Настусю. Як пiдеш до школи, вони тебе ще й боронитимуть. Будете ж, хлопцi, боронити ПП? - Будемо, будемо, - вiдповiдаКмо хором, твердо переконанi в правдивостi своКП обiцянки. - Тепер у вас, кажуть, буде новий учитель? - зацiкавлюКться Надька. Так, буде, з Кам'янського приПхав, охоче розповiдаКмо Пй, зараз школу щiткою вибiлюК, а з осенi вiзьметься за нас. Худий такий, чорнявий та меткий... При школi, в сусiдствi з АндрiКм Галактiоновичем, оселивсь. Книжок iз собою привiз цiлi вузли, та ще на чому - на велосипедi! Вперше таке нiкельоване рогате диво бачить Тернiвщина. Хто добре вчитиметься, того новий учитель обiцяК на велосипедi покатати... - Яспо тобi, Настусю? - весело звертаКться Надька до своКП донечки. - ЦiКП осенi й тебе запишу до школи, щоправда, годочкiв тобi ще не набiгло. - А ви набавте, - радить котрийсь знавець iз нашоП пастушачоП ватаги, може, навiть окозамилювач майбутнiй. - Нi, обманювати не будемо, - вiдказуК Винпикiвпа, може, й так приймуть. Та ще як гарненько попросимо, правда ж, Настуню? Ти згодна? Пiдемо записуватись? Дiвча помiтно свiтлiшаК на виду, стримано киваК матерi: згодне воно. Але ж таке мале що, пуп'янок, а не людина. Одначе дiдусь ПП, Роман, мабуть, бачить дiвчатко це вже великим, бо коли вiн виходить iз садка на наш гомiн, ще здаля на ходу знiмаючи з голови пасiчницький каптур iз сiткою, то найперше кидаК лагiдний погляд на свою улюбленичку. - Буде тому щастя, в кого жiнка Настя, - каже господар, i нам, хлопчакам, подобаКться цей його жарт. Та раптом дiвча нахмурюКться, як звiреня: щось нагледiло... Ага, Мина Омелькович iде, кудись па Вигурiвщину ЧимчикуК чи, може, й далi, на Козельськ. I, мабуть, теж спрагу вiдчув, бо завертаК просто сюди, до Ромапового колодязя. Латаний-перелатаний, наближаКться з торбою, наче старцюга з ярмарку, можливо, що, йдучи до району, Мина навмисне вирядився в таке дрантя, бо ж бiднiсть свою вiн охоче виставляК напоказ, вважаК ПП нiби паспортом, вищiстю, перевагою, ледве чи не заслугою! "Дурень, хто злиднiв соромиться, - час вiд часу просвiщаК Мина громаду. - То колись було, а пiд сучасний мент злиднi твоП - це сила!.." Сiро-бурий картуз ще, певне, царських часiв, сидить на головi в Мини кандибобиром, шия, нiби в циркового борця, круто втягнута в плечi, - всi знають: Мина хоч ростом i не вдався, а силу в руках мас таку, що й бугая звалить. - Ну, як тут бджолиний отаман? Все багатiК? - каже Мина замiсть здоровкання i, пiдступивши до колодязя, кинувши торбу, довго п'К з цебра. Потiм, розмашисте втершись рукавом, обведе садок пильним прицiнливим поглядом i - до господаря: - Яблук даКш нарвати? - Ще зеленi. - А меду? - Ще молодий. - Бачите, який скупиндя! Серед зими льоду не випросиш! - апелюК Мина до нас, босоногих, а тодi знову давай доскiпуватись до Винника: - Признайся, вони й з моКП дерези тобi взяток носять? - З дерези найбiльше, - без усмiшки вiдказуК господар. - А то нi? - хмуриться Мина. - 3 кожного соняха, з усiх бур'янiв тягнуть до тебе. Недавно були три вулики, а це вже он бiльше дюжини... Ще й Мамая того посадив. - Намальований па одному з вуликiв козак-бандурист чомусь особливо лютив Мину Омельковича. - Хитра мармиза, вгадай, що вiп думаК, той колдун... Це все вiй бджiл твоПх намовляК, щоб бiльше носили? Бо дуже вони в тебе роботящi. - Ледачих серед бджiл нема. - А ще, кажеш, без найманоП працi обходишся? I це ти не iкс-плуататор? Не визискувач? Хто батракiв заводить, а па тебе, святенького, бджоли батрачать - хiба тут велика рiзниця? - Як на мене - велика. - Та ще ж i податку з пасiки нiякого? Хитро задумано, одначе й ми не слiпi. Я ось розповiм у районi, як у нас умiють тут маскуватись, як деякi людцi, бджолинi отамани, натягують на себе Мамаеву машкару. Перед усiм зльотом войовничих безвiрникiв викрию - хай знають про наших святих та тихих... Мина Омелькович вiдомий у нас як "сiлькор Око", найохочiше вiн дописуК до газети, що так i зветься "Войовничий безвiрник", хоча в Тернiвщину ця газета потрапляК лиш вряди-годи, коли Мина Омелькович сам ПП принесе, щоб потiм пiд крамницею крутити з неП товстеннi своП цигарки, заодно пригощаючи кожного, в кого нема для курива фабричного тоненького паперу "Прогрес", який продаКться лише з кременчуцькою махоркою разом. Погрози та нахвалки Мини Омельковича про те, як вiн викриватиме в районi бджолиного отамана, "iкс-плуата-тора", спершу викликають у Надьки насмiшкувату мiну, однак по якiйсь хвилi лице Пй захмарюКться тривожною задумою. - Чого ви такий злий на всiх, Мино Омельковичу? - раптом звертаКться вона до нього, пригортаючи дитя до пелени. - Разом з нашим татом колись по заробiтках ходили, а тепер... Ну що ви з ним не подiлили? Небо оте? - З такими, як батько твiй, менi й на небi буде тiсно! - вiдповiдаК Мина погрозливо. - Даватиму й на тiм свiтi Пм духопелу! Сторчака летiтимуть iз небес на грiшну землю! Пойняла? Ти, Надько, вчена, скажеш: середняк твiй