Ендрю Томас. Шамбала, оаза свВтла
Уславленому Мор'Г, мудрецевГ Шамбали
Це художнК дослГдження базуКться переважно на тГбетських
буддГйських текстах -- найбГльш вГрогГдних джерелах щодо
Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало Гнших книг.
Природно, що найперше запитання, яке постаК, стосуКться
самоП назви Шамбала-- що вона значить Г коли виникла. Слово шам
у санскритГ означаК "спокГй", "мир", тож цГлком можливо, що
саме вГд нього й походить назва Шамбала. ЛГтература пуран
згадуК острГв Шамбалу з благословенними гаями, розташований
посеред нектарного озера. ВндГйськГ пурани датуються приблизно
тим самим часом, коли складався Г Новий ЗавГт.
Назва Шамбала часто згадуКться на сторГнках тГбетських
буддГйських книг. НавГть до появи буддизму в ТГбетГ (VII ст. до
н.е.) краПна Шамбала позначена на географГчнГй картГ в
тГбетськГй книзГ релГгГП Бон, що налГчуК понад два тисячолГття.
БагатотомнГ "Ганжур" Г "Данжур", "БГла Вайдур'я",
"БлакитнГ аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало
Гнших тГбетських трактатГв мГстять достатньо матерГалу для
стислоП характеристики Шамбали.
У буддистськГй системГ махаяна Шамбала розглядаКться як
чудесна земля, подГбна до тГКП, яку ми подибуКмо в "УтопГП"
Томаса Мора, "НовГй АтлантидГ" ФренсГса Бекона та "МГстГ Сонця"
Томмазо Кампанелли, де доброчеснГсть Г мудрГсть творять
Гдеальне суспГльство.
Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих тГбетських
текстГв (а це незначна частка тГбетськоП релГгГйноП
лГтератури)-- все одно що множити прикрГ непорозумГння й
помилки. Тривале життя на Далекому СходГ дозволило авторовГ цих
рядкГв уникнути хибних висновкГв, властивих представникам
Заходу, а тому й допомогло вГдчути суть вчення Шамбали.
На ЗаходГ навряд чи знали щось певне про Шамбалу до
публГкацГП О. П. БлаватськоП, яка вГдкрила стародавню мудрГсть
Сходу не пГдготовленому належно Квропейському та американському
читачевГ у вГкторГанську епоху. ВтГм, першими з КвропейцГв у
новГ часи розповГли про Шамбалу двоК католицьких
мГсГонерГв--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят
рокГв тому. Можливо, Шамбалу знади в ЊвропГ й трохи ранГше, але
пГд Гншою назвою, оскГльки К вагомГ пГдстави пов'язувати схГдну
традицГю з середньовГчними легендами про Святий Грааль Г
пресвГтера Воанна.
ЗгГдно з традицГКю, встановленою шГсть сторГч тому главою
тГбетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньоП
чвертГ кожного столГття лунаК заклик до миру й терпимостГ. Отож
цГКю книжкою менГ хотГлося б зробити свГй скромний внесок до
цього гуманного послання у XX столГттГ.
Незвичайна тема потребуК Г нетрадицГйного пГдходу до неП,
тобто, як казав ПГфагор, "ступити на неходженГ стежки". Новий
задум, хоч вГн Г незвичний, мусить усе ж використати всГ
накопиченГ досГ знання. ВГн повинен пГдтверджуватися фактами, а
не витати в царинГ спекулятивних розмГрковувань. Та й, крГм
усього, вГн мусить мати Г якесь практичне значення, Гнакше вся
праця виявиться марною.
За часГв КрГшни мудрець Нарада застерГгав вГд поквапних
висновкГв щодо свГжих думок: "НГколи не кажи "я цього не знаю,
а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб
розумГти, розумГти, щоб судити". НетерпимГсть у сучаснГй науцГ
свГдчить, якими хибними К заперечення нових концепцГй Г
невипробуваних пГдходГв.
В атмосферГ розумовоП обмеженостГ й переслГдувань за часГв
Кромвеля прогресивнГ вченГ АнглГП заснували Невидимий Коледж,
що вирГс у найвищу наукову ГнституцГю -- КоролГвське
Товариство. Та майже нГчого невГдомо про Гнше "невидиме"
наукове та фГлософське товариство, що провадить дослГдження у
величнГй самотинГ ГГмалаПв. А воно отримало вГдповГдГ на
найбГльш складнГ науковГ питання.
СлГди цього фГлантропГчного й фГлософського братства
знаходимо в Гсторичних записах вГд найдавнГших часГв Г дотепер.
ЧисленнГ свГдчення пГдтверджують, що справдГ Гснували видатнГ
постатГ як у минулому, так Г сьогоднГ, хоч ГнформацГя про те,
де вони жили, неоднозначна.
Скептицизм дГК, як двосГчний меч. З одного боку, вГн
руйнуК нГкчемнГ теорГП, а з Гншого -- губить розумнГ, але
передчаснГ гГпотези. В цей меч слГд заносити обачно, аби не
згубити такого пГдходу, яким через певний час можна
скористатися. ВсторГя науки ряснГК такими трагГчними
прикладами.
1838 року один паризький лГкар переконував свою пацГКнтку,
що хобГ ПП чоловГка -- ловити тГнГ людей на мГдну пластинку --
певна ознака божевГлля. ЛГкар настГйливо радив цГй жГнцГ на
прГзвище Дагерр примГстити мосьК Дагерра в паризьку божевГльню.
На щастя для ЛуП Дагерра, Французька академГя наук уберегла
винахГдника вГд цГКП сумноП долГ, визнавши його вГдкриття
фотографГП.
Що таке реальнГсть? СкажГмо, повГтря -- воно реальне чи
просто нГщо? Але ж коли цим "нГщо" напомпувати шину, вона стаК
твердою, як дерево. У дГтей, що граються -- одна реальнГсть, а
зовсГм Гнша -- в дорослих; одна -- у ядерного фГзика, що маК
справу з безмежно малим свГтом атома, Г зовсГм Гнша -- у
нефахГвця, що стикаКться з чималими предметами; одна -- в
астронома, що вивчаК гГгантськГ зорянГ свГти, а Гнша -- у
звичайноП людини, що спостерГгаК "малГ зГрочки" на небГ; одна
-- в Гсторика, що бачить перебГг подГй Г розвиток суспГльства
упродовж столГть, Г Гнша -- у пересГчноП людини, що живе
теперГшнГм днем Г не здатна уявити життя людства загалом. У наш
релятивГстський вГк реальнГсть залежить вГд спостерГгача. В ця
книга маК справу з предметом, який можна означити, як
"неординарна реальнГсть".
Що правда для одного, те неправда для Гншого. А оскГльки в
цьому велетенському свГтГ багато правд, нам треба вмГти слухати
один одного, щоб мати користь вГд обмГну Гдеями навГть тодГ,
коли вони видаються вкрай химерними.
Ця книга проводить думку, що на землГ ГснуК оаза космГчноП
культури, представники якоП, немов провГдна зГрка, столГттями
ведуть людство до вищого ступеню розумГння, вищоП моралГ Г
повнГшого втГлення ГдеП про братерство людей. МайбутнК покаже,
чи зумГК сучасне суспГльство нашоП критичноП епохи пГти за цГКю
провГдною зГркою.
Њ два рГзновиди людей: однГ розпГзнають правду вГдразу, а
ГншГ лише в останню чергу. Саме першГ К провГдниками передовоП
культури й цивГлГзацГП, як це нам засвГдчуК ГсторГя науки,
мистецтва й фГлософГП. Не зажили слави тГ, хто заперечував
кулясту форму ЗемлГ, вГдкидав теорГю вГдносностГ, не вГрив у
пароплави, аероплани чи космГчнГ кораблГ, а творцям смГливих
Гдей стоять пам'ятники. В нехай теза про закрите братство
довершених людей, що сприяють розвитковГ людства, належить поки
до сфери припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висмГювала
ж, до запуску першого супутника, бГльшГсть людей саму Гдею про
пГдкорення космосу! А вона виявилася правдивою. Отож нехай
читач прочитаК цГ сторГнки Г спробуК збагнути те, про що на них
мовиться.
На Далекому СходГ ГснуК давня Г досить поширена вГра в
Гснування плеяди видатних умГв, що живуть вГдлюдно в невГдомГй
областГ АзГП. Про це писали Гсторики й фГлософи СтародавньоП
ГрецГП та Риму. ВважаКться, що великий ПГфагор вГдвГдав ВндГю.
ФГлострат описуК подорож АполлонГя ТГанського в
ТрансгГмалайський регГон, що може бути лише ТГбетом.
Добре вГдомо, що ПГфагор Г АполлонГй були знайомГ з дуже
давньою системою посвячення, вГдомою як ВеликГ мГстерГП. В той
час, як МалГ мГстерГП являли здебГльшого народнГ культи. ВеликГ
мГстерГП призначалися для обмеженого кола освГчених людей,
здатних пГднятися над посереднГстю мас.
Цельс у II столГттГ писав про допуск до цих мГстерГй:
"Нехай у них вГзьме участь той, чиП руки чистГ, а слова мудрГ".
Запис античного автора про втаКмничених мовить, що вони були
здатнГ розумГти значення загадки Гснування, осягаючи його мету
Г межГ, як то визначиш Зевс". ЦГ слова -- хороший ключ до
фГлософськоП сутГ Великих мГстерГй.
Дев'ятнадцять вГкГв тому ФГлон АлександрГйський написав
про ВеликГ мГстерГП такГ знаменнГ рядки: "О ви, втаКмниченГ,
чиП вуха очищенГ, приймГть це в своП душГ, як таКмницю, щоб
нГколи ПП не втратити! Не вГдкривайте ПП профановГ! ОберГгайте
ПП в собГ, як нетлГнний скарб -- не як золото чи срГбло, а як
щось куди цГннГше, куди вартГснГше вГд будь-якоП речГ, бо це --
знання ВеликоП Причини, Природи Г того, що вони обоК зродили".
У ЊгиптГ, ГрецГП, ВавГлонГ й ВндГП втаКмниченГ
розмГрковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на
одкровення. Так ПГфагор вГдкрив сГм нот у музицГ Г "музику
сфер", фГлософський сенс чисел Г кулясту форму ЗемлГ. Так само
й Платон установив, що абстрактнГ ГдеП творять свГй власний
невидимий свГт. ОдвГчну природу всесвГту вГдкрив ГераклГт
ПонтГйський. БГльша частина грецькоП фГлософГП бере початок з
Њгипетських мГстерГй. ПГфагор Г Платон навчалися у верховних
жерцГв краПни на НГлГ.
В видатний Гсторик античностГ, Геродот, говорив про
мГстерГП з видимою повагою: "Я зберГгаю глибоке мовчання про цГ
мГстерГП, з бГльшГстю яких я познайомився".
МГстерГП завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб
зберегти таКмнГ знання. Цей дивний звичай пГдтверджуК Платон у
листГ до ДГонГсГя Молодшого: "Я мушу писати тобГ загадками,
щоб, коли моК послання буде перехоплене на землГ чи на морГ,
його не зрозумГв той, хто його прочитаК". Потайна символГка
Великих мГстерГй робила ПхнК вчення "незрозумГлим для дурнГв",
як казали втаКмниченГ. Упродовж ГсторГП цГ вищГ люди багато
слухали, мало говорили й активно дГяли.
"З найдавнГших часГв ГснуК таКмний мГжнародний код
символГв, яким користуються втаКмниченГ, що мають ключ до цих
окультних доктрин. ЦГ знання досГ ретельно оберГгають релГгГйнГ
братства в ВндГП, ТГбетГ, КитаП, МонголГП та ЯпонГП" (В. 1.
Еванс-Вентц. ТГбетська книга смертГ.--Оксфорд, 1927).
Схоже, Гснував постГйний обмГн знаннями мГж групами
втаКмничених АзГП та Середземноморського басейну, попри великГ
вГдстанГ, що Пх роздГляли. Це пояснюК, чому вчення про
переродження раптово з'являКться в пГфагорГйцГв Кротони
(ВталГя). Хоча його знали Г в ЊгиптГ, не виключено, що його
привГз з ВндГП саме ПГфагор.
За ЦГцероном Г ВергГлГКм, мГстерГП виходили з доктрини
переродження Г вчили, що нещастя й лиха цього життя К спокутою
за вчинки й грГхи минулого життя. Ця Гдея могла бути запозичена
в ВндГП, з якою Стародавня ГрецГя та Рим пГдтримували культурнГ
й торговельнГ зв'язки.
Допуск до Великих мГстерГй вимагав складних процедур, що
називалися ГнГцГацГП. З праць класичних авторГв вГдомо, що пГд
час цих ритуалГв мали мГсце незвичайнГ явища. У "ФедрГ" Платон
так описуК своП враження: "Ми стали свГдками цГлГсних, простих,
незмГнних Г благословенних видГнь, що складалися з чистого
свГтла". Прокл (V ст.) додаК, що "боги прибирали рГзноманГтних
форм, постаючи в рГзних подобах, а Гнколи навГть у виглядГ
безформного сяйва".
Сократ нГбито мусив визнати, що "тГ, хто встановив
мГстерГП, були людьми винятково генГальними". НайосвГченГшГ уми
давнини -- ПГндар, Платон, Плутарх, ЕврГпГд, АрГстофан,
ЦГцерон, ЕпГктет, Марк АврелГй Г багато Гнших -- дали найвищу
оцГнку мГстерГям. Твори цих великих мислителГв засвГдчують Пхню
глибоку повагу до мГстерГй. Всторична Гстина полягаК в тому, що
велика наука, глибокГ знання Г висока фГлософГя шкГл
Кгипетських мГстерГй надихали найвидатнГших представникГв
класичноП епохи.
НайпоширенГшими з мГстерГй були мГстерГП ВзГди, Орфея,
ДГонГса, Елевса, Церери й МГтри. ВнГцГацГП вГдбувалися вночГ,
переважно в печерах, лабГринтах чи пГрамГдах. Виразно прозираК
космГчний характер Г змГст Великих мГстерГй, що випливають з
основноП засади: Земля для людини лише мГсце вигнання, а
справжня ПП оселя -- зоряний простГр.
Цю всесвГтню асоцГацГю мудрецГв було створено на свГтанку
цивГлГзацГП, Г вона успГшно зберегла давню мудрГсть упродовж
тисячолГть. Вснував тГсний зв'язок мГж наукою, особливо
астрономГКю, Г Великими мГстерГями -- такий висновок
напрошуКться з астрономГчноП символГки, вживаноП в мГстерГях.
Людство постГйно стикаКться з примарою фанатизму й
забобонГв. ЦГ примари видаються гГдними уваги лише для тих, чий
погляд прикутий до них, Г для кого вони -- частка
психологГчного багажу. Та для умГв, що зводяться неад
посереднГстю мас, цГ страхГття неспроможнГ приховати своКП
справжньоП личини. Так вважають адепти Г ПхнГ послГдовники.
Вважалося неможливим допускати навГть до Малих мГстерГй
осГб сумнГвноП вдачГ. Так, попри всю свою владу, Гмператор
Нерон не змГг бути присутнГм на елевсинських мГстерГях пГсля
того, як стратив власну матГр. Вмператор Константин мусив
вГдмовитись вГд участГ в таких самих мГстерГях пГсля вбивства
одного сина КрГспа, а тодГ й дружини Фаусти. А проте навГть
грецька церква виявилася менш нетерпимою, канонГзувавши його
пГсля смертГ! ЦГ ГсторичнГ факти свГдчать, що учасник мГстерГй
мусив мати незаплямовану репутацГю.
Вкрай важливГ свГдчення наводять першГ ВГтцГ церкви.
Клемент АлександрГйський (II ст.) писав, що вчення Великих
мГстерГй стосуКться переважно Природи й УсесвГту. "Тут
кГнчаються всГлякГ вказГвки,-- пояснював вГн.-- Природа й усГ
явища стають видимими й зрозумГлими". МГстерГП були ближчими до
науки й фГлософГП, анГж визнана релГгГя, яка призначалася для
тих, чий Гнтелект Г моральнГсть не досягли достатнього рГвня.
ВтаКмниченому вГдкривалися знання, часто у виглядГ
символГв чи криптограм, до яких простГ смертнГ не мали ключа.
Через секретнГсть упродовж вГкГв годГ вГдтворити картину цих
давнГх ГнГцГацГй. Ось що тГльки каже ЛуцГй Апулей (II ст.): "Не
сумнГваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш дГзнатися, що ж
сталося, коли я увГйшов. Якби менГ було дозволено сказати тобГ
про це, а тобГ дозволено вислухати, то ти дГзнався б про все;
але тодГ язик мГй постраждав би вГд надмГрноП балакучостГ, а
твоП вуха -- вГд надмГрноП цГкавостГ".
ЦГ недомовки Гнтригують, але не бГльше. ФГлон
АлександрГйський (I ст.) усе ж повГдомляК нам, що "мГстерГП
розкривали таКмницГ Природи".
З давнГх Гсторичних повГдомлень випливаК, що школи
мГстерГй не лише вГдкривали очГ на найвище "Я" Г пГдносили
людину до рГвня космГчноП свГдомостГ, а й давали Пй науковГ
вказГвки й данГ про невГдому ГсторГю людства. Доказ цього
знаходимо в "ТГмеП" Платона, де Солон заявляК, що КгипетськГ
жерцГ розповГли йому про хронологГю, започатковану в дев'ятому
тисячолГттГ до його епохи. Це дозволяК припустити, що в
Давньому ЊгиптГ Гснували архГви, що охоплювали значнГ перГоди
ГсторГП.
Так званГ маги, або МудрецГ Сходу, поза сумнГвом, входили
до всесвГтньоП школи мГстерГй. Святий Жером (IV ст.) визначаК
Пх як "УчителГв, що розмГрковують про ВсесвГт" Г приписуК Пм
глибоке знання астрологГП. Питання про магГв було в теологГП
досить лоскГтливим Г суперечливим. Найпершими знали про
пришестя Христа ангельськГ вГсники, якГ з'явилися перед Йосифом
Г ДГвою МарГКю. Цих трьох (чи й бГльше) МудрецГв хтось
попередив про майбутнК народження Всуса, Гнакше вони б не
залишили своКП далекоП краПни за кГлька мГсяцГв до очГкуваноП
подГП. НавГть кращГ тогочаснГ астрологи не могли передбачити
точно, де й коли у свГт прийде месГя. Лише дар передбачення мГг
привести магГв до Палестини. Теологи вважають спекуляцГями
всГлякГ розумування про природу ЗорГ ВГфлеКмськоП. Якщо вважати
вГрогГдним розповГдь про святого МатвГя, то зоря та не могла
бути планетою, зГркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася
по небу. З Гншого боку, той рух був надто повГльним як для
метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою,
якою володГли маги?
Цю таКмницю може прояснити давня легенда, що вочевидь Где
вГд магГв: "Що ж то за зГрка вела магГв? Безумовно, то було
велГння Братства: привГтати Всуса, вберегти нужденну сГм'ю Г
принести Пй якийсь прожиток. Ми йшли по ЗемлГ, не знаючи
достеменного мГсця. ВказГвки ТерафГма направляли Г вели нас
день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного
слГду житла. Чи мГг хто-небудь отримати чудо такого небаченого
попередження серед послГду верблюдГв Г ревГння вГслюкГв?"
МудрецГ мусили бути провГщенГ про народження Всуса, якщо
вирушили в тривалу подорож, коли МарГя була вагГтна. То звГдки
ж прийшли маги? Хто послав Пх? В куди вони пГшли потГм? ЦГ
питання, схоже, залишаються без вГдповГдГ, та принаймнГ
знаменний факт, що вони знали про грядущу подГю, ПхнК знання
про зорГ, ПхнК володГння паранормальними здГбностями, якГ
проявилися в попередженнГ, що явилося увГ снГ, пГдтверджуК
Новий ЗавГт.
Њврейський Гсторик ФГлон АлександрГйський (30 р. до н.
е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за Гнших визначив слово "маг",
бо був сучасником Всуса: "Маги були святими людьми, що
тримались осторонь усього земного, споглядали божественнГ
доброчесностГ Г розумГлися на сутностГ богГв та духГв. Вони усе
життя пГдтримували постГйний зв'язок Гз цими невидимими
Гстотами, а також посвячували Гнших у своП таКмницГ".
Це пояснення, певно ж, куди цГннГше, нГж усГ церковнГ
тлумачення слова "маг", бо його даК вчений епохи Всуса. За
ФГлоном, маги були не лише прийшлими з ПерсГП астрологами, про
що мовлять теологГчнГ джерела, а й великими втаКмниченими. До
всього, це Гсторичне свГдчення даК зрозумГти, що маги належали
до мГстичного Братства.
Якими ж були Гдеали й засади цього давнього братства та
його послГдовникГв, що Г сьогоднГ провадять ВеликГ мГстерГП? На
це запитання досить чГтко вГдповГдаК англГйський автор Уолтер
Оуен: "Члени Братства нГ всемогутнГ, нГ деспотичнГ. ВГльна
воля, ця суть особистостГ людини -- недоторканна. Вони лише
впливають, спонукують, переконують, стримують. ПхнК знаряддя --
закони природи, а матерГал, з яким вони працюють,-- це бажання,
себелюбство, надГП, страхи, сумнГви, пристрастГ, антипатГП Г
ненависть, якГ ще залишаються Гдеалами Театру, Барлогу, Ринку й
ПлеменГ, воля яких -- це "брутальний Гмпульс" патологГчних
схильностей, що в духовному розумГннГ не набагато перевищують
спонуки мисливцГв за мамутами. Люди, свГдомГсть яких вГдкрита,
спГвпрацюють Гз ними, але Пх вкрай обмаль. Вони випускники
УнГверситету ЛюдяностГ".
В ВндГП ще збереглася традицГя осГб, що закГнчили
УнГверситет ЛюдяностГ; Пх там називають рГшГ. ДавнГй трактат
"Аватаншака-сутра" свГдчить, що з початку цивГлГзацГП людство
змГшало Гстину й брехню. ТодГ була створена вища система знань
алая-вГджняна. Але хто володГК цими знаннями? ДавнГ тексти
вГдповГдають: "ВеликГ ВчителГ ГГмалаПв". Доктор Еванс-Вентц,
вГдомий сходознавець, так визначаК ПхнГ цГлГ й дГяльнГсть:
"НевидимГ для звичайних людей, цГ Гстоти видимГ для пророкГв Г
чистим серцем можуть спГлкуватися з ними. Як мовчазна сторожа
вони з божественним спГвчуттям споглядатимуть з ГГмалайських
вГдрогГв на Землю, поки нГч калГюги завершить свою довгу путь й
настане День Пробудження над усГма народами".
ЗгГдно з "Веданта-сарою", Гстинним учителем, або гуру, К
людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудростГ обтяла гГлки й
коренГ дерева зла, яка свГтлом розуму розвГяла щГльну темряву
неуцтва, в яку поринуло людство.
МГстики Заходу також знали про Гснування цих магГв. Один
Гз них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у своПх
"Викриттях магГП": "Вони живуть у рГзних мГсцях ЗемлГ. Хто в
ЊвропГ, хто в АфрицГ, але Пх пов'язуК гармонГя душ, тому вони
-- одне цГле. Вони розумГють один одного, хоч Г розмовляють
рГзними мовами, бо мова мудрецГв -- духовне сприйняття". В
ГншГй книзГ цей самий автор каже, що ця "Школа МудростГ"
схована вГд свГту Г пГдлягаК лише божественному урядуванню.
Нема нГчого неймовГрного в припущеннГ, що в минулому
мудрецГ й провидцГ об'Кдналися в постГйне спГвтовариство, аби
протидГяти невГгластву й посередностГ, властивих масам, та ще
нетерпимостГ Гснуючих культГв. Думати не так, як бГльшГсть --
завжди вкрай ризиковано, бо служителГ ГдолГв зла завжди
нетерпимГ до смГливцГв, що здатнГ виявляти бГльшу мудрГсть,
анГж вони самГ. Ось чому в давнГ часи освГченГ люди
об'Кднувалися в групи, щоб займатися фГлософськими й науковими
розробками й уникнути протидГП зовнГшнГх сил. ВнодГ в своПх
краПнах вони опинялися в лонГ панГвноП релГгГП, належали до ПП
елГти. ВнодГ дГяли поза цими межами, зовсГм невГдомГ для
невтаКмничених.
Школи мГстерГй Њгипту, ВндГП, ГрецГП, Китаю та Гнших краПн
античностГ можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як
повГдомляють класичнГ Гсторики й письменники, давнГ тексти --
учасники Великих мГстерГй були людьми широких поглядГв, високоП
моралГ Г глибокоП свГдомостГ. Вони вивчали не лише людину, а й
усесвГт, де людина складаК лише мГзерну частку. МГж усГма
центрами свГту Гснував зв'язок, Г коли якась цивГлГзацГя мала
отримати поштовх, то ГншГ гГлки цього всесвГтнього Братства
вГдразу сприяли цьому. Цим пояснюКться швидке, несподГване
виникнення нових Гдей за певних Гсторичних перГодГв Г докорГннГ
змГни, якГ вони викликали.
Поява християнства -- приклад цГКП вражаючоП роботи
мГстерГй, що ведеться у свГтГ за певним планом. Йому не змогли
завадити зусилля ессенГв, що вчили християнству до
християнства, або, навпаки, зводили його до догматичноП релГгГП
й оволодГння сучасною наукою. В навГть якщо деякГ з намГрГв
МудрецГв випадково зазнавали невдачГ, бо не було узгодженостГ
мас, навряд чи варто сумнГватися, що самГ цГ задуми були
чудовГ, бо похопили вГд тих хто володГв глибокою мудрГстю,
збереженою у вГках Г тисячолГттях. ЛегендарнГ махатми ГГмалаПв
- це не усамГтненГ посвятники, а члени Братства за духовне
вГдродження людства. Зрештою, саме в цьому Г полягаК суть вГри
народГв ВндГП й ТГбету.
Стало вже звичним вважати мГф гарним, але неправдивим
уявленням первГсних народГв про походження свГту й людини. Це
слушно лише до певноП мГри. Однак К мГфи, якГ розповГдають про
легендарнГ мГста й легендарних героПв. Але усна й писемна
традицГя знаК чимало випадкГв, коли цГ мГфи виявлялися правдою.
Коли ГенрГх ШлГман заявив, що вГрить ГомеровГй "ВлГадГ" Г
вирушаК на пошуки легендарноП ТроП, вченГ кола пГдняли його
насмГх, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А ШлГман вГдкрив
не одну, а цГлих дев'ять Трой -- одна на однГй, поглинутих
землею! ВГн знайшов ГнкрустованГ слоновою кГсткою шкатулки,
повнГ золотих браслетГв, чаш, сережок -- щедра винагорода за
його першопрохГдництво в археологГП!
Згодом ШлГман вирГшив повторити шлях Агамемнона, переможця
ТроП, назад до ГрецГП. ДослГдник прагнув знайти тГ вГйськовГ
трофеП, що Пх греки захопили в переможеному мГстГ. Отак ШлГман
потрапив до МГкен, де й вГдкопав цГлГ скарби золотих Г срГбних
речей. В хоча вони належали не Агамемнону, а Гншому царевГ,
ШлГман довГв реальнГсть стародавньоП легенди про Трою. Його
дослГдження остаточно революцГонГзували ГсторГю й археологГю.
Артур Еванс Г собГ допустив рацГональне зерно в легендГ
про крГтського МГнотавра. Його розкопки вГдкрили свГтовГ
велетенський палац царя МГноса, з яким тепер захоплено
знайомляться тисячГ туристГв, що приПздять на КрГт.
ВавГлонськГ таблички й пГзнГшГ тексти БГблГП оповГдають
про ВавГлонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей вГдкопав мГсто
в МесопотамГП Г вГдкрив там давнГй зГккурат. В ще один мГф
став, Гсторичним фактом.
ВченГ й хронГсти Стародавнього Китаю з винятковою точнГстю
фГксували астрономГчнГ явища, такГ як сонячнГ плями, новГ
зГрки, комети тощо. Така ж точнГсть властива Г ПхнГм Гсторичним
записам, навГть коли здаКться, що в них просто неймовГрнГ
факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський Гсторик
вГдмовився всупереч ГстинГ прославляти свого Гмператора Г за це
був страчений.
ЗгГдно з найдавнГшими китайськими текстами, Ну Г Куа,
азГатськГ прототипи Адама та Њви, народилися в горах Куньлуня в
пустельному районГ ЦентральноП АзГП. Важко збагнути, чому
китайський Едем розташувався в такому малопридатному мГсцГ. А
проте К данГ, що в далекГ часи пустеля ГобГ, можливо, була
внутрГшньою водоймою серед родючих земель. ТодГ цГлком
правомГрно, що китайцГ мусили оселити перших людей на ЗемлГ в
провГнцГП Шаньдун чи в долинГ рГки Янцзи. Це повГр'я маК
глибоке корГння й постГйно повторюКться в хронГках Г текстах
ПГднебесноП ГмперГП.
Величний Куньлунь, вершини якого вкривають лГд Г снГг, у
китайськГй мГфологГП вважався оселею Безсмертних. АзГатським
ОлГмпом правила СГ-ван-му, Мати-володарка Заходу. КитайськГ
вченГ не можуть пояснити, чому ПхнГй ОлГмп знаходиться так
далеко вГд власне Китаю. До недавнього часу мало який китаКць
наважувався на подорож у цю вГддалену малонаселену провГнцГю,
де жили вороже настроКнГ до них тГбетцГ й монголи. Чи можна
вГрогГдно пояснити цю легенду?
Дев'ятиповерховий палац СГ-ван-му, за описами, був з
чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло
персикове дерево Безсмертя. Воно цвГте й родить лише раз на
шГсть тисяч рокГв. ТГльки найрозумнГшГ та найморальнГшГ
чоловГки й жГнки могли споживати цГ чудеснГ фрукти, що
оберГгають вГд смертГ Г дають вГчну молодГсть. ЧарГвна музика
повнила палац, а його мешканцГ пили елГксир молодостГ з
водограю вГчного життя. Так запевняють китайськГ оповГдачГ.
У цьому гГрському масивГ, згГдно з легендою, лежить
прекрасна долина, захищена вГд стужних вГтрГв. Для того, хто
добувався долини, колесо перероджень зупиняКться, Г вони
досягають нГрвани -- кажуть пГвнГчнГ буддисти. СГ-ван-му маК ще
Гнше Гм'я -- ПП називають ГуаньГнь, або богинею милосердя. У
КитаП та ЯпонГП ПП часто зображають тисячорукою Г тисячоокою,
що маК символГзувати ПП прагнення допомогти людству. ГуаньГнь
ГнодГ називають "Та, що дослухаКться до крику СвГту", "Богиня,
що звертаК погляд на СвГт", "Милосердна захисниця". Для
буддистГв вона -- подруга АвалокГтешвари, саме вона дала
людству молитву серця "Ом манГ падме хум ("О ти, скарбе в
лотосГ)". У ТГбетГ й НепалГ ПП часто називають БГлою Тарою, або
Долмою.
КитайцГ кажуть, що помГчники СГ-ван-му довершенГ Гстоти,
якГ не старГють Г не вмирають. Вони сповненГ мудростГ й мГцГ,
допомагають ЗолотГй МатерГ в ПП гуманнГй дГяльностГ.
ВважаКться, що БезсмертнГ здатнГ мандрувати своКю волею по
ВсесвГту, з одного свГту в Гнший Г навГть жити на вГддалених
зГрках. Досить дивна концепцГя як для давнини, бо вона, по
сутГ, вГдтворюК сучасну Гдею космГчних мандрГв. З Гншого боку,
якщо ця концепцГя -- проекцГя розуму на далеку космГчну
систему, то не менш дивно, що стародавнГ китайцГ взагалГ могли
уявити собГ таку можливГсть, оскГльки в Пхню епоху нГщо не
свГдчило про безконечнГсть космосу.
СтародавнГ книги ПГднебесноП описують легендарну епоху
СинГв Неба, що з'явились як зичливГ носГП культури в третьому
тисячолГттГ до новоП ери. Саме тодГ мали мГсце дивнГ
астрономГчнГ явища, як, скажГмо, падГння великоП зГрки на
ОстрГв КвГтГв, що його радянський фГлолог 1. Лисевич розмГщуК в
пустелГ ГобГ ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11).
Радянський учений вважаК, що цей мГф вГдбиваК дГйсний
спуск на свГтанку ГсторГП космГчного корабля з Гнопланетними
посланцями в ЦентральнГй АзГП. Ця легенда зГ старовинного
китайського тексту стаК ще бГльш значущою, коли ми взнаКмо про
БГлий ОстрГв, де перебували безсмертнГ йоги, про яких згадують
ГндГйськГ джерела.
Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий
мудрець Лао-цзи, який народився близько 604 р. до н.е. Г
написав класичну книгу "Дао де цзГн", основу даосизму, як
вважають, наприкГнцГ свого довгого життя полишив Центральний
Китай Г подався в краПну СГ-ван-му. В сьогоднГ ГснуК безлГч
статуеток великого мудреця, що на спинГ буйвола вирушаК у
легендарну краПну на ЗаходГ. Можливо, це пояснюК, чому жоден
китайський Гсторик не знаК, де Г коли помер цей уславлений
мудрець.
З Гсторичних записГв випливаК, що не лише Лао-цзи вирушав
у подорож до далекого Куньлуня через ГобГ. ЗгГдно з
давньокитайськими джерелами, Гмператор Му з династГП Чжоу
(1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що
удостоПвся аудГКнцГП в богинГ СГ-вань-му на березГ
Яшмового озера в горах Куньлуня. Внша хронГка оповГдаК про
раптову появу богинГ Заходу в палацГ Гмператора Ву-ТГ з
династГП Хань (140--86 рр. до н.е.).
Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III сторГччя, пише про
власнГ фГлософськГ вГдкриття. ВГн пГдкреслюК, що таКмне знання
нГколи не було доступним для просто цГкавих з-посеред освГчених
людей цього грГшного свГту, Г каже, що потрГбно знестися над
Землею, аби зрозумГти це вчення. КрГм того, вГн знав, де
знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло з
царства божественноП володарки Заходу.
Протягом столГть легенду про землю МатерГ-володарки
Заходу, де перебувають велети духу, постГйно повторюють
китайськГ автори. А чи не алегорГя це ГзольованоП мГсцини в
ЦентральнГй АзГП, де живуть досконалГ люди? Вивчення ГсторГП Г
лГтератури Китаю справдГ допускаК таку можливГсть.
АрхГви ВатГкану зберГгають чимало донесень католицьких
мГсГонерГв про таКмничГ депутацГП за останнГ пГвтори сотнГ
рокГв, що Пх вГдправляли китайськГ Гмператори до ДухГв гГр.
Вважалося, що цГ загадковГ Гстоти мешкають у НаньшанГ або горах
Куньлунь. Џх описують як таких, що мають щГльне видиме тГло,
проте без плотГ та кровГ. Чи не К вони штучними надлюдьми з
кристалГзованоП матерГП, Гнакше кажучи -- богами, породженими
духом? ВндГйськГ тексти також говорять про можливостГ, що ними
володГють божественнГ Гстоти,-- ставати важчими й щГльнГшими,
чи, навпаки, легшими й ефГрнГшими.
Про цю загадку повГдомляК Г Кпископ Делаплас у своПх
"Анналах поширення вГри", опублГкованих понад сто рокГв тому.
ДепутацГП виряджалися з ПекГна Гмператором, як правило, в
кризовГ роки, коли вГн вагався прийняти остаточне рГшення.
ХронГки, що описують цГ посольства мандаринГв Г священикГв
двору Гмператора ПГднебесноП до ГенГПв гГр, читаються бГльш нГж
дивно. Кого сподГвалися зустрГти посланцГ Гмператора на
снГгових вершинах Куньлуня? Навряд, щоб вони гналися за
недосяжним. Частка правди, певно, схована мГж рядкГв цих
Гсторичних документГв. Якщо це так, то фантастичнГ, поетично
прикрашенГ описи палацу СГ-ван-му в краПнГ Безсмертних можуть
виявитися такою ж реальнГстю, як Г описи Палацу Неба в ПекГнГ.
В III Г II ст. до н. е. китайськГ Гмператори посилали
великГ, добре спорядженГ експедицГП углиб ЦентральноП АзГП --
шукати схованих вГд свГту Безсмертних Г Царицю-МатГр Заходу.
Щоб зрозумГти вГдрегульованГсть державноП машини Давнього Китаю
Г точнГсть записГв ЏЏ чиновникГв, наведемо такий приклад з
життя ПГднебесноП: за переписом 1--II вв. н. е., в КитаП жило
59 594 978 громадян. В якщо записи про ГмператорськГ депутацГП
в Долину Безсмертних удвГчГ перебГльшенГ, усе ж вони
заслуговують на пильну увагу.
Китайський пантеон мав чГтку ГКрархГю богГв, напГвбогГв Г
смертних. СкажГмо, ЦГнь-жень був чоловГком, що випив елГксир
безсмертя й пГшов у гори. Саме Гм'я ЦГнь-жень означаК "горець".
ЗахГдний Рай, що називався СГ ТГКн, був мГсцем, де осяянГ
душГ уникали колеса перероджень. Це краПна розкошГв Г
блаженства. У мГсцевих вГруваннях СГ-ван-му, Цариця-Мати
Заходу, часто ототожнюКться з ГуаньГнь, богинею милосердя, а
також з АвалокГтешварою Милосердним. Попри рГзнГ Гмена й
атрибути цих божеств, ЗахГдний Китай з його високими горами
вважаКться мГсцем Добра Г МудростГ.
Даосисти вГрять в Гснування краПни Тебу, найпрекраснГшоП в
свГтГ, захованоП мГж Сичуанем Г ТГбетом, де снГговГ хребти
оточують вузькГ долини з стрГмкими потоками й водоспадами. В
святому мГсцГ Безсмертних фГзичний свГт стикаКться з невидимою
реальнГстю богГв, Г тГ, кому випало щастя потрапити туди,
живуть одночасно в двох свГтах -- матерГальному Г духовному.
Вони мають довершенГ тГла Г найчистГшГ, найблагороднГшГ душГ.
ОкремГ деталГ цих китайських легенд вражають конкретнГстю.
Це втаКмничене мГсце населяють Гстоти, доти звичайнГ чоловГки й
жГнки. Вони досягли священноП краПни завдяки своКму духовному
злету. БГльше того, туди й сьогоднГ може попасти гГдний щукач
правди, якщо вГн подолаК в собГ егоПстичнГ нахили.
Так виглядаК ця вГкова традицГя Китаю, що викликаК
благоговГння у його великих фГлософГв. Ця давня вГра в
Гснування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який,
звГсно, численнГ поколГння прикрасили всГлякими подробицями.
Якщо мудрецГ об'Кднались Г створили в давнГ часи центр в
пустельнГй частинГ АзГП, тодГ мГф про Безсмертних стаК
зрозумГлим, Пхня доктрина може бути спадком якоПсь зниклоП
цивГлГзацГП. В хоча самих мудрецГв може бути зовсГм небагато,
важливГсть Пх Давнього Знання важко переоцГнити.
РеальнГсть цГКП обителГ охоронцГв давньоП традицГП стане
ще вГдчутнГшою, коли уважно ознайомитися з Гсторичними
хронГками Г повГдомленнями дослГдникГв АзГП.
Народи ВндГП, як Г Китаю, вГрять, що ГснуК обитель
досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа.
