ок машини на заднiм сидiннi, ще, здаКться, там додрiмус, доловлюК своП невиловлепi за пiч сни. НаПвний дитячий живопис не вiдволiкаК Заболотного, нiби не iснуК для нього, - уважний ведiйський погляд мого друга невiдривне прикутий до автостради. З пiвсутiнi Заболотний вiдкриваКться менi лиш частково: бачу його карбований профiль, скроню посрiблену, краКчок усмiшки, що час вiд часу з'явиться, змайне, викликана невiдомо чим. - Не хвилюйтесь, Соню-сан, все буде о'кей! - раптом каже вiн, видно, уявивши залишену вдома дружину. Якщо iснуК телепатiя, Сонi, звичайно, буде приКмно почути таке запевнення. По якiйсь хвилi Заболотний кидаК через плече позирк у мiй бiк i, переконавшись, що я не дрiмаю, знов подаК голос: - "Дымом дымится под тобою дорога, гремят мосты..." ПригадуКш, у Гоголя? Багато хто любить дорогу, i я, грiшний, теж люблю! Сам не знаю за що. Ось такий тобi tractus, - що, здавалось би, в ньому? Можливо, дороги тим нас заваблюють, що несуть у собi якiсь загадки, щораз обiцяють якiсь несподiванки?.. Дорога - це ж завжди тайна! В ПП незвiданостi й нерозгаданостi К щось спiльне з людською судьбою... Чого ти мовчиш? - Слухаю. - Самий вигляд дороги, невже вiн тебе не хвилюК? - Коли як. МинаК пауза, i друг мiй знову береться розвивати цю тему, спiваючи хвалу дорогам, бо саме вони, як вiн вважаК, дають людинi, окрiм вiдчуття тайни, ще, може, й найповнiше вiдчуття свободи! Адже тут вивiльнився ти нарештi з-пiд кормиги клопотiв, вихопився з гравiтацiйного поля буднiв, з нiкчемноП суКти й метушнi! Ти вже нiби нiчий, ти в польотi, а до ж iще так, як у польотi, можеш належати сам собi? Ще вчора був розшарпаний клопотами, всякою шамотнею, був прикутий до сiроП скелi марнот, а зараз весь ти в обiймах далечi, простору, тут тобi тiльки вiтер брат!.. Щоб трохи стишити темперамент мого друга, нагадую про його обiцянки дружинi - не гнати на трасi чимдуж, не перевищувати швидкiсть. - Соня доручила нам з Лiдою контролювати тебе. - Будь ласка, - примирливо каже Заболотний. - Тiльки який з тебе контролер? Кабiнетна душа, ти ж нiколи керма в руках не тримав... Щоб зрозумiти, точнiше вiдчути, треба справдi стати людиною трас, вловити ритми гудучих цих швидкостей, музику лету! Нi, дорога - це прекрасно! Ти згодна зi мною, Лiдо? Лiда не озиваКться. Заболотний тим часом знов даК собi волю: - Крiм напруги керма, тут скидаКш всi iншi напруги, - для нервiв це якраз те, що треба. Можеш Пхати плавом, а можеш гнати на всi стонадцять миль, коли вже й шкали для стрiлки не вистача! Можеш спiвати вiд захвату, думати про щось наймилiше, скажiмо, про глинища та яруги нашоП незрiвнянноП, в дерезi та пилюцi Тернiвщини, що зараз так далеко вiд нас, мов Шумерське царство, мов яке-небудь степове Урарту!.. Вiльний ти тут у помислах i в бажаннях, можеш усмiхнутись комусь невiдомому, i тобi хтось усмiхнеться, пролiтаючи поруч... Бо тут - у дорозi, в цих швидкостях - ти вiльний вiд умовностей, суКтностей i марнот, ти рiвний усiм, хто летить, долаК простiр, ти тут брат людству! - екск'юз мi за високий штиль... - Нiколи не бачила вас, Кириле Петровичу, в такому захватi, - сказала здивовано Лiда. - Чи, може, це чиПсь вiршi? - МоП, Лiдо, моП, але бiльше не буду, - покаявся перед нею Заболотний i по якомусь часi звернувся до мене вже тоном спокiйнiшим, серйозним: - У кожному разi, друже, мене дорога щоразу чомусь хвилюК. Чи буде то маленька стежина, що побiгла в поля, чи сучасна гудронова траса... Хiба ось така стрiчка, що зникаК перед тобою десь у безвiстях, може своПм виглядом не викликати в нас певнi емоцiП?.. ПригадуКш, як, бувало, котрийсь перехожий питався в пас, пастушат, у степу: "Куди ця дорога веде?" ЧуКш - веде?.. Та й нам кортiло бiльше знати про нашу дорогу: куди вона? Звiдки? Де Пй початок? До буде кiнець? - А по-моКму, - докидаК Лiда слiвце, - дороги нiзвiдкiль не починаються й не кiнчаються нiде... Заболотний думаК якусь мить, нiби зважуК те, що сказало дiвча, потiм визнаК: - Може, ти й маКш рацiю... Хоча все на свiтi десь-та-ки своП початки бере i десь мусить мати своП фiнали:;. принаймнi коли йдеться про чиюсь конкретну стезю. От хоч би i в пас iз пим, - це стосуКться моКП особи, - ночалося вiд стежини на левадах не вiдомоП тобi, Лiдо, Тернiвщини, де зустрiчали ми свою дитячу зорю, а тепер ось намотуКмо милi на цьому хайвеП... Запитую, що воно означаК дослiвно - хайвей. - High - висока, way - дорога, - впевнено подаК голосок Лiда. - "Косоку доро" буде по-японському. - Дороги такого типу спершу ставили на естакадах, - пояснюК Заболотний, - звiдси, очевидно й highway... Траса, яку нiщо не перетинаК. Вiдкрита для швидкостей... Бетон i вiтер! I ти! Жени, скiльки вистачить духу! Розшматоване повiтря свистить мимо нас. Стрiлка спiдометра тремтить на освiтленiй шкалi, лiзе кудись угору, на отi самi стонадцять миль. Заболотний деколи позиркуК на стрiлку весело, бешкетне, певне, згадавши настiйливi застороги