ь iнший свiт, кличе, раз у раз пристукуючи пiднятим над собою бубном, нiби щоб пiддати сили своПм аргументам. - Гуру чи просто шаман? - мовила Тамара й, звелiвши спинити машину, стала прислухатись. В проповiдi йшлося про "невiдомий порт", що десь iснуК в горах, в Андах чи Гiмалаях, i до якого на зустрiч з пришельцями з космосу цi молодi люди мають добутись в надiП вблагати, щоб "тi" взяли Пх "на борт"... Бо ж незабаром маК з'явитись з позаземних цивiлiзацiй армада НЛО спецiального призначення - врятувати бiологiчний вид, близький до зникнення, i, якщо хто врятуКться на лiтаючих дисках, то тiльки найправеднiшi та найдосконалiшi - атланти сучасних атлантид, всього кiлька тисяч позначених породою юнакiв та дiвчат... Вiдiбраних буде вiдправлено в iносвiти, де вони перебуватимуть тисячу лiт в станi анабiозу, повернуться ж на свою планету аж тодi, коли вона пiсля спопелiння й самоотруКння заново вкриКться буйними квiтами й зазеленiК свiжими, незайманими лiсами... - Ну тодi, все ясно! - твердо сказав Дударевич i повiв машину далi. Просуваючись мiж ущелинами бiлдiнгiв, вiн незабаром вивiв авто на ту розкiшну, мовби юпiтерами освiтлену вулицю, що в усьому мiстi вважаКться найяскравiшою, ця стрiт справдi зустрiла Пх невтомним танцем-буянням реклам, мигтючим хаосом вигадливих комерцiйних вогнiв. Дударевичi опинились наче па якiйсь ярмарковiй шаленiй магiстралi, де все наввипередки закликало Пх, заманювало, кричало й умовляло, змагаючись у винахiдливостi своПх спокус, обiцяючи море насолод. Звiдти вас гукають, заманюють своПми делiкатесами схiднi ресторани, а з того завулка свiтлянi табло сповiщають про вихiд на екрани нового порнографiчного фiльму, а з величезних, наповнених сяйвом вiтрин, скiльки Пдеш, все тобi усмiхаються елегантнi дiви-манекени, чиП стрункi ноги, оголенi плечi, здаКться, дихають життям i теплом незгiрше вiд справжнiх, людських... Вуличний художник з бородатим страдницьким обличчям, кiнчивши роботу, збираК своК причандалля та намальованi за день етюди, декотрi з них Тамара бачить не вперше - зовсiм непоганi роботи, а придбати Пх чомусь нiхто не поспiшаК... Пiд вiтриною, просто на тротуарi, на ошматтi газет лаштуКться до сну старий безпритульний у лахмiттi, нуждар, приреченець, заживо викреслений iз життя... Дударевич кривився, не приховуючи вiд дружини свого невдоволення, його аж млоПло вiд спертого духу вентиляторiв, що гнали звiдкись перегорiле повiтря та неприКмнi запахи кухнi... Тамара все наче ждала чогось. - Наркоманка! - раптом схопила вона Валерiя за плече.. - Пригальмуй! Пдь поволi! Послухавшись, вiн повiльно вiв машину понад самим тротуаром, а Тамара з жадiбною цiкавiстю i водночас з жахом дивилась на ту високу, випростану, що якось гордовито йшла уподовж вiтрин. Не звертаючи нi на кого уваги, йде величаво, в дорогiй шубi нарозпаш, з каштановим, красиво розпущеним на плечах волоссям, ступаК така струнконога, зверхньо-байдужа до всього довкiл. Робить кожен крок сягнисто, красу грудей несе нi для кого, бо ж нема нiде тут гiдних ПП! Хода вольовита, в широко вiдкритих очах вiдстороненiсть, незмигна спрямованiсть кудись уперед, до iнших свiтiв, до якихось, може, райських видiнь, героПном нафiльмованих вiзiй... - В неП шуба з канадськоП норки! - скрикнула з жахом Тамара. - Точнiсiнько, як у мене!.. Який збiг... Нi, з мене досить! Додому! До Заболотних! Нiби видихнувшись, Тамара знеможено вiдкинулась на спинку сидiння й мовчала всю дорогу, озвалась, аж коли вже пiднялись до мешкання Заболотних. - Як Лiда? - запитала Соню, тiльки переступивши порiг. - Не хвилюйся, - сказала Заболотна, перехопивши повний тривоги Тамарин погляд, яким вона гайнула по кiмнатi. - Спить, вмостившись на канапi в Кирила Петровича... "А дитиночка - мов зориночка", ба, як розшарiлася, - додала вона, коли обидвi зупинились над Лiдою. - Недавно заснула, все ждала вас... Як там хоч було? - Потiм, потiм, - Тамара, не скидаючи шуби, стояла, дивилась на доньку, а за якусь хвильку, вернувшись до вiтальнi, так у шубi й сiла до столу. - Нi, я таки погана мати. Знову пiдкинула вам дитя, як зозуля, а сама гайда розважатись... Грiшна мати! "Аж ось коли прокидаКться в тобi материнський iнстинкт", - порадувався в душi Дударевич i, загледiвши на канапi розкриту валiзу, в iронiчнiй своПй манерi звернувся до ЗаболотноП: - Вже в Союз пакуКтесь, СофiК Iванiвно? Чи не рано? Для Дударевича не було несподiванкою, що колега його маК термiново вiдбути у вiдповiдальне вiдрядження, одначе йому захотiлося чомусь вдати, що для нього це новина. - Куди i в яку дорогу - ви ж знаКте, - з досадою вiдповiла Заболотна згодом. - I що дорога нiяк не додому... Схилившись над валiзою, вона стала знов перебирати дорожнi речi - напрасованi чоловiковi сорочки, улюбленi його краватки, потертий несесер, колись кимось йому подарований i з яким Заболотний все не може розлучитися, та ще томик "Кобзаря", що його