обi щось каже? - Поки що нiчого, - вiдгукуКться вона, неохоче рушаючи до нас. Нахилившись, ми удвох, нiби якусь рiдкiсть природи, розглядаКмо цю скромну, в мазутi закучерявлену травичку, не боячись видатись Лiдi смiшними. Бо таки ж зустрiч: справжнiй споришець-кучерявчик стелиться в нас бiля нiг - пробивсь, прорiс крiзь усю планету! Гай-гай, де ми з тобою здибались, друже... Поiронiзувати б над власною сентиментальнiстю, але ми зараз не здатнi на це. То-птана-перетоптана, незавидна якась травичка, а враз воскрешаК для нас цiлий свiт, безлiч картин та облич проглядають iз нашого стернистого степу: Надька з дитям, i Роман, i замурзанi веселi нашi ровесники, що стiлькох Пх уже нема i навiть слiди погубились - кого куди розметало життя! Може, комусь iз них, залеглому перед атакою, теж на очi потрапив такий споришець в останню хвилину, iншому ця споришина, може, за колючим дротом являлась, проростаючи крiзь щiлини в камiннi на сiрому плацу смертi, а ще котрийсь зворушено розглядав ПП, чудом уцiлiлу, на стрижених газонах далеких столиць... I тепер ось знайоме зiллячко стелиться нам, нiби з дитинства прозираК крiзь мдзут на цьому iржавому крайсвiтньо-му морiжку... - Нi, Лiдо, - кажу, - ми таки сентиментальний народ. - Написати б докторську про значення споришу у взаКминах народiв, - якось соромливо всмiхаКться Заболотний. - Або хоча б про його роль у життi дипломата... Крiзь саму серцевину планети прорiс, от тобi, Лiдо, й споришець! Запам'ятай його... Вже збираКмось сiсти до машини, як раптом чуКмо веселе: - Хелло! Не вiд кав ярнi долинаК погук дiвчачий, червонi шапочки гуртиком визирають iз дверей, котрась iз дiвчаток прощально трiпоче рукою, - цей вияв симпатiП найперше призначений Заболотному. Видно, вiн таки Пх заiнтригував, тих юних кельнерок. Так i залишаються в невiданнi - хто вiн: англiКць чи скандiнав? Людина мистецтва чи, може, мандрiвний маг, психоаналiтик або астролог-звiздар? Так чи iнакше, але чимось вiн пробудив у них цiкавiсть до себе, якось аж надто загадково висловлювався цей подорожнiй, чемно уникаючи прямоти, обволiкаючи свою особу у велику якусь таПну. Заболотний вирулюК на полотно, розвиваК швидкiсть. Рух, бистрина, i знову десь там вслухаються трави узбiчнi, як рiка дороги шумить i шумить. Над трасою щодалi помiтнiш мерехтить мла вихлорних газiв. Бджола, певне, впала б мертвою на льоту, хапнувши такого повiтря, не витримала б, мабуть, i та агресивна, гiбридна... Хвилястий рельКф мiсцевостi злегка вигинаК автостраду перед нами донизу, i очам вiдкриваКться безкрая лавина автомобiлiв, рухомий потiк, рiка. Залiзна рiка! Блискоче-переблискуК пiд сонцем сталевими спинами кузовiв. Серед незлiченностi губимось ми, летимо. Рiзнi бажання й спонуки вивели нас на трасу, i КднаК людей мандрiвних хiба що цей лет та напруга дороги, де впину швидкостям нема, - справдi мовби якась надсила ясене, котить за обрiй цю несамовиту рiку, цей Дунай залiза, блиску, гуркоту й чаду. XX Хайвей, здаКться, приймаК лише тих, хто спiшить, кого жене жага швидкостей. Безлiч колiс летять у своПй круговертi, хапаючись гумою за бетон автостради. Обiгнали трак, обганяКм автофургон, в якого ззаду стирчать чиПсь ноги у кедах, в обстрiпаних джинсах, - вiдсипляКться звалений утомою подорожнiй. Ще обганяКм довгу, найновiшоП моделi машину, обшиту по боках синтетиком пiд колiр дуба, з вiкна салону виставив голову iрландський сетер, йому душно, хапав повiтря, мабуть, вiдмовив кон-дишен... Очi в собаки сумнi, повнi розуму - це ми з Лiдою встигаКм помiтити. Заболотний, обганяючи, наддаК швидкостi, i вже сетера нема, вже десь позаду виглядав в машини його розумна голова з вухами охляп, натомiсть iншi авто зблискують поруч нас мигтючим склом та нiкелем, щодуху пролiтають iз своПми загерметизованими пасажирами... А втома тим часом даКться взнаки, вона зменшуК свiт до розмiрiв блискучоП кульки, що мигтить i мигтить перед нами на вершечку антени найближчоП з переднiх машин, якiй услiд ми мчимо весь час на однаковiй вiдстанi. - Аж очi рiже, - Лiда вiдвертаКться вiд антени вбiк, мабуть, кулька металева та блиск ПП дiвчинку нервують. Зiр утомився вiд хайвею, довколишнiсть, власне, вже не сприймаКш, вона зараз для тебе стаК майже безбарвною, пролiтаК вiдчужено, тобi тiльки й лишаКться цей одноманiтно-сiрий свист швидкостей та ще царство реклами, якому, видно, не буде кiнця. Довгоногi дiви з напомадженими губами, цi сучаснi варiанти еллiнських звабниць-сирен, до апельсиновоП золотавостi засмаглi на гавайських пляжах, намагаються будь-що своПми слiпучими усмiшками спокусити подорожнiх, грайливими позами завабити байдужно дiролiтаючих мимо них новiтнiх, захищених куленепробивним склом одiссеПв. - А що ж там Верховний Коментатор каже? Заболотний вмикаК радiо, i невидимий супровiдець наш тут як тут, i каже вiн, що, на думку колегiП присяжних, вбивство iз милосердя не визнаКться злочином. Отже, й не