пiт за вiкном i голоси в коридорi, аж боязко стало... Та ось до кiмнати входить, скидаючи рукавицi, голова сiльради Роман СергiКнко, високий вусань у кудлатiй папасi, i заступник його крутоплечий та постiйно мовби знiяковiлий вiд чогось Ян Янович, а за ним... яблунева з морозу, обкинута бiлою шаллю Романова Надька! Настуся зрадiло кинулася до матерi, але та, передавши АндрiКвi Галактiоновичу калину та мед, що Пх сама здогадалася прихопити, тiльки мимохiдь приголубила доньку, торкнула рукою по кiсках i одразу ж до хворого. А вiн пашiв жаром так, що в безпам'ятствi вже чи й розпiзнав ПП. Нi, мабуть, таки розпiзнав, бо ледь-ледь ворухнулися усмiхом перепаленi губи, коли вона, блиснувши градусником, поклала його Миколi Васильовичу пiд пахву, а потiм з заклопотаним виглядом, присiвши бiля нього на табуретцi, заходилася лiчити пульс. Голова сiльради та Ян Янович, про щось стишено перемовившись з АндрiКм Галактiоновичем, незабаром обидва залишили кiмнату, а ми, збудженi, розхвильованi усiм, що вiдбувалось, ще довго тiКП ночi не спали, - де там заснути! Поприщухавши пiд ковдрою, ми й звiдти спозира-ли, як пораКться Надька коло столу, чавить калину, а потiм, пiдвiвши голову хворому, поПть його з кухля та вкриваК лагiдно, бо вiн раз у раз розкриваКться в жару. Дивувало нас, яку вона терплячiсть виявляК до хворого, коли вiн вiдвертаКться, вiдмагаКться вiд лiкiв, а вона й не сердиться i таки ласкою досягаК свого. Бачимо руку Надьчину то на лобi у хворого, то часом ця рука, смагла й туга, лежить на його худiй, аж кiстлявiй, руцi. Ось коли нам хотiлось би, щоб могутню силу мало Надьчине калинове чар-зiлля та щоб вона й справдi виявилась чаклункою, отiКю, що блукала ночами по степу та все шукала когось, щоб знадити й навiк приворожити, як ПП звинувачувала Бубиренчиха. Хай би то було правдою, аби вони тiльки вмiла зараз так поробити, щоб одразу одужав наш Микола Васильович, щоб ми знову побачили його в жартах, в бадьоростi, в юнацькiй його соколиностi. Звичайно, ми догадуКмось, що вони кохаються мiж собою, що якраз кохання if допомогло Надьцi пробитись до свого милого крiзь люту цю завiрюху. Вiдколи Надька переступила порiг, у нас чомусь з'явилася певнiсть, що вчителевi нашому неодмiнно полегшаК i вiн ось-ось скине з себе цю хмару гарячки-маячнi й завдяки доторкам Надьчиних рук одужаК враз, просто в нас на очах! Час вiд часу Надька про щось тихо радиться з АндрiКм Галактiоновичем, потiм i зовсiм вiдпустила його, щоб iшов вiдпочивати, не морив себе, коли вона вже тут К. Тiльки дверi за вчителем зачинились, вона стала спиною до вiкна i так стояла на мiсцi, з виразом страдницьким спрямувавши погляд кудись угору, наче молилась, i нам згадалось, як ще восени Микола Васильович, пiд'Пхавши велосипедом у недiлю до церкви, попросив котрусь iз дiвчат викликати Надьку i як вона тодi, кинувши хори, пiвчу, кинувши всiх святих, одразу ж вискочила до нього радiсно розпаленiла, сяюча! Бубиренчиха потiм i цей вискок ставила Винникiвнi на карб, що святих, мовляв, помiняла на свого вчителя-ухажора... Тодi ще Пй не тужилось, бурхала радiстю наша Винникiвна, щастям свiтилась, а зараз стоПть, схиливши голову, зажурена-зажурена проти вiкна, на тлi його фантастичного, морозом та вiтром розмальованого квiття, i нам здаКться, нiби вона всiКю жагою душi чи заклинанням волаК до якихось сил, щоб вони дали ПП коханому здоров'я. Чому так вкарбувалось? Чому й нинi, вже в сивих наших лiтах, з'являКться нам та картина смутку й скорботи - тужно схилена жiноча голова в рамi заснiженого вiкна? - Правда ж, моя мама вродлива? - тулячись до котроПсь iз дiвчаток, шепотiла пiд ковдрою Настуся. I пiсля мовчання зiтхала, жалiлася зовсiм по-дорослому: - Невже так у самотi й лiта Пй спливуть, i життя промайне безквiтно? Надька тим часом знов кидалась до хворого, коли вiн у маячнi пробував зненацька схопитись, викрикуючи щось про вила, мабуть, то ввижався йому хутiрський глитай Кишка, який напередоднi з вилами-трiйчаками кинувся був на комсомольцiв, коли вони приПхали до нього описувати майно. Нахилившись, Надька так обережно-обережно, нiби немовля, вкладала хворого, чути було, як натужно вiн дихаК, як хрипить йому в грудях, i вiп знову щось говорить у мареннi, слiпо й нервово стискаючи Надьчину руку. Вдосвiта Миколу Васильовича вiдправили до мiста в тяжкому станi, Надька теж поПхала супроводити хворого до лiкарнi, щоб самiй передати його на руки тамтешнiм лiкарям. XVIII За час вiдсутностi Миколи Васильовича хуртовина тер-нiвщанських подiй завихрилася ще шаленiше, бо сiлькор Око написав, що темпи хлiбозаготiвель спадають, в райга-зетi Тернiвщина з лiтака пересiла на черепаху, що ПП там для куточка зведень з лiнолеуму вирiзав як герб ганьби той самий знайомий нам художник, що час вiд часу гостював коли не в Андрiя Галактiоновича, то в Романа-степового i що Мамая-характерника в синiх шароварах намалював на одному з Романових вуликiв. Незабаром