ись, i пiсля цього владно, наче ляльку, посадив, вдавив його в крiсло. I, дивна рiч, тепер той герой, злобно понурившись, не став чинити опору. Наче саме такого чогось i ждав. А Заболотний, обернувшись до пасажирiв, сказав до них голосно, нiби вибачаючись: - Молодий чоловiк запевняК, що це був жарт. Вiн перепрошуК. По якомусь часi вийшла стюардеса з тацею в руках i, так мовби нiчого й не сталося, почала роздавати воду в келишках. Пiд час роздачi пасажири стежили за виразом ПП обличчя, воно було непроникне, фантомасно замкнуте, проте уважний погляд мiг у нього вiдшукати те, чого й це хотiв би, - глибоко, як i ранiш, притаКну тривогу. ...Вночi ми приземлились на котромусь iз сибiрських аеродромiв, хоча посадка ця й не була передбачена. Всiм пасажирам велено було негайно залишити борт лiтака. Пояснень не давалось. Мороз надворi аж кипiв, для бiльшостi парижаночок, що пустилися в рейс у легеньких плащиках та курточках, цей нiчний мороз мав би стати неабияким випробуванням, та все ж i за таких обставин вони не втрачали свого оптимiзму, було чути жарти та смiх, усiх нас розважало, коли дiвочi тендiтнi руки, ненароком доторкнувшись до металевоП обшивки автобуса, вiдсмикувались, як вiд вогню, бо нахолонулий на морозi метал так i хапав. З смiхом та зойками вскакували нашi супутники в цей проледенiлий, навстрiч розчинений нам автобус, що битком набитий одразу й рушив вiд лiтака. Вже коли ми, несподiванi нiчнi транзитники, перекочувавши до аеропорту i збившись на другому поверсi, на його засклених галереях, ждали чаю, якого буфетниця все не хотiла нам вiдпустити, зважаючи на пiзнiй час, i що змiна ПП кiнчаКться, i що в нас, перелiтних, мабуть, немаК валюти, i що взагалi дозволу на цей чай, як нам здалося, треба питати чи не в самого мiнiстра, - вже тут, стоячи з Заболотним в сутiнi довгоП, ледь освiтленоП галереП, дивились ми крiзь ПП скляну стiну на темний пагорб нашого лайнера, що бовванiв незрушно край нiчного аеродромного поля, й перекидались здогадками: чому виникла ця не передбачена графiком посадка? Залишений пасажирами невiдомо наскiльки, могутнiй наш лайнер нiби ждав чогесь. Незабаром крiзь сутiнь ночi до лiтака по трапу швидко стали пiдiйматись тiнi людей з якимись вудилищами в руках, постатi збiгали вгору одна за одною, i хоч рухались на екранi ночi постатi силуетнi, однак i в своПй силуетностi були вони якiсь рiшучi й заклопотанi, - то до нашого опустiлого, холодом наповненого лайнера поспiшала команда хлопцiв, озброКних мiношукачами проти того загадкового "тiк-так"... Iснував вiн насправдi чи виплодила його лиш чиясь хвора уява, - як би там не було, комусь належало це перевiрити, ризикуючи власним життям... III I ось тепер ми Пдемо до Мадонни. Iнший континент, iншi дороги, тiльки Заболотний незмiнний у своКму во-дiйському завзяттi. Звечора на квартирi Заболотних несподiвано виникла думка податись у цю подорож, i Лiда, яка була присутня з батьком при нашiй розмовi, звернулась до Заболотного просто з благанням, тоном зовсiм незвичним для ПП стриманоП вдачi: - Вiзьмiть i мене! Будь ласка! Пй, виявляКться, ну просто необхiдно подивитись на ту сенсацiйну слов'янську Мадонну, що про неП тут зараз стiльки розмов. Дударевич, батько Лiдин, давнiй колега Заболотного по службi, пробував вiдрадити доньку, малював труднощi далекоП дороги, обiцяв навзамiн iншi спокусливi видовища, але дiвчинка затялась: Пду, i край, якщо, звичайно, Кирило Петрович не проти. Заболотний, як завжди, коли йшлося про дiтей, надто ж про Лiду, виявив свою поблажливiсть, а Софiя Iванiвна навiть зрадiла бажанню Лiди, бо знала, що юна приятелька ПП - людина з характером i зможе в дорозi стримувати Заболотного, якщо вiн, опинившись на трасi, розвиватиме бiльшу, нiж дозволено, швидкiсть. - I вас теж прошу отямлювати в дорозi цього безумця, - апелюК Заболотна до мене. - Бо коли вихопиться. на трасу, вiн просто шалiК, цей ваш тернiвщанський ас. - Ну-ну! Ас не ас, але в небi не пiшки ходив, - примирливо заперечуК Заболотний. - Полотно автостради не злiтна смуга, - стоПть на своКму Соня-сан. - Де ви бачили, щоб iз льотчикiв виходили путящi водiП? Мiй Заболотний саме тому приклад: нiяк не перебудуКться, все думаК, що й на землi йому небо. А в них тут стiльки катастроф, - додаК вона стишено, тамуючи в голосi тривожнiсть. - Доки вiн у дорозi, ближнiм анi хвильки спокою... - Ви, СофiК Iванiвно, розписку з нього вiзьмiть, - радить Дударевич. - Та й взагалi, нащо ви йому даКте вiзу на цю сумнiвну подорож? Пожертвувати уПкендом, гнати за сотнi миль, щоб тiльки глянути на якусь там фальшиву Мадонну... - Чому фальшиву? - нахмурюКться Заболотний. - Всiм вiдомо, що по музеях у них повно пiдробок! - безапеляцiйним тоном заявляК Дударевич. - Фальшування стаК промислом доби... Скiльки тих пiдроблених Ван-Гогiв та Сезаннiв зараз блукаК по свiту! - СподiваКмось, що наша Мадонна справжня, - каже П- Заболотний суворо. - Звiдки