дружини: "Ти ж там, серденько, не жени! Не жени, благаю!" I, наче вона його чуК десь там, доповiдаК без усмiху: - Йдемо в нормi, не хвилюйтеся, Соню-сан... Я нагадую йому про нашу японську пригоду (востаннК ми з Заболотним зустрiчалися там), як ледве не вкоротив нам вiку той чортiв фургон, що з усього розгону врiзався в нашу машину, коли ми зупинились на перехрестi перед свiтлофором. ТiКП ночi ми Пхали з Хiросiми, в дорозi все складалось нормально, а вже в передмiстi Токiо... Удар був такоП сили, що ми послiпли, ми навiть не встигли збагнути: звiдки, що це? Iз живоП дороги одразу в тьму небуття, лиш в останнiм проблиску свiдомостi змигнуло: "Вже нас нема! Ось так воно настаК..." Щось подiбне, мабуть, вiдбувалось i з тiКю художницею, котрiй пiд час атомного вибуху над Хiросiмою здалося, що вибухнуло сонце, сталася космiчна катастрофа, - нещасна жiнка потiм i вмерла з думкою, що сонце справдi вибухнуло й бiльше його не буде. Опритомнiвши, ми перемовились: - Ти живий? - А ти? - Та наче... Полiсмени, надбiгши до мiсця подiП, до того високого червоного фургона, який стусонув нас, iз службовою вправнiстю вишарпнули з кабiни геть переляканого японця-водiя, маленького, зiщуленого, який i не заперечував своКП провини, не виправдувався, - марно й вiдмагатись, мовляв, вiн, тiльки вiн винен... Доки полiцiя була зайнята обстеженням та вирiшувала, чи ми дотягнемо своПм ходом до амбасади, водiй, не вiдходячи вiд Заболотного, уналим, беззахисне винуватим голосом пояснював, що з далекого рейсу йде, двадцять годин не залишав кабiни, вважав, що витримаК, дотягне, одначе перевтома таки взяла своК: на якусь мить, може, очi склепилися, чадрiмав, i от... - Здорово ж нам тодi пощастило, - коментуК пригоду Заболотний. - Витримати такий удар - i зостатись живими, навiть не покалiченими... Нi, ми з тобою щасливi, як собi хоч! - Якщо хто й вiдчув себе щасливим, - кажу до Заболотного, - так це той нещасний водiйчик фургона... Бiдолаха аж просяяв, коли ти заступився за нього перед полiсменами, впросивши Пх не заводити справи... Попокланявся, задкуючи до фургона, просто не вiрив, що його вiдпускають... - А що з нього вiзьмеш... Ухенькало людину в рейсi, це ж тiльки уявити - майже добу за кермом. Стугонить дорога. Справдi мовби нiчого вже для нас не iснуК, тiльки ця швидкiсна траса, ПП нескiнченнiсть, ПП гудучий, зникаючий у темрявi бетон. Гуде й гуде пiд нами серед досвiтнiх просторiв, розшматовуК тумани, розтинаК навпiл зорянi тауни й сiтi, влiтаК в стугонливi тунелi й стрiлою вилiтаК з них... При виПздi з мiста перед нами виникла цiла сув'язь дорiг, вони тут сплелися гiгантським вузлом, - суцiльний якийсь iКроглiф iз залiза й бетону! Вигини, схрещення, повороти, розвороти, - здавалось, як ми й виберемось звiдси. Десь унизу пiд нами - наперерiз - гримотить залiзниця, над нами в темрявi теж залiзна гуркотнява, там по мосту, серед плетива металевих конструкцiй, безперервно пролiтають силуети машин, проскакують на шалених швидкостях, з ночi - в нiч, з туману - в туман... Естакади, вiадуки, химерна геометрiя дорожнiх споруд. Дуги дорiг вигинаються увсебiч, дiляться i Кднаються, поскручувавшись, мов рептилiП, проходячи одна крiзь одну, i знов пружинно випростовуються, шукаючи простору, невiдь-звiдки виникаючи, невiдь-куди ведучи... Свiтяться рекламнi щити, летять навстрiч загадковi цифри, знаки засторог, в'язь якихось дорожницьких вензелiв, зрозумiлих тiльки для втаКмничених. Лiда з свого кутка час вiд часу озираКться: - Вони Пдуть за нами. - Хто - вони? - Вони... Отi. -Заболотний, глянувши в люстерко, де видно, що вiдбуваеться на трасi за нами, iсяив приспокiйливо: - Тобi здалось. Дорога нуртуК, пульсуК, всьому, що обiч неП, вона передав свiй шал. Можна уявити, як далеко сягаК гул траси довколишнi простори, де уce живе перебуваК цiлодобово пiд владою цього глухого, пульсуючого стугонiння... Нi вдень, нi вночi не знаючи спокою, дорога все жене й жене себе кудись. - Нi, дорога - це таки життя, - згодом розмiрковуК Заболотний, вже без того Пiафосу, що ранiш. - Њ таки в вiй якась магiя. Згадай, який настрiй обiймав нас, хлопчакiв, коли одразу за село перед нами вiдкривався степовий шлях на ВигурiвiППину i десь далi, далi... Ми вже й тодi вiдчували, що дорога маК в собi якусь таПну i велич. - Лежить Гася, простяглася, як устане - неба дiстане, - згадалась менi одна з наших дитячих загадок, i я звертаюсь з нею до Лiди: - Що це буде? - Оця ваша "Гася"?I дiвча без будь-якого зусилля вiдгадуК: - Звичайно ж, дорога... в специфiчнiм уявленнi. - Нiчогенька собi Гася - всмiхаКться у далеч траси Заболотний. - Кiнця-краю Пй нема... Вона КднаК, вона й розлучаК. Зрiдка вiдповiсть, а частiше сама запитуК про щось... I що цiкаво: для всiх iнсуК вона - як небо чи як повiтря... Будь ласка: мчаться тут мiстери добрi й недобрi, бiлi, чорнi, старi, молодi. Правдивi, брехливi. Сучаснi донкiхоти й, може, сучаснi гамлети, собакевичi. Поруч