ди нашу пастушачу ватагу. Вiдомо ж бо, що заборонений плiд найсолодший. Господар з-пiд своПх житнiх брiв бачить нас наскрiзь! Виринувши з глибини садка, дядько Винник прямуК назустрiч нашiй ватазi, сухорлявий, високий, у солом'яному брилi, ноги босi i, як у бiгуна, легкi. По самiй ходi видно що в неблизькi свiти життя чоловiка по заробiтках водило i цiлком вiриться, що, парубком бувши, Роман цей звервдував отi нiчнi своП перельоти, - як кажан, лiтав над ня-вамв аж у Козельськ, долаючи за нiч вiдстанi, що, певно тiльки дуже закоханому пiд силу. Бо лише за такоП умови панський ярикажчик давав йому дозвiл: можеш бiгти але не ранiш, як зiрка вечiрня проблисне, а на аорi вранiшнiй щоб уже був тут, на воловнi!.. Прикажчик аж очам не повiрив, коли Роман, всупереч всiм припущенням, вдосвiта явивсь на воловнi весь мокрий, але веселий пiсля свого неймовiрного бiгу... "Туди й назад мов на крилах, ще й вiд вербою постояли..." Та з iншого й дух би геть, а Роман смiКться... А тепер вiн давно удiвець i вже не лiтаК, ступаК по землi, як звичайний собi чоловiк, з засуканими до колiн холошами, що Пх, видно, засукав ще зрання, щоб не зароситись, пораючись у садку, бо й роса в нього роситься теж особлива, така, що додаК людинi сили i вроди! Хiба по Надьцi не видно? Можна тiльки здогадуватись, де вона росою вмиваКться, бо хоч як кортить, проте нiхто з нас ще жодного разу в садок не проник, ходить там тiльки вiн Роман-чародiй, та часом промайне з оберемком зiлля i вона теж, його красуня донька, що для сiльських свекрух - грiшниця, а для нас - пречиста, кимось одурена Надька. Колодязь Романiв для спраглих завжди вiдкритий. Перш нiж опустити цебро, ми, тiсно збившись, дивимося в глибину, да переблиски води яа дяi... I ось уже цебро булькнуло, тягнемо його всi, вода через край хлюпоче прозоро. - Тамуйте спрагу, хлопцi, води не шкода, - каже приязно дядько Роман, доки ми п'Кмо, - воду що бiльше збираКш, то вона тiльки чистiша... Усмiхаючись вусами, стоПть вiн осторонь або - щоб руки не гуляли - майструК яку-небудь дрiбничку, скажiмо, вистругуК дерев'янi зубки для граблiв або для саней кiлочки i, привiтно поглядаючи на нас, розпитуК про тернiв-щанськi новини. Про садок у такi моменти мови мiж нами нема, хоч добре ж знаК господар, що найбiльше нас приваблюК сюди, бо хай там котрийсь iз нас i зовсiм товкмачить голову в цебро, а очi його таки пасуться в садку. Наповнено баклаги та ропавки, можна б i назад рушати, а ми ще й пiсля того смокчемо крiзь зуби ту студену Романову воду, якомога розтягуючи наше пиття, аби тiльки довше побути тут та очима погуляти в садку, де все наливаКться, спiК, щодень бiльше достига... Найближче до колодязя вигналась вгору груша-скороспiлка, вся вона облiплена плодами, помiж зеленими вже чимало й жовтих - це тi, що з пiвденноП сторони, що сонця Пм найбiльше дiстаКться... "Та вони спiлi, дядьку Романе! Невже ви цього не помiчаКте?" Тайновидець, вiн одразу ж розгадуК нашi думки. Пiдходить до дерева i, подiбно до музиканта, що вибираК потрiбну йому струну, довго розшукуК мiж гiллям одну якусь, саме ту, до сонця обернену гiлку, кладе руку на неП i так обережно, легесенько струшуК. Гупнуло на землю. Перше гупнуло глухо й лежить, i несила очей вiд нього одвести. Оце ж i К вона, глива, найулюбленiша в наших краях груша-скороспiлка! Жовта, мов диня, вiд удару аж трiснула - соком-медом iскристим так i бризнуло з неП, на те iскрiння одразу й бджола де взялась, закружляла, примiряючись... А тим часом гупнуло ще й ще. Нiхто з нас не смiК пiдiйти i взяти. Лежать грушi - тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, нахилившись, сам бере, даК тобi, даК йому, нiкого не забуде, не промине. - Покуштуйте, хлопцi, щоб не так надалi кортiло. Ще вистачаК нам витримки повагом вiдiйти вiд колодязя, а потiм, не змовляючись, разом пускаКмося щодуху, беззвучно смiючись на льоту. Оце розговiлись, i годi. Пiсля скороспiлок, хлопцi, тепер запасайтесь терпiнням. Бо треба ж i совiсть мати. Вдруге прийдете до колодязя, то нiби й не помiчаКте садка, зумисне очi вiдводите вiд того забороненого раю, де гущавiнь ховаК в собi, в листатому гiллi, рiзнi Романовi тайнощi, котрi так близько, а водночас i так далеко вiд нас. Навiть якби й самi були, не полiзли б ми в шкоду, i не тiльки тому, що там бджоли гудуть, весь час несуть свою золоту варту... Просто сама совiсть тебе туди не пуска. В слободi в себе ми, звичайно, не такi святенькi, шастаКмо темними лiтнiми вечорами по всiх садках, тiльки гiлля шелестить. Забравшись на дерево, навiть у темрявi влучаКш знайти мiж листям те, що шукаКш: яблука в пазуху, вишнi в рот, а котрий недосвiдчений, то разом з кислими яблуками та абрикосами накидаК в пазуху ще й переспiлих ягiд iз вишнi шпанки, а потiм, втiкаючи, почавить Пх обiллКться соком, i домашнi, будячи його вранцi, вжахнуться: весь у кровi! Наче з кривавого побоПща повернувся цей Пхнiй малий розбишака, учасник нiчних