Тернiвщину, як зовсiм вiдсталу, занесли ще й на чорну дошку, i чутка пройшла, що тим, хто на чорнiй дошцi, бiльше не завозитимуть нi солi, нi гасу. Очима свiтiть. Причина ж цього - гнилий лiбералiзм та потурання елементам, так запевняв сiлькор Око, тобто Мина Омелькович. Щоб виправити становище, прибули новi уповноваженi, ще рiшучiшi за попереднiх, i хоч Мина Омелькович ходив збадьорений, домiгся свого, але в повiтрi висiла тривога, жiноцтво перешiптувалось про якiсь списки, що Пх нiбито тайкома складають на саботажникiв, на ухильникiв, на Пхнiх полигачiв, уже беруть на олiвець, мовляв, кого iз злiсних будуть виселяти за межi села, кого за межi району, а кого i ще далi, без усяких меж. Неспокiйно було i в школi, учнiв порiдшало, i всi ми розумiли без пояснень, чому це вчора не прийшли школярi з Чумакiвщини, а сьогоднi когось нема з Вигурiвщиви чи вiд ПорубаПв... - ПоПдемо добивати хутори! - каже якогось там дня Мииа Омелькович, вигукуючи зi школи й нас, щоб забрати з собою в бригаду, а коли Андрiй Галактiонович, посилаючись на хурделицю, спробував нас не пустити, Мипа ще й прикрикнув на нього: - Це щоб i тут саботаж? На таке дiло це вiдпускати? А хто ж тельбушитиме тих, що в Пхнього безстрашного вчителя стрiляли? НаказуК Мина Омелькович Антидюрiнгу-Бубиренку запрягати двох найкращих куркульських кобил, нещодавно реквiзованих, i вже сани легкi, мов скрицка, що за ними б i тачанцi не вгнатись, виносять нас у вiдкритий стен, де анi слiду не знати, така страшна вiхола мете. Розджоханi конi летять невiдомо й куди, бо Мина Омелькович, коли ми запитали, чи далеко Пдемо, тiльки туманним жартом вiдбувсь: - "Канесе, канесе, куди тебе понесе?" - знаКте? Це ж про мене, вождя комнезаму, хуторяни таку примовку склали... Тепер ось побачимо, куди Пх самих занесе!.. Коней поганяК, щодуху чеше батурою носатий наш Антидюрiнг, спиною до нього притулився новий уповноважений з району, мерзлякувато наПжачений мовчун, закутий у власну похмурiсть, а поруч iз ним широко розсiвся Мина Омелькович, прикриваючи нас вiд завiрюхи крилом свого кобеняка. - Ну як, юна пiдмого? Дамо саботажникам жару? - це вiн звертаКться до нас трьох, бо ж якраз нам - Кириковi, Гришунi й менi - випало опинитися цього разу в його бригадi. Хурделиця мете, крутить снiгом, все довкруги заволокло сивою каламуттю - не впiзнати нашого степу. I вгорi теж скрiзь каламутиться, вируК, - розгулялось, мабуть, надовго. - А дивiться, хлопцi, он-он полетiло! - киваючи в небо, каже Мина Омелькович. - Де? Що? - стрiпуКться нервово Гришуня. - Та он придивись - мiж вiхолою темненьке лiтаК клубочком... Так i К: рiй вiдлетiв! - Який рiй узимку?- образивсь Гришуня, зрозумiвши, що над ним просто потiшаються. - Може, ворона яка заблудилась.. - А я кажу рiй! - весело наполягаК Мина Омелькович. - Рiдному батьковi не вiриш? Ото, скiльки Пх там роПться, - ви ж бачите, хлопцi? Мiж снiжинками й бджiлки всюди мерехтять... Тут позбирали з гречок своК, та й гайда вiд нас в iншi краП, дарма що там, кажуть, дюдя... Помiтивши, що Гришуня не сприйняв його жартiв i навiть образився, Мина злагiдливо торкаК синочка за плече: - Ну чого ти вже й губи надув? Я пошуткував! А за хвилину вiн уже до Антидюрiнга: - Чи ти там не заснув? - Минi Омельковичу здаКться, що конi несуть нас не досить прудко, - Ану, дай вiжки, я вам покажу темп! Не догадувавсь Мина Омелькович, що його жде. Конюхи нашi, знаючи Минину вдачу, вирiшили пожартувати з нього, давши сьогоднi в запряжку коней якихось зовсiм скажених. Надто ж лихою та норовистою виявилась кобила сiро-буроП мастi, котра, коли ПП запрягали, квола була, наче стара, а тепер враз стала як лошиця: тiльки Мина, пересiвши на мiсце вiзничого, пiдняв батiг, щоб усмажити, як ця хутiрська вивернула шию i так глипнула на сiлькора Око своПм конячим розлюченим оком, наче хотiла сказати: "Ну-ну, зi мною не жартуй!.." А коли Мина оперiщив ПП, вона у вiдповiдь давай кидати задки та чвиркати з-пiд хвоста Минi в обличчя якоюсь жовчю, а вiн i втертись не може, бо в однiй руцi вiжки, а в другiй батiг. Забризканий весь, шмагаК та лаКться: - Звiрюга, сто бiсiв тобi в ребра!.. Шкуру обiб'ю! I що дужче вiн шмагав цю скажену кобилицю, то лютiше вона кидала задки, била, садила копитами в передок та чвиркала так, що очi Минi зовсiм залило, вiн тепер крiзь ту кiнську жовч не мав змоги й правити до пуття - сани летять уже без дороги, наослiп, наче в безвiсть несуть нас у цiй дикiй завiП. Батiг Минин свистить, а кобила садить i садить - передок саней на трiски розлiтаКться пiд ударами ПП величезних залiзних копит. - Сказилась кобила, - регоче Антидюрiнг, вiдхиляючись далеко вбiк. - Њй-же-Кй, це сказ! А Мина, задиханий, уже й лаятись перестав, намертво стиснувши щелепи, тiльки сопе люто, не втираКться й не вiдхиляКться, хоч на нього й далi чвиркало та стрiляло у вiдповiдь на кожен удар-поцьвох його батога, i ми аж тепер збагнули, що це ж нас конi "носять", вони, ставши як дикi, уже вийшли з-пiд МининоП влади, здавалось, ще мить - i сани пiд нами буде розтрощено i нас самих ущент рознесе ця нестримна летюча сила. А Мина тим часом усе б'К, б'К, б'К... - Та годi вам! - нарештi не витримав уповноважений. - Втихомирте i Пх, i себе. Тiльки пiсля цього Мина вiдклав батога, i ми помiтили з жахом, з похолодiнням душi, що сани нашi мчать прямiсiнько... до садиби Романа-степового! - Куди ми? - сполохано шарпнувся до батька Гри-шуня. Той, не озираючись, не вiдповiв, наче мовилось не до нього. Крiзь завiП снiгу, що Пх вiтер жене й жене, ближчаК хата, обставлена з пiвночi околотом, з голубими вiконницями на причiлку, i садок з'являКться, нiби поменшалий, аж незнайомий, - ми до нього пiд'ПжджаКмо десь iз тилу, з боку, протилежного вiд Терпiвщини, звiдси ми жодного разу до Романа й не заходили, коли шугали тут з колядками чи веселою пастушачою ватагою прямували влiтку до колодязя пити. А сьогоднi з'являКмось наче з засiдки, вилiтаКм з боку ПорубаПв, - бо ж слiпма водило-крутило нас по степу, чи, може, й зовсiм ненароком завернула нас сюди ця скажена куркульська кобила?.. Дерева стоять по пояс у снiгу, голi, порiдiлi, усiм вiтрам вiдкритi. I тiльки найменшi молоденькi деревця старанно закутанi околотом, - це вiд морозiв та щоб зайцi не пообгризали кору на них. Заснiжений, незатишний садок, невже це той самий, що влiтку так заваблював нас своПми тайнощами, спокушав, наливався, рясно червонiючи плодами пiд сонцем? Де ж серед цих дерев, зоднаковiлих у своПй голизнi, оте деревце найрiдкiснiше, чарами повите, з якого саме й родили сортовi, налитi червоним свiтлом яблука, що Пх нам дядько Роман дарував, залишаючи край дороги на стовпчиках? Тi, що й тут, на цьому хайвеП, нам свiтяться i, мабуть, свiтитимуться до кiнця днiв... Понад садком, попiд калиною, де снiгу коням по груди, вихоплюКмось несподiвано до колодязя, а тут якраз i вiн, сам господар: спокiйно обрубуК лопатою наледенi-лiсть довкола зрубу, щоб не спiткнувся на слизькому хтось, кому доведеться воду тягти... - Оце ж той i К, що я вам казав, - буркнув до уповноваженого Мина Омелькович i, кинувши вiжки Бубиренко-вi, першим зiскочив iз саней. - Веди, показуй, де хлiб закопав! - рiзко звернувся вiн до Романа-степового. - Шукай... Вiн тут всюди закопаний. Мина Омелькович, аж нiби зрадiвши цiй вiдповiдi, глянув на уповноваженого i, хоч той ухилився вiд його погляду, сказав, певний, що дiстане пiдтримку: - Та оце не елемент? Бджiлки, садочок, святий та тихий... А вiн i садок навмисне розвiв, щоб менше хлiба сiяти для держави! Злiсний як К саботажник! Веди, вiдчиняй комору! - Вона вiдчинена... - I справдi - нiяких замкiв нi на коморi, пi на погрiбнику, наче вже все тут ждало нашого прибуття. - Йди, може, нашкребеш на оладок у куфi на днi... - Припини куркульськi своП роздебендi! - викрикнуПi Мина Омелькович i нi з сього нi з того накинувся на нас, малих: - А ви чого вуха нашорошили? СлухаКте цього полигача!.. Полигач - вiн полигач i К, за ним уже Соловки плачуть... Ану, почати обшук! Бубирепко, що тим часом устиг прив'язати коней до колодязного стовпа i кинув Пм оберемок сiна з саней, виструнчивсь перед Миною, як перед старшим. - А ви чого там мулитесь? - скинув оком Мина Омелькович на нас, що, тулячись одне до одного, стояли, похнюпленi, бiля саней знiченим гуртиком. - Оце така пiдмога? Юнi пiонери називаКться? - витрiщився вiн на нас, розсердившись, що ми й далi не зворухнулись на його окрик. -Юнi ви полигачi, пiдголоски, а не пiдмога!.. Ану, покажи Пм, Гришуня! - I, вихопивши з саней залiзну штрикачку, що була йому незамiнним знаряддям пiд час попереднiх обшукiв, Мина рiшуче простягнув ПП своКму синковi: - Бери, повчи Пх, як треба! Дитячi тоненькi рученята, що дудочку-кларнет ранiше тримали, зараз змушенi були нехiтьма взяти гнучкий сталевий прут, пiдступне нахолоджене залiзо, що до нього язиком на морозi не торкнись, бо так шкiра з язика i прикипить, - здуру якось ми й такий для себе випроб з цим щупом робили: прихопить язика чи нi? Гришуня зараз, нiби навмисне, без рукавиць, голими руками взявся за це пекуче залiзо, взявся й тримав незграбно штрикачку перед собою, мовби не знаючи, що з нею робити, бо, мабуть, i йому, як i нам, тiКП митi здавалось, що Настуся, юна товаришка наша, разом з матiр'ю саме спостерiгають iз котрогось вiкна: ану, що ж це за героП наПхали, що вони тут зараз робитимуть пiсля своПх колядувань? - Не буду я! Не хочу! - раптом плаксиво й гнiвно викрикнув Гришуня i кинув штрикачку в снiг. - Що з тобою? - аж сам собi не повiрив Мина. - Чого не будеш? - Не буду, не буду, хоч убийте! - нервово викрикував Гришуня, i очi його наливалися сердитими слiзьми. - Вони ж середняки!.. Мина був ошелешений. Вiн втратив дар мови. Такий несподiваний опiр зустрiти, й вiд кого - вiд свого пестунчика! Пiдхопивши iз снiгу залiзний прут. Мина замiривсь, як для удару, але Гришуня не вiдсахнувся, тiльки