ьому таборищi ляси поточити, так i чую: а де ж це наш довгожитель? Мабуть, знову перед телевiзором заснув? Хоч би розказав якусь казочку про своП заслуги!.. Казочку, чуКте? Вони, молодi, вважають, що життя Мини Омельковича то казочка, що людина вiн без заслуг. Казна-що мелють язиками! Нiби Мина цей гирями кидав, та ще в кого, в Романа Винника, свого ж односельця. I рушники нiбито у нього iз стiн постягав, i тканий обрус поцупив... Все мiшма в них, як у Клима Подового. А не було ж цього? Кому, як не вам, знати, хлопцi... Та ви менi хоч би довiдку написали вiд себе й печаткою в сiльрадi засвiдчили: не було, нiчого не було! А то ж народ пiшов... цигарку в зуби, перекивну-ться й знову: розкажiть, Омельковичу, веселу оту iсторiйку, як баби в хомутi вас по селу водили... Це воно Пм треба? - Молодь любить жарти. - Добрi жарти. Рiдний син - i то якось пiсля чарки давай шпиняти: а ви, тату, тодi таки дров наламали, кого слiд i кого не слiд - пiд одну графу пiдвели... РозпитуКм Мину Омельковича про сина Гришуню, товариша наших дитячих лiт. Тут Минi К чим похвалитись: не пiдвiв його син. Усi цi роки для Гришунi минали на Далекiй Пiвночi, працював вiн там як радист високого класу, на островах зимував, де нiч по пiвроку, де тiльки пурга свистить та бiлi ведмедi провiдують тебе. Але навiть бувши i в тих краях, Гришупя нiбито цiкавився, чи не натрапить десь там на слiди Романа Винника, аж з незрозумiлою впертiстю дошукувавсь звiстки про нього... "Дався ж йому той Роман", - сердито каже Мина Омелькович. ЗапитуКмо, що вiд Гришунi чувати, бо додому вiн багато лiт не навiдувавсь, щоправда, збирався, як пiде у вiдставку, повернутися, може, й назавжди в рiднi краП... тож чи не передумав? - Та вже вiн тут, пiд боком у Тернiвщини, - веселiшаК Мина. - В озерянськiм радгоспi прилаштувався з усiКю своКю капелою. I знаКте, яке собi дiло знайшов? - На радiовузлi? - От i нi. Бджолами захопився! Хто подумав би... I зараз оце на бджолярськi курси поПхав у Гадяч, а бджiлки його тим часом у нашiм садку пасуться. Ось прислухайтесь: то вони гудуть. Ми вслухаКмось, i нам справдi здаКться, що ми чуКм золоте гудiння з-помiж вiття розквiтлих яблунь, наскрiзь прогрiтих, розморених сонцем... А десь iз села долинаК гупотнява барабана, чуКмо музику, спiви розлогi - видно, весiлля вже вибурхнуло на толоку. - Таки спiвають, - звертаю увагу Мини Омельковича. - А ви ж казали колись... - Що казав? - I вiн раптом осiкся. Змайнуло, може, i йому в пам'ятi, якi сварки виникали в нього на толоцi з Климом-дзвонарем, котрий, стоячи на чатах духовностi, завжди першим нападав на Мину безстрашно: - Дзвони поскидаКш, хори потрощиш, а спiвати де? - Не спiватимем! - лютивсь тодi Мина. - Нiхто не спiватиме! Плакатимуть усi, хто елемент!.. I ось спливли лiта... - Спiвають, та ще як, - каже Мина, дослухаючись в Тернiвщину до весiлля. - Може, в чому i я помилявся, - хто без грiха? Кобила на чотирьох i та спотикаКться. Кому пiд силу передбачити все, як воно буде? Ось i вiн, - Мина скидаК оком на Заболотного, - коли падав iз-за хмар на Вузловiй, думав, певне, амба вже йому, кришка "серед столу широкого", а бач, вiн там ще й долю свою знайшов. - Це Мина Омелькович, ясно ж, маК на увазi Софiйку. - Чи й зi мною: Романовi тi бджоли менi в печiнках сидiли, терпiти Пх не мiг, а рiдний сип тепер, будь ласка вам: бджоляруК! Хiба ж не насмiшка долi? ЗапевняК, що на диво розумно та справедливо вони живуть, навеснi, як ослабнуть, то одна одну годують - ви вiрите, що може бути таке? - Мiж бджолами може, - усмiхаКться Заболотний. - Нi, я вас серйозно питаю... Як це вдаКться вгадати Пй, з якоП квiтки брати, а з якоП - нi? Або чому, хоч най-далi летить, а не заблудиться? Ми вже помiтили, що Мина нинiшнiй бiльше тепер запитуК, раз у раз вдаКться до питальноП форми, хоч ранiше сам без вагань давав Тернiвщинi категоричнi й остаточнi вiдповiдi на всi питання буття. - Таке ж мале, нiхто його не вчив... А щоб отак триматися мiж собою, в бiдi одне одного виручати - ну звiдки в ньому таке поняття? - Вченi кажуть: iнстинкт, - весело пояснюК Заболотний. - Ти все жартуКш, - недовiрливо позиркуК на нього Мина Омелькович. - Правда, в тебе робота така... Вашому братовi так i треба, щоб не розгадали, де всурйоз, а де в жарт... А моя робота проста, хоча теж не без культури. Маемо ось у цiй хатi червоний куток... львiвський телевiзор, газети, радiо... I шашки - тiльки грати з ким? Хоч сам iз собою грай, якщо на весiлля тебе забудуть покликати. Ноль уваги на тебе. Бо для них ти вчорашнiй, живе скопаемоК... Ти Пм смiшний. А якби Мина хутори не позносив, межi не розорав, - де б вони теперiшньою технiкою розмахнулись? Не з нiчого ж це все виникло: гонам краю нема - вiд неба й до неба... Найкраще "аврора" тут родить, - в жнива бурти як наллють - подивитися любо. Коли стою перед таким буртом уночi з оцiКю берданкою, не раз, буваК, пригадаКться, як лободу Пли та зеленi колоски