"Бгагавата-пурана" й санскритська енциклопедГя "Вачаспатья"
розмГщують цю обитель на пГвнГчних схилах ГГмалаПв, тобто в
ТГбетГ. Легендарна земля Ар'яварша, звГдки Гндуси чекають появи
майбутнього спасителя КалькГ, мГститься на пГвнГч вГд гори
Кайласа в ЗахГдному ТГбетГ. ВважаКться, що Долина посвячення
Будди розташована саме там.
ЗгГдно з "Курма-пураноюо, колись у пГвнГчному морГ Гснував
острГв ШветадвГпа, або БГлий острГв, де жили великГ Йоги.
ВважаКться, що пустеля ГобГ-- дно цього давнього моря, а острГв
сьогоднГ -- масив високих гГр, порГзаних глибокими долинами.
ЦГлком ГмовГрно, що МудрГ Йоги ще живуть у цьому районГ,
захованому серед гГрських лабГринтГв АзГП.
ПуранГчна лГтература змальовуК острГв Шамбалу,
розташований посеред нектарного озера, з палацами Г розкГшною
зеленню. Потрапити на цей острГв можна лише тодГ, коли "золотий
птах" перенесе вас туди на своПх крилах.
У тГбетських рукописах цей таКмничий центр називаКться ще
"Шамбала", або "Дежюнг". Отець Каселла, португальський
КзуПт-мГсГонер, пГдтверджуК Гснування цГКП "знаменитоП краПни"
в своПх звГтах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись
у цьому, бо двадцять три роки вГн прожив у ШГгадзе, де й помер
1650 року. Лами так поважали цього священика, що навГть
запропонували провести його в це потаКмне мГсце -- ПГвнГчну
Шамбалу. ОскГльки на пГвнГч вГд Бенаресу в ВндГП К мГсто пГд
назвою Шамбала, то мГсцезнаходження ПросвГтлених за ГГмалаями
називають ПГвнГчною, або Чанг-Шамбалою.
Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: "Шамбала, на мою
думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших
картах називаКться Великою ТартарГКю". ЦГ два мГсГонери першими
з КвропейцГв подали документованГ повГдомлення про Шамбалу.
КнязГвство Шамбала позначено й на картГ XVII столГття,
виданГй католицькими властями в АнтверпенГ. Угорський фГлолог
Ксома де Корос, що провГв чотири роки в буддГйському монастирГ
в ТГбетГ (1827--1830 рр.), географГчно розташовуК Шамбалу мГж
45А Г 50А пГвнГчноП широти за Сирдар'Кю.
У 60-Г роки тГбетськГ емГгранти в ВндГП переклали й видали
чимало книг з давньоП тГбетськоП релГгГП Бон. Одна Гз цих
священних книг мГстить карту, де позначено багато стародавнГх
краПн, таких як ПерсГя, БактрГя, ВавГлон, Вудея та Њгипет.
Виходячи з цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал",
1969, No 3). В серед краПн, вказаних на цГй картГ, К Шамбала, з
позначкою, що тут зародилася релГгГя Бон. Таким чином, давнГсть
цГКП географГчноП карти пГдтверджуК давнГй переказ, пов'язаний
Гз Шамбалою.
Близько пГвстолГття тому нГмецький фГлолог А. X. Франке не
сумнГвався, коли вказував саме цей район у своПх публГкацГях.
ВГн навГть писав, що реальнГсть Шамбали настГльки жива в його
провГдникГв, що пГд час мандрГв по АзГП вони ГнодГ вГдмовлялись
Гти маршрутом, намГченим його експедицГКю. А йшли Гншим, щоб не
порушити священних кордонГв забороненоП територГП.
ПодГбнГ випадки понад сто рокГв тому описував Г росГйський
мандрГвник М. М. Пржевальський. Ось як вГн пише щодо Шамбали:
"Внша дуже й дуже цГкава легенда стосуКться ШамбалГнга --
острова в далекому пГвнГчному морГ. Там багато золота, а
пшениця неймовГрноП висоти. В тГй краПнГ не знають злиднГв;
справдГ, молоко й мед течуть у ШамбалГнгу".
РГдкГснГ тГбетськГ прапори, як Г зображений у цГй книзГ,
вГдтворюють мГсто Шамбалу. На них воно в центрГ оази, оточеноП
кГльцями гГр зГ снГговими вершинами. Води рГки чи озера
омивають священну землю. Цим пояснюКться одна з назв царства
богГв -- ОстрГв Шамбала.
ВнаслГдок систематичних дослГджень ГталГйський тГбетолог
Джузеппе ТуччГ розмГщуК краПну Шамбалу в басейнГ рГки Тарим, що
бере початок у гГрському масивГ Алтин Таг (Д. ТуччГ. ТГбетськГ
кольоровГ сувоП. --Т. 1.-- Рим, 1949). Вивчаючи тГбетськГ
манускрипти, професор ТуччГ виявив, що з незапам'ятних часГв
династГя мудрих правителГв небесного походження правила
царством Шамбала, Г саме вГд них започаткувалася калачакра --
мГстична наука езотеричного буддизму.
"Ганжур" (книга VII) мовить про цю краПну Шамбалу на
ПГвночГ. В справдГ, одна з книг "Ганжура" мГстить навГть текст,
що вважаКться копГКю рукопису, отриманого безпосередньо з
Шамбали. Санскритська назва цього тексту неймовГрно довга:
"Бгагаван-вайдхара-панГ-губ'я-бгГдешатантрараджа".
"Данжур" (Калапар-югпа) окреслюК межГ шляху, що веде в
Шамбалу, тодГ як "БлакитнГ Аннали" згадують про "духовний палац
ПГвнГчноП Шамбали". ЗГбранГ докупи, як частини мозаПки, цГ
сторГнки дають опис обителГ, що вважалася просто мГфом. Але не
забуваймо про Трою, вГдкриту ШлГманом! В Шамбала може виявитися
другою ТроКю.
СлГд зазначити, що доктрина Шамбали тГсно пов'язана з
монастирем ТашГ Лхунпо, заснованим 1447 року неподалГк вГд
ШГгадзе. До захоплення маоПстами ТГбету цей ламаПстський
монастир мГстив храми, учбовГ класи й примГщення для чотирьох
тисяч ченцГв, що свГдчить про його значнГ розмГри.
1923 року шостий Панчен, або ТашГ Лама (Панчен --
скорочення вГд ПандГт Чен-по, "Великий вчений"), глава
тГбетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величнГй
монастирськГй цитаделГ ТатГ Лхунпо, мусив з полГтичних мотивГв
емГгрувати в Китай. Його мали за Кдиного верховного ламу в
ТГбетГ, що мав право "давати перепустку" до Шамбали
найдостойнГшим ламам. Цей Панчен-лама був видатною особою; це
про нього сер Чарлз Белл, експерт з тГбетських питань, якось
висловився: "Добре, що. в ТГбетГ К така людина". Його
обГзнанГсть в окультних науках була загальновГдомою, а про його
чудеса ходили легенди. СкажГмо, коли 1915 року вГн заклав храм
для велетенськоП статуП МайтрейП, грядущого Будди, у всГй
долинГ Цзангпо зГбрали небувалий врожай. В навпаки, коли 1923
року Панчен-лама полишив ТГбет, страхГтливГ снГгопади
обрушилися на краПну, вигублюючи народ.
Коли Панчен-лама вГдвГдував ВндГю, в нього поцГкавились,
чи правда, нГбито в тГбетських лам винятковГ психГчнГ
можливостГ. Його святГйшество лише мовчки посмГхнувся на це, а
тодГ зненацька мов розтанув. УсГ спроби знайти його виявилися
марними. Лише одного гостя, що прийшов пГзнГше, вразило
незвичайне видовище: Панчен-лама сидГв у садку пГд деревом, тим
часом як ГндГйськГ господарГ ходили довкола нього й не бачили.
У своПй книзГ "Тварини, люди й боги" доктор ФердГнанд
Оссендовський посилаКться на монгольського Тушегун-ламу, який
розповГв йому про чудеса, що Пх творив Панчен-лама, коли лампи
й свГчки в храмах самГ по собГ запалювались, а зображення на
танках (релГгГйних стягах) промовляли й вГщували.
ПГсля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох мГстах були
органГзованГ вражаючГ процесГП. ПГдлГтком я бачив його
святГйшество на однГй з урочистостей Г досГ пам'ятаю монотонний
спГв ченцГв Г дзеленчання дзвГночкГв на тлГ автомобГлГв, рикш
та велосипедГв. МоК тривале життя на Далекому СходГ неабияк
допомогло менГ збагнути дух Сходу. А без цього досвГду я Г не
брався б за цю книгу.
Професор Микола РерГх, якого я вважав своПм учителем,
вГдколи зустрГв його в ШанхаП 1935 року, пише в "СерцГ АзГП":
"Якщо ви хочете збагнути АзГю Г щоб вас у нГй прийняли як
бажаного гостя -- вимовте господарям найсвященнГше слово:
Шамбала!" Олександра ДевГд-НГл, що прожила багато рокГв у
ТГбетГ, й собГ згадуК Шамбалу у книзГ "Надлюдське життя Гесера
з ЛГнга".
Торкаючися теми, що перебуваК на межГ ГсторГП та легенди,
вГдчутного на дотик Г невГдчутного, Гстотно уточнити джерела,
на якГ я посилаюсь. Як зазначилося в передмову це дослГдження
переважно грунтуКться на буддистських книгах махаяни. Проте
дослГдження не обмежуКться тГбетським буддизмом, виявляючи
паралельнГ традицГП не лише в азГатських, таких як ВндГя та
Китай, а й у Квропейських краПнах.
На книгах Г картинах Миколи РерГха я перевГряв
правильнГсть своПх висновкГв. ПрацГ його сина ЮрГя РерГха,
сходознавця, що скГнчив Гарвард Г Сорбонну, допомогли менГ
з'ясувати чимало сумнГвних питань. Твори й листи Олени РерГх,
ученицГ гГмалайських учителГв, також неабияк прислужилися менГ.
Родина РерГхГв жила в гГмалайськГй долинГ Кулу, бГля кордону
ЗахГдного ТГбету. В я певний час мешкав у цГй долинГ.
Саме тут, де колись було створено "Махабгарату", РерГхи
служили посередниками Мудрецю Сходу, вГдомому як махатма Мор'я,
якого за сотню рокГв до того вперше згадувала О. П. Блаватська.
Цей ГГмалайський Учитель створив серГю книг з "АгнГйоги",
Йоги вогню. Одна з книг маК поетичну кГнцГвку, яка розкриваК,
де перебуваК цей провГсник ДавньоП МудростГ: "Дано в долинГ
Брахмапутри, яка бере свГй початок з Озера Великих НагГв".
Санскритський текст цих книг не становив жодних труднощГв для
фГлолога ЮрГя РерГха.
Так званГ "Листи Махатм" до А. П. СГннетта, писанГ
наприкГнцГ минулого столГття, К ще одним першоджерелом, що
прямо виходить Гз замкнутого кола МудрецГв Сходу.
Образ загадкового царства Шамбали дещо прояснюють послання
махатм В одному з листГ СГннетту 1881 року, великий махатма
Мор'я так описуК таКмний край: "У певнГй мГсцевостГ, про яку не
кажуть абикому, К ущелина з легким мГстком через неП, сплетеним
Гз рослинних волокон. Внизу вируК бурхливий потГк. НайсмГливГшГ
вашГ альпГнГсти навряд чи наважаться перейти по тому мГстку --
вГн видаКться ветхим Г немГцним, як павутина. Проте насправдГ
це не так, Г той, хто наважиться, потрапить у долину небаченоП
краси, в одне з наших мГсць, до кГлькох Гз нас, про кого нГчого
не вГдають КвропейськГ географи. На вГдстанГ кидка каменю вГд
старого ламаПстського монастиря стоПть стародавня башта, надра
якоП породили не одне поколГння бодГсатв".
У "ДорозГ до Шамбали", рГдкГснГй тГбетськГй книзГ XVIII
столГття, третГй Панчен-лама пише, що царство Шамбала
розташоване в гГрському районГ, захищеному з усГх бокГв
могутнГми заснГженими масивами. Цього Панчен-ламу глибоко
поважав Джордж Богль Гз Ост-ГндськоП компанГП; вГн був першим
британцем, що проник у ТГбет. Книга, перекладена на нГмецьку
професором А. Грюнведелем, мГстить довгий перелГк географГчних
мГсць Г назв ламаПстських монастирГв, умисне так переплутаних,
що лише вкрай ерудованГ тГбетськГ вченГ, добрГ знавцГ давнГх Г
сучасних назв мГсцевостей, здатнГ розв'язати цю шараду й
означити на своПх картах шлях до Шамбали. Але закон залишаКться
той самий: "Небажаний не дГйде!" Лише той, хто чув клич
"КалагГяГ", посланий "вГтром" чи телепатично Великими
Учителями, може сподГватися, що успГшно досягне Долини
НаймудрГших на землГ.
Микола РерГх розповГдаК про одного сибГрського ламу, що
мусив повзти вузькою пГдземною галереКю, аби втрапити в
священну мГсцину. ВГн пише також про тГбетськГ надгробки, що
вказували межГ забороненоП землГ.
"Ламо! У ТурфанГ й ТуркестанГ нам показували печери з
довгими недослГдженими переходами. Чи можна дГйти до ашрамГв
(святилищ) Шамбали цими дорогами?" -- спитав РерГх пГд час
своКП експедицГП. Лами пояснили йому, що святГ люди не бажають,
аби Пх турбували дослГдники чи просто Даволови, тому Пхня
територГя всГляко захищена. На перешкодГ навГть стаК стГна
отруйних газГв, що струменить Гз трГщин у землГ. ВГдомо, що
тварини й люди, наблизившись до певних мГсць, починають
труситися, мовби Пх б'ють невидимГ променГ.
МешканцГ цих комун Г самГ пГдтверджують, що нГхто не
пройде до них без дозволу: "Ви вже чули вГд мандрГвникГв,
вартих довГри, як ГнодГ провГдники вГдмовляються вести Пх у
певному напрямку. Вони волГють краще вмерти, анГж. провести вас
далГ. Це справдГ так. ПровГдники перебувають пГд нашим
психологГчним впливом. Та коли все ж якийсь необачний
мандрГвник ступить на цей заборонений шлях, то тодГ перед ним
загримлять обвали. Подолати й цю перешкоду йому не вдасться, бо
град камГння остаточно зупинить його. Небажаний не досягне
своКП мети".
Цей захисний кордон став можливим завдяки гГгантським
гГрським пасмам, льодовикам Г безмежним пустелям АзГП. Проте,
Махатми запевняли СГннетта, що "тГ, кого вони хочуть бачити,
знайдуть нас на самому пограниччГ".
ВеличезнГ вГдстанГ роздГляють цГ общини втаКмничених: вони
тягнуться вГд хребта Каракорум до Калгана поблизу ПекГна Г вГд
озера Манасаровар у ТГбетГ до озера Лобнор у пустелГ ГобГ. Саме
На цГй територГП трапляються дивнГ випадки, якГ свГдчать при
присутнГсть вищих Гстот.
ОстаннГ чверть столГття Китай систематично дослГджувався.
Колись безлюдна провГнцГя ЦГнхай тепер усГяна тисячами нафтових
вишок. На озерГ Лобнор провадилися китайськГ атомнГ
випробування. ОбидвГ цГ мГсцевостГ входять у територГю Шамбали.
Проте найпершГ вченГ свГту зумГли захиститися вГд цих небезпек,
вГдступивши в своП гГрськГ катакомби.
ДослГдники АзГП, як-от Микола РерГх, писали про невГдомГ
долини, загубленГ серед велетенських заснГжених гГр ТГбетського
плато. Його експедицГя бачила гарячГ джерела, що живили буйну
рослиннГсть у цих невГдомих долинах, довкола яких тяглися лише
скелГ й лГд.
Атож, нелегко знайти в цГй розлогГй гГрськГй краПнГ
Обитель Братства. Один прочанин може вирушити в пустелю ГобГ до
комуни Вартових ЛюдяностГ, тодГ як Гнший з тГКю ж метою
видиратиметься на величнГ ГГмалаП. Вони зречуться всього, аби
отримати собГ свГт. Хоч Г бГдно вдягненГ, вони багатшГ й
благороднГшГ за ГндГйських радж. Серце такого подвижника палаК
спГвчуттям до людства. Його розум осяваК невидиме свГтло, що
лине з космГчних глибин. Холодний розум, гаряче серце,
полум'яна воля -- ось пропуск до Шамбали, до володГнь ГуаньГнь,
богинГ всезагального милосердя.
З незапам'ятних часГв азГатськГ народи вГрили, що
заборонена територГя ретельно охороняКться. Багато десятилГть
тому ГндГйська газета "Стейтсмен" вмГстила кореспонденцГю про
випадок з одним британським майором, що помГтив високу, легко
вдягнену людину з довгим волоссям. Спираючись на великий лук,
вГн озирав долину. ПомГтивши майора, незнайомець зГстрибнув Гз
вертикальноП стГни Г зник. "СахГб бачив одного Гз снГгових
людей, що стережуть Священну землю",-- спокГйно пояснили
мГсцевГ жителГ. На однГй Гз своПх картин Микола РерГх зобразив
"снГгову дГвчину" на тлГ снГгу та скель: вона також тримаК лук.
Попри снГг Г лГд навкруги, вона майже гола, немов якась тепла
аура захищаК ПП вГд холоду.
Тут доречно зважити, що цГ осередки вищоП культури мусять
мати Г свою технологГю. Бо логГчно припустити, що тГ, хто
бГльшу частину свого життя присвятив науцГ, рано чи пГзно
мусять винайти всГлякГ технГчнГ засоби.
Њ чимало пГдстав гадати, що Братство використовуК широку
мережу галерей, печер Г катакомб. Ось думка про це Миколи
РерГха: "На гГмалайських схилах К безлГч печер, Г, кажуть, що
вГд цих печер розгалуженГ пГдземнГ ходи ведуть глибоко пГд
Канченджангу. Дехто бачив навГть кам'янГ дверГ, якГ нГколи не
вГдкривалися, бо ще не настав час. ЦГ пГдземнГ ходи ведуть у
чарГвну долину". Як видно зГ слГв великого дослГдника АзГП,
"чарГвна долина" -- то Долина Безсмертних, або Шамбала.
Доктор Оссендовський повГдомляК цГкавГ випадки пГд час
його важкоП подорожГ по ЦентральнГй АзГП. Монгольський лама
розповГв йому не лише про цГлу мережу тунелГв, а й про
дивовижнГ машини, що рухаються в них. Лише опанувавши високу
технологГю з могутнГм джерелом енергГП, можна спорудити мережу
тунелГв, що, за деякими даними, тягнуться на сотнГ кГлометрГв.
Що ж до апаратГв, якГ рухаються пГд землею з великою швидкГстю,
то можна припустити Гснування технологГП надзвичайно високого
рГвня.
У статтГ, написанГй 1935 року в ЦентральнГй АзГП, РерГх
мовить про численнГ зустрГчГ з мГсцевими жителями, якГ й
розповГли йому про Вартових: "Коли вони з'являються серед
пустелГ, то кожен вГдразу думаК: а звГдки ж вони прийшли у цей
вГддалений безводний район Г як вони це зробили? Але дивнГ,
довгГ печери без кГнця знайдено". Без таких тунелГв поява
Вартових у серцГ ГобГ справдГ була б загадкою.
Що ж до апаратГв, якГ мчать в пГдземних галереях пГд
пустелями й горами, то це схоже на наукову фантастику. Це тим
дивнГше, що традицГя вГдносить такГ розповГдГ до часГв, коли ще
ЗахГд взагалГ не знав нГяких машин; видаються неймовГрними й
повГдомлення про повГтрянГ кораблГ, баченГ ГнодГ в районГ
Шамбали. Коли експедицГя РерГха пГдГйшла до Каракорумських гГр
у 1926 роцГ, учасники побачили якось у чистому ранковому небГ
диск, що сяяв над цим засушливим районом. Його полГт
спостерГгали за допомогою трьох сильних бГноклГв. Зненацька
апарат змГнив курс з пГвдня на пГвденний захГд Г зник за
снГговими вершинами хребта Гумбольдта. Жоден лГтак, жодна
повГтряна куля не могли 1926 року лГтати над цГКю Гзольованою
частиною ЗахГдного Китаю. Лише лГтальнГ машини невГдомого типу
могли виконати тГ повГтрянГ маневри, що Пх описуК РерГх.
Побачивши в небГ той диск, лами, учасники експедицГП,
вигукнули: "Це знак Шамбали!"
1933 року англГйський альпГнГст Френк СмГт бачив подГбне
на горГ Еверест: два темних об'Ккти летГли в небГ на висотГ
9000 м. Один Гз них мав короткГ крила, Гнший -- щось схоже на
дзьоб. ЦГ два повГтряних чи космГчних кораблГ оточувало
пульсуюче сяйво. АльпГнГст був украй здивований побаченим,
особливо коли ототожнив пГки й льодовики довкола -- вГн
упевнився, що це не галюцинацГя. Чи були лГтаючГ об'Ккти, якГ
бачили РерГх Г СмГт, повГтряними чи космГчними кораблями з
Шамбали? ПринаймнГ таке пояснення я свого часу дав у ШанхаП
1935 року, Г сьогоднГ воно слушне за браком Гншого, бГльш
задовГльного. ПодГбний диск, що крутився Г був схожий на той,
що його спостерГгав Микола РерГх, бачили бГля ШГллонга в АссамГ
1967 року. ЛетГв вГн на висотГ лише двохсот метрГв над землею,
а тодГ зненацька пГрнув у рГчку, викликавши великий водоворот,
супроводжуваний страшенним гуркотом. ПотГм вГн пГднявся й
зигзагом полетГв над джунглями, швидко розтаючи в повГтрГ ("За
рубежом", Москва, 29.12.1967 р.).
Легенда про Долину Безсмертних Г ОстрГв Шамбалу набуваК
життКвостГ пГсля описГв Пх географГчних характеристик Г навГть
ознак високоП технологГП. Та все ж вирГшального значення
набувають розповГдГ тих, хто побував у цьому казковому МГстГ
Знання. Наприклад, Микола РерГх у "СерцГ АзГП" згадуК подорож,
що ПП здГйснив китайський вГйськовий лГкар Г непальський йог у
Долину Шамбали:
"Не так давно в "Шанхай тайме", а тодГ й у багатьох Гнших
газетах з'явилася велика стаття за пГдписом доктора Лао ЦзГня,
який розповГв про свою подорож у Долину Шамбали. Жвавою мовою
доктор повГдуК багато цГкавих подробиць про своП важкГ мандри з
непальським йогом через монгольськГ пустелГ й суворГ нагГр'я до
Долини, де вони виявили обитель численних йогГв, що осягали
Вищу МудрГсть. Його опис лабораторГй, храмГв, а також
знаменитоП башти надзвичайно збГгаКться з описами цього
незвичайного мГсця в Гнших джерелах. Автор розповГдаК про
безлГч наукових чудес Г складнГ дослГди на психГчному рГвнГ й
телепатГю на надзвичайно великГ вГдстанГ".
КонцепцГю про замкнуту общину ГдеалГстГв в АзГП використав
Джеймс ХГлтон у своКму бестселерГ "Втрачений горизонт", за яким
було створено й кГносценарГй. СлГд вГддати належне авторовГ, що
вГн зумГв надати цГй колони фГлантропГв вГдчутноП реальностГ,
хоча Г його ШангрГ-Ла мало схожа на Шамбалу, бо вГн не
заглибився у стародавнГ перекази АзГП. СучаснГшГ джерела, як-от
книги Оссендовського Г РерГха, мГстять вражаючГ подробицГ щодо
особливостей цГКП вГдособленоП общини. Оссендовський наводить
розмову з освГченим монгольським ламою, за яким багато хто
побував у забороненому царствГ Агхарта1. Але нГхто з них не
обмовився, що ж вГн там побачив, бо обоК були пов'язанГ
обГтницею мовчання.
Польський дослГдник розповГдаК про одного мисливця, який
проник у закурену печеру, а звГдти потрапив до пГдземних
примГщень. ПГсля повернення вГн почав розповГдати, що вГн там
бачив, але лами негайно вГдтяли йому язика, щоб вГн не
розголосив таКмницю таКмниць. Цей мисливець, безумовно, зберГг
незабутнГ враження про своП вГдвГдини, бо на старГсть
повернувся до цГКП печери, зник у нГй Г бГльше його нГхто не
бачив.
У МонголГП втаКмниченГ лами запевняли ФердГнанда
Оссендовського, що в АтлантицГ й Тихому океанГ геологГчнГ
катаклГзми знищили цГлГ континенти. Його неабияк вразила
звГстка, що частина мешканцГв тих невГдомих цивГлГзацГй
врятувалася у заздалегГдь споруджених пГдземних сховищах
великоП мГсткостГ Г з яскравим штучним освГтленням. ЦГлком
можливо, що в кельтськГй легендГ про "божеств у порожнистих
горах" вГдбилася народна пам'ять про народ, що врятувався вГд
катастрофи в АтлантицГ.
"У пГдземних печерах особливе свГтло дозволяК вирощувати
злаки й овочГ, забезпечуК людям довге життя без недуг",-- пише
Ф. Оссендовський пГсля виснажливоП подорожГ до ЦентральноП
АзГП, де вГн зустрГчав багатьох вчених лам. Вони твердили, що
управителГ цих пГдземних колонГй, як Г Сини Сонця в ЊгиптГ чи
ПГвденнГй АмерицГ, зберГгають вГрнГсть Учителям Шамбали.
ВГра в Гснування нагГв, рГзновиду змГй, якГ живуть у
казкових печерах, освГтлених коштовним камГнням, надзвичайно
стГйка у народГв ВндГП. Вони мають людськГ обличчя неймовГрноП
краси, здатнГ лГтати в небГ, коли з'являються з Патали,
нижнього свГту, Г славляться винятковою муАрГстю. Наги й нагГнГ
одружуються з людьми, переважно з великими царями, царицями й
мудрецями, проте, як вважають, не схильнГ спГлкуватися з людьми
низькоП духовностГ.
Столиця КраПни НагГв -- БхогаватГ, де рубГни, смарагди,
дГаманти сяють повсюди й освГтлюють катакомби. ВважаКться, що
царевич Арджуна, учень КрГшни, вГдвГдав Паталу.
БуддГйська "ПраджняпарамГта-сутра" ("Думки Гаутами Будди")
зберГгалася у ПалацГ ЗмГй доти, доки великий пандГт Нагарджуна,
засновник махаяни (помер бл. 194 р. н.е.), не спустився в
Царство НагГв, щоб узяти й опублГкувати буддГйськГ тексти.
Багато ГндГйцГв та тГбетцГв мали нагоду побувати у
велетенських печерах нагГв, з'Кднаних галереями Г схожих на
мурашник; вони тягнуться на сотнГ кГлометрГв пГд гГрськими
кряжами. Озеро Манасаровар у захГднГй частинГ долини Цангпо
вГдоме ще як Озеро Великих НагГв. Це найвище прГсноводне озеро
в свГтГ, розташоване на висотГ приблизно 4700 м над рГвнем
моря.
ЖителГ цих пустельних мГсць розповГдають про великГ лотоси
на поверхнГ цього вкрай холодного озера Г про раптову появу на
цих квГтах постатей, що сидять, обрамленГ сяйвом. Марево?
Можливо, проте тГбетцГ схильнГ вважати, що то святГ з КраПни
НагГв.
ВГра в таКмне Царство МудрецГв ГснуК в АзГП споконвГку.
Причому К докази, за яких цГ химернГ легенди стають реальним
фактом.
АзГатськГ общини втаКмничених, куди входили Г КвропейцГ,
не були численними, й ГнодГ вони використовували своП старГ
катакомби з кондицГйованим повГтрям, зведенГ ще в часи до
катаклГзму. Братство Шамбали очолюК невеличка ГКрархГя вищих
Гстот, яких часто порГвнюють з махатмами, що на санскритГ
означаК "ВеликГ ДушГ". ЦГ надлюдськГ Гстоти володГють
надприродною силою; вони завершили свою еволюцГю на цГй
планетГ, але лишилися з людством, щоб сприяти його духовному
поступу. БуддГйська фГлософГя чГтко визначаК цГ великГ душГ,
яких вона називаК архатами по-санскритськи або лохань
по-китайськи. Архат -- це людина, що впродовж своКП довгоП
планетарноП еволюцГП звГльнилася вГд усГх земних пристрастей Г
вГд усГх боргГв карми. Ця еволюцГя маК чотири фази: "ШротапатГ"
-- "Той, хто входить в ПотГк"; "ШакрдгамГн" -- "Той, хто
народжуКться один раз"; "АнагамГн" -- "Той, хто не
повертаКться" Г "Архат" -- "Осяяний" (жГноча Гпостась--Тара).
ЗгГдно з буддГйськими текстами, двГ заповГдГ архата -- це
пошуки бодги (або осяяння) Г вдосконалення людини. Коли архат
входить у потГк, що веде до нГрвани -- океану космГчноП
свГдомостГ,-- вГн отримуК трансцендентальнГ здГбностГ, завдяки
яким може зробити своК тГло легшим або важчим, меншим або
бГльшим. ВГн стаК володарем матерГП, часу й простору Г може
з'являтися будь-коли в будь-якому мГсцГ. Архат знаК про всГ
явища Г зберГгаК згадки про всГ попереднГ життя. ВГн завершив
земний цикл розвитку й не вГдроджуКться бГльше на ЗемлГ.
Архат, що вирГшив залишитися на ЗемлГ, посвячуК себе на
благо людства, автоматично стаючи бодГсатвою, спасителем, який,
будучи видимим чи невидимим, допомагаК людству в його духовному
сходженнГ. Силою крГяшактГ (волГ) бодГсатва здатен створити
собГ видиму оболонку з елементарноП атомарноП речовини, яка
може здаватися щГльною Г реальною, але може залишатись
невидимою Г приКднатися до "народу Вогненного Туману".
Цих надГстот насправдГ бачили, навГть КвропейцГ. Сер Х'ю
Райс РенкГн, шотландський баронет, що навчався в Харроу Г
служив офГцером КоролГвських драгунГв, став буддистом Г багато
рокГв сповГдував махаяну. Ось що вГн казав 1959 року: "Ми
знаКмо, що п'ять бодГсатв (досконалих людей) контролюють долю
свГту. Раз на рГк вони зустрГчаються в гГмалайськГй печерГ, щоб
прийняти рГшення. Один Гз них постГйно живе у Високих ГГмалаях,
другий -- у шотландських горах Кайрнгормс. Ми з дружиною
виразно бачили цього бодГсатву близько десяти рокГв тому, коли
перетинали перевал ЛарГг Гру".
ДеякГ з архатГв перевтГлюються в людину для того, щоб мати
тГснГ взаКмини з земною люднГстю, але ця група надто
нечисленна. ЏхнГ тГла Гснують майже безмежно, бо Колесо
перероджень для них зупинилось.
Братство комун Шамбали складають сотнГ посвячених -- вГд
"того, що входить у ПотГк" Г до архата. Пх можна вважати за
постГйних мешканцГв, тодГ як незначна кГлькГсть помГчникГв Гз
зовнГшнього свГту приходять отримати вказГвки, плани
фГлантропГчноП дГяльностГ чи повчитися в архаПчних музеях;
вони, отже, тимчасовГ гостГ.
Причина буддГйськоП термГнологГП, що вживаКться щодо
Шамбали, вкрай проста: географГчна близькГсть ТГбету до общини
магГв Г давнГ зв'язки святих лам Гз цим центром. ЗовнГшнГ
спГвробГтники Шамбали, учнГ схГдних Г захГдних шкГл БГлих
мГстерГй, що теж здатнГ поКднувати свою свГдомГсть зГ
свГдомГстю Великих КосмГчних УчителГв, порГвняно нечисленнГ,
хоч Г можуть обчислюватися тисячами.
ФГлологи й сходознавцГ спроможнГ зГбрати цГннГ данГ про
фольклор Шамбали. У своКму дослГдженнГ, виданому ЙКльським
унГверситетом, "Стежки в глибинну АзГю" ЮрГй РерГх оцГнюК
достовГрнГсть переказГв про Шамбалу: "Шамбала розглядаКться не
лише як буддГйський центр окультних знань. Це -- провГдна
засада кальпи, майбутньоП космГчноП ери. ВважаКться, що вченГ
ченцГ й медитуючГ лами перебувають у постГйному зв'язку з цим
мГстичним братством, що керуК долею буддГйського свГту.
ЗахГдний споглядач схильний применшувати значення цього
означення чи вГдносити розлогу лГтературу про Шамбалу, Г ще
розлогГшу усну фольклорну чи мГфологГчну традицГю, але кожен,
хто вивчав лГтературний Г народний буддизм, зна, яку велику
силу маК воно у численних буддистГв гГрськоП Ази".
В ГншГй науковГй працГ, опублГкованГй у Радянському СоюзГ
пГд егГдою АкадемГП наук, ЮрГй РерГх згадуК текст "Ганжура",
рукопис якого, вважаКться, походить Гз самоП Шамбали Г в якому
сказано, що упродовж вГкГв тГбетськГ святГ прагнули до
духовного Кднання з Главою Шамбали. ЦГ пандГти склали тексти, в
яких вони стверджують, що кГлька видатних лам "вГдправлялись у
Шамбалу в пошуках знань бодГсатв", попри винятково важкий шлях.
Аби зрозумГти глибину почуттГв лам щодо Шамбали, слГд
вдатися до Гншого авторитетного джерела: книги "ТГбет" Тхубтен
ДжГгме Норбу, старшого брата нинГшнього Далай-лами. Ця цГкава
праця, видана К. Торнбуллем, базуКться на давнГх тГбетських
рукописах про краПну Шамбалу, розташовану серед заснГжених гГр
десь пГвнГчнГше Лхаси. Ця давня традицГя поширилася аж до
МонголГП. У своПй "НовГтнГй ГсторГП МонголГП" К. Р. Бавден
мовить про народну вГру в Гснування Шамбали, яку вГн виявив у
цГй краПнГ.
Обитель МудрецГв стаК ще менш легендарною, коли знайомишся
Гз свГдченнями про ПП реальне Гснування, якГ наводять тамтешнГ
знавцГ. Махатма Мор'я змальовуК життя однГКП такоП общини: "Наш
друг, хГмГк В., бажаК займатися новим дослГдженням променГв --
нГхто йому не заважаК. Наш друг К. прагне вдосконалити радГо за
рахунок нових хвиль -- нГхто йому не перешкоджаК. Наша сестра
П. займаКться соцГальною проблемою сусГдньоП краПни -- вона не
осуджуКться. Наша сестра У. цГкавиться сГльським господарством
Г пропонуК чимало пристосувань -- нГхто Пй не чинить перепон. У
сестри О. лежить душа до лГкарських рослин Г освГтнГх проблем
-- будь ласка. Брат X. винайшов цГкавий станок, а також працюК
над реорганГзацГКю общин. Брат М. займаКться Гсторичними
дослГдженнями. А наш швець пише чудовГ фГлософськГ статтГ".
Ця КднГсть у розмаПттГ -- рГвновага мГж ГндивГдуальною
волею Г колективГзмом -- складаК утопГю, вГдтворити яку ми
можемо хГба в мрГях. В ГншГй книзГ махатма визначаК мету своКП
общини Г називаК ПП "МГстом науки". "Можна тГльки уявити, якГ
вГдкриття чекають при спГльнГй координацГП усГх галузей
науки!",-- каже вГн. Так що розповГдГ про швидкГснГ транспортнГ
засоби й лГтаючГ апарати в ШамбалГ цГлком можуть бути правдою.
Махатма Мор'я з ледь вГдчутною ГронГКю, властивою йому,
пише: "Географ може бути спокГйним -- ми займаКмо на землГ
цГлком певне мГсце. Змовники можуть не хвилюватись: у рГзних
частинах свГту ми маКмо достатньо спГвучасникГв". З того ж
джерела дГзнаКмося про Гншу важливу деталь: "У нашГй общинГ
можна зустрГти багато нацГональностей Г рГзноманГтнГ професГП".
Мудрець даК зрозумГти, що в ПхнГх сховищах К надзвичайно
давнГ споруди й бГблГотеки. Вони розташованГ пГд землею в
недоступних людям печерах, щоб уберегти художнГ скарби не лише
вГд грабГжникГв, а й вГд геологГчних зрушень. Не зайве
нагадати, що ЗахГд почав споруджувати великГ бГблГотеки всього
три столГття тому. НаскГльки ж повинен випереджати нас цей
крихГтний центр цивГлГзацГП зГ своПми тисячолГтнГми
бГблГотеками!
Якщо спадщина затонулоП Атлантиди зберГгалась у колонГях
пГд орудою Шамбали, то навряд чи можна сумнГватись у тому, що
безперервний поступ тривав в цих закритих общинах, захищених
велетенськими гГрськими пасмами Ази й Америки. Тож закид
махатми Кут ХумГв листГ до СГннетта, мовляв, "ви -- варвари зГ
всГКю вашою пихатою цивГлГзацГКю" може бути цГлком слушним. Ми
маКмо перед собою цГкаве поле дослГджень. Воно стосуКться
Гдеологи цГКП загадковоП спГльноти, яка може прояснити ПП
мотиви й цГлГ -- "Кожен дГамант, кожен кристал, кожна росяна Г
кожна зГрка, як Г кожна людина чи тварина, маК свою
ГндивГдуальну душу",-- пише Махатма Кут ХумГ в Гншому лист. Це
твердження дуже близьке до дГалектичноП фГлософГП, яка маК
матерГю за основу життя Г свГдомостГ. Допускаючи Гснування в
безконечному космосГ безлГчГ вищих зоряних Г планетарних
надГстот, шанований махатма ще в одному листГ рГшуче заперечуК
Гснування антропоморфного бога. Не слГд забувати, що мГльйони
буддистГв й собГ не визнають Творця чи персональне божество, а
в ГндуПзмГ парабрахман К безмежним Абсолютом. "Ми знаКмо, що
матерГя вГчна,-- каже МудрГсть Сходу,-- бо матерГя -- це сама
природа". ДеякГ з цих постулатГв спГвпадають з дГалектичним
матерГалГзмом, але розходяться з ним у питаннГ про
незнищеннГсть свГдомостГ.
МудрецГ стверджують, що головна мета Братства -- звГльнити
людство вГд кошмару забобонГв, прищепити любов до доброчесностГ
заради доброчесностГ, а не заради винагороди. "Листи Махатм"
наголошують, що вони не атеПсти чи агностики, а пантеПсти в
найширшому розумГннГ слова. СлГд зазначити, що й нинГ чимало
вчених Г мислителГв доходять подГбних висновкГв перед лицем
безконечного ВсесвГту. ЕтичнГ Гдеали ВтаКмничених пГдсумовуК
один Гз ПхнГх адептГв: "ТермГн "ВсесвГтнК Братство" -- не пуста
фраза,-- це Кдина надГйна засада свГтовоП моральностГ".
Забобони, егоПзм Г жорстокГсть -- страхГтливГ монстри, що
тягнуть людство у безодню духовного забуття. ВсГ вони породженГ
незнанням КдностГ життя. Коли це стане загальновизнаним, людина
перестане бути руйнГвником. МудрецГ ГГмалаПв вГдкриють тодГ
свою концепцГю найвищоП людяностГ, "коли всГ стануть
спГвтрударями природи". Людина зараз чинить жахливий злочин,
оскверняючи Г руйнуючи планету Земля. Коли ж вона нарештГ стане
другом Природи?
