кою Дударевич. - Не закладено в генах? - Навряд чи це генетичне. Це скорiш набутне. Таке, що можна людинi прищепити. А можна й вiдщепити... - I що ж тодi? - А тодi що завгодно! Тодi розгул цинiзму. Культ речей. Нiчого святого. Пристосуванство до всього, навiть до найгiршого... Чинодральство. Кар'Кроманiя. Шукання протекцiй. Тодi "пiсля мене - хоч потоп". На почесному мiсцi тодi, замiсть Мадонни, ставлю набитий стейками холодильник... Ось так. I якщо ти впав - я через тебе переступлю. Пiду далi, й жоден на менi нерв не здригнеться! Кричатимеш - не почую. Не обернусь. I дедалi бiльше буде плюсових знакiв в анкетi, i щораз менше буде довкола мене друзiв та всього того, що для батькiв наших вважалось святим!.. Заболотна заспокiйливо взяла чоловiка пiд руку: - Ну, годi тобi... Це ж ваша вiчна тема, нiколи, мабуть, вам тут згоди не дiйти... Вiтер з океану пругкiшав, тiпав нашими плащами, над головою загуркотiло раптом сатанинським гуркотом - лайнер котроПсь з авiалiнiй, мовби заблудившись, низько проорав небо над нами. - Пропав би ти, - аж вухо затулила вiд гуркоту Тамара. - Зараз вiд реактивних у головi дзвенить, а що далi буде? - Випроставшись, вона нервовим рухом повернула обличчя в бiк океану, якось дивно схвильована. - Ждали життя на Венерi, шукали розумних iстот на Марсi, тепер нам кажуть - десь далi К, в iнших галактиках... А може, це тiльки iлюзiП, може, вiд них звiльнитись пора? Якби дали менi змогу дiстатись на якусь найвищу трибуну планети, звернулась би разом до всiх, закричала б щодуху: гей, ви! Даровано вам планету унiкальну, дублiкатiв нема-так розпорядiться ж нею достойним чином! А не вмiКте - передайте планету дельфiнам, може, вони мудрiше нею розпорядяться! Принаймi собi подiбних вони не винищують!.. - Ще й потопаючих пляжникiв рятують залюбки, - додала Заболотна, Тамара нiби й не вiдчула пiдтримки. - Богорiвнi чи звiроподiбнi - вiд вас залежить довести це! - паленiла вона кудись у простiр. - Перетворите планету в смердючу клоаку чи збудуКте на нiй рай земний - теж залежить вiд вас, самовпевнених нащадкiв Адама... А чи здатнi? Чи стачить духу пiднестися над чварами, над амбiцiями, над своПми згубними пристрастями? Чи зумiКте приборкати у власних душах змiПв егоПзму, крокодилiв честолюбства! Колиска ж Кдина, i як можна не бачити, яка вона тендiтна й прекрасна! Цi води, це небо, цей вiтер - усе ж це для нас! МаКмо змогу володiти, втiшатися, вiдчувати це все, вiдчувати радiсть життя... А ми? - Вона обернулась до нас, сповнена докору й пристрастi, наче ми були виннi в усiх лихах планети, - очi ПП збуджено блищали, налитi слiзьми. - Ти маКш рацiю, - взяв за руку Дударевич дружину. Вiн був збентежений i занепокоКний, що Тамара рознервувалась бiльше звичайного, ми спiльними зусиллями стали ПП приспокоювати, i довелось виявити чимало такту й терпiння, доки вона знов усмiхнулась зболено, якось винувато.. - Не знаю, що це зi мною... Нашу увагу невдовзi привернула гарна молода пара, видно, подружжя, що, прогулюючись, саме проходило берегом iз своПм хлопчиком, трохи бiльшим за того маленького страйкаря, що був так засимпатизував Заболотному бiля Арт-музеуму. Хлоп'я, золотокудре, мов купь дон, в розстебнутiй, з блискавками курточцi, забiякувато марширувало поперед батькiв, порiвнявшись з нами, хоробро щось гукнуло до нас на естакаду, а молодi батьки, обоК обкинувшись од шмагкого вiтру одним плащем, iдуть за малим своПм вожаком, вдоволенi, Пх вiн собою тiшить. Нам чути смiх молодоП матерi, в неП в руцi багрянiв дiлим вiялом яскравий набiр осiннього кленового листя, назбираного десь у неблизьких звiдси мiсцях, бо тут на багато миль довкруг нiде не побачиш жодного деревця. Та ось з океану вiйнуло, поривом вiтру вишарпнуло з букета лапатий, палаючий багрянцем листок, i вiн, пiдхоплений повiтряним струменем, уже полетiв попереду в молодого подружжя, i хлоп'я, щось радiсно скрикнувши, щодуху кинулося за ним навздогiн. Кiлька разiв воно майже наздоганяло, ловило його, та все ж не вловило, листок тiкав i тiкав вiд маляти по пiщаному пагорбу, мiж дюни, де з кожного гребеня вiтром зривало пiсок. Батьки голосно смiялися, радiючи наполегливим синовим гонам, а нам iз Заболотним знов змигнула перед очима Тернiвщина, степ, вiтер осiннiй ошарпуе Романiв садок, смагло-червоне листя жене й жене перед нами по стернях, хвилею вiтру розвiюК Пх по степу, а ми, пастушача дрiбнота, з радiсним галасом довго бiжимо за тим своПм, що втiкаК найдалi, вишневим листочком, ладнi бiгти за ним по колюччю стернi хоч i на край свiту!.. XXX Живе на березi океану людина. Вдень i вночi ревуть над нею лiтаки - поруч аеродром. Рiвно що двi хвилини з громовим гуркотом проносяться над самим дахом будиночка, то йдучи на посадку, то, навпаки, вiдiрвавшись вiд злiтноП бетонноП смуги, беруть курс на океан. Та хай яке тут стоПть ревiння й гуркотнява в небi, а господар будиночка заклопотаний своПм дiлом. Вiн у цей