути нiколи, якби вiн пильно не стежив за тим, що робиться довкола нього. В рiч не в тiм, що подiбне знання могло стати йому у пригодi або зашкодити, або втiшити, або боляче вразити, нiчого подiбного. Все ж йому робилося нiяково, коли вiн мiзкував про всi цi маленькi змiни у декорацiях, про дрiбнi набутки i втрати, про те, що з'явилося i що зникло, про свiтло, яке то дають, то забирають, про всi цi марнi й короткочаснi дари, нiяково й дуже дивно мiркувати про всю ту дрiбноту, яка супроводжуК всякi людськi появи, перебування, виходи, дивно i нiяково, та й проживи вiн хоч двiстi рокiв, все 'дно не збагнув би нi крихти з того, що воно все таке Ксть-означаК, як i коли з'являКться, що вiд того мiняКться, скiльки воно триваК, як поводиться, як виглядаК порiвняно з iншими, як i коли тi iншi з'явилися, як виглядали порiвняно з тим, що було до того, до того, як усi вони прийшли до того, як усi вони пiшли. На чоловiковi був гарно пошитий довгий фартух зеленого сукна. Уоту здалося, що вiн зроду не бачив гарнiшого фартуха. Спереду була глибока кишеня, в якiй чоловiк ховав своП руки. Уот бачив, як там щось рухалося, набухало, випиналося i западало, у тих, очевидно, мiсцях, де сiпалися вказiвний i великий палець, котрi стискалися, мов кусачки. Чоловiк ретельно обдивився Уота i вийшов, нiчого не пояснивши. Тодi Уот, щоб не сидiти без дiла, повернувся до своКП забавки з лампою. Але зразу ж покинув цю гру. Тому, очевидно, що всi жаринки, якi були в камiнi, згасли i не червонiли, не жеврiли навiть у темрявi. Залишившись на самотi i без певного дiла, Уот полiз пальцем у нiс спочатку в одну нiздрю, тодi в другу. Але цiКП ночi вiн не знайшов там нiчого. Невдовзi знову зайшов той чоловiк i став перед Уотом. Вiн був одягнений так, наче зiбрався в дорогу, i тримав палицю. На головi його, разом з тим не було капелюха, а в руцi не було валiзи. ' Перш, нiж пiти, вiн виголосив таку маленьку промову: Е-ге-ге! Пригадую, як же, усе пригадую. Той самий погляд! В очах -- порожнеча, пiдозра, втома! Новенький прибув! Скiнчилася нiчна подорож, перейшла усередину, довгий шлях у пiтьмi, тепер весь вiн -- у його головi, там, де поперек, там, де руки й ноги, поки вiн тут сидить у червоному свiтлi, у носi длубаКться, на свiтанок чекаК. Свiтанок! Сонце! Свiтло! Е-ге-ге! Довгi блакитнi днi для його голови, його попереку, i маленькi стежки для його нiг, i все свiтло свiту, ось воно, тут, торкайся, збирай. Порослi мохом стежки розтинають траву, на них, мов кiстки, валяються висохлi корiнцi, пагони пнуться у стовбур, тягнуться вгору квiти, плоди звисають, весь Божий день бiлi виснаженi метелики i пташки сновигають, щомитi мiняючи траКкторiю, поспiшають до своПх схованок. В всi цi звуки, якi нiчого не означають. Потiм нiчний вiдпочинок у затишнiй хатi, нi дорiг тобi, нi вулиць, лежиш, розчахнув вiкно i дивишся, це -- твiй притулок, тихi звуки сюди долiтають, але вони не вимагають нiчого й нiчого не визначають, нiчого не пояснюють, не пропонують нiчого, i нiч, така коротенька, але необхiдна, невдовзi кiнчаКться, небо знову блакитнiшаК над усiма потайними мiсцинками, де нiхто не ходить, потайними мiсцинками, що на очах мiняються але завше лишаються дуже простими й байдужими, так собi, мiсця, як мiсця, де щось вiдбуваКться, незалежно вiд того, К ми там чи нас там немаК, а воно там собi вiдбуваКться, К, iснуК, щось настiльки легке, свiтло-прозоре та вiльне, що здаКться, нiби його немаК Але я вiдчуваю його знову