у потоцi летять витончена душа й свиняче рило, зiрка екрана й гангстер, генiй i вбоге нищо... Для всiх вона, друзi, ця траса летюча, для всiх! I на це треба зважати... II Так випадаК, що i нас iз Заболотним все зводять дороги. Зараз ця ось траса пiдхопила обох, а роки три три тому, волею випадку, зустрiлись ми з ним у ЯпонiП, де Заболотний працював у той час, разом провели кiлька днiв, i навiть у рiднi краП довелось повертатися разом, - Заболотнi летiли, як вони тодi гадали, додому вже назовсiм. Квитки нам були замовленi на один iз рейсiв нововiдкритоП авiалiнiП Токiо - Москва - Париж, вилiтали ми напровеснi, в пору цвiтiння сакури, i як нам пам'ятне тодi летiлось! Ось ми ждемо вiдльоту, в порту Ханеда, подружжя Заболотних помiтно схвильоване, вiдчуваКться, що в душi обоК вони з чимось прощаються, та й справдi ж бо полишають за собою ще одну i таки неабияку смугу життя. Пх проводжаК багато друзiв, час вiд часу вони - то Заболотна, то чоловiк ПП - перемовляються з кимось iз проводжаючих. Заболотний жартуК щодо своКП палицi, на яку вiн ще спираКться пiсля дорожньоП пригоди, Заболотна поглядаК на чоловiка сторожко, вважаючи, певне, що йому, не зовсiм одужалому, ось-ось може знадобитись ПП допомога. Збоку просто зворушливо дивитись, як вони, влучивши хвильку, користуються нею, щоб i тут, серед веремiП мiжнародного аеропорту, вiдсторонившись вiд усiх цих сигналiв табло, реклам та сатанинських аеродромних гуркотiв, залишитись вiч-на-вiч, коли близькi люди можуть хоч ненадовго дозволити собi цей стан взаКмноП емоцiйноП невагомостi, такий рiдкiсний в епоху стресiв та смогiв стан, коли очi тануть в очах, усмiшка зникаК в усмiшцi, i немаК вже подiлу душ, К тiльки зорянi цi хвилини, напоКнi музикою, чутною лише для двох... Навiть людям стороннiм приКмно було дивитись на таку мовби сентиментальну, але якось приКмно сентиментальну пару, на це щире й вiдкрите людське почуття, що приваблювало своКю внутрiшньою гармонiйнiстю. Як делiкатно могло це почуття поправити пальчиками краватку йому на шиП, або, мимовiль прориваючись нiжнiстю, здмухнути невидиму пушинку Пй iз плеча, або разом усмiхнутись, загледiвши на сторонi щось таке, що Пм здалося комiчним. СправжнК почуття хоча нi на кого й не зважаК, проте й не ображаК нiкого, скорiш воно викликаК симпатiю, зацiкавлюК вас i приваблюК, як усе прекрасне, що зустрiчаКться, на жаль, не гак i часто в життi. Чи не тому й ця пара немолодих уже людей стала об'Кктом - зовсiм не iронiчного, зовсiм не цинiчного - зацiкавлення з боку цiлоП ватаги французьких студентiв, ультрамодних дiвчат та хлопцiв, що, обвiшанi сумочками, строкатi, картатi, патлатi, в рябих та червоних штанях, оповитi сигаретним димом, з гiтарою (однiКю на всiх), вiдлiтають цим же рейсом на Париж. Юному товариству зразумiло, що перед ними дипломатська пара, мабуть, з сов'Ктамбасади, нiчого ведмежого в них, в манерах К навiть привабливiсть, своКрiдний шарм... Вiн високий, елегантно вбраний, з iскрами сивини на скронях, з поглядом зичливим, вiдкритим. СпираКться на паличку, виходжуКться, певне, •пiсля якоПсь травми. Мадам його ростом невеличка, тримаКться просто, але з гiднiстю, гарна собою, тiльки обличчя чомусь блiде, мабуть, змучене токiйськими смогами. Коли вона легким доторком поправляК чоловiковi на грудях краватку чи якусь там застiбку, дивлячись на нього нiжно, мов перед розлукою, в пiй з'являКться щось молоде, дiвоче, видно, ще не спопелилась душа в цiй жiнцi, iпе не почуваК на собi тягаря лiт ПП стрункенька, долад-иа постать в дорожнiм плащi, в акуратнiй, трохи пiднятiй - на японський манiр - зачiсцi. Нема в нiй претензiП, як це часом буваК в дружин дипломатiв, К стримана, яриродна гiднiсть, а надто ж очi в цiКП ЗаболотноП-сан: коли, хвилюючись, зведе Пх угору, на чоловiка, вони стають сяючi, просто розкiшнi!.. Все це не проходить повз увагу французьких дiвчат та хлопцiв, i японцi та японки теж вмiють таке оцiнити, декотрi з пасажирiв перемовляються мiж собою з цього приводу зовсiм без iронiП: гляньте, якi очi в тiКП жiнки!.. Напрочуд гарна пара... Чим не символ злагоди й щастя! Але чому це нас дивуК? - схаменуться потiм студенти. Чому ця сценка людського тепла, подружньоП любовi та злагоди, чому вона для нас стаК дивом? Справдi, чому? Чи не занадто багато стаК в життi дисонансiв, що навiть i такi, по сутi, звичайнi людськi сценки починають нас вражати? Незадовго до вiдльоту Заболотним довелося витримати, видно, для них неминучий емоцiйний шквал: цiлим з'юрмиськом налетiли посольськi, переважно жiноцтво, з квiтами, з бурхливим проводжальницьким лементом. - Шампанського! Вiдiбрати в них вiзи! Заболотний, Соню ми не вiдпустимо, як собi хочте! - Гейшу хай звiдси бере, а Соня залишаКться з нами, - пу як ми будем без неП?! Хто наших нащадкiв амба-садських бавитиме? I ще якийсь землячок солоденький крутився тут весь час бiля Заболотних, намагаючись розважити Пх своПми