така певнiсть? - IнтуПцiя. - Сумнiвний аргумент. - А для нього нi, - раптом посмiхаКться Соня. - Я, до речi, теж вiрю в iнтуПцiю. - Отже, ви його вiдпускаКте? - А що я можу, коли вже надумав... Самi ж знаКте: натура, як у тура!.. З квартири Заболотних чи вiд будь-кого з мешканцiв цього службово-житлового будинку можна внутрiшнiм ходом потрапити безпосередньо до пiдземного гаража. Це ж зручно, отже, в пору передсвiтанкову ми вже в залiзобетонних його катакомбах, де серед рiзних марок автомобiлiв, серед запахiв бензину та гуми Заболотний, здаКться, почувався куди краще, нiж там, нагорi, у своПй службовiй кiмнатi з сейфами, кондицiонером та вiчно опущеними металевими жалюзi. Вже я помiтив: збираючись у поПздку, друг мiй щоразу жвавiшаК, збадьорюКться, таке враження, мовби протягом тижня вiн тiльки й чекав того моменту, коли, вiдкинувши щоденнi клопоти, вiльний нарештi вiд усього суКтного й надокучливого, опиниться ось тут, бiля свого б'юПка, весело, мов коня, оглядатиме його, пакуватиме в дорогу провiзiю та iншi похiднi речi, а потiм ще раз нахилиться над дорожньою картою, щоб остаточно з олiвцем проштудiювати маршрут, ще й тебе закличе в свiдки переконатись, що з кiлькох можливих варiантiв вибрано найзручнiший. Сама перспектива дороги, передчуття вiдстаней, що Пх доведеться долати, непередбаченi труднощi, якi можуть виникнути, - все це наелектризовуК Заболотного, наснажуб бадьорiстю, душа його вихоплюКться на простори дорiг ранiше, нiж невидимий фотоелемент безшумно розсуне важкi сталевi дверi гаража, щоб випустити в сiрий досвiток ще одну машину з дипломатичним номером. В Заболотному, безперечно, живе пристрасть автомобiлiста: гасати по хайвеях, по Пхнiх нацiлених у далеч гудронах-бетонах - для нього сама втiха. Нiде вiн не почуваКться так у своПй стихiП, як у летючiм потоцi, в шаленiй отакiй гонитвi, де вiтер швидкостей тебе обдаК, де людина, сповита в метал, одним натиском кнопки даК гiн усiм табунам кiнських сил, зiмкнутих у двигунi, видобуваючи з них бурю летючих енергiй! Доки Заболотний споряджаК свого б'юПка в дорогу, його тендiтна Соня-сан, блiда й не на жарт розхвильована, все ходить поблизу, зворушливо остерiгаК свого "лихача": - Ти ж там не жени, Кирику, не жени! Доведи Пм, що ти не лихач... Дай менi слово... Обiцяй менi? - Гаразд, буде по-твоКму, - гуде Заболотний iз-за пiднятого капота. - ОбiцяКш, а потiм... Сказано ж: натура - як у тура! ВсiКю натурою лихач i порушник... - Дякую за вранiшнiй комплiмент. - Нi, ти серйозно менi поклянись, що не гнатимеш! - заходить дружина з iншого боку i звертаКться до Лiди, яка, першою забравшись у машину, вже защухла в куточку: - Лiдо, не дозволяй Кирилу Петровичу гнати! Стеж, щоб не перевищував. Особисте вiд мене доручення, зрозумiла? - ЙКс, - озиваКться з машини дитячий голосок. Ох, це дiвча! Схопилося сьогоднi нi свiт нi зоря, все боялось проспати таку нагоду... Ми ще голились, як Лiда вже постукала в дверi, вбiгла, блiда вiд хвилювання, що й з росичкою на русявiм волоссi пiсля вмивання: - Я готова! - Рання птаха, - приязно окинула оком Софiя Iванiвна посталу перед нею худу, цибатеньку акселератку, що причепурилася в дорогу, мов до якого-небудь шкiльного свята: на йогах бiлi панчiшки, на голевi старанно заплетенi мишачi хвостики кiсок, що туго стирчать урiзнобiч, з бiлями бантами, вiдкривши не-дитячому чисте, а голубими прожилками чоло. - I цi кiсники тобi до лиця, - пiдхвалила Заболотна свою пiдопiчну. Чекаючи нас, дiвчинка призналася, що був у неП напiр прихопити в подорож i свого вiрного друга - маленького амазонського папугу, хай би й вiн розважився, додивився свiта, дихнув простором. Однак мама рiшуче •Пй не дозволила... - I вiрно мама зробила, - зауважив Заболотний, вiдкладаючи бритву. - Сама подумай, як без нього в домi? Адже вiн там у вас, по сутi, найвищий арбiтр: коли яка-небудь домашня кризова ситуацiя - одразу до нього, до какаду, щоб розсудив... - То так, вiн у нас мудрець, - згодилося дiвча, розумiючи жарт. Лiда потiм першою, поперед Заболотного, збiгала внутрiшнiми сходами до гаража, ще й нас квапила: не •барiмось, для нас маК значення кожна хвилина, треба виграти час! Тепер вона, зайнявши мiсце, з машини раз у раз перепитуК, чи скоро ми виПдемо, адже час бiжить, бiжить!.. А в СофiП Iванiвни - своК на думцi: щоб не гнав... Коли ми були готовi нарештi виПхати з гаража, вона й тодi соромливо нагадала чоловiковi своК прохання, не боячись навiть видатися надокучливою: "Ти ж обiцяКш, правда?" Речi мовби й неiстотнi, однак чомусь ще й тут, на хайвеП, уява малюК менi той момент, коли Соня, худенька, блiда, з благальним усмiхом зазираК в вiчi своКму Заболотному: - Кирику, я знаю, ти будеш хорошим... I як завжди, коли вона розлучаКться з чоловiком, очi ПП враз наливаються синявою, пречистою синявою вiдданостi, й росинки мимовiльноП сльози вже бринять на вiях, i самi очi вiд сяйва тих росинок глибшають i мовби