ажаК, що сентиментальнiсть не вада - це скорше нiжнiсть душi, пам'ять, любов... Як i менi, Пй теж подобаКться, коли ви з тьотею Сонею щось згадуКте або в два голоси заспiваКте оту вашу "Iз-за гори свiт бiленький"... - О, тобi вона теж подобаКться? - чути цей вiдгук про пiсеньку Заболотному, видно, приКмно. - Акварельна, пелюсткова рiч, а от чомусь з естради ПП нiколи не виконують... - Будь ласка, розкажiть, - просить пiсля мовчанки Лiда, - що далi з Надькою буде. - Всьому свiй час, Лiдо, - вiдповiдаК Заболотний, - а зараз послухаймо, що Верховний Коментатор нам заспiва... В нашiм становищi, друзi, нам не слiд вiдриватися вiд реальностi. - I вiн знову вмикаК приймач. Вирушаючи в дорогу, сподiвались ми одним ривком вихопитись з кола буденних клопотiв, здавалось, усi зв'язки бiжучого сьогодення обiрвуться враз i поза ними, в дорозi, набудеться щось схоже на абсолютну вiльнiсть. Та й хiба не досягли ми, бодай частково, такого стану - стану позачасовостi, чогось майже схожого на iснування понадбуденпе, перенесене в зовсiм iншi умовини, iншi вимiри? I все це чи по завдяки жвавим отим пастушатам, що, невiдлучно супроводячи нас, понад хайвеКм на крильцях летять i летять! Зовсiм мов янголята, тiльки що за-мурзанi дужо та з виразками па зранених, побитих стернею ногах... Ось кого не перегнати, ось хто нiде нас не покине, не зрадить... Напiвмiражнi образи дитячих лiт, вони чимось iстотним доповнюють трасу, викликаючи з найдальших володiнь душi щось юне й свiже, наче вранiшня зоря! То свiтить нам iнша планета. Одначе й планета теперiшня, цiлком реальна, не полишаК нас, знаходить i в цiй летючiй капсулi б'юПка, де ми сподiвались зажити абсолютноП вiльностi. Вiднайшла i опiкуКться нами, супроводить тихим плином класичноП, сповненоП краси мелодiП чи меланхолiйними негритянськими блюзами, або ж раптом озветься голосом Верховного Коментатора, як ми величаКмо мiж собою невiдомого супровiдця, що раз у раз м'яко i вкрадливо озиваКться до нас iз глибин ефiру. НамагаКмось навiть уявити, який вiн там К, цей ефiрний суб'Ккт, менi вiн, скажiмо, вимальовуКться в образi життКрадiсного рекламного молодика, що вдосвiта попихкував сигаретою на одному з хмарочосiв, де ми проПздили, - звисока мружився до нас приязно i пускав кiльцями справжнiй дим... Лiдi ж невидимець-диктор чомусь нагадуК бiльше Тарзана. А загалом вiн для нас уже нiби добрий знайомий, голосом, бездоганно поставленим, топом напiвiнтимним Верховний Коментатор виповiдаК нам чергову порцiю новин, даруК майже довiрливо потiк вiстей про тi головнi найсвiжiшi подiП, якими свiт живе зараз там, поза обшивкою нашого авто, поза невщухаючим шумом та свистом траси. Тринадцятирiчна дiвчинка пограбувала банк. Ровесниця ось цiКП, що сидить за спиною в Заболотного, сидить, знову впавши в задуму пiсля нетривалого пожвавлення, й ловить поглядом той пролiтаючий, попiдобрiйний свiт. Коментатор передаК подробицi. Було ось так: серед бiлого дня зайшла дiвчинка до примiщення банку на люднiй вулицi, наставила на касирку пiстолет i звелiла Пй накидати повен кульок банкнотiв. Нiби цукерок. I гуд бай, навiть усмiхнулась на прощання. Не подумала тiльки, що за рогом кварталу ПП вже зустрiнуть озброКнi детективи... Голосом рiвним, вкрадливо-милим розповiдаКться також про те, який випадок стався сьогоднi вдосвiта на хайвеП номер такий-то, де таранили простiр невiдомi нашi колеги по гонитвi: в них там стояв туман набагато густiший, анiж на нашiй трасi, тож коли один з автомобiлiв раптово зупинився з невiдомих причин, на нього слiпма стали налiтати й налiтати з розгону iншi автомобiлi, бились, чавились, як це буваК з вагонами пiд час залiзничноП катастрофи, коли вони, гороПжачись, лiзуть один на одного, в самiм своПм русi несучи крах... - По телепрограмi минулого тижня щось подiбно показували, - зауважуК Лiда. А ще на iншiй дорозi, чуКмо далi, швидкохiдний трайлер ударив на шаленiй швидкостi по автобусу з дiтьми, удар був такоП сили, що крiсла разом з пасажирами розлiтались увсебiч, Пх порозкидало на площi розмiром з футбольне ноле, - цю останню обставину ефiрний тий видiлив голосом, сповiстив про неП навiть чи не з усмiшкою: так, так - з футбольне поле... Вбитих стiльки-то, а поранених стiльки, лаконiчно, зовсiм несентиментально сповiщаК Верховний Коментатор i переходить до iнших новин. ДослухаКмось, чи скаже вiн щось про те вбивство iз милосердя. У вранiшнiх новинах вiн розповiдав нам цю iсторiю, власне, репортерський звiт про те, як зовсiм недавно брат зайшов провiдати брата до лiкарнi, де той лежав спаралiзований пiсля дорожньоП аварiП: розбився з мотоциклом. При падiннi бiдолаха зламав собi спинний хребет, i надiП па одужання нема, оскiльки ж тягарем вiн нi для кого бути по хоче, то сам нiбито й попросив брата зробити йому останню послугу... I брат погодився, наступного дня з'явившись в палату вiдповiдно пiдготовлений, сказав скалiченому: "Заплющ очi, це