КонцепцГя космГчноП еволюцГП -- основа ТаКмноП Доктрини.
Не дивно, що Гдея переродження -- лише частина фГлософГП
СтражГв Людства. Вивчення цГКП ГдеП було включено в давнГ
мГстерГП. Цей принцип сприйняли видатнГ фГлософи -- ПГфагор,
Емпедокл, Платон Г ПлотГн. ПершГ двоК навГть запевняли, що
пам'ятали своП попереднГ життя. Як Г АполлонГй ТГанський. ПершГ
ВГтцГ церкви, як-от ОрГген чи Климент АлександрГйський, зробили
в це Г свГй внесок.
У нас час найпГднесенГше сформулював цю концепцГю
переродження БенджамГн ФранклГн. ВГн склав таку епГтафГю для
свого надгробка в ФГладельфГП: "Тут спочиваК пожива для червГв
-- тГло Б. ФранклГна, друкаря, наче обкладинка ветхоП книги з
вирваними сторГнками. Та праця не буде марною, бо вона, як вГн
вГрить, з'явиться знову у новому, елегантнГшому виданнГ,
вичитана й виправлена Автором".
Християнство вГру в переродження оголосило Крессю лише в
VI ст., а доти ПП визнавали навГть ВГтцГ церкви. Зате в АзГП,
нехай то БГрма, ВндГя чи ЯпонГя, вГра в переродження --
невГд'Кмна частка нацГональноП свГдомостГ.
ФГлософГя космГчноП еволюцГП -- безперервного поступу
Гнтелекту й свГдомостГ в безмежному ВсесвГтГ -- вГдтворюК
картину ГКрархГчноП драбини надлюдських форм життя, ПП втГлення
включаК почуття вГдповГдальностГ за нижчГ форми життя. З
фундаментального вчення про КднГсть космГчного життя випливаК
Доктрина Серця з ПП заповГддю всеосяжноП любовГ до природи.
Зайве казати, що ця засада вкрай далека вГд антропо- Г
егоцентричноП поведГнки людини на нашГй планетГ.
ПсихологГя наших Старших БратГв незмГрне рГзнобГчнГша, нГж
наша власна. Внтереси людини спрямованГ лише на себе. Архати ж
розглядають людину лише як ланку в безконечнГй космГчнГй
еволюцГП, де спГвГснують як нижчГ, так Г вищГ форми. МГльйони
рокГв наша планета Гснувала без жодного "гомо сапГКнса", та для
бГльшостГ людей, не надГлених цим баченням всесвГтнього життя,
жахлива сама думка, що Земля може Гснувати без них.
Важко уявити собГ той величезний труд, що його взяло на
своП плечГ Братство Шамбали. Його архати бГльше схожГ на
солдатГв у битвГ проти невГгластва, забобонГв та егоПзму, анГж
на спГвцГв священних гГмнГв. Перед ними -- Гнертна маса
людства, яку треба позбавити замшГлостГ Г надати довершеноП
форми за законами еволюцГП. Архати використовують позитивний
пГдхГд через впровадження ГдеалГв у всГ види творчостГ:
мистецтво, науку, релГгГю, музику й соцГологГю.
УсГ значнГ культурнГ й науковГ здобутки людства -- з
прагненням загального добра в серцГ -- надихав або пГдтримував
КосмГчний Розум. Однак легше дати благороднГ Гдеали людству,
анГж позбутися зацГпенГння апатичноП свГдомостГ, поганого смаку
чи фальшивих цГнностей. Найважча з усГх проблем -- прояснити
свГдомГсть, затьмарену забобонами й хибними уявленнями.
У Планетних СтражГв К певна програма, аби дГйти мети на
цьому конкретному витку еволюцГП. Певно, мав слушнГсть
нГмецький фГлософ НГцше, коли казав: "ВдалинГ вГд правителГв,
вГльнГ вГд усГляких пут, живуть найвищГ люди, а правителГ -- це
ПхнК знаряддя".
Проблеми ВКрархГП СвГтла куди складнГшГ, анГж тГ, що
постають перед будь-яким сучасним урядом свГту. Серед ПхнГх
титанГчних завдань -- нагляд Г часткова нейтралГзацГя (через
невГдомГ науцГ коливання) ментальноП негативноП аури ЗемлГ, що
мГстить випромГнювання шкГдливих думок, накопиченГ споконвГку.
ГодГ й казати, наскГльки цГ випромГнювання значнГ. У цьому
силовому полГ лунають зойки розпачу, прокльони поранених Г
конаючих у всГх жорстоких вГйнах, якГ знало людство2. ВГбрацГй
високоП духовноП природи замало, аби протистояти цим негативним
хвилям. А пам'ять нашоП МатерГ-Природи, яку стародавнГ
ГндГйськГ книги називають акаша, фГксуК все, що вГдбуваКться в
свГтГ, Г нГщо з неП не стираКться. Ця шкГдлива оболонка над
планетою жахаК. Лише людство може нейтралГзувати чорнГ хмари
ментальних вГбрацГй, якГ саме створило. СтражГ ЗемлГ благають
нас бодай не додавати бГльше бруду й кровГ й так украй недужГй
планетГ.
Той, хто вважаК цГ висновки спГрними, може познайомитись
Гз останнГми науковими дослГдженнями чутливостГ рослин до
людських думок. Якщо квГтка може зав'янути вГд гнГву людини, то
хГба не може пГдкосити всю планету ненависть, випромГнювана в
глобальних масштабах?
Езотерична наука Сходу мовить про зГткнення пГдземного
вогню Камадуро з Вогнем КосмГчним, яке спричинюК спустошливГ
геологГчнГ катаклГзми, якщо цГ два вогнГ не врГвноважаться.
РерГхи на власнГ очГ бачили в однГй з лабораторГй Шамбали
прилади для вимГрювання тиску цих обох вогнГв. Саме психГчна
енергГя може й повинна очистити ауру ЗемлГ, забруднену хмарами
цих випарГв ненавистГ, егоПзму, жадГбностГ Г пристрастей.
Архати вважають, що людство може пГдГрвати планету навГть
без ланцюговоП ядерноП реакцГП. Лише нейтралГзувавши потоки
негативних думок глобальним випромГнюванням миру й любовГ,
можна покращити стан хвороП ЗемлГ. Якби людство щодня вдГляло
кГлька хвилин для синхронноП медитацГП про мир Г братерство,
воно б запобГгло катастрофГ, яка насуваКться.
Численних спГвтрудГвникГв архатГв бГльше обходить
цГлГснГсть планети, анГж виживання людськоП раси, бо для
МатерГ-Природи потрГбно було п'ять мГльярдГв рокГв, щоб
сформувати Землю, Г лише кГлька мГльйонГв рокГв, щоб створити
людину. Серед цих спГвтрудГвникГв К Г Брахма ДжйотГ з ДелГ;
вона перебуваК у постГйному контактГ з надГстотами ГГмалаПв,
якГ контролюють свГт могутньою силою своКП думки. Ця жГнка
вважаК: колективна карма людства настГльки кепська, що лише
загибель половини землян може очистити повГтря вГд отруйних
вГбрацГй Г захистити планету. ВндГйцГ, а особливо
вченГ-брахмани, непохитно вГрять в Гснування Великих РГшГ,
мудрих захисникГв людства, що, мов тГ громовГдводи, беруть на
себе левову частку гнГву, який мав би впасти на людство; однак,
Г ПхнГ можливостГ не безмежнГ. За теперГшньоП калГюги, в якГй
живемо, сили зла особливо розкошують у столичних мГстах, де
вкрай успГшно зводять людину до рГвня тварини. Саме вони
спричиняють розумове отруКння атмосфери, про яке кажуть
ГндГйськГ мГстики. Вз сказаного випливаК, що проблеми, яким
протистоять адепти, мають планетарний характер.
Можна зрозумГти скептицизм освГченого читача, викликаний
тим, що таке давнК братство вчених Г фГлантропГв чомусь
залишилося поза увагою дослГдникГв. Але слГд мати на увазГ, що
нГякий дослГдник нГколи не виявить цього замкнутого братства,
якщо сам не буде заодно з його великими умами Г не усвГдомить
ПхньоП безкорисливоП дГяльностГ.
З Гншого боку, Гсторик маК безлГч даних, з якими може
працювати, Г ця книга теж наводить достатньо доказГв
достовГрностГ цГКП спГльностГ. Коли будуть вГдкритГ -- а це
станеться ще до кГнця нашого столГття -- надзвичайно давнГ
тайники з науковими артефактами пГд СфГнксом Г пГрамГдами ГГзи,
постане питання: хто ж Пх заховав? В тодГ буде доведено, що в
доГсторичну епоху Гснували вченГ, а думка про Пх безперервне
Гснування в таКмних центрах почне сприйматися всерйоз.
Перекази про схованГ скарби дуже живучГ в АзГП. Засновник
тГбетського буддизму Падмасамбгава обГцяв: "СхованГ скарби
стануть знаходити один за одним, коли цього потребуватиме
поступ людства". Давня сага про Гесерхана каже: "У мене багато
скарбГв, та лише у визначений день я роздам Пх моКму народу --
справжнК багатство прийде лише з людьми ПГвнГчноП Шамбали".
У XIX столГттГ вГдомий архат Джвал Кул подарував
БлаватськГй малюнок пензлем одного ашраму (святилища) ВчителГв
у ПГвденному ТГбетГ, де зображено входи до пГдземного музею, в
якому зГбранГ експонати про розвиток людства на землГ за
мГльйони рокГв. ЛГворуч на малюнку зображено махатму Мор'я
верхи на конГ, а сам махатма Джвал Кул стоПть у рГчковому
потоцГ. Поки що годГ сподГватися, що наших учених допустять в
цей незвичайний музей, який зараз допомагаК учням зГ Сходу й
Заходу осягати таКмну науку. Проте вчених допустять у
КгипетськГ пГдземнГ сховища, Г того, що вони там побачать,
вистачить, аби збити Пх з пантелику.
Зауваження, з якими звернувся професор Микола РерГх до
тГбетського лами, засвГдчують його безпосереднК знайомство з
Шамбалою: "Нам вГдомо, що деякГ верховнГ лами побували в
ШамбалГ Г що на своКму шляху туди вони спостерГгали незвичайнГ
явища. БГльше того, ми самГ бачили бГлий прикордонний стовп,
один Гз трьох стовпГв Шамбали". ХГба таке зауваження не може
стосуватися легендарного мГсця? ПГд час експедицГП в Центральну
АзГю один учений лама розповГв РерГху Г його сину ЮрГю, що у
ЛхасГ пГд Паталою (фортецею-резиденцГКю Далай-лами) К потайнГ
галереП, а пГд головним храмом -- печера Гз стовпом, доступна
лише для найвищих втаКмничених лам. УсГ цГ таКмнГ мГсця
пов'язанГ з загадкою Шамбали. Вншого разу вГдомий лама з
монастиря Кумбум зустрГв Миколу РерГха в ПГвнГчному ТГбетГ Г
вГтав його знаком Шамбали. Кумбум -- це мГсце, куди прийшов
Цзонкаба реформувати буддизм у ТГбетГ Г спорудити велетенський
ламаПстський храм ТашГ Лхунпо, твердиню тГбетськоП йоги.
А ще якось Микола РерГх бачив тГбетську книгу, видану
Панчен-ламою, яку складали молитви до Шамбали. АзГя упродовж
столГть глибоко вГрила в Гснування ПГвнГчноП Шамбали. "Бог
Шамбали живе й дихаК у серцГ сонця",-- писав один гГмалайський
махатма. Якщо звести докупи всГ уривки ГнформацГП щодо Шамбали,
то постаК виразна картина реального Гснування цГКП обителГ
вищих Гстот, для яких час Г простГр не становлять перепон. На
жаль, окремГ натяки нечГткГ, хоча мають вони неабияку вагу. Ця
неяснГсть Г спричинюК труднощГ, з якими стикаКться кожен, хто
прагне знати всю правду про Шамбалу -- мГсто бодГсатв. Ця
неяснГсть збГльшуКться Г тим, що ламаПстськГ мудрецГ волГють
замовчувати цю таКмницю, найсвященнГшу в езотеричному буддизмГ.
1920 року в УрзГ (нинГ Улан-Батор, МонголГя) можна було
чути, як монгольськГ вершники спГвають вГйськову пГсню про
вГйну ПГвнГчноП Шамбали. Коли РерГх подарував свою картину
"РГгден Джапо, Правитель Шамбали" урядовГ МонголГП, ПП прийняли
з глибокою пошаною, Г було навГть вирГшено збудувати для неП
спецГальний храм. В хоча вГдомо, що мГфи впливають на народ, чи
не додаК сказане дечого до поширеноП в АзГП вГри? Колись
Далай-лама Пхав Гз Лхаси в МонголГю. В одному мГсцГ люди й
тварини почали труситися без видимоП причини. Далай-лама
пояснив це тим, що експедицГя зайшла в заборонену зону Шамбали,
психГчнГ вГбрацГП якоП занадто сильнГ для мандрГвникГв.
Њ думка, що навГть деякГ КвропейцГ досягали Шамбали. У
1860 роцГ один учений Г член НацГонального географГчного
товариства вГдвГдав ВндГю. Повернувшись у Њвропу, вГн був
присутнГм на придворнГй церемонГП, а тодГ знову подався на
СхГд, де й зник. Чи не отримав вГн перепустку в Шамбалу вГд
Панчен-лами з монастиря ТашГ Лхунпо поблизу ШГгадзе? ВсГ цГ
повГдомлення недостатньо переконливГ, аби робити з них
однозначнГ висновки. Але вони, звичайно, додають певноП
виразностГ територГП, реальнГсть якоП вГдома хГба втаКмниченим
Сходу Г Заходу. ВГдомо, що настоятель монастиря Фу-Тайшань у
КитаП написав книгу "Червоний шлях до Шамбали", перекладу якоП
на жодну мову немаК. НайбГльш освГченГ лами з монастиря
МорулГнг у ЛхасГ час вГд часу вГдвГдують вГддалене мГсце в
ГГмалаях, звГдки вже не повертаються.
НаведенГ факти щодо Шамбали стосуються рГзних народГв Г
краПн: МонголГП, ТГбету, ВндГП та Китаю. Поза сумнГвом, сфера
впливу Шамбали величезна, а ПП вГк украй давнГй. Вже цього
досить, аби надати конкретностГ цьому переказу.
НаступнГ роздГли книги подадуть ГсторичнГ факти, якГ ще
чГткГше окреслять реальнГсть МГста МудростГ.
Вивчення записок мандрГвникГв дозволяК досить певно
окреслити контури ОбителГ МудрецГв. У вереснГ 1935 року менГ
пощастило зустрГчати Миколу РерГха в ШанхаП, коли вГн
повертався з експедицГП в Центральну АзГю. ВГн розповГдав менГ
про ГобГ. Море чорного гравГю тягнеться за обрГй. Нестерпна
спекота слГпучого сонця вдень, ГнГй на землГ вночГ. Те схоже на
мандрГвку по МГсяцю. В ГмлГ над ними виднГв Молочний Шлях. З
настанням ночГ зорГ сяяли як лампи на темному небГ, таке сухе й
прозоре було повГтря. Та бували днГ, коли здГймалася стГна пилу
й укривала свГт, наче ковдрою. Через цю запону сонце видавалося
червоною кулею. Коли здГймалася пГщана буря, тварин Г людей
охоплювало сум'яття.
МандрГвник подолав тисячГ кГлометрГв Г нарештГ завершив
свою дослГдницьку працю. ВГн повернувся до цивГлГзацГП Г
розповГв про своП враження недовГрливому слухачевГ. ПоведГнка
його якоюсь мГрою зрозумГла: оповГдач прибув Гз зовсГм Гншого
свГту, а все нове, дивне й незвичне завжди сприймаКться з
сумнГвом.
СкажГмо, раптова поява витончених пахощГв, мовби якогось
фГмГаму, але не в храмГ, а в серцГ ГобГ, в кам'янГй пустелГ, що
простяглася на сотнГ кГлометрГв навсГбГч. НГде й слГду храму чи
житла, проте всГ учасники експедицГП одночасно вГдчувають цГ
пахощГ. РерГх розповГдав, що таке траплялося кГлька разГв Г що
годГ це якось пояснити.
ВГдома орГКнталГстка Олександра ДевГд-НГл Г собГ згадуК
пам'ятний випадок, що стався в мГстГ Дзекундо (СхГдний ТГбет),
у пустельнГй мГсцевостГ. Там вона зустрГла одного барда, про
якого подейкували, нГби вГн час вГд часу зникаК у заснГжених
горах, де немаК нГяких сГл Г легко загинути вГд голоду й
холоду. Коли той чоловГк так само знову несподГвано з'являвся,
то на всГ розпитування вГдповГдав, що в горах вГн бачився з
"богами". Якось шановна ДевГд-НГл напГвжартома попрохала його
передати ВчителевГ гГр скромний дарунок -- букетик китайських
паперових квГтГв.
ПГсля чергових вГдвГдин правителя загадковоП мГсцевостГ
тГбетець принГс французькГй дослГдницГ чудову блакитну квГтку
-- такГ розквГтають у липнГ на пГвднГ ТГбету. То був подарунок
у вГдповГдь вГд Вартового гГр. А в Дзекундо тодГ якраз стояли
двадцятиградуснГ морози, рГку вкривав шестифутовий лГд, а земля
наскрГзь промерзла. "Де вГн роздобув ту квГтку?" -- запитуК
ДевГд-НГл. Так що справдГ можуть у цГй мГсцевостГ з арктичним
клГматом Гснувати ГзольованГ теплГ долини, одна з таких долин Г
прихистила колонГю магГв.
ДослГдники Пржевальський Г Франке вГдзначають у своПх
дорожнГх щоденниках дивну поведГнку тубГльцГв, якГ навГдрГз
вГдмовлялися Гти в певнГ райони. Один росГйський учасник
експедицГП РерГха розповГдав менГ, що ПхнГй караван зустрГвся з
таким самим явищем у глибинах АзГП, коли без видимоП на те
причини тГбетцГ, монголи й китайцГ вГдмовлялися перетинати
деякГ мГсця в ПГвнГчному ТГбетГ. ВГн зГзнавався, що невГдь-чому
й сам не вГдчував особливого бажання Гти далГ -- те було вкрай
дивно й незрозумГле.
Сам Микола РерГх подався в ту мГсцевГсть верхи на понГ.
Його не було кГлька днГв, а коли вГн повернувся, азГйцГ
попадали перед ним на колГна, вигукуючи, що вГн -- бог. Мовляв,
нГхто не може проникнути в Шамбалу без божественного дозволу. В
це лише одна з дивовижних ГсторГй, почута мною в КитаП. На
початку 30-х рокГв тут тралився випадок, невГдомий на ЗаходГ.
Одного американського чиновника, що мав певне урядове
доручення, вкрай тепло приймали лами в МонголГП. Благородна
душа й щирий Гнтерес до цього вчення АзГП дали йому змогу
побувати в царствГ ГуаньГнь. Але малоймовГрно, щоб вГн бодай
словом прохопився в своКму звГтГ для ВашГнгтона про набутий тут
духовний досвГд.
Через неозорГ обшири АзГП, через ПП пустелГ й гори
тягнуться прочани до Фонтану мудростГ. Хто визначить, скГльки
Пх, чи назве ПхнГ Гмена? СамГ ж вони не розповГдають про своП
мандри Г про зустрГчГ з мудрецями Сходу. РерГх теж здГйснив
таку прощу. У СГнцзянГ, пГвнГчнГше Каракорумського хребта, вГн
почув, що "за цими горами живуть святГ люди, якГ рятують
людство своКю мудрГстю: багато хто прагнув побачити Пх, та
марно: хто зумГв подолати хребет, збивався з дороги". МГсцевий
провГдник розповГдав РерГховГ на Каракорумському перевалГ, що в
горах К величезнГ печери, де зберГгаються скарби з
першопочаткГв ГсторГП. А ще зазначав, нГби там час вГд часу
з'являються високГ бГлГ люди, якГ потГм зникають у пГдземних
галереях пГд скелями.
У ТурфанГ (СГнцзян) експедицГя РерГха чула розповГдГ про
високу чорношкГру жГнку з напрочуд виразним обличчям, яка
виходила з глибоких печер, аби допомогти тим, хто втрапив у
бГду -- вона викликала шанобливе благоговГння навГть у
чоловГкГв цього мусульманського мГста Китаю. Саме там
розповГдали й про вершникГв, якГ зГ смолоскипами в руках
зникають у пГдземних катакомбах.
"СправдГ, справдГ люди Шамбали час вГд часу приходять на
свГт,-- довГрчо казав лама РерГховГ. -- Вони зустрГчають земних
спГвтрудГвникГв Шамбали й задля блага людства роздають коштовнГ
подарунки, винятковГ релГквГП". РерГховГ розповГдали також про
раптову появу в певних монастирях самого правителя Шамбали --
РГгден Джапо. Щойно вГн з'являКться у храмГ, як свГчки
запалюються самГ собою. Таке сталося, наприклад, у монастирГ
НарабанчГ Кур'Гн у ЗахГднГй МонголГП 1890 року. ЗимовоП ночГ на
монастирське подвГр'я в'Пхало кГлька вершникГв Г звелГли ламам
зГбратися в храмГ. ПотГм на трон настоятеля пГднявся
незнайомець Г вГдкинув з голови каптура -- лами побачили осяйне
обличчя самого володаря Шамбали. ВГн сотворив молитву,
благословив ченцГв, потГм прорГк грГзне вГщування Г зник разом
Гз своПми супутниками.
1920 року в цьому ж монастирГ сталася дивовижна пригода з
Ф. Оссендовським. ПГд час розмови з верховним ламою Хутукту той
мовив йому: "У мене таке вГдчуття, нГби ви тривожитеся за тих,
кого любите: я хочу помолитися за них". Польський учений, що
мусив емГгрувати з РосГП, справдГ залишив там сГм'ю Г дуже
переживав за ПП долю. "Погляньте на темний простГр за статуКю
Будди, Г ви побачите своПх рГдних",-- мовив настоятель. Ф.
Оссендовський та його супутники побачили спершу пасма диму вГд
курив, що звивалися в повГтрГ, а тодГ в тГй ГмлГ стали
прозиратися люди й предмети. Оссендовський раптом побачив свою
дружину, причому настГльки виразно, що розрГзняв навГть деталГ
ПП одягу. Побачив вГн Г Гнших членГв своКП родини, якГ натодГ
переховувалися у далекому мГстГ.
"Ламо, скажи мены, чи бачив ти особисто Рыгдена Джапо?" --
поцыкавився якось Микола РерГх. "НГ, втГленого Вчителя я не
бачив,-- вГдповГв той. -- Але чув його голос. В глибокоП зими,
коли гори вкривав снГг, вГн прислав менГ у дарунок троянду --
квГтку з далекоП долини".
ОднГКП темноП ночГ Микола РерГх бачив спалахи й свГтлянГ
стовпи в небГ. У ТрансгГмалаях ясноП зоряноП ночГ то не могло
бути нГ полярним сяйвом, нГ електричними розрядами. Що ж то
було? "Це променить Башта Шамбали",--- вГдповГли лами й
пояснили: то свГтло вГд каменя на баштГ, що сяК, мов дГамант.
Варто трохи зупинитися на легендГ про цей камГнь, що
утвердилася в ламаПзмГ. У санскритГ вГн зветься ЧГнтаманГ, а
по-тГбетському -- Норбу РГнпоч. БГльша частина його мГститься в
БаштГ Шамбали. НайбГльш вражаК в легендГ те, що цей камГнь
нГбито доставив на Землю космГчний посланець. У ТГбетГ вГрять,
що за правлГння Тхо-тхо-рГ Няньцяна 331 року з неба впала
скринька з чотирма священними предметами в нГй, серед них Г
камГнь ЧГнтаманГ. В легендГ згадуКться Г крилатий кГнь Лунг-та,
що принГс на своПй спинГ цей скарб. Художники увГчнили цю
легенду про Пегаса з коштовним каменем. Через багато рокГв по
тому, як упала скринька, перед царем раптом постало п'ятеро
ГноземцГв Г пояснили, навГщо всГ тГ предмети. ПГсля чого
чужинцГ зникли. Чи не з Шамбали вони приходили?
У ТГбетГ впродовж вГкГв побутують уснГ перекази про далекГ
польоти тГбетських царГв Г святих на крилатому конГ Лунг-та.
КГнь цей вважаКться посланцем богГв Г вГн нГбито маК здатнГсть
облГтати ВсесвГт. Чи не алегорГя космГчного корабля цей кГнь?
Внше повГдомлення ще фантастичнГше. З версГП, яку я почув
вГд професора РерГха, виходить, що камГнь ЧГнтаманГ доставив на
Землю космГчний посланець. Це мГнерал з Гншого свГту, >
можливо, Гз зоряних систем у сузГр'П ОрГон, хоча б Гз того ж
СГрГуса, вГддаленого вГд нас на дев'ять свГтлових рокГв. Не
дивно, що у фольклорГ вГн вважаКться скарбом свГту. ФантазГя?
Можливо. Але уявГмо на мить, що ядерна вГйна знищила нашу
цивГлГзацГю. Чи вГритимуть у цьому випадку нашГ далекГ нащадки,
що зразки камГння з МГсяця доставили на Землю американськГ
космонавти? Очевидно, що цей факт вГдГб'Кться лише у мГфах.
ВважаКться, що "внутрГшнК серце", або випромГнювання каменя
ЧГнтаманГ, "сильнГше радГю", але дГК назовсГм Гнших частотах. А
коли точнГше, то якраз на тих, що вГдповГдають ментальним
вГбрацГям людини. СтародавнГ хронГки АзГП повГдомляють, що
божественний посланець небес дав уламок цього каменю Тазлаву,
ГмператоровГ Атлантиди. За незапам'ятних часГв великий шматок
каменю помГстили в Башту Шамбали, а невеличкГ осколки час вГд
часу надсилаються в ту чи Гншу частину ЗемлГ, де настаК нова
ера або зароджуКться нова цивГлГзацГя. Однак цГ маленькГ
шматочки ЧГнтаманГ пГдтримують постГйний зв'язок з основним
каменем, що перебуваК в АзГП.
Один Гз таких осколкГв описуКться як шматочок розмГром у
мГзинець, маК форму якогось плоду чи навГть серця,
свГтло-сГруватого кольору, з незрозумГлим ГКроглГфом,
викарбуваним на ньому. Кажуть, що коли камГнь темнГшаК, то
збираються хмари, коли важчаК, то ллКться кров, коли потрГскуК,
то наближаКться ворог. Коли камГнь займаКться вогнем, свГт
спостигають небаченГ потрясГння. Та коли над каменем сяК зГрка,
настають мир Г благополуччя.
Богдо-геген, ламаПстський першосвященик в УрзГ, якому на
початку 20-х рокГв пГдлягало щонайменше шГстдесят тисяч лам,
зачитав Ф. Оссендовському такий уривок з давньоП хронГки:
"Коли ГушГхан, правитель олетГв Г калмикГв, завершив вГйну
проти "червоних шапок" у ТГбетГ, то вивГз звГдти загадковий
"чорний камГнь", що його свого часу надГслав Далай-ламГ Володар
свГту". За цим повГдомленням, камГнь певний час переховувався в
УрзГ, Г то був напрочуд сприятливий для МонголГП час, поки
камГнь не щез. Лами розповГдали, що жерцГ-правителГ МонголГП,
переважно тГбетцГ, могли передбачити майбутнК завдяки каменю
Норбу РГнпоч, бо ГнодГ на його поверхнГ проступали знаки й
лГтери, що Пх розумГли верховнГ лами. В цГ пророцтва могли
стосуватися цГлих народГв. ОкультнГ перекази АзГП говорять, що
чимало царГв Г правителГв у минулГ ГсторичнГ епохи володГли цим
каменем -- серед них згадуються Акбар у ВндГП, Соломон в ВудеП
Г один з ГмператорГв Китаю.
Невеличкий шматочок космГчного каменю було надГслано Г в
Њвропу, аби посприяти утвердженню ЛГги НацГй. В хоча ця спроба
скГнчилася невдачею, вона все ж украй показова пГсля страхГть
першоП свГтовоП вГйни.
Вз Њвропи камГнь той повернув до Шамбали саме Микола РерГх
-- наприкГнцГ 20-х рокГв. "Ми усвГдомлюКмо провГщену долю
каменю, що повертаКться в рГдну оселю",-- мовиться в однГй
схГднГй легендГ. ВГрш Миколи РерГха присвячено поверненню
ЧГнтаманГ в Шамбалу пГд час його виснажливоП експедицГП через
Центральну АзГю; у вГршГ навГть згадуються Гмена китайських та
тГбетських носГПв:
Фу, Ло, Хо, КамГнь несГте.
Воздайте сильним,
ВГддайте вГрним.
Њнно, Гуйо, Дья -- Прямо ГдГть!
ТГ з небагатьох, кому пощастило вГдчути випромГнювання
цього каменю, свГдчать, що вГн спричинюК могутнГй приплив
космГчноП енергГП Г змГнюК свГдомГсть.
Картина РерГха "ЧГнтаманГ" зображаК понГ, який везе на
спинГ скриньку, оточену ореолом. Саме у цГй скриньцГ й везли
камГнь у Башту Шамбали через глибоку ущелину, серед
велетенських скель, що стримГли обабГч. Охоронцям експедицГП
було наказано якнайпильнГше охороняти саме цю безцГнну поклажу.
В попри напади бандитГв та лютГ холоди, що косили в'ючних
тварин, камГнь усе ж було благополучно доставлено до його
витоку. "Немов дГамант, сяК свГтло на баштГ правителя
Шамбали",-- мовить схГдна книга. ВсторГя каменю, доставленого
на Землю з далеких свГтГв, справдГ видаКться фантастичною. Але
саме так говорять тГбетськГ й монгольськГ перекази про Гстот з
вГддалених зГрок. А перекази цГ виникли задовго до нашого
космГчного вГку.
Ф. Оссендовський пише в своПй книзГ, як учителГ-лами
вводили учнГв у летаргГчний стан, потГм занурювали у вГдвар Гз
спецГальних трав, через що тканини тГла твердли, не руйнуючись.
Пх сповивали, наче КгипетськГ мумГП, пГсля чого
псевдозакам'янГлГ молодГ лами пГд дГКю психГчноП енергГП
втаКмниченого ставали невагомими й з величезною швидкГстю
злГтали в небо. У такому станГ учнГ не вГдчували холоду, вони
не потребували кисню, а проте мали здатнГсть запам'ятовувати
все, що бачили. МолодГ лами подорожували до Гнших планет, а
коли через кГлька рокГв поверталися, Пх оживляли Г вони
розповГдали про бачене в Гнших свГтах.
Олександра ДевГд-НГл побачила свого першого "лГтаючого
ламу" на плато Чантан у ТГбетГ. Вона певний час спостерГгала за
ченцем, що робив велетенськГ стрибки, вГдштовхуючися вГд землГ,
як м'яч. Його широко розплющенГ очГ немов прикипГли до якоПсь
неймовГрно вГддаленоП точки в небесному просторГ -- на гурт
французьких дослГдникГв вГн не звернув анГнайменшоП уваги.
ДослГдниця також згадуК про лам, якГ могли ставати невидимими
або, навпаки, раптово з'являтися невГдомо звГдки.
Одна з картин Миколи РерГха являК собою криптограму.
НазиваКться картина "РГгден Джапо, Правитель Шамбали", а
зображено на нГй пГщанисту долину, довкола якоП зводяться
стрГмкГ скелГ -- типовий краКвид у ЦайдамГ. В печерГ зображено
вогненну буддоподГбну постать, що вГддаК наказ кГнним гГнцям
перед собою. Якщо покласти картину на правий бГк, то в ПП
верхньому лГвому кутку можна розрГзнити бородатий профГль
РерГха серед обрисГв гГр. А серед нагромадження скель у центрГ
композицГП вгадуКться контур ракети чи фюзеляж
ТГбетський прапор, невГдомий на ЗаходГ. На ньому зображено
Володаря Шамбали в своПй столицГ серед заснГжених гГр. ЖГноче й
чоловГче божества допомагають його завданню трансформувати
людину в надлюдину; вони тримають численнГ дарунки для
майбутнього людства. Внизу легГони СвГтла атакують орди
Темряви: це -- тГбетська версГя бГблГйного Армагеддона.
ЧитаКться ця криптограма так: "РерГх лГтав на цьому
апаратГ"?
Таке припущення пГдтверджують слова махатми Мор'П у
пГслямовГ до "АгнГ-Йоги": "СтруменГ цього вогню обпалювали
КамГнь у його великому польотГ перед лицем Сонця". Якщо цГ
слова стосуються каменю ЧГнтаманГ, то чи не слГд це сприймати
так, що Микола РерГх здГйснив космГчну подорож до внутрГшнГх
планет Г Сонця? Чи не мчав його в мГжпланетну подорож Лунг-та,
тГбетський Пегас?
ОскГльки ми розглядаКмо артефакти з Гнших свГтГв, варто
мати на увазГ ще одну чудову тГбетську легенду. ТГбетцГ вГрять,
що в прадавнГ часи поблизу монастиря Сера у ЛхасГ з неба впав
жезл. Цей золотий жезл, або доржГ, зберГгаКться вже в монастирГ
кГлька вГкГв. БГльше того. Далай-лама маК титул Володаря
Блискавки, бо доржГ, вважаКться, здатен вивергати блискавки.
Кажуть, що пГд час деяких релГгГйних вГдправ жезл той
випромГнюК слГпуче свГтло. ДоржГ маК коротке рукГв'я, з обох
кГнцГв якого розташовуються округлГ бутони лотоса. СрГбнГ,
бронзовГ або залГзнГ копГП цього жезла можна бачити в бГльшостГ
тГбетських монастирГв. Хоча можна й подумати, що доржГ --
специфичний елекричний пристрГй, сферичнГ кГнцГ якого слугують
катодом Г анодом, верховнГ лами вГдкидають таке припущення. ВГн
може дГяти пГд впливом невГдомоП сили, пГдконтрольноП
тренованому будГйському йоговГ.
ДеякГ джерела натякають, що наймогутнГший на землГ доржГ
маК правитель Шамбали. Його описують, як металевий скГпетр Гз
двома дГамантовими кулями на кГнцях. Як Г ЧГнтаманГ, цей
Великий доржГ здатен фокусувати могутнГ космГчнГ сили й
керувати ними.
Хоча час великих одкровень стародавньоП науки й реальноП
появи УчителГв Сходу ще не настав, цГкаво було б узнати
детальнГше про появу Пх у монастирГ ТашГ Лхунпо безпосередньо
перед китайською окупацГКю ТГбету. Доктор Сейке Вада, що був
свГдком цГКП подГП, виклав своП враження в американському
журналГ "КосмГчна зГрка":
"УчителГ не мають якогось певного розкладу, коли вони
повиннГ з'являтися. ВнодГ вони постають перед своПми учнями,
щоб проголосити проповГдь, ГнодГ придГляють увагу кГльком
обраним чи й навГть одному. З УчителГв, яких найбГльше знають
захГднГ учнГ, послГдовники окультизму, доктор Вада бачив Кут
ХумГ, Мор'ю та Джвалу Кула. Час, проведений ним бГля стГп
УчителГв, був осяяний свГтлом високоП духовностГ".
СлГд зазначити, щодо 30-х рокГв гурти лам, званих
кутхум-пас, нерГдко збиралися в долинГ Цангпо. То були
лами-учнГ архата Кут ХумГ.
ВисокГсть таКмноП доктрини стане очевидною, коли адепти
дадуть переконливГ докази невГдомоП ГсторГП людства, ПхнГ
велетенськГ пГдземнГ бГблГотеки й музеП добре убезпеченГ, а
входи до них ретельно замаскованГ. СтолГття тому Олена
Блаватська казала, що немаК пГдстав побоюватися, що Пх знайдуть
навГть тодГ, коли "цГлГ армГП вторгнуться в цГ пГщанГ
простори". В справдГ, тисячГ солдат Г робГтникГв уже проникли
на територГю Шамбали, щоб добувати нафту в ЦайдамГ. Та таке
було давно передбачено.
У чому ж секрет цього осередку космГчноП культури?
Доброта, взаКмоповага, здоровий спосГб життя, ретельно
продумане планування, ГКрархГчна дисциплГна, безкорисливГсть Г
прагнення спГвпрацювати з матГр'ю-природою. Внтереси цього
ерудованого Братства охоплюють науку, фГлософГю, релГгГю,
мистецтво й музику в найширшому розумГннГ. Це зовсГм не рай для
лГнивих Г байдужих, не сонливий ШангрГ-Ла. Це -- серце людства,
яке упродовж вГкГв самовГддано бореться з невГглаством,
жертвуючи заради цього своПми найблагороднГшими членами. Але
справжньоП ГсторГП цих мученикГв за правду ще не написано.
У цГй спГльнотГ, що грунтуКться на засадах
спГвробГтництва, дисциплГни, братерськоП любовГ й фГлософського
ГдеалГзму, якщо Г бувають якГсь розходження в поглядах, то
нГколи не буваК розбрату Г чвар, бо Шамбала -- це синонГм
гармонГП.
На завершення цього роздГлу не зайве згадати й такий
Гстотний факт, як останнК злиття общин Шамбали; воно мало мГсце
в ТГбетГ у XIV столГттГ, а очолив його Цонкаба. ВГн здГйснив
свГй задум Гз монастиря ТашГ Лхунпо поблизу ШГгадзе. А. П.
СГннетт так описуК цю визначну подГю:
"З незапам'ятних часГв у ТГбетГ ГснуК певний засекречений
район, досГ зовсГм невГдомий, досяжний хГба що для
втаКмничених, але неприступний для звичайних мешканцГв як цГКП
краПни, так Г Гнших. У цьому таКмничому районГ живуть адепти.
За минулих часГв махатм було значно бГльше, розсГяних по всьому
свГту. Поступ цивГлГзацГП спричинився до магнетизму, до якого
вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV
столГттГ, вже почався загальний рух до ТГбету частини
окультистГв, доти розсипаних по всГх усюдах".
У той час, коли лише кГлька тГбетських лам знають про
Гснування ПГвнГчноП Шамбали й про зв'язок своПх найвищих
пандГтГв Гз цГКю оазою бодГсатв, найдоброчеснГшГ й
найосвГченГшГ з них зберГгають таКмну науку, що К, безперечно,
спадком самоП Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу.
Про неП Г пГде мова в наступному роздГлГ.
5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОДВСАТВ
Хоча на сьогоднГ жодного предмета з Шамбали в наших музеях
не виявлено, тГбетськГ книги "Ганжур" Г "Данжур" мГстять
тексти, нГбито скопГйованГ з манускриптГв Шамбали. КрГм того,
упродовж ГсторГП посланцГ з мГсГями в зовнГшнГй свГт
споряджалися ПГвнГчною Шамбалою. ЦГ два факти пГдтверджують
достовГрнГсть культурного й наукового центра, схованого у
вГдособленому куточку земноП кулГ.
ЦГ тГбетськГ тексти мовлять Г про науку калачакру,
завуальовану символами й алегорГями, яких годГ зрозумГти
будь-кому, окрГм втаКмничених лам. ТГбетський буддизм вважаК,
що знання калачакри вГдкриваК дверГ до сприйняття таКмного
вчення бодГсатв -- Гстот, якГ завершили свою земну еволюцГю Г
присвятили себе людству.