ростуть, ростуть... - Не хвилюйтесь, Соню-сонечко, - каже Пй Заболотний. - Ждiть i не тужiть на валу. Була б вона, певне, спокiйнiша, якби ми ПП теж прихопили з собою. Заболотнi часто вирушають в поПздки удвох, i якщо дорога випадаК далека i втомлива, Софiя Iванiвна - на рiвних правах - пiдмiняК за кермом чоловiка, до того ж вона щиро в душi переконана, що веде машину куди краще за нього... Але цього разу Пй довелося змиритись, залишилася вдома, бо лiкарi поки що не дозволяють СофiП Iванiвнi тривалих мандрiвок: влiтку на однiй iз тутешнiх автострад подружжя Заболотних потрапило в "маленьку пригоду", як висловлюКться мiй друг, пiсля якоП сам "ас" вiдбувся синцями та саднами, а Софiя Iванiвна мусила кiлька тижнiв пролежати в гiпсi i тiльки нещодавно стала виходити на вулицю. Тож зрозумiла ПП сьогоднiшня тривожнiсть та настiйливi застороги, якими вона проводжала нас вже й пiсля того, як ми сiли в машину i Заболотний поволi став вирулювати, спрямовуючи свого б'юПка на сталеву, ще не вiдчинену браму гаража. Зараз ми перебуваКм на чималiй вiдстанi вiд того похмурого гаражного пiдземелля з його низькою, в сталевих балках стелею, вже воно нiби хтозна й коли було з тим своПм службовим телеоком, яке недремно звiдкись споглядало нас, щоб у потрiбний момент нечутно розсунути перед нами важкi сталевi дверi й - пiд мовчазне благо-словiння Сонi-сан - випустити ще одного ловивiтра в сiре свiтання стрiтiв, у гонитву дорiг. Були спершу безлюднi каньйони вулиць, де в одному мiсцi пiд синьою зливою неонiв, серед ошмаття газет в такий раннiй час уже сидiв i щось жував старий занедбаний чоловiк, збайдужено дивлячись на нас; де потiм промигнуло темне дзеркальне скло ще зачинених офiсiв, банкiв з кутою таКмничiстю своПх брам; зостались позаду й сяючi вiтрини крамниць з коштовностями та манекенами, i чорний алюмiнiй хмарочосiв, що своКю похмурою величчю зникають десь у темнiй високостi, стискаючи простiр, залишаючи перед нами тiльки вузьку його щiлину, щоб могли ми вилетiти на цю замiську трасу, де Заболотний полегшено, повеселiло скаже: - Нарештi! I, опустивши скло, висуне руку, ловлячи пальцями зустрiчний вiтерець. Заболотний веде свого б'юПка рiвно, плавко, машина не йде, а пливе, i це, безперечно ж, зараз можна пояснити тiльки бажанням Заболотного ревно дотримуватись застережних заповiтiв Сонi-сан. - Зваж, Лiдо, як Пдемо. Мабуть, похвалили б нас за таку дисциплiнованiсть? - каже мiй друг, усмiхнувшись, але не до нас, а мовби до когось, видно, постала цiКП митi перед ним дружина в тiй своПй тривожностi, коли, провiвши нас у путь благословляючим, ще, певно, вiд матерi перейнятим жестом, зосталась стояти самотньо в яскраво освiтленiм гаражi. Маленька, як дiвчинка, блiда й настрашена, стояла вона якась особливо самотня серед того величезного пiдземелля пiд його низьким зализобетонним склепiнням, що тримало на собi все громаддя бiлдiнга. Сталева брама, випустивши нас, одразу ж автоматично стала замикатись за нами. - Тьотю Соню! - обернувшись, гукнула тодi Пй Лiда, i аж вираз болю перебiг дiвчинцi по обличчю, той болiсний вираз так i не сходив, доки вона махала рученям Заболотнiй, котру гаражне пiдземелля поволi зашторювало сталлю дверей. I зараз в дорозi чомусь виникаК в уявi та сценка з тендiтною постаттю Сонi-сан, залишеноП десь там, в гаражнiй печерi серед сталевих балок та бетону. Дорога тим часом нiби втягуК нас i думки Лiдинi вже летять уперед. - Зовсiм не можу уявити, яка вона буде, та Мадонна, - каже дiвча. - I перед сном усе думала, хотiла уявити i нiяк не могла... Звiдки вона з'явилась? - В тiм-то й рiч, що подробиць не повiдомляють, - вiдповiдаК Заболотний. - Справдi, з чиПх рук придбано? На якому аукцiонi? Чи було ПП внесено до мiжнародних каталогiв перед цим? Скiльки шедеврiв позникало з музеПв пiд час вiйни... I не лише картини. Де, скажiмо, та "Янтарна кiмната" та рiдкiснi книги-iнкунабули з пограбованих наших бiблiотек?.. Розшукують Пх по всьому свiту, а вони, може, в цей час лежать десь у затоплених водою шахтах, в завалах, у бруднiй пiтьмi штолень-печер беруться цвiллю, лежать, нiчиКму оковi не досяжнi та ждуть, хто Пх знайде, видобуде на свiт... З-пiд обрiю помiтно свiтаК, наче там вiдкриваКться кiнець якогось величезного тунелю, а небо й земля ще майже однаково попелястi, присмерковi; обабiч хайвею сивiК низом якась iмла чи туман, "ото вiн i К, смог, у натурi, - каже Заболотний, помiтивши моК зацiкавлення, - аж куди розпросторив свою владу". Дорога в цих мiсцях стаК справдi високою, схожою на дамбу, полотно траси пролягаК весь час по насипу. Злiворуч тих смогiв-тума-нiв прозирають силуети якихось промислових споруд, поцяткованi вогнями невiдомого призначення, що свiтять мовби забуто, в них К нiби якась безжиттКвiсть. Може, тому, що такий раннiй час, коли й усi тi гiгантськi темнi споруди серед досвiтнiх туманiв, здаКться, iснують мовби самi по собi, без людини, без ПП