стригли... ЗгадаКш - i аж душу тобi стисне. О, скiльки, хлопцi, за ночi сторожування всього тут передумаКш... - Мина Омелькович раптом нахиляК до Заболотного голову:- Ось ти, Кириле, знiми з мене картуза. Знiмай, знiмай, не бiйся! Зняв Заболотний той картуз, вигорiлий, пропотiлий, що служить Минi, здаКться, ще з тридцятих рокiв. - Ну що там? -запитуК Мина. - Лисина. - А вiд чого? Вiд задумливостi, хлопцi. Бо й хмарина десь у небi пливе, а ти думаКш: де вона була? Що бачила? Як там люди за морями живуть? Потiм вiн показуК нам своК таборище. Постануть перед нами й телевiзор величезний у червонiм кутку, i вишикуванi в шафi томи енциклопедiП, що Пх Мина нiбито пiдряд усi читаК, i чепурно застеленi лiжка, де в негоду ночують зморенi працею люди, тi, що зараз на весiллi витанцьовують, забувши про одного довгожителя, котрий стереже тут польове ПхнК стiйбище. ОглядаКм усе: i садок, що розбуявся на тому мiсцi, де щось iнше колись родило, де смаглява краса чиясь зустрiчала в росi свiтанкову зорю; побудем унизу бiля вiдродженого ставка, схожого на той, де щозими Надька, розчервонiвшись, полотнянi "ризи прала"; мовчки постоПмо бiля колодязя, що хоч i без журавля, з коловоротом та ланцюгом, але вода в ньому з дубового цебра така ж солодка, свiжа, як i тодi. Бджолу послухаКм. Пахощi цвiту вдихнем. Вечiр спадаК над степом, ластiвки змигують у призахiднiм сонцi, а вiд Тернiвщини ще чутнiше долинав гомiн весiлля... Ой у полi криниченька, там холодна водиченька!.. Серед саду зупиняКмось, серед бiло-рожевих, наповнених сонцем та бджолами суцвiть. Не хочеться звiдси йти, з усiм цим розлучатись. В iм'я чого природа так щедро творить красу? Що за музика всюди бринить? Що за сила тут пробиваКться крiзь саму вiчнiсть життя, крiзь розмаПття його видозмiн? Бджолята гудуть, гудуть... Все тут заспокоюК душу, пробуджуК в нiй жагу жити i жити, бути на цьому прекрасному свiтi завжди. Аж до шляху проводжаК нас Мина Омелькович. Ще пристоПмо й тут перед тим, як iти догулювати весiлля. Звечорiло вже. Повiтря тепле, запашне. Визорилось небо. Зiрка покотилась десь на Тернiвщину, в балку... I ще впала одна... - А ця десь за Латишевою горою... Котилася ясна зоря з пеба Та й упала додолу... Минi Омельковичу, видно, нiяк не хочеться вiдпускати нас. ПризнаКться, що часом сумно йому буваК тут без людей, надто ж восени, як вiтри зашумлять, а ночi такi довгi... I ще вiдкриКться нам, як у роки окупацiП все з острахом ждав, що повернеться з безвiстi Винник Роман i стане зводити з ним порахунки, спитаК за того сича руПни, зловiсного птаха ночi, що колись тут на його хату сiв... Iнодi верзлося в уявi, як темноП ночi поведе Роман нещасного Мину до невикорчуваних пенькiв на мiсце колишнього садка, тикатиме носом у тi пеньки, а потiм у занехаяний колодязь штурхне... Нiчого подiбного не трапилось, а натомiсть прилучилась Минi пригода, що й досi мучить його: просто загадка, вiн нiяк не може ПП розгадати! Було це, як уже визволення в Тернiвщину прийшло i котроПсь там осiнньоП ночi польовий госпiталь, рухаючись за фронтом, прибув з Вигурiвщини й зупинився в нашiй слободi ночувати. Дощ, бездорiжжя, з житлами тiснота, пiшли пiд госпiталь i хати, й повiтки, що Пх не встиг при вiдступi ворог пiдпалити, - довелось навiть на толоцi розкинути армiйськi брезентовi шатра. Мина Омелькович, який ще не викашляв табору й хорував на очi, вирiшив звернутись до фронтових лiкарiв, може, чимось зарадять. Пiшов до них на толоку в найбiльше ПхнК шатро, освiтлене гiльзами з гнотом, i сталося так, що лiкарка, якiй випало очi Минi закапувати, пiд час процедури запитала раптом: - А де тут у вас Винники жили? ЗапевняК Мина, що, Кй-же-Кй, так i запитала, вiн трохи iз стiльця не впав з несподiванки, чи перестраху, чи не знаК й вiд чого, коли вона ось так запитала. - А чого це вас iнтересуК? - здолавши страх i розгубленiсть, запитав i вiн у лiкарки. - Просто так, - вiдповiла вона. - Хотiлось би глянути на те мiсце... У вас його тепер нiбито звуть Романiвщи-ною? Закляк, аж мову йому тодi вiдiбрало, ждав чогось страшного, так принаймнi запевняК Мина тепер. Що то була за особа? У погонах i в гудзиках уся, струнка така молодиця, чи пак вiйськова жiнка, в чобiтках i в пiлотцi, i коса на потилицi тугим вузлом закручена, ну чистiсiнько, як у тiКП... Косу чомусь вiн найперше помiтив, хоча й очi сльозились. Не посiкло, видать, горе, не об'Пли отi самi... Минають роки, а вiн досi терзав себе думкою, хто ж вона була, та лiкарка фронтова? Бо дарма що нiч стояла, хоч око виколи, i грязюка - ноги по витягнеш, однак лiкарцi забаглося раптом, щоб Мина повiв та показав Пй теперiшню Романiвщипу... До смертi чомусь вжахнувся Мина тодi, уявивши, як веде вiн у темряву ночi осiнньоП жiнку з револьвером, щоб показати Пй те пустище, де лиш кiлька пенькiв стирчать пiсля всiх бур, що тут пронеслись, пiсля того, як сич руПни сiв уночi на Романову хату! Уявив, як ходить ця жiнка у своПх чобiтках серед