пiдлягаК покаранню... I ще вiн сповiщаК спокiйним, якимось еластичним голосом, що з пiвденних широт поволi, але невблаганно рухаються над континентом хмари агресивних бджiл, - гiбридний покруч бразiльських з африканськими, - якi розплоджуються iз страшенною iнтенсивнiстю i виявились такi войовничi, що нападають на цiлi мiста... - Навiть на отакi можуть напасти? - запитуК Лiда, кивнувши на мiсто-гiгант, яке саме пропливаК попiд небосхилом. - Певне, тi бджоли за щось розсердились на людей? - Хiба нема за що? - каже Заболотний i, щоб при-спокоПти Лiду, вдаКться до пояснень, що, мовляв, тi агресивнi роП посуваються насправдi досить повiльно, з швидкiстю черепашачою, Пм нема куди поспiшати. Тож доки бджолинi орди наблизяться до цих широт, може статися, що вони й взагалi втратять свою агресивнiсть, призвичаяться до людини й до всього, що Пх тут зараз дратуК... ВиявляКться, Пх найбiльше дратуК рух, i нападають вони не на все поспiль, а головним чином на об'Ккти, що рухаються... - Он як, - посмiхаКться Лiда. - Виходить, щось вони метикують... Коментатор тим часом повiдомляК, що в мiстах цього континенту дедалi бiльшоП популярностi набуваК "Служба надiП". Розрахована вона на людей, котрим нема до кого звернутись за душевною пiдтримкою, порадою, заспокоКнням, окрiм хiба до телефонноП трубки (погляди нашi мимовiль фiксують червоний телефонний апарат, що цiКП митi майнув на стовпчику край автостради). Духов-ниii цей сервiс, на думку Коментатора, маК тi переваги, що втiшник не питаК вашого iменi, анi становища, пi адреси, вiдгукуКться вiн на голос кожного, хто телефонуК до пункту "Служби надiП" у хвилину критичну, у хвилину розпуки... - "Служба надiП", о, якби к то була вона всесильна, - сумовито зауважуК Заболотний. - Порад багато, прогнозiв ще бiльше, а тим часом у свiтi таки щось вiдбуваКться. Менше смiху чуК планета - хiба це не серйозний симптом! Змiни в клiматi людських душ, взаКмна Пхня вiдчуженiсть, хiба ми цього не вiдчуваКм повсюдно? Там вбивство iз милосердя, а там - iз жорстокостi тупоП, непоясненноП... Або отi очманiлi вiд власноП жорстокостi "шкiрянi куртки", що гасають вночi на мотоциклах вулицями Токiо, уявивши себе новiтнiми камiкадзе чи кимось там iще... Нечуваний розгул повiтряного пiратства... Викрадення людей, огидний тероризм, напади серед бiлого дня... А в ролi втiшальникiв раз у раз виступають торговцi наркотиками, чи, як Пх iще звуть, торговцi "маревами". Рiзних вiщунiв та астрологiв розвелось, i що?.. Нi, не такоП людям треба "Служби надiП"... Мiсто, що пропливало по обрiю, досi ще не вiдпливло. Все воно тоне у величезному, навiть з вiдстанi помiтному маревi - то гарячим грибом висить над ним зужите, загазоване повiтря. Заболотний з досвiдом затятого урбанiста пояснюК, що забрудненiсть повiтря особливо посилюКться надвечiр, коли камiння стрiтiв пашiК зiбраним за день жаром, а скупчення висотних споруд руйнуК атмосфернi потоки, вiтер, якщо вiн не набрав ураганноП сили, не продимаК лабiринти кварталiв, тож городянам тiльки й лишаКться втягати в легенi брудне, застояне повiтря, загазованiсть якого часто сягаК понад усякi норми... ПроПхали багато, втома нам даКться взнаки, а Заболотного вона нiби й не бере. Все тi ж короткi, блискавичнi рефлекси, по-музикантському тонка й для стороннього ока ледь помiтна чутливiсть рук. Скiльки ось годин з такою швидкiстю йдемо у потоцi "мерседесiв", "понтiакiв" та "ягуарiв", а водiй наш, як i вранцi, пiдтягнутий, випростаний, i по тому, як вiн легко, без напруги веде машину, вгадуКться висока натренованiсть i майстернiсть. Та все ж Лiда вважаК, що пора б зупинитись, щоб керманич наш мiг перевести дух, розiгнати втому. - Зупинитись, а де? - вiдгукуКться Заболотний. - Не так просто знайти вiльне мiсце тут людям подорожнiм... - ПошукаКмо, - каже Лiда, скидаючи поглядом узбiччя траси. Пiсля ряботiння пролiтаючих реклам, пiсля пiстрявостi вказiвних знакiв та одноманiтноП геометрiП придорожнiх стандартних споруд раптом у вiдсторонi на узгiрку - клен! Живий клен! Облите совцем кострище краси а першiй осiннiй багряностi... Њдине, на чому немаК реклами. Виник як живий застережний знак серед урагану швидкостей. А над кленом, над недалеким перелiском i прилеглим до нього зеленим низькодолом лукiв величезною хмарою - птахи, птахи... За всю дорогу ми не бачили жодного птаха, а тут ось Пх в'Кться одразу стiльки... Заболотний, ожвавiвши, пiдвертаК свого б'юПка на край полотна траси: - Стоп, машина! Зробимо кiлька слайдiв з отим он кленом... - Iз птахами, - додаК Лiда. Виходимо з машини, вся наша увага зараз у небо. Пливе й пливе хмара летючих створiнь. Що за птахи? Вороння? Коли птахи наближаються, вони з чорних стають сизими, сонце переливаКться на Пхньому пiр'П. Ось тепер нам виразно видно, що то не вороння, то шпаки, птахи нашого дитинства! Шпаки цього континенту цiлком схожi на наших, вони заповнили перед нами пiвнеба, вирують