зараз станеться". Й вистрелив. А тепер правосудцi ведуть тривалу дискусiю: мав вiн право так зробити чи нi, буде це злочином проти гуманностi чи не буде? I якщо це вбивство iз милосердя, то чи слiд за нього карати? - Справдi, як тут i вирiшити, - сумовито зауважуК Лiда. Джаз ударив! Вискливим гострим вибухом звукiв переповнився ефiр... А звiдти десь - чуКмо: колядують! Святвечiр. Село в спiгах голубих, зовсiм мов на полотнах iмпресiонiстiв... Святвечiр - то подiя для всiх. Навiть хто й но говiК, i святих не визнаК, i з сусiдами чварнться, вiчно поюКться, - такому цього вечора теж настаК передишка... Вогники жовтiють у вiкнах, дими йдуть у небо запашнi, i ми, чиК життя мiшаК здебiльшого надголодь, тепер з радiсним гомоном, ватагами, збудженими, нетерплячими, в лахмiттi, у якихось шкарбанах, весело попiдвiконню гур-гур! - Дядьку, благословiть щедрувати! - Та сьогоднi ж колядують? - А ми вам разом усе! - Дозвольте! Благословiте! - Та починайте! Спасибi, що не минули! Щедрик-ведрик, Дайте вареник, Ще й грудочку кашки, I кiльце ковбаски!.. I навiть дiвчатка, зовсiм дрiбнота, десь там, у сусiдiв пiд вiкном, попискують: Коляд-коляд-колядниця, Добра з медом паляниця. А без меду не така, Дайте, дядьку, п'ятака! А тi грандiознi нашi виходи на хутори, в майже невiдомi землi? Коли ще задовго до походу робимо в хатi зiрку-звiзду на довгiм держалнi, клеПмо ПП з кольорового рожевого паперу, та ще так, щоб i згарок свiчки можна було поставити всерединi - свiти, гори, моя зоря!.. Виходимо раннiм досвiтком, побрели крiзь темряву в глибоких снiгах колядники iз звiздою, з свiтлом вогника в нiй, то вже не щедрик-ведрик, то вищий клас... А там, дивись ще iнша рухаКться в досвiткових полях ватага, i теж колишеться над нею звiзда, свiтить далеко... Для посипання е в хлопцiв у кишенях усяка пашниця, все, що вродили тернiвщапськi ниви, засiватимем - залежно вiд наших симпатiй - кому житом, кому вiвсом, кому гречкою, або й навiть пшеницею-украПнкою, а котромусь жмикрутовi хутiрському, що влiтку над тернiвщапськими батрачатами збиткувавсь, тому дiстанеться, буваК, ще й жменя гороху, до вiвса пiдмiшана: шибки та лампадки аж дзеленчатимуть, коли пороснуть вiд порога хлопцi такою шрапнеллю... "Ой, ненароком! Недогледiли!.. Вибачайте, дядьку!" А от у Романа-степового таких жорстоких жартiв ми нiколи собi не дозволяли. В хату його щоразу ступаКмо схвильовано, з особливим трепетом ступаКмо, як у маленький заповiдник краси; з усiх хат хутiрських ця для нас найгарнiша, ь нiй завдяки Надьцi все аж цвiте! Кажуть, Надьчипа мати була доброю ткалею та вишивальницею, мистецтво це й Надька ще змалку вiд матерi перейняла, i всi отi квiти, солов'П та калина на рушниках - то якраз ПП, Надьчина, робота. Влiтку пiд час ходiнь до колодязя не раз, бувало, застаКмо ПП за вишиванням. Сидить пiд вишнею в затiнку, схилившись над шматиною полотна, i голкою тiльки блись! блись! А коли помiтить нашу цiкавiсть, то й нам покаже, що там у неП виходить, якого кольору нитками, якими узорами вона саме уквiтчуК свое бiле, невiдомо для кого вишиване полотно. - Це вже для Настусиних женихiв, - пожартуК iнодi. - Щоб було нашiй дiвцi чим нареченого перев'язати... Рушником, кажуть, щастя мiцнiш утримаКш бiля себе. I пояснить нам, що вишиваний рушник - це ж не для будня, не для того, щоб ним утиратися пiсля вмивання, а щоб у день свiтлий, весiльний з милим на рушничок стати, як спiваКться в пiснi... Чи й старостiв перев'язати або пiд весiльний коровай постелити... Всьому своК мiсце. Скажiмо, ось такий рушник, де вишито синi квiти й червонi пташки, дiвчина чи дружина може дати лише милому своКму - на знак вiрностi й пам'ятi... "А якщо нi дiвчина, нi вдова?" - кортiло запитати, проте сором якийсь перепиняв. Цiкаво нам i зараз би знати: кому ж таки вона вишивала, Надька Винникiвна? Когось конкретного мала на увазi чи просто уявному Невiдомому? Нiколи вже ми цього не вiдгадаКм, а ось хата ПП, що i взимку квiтуК мальовками, ружами та пiвнями-жар-птицями на коминi, вона й зараз перед нами - незабутнК Надьчине творiння... Забавками дехто вважав, а нинi нам ясно, що був у нашоП Винникiвни вроджений смак художнiй, а до того був ще й хист, завдяки чому в хатi в неП все Кдналося на рiдкiсть гармонiйно, справдi за законами краси. Нiчого крикливого чи дражливого, все тiльки заспокоювало, навiть яскравiстю тiшило зiр, вiяло злагодою на вас. Речi звичайнi, повсякденного вжитку, а як вони виказували Надьчину натуру, прагнення власною творчiстю оздобити своК просте трудове життя: скриня красуКться мальована, вся в яблуках з листям, i навiть вiко скринi, тобто накриття, коли його Надька пiднiме, шукаючи нам гостинцi, яскраво знизу спалахне снопом пишних синiх та червоних квiтiв та ще гроном винограду, котрий, на жаль, наших зим не витримуК; цi квiти-мальовки з НадьчиноП скринi так i перегукуються з пiвнями на коминi, i з вишитим квiтчастим рушником над