неiснуючого садка, як дослухаКться до чогось у глухiм опiвнiччi, в слiпiй темрявi, а потiм раптом до свого проводжатого: "Так це вам треба дякувати, Мино Омельковичу?" На щастя, виручила тiКП ночi Мину тривога, не випало йому зробити лiкарцi тяжку ту послугу: дано було команду по госпiталю негайно збиратись, надiйшов наказ до ранку бути вже бiля Днiпра, бо звiдти гуло, гуло... А краплi, що Пх лiкарка тодi для нього не пошкодувала, виявились просто цiлющими, прояснився Мипi зiр, i навiть зараз вiн за версту годен розпiзнати, хто там Пде або йде по шляху. - Так хто ж, по-вашому, вона могла бути, нiчна ота лiкарка? - допитуКться в нас Мина Омелькович неспокiйно. - Що коси клубком з-пiд пiлотки, як ви, хлопцi, гадаКте, хто? Мовчать хлопцi. Слухають лiтак, що десь високо мiж сузiр'Пв iде, рiвно проорюК небо. - Чи ви ще ж зайдете перед вiд'Пздом? - запитуК Ми-па, коли ми встаКмо, щоб iти, i в голосi його вловлюКм нотки улесливi, зовсiм для нього не звичнi. - ПостараКмось, - каже Заболотний. - У вас тут гарно, - додаю я. - ЗдаКться б, i пе покидав цього райського куточка... - Вдень жарко, а ось уночi! - жвавiшаК Мина. - Одна, живучи там, де бiлi ночi, i навiть добре живучи, якось сказала: скучаю за чорними ночами УкраПни... Може бути таке? - А чому ж нi... Напередоднi вiд'Пзду ми таки ще раз побуваКмо з Кирилом у нашiм степу, не перестаючи тут усьому дивуватись. Ця Романiвщина, невмируща земля, чи хтось ПП заворожив, чарами наповнив, щоб вiчно вона так приваблювала до себе? Чи справдi на цьому мiсцi, як Мина каже, кимось "каша закопана"? Бо ж пустирищем була скiлькись лiт, з купою саману та з тернинням, де лиш худоба клаптi шерстi лишала, а зараз знову життя тут воскресло, вiдродилося, знов чиясь сила та любов пiднялися в небо гiнкими тополями!.. Просто, мабуть, мiсце таке вдатне, чимось i серед iнших чорноземiв примiтне, недарма ж на ньому й Роман свого часу око зупинив, i пiслявоКннi нашi трактористи теж, уподобавши цю мiсципу, саме ПП вибрали пiд польовий табiр. Спершу вагопчик стояв тут, давав пiд час осiнньоП негоди нiчлiг трактористам, 6 зараз така добряча садиба устаткувалась. З теперiшнiх механiзаторiв нiкому, здаКться, не довелось бачити пiд цими зорями Романа-степового, для нових поколiнь вiн iснуК скорше як особа напiвмiфiчна, як той, хто ходив колись тут у бджолинiй кольчузi, хто, оселившись серед степу, жив тут нiби за iнших формацiй та за iнакшого клiмату, розводив сад, пасiчникував, мав нiбито охоронну грамоту вiд усеукраПнського старости Петровського, а потiм пiд ту всеохопну бурю, коли iнших зносило, його теж пiдхопило й понесло, мов iз дерева осiннiй листок... Могла бути й "промашка", як дехто з старших визнаК, та хiба, мовляв, великi подiП вiдбуваються без промашок? Переболiло цiй землi, перегуляла вона пустирищем, одначе життя бере своК, польовий табiр, виникши тут нiби з чиКПсь випадковоП волi, пустив уже мiцне корiння; майстернi i житло механiзаторiв мають вигляд не тимчасових, а збудованих надовго, ластiвки гнiздяться охоче, виводять ластiв'ят навiть у майстернях серед грюкотняви, серед залiза. I садок розростаКться, даруК людям плоди, захищений, як i колись, тополиною стiною вiд шмагких польових вiтрiв. Склався новий осередок людського життя, де все стало iнакшим, де, може, незмiнними тiльки й лишились оця злива сонця, змиги ластiвок удень та нiчне лопотiння тополь вiд найменшого повiву... Серед механiзаторiв багато таких, що повиростали вже пiсля вiйни, i найстарiшою для них людиною в польовому таборi якраз i в Мина Омелькович, сторож iз стажем, доглядач тутешнього правопорядку. Нiби непiддатпий часовi, задавнений, анахронiчний, iснуК вiн якось мовби напiвзабуте, i тi смаглiП крутоплечi, що сiдають пiсля роботи за столи, вдаються до нього здебiльшого, щоб пожартувати: - Ну як, дядьку Мино, вночi нiхто не душив? КрадiП не приходили? - А тiКП, з косами довгими часом не було? I випливе з тернiвщанського епосу давня переповiдка про ту красуню ворожбитку, що колись тут хлопцiв чарувана, - вдень ховаКться вiд людських очей, а ночами готуК зоряну воду, з косами до п'ят блукав по садку, i мiсяць лоскоче пругкаве тiло молоде та перса, налитi сонцем, як двi соковитi грушi бергамоти... Саме й мають на увазi хлопцi ПП, коли питають: - Так не було тiКП, не навiдувалась при мiсяцi? Мовчить Мина Омелькович. А цi пожартували, i вже його нiби й нема, нiби вiн зовсiм вiдсутнiй, про наладку комбайнiв хлопцi мову поведуть, i лише згодом котрийсь знову скине оком на табiрного вартувальника i скаже, проймаючись мовби спiвчуттям: - ТемноП ночi лячно, мабуть, стерегти наше таборище, дядьку Мино? Коли нi зiрки в небi, нi живоП душi в степу, еге ж, страх бере? Оскiльки людина з берданкою мовчить, то котрийсь iз механiзаторiв, нiби прийшовши на виручку, вiдповiдаК за сторожа: - Страшно, доки не заснеш, а як заснеш, то нiчого... У жартах механiзаторiв вiдчуваКться певний прицiл, в такий спосiб