i знову, хоча стiльки часу минуло, тут i отут, в руках моПх, у моПх очах, наче хтось пiдвiв обличчя й даруК його тобi, щира довiра, невиннiсть, одвертiсть, i, разом з тим, офiруК тобi i землю стару твою, острахи й немiч, для тою щоб зняти Пх з тебе i все простити. Е-ге-ге! А ранiше хiба я цього не вiдчував? Так, але на пiдставi чого? Мене вже нiчого не здивуК. Все простили i все загоПлося. Назавжди. Але ось минаК секунда. Надходить завтра. В ще шiсть, п'ять, чотири години, i знову та сама стара темрява, старий вантаж, який легшаК, легшаК. В ось уже вiн прийшов, щоб залишитися. Е-ге-ге! Все до цього вело, усi давнi шляхи, всi цi старi крученi сходи, де ти спотикався на кожному поворотi, хапався за перила, рахував сходинки, гарячково шукав, де б зрiзати кут, щоб проскочити небо, яке накрило тебе своПми повiками, потiм блукання по байраках, де поруч з тобою мертвяки крадуться, шурхiт чорноП гальки, обертання i ще один, прощальний погляд на мiстечко, вiдбутi побачення i побачення, на якi не прийшов, приКмне рiзноманiття мiських та сiльських краКвидiв, усi цi виходи i повернення, все воно зачинилося i скiнчилося. Все до цього вело, до цього присмерку, серед якого сидить, трясе своПм хавальником чоловiк середнього вiку, що визираК, коли вже займеться перший його свiтанок. Бо вiн, безумовно, ще не дослiдив примiщення. Вiн сидить, дивуКться й довго ще дивуватиметься, що от як же це так вiн узяв i знайшов потрiбну мiсцевiсть i потрiбнi ворота, а знайшовши ворота, знайшов i дверi, а знайшовши дверi, узяв i зайшов у них. Все 'дно вiн задоволений. Нi. Не будемо перебiльшувати. Йому досить приКмно. Бо вiн знаК, знаК, нарештi, що це й К те саме мiсце. Крiм того, вiн знаК, нарештi, що i К тим самим чоловiком. В iншому мiсцi вiн не був би тим самим чоловiком, i для iншого чоловiка, авжеж, для iншого чоловiка це мiсце було б чужим. Але позаяк саме вiн став тим самим чоловiком i мiсце це стало тим самим мiсцем, то все, значить, збiглося достеменно. В вiн це знаК. Нi. Не будемо гарячкувати. Вiн вiдчуваК це. Перед нами -- неспростовнi ознаки передчуття гармонiП, яка ось-ось гуркне-торохне, розверзнеться, i все, що iснуК поза ним, стане часткою його самого, довколишнi квiти зацвiтуть у ньому самому, небо над ним пересунеться усередину, всi земнi стежки-дороги стануть часткою Кдиного шляху до себе, а всi звуки -- музикою. Тобто тодi вiн опиниться, так би мовити, усерединi, пiсля стiлькох рокiв тупцяння десь на задвiр'П. Цi першi враження далися йому нелегко, але якими солодкими вони були! Яке вiдчуття безпеки! Та й хто б не повiрив цим враженням, хiба природа не дивуК нас своКю безмежною лагiднiстю? А людина, чим вона гiрша за природу? Нiчим. А як у новому, яскравому свiтлi iстини перед нами вилискують нашi колишнi грiхи та страждання i ми починаКмо розумiти, що то все були необхiднi, перехiднi етапи, без яких нам не вiдкрилася б уся правда! Е-ге-ге! За все заплачено, навiть з лишком. Бо осьо вiн прийшов. Вiн навiть позбувся лихих передчуттiв, наважився скинути капелюха й поставити на пiдлогу валiзи. Уявiть собi! ЗнiмаК свiй капелюх, забуваК про лихi передчуття, розстiбаК гудзики пiджака i весь розкриваКться, щоб щиросердно, довго й радiсно бути самим собою, немов тазок, який пiдсовують до п'яницi дбайливi руки. В все це не задля того, звичайно, щоб байдикувати. Роботи тут вистачаК. У тому. то й вся пiкантнiсть Протинявшися весь свiй вiк i зазнавши як муки тепленького байдикування, так