процензуруК, а потiм ще й сердиться, ще ти будеш i винуватий перед нею, незважаючи на те, що тайна листування у нас оберiгаКться законом. - Свiженькi, кажу, ще й не висохли. Мовчить моя Оришка, як води в рот набрала. Пишуть молодi садiвники (та й садiвницi ж!), тi, що приПздили взимку до мене на кущовi мiчурiнськi курси. Допитливий, напористий народ, люблю я таких. Той хвалиться, чим весну зустрiчаК, той про щось допитуКться, чого тодi не второпав, а всi разом, як змовились, саджанцiв просять - "Сталiнське" Пм припало до серця. _"Вельмишановний Микито Iвановичу!_ (Цебто я). _На нашому руднику вже повна весна. Зробив розбивку саду, купив ножiв садових та секаторiв, а зараз копаКмо ями для весняних насаджень. Буду у вас за посадматерiалом, записуюсь на "Сталiнське", нагадую, що ви менi його обiцяли (коли я йому обiцяв?)_ _З мiчурiнським привiтом! _ _Павло Плигун"._ Цей друг витрясе хоч з кого, цей свого доб'Кться. А ось вiд моКП улюбленички, вiд Зiни СнiгирьовоП з Каховського району. Беручке, моторне дiвча! _"...Окрiм роботи в саду, ще - за дорученням комсомольськоП органiзацiП - веду гурток, поглиблюю людям садiвництво i значення його. Iнодi буваК навiть смiшно, що дехто каже не "чубук" (виноградний), а "муштук"... Робота менi дуже подобаКться, скрiзь хочеться встигнути, мама вже скаржаться, що бачать мене, лише коли сплю. "Нiчого, - кажу, - мамо, зате ж перетворимо нашi сипучi пiски в комунiстичний сад!.."_ I теж: дайте "Сталiнського". Цьому завзятому качанчиковi, не вагаючись, вiдпущу, бо вже знаю: пiдуть моП саджанцi назустрiч новому Днiпрогесовi, на щасливе життя у вiдродженiм степу. У подруги ЗiниноП, в Любочки Дробот, справи посуваються, видно, значно гiрше. Як зараз бачу Любочку, - накрутивши собi гнiздо на головi, iде писана красуня, розкохана, поважна, не йде, а пливе. _"Привiт iз глибини таврiйських степiв! Пише ваша курсантка Любов Дробот, яка вже твердо вирiшила жити на периферiП, щоб вивести в майбутньому свiй новий сорт._ ...На мою вимогу - дати в сад людей - у нашого голови була одна вiдповiдь: завтра та завтра. I я вже хотiла кинути садiвництво, зневiрилася зовсiм, а потiм згадала вас, Микито Iвановичу, завжди бадьорого, жартiвливого, загартованого труднощами, i зрозумiла, що це в мене просто тимчасове моральне падiння сил, це так звана "опатiя" вiд всiляких невдач по роботi. Треба переборювати, сказала я собi, адже Микитi Iвановичу на початку теж нелегко давалося, а тепер який сад виплекав i власнi сорти маК..." Далi - там знову привiти i люте Оришчине тiсто. Дуже не по нутру менi оця "опатiя", в нашому живому дiлi це як лишай, як грибкове захворювання. Звiдки воно? Нема, нема, та й виступить на котромусь iз нашоП молодi... Чи тобi, дiвчино, доводиться щовесни шмагати босонiж до Фальцфейнiв на заробiтки? Чи стоПть над тобою пан Фiлiбер, заставляючи на збираннi черешень цiлими днями спiвати, як заставляв вiн своПх наймичок, щоби, спiваючи, не могли вони в саду ягоду з'Псти? Двадцять рокiв дiвчинi, здоров'я на трьох, сад насаджуК небувалий, а зiткнулася з якимось твердолобим i вже в неП - а-па-тiя!.. Треба вiдповiсти Любочцi мiцно, з червоним перцем. Iншi можуть i зачекати, а Пй вiдпишу негайно. Степан Федорович, повiдомляК, що 12 травня вiдбудеться вчена рада науково-дослiдноП станцiП i що стоПть на тiй радi моя iнформацiя про наслiдки першоП зимiвлi цитрусiв в умовах нашоП зони. Сам ще не встиг на радощах опам'ятатись, а Миронець уже на люди тягне. Наче знав вiн, що я сьогоднi траншеП вiдкрив, сорока йому на хвостi, мабуть, вiднесла. Що ж, доведеться Пхати iнформуватись шановнiй радi, недаром же вона обрала мене своПм членом. - Скучай, Оришко, скоро в Степове поПду. - Знову засiдати? - Знову, бабунику. - Щось дуже ти часто зарядив у Степове... Гляди, ще академiком станеш. I, вiйнувши рушником, вона ставить вечерю на стiл. Тiльки я за ложку, як вiдчиняються дверi i, пригнувшись, заходить до хати сам товариш Мелешко. - Твоя таки доля не вмирала, Логвине Потаповичу. - Iду вулицею та й чую, що в куми Оришки чимось смачним з димаря пахне. Дай, думаю, зайду, може, Микити якраз дома немаК. - Ви таке й придумаКте, куме, - несподiвано посмiхаКться моя Оришка, розгорiвшись, мов сiмнадцятка. - Якби оце ваша Степанида почула... - Хiба, - кажу, - Степанида така деспотка, як ти? У них там свобода совiстi пануК. Сiдай, мiнiстре, - Припрошую Мелешка до столу. Вiн не дуже прошений. Крякнувши, сiдаК (так само, -як розписуКться - навскоси, по дiагоналi до мене), лiкоть ставить на стiл, аж дошка пiд ним жалiбно поскрипуК. Не вперше Пй отак поскрипувати - не вперше сидить Логвин Потапович за моПм столом. Зауважу принагiдне, що природа-мати не поскупилася, формуючи нашого Мелешка. Це вiн ще трохи й схуд, вiдколи парторгом стала в нас Лiдiя Тарасiвна. Ранiше ковалям мало не щотижня доводилось мiняти ресори пiд його тачанкою, а це вже другий рiк Пздить - нiчого. Думаю, що