До запровадження соцГалГзму в КитаП у монастирях ТашГ
Лхунпо поблизу ШГгадзе й Кум-бум у ПГвнГчно-СхГдному ТГбетГ
дГяли спецГальнГ школи, де вивчали калачакру. Багато монастирГв
у ТГбетГ й МонголГП мали вчителГв з цього предмета. Щоб
потрапити в школу калачакри, лама мусив провести кГлька рокГв у
монастирГ Г заслужити репутацГю суворого аскета. ПГсля цього
настоятель монастиря мГг рекомендувати його в цю школу. Лише
найздГбнГшГ, найрозумнГшГ й найдоброчеснГшГ лами ставали учнями
таких таКмних шкГл.
Хоча бГльшГсть кандидатГв складають жовто-шапковГ лами3,
прихильники реформованого буддизму Цзонкаби, який загалом
заперечуК тантричну магГю4, калачакра зажила неабиякоП слави
саме завдяки цим ламам. ВсторГя свГдчить, що й сам Цзонкаба був
учителем калачакри.
Вивчення калачакри починаКться з астрономГП, астрологГП та
санскриту. Аби зберегти вмисне ускладнений символами письмовий
виклад цГКП системи, ключ до якоП знають лише адепти, Гстинне
вчення калачакри нГколи не ставало набутком громадськостГ й не
перекладалося на КвропейськГ мови навГть у криптографГчнГй
формГ. Та все ж деякГ факти щодо цього вчення в ТГбетГ та
МонголГП можна з'ясувати з такого джерела, як "БлакитнГ аннали,
або КоментарГ до калачакри", написанГ Бу-стон РГнчен-грубом у
ТашГ Лхунпо 1322 року. Вснують Г ранГшГ роботи Ра-лоцави з XI
столГття (перекладенГ доктором Е. ОбермГллером у ГейдельберзГ
1931 року).
Ми зупиняКмося на вченнГ калачакри переважно тому, що воно
щГльно пов'язане з Шамба-лою, звГдки ця система традицГйно
виводиться.
ФахГвець з тГбетських текстГв ЮрГй РерГх в однГй Гз своПх
робГт робить Гстотне зауваження щодо зв'язку калачакри та
Шамбали:
"Питання калачакри найтГснГшим чином пов'язане з проблемою
Шамбали, загадковою мГсцевГстю, звГдки ця система в другГй
половинГ Х столГття прийшла в ВндГю, та ще з проблемою
походження тГбетського шГстдесятирГчного циклу".
На думку ЮрГя РерГха, пошуки Шамбали й духовного зв'язку з
ПП Правителем Г К кГнцевою метою послГдовникГв калачакри.
ОсяянГ ченцГ склали описи цГлячу до Шамбали, де географГчнГ
вказГвки чергуються з ГнструкцГями щодо духовноП пГдготовки
тих, хто прагне ввГйти в сферу Шамбали.
ТГбетська священна лГтература мГстить вдосталь даних про
походження калачакри. ВсГ версГП згоднГ, що калачакра вперше
зГйшла на Будду пГд час його осяяння бГля великоП ступи
(культова споруда конГчноП форми) ШрГ Дганьякатака в провГнцГП
Мадрас. Саме тодГ несподГвано з'явився Сучандра, цар Шамбали, в
супроводГ безлГчГ божественних Гстот.
ДавнГ тГбетськГ тексти (скажГмо, Ра-лоцави, що жив дев'ять
столГть тому) приливають свГтло на цГлГ й ГсторГю вчення Колеса
часу Г на його походження. Витяг Гз одного його манускрипту
полегшить зрозумГти природу шамбальськоП традицГП. "Адепти
калачакри, уславленГ в науцГ бодГсатв, жили в ВндГП. ТодГ в
ОрГссГ народився пандГт ЦГлу, великий учитель, що глибоко
пГзнав усГ лГтаки (компГляцГП). ТГ, хто сподГваКться досягти
стану Будди за одне життя, повиннГ вивчити мантраяну (знання
всГх окультних слГв влади), а надто науку бодГсатв (калачакру).
Учитель ЦГлу взнав, що ця наука збереглася в ШамбалГ. ЦГлу,
неквапом подорожуючи, досяг вершини гори й зустрГв там
незнайомця. "Куди ти простуКш?"-- запитав його той. ЦГлу
вГдповГв: "У Шамбалу, пГзнати вчення бодГсатв". "Шлях туди
винятково важкий,-- зазначив незнайомець.-- Та якщо ти так
прагнеш цього знання, то можеш отримати його тут". ТодГ пандГт
ЦГлу впГзнав у незнайомцГ втГленого МанджушрГ (бодГсатву)5 Г
впав перед ним, запропонувавши йому мандалу (кругову дГаграму).
Незнайомець пояснив йому всГ таКмнГ вказГвки коментарГв до
"Книги влади". ПГсля цього ЦГлу вирушив у СхГдну ВндГю Г навчив
калачакрГ пандГта Ачар'ядеву, що народився в БарендрГ Г
зрГвнявся знаннями зГ своПми попередниками Г повнГстю
дисциплГнував свГй розум. Дехто стверджував, що в нього були
видГння богинГ Тари, Г все, що вГн бажав, йому гарантувалося.
Навчений БГлою Тарою, вГн вирушив до Шамбали".
Цей текст XI столГття свГдчить, що вГра в Шамбалу жила
серед тГбетцГв упродовж багатьох вГкГв.
Соманатха, кашмГрський брахман, принГс калачакру в ТГбет
1026 року. Йому ж приписують Г впровадження в ТГбетГ
шГстдесятирГчноП календарноП системи з дванадцяти тварин Г
п'яти елементГв (у цГй системГ кожен рГк маК назву таких
тварин: миша, бик, тигр, заКць, дракон, змГя, кГнь, вГвця,
мавпа, птах, собака Г свиня; у поКднаннГ з деревом, погнем,
землею, залГзом Г водою вони утворюють шГстдесятирГчний цикл.
Так, 1977 рГк був Роком вогненноП змГП. ТГбетський рГк
починаКться з молодого мГсяця в лютому). Особливе зацГкавлення
викликаК те, що тГбетсько-китайськГ дванадцятирГчнГ цикли
науково виходять з тривалостГ перГоду обертання ЮпГтера навколо
Сонця, що складаК 11,86 рокГв. Украй Гстотно, що тГбетський
календар починаКться з року впровадження у ТГбетГ калачакри
(1026), який вГдкрив так звану еру РабджйонГ. Тому. скажГмо,
1975 рГк К 949-м роком тГбетськоП хронологГП, що пГдкреслюК
виняткове значення калачакри для тГбетськоП культури.
Десята книга "Блакитних анналГв", складена Гос Лоцаба
Гзоннудпалом мГж 1476-78 рр., цГлком присвячена поширенню
калачакри в ТГбетГ. Про саме вчення вГдомо обмаль через його
езотеричний характер, але такГ ГсторичнГ працГ, як "БлакитнГ
аннали", мГстять натяки на Принципи калачакри. Перша книга
"Блакитних анналГв" вказуК високГ цГлГ для буддГйських
посвятникГв: "Я вГтаю ГнтуПтивне, трансцендентальне, неосяжне,
що К джерелом радостГ для мудрецГв, що поширюКться серед
блискучого зГбрання, що уособлюК спокГй, що вказало декому
Колесо Вчення Найвищого Осяяння, що зрозумГле для йогГв,
надГлених найвищим спокоКм, що важке для сприйняття, важке для
дослГдження, всепроникне, безпричинне".
Десята книга "Блакитних анналГв" наводить такГ вказГвки
учителя калачакри своКму учневГ: "Тепер ти прийми таку позу, як
Г я, Г звГльни свГй мозок вГд думок". ДавнГй текст згадуК два
стани медитацГП: яснГсть Г постГйнГсть. ВГн мовить про
рзаКмозв'язок мГж Сонцем, МГсяцем, зГрками й нервовими центрами
тГла, або чакрами. В Гншому параграфГ сказано, що "мудрГсть
пГзнаК той, хто умГК контролювати своК дихання", Г натякаКться
на "дГм кундали, запаленоП внутрГшнГм вогнем", або на кундалГнГ
при основГ хребта. "ТодГ моК Глюзорне тГло, поглинуте сяючим
полум'ям, я скидаю, як змГя скидаК шкГру",-- каже текст. Це,
безумовно, означаК психГчну проекцГю або вГддГлення свГдомостГ
вГд тГла.
РозповГдаючи про одного вчителя калачакри, рукопис
зазначаК, що "вГн займався медитацГКю Г досяг здатностГ
складати новГ мантри. ВГн навчав калачакри Г мав багато учнГв;
помер вГн вГсГмдесятирГчним у РГк дерев'яного коня (1282)". В
Гншому мГсцГ описуКться учень йоги: "ВГн медитував три роки,
три пГвмГсяцГ Г три днГ за методом йоги, як це радить
калачакра. За цей час органГзм, вважаКться, зазнаК цГлковитоП
змГни". Текст згадуК Г такГ окультнГ прийоми, як використання
учнями дзеркал, щоб отримати видГння Г досягти космГчноП
свГдомостГ. Описуються Г численнГ прояви окультних сил великими
адептами калачакри.
У життГ ченця Грагс-па Сен-ге був випадок, коли вогонь
породив коштовнГ каменГ. ВГн помер вГсГмдесяти дев'яти рокГв
(1343 року). ПГд час кремацГП його останки дивовижним чином
перетворилися на буддГйськГ релГквГП.
У життГ Ванаратхи ставалися всГлякГ надприроднГ феномени,
як-от злива з квГтГв, струменГ бГлоП води зГ стелГ Г навГть
райдуги в його оселГ. Помер вГн 1468 року доброхГть, коли сидГв
випростаним на килимГ в йогГчнГй позГ; пГд час його кремацГП
увесь Непал осяяло дивовижне покривало райдуг у небГ.
Внший адепт калачакри, Бон-дон РГнпоче вГдомий тим, що
сотворив у XII столГттГ чудо, коли пГд час церемонГП посвячення
полум'я свГчок перетворилося в вогнянГ малюнки й символи.
РозповГдь про його життя закГнчуКться значуще: "У вГцГ
п'ятдесят одного року вГн вирушив до Шамбали".
У "Блакитних анналах" можна виявити рГзнГ прояви фГзичних
Г телепатичних контактГв окремих вчителГв калачакри з Шамбалою.
СкажГмо, один Гз них розповГдаК про випадок з пустельником
Калачакрападою: "ВГн знався на п'яти галузях науки, його
благословила сама Тара,-- вГн ПП виразно бачив. Якось
Достославна мовила йому: "У ПГвнГчнГй ШамбалГ ГснуК багато
тантр (формул втаКмничення) Г коментарГв, якГ склав Г провГстив
Будда,-- приходь за ними Г слухай Пх!" ВГн вирГшив вирушити
туди. Дехто казав, що коли вГн став готуватися до подорожГ в
Шамбалу, то перед цим побував там у видГннГ й отримав доктрини
Ар'я АвалокГтешвари. ОстаннК твердження слГд допустити".
ЦГ згадки про Тару й калйчакру матимуть Гстотне значення в
контекстГ роздГлу "ХрамовГ дГалоги".
Микола РерГх був свГдком незвичайного феномена, що,
безперечно, демонстрував калачакру. Якось на початку 20-х рокГв
вГн Гз кГлькома компаньйонами подорожував в автомобГлГ мГж
ДарджГлГнгом Г Гхумом у ГГмалаях. Я теж проПздив тГКю гГрською
дорогою. РерГх пише, що водГй автомобГля раптом пригальмував,
коли на дорозГ з'явився паланкГн, який несли четверо чоловГкГв.
Коли автомобГль зупинився, аби пропустити його, пасажири
побачили в паланкГнГ ламу. ВГн був у червонГй з жовтим одежГ,
на головГ мав корону, волосся довге й чорне, коротку чорну
бороду, нечасту для лам. Той незвичайний лама посмГхнувся Г
кГлька разГв кивнув головою гуртовГ РерГха. АвтомобГль
продовжив путь, але пасажири його ще не раз озиралися на
дивного ламу в паланкГнГ. Коли РерГх почав розпитувати про
цього загадкового ламу, йому вГдповГли, що в паланкГнах носять
лише Далай-ламу Г Панчен-ламу, а корону надягають тГльки пГд
час храмових церемонГй. "Ви, певно, бачили ламу з Шамбали!" --
висловили здогад ченцГ в ГхумГ.
Дощ, викликаний оракулом Лхаси, теж можна вважати виявом
калачакри. Це диво описуК ГенрГх Гаррер у книзГ "СГм рокГв у
ТГбетГ". Лама впав у транс Г почав пронизливо вигукувати
заклинання. Як пише Гаррер, "можна вГрити в чудеса або шукати
Гнше пояснення, але факт залишаКться фактом: вГдразу пГсля його
заклинань пГшов дощ".
ЗакГнчити цей роздГл я хотГв би ще однГКю згадкою про його
святГйшество Панчен-ламу, якого я бачив замолоду пГд час
процесГП в КитаП. Коли 1916 року новозбудований храм Будди
МайтреП в монастирГ ТашГ Лхунпо готувався прийняти велетенську
статую, Панчен-лама попрохав свого старого вчителя, пустельника
Кйонгбу-рГнпоче, керувати церемонГКю установки статуП.
ПерестарГлий чернець вГдмовився, мовляв, здоров'я його надто
слабке Г смерть близько. Та все ж погодився освятити новий
храм.
Через кГлька мГсяцГв Панчен-лама послав паланкГн Г почет
за Кйонгбу-рГнпоче, щоб доправити його в монастир ТашГ Лхунпо
на церемонГю. Бачили, як вГн сГв у паланкГн, коли прибули
носГП. Але на церемонГП освячення Панчен-лама та ГншГ лами,
зайнятГ богослужГнням, були просто враженГ, побачивши, що вГн
пГдходить до монастиря самотою Г пГшки. На очах людей вГдлюдник
пГднявся сходами, увГйшов у храм, обГйняв статую МайтреП,
незбагненним чином злився з нею Г зник. Коли згодом прибув
паланкГн, вГн виявився порожнГм. Очевидно, Кйонгбу-рГнпоче
виконав свою обГцянку Панчен-ламГ з допомогою калачакри.
ЗвГсно, не всяку магГю слГд вГдносити до калачакри, а лише
тГ феномени, що залежать вГд високоП духовностГ Пх виконавцГв,
що вдаються до унГверсальноП сили, схованоП у ядрГ атома -- нею
адепти оволодГвають через Кднання з матГр'ю-природою. У цьому
секрет калачакри. ПевнГсть, що Шамбала К джерелом цГКП високоП
окультноП науки, отже, стаК зрозумГлою.
СлГд пГдкреслити й такий Гстотний факт. ПровГдна секта
тГбетського буддизму гелукпа, представлена Далай-ламою Г
Панчен-рГнпоче, засуджуК демонстрування всГляких зорових Г
слухових психГчних феноменГв, оскГльки прагне змГцнити довГру
людини до органГв зору й слуху, тодГ як буддизм прагне
пробудити внутрГшнК духовне сприйняття. Заняття калачакрою лише
складова частина навчання посвячених, але вона допустима лише в
виняткових випадках, коли незвичайнГ прояви доцГльнГ. Перекази
про Шамбалу не обмежуються ТГбетом та МонголГКю, а побутують Г
в Гнших краПнах, скажГмо, в РосГП; там вони дещо рГзняться
деталями й вГдомГ пГд Гншою назвою: "КраПна БГлих Вод".
Серед росГйських старовГрГв ГснуК дивне повГр'я: той, хто
пГде зворотним шляхом татар-завойовникГв до МонголГП, знайде
БГловоддя, де на вГдлюддГ, вдалинГ вГд грГшного свГту живуть
святГ люди.
У санскритському переказГ ВГчна земля, яку нездатнГ
зруйнувати нГ вогонь, нГ вода, названа БГлим островом. Це тим
показовГше, що обГтована земля росГйських прочан зоветься
БГловоддям.
Як випливаК з росГйського фольклору, фантомне царство АзГП
маК багато потайних печер Г надГйно захищене велетенськими
гГрськими кряжами зГ снГговими вершинами. Легенда стверджуК, що
бГля володГнь мудрецГв лежить озеро Лопон. В без Друнтовних
географГчних знань зрозумГло, що загадкове озеро Лопон -- це
озеро Лобнор у ГобГ, коло хребтГв Алтин Тага й Куньлуня, про
якГ стГльки мовиться в давнГх китайських рукописах. БГльше
того, поверхню цього озера частково вкриваК бГла плГвка
кристалГчноП солГ. Саме воно може бути одним Гз бГлих озер
БГловоддя.
В оповГданнГ "ЧервонГ замети" росГйський письменник В.
Шишков згадуК БГловоддя: "Њ на свГтГ така дивовижна краПна,
називаКться вона БГловоддя. В в пГснях про неП спГвають, Г в
казках розповГдають. У СибГру вона, за СибГром, а чи й деГнде.
КрГзь треба пройти степи, гори, вГкову тайгу, все на схГд, до
сонця, путь свою правити, Г, коли щастя вГд народження тобГ
дароване, побачиш БГловоддя самовГч. В ця краПна нГкому не
належить, у нГй вся воля, вся правда споконвГку живе, ця краПна
-- дивовижна".
Фольклор Г лГтература ДавньоП РусГ дають численнГ
свГдчення, що за всГма цими фантастичними оповГдями може
приховуватися правда. Легенда про БГловоддя маК багато
спГльного з легендою про пГдземне мГсто КГтеж, куди потрапляК
лише праведна людина. Це мГсто святих людей до певного часу
невидиме, каже легенда. ВГруючГ в РосГП колись прикладалися
вухом до землГ, силкуючись почути, як дзвонять церкви в цьому
пГдземному мГстГ. Напучування, якГ давали старики тим, хто
збирався в КГтеж, полягали в тому, що цГКП обителГ правди
досягне той, у кого сильна воля. Хто зважиться на таке, не
повинен повГряти своПх задумГв нГ родичам, нГ друзям, тГльки
молитись Г роздумувати, поки перед його зором не постане
виразний образ священного мГста. Як Г мГф про БГловоддя, цей
переказ Г собГ згадуК про шлях монгольських завойовникГв; ним
треба пройти у зворотному напрямку, щоб знайти священне мГсто в
АзГП.
Це повГр'я схоже на середньовГчну легенду про Святий
Грааль тим, що шукач мусив мати стГйку душу, аби подолати
безлГч важких випробувань. Та якщо росГйський прочанин на шляху
до святоП землГ духовно пГдготовлений, то стражГ святого мГсця
вийдуть йому назустрГч, коли вГн до нього наблизиться. Така
певнГсть пронизуК Г мГф про БГловоддя.
Протягом вГкГв прочани не раз намагалися знайти легендарне
БГловоддя десь у ЦентральнГй АзГП. Багато шукачГв повернулися
нГ з чим, якщо взагалГ повернулися. Вважалося, що вони наклали
життям, намагаючись перетнути ГобГ чи ТГбет. Однак це не
зупиняло Гнших, Г побутували чутки, що дехто таки дГстався тГКП
загадковоП краПни.
Близько шГстдесяти рокГв тому в КостромГ помер один старий
чернець. Хоч Г знали, що вГн побував у ВндГП, все ж украй дивно
було бачити серед паперГв цього християнського ортодокса
щоденник, який засвГдчував його близьке знайомство з доктриною
гГмалайських махатм.
До тих же народних переказГв можна вГднести й росГйську
легенду про Чудь, або КраПну Чудес. Вона мовить про втечу в
пГдземне мГсто гурту людей, що рятувалися вГд утискГв царату.
Щойно вони потрапили туди, як проходи, що вели в пГдземелля,
затулили кам'янГ брили. ВтГкачГ обГцяли повернутись Г принести
новГ знання, коли настане час. У цьому переказГ багато
спГльного з розповГдями про Шамбалу в МонголГП.
Як повГдуК легенда про БГловоддя, за БГлоозером серед
найвищих гГр лежить чудова долина, обитель святих людей.
ГеографГчнГ ознаки вказують на озеро Лобнор Г хребет Алтин Таг,
вГдгалуження Куньлуня. А саме там, за лаоськими джерелами --
обитель ЗолотоП МатерГ Заходу Г ПП Безсмертних.
Маршрут прочан до БГловоддя неважко нанести на карту.
НайчастГше вГн починався вГд рГки Вртиш у СибГру, пГсля чого
мандрГвники перетинали гори Тянь-Шань Г досягали солоних озер
ГобГ, бГля пГднГжжя ТГбетського плато.
Микола РерГх пише про бесГди з алтайськими старовГрами
бГля кордону з МонголГКю; це свГдчення досить цГнне, бо в ньому
наведенГ конкретнГ мГсця, якГ проминали прочани на шляху до
БГловоддя: "ПГсля виснажливоП подорожГ, якщо не зГб'Ктеся з
путГ, то добудетеся солоних озер. Цей перехГд украй
небезпечний. ПотГм ви пройдете до гГр Богогорж. ЗвГдси
починаКться ще небезпечнГша дорога до Коку-шГ. А тодГ треба йти
над самим Ергором, поки не досягнеш КраПни СнГгГв".
РерГх пояснюК, що солонГ озера -- це озера в ЦайдамГ з
його небезпечними переходами. Богогорж вГн ототожнюК з гГрським
масивом Бурхан Будда. КокушГ -- це, безумовно, гГрський хребет
КукушГлГ, а високе нагГр'я Ергор -- це заснГжений Чантанг.
Один старий розповГв РерГху про двох своПх дГдГв, що
вирГшили знайти БГловоддя. Пх не було три роки, а коли
повернулися, то розповГдали сГм'ям про великГ дива, якГ бачили
в обителГ мудрецГв. Ця розповГдь вГдомого дослГдника АзГП
заслуговуК серйозноП уваги, бо показуК, що дехто таки досягав
БГловоддя, або Шамбали. Так що легенда про БГловоддя, як Г
легенда про Шамбалу, може бути народною згадкою про давню
обитель досконалих людей, якГ вГд першопочаткГв ГсторГП вели
людство стезею вдосконалення.
У цих блуканнях глибинною АзГКю багато прочан загинуло, та
дехто все ж досяг мети й залишив описи див, бачених у незнанГй
землГ. З цих описГв видно, що прочани розповГли б куди бГльше
про досягнення мешканцГв того таКмного мГсця, якби не поклялися
до смертГ зберГгати таКмницю.
ПодГбна розповГдь, що походить з монастирського джерела,
була записана у Вишенсько-УспенськГй обителГ бГля Шацька
ТамбовськоП губернГП 1893 року. На основГ давнГх записГв Г
усних розповГдей, вГдомих лише найосвГченГшим ченцям РосГП,
настоятель Володимир переказав цю ГсторГю юнаковГ, який пГсля
революцГП емГгрував за кордон. ПГсля другоП свГтовоП вГйни ПП
опублГкувала росГйська емГгрантська газета "Новая Заря"
(Сан-ФранцГско, 24 квГтня 1949 р.). Коли професор ЮрГй
Гребенщиков з ПГвденного коледжу (Лейкленд, ФлорГда) дослГдив
хронГку, то дГйшов висновку, що вона -- переконлива версГя
однГКП з багатьох прощ у КраПну БГлих Вод -- можливо, навГть
одна з найбГльш раннГх, якГ знаК росГйська ГсторГя.
Сага про БГловоддя походить з монастиря Афон у ГрецГП,
вГдомого своКю стародавньою бГблГотекою Г суворою дисциплГною
схильних до мГстицизму ченцГв, що живуть на вГдособленГй горГ.
Саме тут молодий слов'янський чернець СергГй провГв кГлька
рокГв перед поверненням з ВГзантГП, в першГ роки пГсля введення
християнства на РусГ. Повернувшись у КиПв, отець СергГй, якому
тодГ було не бГльше тридцяти рокГв, розповГв князевГ Володимиру
легенду про загадкову краПну на СходГ -- Царство БГлих Вод, де
панують доброчеснГсть Г справедливГсть. То був час, коли
руський князь споряджав послГв до ВГзантГП та Риму, прагнучи
прилучити Русь до християнськоП цивГлГзацГП.
Володимира настГльки захопила розповГдь про легендарну
краПну, що 987 року вГн спорядив Г послав велику експедицГю на
чолГ з СергГКм на пошуки цГКП азГатськоП краПни. ВГн виходив з
того, що мГсГя може завершитися приблизно за три роки. Проте
минули роки й десятилГття, а нГяких звГсток вГд посольства не
було, Г ПП сумна доля стала очевидною.
1043 року в КиКвГ з'явився старезний чоловГк Г заявив, що
вГн Г К чернець СергГй, якого Володимир послав шукати КраПну
Чудес в АзГП. Враженим ченцям вГн повГдав дивовижну ГсторГю,
яка, очевидно, була вГдповГдно записана й збереглася серед
християнських мГстикГв у росГйських монастирях.
Отець СергГй розповГв, що наприкГнцГ другого року ПхньоП
виснажливоП подорожГ на СхГд вони вже втратили багато людей Г
тварин. У пустельнГй мГсцевостГ, яка може бути Казахстаном,
каравановГ тралилася безлГч кГстякГв людей, коней, верблюдГв Г
мулГв. УсГх так налякало побачене, що вони навГдрГз вГдмовилися
йти далГ; лише двоК погодилися супроводжувати СергГя. Але Г цих
двох супутникГв довелося залишити в одному селГ наприкГнцГ
третього року, бо вкрай погГршилося ПхнК здоров'я. Сам отець
СергГй украй виснажився, проте вирГшив або продовжити путь, або
вмерти.
Чутки серед мГсцевих жителГв у районах, якГ вГн проминав,
свГдчили, що загадкова краПна насправдГ ГснуК. Один провГдник,
певно, монгол, запевняв його, що знаК дорогу в священне
царство, яке ще називали ЗаповГдною Землею, Землею бГлих вод Г
високих гГр. Землею осяяних душ, Землею живого вогню. Землею
живих богГв Г Землею чудес.
Ще через три мГсяцГ отець СергГй досяг кордонГв БГловоддя
-- бГлого озера, вкритого шаром солГ. Його останнГй провГдник
вГдмовився Гти далГ, боячись невидимих стражГв снГгових гГр
Руський чернець залишився один, не боячися смертГ Г вГрячи в
Гснування святах людей. Та й надто вГн був виснажений, аби
повернутися назад.
Через кГлька днГв дороги перед ним раптом постало двоК
незнайомцГв. ВГн Пх розумГв, хоча вони розмовляли незнайомою
мовою. ПотГм СергГя вГдвели в село, де пГсля вГдпочинку йому
дали роботу. Незабаром його переправили в Гнше селище, де його
прийняли, як брата.
Минали мГсяцГ й роки. Слов'янський чернець оволодГвав усе
новими й новими знаннями. ВГн був безмежно щасливий, що нарештГ
знайшов терплячих, спГвчутливих, всевидющих мудрецГв, що
трудилися на благо людства. СамГ невидимГ, вони знали все, що
робиться в зовнГшньому свГтГ.
Отець СергГй казав, що багато людей з рГзних краПн марно
намагались дГстатися сюди. Тут Гснував закон, за яким лише
семеро осГб за столГття могли вГдвГдати це мГсце. Шестеро з них
мусили повернутися в мирський свГт, отримавши таКмнГ знання. А
один залишався, Г вГн не старГв, бо час для нього зупинявся.
Ця сага перегукуКться з оповГддю про царство пресвГтера
Воанна, яку я розповГм далГ. ЗаповГдна земля, або Земля живих
богГв може бути лише ТГбетом, який маК такГ назви й сьогоднГ.
Отже, фольклор ДавньоП РусГ засвГдчуК реальнГсть общини
натхненних людей в серцГ АзГП, що зоветься КраПною БГлих Вод.
Поза сумнГвом, це -- Гнша версГя переказГв про Шамбалу.
У попереднГх роздГлах описувалася загублена оаза високоП
духовноП культури. Тепер варто розглянути Гншу цГкаву
можливГсть, а саме, що цей центр направляв великих
реформаторГв, аби пГднести людство на вищий щабель свГдомостГ.
В ВндГП таких божественних посланцГв, що з'являлися певноП
епохи, називають аватарами. ЦГ надлюдськГ Гстоти переродилися,
жертвуючи собою задля спасГння людства. ОскГльки всГх месГй тут
розглянути годГ, коротко проаналГзуКмо лише мГсГП КрГшни,
Гаутами Будди й Всуса Христа. А також простежимо ПхнГ зв'язки з
обителлю магГв.
Њ й ГншГ посланцГ -- пророки. В ПхнГ дГП скеровують
безпосередньо махатми Г в певнГ ГсторичнГ вГдтинки стосуються
окремих частин свГту. Ми вибрали двох пророкГв -- Мойсея й
Магомета, аби проГлюструвати постГйну допомогу оази космГчноП
культури. СпасителГ й пророки -- невГд'Кмна частка ГдеологГП
минулих вГкГв. Заснування нового свГту соцГалГзму Г роль ЛенГна
буде розглянуто окремо.
УсГ соцГальнГ чи релГгГйнГ рухи, Гдеал яких -- спГльне
благо й мир на землГ, завжди пГдтримувались ВКрархГКю СвГтла.
Може здатися дивним, що цГлковито рГзнГ ГдеологГП походять з
одного Г того самого джерела, але це так. РГч у тому, що кожна
доктрина призначена для певноП епохи. Коли вчення
спотворюКться, воно щезаК, аби поступитися мГсцем динамГчнГшГй
Г сучаснГшГй ГдеологГП. Ця Гстина повинна виховувати в нас
терпимГсть, бо правда маК багато облич.
Ми розпочнемо це обговорення з життя КрГшни -- однГКП з
найдавнГших вГдомих аватар. Його вчення Г нинГ надихаК мГльйони
ГндусГв Г керуК ПхнГм життям. КрГшна народився вГд цнотливоП
дГвчини ДевакГ в пастушГй хижцГ в прекраснГй гГмалайськГй
долинГ бГля пГднГжжя гори Меру, що К Гншою назвою Калапи, або
Шамбали.
ВГн любив усГх, навГть хижих звГрГв, Г часто бавився з
тигренятами. Коли ж пГдрГс, мудрецГ почали навчати його, аби
пробудити мудрГсть, яка дрГмала в ньому. В от КрГшна отримав
посвячення бГля нГг великого вчителя ГГмалаПв Г наказ знищити
зло на свГтГ. ВГн вирушив на береги Гангу й Джамни вчити людей,
граючи на флейтГ, щоб пробудити Пх вГд зацГпенГння у фГзичному
свГтГ майП, або ГлюзГП. Те, чому вчив КрГшна, вГдбито в його
дГалогах з воПном Арджуною у "БгагавадгГтГ": "Душа нГколи не
народжувалась, Душа нГколи не перестаК Гснувати". КрГшна
вважаК, що людина розвиваКться через переродження:
"Багато хто вГдновився в моКму народженнГ Арджуно! В в
твоКму також! Але я знаю своП попереднГ життя, а ти нГ". ТисячГ
рокГв тому цГ слова сказав КрГшна в долинГ Гангу, аби
просвГтити народи ВндГП. Проте, як Г дерева, релГгГП теж
усихають Г в'януть, коли Пх переповнюють забобони. Це
передбачив КрГшна:
"Людство помиляКться через нестямнГ, затемненГ знання".
КрГшна напрочуд добре висловив закон аватари:
"Щоразу, коли закон порушуКться Г зростаК беззаконня,
Я народжуюсь у новому тГлГ,
Щоб захистити праведних, щоб знищити злих,
Щоб вГдновити закон, я час вГд часу народжуюсь".
Як Г в КрГшни, народження Гаутами Будди теж пов'язане з
ашрамами архатГв у ГГмалаях. Коли в пГднГжжГ заснГжених гГр
мГстГ КапГлавасту в царя Шудгодани Г царицГ МайП народився син,
до палацу прийшли семеро мудрецГв, аби привГтати дитину
СГддгартху. ВндГйськГ тексти мовлять, що цГ мудрецГ прибули з
краПни в ГГмалаях. ШГстнадцяти рокГв СГддгартха Гаутама
одружився, Г в нього народився син. А ще через тринадцять рокГв
СГддгартха залишив сГм'ю й палац Г став бродячим ченцем, бо не
мГг довше жити в розкошах, коли довкола розкинувся океан
нещастя.
Велика мГсГя СГддгартхи Гаутами полягала в тому, щоб
боротися проти несправедливоП кастовоП системи в ВндГП Г
водночас дати свГтовГ космГчну фГлософГю, першу в ГсторГП. Як Г
всГ ГншГ аватари. вГн був революцГонером, бо кинув виклик
панГвнГй владГ й поставив пГд сумнГв ПП застарГлГ поняття.
"Добро породжуК добро, а зло породжуК зло",-- казав царевич,
зрГкшися трону, щоб шукати осяяння Г обдарувати людство
духовним свГтлом.
Коли СГддгартха Гаутама, сидячи пГд дикою смоквою, отримав
космГчне просвГтлення Г став Буддою, або ПросвГтленим, вГн
повнГстю ототожнив себе з безкГнечним Г вГчним ВсесвГтом. А щоб
учнГ його в майбутньому могли пГти його шляхом, вГн склав для
них вГсГм правил життя, так звану восьмеричну путь: правильна
вГра, правильне рГшення, правильна мова, правильна поведГнка,
правильне заняття, правильне зусилля правильне споглядання Г
правильне зосередження. ЗвГльнена вГд бажань людина може
уникнути колеса перероджень Г досягти нГрвани, обителГ миру --
вчив Будда.
Њ легенда, що допускаК подорож Гаутами Будди до Шамбали. В
нГй мовиться, що вГн залишив рГвнини ВндГП Г два тижнГ Пхав
верхи до ГГмалаПв. Там вГн знайшов стежку, якою Пхав сГм днГв,
поки досяг мисливськоП хижГ, де старий мисливець мовби чекав на
нього. Наступного ранку, коли сонце осяяло снГги ГГмалаПв,
Гаутама випив меду Г до полудня продовжував подорож у супроводГ
старого, поки обоК опинилися бГля рГчки. Мисливець напнув
тятиву лука й послав через рГчку стрГлу, обоК мовчки чекали
ПотГм Вчитель зняв Гз себе коштовностГ й вГддав старому. Той
зробив порух, нГби хотГв кинути Пх у рГчку. Раптом вГд
протилежного берега пГдплив на човнГ високий чоловГк в одязГ,
обшитому хутром, Г попросив Гаутаму Пхати з ним. На тому березГ
вони сГли на коней Г почали пГднГматися на заснГжений хребет.
УдосвГта вони спустилися до обителГ махатм.
Як Г КрГшна, Гаутама Будда каже про своП переродження: "Я
постГйно прибираю рГзних форм Г вдаюся до численних методГв,
аби порятувати нещасних". БуддГйськГ тексти твердять, що час
вГд часу Будда, учитель богГв Г людей, народжуКться, втГлений у
мудростГ й добротГ. Сам Будда передбачив пришестя майбутнього
Будди на Гм'я Майтрея.
Поява Всуса -- Гнший вияв закону божественного
перевтГлення, щоб духовно пробудити людство. У час його
народження троК, а то й бГльше магГв прийшли зГ Сходу привГтати
його. Пх вела провГдна зГрка, що рухалася в небГ. Поява Всуса
вочевидь очГкувалася мудрецями. Чи Гснував зв'язок мГж тими
магами Г Шамбалою? Це може пГдтвердити такий факт. ВГдомо, що
маги дали своПх мГтраПчних Г маздеПчних богГв жерцям давньоП
тГбетськоП релГгГП Бон; тГ, в свою чергу, заявили, що отримали
свою вГру вГд святих Шамбали (див. "Байкал", 1969, No 3).
У чому полягала мГсГя Всуса? Встановити космополГтичний
лад у свГтГ, базований на братерськГй любовГ й терпимостГ, коли
"нема нГ еллГна, нГ Гудея, нГ обрГзання, нГ необрГзання, нГ
варвара, нГ скГфа, нГ раба, нГ вГльного" ("Послання Павла до
колосян", 3, 11). Його динамГчне вчення дало надГю знедоленим
величезноП РимськоП ГмперГП, що простяглася вГд Середнього
Сходу до АнглГП. МГльйони рабГв Г плебеПв вГдгукнулися на той
заклик Г заснували широкий рух, що розхитав могутнГсть РимськоП
ГмперГП. Та це вчення не знайшло вГдгуку серед патрицГПв, що
мали свою фГлософську й наукову культуру, запозичену в грекГв.
Християнство сприяло вГдмГнГ рабства.
ФГлон АлександрГйський у трактатГ "Чому кожен добрий --
вГльний?" стверджуК, що ессени, якГ сповГдували мГстерГП, були
натхненниками боротьби за визволення перших християн: "Ессени
бачили в рабствГ наругу над законом природи, яка створила всГх
людей вГльними". На початковГй стадГП християнство виступало
революцГйною силою. Християни мали таКмну мережу центрГв, якГ
допомагали один одному. ПхнК вчення про рГвнГсть всГх перед
богом Г братерство людей пГдривало аристократичну й
нацГоналГстичну структуру РимськоП ГмперГП.
Та коли безпринципний Константин пГдняв меча й зробив
християнство державним культом, аби вдовольнити римський плебс,
учення Христа про милосердя й мир було втрачено назавжди.
Християнська церква сама стала панГвним класом. Вогнища
ГнквГзицГП Г кров ТридцятилГтньоП вГйни, що й досГ даються
взнаки в ПГвнГчнГй ВрландГП, показали, як мало лишилося вГд
цього вчення братерськоП любовГ й терпимостГ. ЊвреПв, у яких
захГднГ нацГП запозичили частину своКП релГгГП, грабували
королГ й пГддавала тортурам ГнквГзицГя, вони зазнавали тисяч
актГв ГсторичноП невдячностГ.
Було б хибно вважати, що зусилля великих магГв були
марними. Аватари сходять, щоб допомогти людству, а не зробити
себе об'Кктом обожнювання. Вони прагнуть, аби маси
користувалися ПхнГм свГтлом Г не створювалися застиглГ системи,
що душать живу думку.
Чи був Всус замолоду в ВндГП? Теологи таку можливГсть
вГдкидають. А тим часом католицькГ мГсГонери ФранцГско де
Азведо й ВпполГто ДезГдерГ надГслали з ТГбету (вГдповГдно 1631
Г 1715 рокГв) значимГ повГдомлення, якГ й нинГ зберГгаються в
бГблГотецГ ВатГкану.
НавГть сьогоднГ туристам, що вГдвГдують ШрГнагар у
КашмГрГ, показують так звану "Гробницю Всуса" в цГй
нехристиянськГй частинГ свГту. БГля цГКП гробницГ Всси нГбито
мають мГсце чудеснГ зцГлення, а дивнГ пахощГ сповнюють повГтря
бГля споруди гробницГ.
1887 року Микола Нотович, росГйський журналГст, вГдвГдав
Ладакх, тГбетську провГнцГю ВндГП, Г зупинився в монастирГ
Мульбек. Його настоятель, людина освГчена, показав йому
напрочуд давню книгу, яку вважав описом життя молодого Всуса,
званого в текстГ Всса. ЖурналГста неабияк зацГкавила ця давня
тГбетська книга, Г при допомозГ перекладача з монастиря ХГмГс
переклав ПП французькою мовою. Повернувшись у Њвропу, вГн
опублГкував ПП в ПарижГ, а згодом Г в ЛондонГ пГд назвою
"НевГдоме життя Христа".