вони мовби вiдплачують Мннi Омельковичу за ту постiйну хмуру зверхнiсть, з якою вiн ставиться до всiх, хто його оточуК, бо для колишнього комнезамiвця навiть серед тих, хто красуКться на Дошцi пошани, авторитетiв нема, як небагато Пх i з-помiж решти людства. Чомусь бiльше конфлiктами запам'ятались Минi всi тi, з ким вiн зустрiчався на своКму вiку. Винятком е хiба що бригадир механiзаторiв Iван Заболотний, брат Кирилiв, кремезний, хоч: уже й зовсiм облисiлий кадровий хлiбороб, котрий одним з перших тернiв-щап сiв на трактора ще до вiйни i зараз тут вожакуК. Знатний чоловiк i в районi, i вдома, трудяга, хоч i з осколками в обох ногах. Мина Омелькович, здаКться, тiльки бригадира механiзаторiв тут i визнаК, бо ж саме Iван час вiд часу з властивим йому спокоКм стримуК хлопцiв, коли вони аж надто далеко заходять у своПх пересмiхах щодо Мини. Та варто бригадировi десь вiдлучитись, як одразу вступаК в роль котрийсь iз жартунiв, найчастiше це буде син Ялосоветчин, Олекса, той самий, що без Мини весiлля грав, женячись на вигурiвськiй красунi. Чубань отряхуватий, охочий до всяких витiвок, почуваючи веселу пiдтримку товариства, вiн таки зачепить Мину Омельковича, вiчного свого опонента: - Товаришу Куцолап, а це правда, що колись люди тут i вашого духу боялись? Бо - рознесу! Бо - розтрощу! Амбарний замок на рота повiшу! Невже таким бойовим ви й справдi були колись? Отут уже Мина вибухаК: - Шмаркач! Вершколиз! Що ти знаКш про те "колись"? А ви, пiдсмiхачi: чи кому з вас по спинi iстик ходяв? Вже й не знаКте, що воно таке iстик... А кого з вас куркудьська лють з обрiзом пiдстерiгала край дороги? Орете сидьма, сiКте сидьма, культурно - куди ж... Тiльки хто вам дороги вiдкрив? Десять рокiв штани протирали в школi, а так i не втямкали, що то означаК: або - або!.. Притихнуть хлопцi, наче й присоромленi трохи, а втiм, навряд щоб надовго. Досi не в миру Мина з оточенням! За висловом однiКП з кухарок, до душi йому тут тiльки Пжаки, що вночi вилазять на подвiр'я таборища погратися, - бiгають, похрюку-ють, шелестять пiд майстернею у бур'янах. Iнодi Миiiа Омелькович, як ось i зараз, впiймавши Пжаченя, приносить його до столу пiд яблунею, де бригада обiдаК, тикаК писком у блюдечко з молоком: пий! - Бо ми як були малi, то молока й не пробували. Не те що теперiшнi... - Камiнець в город механiзаторiв. - Цi, знатнi, тiльки вершки й п'ють... Смаленого вовка не бачили... Зуби скалити навчились, а спробували б, як то воно голодних корiв учити ходити в ярмi... Як то з пухлими ногами цiлий день за плугом... А цi, вельможнi, бач, i обсiються, i обжнивуються, мотора не випрягаючи, з крiсла не встаючи... - На те й ен-те-ер, товаришу Куцолап. - Авжеж. Залiзний вiк. А про золотий поки що самi балачки лекторськi... - А коли ж, по-вашому, золотий настане, дядьку Мино? Що там коран з цього приводу каже? - Вiк золотий вибороти треба. - Вибороти - в кого? - В самих себе найперше. - О, це вже iнтересно!.. Мина Омелькович все тикаК Пжачка в блюдечко: - Ну пий же, пий... Однак Пжаченя лише тремтить, не п'К, писочок пiд голки сховало. I тiльки сторож поклав його на землю, на хвильку Погляд одвiв, як уже й нема Пжаченяти - зникло, наче його й не було. - Не вдалось вам його приручити, Мино Омельковичу? - Диким вирiшило зостатись... Не хоче мати такого тренера. Оприкрений Мина втечею звiрка. Походить, шукаючи, у розiмлiлих бур'янах пiд кузнею й вернеться засмучений: нома. Назавтра знову залишиться йому тiльки спека самотностi серед просторого цього подвiр'я, де всi будуть поратись бiля технiки, дзенькатимуть залiзом у майстернях, а тобi, сторожевi, мовчазним бесiдником лише й зостанеться отой високвстовбурннй дикий дельфiнник, по-тутешньому коров'як, що стирчить пiд кузнею серед лопухiв, - вiн дрiбними жовтими квiточками цвiте, весь стовбур облiплений цвiтом... Вдень цвiте, а як сонце зайде, то й тi жовтi очата його посплющуються: така природа. Дивиться коров'як на Мину, Мина на нього. Мiж пелюстками коров'яку бджоли невтомно ворушаться, порядкують: чиП вони? Невже справдi вiд сина з радгоспноП пасiки залетiли сюди в гостi? Ось цей простий, без хитрощiв свiт i сторожуК Мина, удень i вночi чатуК це врiвноважене степове життя, що проросло на тому мiсцi, де воно колись корчувалось, ламалось, а тепер знов i зорями свiтить, i садом родить, i листям тополиним лопотить на свiтаннi... Коли мiсячно, тодi степ стаК заворожений, а садок повниться чарами, ластiвки сплять усе повите сном, тiльки ти на ногах та зоряна вода з колодязя дивиться, не спить... Видно, знайшов себе Мина Омелькович в ролi сторожа нiчного, мабуть, важко й уявити йому себе поза духотою лiтнiх цих вечорiв та безмовнiстю ночей, без вiчних чвар iз кухарками, без жартiв механiзаторських, часом дошкульних, що крутяться довкола того, як вiп, Мппа, добре виспавшись удень у червонiм кутку перед екраном телевiзора, вечорами стереже любовнi шерхоти Пжакiв та ще допильновуК, хто з