у повiтрi, то вiддаляючись, то знов наближаючись, сизо перелискують у сонячному промiннi. Лiда, яка невiдривне стежить за ними, признаКться, аж тепер усмiхнувшись, що спершу тi летючi цятки ПП вжахнули, вони здалися Пй не птахами, а хмарою величезних чорних бджiл, тих самих, що десь там рухаються над континентом на пiвнiч, нападаючи по шляху просування на людей, атакуючи мiста. - Якби пiдiйти ближче до клена, - каже Лiда i вже була розiгналась бiгти на узгiрок, до того самотнього, з багряною кроною красеня, та раптом зупинилася розчаровано: - Канава! Глибокою канавою обкопано, ще й дротом обтягнуто весь узгiрок, де, надiйно вiдгороджений, стоПть самотою край траси той багрянолистий абориген цих мiсць. - Зона якась... А я хотiла листя назбирати, - присму-чуКться Лiда. Заболотний тим часом зосереджено клацаК й клацаК, робить цiкаву серiю знiмкiв з тiКП пташиноП хмари, а наостанку навiв об'Кктив на трасу, хай буде ще й такий слайд. Сам собою утворився тут цей своКрiдний, чимось для нас небайдужий триптих: багрянолистий клен на узгiрку, тихе вирування птахiв у небi i траса з невщухаючим свистом машинних потокiв... Незлiченнi табуни кiнських сил, зiмкнутих у найдосконалiших двигунах, прожухкують трасою мимо нас, не даючи себе розглянути, лиш обдаючи вiтром. Колись на шляхах тернiвщанських найвища енергiя була в тупотi копит, у летi буйногривих, що запiнено несли степами своП чорнi квiтчастi тачанки, а нинi... - По конях! - гукаК нам Заболотний, i ось б'юПк знов набираК швидкiсть, стаючи невiд'Кмною частиною нестримного залiзного руху. - Матимем кiлька рiдкiсних слайдiв. Соня Iванiвна належно оцiнить наш вибiр... Слайди та мiкрофiльми - це в Заболотних хобi, спiльне ПхнК захоплення. Мають безлiч знiмкiв та слайдiв з рiзних куточкiв планети, з рiзних ПП широт i довгот, i якщо хтось увечерi, опинившись у Заболотних, виявить бодай найменшу цiкавiсть до ПхньоП творчостi, то цим неабияк потiшить подружжя. - Нiколи не бачила стiльки птахiв, - каже Лiда в замрiП, ще перебуваючи пiд враженням щойно побаченого. - Ми таки вгадали, де зупинитись. - Справдi, зiбрався Пх тут цiлий пташиний ярмарок, - згоджуКться Заболотний. - Гуртуються перед вiдльотом, чи що? Однак дехто з цими пернатими маК клопоту. Нещодавно вiйну птахам оголосили, i не хто-небудь, а вiйськове вiдомство, чим накликало на себе неабияке обурення мiсцевоП громадськостi... Лiда, повеселiвши, навiть удаКться до жарту: - Крiм бджiл, птахи теж виявились агресивними? - Жартуй не жартуй, Лiдо, а факт: причиною катастроф, котрих час вiд часу зазнають надпотужнi повiтрянi гiганти, iнодi справдi виявляються птахи... Ось чому для безпеки польотiв уже видаються спецiальнi штурманськi карти, на яких шляхи мiграцiП птахiв будуть вiдповiдно позначенi. - Птах проти лайнера, - роздумуК дiвча. - Таке крихiтне проти гiганта... - О рiд людський, народжений для лету! - з жартiвливим пафосом, як це вiн любить iнодi, вигукуК Заболотний. - Швидкостей жадаКмо, швидкостей нам, надзвукових, ракетних, а спитати б: чи швидкостi самi по собi наближають людину до щастя? Ти як гадаКш, Лiдо? Дiвча знизуК плечима: - Вам, дорослим, виднiше. I вже нахмурилось. Тепер нам довго ждати, доки Лiда з якогось приводу звеселiК i хоч стримано всмiхнеться. А коли згодом мiж мною i Заболотним заходить мова про доцiльнiсть людськоП усмiшки, про те, чи завжди цей порух уст буде потрiбен людинi, чи, може, в далекiм майбутнiм усмiшка взагалi зникне, мов якийсь пережиток, Лiда, вислухавши нас, зауважуК тоном досить критичним: - Як це усмiшка може зникнути? "Кiп смайлiнг" - завжди усмiхайся - то, звичайно, дурницi, вигадка для реклами, принаймнi це не для мене, - дiвча при цьому ще бiльше схмурило бровенята, - але коли щира усмiшка, не награна... Коли в нiй настрiй чи ваше ставлення до когось... Та я певна, що люди майбутнього нiколи не зможуть без усмiшки обiйтись! - Тон ПП не припускаК заперечень. - Дивись, яка вона категорична в питаннi усмiшки, - весело каже мiй друг. - Але, очевидно, це справдi те, що завжди було й завжди буде. Хiба можна уявити, скажiмо, Монну Лiзу неусмiхненою? Навiть не усмiшка, а тiльки натяк, зачаток усмiшки, тихе зорiння ПП, але в тому зорiннi-мерехтiннi вся суть людини, безмiр ПП внутрiшнього свiту... Усмiшка - це ж, власне, частка душi, ПП вияв, ПП свiтло, i тому вона, треба думати, вiчно буде, Лiда тут маК рацiю... Я вже помiтив, що Заболотний цiлком серйозно цiкавиться думкою Лiди про тi чи iншi речi, хай навiть це й буде висловлено з надмiрною дитячою категоричнiстю. Дiвчинка справдi багато на що маК свiй погляд. Скажiмо, нiяк вона не може погодитися з котримось iз недавно бачених фiльмiв, де планета наша постаК як суцiльне володiння роботiв, а життя там нiбито неминуче самозруйнуКться, природа озлиднiК так, що на жодному з континентiв не зостанеться мiсця нi для птаха, нi для квiтки, нi для струмка... - Пiсля того