батько. Це сьогоднi, в даний мент, середняк, а завтра вiп хто? Сьогоднi на нього бджоли роблять, а завтра вiп i джмелiв приручить та пожене, щоб носили йому з усього свiту багатства. I все задарма! ЗнаК, кого приручити!.. - Приручай i ти, - стримано зауважуК господар. - Хiба нема де вулика поставити? Землi ж нам революцiя порiвну дала, а що ти з нею зробив? Кукiль розвiв!? - Хай i кукiль, твоК яке дiло? Може, я навмисне збагачуватись не хочу? Ось моК все! - Мина пiдхоплюК торбу. - В багачi не пнусь! А ти домудруКшся тут. Доберемось i до таких! Потрусимо! - Не лякай, Мино. Перед законом ми рiвнi. - Нiчого собi рiвня... В мене в карманi блоха на арканi, а ти? В медах купаКшся! Розживсь на чужих гречках! Скоро хату, мабуть, залiзом укриКш? - Вкривай i ти. - Свою чи вкрию, а твою розкрию! I нiякi грамоти тебе не врятують!.. Це Мина маК на увазi ту грамоту, що ПП за пiдписом самого Петровського Винник Роман одержав позаторiк на окружнiй виставцi за своП досягнення в садiвництвi та бджолярствi. Мовчить господар. Iншим разом назвав би Мину "свистуном": тобi, мовляв, що не дай, усе просвистиш, - а зараз мовчить, поринув у задуму. I ми стоПмо знiченi, почуваКмось нi в сих нi в тих. - Буде тут, буде дiловi - покрикуК Мина, поглядаючи пiдбадьорливо на нас, хлопчакiв. - Якi не К, а дiждемось свого менту! Новий учитель ось до вас, хлопцi, прибув, па мiсце того тюхтiя. Але... Може, хоч цей навчить, як нам з опортунiстами боротись!.. I сiлькор Око ще своК слово скаже. Це тут з нього посмiховисько роблять, а там, у районi, голос його силу маК. Ще вiзьмемо за душу всiх, хто на дурняк наживаКться. Горлянку не одному передавимо! Не радi будуть нi садкам, нi ставкам, нi своПй "святiй худiбцi"... - Заздрiсть тебе, Мино, заслiплюК, - каже господар сумовито. - Хто з нас та чим заслiплений - завтрашнiй день покаже, - вiдповiдаК Мина впевнено. - Завтра може виявитись, що сiлькор Око якраз бачить далi за всiх вас уперед!.. Таке бачить, що МамаКвi твоКму й не снилося!.. Доки Мина розбалакуК, дiвча Надьчине злякано до матерi тулиться, ховаКться за спiдницю, бо, видно, цей дядько з таким крикливим голосом неабияк ПП пастрагпуК, степову й без того дикувату дитину. Коли Мина розiйдеться ось так, що аж бiлками сердито поблискуК, тодi й нам, хлопчакам, його трохи боязко, тодi вiриться навiть, що Мина свого часу був здатен когось там у повiтi гирею вбити. Подейкували в Тернiвщинi, що в розпал громадянськоП, коли буржуПв-крамарiв у Козельську трусили, заскочив нiбито Мина ще з кiлькома до котрогось тамтешнього крамаря вночi, пiдняв переляканого з постелi: "Золото на стiл! Махновцям на лопатi з вiкна подавав, а вiд нас ховаКш?" Оскiльки ж той дiлитися статками не захотiв чи, можливо, ранiше з нього все золото витрусили, - Мина, вигнавши сiм'ю в другу хату, посадив упер-тюха навпроти себе в кутку й цiлу нiч кидав гирями в нього, хоч золото на столi так i не з'явилось... Сам Мина щораз уникаК мови про тi чортзна-колишнi гирi, навiть сердиться, якщо хто пробуК розпитувати, а дружина його, яскравоП вроди молодиця, запевняК, що вибрехано це на Мину, не було такого, не мiг вiн людину, хоч i крамаря, самосудом карати. Може, й так воно, а ось як розлютиться, знесамовитiК Мина Омелькович, накiбчиться на когось, аж посiрiвши вiд лютi, то можна i в тi його скаженi гирi повiрити... Вже зiбравшись iти, Мина подобрiлим голосом знову звертаКться до господаря: - Ну ти не той... Покричали i досить. А щодо меду... Кажуть, вiд меду здоров'я людини стаК ведмежим? Так не поскупись - винеси Минi па дорогу окомелок щiльника, знаю ж, качав... Бджоли тобi завтра ще принесуть! I чуК у вiдповiдь: - Хай принесуть i тобi. - Не даси? - Бджолу проси, хай вона тобi дасть. А бджола одразу й почула! Та не одна, а хмара Пх з'являКться бiля колодязя, мовби за якимось таКмним бджоляревим знаком. Можливо, принесений Миною ма-хорчаний дух мав тут значення чи роздратували бджiл Минин крик та оздоба, бо злiсть людська бджолам теж нiбито передаКться, - так воно чи нi, а тiльки Романове вiйсько, мовби по тривозi пiдняте, з жалами напоготовi, вже густо закружляло поблизу, загуло сердито, та якраз над Миною Омельковичем! - Ти ба! Де Пх в чортячого батька стiльки набралось? Сiлькор Око давай вiдмахуватись обома руками, та це бджiл не вiдлякувало, навпаки, пiддало Пм завзяття, вони й пiдмогу пiдкликали, ще сердитiше цiлим роКм над Миною загули, i котрась, таки влучивши мент, шпигонула Мину в зашийок, а ще якась загнала жало пiд самим оком, аж бiдолаха скрикнув i, затуляючись рукавом, кинувся навтьоки. Вiдбiг вiд колодязя й зупинивсь, лаючись: - А виздихали б вони тобi всi! Не бджоли, а чорти якiсь! Та втихомир ти Пх! Ми, дiтлашня, просто падали вiд реготу, i Надька смiялась своПм клекотливим красивим смiхом, а дядько Роман теж звеселiвши, провiв, як чаклун, у бiк пасiки рукою: - Ану, бджоли, додому! Киш! Киш! I вони одразу й... вiдлетiли! Втихомирились