господар завжди бере з собою в далеку дорогу. До Тамари мовби тiльки зараз дiйшло, чим то Заболотна заклопотана... Вона аж скинулась: - Як? Знову в дорогу? - Виходить, що так, - глухо вiдгукнулась Софiя Iванiвна. - Меншого не знайшлось... - Звiдки це виникло? Чому? - метнула гнiвний погляд Тамара на Дударевича. - Знову замiсть когось? - Як завжди, - ображено мовила Заболотна. - В останнiй момент хтось там за станом здоров'я не змiг чи прост? вважав за краще для себе ухилитись, то кому ж летiти? Звiсно, Заболотному. Дударевич пiдiйшов до телевiзора, знехотя увiмкнув,--на екранi з'явилося якраз те, на чому вiн знаКться: автора-дi! В диких швидкостях, здiймаючи кушпелу, шалопiютра якихось пустирищах ще однi автомобiльнi гонки влаштувавшись на стiльцi перед телевiзором, Дударевич Сказав СофiП Iванiвнi: - Зв'язався вiн з тим ЮПIСЕФом... Я ж йому говорив... Мiжнародний дитячий фонд всiх. Соню, не зарятуК. Там посуха, там голод, там урагани, а на алмазних копальнях та в уранових руднях, за деякими даними, використовуКться навiть праця дiтей. Найдешевша, по сутi, рабська праця маленьких чорних невiльникiв... А верховоди компанiй, концернiв не люблять, коли хто пробуК зазирати в Пхнi справи. О, як вони не люблять стороннiх очей!.. - Таж треба комусь за дiтей заступитись? - здивовано звела на нього очi Заболотна. - При бажаннi вiн мiг би цiлком законно уникнути вiдрядження. - Не з тих вiн, що уникають! Це ж вам добре вiдомо. - Запевняю вас, СофiК Iванiвно, для нього цей полiт такий же не обов'язковий, як, до речi, i ота Пхня подорож до Мадонни... Заболотна випросталась, примружилась гнiвно: - I саме тому, що цей полiт для нього е продовженням тiКП подорожi, вiн летить. - СофiК Iванiвно, як треба вас розумiти? - А так. Що вiн вирiшив, то вирiшив. I не будемо бiльше про це. - Тiльки хай не летить над Бермудами, - задумливо сказала Тамара, не зводячи погляду з фотокартки молодих усмiхнених льотчикiв на стiнi. Сидiла в шубi нарозхрист, у позi недбалiй, мовби перебувала зараз у якомусь сомнамбулiчному станi. - Рiч у тiм, що над Бермудами... зупиняКться час. Вiн там просто зникаК... XXXII Пiсля африканського прийому Заболотний заПхав до мене в готель. I ось ми сидимо на тридцять п'ятому поверсi цього урбанiстичного щiльника в однiй iз його тiсних, а низькою стелею клiток, де тебе оточуК зручна й практична синтетика, де все нiби для людини е i все ж чогось найiстотнiшого бракуК. Њ холодильник з рiзними соками, i бiленький телефон на столi, i бiблiя, i кондишен, що жене потрiбне для ваших легенiв повiтря, К навiть вiконце, до того ж не зашторене спущеними жалюзi, бо ж по той бiк нiхто по тобi не вистрелить, адже там, за вiкном, зовсiм ось близько, глуха, закопчена сторiчною сажею стiна, крiзь яку нi сонце не проблисне, нi вiтер не продме. Нiколи не побачити звiдси, як блакитнiК небо, як на зорю вранцi займаКться чи як по ньому пiд обрiй лягав густо-червона вечiрня стяга. - Ти щасливий, - каже Заболотний, влаштувавшись на канапi й дiстаючи сигарети а незмiнними пiрамiдами та верблюдом, хоча при менi не раз обiцяв Сонi кинути палити, запевняючи, що цiлком свiдомий того, що коли вiдмовиться вiд сигарет, то стане безсмертним. - Що я щасливий, це, звичайно, приКмно почути, але чим же я такий щасливий? - запитую друга. - А тим, що за кiлька день будеш уже вдома. Днiпро-рiвер пiд крилом тобi сяйне, а ця готельна клiтка з ПП невитравним духом синтетики тiльки в згадцi вирине, коли писатимеш мемуари. Заболотний чимось помiтно збуджений, внутрiшньо схвильований, - я давно його не бачив таким. РозповiдаК, що вiн тiльки-но оце з прийому, був на гостинi в одного диктатора, з джунглiв. Тепер i цi, розгодованi бiля корит монополiй квiслiнги, скороспеченi вельможi навчились подавати себе публiцi досить ефектно: ось i для цього прийому вибрано готель найфешенебельнiший, де мають звичай зупинятися мультимiльйонери та президенти, в залi створено цiлковиту iлюзiю джунглiв з криваво-червоними, якимись аж зловiсними вогнищами, з несамовитим гуркотом тамтамiв... Вся ця екзотика, дикунський шик, вульгарно-розв'язна поведiнка напiвоголених чорних красунь, обсипаних дiамантами, i Пхнiй самовпевнений диктатор, оточений блюдолизною тубiльською знаттю, повторно розбагатiлою на алмазних копальнях та уранових рудах, - не це, виявляКться, найбiльше вразило Заболотного, такими речами його не здивуКш, вразило iнше. Адже прийом було влаштовано - такий збiг! - саме в тому залi, де свого часу тутешня знать вшановувала учасникiв бомбування Хiросiми, даючи банкет на честь матерi старшого з офiцерiв, iменем котроП - теж який цинiзм! - було названо той апокалiптичний лiтак з атомною бомбою на борту. - Ти цього не знав? А Пх не посоромились вiтати тодi, як героПв, - повiльно розповiдав Заболотний, - хоча тi, охопленi мiстичним жахом, "героП" з молитвами й прокляттями тiкали вiд власного злочину, вiд ударноП вибуховоП