Олесь Гончар. Микита Братусь ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" http://www.ukrlib.km.ru/ Ё http://www.ukrlib.km.ru/ OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ I Славний видався ранок: хто вмер, то ще й каятись буде. Снiги тiкають, дзвенять струмки, все навкруги протряхаК, паруК. Небо оновляКться - засинiло зовсiм по-весняному. Сад мiй стоПть ще голий, але вже набряк соками, налився, ось-ось розкриються бруньки. - Здрастуй, - кажу йому, знiмаючи шапку. Щоранку знiмаю перед ним свою заячу шапку, зав'язану вухами на потилицi. Дiвчата смiються: - Ви в нас, Микито Iвановичу, як народний артист! Думають, дивакуК старий. - Цокотухи, - кажу, - ви не смiйтесь, бо це не дивацтво, без цього сад родити не буде. - Без вашого здоровкання? - Авжеж... Бо я коли здоровкаюсь до яблуньки чи до грушки, то й дивлюся заодно - яка ти К. Чи не звившкiдник на тобi гнiзда, чи не холодно бруньцi, чи не потребуКш вiд мене якоПсь термiновоП допомоги. Спокiйний, сумирний стоПть сад. Коли буваК вiтряно, тодi, бачили б ви, якими стають мускулястими оцi пружнi дерева! А зараз кожне наче мрiК про щось, глянцевим полиском вилискуК на сонцi, а там, де я проходжу, деревце нiби ненароком зачiпаК мене, тягнеться до мене своПми живими, вогкими руками. Не дурне, знаК, до кого йому тягтися... Ще б пак не знати: в цей сад я вклав двадцять рокiв життя i не менше двiстi рокiв - енергiП. Сьогоднi ми вiдкриваКмо траншеП в саду. Всю зиму вони були закритi рамами та матками, пригорнутi зверху землею. ТраншеП глибокi, довгi, стiни в них обкладенi лампачем i побiленi. Це наш лимонарiй, пiдземний вiчнозелений гай субтропiчних культур. Тiльки садiвник повнiстю розумiК садiвника. Тiльки садiвник може зрозумiти, з яким почуттям пiдiймав я сьогоднi першу раму. Витримали чи нi? Здiйсниться наша мрiя, чи, може, все доведеться починати заново? Адже протягом зими цитруси моП сидiли неполиванi, в темрявi, в траншеях, заметених зверху снiгами. Не то що рослинi, таку нiч i людинi нелегко було б витримати. Нiч кiлькамiсячна, як у Заполяр'П. Звичайно, я i взимку не раз заглядав до них, давав Пм пiд час вiдлиги свiтлову пiдкормку, але сьогоднi... Вiдкриваю, а в самого серце тьохкаК. I дiвчата, невсипущi кадри моП, ученицi й помiчницi, збилися бiля мене, стоять - не дишуть. Бути в нас субтропiкам чи не бути? Вiдхиляю раму урочисто, наче дверi у свiй завтрашнiй день. Сонячнi зайцi, випередивши мене, вже скiкнули в траншею, заграли в бiлих пiдземних хоромах, освiтивши роту вишикуваних маленьких наших пiвденцiв. - Зеленi! Живi! Уже ми в траншеП, прощупуКмо листя. Воно хоча й ослабло за зиму, проте не осипалось, не вiдмерло. Чую в ньому живий пульс - це головне. Грунт попiд цитрусами затвердiв та спресувався, висмоктали деревця з-пiд себе всю вологу. Тепер ми Пх поллКмо. Буде вам вода, буде свiже повiтря, матимете свiтла i тепла вволю. Попереду полки розкiшних сонячних днiв. - Бачите, дiвчата, увiнчалися успiхом нашi труди. Хiба не казав я, що на наших землях та в наших умовах усе аж всмiхатиметься та ростиме. Не приймаКться в нас тiльки одне оте дерево... - Яке, Микито Iвановичу? - Те, якого не садимо. Тiльки воно тут не виросте. Помiчницi моП радiють цитрусам не менше за мене. Вони мають для цього повнi пiдстави. Хiба не воювали вони за лимонарiй так само, як i я? Хiба не рили оцi траншеП, аж свiжi мозолi вискакували Пм на руках? Вiдгортають землю, пiдiймають рами, весело нахваляються: - Пiдемо та притягнемо того цибатого морганiста сюди! Зiгнися, неймовiро, в дугу, залазь у траншею, та подивись: живе наш лимонарiй! Я знаю, кому погрожують моП комсомолочки. Вони мають на увазi нашого шановного бухгалтера Харлампiя Давидовича Зюзя. Адже це вiн очолив торiк проти мене опозицiю, коли я поставив на правлiннi питання про цитруси. - Ми вас поважаКмо, Микито Iвановичу, - просторiкував тодi Зюзь. - Нiхто не стане заперечувати, що завдяки вашим сортам черешнi та яблук наш "Червоний запорожець" уже маК чималi прибутки, iнакше кажучи, ми опинилися в числi колгоспiв-мiльйонерiв. До вас Пдуть "Победами" вченi, в газетах вас величають войовничим мiчурiнцем, самородком. Все це так, визнаКмо. Але те, що ви, Микито Iвановичу, згарячу нав'язуКте нам зараз, то... дозвольте! Чи ми Крим, чи ми Одеса, щоб братися за субтропiки? Ми, як вiдомо, Приднiпров'я, крайня таврiйська пiвнiч. Певне, з огляду на це нас i зверху не чiпають - плану по цитрусах нам не спущено. Так чого ж нам товпитись поперед наших пiвденнiших сусiдiв, куди спiшити? Чи сад у нас, може, малий, не засипаК нас фруктами? Хай лишень тi спробують, кому нiчим похвалитися, пiвденнiшi за нас, побачимо, що в них вийде. Культура нова, незнайома. А вийде - тим краще! - Пхнiй досвiд охоче переймемо. Бо хто ж iз- нас проти новаторства в природi? До лимона, товаришi, я сам був iнтересант: з власноП iнiцiативи пробував колись вирощувати