час лагодить човна, або розбираК сiтi рибальськi, або, схилившись, слухаК iнший гул, зовсiм не схожий на той, що розламуК небо, - це тихий i загадковий гул вулика, хвилi музики його золотоП... Бо тут пасiка! Тут бджоли! Прижились пiд цим гуркiтливим небом. Кудись i звiдси лiтають вони й знаходять квiти i, можливо, навiть з того чадного аеродромного поля також беруть нектар... Дерев'яний стандартний будиночок господаря на вiдмiну вiд iнших - утвiр фантастичноП яскравостi, весь вiн обмальований величезними квiтами-медоносами, зображенням вуликiв рiзних систем, уквiтчаний величезними бджолами, крилатими, радiсними, що то кубляться в пелюстках, то линуть у польотi... А перед будиночком коло в'Пзду, мов своКрiдний тотем, вмуровано бiлий камiнь, i на ньому теж намальовано бджолу, що мовби сама себе рекламуК й запрошуК до будиночка люд: "Плiз, якщо хочете придбати баночку меду..." Досить вдала думка - розмалювати котедж до самого даху квiтами та бджолами. Реклама найпоетичнiша, мабуть, на весь континент. МешкаК тут Френк, бджоляр i рибалка. Старий негр, товстий, огрядний, з лицем глянцювато-темним, аж сизим, вдачею не дуже привiтний, не схильний до марних розмов. Та ще, здаКться, трохи й недочуваК, хiба не оглухнеш пiд цими вiчними аеродромними гуркотами. Людина дiла, колишнiй корабельний механiк, крiм того, що мас пасiку, ще й лагодить двигуни до човнiв та яхт, у нього можна дiстати свiжих лобстерiв i копчених вугрiв, завдяки чому невеличка Френкова ферма зажила на узбережжi широкоП слави, i городяни, зокрема й працiвники дипломатичних служб, котрi приПздять влiтку на океан вiдпочивати, добре знають дорогу до цiКП декоративноП бджоли на бiлому каменi бiля Френкового котеджу. Нiколи автомобiль Заболотних не промчить мимо Френка, хоч на хвильку, а зупиняться нашi друзi перед подвiр'ям самотньоП людини. Навiть якщо Пм вiд нього нiчого и не треба, вони й тодi заПдуть, а цю безкорисливiсть старий найбiльше цiнуК. Просто можна перекинутись словом, жартом, всеохопним отим о'кей, постояти маленьким товариством бiля обмальованого квiтами та бджолами котеджу, звернувши разом з господарем погляди в бiк океану, де навiть у бiлий день з'являються дивнi вогнi: слiпучо-бiлi, алмазнi, виникають розiскренi навстрiч сонцю, а за ними два хвости чорного диму... На перший погляд, вогнi блищать наче непорушне, наче зависнувши на мiсцi, та все ж вони помiтно ростуть - то просто на вас, знижуючись, iде гiгант-лiтак! Ось вiн реве до нестями над головою, проноситься над вами важким маслянистим черевом, з уже випущеним шасi, з рубiном сигнального вогника знизу... Сто тонн летючого ревучого металу! Виповнив гуркотом небо, стрясонув шибки, пiшов на смугу... I так що двi хвилини несхибно, все по тiй же невидимiй, але чiтко прокладенiй повiтрянiй трасi, що якраз прокладено ПП через вашi нерви, прямiсiнько через Френкове життя, через бджолиний його котедж. А потiм напрям ревiння рiзко змiниться - тепер уже з боку протилежного, вiд аеродрому розженеться такий самий або ще бiльший гiгант, супергiгант, i пiде на океан... Заболотний довго проводжаК його очима, а жiнки, приголомшенi новим гуркотом, досадливо щуляться, вуха затуляють, - у Френка це викликаК добродушну посмiшку. Бо вiн до цих неботрусiв призвичаПвся, обвикся, - людина, виявляКться, багато до чого здатна принатури-тись. От слона були торiк привезли з ТаПланду до тутешнього зоопарку, що вiд аеродрому неподалiк, гiсть iз джунглiв не витримав, так оскаженiв вiд цих нестерпних йому гуркотiв, що довелося вуха йому затуляти звукоiзоляцiйними, спецiально для слонiв зробленими навушниками. Френк розповiдаК все це, звертаючись, головним чином, до Лiди, певне, вважаючи, що такий персонаж, як слон у навушниках, найбiльше пiдходить для дитячого сприймання. Проревiв реактивний, пiшов, тане в блакитi, i тодi ви знов бiля котеджу почуКте звук - iнший, не травмуючий, а навпаки, заспокiйливий... ПочуКте на хвильку тиху музику бджоли. На пасiцi тридцять вуликiв, один iз них триповерховий, контрольний, вiн стоПть на вагiвницi. Тут i папiрець: щодня робиться запис, скiльки грамiв чи фунтiв меду додалось у вулику... Поблизу пристрiй, схожий на парник, тiльки поставлений похило: непосвячений навряд чи зрозумiК, що це й для чого. - Новинка, в мене в першого це ви побачите: сонце витоплюК вiск, - пояснюК господар не без гордощiв. Оскiльки Френк сьогоднi в доброму гуморi, вiн дозволяК собi пожартувати, розповiдаК про якусь панi мiльйонерку, що привозила сюди своПх бебi, котрi об заклад побилися, чи справдi Френка бджоли не жалять. "Тож гляньте, - переконувала вона Пх, - не жалять! Бджоли його знають! Впiзнають серед iнших людей!" - А воно бiльше я Пх знаю, - всмiхаКться Френк. - Знаю, в якому станi не жалять: коли меду в них повно... Небо над нами тим часом знову реве, здригаКться, стугонить усе, нiби металеве, а потiм на якусь коротку часину стихаК первiсне, стихаК