з помiччю ЛiдiП Тарасiвни вiн рано чи пiзно таки й за Четверту главу перевалить. Голова у нашого Мелешка, як завжди, старанно вибрита (щоб межi лисини були менш помiтнi), обличчя пашить здоров'ям, у шкуру не потовпиться i вражаК кожного своКю обвiтреною масивнiстю та богатирськими обiддями чорних вусiв. Завжди нашому Мелешковi жарко, гiмнастьорка на ньому, з запиленими орденами "Знак пошани" та "ВiтчизняноП вiйни", уже й зараз розстебнута (вважайте, що на все лiто), всякий може милуватись закучерявленими головиними грудьми. Глянувши нижче, побачимо солiдний головин живiт, що пружинить пiд гiмнастьоркою, обтягнутий вузеньким кавказьким ремiнцем (просто дивно, як отой тоненький ремiнець та витримуК такий тиск), а ще нижче... та хай йому грець! - доки обмалюКш цього Мелешка з голови до п'ят, то й вечеря вичахне. - Оришко, може, наллКш нам хоч по наперстку... Бажано малинiвки. - Нема в мене малинiвки! Потроху-потроху та й вилизькав за зиму!.. Знаючи Оришчину натуру, я мовчу: жду подальшого розвитку подiй. А вона, побубонiвши ще трохи, незадоволено подзенькавши бiля буфета, пiдходить до столу i... наливаК. ТiКП ж таки малинiвки, яку я нiбито вже давно вилизькав. Отут моя Оришка вся! Дивна жiнка, нi на кого ПП не змiняв биП Вона тебе покритикуК, вона тобi викаже i сама ж тебе й пошануК. - Отже, будьмо! - Будьмо! Очi в Мелешка дрiбнi, розумнi, лукавi, свердлять i свердлять спiвбесiдника весь вечiр i лише, коли вiн решуче або перехиляК чарку, то Пх - нема, пiрнають кудись у тiлесну живу глибину. Я не пригадую, щоб Мелешко коли-небудь посмiхався, мабуть, вiн посмiхатись не вмiК. Якщо йому гiрко - сопе, якщо ж весело, то просто регоче, аж шибки в конторi бряжчать. - Ото вам i все, - попереджаК Оришка, хряпнувши буфетом, - бiльше не ждiть. Тепер я знаю, що ждати нiчого: на повторний шкалик буднього дня у неП не розраховуй. Та й ми не з тих, що в кiнцi вечора мають звичай пiд столом зустрiчатись. У нас, я передчуваю, буде з Мелешком серйозна розмова. - Чого ти, - кажу, - Логвине Потаповичу, не завернув сьогоднi в сад, щоб на цитруси глянути? Там такi стоять - серце радуКгься. - Оце я й забiг довiдатись... Значить, житимуть? - Ще й плодитимуться. - Ну й слава богу... чи то пак природi слава та третiй твоПй бригадi... Це, думаю, буде неабияка стаття в наших прибутках. - I не лише стаття, Логвине Потаповичу. - Звiсно, не весь лимон пiде на реалiзацiю, будемо й на трудоднi видавати... А я оце по рудниках гасав, хотiв крiпильного лiсу добути для свинарникiв. Нiхто не даК! Ось тобi й зближення, ось тобi й лiквiдацiя протилежностi мiж мiстом та селом. Як ми для рудникiв, так i п'яте, i десяте, а вони хоч би шефство над нами взяли та лiсу кубiв скiльки вiдпустили. - Це рудники вже почали лiс для нас одержувати? Не чув... Чи, може, який-небудь новий спосiб придумали, щоб лави в шахтах не крiпити? - Ти не смiйся, Микито. Я знаю, як це робиться: блат - великий чоловiк. - Не згоден я з тобою... Може, i був коли-небудь та для кого-небудь великим, але чим далi, то все меншаК, уже перетворився в лiлiпута. Думаю, що ми його взагалi скоро в землю втопчемо. В нашi днi, навпаки, товариш Держконтроль став великим чоловiком. - Проти цього не заперечую, - покривився Мелешко,. зарипiвши стiльцем - Але тобi, як членовi ревiзiйноП комiсiП, добре вiдомо, що в нашiй артiлi вiдносно порушень статугу все в порядку. Держконтролевi у нас нiчого робити. Не з колгоспу, а в колгосп, оце моК статус-кво. Колгоспом я дужий, колгоспом багатий i тому завжди стою на вартi його iнтересiв. У нас нiхто руки не погрiК, це не те, що в "П'ятирiчцi" - поросят розбазарили, а потiм акта склали, нiбито поросята поросят поПли. - Ми Пх ось пiдгягнемо, як посватаКмося восени. - Об'Кднання, звичайно, рiч добра, я давно казав, що крупне господарство далеко рентабельнiше. I навiть, Микито, якщо менi й головою не бути в укрупненому, то я все-таки за укрупнення. Правда, одне мене трохи бентежить... В цьому роцi за тваринництво нам зiрки свiтять (Оришка моя вiд печi аж вухами пряде). Напевне i вам, кумо Оришко, ну й менi ж, як головi. Не знаю тiльки, як буде, коли при об'Кднаннi оберуть когось iншого. Кому тодi присудять? Чи тому, що був, чи тому, що буде? - Не турбуйся, Логвине Потаповичу, в Кремлi правду бачать... Ти менi iнше скажи: був у тебе сьогоднi Аполлон Комашка, садiвник з Орджонiкiдзевського рудника? - Це той кавалер? Був. - Про що ж ви переговори вели? - Та про що ж: про саджанцi, звiсно. Дай та дай. За цими дайками якраз i починаються порушення... - Вiдмовили, значить... - Чого там вiдмовили... Зюзь теж присутствував при розмовi, не дасть збрехати. Продамо, кажемо, небоже, що самим не гоже... Не думай, що я так йому й бовкнув, ми, брат, теж дипломати!.. I знаКш, чого вiн захотiв? "Сталiнського" Пм вiдпустiть, хо-хо-хо... Розкуштували. Але ми, як вiдомо, народ темний, нам аби грошi, аби лiс, а не хочеш по дружбi жити - зiдчалюй... Он старий друг-приятель Карпо Лисогор учора дзвонив, хоче свою МТС озеленити... Карповi не уважити просто грiх, та й то вiдносно "Сталiнського" я ще не дав йому остаточного резюме. - А, по-моКму, i рудниковi треба вiдпустити. - "Сталiнського"? - "Сталiнського". - Ти що, Микито? Такий сорт! У нас в руках!.. Та нi за якi грошi! - Саме такий сорт мусять одержати рудники. - Слухай, Микито... Я знаю тебе давно: ти завжди по колiна у фантазiях бродиш. До твоПх коникiв нiкому з нас не звикати. Але чим далi, менi все важче тебе розумiти, Микито. Чи ти вже перестаКш бути патрiотом нашого "Червоного запорожця"? Чи тобi не дорога його слава i прiоритет? Ми з тобою - фундатори, ми за нього який бiй витримали з куркульнею та ПП полигачами! (Оришка моя навмисне гримить рогачами). Вийшли, нарештi, на свiтлий шлях, залiкували рани вiйни, змiцнiли так, що з Посмiтним можемо тягатись! I оце тепер ти радиш - повiдчиняти ворота навстiж, заходь, бери, що на тебе дивиться? Џй-право, Микито, якби ти не отут вирiс, подумав би, що тебе рудничани пiдiслали! - Все-таки я не второпав, Логвине Потаповичу: чому ти не хочеш нового сорту гiрникам вiдпустити? - Е, ти на це не бий, товаришу Братусь! Сам я з нашим героПчним робiтничим класом здавна змичку маю... Ти бачив Пхнi сади? Вони за них тiльки беруться... Вони ще не знають, на якiй вербi грушi ростуть. Ти Пм даси рiдкiснi, найдорожчi саджанцi, а вони Пх завтра своПми козами поспасують!. Iду якось торiк, а в них бiля дерева цап походжаК припнутий - теж менi сторожа найшли! А для того цапа байдуже - чи перед ним буржуазний захiдноКвропейський сорт, чи твiй новий мiчурiнський - все об'Псть i спасибi не скаже. Та й взагалi, будучи ними, знав би я собi свiй марганець i не лiз би в чужу парафiю. Це вже нам з тобою на роду написано: ори, мели, Пж. Ти скажеш - проспект Њднання, проспект Миру... Проспект проспектом, ми його, звичайно, збудуКмо, коли вже передбачено планом реконструкцiП, але основа - галузi виробництва - у нас зостаються рiзнi, i ти цього не iгноруй, Микито... Рудники в садах! Де це було, де це видано! Чим ото садами Пм розважатися, хай би краще плани перед державою з нашою акуратнiстю виконували, з графiку не вибивалися б, як вiл з борозни, щоб круглий рiк на всiх рудниках переможнi зiрки горiли!.. Мелешко протер кулаком вуса i глянув на мене: ага! - Слухав я тебе, Логвине Потаповичу, тепер ти мене послухай. Не вiдтiль ти заходиш, зовсiм не вiдтiль. Нам нiчого пускати один одному дим у вiчi: ми з тобою не за круглим столом сидимо. Коли ти вже не хочеш викласiи, чому ви з товаришем Зюзем настроКнi проти рудницьких садiв, то я сам тобi це викладу, щоб прояснити вашi справжнi мотиви. Цапи та кози сюди за хвости притягнутi тобою, Логвине Потаповичу. Сьогоднi цап об'ПдаК дерево, а завтра цапа самого можна з'Псти. Не в цьому проблема. А ось як розведуть рудники у нас пiд боком своП гiрняцькi сади, як зачервонiК бiля кожного котеджа Братусеве "Сталiнське" та з'являться на рудниках добрi лимонарiП, то куди ж, питаКться, ми будемо тодi збувати свою власну продукцiю? Для кого тодi будемо ларки на, своПх радiовузлах вiдкривати? Хто до нас прийде, хто купуватиме? Плодоконсервний завод всього не забере, ми в нього не однi. У Кривий Рiг везти? Але ж далека, та й у них теж сади зашумлять, якщо там пiдхоплять iнiцiативу наших рудникiв... Де ж вихiд? Чи обсадити рудники садами, щоб гноПти потiм свою колгоспну продукцiю, чи хай зостаються рудники такими оголеними, як були досi, зате ми вiдкриКмо ще десяток рудникiв на марганцях, - вичавимо iз знатного вибiйника Богдана Братусеняти його знатнi заробiтки i ввалимося в комунiзм найбагатшими людьми, з набитими гаманами. Кажи, Логвине Потаповичу: так думав? - Ти мене обвинувачуКш, а сам за свого сина Богдана переживаКш, за його довгий карбованець пiклуКшся... Так оце в тебе не сiмейщина, оце не приятелiзм? - Нi, ти вiдповiдай менi на запитання, товаришу Мелешко! I не забудь, що твiй син Порфiрiй теж на руднику марганець довбе!.. - Та й Порфирiй же землi вiдцурався, пiд землю його потягло... Ти не спiши, Микито, з висновками, я тобi на твоК запитання ще вiдповiм, а ранiше ти менi поясни: хiба тобi не приКмно, що на виставцi, не десь, а бiля нашого стенда вавiлон стоПть, не про "п'ятирiччиних" поросят, а про нас добра слава котиться? "ЧиК таке яблуко розкiшне?" - "Червоного запорожця"! - "Де ще можна "Сталiнське" дiстати?" - "Аж нiде! То Пхнiй прiоритет, то Пхня колгоспна монополiя!.." I тепер оце його, нашу емблему, нашу гордiсть передати рудникам? Та за яке шефство? Хай уже абрикос - не заперечую. Хай якийсь кущ смородини - мовчу. Але чому ж ще й "Сталiнське"? Чому саме "Сталiнське"? Чи вони вже такi ситi нашим сортиментом, що нiчим iншим i вдовольнитись не можуть? - Не корч iз себе простака, Логвине Потаповичу. Ти добре знаКш, чому саме наш новий сорт так полюбився гiрникам. I зовнiшньою