зблiд: - Ну бийте! Бийте! Чого ж ви? Уповноважений заступив собою хлопця: - Облиште дiтей. Хай iдуть в хату погрiються... Обiйдемося без них. Доки Гришуня ковтав сльози бiля саней, а ми, щулячись бiля нього, безслiвне втiшали нашого друга самою своКю близькiстю, Мина вiдвернувся вiд нас, сповнений презирства, i вже давав вказiвки Бубиренковi: - Бери щуп i за мною. З омшаника почнемо. Може, якраз там у нього пiд вуликами й таПться яма... I вони всi трое на чолi з Миною пошугали через подвiр'я в глибину садка, де, напiвприметений снiгом, горбився знайомий нам ще з лiта зимiвник Романових бджiл. Господар, що все ще обцюкував лiд з таким виглядом, наче був тут кимось стороннiм, тепер випростався й аа-сльозеними очима глянув на нас. - Справдi, хлопцi, зайшли б ви в хату, погрiлись, - сказав вiн. В хату? Погрiтись? Та ми вмерли б вiд сорому, переступивши порiг! Зiгнутi, посинiлi, стоПмо бiля саней i так стоятимем, доки й не зледенiКм!.. - Я вас, дiтки, й не винуватю, -спершись на держално лопати, каже дядько Роман до нас тихим, вибачливим голосом, i в його поглядi нема зараз нi гнiву, нi докору, а тiльки зажура й жаль. - Часи, видать, такi пiдiйшли, всюди це, мабуть, повинно пройти... Роман Винник перевiв погляд на садок, на землянку омшаника, де вже сховались тi нашi троК, i ми помiтили, як господар враз посуворiшав i один його вус, донизу опущений, стрiпнувся раптовим посмиком, наче вiд рiзкого болю. Щоб не показати нам своПх переживань, вiн одразу ж нахилився i знову взявсь до роботи. В цi хвилини нам хотiлось би сказати йому щось вiдрадне, втiшливе, але в дитячiй невмiлостi знаходити слова спiвчуття ми й далi ховали бiля саней свою знiченiсть похнюплено, мовчки. А де ж Настуся, наша маленька товаришка степова? Не було сумнiву, що в якусь шпарину позираК на нас, на тих, котрi колись дружно обiцяли боронити ПП... Одного дня ще восени прийшла вона до школи сумна, аж темна. Ми - до неП: "Чого ти?" Помовчала, а тодi: "Сич уночi на хату сiв..." Тепер зрозумiло, чого йому треба було на Романовiй хатi сiдати... Господар перегодом знову запропонував нам пiти перегрiтись, i ми разом глянули на ту безлiч разiв бачену ха-'гУi Де ранiше так радо вiтали нас, зустрiчали гостинцями й,.;жартами пiсля нашого новорiчного посипання... Хто б сказав, що зустрiч наступна буде ось такою... Зараз ця хата нас аж вiдлякувала, вiдчувалося, що зараз вона вся наповнена не теплом, а докором, пам нiби й крiзь намерзлi шибки видно, як звiдти, з усiх ПП вiкон в голубих вiконницях, навстрiч нашим скоцюрбленим постатям тривожнi Надьчинi очi кричать: "Оце ви тут? Щедрувати прийшли? Спасибi ж вам..." Бiльше Мина Омелькович не брав нас у такi поПздки. Тепер ми, як i ранiше, могли бути в школi щодня, хоча усталений ритм шкiльного життя цiКП зими було нещадно порушено. Миколу Васильовича ще не виписали з лiкарнi, на всi класи - вiд першого й до четвертого - зостався Андрiй Галактiонович, вiн об'Кднував нас, i старших i менших, докупи й вiв заняття одразу зi всiма, якимось чином умудряючись кожного бачити своПм приязним оком i нiкого не полишити без уваги. А якогось там дня пiд час великоП перерви ми вибiгаКмо на толоку, де бiля сiльради валка саней розтяглась, уже налаштована в дорогу: на станцiю людей вiдправлятимуть! На майданi людно i якось суворо, на ганку сiльради приПжджi мiлiцiонери про щось перемовляються з нашими активiстами, час вiд часу кидаючи погляди на того чи iншого з хуторян, що по двоК, по троК похмуро топчуться уподовж валки бiля саней у своПх довгих до п'ят кожухах. Все це були тi, що донедавна володiли найкращими землями довкола Тернiвщини i, вiчно ворогуючи з нею, з слобожанами не родичались, тому й нi з ким Пм було тут сьогоднi прощатись. Мовчуни, мугирi, ще хутiрськоП погорди не втративши, нi до кого словом не хотiли обмовитись, i лише коли Пм звелено було сiдати по санях i Мина Омелькович насмiшкувато вигукнув з ганку: "Прощайтеся з УкраПною!" - вони дали волю своПй пиховитiй ненавистi: - Западись ти, голодранське кодло! - Була УкраПна як дiвчина у вiнку - стане як старчиха! Тiльки Роман-степовий нiчого не вигукував. Новi санчата його, змайстрованi серед лiтньоП спеки, поблискували кленовими полозками в самiм кiнцi валки, замикаючи ПП, i коли переднi сани рушили, Романовi ще якийсь час стояли, прикипiвши полозками до снiгу. Не хотiли покидати Тернiвщину! НашоП товаришки, нашоП Настусi, майже не видно було: загорнута в квiтчасте, писане рядно, вона десь там потонула серед вузлiв i, здаКться, й не хотiла дивитись на нас, а коли зрiдка спозирне в наш бiк, нам одразу аж жарко стаК на морозi, бо вiдчуваКться, як звiдти пропалюК нас карим оченям НасПусин незмиренний осуд. А мати ПП, розпашiла на морозi Надька, що з неП й горе не випило ПП смаглявоП вроди, ще стояла бiля саней, нiби очiкуючи когось, висока, ставна, обкинута бiлою кашемiровою шаллю, i все дивилась у бiк школи, наче сподiваючись, що