Олесь Гончар. Блакитнi вежi Яновського
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
http://www.ukrlib.km.ru/
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ПригадуКте ту першу вражаючу фразу "Вершникiв", той могутнiй, сповнений
епiчноП сили заспiв? Як лютували шаблi пiд КомпанiПвкою, де зчепились
бортами степовi пiрати, i конi бiгали без вершникiв, i небо "округ
здiймалося вгору блакитними вежами"?
Коли вийшли "Вершники" в нашому студентському середовищi, помiж
закоханих в лiтературу юних ентузiастiв точились дискусiП навiть з приводу
цих блакитних веж: чи iснують вони насправдi? Чи буваК таке в степах? Чи,
можливо, з'явились вони лише в уявi письменника, в його натхненних
поетичних видiннях?
Автор був загадковий: образ його чомусь пов'язувався з морем, адже ж -
"Майстер корабля", морськi поезiП з юнацькоП книги "Прекрасна Ут"...
Вiтаю море!
Корабельна путь лежить по всiй землi.
Давно помiчено, що степовi люди мають вроджений потяг до моря, з дивною
силою воно заваблюК степовика, заполонюК своПм простором, морською
далеччю. Хай навiть не бачене ще, тiльки вимрiяне, вже непокоПть, кличе...
Дехто в цьому схильний вбачати поклик iнстинкту, таКмничий голос предкiв,
вияв майже мiстичноП туги людини за чимось незвiданим...
Мабуть, Яновський на такi тлумачення його раннiх захоплень лише
всмiхнувся б, хоча свiй перший вiрш пiд назвою "Море" вiн таки написав "з
вiдстанi", написав ще, здаКться, нi разу не бачивши справжнього моря в
натурi. Данина книжнiй морськiй романтицi? Очевидно, так. I водночас море
Яновського вже й тодi - то насамперед образ свободи, гуманiстичне
уславлення людини, ПП вiдваги, мужностi й витривалостi, море його - то
своКрiдний спiв людськiй солiдарностi, iнтернацiональному братерству
трудящих.
Таким, зокрема, постаК образ моря у "Вершниках", коли буде вже подолано
спокуси книжноП романтики, подолано швидко й рiшуче, i автор вийде на iншi
простори, щоб стати вiч-на-вiч з романтикою самого життя, з отими його
лютими трамонтанами, що не раз обвiють i автора теж, як обвiвають досi
вони його Половчиху на пронизливiм белебнi морського узбережжя, де вона,
ждучи, виглядаючи свого Мусiя-МусiКчка, стоПть "висока та строга, як у
пiснi".
"Шаланда в морi" - одна з найромантичнiших в нашiй лiтературi новел,
хоч ця ПП романтика написана пером нещадного реалiста.
Одначе вернiмось до веж чи, точнiше сказати,-до того неба, що
здiймалось тодi округ нас "блакитними вежами". Як усе-таки: чи в дiйсностi
митець Пх спостерiг, чи був то лише плiд його фантазiП? Цiкавiсть
природна, але куди важливiше було те, що завдяки художниковi цi вежi
з'явились, увiйшли в наш духовноестетичний свiт, зробивши одразу багатшими
нас, i, почувалось, вiдтепер вони будуть iз нами завжди. Iнакше кажучи,
сталося ще одне, хай нiби не таке вже й велике мистецьке вiдкриття:
ландшафт краси розширився, вiдтворено якусь нову, ранiше не знану художню
сутнiсть. Образ дивовижний навiть для Яновського, рiдкiсний в нашiй прозi
своКю наповненiстю, такий же мiсткий, як червона зоря "Альдебаран i все
сузiр'я - журавлиний ключ вiчностi".
У "Вершниках" творилася нова образнiсть, нова барвами, ритмiкою,
мелодикою. Образнiсть, що була б неможлива ранiш. Тiльки спiвець нового
часу мiг побачити й розгледiти Пх, отi небеснi споруди, отi неймовiрнi й
невловнi, з самого повiтря лише зiтканi, з блакитi неба змурованi вежi, на
тлi яких безстрашнi витязi революцiП схрестили шаблi у двобоП з минулим.