хвилi, яка гналася в хiросiмському небi за ними, мов розплата самоП судьби... "Боже мiй! Що ми наробили?.." - записав один iз тих, що перед самим вильотом так ревно слухали в тропiчнiй темрявi напутню, безмiрно блюзнiрську месу iз уст свого армiйського капелана... "Що ми наробили?" Йому не ясно - що! Найбiльша руПна свiту була створена за мить! Пекло розверзлось пiд вами палаюче, що аж кабiну вашу виповнювало гидким багровим свiтлом, можливо, навiть схожим на те, що тiльки-но багровiло нам у залi дикунського цього прийому... З усiх прийомiв сьогоднiшнiй для мене виявився найтяжчим, - Заболотний дихав незвично схвильовано. - Намагався забутись, вiдволiкався, реагував на чиПсь дотепи, а воно потiм знов накочуКться, терзаК душу: та що ж це таке? Чому цей збiг? Чому так швидко забуто жертви, живi "огарки" людей, чому? Нiби й нема вже отих довiчних калiк, що ми Пх бачили з тобою в японському атомному лазаретi? - Цих "чому" та "чому", - кажу до нього, - можна б називати без кiпця. I в рiзних сферах... - Ти маКш на увазi своП екологiчнi проблеми? - Џх теж. Хоча вони такi ж моП, як i твоП. - Це правда. Планета неподiльна, кожен iз нас за неП вiдповiда. Соня, скажiмо, не може чути навiть мисливського пострiлу... ВважаК дикiстю, що вiн узаконений. УявляКш: вечiр-казка, зоря цвiте на пiвнеба, а на озерах пальба, канонада... - А Червона книга? Це ж книга звинувачень... I щодалi вона росте й росте... - Потрiбне щось кардинальне, повсюдне, - нахмурюК чоло Заболотний. - Лiси планети, хiба такого вони потребують догляду? Рiки, що колись Пх називали пречистими, а тепер... Њ вчинки, котрi сьогоднi мають сприйматись як колективний грiх людства, тiльки так! I кожен з нас мав взяти на себе частку покути, кожен маК пройнятися думкою, що ти вартовий планети, вiдповiдаКш на нiй за всiх i за все, iнакше... iнакше... Я подав йому склянку води. Мене стривожила надмiрна його блiдизна i ця збудженiсть, теж надмiрна i йому не властива... Лише зараз я помiтив, як у ньому нуртуК все, i подумалось, якi в мого друга вкрай розшарпанi нерви, якщо вже вiн дозволив тут собi скинути з себе свою постiйну зовнiшню стриманiсть, майже безжурну оту о'кей-нiсть. Надпив води, i з обличчя його зiйшла гримаса страждання, яку вiн, мабуть, тiльки у цiй сiрiй клiтцi тридцять п'ятого поверху дозволив собi не приховувати. Я сказав, що пора б йому справдi подумати про вiдпочинок, розпружинитись, змiцнити нерви, i вiн при цих моПх словах так раптово, знайоме й тепло всмiхнувся: знову передi мною був Кирик Заболотний! - О'кей, - мовив вiн уже весело, нiби перед цим за мить i не був таким, яким був. - Справа в принципi вирiшена, сподiваюсь, наступного лiта зустрiнемось вдома. Будь певен, що побачиш i мене, як Романа Винника, в бджолянiй кольчузi. I все ж менi було чимось щемливо, аж боляче на нього дивитись. Бо влада лiт - це таки влада... Не той i Кирик. I лише з його юноП, нестарiючоП усмiшки деколи проблискувало до мене те, що було i що нiколи бiльше не вернеться... Запаливши сигарету, вiн несподiвано вдарився в лiрику: - Гай-гай, аж де вони зустрiлися, пасльоновi дiти! Вже й верби тi нашi старезнi порубанi по балках, де солов'П гнiздились... Колючу акацiю насадили по глинищах та яругах... В Чернечiй балцi навiть лисиць бачили, так ПП всю залiснили... - Залiснили, щоб ерозiю припинити, - кажу я. - А як ми тодi залишали Тернiвщину... ПригадуКш, як бабуся з Ялосоветкою стояли коло млина... Цього вечора згадав вiн чомусь робiтфак, нашу студентську юнiсть в парусинових черевиках. О, як ми Пх нафабрювали зубним порошком перед тим, як iти в гуртожиток до дiвчат!.. Згадав i той день, коли ми, здаючи норми ГПО, пiшли стрибати з парашутноП вишки. - Як я ждав того дня! - ожвавлюКться мiй друг. - Стою на вишцi, весь у лямках, зiбрався з духом... Готовий до стрибка, роблю крок назад, щоб розiгнатись, i раптом чую: "Пiшов!" - i стусан у спину! Це той iнструктор-мурло вирiшив, що я злякався, тож i турнув iззаду, щоб пiддати хоробростi! На очах у дiвчат зробив мене страхополохом!.. Образи тiКП досi не можу йому забути. Ах, мурло ж, ах, дубина! - з усмiшкою лаКться Заболотний. - До нього навiть не дiйшло, що позбавив мене щастя з власноП волi, не з чиКПсь принуки, кинутись у повiтря, пережити свято духу, перше блаженство польоту... - Чи не на зло йому й льотчиком став? - кажу Заболотному жартома. - А що ти думаКш? Може, й це мало значення, - не прийнявши жарту, вiдповiдаК вiн. - В усякому разi, саме пiсля того конфузу я негайно записався до аероклубу. - I ось вiдтодi, можна сказати, в польотi... Добре ж у цiлому склалось у тебе життя. - На долю не скаржусь... Пройти крiзь жорна лiт, витримати всi перевантаги, о, друже, ми а тобою знаКмо, що це таке... I мене дивуК не те, що буваК людина знiвечена, викривлена, збита з нiг, дивуК iнше: як, незважаючи нi на що, всупереч всьому тому, людина зрештою знаходить в собi сили