ким пiшов у лiсосмугу на побачення. Сцени ревнощiв, що час вiд часу вдираються в таборище з буйною силою, дехто пов'язуК з недремнiстю колишнього сiлькора Ока, проте Мина це рiшуче вiдкидаК, анонiмок вiн, мовляв, не пише, хоча й любощiв позашлюбних, тобто стрибання в гречку, покривати не збираКться. А тим часом в очах бригадноП молодi Мина Омелькович i сам не безгрiшний, бо ж помiчено, що вiн iнодi читаК в садку книжку, що зветься "Коран". Для хлопцiв-механiзаторiв це, видно, приКмне заняття: вести з Миною Омельковичем роздебендi на вiльнi теми пiсля роботи, з'ясовуючи зокрема, чому ранiше в дядька Мини бiльше кукiль на нивi родив та дереза з горба коси розпускала, а зараз ось вiн розкошуК серед моря виведених селекцiонерами високосортних сильних пшениць, - цiкаво, чи з'ява Пхня була кораном передбачена? Мина Омелькович, повечерявши, сидить край столу, на-пiводвернувшись вiд хлопцiв i нiби зовсiм байдужий до Пхнiх iронiзувань. Та ось на подвiр'я в'ПжджаК дiвчина велосипедом, юпа поштарка, що привезла механiзаторам цiлу торбу газет i журналiв. Дiвчину звати Груня, вона в косах, туго заплетених, перевеслом покладених на груди, - кухарки милуються: тепер рiдко так носять, скорiш самi себе обтинають, стають як покритки... Для дiвчини у механiзаторiв завжди знаходиться жарт: - Кажуть, Грушо, коли ти народилася, Мина Омелько-вич пропонував назвати тебе Практориною... - Не наговорюйте на людину, не мiг Мина Омельвович так новонароджену зобидити, - заступаКться листоноша за старого, усмiхаючись водночас до всiх. Кожнiй людинi личить усмiшка, та, мабуть, найбiльше дiвчатам. Як цiй ось Грунi... Сама юнь вона, сама привiтнiсть та сонячнiсть - смагла, кароока, ще й з мушкою на щоцi... Як та, що в такi ж юнi лiта, в пору, коли б кохатись, викидалася з лiтака з парашутом вночi на цi снiгами вкритi степи i що ПП потiм пiд вартою водили по селах обледенiлих - упiзнавайте, чи ваша. Тисячi марок обiцялось тому, хто впiзнаК, та нiхто не впiзнав... - Отже, Груню, дуже просто, могла ти й Тракториною стати... - Облиште, хлопцi. Майте ж пошану до ветерана, - соромить Груня механiзаторiв. - Самi колись теж старi будете... А табiрнi джигуни Пй на це: яка вона гарна сьогоднi та якi правильнi книжки сюди постачаК, та ще й цитатою на додачу: "Вона вся - жадання, нiжне, бурхливе, полохливе, смiливе, палке!.." - Невже для вас немаК нiчого серйозного в життi, - докiрливо скаже дiвчина й далi захищаК Мину Омельковича вiд дошкульностей жартунiв, бо хiба ж, мовляв, не Мина Омелькович оцi яблуньки та вишнi разом з вами садив i цiлими днями вичищав запустiлий колодязь, з якого ви всi тепер воду п'Кте? Хiба не Мина Омеяькович, наш фундатор, був тут колись у дружбi з народним селекцiонером Романом-степовим, що потiм став вiдомим мiчурiнцем Заполяр'я? Аж за Полярним колом помiдори та огiрки в теплицях вирощуК, без сонця, при свiтлi пiвнiчного сяйва! Вiдеречком, кажуть, землю з тундри носив, а таки свого досяг!.. Натхненне дiвча! Аж ми iз Заболотним, слухаючи таку версiю, тетерiКмо з подиву... Що ми чуКмо? Мина i дружба з Романом? Мина й колодязь? Мина i яблуньки? Проте, виявляКться, в словах дiвчини якась доля iстини К, принаймнi щодо колодязя. Коли невдовзi пiсля вiйни виник тут польовий табiр, Мина перший збаламутився, все не мiг заспокоПтись, бо вода йому в бочцi привезена гiрка, Он у тому обваленому колодязi була куди солодша!.. Не-вдоволений на весь свiт, з сердитим бубонiнням день за днем витягував iз Романового колодязя всяку нечисть, йдавалось, нiчого, крiм грязюки, й не буде, а воно таки й чиста пiшла, джерельцем заблискотiло на днi колодязя саме життя, й вiдбилось у ньому блакиттю небо степове. Одначе про те, як видавав вiн грязюку на-гора, Мина чомусь умовчуК, не почули про це вiд нього навiть тодi, коли пiд табiрними зорями залишились ми з ним самi, коли тiльки Пжаки шарудiли в бур'янах та коники у вечiрнiй травi сюркотiли... Синi смерки розлились по степах, було тихо на землi, будо зоряно в небi. Знов стоПмо серед степу, де чиПсь пристрастi блукали задовго до нас, де мандрiвний Художник крокував сягнисто кудись, де невiдомi юнаки i юнки, палевi почуттям, ждали своПх коханих, ревнували, смiялись, любились, де й iншi, прийдущi, не раз ще звiдають хмелю кохання, жарких його чарiв... - Спасибi, що не забули ветерана, - сказав Мина Омелькович на прощання майже розчулено. - Живiть здоровi, хлопцi. Для нього ми були ще "хлопцi". А вiн для нас був як отой ворон, що живе триста лiт i всього надивився, все оком своПм увiбрав, про багато що передумав... Був для слободи i страшним i смiшним, був для неП втiленням чогось неминучого, шс стихiя, невдатностi, сатанинського духу руПнництва, пiдряд усе ладен був корчувати, ламати, а потiм якимось дивом сподвигнув себе аж на такi ось вчинки - плодовi дерева власноруч саджаК комусь на цьому польовому станi або, ланцюгом оперезавшись, береться за цебро, опускайте, буду той нещасний