Часто кажемо: нове слово в лiтературi. А насправдi як рiдко таке слово
в лiтературi мовиться... Тут було саме воно, саме нове. Замiсть улюблених
давнiми романiстами похмурих веж середньовiчних замкiв iз щiлинами
сторожких бiйниць, з потайними льохами-казематами вперше на обрiях
свiтовоП лiтератури з'явились цi вежi нерукотворнi - блакитнi бастiони
степового украПнського неба. Виникли як образ чистоти й величi визвольноП
боротьби народу, як символ нездоланностi й безсмертя самоП революцiП.
Епоха велетенських битв, до краю оголених соцiальних конфлiктiв, епоха
великих пристрастей i надлюдських напруг знайшла у "Вершниках" гiдне
вiдтворення. Духом героПчного часу в книзi овiяно все, цей дух вчуваКться
в самiй художнiй новизнi твору, в його стилiстицi, ритмах, в його, сказати
б, органному звучаннi.
Твiр, як вiдомо, написаний на високих регiстрах. Коли книга вийшла,
виникло бажання читати ПП як поему, вголос, серед людей мого поколiння, в
студентських гуртожитках десь там, на Чайкiвськiй, бiля харкiвського
"Гiганту", не поодинокими були тi, що цiлi сторiнки "Вершникiв" могли
читати напам'ять,-i читали: з блиском в очах, з усiм запалом юностi, до
захмелiння впиваючись красою рiдного слова.
Захоплювала i музика окремоП фрази, мiць, густопис, карбованiсть рядка
i монументальнiсть образiв книги в цiлому, де могутнi постатi героПв
виступають так рельКфно i все художнК литво новел поКдналось мiж собою так
гармонiйно, що аж доречно в цьому випадку вжити слово "довершенiсть".
Свiжа оригiнальна поетика Яновського сприймалась у спорiдненостi з
мистецтвом Довженковим: художнi образи-символи такого ж повноцвiття i
внутрiшньоП мiсткостi, тiльки що в одного вони розгортались на екранi, а в
його побратима лягали на папiр, шикуючись у рядки сучасного епосу, в
повноголосi, перейнятi, може, з народноП думи речитативи.
I в самiй особистостi автора "Вершникiв", як нам уявлялось, неодмiнно
повинно бути щось глибоко поетичне, лицарське, мужнК, адже без цього
неможливо було б створити книгу, що сприймаКться як гiмн мужностi
людськiй, незламнiй доблестi духа.
Були потiм фронти, але й там, серед жахiття вiйни, серед чорних ПП
ураганiв блакитнi вежi Яновського не переставали для багатьох iз нас
iснувати. Недарма ж десь пiд Кенiгсбергом на грудях у полеглого бiйця
знайдено було прострiлений примiрничок "Вершникiв", в останнiй любовi
прикипiлий до солдатського серця.
Особисто з Яновським я познайомився далеко пiзнiше, анiж з його
"Вершниками". Лише в перший повоКнний рiк, коли були написанi "Альпи" i
треба було вирiшити, куди посилати, на думку спало: К ж у КиКвi журнал, що
його редагуК Яновський... Надiйшли потiм до Днiпропетровська рядки,
написанi його рукою:
вперше тодi довелось побачити почерк Яновського, рiвний, красивий,
просто сказати б, елегантний...
Нарештi - через довгi лiта - судилась нам таки до ля зустрiтися з ним
самим,- уже сивим та стишеним, скромно усмiхненим нашим ЮрiКм Iвановичем!
Важко було б розчаруватись, одначе не сталось цього. Автор улюблених
"Вершникiв", був вiн саме такий; яким i вимрiяла його колись студентська
уява. Iнтелiгентний, вихований, з тонким смаком, з гарними манерами...