походiв... А от щоб залiзти в Романiв садок,чомусь i в думцi в нас не вкладалося, - бо як тодi й приходити до його колодязя та в ласкавi Надьчинi очi дивитися? До того ж садок дядькiв Романiв у нашiм сприйманнi справдi особливий, повитий у чари, до нього не можна ставитись, мов до якогось занедбаного терпiвщапського вишняка. Њ садки мовби дозволенi, - вiдкритi для ваших пiчних набiгiв, а цей ось... вiн нiби створений, щоб хвилювати уяву, щоб виробляти в тобi стiйкiсть перед спокусами. Скороспiлок дали вам покуштувати, i добре, а щодо решти... Звичайно, знали ми, що настане довгожданий той час, коли дядько Роман сам винагородить пашо товариство за терпiпня та витримку. А буде це так. На спаса в Тернiвщинi, як вiдомо, храмовий празник, того дня все небо в нас граК дзвонами зрання вже весело кленькають, климкають, теленькають бiльшi й меншi дзвони слобiдськi, а ми, розсипанi по стернях у степу коло худоби, можемо лише здалеку Пм вiдгукуватись, перекладаючи па людську мову, па жартiвливу пiсеньку те, що дзвопи срiблом своПм вимовляють: Клим дома - Хими нема. Хима дома - Клима нема... Переведем дух, вслухаючись у небо, i знов у тон дзвонам, нависпiв: Клим дома - Хими нема... То все на уславлення нашого вiчно натхненного Клима-дзвонаря та його химерноП, до всiх довiрливоП Хими. Так гарно, аж нiби великодньо, кленькають, витанцьовують цiлий ранок невтомнi нашi тернiвщанськi дзвони, дзвоники та дзвонята, нiби вiтають сьогоднi весь свiт, вiтають погожий цей день i наше степове роздолля, де вже не зосталося жодного снопа, жодного полукiпка, все впорано людськими руками, звезено до села й перемолочено, - довго там гупали цiни на токах у кожному дворi... Зате голi стернища тепер вiдкрилися кудись аж на край свiту, i вже нiхто з нас не пасе поодинцi, збиваКмось гуртами, табунцями, маКмо змогу нарештi поКднатися i з нашими слобожанськими хлопцями, що Пх вiддано з весни на хутори, з тими вiрними друзями, що хоч i вибувають у багачiв свiй тяжкий строк до покрови, згiдно з домовленостями, проте роду свого тернiвщанського не цураються, - в наших пастушачих вiйнах iз хутiрськими, коли ми дражнимося через балку та кидаКмось грудками, всi старшi Кириковi брати, дужi, веселi, хоч i батрацькоП долi хлопчаки, щоразу опиняються по цей бiк балки, займають позицiю поруч нас: - Ми ж червонi, а не бiлi? Отож, як задзвонило, як закленькало срiблястими тонами на весь степ, уже ми знаКм, куди нам дивитись, кого вистежувати... Дядько Роман цього ранку, вирушаючи до села, виходить iз двору з великим тугим вузлом: з чистоП бiлоП хустки так i випинаКться боками щось кругле. Оте кругле, що у вузлi завузловане, воно найбiльше й розпалюК нашу уяву... Лежимо край степовоП дорiжки, зачаКнi, прищухлi, i серця нашi калатають, в кожному вишумовуК збурена хвилюванням кров. Польова дорiжка з межовими стовпчиками сiрiК серед стернищ, дядько Роман повагом iде по нiй, напередоднi свята вiн i вуса пiдстриг i через те здаКться нам вiдмолодiлим; ступаючи краКм дороги, де менше пилюки, вiн удаК, що зовсiм не помiчаК хлоп'ячих голiв, занурених у полин, причаКних то за кураПною, то за клубком заячого холодку, нiкого з нас для Романа зараз нема, проходить наш степовий чародiКць нiби як зовсiм один пiд цим розсяяним небом, пiд супровiд весело розтеленьканих дзвонiв. Та ось вiн на хвильку зупинився бiля межового стовпчика. З найменшого поруху вусiв, з таКмниче замкнутого, але враз лукависто просвiтлiлого обличчя нам уже ясно: зараз щось буде! Радiсний дрiж пробiгаК по тiлу, дух тобi перехоплюК... Так i К: дядько Роман, навiть не глянувши в наш бiк, тiльки вусом усмiхаючись, шугаК рукою в загадковий свiй вузол. МинаК довга мить, i нарештi з'являКться з вузла... яблуко, та яке! Лежить на долонi, червонощоке, свiже, велике, просто мов сонце ранiшнК! Творець його, наче й сам милуючись, потримаК ввиуко перед собою, освiтить ним степ i потiм кладе свiй садiвницький дар обережно на межовому стовпчику, на одному з тих, що розбрелись, як пастушата, степом i застигли край шляху. Увiнчавши яблуком найближчий до нас стовпчик, дядько Роман далi пiшов, не озираючись. ВiддаляКться вiн статечно, неквапно, а те червонощоке так i смiКться до нас iз стовпчика, i ми теж усi тихо, як вiд лоскоту, смiКмось. I хоч яка розбираК нас нетерплячка, але нiхто не зриваКться з мiсця, нiхто не бiжить хапати, яблуко так i червонiтиме, нiким не торкнуте до певного часу. Лежимо прищухлi кожен за своКю кураПною, яка ще не стала осiннiм перекотиполем, i в радiснiй напрузi стежимо далi за дядьком Романом. От вiн, наблизившись до другого стовпчика, що стоПть низенький, сiрий край шляху, знов зупиняКться, i знов вiд невидимого нам доторку його руки на стовпчику враз спалахне жарким рум'янцем те, що виросло в його садку, набралося там сонця й краси! I хоч як нам важко даКться та витримка, одначе жоден iз нас i цього разу не схопиться, не побiжить, ми, нiби завороженi, проводжаКмо