його в хатi, у горщику. Все вiн у мене мав, мабуть, тiльки чаю з цукром пiд нього не давав, одначе взимку таки взяв та й захирiв, до весни i листя з себе скинув. А чому? Бо не та зона. - Не тобi, - кажу, - першому попадати пальцем у небо, товаришу Зюзь. Доки такий розумний, як ти оце в нас, стоить на березi та розглагольствуК, дурень тимчасом уже з успiхом рiчку перебродить. Пам'ятаКш, колись були скептики, якi казали, що й виноград у нас не витримаК, звiдусiль каркали на Микиту, коли вiн висаджував першi кущi. А зараз, де тi знавцi, де тi авторитети? Давай Пх сюди, я Пх у винi потоплю з наших нових зимостiйких сортiв винограду! - А справдi потопили б, - зауважуК наш голова товариш Мелешко. - Тiльки чи вигiдно? - Або, - веду далi, - вiзьмемо ще iсторiю з бавовником. В першi роки, коли наш украПнський пiвдень лише починав освоювати цю культуру, з усiх бокiв тодi нам сичали: не та зона! Не вистигне! Не розкриються коробочки до морозiв! Було ж таке, товаришу Зюзь? - Тодi з умислом сичали, - погрозливо соваКться на ртiльцi Зюзь, - ти не рiвняй, будь ласка! - Тодi з умислом, а зараз ти, мабуть, без умислу вже протер кiлька штанiв, витканих з голопристанського або мелiтопольського бавовнику. З того самого, в який не вiрили! - Це не зовсiм те, - кидаК Зюзь. - Те, - кажу, - те самiсiньке. Тодi вiн, неборака, спробував мене на теорiП збити. Притяг сюди нашу пересiчну температуру, козиряК загальновiдомими даними про кiлькiсть сонячних днiв, потрiбних для нормального визрiвання цитруса. ДумаК, що припер уже Братуся до стiни, радуКться; - Не сходиться баланс? Прiрва велика? - Якби, кажу, сходився баланс наших клiматичних умов, то нiчого було б i ломитись у вiдчиненi дверi. Цитруси давно б уже поширились на УкраПнi. - А зараз хiба ми клiмат собi переобрали? Що ви зараз можете протиставити суворостi наших континентальних зим? Адже йдеться не про якийсь новий зимостiйкий сорт цитруса - за такий би ми обома руками! - йдеться про тих же самих нiжних пiвденцiв, якi i в новiй зонi вимагатимуть свого без знижки. Звiдки ви, товаришу Братусь, сподiваКтесь одержати для них оту невнстачаючу кiлькiсть сонячних днiв? Висловився i переможно жде. Тiльки-но я рота розкрив, щоб проковтнути Зюзя... Щоб проковтнути товариша Зюзя разом з його окулярами та журавлиними його ногами, як десь iз сiней у цей час, випереджаючи мене, лунаК йому хором: - Решту днiв ми самi грiтимем його! - Грiтимем, аби рiс! То моП - оцi ось - комсомолочки поспiшили менi на виручку. Мало не вся моя бригада упрiвала тодi в сiнях. - Та ви такi, що нагрiКте, - скрушно зауважив голова, а сам, бачу, пряде очима на Лiдiю Тарасiвну, що та скаже. Агроном Лiдiя Тарасiвна Баштова, як вiдомо, у нас парторгом, i думка ПП - навiть для Мелешка - дуже авторитетна. Але Баштова маК витримку i нiколи не спiшить кого-небудь насiсти своПми думками. Стиль у неП такий. - Викладайте, товаришу Братусь, свiй план, - спокiйно звертаКться вона до мене. Викладаю, тиша запанувала, а Зюзь тимчасом на рахiвницi цок та цок. Щось плюсуК собi та мiнусуК. Коли я кiнчив, вiн знову домагаКться слова. - Якщо трудоднi, закладенi в усi цi роботи, - заявляК Зюзь, - та переведемо на грошi, буде це кругленька цифра з чотирма нулями: щось порядку десяти тисяч. Скажiть, товаришу Братусь, скiльки лимонiв можна купити на ринку за десять тисяч? - Я думаю, що рокiв три чаювали б, - зауважуК Мелешко, явно пригнiчений Зюзевими чотирма нулями. - Якби послати в Грузiю чоловiка до наших друзiв у Махарадзевський район та домовитися з ними оптом... були б ми гарантованi. - Притому ж нiчим не ризикуючи, - ожвавiвши, наполягаК на своКму Зюзь. - Наш "Червоний запорожець" не науково-дослiдна станцiя, щоб вгачувати по десять тисяч в якiсь невiдомi експерименти. Знову, тiльки-но я зiбрався йому вiдповiсти, як бiля дверей люд раптом хитнувся i наперед, бачу, розшарiвшись, пропихаКться моя червонощока Оришка. Хiба могла вона стерпiти, щоб на менi ще хто-небудь Пздив, окрiм неП? Що Оришка дома зi мною робить - того нiхто не знаК, але на людях вона завжди готова вступитися за свого войовничого мiчурiнця. - Слухайте Зюзя, люди добрi, - обурено галаснула Оришка, - вiн вам наклацаК нулiв! Хiба ви вже забули,. як позаторiк у нього куряче яйце обiйшлося в сто сорок карбованцiв грiшми? - То була помилка, - з готовнiстю наПжачився, Зюзь, - i нiчого менi нею довiку очi колоти!.. Я за те яйце вже був пiдданий заслуженiй критицi! Товариш Мелешко почав мирити: - Ви по сутi давайте, по сутi. I досi не збагну, до кого стосувалося оте Мелешкове "по сутi": чи до Зюзя,. чи до Оришки, чи до обох разом. А Лiдiя Тарасiвна тимчасом слухала та тiльки мружилася до ораторiв (це в неП звичка така - мружитися до кожного, наче до сонця). Потiм попросила собi слова. - Поганi були б з нас господарi, якби ми по десять тисяч випускали на вiтер, - сказала Лiдiя Тарасiвна. - Але