Людина чулоП, вразливоП душi, людина красива, делiкатна! Та почувалось, що
при всiй делiкатностi i зовнiшнiй мовби поступливостi К в цiй людинi той
метал, що наскрiзь дзвенить у "Вершниках": метал гiдностi й гордостi
народноП, внутрiшнiй запас некрикливоП мужностi, благородства. Почувалось,
що таку натуру не зламаК нiщо, i не затягне цю людину мiщанське болото, i
не стане вона заживати ласки цiною самоприниження, i що К в неП принципи,
для неП святi...
Змордований хворобами (та й не тiльки хворобами), Яновський, проте,
старався нiколи не виказувати перед iншими свого болю, своПх внутрiшнiх
страждань. Навпаки, завжди стриманий, врiвноважений, вiн ще й котрогось iз
своПх колег мiг пiдбадьорити, якщо помiчав у нього смуток в очах.
- Бiльше юмора,всмiхаючись, казав з наголосом на "pa".Тримайся,
друже...
"Бiльше юмора"це була, здаКться, улюблена його примовка.
Всмiхався ось так,коли весело, коли гiркувато,- i далi, коректний,
зичливий, з спокiйною гiднiстю йшов у життi. Та ще мав щастя бачити поруч
себе вiрного друга, оту славну Тамару ЮрiПвну, зворушливу в безмежнiй
вiдданостi до свого Юрiя Iвановича.
Якось зустрiчаКмося з ним на вулицi,- провесiнь, ранок, все мiсто в
ласкавому сонцi...
- Якщо не квапитесь, ходiмте подивимось КиПв. ЗдаКться, в тi днi вiн
саме працював над своПми "КиПвськими оповiданнями". I ось ми без поспiху,
довго йдемо, то спускаКмось вниз до Хрещатика, то знов - iншими вулицями -
пiдiймаКмось, i день над нами такий свiтлий, прозорим сонцем налитий, i
все довкола мовби незвичайне, iскриться вгорi краса КиКва одвiчна, чудом
врятована, а при землi подекуди ще руПни волають - слiди вiйни, i це такий
стан, коли почуття тебе переповнюють, а слiв, щоб Пх виповiсти, нема...
Нiби й розмови якоПсь особливоП тодi мiж нами не було, а чомусь назавжди
запам'ятався той день, та небалакуча прогулянка, мiсто в мерехтючому
сонцi, i Яновського весняна тiнь на киПвському камiннi...
I ще одне враження, вже з недавнiх лiт. КомпанiПвський степ, ним
оспiваний, i людей сила, народне барвисте свято - степовики разом з
численними гостями вшановують свого славетного земляка. 70 рокiв
виповнилось би зараз йому. Ювiлей - без ювiляра. Одначе вшановують, як
живого. Збурунився весь цей край - край майстрiв-хлiборобiв, людей щирих,
привiтних, трударiв невсипущих, тих, що в полi - вiд зорi й до зорi... I
свято в них - з розмахом, широке, щедре, на весь розгiн степевоП душi. Не
пошкодували працi, щоб увiчнити пам'ять земляка: красуКться на узвишшi
нова школа-десятирiчка, що вiднинi носитиме iм'я автора "Вершникiв", в
центрi села споруджено Меморiальний музей Яновського, тут .же поруч
вiдкривають пам'ятник письменниковi.
А неподалiк у видолинку, на мiсцi хати, в якiй колись народився
майбутнiй майстер красного письменства, там, де виколисали його незрадливi
материнi руки, народна фантазiя спорудила - для надiйностi та
довговiчностi - пам'ятний знак i зовсiм оригiнальний: брилу гранiту
кiльканадцяти тонн невiдомо як, невiдомо звiдки степовий люд притягнув аж
сюди, переправив, здаКться, з берегiв Ятранi чи iншоП неблизькоП рiчки. I
та ж рука народу, що колись кувала залiзну троянду революцiП, зараз
накарбовуК на гранiтi iм'я ПП спiвця, пише його на монолiтнiй, циклопiчних
розмiрiв брилi, що нiби й виросла серед цього степу, щоб уже тут бути
вiки.