блакитно... - Слава твоя росте, друже Френк, - плеснувши друга по плечу, скаже Заболотний. - Ось мiй спiввiтчизник, вчений-еколог, теж зацiкавився твоПм промислом, бiльше панiть твоКю особою, нiж медом та лобстерами. - I, обернувшись до мене, Заболотний вiдрекомендовуК господаря з всiма правилами: - Оце i К той легендарний Френк, що, подiбно до свого фольклорного пращура, перегнаннiй бджiл через увесь континент! Вiд океану до океану перегнав, не втративши жодноП! Френковi, видно, похвала до дупи, вiн нiяковiК вдоволено. Руки в нього важкi, селянськi, нe лише довколишнi люди; а й кожна Фреiiкова бджола могла б посвiдчити, скiльки цими руками перероблено протягом життя, яке в них, на вигляд грубих, К ласкаве, делiкатне умiння... Натуральнi, без домiшок меди Френковi, так само як i його океанськi лобстери, популярнi в цiлiй окрузi, вiд покупцiв вiдбою нема. Щоправда, не кожному вiдпускаК. старий iз свiжого улову чи з дарiв своКП загартованоП гуркотами пасiки. Iнодi скаже не криючись: - Трохи К, але це я лишаю для мiстера Кирика. I тут уже не просiть, не наполягайте: Френк вiд свого не вiдступиться, зрештою, вiн маК право вiддати перевагу друзям, тим, кому хоче зробити приКмнiсть. Дружба за його поняттям - понад усе. Нi Френк, нi "мiстер Кирик", мабуть, не могли б сказати з певнiстю, чому вони, власне, заприязнилися мiж собою, чому пiсля випадковоП зустрiчi коло цього бiлого каменю з рекламною бджолою виникли мiж ними довiрливi людськi стосунки, що перейшли в оце дружнК приятелювання. Отак: виникли, i все. Просто нiби з нiчого. Бджоляр пiд боком в аеродрому та дипломат, що час вiд часу проПздить тут на берег океану та знову до мiста, - начеб що могло бути спiльного мiж ними, яка душевна нить могла б Пх Кднати? А втiм, Френк чогось тужить, коли знайомець його довго не з'являКться: нема мiстера Кирика, чогось давно за лобстерами не приПздив. Спершу Френк навiть не знав, звiдки родом цей сивий джентльмен, яке в нього заняття, яке iм'я. Знав тiльки, що любить вiн Пздити на великих швидкостях, надто ж коли сам, без нiкого в машинi, - жене, мало в повiтря не злiтаК! Та якесь iнтуПтивне чуття пiдказувало Френковi, що перед ним людина приязна й некорислива, а це для Френка найвища атестацiя, про кого б не йшлось. Коли па подвiр'П чи коло бiлого "тотема" з'являКться подружжя Заболотних, у Френка - динна рiч! - нiби й глухота зникаК, вiн стаК охочим до слова, показуК Заболотним, хай i вкотре вже, свою пасiку, бо вiдчуваК до себе з боку подружжя щиру, не вдавану прихильнiсть. - Маловигiдне заняття, - скаржиться Френк, звертаючись бiльше до "мiстера Кирика", - даК зиску в середньому десять центiв на годину, такий це нектар, але ж... - Отож-бо й воно! Хiба вимiряКш, скiльки це заняття даК нектарiв для душi? - весело вигукуК Заболотний. - Скiльки i яких саме... Чи не так, Френку? Не самими ж висками наш брат на свiтi живе!.. - Ми ось нiяк не дiждемося, дорогий Фрепку, доки й паш колега Заболотний станс бджолярем, - звернеться Дударевич до негра. - Вам вiдомо, що це його хобi, вiрнiше - майбутнК хобi, якому вiн вирiшив присвятити решту життя? - А що, так i буде. Правда, Соню? ПовертаКмось додому, i я одразу ж переключаюсь на бджiл! Пiсеньку про те, як Заболотний, опинившись десь там, на хуторi бiля Диканьки, вiддаКться цiй своПй омрiянiй, хоча й недостатньо оцiненiй в сучасному свiтi професiП, Тамара Дударевич чуК не вперше, тим-то вона з поблажливим усмiхом нагадуК майбутньому пасiчниковi: - Ви ж там i про нас не забудьте... З усiх своПх медiП" па нашу долю прибережiть найзапашнiшого, квiткового! Та ще маточного молочка для косметики!.. - О! Як би менi хотiлось побачити дядю Кирика в бджолянiй кольчузi, - всмiхаКться Лiда. - Неодмiнно провiдаКм вас на пасiцi. Ми ж домовились, правда? - Там ти його навряд чи впiзнаКш, - застерiгаК Лiду батько. - Кирило Петрович там до невпiзнання опроститься, сиву бороду вiдпустить, уподiбнившись тим схiдним мудрецям, що йшли колись у гори й роками непорушне сидiли серед скель, заглибленi в самоспоглядання... Обличчя Пм, як сказано в давнiх книгах, обмивали дощi, вiтер розчiсував бороди, а руки Пхнi спокiйно лежали на грудях, обвитi травами й квiтами... Таким ось, Лiдо, й Кирило Петрович перед тобою постане в незабарному часi... Чим не перспектива? Тренуватиме бджiл, шкрябатиме мемуари, сидячи, нiби якийсь маг бородатий, серед степу широкого на ВкраПнi милiй... Образ мiстера Кирика так i проситься засяяти сивиною в небеснiй колегiП поряд iз його степовим товариством - отими небесними хмарами "дiдами"... - Ловка казочка, - кидаК Заболотна, здасться, трохи ображено. - Слухаю вас i думаю: скiльки рокiв ви разом в Кирилом Петровичем в однiй упрязi, а, по сутi, крiм служби, що вас КднаК? - Тьотю Соню, татко жартуК, - Лiда цього разу стала на захист батька. - Сумнiвнi жарти, - вже не приховувала образи Заболотна. - Соню, ви мене не так зрозумiли, - заперечив