знову пiднятись, видобутись з-пiд тих жорен, зводиться, випростуКться душею й тiлом i знову припадаК до того iстинного джерела, чистого й свiтлого, яке тiльки й робить ПП людиною... - Всього, всього нам дiсталося вiд життя, це правда, - кажу. - Багато чим можна гордитись, а про щось би хотiлось, може, й забути... О, якби молодiсть знала!.. Заболотний мовчки дивиться в стелю, заглиблений у власнi думки. - Це так, - чую згодом його, - i польотiв було, i приземлень... Часом смiялись над тим, над чим не треба було смiятись. Вклонялись тому, що було не варте поклонiв. Крiзь якi хащi блукань, заслiплень доводилось продиратись людям нашого поколiння, а що не кажи, рух iшов таки ж по висхiднiйi До прозрiння, до iстини вiв, чи, образно кажучи, до вiдкриття кожним своКП Мадонни... - Снаги додаК пiзнання. Та тiльки ж лiта бiжать... Бачу, й ти втомився? - "Жить на пределе" - ти чув такий вислiв? - пiсля мовчанки поглянув на мене Заболотний. - Було таке motto в ужитку серед хлопцiв нашоП ескадрильП. Весь час перебували в найвищiй напрузi, на гранi, на межi. - Десь я читав, що нi в кого з фронтових льотчикiв пiд час польоту не зафiксовано iнфаркт... Ти як вважаКш - це вiдповiдаК iстинi? - Принаймнi я не пригадую в нас жодного такого випадку... Навiть тяжкопоранений, навiть поранений смертельно - i той кiнець кiнцем дотягував до аеродромного поля... Вмирали пiсля, але не в польотi. - Отже, наука могла б сказати, що в польотi людина межуК з безсмертям? - Жарти жартами, а доки летиш, напруга нервiв справдi, видно, така, що ПП не просто здолати... I загалом у людинi багато загадкового... Якщо вiрити йогам та льотчикам фронтовим, - посмiхнувся Заболотний, - людина мае в собi потенцiал можливостей просто-таки фантастичних, до глибини ще нiким не дослiджених... - Соня казала, що пiсля тiКП японськоП аварiП тобi було заборонено лiтати? Навiть у ранзi звичайного пасажира? - Торiк пiд час вiдпустки вперше прорвався в небо! Можеш уявити, як це льотчиковi пiсля тривалого нелiтан-ня знов опинитися на борту, хай це всього лиш АН-24... Так себе вiдчув - ну, справдi нiби вперше. Спiвати хотiлось, Кй-же-Кй... Ще й не злетiли, а вже струменем повiтря погнало, бачу, як вiтер жене, хвилюК пiд крилом аеродромну траву... "Соню! - кричу. - Дивись!", - а вона тiльки смiКться... До речi, як це вона там, вiрна моя Хранителька?.. Дозволь потелефонувати. Розмовляючи з Сонею по телефону. Заболотний час вiд часу хмуриться: - Знаю, знаю, голубко... Все буде гаразд. Про змiну рейсу менi ще вдень в секретарiатi сказали. - I, поклавши трубку, рiзко обернувся: - Лечу ж! Замiсть би додому, лечу на чорний континент. Для мене це була цiлковита несподiванка. Адже останнi днi тiльки й мови було, що Заболотнi, вже вибувши тут своК, ось-ось мають повернутися в Союз, додому, до тих своПх мiфiчних бджiл, що завжди викликають усмiшку присутнiх, i раптом... - Це остаточно? - Обговоренню не пiдлягаК. Мiсiя конче важлива. Менi, зрештою, не звикати: полiт так полiт, а от Соню жалко, - каже Заболотний, - вона зовсiм уже настроПлася додому. Дружинам нашим взагалi дiстаКться... А через них уже й нам... Коли довго доводиться перебувати у вiдлучцi, у якомусь вiдрядженнi, то найбiльш дошкуляК тобi все-таки це: а як вона там? А що з нею? Надто ж коли в таку яму попадеш, що й зв'язатися з домiвкою неможливо, нiякоП звiстки не маКш... Ось тодi, мабуть, най-гострiше вiдчуваКш себе моральним боржником перед нею, перед найближчою для тебе людиною. Все життя вона присвятила тобi! I здiбностi, й сили, i щедрiсть душi, вмiння, турботливiсть - все вiддала тобi й дiтям, па все пiшла, вiд чогось, може, омрiяного вiдмовилась, щоб кочувати з своПм вiчним мандрiвником, дiлити все, що на його долю випада. Менi аж дивно було чути його, завжди стриманого, закутого в захисну оболонку гумору, в цих несподiваних, навiть iнтимних вiдвертощах, у звiряннях про те, як часом винуватим почуваКться перед Сонею, бо ж далеко не завжди бував достатньо уважним до неП, прикрощiв завдавав, навiть не помiчаючи цього, - такi речi чомусь найчастiше й зринають перед далекою дорогою... Скiльки разiв забував на роботi за своПми службовими клопотами навiть зателефонувати Пй, запiзнювавсь, десь смiявсь, жартував за коктейлями з людьми, по сутi, стороннiми, а вона, людина найближча, найвiдданiша, в цей час все ждала тебе i навiть не завжди вважала за потрiбне потiм тобi дорiкнути... Њ люди нiби одного-Кдиного почуття, i були б вони, може, навiть примiтивнi у своПй одноемоцiйностi, якби це почуття не було любов'ю!.. Вiн говорив про це само-заглиблено, нiби вперше така змога йому з'явилась, - вдивитися в себе, поза метушнею буднiв спробувати докопатись до сутi, i ось тут, у цiм випадковiм готельнiм номерi, вiн мовби вiдкривав для себе самого ж себе i всю неоцiненну цiннiсть близькоП для нього людини, матерi його дiтей, - вiдчувалось, як повiнь гарячоП