Мiтинг вiдбувавсь саме бiля брили, саме хтось проголошував урочистi
слова, коли зовсiм несподiвано, знизу десь, мов з-пiд землi, вихопився
табун юних вершникiв i з тупотом, з курявою помчався по пригорку на
скаженiй швидкостi пролiтаючи перед святковим натовпом. Нiхто не мiг
втямити, звiдки взялися цi вершники-школярчата: чи з-пiд землi, чи з отого
ставка разом з кiньми випiрнули, чи десь отам за вiттям верб чигали
моменту... Одну лише мить тривав Пхнiй блискавичний, прямо-таки ракетний
полiт: припавши до грив, без сiдел, без стремен, зухвальчуки степовi
зблиском усмiшок, тупотом, летом мовби вiтали його, свого земляка. Сама
радiсть життя, сама юнь народна, пролiтаючи, салютувала авторовi
невмирущоП книги.
Промайнули - й не стало, розтанули за горбом. Знов тiльки свiтле
крайнебо одкриваКться очам, всi погляди зверненi туди, i раптом хтось
каже, задивлений в далеч:
- Дивiться, Пх видно, тi його вежi!..
Був це такий день чи година така, що й справдi довкруг степiв, по
обрiях, нiби з розлитого сяйва виразно проступали вони, з самого
серпневого неба збудованi, блакитнi вежi Яновського.
Серед тих хто творив нашу радянську художню класику, серед майстрiв,
достойних вдячностi i захоплення, називаКмо сьогоднi iм'я Юрiя Яновського.
При однiй лише згадцi цього iменi постаК перед очима свiт спекотний i
шалений, бачиться степ в переблискуваннi шабель, охоплений курявою битви.
Для мене романи Яновського про громадянську вiйну - це величнi поеми у
прозi, вони свiтяться сонцем, Пхнi високi вiтрила гудуть пружною силою
степових вiтрiв. I якщо вже про когось з митцiв можна сказати, що вiн
володiв спiвучими фарбами, то це передусiм про автора "Вершникiв".
У своПй пристраснiй творчостi, в найсуттКвiших ПП виявах Юрiй Яновський
постаК натхненним художником революцiП, спiвцем тiКП новоП людини, яка в
борнi за своП одвiчнi права i свободу червоним вершником вилiтала на
буремнi простори XX столiття, щоб - навiть цiною власного життя -
утвердити себе, вiдкрити брами в майбутнК. I як тi безстрашнi вершники, що
переможно стали на воротах Криму, як тi натхненно оспiванi Яновським
степовi атланти, що могутнiми силуетами височать уже мовби пiд небом
вiчностi, так i образ Пхнього творця, вiддалившись у той легендарний час,
виникаК перед нами уже в ореолi небуденностi, без накипу щодення, виникаК
в сивiй мудростi лiт, з усмiхненим, проникливим поглядом
ворожбитачарiвника, що знаКться на чарах слова, на його потаКмнiй силi.
З самоП юностi приваблювали Яновського натури могутнi, цiлiснi. Вiн
шукав для свого пензля образи людей мужнiх, духовно багатих, тих, в кому
щедро виявляла себе народна завзятiсть, кмiтливiсть, лицарська вiрнiсть i
вiдданiсть справi. I таких героПв, живих прототипiв для своПх творiв
митець вiдшукав серед червоних витязiв революцiП, образи яких надали
вражаючоП iдейно-художньоП енергiП його "Вершникам", цьому дивовижному, до
краю стислому творовi, що принiс свiтову славу його автору.
Художня спадщина Яновського надзвичайно рiзноманiтна. Початок творчого
шляху позначений виданням збiрки оповiдань "Мамутовi бивнi" (1925) i "Кров
землi" (1927). В цих оповiданнях, де йдеться про громадянську вiйну, ще
чимало "романтичного полину" (вираз самого автора), проте в смiливих,
яскравих мазках уже вгадуКться майбутнiй художник-новатор.