Знаменно, що паризький кардинал РотеллГ шалено протидГяв
цГй публГкацГП. У РимГ Гнший кардинал пропонував Нотовичу суму,
яка з лихвою перекривала його витрати на подорож до ВндГП, аби
той не публГкував книги. КиПвський архГКпископ настГйливо радив
йому не друкувати книги. ОстаннК попередження було куди
серйознГшим, нГж попереднГ, бо пГзнГше, коли повернувся в
РосГю, М. Нотович зазнав переслГдувань з боку Синоду
православноП церкви Г за його рекомендацГКю був висланий
царською жандармерГКю до СибГру.
Те, що вГдомий письменник поставив на карту не лише свою
кар'Кру, а й життя, вочевидь свГдчить про переконанГсть цГКП
людини, яка видала в ЊвропГ тГбетську книгу.
Переклад Нотовича чГтко окреслюК, якГ областГ ВндГП
вГдвГдав Всус: "ВГдтак вГн полишив Непал Г ГГмалайськГ гори,
спустився в долину Раджпутани Г продовжив путь на захГд,
проповГдуючи рГзним народам про вищу досконалГсть людини". Ця
хронГка свГдчить, що Всус побував не лише в ВндГП, а й у
ГГмалаях, обителГ магГв.
ПевнГсть, що Всус подорожував по ВндГП, висловлюК Г така
поважна особа, як британський резидент у КашмГрГ (1911 р.) сер
ФренсГс Янгхазбенд. Ось що вГн пише в книзГ "КашмГр": "У
КашмГрГ близько 1900 рокГв тому жив святий на Гм'я Йус Асаф, що
проповГдував притчами Г при цьому вживав багато тих притч,
якими користувався Г Христос -- скажГмо, притчу про сГяча. Його
гробниця знаходиться в ШрГнагарГ Г, за переказом, засновник
секти квадГанГ Йус Асаф Г Всус -- одна й та сама особа".
Перший прем'Кр-мГнГстр ВндГП Джавахарлал Неру в книзГ
"Погляд на свГтову ГсторГю" й собГ згадуК цей переказ: "Повсюди
в ЦентральнГй АзГ^- в КашмГрГ, Ладакху, ТГбетГ Г навГть далГ на
пГвнГч ГснуК тверде переконання в тому, що Всус, або Всса
"подорожував у цих краях".
У книзГ М. РерГха "Ворота в майбутнК" (Рига, 1936)
наводяться цГкавГ подробицГ про навчання Всуса замолоду: "Ми
чули й Гншу легенду, як Христос ще молодим прибув до ВндГП з
караваном купцГв Г як вГн вивчав вищу мудрГсть у ГГмалаях.
КГлька версГй цГКП легенди ми чули в Ладакху, СГнцзянГ й
МонголГП, проте всГ вони сходяться в одному: Христос певний час
перебував у ВндГП та АзГП".
1967 року тГбетськГ емГгранти опублГкували в ВндГП
"ТГбетсько-шаншунський словник", де вмГщено тексти Гз
старовинних книг релГгГП Бон. Один Гз параграфГв надзвичайно
цГкавий: "Чудотворець Ессес прийшов тодГ до краПни Шаншун-Мар
(ПГвнГчний ТГбет)". В Гншому уривку описуКться, як цей учитель
Ессес (або Еша) проповГдував у ПерсГП в першому столГттГ нашоП
ери.
Ессес вГдноситься до найвищих божеств релГгГП Бон.
Священна танка (прапор) послГдовникГв релГгГП Бон зображаК
АдГ-Будду (або його еквГвалент Бон) у центрГ, з майбутнГм
месГКю лГворуч Г Ессес праворуч. Ось що каже радянський учений
БронГслав КузнКцов ("Байкал", 1969, No 3): "Я вважаю, К
пГдстави допускати, що Ессес -- це Всус. Проте, погодьтеся, що
повГрити в його подорож до ТГбету можна лише тодГ, коли ми
знайдемо досить переконливГ свГдчення цього". Це дослГдження
робить значний внесок у гГпотезу про подорож Всуса до АзГП, хоч
Г належить воно бГльше науковцю, анГж теологу чи теософу.
ТаКмне вчення Сходу стверджуК, нГби саме в братствГ
ессенГв постало християнство Г нГби сам Всус був ессеном, як Г
Воан Хреститель. Питання про те, чи були ессени або терапевти
(КврейськГ ченцГ) зв'язанГ з першими християнами, було вирГшено
церковним Гсториком III столГття Кпископом ЊвсебГКм, який
заявив, що "стародавнГ терапевти були християнами, а ПхнГ
писання були нашими ЊвангелГями Г посланнями".
Датування життя Всуса може виявитися хибним. ЊвангелГя ж
бо були написанГ через столГття, а то й два пГсля смертГ Всуса
Христа, а це -- надто довгий вГдтинок для Гсторичного
повГдомлення. Дивно, що Йосиф ФлавГй, Гсторик 1 столГття з
Палестини, взагалГ не згадуК Всуса й християн, хоч Г досить
детально описуК рГзнГ тодГшнГ секти в ПалестинГ. Римський
патрицГй ПлГнГй Старший, автор "ПриродничоП ГсторГП", описуючи
Гудею близько 70-го року новоП ери, згадуК невеликГ поселення
ессенГв на узбережжГ Мертвого моря, але обходить цГлковитою
мовчанкою християн, хоч Пх натодГ мало бути куди бГльше, нГж
ессенГв. ФГлон АлександрГйський вважав, що ессенГв у всГй
ПалестинГ налГчувалося ледве чотири тисячГ. ФГлон, сучасник
Всуса й хороший вчений, також не згадуК християнського руху в
своПх творах. Талмуд теж не згадуК Всуса до третього столГття,
а навГть коли це робить, посилаКться лише на зовнГшнГ, не
равинськГ джерела.
А тепер спробуКмо стисло проаналГзувати дГяння пророкГв.
Головною мГсГКю пророка Мойсея було створити вГру в
унГверсальне божество, не втГлене нГ в людськГй, нГ в
твариннГй, нГ в астрономГчнГй подобГ, як це було з камГнними
богами колишнГх часГв. Це прагнення абстракцГП в епоху
Гдолопоклонництва було для релГгГП рГшучим кроком вперед.
Упродовж ГсторГП концепцГю Мойсея про Кдиного бога сприйняли
ГншГ народи; вона сприяла загальному поступу цивГлГзацГП.
Десять заповГдей являють собою чудовий етичний кодекс для
цивГлГзованого суспГльства. Це ще один внесок Мойсея не лише на
благо ВзраПлю, а й усього людства. СлГд додати, що вГра в
прихГд месГП -- складова частина ГудейськоП релГгГП.
Коли мандрГвний купець Магомет побачив у печерГ архангела
ГавриПла (на горГ ХГра), а потГм Г на скелГ, коли перебував у
цГлковитому розпачГ, почалась ГсторГя Гсламу. Ця багата людина
жила просто, майже по-спартанськи. НадГлений блискучим
практичним розумом, вГн був здатний Г до абстрактних роздумГв.
На нього зГйшло одкровення, що божественна воля обумовлюК все
творення, тому люди повиннГ пГдкорятися Пй. Як Г Мойсей, вГн
повалив ГдолГв Г проголосив Кдиного бога -- аллаха, а себе --
його пророком. Магомет дав волю своПм рабам, став жити серед
бГдних та упослГджених Г своПми закликами об'Кднав усю АравГю.
Переможеним пропонувався вибГр: коран з його братством,
рГвнГстю Г милосердям або шабля пророка. Саме в такий спосГб
мусульмани, "носГП божественноП волГ", пГдкорили землГ вГд
АравГП до ВспанГП. Араби почасти врятували спадок класичноП
епохи; вони переклали своКю мовою багато грецьких Г латинських
трактатГв, а тодГ передали ЗахГднГй ЊвропГ. Свого часу ГмперГя
маврГв була Кдиною цивГлГзованою державою свГту з чудовими
унГверситетами, де безлГч студентГв вивчали медицину,
астрономГю, математику й ГншГ науки. Њдиним свГтлом, що сяяло в
мороцГ середньовГччя, було свГтло, що променГло в землях
Гсламу.
Як Г ГудаПзм, Гслам вчить, що Мунтазар, або МахдГ,
майбутнГй месГя, прийде вГдкрити еру божественноП
справедливостГ. Список пророкГв насправдГ значно довший. СлГд
згадати б Зороастра, Лао Цзи, КонфуцГя, МахавГру, Гуру Нанака й
Гнших. Досить сказати, що всГ вчення, якГ грунтуються на
братерствГ людей, прямо чи опосередковано походять з обителГ
Великих магГв.
Встотно, що попри велику рГзницю в деталях, усГ цГ
доктрини призначалися для певноП частини свГту Г адресувалися
цГлком певнГй епосГ. Вони не мають абсолютноП вартостГ, бо ж
Гстина вГдносна. РелГгГйнГ установки спричинилися до
незлГченних вГйн Г жорстоких переслГдувань людей. Цього б не
сталось, якби народи зрозумГли, що релГгГП творилися для
поступу людства. РелГгГП творилися для народу, а не навпаки.
ПолГтичнГ системи виникають для людства, Г люди не повиннГ
ставати Пхньою жертвою.
Коли Солона запитали, чи дав вГн грекам найкращГ закони,
вГн вГдповГв: "НайкращГ з тих, якГ вони здатнГ прийняти".
ВКрархГя Шамбали приносить людству закони Г вчення, якГ можуть
прислужитися людинГ на певному вГдтинку часу. В наступних
роздГлах буде розглянуто перГодичнГ появи посланцГв Шамбали, а
також спроби мудрецГв запобГгти насильству й кровопролиттю
упродовж ГсторГП.
Християнська церква зробила все можливе, аби представити
АполлонГя ТГанського як мГф чи, принаймнГ, породження сатани.
Чудеса АполлонГя бентежили перших отцГв церкви, в чому
переконують слова ЮстГна Мартира: "Чим пояснити, що талГсмани
АполлонГя могли протидГяти силГ хвиль, послаблювати вГтри й
зупиняти напади хижих звГрГв; тодГ як чудеса Господа нашого
збереглися лише в переказах, чудеса АполлонГя куди численнГшГ й
успГшно проявляються у фактах настГльки конкретних, що збивають
з пантелику вГруючих".
ВсторичнГ свГдоцтва пГдтверджують реальнГсть АполлонГя.
ВсторГя Риму свГдчить, що Гмператор Каракалла збудував храм на
його честь, а Алек-сандр Север установив статую АполлонГя у
власному храмГ.' КапГтолГйський музей у РимГ й до сьогоднГ маК
бюст АполлонГя ТГанського.
Вмператриця ЮлГя Домна, друга дружина СептимГя Севера,
настГльки захопилася життям АполлонГя, що в двохсотому роцГ
новоП ери доручила ФлавГю ФГлострату створити його життКпис.
Хоч аполлонГй Г був сучасником Всуса, завдання ФГлострата було
простГшим, анГж у чотирьох КвангелГстГв, бо Гмператриця
передала йому дев'яносто сГм листГв АполлонГя, книги Морагена й
щоденник ДамГса. Виходить, книга ФлавГя ФГлострата базувалася
на поважних документах, хоч вГн Г пише про начебто казковГ
подГП.
АполлонГй ТГанський народився в КаппадокГП (сьогоднГ --
Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як
вважають, народився Всус. ВГн був високим, гарним Г вкрай
розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять рокГв, вчителГ
вГдмовилися вчити його, бо вГн знав бГльше, нГж вони.
ШГстнадцяти рокГв вГн пГшов служити в храм Ескулапа й прийняв
пГфагорГйськГ обГтницГ. Провадячи аскетичне життя, вГн невдовзГ
надзвичайно розвинув своП здГбностГ ясновидця Г цГлителя. В
водночас смГливо вГдстоював ГдеП соцГальноП справедливостГ,
викриваючи визискувачГв. ФГлострат описуК випадок Гз
спекуляцГКю зерном, через що воно стало недоступним для
бГднякГв. Молодий АполлонГй гнГвно звертаКться до торговцГв
зерном: "Земля -- мати для всГх, вона справедлива, а ви
несправедливГ, бо зазГхаКте на те, що вона мати лише вам! Якщо
не покаКтеся, я не дам вам життя на нГй!" Погроза подГяла й
зупинила безсоромних спекулянтГв.
Злам у життГ молодого неопГфагорГйця настав тодГ, коли
жрець храму Аполлона ДафнГйського, виконуючи волю богГв,
передав йому кГлька металевих пластинок з вирГзьбленими
дГаграмами. То була карта подорожГ ПГфагора через пустелГ, рГки
й гори, Гз слонами та Гншими символами, якГ вказували на шлях
фГлософа саме до ВндГП. аполлонГй вирГшив пройти тим самим
маршрутом Г почав готуватися до тривалоП мандрГвки.
У ВавГлонГ його чудернацька поведГнка так привабила царя,
що той запропонував АполлонГю побути довше в його краПнГ. У
НГневГП аполлонГй зустрГв ассГрГйця ДамГса, який став його
провГдником, вГдданим товаришем Г учнем. Саме ДамГсу ми
завдячуКмо вГдомостями про ПхнГ мандри в ВндГП та ТГбетГ.
ПГсля тривалоП Г виснажливоП подорожГ аполлонГй Г ДамГс
перетнули Внд Г продовжили шлях до Гангу. Десь у долинГ Гангу
вони звернули на пГвнГч до ГГмалаПв Г вГсГмнадцять днГв пГшки
пГднГмалися в гори. Цей шлях мав привести Пх у ПГвнГчний Непал
або ТГбет. аполлонГй мав карту, тож достеменно знав, де шукати
обитель мудрецГв.
Попри цю впевненГсть АполлонГя, з ними почало дГятися щось
дивне, особливо коли вони наблизилися до мети своКП подорожГ. У
них склалося враження, нГби шлях, яким вони йшли, розтавав за
ними. Вони опинилися в мГсцГ, яке здавалося нереальним --
пейзаж постГйно мГнявся Г перемГщувався, Г подорожнГ не могли
запам'ятати жодноП певноП мГтки. Про таке саме розповГдали й
через столГття ГншГ дослГдники, яких провГдники вГдмовлялися
вести у "мГсцевГсть, заборонену богами". Це пГдтверджують
дивовижнГ пригоди, згадуванГ ФГлостратом.
Зненацька перед АполлонГКм Г ДамГсом постав темношкГрий
юнак Г звернувся до фГлософа по-грецькому, так, нГби вже чекав
його: "ВашГ супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за
мною. Так звелГли вчителГ". Слово "вчителГ" пролунало у вухах
АполлонГя пГфагорГйським дзвГночком, вГн радо полишив носГПв Г
поклажу, взявши з собою лише вГдданого ДамГса.
Коли АполлонГя представили правителю мудрецГв на Гм'я Варх
чи ХГарх (святий правитель), вГн був вражений тим, що змГст
листа, якого вГн збирався передати правителю, уже вГдомий тому.
Знав той подробицГ про його сГм'ю Г про всГ пригоди тривалоП
подорожГ, починаючи з КаппадокГП.
АполлонГй перебував у трансгГмалайському районГ кГлька
мГсяцГв. За цей час вони з ДамГсом бачили неймовГрнГ речГ: як
Гз криниць, скажГмо, били стовпи блакитного свГтла. ЦГ
"пантарбе", або "свГтнГ каменГ", свГтили так яскраво, що нГч
перетворювалася на день. ТакГ ж чудеснГ лампи бачив у ТГбетГ
отець Хак у XIX столГттГ.
За ДамГсом, жителГ цього мГста використовували енергГю
сонця. МудрецГ володГли левГтацГКю, здГймалися на три фути над
землею. Г навГть ширяли в повГтрГ. АполлонГй бачив церемонГю,
на якГй мудрецГ вдаряли об землю своПми посохами й зносилися в
повГтря. Про такГ самГ феномени сповГщаК у XX столГттГ
дослГдниця ДевГд-НГл, що посилюК цГннГсть ФГлостратовоП
розповГдГ.
НауковГ й ГнтелектуальнГ досягнення в цьому незнаному
мГсцГ так вразили АполлонГя, що вГн лише згГдливе кивнув
головою, коли ХГарх мовив йому: "Ти прийшов до людей, якГ
знають усе".
ДамГс зазначаК, що ПхнГ гГмалайськГ господарГ "жили на
землГ Г водночас не на нГй". Чи не означаК цей загадковий
вислГв, що мудрецГ були здатнГ жити в двох свГтах --
матерГальному й духовному? Або чи не мають вони зв'язку з
Гншими планетами? Џхня соцГальна система, очевидно, була
общинною, бо, як сказав АполлонГй, "вони не мали нГчого Г
водночас володГли всГма багатствами свГту". Що ж до ПхньоП
ГдеологГП, то правитель ХГарх сповГдував космГчну фГлософГю, за
якою "ВсесвГт -- жива Гстота".
Коли настав час прощатися, АполлонГй мовив мудрецям гГр:
"Я прибув до вас сушею, а ви вГдкрили менГ своКю мудрГстю шлях
не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я передам
грекам, Г якщо я не даремно пив з чашГ Тантала, то розмовлятиму
з вами так, нГби ви поруч". Чи не виразне це свГдчення, що
йдеться про телепатичний зв'язок?
АполлонГй ТГанський отримав доручення вГд духовних
вчителГв свГту. По-перше, вГн мусив закопати якГсь талГсмани чи
магнГти в мГсцях, якГ повиннГ були мати в майбутньому важливе
Гсторичне значення. Чи не були то осколки загадкового ЧГнтаманГ
з башти Шамбали? По-друге, фГлософ мусив розхитати тиранГю Риму
Г ослабити режим, що грунтувався на рабствГ. ОбоК спустилися на
рГвнини ВндГП Г пустилися в довгу зворотну путь. НарештГ вони
досягли Смирни, де, згГдно з вказГвкою ХГарха, АполлонГй
знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. ДамГс
пГдкреслюК, що АполлонГй без найменших зусиль знайшов мГсце,
вказане мудрим правителем.
Коли пророк прибув у ВталГю, римськГ властГ влаштували
йому допит. На запитання "Що ви думаКте про Нерона, АполлонГю?"
грецький мудрець вГдповГв: "Ви вважаКте, що вГн прославив себе
спГвом, а я гадаю, вГн би бГльше прославився, якби мовчав".
Сказати таке в той час, коли римський уряд проводив чистку
фГлософГв, було вкрай ризиковано. НевдовзГ АполлонГй ТГанський
постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна подГя.
Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток Гз звинуваченнями
проти АполлонГя, лГтери й слова почали розпливатись Г зникати
на очах враженого прозекутора! ЗамГсть обвинувачувального акту
в руках трибуналу лишився чистий сувГй, Г суддГ хоч-не-хоч
мусили вГдпустити АполлонГя.
Однак за ВеспасГана мудрГсть АполлонГя було оцГнено так
високо, що вГн став радником римського Гмператора. Коли трон
посГв син ВеспасГана ТГт, АполлонГй порадив йому правити
помГрковане. Новий Гмператор вГдповГв: "ВГд себе Г вГд своКП
краПни я висловлюю тобГ подяку Г запам'ятаю твоП поради".
У листГ до органГзаторГв ОлГмпГйських Ггор, на якГ його
запросили почесним гостем, АполлонГй натякаК на мету своКП
мГсГП: "Ви запрошуКте мене на Ггри ОлГмпГП й послали до мене
навГть послГв. Я б охоче подивився вашГ фГзичнГ змагання, якби
це не вГдволГкало мене вГд куди бГльшоП арени моральноП
боротьби".
Вмператор ТГт правив усього два роки; пГсля нього на трон
зГйшов його брат ДомГцГан, людина надто жорстока й розбещена,
аби дослухатися до порад пророка. СхГдна зовнГшнГсть АполлонГя,
його борода й довге волосся дратували ДомГцГана, Г
вГсГмдесятип'ятирГчного мудреця було звинувачено в святотатствГ
й конспГрацГП, тобто в "антиримськГй" дГяльностГ. Високий
величний фГлософ, який знав ДомГцГана ще дитиною, не приховував
презирства до нього. ПатрицГП тривожилися, бо пам'ятали
загадковГ подГП пГд час суду над АполлонГКм за Нерона. Щоб
уберегтися вГд публГчного провалу, ДомГцГан Г трибунал
запропонували мудрецю зняти деякГ звинувачення, якщо той визнаК
себе винним.
АполлонГй, що стояв перед Гмператором загорнувшись у плащ,
мовив: "Ти можеш ув'язнити моК тГло, але не душу. УтГм, навГть
тГло ти ув'язнити неспроможний". В зненацька мов розчинився в
спалаховГ свГтла на очах тисяч ошелешених римських громадян, що
заповнили глядацькГ галереП. ПГсля цього римський уряд
розважливо вирГшив дати мудрецевГ спокГй, аби не викликати
невдоволення серед його численних прихильникГв.
Виступаючи з промовою в ЕфесГ 96 року н. е., АполлонГй
ТГанський, якому натодГ вже виповнилося сто рокГв, раптом
умовк, втупився моторошним поглядом у землю, потГм ступив три
кроки вперед Г згукнув: "Бийте тирана, бийте!" ЖителГ Ефеса
були враженГ Г збентеженГ -- бГльшГсть Пх слухала його виступ.
АполлонГй знову вигукнув: "Дякувати АфГнГ, тирана щойно вбитоП"
За тих часГв пошта й новини з Риму йшли не один день. Та коли
врештГ прибув поштовий гонець, то привГз звГстку, що в РимГ
вбито Гмператора ДомГцГана. БГльше того, це сталося якраз тодГ,
коли АполлонГй виступав зГ своКю знаменною промовою. Дата
смертГ фГлософа Г мГсце його поховання невГдомГ. Чи мГг
АполлонГй прожити понад сто рокГв, що Пх вГн, як вГдомо, досяг?
Чи не повернувся вГн, бува, в трансгГмалайську обитель
учителГв?
МГсГю АполлонГя можна вважати успГшною, оскГльки вГн
започаткував епоху п'яти добрих ГмператорГв, щасливу еру Нерви,
Траяна, АндрГана, АнтонГя ПГя Г Марка АврелГя. ОстаннГ двоК
були великими ГдеалГстами й мислителями. Марк АврелГй був
фГлософом Г послГдовником Платона; другий вважав, що поки царГ
не стануть фГлософами, людство не знатиме золотого вГку.
Те, що мудрий АполлонГй ТГанський вГдкрив шлях п'яти
добрим Гмператорам Риму, свГдчить про хибнГсть думки, нГби маги
нГчого не робили для людства. Очевидно, все лихо в тому, що
саме людство постГйно опираКться спробам своПх стражГв
привнести в людськГ стосунки закони доктрини Серця.
9. ЦАРСТВО ПРЕСВВТЕРА ВОАННА
На деяких середньовГчних картах позначено загадкову краПну
в АзГП, що маК назву "Царство пресвГтера Воанна". ГеографГчне
воно займаК мГсце вГд Туркестану до ТГбету й вГд ГГмалаПв до
пустелГ ГобГ. Ця краПна являК собою цГкаву аналогГю володГнням
ХГарха, святого правителя, що його описав ФГлострат у бГографГП
АполлонГя ТГанського.
1145 року Гсторик Отто з ФрейзГнга написав про пресвГтера
Воанна, царя-жерця, який "жив за ВГрменГКю Г ПерсГКю на
Далекому СходГ". Автор вважав, що мова йде про нащадка
стародавнГх магГв, яких згадуК ЊвангелГК, У хронГцГ АльберГка
де Труа-Фонтена мовиться, що 1165 року надГйшов лист вГд цього
схГдного володаря до Мануеля 1 КомнГна, вГзантГйського
Гмператора. ФрГдрГх. 1 Барбаросса, Гмператор священноП РимськоП
ГмперГП, та ГншГ королГ й собГ отримували послання вГд
пресвГтера Воанна. Багато чого з цГКП дипломатичноП переписки
зберГгаКться в архГвах ВатГкану; бГльшГсть текстГв ще нГколи не
публГкувалися.
27 вересня 1177 року папа Александр III послав з ВенецГП
листа "видатному й великому царю ВндГй". Як слушно пГдкреслюК
Католицька енциклопедГя, "судячи з подробиць у листГ, видно, що
адресат не був мГфГчним персонажем". Надсилаючи своК
апостольське благословення "знаменитому Г високому царю
ГндГйцГв", папа пише, що "чув про нього вГд багатьох Г читав
доповГднГ, зокрема магГстра ФГлГппа, нашого друга й лГкаря, що
розмовляв з великими Г достойними мужами Вашого царства".
Доктор ФГлГпп повГз того листа в АзГю. На жаль, невГдомо,
чим скГнчилася мГсГя цього папського легата. Можливо, вГн
загинув пГд час своКП подорожГ або ж залишився у царствГ
пресвГтера Воанна.
У цГй далекГй краПнГ було багато див. Загадковий цар
правив своПм царством за допомогою смарагдового скГпетра. Перед
його палацом стояло магГчне дзеркало, в якому цар мГг бачити
все, що вГдбувалося не лише в його володГннях, а й у сусГднГх
краПнах. ЛГтаючГ дракони швидко переносили людей на великГ
вГдстанГ. "ЕлГксир правди" очищав кожного, хто його пив, Г
сприяв розкриттю його справжньоП сутГ. Через що "нечистий дух"
не мГг привласнити чуже добро Г царство не потребувало
Певно, найбГльш вражаК у цГй краПнГ фонтан вГчноП
молодостГ. Коли гГднГ чоловГки й жГнки хотГли стати молодими,
то витримували пГст, а тодГ випивали три ковтки води з того
фонтану. ПГсля цього зникали недуги й вГдступала старГсть, Г
вони знову ставали тридцятилГтнГми. Казали, що сам пресвГтер
Воанн продовжив у такий спосГб своК життя до 562 рокГв.
"ОрлинГ каменГ" не лише вГдновлювали гостроту зору, а й
робили невидимими тих, хто носив Пх у перснях. ВншГ магГчнГ
каменГ могли нагрГвати чи охолоджувати будь-що й освГтлювати
околицГ на вГсГм кГлометрГв або ж огортати мГсцевГсть
цГлковитою темрявою. ВхГд до святилища з магГчним каменем
охороняли двоК старих, що пропускали лише достойних. Велика
тринадцятиповерхова башта зводилася над мГстом пресвГтера
Воанна. Це царство не знало бГдних, в ньому панувала
справедливГсть, а про злочини й пороки не чули.
РозповГдГ про могутнього азГатського володаря, безумовно,
християнина, викликали сенсацГю в ЊвропГ. То була важка пора
хрестових походГв, коли будь-який союз зГ Сходом був украй
бажаним. Цим Г пояснюКться зацГкавлення держав Г церкви
царем-священиком ВндГП.
Хоч у розповГдях про пресвГтера Воанна чимало вигадок,
реальнГсть осГб, якГ вели листування,-- королГв, пап Г самого
загадкового пресвГтера Воанна,-- не викликаК сумнГвГв.
Знаменно, що царство пресвГтера Воанна маК багато спГльного з
царством ХГарха, що його описав ФГлострат за тисячолГття до
того. ГеографГчнГ характеристики обох краПн вказують на ТГбет.
МудрецГ обох царств умГли контролювати бачення, створювати
штучне свГтло й лГтати в повГтрГ.
Один з уривкГв найбГльш вГдомого листа пресвГтера Воанна
мовить про пГщане море в його царствГ, що може бути пустелею
ГобГ. Якщо це так, то я цГлком згоден з висновками
американського вченого МенлГ Холла: "МГсцезнаходженням ГмперГП
пресвГтера Воанна К район пустелГ ГобГ, де серед гГр стоПть
його зачарований палац. Якщо ви попросите схГдних посвятникГв
описати пГвнГчний рай, званий Дежунгом, або Шамбалою,
загадковим мГстом адептГв, вони скажуть вам, що вГн у серцГ
пустелГ ГобГ. В предковГчних пГсках Шамо, стародавньоП матерГ,
стоПть храм невидимого уряду свГту".
Вивчаючи ГсторГю XII столГття, коли ширилася слава про
пресвГтера Воанна, помГчаКш цГкавГ збГги. Орден храмовникГв
було засновано 1118 року. 1184 року трубадур Г рицар-тамплГКр
Вольфрам фон Ешенбах склав поему "ТГтурель", в якГй звГв усГ
легенди про святий Грааль. ВГн вважав, що ГснуК зв'язок святого
Граалю з АзГКю Г описуК його, як камГнь ("Г камГнь цей зветься
Граалем"). Чи не мав вГн на увазГ Шамбалу Г камГнь ЧГнтаманГ?
СпГвець Ешенбах стверджуК, що ТГтурель прожив п'ятсот рокГв.
Разюча паралель Гз життям пресвГтера Воанна, що тривало п'ятсот
шГстдесят два роки, чи не так? СправдГ, Ешенбах пов'язуК
легенду про святий Грааль з розповГдями про пресвГтера Воанна.
Його ПарсГфаль приносить священну чашу чи камГнь в АзГю. "Отже,
бачимо, що таКмнГ ордени Њвропи брали учать в увГчненнГ цГкавоП
легенди про азГатського Вчителя вчителГв",-- пише МенлГ Холл.
Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем
ордену тамплГКрГв, завдяки чому змГг познайомитися з таКмними
вченнями тамплГКрГв; про них мова у наступному роздГлГ.
10. БРАТСТВА РЕФОРМАЦВЏ СВВТУ
У своПй науковГй працГ про тГбетську йогу доктор В. 1.
Еванс-Вентц так визначаК методи передачГ давнГх таКмних
доктрин: "Внколи вони цГлковито телепатичнГ, Гнколи вкрай
засимволГзованГ, часто лише уснГ й нГколи не користуються лише
писемними документами". ТГбетська школа мГларепа користувалася
"переда-чею через нашГптування" при поширеннГ своПх йогГчних
методГв тренування розуму для очищення душГ.
У III ст. до н. е. ГндГйський Гмператор Ашока заснував
одне з найтаКмнГших товариств у свГтГ, щоб зберегти й розвинути
давню науку. Воно називалося Братством дев'яти; ця група, як
вважають, дГК в ВндГП Г сьогоднГ. У XIX столГттГ романГст ЛуП
ЖаколГо, що тривалий час жив у КалькуттГ, почув вГд одного
пандГта, що посвяченГ ВндГП вивчали розумовГ й фГзичнГ сили
впродовж двадцяти тисяч рокГв. Тож не дивно, сказав цей Гндус,
що ПхнГ досягнення в цГй галузГ видаються Кпропейцям
дивовижними. Зауважимо, що пам'ять про Ашоку увГчнено премГКю
КалГнги, яку щороку присуджуК ЮНЕСКО за популяризацГю науки.
КалГнга -- царство, що його захопив Гмператор Ашока пГсля
кривавоП вГйни; пГсля неП вГн поклявся нГколи вже не воювати, а
вГддати всГ сили духовному й культурному розвитковГ людей.
Хто такГ адепти? А. П. СГннетт, британський журналГст в
ВндГП, що удостоПвся честГ побувати в гГмалайському братствГ
високих йогГв, означуК його як таКмну общину в ТГбетГ.
Санскритська "Веданта-сара" визначаК його головну мету так:
"розвГювання густого мороку невГдання, у який поринуло
людство". ВеликГ мудрецГ АзГП не лише мудрГ, а й украй могутнГ,
бо "сила за тим, хто знаК", стверджуК Агручада ПарГкчай.
За давнини люди науки трудилися таКмно, з поколГння в
поколГння передаючи знання найдостойнГшим учням через
посвячення. Так зберГгалась Г розвивалася мудрГсть, замГсть
того щоб руйнуватися чи збочуватися невГглаством.
"Чому ж адепти, якщо вони такГ мудрГ, не залишили жодного
слГду в ГсторГП?"-- спитали якось у гГмалайського махатми. "А
чому ви вважаКте, що вони не залишили слГдГв? -- спитав вГн у
вГдповГдь.-- Як може ваш свГт зГбрати докази дГяльностГ цих
людей, якщо вони ретельно приховують ПП, щоб жоден цГкавий не
мГг за ними простежити?"
Не важко переконатися, що з найдавнГших часГв правлячГ
кола ревниво оберГгали свГй авторитет Г наполягали на тому, щоб
народ поклонявся лише Гдолам своКП епохи; виготовленГ вони з
каменю, золота, паперу чи повГтря. Община ПГфагора з Кротони
вивчала астрономГю, математику й фГлософГю. ПГфагору ми
завдячуКмо сГмома нотами музичноП гами. Проте цю общину мирних
учених-вегетарГанцГв брутально розГгнали, а багато кого з
пГфагорГйцГв убили лише за ПхнГй незвичний триб життя та ГдеП.
Кумранський монастир ессенГв, де було написано "Битву
ДГтей СвГтла проти ДГтей Темряви" Г скопГйовано рукописи,
вГдомГ сьогоднГ як "СувоП Мертвого моря", пГддали гонГнням
римськГ загарбники ВзраПлю. Як видно з цих двох прикладГв,
пГдстав для засекречування шкГл мГстерГй було бГльш нГж
достатньо. Цих фГлантропГчних ГдеалГстГв звинуватили в
конспГрацГП, оскГльки все, чого бГльшГсть неспроможна осягнути,
як правило, викликаК пГдозру й вороже ставлення, а отже, й
переслГдування.
ВсторГя знаК багато органГзацГй Г окремих осГб, що
передавали спецГальнГ послання ВКрархГП СвГтла на користь
людства. Џх усГ годГ перерахувати. У нашому дослГдженнГ ми
вибрали кГлька таких товариств, щоб висвГтлити головну Гдею
зовнГшнього кола БГлого братства.
ВсторГя свГдчить, що такГ органГзацГП раптово з'являлись Г
так само раптово зникали, сповнивши свою мГсГю. Це стосуКться
як захГдних орденГв посвячених, так Г братств Сходу. НайбГльш
освГченГ лами ТГбету Г раджа-йоги ВндГП завжди були вГдданими
служителями небесних учителГв.
СхГднГ братства суфГПв, друзГв Г дервГшГв заснували
адепти. КерГвники ПхнГх внутрГшнГх груп продовжують
спГлкуватися з великими магами.
Орден тамплГКрГв було засновано в ПалестинГ 1118 року
французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де Сен-Омером та
Гншими. Святий Бернар де Клерво визначив його закони й
регламент. Його дядько Андре де Монтбар згодом став великим
магГстром. ОдягнутГ в бГлГ плащГ з червоними хрестами,
рицарГ-тамплГКри провадили аскетичне життя. Все своК майно й
статки вони вГддавали ордену, завдяки чому вГн надзвичайно
розбагатГв, хоча самГ його члени були бГднГ. Орден мав, тисячГ
прилучених служителГв з неаристократичних верств. ВКрархГю
ордену складали рицарГ, сержанти, капелани й слуги. РицарГ, що
складали меншГсть, походили з аристократГП.
ЦГлком ГмовГрно, що рицарГ-тамплГКри, багато з яких
вивчили арабську мову за час тривалого перебування на
Середньому СходГ, могли сприйняти дещо Гз схГдноП практики Г
навГть бути посвяченими в таКмнГ вчення гностикГв.
За своК двовГкове Гснування орден тамплГКрГв став
найбГльшою банкГвською органГзацГКю свГту. Прочани, що йшли до
СвятоП землГ, могли з будь-якого значного Квропейського мГста
просто й безпечно перерахувати грошГ в Њрусалим каналами
ордену. БГльшГсть рицарГв та Пх служителГв аж нГяк не були
святими, проте К чимало свГдчень того, що керГвники ордену були
мудрими й добрими людьми Г володГли певною часткою таКмних
знань Сходу.
З точки зору розпорядникГв цивГлГзацГП, злиття
КвропейськоП Г арабськоП культур було вкрай бажане, оскГльки
Квропейцям тодГ бракувало тих давнГх наукових знань, що Пх
засвоПли араби. Арабський вплив неабияк збагатив Њвропу.
Запровадження арабських цифр сприяло розвитковГ математики, яка
доти користувалася малопридатними для цього римськими цифрами.
Запозичення арабськоП медицини, хГмГП Г технологГП також
сприяло Квропейському поступу.
Њ думка, що тамплГКри запозичили доктрини
християн-йоганнГтГв, якГ твердили, що саме Њгипет К джерелом
мудростГ Всуса. ЙоганнГти вважалися хранителями кГлькох
надзвичайно давнГх документГв, а головною метою Пх було
об'Кднати людство в однГй унГверсальнГй релГгГП миру.
ВГд початку свого Гснування орден тамплГКрГв мав двГ
доктрини: одну для вузького, внутрГшнього кола своПх
високородних керГвникГв, про яких мало що вГдомо, а Гншу --
римсько-католицьку -- для зовнГшнього кола.
Прагнучи заволодГти багатствами ордену тамплГКрГв Г звести
нанГвець його вплив, король ФранцГП ФГлГпп Красивий Г папа
Клемент V наказали ВЗ жовтня 1307 року схопити всГх
рицарГв-тамплГКрГв. Великого магГстра ордену та його рицарГв,
людей високоП культури, звинуватили в жахливих злочинах --
людожерствГ й ГдолопоклонствГ. ТисячГ тамплГКрГв було
закатовано у ФранцГП. Проте в ВспанГП, ПортугалГП та АнглГП
лГквГдацГя ордену пройшла без такоП жорстокостГ, як у ФранцГП.
ПГсля п'яти з половиною рокГв ув'язнення Г нелюдських
тортур великого магГстра ордену тамплГКрГв Жака де Моле було
спалено 18 березня 1314 року на островГ СГте в ПарижГ поблизу
Понт-Нефу. Його останнГми словами, як пише хронГст, були:
"ФранцГя згадаК нашу останню мить. Ми вмираКмо безневинно.
Декрет, що згубив нас,-- несправедливий. Та на небесах К
праведний суд, що нГколи не залишить без уваги благання
невинного. В на цей суд я через сорок днГв закличу тебе,
первосвященику Риму! О ФГлГппе, мГй королю, я даремно прощаю
тебе, бо Г ти засуджений Божим судом. Через рГк я чекаю тебе".
Папа Клемент V помер вГд невГдомоП хвороби через тридцять
один день. ФГлГпп Красивий помер у невимовних стражданнях
наприкГнцГ 1314 року. БГльшГсть тих, хто переслГдував орден,
померли передчасною Г насильницькою смертю. ЦГкаво навести
думку БританськоП енциклопедГП про процес над
рицарями-тамплГКрами: "НасправдГ бГльшГсть ГсторикГв вважають
тамплГКрГв невинними в тих звинуваченнях, якГ було проти них
висунуто".
Чи справдГ керГвники ордену мали доступ до таКмних знань?
У ФранцГП провели солГднГ дослГдження, якГ встановили
Гнтригуючу символГку в церквах та соборах, збудованих орденом
тамплГКрГв.
МоП власнГ дослГдження Г вГдкриття зв'язку мГж тамплГКрами
Г гральними картами таро, де зашифровано унГкальнГ пророкування
на багато вГкГв, пГдтверджують здогад, що внутрГшнК коло ордену
володГло езотеричним вченням (Е. Томас. По той бГк бар'Кру
часу.--Лондон, 1973).
Знаменно, що один Гз засновникГв ордену тамплГКрГв, святий
Бернард де Клерво, був близьким другом святому МалаччГ де
Армага, якому ми зобов'язанГ знаменитими передбаченнями пап, де
вказуються особистостГ пап на прийшлГ вГки. ЦГ передбачення К,
безперечно, проявом таКмноП науки чи мистецтва, якими володГють
лише найбГльш посвяченГ люди. Я цГлком пристаю на думку МенлГ
Холла: "Орден храму походив Гз таКмних шкГл Г був прямим
джерелом пГзнГших езотеричних братств".