красою, i смаком, i особливо своПми рiдкiсними освiжаючими властивостями наш сорт помiтно видiляКться з-помiж iнших i наче спецiально створений для людей важкоП фiзичноП працi. Ти знаКш, що на свiтi, мабуть, немаК працi, важчоП за працю шахтаря i рудокопа. Може, я, Микита Братусь, все життя мрiю, Щоб створити для них щось надзвичайне, цiлюще, таке, що було б гiрниковi достойною винагородою за його богатирськi зусилля. Ти питаКш, чи приКмно менi, що нашi стенди в центрi уваги, що слава про нас котиться... Кому це не було б приКмним? Але менi встократ приКмнiше, що гiрник, пiднявшись на-гора iз жаркого свого забою, побачить дома на своКму столi у кришталевiй вазi моК червонощоке, моК улюблене, освiжаюче "Сталiнське"! Оцього я хочу, оцього я досягну. А те, що ви з Зюзем мудрували, вiдсилаючи молодого садiвника Аполлона Комашку пiд три чорти, менi добре вiдомо, я таки вгадав, хоча ти й звиваКшся зараз вужем i не хочеш визнати... Логвине! Звертаюся до тебе як до колишнього мiнiстра славноП КавунiвськоП республiки, iменем нашоП бурхливоП молодостi питаю: розгадав я вашi пiдводнi думки чи нi? - Гм-гм... Розгадав. - I чого ти пристаКш весь вечiр до чоловiка? - втручаКться раптом Оришка. - Вiн же таки наш голова, а ти бригадир чином, та й тiльки. - Я бригадир, Оришко, але я почуваю, що правий, i тому на моКму боцi сила. А вiн, оцей ексмiнiстр, хоч i голова, але, як кажуть китайцi, - неправий i сам явно почуваК, що вiн неправий, а тому тiльки сидить та мукаК. Ти б, Оришко, налила ще нам по наперстку... Вона цього не чуК, оглухла на одне око. Змалившись, уже завелася з Федем... Сидить собi хлопець на лежанцi, мирно майструК шпакiвню, а Пй нiбито стружки в дiжу летять... З рiдною дитиною не помириться, за онучу зiб'ють бучу - просто хоч бери Пх та розводь. - Ти, кажу, Логвине Потаповичу, - матерiалiст пiдкований, але дiалектик дуже тугий. Ти завжди мусиш дивитися на життя як фiлософ, бо воно дивиться на тебе саме так i хоче бачити тебе в безупинному русi i розвитковi вперед. Ти зараз наПжачишся, чого це, мовляв, я тобi проповiдi читаю i чи такий уже я сам, Микито, мудрий та дрюкований? Не заперечую, я теж у бога теляти не з'Пв. До чого вже наче визнаний мiчурiнець i "войовничий глашатай" i "вiрний послiдовник його" - просто хоч бери та мiчурiнську пробу ставляй менi на лоба, - а, мiж тим, заглянув би ти менi в душу... Часто мене щось гризе, часто почуваю себе невдоволеним: мало, Микито, зробив, можна було бiльше i краще, треба було тiльки смiливiше брати бика за роги. Мiчурiнська наука вiдкриваК перед нами безмежнi перспективи, в буквальному розумiннi - безмежнi. Далеко, далеко ще не всi ми, войовничi ортодокси, цiлком i повнiстю осягли всю велич цього вчення. Адже можна справдi все на свiтi оцими руками лiпити, перетворити фауну i флору знизу доверху, оновити природу до невпiзнання, вiдповiдно до бажань i прагнень людини. Звичайно, на перших порах це не кожному з нас просто i легко вкладаКться в свiдомiсть, бо кожен з нас сам виростав у у свiтi, де всьому, здавалось, К певнi межi. I раптом вiдкриваються перед тобою такi горизонти, такi перспективи, таким неосяжним вiйнуло простором! ДумаКш, я не почуваю iнодi на собi сковуючий тягар старих границь, рамок, обмеженостей? ПомиляКшся, друже... Ось зiбрались до мене взимку, до бувалого мiчурiнського вовка, нашi молодi садiвники та садiвницi... Бий, але вчи! А Микита? Звiсно, вiн маК чим подiлитись, крiзь життя не йшов верхоглядом, по колосочку пiдбирав усе найцiннiше, що попадалось йому на шляху, - а ось зiткнувся з молодими та смiливими, учу Пх, навчаю мiчурiнськоП науки, а сам - по ходу навчань - коли-не-коли та й пiймаю себе зненацька на тому, що - еге! Тут ти сам, учителю, ще й досi чомусь не переступив оцю межу, сам бозна, для чого ставиш курсантам якiсь рамки. Дехто помiтить, а бiльшiсть i нi, довiряються старому глашатаКвi. Чекай, кажу, Микито, тут щось не те... Ану попробуй, що вийде, коли без таких рамок, коли наляжеш та зламаКш i цi бар'Кри та бар'Крчики? I потiм переконуКшся, що можна було i слiд було Пх зламати. Тiльки ж треба для цього весь час прагнути простору, випростатися для богатирського розмаху i вмiти розпiзнати рутину, якою доброю та рiдною вона б не здавалась тобi... Ми кажемо, Потаповичу: молодiсть свiту. Ми пiонери справжнього життя, лицарi великоП науки. Так будьмо ж нещадними до себе! Хай молодече дерзання, хай вiчна вiдвага всюди супроводжують нас... У нас К пiдстави поводитись i почувати себе на землi так, як почувався наш предок господь-бог-у першi сiм днiв Творiння! Мелешко, бачу, не зовсiм зi мною згоден. Сидить, задумавшись, жуК свiй чорний вус - зараз скаже, що чудес на свiтi не буваК. - Чудес, Микито, на свiтi не буваК, - каже пiсля паузи Мелешко, - i ти сам колись доводив, як насправдi створювалась наша земля: з розпеченоП туманностi. Ми вже раз утворювались в рiк великого перелому, а зараз