Почавши з оповiдань, Яновський потiм упродовж усього свого життя
збереже вiрнiсть цьому жанровi, збагатить украПнську новелiстику
оригiнальними, блискучими творами, якi, попри свою лаконiчнiсть, багато
мiстять у собi. НагадаКмо принагiдне, що в 1949 роцi Юрiй Iванович
Яновський був удостоКний ДержавноП премiП СРСР саме за твори короткого
жанру - збiрку "КиПвськi оповiдання".
Вiдомий у нас Яновський також як драматург. У днi, коли письменник
помирав, на сценi КиПвського росiйського драматичного театру iменi Лесi
УкраПнки з великим успiхом йшла його п'Кса "Дочка прокурора", присвячена
проблемам виховання молодi. А ще ранiше сцени багатьох театрiв краПни
обiйшла "Дума про Британку", героПчна трагедiя про одну з тих легендарних
селянських республiк, що - як, примiром, Баштанська республiка на пiвднi
УкраПни - в денiкiнському тилу, в кiльцi бiлогвардiйського оточення, довгi
мiсяцi вели самовiддану боротьбу за справу революцiП, за правду Ленiна.
ПрозаПк, драматург нiколи не затлумив у Яновському поета - i в
широкому, i в буквальному смислi: його раннi вiршi служили нiби заспiвом
до його романiв, до його надзвичайно музикальноП художньоП прози.
Яновський творив на рубежi прози i поезiП. В нього наскрiзь поетичне
сприймання життКвих явищ, образнiсть його маК багато спiльного з
нацiональним героПчним епосом, водночас письменник прагнув з реалiстичною
точнiстю, суворою достовiрнiстю вiдтворювати - на всiх глибинах -
об'Кктивний свiт. У звичайному знаходив вiн високе i поетичне, цiнував
реалiстичну деталь i водночас здатен був створити образ широкий, крилатий,
сповнений мiсткоП художньоП символiки. Ще побутуК хибне уявлення, нiби
митець, що тяжiК до романтичних барв, неодмiнно щось прикрашаК (нiби вiд
цього грiха гарантована будь-яка iнша стильова течiя). Проза автора
"Вершникiв" при всiй ПП пiднесенiй поетичностi дорога нам саме своКю
правдою. В особi Яновського ми маКмо митця, якого читач справедливо
ставить в один ряд з Тичиною, Довженком. I хай не завжди чекав на нього
успiх, але це був художниквiдкривач, що дорожив свiжiстю, правдивiстю
образiв, нетерпимець до будь-якоП рутизни, до хуторянського епiгонства.
Творчiсть автора "Вершникiв" несла нашiй художнiй прозi i iстинно
новаторськi вiдкриття. Витончений i гострий розум його вмiв поКднувати
речi, здавалось би, несумiснi - мудру iронiю i високу патетику, що звучала
в його устах природно, без фальшi. В поетицi Яновського фольклорна
пiсеннiсть зiллялась з найсучаснiшою стилiстикою фрази, до того ж це був
митець надзвичайно винахiдливий у композицiйнiй побудовi своПх творiв,-
адже роман "Вершники", скажiмо, то був, по сутi, зовсiм новий тип романноП
форми, ранiше не знаноП у свiтовiй лiтературi.
Творчий шлях Яновського був нелегким, до своПх перемог художник iшов
через нелегкi, часом болючi пошуки. Як i багато хто в лiтературi двадцятих
рокiв, письменник-степовик у раннiх своПх творах iнколи захоплювався
поетизацiКю повстанськоП стихiП, де абстрактна, книжкова романтика,
бувало, заступала сувору поезiю самого життя. Проте навiть i в таких,
сказати б, юнацьких романах Яновського, як "Майстер корабля" (1928) або
"Чотири шаблi" (1931), ми уже вгадуКмо зрiючу силу того митця, з-пiд пера
якого вийдуть "Вершники", ця натхненна пiсня про людей iдейноП
переконаностi, залiзноП дисциплiни, високого комунiстичного обов'язку;
"Вершники" не були запереченням попереднiх романiв художника, вони стали -
пiсля "Чотирьох шабель"- вершиною, апофеозом, логiчним наслiдком
напруженого, творчого розвитку митця. Ось чому кожен, хто хоче з'ясувати
для себе таКмницю появи i переможноП ходи "Вершникiв", мусить знати Пхню
творчу передiсторiю, щоб побачити, з якими труднощами чесний художник
крiзь тумани блукань пробивався до iстинного бачення найскладнiших явищ
життя.