зовсiм. Потягли до вуликiв свiй приспокоКний гул. - Як тепер я на зльотi з'явлюсь? - обмацував Мина Омелькович вжалене мiсце пiд оком. - Сiлькор. Око та з таким оком... Тьху ти, нечиста сила! Надька порадила побризкати в обличчя водою, - тодi око не так запухне. Скориставшись порадою, Мина Омелькович довго бриз-кався бiля цебра, зизом поглядаючи то на нас, то в садок на пасiку. - Наплодив ти Пх тут цiлi табуни, - бубонiв вiн. - Ще й вусатого на сторожi посадив... Побачимо, як вiн тобi насторожуК... Весь час, доки Мина Омелькович сварився тут з бджолами та Пхнiм "отаманом", Настуся, притулившись до матерi й надувши смаглявi тугi, мов яблучка, щiчки, поглипувала на цього крикливого дядька спiдлоба, i якась аж доросла ненависть проблискувала в дитячих виразистих, наче намальованих очах. Коли дiвча насурмлюКться, то очата, так само як i в матерi золотаво-карi, одразу темнiють, подiбно до того, як темнiК степ, колп на нього вiд хмари тiнь набiжить. Та ось Мина, налементувавшись i ще раз ковтнувши з цебра, знову накрендив свого картуза й рушив нарештi з подвiр'я - при цьому не мiг вiн, звичайно, помiтити, яким гострим незмиренним поглядом Надьчине дитя проводжаК його осадкувату постать з орлами свiжих, вчора, мабуть, нашитих на штанях, латок. Пiшов, i всiм пiби аж вiдлягло вiд душi. Довго що нам буде видно, як Мина Омелькович, вiддаляючись, змигуК тими своПми привареними на сiдницях орлами, що Пх вiн нiколи не соромиться, приносить двоглавих своПх до Терпiвщини, навiть хизуючись, а тепер ще i в Козсльськ понесе. - Чого той дядько лаявся? - аж тепер одверто стривожу сться дитина. - Чого вiн кричав? - То вiн жартував, - приспокоюК молода мати Настусю, - ти не лякайся. - Нi, вiн лаявся, жартують не так, - твердить своКП дiвча. Дядько Винник сумовито поглядаК у бiк дороги, а коли Мина вже зник за пагорбом, зауважуК з гiркотою: - Драний то чоловiк, дитино. Непуть. Як бовкне що - то нi пришив, нi прилатаК... Хiба неправду я кажу, хлопцi? Що тут заперечиш... Не вперше нам чути такi вiдгуки про Мину Омельковича. НевисокоП думки Тернiвщина про його, по-теперiшньому б сказати, дiловi якостi. Найбiльший гандж, що до роботи маК велику нехiть, а в нас ледарi нiколи не були в пошанi. Хата його прилiпилась на згiрку, на самому розi двох вуличок, дерезою обросла вiд дороги, i жодноП вишеньки бiля неП, все нiяк не збереться Мина посадити, хоча щороку намiряКться: - Ось восени i я грушу дулю посаджу для свого синочка... Не одна осiнь минула, а грушi так i нема. Вiрний лишаКться своПй звичцi Мина: сяде зрання на призьбi й до обiду сидить снопом. Курить, та покашлюК, та споглядаК свiт, мов король який-небудь, надiйно почуваючись за своПм колючим муром iз дерези. Нам, хлопчакам, Мина пiд настрiй пояснюК, що маК право тепер i передихнути, бо замолоду дуже тяжко робив, всi жили ви-тягло з нього прокляте панство. Роман цей лише скiлькись там часу побув на воловнi, а тодi до садiвникiв прилiпився, Мину ж як загнали на конюшню, то вже й не вилазив звiдти - бiля коней, у гнояцi день i нiч... - Конячим духом так просмордишся, що увечерi дiвчата вiд тебе сахаються, - довiрливо жалiвся, бувало, нам Мина Омелькович. - А годували як? НiякоП тобi перемiни, галушки та галушки, а роботу питають, за найменший недогляд уже по зубах Мину, канчуком по плечах... Досi без обурення Мина не може згадати, як панчуки-офiцери до кровi побили його нагаями, коли жеребну кобилу недогледiв i вона лоша скинула... Одне слово, поневiрявся чоловiк, i це в нас викликаК до Мини щире спiвчуття. ЗнаКмо про нього й те, у що вiн нас не посвячуК, але про що вiдомо всiй Тернiвщинi: нiбито в тiй же папськiй економiП женили Мину не зовсiм з його власноП волi, бариня-вiдьма нiбито нав'язала йому в жони одну iз покоПвок, щоб приховати чиПсь там грiхи, отже, К великий сумнiв, чи синок Гришуня, який зараз у Мини росте, i справдi доводиться йому синком... "Чий бик не скакав, а телята нашi", - так на цi речi дивиться Мина. Рiдний там чи не рiдний, а вiн так упадаК бiля свого одинака, що не кожен рiдний батько мiг би увагою з ним зрiвнятися. А що Гришуня хоровитий удався, то це тiльки побiльшуК Минину турботливiсть про нього, сам за руку водить хлопця по знахарках та шептухах... ЗнаКмо про Мину також i те, що вiн свого часу мало не розстрiляний був за того крамаря в Ковельську, на останню розправу його вже вели гайдамаки в шелюги, тiльки темна нiч та отi шелюги нашого Мину i врятували. Це, звичайно, ми ставимо Минi Омельковичу в неабиякi заслуги. - Глум, стусани, мордобiй - всього було, - при нагодi довiряКться дiтворi наш комнезамiвець. - Вродився людиною, а жити випало бидлом... Не раз своКю кров'ю вмивався. Не раз ночами звiриною вив вiд образи. А тодi ще дивуються, чого воно так: був Мина як Мина - i раптом зцапiв чоловiк!.. Зцапiти, зсатанiти йому недовго, ранiше поневiрявсь, натерпiвся образ, а тепер ось iншим вгризаКться в