фiльму я заснути не могла, - признаКться дiвчинка. - Якби, Лiдо, продюсером фiльмiв був я, - дозволяв собi пофантазувати Заболотний, - створив би одну-Кдину стрiчку... - Яку? - Звалась би "АстероПд". В дусi Уеллса. Нам з Лiдою цiкаво почути, про що був би той фiльм, поки що уявний. - За основу взято буде далеке майбутнК, - нiби й справдi чимось давно задуманим дiлиться мiй друг. - Йтиметься про тi часи, коли усмiшка ще К, а от зуб мудростi, цей рудиментарний придаток, вiн таки зникне за непотрiбнiстю... Пжа буде iнша, все iнше чи майже все... На океанах на той час утворяться цiлi поселення, величезнi плавучi мiста, мешканцi яких, освоПвши океанськi надра, розвиватимуть пiдводну металургiю в рiзних широтах свiтових вод, бо ж пересуватись таким океаноградам тодi не буде проблемою - це ж так? Для плавучих своПх Венецiй люди вибиратимуть мiсця в найкращих клiматичних зонах, щоб дихати iдеально чистим океанським повiтрям... Лiду це, видно, заiнтриговуК. - Аз питною водою як? - цiкавиться вона. - Не морську ж пити? - Потужнi опрiснювачi працюватимуть, - дiловито пояснюК Заболотний i далi розмотуК стрiчку уявного фiльму. - А ще ж величезнi айсберги Антарктиди - уявляКш, якi то запаси прiсноП води! Звичайно, за право користуватися айсбергами час вiд часу можуть виникати конфлiкти, - отже, й дипломатам, Лiдо, там ще буде роботи вдосталь. Всесвiтнi асамблеП збиратимуться спецiально заради найсправедливiшого розподiлу айсбергiв мiж континентами земноП кулi. Одного разу дiйде навiть до рiзних незгод, запахне ядерним чи яким там порохом, i саме в цей момент астрономи помiтять: з глибин космосу наближаКться невiдоме небесне тiло, гiгантськоП маси астероПд, i курс його пролягаК так, що не минути його зiткнення з нашою красунею планетою. Ось де виникаК ситуацiя нечувано кризова! Що дiяти? Як вiдвернути загрозу, страшну небезпеку, що нависаК однаковою мiрою над усiма? Можеш уявити, Лiдо, з якою напругою працюватиме в тi днi всеземна "Служба надiП", як ждатиме планета, що ж Пй запропонують свiтила науки, мудрецi сивочолi, фiлософи... Обмiн думками вiдбудеться блискавично, висуваються тисячi проектiв, десь в ОкеанiП цiлодобово засiдаК Верховна Асамблея майбутнiх - Пхня ООН та Рада Безпеки, а в небi тим часом астероПд катастрофiчне росте, планетянам тепер його видно не лише вночi, а й при денному свiтлi, i з кожною годиною небесний гiсть помiтно бiльшаК, розбухаК в небi, i хоч уже запропоновано безлiч способiв вiдвернення небезпеки, але гарантованого, надiйного поки що нема... - Ти, звiсно, запропонуКш такий спосiб вiд себе? - кажу до Заболотного. Вловивши в моПм запитаннi iронiю, вiн, однак, i далi розмiрковуК тоном серйозним: - Саме над цим постановник майбутнього фiльму зараз i роздумуК... Бо якiсь речi йому поки що неяснi. Скажiмо, як поведуться самi вони, люди майбутнього, Пхнi наймудрiшi мужi, перед лицем того Наростаючого, Невiдхильного?.. Чи зумiють в час найкритичнiший, перед лицем крайньоП небезпеки, об'Кднати самих себе, згармонi-зувати своП зусилля, тобто подолати айсберги власного честолюбства, взаКмних чвар, очужiлостi, розтопити льоди пiдозрiнь, що цiлими горами понаростали мiж ними за роки всепланетних похолодань? - О, хоч у твоКму фiльмi зреалiзувались би нарештi золотi сни людства! - Iнакше кажучи, шановнi ледi й джентльмени, чи здатнi ви будете пiднестись над власними пристрастями, виявити належну терпимiсть i велич душi, - ось про це вас буде екзаменувати астероПд iз фiльму не вiдомого вам продюсера iз Тернiвщини, який, можливо, для екрана вiзьме собi iм'я: "Iноземець iз ФранцiП Маловiчко"... - Фiнал, само собою, буде оптимiстичний? - Обiйдемося без happy end, але свiтло в кiнцi тунелю, звичайно, буде. I роль рятiвника знаКте кому дiстанеться? Не кiбернетиковi з головою, вiдполiрованою, мов бiльярдна куля, i не суперменовi-астрологовi, якому скорились тайни небесноП механiки... Роль рятiвницi у фiльмi дiстанеться дiвчинцi, тогочаснiй маленькiй Мадоннi, що буде вiку такого, як, примiром, ось Лiда, чи навiть менша, можливо, нагадаК собою нашу Настусю-Анастасiю, чия зоря так рано закотилась... Тiльки то буде не похмуре, а, навпаки, усмiхнене, веселе й життКрадiсне дiвча. Граючись бiля своКП мами, що чергуК на Головному пультi Планети, дiвчатко натисне на якусь там дуже важливу кнопку в електронних пристроях - i вiдповiдний пучок променiв буде послано небезпецi навстрiч, i астероПд трiшечки вiдхилиться, трiшечки змiнить свiй курс i... пролетить мимо! Потужно прошумить небесне тiло мимо нашоП планети, колихне води океанiв, вiтром перестороги обвiК землян i знову зникне в просторах всесвiту... Ну то як? ПриймаКться такий варiант фiльму? - Заболотний смiКться... - Казочка для дорослих, - вiдповiдаК Лiда йому скупою, та все ж усмiшкою. XXI З кожною милею наближаКмось до мети, до тiКП невiдомоП Мадонни. Час вiд часу намагаКмось уявити собi: яка вона? Як у