проводжальницькими дотепами. - Побачите ваших - кланяйтесь нашим! Але це чомусь нiкого не смiшило. Солоденький мусив видвольнятися кислою миною. Виникла потреба в деяких формальностях, отих, котрi поки що переслiдують пасажирiв по всiх митницях свiту, одначе жiноцтво i на це вiдгукнулось по-своКму: - Якi можуть бути формальностi для Заболотного! - Вiн на цьому Ханеда - як дома! - Всюди сiК мiжнародний приятелiзм... В нього тут кругом своП! - А де в нього не своП? На Новiй ЗеландiП досi тiльки згадай мiстера Заболотного, одразу усмiшки: а, це той асi Такий веселий джентльмен! Так ганяК! Два "мерседеси" розбив! Сов'ет козак!.. Весела злива жартiв навряд чи долинаК до Заболотного, котрий саме у вiдсторонi стоПть з двома службовцями аеропорту, веде з ними, видно, дiловi якiсь переговори, i, коли стежиш за ним у цей момент, мимоволi усмiхнешся: оце стиль! Справа, може, дрiбничкова, але який вишкiл, гiднiсть, яке мистецтво ведення перетрактацiй! Витовчена японська надчемнiсть i приязна мудра манера териiв-щанських сватiв, яким велено будь-що добути "кувицю", - ось де вони побратались! Ось де в усiм блиску виявила себе взаКмна чемнiсть та надчемнiсть, делiкатнiсть i надделiкатнiсть, до чого ж доречнi тут i ця визнана обома сторонами умовнiсть, що трохи Пх аж веселить, i цiлком серйозна взаКмна пошана й довiра, - усе те, що так не часто, на жаль, спостерiгаКш у стосунках мiж сьогочасними людьми. Складалося враження, що урядовцям нема зараз нiчого приКмнiшого, як зробити на розвiтання бодай маленьку послугу цьому симпатичному Заболотному-сан, вони будуть просто щасливi чимось виявити йому сприяння, увiльнити це подружжя вiд дрiб'язкових, надокучливих формальностей, i, зважте, все це ми робимо як виняток лише для вас, Заболотний-сан, у вiддяку за те, що ви з свого боку завжди були до нас прихильнi суто по-людському, не шкодували пошани, тобто володiКте справжнiм даром контактностi. Аж дивно менi було там на нього дивитись: де вiн цього навчився, рiдкiсного такого вмiння легко й природно сходитися з людьми? Помiчаю, як один iз колег Заболотного, пону-ристий, вдачею вовчкуватий, поглядаК на нього з ледь прихованою заздрiстю, йому самому, видно, нiзащо не вдалось би отак легко порозумiтися з урядовцями й-на взаКмне вдоволення - без тяганини повершити якусь там Пхню, певне, справдi формальну справу... ВивчаКш роками у високiй школi дипломатськi хитромудрощi всiх часiв, опановуКш одразу кiлька мов, а де навчитись мови ось такоП - однiКП, найголовнiшоП, - власне, вселюдськоП: приязний погляд, усмiшка чемностi, уклiн пошани, дружнiй доторк до плеча - i вже Заболотний, вiльний вiд клопотiв, повертаКться знов до своПх. - Все гаразд? - На вищому рiвнi. Табло сповiщаК, що нам скоро виходити на посадку, та ось з'являКться ще один табунець проводжаючих - привiтнi японочки в кiмоно дрiбненьким пiдбiгцем наближаються до нас iз своПми терплячими япончатами, що то в тоП, то в iншоП виглядають iз-за спин, iз своПх пелюшкових коконiв. Малюки зiркооко й пильно, майже з дорослою серйознiстю зорять на нас, а матерi Пхнi так мило сплескують руками, розквiтаючи в безмежно ласкавих усмiшках: - Соня-сан! Соня-сан! Ось, виявляКться, на чиП проводи вони поспiшали... Постукують сандалi-дзорi, жiночi руки з ходу складаються перед Заболотною для привiту, i старшi й молодшi японки схиляються низько (однак зовсiм не принизливо) у своКму традицiйному пластичному поклонi, i вже й Заболотна сяК очима Пм навстрiч, вона, видно, не сподiвалася бачити цих людей серед проводжаючих i тим бiльше потiшена й рада, що вони не забули ПП, прийшли. Соня-сан! Соня-сан... вакцина... бебi... полiомiКлiт... Бiля нас не вщухаК цей тонкоголосий щебет японок, i лише згодом, уже в лiтаку, менi вдаКться з'ясувати, в чiм рiч. Скiлькись часу тому на одних зборах Товариства японо-радянськоП дружби Заболотну обступили жiнки-матерi, одна тримала на виднотi дитинча, скручене полiомiКлiтом, iншi теж протискались до неП з хворими дiтьми: збуджено виявляючи своП почуття, японки звернулись до ЗаболотноП з проханням допомогти Пм будь-яким чином дiстати вакцину вiд цiКП недуги, - звiдкись Пм стало вiдомо, що така вакцина зараз винайдена в Радянському Союзi, медицина ПП саме випробовуК, лiки нiбито дають ефект... I ось вони зiйшлись на думцi, що Соня-сан само та людина, яка Пм допоможе... Заболотний, котрий про все це жваво розповiдав менi в лiтаку, не без гордощiв Зауважив, що справдi в цiй iсторiП Соня перевершила себе! Навiть i для нього було несподiванкою, якi запаси затятостi дружина таПла в собi, яку силу волi, наполегливостi раптом виявила сумирненька його Соня, коли пiд час вiдпустки стала добувати тi труднодоступнi лiки. Лише Пй вiдомо, скiльки порогiв вона пооббивала, з скiлько? ма впливовими особами були в неП емоцiйнi, iнодi й сльозами покропленi зустрiчi, аж доки вакцину таки було добуто, хоч i вся вiдпустка ляснула па це. А як привезла