нiжностi, несподiвано наринулоП подружньоП вдячностi' зараз переповнювали його всього... - Жаль, - говорю, - що Соня не чуК зараз цих твоПх покут... - Хочеш, поПдемо до нас пити чай? - запропонував вiн, встаючи. - Нi, дякую: час пiзнiй. - Ну, дивись... А для нас пiзнього часу нема. Не забувай, що ми зараз перебуваКмо вiд Тернiвщини на протилежнiм боцi планети, а там ще сонце свiтить щосили. Випростаний, пiдiбраний, навiть повеселiлий, вiн поклав менi руку на плече, на мить затримавши ПП так. - Вiтай Тернiвщину. Кожну стежку, кожну травинку вiтай... Зорi нашi вранiшнi i вечiрнi... - Що за мiнор? Ти ж скоро й сам вдома будеш? - Буду, буду, але вiтай... I, всмiхнувшись, рушив до виходу. XXXIII Ранок погожий, погода лiтна, бiля будинку мiсiП друзi проводжають Заболотного. ПриКмно було бачити, що в нього тут стiльки людей близьких i приязних, здебiльшого молодих, але таких, що побували в свiтах i знають цiну старшому сивому колезi, i якщо й дорослi, а особливо дiти, бажають зараз Заболотному щасливого польоту, тр це по просто з чемностi, вiдчуваКться, що йде це в них вiд самоП душi. День робочий, i в аеропорт можуть поПхати не всi, хто хотiв би. Крiм дружини, яка нiчим не виказуК перед нами смутку розлуки, Заболотний дозволяв проводжати його до аеропорту й менi, як "представниковi Тернiвщини", та цiй мудрiй, зараз на якихось думках зосередженiй Лiдi разом з ПП жвавою матусею, котра жартома запевняК, що без неП аеродромна служба дозволу на вилiт не дасть. Отже, Заболотний летить! Уже плащ перекинутий через руку, аташе-кейз у руцi, i сам вiн, наш мiстер Кирик, у доброму гуморi, то з тим, то з тим iз малечi жартуК, вирiзняючись зростом - висо-костеблий, як нетрiв батiг, - цвiте сивиною над усiма, хто його бiля мiсiП проводжаК. За кермо б'юПка сiдаК Софiя Iванiвна, це вона робить уперше пiсля тривалоП перерви, спричиненоП дорожньою травмою, i друзi ПП поздоровляють: нарештi авто в руках справжнього водiя, що маК належну пошану до правил! Поруч з дружиною сiдаК Заболотний, ми втрьох - на задньому сидiннi, i вже за якусь там хвилю опиняКмось у потоцi машин, у каньйонi вулиць, де сьогоднi пануК безвiтря i низько висить смог, цей темний туман, що до нього, певне, i за сто лiт не звикнеш. Б'юПк наш ледве повзе, вулицi запрудженi безлiччю машин, Заболотна дивуКться: - Ще бiльше Пх стало, чи що? I до годин "пiк" ще ж далеко... Автомобiлi йдуть крилом до крила, упритул, здаКться, ми ось-ось когось тернемо, притиснемо чи, навпаки, нас хтось притисне, i тiльки захрущать нашi фари й пiдфарники, одначе Заболотна справдi виявляК тут ведiйський хист, К в неП чуття, необхiдне саме для таких ситуацiй: кожен звiльнений сантиметр вона одразу ж використовуК, авто в ПП руках з якоюсь навiть грацiКю уникаК, здавалось би, неминучого зiткнення, поволi, але неухильно просуваючись далi й далi. Цi раз у раз виникаючi затримки, раптовi зупинки, що здаються безконечно довгими, i ще довшi стояння перед свiтлофорами потребують сталевих нервiв, i вони, безперечно, у СофiП Iванiвни К, сталь i нiжнiсть, без сумнiву, в пiй поКднались. Вiд Тамари Дударевич вже чуКмо прокляття цiй дорожнiй тиснявi, а з уст водiйки нi слова докору чи невдоволення, нiби так i повинно бути, - що ж на обставини нарiкати? Через тунель не Пде, щоб Лiда не зомлiла, як це одного разу сталося з нею торiк, коли в котромусь iз тунелiв була утворилась величезна пробка i рух довго не вдавалося вiдновити, тож вiд вихлопних газiв навiть декотрi з дорослих людей стали в тiй тунельнiй норi чадiти й непритомнiти. Однак i по цiй верховiй дорозi рух нам коштуК нервiв, все нiяк не вдаКться видертися з тисняви, потiк, диктуючи своП закони, несе нас зовсiм не з тiКю швидкiстю, якоП нам треба, щоб вчасно прибути в аеропорт. А в передмiстi, де, здавалось би, повинно було попросторiшати, перед свiтлофором у центрi площi весь цей пливучий сталевий льодохiд i зовсiм спинився, незрозумiле завмер в усiх напрямках, наче натрапивши на якусь непробивну запруду. На самому розхрестi дорiг це несподiване: стоп! Чого? Яка причина? Рiзне можете думати, але факт той, що пробка! Та ще яка! ВодiП виглядають з кабiн в цей i в той бiк - кiнця-краю машинам не видно, самi сталевi Пхнi спини блищать. - Не пробка, а суперпробка! Ось вам привид майбутнього, - зауважуК Тамара Дударевич, а доня ПП додаК, що це щоразу так, надто ж коли поспiшаКш... Застряли, здаКться, надовго. I це вже коли до аеропорту рукою подати... - Що ж буде? - запитуК Лiда невiдомо кого. - Що буде, те й буде, - вiдповiдаК Заболотна з терплячим спокоКм. - 3 судьбою не напозиваешся... Ждатимем. Та хiба ждати - це для Заболотного, хiба ви не знаКте його вдачi? - Треба, братцi, розвiдати... Не встигла Соня й заперечити чи схвалити, як вiн уже шугнув мiж машин, цибатий, сягнистий, подався за своПм звичаКм вперед з'ясовувати: що там? Таке враження, що вiн пiшов просто по .