i тягар пiд'яремноП працi, вiн, нарештi опиняКться в ситуацiП, коли повне неробство вважаКться справою вельми моральною i важливою. Ну то й що ж вiдбуваКться? Вперше, вiдколи вiн з мукою i огидою ссав свою мати, йому даються конкретнi, простi й розумнi завдання. Чого ще бажати? Все 'дно нi обурення анi смуток нiколи не гнiтять його бiльше трьох-чотирьох мiсяцiв. Чому воно так? Тому, що цього вимагаК характер роботи, яку вiн маК виконати, роботи на диво безплiдноП й марноП, i тому, що тепер йому ясно: вiн тут працюК не особисто на пана Нота чи на його господарство, а разом з тим, i в першу чергу, на себе самого i може ще довго тут перебувати, незважаючи на обставини, так само, як i обставини можуть на нього нiяк не зважати, як воно i К насправдi. Його затвердiлий смуток, безпорадний перед такими аргументами, зрештою, почав танути i м'яко зiйшов нанiвець, ставши черговим доказом славнозвiсноП аксiоми, згiдно з якою добре все, що десь робиться, або, принаймнi, все воно робиться на краще. Те ж саме вiдбуваКться i з його обуренням, i от уже, задоволений та спокiйний, вiн чесно пораКться на кухнi, спокiйно i задоволено чистить картоплю, вичищаК нiчний горщик, задоволено i спокiйно позираК на все, i на нього всi позирають. До певного часу. Бо ось настаК такий день, коли вiн каже, а може, я трохи якийсь не такий сьогоднi? Рiч не в тiм, що вiн себе почуваК якось не так, навпаки, вiн проти звичайного почуваКться винятково нормально. Е-ге-ге! Вiн почуваК себе нормальнiше нiж будь-коли, i питаК себе, чи бува, вiн трохи не занедужав? Дурило! Але ж день який жахливий (якщо озирнутися на минуле) той самий день, коли чорна тiнь вiд того, що скоПлося штовхаК його до люстра, примушуК висолоплювати язика вдивлятися у його рожеву поверхню, принюхуватися до власного запашного дихання. Сталося це у вiвторок, удень, у жовтнi мiсяцi, посеред гарноП жовтневоП днини. Я був надворi, сидiв на ганку, дивився на стiну, освiтлену сонцем. Сидiв я тодi на осоннi i стiна була на осоннi. В я (хiба це не ясно) теж був сонцем стiною, ганком, подвiр'ям i осiнню, й дниною, попри все iнше, звичайно. Сидiти отак, сам по собi, сам у собi, коли всi обставини збiглися так сприятливо, це, я гадаю, багато хто зi мною погодиться, К не найгiрший, а, може й кращий спосiб згаяти час. Отак попихкуючи своКю широкою i пласкою носогрiйкою-я вiдчував як моП груди набухають, а сам я роздуваюся, мов пелiкан. Вiд радостi? Ба нi, не обов'язково. Вiд перемiни, про яку мови тут ще не було. Вiн, той предмет, який мав от-от змiнитися, був, лежав, не клятий, не м'ятий, немов дiвоча перетинка, десь посерединi мiж мною i призабутими жахами радостi. Але годi про моП груди. Подивiться на них зараз -- ет! розтрисучi гудзики! не пiддаються! -- пласкi -- ну, нарештi! -- пласкi та порожнi, мов бубон. Бачили? Чули? Нi? Не маК значення. Так про що це я? Змiна. В чому ж вона полягала? Так одразу не визначиш. Щось наче зрушило. От я був собi, теплий, яскравий, палив люльку, дивився на теплу, яскраву стiну, аж раптом десь щось таке маленьке, таке манiпусеньке -- шасть! -- i зрушило. Ш -- Ш -- ШУСТЬ -- i край! Я ясно висловлююся? Уявiть собi височенну гору пiску, сто метрiв заввишки, яка бовванiК мiж соснами i океаном, тепер уявiть собi теплу, темну нiч, i нiхто не дивиться, нiхто не слухаК, а маленькi мiшечки по два-три мiльйони пiщинок у кожному вирушають гуртом, мабуть, вервечками, тодi стоп! -- зупиняються, всi гуртом, без жодного