що, коли не на вiтер, товаришу Зюзь? Що, коли в майбутньому саме в нашiй Кавунiвцi, в нашому "Червоному запорожцi" з'явиться один з нових зимостiйких сортiв украПнського лимона? В якi тисячi тодi ви вбгаКте вартiсть його для нас i для всiКП краПни? Уявiть собi - кожен з наших колгоспiв маК вже свiй лимонарiй. Моя чи ваша дитина, захворiвши, одержуК цiлющий плiд, одужуК. Дорого, кажете. Що ж може бути дорожчим за здоров'я наших дiтей? Пробачте менi, Харлампiю Давидовичу, на словi, але ви мiркували тут сьогоднi... як крамар. Хай колгоспний, але крамар. В цей момент i Мелешко, змикитивши, в чому суть, глянув на свого буха спiдлоба: - Розвiв тут нам цiлу опозицiю... - Ви намагаКтесь, - нiби не чула Мелешка Лiдiя Тарасiвна, - пiдрахувати на пальцях те, для чого потрiбнi, може, астрономiчнi числа. Адже йдеться про найглибше перетворення однiКП з важливих дiлянок природи, про поширення субтропiчних культур у зовсiм нових для них районах. Подумати тiльки, товаришi! - пiдвелася з-за стола Баштова. - Цитрус на УкраПнi! Коли це було? Та ми цю культуру не то що... Нам треба на "ви" ПП називати! Отак сказала Лiдiя Тарасiвна. На "ви"! За цю чутливiсть я став ПП поважати ще бiльше. Вже вирiшив: коли дiждуся свого лимона, то першу скибочку Пй пiднесу, ЛiдiП Тарасiвнi, за прогресивнiсть ПП натури. - Чи так, дiвчата? - "Так" у нас нiчого не буваК. Яснiше формулюйтесь, Микито Iвановичу... - Коли, кажу, знiмемо свого лимона-первака, то першу скибочку ЛiдiП Тарасiвнi - на пробу. - Вiрно! Џй! - Знову, бач, нашi уми сходяться. - А Зюзевi дасте? Хм... Зюзевi... - Зюзь хай собi законним шляхом виписуК, по накладнiй. Статуту ми тримаКмось i заради нуля розбазарюватись не будемо. Повiдкривавши траншеП, сiдаКмо снiдати. Дiвчата розцвiлися, розшарiлися пiсля роботи - бачу, що жартувати Пм хочеться. З ними у мене чудо нарозхват: тут тобi ха-ха-ха, тут тобi й гу-гу-гу, вже й гарбузи подiлили. Вiдмiтнi в мене комсомолки! I зараз вiдмiтнi, а ще бiльше видiляються вони влiтку, коли збираКмо фрукти... Хлопцi-гiрники з сусiднього Червонопрапорного рудника якось хвалилися менi, що дiвчат з моКП садовоП бригади вони впiзнають, якщо навiть електрика в клубi погасне. - Як же це вам вдаКться? - зацiкавило мене. - ЗнаКмо - як, Микито Iвановичу! Тодi, в пору збирання врожаю, кожна з ваших дiвчат яблуками-ренетами пахне!.. Бач, який тонкий, який розвинутий нюх у молодих гiрникiв. А менi вже не чути. Правда, може, тому, що я сам пахну; якось казала менi про це Оришка (вона в мене круглий рiк теплим коров'ячим молоком пахне). Пригощають мене дiвчата пирiжками, зачiпають то так, то iнакше. - I чого ви, невгамовнi, в'язнете до старого? - Що ви, Микито Iвановичу? Який ви старий? Ви ще без драбини на хату вискочите! - Дивлячись на яку хату. При теперiшнiй архiтектурi... не берусь. Просять, щоб я сочинив Пм що-небудь на вiдкриття весни. - Що ж я вам сочиню? - Ну, як були ви молодим... Ах, сороки, ах, бiлобокi! Це Пхня улюблена тема. - От хочете - вiрте, дiвчата, хочете - нi... I я розповiдаю Пм чисту правду, як був я молодим та була в мого дiда шовковиця, одна-однiсiнька на все подвiр'я. Тепер я догадуюсь, що була то не шовковиця, а безплiдний шовкун, бо не родило дерево зовсiм. А нам, усьому Братусiвському вивiдку, дуже та й дуже хотiлося, щоб воно родило! Щозими, пiд новий рiк, виходив уночi дiд наш Каленик босонiж на подвiр'я I погрожував дереву сокирою: - Роди, бо зрубаю! I всi ми сподiвалися разом з дiдом, що дерево злякаКться i почне з наступного лiта родити. Наступало лiто, а самотнК уперте дерево знову нiчого нам не родило. Дiвчата не вiрять, смiються. А менi чого смiятись? Я не смiюсь, я виклав Џм чистiсiньку правду. - Нi, ви таки в нас, Микито Iвановичу, справжнiй народний артист!.. II Оцей сад можна вважати живим лiтописом нашоП артiлi. Гляньте на нього. ДумаКте, з предка стояли тут квартали шафранiв та симиренкiв, кальвiлiв та ренетiв зототих? ДумаКте, завжди трiумфально шумiли тут оцi вiтроламки з яворiв та пiрамiдальних високих тополь? Слiду не було. Лежав край села в обiймах днiпровських рукавiв голий гористий острiв. I вода була поруч, а нiщо на островi не родило, окрiм чорних колючок-якiрцiв. З весни бувало ще сяк-так, до червня худоба побродить, а потiм, як налетять iз степу гарячi суховiП, усе повигораК дотла. Не раз я поглядав на наш острiв: гуляК дарма, з року в рiк жовтiК пустирищем попiд плавнями, наче шматок тiКП аравiйськоП пустелi. Та що я тодi мiг вдiяти, навiть зi своКю Оришкою в супрязi? В рiк великого перелому, коли ми утворювались, я сказав собi: - НаступаК, Микито, твiй час. Вiдтепер матимеш де розгорнутись i здiйснити своП давнi задуми. Тепер ти, чоловiче, i гори покотиш. Мене вже й тодi цiкавили питання пiдвищення морозостiйкостi рослин i лiквiдацiП перiодичностi плодоношення, оцi вусатi питання, якi ще й сьогоднi спокiйно спати менi не дають. Я