Яновський нiколи не пiддавався самоспокусi, у лiтературi вiн не шукав
манiвцiв, вiн знав, що, йдучи у творчiсть, прирiкаК себе на тяжку працю.
Ще замолоду вiн сформулював для себе робоче правило: "Я буду суворим
майстром. Я не випущу тодi блукати помiж рядкiв зайвого слова, я не дам
дивитись на будiвництво моПх будiвель". I, зрозумiла рiч, не лише в
стилiстицi, у творчостi письменник був суворим i вимогливим до себе, в
самому життi вiн прагнув бути гiдним тих, кого вiдтворював у своПх книгах,
в яких читач знаходив для себе приклади людськоП чистоти, вимогливостi до
себе, високого благородства.
Письменника, особливо прозаПка, драматурга, читач оцiнюК передусiм за
тими образами, якими митець збагатив лiтературу, i коли ми думаКмо про
Яновського, то бачимо, як виходять на арену iсторiП донецький шахтар
Чубенко i комiсар Данило Чабан, Половчиха, Iван i Мусiй Половцi, Артем i
Фрунзе, Адаменко, Швед i безiменний герой революцiП - сiльский листоноша,
тобто характери, в яких нiби синтезоване народне життя, весь драматизм
того буремного часу. Художня монументальнiсть цих образiв, внутрiшня сила,
гармонiйнiсть, скульптурна опуклiсть при всiй ощадностi засобiв, якими
користуКться митець, одразу ж привернули увагу, вся наша лiтература радiла
виходу "Вершникiв", появу книги вiтали в Москвi i в Парижi. Микола
Островський побачив у героях Яновського духовних сподвижникiв Павла
Корчагiна. Павло Тичина вже в роки вiйни сказав про "Вершникiв", що вони
стали "нiби патентом на одержання зрiлостi прози украПнськоП", хоча й до
того в украПнськiй прозi було вже чимало сильних творiв, чиК життя триваК
й досi. "Вершники" знаменували собою величезну перемогу художника, його
свiтогляду, який побачив рушiйну силу iсторiП не в смiливцях
анархiстського гатунку, а в людях працi, у безстрашних бiйцях революцiП, в
образах комунiстiв, робiтникiв i селян, якi не щадили себе у самовiдданiй
боротьбi за ленiнське, соцiалiстичне оновлення свiту.
В кожному з роздiлiв "Вершникiв"- чи то "Шаланда в морi", "Лист у
вiчнiсть" чи "Дорога армiй"- читач нiби вiдчуваК струми високоП напруги,
художня конденсацiя тут доведена до краю, кожна сторiнка вражаК нас
густотою письма, незвичним художнiм литтям фрази. "Лютували шаблi, i конi
бiгали без вершникiв, i Половцi не впiзнавали один одного, а з неба палило
сонце, а гелгання бiйцiв нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою,
ось i розбiглися всi по степу, i Оверко перемiг". Так звучить перша фраза
роману "Вершники", фраза, що вражаК своКю змiстовою Кмкiстю, динамiчнiстю,
стильовою новизною. Яновському притаманна була гоголiвська живописнiсть,
щедрiсть барв, i водночас у нього своя неповторна iнтонацiя, свiй
iндивiдуальний стиль, де нерiдко поруч живуть висока патетика i тонкий
гумор, посмiшка, витончена метафора художника-iнтелектуала. Барви
романтичноП поетики, символiка i суто реалiстична деталь, химерне
сплетiння фантастики i реальностi, науково точного сучасного вираження i
фольклорних пiсенних мотивiв - усе це в кращих творах Яновського виступаК
в органiчному сплавi, в природнiй багатобарвностi, вивiренiй чуттям
художника.