Романiв колодязь чистити... - Затримаю на хвильку вас, хлопцi, ще хочу запитати про одне. - Мина зважуКться сказати, видно, для нього щось вельми важливе. - Буваючи по свiтах, чи не зустрiчали ви десь там нашого Миколу Васильовича? То ж який друг... Може, траплявся де? - Нi, на жаль. Нiде нашi дороги з ним бiльше не сходились... Розпливаючись у сутiнi теплого вечора, стоПть перед нами Мина Омелькович в тяжкому роздумi, мовби не бажаючи сприйняти нашу вiдповiдь. Бо ж, за його даними, декотpi з слобожан нiбито зустрiчали вчителя за Днiпром, уже в полковницькому званнi, якийсь час вiн, Микола Васильович Дух, навiть разом з нашими тернiвщапськими та озе-рянськими лежав у польовому госпiталi, в брезентовому тому шатрi, де серед польових хiрургiв пiбито була й та особа-женщина, що перед тим Минi очi закапувала! Кажуть, вилита була Винникiвна, така струнка, вигиниста молодиця, тiльки от коса вже переткалася трохи сивиною. Тож виходить, що запальний наш Микола Васильович i без ворожки-циганки суджену свою розшукав, хоч не пiд солов'Пною вербою, а серед кровi та стогонiв, пiд шатром фронтового шпиталю, а доля Пх таки звела. Таке враження, що Мина Омелькович стиха радiК, що доля виявилась до тих двох милосердною, хоч свого часу вiн би й проти долi постав, бо ж нiчого тим закоханим тодi не бажав, окрiм розлуки навiк. - Микола Васильович, ох, борець, ох, смiливець, ото тiльки й людини було, - каже Мина у захватi. - Геройська душа! А безсрiбник... Сам, як Iллiч, на восьмушцi жив, а з комор хутiрських для себе не взяв i крихти, хоч я iнодi й пробував намовляти, каюсь... В лютi морози, крiзь усi завiрюхи - в легеньких чобiтках, у шинельчинi... Отаких би, хлопцi, людей нам побiльше: менше бюрократiв було б, та крутiПв, та хапуг... - А спiвав як, - нагадуК з почуттям Заболотний. - Соловей на всю область! - тихо засмiявся Мина Омелькович. - Недарма ж сороки нашi аж нетямились: артист, душохват!.. ПригадуКте, хлопцi, оту, що вiн найбiльше любив, що тiльки в мiсячнi ночi ПП спiвав... "Зелена дiброво, порадь, порадь мене, молодого", - здаКться ж, так? Ще якусь хвилю стоПмо край шляху, разом вслухаючись у безповоротний той спiв, звернений iз шкiльного вiкна до мiсячноП ночi, до балок, наповнених маревом, а потiм уже настаК мить розвiтання, й степовi синi смерки роздiляють нас. Нiчна автострада гуде. Над кермом обличчя людське. Втомлено опущенi плечi. Несвiжий з безсоння зiр чiпко стереже далечiнь. Менше й менше стаК неподоланих миль. Час вiд часу мiсячно-блiдо обличчя водiя освiтлюКться сигаретою, притомлена рука машинально увiмкне музику приймача, а то й сама людина вслiд музицi враз розполохаК себе й iнших бешкетним погуком-спiвом - не з веселощiв, нi, - тiльки щоб розiгнати втому-дрiмоту. "Котилася зоря з неба та й упала додолу!.." XXVII МинаК чимало часу, доки навстрiч нам попiд обрiКм випливаК зорянiсть мiста й на пiвнеба встають фантоми хмарочосiв. Наближаються, грiзнiшають, свiтять загадками своПх незлiченних вiкон. Передмiстя зустрiчаК нас задушним повiтрям, тут зливи не було, знову чад, смог, i хоч час пiзнiй, в ущелинах бiлдiнгiв рух i серед хаосу танцюючих реклам, як i вдосвiта, без кiнця-краю летять потоки машин, гуркочуть угорi по мостах та естакадах, вiражують на поворотах дорiг, вискакують десь iз-пiд землi i знов шугають у пiдземелля... Перед нами виникаК тунель: всуцiль обличкований бiлим, повен свiтла, вiн увесь аж сяК, наскрiзне гуде лунким органним гудiнням, нiби спiвав хвалу своПм будiвничим. - Люблю цю чортову аеродинамiчну трубу! - вигукуК Заболотний, коли ми опиняКмось у тунелi, де нас мовби самим вiтром несе вперед. А там ще трохи, i ось уже затишна вуличка з пожежною каланчею, i постовий полiсмен, упiзнавши Заболотного, звично вiтаКться з ним, i, якби не жалюзi на вiкнах, десь iз верхнього поверху, мабуть, виглянула б до мого друга i його Софiя Iванiвна, або, як вiн каже, "нових часiв Ярославна з Н-ськоП стрiт..." ...Так i К: нi до знайомих "мiсiс Заболотна" не пiшла, нi спати не лягла, сидить за спущеними жалюзi, в товариствi невтомного на дванадцять програм телевiзора. Мабуть, з усiх дванадцяти каналiв проби зняла, доки дiждалась... Тендiтна, мов дiвчина, жваво схопилась Заболотному навстрiч i, заяснiвши очима, по-дiвочому нiяково тулиться йому до грудей. А за мить уже вiдсторонилась, лагiдно дивиться йому в очi: ану який повернувсь? I знову, як завше, коли ось так дивиться вона знизу вгору на свого Кирика, очi ПП враз наливаються сяючою, просто-таки небесною синявою... З усього видно, що сучасна ця Ярославна з Н-ськоП стрiт готувалась у належному виглядi зустрiти свого мандрiвника: чоласта голiвка гладенько причесана, бiлоснiжним шарфиком обкинуто плечi, па вiдкритiй шиП якась ще й цяцька... - Переживала? - I не думала. - От i молодчина... Даремно Лiда турбувалася. - А як Лiда витримала дорогу? - Мали в ПП особi надiйний контроль. - Дударевичi тут нахвилювалися за своК