вже й тодi пробував викидати рiзнi коники з природою, пробував дещо схрещувати, використовуючи для цього нашi мiсцевi народнi сорти. На той час мою черешню "Пiонерка" знав мало не весь украПнський пiвдень. З усiх усюд iшли до мене за саджанцями "Пiонерки", - що мав, роздавав, хотiлося, щоб скрiзь росло й утверджувалось. Але ж тiснота, нiде було менi розмахнутись! Садибу мав таку, що якби лягла Оришка впоперек, то вже i в сусiдову ногами вперлася б. I розсадник у мене був вiдповiдний до тих можливостей: притиснувся бiля хати - долонею накриКш. А люди йдуть - дай дай... З дорогою душею б, та хiба на всiх настачиш? Пам'ятаю, спробував якось був ще й травополку перевiрити у себе на вгородi, так Оришка мало не вiдлупцювала. - Хочеш, щоб я твою люцерку в борщ кришила? В колгоспi настали iншi можливостi. Запропонував я закласти великий колгоспний сад мiчурiнського взiрця. Карпо Васильович Лисогор, що зараз працюК директором СолончанськоП МТС, був тодi в нас секретарем партiйного осередку, спасибi йому - твердо пiдтримав мою iдею. - Закладаймо! Але де ж закладати? ПольовоП землi жаль... - На неудобках! Iдемо ми втрьох у розвiдку на острiв: Лисогор, я - Микита Братусеня i Логвин Потапович Мелешко, наш теперiшнiй голова (вiн у нас головуК вiд самого початку нашоП ери). Iдуть три фундатори, колючi якiрцi з пiском лiзуть в роззявленi Микитинi черевики, а навкруги молочай жовтiК, будяки стоять, мов черкеси в мохнатих шапках, зеленi ящiрки та шипучi гадюки свистять з-попiд нiг. Розвелося нечистi, розплодилося, як у НоКвiм ковчезi. Стали, оглядаКмо ковчег. Даються взнаки агресивнi схiднi суховiП, вже добираються до нас, перетворюють наш, зелений при дiдах, острiв у зализень буроП гиблоП пустелi... - Ростиме сад? - питаК мене Карпо Лисогор. - Мусить, - кажу, - рости. Зiтхнув Мелешко. Звичайно, я знав, що нелегко буде йому рости. Треба зрошувати, удобрювати, запровести найсуворiшу агротехнiку, одне слово - доведеться докласти розуму i рук та й рук. Одному це було б не пiд силу, але ж я тут не бунтар-одиночка, за мене вся колгоспна система. Ось чому я тодi сказав, що - мусить рости. Мелешко, хмурячись, розминаК в пальцях острiвну супiщану землю i навiть нюхаК навiщось ПП. - ВимотаК цей сад усi жили з нас... А чи окупиться? - Будемо сподiватись, що окупиться, - вiдповiдаК Мелешковi Лисогор. - Звiсно, доведеться потерпiти й повоювати. Сад - це не редька i всяка така петрушка, яку сьогоднi посадив, а завтра вже маКш iз неП копiйку зиску. Хто живе лише сьогоднiшнiм буднем, той не стане займатися садайи. Тут потрiбнi люди з мiдними нервами, з далекою вiрою, справжнi оптимiсти. - Дай, - кажу, - руку, Карпо!.. Досi думав, що я так собi, просто Микита Братусь iз Кавунiвки, а зараз бачу - нi! З голови до п'ят почуваю себе отим оптимiстом. Будемо зрошувати: вода близько, весь острiв оповитий живою водою, днiпровськими текучими рукавами. Запряжемо науку, пiдпряжемо технiку, кохатимем кожне дерево. Муситиме родити! - Що ж... добре, - сказав Мелешко. - ПопробуКмо. А коли вже вiн скаже "добре", то будьте певнi, поставить на ноги живого й мертвого, з ночi товктиметься, як домовик, мобiлiзуК всi ресурси. - Я думаю, Микито Iвановичу, - звертаКться до мене Лисогор, - що тобi не завадило б з'Пздити в мiсто Козлов до товариша Мiчурiна. Ближче познайомишся, порадишся з ним. Заодно вiзьмеш торбинку острiвноП землi на аналiз - там, у Мiчурiна, мусить бути лабораторiя. ПроаналiзуКш, дiзнаКшся точно, чого саме Пй невистачаК. Ти як, Логвине Потаповичу? - Не заперечую, командируКмо. Тiльки хай товарняками Пде, щоб дешевше обiйшовся. ЧуКш, Микито? Товарняками дуй. - На кришах поПду - бiльше свiта побачу! - Отож... А в Мiчурiна саджанцiв проси. Показовий колгоспний сад, мовляв, закладаКмо, а з посадматерiалом сутужно. Що не даватиме - все бери, не ламайся, на островi мiсця вистачить. Так i порiшили. Взяв я землi на пробу i товарняками та на кришах - до Мiчурiна. Невiрно зображують Iвана Володимировича отi, що малюють його сердитим, примхливим дiдуганом. Мудрий, дотепний i веселий був наш учитель!.. Не думаю, що це вiн тiльки при менi був таким. Добувся я до Козлова - вже добре похолодало, надворi саме дощ репiжив, а в кабiнетi у Iвана Володимировича було натоплено жарко. Так i ввалився до нього з дощем, вимоклий до рубця. Мiчурiн саме щось писав, -схилившись за столом. Пiдвiв голову, окинув мене спокiйним, проникливим поглядом. Не перебiльшуючи скажу, що було в тому поглядi справдi щось величне, апостольське i в той же час пробивалося з-пiд нього зовсiм наське тепло - людське, юнацьке, веселе. - А, Братусь... Чув, чув. I жестом пропонуК менi мiсце бiля стола, по праву руку вiд себе. - Розповiдай, за чим приПхав. Говорить мовби й неголосно, а менi здаКться, що гримить вiн на весь будинок. - Порадитись приПхав до вас, Iване Володимировичу. Землi ось захопив для взiрця. Показав