втручання. Не видно там нiякого руху, хоча газовi факели палають потужно, земля всюди забудована, траса перетинаК зону суцiльних мегаполiсiв, де одне мiсто ще не кiнчилось, а вже вочинаеться друге, це переходить в iнше, зрощуКться з ним, зливаючись в однакову похмурiсть потужного, але нiби не для людини, а для роботiв призначеного життя. Ось тягнеться котре вже iндустрiйне поселення, за ним випливають з димiв знову заводи, промелькують чорнi довжелезнi цехи, хащi трансформаторiв, пакгаузи з гофрованого сталевого листа, а поряд лиснiють величезнi якiсь болота, вiдстiйники, резервуари, i всюди потопом смоги, смоги, смоги... Дедалi виразнiше чуКмо характерний сморiд хiмiчних заводiв, змiшаний iз затхлим духом болiт. Коли б хто задумав ставити фiльм-засторогу про те, що може чекати планету завтра, змалювати картину, як задихаКться вона вiд власноП промисловоП надпотужностi, вiд рiзних ядучих випарiв та нечистот, - то тут для такого фiльму вистачило б натури вдосталь. Темна купа прокопчених споруд, i знову, пiдступаючи аж до самоП траси, маслянисто проблискують якiсь води, важкi, не-зрушнi, зачервоненi по сталевому тлу полум'ям заводських заграв. Бо заводи стоять десь поруч, зануренi у власнi дими та в туман, таке враження, що й самi заводи розкинулись на болотах серед своПх намертво отруКних вод, куди вони щоденно скидають все новi й новi потоки смердючих всевбивчих вiдходiв. Вiн всюди тут, цей важкий незникаючий сморiд. - Ну ти ж i вибрав маршрут, - кажу до Заболотного. - Хто б додумав, що шлях до Мадонни пролягатиме крiзь таке пекло... - Когай, сказали б японцi, - вибачливо миркаК Заболотний. - Повiдомлялося, що вiдстiйникiв тут уже поменшало, а тим часом... Ну, та, сподiваюсь, це скоро кiнчиться. Мегаполiси пливуть i пливуть попiд небокраКм, напiв-потонувши в iмлах, в природних чи, може, хiмiчних туманах. Подеколи заводи вiддаляються, потiм знову пiдступають до траси, тодi з хмаровиння диму прориваються цiлi клуб'я промислових вогнiв, багряних, як рани, - газовi печi там палають, чи що... Бiля самого полотна автостради ще частiше мелькають плеса важких, лиснючих вод з розтеклими в них вогнями реклам, цiлi дзеркала Пх, забарвлених рекламами плес, лежать тут на водi в болотянiй незрушностi, а поруч беззахисне щуляться сiрi кущики очеретiв. - То кущики справжнi, не синтетичнi, - пiдбадьорливо кидаК в бiк очеретiв Заболотний. - А взагалi правду ти кажеш: пекло. Чорнi отi мегаполiси, що розповзлися чортзна-куди, i цi смердючi озера-вiдстiйники, вся отак методично, поступово й без намiру вбита природа - все волаК до нас, людей... Ще одна засторога нашому братовi, жителевi планети: дивись! Бо можливий i такий варант... Просто дивно: серед такого промислового могуття i раптом цiле царство нечистот... зона змертвiлих болiт... - Це тi болота, - пояснюК Заболотний, - куди мафiозо викидають тiла своПх жертв. Нiхто не знаК, скiльки Людських життiв у цих трясовинах потоплено... Траса, вражаючи прямизною, летить далi й далi через болота, прокладена нiби пiд лiнiйку. Нестерпно довго тягнеться наша дорога через цей гiгантський, окутаний димами та смогом промисловий район, кiнця не видно закопченому цьому краКвi, де хiмiчнi хмари не зникають, де заводському громаддю аж тiсно вiд самого себе, i землi вже нiби важко утримувати вагу "впоруд на собi; пан Смог володарюК над похмурим цим регiоном, де все задихаКться у власних випарах, де мiста, що ранiш iснували поокремо, овiянi польовими та Океанськими леготами-вiтрами, тепер позростались в темнi загазованi мегаполiси, втратили назви, iмепа, розгубили тепло людських мiкроклiматiв, мовби якiсь чорнi мойри зоднаковiлостi прирекли Пх в усьому уподiбнитись мiж собою, стати безiменною iндустрiйною величчю; життя тут наче змирилось i з нечистотами, i з нестачею кисню, i з неприродною скупченiстю, селища звикли бути постiйно окутанi спiльною на всiх жовто-бурою ковдрою ядучих хмар, важко навислих над цiлим краКм. Чисте повiтря десь там, над океаном, а тут дими, гази, сморiд вiдстiйникiв, гнитво болiт... I цим ось дихати? Вiд колиски i до могили? Мiльйони людей мешкають тут, а враження цiлковитого моторошного безлюддя. Близькi й далекi вогнi волають мовби нi до кого. Тiльки дорога живе. ЗдаКться, саме дороги, ось такi траси дедалi частiше стають засобом iснування сучасноП людини. Помiж машинами мчать житла людськi - цiлi будиночки на колесах, з фiранками на вiкнах. Комфортабельно i весь час у русi, в гонитвi, певне ж, за щастям... Машини шумлять потоком, летять нескiнченною рiкою, якби кому забаглось перейти дорогу - нема де! Стугонять велетенськi радiофiкованi фургони, потужнi трайлери, що вдень i вночi перевозять вантажi на далекi вiдстанi, вони женуть чимдуж, бо треба, треба; швидше довезеш - бiльше заробиш!.. На узбiччi хайвею для пiшохiдця не залишено анi смужки - пiшохiдцiв хайвеП не визнають, вважаКться, що таких нема, все для машин, для