печiнки. Покричав тут, подався на Козельськ. Вже десь у степовiм вибалку заховався Минин картуз, а Настуся ще й досi не подолала в собi перестраху. - А як до школи пiду, вiн на мене й там кричатиме? - Таж ось вони тобi оборона, такi хлопцi хiба не заступляться, - сумовито всмiхаКться Надька, вказуючи на нас. - Заступитесь, правда ж? Правда. Будем захищати ПП, не смикатимем у школi за оцi ПП коси, що вони в неП вже, як у дорослоП дiвчини, заплетенi двома блискучими темними перевесельцями i теж пахнуть, як i в матерi, зiллям. Заступатимемось перед будь-яким, бо воно ж мале та ще й напiвсирота, або, як Бубиренчиха каже, "байстрюча", хоча ми цього слова уникаКм, вловлюючи в ньому образу. Так, так, кривдити Настуню нiкому не дозволимо, недарма отут слово даКм... Отже, в школi матимем вiднинi ще один обов'язок, усвiдомлення його робить нас нiби старшими. Крiм Андрiя Галактiоновича, вчителя ще земського, давнього, що вчителюК в Тернiвщинi нiби справiку, буде тепер у пас повий молодий учитель, що прибув змiнити свого попередника на прiзвисько Але, котрого сiлькор Око пiддавав критицi за незвичнi для Тернiвщини слововживання. Дивна рiч, у нашiй слободi нiколи не вживалось таке собi слiвце "але", нашi люди якимось чином обходились без нього, i ось з'являКться у школi вайлуватий i завжди нiби трохи сонний учитель у вишитiй сорочцi, тiльки вишитiй не нашими узорами, i раз у раз чуК вiд нього Тернiвщипа оте чуднувате "але" та "але". Тож i прилипло воно до нього прiзвиськом хоча й незлобивим, однак чiпким, i коли матерi взимку посилають котрогось iз малих до вчителя з кутею, то без усякого насмiхання кажуть: понеси кутi своКму Але, чи як там його величати. Побув зиму та й подiвся невiдомо де, нiби розтанув разом iз смiшним своПм прiзвиськом, а замiсть нього буде Микола Васильович Дух, присланий на пiдмогу нашому славному АндрiКвi Галактiоновичу, що його шануК вся Тернiвщина, здавна вважаючи своПм. Колись, ще юнаком, приПхав Андрiй Галактiоно-вич працювати до нашоП земськоП маленькоП школи i вiдтодi вiн осiв тут назавжди. Звiдси й на германську вiйну було йото забрано, де йому випало пережити газову атаку, i газ такий виявився, що вчитель наш i досi постiйно покахикуК стиха i маК жовтавий, хоча й дуже чистий, колiр обличчя. I сам вiн якийсь чистоокий, гарний собою, носить довгу толстовку, грива чорного, перетканого сивими ниточками чуба спадаК аж на плечi, - так ходить i в дощ, i в снiг, голова вiдкрита, в шапцi Тернiвщина його нiколи не бачила. МешкаК Андрiй Галактiонович при школi, в кiмнатi у нього зi стiн дивляться поважнi якiсь мудрецi, здебiльшого бородатi, i сам вiн для нас як мудрець, здаКться, про все вiн на свiтi знаК - що було i що буде. Може, тому й з нами поводиться без крику, з терпiнням ставиться до наших дитячих витiвок, мовби прощаК нам Пх за все те, що жде нас попереду, що на нашу долю випаде колись пережити. Навiть коли хто зовсiм бешкетний стане перед АндрiКм Галактiоновичем, вiн i на того голосу не пiдвищить, тiльки довго-довго подивиться глибоким, наче в саму душу спрямованим поглядом i за звичкою пiдкрутить лагiдно свого темного, чепурного вуса: - Бiльше не будеш? - Не буду. - По партах ногами не ходитимеш? - Нi. - Ну, то бiжи. I тихо всмiхнеться вслiд. Як i Роман-степовий, Андрiй Галактiонович теж маК стосунок до бджiл, троК вуликiв його стоять у садку, край шкiльного подвiр'я. Деколи до нього навiдуКться i Ромап-степовий, головний "бджолиний отаман", разом вони тодi радяться, схилившись над вуликом, обмiрковують щось своК, бджолярське, i тодi Пх нiкому сторонньому не зрозумiти: справдi, мов двоК мудрецiв-ворожбитiв, що бесiдують своКю, тiльки Пм доступною мовою. Iнодi приКднаКться до Пхнього товариства мандрiвний художник, заверне, йдучи десь iз Козельська в довгiй хламидi-плащi й пом'ятому, з опущеними крисами капелюсi, що завжди на ньому нiби з-пiд дощу, навiть якщо буде це i в найбiльшу спеку. - 'Все шукаКте вiчнi барви?- привiтно скаже до нього Андрiй Галактiонович. - Нiяк не даються до рук? А вони, може, таяться в якомусь звичайному бур'янцi, що ми по ньому щодня ходимо... Художника Андрiй Галактiонович називаК "поетом мiсячних ночей", вважаК, що гiсть його колись умiв, як мало хто, передавати мiсячне свiтло, а зараз, на жаль, йому нiяк не вдаКться повторити своК ж власне досягнення... На вiдмiну вiд Андрiя Галактiоновича щойно прибулий до нас учитель Микола Васильович людина, видно, зовсiм iнших нахилiв. Власне, про нового вчителя ми ще мало що знаКмо, за винятком того, що вiн любить спiвати, чим i встиг одразу сподобатись тернiвщанам. Њ ж такi люди: тiльки вечiр, так уже й тягне його до спiву, вже полинув над Тернiвщиною голос його вiд школи, де вiн, ставши бiля вiдчиненого вiкна й не запалюючи лампи, сам собi виводить чистим тенором якусь не тернiвщанську, ранiш у нас зовсiм не чуту пiсню, що всю душу тобi доймае, надто ж коли це буде мiсячно i