я йому нашу землю. Терпляче, -повагом вивчав ПП Мiчурiн. - Чудова, - каже. - Смiливо закладайте. А коли вже я на саджанцi з'Пхав, Iван Володимирович присоромив, що просимо в нього (потiм - таки здався i вiдпустив). - Менi, - каже, - не шкода, але ви ж знаКте, що сорти моП розрахованi, головним чином, для просування на пiвнiч. Вас, украПнцiв, ними навряд чи здивуКш. Не так моП саджанцi, як метод, метод мiй вам потрiбен. Закони управлiння природою та розвитком рослин - оце до вас проситься. - ВивчаКмо, кажу, Iване Володимировичу, i застосовуКмо. - Звернiть особливу увагу на сорти народноП селекцiП. Там у вас - багатства незлiченнi. Поки розмовляли, я розпарився в теплiй кiмнатi, весь парувати став. Помiтивши це, Мiчурiн одразу пiдвiвся з-за стола. - Ходiмо, переодягнешся та просушишся. Ба, як розпарувався... Ти ще в мене тут проростати почнеш. Нiяково менi було завдавати йому клопоту, пробував вiдмагатися, але - де там... Та ще й Мелешкiв наказ виплив у пам'ятi: не ламайся! Пiзнiше Iван Володимирович частував мене своПми зимовими сортами. Пробую, похвалюю, а вiн посмiхаКться: - Не бреши, - каже, - от не люблю лестощiв. Сам знаю, що у вас там на пiвднi далеко смачнiшi К... Њ, К, у вас там i мусять бути кращi, нiж оцi. Але для пiвночi, де ранiше люди взагалi яблука не бачили, i це вже неабияке досягнення. Прощаючись, поклав менi руку на плече, стоПть передi мною - рiдний, добрий наставник. - А ви знаКте, Братусь... вам буде важче, нiж менi. - Чому, Iване Володимировичу? - У вас на УкраПнi культура садiвництва здавна висока, сортимент в основному хороший, не те, що в пiвнiчних районах. Згодьтеся, що нiяке полiпшувати легше, нiж полiпшувати хороше. Я, здаКться, розумiюся на жартах i сам люблю пожартувати. I то, звiсно, жартував зi мною Мiчурiнi Обидва ми в той момент добре знали, кому з нас легше, а кому важче. Бо найважче таки було йому, Iвану Володимировичу, прокладати для всiх нас шлях. Звичайно, дорога нам теж не килимами була вистеле" на. Куркулi та Пхнi пришийхвости нам i мишей на острiв напустили, i кору ночами на деревах пiдрiзували, i оббрiхували Микиту на всiх перехрестях. Був у нас в тi роки такий собi шашiль житомирський, клоп грушовий, скiльки вiн менi кровi зiпсував... та цур йому! Потопчуся на ньому десь iншим разом, не тепер, коли про нашi великi сади мова. Не одразу ми посадили весь сад. Спочатку посадили ярус внизу, довкола острова, площею в тридцять гектарiв. Через рiк, як цей прийнявся, оперезали острiв другим, ширшим ярусом в сорок гектарiв. А вже на третiй рiк освоПли решту, всю гористу частину острова. Сто двадцять га! Так поступово, разом iз змiцненням колгоспу, розростався i наш сад, пiдiймався ярус за ярусом все вище, доки не вибрались ми на саму гору. А тепер? Що тут у травнi робиться, коли сад квiтуК! Iдеш один кiлометр, а довкола тебе сяК i сяК в усi кiнцi чарiвне бiлорожеве царство, iдеш другий, а над тобою все виснуть i виснуть повнi запашнi суцвiття... А в серпнi? На виноградниках по пiвпуда кетягiв на кожному кущi, в саду - гiлля гнеться пiд плодами, мусимо пiдпирати. Пригнешся - низом купи червоних шафранiв горять мiж деревами, випростаКшся - б'ють в очi сонячним блиском кальвiлi, облiпивши крону до самого верхiв'я... У вiтряний день ступити вам нiде - земля встелена стиглими плодами. Вiзьмеш яблуко в руку, щоб подивитися, i таке воно перед тобою красиве, таке божественно-викiнчене, що вже не зважуКшся кинути його знову на землю. Так i тримаКш в руцi, не знаходячи йому кращого мiсця. Мiж iншим, на своПх приятелях-садiвниках я це саме помiчав: не втерпить, пiдiйме яблуко ч землi, а кинути його потiм не зважуКться, якось наче незручно. Менi, ви знаКте, в нашi часи щастить на зустрiчi з великими людьми. Ранiше кого я мiг здибати: волосного старшину, попа, дяка... Та чим вони були великi, чим видатнi, коли я сам голоснiше за них "Хмеля" потягну! А в нашi часи справдi раз у раз видатних людей зустрiчаю. Чи просто везе менi, щастить, чи, може, саме наше життя таке вже стало врожайне повноколосими видатними людьми?! Позаторiк вiдвiдав наш сад секретар ЦК. Як i зустрiч з Мiчурiним, нiколи я не забуду той день. Було саме в травнi, в пору цвiтiння. Почалося так: прибiгають, задихавшись, до мене в яблуневий квартал нашi джигуни-пiонери (я Пм не бороню товктися в саду, хай привчаються): - Микито Iвановичу, якiсь машини мчаться через мiст на острiв!.. - А точнiше? - Цiла валка легкових! "Хто б це був?" думаю собi i виходжу на центральну алею. Бачу, наближаКться пiшки група людей - машини, видно, внизу оставили. Впiзнаю серед них нашого секретаря райкому товариша Смирнова, Лiдiю Тарасiвну Баштову i всюдисущого Мелешка, звичайно, теж впiзнаю. Вони всi тримаються в другому ешелонi, а попереду хтось iде, жваво розглядаючись, - невисокий, коренастий, в бiлому костюмi, ростом i статурою, як я. Пiдходжу ближче, i дух