машин!.. Лише акуратнi стовпчики, схожi на верстовi, раз у раз виникають, миготять уподовж дороги, i на кожному з таких стовпчикiв - будьте ласкавi: телефонний апарат... - Сервiс, - вiдзначаК Заболотний. - Що скажеш? - Зручно. А Лiда додаК: - Будь-звiдки можна викликати Софiю Iванiвну, коли що трапиться. - В дорозi про таке не говоримо, - суворо вiдказуК Заболотний. - Трапитись нiчого не повинно... Дорога летить, i це нiби летить самий час. Сутiнь досвiтку змiниться короткою зорею, потiм свiтлом дня, змiнюватиметься живопис ландшафтiв, зазнаК змiн i настрiй людей подорожнiх, та тiльки вона, ця швидкiсна траса, буде байдужа до всього: для траси з мiцним ПП покриттям, з ПП гарматним гуркотом, з невпинним багаторядвим рухом - в один бiк i в другий - iснуК тiльки один вияв життя, тiльки цей нестримний шал гонитви. Дивна рiч, при всiй могутностi руху вчуваКться в ньому якась неповнота, вiн позбавлений чогось iстотного, летять навстрiч горбатi контейнери, летить залiзо, змигують мимо тебе цятки чиПхось облич, але виразiв Пхнiх не вгледiти, нiчийого голосу ти не почуКш, хай би як вiн волав до тебе, - тут чуКш тiльки свист, двигтiння, джухкаючi вишуми швидкостей. У потоцi лiмузинiв, скромних i розкiшних, звичайних i броньованих-куленепробивних, серед авто найновiших моделей, що мчать щодуху, серед усiх цих красенiв яскравих, мов птахи тропiчнi, блискучих, грацiозно-легких, владно двиготять сталевi бронтозаври дорiг - далекорейсовi тонновики, що, ревучи, цiлодобово мчать з вантажами по трасах в несамовитому русi. Обiч нас стугонить величезний контейнер-автомобiлевоз: новiсiнькi, щойно з заводу легковi останньоП моделi ярусами копичаться на ньому, позлазившись, мов жуки-скарабеП, лиснiють кузовами в погрозливiй близькостi вiд нас; за контейнером двигтить ще потужнiший великоваговик, багатоосьовий трайлер повен цементних блокiв, залiзобетонних конструкцiй - перевозить Пх кудись на далекi вiдстанi... Зустрiчний дощик прокрапав по склу, нiби спецiально, щоб збадьорити Заболотного, бо ж дощик в дорогу - це, як Соня сказала б, добра прикмета... Повинно б уже розвиднитись, однак вiд хмар, що розповзлись по небу й кудись цей дощик, понесли, на певний час аж посутенiло, щоправда, ненадовго, i тепер ось нiби вдруге розвидняКться, дедалi помiтнiше новий день вступаК в своП права. - Нi, воно таки днiК, - каже Заболотний. - Закуримо, щоб дома не журились... I рука його знову тягнеться до сигарет, пальцi, як i ранiш, одразу й безпомильно вгадують, де саме лежить пачка, один рух, другий, короткий, точний, - i сигарету запалено, вже вона в'Кться димком, а погляд водiя незалежно вiд цього весь час невiдривне - на трасу, де нам ще буде миль та миль. - Скiльки йдемо? - цiкавиться Лiда. - Все в нормi, Лiдо, хоча можна трохи й веселiше, - i Заболотний набавляК швидкiсть. Цятки сигнальних вогнiв, цiлi грона мокро розблислих рубiнiв заповнили перед нами всю трасу. Вiд самого досвiтку незлiченно й незникно червонiють вони перед нами на "кадилаках", б'юПках, "Лiнкольнах", "мерседесах", весь час вiддаляючись в iмли свiтання, плавко й невлов-но втiкаючи. Щось вони менi нагадують своКю вишне-вiстю, але що? Запитую Заболотного, чи не викликають i в нього тi рубiни якихось асоцiацiй. Мовчить якусь часину мiй друг. Потiм каже задумливо: - По-моКму, чимось схожi вони на Романовi яблука... Так, так, то все втiкають вiд нас яблука Романа-степового... IV Як то все далеко було! Було десь у нашiм дитячiм палеолiтi, де ще тiльки маревнi рiки струменiли нам у степу, як образ чистоти й вiчного руху, i все було переповнене свiтлом, все живе в пестощах млiло пiд ласкавим, найласкавiшим сонцем нашого тернiвщанського лiта! Звiдти ми з Заболотним, де польова дорiжка побiгла не-вiдь-куди помiж голубими житами, високими, мов хмарочоси! Де Кдиний лайнер - Романова бджола, прогувши над тобою, далi погула над хлiбами, полетiла у бiлий-бiлий, налитий сяйвом свiт. Все там буде iнакше, iнакше... Ще були ми там безтитульнi, майже безiменнi, була просто "пасльоновi дiти". Досвiд i знання не обтяжували нас; дрiбнi пастушата, зляскуючи батогами в повiтрi, ми й думки собi не завдавали, вiд чого той зляск, навiть не пiдозрювали, що то ж i К та мить, коли кiнчик батога долаК звуковий бар'Кр! Такi речi були там поза межами нашого пiзнання, але хiба ми були вiд того менше щасливi? I цей Кирило Заболотний, що обгасав уже пiвсвiту, що знаК планету незгiрше, нiж знав колись рiдну свою Тернiвщину з усiма ПП ярами та приярками, вiн був у тiй нашiй тернiвщанськiй далечi просто Кириком, вдат-ним на рiзнi вигадки бешкетником, котрий у школi з-помiж нас вирiзнявся не лише веселiстю вдачi, а ще й чуднуватим своПм iм'ям, бо ж справдi чудне: хоч як його читай - злiва чи справа, вiд початку чи вiд кiнця, - а воно все буде Кирик та й Кирик!.. Таке iм'я теж було для нас предметом розваги, бо хiба ж не дивина - з усiх бокiв однакове, кругле й мiцне, мов