нiч свiтитиме така ясна, що всi нашi верби, левади срiблитимуться внизу по балках - навiть можна впiзнати, де чия. Для Миколи Васильовича то вже не верби, то вже "зелена дiброво, порадь, порадь мене, молодого!" А як музиканти Бондаренки вдарять на всi бубни увечерi на толоцi чи на далекiм кутку бiля Мини, вчитель i там з'явиться, слухаК Пхню музику приязно й зацiкавлено, хоча до танцю й не йде, коли бойковитi дiвчата жартома, буваК, закличуть його до козачка... Вдень новий наш учитель постаК перед Тернiвщиною в зовсiм незвичнiй ролi: пов'язавшись фартухом, розводить у школi бiлоП глини, бере велику рогожану щiтку й, нiби змагаючись з торпiвщапськими молодицями, весело шма-руК, вибiлюК нам шкiльнi класи, щоб веселiшi були на осiнь (хоча де ще та осiнь!). Вибiлюючи класи, вчитель iнодi наспiвуК, вдасться ж отака невгамовна, охоча до спiву душа... Вiдбуде змiну свою робочу, а пiд вечiр, як сонце схилиться на захiд, сiдаК Микола Васильович на свiй безмiрно заворожливий для нас велосипед, i тодi тiльки спицi мигтять - поПхав наш учитель у степ на прогулянку, верхи на двох сонцях покотив! I хоч рiзнi дороги ведуть iз Тернiвщини, однак опиняКться вчитель якраз на тiй польовiй, що в'Кться побiля Романового хутiрця... Одного -разу, коли ми пасли на стернях поблизу, видно було нам вiддалеки, як пiд колодязним журавлем велосипед зупинився i Микола Васильович про щось став розмовляти з Надькою, - може, якраз вона упрохувала його записати дiвча своК до школи? Може, навiть i без жарту не обiйшлося, бо по тому, як наша степовичка, взявшись за навислу над колодязем вервечку, весело похитувалась та вигиналася постаттю, навiть здалеку можна було вгадати, що Надька смiКться! А тодi ми бачили щось i зовсiм неймовiрне: Надьчина майбутня школярочка, та дикувата Настуся, раптом опинилася верхи на велосипедi - то вчитель сам прилаштував ПП бiля керма, взяв, щоб покатати! Ще й не вчилося, а вже йому така честь. I нема чого тепер Надьцi непокоПтись, що не приймуть ПП малоП до школи за неповнiстю лiт... Так з дiвченям на велосипедi й виПхав на вечiрню дорiжку серед полiв Микола Васильович, виПхав та й покотив i покотив полями. Аж до ВигурiвськоП могили й назад прокатав малу Винникiвну на тих своПх двох нiкельованих сонцях, а Надька, чекаючи, доки вони наблизяться, весь час стояла краiП шляху, i нам чомусь думалося, просто вгадувалося якось, що вона, молода мати, в цi хвилини нарештi почуваКться щасливою - така гарна й безтривожна стоПть, у вiльнiй поставi, в золотi вечiрнього сонця вся... Пiсля того до третiх пiвнiв чула Тернiвщина, як учитель ще завзятiше виспiвуК в школi, чогось йому там не спиться, то примовкне, то знову лункий свiй голос подасть - щось йому наша зелена дiброва нiяк не дорадить, зачарованi мiсячнi верби нiяк на сон його не вкладуть. Наступного ж дня надвечiр спицi знову миготять у степ, та все тiКю дорiжкою, що нобiля Надьчиного колодязного журавля. XIV На вiдмiну вiд своПх батькiв, людей веселих i компанiйських, ця Лiда Дударевич - серйозне, може, аж надто серйозне дiвча. Сiрi очi старшi за неП, часто сповненi за-йуму, допитливостi чи якогось докору. "Типове дитя вiку акселерацiП", - жартiвливо каже про донечку сам Дударевич, котрого не вперше доля зводить iз Заболотним на довгiй дипломатичнiй дорозi. Тож i Лiда для Заболотних уже як своя. В товариствi СофiП Iванiвни вона перебуваК, здаКться, навiть частiше, нiж бiля рiдноП матерi, викликаючи цим з боку матусi iнодi легкi ревнощi. А втiм, Лiда не К Щодо цього винятком, бо й дiти з iнших дипломатичних родин також горнуться до ЗаболотноП, яка не вважаК це для себе тягарем, вона вже звикла до ролi пiдмiнноП матерi й добровiльноП терплячоП виховательки, надто ж призвичаПлася до цього, коли Пй довелося пiсля дорожньоП травми тривалий час вiдсиджуватися вдома. Якщо котромусь подружжю випадаК, скажiмо, йти на дипломатичний прийом, а дитину нема з ким залишити, то мале скорiш усього опиниться у квартирi Заболотних, яка нагадуК в такi вечори iмпровiзований дитсадок, де старшою виступаК сама Соня-сан, а ПП найпершою помiчницею буде Лiда Дударевич, котру малеча слухаКться беззаперечно. Дударевичi, звiь чайно, розумiють, що Пхня одиначка, як i кожна сучасна дитина, потребуК уваги, родинноП ласки i що час вiд часу треба було б знiмати з неП оцю ПП надмiрну серйознiсть повертати свою школярку в безжурний свiт дитинства, i з цiКю метою батько щедро постачаК своПй улюбленицi рiзнi чудернацькi iграшки, до яких дiвча, на батькову прикрiсть, не виявляК особливоП цiкавостi, ставиться до них як людина, що вже переросла цей примiтивний цяцьковий свiт. Тож, щоб якось Лiду зацiкавити, Дударевич придбав Пй iграшку пiдвищеноП складностi - портативний японський комп'ютер, що здатен, однак, виконувати й зовсiм не iграшковi програми. Рiч виявилась такою зручною й дотепною, що частiше, нiж Лiда, цiКю iграшкою бавиться на дозвiллi сам Дударевич. Дударевич