менi на радощах перехопило: вiн! Наш секретар ЦК! Достеменно такий, як на портретах. ПосмiхаКться менi назустрiч ласкаво, привiтно, нiби ми давно вже були з ним знайомi i за столом по-приятельськи сидiли. - Здрастуйте, товаришу Братусь, - i подаК менi руку. - Так оце вашi володiння? - МоП, - кажу. А сад цвiтеП Люблю його в усяку пору - i золотим лiтом, i багряною осiнню, i взимку, коли вiн, заiнеПний, дрiмаК, стоячи по пояс у снiгу, - але навеснi, та ще в маю! - це справжня казка. Мабуть, тiльки садiвник та бджола можуть тодi зрiвнятися силою своКП насолоди, своКП закоханостi в нього... А в день приПзду секретаря ЦК сад мiй розквiтнув особливо повно, здаКться, пишнiше, нiж будь-коли. Може, тому, що синя туча з одного боку саме заходила, а коли з крайнеба десь туча синiК, тодi на-ПП тлi сад особливо видiляКться своПм цвiтом. Найменша гiлочка вiд початку й до кiнця облiплена бiло-рожевими пелюстками. А повiтря! Якщо був коли-небудь рай, то в ньому, я певен, пахло так, як у моКму саду. Повiтря райське, хоч у флакон його набирай. Кожне дерево, кожна крона свiтиться, наче величезна ваза, створена з самого повiтря, сонця та найтоншоП порцеляни. Думаю, що сад наш розцвiвся в той день так могутньо за все своК горе, за всi муки, пережитi ним у лихолiття окупацiП. Не встиг я ще й осколкiв усiх тодi повиймати, у деяких штамбах сидiли вони в живому тiлi, аж болiло менi отут! Iду поруч з секретарем, гомонимо. Розповiдаю йому, як ремонтуКмо сад пiсля вiйни i як сторож нашого саду дiд Ярема в роки окупацiП мужньо прийняв на себе нiмецькi канчуки за те. що вiдмовився вказати комендантовi мою гiбридну дiлянку, i як iншi колгоспники вказали комендантовi також зовсiм не те, чого вiн шукав. Не змовчав я перед секретарем i про нашi втрати, розповiв йому, що частину нашого розсадника окупанти таки повантажили у вагони i вивезли в райх, а бiльше не встигли, бо, як вiдомо, подавилися. Все виклав, що менi болiло, i перспективу принагiдне намалював також. Кортiло менi ще пожалiтися на Мелешка, що не хоче лiтакiв наймати в Аерофлоту, щоб скурювали нам сад з повiтря, але потiм стримав себе: не той момент. Йдемо, i щоразу перед якимось особливо розкiшним клубком живого суцвiття секретар зупиняКться i знiмаК свого бриля, наче мовчки вiтаКться з яблунькою. По цiй прикметi я одразу визначив, що секретар ЦК, видно, i сам славний, душевний садiвник. Пiзнiше вiн менi одкрився, що таки да, займаКться. СтоПмо перед яблунькою, i просто дивно, як разюче схожий на мене секретар ЦК! I не лише коренастим ростом, обличчям та мiцною лисиною, а головне - характером, думками, почуваю, кревно ми близькi. - Спасибi вам, - каже, - товаришу Братусь, за вашi труди, за ваше плiдне життя. Поки що в нас таких квiтучих островiв не багато. Наша мета - зробити так, щоб не окремi острови красувались в цвiту, а щоб всуцiль укрили сади нашу землю, затопили, як повiнь весною. Зараз ще навiть далеко не всi колгоспи можуть похвалитися своПми садами. Мало дерев на присадибних дiлянках i, зокрема, на пiвднi. Хiба це порядок? Треба, щоб росло не лише в колгоспах та радгоспах, не лише на садибi в колгоспника, робiтника чи службовця, треба, щоб i садиби наших МТС стояли в садах, щоб нашi рудники, школи, лiкарнi, дитячi будинки - все щоб огорнулося зеленню, щоб нашi промисловi центри, нарештi, оперезалися нарiвнi з степовою хлiборобською фабрикою потужними зеленими кiльцями плодових насаджень. Як по-вашому, товаришу Братусь? Це вiн мене питаК, як по-моКму, наче мiг би я бути проти! - Обома руками - за. - А якраз наше з вами "за", товаришу Братусь, усе й вирiшуК. Яким хочемо бачити наш край, таким вiн i буде... Стане УкраПна - як i вся наша Батькiвщина - республiкою-садом, квiтучим, найпереконливiшим дослiдним полем комунiзму. Ще Пхатимуть до нас учитися звiдусiль. Так сказав. Глибоко запало менi в душу його слово. Таке враження зоставив по собi, наче побував я далеко десь, поперед усiх, у чудовому новому свiтi. Тепер з кожним роком переконуюсь, як усе швидше, розгонистiше той чудовий свiт наближаКться, як здiйснюються наяву нашi спiльнi мрiП. III Сад наш на iсторичному мiсцi. За даними всiх переказiв i легенд колись тут, на нашому островi, стояла деякий час Запорозька Сiч, вирувало хоробре веселе козацтво. Дуже вдало обрали нашi предки собi мiсце для табору, вже й тодi вони розумiлися на тактицi та стратегiП!.. Острiв, бачите; височiК, мов фортеця, обернута плечима до непрохiдних плавнiв, а лицем - на пiвдень, до степу. Найдрiбнiшу кiнноту, дику татарву звiдси можна було помiтити за десятки кiлометрiв. Мiй приятель Роман Романович, викладач iсторiП, запевняК, що саме тут, на нашому островi, писали козаки свою знамениту вiдповiдь турецькому султановi Магомету, який, з дурного ума, запропонував був Пм перейти в турецьке пiдданство. I що лист писався саме тут - це дуже скидаКться на правду. Ще й