звiдти раптом хтось з'явиться i всю долю ПП одразу переiнакшить. Ждала, можна догадатись кого, - а проте звiдти якщо хто й не зводив iз неП погляду, то це був Антидюрiнг. Нелегко, певне, давалася йому ця розлука. Може, вимайнуло йому в цi хвилини десь iз закамаркiв душi, що все ж таки трудiвниця перед ним, та, що вiд зорi до зорi, вiд роси до роси з батьком у своПм степу працювала, без батракiв, сама за трьох батрачок справлялась, а може, ще й те зараз додалось, сколихнуло душу нашому Антидюрiнгу, що нiколи йому не забудеться, - як блукав вiн лiтнiми ночами в степу довкола Надьчиного садка, як годинами вичiкував, охоплений пристрастю неподiленого кохання, i все сподiвався, що ось-ось Надька вишелесне, вирине до нього з-пiд яблуневого вiття, бiла вiд мiсяця, падаючи йому просто в обiйми, а вона так нi разу й не виринула, не впала... Жiнки слобiдськi також найбiльше на Винникiвну зараз видивлялись, на ПП тугим вузлом випнуту з-пiд шалi на потилицi косу, i жалiбний чийсь голос, здаКться, якраз баби Бубиренчихи, приказував та приплакував, невже ж оту косу й вошi десь об'Пдять, невже ж ПП, молоду, отак i самотнiсть десь посiче? I хоч Надька стояла, тримаючи голову без поникливостi, навiть гордовито, нам, школярам, малювалось цiКП митi, як на головi в Надьки вже з'являКться щось сiре, на ряднину схоже, копичиться якесь покривало, що носять лише покритки або вдовицi. Проте i з-пiд того сiрого незникливо проглядала до нас Надьчина нашмагана вiтром краса, яка, ми були певнi цього, нiде Пй не злиняК i таки ж справдi не злиняла, горить для нас ось i тут, аж на цьому крайсвiтнiм хайвеП... Коли Надьцi нагадали сiдати, вона мовби схаменулась, погляд ПП гостро сягнув од школи кудись понад нашу солов'Пну балку, потiм i нас, тернiвщанських хлопчакiв, торкнувшись мигцем сумовито i мовби вже вiдсторонено. Рушили сани й цi, останнi, замикаючи валку, повiльно вiддаляючись вiд нас iз Винниковою сiм'Кю. Надька, минувши натовп, одразу одвернулась у степ, а Настуся, як онiмiле пташа, аж тепер визирнула вже не зiщулено, i своКП схованки й довгим поглядом проводжала вчителя Андрiя Галактiоновича, що стояв на шкiльнiм ганку, як завжди, без шапки, тiльки своКю лев'ячою гривою прикритий, креснуло дiвча й по нашому школярському гуртику карим своПм оком, i одразу ж пiсля цього Настусин погляд, як i материн, пiрнув кудись у степ, вiдхиливсь, нiби присоромлено, нiби не ми, а вона сама чимось перед нами завинила. Побiгли сани далi й далi в неспокiйний, за-в'южений степ, в невiдомiсть помчались тим самим шляхом, де стiльки разiв на межових стовпчиках нам радiсно червонiли, свiтлом лiта налитi, Романовi яблука. Тепер нi яблук, нi тiКП забави над шляхом, навiть стовпчикiв не видно було, Пх з головою позамiтало снiгом. Услiд за саньми снiг вихрився, завiрюха дужче й дужче зривалась, заiмливши обрiй, i хоч нiчого вже там було не розгледiти, проте нам i тодi крiзь сльозами застеленi очi ще зовсiм виразно бачились, як проводжають Романа рiднi його тополi, самотньо зостаючись осторонь шляху в збурених завiрюхою полях, i як - уздогiн Романовим саням - бджоли роями в збуренiм небi летять, i летять, i пад усiм пашим степом, над гречками снiгiв бринять по-лiтньому, по-золотому!.. - А далi? - запитуК Лiда. А далi пiсля того, як Микола Васильович вийшов з лiкарнi, вiн гостро посварився з Миною Омельковичем за Романа Винника та його сiм'ю, бо в цьому випадку, як наш учитель вважав, допущено було перекручення, навiть свавiлля, i хоч дехто дотримувавсь погляду, що "лiс рубають - трiски летять", але ж людина - це вам не трiска! Взявши коней, учитель гайнув був на станцiю, але нiкого вже там не застав iз тих, кого сподiвався застати. Тiльки й побачив виталини вiд вогнищ на снiгу, замерзлi яблука кiнських кiзякiв побiч залiзничноП колiП та сталевi рейки, що моро-зно дзвенiли кудись у далеч. Нема, не встиг, шукай тепер, а де - нiяка циганка не скаже... А втiм, якби дано було комусь прозирнути крiзь запону часу, в яких би несподiваних поворотах постали подальшi долi декотрих згадуваних тут людей!.. Станеться згодом так, що за одним спiльним дротом фашистського концтабору опиняться двоК незмиренних мiж собою тер-нiвщан - Мина Омелькович i вчитель наш Андрiй Га-лактiонович, заберуть Пх нiби як заложникiв пiсля тiКП ночi, коли в степу за нашою слободою тпуцмани знайдуть парашут невiдомоП дiвчини-радистки, що ПП саму згодом буде зловлено в кучугурах бiля Днiпра. Вночi, коли дiвчина спускалася з парашутом, спiткало ПП нещастя, - вiтром парашут вiднесло далеко вiд призначеного мiсця приземлення, тож юна радистка, ще нiчого не встигнувши, потрапила в руки фашистським посiпакам. Обшарпану iз скрученими за спиною руками, водили ПП по селах, ваi-анавайте: хто така? Була в них пiдозра, що родом тутешня... Хоч як мордували ПП, вона не назвала нi свого iменi нi товаришiв своПх не виказала... Андрiя Галактiоновича п'янi шупмани теж потягли на очну