па добрий десяток рокiв молодший за свого колегу Заболотного i на цiй пiдставi вважаК себе дипломатом бiльш сучасним i, отже, й службове перспективнiшим одначе коли йдеться про пiдвищення по службi, виходить чомусь так, що Заболотний бодай трохи, але опиняКться попереду, дарма що не докладаК до цього нiяких зусиль, чим особливо дивуК Дударевича. До свого просування по службовiй драбинi Дударевич ставиться дуже зацiкавлено i трохи навiть цинiчно, вiн не приховуК пi перед Заболотним, нi перед iншими колегами, що головним для нього в життi К зробити "здорову кар'Кру", по можливостi швидше видобутись на вищий, нiж дотепер, щабель в розумiннi рангу, i що таке прагнення, зрештою, стимулюК його дiловi якостi, отже, й церемонитись тут нема чого. Вiн i вiд старших колег не приховуК, що надто йому довго доводиться чекати присвоКння вищого рангу, якого вiн давно заслуговуК, i просто не вiрить, що Заболотний може до таких речей ставитись спокiйно, "по-фiлософському"... - Хороший допiнг, оформлений вiдповiдним наказом, нашому братовi нiколи не зашкодить, - так вважаК Дударевич. ВзаКмини мiж ним i Заболотним досить складнi. То вони майже близько товаришують, то раптом вiддаляються один вiд одного, нi-нi, та й повiК мiж ними вiдчутний холодок, який, однак, не позначаКться на ставленнi Лiди до родини Заболотних, па ПП досить стабiльних до них симпатiях, що даК пiдставу Заболотному iнодi пожартувати: - Найкращим дипломатом помiж нас в напружених ситуацiях виявляК себе Лiда. Ось би кого пора подати на присвоКння вищого дипломатичного рангу!.. Коли на якийсь час мiж родинами виникаК незлагода такоП напруги, що ПП можна вважати мало чи не конфлiктом, Лiда, хоч як це дивно, щоразу тягне руку Заболотних, а на батьковi апелювання до пеП, на його волання до справедливостей вона вiдповiдаК майже з дорослою категоричнiстю: - Подбай, тату, найперше про те, щоб самому бути справедливим у стосунках iз своПми друзями. - А чим я, по-твоКму, несправедливий? - ледь стримуК себе Дударевич. - Хоча б тим, що у вiдсутнiсть Кирила Петровича дозволяКш собi обговорювати його слова i вчинки. НамагаКшся позаочi його принизити. А це нечесно. Отака! Тож i зрозумiло, чому Заболотна-сан так лине до цiКП дiвчинки, пiдтримуК з нею дружбу, навiть хай це буде й тодi, коли мiж сiм'ями щось там чорненьке пробiжить. Кочове життя по краПнах, по амбасадах, взаКмини з багатьма рiзними, часом полярно рiзними людьми - все це привчило Заболотну, так само як i ПП чоловiка, прагнути з людьми взаКмин доброзичливих, злагiдливих, виробило певний досвiд переборювання конфлiктних чи близьких до цього ситуацiй, якщо такi виникають. Те, що пiсля Заболотних в кожнiй iз краПн, де вони були, залишаються друзi, якi ще тривалий час хоч вiд випадку до випадку озиваються до них, дають знати, що Заболотних не забуто, на думку Дударевича, скорiше повинно розцiнюватись зi знаком мiнус, як певний гандж, свiдчення дипломатськоП неперебiрливостi Заболотного, однак Лiда щодо цього мас свiй i досить твердий погляд, вважаючи, що в Кирила Петровича це просто талант - вмiння здружувати людей i що взагалi таке вмiння - найiстотнiше в професiП дипломата. До Заболотних у Лiди ставлення особливо уважливе i вопи Пй, звичайно, вiдповiдають взаКмнiстю. Якщо про iнших дiтей, пiдкинутих на якийсь вечiр дипломатськими зозулями, Заболотна може сказати iнколи майже сердито: "Як ви менi надокучили, оце сьогоднi востаннК понянь-каюся з вами" (хоч вiдомо, що це тiльки розмови), -то про Лiду вона не дозволить щось подiбне сказати, знаючи внутрiшню ранимiсть дiвчинки i уявляючи, як глибоко вона сприйняла б найменше нарiкання чи випадкове необережно слово. Рiзниця у вiцi тут наче й не iснуК. ОбоК Заболотнi ставляться до своКП юноП сусiдки з повагою, на яку могла б розраховувати й людина доросла, скажiмо, коли треба дiзнатись, якiй телевiзiйнiй передачi, якому каналовi вiддати перевагу, чи щось додаткове з'ясувати про нову зiрку екрану, то найчастiше вони радяться про такi речi з Лiдою, i слово ПП для них буде цiлком авторитетним. I навiть тут, у дорозi, Заболотний у ставленнi до нашоП юноП пасажирки дотримуКться того ж тону поваги й бережливостi, розмовляК з нею як рiвня, i хоч мiж нами йдеться часом про такi речi, що для Лiди навряд чи й цiкавi, можливо, що для неП вони безмiрно далекi, однак вiдчуваКться, що на Лiду, на ПП присутнiсть Заболотний весь час зважаК, i що ПП сприймання i навiть ПП мовчанка для нього мають значення. Зараз Лiда нiби придрiмнула, приплющивши очi й вiдкинувши назад, на спинку сидiння, свою вiзантiйську голiвку, вона, здаКться, вiд усього вiдсторонилась, а ми з Заболотним ще й ще повертаКмось до тих наших свiтанкових лiт, полишених десь там далi, нiж ГавайП чи Полiнезiя. - Чому так багато важить для нас дитинство? - вголос роздумуК Заболотний, не вiдводячи очей вiд траси. Чи справдi, як дехто вважаК, туга за дитинством - це туга за тим