Все життя Яновський був запеклим противником тупоП хуторянськоП
обмеженостi, самовдоволення, здорове почуття нацiонального достоПнства,
синiвськоП гордостi за свiй народ в ньому було розвинене високо, в душi
письменника воно органiчно зливалося з прекрасним "чуттям КдиноП родини".
Iдейна спiльнiсть, сила свiтогляду рiднить Яновського з Шолоховим,
ФадККвим, Всеволодом Вишневським (з останнiм письменника в'язала й мiцна
особиста дружба), iндивiдуальну ж несхожiсть, творчу самобутнiсть
Яновському, як i будь-якому iншому митцевi, надаК яскрава нацiональна
поетика, колоритнiсть характерiв, неповторних у своПй психологiчнiй
структурi, тi соковитi барви, зображувальнi засоби, стильовi вiдтiнки,
завдяки яким вiн творив своП книги, пройнятi свiтосприйняттям самого
народу.
У лiтературу соцiалiстичного реалiзму Яновський прийшов зi своПм
оригiнальним почерком, незвичною творчою манерою, принiс свою тональнiсть,
своП ритми i барви, i на цьому прикладi можна бачити, наскiльки фальшивими
К розмови буржуазних "знавцiв" про процеси, що нiби нiвелюють нашi
лiтератури, про безликiсть, нiби властиву радянським митцям.
Поряд з життКвою новизною звичаП народнi, пiснi, iсторiя - все було
дороге Яновському, синiвським поглядом вдивлявся вiн у минуле i майбутнК
рiдноП землi, iстинний захват вiдчував перед художнiми надбаннями, що
вiками створювались народним генiКм. А це вiддячуКться, бо для того, щоб
так почути музику народного слова, щоб з таким епiчним розмахом змалювати
могутнi народнi характери, образи героПв комунiстичноП доби, щоб таку
творити натхненну сагу украПнських степiв, треба було найперше бути
небайдужим, треба було вмiти любити!
Яновський вражаК читача красою стилю, вiн писав ощадне, свято, густо.
Художнiй густопис Яновського - це наслiдок творчоП самодисциплiни, це
школа працi на рiдкiсть сувороП, майже аскетичноП, це приклад високоП
вимогливостi майстра до себе.
Iнодi Яновського зображували художником рафiнованим, далеким вiд життя,
кабiнетним алхiмiком слова, але це не так. У кабiнетi письменника на
видному мiсцi стояв кимось подарований улюблений його фрегат пiд
вiтрилами, вiн, очевидно, нагадував письменниковi роки юностi поруч
чорноморських берегiв, де Яновський разом з Олександром Довженком стояв
бiля самих витокiв зародження украПнського кiно. Вiтер мандрiв завжди
приваблював Яновського, крилато вривався в його поезiю i прозу, однак
хвороби змалку жорстоко переслiдували письменника, не раз вкладали його на
операцiйний стiл, i своП страждання вiн переносив з тiКю ж_ самою
рiдкiсною мужнiстю, як i оспiванi ним героП.
Народне життя - це було те джерело, яке для Яновського нiколи не
пересихало, до якого вiн щоразу припадав спрагло, благоговiйно, душа його
прагнула бути там, де вирувало життя. Зовсiм недавно виявлено вже, власне,
забутий факт: коли в 1931 роцi театр "Березiль" вирiшив пiдготувати
виставу на честь колективу харкiвського Тракторобуду (спектакль називався
"Народження гiганта"), то тексти для нього написали Юрiй Яновський i
Мирослав Iрчан, i були це, здаКться, чи не першi спроби в украПнськiй
лiтературi написати про сучасний робiтничий клас.