ставку, впiзнавай: твоя учениця? Побили старого так, що став слiпнути, певно, пошкодили зоровий нерв. I нiхто з наших тернiвщан впiзнати парашутистку не захотiв, хоч багато кому в тiй вродливiй, рославiй дiвчинi явно вгадувалась та, що маленькою колись тут до школи бiгала, - впiзнавали ПП по мачинках-родимках на щоках, що нiде не зникли, не злиняли, бо то ж Пх мама своПй донечцi на щастя дала!.. Стратять ПП в Козельську, не домiгшись нi слова вiд неП про те, хто вона, звiдки, з ким та з якою метою викинулась уночi над нашими степами. Страчено дiвчину було жахливим середньовiчним способом, i ще довго потiм ходила по наших краях легенда що один iз гестапiвських катiв, садист з нахилами дослiд' ницькими (вiн нiбито дослiджував максимальнi можливостi людського органiзму), звелiв розiтнути радистцi Прудну клiтку, видерти серце й за хронометром вивiряв, скiльки здатне битися вийняте з грудей людське серце' I коли вже й секундомiр у нього в руцi зупинивсь, i сам вiн здох, а серце дiвоче, нiби самiй природi наперекiр, усе билося й билося... Мина Омелькович та Андрiй Галактiонович в зв'язку з цiКю iсторiКю водночас опинились тодi за дротом в глинищах соколянського каньйону, ось там пiсля жорстоких допитiв Андрiй Галактiонович i став швидко втрачати зiр, але, й слiпнучи, вiн для зiгнаних в таборi людей все залишався вчителем, ночами у тiй гнилiй ямi напам'ять читав Пм цiлi поеми з Шевченкового "Кобзаря". Мина Омелькович був при ньому, мов ад'ютант, невiдлучно, хоч ранiше нiяк не мiг з ним порозумiтись, i вiдкрилися йому ояi на Андрiя Галактiоновича, тiльки коли баланду горя й приниження довелося разом сьорбати з однiКП табiрноП бляшанки. Там i поховав Мина свого табiрного товариша, а самому йому таки вдалося вибратися iз-за дроту живим, тепер вiн сторожуК в нашiй Тернiвщинi на польовому станi механiзаторiв, пильнуК народне добро та пiддаК нещаднiй критицi всiх ближнiх i дальнiх, надто ж тих, хто займаК вищi за нього посади, а коли хто з приПжджих запитуК, хто вiн е, то Мина каже про себе: "Я довгожитель планети". - А Микола Васильович? Для подiй бурхливих, видно, був народжений той наш учитель, юний та натхненний. Згодом, коли хуртовини вляглись, бурi ущухли й життя Тернiвщини знов увiйшло в колiю, Микола Васильович якось нiби заскучав, а наступного року й зовсiм до школи не повернувся. Чому? - так це й зосталось для нас загадкою. Зустрiчали потiм його нашi хлопцi-приписники в лiтнiх вiйськових таборах у лiсах за Ворсклою, куди тернiвщан вiдповiдного вiку щолiта брано було в терчастини на вiйськовий вишкiл, - колишнiй учитель наш ходив там уже в комскладi, носив комiсарськi вiдзнаки в петлицях. Ще промайне iм'я Миколи Васильовича в сорок третьому пiд час форсування Днiпра в районi БородаПвських хуторiв, де чимало наших тернiвщан накладуть головою, а хто зостанеться живий, то засвiдчить, цiною яких страшних втрат добувалися правобережнi плацдарми. Ось тодi в списку вiдзначених Зiрками ГероПв Днiпра й з'явиться Микола Васильович Дух, то ж, безсумнiвно, був наш колишнiй спiвучий учитель. Та все це згодом, згодом, а в ту найхуртовиннiшу зиму нiхто не мiг би сказати, як воно буде. Перед тим, як розiйтись по свiтах, ми, слобiдськi хлопчаки, ще не одне лiто ганятимем пасти худобу до тих мiсць, де був Романiв садок i де нам найсильнiше чулося сухе пахтiння осiннiх трав. Вiд Романового степового осiдку не зосталось майже нiчого, крiм обваленого колодязя, недокорчованих пенькiв та кiлькох диких колючих кущiв, - то все терники, на яких коров'яча шерсть висить клаптями упродовж цiлого лiта. Власне, переiнакшилось тут не одразу, бачили ми спершу хату драну, що свiтила ребрами кроков далеко, i колодязь перед хатою - один на весь степ, уже без цебра, з самим журавлем, неприродно високим у своПй самотностi. А потiм i цього не стало: погнали терни. Паче ж терну в себе Роман i не саджав, а проте пiсля бурi, над усiма прошумiлоП, чомусь саме терен тут розрiсся, найколючiше деревце нашого краю. Терен, мати, коло хати... Навеснi вiн таким бiленьким цвiте, а в днi вересневi, коли осiнь обснуК Романiвщину срiбним павутинням, i повiтря в усi сторони свiту стане безмежно прозорим, i така лагiдна тиша стоятиме над степом, цей нiчийний терен тодi туманно ягiдками синiК в ряснiй росi, i кожна росинка в цi тихi осiннi ранки висiтиме довго, задумливо, -вже й сонце пiдбилось, а вона все не падаК, тримаКться посеред павутиння та колючок, поблискуК звiдти до вас, мов чиясь прощальна забута сльоза. XIX Все тут вiчно женеться i вiчно втiкаК! Вiтер траси, той вiдлiтаючий вiтер, вiн для нас, за-герметизованих, нiби й не iснуК, iнодi здаКться, нiби ми втрачаКм контакт iз власною швидкiстю... I все ж рух К, метал вiбруК, поруч нас i навперегони з нами всюди летять потоки свистючих слiпих енергiй. Вiд довколишнього простору автострада вiдгороджена високою сталевою стiною, що тягнеться на десятки миль та раз у раз мигтить до вас