винятку, от i все на цю нiч, а, може, й назавжди, бо зранку, як вийде сонце, з моря повiК вiтрець, розкидаК Пх у рiзнi боки, а то й перехожий, який рознесе Пх ногами, хоча це малоймовiрно. Подiбне зрушення я й вiдчув серед бiлого дня, того вiвторка, коли мiльйони дрiбних речовинок знялися гуртом зi свого старого мiсця i перебралися на нове, поруч, нишком, наче Пм було не вiльно робити таке. В я абсолютно певен, що, крiм мене, жодна жива душа про тi речовинки i гадки не маК. Але робити з того висновок, що вся ця подiя мала походження суто внутрiшнК, я гадаю, не можна. Бо моя, так би мовити, персональна система була на той час такою безмежною, що провести межу мiж свiтом внутрiшнiм i свiтом зовнiшнiм дуже й дуже складно. Все, що там вiдбувалося, вiдбувалося усерединi i, водночас, назовнi. Я ясно висловлююся? Я, гадаю це й так зрозумiло, не бачив того, що вiдбувалося, i не чув, а сприймав усе за допомогою вiдчуття настiльки естетично-витонченого, що порiвняно з ним те, що зазнав чоловiк пiд час вiкопомного лiсабонського землетрусу, коли його завалило живцем пiд уламками, здасться нам грубою, штучною i недолугою схемою пiзнання дiйсностi. Сонце, яке свiтило на стiну, бо в ту мить я дивився саме на освiтлену сонцем стiну, зазнало миттКвоП i, не побоюся цього слова, радикальноП змiни. Це були те саме сонце i та сама стiна, але не настiльки, щоб не можна було ту рiзницю вiдкинути i, разом з тим Пх наче хто пiдмiнив, через що я й вiдчув, нiби мене якось непомiтно турнули на якесь iнше подвiр'я, у iншу пору року, до невiдомого краю. У той самий час моя добра стара люлька, бо не банан же я смоктав, раптом здалася менi шматком якоПсь бридоти, i я витягнув ПП з рота, щоб перевiрити, чи не термометр це, бува, чи не кляп гамiвний для епiлептика. А моП груди, з яких мало що не пiр'я росло, не гiрше, нiж у тих, що лiтають, груди моП запали й угнулися, i, якби Пх побачив мiй любий географ, то вiн порiвняв би Пх iз западиною у Кресi. Рiч у тiм, що моя грудина завжди торкалася хребта. Але в чому саме полягала та змiна? Що змiнилося i яким чином? А те, якщо я не помиляюся, що виникло вiдчуття змiни, змiни аж нiяк не кiлькiсноП. Йшлося про саме iснування драбини: Не лiсь по трапинi, Айфоре, я саправ ПП. Вiдбулася, i я радий про це сповiстити, зворотна метаморфоза. Лавр перетворився на Дафну. Звiдки взялося, туди й повернулося. Так само, як i чоловiк, що знайшов те, чого прагнув (шукав жiнку, примiром, або друга), втрачаК Пх або усвiдомлюК вартiсть свого надбання. В все ж безглуздо не прагнути, не шукати, бо, коли припиняються пошуки, починаються знахiдки, а коли мерхне бажання, життя починаК натоптувати вас своПми дарами, доки вас не знудить, потiм блювотою, доки ви ПП не виблюКте, а тодi й щойно виблюваним, аж поки ви все це та й возлюбите. Ненажера без шеляга у кишенi, п'яниця, закинутий до пустелi, бахур, що скнiК в тюрмi -- Пм усiм пощастило. Вперед за голодом, спрагою, хiттю, знову i знову, щодня, i завжди даремно, навздогiн за недоспожитою жрачкою, недопитим бухлом, недоцiлованими хвойдами -- ось вам, маКте, а ближче цього нам не пiдступитися нi до щастя, нi до входу у iнше життя, нi до саду. В це К натяк, тепер ви знаКте, чого воно все варто. Але звiдки взялося вiдчуття того, що змiна ця К аж нiяк не кiлькiсною? З чим, iз якою реальнiстю все це пов'язано? В якi такi сили спричинили цю змiну? Ось вам питання, вiдштовхуючись од яких, розважливий розум зможе перейти до наступних