горiх! Коли я пробую намалювати Лiдi, яким був цей Кирик десь там у наших степах, дiвча просто вiри не йме, Лiда майже певна, що Кирило Петрович був завжди дорослим i що нiяк не могли його вигнати з класу за нестриже-нiсть, за те, що "у вухах гречка росте", якщо вже де життя його й починалось, то радше воно починалося в небi, в кабiнi "яструбка"... Це вона може уявити, решту... Щоб iз бешкетникiв виходили дипломати? Лiда знизуК недовiрливо плечем. - В лiтах дитинства, - каже згодом до мене Заболотний, - можливо закодовано щось вельми для душi необхiдне, таке, що потiм упродовж усього життя позначаКться на наших цiлком "дорослих" вчинках... Ти як вважаКш? ДопускаКш таку можливiсть? - Чому ж нi... Закодовано, але що саме? Чому одне вивiтрилось, а iнше... Мимохiдь кинуте кимось слово, добре або глумливе, дайня чиясь випадкова ласка або нiби зовсiм маленька образа: кривда чи, навпаки, пiдтримка - чому, вони мають здатнiсть оживати? Чому звiдси, де ми зараз мчимо, такою значною постаК кожна росинка в тому нашому свiтанковому блакитному свiтi? Сухе тепло серпневого степу, що й сюди його чуКш... Терники, шипшина та глiд по байраках... Птахи з гнiздами, рiзнi комашки... А нашi балки коноплянi, з духом сонця, з вербами, що розiмлiли пiд кручею!.. Тодi вони були нiби нiщо, а зараз чомусь так багато важать! Навеснi, тiльки сонце пригрiло, тiльки закурликало в небi, вже, мов дикунчата, босi вискакуКм з хат, знудженi за зиму, галасуКм, не тямлячись вiд захвату, кидаКм у небо шапки, солому, палiччя: "Гуси, гуси, нате вам на гнiздо!.." Бо птахи - то ж нашi найпершi друзi. Жай-воронча всю весну дзвенить над степом, як частка твоКП душi... Невидимi пташата всюди висять над полями й сиплють, сиплють срiблястий спiв... Жайвiр тодi не боявся людини. Пiд ноги жниварям кинеться, рятуючись вiд кiбця... Дядько Роман, орючи, гнiздечко пiдбере, перекладе на рiллю, другу борозну йде, а пташка вже сидить на гнiздi, не злiтаК... А тi розблизкотiлi макiвки церков по обрiях, що найперше означали для нас ярмарки, храми, довгождану нагороду за всi твоП пастушачi труди... Сарматське рипiння колiс, iржання коней, цукерки довгi, в китицях, i неодмiнно якась подiя, що весь ярмарок сколихне... А якою музикою вiдтворити той настрiй, що охоплював вас, малих, коли пiсля спеки в степу хмара заходить... Збившись гуртиком, стоПмо, дивимось, а вона, темна, встаК десь iз-за Бiлогрудових хуторiв, сонце закрила, насуваКться, грiзна, волохата, з бiлуватими пасмами... "То град, - каже тихо котрийсь, - градова хмара". I так стане тривожно одразу... А блискавка як блисконе, як вдарить поблизу своПм списом у жита, "аж землю прооре" (бiгаКмо потiм дивитись, шукати слiд блискавки)... Одначе все починаКться з балок, де ми, позбiгавшись, граКмось, б'Кмось, плачемо i миримось, де так гарно i солов'ям, i дiтям... Роса по балках така, що коли треба ноги помити чи ранiшнiй сон розiгнати, то бiжи мерщiй, де споряпi та лопухи, там вона така краплиста, що й себе заспаного в краплинi побачиш... А в степу! Там ро-свчка буде тепла, там вена виблискуК i в чашечках бiлоП березки, i на стебельцях жита, i червоний горошок свiтиться нею, i рiзве польове квiття, що радiК кожною квiтивкою, розбризкане всюди по межах серед дозрiваючих нив. I нiколи не втратить той вранiшнiй свiт для нас своКП росяноП, свiтлоносноП сили та свiжостi, нiде й нiщо не погасить в душi тiКП ранковоП зорi, що цвiте нам iз-за тернiвщанськоП, з байраками-глинищами, гори, що тодi здавалась тобi малому такою високою. Як поволi там рухався час, а лiто - воно тяглося цiлу вiчнiсть! Адже i все, що тодi з нами вiдбувалось, наче вiдбувалось на iншiй планетi. Нiхто там iз нас не повинен був зникнути, ми були там немрущi i неминущi, здавалось, завжди ми будемо, i нiколи не знатимем втрат, i, щасливi своКю дитячою дружбою, завжди будем такi, якi К. Ще не млоПли нас думи, що розвiянi будем по свiту i що комусь вiдведено буде довгi лiта, а комусь короткi, тому судитиметься подвиг на полi бою й золота весна Перемоги, а iншому концтабiрна мученицька смерть чи випаде, бути пропащим безвiсти, i що тiльки якась неймовiрнiсть зможе котрихось iз нас, вихопивши з життКвих безвiстей, знову зблизити, звести десь отак у дорозi, на бистринi залiзноП цiКП рiки. Ми ще там не знали, що чого варте, для нас ще не були цiннiстю тi вишневi вранiшнi зорi, i тi прекраснi дощi, якi щолiта висiли по наших обрiях, i те напоКне сонцем найчистiше повiтря, що, розлите океаном вiд небес до небес, кришталево свiтиться i мерехтить над нашими тернiвщанськими стернями. Не думали ми там про вiчнiсть, але вiдчуття ПП носили в собi. Все довколишнК здавалося неминущим, не пiд-датдим нiякiй руПнi, i серед людей для нас не було смертних, все нас оточували невмирущi! Роман-степовий, скажiмо, був для нас вiчним, неперебутним, вiн не мiг зникнути так само, як його садок, i музикою наповненi вулики, i все на свiтi з'явилося лише для того, щоб бути й бути, нiщо не зруйнуКться i нiхто не зникне, - з таким ми жили вiдчуттям. Може, оце й було закодовано в тих лiтах? А гени совiстi? А вiдчуття справедливостi, що раз у раз пробивалося? Певне, мало ж i воно якийсь свiй генетичний код? А чи не звiдти .