утворюКмось на вищiй стадiП, у воротях комунiзму. Я, Микито, розвиваючись революцiйними стрибками, почуваю, що весь час утворююсь, весь час перебуваю в процесi... - В процесi перебувай, одначе стрибками не дуже захоплюйся: iнколи стрибки до вивихiв доводять. - Якi там вивихи! Коли буде оголошено комунiзм, тодi - будь ласка! - вимагай вiд мене i того й iншого. Все в менi знайдеш, товаришу, ти знаКш, що Мелешко вмiК перебудовуватись на ходу. Не почуКш уже тодi про Мелешковi комбiнацiП - бо ж ми йдемо не туди, де про-цвiтаП ймуть рiзнi комбiнацiП, а туди, де взагалi нiяких менжувань не буде, а буде повний достаток. Знаю це, Микито, i над своПми пережитками вчиню тодi гвардiйську розправу, не жалкуватиму нiскiльки за ними. Але тепер поки то мусимо думати про теперiшнК. Бо коли зараз вводити "кожному по потребi", то що ж це вийде? Ось ги мене рудниками допiкаКш - хоч сорочку з себе, та Пм вiддай, а я тримаюся статуту. Що б же з мене за хазяПн був, коли б я своК, кревне колгоспне, та став розпускати налiво й направо? Џм дай, п'ятому-десятому, а я тебе спитаю: нам дуже хто даК? - Не перекручуй факти, Логвине Потаповичу, вони такi, що знову випрямляться. Ти маКш на увазi стояки. Стоякiв не дають i правильно роблять, вони не Лiсоснаб. Але подумай, скiльки тобi iншого всього дають, i далеко важливiшого. Звiдки ти електрику береш, дорогий товаришу Мелешко? З нашого державного Днiпрогесу. Коли ти встиг стiльки тракторiв та безлiч iншоП технiки собi накувати? Що б ти без них сьогоднi робив? Кури б тебе на попелищi загребли в пiслявоКнний перiод, якби не виручив робiтничий клас, в тiм числi й нашi гiрники своПм стахановським марганцем - ти знаКш, куди i для чого вiн iде. А вiзьми наш сад... ЧиПми саджанцями посадили ми перший свiй квартал? Вiд Мiчурiна прийшли, з далекого мiста Козлова. Чи, може, ти цитруси нашi на гнiздi висидiв? Морем припливли вiд братньоП ГрузiП в подарунок!.. Та ще як: в бiлу марлю впакованi, корiння обкладено мохом. Мелешко мiй червонiК, хоча, здавалось би, що вдкуди йому вже далi червонiти. - Та я готовий краще в Грузiю вiдправити партiю саджанцiв нашого нового сорту, анiж оцим... клiКнтам вiддавати! На Урал пошлю, за Урал, - ти, брат, Мелешка цим не злякаКш... Когось учи братерських зв'язкiв, але не мене. - Я тебе й не збираюся вчити, товаришу Мелешко, хай тебе партiйна органiзацiя повчить. Якраз оце я розмовляв з нашим парторгом, з товаришкою Баштовою... - Ти i Пй уже встиг насипати? - Про що? - Та про це ж... Про рудники, про саджанцi? - Аякже. Все виклав, як маК бути. Розповiв, як ви змову влаштували з товаришем Зюзем, як новий сорт у кулак затискуКте, дороги йому не даКте. Похнюпився мiй Мелешко, в'яне, осiдаК, аж жалко чоловiка робиться. - Не сподiвався, Микито, я такого вiд тебе... За якусь там Комашку - уже вiн побiг, про все забув, що разом переживали... Зажурено обвисли вiстрями вниз, уже не пружинять могутнi Мелешкiвськi вуса. - Не дрейф, кажу, вiрний товаришу, вище пiднiми свою мiнiстерську голову! Розмовляв я сьогоднi з парторгом, та не про це, мали ми розмову далеко приКмнiшу... Ти ждеш, поки комунiзм оголосять декретно, - оглянься, друже: вiн уже навколо нас i крiзь нас росте, буйне пагiння всюди виметуК, а в нашiй преславнiй Каховцi незабаром розпуститься уже цiлим суцвiттям!.. IХ Коли б не лiг я, звечора чи опiвночi, а встану однаково рано, така вже виробилась звичка. I хоч небагато сплю, але мiцно i часто бачу барвистi сни. Ви не вмiКте розгадувати сни? Дивне бачив я сю нiч!.. Кiби збираКмось ми з Оришкою до клубу, чи що. Виголився я, вуса накрутив, потiм провiв долонею по щоцi i... люди добрi! Нема на нiй уже зморщок! Провiв по другiй - миттю те ж саме сталося. Сам на себе дивуюся, молодий. - Ти бачиш, Оришко, що зi мною сталося? А вона каже: - Зроби й менi. Пiдходжу до неП, проводжу долонею по щоцi, потiм по другiй (злегка), i вже стоПть переди мною Оришка, як замолоду стояла: кругловида, тугощока, чорноброва. ОдягаКмося по-святковому, уважно оглядаючи одне одного. Вона шаль накинула на плечi, я переа, нею - в чоботях нових i в галошах, вона чiпляК собi Золоту Зiрку на груди, а я медаль лауреата. I так виходимо з двору на широку, нiбито знайому i не знайому асфальтовану вулицю. йдемо, а позаду, чую, якiсь голоси вслiд сичать: - О, диви, Братусеня вирядилося, пiшло... - Яке Братусеня? Оте, що голопузе по вулицi бiгало та батогом пилюку збивало? Озираюся - не видно позаду нiкого, а мiж тим голоси через деякий час знову сичать: - ХазяПном воно буде! Повернулося з ТаврiП, з заробiткiв, та мерщiй чотири чоботи взуло! (тобто чоботи з галошами). Обертаюся знову, i знову - нiкого. Чи порохом розвiялись, чи бояться мене, що тiльки сичать звiдкись, а на видному не з'являються... - Не звертай уваги, - каже Оришка. - Хiба ти Пх не знаКш? То ж тi, що для них навiть галошi на людинi - дивина. Тi, що мрiяли колись: якби став я, мовляв, царем, то сало з