поглядами цього високого, сухорлявого чоловiка, що пiшов i пiшов шляхом до села, бiля кожного межового стовпця зупиняючись, i там, де вiн пройшов, усi стовпчики придорожнi нiби оживають, випускають пуп'янок цвiту, уквiтчуються красою Романового чарiвницького саду! Навiть якби ми десь за яром, за балкою пасли i не було б нас тут цього ранку, то здаКться, й тодi Романовi яблука на стовпчиках неодмiнно зачервонiли б: для когось поклав би... Чи для нас, чи для першого-лiшпого, хто з'явиться тут у цей свiтлий храмовий день. Минаючи нас неподалiк iз своПм вузлом дядько Роман, ясна рiч, тiльки вдавав, що нiкого в полинах чи за кураКм не помiтив, насправдi ж вiн не маК сумнiву, що ми поблизу, що, поховавшись, мов зайчата, схвильовано, з стуком серця ждемо - цiлого пiвлiта ждемо! - цього незвичайного дня... Безперечно, в такий спосiб вiдзначено й нашу терплячiсть та витримку, бо ж хоч як кортцло, хоч як садок його всiма своПми тайнами нас спокушав, а ми ж не пiддались, не полiзли в шкоду... Був у садку Романовiм куток, повитий особливою таКмничiстю, доступний, мабуть, лише бджолам та сонцю. Там, поблизу стапочка, що його дядько Роман викопав власними руками, росло кiлька дерев, чимось йому найдорожчих, i з-помiж них одна яблунька, видно, й зовсiм рiдкiсна, про яку вiн сам говорив з помiтним хвилюванням: "Ось ота нам повинна вродити..." Тож i ми щоразу поглядали вiд колодязя в той бiк зацiкавлено, все ждали, доки вона вродить, i аж якимось внутрiшнiм трепетом були ми пройнятi, коли одного лiта помiтили, як звiдти, з-помiж яблуневого листя, починав проглядати щось наче живе, смiКться червоною щiчкою, нi на якi iншi плоди не схоже, справдi нiби росою та зорею вмите! А що воно там вродило, то таКмниця з таКмниць!.. I ось настав наш час! Несе нам степом нiби сама доля своП дари! Вiд Романових яблук на стовпцях польова дорiжка змiнюКться невпiзнанне: сiра, буденна, в пилюцi, вона стаК зовсiм iнакшою - лежить мiж стернями вже весела, праз-никова, до самоП Тернiвщини вся просто засвiтилася вiд тих яблук! Кожна межа вимагала познаки, межових стовпчикiв уподовж дороги стояло багато, i такi ж вони були однаково низенькi, як i цi, теперiшнi, що, несучи вже iншу службу, миготять зараз понад хайвеКм, увiнчанi червоними телефонними апаратами. Перед тим, як зовсiм зникнути за пагорбом з наших очей, дядько Роман iз ледь помiтним, зовсiм поменшалим вузликом у руцi затримуКться ще бiля одного стовпця, затримуКться трохи бiльше звичайного i, обернувшись, якийсь час дивиться на дорогу, вквiтчану яблуками. Наче сам себе перевiряК: ну як воно вийшло? I всi ми, прищухлi в чеканнi, немов бачимо його усмiшку, добру й пiдбадьорливу, хоч насправдi усмiшки й не видно, тiльки височiК серед степу в розблисках свiтла так само розблислий у промiннi, трохи зсутулений силует людини. Весь степ сьогоднi наче повен радостi, повен серпневого свiтла й простору. Лише коли дядько Роман зникаК за пагорбом, ми пругко зриваКмось разом на ноги, мов вiтром здмухнутi, щасливо зшаленiлi, мчимося чимдуж вiд стовпа до стовпа, на льоту, як вершники, схапуючи те, що для нас так розкiшно вродило на голих цих стовпчиках придорожнiх! Стрiмголов летимо до череди навпростець, цупка стерня стрiляК з-пiд босих нiг, не встигаК й колоти та розранювати наших невигойних пастушачих виразок. Аж бiля корiв, задиханi, розбептеженi, з блиском в очах, з видимим щастям у кожного в руцi, ми по-справжньому надивляКмось на цi Романовi яблука. Вони нiби не на деревi виросли, вони пiби з неба! Де там рiвнятися з ними тернiвщанським нашим кислицям... СкладаКм по два дитячi кулачки докупи, примiряКмо, i виявляКться, що Романове яблуко бiльше. А пахне як! Духмянощами сонця й землi дихаК на нас. Червонобоке, запашисте, хiба з ним що зрiвняКться пахощами в цьому стернистому сухому степу, де цiле лiто день крiзь день ми чуКмо лиш пахiть пилюки, коров'ячих кiзякiв та гарячий, густий дух полину на межах. Але це все дотепер, а нинi... Хоч як нам кортить, одначе ми довго тих яблук не Пмо тiльки милуКмось або, стряснувшiП яблуком бiля вуха, слухаКм, як торохтять усерединi зернятка. Десь там, в самiй душi яблука, торохтять. Спiле-спiлiсiньке! Та ще ж i на вроду яке! Барву дала йому природа - пiд цвiт зорi... ПолягаКмо кружком на межi i, мов завороженi, дивимось надивляКмось кожен на своК: бо ж таке воно гарне, наче и виросло тiльки для краси. До самого вечора яблук тих не Пмо. РадуКмось та раз у раз втягуКм носами яблуневi духмянощi, а коли яблука не стане, то ще й тодi чути, як пахне вiд нього долоня, райським чимось пахне... I дивна рiч: нiколи за тi Романовi яблука ми не бились не пригадую випадку, щоб ми коли навiть посварились мiж собою за них. Чи, може, й тут певна роль вiдводилась чарам, може, i в дарах саду жили прихованi сили якихось Романових характерницьких тайнощiв? VIII Давно вже розвиднилось. Хайвей, вигинаючись вiдповiдно до рельКфу мiсцевостi, струменить, мерехтить у