Шевченком у шапцi, i з розмальованими глечиками, що, взявшись у боки, мов парубки, вишикувались на миснику; не полинено без уваги навiть старий ослiн, - його застелено тканим обрусом вiд порога попiд стiною аж на покутя, де, за звичаКм, на рiздво сiно лежить зелене, духмяне, на нього якраз i ставлять кутю... А з покутя, iз-за лампади, позираК на нас образ знайомоП жiнки, що ПП можна було бачити майже в кожнiй тернiвщанськiй хатi, як, до речi, й по всiх наших селах, - то образ козельськоП богоматерi, про неП навiть дiтям було вiдомо, що колись вона оновилась бiля криницi за чумацькою корчмою в Козельську, i невдовзi поблизу того мiсця на узвишшi вирiс жiночий монастир, до якого й нашi слобiдськi ходили на прощу, а декотрi цiле лiто працювали за копiйки на монастирських буряках, дивуючись, як це той зачуханий, запилюжений, з скотарськими ярмарками й запухлими вiд пиятик прасолами Козельськ та маК таку гарну богоматiр, молоду, сумовиту й по-степовому смагляву, схожу чимось на наших молодих матерiв. Там пречиста Ризи прала... Пiд час нашого посипання Надьчине мале, дикувато визираючи iз-за комина, затуляКться рученятами з удаваним страхом, хоча насправдi Настусi приКмно, коли ми вiйнемо-пороснемо по хатi житом-пшеницею та всякою пашницею, в поглядi Настусинiм, цього разу зовсiм не сердитому, ми вловлюКмо приязнь чи навiть захват, дiвча належно оцiнюК наш прихiд - такi ж-бо героП, не злякалися ночi, морозу, прийшли, щоб спiвом-здоровленпям виповнити хату... Ой радуйся, земле, свiт новий народився!.. Молода мати, стоячи бiля лежанки, як пiд дощем, весело щулиться пiд хвилями-повiвами нашого жита-пшеницi й позираК на свою донечку щасливо усмiхнена: бач, Настунько, таки дiждалися посипальникiв!.. А вiд вiкна господар приязним оком мiряК нас, вгадуючи, видно, де чий i хто вважаКться старшим у цiй ватазi, що збилася бiля звiзди. Iч, якi щедрi: i в коморi i в оборi - щоб було!.. Серед ведучих, найголоснiших та найбiльш ошарпаних, звичайно ж, господаревi не важко впiзнати одразу кiлькох Заболотних. Доки ми посипаКмо, сiКмо-вiКмо та викрикуКм свою ко-лядницьку хвалу цiй хатi й сiмейству ПП, iз покутя, з-пiд рушника, весь час дивиться на нас i та добре знайома, па дошцi мальована Пречиста матiр з немовлям, дивиться уважно й доброзичливо, наче оцiнюК пашi завзятi старання та пашу чемнiсть, бо ж посипали тут тiльки житом-пшеницею, а головне - вiд душi, повними жменями; той зичливий iконний погляд з-пiд рушника почуваКмо й тодi, коли, вiдкричавшись та ждучи дарункiв, ще якийсь час топчемося бiля порога своПм морозним, весело розбурханим пiсля спiву юрмиськом, а жiнка з нiмбом довкруг голови по-материнськи озираК кожного з нас. Оскiльки ж ми зичепь господарям навикрикували найкращих, i щоб здоровi були всi, i щоб родило Пм у полi та в садку, i пасiка бджолами щоб плодилась та медами повнилась, то й вiддяка нам буде тут - з усього походу - найщедрiша: Надька яблук запашних та волоських горiхiв винесе на тарелi iз хижки, а господар, вiдлучившись на хвильку, теж повернеться до хати з дарами, внесе цiлу миску iз щiльником, порiзаним на скибочки, з яких мед так i тече... - Ану, козаче, смiливiше пiдходь, - звертаКться господар до найменшого, - частуйся, щоб швидше рiс!.. За мить уже всi ми лизькаКмо своП щiльпички, пересмiхаКмось. З тим медом па губах ми й виберемось у степ, у голубi снiги!.. Однак спершу перегрiКмось, як радить нам Надька. Теплом вiд комина вiК. Годинник з гирею цокаК на стiнi. - Прийшов, хлопцi, Новий рiк - побiльшаК день на заячий скiк, - каже господар пiдбадьорливо. - Спасибi ж вам, що не минули нашоП хати... - Ми й на той рiк прийдемо! - Приходьте, не забувайте... З усього видно, що сiм'я ждала колядникiв, i якби ми не пробились сьогоднi до них через снiги, не заколядували цим трьом душам ось тут на свiтаннi, то, напевне, наша вiдсутнiсть, наша нез'ява в Пхньому степовому безлюддi була б сприйнята як недобрий знак. А тепер i вони радi, що Пх не забуто, i ми теж висипаКмо з РомановоП хати ватагою, щасливо збудженою, нам приКмно тиснутись плечем до плеча коло своКП злiпленоП з кольорового паперу звiзди, що вся, мов квiтка, наповнена свiтлом вiд прилаштованоП всерединi свiчечки, котра й на вiтрi не гасне. Душi пашi повняться теж чимось гарним, повняться, як ота паперова зiрка, свiтлом, i ось так знову ми плечем до плеча, мов брати, далi шугаКмо по снiгах у синiй досвiток нашого синього степу. - Мабуть, то були останнi на свiтi колядники, - каже Заболотний, - та й пастушата, певне, останнi... Якраз нам випало завершувати цiлу епоху на тих тернiвщанських степах, в лiтах уповiльнених швидкостей. Нiколи бiльше цього не знатиме людство... Гуртик хлоп'ят шугаК в снiгах, вогник звiзди несуть над собою, радiсть людям розносять... Пiшли i не вернуться. - ШкодуКш? - Рiч не в тiм... Крiм того, якщо брати всебiчно... Кому-кому, а пасльоновим дiтям добре знати, як там у буднi