Дударевич. - На своК виправдання можу сказати, що я навiть заздрю Кириловi Петровичу в його майбутнiй дiяльностi на нивi бджолярства. Але глядiть, люба Соню-сан, - знову вдався до жарту Дударевич, - щоб ваш чоловiк, захопившись, та не розвiв i вдома отих агресивних покручiв бразiльсько-африканськоП породи... - О, то велика необачнiсть, - догадуКться Френк, про що мова. - Сто разiв треба було подумати, перш нiж iти на такий експеримент. Тамара Дударевич сказала, що вона не обiзнана з суттю цього експерименту, i Пй спiльно стали пояснювати, що у БразiлiП шляхом схрещування виведено нову породу бджоли - гiбрид мiсцевих бджiл i диких африканських. Був розрахунок рiзко збiльшити медозбiр, однак виявилось, що нововиведепi вiдзначаються нечуваною агресивнiстю i до того ж плодючiстю. Швидко поширились по краПнi, стали нападати на худобу й на людей, - зареКстровано ряд випадкiв, коли розлюченi гiбриднi роП зажалювали людину до смертi! - У БразiлiП цих бджiл тепер бояться бiльше, нiй алiгаторiв, - тi хоч не лiтають, - Дударевич не обiйшовся без дотепу. - А найгiрше, що крилатi цi орди хай i поволi, та все ж неухильно рухаються з пiвденноП пiвкулi сюди, на нас, атакуючи все живе на своКму шляху. Нещодавно вони вчинили напад на якесь там провiнцiйне мiстечко i цiлий день тримали в облозi його жителiв. Так тривало, доки прибули в азбестових костюмах пожежники i пiшли на бджiл з вогнеметами! - Ти жартуКш? - з неспокоКм у голосi сказала Тамара. - Я викладаю з преси почерпнутi факти, - холодно вiдповiв Дударевич, а Заболотний, звертаючись до господаря, повiв мову знов на веселiй хвилi: - Друже Френку, чи не доведеться нам з вами вирушати на переговори до тих агресивних бджiл? Треба ж комусь залагоджувати цей нечувапий в iсторiП конфлiкт людини з бджолою... - Цього тобi тiльки бракувало, - невесело усмiхнулась Заболотна, - ще не навоювавсь... - Френк, я певен, умiК словом замовляти, -сказав до Лiди Заболотний, - отже, все буде о'кей... - А поки що, друже Френк, - звернулася до господаря Тамара Дударевич, - просимо прийняти вiд нас замовлення на лобстерiв, якщо, звичайно, наловите. Погано ловляться? Так чи iнакше, майте на увазi на наступний уПкенд... На прийомi, що нас жде, африканцi теж, мабуть, частуватимуть лобстерами, але тi, що вiд вас, незрiвняннi! Доки ми розмовляКмо, Лiда весь час тримаКться бiля ЗаболотноП, вслухаючись у важкi гуркоти лiтакiв, що раз у раз розламують небо над Френковим котеджем. Вже коли ми зiбралися виПздити, Френк з помiтною зацiкавленiстю подивився на дiвчинку. - Це та сама? - запитав вiн неголосно Заболотного. Тамара поспiшила вiдповiсти, що справдi це вона, ота, що "про неП пота була"... Френк, насупившись, бубонить щось про те, що якби вiд нього залежало, то вiн знайшов би спосiб приборкати всю оту гангстерську нечисть, яка тероризуК мiсто, парки й метро, а тепер, знахабнiвши, нападаК вже й на дипломатських дiтей... По якiйсь хвилi, звертаючись до Лiди, старий стиха радить Пй бути обачною в мiсцях паркуван-ня, надто ж коли сама лишаКться в машинi, щоб не забувала одразу защiпатися на всi кнопки зсередини, бо ж i там може з'явитися який-небудь психопат... - Наша Лiда обачна, - каже до Френка Заболотна. - Тiльки ось за домом дуже скучаК... Та й решта всi... Коли настаК день пошти, так малеча наша за годину вже товпиться бiля того столу, де "Листи з Батькiвщини"... А вони не щоразу ж бувають... Дiвчинка все це слухаК мовчки, а я дивлюсь на ПП русяву голiвку з двома кiсками й акуратно заплетеними в них кiсничками (так були колись заплетенi кiснички в Настусi-АнастасiП), i мене чимось проймаК тужливе почуття втрати... Знову прогуркотiв над нами низько лiтак, пробуривши небо ревом турбiн. - Менi шкода неба, - сказала Лiда до нас з якимось скривленим, нiяковим осмiхом. Видно, це неспокiйне, вздовж i впоперек облiтане небо, щойно продерте летючим металом, викликало в дитячiй вразливiй душi щось i справдi схоже на спiвчуття. А Френк тим часом, вiдлучившись на хвильку, повертаКться до нас, тримаючи в руцi баночку меду, на якiй налiплена етикетка з ромашковою квiточкою - знак його скромноП бджолярськоП фiрми. Старий негр з доброю усмiшкою вручаК Лiдi презент, пожартувавши, що нектари цi хоч i поруч з аеродромом добувались, однак пахощi мають все-таки нектару, а не петролеуму, тобто бензину... Лiда, прийнявши дарунок, питаК, чим би вона могла вiддячити йому, людинi, що без втрат провела рiй бджiл через увесь континент? - Коли поПдеш додому, - каже Френк дiвчинцi, - глянеш на вашу Днiпро-рiвер, згадай тодi, що живе десь там, пiд вiчними гуркотами, такий собi дiдусь Френк чорношкiрий, який, однак, добре розумiКться на дружбi. Згадка твоя, дитино, буде йому найкращим вiддарунком життя... XXXI Прийоми такого нагрiву Тамара мiж своПми жартома називала: Кгипетськi ночi. Як тiльки вона iз своПм Дударевичем вийшла з висотного лiфта на якомусь там стонадцятому поверсi, назустрiч