машинах, по рiзнокольорових лакованих отих залiзах - бачимо у вiддаленнi осяйну його сивину й блiде, з виразом цiкавостi обличчя, коли вiн, роззираючись, знайоме гукаК комусь "о'кей! о'кейi", хоча який там о'кей у цьому намертво зупиненiм залiзному Вавiлонi... Отже, знов випроб нервам, знов нерухомiсть, чад, дух-нява розпечених на сонцi лакiв, металу... До цих речей тут маКш звикати. - Краще було б таки Пхати через тунель, - розмiрковуК вголос Лiда. - Який гарний вiн, той бiлий, аж сяючий Дiоген-тунель, надто ж коли влiтаКш в нього з темряви ночi... з дощу! Могли, а замiсть того... - Нiколи не шкодуй за тим, чого не повернеш, - зауважуК Пй матуся. - Вважай, що випала нам саме ця дорога, а пе iнша... Доки Заболотний десь там розвiдуК ситуацiю, ми сидимо в машинi й слухаКмо музику. Тамара, запаливши сигарету, довiрливо звертаКться до ЗаболотноП: - Треба було вам, Соню, таки наполягти... Справдi - чому не iнший хтось? Вiдмовився б - i квит. Знайшли б замiну! - Щоб це вiн та вiдмовився? - Соня сказала це iронiчно, з погордою якоюсь, навiть шляхетною. - Що ви, Тамаро? Ви ж начебто його знаКте не перший рiк... Вiдмовитись, ухилитись, та ще коли про долю дiтей iдеться? Добре ж ви собi його уявляКте! Вона й не приховувала зараз своКП зверхностi над Тамарою, давала вiдчути, що К речi, якi Пй елементарно яснi, але недоступнi приятельцi. - А ти, Лiдо, як вважаКш? - закликала вона дiвчинку на роль арбiтра. - Я за вас, тьотю Соню, - пiдтримала ПП Лiда. - Пiдписуюсь пiд кожним вашим словом... I, нахилившись до ЗаболотноП, дiвча щось шепоче Пй аж над вухо, - ПхнК секретничання, видно, неприКмне Тамарi. - Нечемно при людях перешiптуватись, - каже вона доньцi, але це торкаКться обох. - Краще гляньте, небо яке... Небо, воно таки скрiзь гарне... Справдi, як у поета: "Цвiтуть осiннi тихi небеса..." Цвiтуть, цвiтуть... А пробка тим часом нiби закам'янiла: нiчим ПП, здаКться, не зворухнути. Бiльше того, й десь далi там, куди око звiдси не сягне, на всiх напрямах ця суперпробка з кожною хвилиною тiльки росте й росте. Юнак-водiй iз сусiдньоП машини жартуК: чи не виросте аж така, що весь континент перетне?.. - Гелiкоптер! - вигукуК Лiда, вказуючи на схiдний сектор неба. - Не iнакше, як полiцейський: спробуК ще звiдти регулювати!... З потужним гуркотом вертолiт продеренчав над нами, ось вiн, знижуючись, уже кружляК над площею, де, певне, сталося щось серйозне, бо навiть гелiкоптер, мовби нервуючись, докидаК до нас звiдти своП гуркоти сердито, аж згрiзна. - Ну, де вiн там забарився, от натура, - вихоплюКться в СофiП Iванiвни зiгрiтий гордiстю докiр, що, звичайно, стосуКться Заболотного, котрого за стовпотворiнням вже й зовсiм не видно. - Всюди йому найбiльше треба... Лiда уважно глянула на неП: - Але ж i цим Кирило Петрович вам також подобаКться? - Дивись, яка прониклива, - усмiхнено покосилась на неП Заболотна. - Таку небайдужiсть до всього в людинi можна тiльки вiтати, - пустилася в мiркування Тамара. - В цьому, зрештою, виявляК себе душа, характер, сила пристрастi... Мене, гадаю, пiдтримаК ось i доктор наук, небагатослiвний еколог наш, - посилаКться сусiдка на мене. - Тiльки хай у вас, товаришу доктор, не складаКться враження, що, виступаючи в ролi звеличницi Заболотного, мадам Дуда-ревич тим самим нiби принижуК власного чоловiка... В мого стiльки заслуг! Вiн, скажiмо, в мене тенiсист мiжнародного класу, нiхто з наших у нього не виграК, крiм мене, звичайно. Найскладнiшi йогiвськi вправи опанував, куди там вашому Заболотному... Мiй на головi по пiвгодини може стояти! Навiть оту робить асану, що зветься "замок", - власну ногу на шию собi закидаК, ви уявляКте?.. Одного разу закинув, "замкнув себе", я поПхала шопiнгувати, повертаюсь, а вiн усе сидить, посинiв, замкнутись замкнувсь, а розiмкпутись без мене не може!.. - Мамо! - з докором глянула Лiда на матiр, яка, заходячись смiхом, видно, й не шкодувала, що вибовкувала зайве, суто фамiльне. СтоПмо глухо, анi руш. Нiби нiщо й не горить, диму не видно, одначе звiдкись з'являКться, ледь просуваючись у тиснявi, червона пожежна машина з командою пожежникiв, що, серйознi, напруженi, почiплялися по бортах у своПх блискучих, мов у римських воПнiв, касках. За ними, безупинно сигналячи, пробиваються полiцейськi машини i все в той бiк, на площу, де перед свiтлофором не припиняКться якась не зрозумiла для нас метушня... Полiцейський вертолiт, як i ранiше, кружляК над майданом, над мiсцем найбiльшого скупчення, гуркоче, вишукуК, певне, яким чином б зарадити ситуацiП. Ноабигцо, певне, там сталося, коли так одразу, раптово, за мить, нiби невидимим чарiвницьким жезлом, зупинено всю цю звiдусiль рипучу сталеву армаду, з ПП, здавалось би, надмогуттям, з блиском нiкелю, мигтiнням лакiв та скла, з безлiччю звированих бажань, устремлiнь, збурених чиПхось пристрастей, воль, темпераментiв... Стоп! Зупинись! - звелено кимось всьому потужному руховi, що день i нiч бурунив тут i ось так