далеч; скiльки зглянеш, лиснiК пiд сонцем спинами машин. Пролiтають обiч нас на вiдстанi силуети мiст, незрозумiлих веж, фрески звернених до хайвею грандiозних реклам, пролiтаК свiт iнший, вiдсторонений вiд цього потоку, де без краю свистить розiтнуте, збурене рухом дороги повiтря. Тут уже й ритму нема, ритм пропав, самий бiг, лет, слiпий, оголений лет. Мчать щасливi й нещаснi, скромнi й пихатi, люди низiв i верхiв, сповненi любовi й пiдступностi, розчарувань i найчестолюбпiших прагнень, i всi закутi в метал, i всi мовби наперегони з власною долею, женуть, женуть женуть!.. Заболотний увiмкнув приймач - полилася тиха музика. - Будь ласка, Шопен. - Це вони дають класику, - пояснюК Лiда, - для заспокоКння нервiв водiям... Тиха музика приймача, можливо, й справдi тонiзуК душу, збадьорюК тих, що чманiють вiд швидкостей траси, принаймнi до нас на хвилях музики мовби напливав щось давнК, сонячне, схоже на блиск того лiта, що колись пахтiло нам яблуками, снопами та серпневими стернями. Iнодi аж неймовiрним здаКться: невже то були ми? Там навiть крiзь пилюку нашi груди вбирали iдеально чисте повiтря, i ми не помiчали його чистоти. Може, в цьому найприкмет-нiша риса людського життя: доки ти дитина - не помiчаКш краси дитинства. Доки юний - не вмiКш цiнувати дар юностi, рiдкiсний, скороминущий. Оцiниш i станеш це помiчати, коли посивiКш i коли все пережите лиш самою згадкою стане для тебе, згадкою щемливою, мов чиясь далеко в полях тануча пiсня... Хай комусь аж надто елементарним чи навiть смiшним може видатись свiт, iз якого ми вийшли, а для нас вiн був i буде джерелом роздумiв, бо ми жили там, де все, як нам здаКться, було ближче до самого себе, до природи, до трав, до неба i сонця, може, навiть ближче до речей складних, до тих витокiв гармонiП, що Пх так нервово й болiсно шукав людина сучасна... - I все там трудилось: людина, й бджола, i вiтер, i вода... - чую крiзь музику тихий голос Заболотного. - ПригадуКш, як уночi ми вперше побачили на Ворсклi того кому-нiвського водяного млина... ЛiтньоП ночi, серед верб, кидаючи тiнь на освiтлену мiсяцем воду, рипить якась велетенська споруда, вся аж здригаКться... Просто млин, а як вiн вразив нас тодi своКю таКмничiстю, коли горнув ту мiсячну воду, натужно розвертав перед нами надра темряви й свiтла... Працював аж згрiзна, хоча десь iзсередини мирно пахло вiд нього теплим борошном, а на возах пiд зорями так по-гоголiвськи розкiшне спали чи, як тодi мовилось, зорювали озерянськi, вигурiвськi та нашi тернiвщан-ськi дядьки... Невже ми з тобою, - каже вiн згодом, - справдi живемо вже серед нового людства, де iнше сприймання, iнша шкала поетичних, а то й моральних цiнностей? Часом тут можна почути, що людина в основi своПй сила деструктивна, з пiдсвiдомим нахилом до руйнування... I коли я шукаю аргументи проти цiКП популярноП серед Пхнiх фiлософiв думки, то поруч iз безлiччю iнших фактiв, поруч з постатями великих будiвничих, воiстину творчих натур, щоразу виникаК з марев дитинства i образ нашого Романа-степового. В чiм тут рiч? Чому саме його образ так впибоко вкарбувався в пам'ять? Було ж у Тернiвщинi ще кiлька Романiв, один навiть родичем доводився нам. Заболотним, а запам'ятався найбiльше чомусь саме цей - Роман-степовий... Рiч, звичайно ж, не тiльки в його яблуках а скорiше в тих щедротах людяностi, якi чи не вперше нам вiд нього вiдкрились. Так чи iнак, а чомусь запав у душу мiцно, назавжди. Ось уже й сам посивiв, i Роман той начебто мiг давно забутись, а вiн що далi, то навiть частi ше виринаК звiдти, з нашоП степовоП античностi. Мiг би ти науково пояснити - чому це? - Юна душа завжди шукаК в життi щось iстинне справжнК, тобто неминуще, для формування своКП структур ри Пй, певне, саме такий вiтамiн потрiбен... До того ж, дiтяче сприймання - це сприймання поетiв, iнодi дитина одним зблиском iнтуПцiП схоплюК саму суть, щоб потiм своК вiдкриття зберегти надовго, надiйно... - Щось подiбне, певне, сталося i в цьому випадку... Iнодi й зараз хочеться уявити, як вiн жив у степу самотою. Всi вiтри - його. Стугонять, розгулявшись, зимовими ночами. А вате влiтку! Над степом зоряно, так там просторо в небi. Зiрки, мов бджолята, всюди поприлипали на небесних квiтках. Вийде Роман i дивиться. Загадка всiх загадок - там, угорi... - Звичайно, - кажу, - Роман-степовий був людина непересiчна, натура iз тих, хто у твореннi, постiйному, щоденному, знаходив сенс свого iснування на землi. Для нас вiн людина, яка жила у злагодi з власним сумлiнням ми це вгадували iнтуПтивно, а людина, що з сумлiнням своПм не конфлiктуК, це ж таки... - я пiдшукую потрiбне слово. - Це людина, а не бутафорiя, - засмiялась несподiвано Лiда, без зусиль переганяючи мене, тугодума. Дiвча й далi уважно дослухаКться до наших розмiрковувань, в центрi яких знову опиняКться Роман-степовий, чиК вмiння трудитись було, може, одним з найразючiших вiдкриттiв, що явилося нам на самiй зорi осягання свiту. - Не