Пй вдарили звуки тамтамiв. - Де ми? - звернулась вона до чоловiка. - ЗдаКться, нас тут чекають сюрпризи нечуванi... Нарештi я побуваю в Африцi! Ноги Пй одразу потонули в килимах, буйнопухнастих, ними встелено весь хол, переповнений свiтлом, залитий нiби справдi стосильним африканським сонцем. Бачила Тамара всього в життi, а от по таких килимах ступала вперше. Свiтлi, волохасто-ворсистi, вони сягали своПм волоттям трохи не до колiн, тонути в них було приКмно до лоскоту, хотiлось брести й брести по цих сивих травах розкошланоП iлюзорноП савани. В холi нiкого, потужнi канделябри освiтлюють порожнечу, i лише здоровенний негр у золотих аксельбантах самотою стоПть серед своКП савани, досвiдчене й мовчки оцiнюК вас: хто ви? Пускати вас до раю чи завернути геть? Широкi дверi напiввiдхилено, видно безкраПй притемнений зал, повен людей, звiдти, з печерно низькоП глибини його, якраз i долинають звуки тамтамiв. Всю просторiнь залу виповнюК гомiн; у штучних лiсових хащах, у вiдблисках червоного полум'я, що б'К вiд вогнищ, вдало iмiтованих чи, можливо, й справжнiх, снують декольтованi дами в дiамантах, чоловiки з келихами в руках, а згори плетиво лiан, гiрлянди квiтiв звисають над цим збориськом чорних i бiлих бенкетарiв. Зроблено все, щоб створити цiлковиту iлюзiю млостивоП тропiчноП ночi, що мовби сама народжуК пристрасть, збурюК плоть, ночi, де довкола лiсового кострища жителi джунглiв, чорнi оголенi люди якогось тамтешнього племенi, час вiд часу самi себе пiдбадьорюючи гортанними викриками, старанно звершують пiд бухкання барабанiв свiй ритуальний танець. Дiйство вiдбуваКться, треба гадати, пiсля вдалого полювання. Скiльки фантазiП, розмаху, шику!.. Десь аж у пiдхмар'П, на головах ваших сталевих бiлдiнгiв - розблиски вогнищ, джунглi, гульба пiд звуки тамтамiв, ось так! Опинившись у цьому екзотичному залi, Тамара, дарма що Пй не звикати було до прийомiв рiзного рiвня, вiдчула, як Пй перехоплюК дух вiд такоП приголомшливоП пишноти, гамiрностi, якихось мовби натужних невеселих веселощiв цього понадхмарного вiгвама, Пй стало жарко вiд пахощiв живоП тропiчноП рослинностi й вiд безлiчi поглядiв, що, як Тамарi здалося, зацiкавлено, а то й безцеремонне, зовсiм не цнотливо звiдусiль спрямовувались на неП, - тож, навiть не пригубивши хмiльного, вона вже хмелiла вiд збудливих ритмiв цiКП незнайомоП дикоП музики, що нею сьогоднi тут частуК гостей заПжджий африканський диктатор. Де ж вiн? Треба з'явитись перед його очi, так велить етикет... Швидко опанувавши себе, Тамара в супроводi Дуда-ревича ступала по валу вiльно, якось аж пiдкреслено бiльно i нiби знехотя, цiною внутрiшньоП напруги здобуваючись на легкiсть, линула в повiтрi, мов сама грацiя, для стороннiх поглядiв нi натяку скутостi чи остраху не було в нiй - вона вмiла в такi хвилини пропливти залом в виглядом королеви! Хай кожен нерв мов напнута струна, а вовнi Тамара - самий спокiй, безжурна чарiвнiсть, у нiй, як нерiдко в таких випадках, з'являКться внутрiшнК зухвальство, - гаразд, дивiться, обстрiлюйте поглядами, я ж бачу вас наскрiзь, бачу, в кого захват, а в кого заздрiсть викликаК струнка моя постать, i цi пругкi перса, i вруна вiльно розпущеного волосся, котре так гарно спадаК на моП плавкi плечi, що Пх Дударевич називаК античними. Я йду, недбало похитуючись, усмiхаюсь до всiх i нi до кого, очi моП сповненi блиску й чарiв жiнки, що вмiК кохати, i хто скаже, що ця блискуча мiсiс Дударевич, смаглява красуня, чиП усмiшки, можливо, навiть сприяють ПП чоловiковi у здобуттi кар'Кри, хто скаже, що ця шляхетно-тендiтна жона дипломата знала колись таке трудне воКнне дитинство, з ночi коцюрбилась по чергах на зимових вiтрах, тислася з картками за пайковим хлiбом, а опинившись з матiр'ю в степах Кулунди, вже тодi, бувши мiською дiвчиною, опанувала мистецтво одягання важкого хомута коняцi на шию, навчилася сiяти й волочити, а при iiагодi могла i лайнутися по-хлоп'ячому, коли той клятий трактор нiяк у тебе заводитись не хотiв!.. - Ото Пхня екселенцiя, - загледiвши крiзь публiку господаря прийому, шепнув Дударевич дружинi. - А поруч - то старша дама з його гарему, кажуть, вельми впливова особа... Сподобайся Пй! В оточеннi численноП челядi, слуг та тiлохранителiв, освiтлений зловiсне червоними вiдблисками кострищ, чорношкiрий можновладець стояв у парi iз своКю маленькою дружиною в глибинi залу пiд пальмовим вiттям, полум'я хвилями вiдблискiв грало на ньому, в'язи його темно лиснiли, за спиною екселенцiП щось там шкварчало на величезних жаровнях, Тамара не здивувалась би, дiзнавшись, що то смажать для гостей антилоп чи навiть справжнiх носорогiв! I хоч було вiдомо, що цей чорний велетень зовсiм не простак, яким хоче себе подати, роз'Пхавшись перед подружжям Дударевичiв в бiлозубiй усмiшцi до вух, хоч знала Тамара, що стоПть навпроти неП не чорний лiдер з вiдкритою свiтлою душею, а жорстокий убивця, вiроломець i зрадник свого народу, "чорна