було. Постiйне приниження злиднями, чоботята однi на трьох, а зими довгi-предовгi, котрийсь i школу змушений кинути, вiдбуваК тривале ув'язнення па печi. В хатi сирiсть, цвiль, сперте повiтря. А влiтку своК: стернi перед тобою стирчать, наче залiзнi, ноги весь час кровоточать... Але ж не журилися, правда? Прийде весна, лагiдним, легiтним повiтрям тебе обвiК: живи! рости! Поезiя дитинства, вона ж таки була, був свiт, сповнений росяностi, радiсних барв, залитий вранiшнiм свiтлом... Яка буря почуттiв вирувала в дитячому серцi, коли вперше, пiд чиПмось вiкном чи на чиКмусь порозi ставши, маКш тоненьким своПм голоском провiстити: свiт новий народився. А тi нашi виходи iз звiздою по хуторах, вони ж вiдвагою рiвнялися виходовi мореплавцiв, що пускаються на своПх вiтрилах у безвiсть... Лячно, звичайно, опинитися в степу серед темряви, де можна заблудитись, де тiльки й чути здаля гавкотню злющих собак хутiрських, але гайда, гайда!.. Зате ж, буваК, й вiддяка дiстанеться: стоПть ось Романова сiм'я, справдi ощасливлена вашим житом-пшеницею, бурхливою щедрiстю дитячих душ... Поздоровили, нащедрували людям найкращоП долi - чому б i не збутися Пй? Хто ж думав тодi, що все так круто повернеться... Я знаю - це вiн про дальшу долю тих людей. Про одну з тих нещадностей, що й дiтей не минали, залишаючи познаки в душi на все життя. - Сильпе ж то зiлля, - зiтхаК Заболотний пiсля мовчання. - Не зiллям би я те назвав, - вiдгукуюся до нього. - Про що ви? - поглядаК Лiда на нас тороплено, нiби спросоння. - Та все про те ж... Про одну таку штуковину, що ПП тепер не всi й визнають, - роздумливо каже Заболотний. - Голосом сумлiння, Лiдо, це звалось колись. - Феномен, властивий лише людинi, та й то далеко не кожнiй, - кажу я. - Йдеться, Лiдо, про совiсть... I далi чус дiвча, як двоК дорослих мимрять щось на цю тему. Що К речi, вiд яких не втечеш. Що сумлiння людське, виявляКться, схоже на вулик, його теж можна розтривожити. Сидить собi тихо десь там у щiльниках душi - i раптом... Лiда заiнтриговано поглядав на нас - то на мене, то на Заболотного, - наче вирiшила будь-що добу-тисн ясностi, вона здивована нашими недомовками. - Совiсть... зiлля... А при чому тут ви? - При тому, Лiдо, - посуворiвши, каже Заболотний, - що найменша похибка в життi, вона не минаК безслiдно, рано чи пiзно, а людинi вiдгукнеться... Через астрономiчнi вiдстанi лiт, десь у крайсвiтi, на якому-небудь, скажiмо, хайвеП, а раптом дожене, нагадаК: ось i я... - I пiсля мовчання якось незвичайно глухо звертаКться до мене: - Досi мене пече той Надьчин погляд... ПригадуКш, там, бiля сiльради, коли вона вже сидiла на санях, споряджених у далеку дорогу... Бачу i я той погляд. Пiд час великоП перерви вибiгли ми з школи на толоку. Так i К. Людно й тривожно. Валка саней налаштованих, знаКм куди, i на останнiх iз них Надька з своКю Настусею... Сльоза на розпашiлiй щоцi, i такий зболений погляд, звернений до нас, школярiв: "Оце ви менi таку долю нащедрували, хлопцi?" Якi бурi пронеслись над життям лиш одного поколiння! Бурi, що навiть дiтей не щадили. Чи, може, справдi була неминучiсть, що нам ПП визначила наша сувора, зовсiм не сентиментальна доба? Коли про щось у цьому дусi ми починаКм розмiрковувати вголос iз Заболотним, нiби зне-хiтьма перекидаючись словом про той ураганний вiтер, - буваК ж такий, що й телеграфнi стовпи валить, i живi дерева з корiнням вириваК з землi, - Лiда, що досi, здаКться, слухала нас спiвчутливо, зараз, вiдвiвши погляд, знов припала до бокового скла, Пй наче стало нiяково за нас... Чого, здавалось би, цiй безневиннiй нашiй супутницi нiяковiти? Чи i ПП вседосяжнiй уявi та вигостренiй на хайвеях аж надто зрячiй iнтуПцiП виявилось доступним побачити те, що одного хуртовинного дня, коли свiту не видно, так зримо поставало в образах наших тодiшнiх дитячих фантасмагорiй... Як Надьчинi рушники, зiрвавшись зi стiн, самi собою, зовсiм мов птахи, вилiтають крiзь навстiж вiдчиненi дверi i, вiйнувши червоними крилами всiх своПх солов'Пв та жар-птиць, зникають одразу вгорi, па наших очах зникають у хмарах! Може, й десь там лiтають табунами розполоханих червоних та чорних Надьчиних птиць? Того дня все дотеперiшнК ставало не-вiшiгашiим. Сама собою, без нiкого розчинилася скриня й миттю стала порожня. Щось у печi заквилило дитячим голоском... А зiжмаканий квiтчастий обрус, оголивши лаву, вже на долiвцi пручаКться, мов живий, пiд обмерзлими чиПмись чобiтьми в личаках, - то па ньому, нiчого не помiтивши, тупцяКться Мина Омелькович, що, розкарячений серед хати, саме нахильцi вишнiвку iз бутля п'К. Одна мить - i повилiтало все, оголилися стiни, а знадвору в парозпаш вiдчиненi дверi вiтром та снiгом бурхаК аж на нас, тороплено знiчених бiля печi школярчат, зима вивiтрюК останнК тепло з РомановоП оселi, i хата одразу робиться пусткою, а той вiтер надвiрний, що в хату поривами б'К, тебе й зараз морозить, - була в ньому нiби якась