ми, закладаючи сад, виорювали плантажними плугами козацькi пiстолi, гармати-салютовки та каламарi. Один точнiсiнько такий, як на картинi у РКпiна, наче оце з полотна випав. ПриПжджими археологами було знайдено на островi рештки козацьких доменних печей (народний примiтив порiвняно з сучасними домнами нашого Поднiпров'я). А ще пiзнiше, копаючи льохи для вина, знайшли ми i самого хазяПна Сiчi - запорожця. Велетень, гiгант! Весь, звичайно, зiтлiв, сердега, не зiтлiли тiльки "оселедець" на головi та шаблюка при боцi. В головах у нього замiсть подушки - цяцьковане срiблом сiдло, а пiд сiдлом, що б ви думали?.. Пляшка меду-горiлки! СтоПть собi, уявiть, повнiсiнька, не висохла протягом столiть, тiльки настоялась, загускла, а чиста - мов сльоза. Ми не здавали ПП в музей, розпили колективно ту пляшку, пом'янувши добрим словом своПх славних, веселих i хоробрих предкiв. Я, Микита Братусь, вiд них походжу. В глибинi серця ношу переконанiсть, що листа турецькому султановi було написано не без прямоП участi одного з моПх пращурiв. Ви запитаКте, якi в мене данi? Свiдкiв, звичайно, важко виставити, але коли дивлюся я на тих мальованих запорожцiв, що стоять собi, з'юрмившись довкола писаря, i вiд душi регочуть, то почуваю, якi ми з ними близькi вдачею, характером i навiть поглядами на турка. Мабуть, ви вже помiтили, що я теж люблю посмiятися всмак i нудних людей не терплю. Часом Оришка докоряК менi: - I коли ти, Микито, вже насмiКшся, коли ти переказишся?.. А що я можу, коли життя сприймаКться мною пiд веселим кутом зору? Такою вже, видно, вдалася уся моя генерацiя, таким, мабуть, i я залишусь до самоП смертi i вмру з посмiшкою на вустах, а дiвчатам накажу, щоб поховали мене отут у веселiм саду, на веселому козачому островi, на самiй його верховинi... Та хiба буде смерть? Iнодi менi здаКться, що я - вiчний. А мо' й справдi я вiчний, га? В усякому разi сам я нiколи не повiшусь, хiба якiйсь молодичцi на шию. Завжди казав i кажу: - Недобре мати справу з жiнками, але з женщинами - прекрасно... Життя без чудес мертве. Отже, про нашу iсторiю. Треба ж було, щоб отак збiглося: менi, як i моПм видатним предкам, теж довелося писати листа за море, тiльки не подумайте, що султановi - султани тепер перевелися, - писав я ще далi, iншим адресатам: в туманну Англiю. Сьогоднi джентльмени, злигавшись з американськими прасолами та бандитами, хочуть розпалити нову свiтову вiйну. При цьому вони пробують звалити своП злочини з хвороП голови на здорову, як той Пхнiй предок - ярмарковий злодiй, що, прокравшись, навмисне репетував: - Каравул! Держiть!.. Так i зараз. Щоб задурманити публiку, вони кивають в наш бiк, на всiх радянських людей, тобто i на мене персонально. Микита Братусь - агресор! його сади завтра нападуть на нас, Братусевi сади загрожують усiм нашим американським роздутим штатам i англiйськiй коронi також! - Нi, панове, я - людина доброП волi, з чесного, не загребущого роду походжу. Вам - хай ваше, а менi - моК, те, що не надуваКться штучно, а зростаК природно, згiдно з усiма безсмертними законами розвитку. I чого вони пристають? Чого за поли хапають? Пiниться на мене Черчiлль, сам не знаю, чим я йому так рiпицю наперчив... Чи за провал iнтервенцiП досi казиться чи листа мого досi забути не може? Але ж правда була моя, i я готовий сьогоднi вдруге того листа пiдписати. А було це так. В тридцятих роках наша черешня йшла на експорт в Англiю. Вiдправляли ми ПП в бочках, засульфiтовану чин-чином. Таку черешню як обвариш взимку, то вона стане мовби щойно з дерева знята. Платили англiйцi золотом, а ми, як вiдомо, саме посилено будувались, i Пхнi фунти були нам цiлком до речi. Купують лорди нашу черешню i, як витонченi- знавцi, хваляться нею, не нахваляться. Потiм, - мабуть, з намови старого лиса Черчiлля, - починають вести пiд мене пiдкоп. - Ми, мовляв, споживачi, наше замовницьке право, давай писати Братусевi реляцiю, давай вимагати вiд нього ще кращоП черешнi. Микита знайде, Микита все зумiК!.. I пишуть гуртом реляцiю в наш "Червоний запорожець", просто на моК iм'я. Приносить менi Мелешко ту реляцiю i чистить УПн' стона Черчiлля на всi заставки. - Пiдожди, кажу, Логвине Потаповичу, не метай перед сером бiсеру... Що там скоПлось? - Читай, - кидаК Мелешко листа менi на стiл. - Читай та вiдповiдай. Каверзують пани-сери. Пташиного молока Пм забажалося!.. Читаю. Так, мов, i так, мiстер Братусь. Перепробували ми черешнi з усiх материкiв, але кращоП, нiж з УкраПни, лiпшоП за Ваш сорт "Пiонерка", ще не зустрiчали нiде. Все в нiй iдеальне, все нам iмпонуК за винятком одного: забарвлення нам не пiдходить. Занадто вже вона у Вас червона! Будьте ласкавi удосконалити ПП i вивести для нас жовту або, принаймнi, блiдорожеву черешню з такою умовою, одначе, що вона збереже в собi всi смаковi якостi "Пiонерки". Отаке було замовлення твердолобих лордiв. Я сам дипломат i хитрун, але завжди