Рубльова? Чи як на полотнах старих iталiйських майстрiв? А може, схожа на одну з тих, якi ми бачили в козельського нашого друга-художника, що вдень вирiзував для райгазети з лiнолеуму карикатури на прогульникiв, а вечорами сидiв, як обпоКний, над образками своКП колекцiП, - вiн ПП терпляче збирав упродовж багатьох лiт. Двi з його Мадонн особливо нам запам'яталися: одна - мальована на полотнi, розмiром невеличка, зображала молоду матiр пiд яблунею ( в тiй смаглочолiй з дитям ми впiзнали - знаКм кого!), художник запевняв, що вона не поступаКться перед створеним на цю ж тему шедевром Кранаха, а друга була в iншiм матерiалi: на бiлiй порцеляновiй тарелi чудова жiноча голiвка, обкинута вiночком iз синiх волошок... Що то була за краса! Чи не одна з них - чого не буваК? - i опинилась оце тут, на крайсвiття занесена ураганом часу?.. Який гомiн пiшов нещодавно в тутешнiх мистецьких колах з приводу неП: сенсацiя, знахiдка вiку! Слов'янська Мадонна! Народний примiтив, з якого прозираК генiй!.. Ясна рiч, прикро було б не побачити цей шедевр. Оскiльки ж часу в мене обмаль, невдовзi маю повертатись додому, Заболотний ще й тому так запалився цiКю подорожжю: "Пдьмо негайно!" Сказано - зроблено. Сам сiв за кермо, жертвуК уПкендом, i я, звичайно, зворушений цим дружнiм жестом. Твори мистецтва мають своП долi i своП, нерiдко загадковi, шляхи мiграцiП. Та чи не найбiльш вражаючим у життi мистецьких шедеврiв К Пхня здатнiсть знаходити шлях до людських сердець - здатнiсть Кднати... - ПригадуКш "Дорогу в Провансi" Ван-Гога? - озиваКться до мене пiсля мовчання Заболотний. - Нiколи в Провансi не доводилось бути, а творiння це чимось таке близьке. Навiть не знаю чим. Звихренiстю почуттiв? Отими неспокiйними хлiбами, тривожною тополею, звирова-ним небом? Чи самою дорогою серед хлiбiв, на якiй маячать двi постатi, - здаКться, йдуть кудись двоК хлопчакiв... Все там затаПло в собi тривогу, сама звихренiсть кольорiв нiби вiщуК якiсь бурi прийдешнi... Щоразу, коли дивлюсь на "Дорогу в Провансi" з тими двома невиразними постатями подорожнiх, виникаК одна и та ж асоцiацiя - здогадуКшся, яка? - Та певно ж... Дорога на робiтфак стелилася нам тодi. Точнiше, спершу'на Козельськ, а звiдти вже згодом на робiтфак. Наша дорога тодiшня теж пролягала помiж хлiбами, проводжали нас i тополi знайомi, а все iнше, звичайно, було не таким... Зорiло-свiтало над степом, коли ми вийшли з Тер-нiвщини. Сонце зiйшло нам уже за селом. З щемом серця полишаКмо рiдну Тернiвщину, йдемо у свiти, зовсiм юнi й сповненi надiй. На дорозi нiкого, попереду нас рухаються лише двi нашi власнi тiнi, жердинястi, довготелесi, мов донкiхоти. Вперше покидаКм домiвку, пускаКмось у далеч незвiдану, тож почуваКмо значнiсть моменту: тепер у нас нiчого нема, тiльки - дорога! "Лежить Гася, простяглася, як устане - неба дiстане..." Чи давно бабуся загадувала нам цю загадку, що незмiнно подобаКться малечi, бо ж у такi казковi шати чиясь химерна уява прибрала звичайну дорогу... I ось вона, "Гася". В'Кться i в'Кться помiж хлiбами, то пiрне десь у вибалку, то знову потяглася на пагорб i далi мрiК помiж хлiбiв... За Яворовою балкою, зiйшовши на кряж, де кiнчаються нашi землi, зупиняКмось, щоб озирнутись востаннК: прощай, Тернiвщино! Прощавайте, рiднi глинища та яруги, i ви, старезнi верби в балках та гарячi коноплi, де можна було, заховавшись, неначе в лiсi, нагомонiтись з однолiтками про всякi дитячi тайнощi, а iншим разом i наревiтися на одлуцi, якщо повелися з тобою несправедливо, якщо завдано тобi якоПсь аж надто пекучоП кривди... Тернiвщанський вiтряк бовванiК вежею край села, на розхрестi дорiг. Розгонистi крила, на якi ми зважувались чiплятись, щоб спробувати висоти,зараз стирчать хрестом непорушне: давно вже вони не крутились, не обвiювали тугим своПм вiтром тернiвщанську малечу. Бiля вiтряка нi душi. Та ось iз затiнку, з-пiд крил, вiддiляються двi постатi й, щоб нам Пх виднiше було, виходять на саму дорогу... - Глянь, то ж вони! - гукаК до мене Кирик. - Ялосо-ветка й вашi бабуся... От народ! Досi ще не пiшли, хоч буряковi гектари давненько Пх ждуть... Кому, здавалось би, ми потрiбнi, а вони - не надивляться, П наче аж сюди чути нам бабусинi слова: "Молодшi, може, ще вас побачать, а я, мабуть, нi". Доки й сховаКмося за горою, вони з мiсця пе зiйдуть. Бо й справдi ж - розлука не на день... У скринi в бабусi вже все наготоване для дороги, не схожоП з нашою, для мандрiвки останньоП чи, як ото мовиться, вiчноП: одежа чистенька, хустка, бiлi панчохи, нi разу не вдiванi, а в прискринку, зав'язаний у вузлику, ще й срiбний карбованець на свiчки... Самi бабуся про все подбали. По землi, як i ми, ходять бiльше босi, до сивих приморозкiв без взувачки - по стернях та по грудках, а там, де будуть, хочуть походити в бiлих м'якеньких панчохах. Перед тим, що Пх жде, бабуся не почувають страху. Зовсiм спокiйнi вони перед отими просторами вiчностi. Може, ще