марiонетка в руках бiлих монополiй", як висловивсь про нього сьогоднi, збираючись на прийом, Заболотний, - все ж Тамара змушена була, дотримуючись правил, вiдповiсти i йому усмiхом на усмiх, бiльше того, навiть удати, що потиск його м'ясистоП, пiтливоП, в дiамантах на всiх пальцях руки вона приймаК з приКмнiстю, хоч насправдi в цiй комедiП не було для Тамари нiчого приКмного, скорiш, навпаки, Пй довелось тамувати в собi щось схоже на вiдразу. А супутниця життя цього владики, маленьке, змучене створiння, що тулилось поруч свого узурпатора, безсловесно роздаючи гостям завченi усмiшки, збудила в Тамари зовсiм iнше почуття, ця чорна африканська ледi чимось одразу викликала до себе симпатiю, може, що в розумних ПП очах крiзь завiсу благополуччя прозирав глибоко прихований смуток. Жалем i спiвчуттям перейнялася Тамара до цiКП чорношкiроП мiнiатюрноП жiночки, коли, обмiнявшись звичними, усталеними для такого випадку формулами люб'язностi, вони на якусь мить зустрiчне затримались поглядами - вiч-у-вiч. "Яка, мабуть, ти щаслива, - щось таке чи подiбне, як здалося Тамарi, промовляли ПП прижуренi очi, - хай не маКте ви пi алмазних копалень, нi фантастичних капiталiв, що Пх зберiгають для нас iноземнi банки, але ж не знаКш ти й тiКП дикоП сваволi, утискiв душi, постiйних принижень, серед яких минаК моК африканське, знiвечене цим тираном життя..." А тиран був зараз сама люб'язнiсть, в усмiшцi до вух, розгодований, спливаючи жиром, вiн поПдав Тамару масним своПм поглядом: - Мадам, чи подобаКться вам наша музика? - О, йКс! - А джунглi нашi вас не лякають? - О, нi!.. - Раджу скуштувати тiКП он смаженини... Молода антилопа. - Дякую, але я вегетарiанка! Формальностi прийому для Дударевичiв, власне, па цьому й скiнчились, глибокий дiалог вiдбувся, пiсля чого Тамара з ВалерiКм пiрнули в людський вир, мiж дерева, перевитi квiтами та лiанами. Тамара одразу вiдчула себе полегшено й нiтрохи не образилась, коли Дударевич ПП залишив, зачепившись бiля котрогось там араба, бо й саму ПП одразу пiдхопили знайомi поляки, запропонували вибрати щось iз напоПв, i вона взяла собi джин-тонiк. Взагалi тепер можна було повестись вiльнiше, можна було, нарештi, вiдгукнутись до тих i до тих, комусь кивнути, з кимось пересмiхнутись, а потiм знов, опинившись у колi своПх дотепних польських друзiв, дати собi волю насмiятися всмак, вислуховуючи Пхнi добре приперченi каламбури, на якi тiльки згодом натрапиш десь у варшавських "Шпильках". Ось так поточити ляси, з кимось кокетуючи злегка, весело потовкти воду в цiй дипломатичнiй ступi - це, одверто кажучи, Тамарi завжди було до душi. Давно минув той час, коли вона, щойно ставши дружиною дипломата, перед кожним прийомом хвилювалась, нервово тремтiла щоразу, з жахом уявивши, що зробить якийсь промах, порушить протокол, або з нею щось станеться конфузне в товариствi, щось скаже невлад i стане для всiх посмiховиськом... Нi, тепер вона тут як риба у водi. I навiть цiКю екзотикою ПП не приголомшити, навчилася орiКнтуватися блискавично, друзi знають цю ПП якiсть - з пiвслова, з пiвпогляду панi Дударевич визначить, хто К хто! Однак цi невщухаючi гуркотливi тамтами, сповненi чуттКвостi танцi напiвоголених людей у вiдблисках вогнищ, чиПсь веселi, заохотливi погляди, розсипи комплiментiв - все це збуджуК, збурюК в тобi гарячу, молоду кров. Джин-тонiк, звичайно, хмелить, але ти лиш злегка захмелiла, думка працюК ясно i гостро, нiщо не лишаКться для твого ока непомiченим, ти на льоту схоплюКш усмiшки, розшифровуКш мигцем кинутi погляди, за словом нейтральним читаКш пiдтексти й двозначностi, ти зараз так певна себе й жiночоП своКП приваби, що, здаКться, тобi пiд силу зачарувати когось найвродливiшого, будь-кого ти могла б завабити тут пiд цi збурливi, жагучi тамтами! Не страшать тебе й цi величнi твоП африканськi суперницi, смаглошкiрi молодi дружини багачiв чи просто чиПсь коханки, наложницi, що, понад мiру декольтованi, ревниво позираючи на тебе, а виглядом чорних королев пропливають сюди й туди по залу, викрутистi, смiливоокi, проносячи у вухах цiлi маКтностi, виблискуючи сяючими купами каратiв на шиях, на своПх розкiшних персах... Нi, Пм тебе не затьмарити сяйвом каратiв, ти сьогоднi в блиску своКП чарiвностi, язик твiй мов бритва, до того ж ти любиш перед сном читати "пльотки о панях", дещо й звiдти беручи на своК веселе озброКння. Всi знають: де ти - там весело! Вдало пожартувала тут, а тобi вже подають знаки звiдтам, бо ти всюди бажана, перекинутись словом з тобою кожен вважаК для себе мало чи не за честь. Мимохiдь пустила бiсики тонкобровому мексiканцевi, затрималась на хвильку iз знайомим новозеландцем, та найдовше випало перебути в товариствi з японським подружжям, бо ця мила, в райдужному кiмоно японочка (Тамара забула, як ПП звати) виявилась такою щебетухою, що слухати ПП вистачило б весь вечiр, японочку цiкавить, як там поживаК дружина мiстера Заболотного i чи