нагло завмер, створивши зону нерухомостi в самому вирi трас, бiля самого осереддя цих вузлом зв'язаних бетонних артерiй... Мовби магiчною силою хтось зупинив, звелiв усiм швидкостям завмерти, зникнути, але хто i чому? Гелiкоптер знову прогуркотiв зовсiм низько над нами, з пташиного польоту оглядаК цей, в усi кiнцi розгалужений, нечуваний затор, оглядаК, мов лiкар, що бачить лихо, однак нiчим не в спромозi його вiдвернути. Усiх, що стоять, саме це, здаКться, дiймаК найбiльше: звiдки вiн, чим викликаний таких величезних масштабiв затор, що мовби назавше заклинив металом дороги? Невiдомiсть багатьох дратуК, нетерплячка водiПв, нервознiсть досягають межi, хтось натиснув на клаксон, за ним другий, i пiшла перекличка - приКдналась, для солiдарностi, i наша Соня-сан, i ось уже всi сигналять, сигналять - веселий бунт клаксонiв шаленiК в нетерплячцi, ведiйське плем'я дало собi волю, всюди виповнюК повiтря суцiльний вереск, какофонiя наростаК нестерпно - до смiху, до одуру, до очманiння! Нарештi докочуКться звiстка вiд переднiх: причина вся у свiтлофорi, щось непередбачене сталося з ним. Видно, як пожежники прилаштовують бiля свiтлофора розкладну металеву драбину, схожу на одну з тих, якими користуються в садках, щоб здiймати плоди з верховiть. Тут ця залiзна драбина сама, нiби з землi, вискакуК вгору, i вже по нiй поволi пiдiймаКться огрядний негр у бiлiм халатi, тримаючи в руцi якусь бiлу торбину невiдомого призначення; ось вiн, той чудодiй, ставши вгорi, неквапом починаК чаклувати над свiтлофором... В якому дiлi вiн фахiвець, яке вмiння вивело його на те узвишшя? Зблизька й здалека всi стежать за ним напружено, виття автомобiльних сирен при його з'явi водночас примовкло - всi погляди зараз схрестились па ньому, цiкаво, що ж вiн там лагодить, над чим там без поспiху чаклуК, мов який-не-будь досвiдчений годинникар на середньовiчнiй ратушнiй вежi, де раптом вiдмовив химерний хитрющий годинник з зозулями або з фiгурками апостолiв... Може, це такий майстер, що здатен полагодити i самий час, прискорити або уповiльнити його бiг? Здатен, може, зрушити рiку часу, якщо вона зупинилась, здатен узгодити ПП плин з плином людського життя? Це була просто фантастика - тисячнi потоки слiпучих пiд сонцем машин стоять, ждуть, залежачи, може, вiд поруху чиКПсь руки, ця знемагаюча у римушенiй нерухомостi суперпробка, залiзна Дунай-рiка, що витяглась мовби через увесь континент, вона зараз напруженими поглядами водiПв стежить за незрозумiлими манiпуляцiями тiКП загадковоП людини, що з чимось там клопочеться на свiтлофорнiй вежi. Сталевi табуни швидкостей, всi вони застигли й терпляче ждуть, чим це закiнчиться, а той, в бiлiм халатi, нiкуди, видно, не кваплячись, не звикши нiчого робити абияк, хапкома, все ще пораКться бiля свiтлофора, щось там мудруК й мудруК... Та ось чорношкiрий майстер, зробивши своК дiло, став неквапом спускатися по залiзнiй драбинi, повагом ступаючи зi щабля на щабель, i тепер видно було, що в руцi вiн обережно тримаК ту ж таки бiлу свою, але вже чимось наповнену торбу, схожу на звичайнiсiньку наволочку, - вона тепер наповнена мовби повiтрям, та чи повiтрям? Щось, однак, сталося, далеко попереду з'явились ознаки руху... Чаклун помiг, зарадив усiм нам, вiдкрив дорогу, бо ось машини вже й неподалiк вiд нас з мiсця зрухнулись, почали рушати, i до нас, швидко пробираючись мiж кузовами, поспiшаК Заболотний, вiн чомусь аж сяК блiдим своПм довгобразим обличчям, вiн - смiКться! - Що з тобою? - полегшено спитала дружина, коли Заболотний вскочив до машини, i ми рушили. - Що тебе так розвеселило? - ЗнаКте, хто нас тримав? Нiзащо не догадаКтесь! - Хто? Бджоли! - Не розiгруйте, - засмiялась Тамара. - Цiлком серйозно. Рiй бджiл сiв на свiтлофор, перекрив усi драйви, усi магiстралi!- збуджено розповiдаК Заболотний. - Нi зеленого, нi червоного, анi якого вам не даю! Стiйто на мiсцi, гей, усi мiстери-твiстери i ви теж, люба мiсiс Заболотна! Дух переведiть, на небо подивiться, iiа ясне сонечко! Про iстотне подумайте, про сутнК! - 3 нього аж бурхало збудження, енергiя, радiсть хлоп'яча. - Треба ж таке утнути! Нi, вони таки створiння унiкальнi! - Точно, вони звiдкись, iз антисвiту, ми ще Пх просто не знаКмо, - пiдтримала Тамара його захват. Сопя тим часом зiрко тримала в полi зору переповнену рухом дорогу, всi ми розумiли, що дорожити зараз маКмо кожною миттю, тож Соня, пам'ятаючи про це, економлячи кожну часину, вмiло маневрувала в потоцi машин, i Заболотний, радий за неП, ще охочiше розповiдав, яка там, бiля свiтлофора, буча була зчинилась, як спершу не знали, що дiяти, навiть полiцiя розгубилась - нiколи ж не траплялось такого, випадок, мабуть, в iсторiП перший: бджола перекрила весь рух! Пожежники спочатку намiрялися пустити в дiло шланги, змити той рiй водою, але одразу й з'ясувалося - нi, не мають такого права! Бо той рiй - чиясь власнiсть, отже, бджола, згiдно iз законом, створiння недоторканне. Та ще й страх бере: може, бра-аiльськi, отi агресивнi? - О, тих тiльки роздражни! Вони за себе постоять! - смiялась Тамара. - Комедiя, та й годi!.. - Довелось викликати - кого б ви думали? Нашого друга Френка! Оце ми й чекали, доки вiн з'явився та бджолят у торбу оббирав iз свiтлофора... Всiх полiсменiв здивував, що бере бджiл голими руками i жодна його не жалить. - Може, це той легендарний рiй, що вiн його через океан перегнав?