табличками: "Private property" - приватна власнiсть. Тож Пдьте собi i Пдьте, з дороги не звертаючи, а якщо виникне бажання випити гарячоП кави чи треба дозаряди-ти машину пальним, тодi будь ласка: на узбiччi траси, осторонь вiд ПП вiдпрацьованих газiв, вас уже чекають станцiя обслуговування машин i придорожня кав'ярня. Сидимо утрьох за столиком, знiчев'я оглядаКмо незнайомих людей, бiлих, чорних, старих, молодих, традицiйних, модерних, усiх, котрi, як i ми, на хвильку вихопились з бистрини автостради, щоб хоч недовго побути в iншому часовому плинi, за межею швидкостей. Багато сумних облич. На це мимоволi звернеш увагу. Чому сумнi? Мовчки п'ють каву, неквапом з'Пдають стейки, дехто ж вiддаК перевагу млинцям, що Пх можна полити кленовим чи якимось iншим сиропом, - цi солодкi приправи рiзних гатункiв стоять у пляшечках на кожному столику. Люди типово сучасних трас: притомленi дорогою, неговiркi або, як тепер кажуть, малокомунiкабельнi. Навпроти нас бiля вiкна сидять юнак i дiвчина, примiтнi, вродливi обок, але якась хмара туги обох Пх огортаК. Обличчя зовсiм юнi й чистi, вiзантiйських овалiв, очi дивовижно синi в обох i нiби придимленi. Чому? Ця синiсть очей КднаК Пх, мов брата й сестру. Кава Пхня холоне в чашечках, а вони жадiбно палять - навперемiнки - одну й ту ж сигарету, раз по раз пiсля затяжки мовчки передаючи ПП одне одному, палять так, нiби рятуються вiд якогось болю чи принаймнi з бажання забутись. Беззахиснiсть, простодушнiсть - це в них обох на поверхнi. Та ще безмiрна вiддаленiсть вiд нас. Вiддаленiсть збайдужiнням, цiлковитим непомiчаиням усiх, хто тут поруч з ними в. Справдi, що для них оцi випадковi супутники з номерноП бетонноП дороги, а тим паче ми, люди здалека? Для них просто не iснують i нiколи не iснуватимуть всi отi пасльони, глинища, ярмарки та колядування, нiколи не торкнуть ПхньоП уяви веселi нашi дощi над степом, i зими в блакитних снiгах, i солов'Пнi концерти в тернiвщанських левадах. Не долинуть звiдти до них нi розливи пiсень у мiсячнi вечори, нi жагучi шепоти чиПхось кохань у липневi духмянi ночi... Для них ближчi вiдстанню свiти невiдомих галактик, нiж оте наше все!.. В обох золотаве волосся хвилями аж до плiч, куртка на ньому оранжева, на нiй зовсiм червона, у знаках, у вензелях якихось... Джинси потертi на одному й другому, взуття побите, наче пiшки пройшли тисячу верст. Вiдколи сiли до столика, ще, здаКться, жодним словом не перемовились, вiддаленi одне вiд одного, може, теж на якiсь страшнi вiдстанi. Та щось таки ж Кднав Пх, чомусь вони подорожують саме ось так, удвох, щось таки Пх спонукало, щоб вибрали вiн ПП, а вона його з-помiж усього людства? Подорожують разом, мчать кудись нерозлучно, i навiть тут час вiд часу - теж без жодного слова, помiж затяжкою сигарети - нахиляКться вiн до неП або вона до нього i Кднаються в якомусь млявому, сомнамбулiчному поцiлунку. - Мабуть, студенти, - каже Лiда. - Вона он, бачите, скинула кеди й боса сидить. Справдi, К в них щось студентське, тримаються зовсiм вiльно. Куди вони Пдуть? Теж мчать до Мадонни? Чи просто пустились у бiлий свiт, щоб забутись, захмелiти у швидкостях, втекти вiд буднiв, вiд якихось незлагод житейських? Не скажеш, що за чимось вони женуться чи вiд когось втiкають. Чи, може, це втеча вiд самих себе? - Така славна пара, - спозиркуК на них Заболотний. - Жаль, якщо знищать себе наркотиками. Справдi, крiм ПхньоП сигарети та кави, для них зараз тут не iснуК нiхто i нiщо, цiлком байдуже Пм, були тут чи не були ми, найближчi Пхнi сусiди по цiн випадковiй кав'ярнi. Та й решта всi, що в цiй "корчмi" придорожнiй тонiзують себе гарячою кавою та холодними соками, - вони теж заглибленi кожен у своП думи та клопоти, до юних молодят нiкому дiла нема. Не виявляють присутнi нiякоП цiкавостi до нашоП мандрiвноП трiйцi також. Це, ясна рiч, цiлковито нас влаштовуК, зайнятих якраз млинцями з кленовим медом, та й чому, власне, мали б ми сподiватись тут на чиюсь увагу, крiм службовоП уваги кельнерок. Кожен тут сам по собi, всi ми тiльки подорожнi, тiльки волею випадку зведеш в цiй стандартнiй придорожнiй "корчмi". Так одне мимо одного й пролетимо на своПх скажених швидкостях, весь час вiддаленi мiж собою, пролетимо, не пробуючи навiть зменшити цю обопiльну вiддаленiсть, не задумуючись над тим, що як-не-як, а всi ж ви таки випурхнули з однiКП, з АдамовоП колиски... Щось повинно ж би рiднити вас бодай перед лицем безмежжя, перед холоднечею тих далеких галактик, в чиП таКмницi вам, здаКться, скоро буде проникнути легше, нiж у галактику чиКПсь душi, повитоП в смутки за сусiднiм столиком... В кав'ярнi охайно, зручно, обслуговують вас без метуш-кi, але швидко, без запобiгливостi, але уважно. Пiсля гонитви й напруги траси тут можна вiдпустити нерви, ти опинився, хай хоч ненадовго, в атмосферi спокою, де нiяких стресiв, де пануК iнший, уповiльнений ритм життя. Сюди ледь долинаК гуркiт трайлерiв, що пролiтають десь там, по