салом Пв би, а в свiжiй соломi спав би. - Ай справдi, - кажу Оришцi, - голос нiбито його... Вiн, вiн, той самий, що босий вiд снiгу до снiгу ходив, а путом пiдперезувався!. Чого йому греба вiд мене? - Сказала тобi: не звертай уваги. То не живий чоловiк, то вже привид. Вийшли за село, iдемо, а шлях перед нами поступово наче пiдiймаКться. I мiсцевiсть не гiрська - наша, пiвденна рiвнина, а шлях якось усе вищаК. Незабаром по боках утворилась прозора повiтряна глибiнь, а шлях став юлубим, блискучим, як небо весною. "Куди ж це ми?" думаю, йдучи. I невдовзi - аж дух менi перехопило! - бачу, що попереду просто над дорогою сонце викотилось, по-ранковому велике, i ми нiби йдемо якраз на нього. - Оришко, це ми... туди? - Туди, - вiдповiдаК дружина, пильно дивлячись на свiтило, яке з кожним нашим кроком швидко розростаКться перед нами. I легко на нього дивитись, i в очi не рiже, хоч дуже ясне. - Тебе не заслiплюК, Оришко? - Нi. - Хiба ти орлиця? Це тiльки орлицi на сонце можуть дивитись. - А ти хiба орел? - вiдповiдаК вона менi, посмiхаючись. I так, розмовляючи з нею, ми дiйшли до самого сонця, Що стало вже, як сопка висока i в усi кiнцi ясна. Нiчого не боячись, вступили ми просто в сонце, в самий його м'якуш, i повiтря стало навкруги райським, запашним, сяючим, як у нашiм саду в пору цвiтiння. Куди ке глянь, все сяК довкола, i хоч я знаю, що йду в серединi самого сонця, проте менi не пече, а тiльки тепло та дуже свiтло та дуже легко йти. Не зупиняючись, пройшли ми наскрiзь через сонце i вийшли уже по той бiк його. Там перед нами вiдкрилась величезна золота рiвнина. ТакоП краси, такого простору я ще нiколи не бачив! Нiби вiчне лiто там, вiчний мир мiж людьми - впорядковано, свiтляно, урочисто якось навкруги... Влiворуч i праворуч шляхи блищать асфальтованi, в неозорих золотих степах польовi табори бiлiють, окутанi зеленими садками, комбайни пливуть у високих, як очерети, хлiбах, нiби самi пливуть - комбайнерiв не видно на них. - Що за чудо. кажу, Оришко... Де в них комбайнер сидить? - Микито, чи ти ке тутешнiй? - здвигуК Оришка плечима. - Вони ж радiом управляються. - Ах, он воно що! Iдемо далi - почалися неосяжнi зеленi пасовиська. Отари хмарами пливуть, тисячi тонкорунних асканiйських мериносiв. - Чекай, - гукаю Оришцi, - хiба ти не впiзнаКш? Це ж наша Таврiя! Може, i овець тут радiо пасе? Нi, чабан таки К, маячить ген-ген в бiлому костюмi, як дачник. Пiдходжу ближче i - кого я бачу? Богдан, мiй середульший, вибiйник з Червонопрапорного! - Ти, - кажу, - Богдане, уже овець пасеш? - Моя, - каже, - черга. - Черга! А хто ж марганець довбе? - Як хто? - дивуКться син. - Сьогоднi там товариш Мелешко Логвин Потапович. По графiку якраз йому випало спускатися в шахту. Дивнi, але якi справедливi порядки! Потiм я розпитую Богдана, де ж вiн рятуКться зi своПми бiлоснiжними рамбульК, коли, примiром, налiтаК чорна буря. - Яка чорна буря? - перепитуК син здивовано. - Ми про таку не чули. - Ось ти кинь, - кажу, - своП жарти, Богдане. Дивись, як загордився! Чи ти сам Пх мало пережив, чорних бур? Коли тисячi тонн розпорошеного грунту пiдiймаються разом з посiвами в повiтря, геть застилаючи собою сонце; коли сухий буран збиваК людину з нiг, заносить пiском молодi посадки до самоП крони; коли в наших пiвденних мiстах весь день не вимикають електрику, бо вiд чорноП хуртовини темно тодi стаК на вулицях i в установах... Забув, чи що? - От не пригадую, - виправдуКться син, - хоч бийте мене, тату, не пригадую. Що ти йому зробиш? Не станеш же й справдi битися з ним, коли вiн, по-перше - дорослий, а по-друге - на такому посту. РушаКмо далi, бредемо полями бавовника, вiн саме розпукуКться (сонця багато!), слiпучо бiлiК. - Оце на менi блузка батистова, - хвалиться Оришка, - якраз iз цiКП бавовни. Дивнi дива встають навкруги!.. Уже он попереду мiст райдугою перекинувся через якусь рiчку, - легкий, ажурний, наче виплетений iз срiбних ферм. "Рiчка та ще, видно, й широка... Звiдки тут, думаю, рiчка взялась? Знаю я Таврiю, пiшки ПП в молодостi обмахав, не було гут рiчки!" - Це ж новий канал, - спокiйно пiдказуК менi Оришка. Ось вона, життКдайна артерiя степу! Виходить з-за обрiю i, перетнувши степ, знову зникаК за обрiКм... Напрям каналу визначити не важко, бо скрiзь туди, де вiн пролягаК, шлях його обабiч позначений смугами садiв та виноградникiв. Щоб ви тiльки бачили те видовище... Скiльки оком засягнеш - красуються вподовж каналу повнолiтнi розкоханi сади, круто вгинаКться гiлля, плоди звисають рясними гiрляндами, соковитi, червонощокi, мов налитi рожевим свiтлом. - Ти бачиш, кажу, Оришко, якi сади встали? Ану вгадай, бабунику, що за сорт? - Та це ж твоК, дiдунику, "Сталiнське"!.. Далi уже й не пiшов. До самого ранку бродив я в тих садах, жартував з тамошнiми дiвчатами (дуже схожi на моПх!), доки й не прокинувся. Хвалюся Оришцi: - Ти знаКш, де ми з тобою побували? Пiшли, кажу, й пiшли по висхiднiй