Через три столГття пГсля знищення ордену тамплГКрГв у
ЊвропГ виникло Гнше братство, що закликало до реформацГП свГту.
Ось як абат Монтфакон де ВГллар характеризуК його вчення: "Вони
вважають, що стародавнГ фГлософи Њгипту, ХалдеП, маги ПерсГП та
гГмнософГсти ВндГП вчили того самого, чого вчать Г вони".
У моП намГри не входить детально подавати ГсторГю цього
таКмного товариства, яке називалося братством розенкрейцерГв; я
лише вГдзначу його високу мету Г зв'язки з ГКрархГКю махатм.
1614 року в НГмеччинГ з'явилися першГ манГфести
розенкрейцерГв -- "СвГтова реформа", "Слава Г сповГдь братства
Трояндового хреста". "СповГдь" зверталася безпосередньо до
"освГченоП Њвропи"; та була перша подГбна декларацГя в ГсторГП,
що йшла не вГд короля чи церкви, а вГд конклаву анонГмних осГб.
Автори цих манГфестГв самГ заявляють, що мусять приховувати
Гмена, бо властГ переслГдують Пх.
Вивчення "СповГдГ" розенкрейцерГв виявляК ПП революцГйну
суть. В епоху феодалГзму розенкрейцери пропонують своК вчення
"як принцам, так Г селянам". У п'ятому роздГлГ вони заявляють,
що будуть "реформувати уряди Њвропи" Г що "владарювання
облудноП теологГП буде скасовано". Стосовно ж власних
фГлософських цГлей, то вони обГцяють, що "суперечностГ науки й
теологГП буде узгоджено" Г що "дверГ мудростГ знову вГдкритГ
свГтовГ".
Знаменно, що пГсля цих розенкрейцерських манГфестГв 1614
року в розвитку науки розпочалися пГдйоми й стрибки, якГ
досягли кульмГнацГП в нинГшню космГчну еру. Те ж можна сказати
й про заклик розенкрейцерГв до демократГП, коли на одну дошку
ставились князГ й селяни, проголошувалася необхГднГсть освГти,
внутрГшньоП культури, бо освГта звГльняК вГд невГгластва й
забобонГв.
З моменту утворення братство набуло мГжнародного
характеру, поширивши свГй вплив за межГ НГмеччини. 1622 року в
ПарижГ з'явилась афГша, яка здивувала Г простого перехожого, Г
священика, Г аристократа: "Ми, спрямованГ нашою колегГКю, ПП
главою Г братами-розенкрейцерами, засновуКмо нашу видиму й
невидиму обитель у цьому мГстГ найвищою ласкою, до якоП
спрямованГ серця праведникГв. Ми вчимо без книг Г нот,
розмовляКмо мовою краПни, де перебуваКмо, аби вберегти людей,
подГбних до нас, вГд смертельноП помилки".
Всторики не змогли з'ясувати, чи Гснували розенкрейцери в
XVII столГттГ, коли вперше з'явилися ПхнГ манГфести. Причина
проста -- адепти самГ таКмно добирали кандидатГв у це
товариство. Тому годГ вступити в братство, якщо вас туди не
запросили. Можна допустити, що добра половина Квропейських
учених отримала такГ запрошення, проте вони не признавалися, що
причетнГ до нього. Якщо такий висновок хибний, то як тодГ
пояснити, що наука ракетою злетГла вгору, щойно були
опублГкованГ манГфести на початку XVII столГття? Програма
свГтовоП реформацГП виявилась успГшною. СправдГ, адепти
Трояндового хреста знали все наперед! Ось чому й заявляли в
"СповГдГ": "Нас, вГдповГдальних за цГ змГни, нГхто не знатиме".
СвГтову реформацГю започаткували вчителГ Сходу. Зв'язки ордену
розенкрейцерГв з АзГКю проглядаються в латинському памфлетГ,
опублГкованому 1618 року ГенрГхом НеухузГусом, через чотири
роки пГсля манГфестГв розенкрейцерГв. У цьому памфлетГ автор
недвозначно вказуК, що пГсля завершення своКП роботи адепти
повернуться в ВндГю.
1775 року в рукописГ СГмсона, члена росГйськоП ложГ обряду
Сен-Мартена, стверджуКться, що "справжнК масонство прийшло в
РосГю з ТГбету". То була приголомшуюча заява, бо для людей
XVIII столГття ТГбет був таким само далеким, як Г МГсяць
сьогоднГ. Цей документ свГдчить про зв'язки Квропейських
масонських лож Гз тГбетською твердинею мудрецГв.
1710 року ЗГгмунд РГхтер (СГнцерус Ренатус) опублГкував
закони братства пГд назвою "Досконале й Гстинне виготовлення
фГлософського каменю золотим братством Троянди й Хреста". Серед
законГв К Г клятва не розголошувати таКмниць мГстерГй.
Прийнятий у братство розенкрейцерГв отримував порцГю
фГлософського каменю, достатню, щоб забезпечити довгу молодГсть
Г життя протягом принаймнГ шГстдесяти рокГв пГсля того, як його
прийняли в братство. ПГсля омолодження брат мусив змГнити Гм'я
Г мГсце проживання, щоб не привертати до себе зайвоП уваги.
НГхто з членГв братства не мав права виготовляти алхГмГчним
методом перлГв чи коштовних каменГв надмГрноП величини, аби не
зажити лихоП слави. Член братства розенкрейцерГв давай обГтницю
не одружуватися без особливого на те дозволу. ВГн завжди
виконував розпорядження магГстра ордену, а посвячення в члени
братства мусило вГдбуватися лише в ДомГ розенкрейцерГв.
ЦГ правила свГдчать про невГдомГ науцГ методи омолодження
Г штучного виробництва коштовних каменГв. ФГлософський камГнь
розенкрейцерГв нагадуК камГнь ЧГнтаманГ, а методи омолодження
нагадують подГбну практику в царствГ пресвГтера Воанна,
згадуване в попередньому роздГлГ.
Франкмасони, хоч вони й мали менш екзотичнГ цГлГ, нГж
орден розенкрейцерГв, пов'язувалися з цим орденом задовго до
заснування ВеликоП ложГ АнглГП, яке мало мГсце 1717 року. ВГрш
ГенрГ Адамсона з поеми "Музи надгробного плачу", що побачила
свГт у ПертГ (ШотландГя) 1638 року, пГдтверджуК це: "ОскГльки
ми -- брати-розенкрейцери, То маКмо слово "масон" Г маКмо
бачення друге".
ЦГ рядки доводять Г те, що розенкрейцери активно дГяли в,
ШотландГП через чверть столГття пГсля публГкацГП в НГмеччинГ
"Слави братства".
Про зв'язок франкмасонГв з тамплГКрами здогадувалися
масонськГ Гсторики. СправдГ, не хто Гнший, як Альберт ПГк, що
отримав вищий ступГнь масонства, вважав, що ГнГцГали останнього
магГстра ордену тамплГКрГв мГстять пароль трьох основних
ступенГв.
ВсесвГтню боротьбу розенкрейцерГв Г масонГв за демократГю
та ГнтернацГоналГзм чГтко виклав шотландець Ендрю Майкл,
кавалер Рамсей, коли виступав перед Великою ложею ФранцГП у
1737 роцГ: "СвГт -- це не що Гнше, як величезна республГка, де
кожна нацГя -- родина, а кожен ГндивГд -- дитина". НаприкГнцГ
вГн проголосив, що Кдина мета ордену масонГв -- "створити за
вГки духовну ГмперГю, де без скасування обов'язкГв, Гснуючих у
рГзних державах, створився б новий народ, який склали б рГзнГ
нацГональностГ, зцементованГ воКдино доброчеснГстю В наукою".
Безперечно, людство сьогоднГ мислить бГльш
ГнтернацГональне, нГж двГстГ рокГв тому, хоча старГ чудовиська
нацГоналГзму й сектантства ще живуть. У цьому розумГннГ
програму франкмасонства виконано успГшно.
Ми коротко виклали деякГ данГ про дГяльнГсть зовнГшнього
кола СтражГв людства. В своПх гуманГтарних задумах духовнГ
вчителГ ЗемлГ не цурались Г церковних каналГв. ЧисленнГ великГ
душГ надихалися магами Сходу як у католицькГй, так Г в
протестантськГй церквах. А в православних монастирях, як-от
Афонський, серед ченцГв теж було чимало посвячених.
Серед учених минулого, що здГйснювали мГсГю. Шамбали, слГд
згадати Парацельса (1493--1541). ВГн запровадив новГ методи в
медицинГ й першим у ЊвропГ застосував для лГкування ртуть Г
опГй. ВГн визнавав телепатГю, вдавався до психГчного впливу й
провадив дослГди з штучного вирощування людини, так званого
"гомункулуса". Парацельс мандрував по АзГП в 1513--1524 роках;
вважаКться, що саме тодГ вГн Г вГдвГдав тГбетський ламаПстський
монастир братства магГв.
Вншим Гсторичним персонажем, що, як вважають, Гнсценував
своП смерть Г похорон, а сам подався до ЦентральноП АзГП в XIV
столГттГ, був НГкола Фламель. ВГн умГв добувати золото
алхГмГчним способом. Однак жив з професГП нотарГуса, а своП
значнГ статки, нажитГ алхГмГКю, витрачав на будГвництво
лГкарень Г гуртожиткГв для бГднякГв у ПарижГ та Гнших мГстах
ФранцГП. Надгробок НГколи Фламеля Г його дружини Пернель
Гснував у паризькГй церквГ Невинних ще в XVI столГттГ. Разом Гз
секретом отримання золота Фламель Г його дружина вГдкрили й
елГксир молодостГ, навчилися подовжувати собГ життя. БГльш нГж
вГрогГдно, що в могилах ФламелГв похованГ ГншГ люди, померлГ на
час ПхньоП гаданоП смертГ.
У XVIII столГттГ абат ВГлен писав, що Фламель вГдвГдав
французького посла в ТуреччинГ Дезалью -- майже через чотири
столГття пГсля його нГбито смертГ! В це не Кдине таке
повГдомлення. У своПй "ВсторГП французГв рГзних станГв" Аман
АлексГс Монтей мовить про якогось службовця Марселя, що теж
зустрГчав Фламеля Г розмовляв з ним через кГлька столГть пГсля
його гаданоП кончини в XIV столГттГ.
Поль Люка, якого ЛюдовГк XIV послав збирати старожитностГ
в ГрецГП, ЊгиптГ й на Середньому СходГ, видав 1714 року книгу
"МандрГвка пана Поля Люка з велГння короля", в якГй розповГв
про чотирьох дервГшГв, що зустрГлися йому в Бруссе (Туреччина).
Один Гз них розмовляв багатьма мовами, серед них Г французькою.
Цей дервГш заявив, що прийшов з вГддаленоП обителГ мудрецГв.
Здавалося, йому рокГв тридцять, але час, що його вГн мав би
затратити на своП тривалГ мандрГвки, мусив складати щонайменше
столГття. На згадку про Гм'я Фламеля, дервГш запитав: "Ви
справдГ вГрите, що Фламель помер? НГ, нГ, друже, не обманюйте
себе, Фламель усе ще живий; нГ вГн, нГ його дружина ще не
зустрГли смертГ. Уже рокГв три як я залишив його в ВндГП. ВГн
-- один з моПх найкращих друзГв". Цей дервГш, видимо, був
посланцем азГатського ОлГмпу й виконував якесь ПхнК доручення.
Ось що почув Микола РерГх вГд учених лам в серцГ АзГП: "Хто
спГвпрацюК з Шамбалою, не живе самотиною, вГн мандруК повсюди".
Серед спГвтрудГвникГв ГКрархГП СвГтла не можна не згадати Олени
БлаватськоП, що багато рокГв навчалася в махатм у вГддаленому
ТГбетГ, а тодГ, як ПхнГй посланець, вирушила до Њвропи й
Америки.
За старовинним звичаКм архатГв, заведеним Цзонкабою,
великим реформатором буддизму Г послом Шамбали, посланцГ
вирушають наприкГнцГ кожного столГття, аби просвГтити чи
застерегти людство. Майже достеменно, що Блаватська виконувала
подГбну мГсГю, коли 1875 року за вказГвкою махатм заснувала
теософське товариство. Метою його була робота для всесвГтнього
братства людей, що само по собГ було революцГйною програмою за
вГкторГанськоП епохи нацГоналГзму й колонГалГзму. Вивчення
давньоП мудростГ Сходу було Гншим, не менш важливим завданням
цього братства. Довге перебування БлаватськоП в ВндГП та ПП
ненависть до расовоП Г класовоП дискримГнацГП, викликало
пГдозру до неП британського уряду в ВндГП. Хоча через чверть
столГття пГсля заснування теософського товариства вчителГ
ТГбету урвали безпосереднГй зв'язок Гз ним, воно й далГ виконуК
важливе завдання, привертаючи захГднГ уми до духовноП спадщини
АзГП.
НаприкГнцГ минулого столГття князь М. Т. ЛорГс-МелГков,
виконуючи наказ архатГв, запропонував царевГ Олександру II
проект лГберальних реформ, щоб усунути деспотичний режим мирним
шляхом. Те робилося вГд ГменГ фГлантропГчного братства,
зв'язаного з радою адептГв. Цар надто повГльно розглядав
проект, а невдовзГ загинув вГд бомби революцГонерГв. Коли його
спроба лГбералГзацГП РосГП зазнала невдачГ, ЛорГс-МелГков
виПхав до ФранцГП, де й помер 1888 року. Знаменно, що Олена
Блаватська знала князя замолоду Г, можливо, знала й про його
зв'язки з братами СвГтла.
Можна виснувати, що програма пГднесення духовностГ й
ГнтелектуальностГ людства дГК упродовж столГть. Певного часу
всГ братства виконували завдання ГКрархГП; Гнтим часом окремГ
особи несли новГ революцГйнГ ГдеП, щоб покращити соцГальнГ
умови чи розвинути науку й фГлософГю. Основний лейтмотив цього
великого задуму -- "СвГтло здолаК темряву".
На Брестському пам'ятнику в пГвнГчно-захГднГй частинГ
площГ Згоди в ПарижГ, на боцГ, зверненому до саду ТюПльрГ,
вГдмГчено мГсце, де стояла гГльйотина, що стинала голови
"ворогам РеспублГки" пГд час Терору. За хвилину до своКП страти
мадам Ролан кинула тут осатанГлому натовпу безсмертнГ слова:
"Свободо! СкГльки злочинГв коПться в Гм'я твоК!"
ЗапобГгти цьому спалаховГ насильства й жорстокостГ, не
порушуючи природного ходу соцГального розвитку, намагався
великий адепт, що несподГвано з'явився на французькГй сценГ
1743 року; вГн прибув Гз АзГП, де, як прочанин, провГв певний
час у вГддалених гГрських монастирях, а згодом був гостем щаха
ПерсГП.
Цього посланця звали граф Сен-Жермен. Середнього зросту,
але мГцноП статури, вГн розмовляв з аристократами, не зважаючи
на ПхнГ ранги й титули. Зате з простолюдом був душевним Г
добрим. Граф не раз сидГв за столом з королями та принцами,
проте нГ ПжГ, нГ вина не торкався; вдома обГд йому замГнювала
миска рГдкоП кашГ, схожоП на звичайну тГбетську страву з
ячменю.
ОскГльки метою його мГсГП було зблизитися з королями та
аристократГКю, аби схилити панГвнГ кола до помГркованостГ й
реформ (що ранГше намагався зробити АполлонГй ТГанський),
Сен-Жермен Г дГяв, щоб привернути Пхню увагу до себе -- одяг
його прикрашали великГ дГаманти.
ДобГрне братство, до якого вГн належав, чудово бачило
загрозливу ситуацГю у ФранцГП XVIII столГття, що до неП
призвели честолюбнГ вГйни ЛюдовГка XIV Г його непомГрна
пристрасть до зведення розкГшних палацГв.
Граф Сен-Жермен з'явився у ФранцГП за ЛюдовГка XV, людини
культурноП, але досить себелюбноП. Графа привГз Гз ПруссГП 1743
року маршал де БельГль, а представила його ЛюдовГку XV
королГвська фаворитка маркГза де Помпадур, жГнка освГчена й
витончена. В недарма пересторога щодо майбутнього ФранцГП
призначалася саме цьому правителю, котрий якось недбало кинув:
"ПГсля нас хоч потоп". Саме цей кривавий потоп Г прагнув
вГдвернути посланець Шамбали.
Цей рГзновид посланцГв можна розпГзнати за деякими
властивими Пм рисами. Перш за все вони пацифГсти й апостоли
вчення Серця; по-друге, вони, як правило, пов'язанГ з АзГКю. В,
по-третК, володГють невГдомими силами, якГ можна вГднести до
окультних. Сен-ЖерменовГ якраз Г були властивГ всГ цГ риси
посланця мГста Безсмертних.
Про науковГ досягнення графа, який умГв вирощувати штучнГ
перли, отримувати великГ дГаманти з дрГбних Г виготовляти не
вГдомГ доти фарби, розповГдала одна з моПх попереднГх книг --
"Ми -- не першГ" (украПнський переклад див. "ВсесвГт" No
11--12, 1988). Сен-Жермен вГльно володГв багатьма мовами--
французькою, нГмецькою, ГталГйською, англГйською, росГйською,
португальською, Гспанською, грецькою, латиною, санскритом,
арабською Г китайською. Цей лГнгвГстичний рекорд, такий
незвичний для XVIII столГття, не знайшов задовГльного
пояснення. Чи не вдалося графовГ справдГ подовжити життя на
сотнГ рокГв, як у це вГрили його прихильники?
Мадам де Хуссе, фрейлГна маркГзи де Помпадур, так описуК
його здГбностГ: "Досконале знання мов, як давнГх, так Г
сучасних, дивовижна пам'ять; ерудицГя, спалахи якоП вловлюКш
пГд час його примхливоП розмови; вГн об'Пздив увесь свГт, Г
король охоче слухав розповГдГ про його мандри в АзГю та Африку.
Як Г розповГдГ про придворне життя в РосГП, ТуреччинГ та
АвстрГП. Здавалося, для нього бГльше важать таКмницГ кожного
царського двора, анГж бути довГреною особою короля".
Саме виняткова компетенцГя в дипломатГП Г його миротворчГ
зусилля викликали пГдозру до нього шефГв таКмноП полГцГП у
ФранцГП, англГП та деяких Гнших краПнах. У ФранцГП Шуазель
запГдозрив його в шпигунствГ на користь ПруссГП, з якою ФранцГя
тодГ була в станГ вГйни. В АнглГП ПГтт вважав його росГйським
шпигуном. ВсГ цГ пГдозри, як видно, не мали пГд собою грунту,
але те, що Сен-Жермен близький до ЛюдовГка XV та до Гнших
Квропейських монархГв, викликало заздрощГ державних мГнГстрГв.
1746 року його навГть затримали в ЛондонГ, чому передували
досить ГнтригуючГ подГП. Вмпозантна зовнГшнГсть Сен-Жермена
спричинилася до того, що одна англГйська ледГ стала виявляти до
графа посилену цГкавГсть. Це викликало спалах ревнощГв у ПП
молодого залицяльника, який Г пГдкинув до кишенГ Сен-Жермена
компрометуючого листа. ВластГ, яких було повГдомлено про той
лист, негайно заарештували графа. Та невдовзГ було доведено, що
це брудна фальшивка, Г прямо з в'язницГ Сен-Жермена було
запрошено на прийом до лорда Холдернесса. 1760 року цей самий
лорд писав МГтчеллу, британському послу в ПруссГП: "ПеревГрка
його (Сен-Жермена) нГяких результатГв не дала".
Того року ФранцГя провадила з ПруссГКю програшну вГйну.
Король Г мадам Помпадур прагнули миру, як, утГм, Г весь народ
ФранцГП. При сприяннГ вГйськового мГнГстра маршала БельГля,
особистого друга Сен-Жермена, було запропоновано послати графа
в ГолландГю; там вГн мав укласти сепаратну угоду з ПруссГКю,
причому в цГй справГ йому мав посприяти герцог ЛуП де БрунсвГк,
на прихильне ставлення якого Сен-Жермен мГг розраховувати. Це
сприяло б тому, що АвстрГя, союзниця ФранцГП, капГтулювала б Г
настав би кГнець вГйнГ.
Коли герцог Шуазель, мГнГстр закордонних справ, дГзнався
про планованГ без його вГдома мирнГ переговори, то заявив
ЛюдовГку XV рГшучий протест, Г король мусив облишити свГй
задум. ВГн спГшно послав спецГального гГнця до Сен-Жермена, аби
попередити свого друга: Шуазель вимагаК видачГ його, щоб
запроторити в БастГлГю.
Сен-Жермен не став гаятися -- вГн перетнув Ла-Манш Г зник
в АнглГП. Його друг, граф де ла Вату, за тих ускладнень писав
йому в листГ з Амстердама 1760 року: "Я знаю, що ви -- один Гз
найвидатнГших людей ЗемлГ, Г засмучений, що цГ нГкчеми турбують
вас Г снують Гнтриги проти ваших миротворчих зусиль". Це лише
один випадок Гз життя Сен-Жермена, якого розумГли далеко не всГ
його сучасники.
1762 року вГн несподГвано з'являКться у Санкт-ПетербурзГ,
де якраз померла Гмператриця Њлизавета й коронувався цар Петро
III. Дружина царя, уроджена принцеса Ангальт-Цербська,
доводилася донькою одному з друзГв Сен-Жермена. СГмнадцять
рокГв Катерина терпГла пияцтво й дебошГ свого чоловГка. ТакГ
звички робили з нього людину, найменше здатну правити
величезною ГмперГКю, як РосГя, чому брати Орлови й здГйснили
державний переворот на користь Катерини. Ось так вона стала
Гмператрицею Катериною II Г правила РосГКю двадцять дев'ять
рокГв як один Гз ПП найвидатнГших монархГв. Вона розширила
кордони ГмперГП, була покровителькою мистецтва й науки, сприяла
поширенню в краПнГ Квропейських звичаПв.
За росГйсько-турецькоП вГйни, коли росГйський флот стояв в
ГталГйському порту ЛГворно, Сен-Жермен з'явився на борту
фрегата у формГ росГйського генерала. Граф ГригорГй Орлов
представив Сен-Жермена герцогу д'Анспагу 1771 року такими
словами: "Ось людина, що вГдГграла таку видатну роль у нашГй
революцГП".
Сфера впливу графа Сен-Жермена не обмежувалася ФранцГКю та
РосГКю. Не менш важливою для нього була Г ПруссГя. Його друг,
послГдовник Г учень принц Карл фон Гессе-Кассель, допомагав
адептовГ заснувати так зване Масонство високого ступеня. То був
сплав доктрин Г законГв розенкрейцерГв та тамплГКрГв з
умоглядним масонством; лГбералГзм цього братства вплинув на
ГнтелГгенцГю Њвропи. СправдГ, Г в РосГП на початку XIX столГття
був лГтературний перГод, вГдомий, як "масонський". Однак
поразка повстання декабристГв 1825 року поклала край цьому
потяговГ до демократГП.
Закони Масонства високого ступеня, розробленГ Сен-Жерменом
Г принцем Карлом, згодом поширилися в АмерицГ, де шотландський
закон виступив за вГдокремлення церкви вГд держави.
Американську демократГю було започатковано в паризьких
салонах, де Жан-Жак Руссо опублГкував свою "СуспГльну угоду".
Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, ЛафайКт Г ФранклГн входили до
масонськоП ложГ "Дев'ять сестер" у ФранцГП; до неП незадовго до
кончини вступив Г Вольтер. Руссо, пророк тогочасноП демократГП,
об'Кднався з Сен-Жерменом у "ЛожГ суспГльноП угоди" в ПарижГ.
Можна ще згадати слова графа, якГ вГдбивають осуд ним класового
гноблення в ЊвропГ: "У вас злиднГ й соцГальна
несправедливГсть". Проте вГн покладав надГП на реформи й
поступове перетворення соцГальних систем, а не на насильницьке
повстання. На жаль, французька аристократГя не прислухалася до
його застережень, Г революцГйна буря змела п.
Яскраву картину дГяльностГ Сен-Жермена в цГ знаменнГ роки
ми знаходимо в "Спогадах про МарГю Антуанетту" графинГ
д'Адемар, авторство яких приписують барону ЕтьКну Леону де
Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча цГ мемуари насправдГ писанГ не
рукою придворноП дами МарГП-Антуанетти, текст мусить бути вкрай
близький ГсторичнГй правдГ, тим бГльше що Ламот-Лангон, судячи
з усього, знав графиню д'Адемар, яка прожила довге життя Г
померла 1822 року. ОкрГм того, на час пГдготовки тексту до
друку його французький автор мусив ознайомитися з численними
документами про Сен-Жермена, якГ натодГ були в ПарижГ. ПГзнГше,
коли Наполеон III виявив жваве зацГкавлення до дГяльностГ графа
у ФранцГП, цГ документи зГбрали в бГблГотецГ полГцГйноП
префектури _ тут в окремГй залГ зберГгалися лише тГ папери й
листи, якГ стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згорГло пГд
час ПаризькоП комуни 1871 року. НевГдомо, наскГльки и,Г тисячГ
документГв були доступнГ барону Ламот-Лангону, коли вГн писав
своП "Спогади" у ФранцГП 1830-х рокГв, але К пГдстави гадати,
що вГн таки користувався ними. На початку нашого столГття один
Гз нащадкГв мадам д'Адемар заявив, що в родинному архГвГ
збереглися деякГ папери щодо Сен-Жермена.
Як випливаК зГ "СпогадГв", граф Сен-Жермен робив спробу
попередити ЛюдовГка XVI напередоднГ ФранцузькоП революцГП.
Проте аудГКнцГП в короля не отримав, а потрапив лише в
апартаменти королеви. Граф вГдверто розмовляв з
МарГКю-Антуанеттою в присутностГ мадам д'Адемар, провГщуючи
падГння монархГП у ФранцГП, якщо не встановити соцГальноП
справедливостГ. СлГд зазначити, що ЛюдовГк XVI досить прихильно
ставився до лГберальних Гдей франкмасонГв, проте аристократГя Г
багата буржуазГя так тиснули на нього, що його слабка воля не
могла Пм протистояти.
Застереження, вручене королевГ Сен-Жерменом, пГзнГше
скопГювали мадам д'Адемар:
"НевдовзГ настане пора, коли необачна ФранцГя Буде
ввергнута в лихолГття, якого могла б уникнути:
В стане немовби пеклом, змальованим Данте. ПовГр, моя
королево, що день цей близький, Ми побачимо, як упадуть
скГпетри Г кадильницГ, Захитаються башти й гербовГ щити, навГть
бГлий прапор,
Потоки кровГ потечуть у кожному мГстГ. Я чую ридання Г
бачу вигнанцГв". Коли цей вГрш утрапив до рук Морепа,
всесильного мГнГстра внутрГшнГх справ, вГн знесамовитГв Г
наказав заарештувати графа Сен-Жермена, ув'язнити його в
БастГлГП. Графиня д'Адемар спробувала заступитися за графа, але
Морепа Пй заявив: "Я знаю негГдника краще, нГж ви! Його буде
викрито -- у наших полГцейських властей вГрний нюх". ЦГКП
хвилини дверГ кабГнету вГдчинилися, Г мадам д'Адемар вГд
несподГванки зойкнула. А обличчя мГнГстра пересмикнулося: перед
ними стояв Сен-Жермен. ВГн кинув мГнГстровГ такГ пророчГ слова:
"Король покликав мене, аби я дав йому добру пораду. Та ви
завадили менГ зустрГтися з ним, бо дбаКте лише про свГй
авторитет. Ви руйнуКте монархГю, а в мене для ФранцГП обмежений
час. В коли вГн спливе, я муситиму зникнути -- мене побачать
тут лише через три поколГння. В мене не будуть звинувачувати,
коли анархГя з усГма ПП жахГттями спустошить ФранцГю. СамГ ви
не побачите цього лихолГття, але того, що ви мостили до нього
дорогу, вистачить, щоб покрити ганьбою ваше Гм'я".
Мовивши це, Сен-Жермен ступив до дверей, вГдчинив Пх Г
вийшов. МГнГстр Морепа здГйняв тривогу й звелГв своПм
костоломам схопити графа. Але той безслГдно зник.
Пророцтво адепта збулося: Морепа не дожив до РеволюцГП,
померши 1781 року.
Поза сумнГвом, граф Сен-Жермен був посланцем Шамбали й
захисником доктрини Серця. Про його зв'язки з АзГКю стали
здогадуватися пГсля його слГв, що Пх наводить Франц Греффер у
своПх "Малих вГденських мемуарах": "Я зникну з Њвропи й
повернуся до ГГмалаПв. Щоб вГдпочити, бо мушу вГдпочити. РГвно
через вГсГмдесят п'ять рокГв люди знову побачать мене". Отож
бачимо, що адепт збирався повернутися до Њвропи в рГк АрхатГв,
тобто 1875 року.
Чи мав Сен-Жермен доручення вГд своПх високих керГвникГв у
АзГП? ВГдповГдь на це запитання дають слова самого графа: "МоП
руки зв'язав сильнГший за мене". Чи не був тим "кимось"
легендарний учитель ПГвнГчноП Шамбали?
Ходили чутки, нГбито Сен-Жермен мав таКмний притулок
поблизу Екса (Прованс, ФранцГй), де вГн сидГв на пГдвищеннГ в
позГ Будди, поринувши в глибокГ роздуми.
НГмецький принц Карл фон Гессе-Кассель, який допомагав
графовГ в його масонськГй та розенкрейцерськГй дГяльностГ, так
пише про свого навчителя в "Спогадах мого часу": "Сен-Жермен,
певно, був одним Гз найвидатнГших фГлософГв, яких будь-коли
знав свГт. Друг людства, що завжди роздавав своП грошГ
нужденним, друг тварин. Його серце завжди прагнуло давати щастя
Гншим".
Саме на цього дворянина з НГмеччини посилаКться махатма
Кут ХумГ в листГ до СГннетта, датованому 5 серпня 1881 року, як
на "вГрного друга й покровителя, прихильного нГмецького принца,
з дому якого Г при якому вГн (Сен-Жермен) востаннК вирушив
Додому". ЗГ слГв махатми ясно, що ДГм, куди вирушив адепт, десь
за заснГженими ГГмалаями.
Махатма Мор'я так описуК труднощГ мГсГП свого "брата" у
ФранцГП: "Якось один знатний француз сказав Сен-Жермену: "Я не
можу второпати всГх тих нГсенГтниць, що Пх ви верзете". На що
Сен-Жермен вГдповГв: "Не важко було б уторопати моП
"нГсенГтницГ", якби ви придГляли Пм таку саму увагу, яку
вдГляКте своПм власним нГсенГтницям, якби ви читали моП
доповГдГ з такою самою увагою, з якою студГюКте списки
придворних танцГвниць. Та все лихо в тому, що правила менуету
для вас важливГшГ, анГж безпека ЗемлГ".
Хоч цей посол Г не змГг вГдвернути кровопролиття
ФранцузькоП революцГП, вГн зробив усе, аби попередити правлячГ
кола про майбутнГ наслГдки ПхньоП егоПстичноП полГтики.
Противники монархГП мусили б спершу вивчити факти й цифри, а
тодГ виносити вердикт, хто жорстокГший -- король чи третГй
стан. 14 липня 1789 року БастГлГю взяли штурмом революцГйнГ
маси. ЗамГсть сподГваних там сотень в'язнГв у кайданах виявили
лише чотирьох фальшивомонетникГв, двох божевГльних Г одного
дворянина. Та й то цього аристократа запроторили туди на
прохання родини, бо мав надто небезпечнГ нахили; жив вГн у
БастГлГП, як Г личить його титуловГ,-- зГ своПми власними
слугами.
ЦГ неполГтичнГ в'язнГ, звГльненГ з БастГлГП Гсторичного
дня, який сьогоднГ вГдзначають як нацГональне свято, крапля
порГвняно з тим безмежним морем десяткГв тисяч жертв,
вГдправлених на гГльйотину пГд час Терору. Саме цГй трагедГП Г
намагався запобГгти посланець магГв АзГП.
РанГше вже мовилося, що серед таКмних заповГдей Цзонкаби,
представника Шамбали в ТГбетГ XIV столГття, була й така, що
зобов'язувала архатГв надсилати людству послання в останню
чверть кожного столГття. Поява аватар, або божественних
перевтГлень, маК мГсце через тривалГ промГжки часу, оскГльки
пов'язана з прецесГКю рГвнодень.
Хоча бГльшГсть мГсГй архатГв не мали успГху, здебГльшого
через спротив мас, але деякГ з них усе ж досягли мети.
Незалежно вГд того, дали цГ мГсГП якГсь наслГдки чи нГ, ця
традицГя звертатися до людей через кожнГ сто рокГв незмГнне
виконувалась упродовж свГтовоП ГсторГП. Ось що пише махатма
Мор'я про ГКрархГю СвГтла: "МГжнародний уряд нГколи не
приховував свого Гснування. ВГн заявляв про себе не
манГфестами, а дГями, якГ ще не зафГксувала свГтова ГсторГя.
Уряд не приховуК Г Гснування своПх посланцГв у рГзних краПнах.
Природно, що цГ посланцГ, оберГгаючи честь мГжнародного уряду,
нГколи не дГяли таКмно. Навпаки, вони вГдкрито спГлкувалися з
рГзними урядами й були вГдомГ багатьом. ЛГтература зберГгаК
ПхнГ Гмена й оточуК фантастичним ореолом".
СправедливГсть цих слГв пГдтверджуК дГяльнГсть АполлонГя
ТГанського й графа Сен-Жермена. В минулГ вГки траплялися дивнГ
випадки, якГ можна пояснити, як акти дружнГх втручань у
критичнГ моменти. Один такий епГзод мав мГсце, коли
зароджувалася велика сучасна нацГя -- СполученГ Штати Америки.
А саме, коли розроблявся проект прапора для Американських
КолонГй 1775 року Г коли пГдписувалася ДекларацГя про
незалежнГсть 1776 року -- вони не обГйшлися без пГдтримки цих
загадкових сил.
ПГсля майже тисячолГтньоП епохи феодалГзму настала важлива
мить становлення демократГП. Створення майбутнього оплоту
нового ладу -- Сполучених ШтатГв -- мало бути ефективним з
огляду на виняткове значення цГКП подГП для свГтовоП ГсторГП.
Тож немаК нГчого дивного, що в цГ знаменнГ роки ставалися
незвичайнГ подГП, якГ засвГдчували втручання зовнГшнГх сил.
1775 року, коли батьки грядущоП республГки обговорювали
новий прапор, на полГтичнГй сценГ з'явився дивний чоловГк, що
вГдразу завоював авторитет Г подружився з БенджамГном
ФранклГном та Джорджем ВашГнгтоном. Цьому джентльмену, якого
мемуаристи називають просто Професором, можна було дати
сГмдесят рокГв, хоча вГн мав пряму й мГцну поставу, високий
зрГст Г вкрай благородну зовнГшнГсть, що викликала повагу.
Харчувався цей чоловГк незвично: не споживав нГ м'яса, нГ
домашньоП птицГ, нГ риби, не пив нГ вина, нГ пива, а
дотримувався так званоП дГКти здоров'я: хлГб, горГхи, фрукти й
мед. Як Г Сен-Жермен, Професор часто розповГдав про ГсторичнГ
подГП з такими подробицями, наче був Пх учасником.
ОсвГченГсть Г вишуканГ манери Професора справляли враження
на всГх. ВГн багато писав Г читав, проте книги й рукописи
нГкому не показував. ВГн зберГгав Пх у важкГй дубовГй скринГ,
ключа вГд якоП нГкому не давав. Чи не тримав вГн, як свого часу
Нострадамус, у цьому сховку старГ окультнГ рукописи?
Коли 1775 року в одному з приватних будинкГв на попереднГй
нарадГ почалось обговорення американського прапора, сталася
подГя, яку так описуК один Гз сучасникГв: "ФранклГн сказав, що
замГсть вчинити так, як пропонуК генерал ВашГнгтон, вГн хоче
попросити його й Гнших присутнГх вислухати свого нового Г
високошановного друга Професора, який люб'язно погодився
повторити для всГх цього вечора те, що говорив удень щодо
нового прапора для КолонГй".
Цей текст свГдчить про важливу роль у цГй справГ
незнайомця. На вказаному засГданнГ Професор закГнчив свою
промову значущим висновком: "Незабаром ми станемо
самовизначеною незалежною нацГКю".
Можна допустити, що генерал ВашГнгтон, франкмасон, Г
БенджамГн ФранклГн, масон Г розенкрейцер, упГзнали в
ПрофесоровГ спецГального посланця Ради МудрецГв, що бореться за
прогрес людства з самого свГтанку цивГлГзацГП.
4 липня 1776 року сталася пам'ятна подГя. У старому
Державному домГ в ФГладельфГП спалахнули дебати мГж
засновниками новоП республГки. Вони стосувались остаточного
рГшення, яке слГд було прийняти, а саме: чи остаточно розривати
зв'язки колонГй з АнглГКю, чи зберегти Пх на певних умовах?
У цей критичний момент пГдвГвся високий Професор Г
виголосив полум'яну промову. БГльшГсть учасникГв асамблеП його
не знала, проте всГ слухали з величезною увагою Г навГть деяким
благоговГнням. Коли промовець скГнчив свГй виступ вигуком: "Бог
даруК АмерицГ свободу!", те було сприйнято захоплено, Г один за
другим посипалися пГдписи пГд ДекларацГКю незалежностГ. То була
мить, коли вершилась ГсторГя.
Коли загальне збудження спало й делегати захотГли взнати,
хто ж такий цей Професор Г подякувати йому, виявилося, що вГн
зник. НГхто бГльше його нГколи не бачив. Очевидно, посланець
виконав мГсГю Високого братства, Г його присутнГсть була вже не
потрГбна.
Чи надсилалися посланцГ тГКП ж ВсепланетноП влади в наше
важливе столГття? ВГдповГдь напрошуКться ствердна. Знову слГд
згадати Миколу РерГха Г його мГсГП до двох велетнГв полГтичноП
арени -- Сполучених ШтатГв Г Радянського Союзу. ДостовГрних
свГдчень про цГ мГсГП вкрай обмаль.
Микола РерГх, художник, що народився в РосГП, але мав
скандГнавських предкГв, виПхав з РосГП до ФГнляндГП напередоднГ
революцГП. ДовгГ роки вГн провГв у ЊвропГ та АмерицГ, потГм
оселився в долинГ Кулу в ГГмалаях, де й помер 1947 року. Його
картини прикрашають художнГ галереП Сполучених ШтатГв,
Радянського Союзу, ФранцГП та Гнших краПн.
Як представник Ради архатГв, РерГх вГдвГдав обидвГ
наддержави, СРСР Г США, в 1926 Г 1935 роках вГдповГдно.
ХронологГчно його мГсГя до РосГП була першою.
ЕкспедицГя РерГха до ЦентральноП АзГП вирушила з КашмГру в
серпнГ 1925 року. У вереснГ експедицГя перетнула важкодоступний
хребет Каракорум на висотГ 5575 м, де ПП учасники потерпали вГд
нестачГ кисню Г снГговоП слГпоти. За хребтом простягалася
пГщана пустеля Такла-Макан. У ХотанГ група провела чотири
мГсяцГ--до кГнця сГчня 1926 року, пГсля чого рушила до УрумчГ в
МонголГП Г нарештГ досягла озера Зайсан на
китайсько-радянському кордонГ в травнГ 1926 року.