трасi. Юнi кельнерки вбранi в унiформу, що, видно, Пм приКмна, - червонi шапочки, бiлi блузки та чорненькi мiнi-спiднички, - дiвчатка так легко снують помiж столиками, кидають привiтнi погляди на Заболотного, вони його, певне, помилково вважають за когось iншого, може, за популярного кiноактора, що граК у вестернах. Ставний, у шляхетнiй сивинi, з тонкими рисами iнтелiгентного обличчя, вiн, безперечно, когось дiвчаткам нагадуК, бо тiльки випаде вiльна хвилька, вони, збiгшись гуртиком, уже пострiлюють оченятами в бiк нашого столика, розглядають Заболотного зацiкавлено, i не встигне виникнути в маленькiм нашiм товариствi якесь бажання, як юнi мiс уже тут, весело щебечуть бiля Заболотного: о'кей, сер, сенк'ю, сер, чого сер та його друзi ще волiли б? Милi, елегантнi створiння в червоних шапочках та бездоганно напрасованих мiнi-спiдничках, вони охоче затримуються бiля нашого столика, Заболотний, всмiхаючись, привiтно жартуК з приводу Пхнiх червоних шапочок та сiрого вовка з хайвею, i кельнеркам це явно подобаКться, одна з них, осмiлiвши, запитуК, чи справдi вiн фiльмовий, той, що з вестернiв, чи вона програла подружцi парi. Хмарiгна смутку набiгав на обличчя мого друга. - .Не з вестернiв я, дiвчатка, - каже вiн у сумовитiм роздумi. - Друг мщ та я, ми з ним, вважайте, з тих фiльмiв, яких вам нiколи й нiде не побачити... - О, це ж цiкаво! - На Пхнiх обличчях подив. - Ви англосакс? - нахилившись через плече подружки, простодушно допитуКться одна з кельнерок, високоросла дiва. - Нi, не вгадали. - То ж хто ви? - дiвчатка ще бiльш заiнтригованi. - Звiдки ви? З якоП краПни? - З КраПни Веселих Дощiв... - каже Заболотний серйозно, старанно вимовляючи по-англiйськи кожне слово. - З Солов'ПноП Республiки... З регiону Пасльонiв та Глинищ... Менi це навiть важко перекласти. Тон його мови зовсiм серйозний. Дiвчатка зачудовано й непорозумiло переглядаються. - Це десь далеко? - Далi, нiж Гавайськi острови. - О? - Далi, нiж Полiнезiя... - О? - Це в зовсiм iншому часовому поясi. Стрiлки ваших годинничкiв туди нiяк не перевести... Час там, дiвчата, не летить, а лине, пливе... Червонобокi яблука там родять просто на стовпчиках... - Нiхто б не сказав, що Заболотний дiвчаток розiгруК, бо все це мовиться з почуттям, з ледь усмiхненим смутком. - Люди там ходять у бджоляних кольчугах i вмiють ночами лiтати, а трави сповненi райських пахощiв... Звiдти, принаймнi для нас ось iз ним, усi шляхи, усi драй ви свiй початок беруть, а куди проляжуть - жодна циганка не скаже... Одначе - пора! Заболотний першим рiшуче пiдводиться, сенк'ю вам, дiвчатка, ми справдi вам вдячнi, а тепер iдемо, щоб знову продовжити шалений свiй гiн. Б'юПк наш стоПть уже наладнований для подальшоП Пзди: пального залито в бак належну кiлькiсть галонiв, гума перевiрена, - хлопцi з бензоколонки знають своК дiло. Тямковитi, зичливi, зроблять усе до пуття i без нагадувань, ще й усмiхнуться вам па дорогу: - О'кей! ПриПжджайте ще! Заболотний за звичкою й тут не проминув нагоди перекинутися кiлькома фразами з одним iз юнакiв, котрий витираючи скло в нашiй машинi, похвалився, що дiд його' походженням теж iз Юкрейн, колись давно у пошуках кращоП долi помандрував за океан, працював з братами на тутешнiх шахтах, а батько будував якраз оцю швидкiсну трасу, де синовi дiсталося мiсце бiля бензоколонки. "Отже, й вам ця дорога, вважайте, не зовсiм чужа" - жартуК наш спiврозмовник, котрий надалi запам'ятаКться нам як "хлопець iз Юкрейн". Коли ж Заболотний поцiкавився, що саме цьому придорожньому хлопцевi вiдомо про його далеку Юкрейн, юнак схмурив лоба туго-думно, а потiм, враз прояснiвши, вiдповiв чутим ще, либонь, у дитинствi, нiбито люди там дуже спiвучi i що, крiм хлiборобства, вони здавна кохаються в бджолах. - Це вже знання неабиякi, - посмiхнувшись. Заболотний по-дружньому поплескуК нового знайомого по плечу. - До речi, можеш своПм друзям - вони, здаКться, iталiйцi? - сказати, що й перший у свiтi рамковий вулик був винайдений на УкраПнi. Модель виявилась така вдала, що бджоли й iнших порiд одразу прийняли ПП, завдяки чому рамковi вулики поширились по всiй планетi... А це ж чогось варто? - О, йКс... Оскiльки б'юПк наш повнiстю впорано, то, щоб звiльнити мiсце для iншоП машини, нашого трудягу вiдiгнано вбiк, отже, стоПть вiн тепер, нiкому не заважаючи, осторонь на морiжку, що весь у плямах мазуту, стоптаний та перечавлений шинами, - прим'ята травиця аж рудизною взялась, наче припалилась вiд того лиснючого мазуту. Можна б уже рушати, але Лiда просить зачекати хвилинку, вона нiяк не надивиться на вовтузню двох веселих собачок, що Пх якась родина саме випустила з машини провiтритись. - А глянь-но сюди! - кличе мене Заболотний, нахилившись над чимось схвильовано. - ВпiзнаКш? Аж не вiриться... - Споришець! - Хто мiг сподiватися, що зустрiнемось, та аж де... - Лiдо! - кличе Заболотний i нашу супутницю. - Дивись: оце ж i К вiн, спориш, трава iз трав... Вiн т