й тому, що не мають сумнiву: будуть на небесах. Звiдки така певнiсть? А самi подумайте: "Весь вiк трудилась, iз сусiдами не лаялась, нiкому й "брешеш" не сказала..." Хiба не аргумент? От нам iз Кириком щодо цього буде складнiше: в Козельську, куди ми йдемо, нiхто небес нам не обiцяв, як ще воно там буде, невiдомо, а втiм, чого ж боятися невiдомостi, хiба неодмiнно в нiй мас таПтися щось недобре? А, була не була... Розвивайся ж, ой та сухий дубе, Завтра мороз буде! Ой збирайся, молодий козаче, Завтра, завтра похiд буде! Це бабусина пiсня. Не раз вони спiвали нам ПП упiвголоса, сидячи взимку за прядкою або бiля кужеля. I дивна рiч: пiсня ця, саме вiдлуння ПП й зараз знiмаК iз нас страх та непевнiсть, додаК вiдваги. Похiд так похiд! - Прощавайте! - махаКмо з Кириком картузами в бiк Тернiвщини до тих двох вiддалених постатей, що вже стоять, як у прозорiй водi, тонуть у сонцi. - Ну, тепер - гайда! Поки не так жарко. - I ми рушаКмо далi. Хоч як щемить на душi, та все ж намагаКмось пе показувати цього один перед одним. Тернiвщини вже не видно, тiльки нiби пiсня уявна ледь бринить звiдтiля про те, як дрiбнi дощi змиють тобi голiвоньку, а розчешуть густi терни... А висушать буйнi вiтри!.. Хто знаК, чим нас зустрiне Козельськ. Були ми з Кириком там лише двiчi: перший раз, коли викликали кiлькох тернiвщанських хлопчакiв та Катрю Копайгору на пiонерський злiт, а ще iншим разом з нагоди Жовтневих свят вдалось побувати, коли в райклубi виступали й нашi тернiвщанськi артисти, що, озброКнi пугачами, завзято вiдстрiлювались вiд махновцiв... Взято нас було тодi, як виявилось, бiльше для того, щоб коней пiд час вистави стерегти, до залу нас навiть iiе пустили, не для дiтей, мовляв, це видовище, - довелось у вiкна заглядати, видираючись на плечi один одному, зате ж Пхали ми тодi до Ковельська з пiснями та за дзвiнких колесах, а зараз тьопаКмо пiшки, бо, знаем самi, зайвого тягла в артiлi нема, переживаКмо смугу труднощiв. А до районноП нашоП столицi пiшiй людинi добутись не просто: щоб за день обернутись туди й назад - це треба вовчих нiг! Або щоб умiв лiтати, як отi нашi Винники. То, певне, в роду в них була така бистроногiсть: не лише Роман, а й батько його, що в тернiвщанських переказах виступав пiд не зрозумiлим для нас прiзвиськом дiд Чапча, - вiн, кажуть, теж був здатен пiд час парубкування за найкоротшу нiч подолати вiдстань неймовiрну! Як це можна було цiлу нiч пiдбiгцем, пiдлетом через яри, понад жита - i так десь аж пiд Полтаву? Iнший би вмер вiд розриву серця, а вiн... I всього лиш, щоб якусь там хвильку з дiвчиною перебути, пiд зорями гад Ворсклою з нею постояти! Коли були меншi, ми справдi вiрили, що в того Чапчi крила були, достоту, як у кажана. I сам той скоробiжець уявлявся нам людиною-кажаном, що, мов демоняка, розiпнувши крила, весь аж чорний вiд своКП нiчноП пристрастi, вiд вседолаючоП любовi, летить до дiвчини крiзь темряву ночi, летить, аж гуде, низько понад житами, i лише, де клунi та садки хуторян, там вiн крила знапружить i одразу злiтаК вище, понад дерева, щоб не заплутатись у нiчному гiллi, як, буваК, заплутуються кажани в кiнських скуйовджених гривах... Такий то був Чапча, i син, видно, у нього вдався - тож лiтали колись люди? Щоправда, неабияк бувши закоханi, а ми ось, змокрiлi, мов курчата, плентаКмося кожен на своПх двох. Поклали собi: як дiйдемо до ГромовоП могили, отодi зробимо перепочинок, не ранiш. Йдемо довго, вiд зголод-нiлостi голова крутиться, бо цей рiк такий, що й ноги пухнуть, при ходьбi тебе аж похитуК, свiт жовкне, якiсь темнi бджоли перед очима лiтають, одначе йдемо, йдемо... Та ось нарештi вона виринаК з-пiд обрiю, округла, срiбляста, наче баня якогось храму, що ледь виглядаК з землi, це i К Громова могила! Вона нiби матка серед багатьох менших могил, що Пх всюди розкидано в наших степах, - давно кимось насипанi, виднiються, ближче й далi, декотрi ледь мрiють, порозпливавшись, у сонячнiм маревi... Для тернiвщан, як i для всiх довколишнiх сiл, Громова - то своКрiдний маяк серед безбережжя наших степiв, орiКнтир, вiд якого вiдмiрюють вiдстань. Щоразу, коли хочуть пояснити якесь мiсце, визначити себе у просторi, то кажуть: ото, не доПжджаючи верстов зо три до ГромовоП, або: це з нами сталось одразу за Громовою... Розмiрами Громова величезна, схили ПП всуцiль поросли срiблястою травкою-мiтлицею, така ковзка ця травичка, що й санчата по нiй летiли б. Ми хоч обидва i втомленi, та все ж видираКмось по цьому ковзкому срiблястому схилу, а коли опиняКмось на самiм вершечку ГромовоП, то аж гукнути хочеться вiд захвату: степи та простори на всi чотири сторони свiту! I Козельськ звiдси вже вiдкриваКться цегляними будiвлями та куполом райклубу, що архiтектурою схожий на собор святого Петра в Римi, а ген-ген, низько - долом, насип залiзницi побiг кудись аж за обрiй. МаКмо з собою пляшку сирiвцю, зробленого бабусею, маКмо й по чотиристаграмовому