непристойнiсть, може, то був вiтер кривди й сваволi, вiтер грiха? XII Але все це станеться згодом, поки що ж наближення бурi нi в чому не почуваКться: поки що в Тернiвщинi все як i досi було. Хоча нi. А Фондовi землi? Мабуть-таки, хтось почув погуки хлоп'ячоП долi, нiмi волання самотностi, коли ми десь там, кожен собi поокре-мо, пасли корiвок по межах, де цiлий день ти - один, як палець. Товаришiв за житами не видно, безлюддя й тиша довкола, дрiмають пагорби, звузивши свiт, нiкого не догукнеш. Не iнакше, як хтось почув нашi дитячi жалi, поспiвчував, бо раптом: - Завтра Пдемо на Фондовi землi! Ось там, хлопцi, вам буде роздолля... Що за Фондовi землi? Тiльки розмови дорослих досi можна було чути про них, нiхто з нас, хлопчакiв, ще тих земель не сягав. Але образ Пхнiй ми вже маКмо в собi: то - як рай! Отже, завтра ми рушаКмо в рай, в краПну райську проляже наша дорога. I все це сталось тому, що з певного часу в Тернiвщинi виникло так зване машинно-тракторне товариство. Не соз, пi, дядьки нашi чомусь неохочi до цього слова, а тiтки й зовсiм його не люблять, бо ж у созi буде "одна ковдра на всiх", iнша рiч - тракторне товариство, це звучить якось аж гордовито. Об'Кдналося поки що кiльканадцять тернiвщанських родин, але то сила, то здебiльшого колишнi фронтовики, люди, що з машинами мали справу, не тiльки з ралом дерев'яним... Дядько Семен Шарий, родич Заболотного, скажiмо, на фронтi опинився серед механiкiв, К й карточка, де вiн сфотографований у шкiрянцi бiля свого броньовика. Зважаючи на це, в нашому новоутвореному товариствi йому доручено разом iз латишем вiдати кiнною молотаркою. Бо хоч товариство й зветься лiашинно-тракторне, однак трактора в нас поки що нема, Кдиний па всю округу "фордзон" К тiльки в комунi, в тiй самiй, що робить тачанки та сiК гречки. Тернiвщипi ж свого часу дiсталася з папськоП економiП кiнна молотарка, що нею дядько Семен та Ян Янович спершу обмолотять тернiвщанськi токи, а потiм уже вирушать, згiдно з угодами, на довколишнi хутори, до бiльших стогiв, добуваючи, крiм усього, ще й престиж та славу своКму тернiвщап-ському товариству. Оце ж вам i голодранцi! Взявшись дружно, без лементу та гвалту вiдремонтували занехаяну молотарку i тепер втирають носа зарозумiлим хутiрським очкурам, якi вважали, що тiльки вони вмiють господарювати! Декотрi з тих очкурiв не соромляться навiть з мо-горичами пiдступати до слобiдських, наших механiкiв, по-лакузницькому запобiгаючи ласки перед дядьком Семеном та його товаришами, бо кожен з хуторян зацiкавлений, щоб до нього першого потягли па кiннiй тязi свою махиню цi тернiвщанськi "майже комунари". Дiставши вiд банку кредит, товариство невдовзi придбало ще й вiялку, трiКр i новiсiньку, щойно з заводу "Червона зiрка", сiчкарню, завiдувати якою випало Минi Омельковичу, хоча домiгся вiн цiКП посади не без труднощiв, його й до товариства прийнято було вельми неохоче, не з одного боку заходив, допитуючись: "Як би до вас устряти?" Люди ставлення свого не ховали, вiдверто мовилось про його ледачiсть, тож довелось Минi таки добре упрохувати, щоб його зводили прийняти до гурту. Пообiцяв, що не ухилятиметься i що згоден вiн i сiчку рiзати, i вiялку хоч порожню крутити, аби тiльки бути зi всiма... Окрiм ряду дотеперiшнiх пiльг, нашому машинно-тракторному вiд держави дiсталася ще одна: Фондовi землi вiддаються йому цього лiта пiд сiнокiс! Косiть на здоров'я, а хлопцi вашi хай пускають своПх рябих та мурих па волю, хай налигачами не викручуК дiтям руки худоба, тягаючи Пх по межах!.. Отже, на Фондовi землi! Ще звечора ця новина сколихнула нашi дитячi душi. Ми довго не спимо, тiшимось наперед тим, що маК статися завтра: дорога, далеч i те роздолля, де наша царська, де трави в людський рiст. ВирушаКмо рано, ще тiльки смужка крайнеба зазорiла нам iз-за терпiвщапськоП гори. СпоряджаКмось в дорогу цiлими сiм'ями, нiби назавжди. Взято з собою все необхiдне для далекоП мандрiвки: пiд возами подзенькують дiйницi, на возах вмощено барильця та тикви з водою, харчi, казани. Ззаду до возiв корови прив'язанi, наче на ярмарок Пх ведуть. Попереду всiКП валки, прокладаючи нам дорогу в той фондовий рай, побiг цуцик Заболотних, наш загальний улюбленчик на ймення Букет. Рудий, чи навiть бурий, паче трохи пiдсмалений, з хвостиком, бадьоро закрученим догори, вiн, той Букет, не зраджував нас i в труднi часи, коли ми з Кириком не могли бути разом, коли цiлими днями, блукаючи самотою по межах, знудишся, бувало, заскнiКш так, що аж плакати хочеться, бо нiде ж поблизу живоП душi. Саме тодi раптом - гледь! - бiжить, котиться вiд села до тебе дорiжкою маленький клубочок з хвостиком, закрученим догори... Це вiн. Букет, вiдчувши твiй смуток, прибiг провiдати, пiдбадьорити, щоб не скучав, щоб не занепав твiй дух серед безлюдного степу, серед безкраПх розiмлiлих нив. Покрутиться бiля нiг, полащиться, повсмiхаКться тобi своКю собачою усмiшкою (вони ж умiють