й сама ця невтоленнiсть, жага хлоп'яча, що й досi ганяК Кдрщса по свiту, хоча тепер у нього лиш усмiшку викличуть тернiвщанськi юнi зайдиголови, отi ми, простодушнi й задичавленi, котрi, зупинившись десь на Козячiй срiблястiй могилi й позадиравши лоби, мiря-, ють очима височiнь, занурюють погляди в блакить та питаються самi себе: "Чи далеко ж до неба?" А хмари, що потiм попливуть над нами, заволiкаюче блакить, будуть сповненi життя своКрiдного й таКмничого, якщо бiлi-бiлi, то на них вiдпливають душi померлих людей, вiдпливають по небесних дорогах прямiсiнько в рай, котрий уявляКться нам в образi тихих, розквiтлих вишневих садкiв, коли навеснi вiд Пхнього цвiту аж повиднiшаК в нашiй Тернiвщинi; а хмари чорнi, волохатi, грiзнi - тi несуть на собi тяжких грiшникiв, часом дуже схожих на декотрих хутiрських мугирiв у чумарках, що, понабиравши собi з нашоП слободи на лiто батрачат, не вiдпускають Пх потiм додому навiть у храмовi свята, так i не бачать своПх дiтей тернiвщанськi матерi до самих холодiв, до покрови!.. Якщо ж хмари принесуть нам дощ, що лине, мов з вiдра, та ще й градини почнуть пiдскакувати на шляху бiлими кульками, то матерi тернiвщанськi з примовкою "свят! свят!" злякано викидатимуть на подвiр'я дерев'янi лопати, якими саджають до печi хлiб, це для того, щоб град припинився, i небо, побачивши лопати на подвiр'ях, одразу ж припиняК градове бомбування, а нам, хлопчакам, пiсля такоП з градом зливи стане иа душi ще веселiше, радiснi, в телячому захватi, ми бiгатимем по спiненiй, з бульбашками водi, що цiлими озеречками позаливаК зеленi, м'якi споришi i в якiй бродити нам так лоскiтно, так приКмно!.. А згори, вiд толоки, всiма тернiвщанськими рiвчаками, пiнячись, весело гуркоче нова й нова, така незвична для нас небесна вода. О, яке ми тодi переживали душевне пiднесення!.. Грiм уже вiдкотивсь за Улинiвку, небо над нами очистилось, i в нас нiби свято. Якщо ж дощ захопив нас у степу, то, промоклi до рубця, ми в такий день маКм право гнати худобу додому ранiше, бредемо в облиплих сорочках, повертаючись, наче з битви, матерi зустрiчають нас перестрашено, а ми тiльки смiКмось, збуджено дiлимось щойно пережитим, хвалячись, як градини мiцнi, завбiльшки з перепелине яйце, вiдскакували вiд наших ще мiцнiших лобiв, ми ж при цьому не ховались, бо де там сховаКшся вiд таких градин у вiдкритiм степу! Ну, якщо близько баштан, - то в курiнь, де пахне сiном i динями, а якщо це поблизу Романового хутiрця, - то гайда пiд повiтку до дядька Романа, он вiн, весело махаючи нам, бiжить через подвiр'я, накинувши на голову рiжечком догори вивернутий мiшок, - з тим рiжечком-хохолком дядько Роман для нас схожий на одуда чи на iншого смiшного якогось птаха... Щолiта бачимо, як вiн перебiгаК пiд добiщем подвiр'я, накинувши на голову мiшок, i щолiта Роман веселить нас своКю схожiстю з якимось чубатим птахом! Навiть осiнь не наганяла смуткiв на нас своПми безконечними мряками, негодою та вiтрами, не лякаяа й зима, дарма що багатьом нашим героям доводилось зимувати на печi, бо взутись нема в що, сиди цiлi днi в хатi, де допiзна тiльки прядка гуде та пiсня жiноча неголосно ллКться, а школяревi до читанки пiдморгуК каганець-слiпачок: "Буде тобi провiдниця - ясная зорниця!" Юна, переповнена мрiями душа знаходила вiдраду i в тому елементарному свiтi, де найскладнiшою машиною була прядка, де пломiнчик на гнотику був Кдиним неоном ваших осiннiх ночей, де взямку смiливий маляр-мороз малював по вiкнах буйнi своП вiтражi - бiлi розгонистi папоротi, лiлеП, химерне квiття тропiкiв... Та все ж наближений пам'яттю степ наш чомусь найчастiше постаК менi в сонцедення, в слiпучу спеку, коли марево прозорою рiкою бiжить i бiжить по телятникiв-ських горбах, перетiкаК через бреусiвську дорогу, i небо аж побiлiК вiд власноП свiтлостi, на ньому нiде нi хмарини, лише по обрiях iскристим бджоляним золотом ряхтять макiвки церков в Улинiвцi та Озерах. У храмовi свята там будуть ярмарки з каруселями, з бiйками, з циганами, з кiньми, - невiдомо тiльки, чи вiзьмуть нас на тi дива iз собою дорослi... Тож шануйся, коли корову пасеш, щоб не пiшла вона в шкоду, дивись, не дрiмай... А на сон хилить, бо рано збудили, а сонце не рухаКться, бо л; лiто, воно таке довге, та що там лiто - тодi i звичайний день триваК для нас цiлу вiчнiсть! Звечора тебе не вкладуть, гасаКш з хлопцями по балках та левадах, де пiд кожною вербою шепочуться, пирскають смiхом закоханi, а нам так цiкаво ж знати про Пхнi тайнощi, хто кого любить, хто за ким сохне, хто до кого залицяКться... Як Пх наслухатись, то здаКться, що весь свiт тiльки й переповнений любов'ю та ревнощами! Тож