знаю, як тобi, - кажу до Заболотного, - а для мене вiн завжди був людиною майже гармонiйною чи близкою до цього... - Хоча, - знову жвавiшав Лiда, - навряд чи багато було гармонiП у тiй, як ви кажете, степовiй античностi... - А вона ж мае рацiю! - каже Заболотний. - Згодься, той усмiхнений чародiй, що перед нами виблискував у бджолянiй кольчузi, то ще не весь був Роман. Зачарованi йогодобротою та його дивними дiяннями, ми сприймали Романа, ясна ж рiч, з чималою дозою фантастики. Скажiмо, нам здавалось, що вiн нiколи не спав. I що був всемогутець, бо розумiв не доступну нам мову бджiл, i дерево своКю волею змушував родити так, як вiн хоче. I, звичайно ж, цiлком iмовiрними були для нас тi нiчнi його, закоханi перельоти протягом ночi до Козельська й назад, бо ж вiдомо, що не iснуК жодних перепон для людини закоханоП... Зачудованi тiКю Романовою надсилою, безсумнiвним чаклунством мага й характерника, хiба могли ми дитячим своПй розумом заглибитись у чорноту його буднiв, у тяжкiсть його невсипущоП працi, у всi його клопоти й навiть драми, а вони ж були... - Та ще якi! - Можна тепер тiльки догадуватись, як вiн мав страждати, скажiмо, що так нещасливо склалася доля його доньки, тiКП слiпучоП Винникiвни, оповитоП степовим сонцем... Для нас вона тодi теж вiдкривалась не так у своКму горi, старанно приховуванiм нещастi, частiше поставала в iншому, в чарах вражаючоП, надто ж для дiтей, краси, у сяйвi тiКП незрiвнянноП усмiшки, що на неП, мабуть, звернув би увагу й сам Леонардо... IX - Пояснiть менi: що таке паслiн? - запитуК згодом Лiда. Нам аж восоло стас. Чого це раптом ПП зацiкавило, з якого дива? - Таж ви самi казали: пасльоновi дiти. - Solanum nigrum, - вiдповiдаК Заболотний, - так по-латинi його величають, наш паслiн. У своПх заслугах перед людством рослина ця досить скромна, а от дiтлахiв тернiвщанських пасльонець по раз виручав. Лiда, однак, просить пояснити детальнiше... Хто б мiг подумати, що через таку вiдстань часу та аж на яких шляхах про цей паслiн зайде мова... Нiхто його в нас не сiяв, не садив, а тiльки завеснiК, так вiн уже й пробиваКться iз землi. Комусь вiп може здатися й зовсiм нiкчемною рослиною - бур'янець, та й годi, а для нас, тодiшнiх, то був не-абкиякий дар, найпершi ласощi нашого тернiвщанського лiта. I нiде вiн, здаКться, краще не родив, як у глинищах на сторонi Заболотних та по занесених мулом наших балках, де хоч i зайнято все було пiд коноплi, одначе й пасльо-нець всюди бiля них тулився. Цвiт його на картопляний схожий, а як доспiК, то висiтимуть на ньому синенькi, аж чорнi, ягiдки, неначе дикi виноградини, - крiм нас, ще й пташки Пх люблять клювати. На смак ягiдки пасльону солодкi, аж нуднi, звичайно, це не кокосовий горiх, не фiнiк чи банан, та все ж краще, нiж нiчого...Але чому ось так: коли i звiдки в Њвропi з'явилась картопля, якими шляхами примандрувала вона до нас, це достеменно вiдомо, а от звiдки взявся паслiн на Тернiвщинi та й взагалi як давно вiн росте на планетi, - в жодному довiднику цього не знайти... Заболотний жартома зауважуК, що, певне, i в садах Едему паслiн уже був, мав своК мiсце помiж перших, ще райських бур'янiв... I чи не звiдти пташки вiдомим способом перенесли його в нашу Тернiвщину, в солов'Пнi нашi балки? Балки - то наша колиска. Для стороннього - що вони? Лопухи, пасльони, коноплi, та ще ковбанi-макортети, теплi нашi, з пуголовками моря, що тримаються пiсля повенi до пiвлiта, щоб було де дiтворi барложитись... Убогий свiт! Тiльки як на чий погляд. Що ж до нас iз Заболотним, то куди б не кидало життя чи його, чи мене, якi б дива не поставали очам, а, здаКться, нiде не знайти гарнiших мiсць за нашу балку Левадну з ПП розкошистими вербами, з сонячним, аж чадним духом конопель та ясними зорями вночi в тих калабанях... Навiк, видно, ми до всього того прикипiли душею. А крiм ЛевадноП, ще ж i балка Чернеча та Яворова, що, невiдь-звiдки тягнучись, сходяться саме в нашiй Тернiвщинi, в ПП вербовiм раю. Недарма балки нашi й солов'ям так полюбились: тiльки весна, тiльки верби розпустились, так уже й тьохнуло... Десь iз Африки чи, може, навiть iз Цейлону, здолавши безмiрнi вiдстанi, летять сiрслькi спiваки небесними шляхами до нашоП ТернiзщiПшi, щоб у цих балках, у вербах попiд глинищами на цiле лiто зробити собi осiдок i вивести потомство. Прилiтають солов'П не всi одразу, напровеснi, десь надвечiр, чуКмо, пробують в гущавинi голоси лиш поодинокi солiсти. Це вiй прилетiв, господар, а ПП ще нема, вона з'явиться пiзнiше. Як справжнiй лицар i глава сiм'П, вiн огляне своП володiння - балку, верби - i, переконавшись, що все на мiсцi, приготуК гнiздечко, заховавши його помiж вiттям так, щоб нiякий шулiка не помiтив, а пiсля того вже зводить прибути й вона, панi солов'Пха чи молоденька соловейкова наречена. Верба з вiттям - то Пхня планета! Там панують Пхнi спiви й любов... Спершу долинаК звiдти голосок мовби несмiливий, зробить новачок кiлька витьохкiв