- жартома запитала Тамара, а Лiда, ледь нiяковiючи, поправила матiр: - Не через океан, мамо, а через континент... - Яка рiзниця, - вiдмахнулась Тамара, - мiг би й через океан теж!.. Всi ми весело збудженi, Пдемо з жартами, що Пх викликав цей дивовижний рiй бджiл, котрий, заволодiвши свiтлофором, зумiв перекрити такоП сили рух. - Ось так, Лiдусю, - звертаКться Заболотний до юноП своКП проводжальницi. - Дякуймо бджолятам, що, не впавши во гнiв, послухались Френка й вiдкрили нам свiтлофор... Хто стане тепер заперечувати, що вони мудрi створiння, що перед нами ще одно диво природи, "диво з крильцями"! - Кириле Петровичу, чому вони сiли саме на свiтлофор, як ви гадаКте? - запитало дiвча. - Важко сказати, - зморщив лоба Заболотний. - Може, свiтлофор вони за вулик прийняли... та ще вулик новоП дивовижноП конструкцiП, i вони вирiшили, що то буде Пхнiй дiм? - А може, вiн здався Пм квiткою? - фантазувала Лiда. - Бо ж рiзноколiрний, цвiте, граК серед площi барвистими пелюстками свiтла... - I таке може бути, хто знаК... Думай, хто як хоче, але випадок справдi винятковий. Надовго запам'ятаКться Лiдi цей епiзод. Десь i згодом, хоч де опиниться, та, коли виникатимуть затори, пробки на дорогах, погляд ПП щоразу шукатиме бджiл на свiтлофорах: чи не бджоло-сiм'я облiпила його, чи не рiй завис там цiлою гiрляндою, чи не його втручанню слухняно скорився нескiнченний цей рух? - Так чи iнак, а щось таки в цьому К, - каже Тамарi- Чому не припустити, що це всiм нам вiд чогось засторога? Як знати, може, якраз бджола обрана природою для такоП ролi... Може, якраз Пй даровано здатнiсть краще за iнших живих створiнь проникати у саму суть, у смисл життя, у вiчнiсть, як проникав вона в красу росою налитоП квiтки... - Здорово ж, Тамаро, розгулялась ваша уява, - усмiхнувсь Заболотний, а Соня додала: - Вважатимем, що бджоли, як i дощик, коли вiн пилюку прикропить, добра прикмета перед дорогою... Iдемо, а дорожня пригода все нiяк не забуваКться, вона й веселить, i чомусь бентежить думку. Що ж це все-таки було? Той свiтлофор, облiплений кетягом бджiл, вiн, безперечно, сприймався багатьма водiями як знак чогось, мов якийсь химерний iКроглiф, що несподiвано виник на розхрестi дорiг перед людьми, що вiчно жадають швидкостей, що до очманiлостi заклопотанi, поглинутi суКтою суКт... Знак, символ? Але як його розшифрувати? Пересторога швидкостям, смогам, димам, пануванню залiза i чаду? Чи найперше нагадування нам самим про цiнностi, яких ще не поцiнували i якi можемо втратити легковажно, безповоротно? До самого аеропорту вистачило нам цих бджiл. Десь там Френк Пх прилаштовуК, i завтра вони вже полетять шукати квiття, життКдайнi нектари, не знаючи нi втоми, нi страху, погудуть у простори, у свiй бджолиний всесвiт. Та ось уже й ми наближаКмось до мети: дiтаки виблискують по аеродромному полю, i океан з'явився широко, безмiром свiтла висяйнув перед нами. До лiтака ми ледве встигли. Рев турбiн, блиск та гуркiт сучасного аеродрому, зльоти й приземлення крилатих гiгантiв - постань тут раптом iз небуття якийсь iндiанець в орлиному пiр'П на головi, безстрашний абориген тутешнiх мiсць, вiн, певне, при одному доглядi на це стовпотворiння збожеволiв би вiд стресу, втратив би присутнiсть духу, а Кирик наш тут як риба в водi: швидко зробив те й те з необхiдних формальностей i, на бiгу прощаючись, поспiшаК до лiтака, бо звiдти вже кваплять, кваплять... Пасажири на мiсцях, Заболотний збiгаК по трапу останнiй, опинившись нагорi, озирнувся ще раз, усмiшкою зблиснув до нас. На мить поруч стюардеси затримався, стоПть високий, легкий iз своПм плащем та кей-зом, голова, як завжди, вiдкрита, океанський вiтер чи вiтер турбiн розвiваК, куйовдить його срiблястий чуб, i ми, дивлячись на нього, вiдчуваКмо, що то вже людина польоту, людина небес. Ще вiн встиг звiдти, згори, щось весело гукнути до нас, але що? Усмiшку видно, а слiв не розiбрати за вiтром та гуркотом. Трап вiдкотили, лiтак, важко похитуючись, вирушаК па злiтну смугу. - Що вiн гукнув? - перепитуКмо одне одного. Нiхто не розчув, навiть Лiда, хоч у неП й музикальний слух, тож тiльки плечима знизуК. Справдi - що? Лайнер блищить далеко на злiтнiй смузi. Там слiпучо. Все переповнено свiтлом неба та океану. Не встигли ми ще й хвилювання погамувати, як той срiблястий, облитий сонцем гiгант уже був у повiтрi: взявши розгiн iз бетонноП смуги, з ревiнням промчавшись над Френковим дахом, пiшов на океан, швидко набираючи