i таким робом, то спускаючись долi, то пiднiмаючись вгору, зi щабля на щабель, ми зможемо перебути цю нiч. На жаль, перш нiж податися геть, я маю повiдати вам i дещо суто практичне, зробити кiлька речей, наприклад, сплатити борг або порахуватися де з ким. Отже я просто засвiдчу, не прискiпуючись, звiдки воно взялося i де подiлося, лише засвiдчу, що, на мою думку, присутнiсть того, чого не було, а саме мою присутнiсть назовнi, всерединi i помiж ними, не можна вважати iлюзiКю, хоча хай мене трахнуть, якщо я уявляю, як воно могло бути iнакше. Але все це, разом з усiм iншим, е-ге-ге! з усiм iншим доведеться вирiшувати вам самим, коли прийде час, хоча, скорiше за все, ви махнете на це рукою. Так менi видаКться, коли я на вас дивлюся. Бо ви ж, я гадаю, не думаКте, що я от зараз вiзьмуся вас научати i оголошу те, що зi мною сталося i вiдбуваКться зараз, те саме буде i з вами, або навпаки те, що з вами коПться або скоПться, зазнав i я. Навiть, якщо це все так i К, я ж однаково не зiзнаюся Якщо хочете знати правду, то подiбнi речi трапляються з усiма, хто бував у таких ситуацiях. Треба лише не затуляти очi, а чесно це визнати. Що там високо та мляво, Низом стрiмко, вкупi й соло Цiлий день горить яскраво, Хоч давно вже охололо? А, так це ж Вндуська качка, Стародавня Бiгун-Качка Розляглась на килимку Дуже волохатому, Вельми стародавньому, Тьмяна ясносяйна качка. З Вндустану и Гiндукушу Линуть зойки, а назустрiч Хащi криком сповiщають Про небачене майбутнК, Про пiсок та про звитяги В вовкiв нiчнi ватаги Палаючи вiд нетерпiння, вона, ця маленька негiдниця, заповзла i сiла на килимок. Подивiться, як вона клацаК своПм оранжевим дзьобом, точнiсiнько, як i ПП хазяПн. А як виграють ПП чорнi очi на жовто-коричневiм тлi. Але Ви Нiчого Не Чули, крякче вона своКю качиною мовою, ми вже маКмо йти. Як i Земляна Груша, вона походить iз Ньютаун-Маунт Кеннедi, ледве пересуваКться, але К справжньою Бiгун-Качкою. Вона К вiнцем селекцiйноП думки i живиться тiльки свинними недоПдками, горохом, вареними волячими легенями, вареними овечими потрошками, маленькими порцiями пiску та жорстви, добре пропастеризованими вкупi з вишкварками вишкребками i кишками. Гадаю що всi цi риси характеру вона успадкувала у своКП бабусi. Жив я тодi, якщо не помиляюся, у мiстечку Кiнець-Свiту. В нi на мить не розлучався зi своКю Бiгун-Качкою. Де я -- туди i вона, я десь iду -- i вона слiдом. Кожен iз нас несе щось з собою. Ти тягнеш своП валiзи, я -- качечку. Головне -- щоб не з порожнiми руками. Рiдна Нуала! Ну який чоловiк може мрiяти про кращу дружину! Щонедiлi на снiданок вона зносить менi яКчко. Довге зелене яйце В я його трiскаю. Але я куди гiрший за пана Еша, з яким я колись, бувало, вiтався. Одного вечора я зiткнувся з ним на Вестмiнстерському мостi. Було дуже вiтряно. В хмарою валив снiг. Я розмахнувся i дуже низько кивнув йому головою. Не бачить. Аж тут вiн вхопився за мене однiКю рукою, зубами стягнув з другоП двi рукавички, одна поверх другоП, розмотав свiй товстий вовняний шарф, замашним рухом вiдкинув края свого сiрого пальта, розстiбнув пiджак, двi камiзельки, сорочку, теплу бiлизну, бавовняну майку, видобув з замшового капшука, що висiв на шиП разом iз розп'яттям, важкого сталевого годинника, натиснув на кнопку так, що вона аж пiдскочила, притулив годинник до ока (сутенiло), повторив у зворотному напрямку всi попереднi рухи, сказав: рiвно сiмнадцять хвилин по шостiй, Господь тому свiдок, передавайте