i прислухаКться: ану ж, як воно вийшло? Потiм чичиркне - нiби горлечко прочищаК... Тодi враз заллКться вiльно, голосисто, а вечори все теплiшi - чого ж не спiвати? I ось уже нема зморенiй Тернiвщинi сну - вся балка повниться, шалiК солов'ями! Звiдусiль озвалися, на всi лади змагаються - хто кого перевершить... Ось коли буде щебету, ляскання, тьохкання! Справдi, "смiються-плачуть солов'П"... Нiчнi поети наших тернiв-щанських левад та балок, як самозабутньо вiддаватимуться вони своПй творчостi! П'янiтиме нiч од того солов'Пного шалу, п'янiтиме все, не знаючи сну, завмиратиме солодко не одна дiвоча та хлоп'яча душа!.. Вже й бувши студентами, ми не раз згадуватимем у далекому мiстi нашi тернiвщанськi левади, повнi солов'Пного щебету й дiвочого смутку... На кiнець весни другим заходом, так би мовити, другим туром пiдуть вечiрнi концерти: то солов'Пне подружжя навчатиме спiву вже своПх малят, навчатиме, як вiртуозно брати колiнця, брати найвищi "соль"! Адже солов'ятам теж треба вчитися цього мистецтва, само нiщо не даКться... Заболотнi живуть у самiй гущавинi солов'Пного царства, якраз навпроти нас через балку, пiд глинищами, - догукнути можна. З-помiж старезних верб проблискуК Пхня бiленька старосвiтська хатина з маленькими вiкнами, соломою вкрита. Срiблястi коси вербового вiття звисають над оселею низько, окутують ПП, i навiть у найбiльший жнив'яний день у хатi Заболотних пануК прохолода, тiнi волоха-т6 стоять по кутках, а глиняна долiвка встелена рогозою та iншим зiллям. В сiм'П, крiм найменшоП Ялосоветки, все хлопцi та хлопцi, один в один при своКму мовчазному батьковi-удiвцевi. Та хоч виглядом вiн як хмара, з торчку-ватим вусом, з поглядом суворим, що незнайомого аж вiдлякне, а проте нiкого з дiтей Заболотний i пальцем не торкнув, здаКться, й не насварився нi на кого, вiдколи вони зостались без матерi, - тиф забрав Пхню матiр незадовго перед тим, як Заболотний повернувся з-пiд Перекопу, епiдемiя тодi викосила багатьох. Пiсля блiдоП зими, картопляноП, житньоП, коли завеснiК повсюди i заблискочуть тернiвщанськi вишняки кожною своКю карою гiлочкою, якраз i настаК найкрутiший випроб для хлопцiв Заболотного, бо саме тодi чиясь довга цупка рука вже тягнеться в солов'Пну балку по Пхнi дитячi душi. З першим теплом якогось там весняного дня з'являються в нашiй слободi пришельцi з хуторiв, похмурi дядюги у шапках кудлатих, у чумарках - ото якраз i К вони, для малечi слобiдськоП найстрашнiшi, ловцi дитячих душ. З'явившись на толоцi, якийсь iз таких допитуКться в нас, школярчат: - А де тут у вас той Заболотний живе, що в нього хлопцiв багато? - Отам вiн живе, недалечке! - охоче пояснить саме котрийсь iз Заболотних, найчастiше це буде Кирик, вiн так чемненько розтлумачить ловцевi, куди треба йти: - Прямо та прямо, не доходя минаючи, де новий собака та рябi ворота, де погрiб у яму впав! I все це випалюКться такою скоромовкою, що зайда хутiрський не одразу i второпаК, що воно й до чого. Одначе згодом наймачi все-таки втраплять до Заболотного, хлопцiв, що порозбiгалися й ховаються попiд кручею в глинищах, буде i там знайдено, покликано, i вже хутiрськi жмикрути оглядають Пх, мов лошакiв на ярмарку, вдивляючись в Пхнi грiшнi душi, прикидають, чи добрий буде iз Грицька погонич, а з Степана плугатар, а а Iвана волопас, а з Кирика, найменшого... - Нi, цього не вiддаю, - скаже хмуро батько. - А то чого ж? - Цьому ще рано. - Менi б вiн пiдiйшов... - Хай пiдросте. Переговори вiдбуватимуться туго, тягучо, Заболотний-батько зрiдка густиме щось уперте, бо ж натура, як у тура, а Ян Янович, котрий з власноП волi прийде на помiч Заболотному-удiвцевi в такий вiдповiдальний момент, поступово вiзьме переговори на себе i, на подив нам, виявиться неабияким дипломатом. Згадуючи тi крутi дипломатичнi перетрактацiП, що вiдбувалися тодi в наших глинищах, вiдтворюючи той стан напруги, ту "вiйну нервiв", що там зав'язувалась, ми з Кириком i зараз вiддаКмо належне дипломатському хисту Яна Яновича. Без поспiху, умiло та вдатно вiв латиш свою лiнiю, пункт за пунктом видобуваючи з хутiрських твердолобiв рiзнi полегкостi для хлопцiв, вкарбовуючи наймачам, що будь-яка оплата за таких козарлюг не буде завелика, ви ж тiльки гляньте на них, ось вони перед вами стоять, один в один, як соколи!.. Хутiрський прийда диктуватиме своП умови: - Щоб слухняним був... - Щоб нiчого не крав... - I вставав удосвiта... - Увечерi пiсля роботи ще проса на кашу в ступi стовчеш, ну i, звiсно, коноплю м'яти... Латиш це вiдмiтав рiшуче. Нiяких конопель уночi, нiякоП ступи! Нiч даКться, щоб спочити хлопцевi, бо ж йому рости, сили набиратись... Чи не там, пiд час переговорiв у глинищах, i цей Кирик, чи то пак Кирило Петрович Заболотний, брав першi уроки дипломатичних тонкощiв? Чи не тодi вiн уже дещо мотав на вус, дослухаючись, як непоступливий з сталевими нервами Ян Янович, все зваживши, все передбачивши, зрештою домагався для хлопцiв належних гарантiй i