вакцину та виявилось, що лiки справдi допомогли там комусь iз дiтей, то, ясна рiч, ким стала Заболотна для тих японських жiнок, при кожнiй нагодi тепер виявляли вови Пй свою материнську вдячнiсть... Навiть телевiзiя про це^ випадок розповiла, i дружина дипломата, зовсiм того не сподiваючись, стала раптом популярною, аж ПП на вулицях впiзнавали: ото ж вона пiшла, Соня-сан! Заболотна нiяковiла: ну що такого? Хай там комусь зарадила, подякували, то й чого ж iще? Тим паче, що згадана вакцина незабаром i тут перестала бути проблемою... Тож цiлком щиро Софiя Iванiвна вважала, що все це перебiльшено. А менi думалось: яке ж перебiльшення, якщо цi японськi жiнки в нiби й рядовому вчинку, а вiдчули щось нерядове, вiдчули, може, що рiч навiть не так у тiй вакцинi, як у запасах добра, котрi, часом малопомiтно, безефектно таяться в покладах чиКПсь душi... Вони, японки, були певнi, що й наш Заболотний в цьому розумiннi цiлком гiдний своКП Сонi-сан, вважалось, до речi, що вiн кревна рiдня тому знаменитому мiкробiологу Заболотному, який свого часу в IндiП рятував людей вiд чумя та холери i в iнтересах науки на собi випробовував дiю збудникiв тих хвороб, щепив у БомбеП собi чуму, про що тодi багато писалось у свiтовiй i, зокрема, в японськiй пресi. - На жаль, на вiдмiну вiд свого великого земляка, - вiдповiдав простодушним японочкам Заболотний, - я нiчим таким науцi прислужитись не мiг, па особливi заслуги перед людством не претендую, хоча в протичумних акцiях певну участь брати справдi-таки довелось, про що могла б посвiдчити небiжчиця Люфтвафе... Та ось уже й хвилина розлуки. Жiночий щебет посилюКться, гурт наш рушав за черговою на вихiд до лiтака. "Арiгато, арiгато. Соня-сан!" - долинаК здовкруг iз натовпу японок, i я бачу, як i в неП самоП, в нашоП Сонi-сан, сльози хвилювання бринять на вiях, вологим свiтлом сяють в ПП ожинно-синiх, хоча вона й ступаК а виглядом пiдкреслено веселим, щоб не виказувати перед присутнiми свою розчуленiсть, нiяковить ПП, ввдяо, аараз отой блиск власнвх до краю налитих слiзьми очей. Далi настаК момент, коли зосталися тiльки тi, що для рейсу, проводжаючих нема, жде нас тепер поле оте аеродромне, де всюди ракетно блищать фюзеляжi, стирчать хвости, величезнi крила мало не зчiплюються мiж собою... ПричаПлись перед ривком цiлi табунища турбореактивних, важкi громаддя застиглих швидкостей. Бiлий метал потужних акулоподiбних тулубiв, скло iлюмiнаторiв, огутнi шасi на брилах бетону, хащi величезних переплутаних крил - аж тiсно такому скупченню гiгантiв на сьому клаптику аеродромного грунту, штучно намитого, великими зусиллями вiдвойованого у вод ТокiйськоП затоки, щоправда, вод напiвмертвих, геть забруднених промисловими вiдходами... Скiльки лиш один цей Ханеда пожираК пального! Сюди й туди снують бензовози, що супроти застиглих повiтряних велетiв здаються маленькими, просто iграшковими... I тут, i там чiтко, вправно працюють люди в комбiнезонах, меткi, роботящi, не гаючи й митi, перебiгають вiд лiтака до лiтака, прилаштовують до бакiв товстелезнi хоботи шлангiв, довго й терпляче напувають ще одного крилатого ненажеру, що, готуючись у рейс, поглинаК пального цiлi цистерни. Перепочинку тут нiкому нема, кожна секунда на цьому полi маК фантастячну вартiсть. Той гiгант заряджаКться, а сусiднiй, розчахнувши черево, цiлими вагонами поглинаК багаж, незлiченну кiлькiсть валiз, пакункiв, сундукiв, окутих мiддю, невiдомо чим напханих. Та ось вдарило громом: це найближчий з гiгантiв, наглухо задраПвшись, вiдкинувши трап, стосило ревнув на мiсцi, ударив довкруг грiзним, дзвенючим гуркотом. Такому вже нiчого не треба, йому дай тепер тiльки злiтну смугу! Один за одним вiдрулюють поки що неповороткi лайнери рiзних авiакомпанiй, незграбнi, надмiру важкi, аж нiби не зможуть вiдiрватись од землi, подолати силу тяжiння. А втiм, чиясь рука Пх таки ж пiдiймаК! Ще один стрес, ще одна напруга - i вже суцiльне сатанинське ревище мiжнародного аеропорту залишаКться внизу, пiд нами, швидко зменшуКться смужка злiтного бетону на клаптику намитого грунту, самий вiзерунок аеродрому тане внизу, як iКроглiф земноП тiсноти, котра в цiм мiсцi планети, на квiтучих задимлеПшх цих островах, даКться взнаки, можливо, вiдчутнiше, нiж ,будь-де. Бувають моменти в життi, коли все до дрiбницi чомусь хочеться запам'ятати.. Як ось i цей злiт... Спершу був розгiн, наростаючий свист по смузi бетону, потiм невловна мить вiддiлення, плавного, майже нечутного вiддiлення вiд планети, - так, саме вiд планети! - iнакше не назвеш того дивного вiдчуття. Безконечна в своПм скупченнi луска дахiв, тьмаве ПхнК переблискування, хмара мли-смогу над безкраПм мiстом, i зненацька - присмерк у лiтаку! Не одразу можна було й збагнути, звiдки раптовий той присмерк... А то ми якраз пробивались крiзь хмару, крiзь хаос хмар! Бiля самих iлюмiнаторiв вируК каламуть, обтiкаК нас темно-сиве клубовиння, К щось аж моторошне в цiм хаосi вируючих