не забула вона своПх японських друзiв, котрi досi згадують милу Соню-сан i завше Пй будуть вдячнi за той ПП великодушний, такий гуманний вчинок! Можна подумати, вся Японiя тiльки тим i живе, що спiваК хвалу СофiП Iванiвнi за те, що колись Пй вдалося добути лiки для кiлькох японських дiтей, хворих на полiомiКлiт... Якщо вiрити цiй щебетусi, то японськi матерi ще й зараз пiдносять Заболотну-сан до небес!.. Розшарiвшись, як квiтка, японочка й далi щебетала б, однак, помiтивши не без допомоги свого супровiдця, що для Тамари ця тема стаК надокучлива, вона чемно вклонилась, i те ж саме зробив ПП коректний, безмовний, захований у маску загадковостi супровiдець. Беручи з пiднесеноП кельнером тацi ще один джин-тонiк, Тамара вловила на собi через голови застережливий, зовсiм тверезий погляд свого Дударевича, який, по-правляючи чорний метелик на бiлоснiжному комiрцi, тим самим давав Тамарi знак, щоб вона не захоплювалась, щоб не забувалась, де ти К й серед кого... Одначе Тамара була певна себе, джин-тонiк ПП тiльки веселить, грiв душу, а голова залишаКться ясна, i язик зайвого не бовкне, бо вдачею i вишколом Тамара з тих, хто вмiК говорити про все i нi про що, серед Тамариних приятельок вважаКться, що це саме Пй належить веселий афоризм, котрий усiм Пм подобаКться: "МаКмо все i не маКм нiчого!.." Отже, все йде о'кей, Тамара в настроП, i хай якi тут крутяться вири, а вона, мов добрий плавець, почуваКться впевнено на цих бурунах, весь цей людський крутiж ПП навiть розважаК. Перед знайомими й незнайомими вона сьогоднi постаК такою, як i хотiла, вiльною, розкутою, магнетичне привабливою у своПй жiночностi. Хоч встигла вже з багатьма тут обмiнятись усмiшками й перекинутись словом, вона iнтуПтивно вiдчуваК, що очi ПП мовби самi шукають серед присутнiх ще когось... Чи не того сивого джентльмена, що з вiдстанi всмiхаКться тобi вiтально й пiдбадьорливо? Заболотний з келихом у руцi, якось молодо сивий, i сьогоднi чомусь особливо елегантний, з виразом доброзичливостi на блiдому обличчi, саме розмовляК пiд навислими лiанами iз жвавим кругловидим французом, що в минулому, як i Заболотний, теж був льотчиком, i це Пх особливо зближуК. - Ось перед нами людина, сп'яна юнощами й надiями", - сказав Заболотний, коли Тамара пiдiйшла до них. - Ви, Тамаро, сьогоднi просто в ударi!.. Всiх - наповал. Не тiльки звичайнi смертнi, а навiть Пхня екселенцiя, як було помiчено, не залишилась байдужою перед силою ваших чарiв... Француз охоче пiдтримав Заболотного в його жартi: - Дозвольте дiзнатись, мадам, як вам удаКться полонити нас з першого погляду? Якою таКмною зброКю користуКтесь? - Трохи легковажностi, трохи зухвальства та джин-тонiк на додачу - тiльки й усього... А ви що п'Кте? - Ми, за звичаКм предкiв, - вiскi з льодом, - сказав Заболотний, - тiльки з роками доводиться трохи змiнювати пропорцiП: менше вiскi - бiльше льоду... Правда, Жа-не? - посмiхнувся вiн друговi. - Я теж хочу випити вiскi, -забажала Тамара, i тут, мов з-пiд землi, вирiс кельнер з пiдносом, i вже наповнений кришталевий келих з чималою льодиною був у Тамари в руцi. - Сто лят! - глянула вона на Заболотного. - За всiх, хто нам дорогий... - За дружбу, - сказав француз тихо й задумливо. - За все, що КднаК... У нас з месьК Заболотним виявились спiльнi друзi з полку "Нормандiя - Нiман"... - I до того ж, друзi дуже близькi, - ствердив Заболотний. На якусь хвилю мiж ними запанувало мовчання, кожному, видно, перемайнуло в думцi своК, i в синiх очах Заболотного Тамара вловила той вираз, який не раз у ньому помiчала, - крiзь веселiсть проступав нерозвiйний туман зажури... Щоб змiнити цей настрiй, вона жваво, майже на манiр тiКП японочки защебетала, як ще школяркою мрiяла, щоб у неП закохався льотчик, високий юнак iз сусiдньоП вулицi, що приПздив iз свого небесного полку до матерi у вiдпустку. I хоч Тамари вiн, здаКться, й не помiчав, бiгаК якесь там дiвчисько неповнолiтнК, проте коли настала весна i бузок так розкiшно цвiв у Пхнiх палiсадниках, Тамара пережила незабутнК, досi пам'ятаК, як, задихаючись вiд хвилювання, вiд збуреноП пристрастi, шукала в кетягах бузку квiточки на щастя, тобто з п'ятьма крильцями-пелюстками, схожими на тi познаки, що були у нього в петлицях. I таки знайшла, i з'Пла, щоб задумане сповнилось!.. Однак дарма, що п'ятикрилу пелюстку з'Пла, а льотчика того з сусiдньоП вулицi вона так бiльше нiколи й не зустрiла в життi... На Заболотного й .