нав'язував тому, що в чумарцi, своП умови, тямущо, з несхитною-таки терплячiстю обумовлював кожен пункт крутих глипищанських угод. Бо все там треба було врахувати: де хлопець спатиме, чим харчуватимуть малого тернiвщанина, скiльки аршинiв та якоП саме матерiП буде набрано восени цьому соколовi на штани, а скiльки ще й зерном буде додано, та щоб не суржиком, не одвiйка-ми... Бути ж у строку хлопцевi до покрови i нi днем пiзнiше... - ПриймаКться? - Та вже ж... - I щоб нiяких кривд, нiякого рукоприкладства, бо за це суд... Спiлка "Робземлiс" насторожi батрацьких iнтересiв. - Та знаКмо. - Ну, тодi й баста! КiнчаКться дипломатiя тим, що хлопцi, Грицько, Степан та Iван, понурившiП голови, з батiжками, що гадюками волочаться Пм услiд, покидають своП рiднi глинища, полишають батька, який стоПть зажурений, iз глибоко впа-лими щоками й настовбурченим вусом, настовбурченим сердитiше, нiж будь-коли, i мудрого свого латиша покидають, i нас iз Кириком, i сестричку свою Ялосоветку а очима, повними слiз. Жартуни та витiвники, найвiрнiшi нашi друзi, надовго вони тепер помандрують по чужих стежках, зникнуть для нас па все лiто, загубляться у безвiстi хуторiв, нiби десь на iнших континентах. Навiть у великi свята нам Пх не бачити, глитайня не вiдпустить хлопцiв додому до сивих заморозкiв, до покрови, тож чи дивно, що Ялосоветка, провiвши братiв, по день i не два ще литиме сльози за ними, i згодом, хоч уже сльози й висохнуть, вона все линутиме думкою братам услiд, цiле лiто буде в зажурi: чи хоч живi? Чи конi, схарапудившись, котрогось не розбили? Чи бугай на роги Степанка не пiдняв? Ялосопетка - створiння хороните, кволеньке, пiсля зимiП таке блiдо, аж свiтиться, тим-то iто лише батько, а й хлопцi мають до Ялосоветки жалощi, пам'ятають щодо цього материп заповiт. Тiльки дiвча вiзьметься своПми тоненькими, мов соломинка, руками за рогач, щоб витягти з печi казан iз картоплею, уже котрийсь iз хлопцiв вiдсторонить сестричку, оберiгаючи, щоб не надiрвалась, сам тужитиметься бiля того казана, а якщо це буде Кирик, то вiн що й пожартуК: - Важко в пiч, а з печi це нам за iграшку... Мабуть, не буваК недiлi чи якого празника, щоб па подвiр'П в Заболотних не з'явилось хлоп'я або дiвчинка iз слободи, прийде, тримаючи глечика, зав'язаного в хустку: мати молока прислали. Або ще: ось вам молозива передали... Хай i не родичi, а не забувають люди Заболотних, Пхню осиротiлу безматiрну хату. А чим Заболотнi багатi, то це солов'ями: щовесни в Пхнiх вербах солов'Пв повiю! О тiй порi, коли птахи розша-ленiються, коли заливаються, аж стогнуть кругом хати у верховiттi, та ще коли це буде весняний недiльний день чи й самий великдепь, тобто коли нашi слобiдськi хатки по пiдгiр'ю стануть ще бiлiшi, аж сяятимуть стiнами проти сонця, а десь там на сьомому небi невтомний Клим клемкатиме у дзвони своК натхненно "Клим дома - Хими нема", коли все над селом i над нашими балками буде сповнепе якоПсь чистоти, злагоди й святковостi, - Забо-лотн'ий-удiвець такого дня, зоставшись вдома з своКю донечкою, дiстане Пй iз скринi найбiльше родинне багатство - квiтчасту кашемiрову хустку, розгорне й поважно в руки подасть: - Запнись маминою, Ялосовстко. Запнеться дiвчинка слухняно, обiв'Кться материною красою й сядо бiля верби перед батьком, що довго-довго буде на неП дивитися, вдивлятиметься пильно, i ми зпаКм - чому: в цiй хустцi Ялосоветка викапана мати. - Мама твоя так цю хустку любила... Сидить на призьбi, дивиться па той живий портрет, па Кдиний образ коханоП дружини, залишений його життю, i слухаК, як на дзвiницi в щодалi наростаючому темпi калатають, видзеленькують Климовi дзвони. Ось вони пiби в жаркий танець пiшли, пашi дзвонята, квапляться, розганяються дужче й дужче, весело й святково вимовляючи веснянiй Тернiвщинi: Клим дома - Хими нема! Кленькають, климкають, видзвонюють весело, танцюють на дзвiничцi дедалi хутчiй, викликаючи своПм танцем-змаганням добрi усмiшки в усiх кутках села. А десь згодом Ялосоветка потайки дозволить i Кирико-вi запнутися маминою хусткою: "I ти в нiй теж на маму схожий... Брови - як у неП..." Хоч маму вона навряд чи й пам'ятаК... Вiдклемкають, вiдбомкають великоднi дзвони i почнуться знов буднi. Батько Заболотних прилаштуК у повiтцi верстак, тiльки не ткацький, що цiлу зиму гупав у хатi, а столярський, i неквапом, день у день вiн майструватиме вiкна та дверi людям, а ми з Кириком, як i торiк, знов опинимось в ролi пастушкiв у степу. Всi при дiлi, i навiть для Ялосоветки знайдеться робота, ПП домовлятимуть слобожанськi жiнки стерегти на левадах полотна, розстеленi для вибiлювання, наглядати, щоб по них гуси не ходили, не полишили лапчастi своП слiди. Щодень самiтнiтиме Ялосоветка бiля тих полотен, а в спеку дiвча сховаКться в затiнку верби, сяде i, схиливши голiвку, в позi маленькоП мадонни з подарованою латишем глиняною лялькою на руках, колихатиме ПП та стиха квилитиме писклявеньким голоском: Запрягайте конi в