Яновський був надзвичайно чутливий до звершень народних, близько
приймав усе, чим жила краПна. В роки вiйни, незважаючи на тяжку недугу,
письменник не раз виривався з кореспондентським квитком на фронт, в дiючу
армiю, де в окопах намагався осягнути солдатську душу, проймаючись
глибинним почуттям радянського патрiота. З палким темпераментом публiциста
висловив Яновський це почуття у творах передвоКнних, коли з Ярославом
Галаном представляв украПнську пресу на Нюрнберзькому процесi, де народи
чинили правосуддя над фашистськими злочинцями. "Листи з Нюрнберга", що
вийшли тодi з-пiд пера Яновського, дихають гнiвом, пристрасним
звинуваченням фашизму, вони зiгрiтi любов'ю до своКП РадянськоП
Батькiвщини i гордiстю за неП.
Нiколи справленiй художник не задовольниться уже досягнутим, дух
творчостi не дозволить йому жити застiйне, переспiвуючи самого себе, i
Яновський, будучи саме таким художником, полюбляв вiдповiдати
кореспондентам серйозним жартом:
- Найкраща книга - та, котра ще не написана...
Все життя Яновський був у пошуках, у розвитку, романтично пiднесений
свiт юнацьких образiв поступово змiнювався письмом реалiстично суворим,
поглибленням психологiзму, зростаючою увагою до подробиць життя, як це
видно в романi "Мир", що розповiдаК про перiод вiдбудови, про важкi
повоКннi буднi нашого народу,- i хай не завжди художнiй експеримент
письменника завершився повною удачею, проте й прикрi прорахунки не могли
пригасити в ньому невтолимоП спраги нових вiдкриттiв.
Ну, а яким же вiн був у життi? Високим, сивим, стриманим...
Паустовський якось сказав про нього:
"Найблагороднiший з благородних, найвiдданiший син народу",- i це
сказано точно.
Якщо ви, розмовляючи з тими, хто протягом багатьох рокiв знав
Яновського, спитаКте про характернi риси, притаманнi йому, вам одностайно
вiдкажуть: чеснiсть, поряднiсть, внутрiшня мужнiсть, моральна чистота,
iнтелiгентнiсть - ось що було провiдним у характерi його особистостi.
Людина високоП культури, майстер, що полюбляв ювелiрну працю над
словом, вiн мрiяв зовсiм не про те, щоб зачинитися в баштi зi слоновоП
кiстки, в ньому постiйно жила пристрасть громадянина, енергiя вiдкривача,
його постiйно приваблювало до себе бурхливе море народного життя.
Пам'ятаКться свiтлий весняний ранок, Яновський iде КиКвом, уважно
вглядаКться в людськi обличчя (здаКться, вiн працював тодi над "КиПвськими
оповiданнями"). Як багато промовляли до нього обличчя людей, якi нещодавно
перенесли найтяжчу трагедiю вiйни, як багато промовляла до митця кожна
вуличка, архiтектурний фрагмент, кожний камiнь рiдного мiста, про яке вiн
мiг розказувати годинами... Яновський пояснював, звертав вашу увагу на те
чи iнше, i все навколо оживало, iсторiя i сучаснiсть гармонiйно зливалися
в душi художника. Погляд то задумливий, то дещо iронiчний, теплий,
проникливий - таким i понинi живе Яновський серед нас.
Художнiй досвiд Яновського багато значить для нашоП лiтератури. Вiн
створив свiй оригiнальний тип роману, свою стилiстику фрази, слово його
опукле, стереоскопiчне, вiн володiв тими скарбами, якi прийнято називати
таКмницями майстерностi. Художник високоП обдарованостi, Юрiй Яновський
належить до тих майстрiв, чия праця користуКться повагою не лише в
украПнськiй, а i в усiй нашiй багатонацiональнiй радянськiй лiтературi.
Пiд час вiйни на полi бою, десь у Схiднiй ПруссiП, у вбитого солдата
РадянськоП АрмiП, робiтника з мiста МиколаКва Андрiя Ткача, була знайдена
книга, тричi прострiлена ворожими кулями. Це були "Вершники" Юрiя
Яновського. Таким дорогим К слово Яновського нашому народовi. Так близько
приймаК вiн творчiсть письменника до свого серця.
1975
Last-modified: Sat, 31 Aug 2002 10:39:49 GMT