раннiм гармонiйним свiтом, де все бере початки i все постаК чистим, доцiльним, може, навiть близьким до iдеалу? В кожному разi, не випадково з'являКться час вiд часу потреба воскресити те, що було, бодай трохи наблизити свiтанкове ото сприймання життя. I навiть самий уже процес спогадання того раннього, росяного даК тобi насолоду, як i кожна зустрiч з прекрасним... - Але ж це для нас, а для iнших?.. Справдi, що для iнших, скажiмо, той вiдлетiлий у безвiсть Роман-степовий у своПй бджолянiй кольчузi i його красуня донька, що хоч i зосталась для нас вiчно молода, але кому вона тут усмiхнеться, крiм нас, на цьому хайвеП? Чи наш тодiшнiй учитель Микола Васильович, що своПм спiвом при мiсяцi враз переiнакшив нашi буденнi тернiвщанськi левади, перетворивши Пх в якусь переповнену чарами зелену дiброву... Для нас вiн був зовсiм не такий, як всi iншi люди, i, згiдно з нашими уявленнями, вiн би не повинен був закохатися, вiн мусив би стояти вище всiх земних пристрастей, а проте... Як воно сколихнуло тодi нашу Тернiвщипу, оте ПхнК раптове кохання, що так сильно й прекрасно розпломенiлося враз мiж людьми, для нас не байдужими, - мiж новим нашим учителем, якому б наче й не личило виступати в ролi закоханого, та нашою пречистою Надькою, що стала ще мовби гарнiшою в цьому своКму почуттi! - Смiшно, мабуть, але й досi менi блищить до мiсяця той ставок-калабаня на наших левадах. Вночi вiн ставав зовсiм не той, що вдень. Бачу, як зорi тихо стоять у ньому. Деколи скинеться рибеня - на жарку погоду. Зорi затрiпочуть, розпливуться, а по якiйсь часинi знов стають на мiсце, порушена гармонiя вiдновлюКться... I ось таке, здавалось би, незначне, неiстотне, а посивiлий твiй однокашник всюди чомусь носить цi перлинки пам'ятi з собою, з ними i в iншу перейде субстанцiю. - А що в цьому, скажiмо, для неП? - торкаюсь поглядом Лiди, що таки придрiмнула, згорнувшись у куточку своКю незграбною худенькою постаттю. - Навряд чи що-небудь скажуть Пй всi цi тернiвщан-ськi нашi iсторiП... Це тiльки для нас вони щось... - А ось i помиляКтесь, - каже Лiда зненацька, i по ПП свiтло-сiрих, гостро засвiчених з-пiд вiй, я бачу, що вона зовсiм i не дрiмала. - Так, так, помиляКтесь. I знов опустила вiП. Заболотний кидаК на мене через плече короткий, одразу звеселiлий погляд: видно, йому було приКмно, що ми помиляКмось. XV Восени, коли стернi буде поорано i ми пустимо корiв уже по балках, по капустищах, де самi качани пiсля зрiзаноП капусти стирчать i де нам тирлувати корiв до самих заморозкiв, грiючи вранцi босi ноженята в гарячому попелi вогнища або в теплих коров'ячих кiзяках, осенi тiКП, коли невтомнi нашi матерi, не боячись застуди з холодного ставка тягатимуть важкi вимоклi прядива, щоб наткати iз них взимку полотен, - побачимо одного дня на узгiр'П Надьку Винникiвну, що за руку вестиме свою маленьку Настю-Анастасiю до школи. Таке воно мале дибаК по пiдгiр'ю понад балкою, де ми пасемо, так радiсно дрiбушить з новеньким торбеням школярським через плече, - видно, заздалегiдь Надька спорядила своПй донi оцю чепурну, з чистого полотна черезплiчку. З чималим запiзненням веде Надька донечку свою записувати до школи, певне, таки вагалася, чи не вiдмовлять прийняти ПП дитину за неповнiстю лiт, а зараз от вона зважилась i Настеня поруч матерi дрiботить, аж нiби поспiшаючи до школи, пiд сиве оте колюччя шкiльних маслин, за яким ще земською цеглою червонiК наша чотирикласна. - Буде тому щастя, в кого жiнка Настя, - пожартуК котрийсь iз нашоП хлоп'ячоП ватаги. Йдучи попiд горою, Надька, видно, про щось перемовляКться з дiвчам, а в наш бiк вони раз тiльки й озирнулись обидвi, нiби не впiзнаючи нас i цi осiннi збляклi балки, де все лiто було духмяно та гаряче вiд конопель сизо було вiд головатоП тугоП капусти i аж нудно вiд солодкого, переспiлого пасльону, де нашi "зеленi дiброви" тобто звичайнiсiнькi верби, так розкiшпо купались вечорами у мiсячному сяйвi. А тепер iз них уже облiтаК листя на нашi вогнища, а буваК, що й солов'Пне гнiздечко впаде збите вiтром, а незабаром все тут буде ще й морозом закуто, цiлу зиму дзвенiтиме лiд по цих балках пiд нашими саморобними, iз залiзних обручiв нарубаними ковзанами i ми з галасом висипатимем сюди, щоб у новий спосiб продовжити нашi степовi пастушачi вiйни: до ночi гасаючи з кийками, джунитимем i джунитимем "свинку", була така гра - наш тодiшнiй слобожанський хокей! Але цiКП зими, що рано дмухнула на нас льодяними вiтрами десь iз Вигурiвщини, нам буде не до iгор, не до забав... Тернiвщина клекотить! В усiх на устах соз, хлiбозаготiвлi, майже щоночi в примiщеннi школи вiдбуваються збори, сходки нечуваноП бурхливостi, нiяк нашi тернiвщани не вирiшать, суспiлитися Пм чи нi... Уповноваженого з району слухають чемно, учителя - ще чемнiше, а потiм, зануренi в думи, курять, мовчать, доки хтось iз кутка, з темряви розважливо подасть голос: - Воно то добре, як добре... А як, не дай бог?.. Зi