вiтання своПй дружинi (а я ж нiколи не був одружений), вiдпустив мою руку, пiдняв капелюха i подибав собi геть. Через мить Бiг Бен (чи як воно там зветься) пробив шосту. В це, запевняю вас, типовий випадок. Тому, якщо вам потрiбен камiнь -- просiть пирiжок, а якщо пирiжка закортiло -- просiть пудинг з родзинками. Цей Еш був тим що й тепер зветься Адмiралтейським Канцеляристом другого класу, iстотою без плями i докору. Такi покидьки скрiзь водяться. Через тиждень пiсля того вiн помер вiд передчасного виснаження, встиг причаститися, був помазаний i заповiв свiй сталевий годинник знайомому водопровiднику. Я особисто шкодую за всiм, немаК такого слова, дiла, думки, потреби, смутку, радостi, дiвчини, хлопця, сумнiву, довiри, зневаги, хтивостi, надiП, остраху, усмiшки, сльози, iменi, обличчя, часу i мiсця, за якими б я не шкодував, i досить щиро. Все -- лайно, од початку до кiнця. Але от коли я сидiв i готувався до вступу у наукову спiлку, то якби не та чирка на заду... а все iнше -- лайно, гнiй i послiд. У вiвторок злоба, у середу гнiв, у четвер лайка, у п'ятницю виття, у суботу хропiння, у недiлю позiхання, у понедiлок смуток. Бiйки, завивання, зойки, верещання, шмаганина, виски, чубанина, лайки, штрикання, молитви, брикання, бритви, вихиляси й помордаси. В бiдна стара шолудива земля. Моя земля й батькова, й материна, й батька мого батька, матерi моКП матерi, й батьковоП матерi, й материного батька, i батька матерi мого батька, i матерi батька моКП матерi, й батька матерi моКП матерi, й матерi батька мого батька, й батька батька моКП матерi, й матерi матерi мого батька, й батька батька мого батька, i матерi матерi моКП матерi, батькiв i матерiв iнших людей, i батькiв iнших батькiв, i матерiв iнших матерiв, i батькiв iнших матерiв, i матерiв Пхнiх батькiв, i батькiв матерiв Пхнiх батькiв, i матерiв матерiв Пхнiх батькiв, i батькiв матерiв матерiв, матерiв батькiв Пхнiх батькiв, i батькiв батькiв Пхнiх матерiв, i матерiв матерiв Пхнiх батькiв, i батькiв батькiв Пхнiх батькiв, i матерiв матерiв Пхнiх матерiв. Все -- екскременти. Пролiски i фiалки, якi зеленiють щороку ранiше за всi iншi квiти, i пасовиська, вкритi червоною овечою плацентою, i довгi лiтнi днi, i щойно скошене сiно, i горлиця на свiтанку, i зозуля вдень, i деркач на заходi, i оси довкола варення, i запах дроку, i сам дрок, i стиглi яблука, й дiтлахи, якi граються серед куп жовтого листя, i фiалки, що в'януть першими, i падiння каштанiв, i завивання вiтру, i море, коли воно б'Кться об пiрс, i першi вогнi на обрiП, i слiди копит на дорозi, i хворий на сухоти поштар, що висвистуК на ходу популярний мотив, i гасова лампа-торшер, i, звичайно, снiг, i свята, безумовно, i ви подивiться, лишень, грязючка, i на високоснi роки скресання рiчок у лютому, i нескiнченнi квiтневi дощi, i пролiски, а тодi знову та сама пiсня з самого початку. Срань. В якби я мiг розпочати все знов, знаючи те, що я вже знаю, то результат був би той самий. В якби я i втретК мiг розпочати все, знаючи ще бiльш, то i тодi результат був той самий, i якби мiг розпочати все всоте, знаючи кожен раз бiльше, нiж у попереднi рази, то результат був би той самий, соте життя немов перше i всi сто життiв, мов одне життя. Котяче гiвенце. Якщо так пiде i далi, то ми тут пробудемо усю нiч. Ми тут пробудемо усю нiч. Тут усю нiч ми пробудемо. Всю ми пробудемо нiч тут. Пробудемо ми нiч тут усю. Одну тьму тишу и одне зiтхання, Нiч тут ми тут ми нiч, Одна гонитва у бiк спокою, Спокiй один пiд час перельоту. Еге-ге! Чули? Прекрасно. Еге-ге! Бiс iз ним! Еге-ге! Так от Еге-ге! Еге-ге! Еге-ге! Мiй смiх, мiстере ..? Я перепрошую. ПодобаКться? Еге-ге! Мiй смiх, мiстере Уот. Вм'я забув. Так. 3 усiх типiв смiху, котрi, якщо роздивитися, не К смiхом, а лише способами завивання, лише три, на мою думку, вартi нашоП уваги. Я маю на увазi гiркий смiх, нещирий та смiх безрадiсний. Такий розподiл вiдповiдаК етапам послiдовного, так би мовити, послiдовного... Послi...