на його французького друга Тамари-на розповiдь, здаКться, справила саме те враження, на яке вона сподiвалась, обидва вони, либонь, вловили, що хоч i дiлилась Тамара мовби з грайливостi, мовби мiж iншим, давнiми своПми iнтимнощами, одначе щось i зовсiм пе грайливе вiдчувалось в ПП словах. - Vouloir c'esf pouvoir, - сказав Жан. - О, нi, не завжди, - заперечила Тамара, i якась хмарка раптом набiгала на ПП чоло. Дивлячись на Заболотного, Тамара вперше задумалась над такою важливою для себе рiччю: чи вона коли-небудь знала кохання? По-справжньому кохала кого-небудь - чи нiколи й нiкого? Були школярськi захоплення, флiрти студентських лiт, випадковi спалахи, а потiм отой скоро-спiшний шлюб i звикання, звикання. Звиклась, призвичаПлась, спiвiснуК, а де ж оте палке, всепоглинаюче? I враз, як вiд блискавки, сяйнуло Пй: той Кдиний, кого вона справдi могла б кохати, ба навiть давно вже кохаК, вiддано й безодвiтно, ось тут вiн, перед тобою! Њдине твоК кохання зараз за крок вiд тебе i водночас далеке й недосяжне, мов зоря... - Сьогоднi ви розгулялись, - чуК вона знайомий голос за спиною. Це Дударевич, нечутно випливши з натовпу, вже стоПть тут як тут над ПП душею. Тамара навiть не озирнулась на нього. - А я i впитись би не проти, - сказала вона, звертаючись до француза, з викликом, весело. - Давайте за яку-небудь зорю!.. - Зоря зорею, люба, а нам пора, - нагадав Дударевич дружинi, а Заболотному сказав, що вони зараз Пдуть до них, щоб забрати доньку. - Може, й ти з нами? - Нi, - i Заболотний послався на те, що вiн маК ще тут побути, в них ось iз Жаном розмова ще не докiнчена... - Я хочу поцiлувати вашого друга! - засмiялась раптово Тамара до Заболотного, й не встиг вiн нiчого сказати, як вона уже чмокнула подивованого Жана в щоку, мiцно й жагливо, i аж тодi дозволила ВалерiКвi взяти себе пiд руку й рушила з ним до виходу. Дударевич знав за Тамарою цi напади пустощiв, бурхливих веселощiв, навiть безпричинних, як йому здавало-Ся, знав i трохи побоювався Пх. Саме тому вiн i поспiшив забрати вiд товариства свою, за його жартливим висловом, "хулiганку". Бо в такi хвилини Тамара могла витiяти щось зовсiм непередбачене, екстравагантне, таке, що його не узгодити нi з яким протоколом. Зараз його "хулiганка" була саме в такому станi. Вiн бачив, що Пй хочеться щось утнути, подражнити свого благовiрного, пограти йому на нервах. I щонайдивнiше, Тамара чи не найбiльше йому й подобалась само в такому ось своКму пустотливому збудженнi. Дударевич намагався в душi навiть виправдати ПП, пояснити для себе Тамаринi витiвки, адже це, можливо, в неП своКрiдна реакцiя на тi безлiчi протокольних приписiв, невiдь-коли й невiдь-ким витворених умовностей, якими так багата дипломатська служба, котра в силу своКП специфiки, як Дударевич вважав, й не може бути iнакшою. В кожному разi, нiчого дому не лишалося, як тiльки запасатись терпiнням та витримкою затискати нерви в кулак, коли бачив, що Тамара "завелась" i ладна була пуститися берега, пiрнути в розкiш утiх, а далi хоч хай там що! У холi вона, пiдiбравши в присутностi того здоровенного негра-портьК свою вечiрню, всю в блискiтках, сукню, навмисне заходилась бродити по неймовiрноП пишностi килимах, бродила по них, пухнастих, мов по диких срiблястих травах своКП далекоП Кулунди, весело пояснюючи негровi, що добре було б у цих степових ковилах впасти та ще й покачатися, тiльки б знати Пй, чи протокол щось подiбне дозволя... Опинившись у лiфтi, вона замiсть кнопки "даун" (вниз) намагаКться натиснути "ап" (угору), бо, бачте, волiК, щоб ПП понесло звiдси в самiсiнькi небеса, кортить Пй добувати на самiй макiвцi цього сталевого бiл-дiнга, вiдчути, який вiтер гуляК зараз там, на найвищiй точцi планети, i яким звiдти видаКться людинi це створене нею урбанiстичне пекло, його нiчна безодня з трiщинами вулиць, де навiть цiлому легiоновi смiттярiв не вдаКться пiдтримувати чистоту. Зрештою Дударевичу пiсля борюкняви таки вдалося дати лiфтовi потрiбний хiд, i, доки Пх несло вниз, вiн все не випускав Тамару з обiймiв, щоб ця його навiженка не могла скористатися кнопками. Коли вони, вiдшукавши свою запарковану в сусiднiм кварталi машину, опинилися в нiй, Тамара виставила нову забаганку: - ПоПдемо дивитися наркоманiв! Дударевич пробував отямити ПП: що за дурницi, що, мовляв, за нездорова пристрасть... - Нi, Пдьмо! - наполягала вона. - До того ж це якраз у твоКму дусi! - Що ти вигадуКш? - А за екватором чим ти мене розважав, коли ми тiльки побрались? ПоПдем та поПдем, люба, дивитись контрасти! А це хiба не контрасти? Пдьмо, бо пiшки пiду! Сперечатися з нею в таких випадках марно. Тож нiчого Дударевичу не лишаКться, як Пхати в район тих сумнiвноП слави мiсць, де вечорами виповзають на свiтло неонiв рiзнi невдахи, всiлякого роду вiщуни, заслiпленi мiстичними видiннями, фанатики, психопати, покидьки, а то й просто шахраП, пройдисвiти, що спекулюють на почуттях людей знiвечених, змучених самотнiстю, охоплених тугою за втраченим чи й незвiданим нiколи людським теплом... В районi хмарочосiв бiля будинку, що тьмаво вилискуК при нiчному освiтленнi чорним алюмiнiКм та бронзованим склом, зiбрався цiлий натовп юнакiв i дiвчат, вони, похитуючись, спiвають якийсь духовний гiмн, виконуючи його на сучасний манiр, всi вони збудженi, адже перед ними черговий кумир - бритоголовий, з акулячим ротом вiщун у жовтому балахонi. Кумир той саме щось проповiдуК, кличе присутнiх в гет