присмеркiв, що Пм, здаКться, й кiнця не буде, здаКться, скiльки не пнись з натужним ревiнням угору, нiколи не продертись крiзь той слiпий, вологий, нiби первiсний, хаос... Та ось враз: зблиск сяйва! Сяйва безмiрного, неосяжного, що будь-кого вразить своКю неземною величчю. Сяйво проймаК вам душу, радiсно затоплюК все i очищав, мимоволi спонукаючи подумати про вiчнiсть, про безмiр iснуючого... Заболотна припала поглядом до iлюмiнатора. Хiба ж може вона бодай одну мить пропустити з усiх цих чарiв небесних, Пй трохи аж прикро, що з присутнiх на борту не всi подiляють ПП настрiй, що ось та, скажiмо, гомiнлива туристська молодь у неП за спиною не вiдчуваК нiякого захвату, коментуК побачене в iлюмiнаторах досить насмiшкувато, чути звiдти щось про рекламну голубiнь японського неба. - Рекламна голубiнь... ЧуКте, яке сприймання? - каже стиха до нас Заболотна. - А по-моКму, ось на таких висотах, над хмарами, небо якраз найнебеснiше... Ми й далi набираКмо висоту, нас нiби притягуК сонце, планета вже далеко внизу, таке вiдчуття, що вона десь там загубилась, зв'язку з нею бiльше не iснуК, i Кдина реальнiсть зараз - цi роздираючi простiр могутнi двигуни, цей повiтряний, що наче в безвiсть пливе, корабель i на його борту... маленьке людство! Було таке враження, що й течиво часу тут iнакше, нiж було на землi, i що ми самi теж зараз iншi. Летимо в сяйвах! I такого сяйва буде перед нами, iстотами тепер небесними, як жартома зауважуК Заболотний, кiлька тисяч кiлометрiв... - Як це вам подобаКться, Соню-сан? - звертаКться вiн до дружини. - Тисяч з п'ять кiлометрiв сяйва - пiдходить? - Не заперечую. А потiм? - Пiсля того буде пiд крилом зо двi тисячi миль темряви нiчноП... - То вже гiрше... - Зате ж потiм знову зоря! Зоря домiвки... Крiзь блiдизну щiк у ЗаболотноП просвiчуКться зараз також щось схоже на цвiт зорi чи скорiше на ПП далекий вiдблиск: може, то вiдсвiти червоного оббиття крiсел чи слiди ще не вигаслого збудження, тiльки-но пережитого в аеропорту пiд час прощання. . - Гляньте, Фудзi! - в тихiм захватi вигукуК Заболотна вiд iлюмiнатора. - I ще одна Фудзi!.. I там он ще, ще... Всi тi бiлоснiжнi Фудзi були, ясна рiч, зiтканi з серпанку хмар, однак формою, округлими силуетами декотрi з них справдi нагадували священну гору ЯпонiП. Невже сама лиш гра свiтла творить такий разючий ефект? Природа, вона i проста й складна безмiрно. Яких тiльки нема у нiй поКднань, дивних, химерних! Всюди серед безкраПх слiпучих рiвнин, серед iлюзорних снiгiв, самот-дьо здiймаючись, височать тi фантастичнi утвори свiтла й повiтря, сяють вершинами, схожi на Фудзiяму так дивовижно, мов ПП небеснi сестри... Тiльки вiдпливли маревнi Фудзi - i вже сяйнули такi ж серпанковi Ельбруси, потяглись iлюзорнi кряжi, ущелини, наповненi, як це буваК в горах, голубими тiнями... Скiльки летимо - та ж безмежнiсть сяйва, пречистi володiння сонця, яке тут, здаКться, свiтить беззахiдно, вiчно. Туристська молодь поблизу вiддаКться веселощам, легкими жартами розважають французькi хлопцi своПх юних супутниць, йдеться про якiсь Пхнi токiйськi пригоди, мiж ними чути розмову про пачiнко - так звуться поширенi в ЯпонiП гральнi автомати, де й цi юнi супутники, видно, випробовували своК щастя. На саму згадку про пачiнко Заболотний схмурюК брови, вiн вважаК повсюдно поширенi гральнi автомати прокляттям цих островiв. Куди не пiди, скрiзь вони, за кожним рогом зустрiнуть вас цi металевi однорукi бандити! Особливо потерпають вiд них простi люди, звiдчаКпа молодь, що шукаК будь-якого, хай i такого потворного способу вийти iз своПх скрут. Досить ступити вам до грального залу, де сухо трiщать, металеве постукують цi незлiченнi автомати-пачiнко, як ви вже чманiКте, ви опинились у свiтi, де мови людськоП нема, де слова живого не почуете, тут пануК лиш мова роботiв, що своКю сухою стукотнявою мовби вiдраховують розмiрене й холодно чиюсь судьбу. Якраз, може, судьбу отих очманiлих молодих i лiтнiх людей, що, стоячи перед автоматами, не помiчаючи нiкого й нiчого, забули тут про все на свiтi i вслухаються тiльки в цю владну, одноманiтну, до одуру здатну тебе довести, металеву стукотняву автоматiв. Коли одного разу ми на хвильку зайшли а Заболотним до такого залу, незлiченний стукiт пачiнко мене просто приголомшив, гуркiт стояв, мов у величезнiм ткацькiм цеху, в перестуках електронних пристроПв було щось шаманське, наркотизуюче. Ось болiсно напружений юнак стоПть перед тим одноруким гангстером, чимось невидимим прикутий до нього, стоПть людина, нiби назавше зневолена роботом, цим витвором власного розуму, i так допiзна вистоюють мiльйони людей у нiмому чеканнi, перебуваючи нiби в трансi. Пiсля всiх своПх вiдчаПв якийсь бiдак несе сюди, може, сподiвання останнК, що бездушно постукуючий робот ранiш чи пiзнiш таки виявить милосердя й допоможе йому в слiпiй безконечнiй грi з власною долею. Заболотний в тi днi розповiдав про одного iз своПх японських