дорозi, дiйшли до сонця, пройшли крiзь нього i опинилися по той бiк... Мабуть, i з землi теж було видно, як ми з тобою спокiйно входили в сонце. - А по той бiк воно теж свiтить? - серйозно запитуК Оришка. - Свiтить, бабунику, i iрiК, така вже його природа - усiма краями свiтити... Але ж яке там життя, Оришко? Вiчне тобi лiто, вiчний мир, i вiчно сади плодоносять... Оришку це навiть не здивувало. А може, вона й права: хiба не до того йдеться? Знову славний видався ранок... Вийшовши надвiр, я одразу сказав: тиха, погожа буде днина (тихi днi у нас бувають не часю, непрошерi гостi - суховiП, ще заскакують раз у раз зi степу). Свiже весняне повiтря лоскоче мене, бадьорить. Раннi дими з димарiв тягнуться рiвно ьгору, стоять над цiлим селом високими стрункими стовпами, наче виросла за нiч iз нашоП Кавунiвки висока бiла колонада, встала до неба, м'яко пiдпираючи собою по-весняному легку небесну блакить. Схiд червонiК, розжеврюКться, голi дерева стоять непорушне, в сережках роси. Шпаки вже прилетiли i, щоб розбуркати мого Федя, навмисне зняли пiд вiкнами радiсний лемент. Пора, хлопче, вставай уже, винось нам швидше свою цяцьковану шпакiвню! Синявка наша вийшла за нiч з берегiв, затопила менi частину садка. - Глянь, - гукаю Оришцi в вiкно, - яка на вгородi водойма створилась - хоч канали у степ вiдводь! Про всяк випадок треба викопати магонiю, а то ще заллК. Це подарунок Степана Федоровича Миронця - вiчнозелена дика магонiя. Привiз торiк iз Степового, висадив бiля хати: "Ану, - думаю, - чи витримаК зиму у вiдкритому грунтi?" Витримала, як бачите, браво зеленiК собi. Викопую, а Оришка проходить поблизу, питаК: - Це навiщо ти ПП викопуКш? - Хiба ти не догадуКшся, бабунику? У наш, у великий сад пересаджу. - Iншi додому несуть, а ти все з дому розносиш... - Ша, - кажу, - Оришко. Хiба наш колгоспний сад, то не мiй дiм? Ех ти, а ще в героПнi цiлишся!.. - Ось не шкреби мене отут, Микито! Хiба я тобi сказала - не викопуй, не вiднось? Сказала, га? Чого ж тобi зацiпило? - Могла б сказати, якби не зупинив! - Зупинив! Вiн мене зупинив! Цiлюся i цiлитимусь!.. А сам ти хiба в лауреати не цiлишся? О, смола! Сам не знаю, чим менi оця смола до вподоби (а таки да! до вподоби, як день не побачуся, то вже й скучив). - Магонiя! - невгаваК Оришка. - Плакатиму за нею гiрко! Ферми моКП не викорчуКш, а решту хоч усе повикопуй та повiднось! Перенось дерева на острiв, тягни туди хлiв, тин, усе тягни! Вiзьми ще й мене на додачу, вiднеси та посади на своКму островi! - Боюся! Посаджу, а ти ще пiдростеш, Оришко. Що я тодi робитиму? - Знайдеш, що робити, адже тепер знаходиш! Пiшла, вiтiйствуК на ходу, аж шпаки полохаються. Обережно беру магонiю на руки, з китицею корiння, з вогкою пахучою землею. Хай звикаК магонiя там, у моПй великiй садибi, там Пй буде вiльготнiше. Яка з неП користь? - запигаКте. Зараз поки що нiякоП, а пiзнiше, можливо, здасться як дичка-пiдщепа для роботи з цитрусами при шуканнi чи вихованнi гiбридiв. Не сидiти ж Пм завжди в траншеях, як бiйцям перед атакою. Настане час, поведемо Пх у вiдкриту атаку, виведемо Пх - i в умовах УкраПни - на вiдкритi грунти, розгорнеться по всьому Пiвдню наше вiчнозелене вiйсько! Стануть золотi цитрусовi гаП звичними для нашого ока, надавши ще яскравiшоП краси мальовничим украПнським краКвидам. Х Справедливiсть торжествуК, i нема в цьому нiчого дивного. Така вже дiалектика нашого життя. Свого часу немало й менi деким було кровi попсовано, але я завжди говорив собi: - Не падай, Микито, духом. Твоя справа вiрна, ти чесно працюКш на благо народу, отже, рано чи пiзно, а твоК, Микитине, буде зверху. I, як правило, моП прогнози здiйснювались, самi закони розвитку жигтя виявлялись моПми спiльниками. Та що я, вiзьмiть ви мого друга Степана Федоровича Миронця... Тепер вiн директор станцiП i кандидат сiльськогосподарських наук, а я його знаю, коли вiн ще тiльки приПхав до нас з iнституту, простим агрономом. Молодий був, темпераментний, худющий - видно, як i серце б'Кiься... Не сподобалась декому його енергiя, його захоплення Мiчурiним та дружба з Лисенком (з яким вони, до речi, разом вчилися в iнститутi). Миронця не якiсь там столярчукуси кусали, проти нього виступили вiдомi на той час зубри. Уже вiн i кар'Крист, i марнотратник, i полiтикою пiдмiняК справжню науку... Так насiли на молодого вченого, шо, якби це десь в iнших умовах, то хоч вiшайся. Але Мнронсць, почуваючи силу i правоту за собою, нiкому не дивився в зуби, смiливо виступив навiть проти своПх власник учителiв, сивоголових авторитетiв, якi-вчили його в iнститутi опромiнювати iкс-променями сочавицю та шукати гени пiд мiкроскопом... Якось, в найскрутнiшi для нього часи, зiзнавався менi Степан Федорович: - Ось мене обвинувачують, Микито Iвановичу, в кар'Кризмi, в непошанi до свого авторитетного професора... Њ передо мною два шляхи на вибiр: чи рахуватися з авторитетом професора, чи рахуватися з народом, з його