кусневi глевкого хлiба-малая з колгоспноП комори, тож, пiдживившись, потамувавши голод i спрагу, лежимо тепер горiлиць, небо над нами - нема йому дна! Синього, сяючого - безкрайнiй край. - Хочу лiтати, - каже Кирик. - Як то'й Чапча... Як птах отой, що вгорi он пливе... Справдi пливе, в повiтрi високiм купаКться... Що воно там, угорi? Якось питали про це Андрiя Галактiоновича, вiн у вiдповiдь пожартував: не все, мовляв, i вчителевi вiдомо, якраз, може, ви колись йому скажете - що там? Птах пливе, крильми навiть не зворухне, так легко й вiльно там, у недосяжностi, вiн почуваКться. - Шулiка, чи, може, орел? - Звiдки тут взятись орлу? Це той, що курчат бере... - Нi, орел! - Нi, шулiка! - Шулiка-орел, орел-шулiка, ха-ха-ха! Вгорi небо, а пiд нами що? Скарбiв, мабуть, повнiсiнько в цiй Громовiй? Шабель та сiдел в оздобах, баклаг iз чистого срiбла та рiзних вояцьких поладупкiв? Дiрочка темнiК в сухiй землi - що там у нiй? То один, то другий прикладаКмось вухом: о, здаКться, джмiль там гуде! Головний скарбiвничий... А довкруг нас срiблиться нехворощ-трава, дика, така гладенька й ласкава, як спинка лошати, аж погладити ПП хочеться. Ще у нас ПП звуть нехвороща бiла (бо в i чорна), а в давнiх лiтописах це якраз ПП, срiблясту травичку оцю степову, названо Квшан-зiллям, так принаймнi розповiдалося нам у школi. I хоч гiрка вона на смак, через що найголоднiша худоба ПП не Псть, але якi мiцнi пахощi йдуть вiд неП: коли довго дихаКш, аж голова хмелiК. Ростуть у наших степах i козельцi (чи не звiдси й Козельськ), зiлля теж дике, але Пстiвне, в цьому його перевага, нехвороща ж гiркотою не поступаКться перед полином. Та хоч яка гiрка, зате нiколи вона не вiдцвiтаК, в будь-яку негоду не втрачав своКП срiблястостi, i щось у нiй К таке, що схиляв тебе до задуми. I сама ця наша Громова, найвища з могил, неодмiнно чимось торкне тобi душу, цiле лiто вона мовби виглядаК когось, - чи не за те й люблять ПП вiтри? Вiд самоП колиски ми чуКм: "У полi могила з вiтром говорила, повiй, вiтре буйнесенький, щоб я не чорнiла". Це, нам здаКться, саме й спiвалось про Громову!.. МлiК в дрiмотнiй непорушностi степ. Нiщо нiде не зрухнеться, тiльки птах, нам не вiдомий, все ще в небi пливе, в промiннi купаКться... Та ось несподiвано десь iз далечi - гук! дужий, розлогий... Ми схоплюКмось разом на ноги: де? що? А то он у далеких оболонях поПзд гукнув, вилiтаючи низько, з-пiд неба. Вперше побачений, повившись димом, просто наче до нас вiн гукнув, покликав обох уже в iншу дорогу - з дитинства в дорослiсть. Зараз ще нам невздогад, з якоП далечi вiдстаней, з яких моторошних ночей проблисне нам це сонце рiдних степiв, серед яких лютих стуж зiгрiК нас материнським своПм теплом ця наша ласкава, в срiблястiй травичцi Громова, що з вiтром тут цiлi вiки говорила i що вiд неП й ми вiдмiрятимем своП шляхи, як вiд осереддя, вiд заповiтного кореневого знаку наших степiв. - Розкажи нам з Лiдою, як ви рятували Мадонну, - раптом звертаКться до мене Заболотний. - Тобi ж довелося бути в тiм батальйонi, що здiйснював операцiю... Як там це вiдбувалось насправдi? Розказати? Виповiсти? То була наче iнша дiйснiсть. Весна печуваного сонця, i сади зацвiли нам, як уперше в життi, i величезне мiсто, розбомблене з повiтря, лежало в суцiльних руПнах. Бiло-бiло квiтують сади, i потворнiсть руПн, що лежать цiлими горами, - так це там поКдналось. Потiм була та виняткова нiчна операцiя. Тунель у каменоломнях, вузькоколiйка з iржавими вагонетками, стара, закинута штольня, в якiй щось маКм знайти. Ми не знали, що там заховано, нiхто не знав таКмниць тiКП замурованоП штольнi, до якоП ми вступили темноП ночi, озброПвшись заздалегiдь лiхтариками. Похмура тьма, сирiсть, грязюка, плiснява. Мов печернi люди, сторожкi, нашорошенi вiд довкружноП загадковостi, недовiрливо занурюКмось у темряву з своПми лiхтариками, бо ж хто скаже, що маКм вiдкрити в цьому сучасному пеклi пiдземелля, в нутровищi цiКП лисоП гори. Може, чекаК нас тут склад якоПсь нам не вiдомоП, загадковоП зброП, можливо, все тут замiновано i ось-ось гримне вибух вiд найменшого необережного доторку? I так, в крайнiй напрузi нервiв, аж доки у скупому свiтлi чийогось лiхтарика тьмаво зблиснуло золото музейноП лiпленоП рами... Рукавом гiмнастерки сержант Кутя протираК вкрите пилюкою давнК полотно, i перед нами, нiби ми снимо, нiби з iлюзiП, виникла... Нi, люди, таке випадаК раз у життi! Нiколи не забути до невпiзнання змiненi враз серйознi солдатськi обличчя, що Пх мовби торкнулось неземне свiтло... ТiКП ночi - вже в розташуваннi батальйону - стояли мовчазно ми на вартi довкруг полотна, довкруг сяйва, що тихо линуло до нас звiдти, де босонога висока жiнка легкою ходою йде з немовлям по хмарах... Навiки могла зникнути, в пiтьмi штольнi зiтлiти, згнити, завалена камiнням гори, а сталось iнакше, ПП врятовано, i свiтло краси вже струмуК на кожного з нас, входить у твоК духовне