сходок повертаються далеко за пiвнiч чи навiть уранцi, плентаються додому аж сiрi, - не встигне господар передрiмнути, як його вже знову на сходку... Ох, як бурунила тодi наша слобода! Де бралася сила витримати в тих напругах, в тiй колотнечi? Нi, та зима тишi не знала - самi хуртовини... Мина Омелькович аж охрип вiд агiтацiП, викрикуючи на сходках до односельцiв, що тi, хто слухатиме куркульських пiдголоскiв, скоро запищать, як мишi в норi, або й зовсiм пiдуть чортам на снiданки! Душа, однак, не знаходила мiсця... Скiльки разiв то розбiгались тернiвщани iз созу, то знову збiгались, сьогоднi записуються, завтра виписуються, сьогоднi коней зводять до стайнi, а завтра розбурхане, безстрашне жiноцтво уже вируК на толоцi: - Повiддавайте нам наших коней! Наталка, дружина Мини Омельковича, натура була войовнича, це вона тодi очолила в Тернiвщинi баб'ячий бунт, це Пй належала iдея покарати свого Мину в такий зловтiшний спосiб: у хомут його! В одяг конячий! Досi Тернiвщина пам'ятаК, як Мину жiнки водили по селу в хомутi! I вiн не благав пощади, з гiднiстю, можна сказати, нiс нелегкий свiй хрест, хай i у виглядi хомута!.. Бунтарки повелися з Миною Омельковичем, як iнквiзицiя з ГалiлеКм, витягли його в такiм виглядi - з хомутом на шиП - па толоку, в одну душу домагалися публiчного зречення: - Кажи: розпускаю вас! Розбирайте коней - даю такий дозвiл!.. А вiн Пм: - Не дiждетесь, вiдьми! Нiчого не скажу па власть... А хто мене хоч пальцем торкне... Одначе торкнули. Повалили в кучугуру, i товкли Мину гуртом, i верхи на ньому сидiла його завзята Наталка, товкла свого крикуна носом у снiг, примовляючи: - Ось тобi соз! Ось тобi! Нi конюхи, нi правлiння нiчого не могли вдiяти з розшаленiлим жiноцтвом, ще вчора покiрнi слобожанки нашi наче поскаженiли того дня: кинувши Мину Омельковича в хомутi на снiгу, вдерлись до стайнi, розхапують вiд ясел щойно усуспiльнених гнiдих своПх та буланих, декотрi з молодиць навiть верхи посiдали на коней i, блискаючи стегнами, пустилися навскач хто куди! Досi бачимо, ян вони, тернiвщанськi нашi амазопки, женуть вiд стайнi толокою увсебiч з насмiшками, з реготом... Мипа Омелькович, стоячи осторонь у хомутi, дивився на них - як саме око iсторiП - з осудом i гнiвом, вiн навмисне а себе хомута пе скидав, затято ждучи, доки при-iдуть iз району уповноваженi та мiлiцiя, - хай побачать його в такому глумовиську, хай усi газети напишуть, як тут сiлькор Око потерпав вiд несвiдомого елемента! А в години поразки найвойовничiшi iз жiнок у кутузцi сидять, в кам'яному льоху бiля сiльради, виконавцi з цiпками Пх вартують, а Мина Омелькович час вiд часу крiзь щiлину в дверях благальним тоном ставить дружинi умови: - Хочеш на волю - пиши заяву, що бiльше не будеш... - Не дiждешся, анциболот! - Ну, прохаю тебе... Ось папiр, пиши... - Качалкою тебе спишу, як виберусь звiдси! А коли вже Наталка опинилася вдома пiсля кутузки, найперше викинула iз сiней квiтчастого килима, що якимось чином заблукав iз хуторiв до ПП чесноП хати, i заходилась при повному зiбраннi сусiдiв рубати той килим щербатою сокирою - гех та гех iз-за плеча по тканому квiттю! "Не треба менi глитайського добра! Гола ходитиму, а чужого нитки не вiзьму!" Потiм якийсь час у Тернiвщинi панувало затишшя, i вчитель Микола Васильович, повернувшись iз округа, куди вiн Пздив на конференцiю, навiть жартував, дiзнавшись про нашi подiП, все цiкавився, чи не натерло холку Минi Омельковичу хомутом. - Смiйтесь, смiйтесь, - казав Мина, - а менi не до смiху... Я ще декого з них вiдправлю чортам па снiданок. I. .ключi вiд церкви заберу, закрию Пхню молiльню! Хай усi вони, вiдьми, моляться тим, що в болотi! I ось одного дня сидимо ми в класi, урок веде Андрiй Галактiонович, сонце зимове спокiйно свiтить у вiкна, й нiщо нiби не вiщуК бурi... Та раптом - дверi нарозпащ, i перед нами з'являКться задиханий, вкрай перепуджений Мина Омелькович, заяча шапка на головi задом наперед, в руцi в'язка великих ключiв. - Сховайте мене! - хрипить вiн до вчителя майже безголосо. - Бо кришка менi! Церкву закрив, а тi вiдьми женуться! Розшматують, роздеруть!.. При Пхнiх стосунках, здавалось, Андрiй Галактiонович з обуренням виставить Мину за порiг, а вiн, на превеликий наш подив, мовчки кивнув Минi в кiнець класу - на "Камчатку", а сам тим часом став, розiп'явся в дверях перед хмарою жiноцтва, що, лементуючи, вже налiтало з коридора: - Де той анциболот iз ключами? Де ви його заховали, кат би його на каменi побив! - Вiддавайте нам його! Мало йому хомута! Шкуру з нього спустимо! I вперше в життi ми почули з уст Андрiя Галактiоновича неправду: - Нема його тут. Не було... - Та сюди ж вiн бiг?! - То вам здалося. Заспокойтесь i не зривайте менi, будь ласка, урок! Зачинивши дверi перед натиском розбурханих наших матерiв, Андрiй Галактiонович i далi рiвним голосом, нiби нiчого й не сталося, розповiдав нам про iхтiозаврiв та бронтозаврiв, що Пхнi