приятелiв, точнiше, про його сина, якого пачiнко призвело навiть до нервовоП хвороби, бо ж вiддавався хлопець грi безрозсудно, до отупiння, до болю у головi, пiсля чого i вночi спокою не мав вiд галюцинацiй, вiд нестерпного стрибання перед очима блискучих металевих кульок. - Можна поспiвчувати японцям, - каже Заболотний. - Нашестя роботiв на Пхнi острови - це таки одне iз проклять вiку... I в цих ось туристiв, видно, теж зосталась оскома вiд пачiнко... Схоже, що декотрi з парижан справдi зараз вiдчувають полегкiсть пiсля своПх сумнiвних токiйських розваг, та й чи може iнакше почуватись людина, котра, вихопившись iз залiзних обiймiв робота, зненацька опинилася в сяйвах вiднебесся? Земнi пристрастi вiдiйшли, згубнi спокуси зостались десь там, жодному роботовi звiдти вас по дiстати,: не загiпнотизувати своКю стукотнявою, вiднинi ви стаКте i недосяжнi, нiякий-бо рух тут не iснуК, крiм руху цього розкiшного, лайнера, а планета, нрекрасна й нещасна ваша планета, що далi й далi вiдпливаК вiд вас, поглинута, безвiстями,: вона теж поволi-втрачаК вас i силу свою тут, поволi в'ярачаК, сама зменшуючись до розмiрiв трохи чи не тiКП гральноП кульки. Летимо, летимо. Сяйво з iлюмiнаторiв падаК на лиця людей, всi вони приспокоКнi, вже нiчим не зневоленi, не знервованi, вiд усiх земних клопотiв вiльнi - i вiд стукотняви пачiнко, i вiд свисту автострад, вiд задимлених мегаполiсiв з Пхнiми вiчними смогами, де виснаженi кисневим голодуванням городяни змушенi вдаватись до встановлених на перехрестях апаратiв, з яких можна добути за кiлька iКн ковток наснаженого киснем повiтря... Але це там, па землi. А тут вже пiби не пiдвладнi нiяким, навiть гравiтацiйним, силам, нiяким дотеперiшнiм прикрощам, всi земнi пута розiрвано, вiдлiтаКм з планети, вiдлiтаКм нiби назавжди! Уявнi снiги, що бiлiють за iлюмiнатором, нагадали Заболотнiй заснiженi простори ПП рiдних степiв. - ПригадуКш, - звертаКться вона до чоловiка, - якi в нас там завiрюхи бували!.. Цiлу нiч виК, мете, хурделить а на ранок глядь! - вляглося... Сонце свiтить, i так тц-хо-тихо довкола, тiльки то тут, то там дрр... дрр... то сусiди стежки лопатами прогортають... - Прокладали стежки дружби та взаКморозумiння, - жартуК Заболотний i потiм додаК серйозно: - А ви знаКте, колись у нас на ВкраПнi за народним звичаКм господарi лишали в незамкненiй хатi на столi хлiба окраКць i кринку молока - для подорожнього... I то було нормою життя... Ех, друзi, добре-таки додому повертатись... Бiльше не пускай мене, Соню, нi в якi вiдрядження. Баста. Хай ще iншi... - А ти? - А я бджiл розводитиму. Мемуари писатиму. А що? - Ловлю на словi, - смiКться Соня. - Справдi пора б i перепочити. Стюардеса, ставна, довгонога дiва, що, проходячи салоном, бачить усiх водночас, усiм усмiхаКться завчено, але чарiвно, бiля Заболотних затримуКться, мовби для того, щоб подарувати Заболотнiй ще й додаткову порцiю усмiшки. - Наш командир корабля знаК по фронту вашого чоловiка. Ратушний - це прiзвище вам що-небудь говорить? - Вона переводить погляд на Заболотного. - ЗдаКться, був такий на котромусь iз бомбардувальникiв... - Нi, сам вiн не лiтав, був технiком серед наземноП обвяуги... А от про вас чув - ледве що не легенди... Це, каже, той, кого на фронтi в нас називали "лiтаючим барсом". - Який там барс... - Зiрка Героя вже нiбито вам свiтила... Отож "нiбито"... Передайте йому вiтання. Люди з наземноП служби - то для нас були як рiднi брати... - Може, побажаКте зайти в кабiну, то будь ласка. Вам, як виняток, дозволяКться... - I, подарувавши ще одну чарiвну усмiшку, стюардеса пропливаК далi. ЗупиняКться вона потiм у глибинi салону, у хвостовiй частинi лiтака, де, окутаний сигаретним димом, сидить патлатий похмурий тип, що, здаКться, на когось ображений. Невiдомо, чи стосуКться його образа тих, що лишилися на землi, чи невдоволений наш мiзантроп кимось iз пасажирiв, можливо, образився на компанiю цих ось молодих французiв, якi зi смiхом розгадували кросворд поблизу й не прийняли його пропозицiП дегустувати якесь там особливе саке, а одна гарненька з Пхнього товариства стишене кинула в бiк мiзантропа: "Чи не екстремiст?" - i бiльше не звертала на того типа уваги. А от стюардеса мусить терпляче вислуховувати ще якесь там його вередування, i ми проймаКмось до неП спiвчуттям: нечема, варивода, проте мусиш i його ублажати, з терплячим усмiхом слухати, що вiн там верзе, майже невидимий крiзь хмару сигаретного диму. Бiлоснiжнi iлюзорнi ландшафти, що пропливають за склом iлюмiнатора, знов заволодiвають нашою увагою. Вiдсунувши шторку до краю, осяяна свiтлом тих пропливаючих небесних снiгiв, Заболотна, видно, нiяк не може на них надивитись: безмiр краси! Безмiр найхимернiших серпанкових побудов! Свiт, що сяК й сяК тобд без меж, залитий сонцем, нiким не заселений, недосяжний нi для яких димiв та отруйних випарiв, але для когось-таки мовби створений, сповнений величi й загадковостi. Але для