чадо! - (Дударевичi мешкають на два поверхи нижче). - Це ми помiтили, - каже Заболотний, - i вiн i вона - аж до лiфта вискочили приймати вiдважну свою мандрiвницю. - Уявляю, як намучилося дiвча... - А втiм, у дорозi не надокучала: маК i розумець, i такт... - Ну, а Мадонна, яка ж вона? Побачити вдалось? - Що за питання, - упевнено каже господар. - То розповiдайте ж: яка? Заболотний, змружившись, мовби чогось дошукуКться в очах дружини, ще повних того синього сяйва... - В поглядi К щось вiд вашого... I така ж ясночола, - схилившись з нiби жартливою церемонiйнiстю, вiн вустами припадаК Сонi до руки. Одначе й крiзь жарт почуваКться щирiсть цього поруху. - На всiх вас, женщин, чимось вона схожа... Бо ви таки створiння прекраснi. Якщо рiвняти з чоловiчою половиною людства, то ви, жiнки, без сумнiву, кращi за нас. - Аж коли збагнув, - всмiхаКться Соня поблажливо й звертаКться до мене:- А ви дорогою задоволенi? Для вас, певне, такi швидкостi незвичнi? Справдi, у яких швидкостях ми перебули цей день... Перебули там, де нiби самий час прискорюК свiй бiг. Збожеволiле залiзо, згвалтований гудрон, чад, загазованiсть, непереборне, як наркотик, жадання гонитви... Як тут не очманiти? Супутниця наша, дивне оте дiвча, вийшло з машини зовсiм кволе, ледве дочалапало до лiфта - та й нас, дорослих, вiд втоми аж похитувало, - цi гони-перегони нелегко людинi даються. Ще й зараз голова менi гуде вiд дороги, вiд ПП напруг. Пора б уже йти, але Заболотнi не хочуть мене вiдпускати в готель, залишають ночувати в себе. - Ще ж вечеряти будемо, чимось вам знiмемо втому, - пiдбадьорюК мене господиня. Доки подружжя зайняте на кухнi, я маю змогу на екранi телевiзора ще раз побачити мигцем показаний фасад Арт-музеуму, а за ним на зелених газонах кам'янi й чавуннi скульптури невiдомих митцiв, чую кiлька слiв також i про "слов'янську Мадонну", про те, що технiка, в якiй виконано портрет, виявилась загадкова, тутешнiм фахiнцям не знайома, тим-то ушкоджений шедевр буде вiдправлено на реставрацiю в Њвропу або навiть в Африку, на батькiвщину Фаюмських портретiв... Вимкнувши телевiзор, де екран уже заповнився пiзньою рекламою зубноП пасти, знiчев'я розглядаю вiтальню Заболотних, цю iiо-своКму знамениту кiмнату, що знiмки з неП, мабуть, лежать не в одному сталевому сейфi... Он якраз над телевiзором висить фотографiя молодих льотчикiв, вона тут неодмiнно приверне вашу увагу: на фотокартцi, а також на шпалерах поруч неП проступають кiлька характерних продзьобин, як це буваК на мiшенi, - то слiди куль... Мав тут мiсце випадок, що дикiстю, брутальнiстю викликав свого часу хвилю обурення не лише серед родин дипломатiв... Мiсiя давала того вечора офiцiйний святковий прийом, а це саме та подiя, коли матерям з малолiтками доводиться особливо клопiтно: треба подбати, куди на час прийому приткнути дiтей, i найчастiше виходить так, що опиняються вони такого вечора на квартирi Заболотних! Бо в ЗаболотноП душа безвiдмовна, i Соня дiтей любить, i дiти горнуться до неП, - сусiди вважають, що в СофiП Iванiвни просто вроджений талант виховательки. "Крiм того, вона в мене ще й фiлософ, - жартуК з цього приводу Заболотний, - для неП вовтузня з дiтьми - це не бiльше не менше, як зустрiч iз молодшим людством". А втiм, i Заболотному теж подобаКться, що Пхня квартира час вiд часу перетворюКться нiби в дитсадок, гомiнкий, щебетливий. Дитячою безпосереднiстю - ось чим найбiльше приваблюК мого друга "плем'я молоде", цей щирий, славний народець... Якось вiн казав менi, що тiльки серед цього нелукавого народця по-справжньому й вiдпочиваК душею, вибравшись iз дипломатичних джунглiв, де аа кожному кроцi чигають на тебе дволикi януси, потенцiйнi вiдступники, несподiванки вражаючих хамелеонних перетворень... Оскiльки ж СофiП Iванiвнi того вечора також належало бути внизу на прийомi, щоб разом iз спiввiтчизницями вiтати гостей, усмiхаючись, як ведеться, кому на повний усмiх, а кому на пiвусмiх, то дiти, зведенi матерями до квартири Заболотних, на якийсь час були залишенi самi: ось вам цяцьки, ось телевiзор, хай цього вечора ще вiн побуде з вами в ролi няньки... Все складалось гаразд, дорослi розважалися внизу, дiти забавлялися нагорi, одначе пiсля того, як цяцьки набридли, дiтям закортiло ще й, вимкнувши свiтло, пiдняти металеву штору жалюзi, щоб подивитись бодай трiшечки з вiкна цього високого поверху на вечiрнК мiсто: яке воно звiдси? Знайома каланча надокучливо темнiла по той бiк вулицi, за нею тяглися ландшафти дахiв, бескеття забудов, стирчали, громадячись у тиснявi, скелi бiлдiнгiв, ближчих i дальнiх, нижчих i вищих - безкраП камiннi джунглi губилися в темрявi з безлiччю однакових вiкон, за якими повно загадок, бо всюди ж там хтось живе... Ущелини стрiтiв унизу десь тiльки вгадувались, всюди напував камiнь, його застигле владне одноманiття... Пота-мувавши цiкавiсть, забувши про жалюзi, дiти незабаром повернулись знову до телевiзора i ще пе встигли розташуватись