довного розлущення людського усвiдомлення того чи iншого явища, i перехiд вiд одного типу смiху до iншого К, по сутi переходом вiд меншого до бiльшого, вiд нижчого до вищого, вiд зовнiшнього до внутрiшнього, вiд необробленого до витонченого, вiд субстанцiП до форми. Смiх, який нинi зветься безрадiсним, був колись нещирим, а ще до того -- гiрким. А гiркий смiх чим був? Сльозами, мiстере Уот, сльозами. Але годi про це, мiстере Уот, не будемо гаяти наш час. Не будемо. Так про що ми..? Гiркий, нещирий i цей -- еге-ге! Еге-ге! -- безрадiсний. Гiркий смiх смiКться з того, що не К добрим, то К смiх етичний. Нещирий смiх смiКться з того, що не К правдивим, то К смiх iнтелектуальний. Недобре! Неправдиве! Ну-ну. А безрадiсний смiх то К смiх дiаноетичний,, з замахом i в саму пику -- еге- ге - отак. То усiм смiхам смiх, смiх, що смiКться зi смiху, акт споглядання i визнання жарту найвищого гатунку, одне слово, смiх, що смiКться - всi чують? -- з людського нещастя. Я особисто шкодую за всiм. Геть за всiм на свiтi. НемаК такого слова чи... Але я вже, здаКться, про це казав. Казав чи нi? Тодi дозвольте розповiсти вам про своК теперiшнК почуття, що так близько нагадуК почуття суму, так близько, що я Пх не розрiзняю. Не розрiзняю. Варто менi подумати, що от i прийшла моя остання земна година в будинку мiстера Нота, де я провiв так багато годин, так багато щасливих годин, так багато нещасних годин i -- що найголовнiше -- так багато годин, якi не були нi щасливими, нi нещасливими i що, перше нiж пiвень запiК або не пiзнiше, як вiн запiК i змовкне, моП стомленi нiжки мусять напружитися i понести мене, мiй добряче стомлений тулуб i неймовiрно стомлену, виснажену до знемоги голову геть, далеко вiд цiКП держави, цiКП мiсцевостi, де так довго буяли моП сподiвання, понести притьмом, якомога швидше мiй пухкенький задик i гладеньке черевце, моП запалi груди, мою маленьку, лисувату, м'ясисту голiвку, яка телiпаКться, неначе ось-ось вiдiрветься, все хутчiш i хутчiш розтинаючи сiре повiтря, асе далi та далi у будь-якому з трьохсот шiстдесяти напрямкiв, якими може податися будь-який вiдчайдушний, не дуже спритний, але ще при здоров'П чоловiк, от у таку хвилину я обертаюся, а сльози ллються з очей, еге-ге! Хоча на кар'Кру це не впливаК (нiчого не даКться нам легко), скорiше за все, я палаю бажанням перетворитися на кам'яний стовп чи на постамент, який височить посеред поля або на горi на радiсть усiм прийдешнiм поколiнням, для того, щоб конi, корови, вiвцi та кози могли пiдiйти i почухатися, щоб собакам i людям було де вилити трошки зайвоП рiдини, щоб розумники мали про що мiркувати, щоб невдахам було де шкрябати полiтичнi гасла i нецензурнi слова, щоб закоханi викарбовували там серця i своП iмена, i дату, i щоб вряди-годи чоловiк самотнiй, такий як я, прийшов би сюди, посидiв, оперся спиною на постамент i закуняв на осоннi, якщо тодi буде сонячно. Ось через що я й вiдчуваю щось вельми схоже на