кого? Нiякi птахи, навiть орли, на цi висоти не злiтають. Знати б, за якими законами творяться отi мiражнi дива, осяйнi вершини, химернi бескеття, пасма гiр i фантастичнi в голубих тiнях провалля, з самого повiтря зiтканi розлогi долини, гiрськi кряжi, що знов виникають пiсля слiпучих рiвнинних просторiв, отi серпанковi гори, побудови фантастичнi, найнiжнiшi, мабуть, з усього, що К в природi. Дмухни - i Пх нема... Така недовговiчна Пхня архiтектонiка, вiд найменшого подмуху-доторку враз порушаться, вiд ледь чутного втручання сиво-бурою тьмою стануть, звируються хаосом всi отi поки що спокiйно-сяючi, iз самих серпанкiв зiтканi вашi Фудзi, Карпати, Кавкази, Альпи та КордiльКри... Ми тихо розмовляКмо про це. Кого вони призначенi тут чарувати своПми прекрасними силуетами, серпанковi отi побудови? На яких рiвновагах тримаються i чому саме в таких формах виявляють вони себе? Чому не в якихось iнших картинах природа себе тут малюК, чому цi ПП пiднебеснi серпанки живуть саме в таких ось ландшафтах, в такiй ось, а не iншiй слiпучiй фантазiП хмаробудов? Природа фантазуК тут буйно, не знаючи стриму, вибудовуК щораз iншi варiанти хмароутворень, якусь нову дiйснiсть у формах чудових, довершених, все новi виставляК сонцевi на огляд небеснi своП "ЕКСПО"... Але чому вся ця фантастика несе в собi стiльки знайомих рис? Зiткана iз серпанкiв хмар подоба твердi земноП! Ступиш ногою - i дна не буде, десь там, унизу, планета, що досi голова вiд неП гуде, що декого й тут доганяК вiдгомiн ПП пристрастей... Знову стюардеса сягнистим кроком iде ось упродовж салону, пiсля розмови з тим похмурим типом мовчки й поквапом проходить повз нас до пiлотськоП кабiни, i вже на щойно усмiхнених устах застигла лиш подоба усмiшки, позбавлена чару й тепла i навiть з тiнню смутноП якоПсь тривоги. Серед пасажирiв - сум'яття: - Вiн Пй щось сказав... чимось пригрозив... Але чим саме? Ви помiтили, яких зусиль коштувало дiвчинi ПП самовладання? I поповзли по салону шепоти, стривоженi перепитування, i вже щось вiдчутно змiнилося довкруг, починають набувати значення якiсь дрiбницi. Пасажири, котрi досi, бувши в теплi, комфортi, навiть не помiчали, що поруч, на зовнiшнiй обшивцi корабля, майже космiчний мороз сивiК, тепер i в той бiк позирають iз багряних оксамитiв крiсел сторожко, знепокоКно, мiж сусiдами, досi безтурботними, з'явився якийсь холодок - холодок вiдчуження душ? Ось так поселялась серед них ще одна невидима пасажирка - неясна гнiтюча тривожнiсть. - Справдi, що вiн Пй мiг сказати? - роздумуК вголос Заболотний. - Пройшла вона таки чимось занепокоКна... - I чогось там затрималась... Нашi погляди мимоволi привертаК до себе овал металевих дверей, що, зачинившись за стюардесою, бiльше тепер не вiдчиняються: глухi, важкi, заховали ПП в кабi нi разом з пiлотами, як у сейфi. А похмурий той тип раптом пiдвiвся з кутка у своКму пiстрявому неохайному пiджацi до колiн i, язиком ледве повертаючи, став щось викрикувати до компанiП французiв. Викрики були не знати якою мовою, але тон вони мали неприКмний, дражливий. ПолiнезiКць чи хто вiн? Тiльки й вiдомо було про нього, що летить iв Сiнгапура, може, уродженець котроПсь iз тропiчних краПн, хо ча з вигляду мiг бути i Квропейцем з тих озлоблених молодикiв, котрi й самi не знають, чого вони хочуть. Тип не вгамовувався. - Що вiн викрикуК? - тривожно спитала Заболотна. - Хворий чи що з ним? Чоловiк ПП, без слова пiдвiвшись, пiшов уподовж салону до невiдомого, - певне, на переговори. Нам видно було, як Заболотний, за звичкою всмiхаючись, щось терпляче з'ясовував iз тим невiдомим, намагався, певне, приспокоПти його, звертався до нього пiдкреслено чемно й нiби навiть шанобливо, однак Соня аж зойкнула стиха, коли у вiдповiдь на якесь слово того типа обличчя Заболотного зблiдло, очi зблиснули гостро, якось металеве, хоча губи й тодi не перестали всмiхатись. Де-не-де по салону вже були помiтнi ознаки панiки, лiтня дама, здаКться скандiнавка, що летiла з конгресу квiтникарiв, приклала руку до лоба, i з грудей Пй вихопився стогiн... З тривожних перемовлянь пасажирiв, що сидiли вiд того типа неподалiк, ми зрозумiли нарештi, чим вiн посiяв у салонi таку тривогу. ЗапевняК, що в багажнiм вiддiленнi разом iз нашими валiзами мандруК в цьому небi ще одна валiза, а в нiй неухильно i нiкому не пiдлягаючи, зараз працюК невеликих розмiрiв механiзм: тiк-так, тiк-так!.. Дама з конгресу i ПП старенька сусiдка перезирнулися вжахнено: виходить, на бомбi летимо? ШантажуК? ЗалякуК чи чого вiн хоче, цей садист? Але ж може бути, що i всерйоз - тепер стiльки всякоП нечистi на трасах розвелось.., Тим часом вiн уже просто в обличчя Заболотному промовляв з нахабною гидкою мiною, справдi з якимось садистським смакуванням: - Тiн-так!.. Тiк-так!.. I пальцем тицькав ледве де до очей. Ось тодi Заболотний, i вiдкинувши звичну чемнiсть, раптом обома руками взяв нахсабу за плечi, струсонув його так, що аж патли вiйнул