вимогами, його iнтересами. Я знаю, що професор осуджуК мою поведiнку, i менi боляче, що вiн вважаК мене невдячним учнем. Бач, мовляв, старався, виховував його, покладав якi на нього надiП, а вiн тепер iде проти мене Бо професор думаК, що виховував вiн мене сам. А мене ще виховували комсомол, партiя, народ, i я радий, що вплив цього виховання виявився сильнiшим вiд впливу ПхньоП формальноП, мертвоП науки! Смiливий, войовничий вiн, товариш Миронець... Пам'ятаю, приПхав у тi роки один гладкий авторитет з Наркомзему i замiсть того, щоб пiдтримати молодого вченого, сам навалився на нього. ЗбираК широку нараду на науково-дослiднiй станцiП, скликаК навколишнiх агрономiв, i мене (як самородка) - туди ж. ЗвiтуК Степан Федорович про роботу станцiП, а насуплений авторитет, розвалившись за столом, раз у раз йому реплiку: - Ви киньте своП науковi термiни, ми знаКмо, що ви нам задурманюКте ними голову! Розкажiть краще, якi ви марнотратники! Миронець вислухаК i продовжуК знову: - Ось ми домоглися, що знищуКмо шкiдника розанову листокрутку на 98 процентiв... - Чекайте, - перебиваК авторитет, - а в Америцi ведеться щось у цьому напрямi?.. - Да... - Так купiть у них за п'ять карбованцiв золотом книжку i не ведiть пустоП роботи!.. Не витерпiв я, пiдiймаю руку i - просто з зали: - Ми знаКмо станцiю, знаКмо багато цiкавих i корисних Пхнiх робiт, хай доповiсть товариш Миронець... А ви, товаришу приПжджий, дайте йому змогу говорити. Кому не подобаКться - можна вийти провiтритись... Аудиторiя теж загула обурено, пiдтримала мою пропозицiю. Авторитет блимнув на мене вовком, а проте вмовк, i Миронець уже спокiйно доповiв про своП дослiди, i його таки виявилося зверху. А той "авторитет"? Був пiзнiше викритий як ворог народу, i вiдтодi його як корова язиком злизала. Ось чому я кажу, що закони розвитку - велика рiч. Завжди молодих iнструктую: - Стiй мiцно, юначе та молода дiвчино, за правдиве, дiй по велiнню своКП совiстi, вiдповiдальноП перед народом. Партiя та народ - оце твiй найвищий авторитет, твiй компас, який тебе нiколи не пiдведе. В ньому твоя сила, щастя, багатство i неосяжнi можливостi. Бо ще трапляються подекуди i в нашi днi такi типи, що пробують досягти визнання в колективi не своКю щирою працьовитiстю в iнтересах народу, а рiзними сальто-мортале в залежностi вiд погоди та ситуацiП. За моПми тривалими спостереженнями такi спритники рано чи пiзно, а горять, як шведи. Бо в нас почестi не полюванням добуваються, у нас вони з землi ростуть, i мусиш трудоднi у них повнi вкладати, без фокусiв. То там, за океаном, привiлля всяким спритникам та пройдисвiтам, що рiдного батька продасть, аби тiльки урвати собi так званого "мiсця пiд сонцем". Нашiй молодi не доводиться шукати мiсця пiд сонцем, - на нашiй радянськiй землi, де б ти не став, всюди тобi сонця вистачить. Такi думки виникають, коли оглянешся на пройдений шлях, коли станеш аналiзувати - хто в нас маК успiхи в життi, а хто безславно зникаК з горизонту. В нашому саду сьогоднi людно, шумливо, радiсно: саджаКмо "Сталiнське". РадуК мене оцей напружений трудовий гомiн, оцей дзвiнкий дiвочий переклик, оцей мигтючий розкiшний день!.. Коли зiйти на саме тiм'я нашого острова, то видно звiдти територiю, бiльшу, певне, за кiлька бенiлюксiв, докупи взятих. На пiвнiч розкинулись плавнi, нашi пiвденнi, поднiпровськi лiси. Зараз вони ще голi, по груди плавають у сяючому розливi весняних вод. Над плавнями висять у чистому небi дужi орлани, заслiпленi весняним блиском природи, сяйвом безмежноП повенi... На пiвдень - бiлiК наша Кавунiвка та виселок червонопрапорцiв, бовванiють дiючi рудники помiж горбами давно вибраних загаслих шахт, а ще далi на пiвдень - залягаК вiдкритий степ, пiшли за обрiй щогли високовольтних лiнiй, побрели крiзь весняне прозоре марево, що вже невтомно, безшумно обтiкаК Пх. Бачу iнодi - в тому текучому маревi начебто пишнi оазиси-гаП зеленiють, i знаю, що незабаром зеленiти Пм у степу наяву! На самiй вершинi нашого острова, що твердинею звiвся на межi плавнiв i степу, стоПть легка альтанка, обвита рожами-мальвами, я сам спорудив ПП i люблю там iнодi посидiти, як король у своКму королiвствi, бо навкруги все оцими руками створено, бо сад же мiй спускаКться довкола, по схилах острова, могутнiми ярусами до самого низу. Але зараз Микитi не всидiти у своКму зенiтi - сила всякого клопоту в мене: саджаю деревця, приймаю вiдвiдувачiв на ходу, вiдпускаю саджанцi... Так, вiдпускаю саджанцi, i "Сталiнське" своК вiдпускаю також! Недаром же я казав оце, що справедливiсть у нас торжествуК неминуче. Товариш Мелешко i товариш Зюзь, обидва тут як тут. Лiдiя Тарасiвна якимось чином уже довела Пм, що дозволи на вiдпуск саджанцiв зручнiше буде оформляти не в конторi, а безпосередньо на островi, в саду, бо тепер, весною, мовляв, людям дорога кожна хвилина. Мелешко пiдписуК дозволи до колiна, накладаК свiй мiнiстерський пiдпис розгонисте, по дiаго