звечора тобi не до сну, а вранцi тебе не добудяться, лоскочуть, зi смiхом тягають сонпого по долiвцi за руки й за ноги, а ти вкручуКшся в ряднину, тобi ще б хоч хвильку поспати! "Вставай, вставай, парубче! До працi пора". - "Ой, ще хоч трiнь-трiнечки..." - "Треба було не бiгати До пiвночi... Вставай, вставай!.." I чиясь лагiдна рука лоскоче, щоб розбуркати тебе, бо ж справдi пора виганяти, скоро сонце зiйде, вже он небо граК зорею... ГраК зорею! Вискочиш на подвiр'я, а по той бiк балки, iз-за гори, небо над глинищами все палаК, цвiте! В Тернiвщинi нашiй вулички глибокi, бо стiльки ж по них поколiнь перейшло, до самоП глини повибивали землю своКю ходьбою тi, що до пас тут жили колись. Iдеш наче ровом, i колюча дереза, в'ючись по горбах, нависав з обох бокiв над тобою. У вуличцi повно пухкоП пилюки, нона пiсля ночi прохолодна, а на толоцi там i споришець тобi босi ноги росою полоскоче - це остаточно розганяК сон. Хай малий, та все ж трудiвник, жепеш свою корiвчину пасти, десь за тобою сонце, сходячи, крiзь дерезу спiлим кавуном червонiК, i, коли опинишся iз своею Рябою за школою, на рiвному, де польова дорiжка лягла ген-ген у бiлий свiт, бачиш, яка вiд тебе тiнь мiж хлiбами посуваКться величезна. Довго ж доведеться чекати, доки вона, ота тiнь, зменшиться аж до такоП, що зможеш ПП переступити, бо тiльки тодi (не ранiш) можна буде повертатися додому на обiд. Степ вiдкриваКться одразу за школою, а в далечi попiд небом садки синiють хутiрськi - вся наша Тернiвщина оточена хуторами, з якими вона вiчно не в миру. А десь на пiвдорозi мiж далекими Кишкiвськими хуторами, мiж Вигурiвщиною i нашою слободою маленьким острiвцем серед хлiбiв виднiКться ще один хутiрець, вранiшнК сонце вже лягло на його три тополi: живе там Роман-степовий садiвник i бджоляр, а при ньому Надька, смаглочола донька його, що вчилась у Полтавi на фельдшерку, а от щастя не склалося - до батька повернулась з дитям, що вродилось у неП невiдомо й вiд кого... Тернiвщина багата вродливими дiвчатами, в недiлю як висиплють на толоку, - тiльки дивись! Одначе Надька Винникова, всi визнають, найперша з наших красунь, не даремно ж вона росою та зорею вмиваКться, - так про неП кажуть тернiв-щавськi жiнки. Не раз начебто бачили, як вона раненько бреде по колiна в росах на край садка, де на лопухах роса - як вода, озирнеться, наххлиться i... Не iнакше росою та зорею вмита, мабуть, i зараз десь там стоПть, край батькового садка, свiтячись яйцем до схiд сонця, вранiшня, свiжа пiсля свого чарiвницького вмивання... Зблизька ми побачимо ПП, ту красуню Випнинiхну, тiльки згодом, коли хлiба поскошують i нам буде вiльно насти всюди по стернях та коли ми цiлою ватагою ходитимем до Романа Винника, щоб набрати з його колодязя води. Поки що ж нам, пастушатам, доводиться пасти поокре-мо, водячи своПх корiвок за налигачi по межах, де для них багато наросло пирiю, чи ось по такiй польовiй дорiжцi, де Ряба твоя, поволi посуваючись, чепурно вищипуК м'який споришець попiд самим житом, що стiною, вище за тебе, гояубiК край дороги. Паси та пильнуй, щоб не хапнула твоя ласуха чийогось колоска, бо тiльки лизне, одразу де й вiзьметься господар, налетить, нагримаК, а то й вуха намне... Кирик о цiй порi вiд тебе далеко, десь вiн аж за третiм горбом пасе, загубився з корiвчиною серед хлiбiв, а ти тут блукаКш по межах або вподовж польовоП дорiжки, що, безлюдна, задумана якась, побiгла й побiгла помiж хлiбами, невiдомо й куди. СтрумуК повiтря, тиша млiК, i нiде нiкого. Сам-один. СпiймаКш коника-стрибунця i чуКш, як вiн, маленький, рветься в тебе крiзь пальцi своПм пругким, повним енергiП тiльцем, а ти, маючи безмежну владу над ним, над його життям i смертю, тримаКш це трiпотливе створiння й роздумуКш: пустити чи нi? Жити йому чи не жити? I якщо не залишилось удома прожерливе галченя, що його маКш годувати, тодi доля стрибунцевi усмiхнеться, пiдкинеш його з долонi: живи! I зникне в житах твiй зелений крилатий кiнь щастя, що його тепер уже не зловити, хiба сам колись iзрине, нагадаК тобi про себе аж ось на такому хайвеП. Зупинився, не рухаКться наш степовий час. ДрiмаК дорога, небом укрита. Повiтря незрушне, склисте. Сонце нiби припнуте налигачем на мiсцi, нiяк не хоче рухатись до тiКП позначки, коли тiнь твоя так зменшиться, що вже зможеш ПП переступити чи бодай перестрибнути, добре знапружившись. Так сумно тобi самому, повитому в цю бринливу тишу степову, де лиш твоя дитяча самотнiсть перекликаКться через пагорби й жита з Кириковою самотнiстю. Звiдкись нiби пiсня сумовита до тебе долiтаК, чиясь мати-птиця людським голосом скаржиться: "В мене дiти-малолiти, не здужають в степ летiти..." I враз ти ось вирiс, стаКш завбiльшки як вранiшня тiнь, i тебе вже кудись проводжають, тужать за тобою, а ти втiшаКш, щоб не плакали, бо ж дощi змиють тобi головоньку, а розчешуть дрiбнi терни... I знову сам, сам. Зустрiнеться тобi товаришем тут хiба що стовп