шори, конi воронiП! Та й поПдем доганяти лiта молодiП... Заболотний не зводить очей з полотна автостради, мабуть, витаК i вiн думками десь там, у наших балках солов'Пних. Може, i йому нагадало це гудронове полотно тi далекi тернiвщанськi полотна, що кожного лiта бiлiли, вистеленi по наших левадах, - аж звiдти бiлiють вони i зараз крiзь завiю часу... Натканi за зиму, зiйшли з верстака сировi, грубi та негарнi, ще Пх треба золити, а побувавши в жлуктi з попелом, визолiвши, день за днем вибiлюються на сонцi, доки iз сiрих стануть бiлi як снiг, а Ялосоветка Пх стереже та квилить над ними вже про того, хто iз нею "на рушничок стане"... Блищать смуги полотен, вдень аж слiпучi, i якби тодi хто з лiтака глянув на них, навряд чи й догадався б, що то за таКмничi знаки бiлiють пасмугами на зеленiй землi. А то все бiлiли ночi недоспанi наших матерiв, то набирались чистоти вiд сонця чиПсь посаги, майбутнi рушники, квiттям вишитi знаки чиКПсь долi... Чути поблизу тиху, нiби з далечi лiт долетiлу мелодiю - це Заболотний щось там мугиче над кермом... - Як це сказано, - обертаКться вiн раптом до мене, - доганяти лiта молодiП... Чиясь душа зумiла ж отак виспiвати себе... Купальське вогнище палахкотить серед синьоП сутiнi наших левад, дiвчата у вiнках круг голови - то на ниточцi нанизано в кожноП пелюсткате квiття рожi, що росте в багатьох бiля хат. Навiть i меншi дiвчатка-пiддiвки шмигляють тут, збудженi, задиханi, вони теж у вiнках, очi блищать, цi кози бояться, що ми будем ганятись за ними та обриватимем з них вiнки, бояться i водночас ждуть цих хлоп'ячих жартiвливих нападiв, але поки що ми Пх не чiпаКм, хай стрибають i Катрусi, й Одарочки через вогнище, де й ми один з-поперед одного виказуКм свою вiдвагу та спритнiсть, а потiм, розпаленi, з пообсмалюваними бровами, будем ганятись в блискучiй темрявi за нашими юними подругами, жарко жалитимем Пх жаливою по жижках, а вони, пiрнаючи в гущавiнь левад, верещатимуть злякано й весело, аж заклично. Чи спромога котромусь iз сучасних вiдчутiП всi чари нашоП лiтньоП тернiвщанськоП ночi, всi отi грай-пустощi по балках серед вiття верб та зоряних калабань, серед заростей, де було так гаряче, аж задушливо вiд пахiття любисткiв-м'ят та схвильованих вiд-дихiв ще не вимовленоП любовi? Як тропiчно було в тiй розпашiлiй пiтьмi, в пахощах зiлля хмiльного, де юнi пругкi й жагливi вуста лепетали навстрiч щось сум'ятне, безтямно-щасливе, як перша пристрасть... Чому все те - i дитячi пустощi, й чиПсь недитячi пристрастi - так мiцно зберiгаК душа? Пломiнь купальських вогнищ, гострий вереск дiвчаток, що випорскують з-пiд жаливи, ночi перших, жарких до нестями освiдчень - все це для чогось потрiбне тобi? Отi колодки, де однi хмелiють у спiвах кохання, у танцях з пилюкою, а меншi тим часом, вкрай розпашiлi, шугають по хащах, лiтають по темрявах, мов блискавки... Пуди конспектiв, горп проштудiйованих посiбникiв пе багато залишили пiсля себе. Але чому досi чуКш, який пахучий був той новенький буквар, що тобi видали в школi? I читанка, що зветься "Вiнок", вона теж незрiвнянно пахла. А перший "Кобзар", що потрапить тобi до рук, i першi рядки, що западуть у дитячу душу на все життя: "Серце моК, зоре моя, де це ти зорiла?.." Був то свiт, де все ставало вiдкриттям. Струми якiсь живлющi струмують на тебе звiдти, i все тамтешнК нiби промениться, свiтиться чимось неземним, як ота райдуга, що пiсля дощу заграК барвами, беручи воду в мокрих наших балках, - нам дуже кортiло пiдгледiти, як саме у вербах вона воду бере. - Бiжiм! Пiдгледимо райдугу зблизька!.. Так нам хочеться пiдступитись до неП на коротку вiдстань, руками обiйняти ПП семибарвний стовп... Хтось iз дорослих остерiгаК: - Не бiжiть туди, бо райдуга й людину у хмару потягне!.. Але ж пiсля такоП застороги нам ще дужче кортить! Як би там було нам у хмарi, куди б нас райдугою потягло?.. А семибарвна все боре й боре воду десь зовсiм поруч, у скупаних дощем розкошистих вербах Заболотного, ми чуКм, як аж шумить та вода потужним струменем угору, жене себе в небо, щоб через скiлькись там часу знову пролитись на нас ласкавими рясними дощами, вiд яких одразу i рослини, й дiти пiдростають. Завдяки райдузi, небо й земля поКднались, висока брама ПП вже й при сонцi за мокрою зеленню левад па синiй тучi цвiте, вигляд райдуги чомусь нас хвилюК, з'явилась - i нiби повеселiшав свiт! Все так до ладу в природi, так усе згармонiзовапо - жоден би винахiдник краще не вигадав! Лiта без райдуг, зими без колядок, весни без солов'Пв та без вишневого цвiту - то настане пiзнiше. ЗазнаКмо стану, коли зупиниться самий рух життя. Крiм горя, нiщо не ростиме, нта-хи спiвучi не прилетять, крапля дощу благодатного з неба не впаде - тiльки чорнi бомби падатимуть звiдти з сатанинським виттям... Кiнець усьому, непам'ять, небуття? Тупе, звандалiзоване iснування? Та, виявляКться, не так просто спустошити душу людську, виявляКться, й пiсля всiх жахiть у пiй незруйнованим м