перед екраном, зчинивши веселу вовтузню за мiсця, як у цей момент незрозумiле дзизнуло щось над русявою голiвкою найвищоП з-помiж дiтей Лiди Дударевич... Перша куля розтрощила вазу з квiтами, що стояла на телевiзорi, - бризнув увсiбiч осколками кришталь! - i цiКП ж митi дзизнуло ще раз - розсипалось в друзки скло фотографiП на стiнi. Що це? Звiдки? Меншi не встигли й второпати, як Лiда крикнула Пм: - Додолу! Падай усi! I, звалюючи малечу, сама впала на пiдлогу теж. ВважаКться, що цим Лiда врятувала себе й iнших, саме що першою схаменулась, не розгубилась вiд переляку i не те щоб пе злякалась, а, як вона потiм пояснила, "не встигла злякатись"... Чотири пострiли було зроблено по дiтях, i тiльки чиКсь щастя було тут вiд них прикриттям, бо, як пiзнiш встановила експертиза, невiдомий терорист цiлився якраз у макiвки дитячих голiвок - Пх вiн безперечно виразно бачив на тлi голубого екрана. Коли на скрик тривоги батьки, матерi вбiгли юрмиськом до квартири Заболотних, жалюзi вже знов були опущенi, свiтло ввiмкнуте, дiти, живi й неушкодженi, тиснулися на кухнi неприродно збудженим, майже веселим гуртиком, хоча в найменших, в Пхнiх тороплених очах ще склянився жах. Не затримавшись бiля дiтей, Заболотний, як був, кинувся до вiкна й, вiдшарпнувши жалюзi, припав поглядом до провалля темряви, в якiй всюди тонули дахи, ледь помiтнi мiж скелями бiлдiнгiв... Зблiдлий, стояв тодi Заболотний i дивився, не ховаючись, в ту зловiсну прiрву, наче був певен, що по ньому стрiляти звiдти не посмiють. Безлiч дахiв, безлiч можливих бiйниць - iз котроП ж вели вогонь? "Кирику!" - з тривожним скриком дружина миттю опинилась бiля нього, один ПП рух - i важкi жалюзi з металевим гуркотом потекли вниз. "Навiжений!" - аж тодi злякано усмiхнулась вона, припавши до чоловiка. Так вiдтодi й живуть ось тут, зашторенi металом, мов заблокованi, живуть при вiчно опущених жалюзi. ВважаКться, що дiтвора вiдбулась легким переляком, тiльки Лiда пiсля того стала помiтно мовчазнiша, в очах в'явився смуток нерозвiйний... Батьки показали ПП навiть психоаналiтиковi, i хоча пiд час обстеження в станi ПП здоров'я не було виявлено нiчого загрозливого, однак мовчазнiсть, як i сум в очах дiвчинки, не зникли, вони стали для Лiди мовби ПП прикметою, тож коли вас тепер знайомлять з нею, то неодмiнно додають: "Оце ж та, що не розгубилась, що першою пiд час обстрiлу зорiКнтувалася, чим i врятувала себе й малят". Дiвча як дiвча, однак знайомi й незнайомi при зустрiчi чомусь розглядають ПП пильнiше, нiж iнших дiтей. Невiдомо навiть чому. Бо ж змiн нiяких з дiвчам нiби й не сталося, вчиться нормально, батьковi, якщо вiн квапиться, а мама вiдсутня, Лiда швидко приготуК його улюблений стейк i допоможе пiдiбрати краватку в тон, чим Дударевич щоразу пишаКться перед колегами. Iнодi вiн навiть утаКмничуК доньку у своП службовi клопоти, тим-то й вона вважаК, скажiмо, що татковi ПП слiд би вже надати вищий дипломатичний ранг i що взагалi краще б йому працювати "по квотi", бо там, де вiн зараз нарощуК стаж, йому доводиться дуже й дуже нелегко. МаК вона певне уявлення й про ЮНIСЕФ (Мiжнародний фонд допомоги дiтям), якому вiддаК невсипущу енергiю Заболотний, i Лiдi часом спадаК на думку, чому б i татусевi ПП не прилаштуватися в той ЮНIСЕФ, адже там, за Лiдиним спостереженням, люди працюють дружнiшi й веселiшi, нiж будь-де. НайвiдчутнiшоП травми пiд час обстрiлу квартири Заболотних зазнало фото, колись подароване Сонi ПП майбутнiм чоловiком i яке вона вiдтодi возить з собою по всiх усюдах. Збiльшене, воно й тут звеселяло Пй вiтальню, та й зараз, хоч i висить прострiлепе на стiнi, цiлком зберегло свiй первiсний весняний настрiй: четверо молодих у комбiнезонах льотчикiв, обiйнявшись, стоять веселою групою на польовому аеродромi, стоять по колiна у розквiтлих ромашках, заслiпленi сонцем, - клацнуто Пх, видно, перед самим вильотом, коли ось так на хвильку зупинились серед буйнотрав'я цi усмiхненi соколи, i серед них у центрi Заболотний, ще зовсiм юнак. Вигляд хлопцi мають безжурний, руки вiльно лежать на плечах один в одного, - така славна вийшла група... Небагато хто знаК, що з усiх Пх доля пощадила лише Заболотного... Низом через увесь кут фотографiП розмашистий напис: "Запам'ятайте нас веселими!" I якраз над тим написом слiди куль. Соня, накриваючи на стiл i помiтивши, до чого прикута моя увага, сказала спокiйно: - Хотiла тi пробоПни пластиком залiпити, а мiй не доз-воля... Хай, каже, залишаКться, як К. Щоб нагадувало. Щоб не забували опускати жалюзi... Таке страхiття пережити. Мiй же бачив того кретина, - стишеним голосом додав вона згодом. - Спецiально Пздив у полiцiю, щоб глянути... - Ти мав зустрiч iз тям негiдником? - запитую Заболотного, коли вiн, несучи вазу з фруктами, з'являКться в кiмнатi. - Що воно хоч за тип? - Слиняве товстопике створiння, на хiмiП розгодоване... Цiлком сучасний подонок. Зi школи вигнали за тупiсть, читати ледь тямить, але на