Кство, i невiддiльнi стають вiд неП i тi веснянi сади у тихому сонцi, в якихось аж перебiльшених квiтуваннях, i тi циклопiчних масштабiв руПни серед яких ми пробираКмось, обережно несучи на чиКмусь плащ-наметi чудом вiднайдену, чудом врятовану Мадонну. I коли хто з нас у тi днi дивився на небо, на легкi хмарини, що пливуть у високостях, то й там йому малювалось, як вона йде, босонога, по хмарах з iталiйським своПм дитям на руках, видобувшись iз темряви сироП й похмуроП штольнi, йде у вiчних сяйвах просто кожному з нас навстрiч... - Можна уявити, скiльки було тодi у вас хвилювань, - зауважуК Заболотний. Та чи можна й хвилюванням назвати той стан? - Пiсля всього пережитого, - кажу йому, - то були днi великого просвiтлiння. I пашi хлопцi, i хлопцi з iнших полкiв приходили, щоб глянути, годинами могли вистоювати серед розпечених сонцем руПн i не зводили з неП очей... Бо ж тепер менi ясно: ми рятували Мадонну, а вона рятувала нас... XXII Автострада, вигинаючись мiж полiв, вилискуК змигка-ми сонця на металi, на лаках та склi, нескiнченним своПм блискотiнням, летом нестримним вона ще бiльше уподiбнюКться до витворiв самоП природи, нагадуК величезну рiку, що в слiпiм устремлiннi несеться кудись у безвiсть. Летить i летить iз шумом та свистом енергiй! I враз знерухомiло все. Попереду в нас вискнув гальмами "опель", аж чорнi пасмуги потяглися за ним уздовж полотна траси - то гума так при гальмуваннi горить, прикипаючи до асфальту. Хайвей, скiльки око сягне, знерухомiв одразу, - мабуть, так раптово спинилась би величезна, забита ламаною кригою рiка, зустрiвши невiдому запруду. Одна якась мить, - i цього було досить, щоб рух перестав бути рухом, а рiка дороги перетворилась у згромаджений залiзний льодостiй. Хайвей занiмiв, все застигло, завмерло - самий рух умер. Враз стало чути музику в сусiднiй машинi - мелодiйна, така гарна серед несподiваноП, аж неприродноП тишi хайвею. Здивовано поглядаК на нас звiдти дiвчина-пiдлiток, що сидить за кермом, з iншоП машини визирнула лiтня японка в окулярах, питаК: що сталось? Десь за нами зриваКться виття сирен. До нестерпностi рiзке, воно наближаКться, мов шквал, залiзним криком розтинаК повiтря. От уже пролетiв мимо нас пронизливий зойк сирен, промчались вперед червонi полiцейськi машини i Пм навздогiн санiтарний фургон... Видно, як неподалiк попереду щось Пх зупинило, одразу ж з'явились кремезнi постатi полiсменiв, з службовою квапливiстю протискуються кудись мiж кузовiв санiтари в бiлих халатах... В обидва кiнцi дорога захаращена, залiзна рiка спинилася до крайнеба, те, що тiльки-но летiло, двигтiло, мчалось i стугонiло, зараз стоПть нерухомо, розпiкаКться на сонцi, виповнивши повiтря духом гарячоП гуми, лаку, бензину. Траса завмерла, здаКться, надовго, отже, вам, подорожнiм, тепер сиди та диш у цiлковитiй бездiяльностi, ковтай смог серед нерухомостi залiза та чаду, i невiдомо, скiльки це триватиме. Хоч куди б ти спiшив, хоч якi б тебе справи гнали, а вже ось затисли тебе - так, нiби в пастку потрапив, - i кому поскаржишся? До кого ввернешся з вiдповiдною нотою? - По-нашому, братцi, це зветься пробка, - каже Заболотний, виходячи з машини. - А по-тутешньому - "десятимильна автостоянка"... Що ж там все-таки сталось? Нiде найменшого поруху, хайвей не подаК ознак життя. Суцiльна знерухомленiсть, незвична, видно, навiть для старого сетера, що, часто дихаючи, виглядаК з розкiшноП, пурпурового кольору машини. Сетеровi жарко й сумно. Рух увесь зосередився зараз тiльки в рубiнових засвiтлених мигавках-маячках, що до моторошностi рiвно, байдужо крутяться на полiцейських машинах. Рубiновi вогники, верткi деннi свiтлячки над непорушнiстю залiзного розпеченого Дунаю, якiсь вони недоречнi зараз - при сонцi, при могутнiй слiпучостi дня. I все ж якусь сувору значливiсть вони несуть у собi, щось промовляють - нiмий крик свiтла серед занiмiлого урагану! Мигавки-маячки вперто, по-дiловому крутяться й крутяться, з невпинною послiдовнiстю звершують оберти навколо крихiтноП своКП осi, описуючи круг по обрiях цього великого й прекрасного свiту. Знiчев'я дивимось i дивимось на працюючi мигавки, на тi дивнi лiчильники спиненого часу. Щось фатальне К в них, нiкому не пiдвладне, тривожне, позачасове. Серед тишi полуденноП, серед безмовностi знерухомленого металу вiдраховують саму незрушнiсть, неясну тривогу, одноманiтно вiдраховують, може, останнi краплини чийогось життя. Одначе - що ж там? Уподовж полотна дороги на безлiч миль тягнеться висока металева сiтка, напнута на мiцних, теж металевих стовпах. Сiткою вiдгороджено вiд хайвею все iнше життя з силуетами далеких мiст, з соковитою зеленню розлогих пасовиськ, слiпучiстю озеречок, з польовим повiтрям, птахами та зовсiм мiнiатюрною худiбкою, що, зменшена вiдстанню, iдилiчно пасеться в маревах-iмлах... Подекуди на стовпi чи посеред сiтки вас знову зустрiне табличка: "Private property" або просто "Priva