При сприяннГ радянського консула в МонголГП РерГх отримав
вГзу на подорож до СРСР, хоч Г мав статус емГгранта. 29 травня
1926 року Микола РерГх, його дружина Олена й син ЮрГй перетнули
радянський кордон, а ВЗ червня 1926 року прибули в Москву.
Народний комГсар закордонних справ Г. В. ЧичерГн Г
народний комГсар освГти А. В. Луначарський виявили бажання
зустрГтися з РерГхом, що його в РосГП пам'ятали як видатного
художника.
Радянська республГка переживала тодГ критичний перГод.
ЛенГн помер двома роками ранГше, Г мГж Троцьким та СталГним
розгорГлася боротьба за владу. Вони стояли на дГаметральне
протилежних позицГях. "Запалимо на всГй землГ пожежу
революцГП!" -- закликав Троцький. "ПобудуКмо соцГалГзм спершу в
однГй краПнГ -- РосГП!" -- твердив СталГн. В перемГг.
Саме в цей напружений момент у МосквГ й з'явився РерГх Гз
спецГальним дорученням махатм. ВГн вручив народним комГсарам
ЧичерГну Г Луначарському свою картину "Майтрея -- переможець",
що вГдтодГ експонуКться в МузеП мистецтв ГменГ Горького. ВГн
привГз Г шкатулку Г Землею ГГмалаПв з написом: "На могилу брата
нашого махатми ЛенГна". Слово махатма означаК "велика душа".
Коли архати когось називають "великою душею", то пГдкреслюють
цим його значення для ГсторГП. Це значення легше визначити
нинГ, анГж 1926 року, бо соцГалГзм досяг вГдтодГ значного
розвитку.
КрГм того, РерГх привГз у новостворену радянську
республГку послання вГд махатм ГГмалаПв, яке зберГгаКться
сьогоднГ в державних архГвах СРСР. ЗмГст послання вкрай
цГкавий: "На ГГмалаях ми знаКмо, що Ви звершуКте. Ви скасували
церкву, що стала розсадником брехнГ й марновГрства. Ви знищили
мГщанство, що стало провГдником забобонГв. Ви зруйнували тюрму
школи. Ви знищили сГм'ю лицемГрства. Ви спалили вГйсько рабГв.
Ви розчавили павукГв наживи. Ви закрили ворота нГчних кубел. Ви
врятували землю вГд зрадникГв грошових. Ви визнали, що релГгГя
К вчення всеосяжноП матерГП. Ви визнали нГкчемнГсть приватноП
власностГ. Ви вгадали еволюцГю общини. Ви вказали на значення
пГзнання. Ви схилилися перед красою. Ви принесли дГтям усю мГць
космосу. Ви вГдкрили вГкна палацГв".
У заключнГй частинГ послання мовиться: "Ми зупинили
повстання в ВндГП, бо воно було передчасним, але ми визнали й
своКчаснГсть Вашого руху. ПривГт Вам, шукачГ спГльного блага!"
Чи слГд дивуватися, що наймудрГшГ люди планети висловили
свою симпатГю системГ, яка, закривши борделГ, знищивши
спекуляцГю, засудивши колонГалГзм, встановивши загальну освГту
й вГдмГнивши приватну власнГсть, здавалася тодГ взГрцем
соцГального ладу?
Те, що вГтали мудрецГ Сходу, було лише Гдеальною
доктриною, яку проголосив ЛенГн. Проте доктрина -- одне, а
практика -- Гнше. Як небо й земля вГдрГзняКться християнське
вчення, проповГдуване в катакомбах Стародавнього Риму, вГд
здГйсненого Торквемадою в ВспанГП. Коли вчення стаК часткою
офГцГйноП ГдеологГП, влада може використати його для свого
змГцнення. Ми знаходимо багато спГльного мГж Торквемадою Г
СталГним -- хоч ПхнГ доктрини й рГзнГ, методи були тГ самГ. В
листГ до Олени
РерГх 1950 року махатма Мор'я засуджуК жорстокостГ, що
творились у сибГрських концентрацГйних таборах Г водночас
висловлюК сподГвання побачити лГбералГзацГю Г гуманГзацГю
радянськоП соцГальноП системи. ЗгГдно з тГбетською наукою про
цикли, глибокГ змГни в соцГалГстичному свГтГ очГкуються в РГк
вогненноП змГП (1977) Г по цьому.
Доречно навести тут слова графа ЛорГс-МелГкова, якого ми
згадували в попередньому роздГлГ. ВГн вважав, що росГйський
уряд, на жаль, не змГнився з минулого столГття:
"БГдолашна БатькГвщино! Чи настане так довгоочГкуваний
час, коли РосГя, як Г ГншГ краПни, висловлюватиме своП погляди
й переконання публГчно й вГльно, говорити про своП думки без
ризику бути внесеним у список затятих революцГонерГв або
руйначГв основ держави?" (ЛорГс-МелГков. КонституцГя. --
Лондон, 1893).
Багато хто на ЗаходГ, здаКться, не усвГдомлюК того, що
сьогоднГ в свГтГ Гснують не комунГстичнГ держави, а лише
соцГалГстичнГ республГки. При соцГалГзмГ кожен отримуК за
своПми заслугами, а при комунГзмГ кожен отримуватиме за своПми
потребами. Однак люди муситимуть працювати безкоштовно. ХорошГ
християнськГ й буддГйськГ монастирГ можуть бути прототипом
такого суспГльства. Проте комунГзм залишатиметься утопГКю, поки
людська природа радикально не змГниться вГд егоПзму до
альтруПзму. НГяка таКмна полГцГя неспроможна створити
комунГстичного суспГльства Г замГнити "я" на "ми" -- це мусить
здГйснити сама людина.
Безумовно, що трудящГ Заходу неабияк виграли вГд появи
ЛенГна, навГть живучи при капГталГзмГ. Страх перед III
ВнтернацГоналом пГсля ЖовтневоП революцГП змусив бГльшГсть
капГталГстичних урядГв ввести рГзнГ соцГальнГ привГлеП для
трудящих класГв, починаючи з грошовоП допомоги по безробГттю Г
безплатного медичного обслуговування пенсГонерГв до безплатного
молока для школярГв.
Святенники не можуть збагнути, чому тГ сам мудрецГ, що
вГтали народження Всуса, надГслали привГтання РадянськГй
республГцГ. З цього приводу слГд зазначити, що великГ мудрецГ
Сходу цГлковито безпристраснГ й надають видиму чи невидиму
пГдтримку тГй системГ, що здатна певного часу пГднести
моральний Г Гнтелектуальний рГвень людства. Вони добре
усвГдомлюють, що новий дГм не можна звести на ветхих
пГдвалинах.
СлГд наголосити ще раз, що потрГбно брати до уваги лише
хорошГ положення теорГП, а не ПП саму загалом. Може бути хороша
форма демократГП, як Г прийнятна модель соцГалГзму. ВсторГя
знаК прийнятнГ форми монархГП. Системи й доктрини мають
Гснувати для народу, Г народ не повинен приноситись Пм у
жертву. Цей вГдступ необхГдний, аби краще збагнути послання
махатм.
У вереснГ 1926 року РерГхи повернулись у МонголГю. Шлях,
яким пройшла експедицГя, пролягав вГд Улан-Батора через ГобГ до
хребта Нань-Шань, а потГм через ТГбет до ВндГП. Туди експедицГя
потрапила лише в травнГ 1928 року через постГйну протидГю
китайських властей. На висотГ 4575 м над рГвнем моря члени
експедицГП прожили в наметах п'ять мГсяцГв при температурГ
ГнодГ --40АС. На цьому етапГ подорожГ загинуло п'ять учасникГв
експедицГП -- тГбетцГв Г монголГв, а також дев'яносто в'ючних
тварин.
Таке ж життКво важливе значення мала мГсГя РерГха до
Сполучених ШтатГв, про яку зараз розповГмо. Пакт Миру РерГха й
Прапор Миру -- бГле полотнище з трьома червоними крапками в
червоному крузГ -- РерГх задумав ще перед першою свГтовою
вГйною. Цю емблему було справедливо названо Червоним Хрестом
Культури, оскГльки вона мала захищати пам'ятники культури пГд
час вГйни.
Лише 1930 року Пакт було прийнято всесвГтньою органГзацГКю
--ЛГгою НацГй. 1933 року у ВашГнгтонГ вГдбулася III МГжнародна
конвенцГя Пакту, в якГй взяло участь тридцять п'ять краПн. Ще
через два роки Пакт Миру РерГха пГдписали в БГлому домГ
представники двадцяти латиноамериканських республГк. На
церемонГП пГдписання президент ФранклГн Делано Рузвельт
зазначив, що цей "договГр маК куди бГльше духовне значення,
анГж сам його текст".
Державний секретар Корделл Хелл Г мГнГстр сГльського
господарства ГенрГ Уоллес вГдГграли значну спонсорську роль у
розробцГ цього гуманГтарного проекту. В цей час ГенрГ Уоллес,
який згодом став вГце-президентом Сполучених ШтатГв, виявив
неабиякий Гнтерес до ГнтелектуальноП спадщини АзГП Г мГстичних
учень УчителГв МудростГ. Схоже, що певнГ вказГвки йому дав сам
Микола РерГх Г що були зробленГ кроки, аби безпосередньо
зв'язати його з великими архатами.
Однак реакцГйнГ сили Америки, що пГзнГше породили
маккартизм, використали цю обставину, щоб перешкодити Уоллесу
стати президентом США. 1947 року було перехоплено й
опублГковано в американськГй пресГ деякГ його листи. Вони
зародили сумнГв в умах вразливих американських виборцГв Г
зруйнували його шанси на президентство.
Якби ГенрГ Уоллеса обрали президентом США сьогоднГшня
американська полГтика примирення з КитаКм та СРСР
започаткувалася б на чверть столГття ранГше! А це зберегло б
життя тисячам американцГв у КореП та В'КтнамГ. Однак Америка,
на свою бГду, обрала холодну вГйну й даллесГвську дипломатГю
"балансування на гранГ вГйни". Спроби сил СвГтла встановити
мирне спГвГснування виявилися марними. Прикро згадувати, до
якого абсурду призвГв маккартизм.
1947 р. полГтичнГ супротивники ГаррГ Уолеса опублГкували
частину його листГв до РерГха. ВГн звертаКться до РерГха в цГй
переписцГ "Гуру", тобто "Вчитель". Безглуздо шукати тут якГсь
докази небезпечноП "комунГстичноП тенденцГП":
"Пошуки чи то втраченого пароля масонства, чи то СвятоП
ЧашГ, чи то потенцГйних можливостей прийдешнГх вГкГв -- це мета
величезного значення. Це -- кармГчний обов'язок. Безумовно,
кожен з нас -- потенцГйний Галахад. Так що кожен Гз нас мусить
боротися за Чашу з полум'ям над нею".
Так натхненно писав ГенрГ Уоллес в одному зГ своПх листГв.
Я здогадуюся, що сказав би розенкрейцер БенджамГн ФранклГн або
франкмасон Джордж ВашГнгтон щодо переслГдувань посвяченого
вГце-президента, який шукав Святий Грааль подГбно до сера
Галахада? В одному з листГв Уоллес писав: "Ми повиннГ бути
вГдкритими для осяйноП слави Великого". Державний дГяч, що так
поважав магГв Сходу, мГг би повести Америку до сходження, але
натомГсть його вороги спрямували ПП до десятилГть сорому. Внша
думка цього послГдовника Гуру свГдчить, як глибоко вГн розумГв
соцГальнГ недуги Америки: "Коли я бачу жахливий егоПзм
органГзованого бГзнесу, органГзованоП фабричноП працГ й
органГзованого сГльського господарства, а також забобони
неорганГзованих споживачГв, я ладен заявити, що для Америки
було б краще поринути в безодню очищувального вогню". Чи зумГК
Америка очиститися таким вогнем Г чи навчиться чогось пГсля
цього?
Вплив Гдей Миколи РерГха про загальний мир на ГенрГ
Уоллеса й Корделла Хелла (державного секретаря при РузвельтГ)
мала украй сприятливу Г довготривалу дГю. СправдГ, Корделл Хелл
вважаКться батьком ООН. ДГяльнГсть Миколи РерГха, натхнену
охоронцями Планети, можна пГдсумувати так: його Пакт Миру,
пГдписаний Всеамериканським Союзом, Г його непрямий вплив на
створення ООН -- це важливий внесок.
Цей роздГл буде неповним без згадки про ще один епГзод --
втручання посланця магГв, причому не на нацГональному, а на
ГнтернацГональному рГвнГ. ЗгГдно з дещо скороченим звГтом,
пГдготовленим Лейком Саксессом, у програмГ, яка передавалася
компанГКю Ей-бГ-сГ рГздвяного вечора 1950 року, незадовго перед
цим на спецГальнГй сесГП ПолГтичного комГтету ООН стався дивний
випадок.
На закритому засГданнГ Ради Безпеки бГльшГсть держав
представляли глави ПхнГх делегацГй. Це стосуКться Г Сполучених,
ШтатГв, якГ представляв ОстГн; поруч Гз ним сидГв Г Даллес.
ВеликобританГю представляв Джебб, заступник Юнгера, Радянський
Союз -- Вишинський. Ця несподГвана сесГя мала настГльки
закритий характер, що крГсла далГ шостого ряду в залГ засГдань
12-го комГтету були порожнГ.
Сюди не допустили навГть фоторепортерГв. ДеякГ члени
СекретарГату сидГли в скляних кабГнах перекладачГв, куди можна
попасти лише по сходах Гз сусГдньоП зали. ВсГ дверГ в залу з
дев'яти годин ранку до сьомоП дванадцяти вечора було зачинено.
НГхто не мГг пройти в дверГ 12-го комГтету без пред'явлення
посвГдчення. Перед зачиненими дверима зали стояли охоронцГ. За
ПхнГми словами, нГкого зГ стороннГх вони не бачили. Та коли
головуючий оголосив засГдання вГдкритим (спочатку англГйською,
потГм французькою мовою), з одного Гз крГсел
За овальним столом запала тиша, а секретар сера Бенегала
Рау, головуючого, легенько пГдштовхнув його лГктем, подумавши,
що всГ дивляться на нього. Обернувшися туди, куди всГ здивовано
дивилися, Рау побачив за своКю спиною незнайомця. Першою думкою
головуючого було гукнути охорону --це ж бо закрита сесГя
комГтету, склад учасникГв суворо обумовлений заздалегГдь.
Рау звернувся до цього чоловГка: "Сер! З якоП ви
делегацГП?"
ЧоловГк був худий, у сандалях, бородатий, у схГдному
одязГ, якого Лейк Саксесс нГколи доти не бачив. Незнайомець
ворухнув губами, Г в залГ запала тиша. ЛагГдним, проникливим
голосом, що, здавалося, заповнив примГщення, хоча чоловГк Г
говорив без мГкрофона, вГн сказав:
"Я маю багато чого сказати вам. Я вГдкрию те, що трималося
в таКмницГ вГд сотворГння свГту. Ви повиннГ взнати правду".
Запала така тиша, що чулося астматичне дихання повнотГлого
чоловГка в Гншому кГнцГ цього примГщення без вГкон. "Хто ви?"
-- перепитав Рау. "Њ зло, яке я бачу пГд сонцем, Г воно
притаманне людям, ПхнГ язики кажуть неправду. Отрута гадюки на
ПхнГх вустах. В вони не знають путГ Миру. Хто творить зло,
ненавидить СвГтло. Вони очищають зовнГшню сторону чашГ Г блюда,
а всерединГ Пх повно здирства Г зловживань. ТакГ дерева слГд
вирубати пГд корГнь.
Вишинський, непроникний Г похмурий, щось процГдив крГзь
зуби; незабаром надГйшов переклад: "Радянська делегацГя не
бажаК слухати маячню цього палГя вГйни. Це вторгнення --
безумовно, старанно пГдготовлена, але незграбна спроба змови,
мета якоП представити Радянський Союз агресором у вГйнГ, в якГй
не бере участГ! Чи ж дивно, що комунГзм у КореП протистоПть цим
ГмперГалГстам?"
ВГн зГрвав з носа окуляри Г тицьнув ними в бГк делегацГП
Сполучених ШтатГв. Мова незнайомця стала рГзкГшою: "БезглуздГ й
пустГ закиди я вГдмГтаю, бо знаю, що вони лише рГзновид
полГтичноП боротьби. Коли хтось бореться за владу, вГн не
переможе, якщо боротиметься незаконними методами".
"Пробачте,-- урвав його головуючий. -- Ви нГчого не
сказали щодо теми нашого засГдання. Яка ваша думка щодо КореП?
Де ми помиляКмося в цьому питаннГ?"
"Якщо господар знаК, коли прийде злодГй, вГн приготуКться
й не допустить, щоб його дГм обГкрали. Та якщо вГн проспить, то
його недруг прийде й витопче його пшеницю",-- була вГдповГдь.
Джебб, глава делегацГП ВеликобританГП, сказав: "Гадаю, всГ
ми найбГльш боПмось, аби хтось Гз нас не став наступною
жертвою".
Продовжуючи стояти, незнайомець проказав: "Якщо сильна,
озброКна людина охоронятиме свГй дГм, добро його не
постраждаК".
ОстГн змахнув прапорцем, що позначав його мГсце, просячи
слова:
"У Сполучених Штатах ми маКмо ворогГв у власному домГ. Це
агенти Гншого уряду, якГ прикидаються лояльними до нас".
ЧоловГк чемно пГдняв руку, щоб скоротити зауваження:
"НГхто не може служити двом хазяям одразу, бо вГн буде або
зневажати одного й любити Гншого, або, навпаки, служитиме
одному Г мати за нГщо Гншого. Всяке подГлене царство приречене
на загибель". ОстГн докинув: "Вони кажуть, що лише намагаються
змГнити наш уряд мирним шляхом... Покращити нашу економГчну
систему..."
ВГдвГдувач урвав його дещо нетерпляче: "Здоровому лГкар не
потрГбен, вГн потрГбен лише хворому!" (ЦГкаво, що лист махатми
Кум ХумГ, написаний у лютому 1882 року, мГстить саме цю
маловГдому фразу).
Непроханий промовець обернувся до ОстГна й Даллеса:
"Серед вас немаК нГкого справедливого. Я знаю цГ слова --
вони не гарячГ й не холоднГ. Бо ви кажете: "Я багатий, моК
майно зростаК, менГ нГчого не потрГбно". А того не знаКте, якГ
ви нещаснГ!"
Рау пГдвГвся зГ свого крГсла Г промовив: "Ми зГбралися
тут, аби розвГяти нашу тривогу, а ви визначили кожному з нас
його долю. То як же бути далГ? Облишити нашГ спроби в пошуках
миру?" На що чоловГк вГдповГв:
"ДГйте достойно й послГдовно. Будьте розважливГ й
ретельнГ. Уникайте зла Г творГть добро. Шукайте миру, прагнГть
його. В плекайте вашу вГру. ВГра злагГднюК царства, додаК
справедливостГ, сповнюК обов'язки й закриваК пащеки левам!"
"Вам усе видаКться вкрай простим",-- сказав Рау.
"Багато хто Гз справедливих волГли б почути те, що ви
слухаКте, але не чуКте",-- вГдповГв незнайомець. Рау
посмГхнувся:
"Для нас незвично чути мудрГсть, яка увГйшла до нас
ГззовнГ!"
"Тож не вГдмовляйтеся приймати стороннГх, бо можете
прогледГти вГзит ангела!" -- мовив чоловГк.
Сер Бенегал Рау повернувся до зали: "Продовжувати
засГдання зайве. Ми почули вГдповГдГ на всГ нашГ запитання. Що
ж до Вас, сер, то ми вам вдячнГ... Якби Ви лише могли написати
про все, про що тут говорили, якби Ви вГдтворили цю мудрГсть у
книзГ, яку кожен мГг би прочитати"... ОчГ вГдвГдувача гнГвно
спалахнули: "Така книга К! Це ваша свята БГблГя!" Його гнГв
пригас, погляд знову став спокГйним Г сумовитим. ВГн рушив до
дверей, якГ розчахнулись перед ним. В нГхто за дверима не
помГтив, як вГн вийшов.
З цього Гсторичного епГзоду видно, що посланцГ мудрецГв
Сходу невпинно борються за Мир, СвГтло й Культуру. Важко уявити
тГ гГгантськГ проблеми, з якими стикаються адепти Сходу. Щоб
краще зрозумГти ПхнГ завдання Г Гстинний стан речей у свГтГ
сьогоднГ, пропонуКмо вашГй увазГ "ДГалоги в храмГ". Вони
базуються на особистому досвГдГ автора й мають проГлюструвати
основну тезу цГКП книги -- Гснування оази вищоП культури
космГчного походження на нашГй планетГ, яка прагне пГднести
людство на вищий щабель мислення.
Льодовики блищали у вранГшньому сонцГ, як дГамантовГ.
Хмари на схилах гГр Г туман в ущелинах повГльно розвГювались.
Арка з рододендронГв розкГшне облямовувала цю панораму могутнГх
ГГмалаПв.
У мене на колГнах лежала книга з тГбетського буддизму, та
я не розкривав ПП, зачарований неповторним краКвидом. НарештГ я
почав чи-тати роздГл з ламаПстськоП йоги, питаючи себе, чи
пощастить насправдГ зустрГти освГченого ламу в цГй частинГ
ПГвнГчноП ВндГП. Коли я напередоднГ гуляв гГрською стежиною,
мою увагу привернула вивГска "ТГбетська школа". Я подумав, що
мГг би зустрГтися з ПП директором Г розпитати про пандГтГв --
бГженцГв з ТГбету, що живуть у районГ ДарджГлГнга.
Директор про них нГчого не знав, проте один з учителГв, що
знав англГйську, люб'язно допомГг менГ: "У маленькому монастирГ
по той бГк долини живе вчений лама з Лхаси. Ви дГстанетеся туди
за чотири години, якщо пощастить сГсти в автомобГль, що йде до
села неподалГк храму. В не забудьте попередити дарджГлГнзьку
полГцГю про свою подорож".
У бГнокль я розрГзнив крихГтну цятку побГля снГгового
громаддя гГр на пГвночГ. То був ламаПстський монастир. Маючи в
своКму розпорядженнГ тиждень, я вирГшив наступного дня
навГдатися туди. Я здогадався прихопити з собою двГ речГ:
записку на хГндГ вГд учителя з детальним описом шляху до
монастиря Г Гменем лами, а також мГшок рису з лавки в
ДарджГлГнгу, який я купив по цГнГ чорного ринку, вважаючи, що
вГн може стати в пригодГ бГдним ламам. Я пам'ятав Г примовку
горцГв: "Чим вище в гори, тим холоднГше" й одягнув теплу
куртку.
НевдовзГ по тому, як розвиднГло Г гГмалайськГ снГги
зарожевГли й зазолотились, я вже стояв на дорозГ, що вела в
СГккГм. Десь за пГвгодини менГ пощастило зупинити автомобГль,
де виявилося вГльне мГсце, Г домовитися з власником щодо
платнГ. ВодГй запевнив мене, що проПздитиме через село, яке
менГ потрГбно. ВибоПста гГрська дорога робила подорож досить
виснажливою, Г я радГв, коли нарештГ добувся мети. Старий
фордик зник удалинГ, а я залишився один серед заснГжених гГр Г
долин, огорнутих туманом. Я потупцяв до найбГльшого дому в селГ
й попрохав пустити на ночГвлю. Господар запропонував свою
власну кГмнату й навГть дав овечу шкуру, якщо раптом
температура в домГ понизиться до точки замерзання.
Маленький, огорнутий хмарами храм, що його я бачив у
бГнокль, баштою височГв на стрГмкГй кручГ. Я гадав, що доберуся
туди за годину, та моП надГП не справдились. Вузька стежина
спГраллю здГймалася все вище й губилася серед камГння та снГгу.
Коли я опинився перед монастирськими ворГтьми в куртцГ з
пГднятим вГд вГтру комГром Г гукнув, двоК молодих тГбетських
ченцГв, побачивши мене, певно, вирГшили, що це якийсь злий дух.
Проте я впевнено пГдГйшов Г поклав Пм до нГг мГшок з рисом,
виказуючи своП дружнГ намГри. А тодГ простягнув одному з них
записку з Гменем пандГта; лама вГдразу ж метнувся в храм.
НевдовзГ вГн повернувся Г вГдчинив менГ
ПГсля слГпучого сонця, посиленого блиском снГгГв я спершу
нГчого не бачив у темному храмГ. Та поступово звик до сутГнГ й
розрГзнив двох ченцГв перед статуКю Будди. Старший, з поораним
зморшками монгольським обличчям, читав уголос текст пГд
ритмГчне дзенькання маленького дзвГночка. Другий лама був
високим чоловГком середнього вГку з голеною головою. Його
обличчя, нГби вирГзьбленоП Гз слоновоП кГстки, було типово
тибетським, Гз пронизливими маленькими очима; його рГт Г
пГдборГддя свГдчили про вольову вдачу. Я стояв Г чекав, поки
старий лама скГнчить читати.
Високий пандГт-лама привГтав мене складеними долонями й
запитав чистою англГйською: "Що привело вас в Обитель СнГгГв до
нашого бГдного храму, сер?"
"Насамперед,-- мовив я,-- це одне з найчарГвнГших мГсць у
свГтГ. КрГм того, я шукаю вченого ламу, який би пояснив менГ
суть тГбетськоП дгарми (вчення Будди)".
Лама пронизав мене своПм ГнквГзиторським поглядом:
"ЗвГдки ви взяли, що я вчений лама?" "МенГ сказали, що ви
отримали вчений ступГнь у ЛхасГ й знаКте тГбетську йогу... Та
ще й отримали англГйську освГту в СГккГмГ".
"Чутки про людину можуть виявитися неправдивими",--
докинув лама.
"Воно так, проте К дещо невловиме, що усуваК помилки. Це
ГнтуПцГя",-- несмГливо заперечив я. Моя вГдповГдь, очевидно,
задовольнила тГбетця, бо крига вГдчуження зламалася. ВГн
зичливо спитав мене:
"Що ж ви хочете взнати про наш буддизм?" "Я завжди вГрив,
що великГ архати, бодГсатви, спасителГ людства, яких в ВндГП
звуть махатмами,-- це реальнГ Гстоти. Чи не вГдомо вам чогось
про ПхнК мГсцеперебування?" -- боязко поцГкавився я.
"Буддизм ДрунтуКться на вГрГ у вищих людей, якГ, подолавши
шлях з восьми поворотГв, досягли нГрвани. В ми вГримо, що на
пГвночГ К царство, де живуть такГ великГ душГ. Ми називаКмо
його Шамбалою",-- вГдповГв лама.
"Чи правда, що цГ свГтлГ душГ створили невидиме братство,
яке присвятило себе духовному поступовГ людства?"
"У нас в ТГбетГ справдГ К таке братство, проте немаК
пГдстав вважати, що воно охоплюК своПм впливом лише АзГю",--
вГдповГв лама.
"Я вважаю, що тренування Г випробування для допуску в це
братство мусять бути тривалими Г вкрай складними. Я усвГдомлюю
свою непГдготовленГсть до цього Г знаю, що менГ потрГбно
пережити багато перевтГлень, аби досягти прийнятих вами високих
стандартГв, проте завжди сподГвався на це Г хочу запитати вас
-- чи можу я, попри свГй низький рГвень, якось допомогти вашим
архатам Г прислужитися вашГй роботГ в просвГтленнГ людства?"
"Шлях служГння важкий Г вимагаК неабиякоП самопожертви.
Але забувши про себе, можна пГднестися над землею Г розчинитись
у безконечностГ. Якщо ви не заперечуКте, ми можемо виконати
йогГчну психологГчну вправу, аби ви зрозумГли наш спосГб
мислення",-- запропонував лама.
"О так, це мене надзвичайно цГкавить!" -- вигукнув я.
Лама пояснив менГ, як прийняти йогГчну позу перед Буддою Г
поринути в медитацГю, а сам сГв поруч.
"УявГть, що вашГ недолГки в правГй руцГ, а вашГ чесноти --
в лГвГй. Тепер покладГть вашГ невидимГ грГхи на кам'яну
долГвку, так само покладГть Г вашГ чесноти. Ваше обличчя
вкриваК маска -- наша особистГсть, що включаК в себе ваш вГк,
стать, нацГональнГсть, фах тощо. ДеякГ маски потворнГ, глинянГ,
ГншГ гарнГ, мармуровГ. ДеякГ золотГ, ГншГ залГзнГ... Та якою б
не була ваша маска, покладГть ПП ненадовго на долГвку перед
собою",-- казав менГ лама.
ВГдчуття порожнечГ, втрата орГКнтацГП охопили мене, коли я
позбувся свого ГменГ, вГку, статГ, нацГональностГ, фаху -- всГх
моПх особистих характеристик. Здалося, що я навГть почув, як
стукнула об пГдлогу та моя маска.
"Тепер ви Г розумово, Г духовно оголенГ, ви -- просто
центр свГдомостГ без нГчого. Ви лише язичок полум'я в океанГ
вогню. Духовно ми з вами далеко за межами ЗемлГ й змГшуКмо нашГ
вогнГ з вогнями далеких зГрок ВеликоП Пустоти",-- шепотГв лама.
Дивне й збудливе розширення свГдомостГ охопило мене
природно Г без будь-яких моПх зусиль. Розумовий вплив лами
мусив бути напрочуд сильним, щоб зробити цГ вГдчуття такими
яскравими.
"Ми вже пГднялися до межГ вГдсутностГ часу, де все ГснуК
одночасно, де нема нГ минулого, нГ сучасного, нГ
майбутнього",-- мовив лама.
Я вГдчув цГлковиту порожнечу, нГби час зупинився назавжди.
БГльше не було нГ До, нГ ПГсля, нГ Низу, нГ Верху, нГ Тут, нГ
Там. То було вГдчуття цГлковитого злиття з простором,
позбавленим часу.
"Тепер ми спускаКмося з нашоП високоП межГ... нижче...
нижче... ПГднГмГть вашу стару маску, вГзьмГть з пГдлоги вашГ
грГхи й чесноти. ВернГться в свою шкаралупу, в якГй
перебуватимете до остаточного вивГльнення",-- пГдсумував лама.
"Це ви й називаКте нГрваною?" -- спитав я пГсля глибокоП
мовчанки.
"Ви вГдчули лише проблиск ВеликоП Пустоти, почули лише
вГдлуння Великого Мовчання. Тепер ви здатнГ збагнути нашу
свГдомГсть, яка дозволяК нам виснувати, що ми -- лише гостГ
планети Земля".
"Я хотГв би якось допомогти вашГй великГй працГ",-- сказав
я.
"Похвально, що ви бажаКте працювати на бодГсатв, проте
мушу пояснити вам нашГ завдання, Г тодГ ви, цГлком можливо, й
змГните свГй намГр",-- застерГг лама.
ВГн пГдвГвся зГ своКП циновки, гукнув двох молодих лам Гз
сусГдньоП келГП й вказав Пм на масивну книжкову шафу з
вГддГленнями, де стояло багато довгастих книг. Юнаки вГдсунули
шафу, Г на кам'янГй пГдлозГ я побачив люк з кГльцем. Люк
пГдняли, Г стало видно кам'янГ сходи, що вели вниз. Старий лама
взяв довгу запалену свГчку Г кивнув менГ, щоб я йшов за ним.
Через кГлька схГдцГв я зрозумГв, що сходи ведуть до високоП
печери з сталактитами Г сталагмГтами; вона нагадала менГ
середньовГчну церкву з нГшами й високим вГкном, крГзь яке
сГКться денне свГтло. НасправдГ то було не вГкно, а щГлина в
пГвденнГй частинГ печери, яку штучно розширили, щоб мати бГльше
свГтла. Хоча загалом у печерГ було сухо, краплини скапували зГ
сталактитГв, живлячи крихГтнГ струмочки, якГ вГдразу щезали в
щГлинах пГдлоги.
Закапелки печери скидалися на церковнГ нГшГ. В найбГльшГй,
на пГвнГчному боцГ, стояла велика бронзова статуя. Лама запалив
ряд червоних свГчок Г курильних паличок перед нею. В вГдразу з
напГвтемряви з'явилась у всГй своПй красГ Тара, богиня планети
Венерн. На нГй була тГара, великГ сережки, браслети, око на
лобГ й очГ на долонях рук Г ступнях нГг, що символГзуК ПП
всюдисущГсть. Тара -- це мадонна ТГбету, Непалу й бГльшоП
частини АзГП, де ПП знають Г пГд Гм'ям Гуань Внь, богинГ
милосердя, ПП права рука була простягнута в поруховГ спГвчуття
й допомоги, лГвий великий Г середнГй пальцГ творили кГльце --
знак, що вказуК на божественне вчення в його вищГй логГцГ.
Коли кам'яна плита за нами опустилась, менГ спало на
думку, що я опинився в Гншому свГтГ, зовсГм вГдмГнному вГд
того, який знав досГ. Лама пГдвГв мене до богинГ. Я помГтив
перед нею заглиблення, видовбане водою, що капала з сталактитГв
упродовж тисячолГть. Цей овальний резервуар був повний по
вГнця, а надлишок води стГкав у щГлину. КраплГ, що зривалися зГ
стелГ печери, зроджували концетричнГ кола на дзеркальнГй
поверхнГ води.
"Це -- сльози Тари, що оплакуК падГння людини з ПП
колишнього божественного становища,-- пояснив лама Г продовжив:
-- Чи чули ви про озеро Лхама Ламцо в ТГбетГ, де з'являються
видГння, коли ламаПстськГ священики ворожать про мГсце
народження майбутнього Далай-лами?"
"Пригадую, я щось читав про це..." "Водойма, на яку ви
дивитеся, схожа на священне озеро тим, що Г в нГй з'являються
украй значущГ зображення".
Я зацГкавлено дивився на воду, що вГддзеркалювала свГтло
свГчок, постать Тари в темнГй нГшГ; проте нГчого Гншого я не
бачив.
"ДивГться глибше... Ще глибше... ОМ МАНВ ПАДМЕ ХУМ!" --
речитативом згукнув лама, Г голос його вГдлунив пГд стелею
печери. СвГчки освГтлювали Тару калейдоскопГчним ореолом барв,
дим вГд курильних паличок линув угору, Г все те вГдбивалось у
водоймГ, час вГд часу сколиснуте впалою краплею. Зненацька
зображення зникло, а воду вкрив нГби туман. Я побачив новГ
зображення, настГльки чГткГ, наче на екранГ кольорового
телевГзора. Лама стояв поруч Г собГ дивився на воду.
Перше зображало нашу планету в космосГ з ПП океанами,
континентами й скупченнями хмар, як на знГмках НАСА. За
хвилину-другу вигляд земноП кулГ почав невпГзнанне змГнюватись.
ВажкГ сГрГ, чорнГ, рудГ й червонГ хмари окрили найбГльш
заселенГ частини ЗемлГ. Час вГд часу Пх прорГзали
вогненно-червонГ спалахи, нГби вибухи. Вряди-годи блакитнГ,
рожевГ й золотавГ променГ й зГрки виростали з темряви,
освГтлюючи ПП. Але всю планету огортала величезна аура жахаючоП
темноП забарви.
"Ви спостерГгаКте ментальнГ й емоцГональнГ вГбрацГП, якГ
випромГнюК людство. Як бачите, Пхня якГсть низька -- звернГть
увагу на сГрий туман егоПзму. БлакитнГ Гскри -- то духовнГ
устремлГння меншостГ, але Пх поглинають потоки пристрастей,
ненавистГ й жадоби, що творять цю гГгантську ауру довкола
планети впродовж тисячолГть. Це нагадуК ГонГзованГ шари навколо
ЗемлГ, що вГдбивають радГохвилГ",-- пояснив лама.
То було приголомшливе видовище -- передГ мною розгортався
весь обшир ментального панцира, що оточуК Землю.
"Наша планета тяжко хвора, бо люди хибно мислять",--
прошепотГв я.
Час вГд часу темнГ пасма тяглися далеко в Космос, наче
щупальцГ восьминога. Той чорний восьминГг, що витав у
мГжпланетному просторГ, мав страшний вигляд, Г вГд вГдчуття, що
я живу на його спинГ, мене пересмикнуло. В цГКП митГ блакитнГ,
рожевГ й снГжно-бГлГ променГ блискавками пронизали темне
чудовисько.
"Це позитивнГ ментальнГ випромГнювання людей?" -- спитав я
у свого гГда.
"Так, Г ви бачите, що темна аура ЗемлГ може очиститися,
якщо людина прагнутиме випромГнювати своП думки й емоцГП на цГй
довжинГ хвиль. Це люди повиннГ робити систематично Г синхронно,
аби планета випромГнювала лише позитивнГ духовнГ вГбрацГП",--
коментував лама. ПотГм продовжив: "Тара довго плакала,
мати-природа може якось струснути цГ негативнГ думки, що
створюють навколо ЗемлГ жахливий панцир. Людство мусить
очистити й дезинфГкувати свГй планетний дГм. Архати роблять усе
можливе, аби нейтралГзувати зло, проте сьогоднГ важливГше
зупинити новГ негативнГ випромГнювання, Г лише сама людина
здатна це зробити".
Поки тГбетський лама розмГрковував уголос, я дивився на
водойму перед Тарою Г на дивовижнГ зображення, якГ з'являлися
там. Помалу вони стали розтавати, Г невдовзГ я вже бачив тГльки
гладку поверхню, порушувану краплями, що падали згори.
"ГодГ й казати, як мене вразило побачене. проте зараз я ще
бГльше хочу допомогти, попри навГть те, що це робота титанГв, а
ним я не К",-- мовив я щиросерде, не приховуючи розпачу.
"Це добре, що ви хочете допомагати бодГсатвам. Кожен може
допомогти в мГру своПх здГбностей".
"А чим я можу допомогти?" -- запитав я. Лама трохи
помовчав. ВГн заплющив очГ, чи щоб обдумати вГдповГдь, чи щоб
прийняти нечутне послання вГд високих Гстот, що складають
тГбетський пантеон.
"У РГк архатГв, у РГк попередження будьте готовГ допомогти
Пм",-- нарештГ проказав лама, розплющивши очГ.
"Те станеться через 10 рокГв, у РГк вогненного дракона
(1976)?"--спитав я.
"Так. Але я мушу розповГсти вам одну легенду -- стару, як
ГГмалаП. НавГть якщо ви ризикуКте пГдхопити нежить у цГй
печерГ, я розповГм ПП вам саме перед нашою богинею Тарою,
оскГльки скоро розпочнеться ПП епоха". В лама почав оповГдь.
"За нашим усним ученням, яке проповГдуК монастир ТашГ Лхунпо,
мГльйони рокГв тому кГлька надГстот з Гншого високорозвинутого
свГту зГйшли на Землю, щоб прискорити еволюцГю планети Г ПП
майбутнього людства. Вони були "народженГ духом", тобто штучно
створенГ з первГсноП матерГП. В могли ставати важкими, як ядро
ЗемлГ, або легкими й вогнистими, як сонячне свГтло. ЗовнГшнГстю
цГ велетнГ нагадували богГв. Серед цих посланцГв, чи ангелГв,
був Мара, якого ви називаКте Люцифером, або Сатаною. ВГн мав
розвинути предметне мислення й ГндивГдуальнГсть людини. За вГки
вГн досяг цГКП мети, та коли пГзнГше з'явилися бодГсатви й
Тара, аби виховати серце людини, вГн не захотГв вГддати Пм
людину. То було повстання Мари проти ВчителГв КосмГчних ЦиклГв.