всмiхатись!), але триватиме гостювання недовго, лише доки маКш при собi окрайчик хлiба, а як окрайчика не стало, облизався Букетик, вибачивсь перед тобою поглядом, i знов хвостик бубликом - подавсь до села. Важко на Букета за це навiть i ображатись, адже в нього своП обов'язки, йому, крiм Кирика й тебе, ще когось треба провiдати. Букет знаК, де хто пасе i хто К хто. А тепер ось вiн весело прокладаК нам путь на Фондовi землi, так упевнено побiг собачою ристю вперед, наче вже й ранiше бував там i зараз бiгти йому цим шляхом не первина. Випужне на бiгу ранню перепiлку з-пiд росяного жита, поженеться за нею, дзявкнувши кiлька разiв, а тодi й до нас озирнеться на вози: "Бачите, який я хоробрий, як мене бояться? Все птаство вiд мене хто куди!" Шлях старий, вторований, що про нього в пас кажуть: битий шлях, вiн то западаК в яри, де колись пiдстерiгали людей розбiйники (а зараз можна спокiйпо води з криницi напитись), то знову вилазить з байракiв, видираКться на горби, де свiт нам усе бiльшаК й бiльшаК, i разом з ним нiби бiльшими стаКмо й ми, дiтлахи. Подорож триваК довго, з Терпiвщини виПхали, ще в небi й вранiшня зоря блищала i ноги в усiх були мокрi вiд рос, а до мiсця доплугаПшлись - сонце пiдбилось ген-ген, зате все, чого ждали, справдилось повнiстю: тут таки воля-роздолля, тут рай! Бiля Тернiвщини теж степи, але там вони в латочках пив, покраянi, помежованi, а цi Фондовi землi - рiвна рiвнина, без ярочка, без горбочка, вiдкрились перед тобою простором наче на тисячу верст i весь той простiр у травах високих, квiтучих, у дикiм привiллi, може, й не ораний цей степ нiколи, плуга не знав, i нiчия коса, мабуть, тих трав не торкалась! Одразу ж пустили корiв - хай бредуть, порозпрягали й коней - хай пасуться! Корови без налигачiв, конi без пут, вiльнi, нестриноженi, а ми, малеча, вiльнiшi аа них усiх! Ще вчора скнiли, нудились по межах, а зараз нетямимось вiд щастя, ми iюрозбiгались у травах, падаКмо й качаКмось, лящимо, залоскочеш, перекрикуКмось. Букет стрибаК коло нас, охоплений теж нашим настроКм, i лящить так само щасливо, як i ми. Потрапили ми на iншу планету. Тут зовсiм iнакше свiтовiдчуття, iншi вимiри часу, нам хотiлось би зоставатись тут вiчно! Нема й близько недобрих людей, нема злих пристрастей, всi, як i личить тим, що в раю, усмiхненi, лагiднi, жодна з матерiв нi на кого не свариться, нiхто нi на кого не сердиться, жоден з батькiв не гримне на нас за всi оцi пустощi. Тут гнiву нема, тут всi добрi, всi мiж собою мов брати та сестри i, може, так буде завжди? Чути сталi передзвiн, то, випроставшись, нашi тернiвща-ни коси мантачать, голосно пережартовуються, ану ж бо, як старатиметься Мина Омелькович, бо коли це комуна, то тут не вiдставай, гав не лови, iнакше ззаду чиясь коса ненароком i п'яти пообтина. Отже, i з перекуром, чоловiче, не спiши, тримай ручку, клади покiс на совiсть, в гуртi такий закон... ВиступаК пас немало - Аж дванадцять косарiв!.. Косим клевер, косим трави на комулiвськiй землi!.. Могли б навiть такоП заспiвати тернiвщани, натхнепi цим роздоллям, та хоч i не до спiву поки що, люди бiльше хекають мовчки при такiй роботi, зате Пхнi коси спiвають здружено, в злагодi, спiвають трави, лягають рiвним покосом, що йому, здаКться, й краю не буде, - десь аж пiд небосхилом можуть собi вiльно вганятися в буйну рослиннiсть нашi зрошенi потом косарi... А ми лежимо серед трав запашних, високих, нам аж млосно серед Пхнього сонячного духу. Квiття па вершечках трав погойдуКться над тобою десь аж у небi, бо тут навiть i не питай, чи далеко до неба, тут воно хоч яке високо, але мовби для тебе досяжне, блакитнiК все небо привiтно, смiКться до нас своКю сяючою просторiнню: я ваше, я прикриваю вас вiд усього лихого! I лише де-не-де по обрiях з глибини блакитi ледь помiтно срiбляться хмари-оболоки, що у нас Пх названо: дiди... Мудрi, добрi дiди, спокiйно Свiтяться вони з висот своПми чистими бородами, чатують дитяче оце наше раювання i нiби всмiхаються лагiдно з-пiд обрiПв до нас: ви тут, пуп'янки, нiчого пе бiйтесь, вiльно купайтесь в цих травах щастя, розкошуйте, доки малi... Надивившись у небо, знову табунцем зриваКмось па ноги, бiгаКмо, пустуКмо, на радощах борюкаКмось, котресь знайшло козельцi - Пх можна Псти, iнше загледiло ящiрку, гукаК: "Сюди!" А Петро, дядькiв Семенiв лобань, напередоднi острижений налисо (за що й був одразу прозваний Котовським), уявивши себе кимось, пiшов i пiшов "рубати", збиваК лозиною голови будякiв, Пх тут безлiч серед моря теплих некошених трав, стоять, в колючки одягнутi, i всi в малинових волохатих шапках. А де Петро з хмизиною пройшов, там уже вони без шапок. Стане, розмахнеться, кресь! кресь! своКю "шаблею" - i нема, покотилась будякова голова в траву. - Ич, червоний козак! - озирнеться котрийсь iз косарiв. - РубаК без промаху. Тiльки ж i будяку жити хочеться... Все далi й далi вiд возiв нашi корови та конi, а слiдом за ними вiддаляКмось