смуток, на тугу за тим, що було, К i буде зi мною, бо дрiбнi клопоти i халепи iнших людей у даний промiжок часу не турбують мою голову, котра чуКться так, нiби ось-ось впаде i покотиться, а людина iнтелектуальна, тобто мого -- еге-ге! -- замiсу сприймаК подiбне чуття дуже болiсно, так само, як i сибарит, коли йому здаКться, нiби його генiталiП падають i десь котяться, i так далi, для рiзних типiв чоловiкiв знайдуться рiзнi приклади. Так сукупнiсть подiбних моментiв змiнюК час, так, сукупнiсть ваших моментiв i моПх моментiв мiняК настiльки, що ми, колишнi, тих часiв, коли цi моменти лише -- тiк-так! Тiк-так! Починалися, i нинiшнi, то К зовсiм рiзнi люди. Все це ми усвiдомлюКмо, як i те, в чому саме полягаК рiзниця, в тому, що ви помудрiшали, але не посмутнiшали, а от я посмутнiшав, але не помудрiшав, бо мудрiсть iде вкупi з суттКвою особистою скрутою, ну а смуток це К те, що впродовж усього життя крапаК i накопичуКться в тобi, мов поштовi марки в альбомi колекцiонера, що Пм не роби, хiба ж нi? В коли якийсь чоловiк стаК замiсть iншого, то цьому, новенькому, очевидно годилося б знати дещо про того, кого вiн збираКться замiнити, хоча водночас не викликаК сумнiву i те, що, з iншого боку, всесвiт не обов'язково К чимось правдивим, чи вiрним, чи справедливим, я натякаю на те, що тому, старенькому, чиК мiсце займаК новенький, скорiше за все байдуже, хто буде пiсля нього. Це цiкаве спiввiдношення, на превеликий жаль, витiкаК iз попередньоП загальновизнаноП домовленостi. Вiзьмемо, для прикладу, випадок iз заповзаючими та витуреними хатнiми покоПвками (я тут згадую хатнiх покоПвок, але ж ви, я гадаю, розумiКте, на що я натякаю), одну iз яких витурили, перш нiж друга встигла заповзти, для того, щоб вони не мали нiякоП змоги здибатися нi в транспортi, нi на шляху до чи вiд трамвайноП чи автобусноП зупинки, залiзничноП станцiП, зупинки таксi, в барi або вздовж каналу. Припустимо, першу iз цих двох жiнок звали Мерi, а другу -- Енн, або ще краще, першу -- Енн, другу - Мерi, i хай там буде третя особа, хазяйка або хазяПн, бо без якоПсь вищоП iстоти сам факт iснування хатньоП покоПвки по дорозi до хати чи до покоПв або по дорозi з покоПв чи з хати, або ПП нерухоме перебування посеред хати, альбо покоПв, просто не вкладаКться в голову. В оця третя особа, вiд iснування якоП залежить iснування Енн та Мерi, i чиК iснування, у свою чергу, у певному значеннi, якщо хочете знати, теж залежить вiд iснування Енн та Мерi, звертаКться до Мерi, нi, звертаКться до Енн, бо на цей час Мерi вже К десь далеко, в трамваП, автобусi, поПздi, таксi, барi або на каналi, звертаКться до Енн i каже, Джейн, зранку, коли Мерi впоралася iз цiКю справою, немов хтось колись бачив, щоб Мерi iз чимось упоралася, та розпочала iншу, а саме прибрала зранку напiввертикальну поставу, вмостилася так, що порозкладала перед собою роботу i тихо й спокiйно заходилася Псти цибулю та м'ятнi льодяники, все по порядку, себто спершу iде цибулина, тодi льодяники, тодi знов цибулина, i знов льодяник, ще одна цибулина, ще один льодяник, ще одна цибулина, ще один льодяник, ще одна цибулина, ще один льодяник, ще одна цибулина, ще один льодяник, ще одна цибулина, ще один льодяник, ще одна цибулина, ще один льодяник, ще одна цибулина, ще один м'ятний льодяник i так далi, доки мета ПП перебування у цiй господi не вислизнула з й голови, а слiдом за метою на свiтанку подалися i всi ПП пiдсвiдомi вигадки, мрiП та порухи, так, разом iз га