кажу правду. Бо справжнiй дипломат завжди говорить правду, i в цьому якраз його сила й талант. Мушу зауважити, що на той час, коли заморськi лорди вели пiд мене пiдкоп своПми реляцiями, в нашому районi саме закiнчувалось будiвництво нового плодоконсервного заводу. Я вже мав з ним тiсний контакт i, зважаючи на це, спокiйно вiдповiдаю твердолобим джентльменам. Так, мов, i так, шановнi джентльмени. Вельми дякую за похвали в адресу моКП "Пiонерки" i пускаю геть поза вухами ваше нахабне замовлення. Не виводитиме вам Микита нi жовтоП, анi блiдорожевоП черешнi, бо виводить вiн те, що йому до вподоби, а подобаКться йому якраз повнокровна, палаюча, червона барва!.. Що ж стосуКться моКП черешнi, яку ви одержували з УкраПни до цього часу, то вiднинi вона йтиме на переробку в наш новий плодоконсервний завод на компоти трудовому радянському людовi. Отже, вам я, сери, на даному етапi нiчого не можу запропонувати, окрiм нашоП вiдомоП украПнськоП дулi. Так я вiдповiв. Мелешко завiрив мiй пiдпис печаткою "Червоного запорожця". IV Ви не знайомi з моКю Оришкою? Ото вона виринула в кiнцi алеП, мабуть, несе вже менi обiдати. "Моя Оришка" - так i тiльки так, бо iнодi можна почути ще iнший термiн - вiн менi рiже вухо: "Оришчин Микита"! Правда, може, я сам-таки в цьому й винен... Якось, ще на фронтi, вiдбувався в нашiй дивiзiП великий мiтинг, i випало менi виступати перед братами як представниковi вiд украПнського народу (там виступали бiйцi багатьох нацiональностей, усi ми йшли на ворога плiч-о-плiч пiд одним прапором!). Так от, висловивши певнiсть, що дiйдемо, брати, ми скоро до Берлiна, сказавши потiм про знаменитi калачi та пишки, я закiнчив промову тим, що "повернеться, мовляв, ще Микита до своКП Оришки!" Вiдти й пiшло: - Хто то в медсанбатi бiля дерева копаКться? - Та то ж той Микита, що в нього жiнка Оришка! Або просто: - Оришчин Микита знову щепить!.. Бо справдi, де було тiльки ми не зупинимось, де тiльки не ступну - там уже - за звичкою - й дерево посаджу або зроблю щеплення. Ростуть моП дерева пiд Воронежем i в Сумах, в Польщi i в самiй Нiмеччинi за Одером. Майже весь час я був при медсанбатi нашоП гвардiйськоП дивiзiП. Як попав до них пiсля першого поранення, так уже й не вiдпустили звiдти, зоставили при собi. - Нам, кажуть, у персоналi побiльше веселих людей потрiбно: бiйцi швидше одужують. Наш сад i на фронтi снився менi мало не щоночi. Кинуся бувало спросоння, i найближчий з товаришiв по землянцi сердиться, бубонить: - Легше своПми чобiтьми, Братусь! Що це з тобою? - Суницю, кажу, переступав, - Яку суницю? - Снилося, що нiби йду в себе на островi, а передо мною суниця червонiК розмiром з баклажан... Боявся, щоб не наступити. - Суницi своП переступай, а мене чоботом не товчи! Шинелю на себе, i вже вiн захропiв. А я перекинувся горiлиць i знову сади бачу. Так оце ж моя Оришка пливе... Це, ви знаКте, не Оришка, а цiла проблема. Все в нiй менi подобаКться, якби тiльки не була вона такою сердитою та ке ревнувала мене по черзi до всiх молодиць (i навiть дiвчат!), що працюють у моПй бригадi. I зважте, що це пiсля того, як обом нам уже перевалило за п'ятий десяiок! I чим далi, шаленiК ще дужче, ревнуК, наче молодого. Вся бригада знаК Оришчину слабiсть i щоразу, коли Оришка з'являКться на горизонтi, якась молодичка навмисне мене атакуК. - Дайте я хоч посиджу бiля вас, дядьку Микито!.. Сяде та ще й руку закине Микитi на плече. Џй нiчого - встала та й пiшла, а менi що потiм дома буваК? Мусите знати, що Оришка моя набагато вища за мене ростом i взагалi, нiвроку Пй, добре вкомплектована: сто п'ять кiлограмiв. Я хоча теж чоловiк при здоров'П, держава в менi К, i чую силу в руках, але супроти Оришки - хлоп'я, горобчик. ЗдаКться, взяла б i в пелену заховала. Користуючись своПми перевагами, Оришка часто вдаКться до голого адмiнiстрування. Як тiльки що помiтила, одразу вже ставить питання руба. - Ану дивись, шелихвосте, на мене. Чого це бiля тебе сьогоднi Дарина увивалася? - Та хiба я Пй забороню, бабунику? Закортiло молодицi пожартувати. - А тобi б тiльки жартувати та жирувати! Бачила, бачила, як ти облизувався! Дома тобi не до жирування. дома тобi нудно!.. I, не довго думаючи, гуп межи плечi, дарма що перед нею визнаний войовничий мiчурiнець. Оришка не зважаК на авторитеПи. Я тiлом щiльний, тугий, менi не болить, але неприКмно, що дуже гупаК. - Тихiше, - кажу, - бо сусiди почують. Оце вам i рiзниця мiж жiнкою та женщиною. Порiвняйте самi! Коли вже Оришка бачить, що таким методом мене не проймеш, тодi - кулак об кулак - i подалася до голови, до товариша Мелешка. О, смола! Прилипне, пристане, насяде з категоричною вимогою, щоб перевiв Мелешко приревновану молодичку кудись в iншу бригаду. I хоч Логвин Потапович у нас такий, що й бувалого чорта обкрутить кругом пальця, але моКП Оришки i вiн не обкрутить. Сам незчуКться, як пообiцяК: - Переведу. Легко дати