i ми, пастушата. От де розкiш! ЗдаКться, скiльки не йди, все будуть трави й трави, гадюк нема, i нiчого тобi пе страшно, бо ж тiльки жайворонок над тобою дзвенить у високостi та ще якiсь невидимi iстоти, можливо, що якраз янголята з крильцями, наскрiзь прозорi, просто ефiрнi створiння, виповнюючи все пебо, стиха лад тобою спiвом бринять... Озирнувшись, бачимо як косарi нашi ген-ген далеко серед трав гострять коси, зблискуючи пими на сонцi, а потiм, один за одним ключем журавлиним, знов рушають, заглиблюючись в нiколи ранiше не кошений простiр. Так гарно довкола, що навiть смуток на мить торкне дитячу душу: жити б тобi жайворонком над цим квiтучим степом чи копиком-стрибунцем у травi, - вопи ж тiльки радiсть i знають... Паша тут - куди вже кращоП. ЗдаКться б, пастися нашим коровам i з мiсця не сходити, одначе, як i серед людей, з-помiж них також К рiзнi натури: та сумирно пасеться, а iнша, вреднюща, задерла голову, й понесло ПП хтозна-куди, бачите, Пй тут не так, вважаК, що десь там, на краю свiту, буде Пй краще. - А куди ж то тебе трясця понесла? - гукаК на свою рябу Катря Копайгора, але корова й вухом не веде. - А щоб ти здохла! - I Катря, ця довгонога, забiякувата наша товаришка, що в неП . голова завжди розкуйдана, блискаючи жижками, пускаКться коровi навперейми. Ох, ця Катря! Дарма, що худюща, як жердина, проте руки маК жилавi i вдачею безстрашниця, з усiма хлопцями в школi на перервi б'Кться, найменшоП образи не прощав нiкому. - А мене ви впiзнаКте? Iз моря трав виникаК маленька постать КириковоП сестри Ялосоветки, на нiй вiнок iз волошок синiК довкруг чола. Зовсiм iнша стала у вiнку, оновилася, просто юна царiвна з-помiж високих трав! Личко блiде, синцi пiд очима, бо ще з зими дiвча захарчоване, але в поглядi зараз веселiсть, а той вiнок волошковий - вiн Пй найбiльше додаК краси. I хлопцi, й дiвчата - ми разом кидаКмось до Ялосоветки, розглядаКмо не так ПП, як вiнок: - Тебе хоч малюй у цьому вiнку! - Мiж волошками вплела, бач, ще й бiленьких ромашок... - Сама сплела? - А хто ж? - Навчи й мене! - просить Гришуня, синок Мини Омельковича, чорнявий тонковидий хлопчик, що, пiдростаючи, стаК, на думку тернiвщан, разюче схожим на якогось там учителя музики з колишнього панського маКтку. - Дай менi одягнути хоч на хвильку, - тягнеться рукою Гришуня до вiнка, однак Ялосоветка не даК. - Вiнки для дiвчат, а тобi, Грицику, личив би бриль, розсудливо каже мала Заболотна. - Ти ж хлопець... А я i бриль умiю плести... От вам i Ялосоветка! Справжнiй солом'яний бриль - це ж те, що кожному з нас тiльки сниться, а це ось дiвча могло б тобi його виплести хоч i зараз... Десь навчилось, вiдганяючи цiле лiто гусей вiд розстелених на левадах полотен. Чи брати-строковики взимку навчили? Бо з хуторiв вони повертаються восени, хоч босi, зате щоразу в нових брилях. - Найперше я для Кирика виплету, - каже Ялосоветка, глянувши лагiдно на брата, i ми теж переводимо погляди на Кирика, на його багатостраждальний картузець, бiля якого тiльки маленький огризок козирка телiпаКться. Щасливець цей Кирик! Завдяки сестрi, сьогоднi вiн буде в брилi золотому, крислатому, як у Ромапа-степового, що коли вийде з пасiки, то спеки може не боятися: вiд його солом'яного сомбреро тiнь лягаК на все обличчя, до самих вусiв. - Ялосоветко, пiсля Кирика й менi... - I менi! I менi! - галасуКм, лабузнимося навперо-хват. - Будуть усiм, - великодушно обiцяК майстриня, i всi ми вже бачимо себе в брилях золотих, що незабаром вродяться тут i все лiто прикриватимуть нашi висмаленi сонцем лоби. Ялосоветка iз своПм умiнням та ще в сипiм вiночку сьогоднi для нас нiби долею послана: хто мiг сподiватись, що повернемось додому в такiй обновi? Що золотiтиме на тобi для будня й для свята, захищатиме вiд сонця i вiд дощу! - Не гайся ж, Ялосоветко, берись!.. - Менi для цього колiнець треба, - роздумуК дiвча. - Iз жита колiнець. Де ж тут жито? Кругом трави й трави, суцiльна розкiш квiтучого рiзнотрав'я, i тiльки де-не-де над цiКю зеленою повiнню трав пробиваКться випадковий житнiй колосок. Дикий, один. Цього нiяк не достатньо. Аж там он, ген-ген, де кiнчаються Фондовi землi, щось голубiК... Њй-же-Кй, то голубiють смугою жита. До них! Жита саме половiють, кожен колосок у сивiм пилку, туманцем повитий. Кирик першим кидаКться ламати колiнця, спiшить i Гришуня, хапаюсь i я - кому ж охота без бриля лишитись? Для плетiння годиться тiльки середнК колiнце стебла, найбiльше, з довгою блискучою стрiлкою. Хруп! Хруп! - вiдламуКш стебло знизу, вiдламуКш зверху, i вже воно, очищене, блищить у тебе в руцi, саме таке, як треба: стрiлчасте, довге, зелено-голубе. Жмуток таких колiнець бiгцем принесено, покладено перед Ялосоветкою. - Такi? - Авжеж. Ви тенор тiльки гедзiв вiд мене ганяйте, щоб по лiдiюлiкали... I в ПП тоненьких руках уже так моторне, так жваво плететься бриль! Стрiчка в нас на очах просто випливаК в дiвчинки з-помiж пальцiв, а вопа стараКться, аж губи закусила, в роботу вся поринула ця наша юна майстриня у волошковiм вiнку, що про нього вона зараз, за працею, уже, видно, й забула. - Ось так учетверо, - вона показуК нам зразок, - а так ось буде ушестеро... Це якщо без зубцiв, а ще ж можна i з зубчиками, як у Романа-степового... В нього то якраз зубчиками. Правда, гарно виходить? Захоплено дивимось на свою чудодiйпицю, на ПП дивовижно вмiлi, рухливi, такi ловкенькi пальцi. Зубчата красива стрiчка майбутнього Кирикового бриля довшаК й довшаК, а ми один з-поперед одного бiгаКм до жита, щасливо-запобiгливо кладемо перед Ялосоветкою колiнця, - хай тiльки плете! I гедзiв ганятимем, i вiд сонця заступатимем, щоб у голову Пй не пекло, зате ж додому повернемось в новiсiньких крислатих брилях, - дива буде на всю Тернiвщину! Ми фантазуКмо та вiдганяКмо гедзiв, а Ялосо-ветка тим часом трудиться, вся в самозабуттi своКП житньоП творчостi, стебельця в руках тiльки змигують, стрiчка в'Кться аж до землi, - чи не такою довгою вопа станс, як отi стрiчки, що Пх колись козак дарував своПй нарече-пiй? Iз зимових розповiдей тернiвщанських бабусь знаКмо, що добрий козак мав звичай подарувати своПй дiвчинi стрiчку, яка сягала б вiд шпиля дзвiницi аж до землi, - чи не таку оце й Кирикова сестричка замислила виплести для кожного з нас? За нами затримки не буде, понахилявшись, вибираКмо, подаКмо Пй стебла найкращi. Заклопотанi своПм заняттям, ми якось не встигли й подумати, що жито це чиКсь, комусь воно належить, по той бiк нив видпiються хутори з осокорами. Та що нам зараз вони!.. А мали б ми пильнуватись... Бо й не зчулись, як зовсiм зненацька випiрнув iз жита, нiби з землi вирiс, рудий парубiйко, видно, хазяйчук, вихопивсь задиханий i - до нас! З вуздечкою в руцi, в чоботях, бiльших за себе, став над Ялосоветкою, впрiлий, приголомшений до краю. Жовтi очi шулiки - такi були в нього очi. Якусь мить вiн з жахом дивився на складенi на землi житнi стебла та на жмутик обчищених готових колiнець, що лежали в Ялосоветки в пеленi. - Ах ти ж! Уб'ю! - I з розмаху оперiщив Ялосонотi;у вуздечкою по головi, по вiнку. Не встигла вона й крикнути, зацiпенiвши вiд жаху, як Сатанчук той з пiною на губах кинувся товкти, знесамовитiло топтати ПП ногами. - Розчавлю! Скатую! - Вiн аж захлинався вiд лютi, вже не було перед нами людини, навiть подоби ПП, тiльки Гримаса сказу змiПлась па розбряклiм обличчi та мелько-тiли рудi, в засохлiй гнояцi чоботи, що слiнма топчуть б'ють дiвчинку попiдбiччю, цiлячись у живiП, у мiсця найболючiшi, аж майнуло в думцi: "Хоче вiдбити печiнки!.." Нам нiби попоночiло одразу в вiчу: уб'К ж, таки вб'К! - Ряту-у-йте! Ялосоветку вбивають! - галаснули ми на весь степ. Хутiрський бандюга тепер кинувся вiд неП до нас, його вуздечка дiставала то одного, то другого, та, на щастя, де взявся Кирикiв цуцик, пiдлетiв, увесь настовбурчений та давай безстрашно хапати бандюгу за халяви, за штани, не бiйтесь, мовляв, його, я ж ось не боюсь! Це й нам одразу пiддало духу, Кирик, нагнувшись, кинувся лобом уперед на нападника, а Катря iз-за спини кiшкою вчепилась у нього, намагаючись навiть гризнути за руку, що затисла вуздечку, ми теж, як гедзi, стали налiтати на глитайчука зусiбiч, а вiн крутився серед нас, захеканий, впрiлий, в патьоках поту, слiпо перiщив вуздечкою першого-лiпшого, кого тiльки вдавалось дiстати. - Г-гах, ви ж, торбешники слобiдськi! - вiн аж давився власною люттю. - Я вам покажу созу! Всiх перетрощу! Всiх перекалiчу! А ми, ледь вив'юнюючись з-пiд вуздечки, з-пiд товстих залiзних ПП вудил, i далi лементували на всi голоси, волаючи до наших, до всього степу: - Ряту-у-йте! Сюди! Сюди!.. Косарi, що почули нас iз першого погуку, були тепер уже близько, до нас, очманiлих, долинав iз-за спин рятiвний Пхнiй гомiн, ось тут i глитайчук нiби трохи отямивсь, зачувши небезпеку, загледiвши, як пiднятi коси, наближаючись, на сонцi горять. На очах вiн одразу поменшав, рука з вуздечкою опустилась, крок за кроком задкував вiн у бiк межi, а потiм, не кажучи слова, круто обернувшись, з мiсця шугонув у гущавiнь, безслiдно зник у тих самих житах, з яких i з'явився. XIII Все, як i досi... Лiто. Шарiють вишеньки по садках. I Надька Винникiвна сидит над своПм вишиванням, влаштувавшись неподалiк од колодязя пiд вишнею шпанкою, де все гiлля облите червоним. Мати своКму улюбленому заняттю вiддалась, голкою блискаК, ще один рушник готуК комусь, а Дитинча, притулившись бiля материних нiг, позираК звiдти на нас одним оком, карим, сторожким, як це буваК в пiдраненого перепеляти, коли воно, вискочивши з-пiд коси, вiдбiгаК десь по стернi, втiкаючи вiд гостроП сталi, ще сподiваючись знайти якийсь кущик для захисту, хоч степи вже довкруг на всi гони лежать у снопах. Дурне перепеля, нiхто ж тобi не загрожуК... - Не бiйся Пх, - каже Надька доньцi, згодом пiдходячи до нас з мискою червоних, блискучих вишень. - Куштуйте, хлопцi. А ти Пх не лякайся,