ВГдтодГ його вже не називають НосГКм СвГтла, або Люцифером, вГн
став Володарем ПГтьми.
ВГдтодГ на бодГсатв упало подвГйне завдання: боротися
проти намагань Мари прив'язати людину до землГ й зробити ПП
себелюбною, безпринципною Г агресивною, Г водночас працювати
над духовним зростанням людства, як велить закон циклГв. Ось
чому в цей свГт було послано Будду й архатГв.
ВГдмова ХазяПна ЗемлГ спГвпрацювати з Богом Сонця Г Духами
Планет викликала космГчну кризу. Людство зараз мусить вирГшити,
куди рухатися -- до СвГтла чи Темряви, Г цим пожне плоди своКП
карми. УсГ народи мусять зробити вибГр мГж старими шляхами
боротьби й новим ладом всесвГтнього братерства.
НайвищГ Гстоти Сонця Г Гнших свГтГв кажуть СатанГ: нехай
твоя лампада свГтить, але не заважай Гншим, славетнГшим
свГтилам у зоряному просторГ! Розвали стГну навколо ЗемлГ, бо
лдство духовно вже задихаКться пГд цим панцирем. КосмГчний
годинник указуК, що скоро настане Духовний вГк. Ти не зможеш
зупинити його, хоч Г прагнеш це зробити, бо джан чохани
незабаром принесуть Гз космосу тГло, яке досГ ще нГхто не бачив
-- простий вихор сил. Коли вГн спалахне, його полум'я спопелить
усю твою працю.
ВГк по вГку, тисячолГття по тисячолГттю ми надсилали
людству послання, призначенГ окремим народам. УсГ вони
закликали до КдностГ Г загального братерства. На жаль, небагато
з них розбудили людство. Ось чому в цей критичний час так
необхГдно передати послання з останнГм попередженням. Це наш
Всепланетний ультиматум: людство повинно прийняти Владарювання
Серця, Гнакше воно самознищиться. Порушуючи кармГчний закон
унГверсальностГ життя своКю руйнГвною поведГнкою, людина буде
осуджена й покарана природою. ЦГлГ мГста зануряться в океани,
величезнГ континенти розколють вулканГчнГ катаклГзми. ПГсля
Року архатГв усГм людям ЗемлГ буде поставлено Всепланетний
ультиматум. ВГн повинен передатися з добротою Г спГвчуттям, хоч
Г твердо, бо це -- останнК попередження, його передають лише з
добрими намГрами. Людина пГсля цього муситиме зробити
остаточний вибГр -- СвГтло чи ПГтьму, Мир чи ВГйну, Серце чи
Кулак, МудрГсть чи НевГгластво.
Тепер вам зрозумГло, що людство -- поле битви небесних
сил. Це -- вкрай давнК вчення, воно входить у всГ релГгГП.
ВГйна СвГтГв зараз у розпалГ, Г будемо сподГватися, що людина
не стане до сил Темряви, бо Гнакше сили карми зГтруть ПП з
ЗемлГ".
"СтародавнГ легенди засвГдчують подГбну планетарну кризу в
останнГ днГ Атлантиди",-- докинув я, вражений словами лами.
"Це так, проте наша сучасна криза бГльш гостра через
чисельнГсть населення Г бГльшим ступенем духовного занепаду
людини".
"То як же нам тодГ бути?" -- вихопилось у мене.
"В останню чверть столГття пролунаК заклик заснувати
Доктрину Серця, бо лише вона спроможна врятувати планету",--
вГдповГв лама.
"Чи захоче хто ПП почути..." -- урвав я його. "Це
неГстотно. Наш Всепланетний ультиматум треба донести всГм людям
ЗемлГ! На нинГшньому перехрестГ дорГг людство мусить або
вибрати шлях, що веде в безодню моральноП деградацГП, або
Гнший, що зносить до зГрок. Це визначальна пора для долГ
землян. Якщо попередженням знехтують Г людство далГ йтиме за
Володарем ПГтьми, тодГ космГчна ГКрархГя прийме виклик Г
знищить зло на цГй планетГ".
"Ви гадаКте, що я зумГю донести цГ легенди Г пророцтва до
широкого загалу й зберегти репутацГю людини в своПй
свГдомостГ?" -- спитав я.
"У цьому столГттГ народи свГту пережили двГ свГтовГ вГйни
й можуть ввергнутися в третю наприкГнцГ столГття. То вони при
здоровому глуздГ? Ви зробите це, до вашого голосу приКднаються
ГншГ, бо цього разу ставки величезнГ. Йдеться не про долю
людства, яке вГдновилося б через кГлька мГльйонГв рокГв, а про
Гснування цГлоП планети, для створення Г розвитку якоП потрГбна
манвантара часу (надзвичайно довгий космГчний цикл; згГдно з
даними науки, вГк ЗемлГ складаК п'ять мГльярдГв ро-кГв)" --
вГдповГв тГбебець.
"Всяке моралГзування чи заклик до реформ зустрГчаК грубий
опГр мас",-- зауважив я.
"Народи ЗемлГ повиннГ зрозумГти, що час розп'ять Г
пророкГв, якГ виступали перед екзальтованими натовпами,
минувся. Зараз архати розмовлятимуть блискавками, громами й
падаючими зГрками! НастаК епоха Шамбали!" ВГн трохи помовчав, а
тодГ продовжив: "Зважте, я не пророкую, а розкриваю вам
стратегГчнГ дГП небесних армГй, якГ розпочинають битву з
незлГченними силами ПГтьми. ГотуКться ВГйна СвГтГв, вищГ
космГчнГ понадлюдськГ системи борються з силами зла на ЗемлГ,
що отруюють космос Г вшкоджують всю Сонячну систему. ВГрить
людина чи нГ в цю космГчну битву, вона вГдповГдаК за своП
вчинки й пожне врожай своКП карми. Однак К засГб, що дозволить
почути могутнГх володарГв карми Г нас, ПхнГх слуг. ОхоронцГ
культурного спадку загиблих цивГлГзацГй, ми вГдкриКмо таКмнГ
сховища в ЊгиптГ й продемонструКмо Гснування високоП науки Г
технологГП у далекому минулому. На своПх телевГзГйних екранах
люди побачать здобутки минулих часГв. Мораль цього вГдкриття
стане зрозумГлою: те, що сталося з тГКю цивГлГзацГКю, може
статись Г з вашою. В ви можете стати безживною цивГлГзацГКю,
легендою, в яку нГхто не вГритиме через десять тисяч рокГв. То
буде найважливГше послання -- не берГть за приклад Атлантиду!"
Уперше за час нашоП бесГди я вГдчув хвилювання в голосГ
лами. "Таке вГдкриття, безумовно, буде революцГйним",--
зазначив я.
"Воно стане сенсацГКю Г приверне увагу народГв. В ось так
вони почують Всепланетний ультиматум".
"В якоП ж ви очГкуКте поведГнки людства?" -- поцГкавився
я.
"Вчення Тари, Доктрина Серця повиннГ скласти основу новоП
соцГологГП. Можуть виникати суперечки мГж системами, але без
вГйни. Ми мусимо зрозумГти, що всГ ми -- члени однГКП великоП
всепланетноП родини",-- лагГдно промовив лама.
"Чи можемо ми вирГшити нашГ проблеми без тих
апокалГптичних потрясГнь, якГ ви згадували?" -- запитав я.
"Можемо й повиннГ, та от чи захочемо? Чи захоче бГльшГсть
людей зректися шляху жадоби, егоПзму, обмеженого нацГоналГзму Г
культу хтивостГ заради культу духовностГ? Людям не обов'язково
всГм поголовно ставати ченцями й аскетами, але вони,
безперечно, можуть жити й думати як Гстоти, гГднГ цього
найменування (людина розумна). Чому люди стають братовбивцями й
руйнують матГр-природу? Карма, або космГчне правосуддя,
невГдворотне й жахливе. То навГщо його провокувати?" --
вигукнув лама.
"А кому адресуватиметься це попередження -- Всепланетний
ультиматум -- лише урядам чи нацГям?" -- поспитав я.
"В тим, Г тим. Уряд не може Гснувати без пГдтримки народу,
а народ може виражати свою волю лише через своПх
представникГв".
"Чи пов'язуКться цей ультиматум з епохою Шамбали, про яку
мовлять вашГ давнГ тексти?" -- спитав я.
"Чи вГдкриК дверГ в кращу еру, в цикл Тари. ПриймГть ПП
емблему, Знак Серця, нехай вона об'КднуК людство, оскГльки
кожна добра релГгГя та ГдеологГя базуКться на гуманГзмГ",--
вГдповГв лама. ВГн пГдвГв мене ще ближче до Тари, освГтленоП
свГчками. Без попередження поклав мою лГву руку на ПП праву,
простягнуту в поруховГ спГвчуття людству.
"Знак Серця -- то емблема майбутньоП епохи,-- мовив
лама,-- епохи МайтреП. Так каже калачакра, наука про цикли".
Коли я зняв свою руку з руки Тари, то виявив дивовижу: на
долонГ моКП лГвоП руки виразно вГдбилося зображення серця. То
не був вГдбиток символа, вирГзаного на руцГ Тари у виглядГ ока,
а якийсь феномен, пов'язаний з кровообГгом, бо щоразу, коли я
натискав на пляму-серце, вона блГдла. Ламу неабияк втГшило те,
що сталося.
"Це добре, ви отримали знак Тари. Хоча вГн Г зникне з руки
через кГлька днГв, та все ж залишиться невидимим на вашГй
руцГ",-- сказав вГн.
Я так розхвилювався, що не мГг вимовити бодай слова. Лише
думав про велике знання, яке менГ вГдкрилося в святилищГ Тари.
Ми пГднялися сходами до люка, Г головний лама постукав у нього.
НевдовзГ ми знову були в головному храмГ.
"Продовжимо завтра",-- пГдсумував лама. ПГсля легкоП
вечерГ, поданоП ламою, якого я ранГше не бачив, я залишив
монастир у супроводГ молодого лами з лГхтарем. ВГн попередив
мене, що трохи доведеться йти в темрявГ. В справдГ, через
пГвгодини стало темно, Г олГйний лГхтар неабияк прислужився
нам.
Наступного ранку я знову залишив ущелину й подерся до
монастиря. Там головний лама привГтав мене Г пригостив
дарджГлГнзьким чаКм, що було вкрай доречно пГсля моКП
прогулянки на морозГ. ПотГм вГн показав менГ кГлька тГбетських
книг, пояснюючи, про що вони. На стГнах храму висГло багато
прапорГв, яких я в сутГнках ранГше не помГтив. Лама взяв довгу
свГчку й запросив мене оглянути цГ прапори-танки.
"Це -- танка МайтреП, прийдешнього Будди. Бачите, вГн
посмГхаКться. Це означаК, що його мГсГя сприятлива, а поява
несподГвана".
"Прихильники багатьох релГгГй вГрять у месГю, або
аватару,-- зауважив я. -- Та чи принесе майбутнГй Майтрея мир
людству?"
"Ваше запитання нагадало менГ урок, який менГ дали в
юностГ троК великих архатГв. Вони сказали: "Ваш свГт котиться
до нещастя. Людство може врятувати Землю лише на шляху до
духовного вГдродження". В коли я нахабно спитав: "Але чи зможе
майбутнГй Майтрея, новий Будда, врятувати його?" -- один з
учителГв вГдповГв: "Майтрея лише вкаже шлях, а людство саме
муситиме пройти його".
"Я бачу, як нерозважливо чинить людина, йдучи проти
космГчного закону вГчного сходження",-- мовив я.
"Коли зло досягне критичноП позначки й шкала цГнностей
рГзко впаде пГд тягарем ненавистГ, неуцтва й аморальностГ,
Шамбала звелить джан чоханам (космГчним надГстотам) наблизити
астрономГчне тГло, що перебуваК за ЮпГтером. Його
випромГнювання змГнить усе живе на цГй планетГ",-- запевнив
лама. "В коли очГкуКться ця велика космГчна подГя?" "Нове
свГтило стане видимим наприкГнцГ столГття, проте наближатися
воно буде ще багато рокГв",-- була вГдповГдь.
Ми стояли перед танкою МайтреП, Г я вирГшив запитати ще
про одне: "А коли настане пришестя МайтреП?"
"В останню чверть XX столГття людство повинно бути готовим
до пришестя архатГв.
Можливо, в цей критичний перГод свГтовоП ГсторГП з'явиться
Г сам Майтрея. ПравлГння Серця пошириться серед усГх народГв.
Тож коли сфГнкс у ГГзГ виступить Гз попередженням, готуйтеся до
великих подГй".
"Отже, Всепланетний ультиматум адресуватиметься всГм
народам. ВндивГдуально чи колективно, через ОрганГзацГю
Об'Кднаних НацГй, усГ вони мають отримати це Гсторичне
послання",-- пГдсумував я розмову.
"ВГн дасть усГм на цГй планетГ шанс проявити свою волю у
виборГ СвГтла чи Темряви, Братерства чи ЕгоПзму",-- вГдповГв
лама.
Я мГг висловити свою повагу до цих одкровень одним:
з'Кднати долонГ рук Г вклонитися за схГдним звичаКм. Лама взяв
мою лГву руку, подивився на червоний знак серця на долонГ й
згГдливе кивнув головою.
"Чи можу я сподГватися на ще одну зустрГч з вами?" --
поспитав я.
"Коли ураган минеться, приходьте в ТашГ Лхунпо, Г ми
продовжимо наш дГалог",-- вГдповГв лама.
Украй схвильований, глянувши востаннК на мовчазного Будду,
танки МайтреП Г Вчителя Шамбали, я залишив монастир.
НадворГ в слГпучому сонцГ сяяли в усГй своПй чистотГ снГги
й льодовики ГГмалаПв. Та я знав: гори випромГнюють невидиме
свГтло, свГтло знання, яке прийшло з Гншого свГту Г стражГв
якого знаК лише купка людей.
ЦГ величнГ Гстоти, архати, володГють не лише винятковою
мудрГстю Г владою, що маК космГчне, позаземне походження, а й
могутнГми силами життя й смертГ, що я вирГшив -- мГй обов'язок
повГдомити про Всепланетний ультиматум, нехай навГть це Г
викличе насмГшки та недовГру читачГв.
14. ЗА СВЯЩЕННИМ ПИСАННЯМ
Пророки й провидцГ, що спГлкувалися з надлюдськими
Гстотами й отримали одкровення про майбутнГ часи, аби описати
свГй досвГд Г полегшити розумГння неможливого, вдавалися до
символГв та алегорГй.
Щоб обгрунтувати попереднГй роздГл, де йшлося про особистГ
враження, годилося б навести уривки з Писань Г виявити
подГбнГсть мГж пророцтвами. Проте насамперед слГд вГдповГсти на
запитання: чи можливо взагалГ дГзнатися про майбутнК? В наше
ейнштейнГвське столГття вже нГхто не сумнГваКться, що коли
сучаснГсть реальна, то вона й мусить походити з реальностГ, бо
ж реальне не може випливати з нереального. А це означаК, що
минуле таке ж реальне, як Г майбутнК. Якщо сьогодення вГдчутне,
то таким повинно бути й майбутнК, хоча наша оцГнка того, що маК
статися, Г може виявитися неточною. В нашому календарГ 365
днГв, Г частини цих днГв чи мГсяцГв ще не було, проте й вони
присутнГ в календарГ. ТочнГсГнько так усГ роки, що залишились
до 2000 року, входять у XX столГття. Якщо вГрно запрограмований
комп'ютер даК точнГ прогнози, то немаК пГдстав вважати, що
людський мозок не здатен на те саме. ЗасвГдчують це достовГрнГ
випадки пророцтв, що справдилися -- наприклад, Нострадамусових.
Ясно, що в царинГ пророцтв, як Г в будь-якГй ГншГй царинГ
дГяльностГ, однГ особи бГльш компетентнГ, нГж ГншГ.
Не треба бути пророком, аби бачити, що сьогоднГ перед
людством лише два шляхи: Кднання свГту й мир чи продовження
конфлГктГв, вГйн Г духовне виродження. ЦГкаво б знати, що ж
говорили провидцГ про наше сьогодення. Як у попередньому
роздГлГ, де йшлося про легенди АзГП, Г в цьому роздГлГ перевагу
буде надано ТГбету та ВндГП.
Проте Г БГблГя маК численнГ рядки, що описують
астрономГчнГ явища в "новГтнГ часи". Пророк Всайя, наприклад,
мовить про "новГ небеса й нову землю (66,22)". У Новому завГтГ
святий Лука пише про "знаки на СонцГ, МГсяцГ й зорях" (21,11)".
Армагеддон "АпокалГпсису" маК синонГм в азГатських текстах, де
його називають "Битвою Шамбали".
ЗгГдно з тГбетськими текстами, коли зло з його ненавистю,
вГйною Г моральним занепадом охопить усе людство, Шамбала Кдина
збереже вчення Будди. ВченГ лами вГрять, що епоха ця вже
настала Г що остання битва мГж силами СвГтла Г силами ПГтьми
вже точиться. Вони кажуть, що коли ворог з'явиться бГля царства
Шамбали, ПП володар збере своП легГони священних Гстот Г атакуК
орди зла. "Шамбала Смонлам" так описуК цю битву:
"Безстрашний серед своКП армГП богГв,
ЗГ своПми дванадцятьма легГонами,
Ти скачеш на конГ,
ВстромляКш спис у груди Хануманди --
Ватажка злих сил, що пГднялися
Проти Шамбали, В так буде знищене зло".
ТГбетськГ тексти стверджують, що ця ера покари триватиме
триста рокГв Г очистить свГт вГд зла. У цей перГод навГть
ТрансгГмалайське плато покриК вода, можливо, хвилГ потопу.
Супроводжуваний вулканГчними виверженнями й ураганами, цей
катаклГзм буде таким нищГвним, що мало хто вцГлГК. Але Гстинне
вчення збережеться Г народиться новий свГт, де просвГтленГ
сяятимуть, як "зорГ в небГ".
Тхубтен ДжГгме Норбу, верховний лама, видатний знавець
давнГх буддГйських текстГв ТГбету, написав в ВндГП такГ рядки:
"МайбутнК для нас значною мГрою невГдоме, проте, очевидно, воно
не буде для свГту легким, якщо вГрити легендГ про Шамбалу Г
зважати на дедалГ зростаючГ руйнГвнГ дГП людини".
Огляд тГбетського фольклору був би неповним без згадки
епосу про Гесер-хана, що не входить до списку основних
буддГйських творГв. Цей великий епос, вГдомий вГд ТГбету до
МонголГП та Ладакху, оповГдаК про Гесера з ЛГна, майбутнього
визволителя АзГП. Епос походить, очевидно, з пГвнГчно-схГдного
ТГбету. Питання, чи пов'язаний вГн Гз давнГм тГбетським культом
Бонпо, сходознавцями не вирГшено. Та як би там не було, епос
Гстотно вплинув на буддистГв АзГП.
Найвища вершина снГгового хребта Амне-МачГн, схГдного
вГдгалуження Куньлуня, у племенГ голек називаКться
Весер-пхо-бран, тобто Палац Гесера. ВважаКться, що резиденцГя
цього легендарного царя розташована десь мГж Дже-кундо й
Канцзе. Александра ДевГд-НГл, яка одвГдала князГвство ЛГн
пГвстолГття тому, написала книгу "Надлюдське життя Гесера з
ЛГна". Можна вважати, що цГй легендГ щонайменше тисяча рокГв,
хоча деякГ вченГ й наполягають, що Пй передувала якась бГльш
рання версГя.
У минулГ вГки зображення Гесер-хана наносилися на танки,
що вГдтворюють образ великого буддГйського реформатора XIV
столГття Цзонкаби, засновника монастиря ТашГ Лхунпо поблизу
ШГгадзе. Це -- центр тГбетського езотеризму, де культивуКться Г
вивчаКться наука Шамбали -- калачакра.
П'ятдесят рокГв тому тГбетськГ лами-мГстики запевняли, що
Гесер та його помГчники справдГ живуть у ТГбетГ, що народилися
вони в ШамбалГ. Тож пророцтва володаря Шамбали напрочуд схожГ
на пророцтва Гесера з ЛГна, як це засвГдчуК уривок з "ВелГнь
Гесер-хана":
"Коли на п'ятому роцГ з'являться вГсники ПГвнГчноП
Шамбали, не забудьте зустрГти Пх".
У цьому текстГ немаК згадки про тварин чи елементи,
невГддГльнГ вГд тГбетськоП календарноП системи, отож годГ
з'ясувати, що означаК тут "п'ятий рГк". Проте згадка, що мають
з'явитися посланцГ Шамбали, сама по собГ знаменна.
Лами, що знають калачакру, пГдкреслюють критичний характер
нашого столГття, Пх передбачення щодо Гсторичних подГй на диво
точнГ. СкажГмо, коли вибухнула перша свГтова вГйна, лхаський
оракул заявив, що НГмеччина -- це "слон, якого неодмГнно
повалять".
У XIX столГттГ цей оракул попередив, що в другГй половинГ
Року дерев'яного дракона (1904) на Лхасу нападуть зовнГшнГ
вороги. Британський експедицГйний корпус виступив проти ТГбету
1903 року, а 1904 року Лхасу було окуповано. ПГдполковник Л. А.
Уедделл, що брав участь у цГй кампанГП як головний хГрург
британськоП армГП, пГзнГше написав таке в книзГ "Лхаса Г ПП
таКмницГ (1905)":
"ВражаК, як змогли астрологи ТГбету завбачити спустошливу
бурю, що готувалась проти ПхньоП краПни, задовго до ПП початку,
Г як вони точно визначили рГк, коли вона розпочнеться"^
Полковник Янгхазбенд Г сер Чарлз Белл Г собГ пишуть, що
особисто читали це давнК пророцтво в ЛхасГ. Не менш вражаК
надруковане провГщення КитайськоП революцГП 1911 року, що
з'явилося в ТГбетГ задовго до падГння ПГднебесноП.
Близько 1920 року монастир ТенджГлГнг обнародував дивне
пророцтво про те, що тринадцятий далай-лама, який правив тодГ,
буде останнГм. Перед своКю смертю в 1933 роцГ далай-лама
Тхубтен Г'яцо зробив схожу заяву про те, що в ТГбетГ настаК
кГнець ламаПзму, Г застерГг про необхГднГсть готуватися до
великих змГн у найближчому майбутньому. ЗГ встановленням
соцГалГстичного ладу в КитаП Г вигнанням чотирнадцятого
далай-лами в ВндГю, вГкова буддГйська традицГя в ТГбетГ майже
зникла. НайкращГ пророки -- тГ, хто провГщуК неможливе.
Тринадцятий далай-лама, певно, саме Г був таким провидцем.
ПГд час своКП центрально-азГатськоП експедицГП наприкГнцГ
20-х рокГв Г Микола РерГх чув пророцтва про "останнього
далай-ламу" й про те, що мГсто Лхаса "порине в морок Г
знелюднГК".
В однГй Гз давнГх тГбетських книг К цГкавий роздГл з
описом навГть зовнГшностГ правителГв, за яких ТГбет занепаде.
Проте цей текст Г стверджуК, що згодом КраПна СнГгГв вГдновить
свою незалежнГсть.
ПисемнГ й уснГ традицГП ТГбету щодо епохи МайтреП
пГдсумував Микола РерГх: "Передбачено, що появу МайтреП слГд
очГкувати пГсля вГйн. Але остання вГйна вестиметься за Встинне
Вчення. Кожен, хто пГднГметься проти Шамбали, буде подоланий у
всГх його дГях, Г хвилГ знесуть ПхнГ житла".
РерГх. цитуК Г почуте вГд одного освГченого Г лами: "ЗГрки
вказують на нову еру. Зараз космГчний вогонь наближаКться до
ЗемлГ. Людство буде пГддане випробуванням, аби побачити, чи
достатньо розвинувся його дух".
З одного тГбетського джерела випливаК, що ми вступаКмо в
нову епоху величезного значення, критерГКм якого буде духовне
зростання. ПерГод, в якому ми зараз живемо, маК
матерГалГстичний характер, тож перехГд вГд суто
матерГалГстичноП цивГлГзацГП до культури духа буде болГсним.
СвященнГ писання ВндГП теж указують на кГнець темноП ери
КалГ-юги Г початок Сатья-юни -- ери СвГтла. "ВГшну-пурана" так
описуК кГнець нашого циклу: "В еру КалГ-юги триватиме занепад,
поки рГд людський не наблизиться до критичноП межГ свого
самознищення. Коли настане кГнець КалГ-юги, на Землю спуститься
КалькГ на бГлому конГ -- божественна сутнГсть, що маК духовний
вигляд Г вГсГм надлюдських якостей. ВГн вГдновить на ЗемлГ
справедливГсть. Коли Сонце, МГсяць, ТГш'я Г ЮпГтер стануть в
одному ДомГ (маКться на увазГ ДГм ЗодГака), почнеться епоха
КрГта -- або Сатья-юги".
На думку сходознавцГв, ТГш'я -- це одна Гз зГрок у сузГр'П
Рака. Початок новоП ери, отже, наступить, коли ця зГрка
зГйдеться з Сонцем, МГсяцем Г ЮпГтером. ТГш'я -- це й Гм'я
одного з минулих Будд, якГ були на ЗемлГ до СГддгартхи Гаутами.
Це може бути випадковГстю, проте слГд у зв'язку зГ сказаним
зазначити, що ТГ-ша в давнГй китайсько-тГбетськГй астрологГП --
назва однГКП з сГмдесяти двох "шкГдливих" зГрок, якГ мають
значущу назву "МучителГ ЗемлГ". Таке тлумачення санскритологи
можуть поставити пГд сумнГв, проте одне безперечно: ТГш'я -- це
або зГрка, або комета.
ВндГйськГ мудрецГ благають, аби з'явився КалькГ, якому
судиться знищити руйначГв. "ВГшну-пурана" заявляК, що вГн
"вГдновить на ЗемлГ справедливГсть, Г дух тих, що живуть
наприкГнцГ КалГ-юги, пробудиться, стане чистим, як кристал, Г
започаткуК нову расу, що виконуватиме закони КрГта-юги, або
Чистоти".
В ВндГП КалькГ зображають як вершника на бГлому конГ з
кометоподГбним мечем у руцГ. БГлий кГнь зображено з пГднятою
правою ногою -- коли вГн ударить нею об землю, вона задвигтить,
усГ злочинцГ на ЗемлГ загинуть Г зло буде знищено.
"КалькГ-пурана" так описуК прихГд КалькГ: "Я народжуся в
обителГ Шамбали. Я поверну на Землю двох правителГв: Мору й
ДевапГ. Я встановлю Сатья-югу Г, коли знищу змГя КалГ,
повернуся в свою обитель".
Видатний фГлолог Макс Мюллер Гм'я Мору ототожнюК з
ГндГйською династГКю Маур'я. Махатма Мор' я, якому присвячено
цю книгу, теж належить до цГКП царськоП династГП. Нащадок
СонячноП династГП вГдновить ПП. ДевапГ, або ДевакГ, мати КрГшни
й прототип дГви МарГП, уособлюК жГночий принцип Г добре
передвГстя долГ жГнок.
Чи маК кометоподГбний меч КалькГ або зГрка ТГш'я якусь
причетнГсть до того небесного тГла, що повинне спалахнути в
СонячнГй системГ? Сучасна астрономГя нГчого не знаК про таку
невидиму зГрку, якщо тГльки це не так звана "чорна дГрка", що
не випромГнюК Г не вГдбиваК свГтла, але маК напрочуд могутнК
поле тяжГння, попри малий розмГр свого ядра. ВченГ ще надто
мало знають про такГ гГпотетичнГ зГрки.
Шановний махатма Мор'я писав у листГ до СГннетта (1882)
про "Раджу-сонце" за ЮпГтером. Це може пролити свГтло на
загадку "астрономГчного тГла", про яке йшлося в попередньому
роздГлГ. Жоден астроном не може сказати чогось певного про це
небесне тГло, бо воно ще не втрапило в об'Кктиви ПхнГх
телескопГв. Тим часом наведемо уривок з листа махатми:
"За ЮпГтером знаходиться цар-зГрка (Раджа-сонце), яку не
побачить око жодного смертного в цьому циклГ. Якби ПП можна
було побачити в надпотужний десятитисячократний телескоп, то й
у цьому випадку вона була б крихГтною цяткою, яку забивав би
блиск будь-якоП планети; проте це свГтило тисячократ бГльше за
ЮпГтер. СильнГ збурення в атмосферГ ЮпГтера й навГть його
Червона Пляма, що так ГнтригуК вчених сьогоднГ, пояснюються: 1)
рухом Г 2) впливом цГКП Раджа-зГрки. Хоча сьогоднГ ця зГрка й
настГльки далеко в космосГ, що ми ПП не бачимо, металГчна
субстанцГя, з якоП вона складаКться, розширюКться Г поступово
перетворюКться в газоподГбнГ потоки".
У 30-х роках махатма Мор'я знову натякаК на це
астрономГчне тГло: "Я вже давно говорив, що наближаКться нове
свГтило, але воно ще невидиме для спостерГгачГв".
Одна з легенд, що Пх зГбрала на СходГ Олена РерГх, яскраво
описуК вГйну на небесах, про яку мовлять численнГ священнГ
тексти:
Вогненний звертаКться до Володаря ПГтьми:
"Ти отруПв повГтря.
Ти осквернив води.
Ти спустошив Землю.
ВогневГ ти не дав ради,
В тобГ вогонь не кориться.
ВГн тебе спопелить,
Як свГтло розганяК темряву.
З космосу я закличу Новий Вогонь,
Що висушить твоК творГння.
Володарю ПГтьми, бережися вогню!"
ХотГлося б знати, чи не К той новий вогонь новою зГркою,
що маК з'явитись у небГ в цьому столГттГ, як про те мовлять
данГ, наведенГ в "ДГалогах у храмГ"? ВражаК, що рГзнГ джерела
одностайно пГдкреслюють виняткову важливГсть нинГшнГх рокГв,
коли людство мусить обрати правильний шлях. ЦГ передбачення
слГд розглядати лише як застереження, спрямованГ на те, аби
людина мудро розв'язала планетарну кризу Г не вважала ПП
фатальною. ХГба вГльна воля людини не ПП привГлей? Треба лише
дГяти вГрно й розважливо.
15. НА ПОРОЗВ КОСМВЧНОЏ ЕРИ
ПостаК природне запитання: "Що можемо ми зробити, аби
упередити або полегшити покару свГтовою кармою"? Судячи з того,
що я дГзнався за час свого перебування на Далекому СходГ про
планетарну кризу, найголовнГша мета -- це нейтралГзувати
жахливу ауру ЗемлГ, що ПП створили накопичення ницих ГнстинктГв
людства. Вони супроводжують усГ злочини, скоКнГ упродовж
ГсторГП. ОдночаснГ медитацГП про Мир Г Братерство бодай на
кГлька хвилин у певнГ днГ можуть творити чудеса, якщо
проводитимуться на всГй земнГй кулГ. Це завдання вже частково
виконують езотеричнГ й релГгГйнГ органГзацГП, проте кожен, хто
бажаК миру й злагоди на ЗемлГ, може приКднатися до цих
благородних зусиль. Духовна праця заради очистки земноП аури
взагалГ не вимагаК приналежностГ до якоПсь релГгГП. БГльшГсть
жителГв Заходу вГрять, що релГгГя -- це служГння Богу в церквах
пГд орудою священикГв. Це хибне уявлення. У буддистГв немаК
нГякого бога. У конфуцГанцГв нема священикГв, а стародавнГ
перси поклонялися священному вогню на вГдкритому повГтрГ без
храмГв.
ПовГтря й космос -- велетенська бГблГотека, в книгах якоП
закарбоване все, що людина будь-коли сказала чи навГть
прошепотГла. Зойки поранених, стогони катованих виповнюють
космос. Земля, повГтря, океан, уся планета взагалГ -- вГчнГ
свГдки вчинкГв людства.
ЗаразнГ епГдемГП можуть бути фГзичними (такими, що
руйнують тГло) Г моральними, якГ вбивають душу. Ми успГшно
боремося з багатьма недугами, та вкрай мало робимо, щоб знищити
лиха, якГ нГвечать людську душу. СправдГ, такГ болячки, як
наркоманГя чи статевГ збочення, поширенГ сьогоднГ бГльше, нГж
будь-коли. А нацГю, хвору фГзично чи духовно, закон еволюцГП
неодмГнно прирГкаК на зникнення.
ОскГльки загрозлива темна аура, що отруюК планету, на якГй
ми живемо, нависла над усГм людством, ми повиннГ якось уберегти
себе вГд гнГву розбурханих елементГв. Це пГдказуК нам здоровий
глузд.
МунГ Садту, йог польського походження, що пройшов навчання
в ВндГП, вГдбиваючи погляди вчених раджа-йогГв, вважаК, що ми
зараз опинилися на перехрестГ дорГг. Одна з них веде до
духовного сходження Г новоП ери культури, Гнша -- до деградацГП
Г занепаду Г це може навГть призвести до розпаду всГКП планети,
оскГльки порушуКться ПП еволюцГя.
Можна запропонувати Гнше, конкретнГше вирГшення проблеми.
ПотрГбно настГльки змГнити нашГ соцГальнГ структури, щоб
унеможливити почуття нацГональноП зверхностГ чи замкнутостГ,
якГ призводять до конфлГктГв Г воКн; тодГ аура планети
перестала б погГршуватися так катастрофГчно швидко. СлГд
зазначити, що за таКмною наукою Сходу духовне отруКння свГту
безконечно небезпечнГше, нГж радГоактивне чи хГмГчне
забруднення.
Ця програма могла б започаткувати перегляд усГх полГтичних
Г економГчних структур для встановлення ВсепланетноП держави,
де мГжнацГональнГ конфлГкти стали б лише жахливим спогадом про
минуле. Лише ВсесвГтнГй уряд здатен усунути причини збройних
конфлГктГв Г дГяти, як безпристрасний суддя, маючи метою лише
благо людства.
Я висловлюю тут власнГ мГркування про об'Кднання свГту Г
загальне роззброКння. У чомусь я можу помилятися, проте як
досягнути цГКП мети, не так Г важливо.
До створення ВсесвГтнього уряду важливу роль може
вГдГгравати ЮНЕСКО. Ця органГзацГя могла б дослГдити
нацГональнГ, расовГ, економГчнГ, релГгГйнГ й ГдеологГчнГ
причини, що викликають вГйни, Г скласти програму викорГнення
Пх. Без Усепланетного уряду Г сильних ГнтернацГональних
полГцейських сил годГ досягти загального роззброКння.
СлГд чГтко усвГдомити: як звичайну, так Г ядерну зброю
виготовлено, аби колись пустити ПП в дГю, а це -- жахлива
перспектива. В навГть у найкращому випадку, коли до неП не
вдадуться, все одно вона забираК колосальнГ людськГ ресурси й
кошти, якГ можна було б пустити на загоювання виразок сучасного
суспГльства.
Схоже, ГснуК лише один шлях до створення ВсесвГтнього
уряду -- об'Кднати всГ планетнГ природнГ ресурси, засоби
виробництва, творчГ досягнення Г науковГ знання. "Одна планета
-- одна сГм'я народГв", "Всепланетний уряд для космГчного вГку"
-- такими мають стати гасла цього уряду.
Справедливий розподГл земних багатств слГд доручити
всесвГтнГй владГ, створенГй не з демагогГв, а з учених рГзних
галузей науки й фГлософГв, бо наука по своПй сутГ
ГнтернацГональна, тодГ як полГтика нацГоналГстична, а релГгГя
-- сектантська. Атож, несправедливо вимагати вГд працелюбних
народГв зректися своПх прибуткГв на користь менш дГяльних,
проте найбГльш розвинутГ краПни могли б, як це вони почасти й
роблять сьогоднГ, допомогти краПнам, що розвиваються, пГдвищити
ПхнГй виробничий рГвень Г добробут.
Загальне роззброКння -- не утопГя, державнГ дГячГ вже
сьогоднГ працюють над обмеженням озброКнь. Що ж до
Всепланетного уряду, то ядро його можна створити на базГ ООН.
НайбГльш прийнятною органГзацГКю, яка визначала б причини
виникнення вГйн, може бути ЮНЕСКО. Людству слГд гоПти своП
болячки, а не дурманити себе наркотиками. Лише об'Кднання
ГсторикГв, антропологГв Г соцГологГв здатне забезпечити
унГверсальне лГкування, звичайно, якщо самГ цГ лГкарГ вГзьмуть
за основу собГ Доктрину Серця.
ВснуК величезне поле дГяльностГ, щоб усунути нездорову
ситуацГю на нашГй ЗемлГ, Г кожен може взяти участь в цГй
благороднГй працГ. Чи К щось важливГше за об'Кднання нашоП
планети? ЦГлком ймовГрно, що бГльшГсть людей замкнуться в
своКму самовдоволеннГ й нехтуватимуть пересторогою. Саме Пм
призначаються слова з "Одкровення"; "Змести тих, хто нищить
Землю".
Як тГльки людина збагне, що психГчне забруднення ЗемлГ --
злочин, Г прагнутиме жити в злагодГ з матГр'ю-природою, вона
увГйде в космГчну еру й стане до лав Гнших зоряних цивГлГзацГй,
що Пх на нашГй планетГ представляК Шамбала.
Геоцентрична й антропоцентрична психологГя землянина, що
тГшиться ГлюзГКю своКП винятковостГ, видаКться смГхотворною на
тлГ сяючих в небГ численних свГтГв. Коли народи збагнуть свГй
реальний зв'язок Гз безконечним космосом, тодГ з'явиться Г
почуття вГдповГдальностГ перед матГр'ю-природою. В для людини
настане пора гармонГйного життя в свГтГ, до якого належить.
Лише тодГ чорнГ хмари, що загрожують усьому живому на ЗемлГ,
розвГються.
Думка про Гснування стародавньоП общини СтражГв Людства
десь у ТГбетГ, як уявна ШангрГ-Ла, безумовно, надто неймовГрна
для рацГонально мислячого захГдного читача. Проте вивчення
Гсторичних даних у краПнах, розташованих далеко одна вГд одноП,
засвГдчуК суттКву подГбнГсть повГдомлень Г хронГк, що
розповГдають про такий центр Г про мудрецГв, якГ упродовж
довгих столГть розвивають своКрГдну культуру й науку в захиснГй
ГзоляцГП заснГжених гГрських хребтГв АзГП.
Земля Безсмертних, куди колись вирушив великий Лао-Цзи,
могла бути тГКю самою колонГКю видатних фГлософГв. ВсторичнГ
аннали Китаю згадують про делегацГП, вГдправленГ правителями
ПГднебесноП до ДухГв ГГр. ВГдомо кГлька китайських ГмператорГв,
що справдГ зустрГчалися з цими вищими Гстотами й отримували вГд
них поради тодГ, коли державнГ справи вимагали важливих рГшень.
Вснування Калапи, або гори Меру на пГвночГ ВндГП, не
викликаК сумнГвГв у брахманГв. Жоден освГчений Гндус не
сумнГваКться, що в ГГмалаях живуть мудрецГ-рГшГ.
РеальнГсть царства ПГвнГчноП Шамбали пГдтверджуКться
вченими ламами ТГбету й МонголГП. Ця краПна згадуКться в
щоденниках перших КзуПтських мГсГонерГв у ТГбетГ, таких як
Каселла й Кабрал. СучаснГ дослГдники, як-от Пржевальський,
Оссендовський, ДевГд-НГл Г РерГх писали про стГйку традицГю
щодо Шамбали, з якою вони стикалися в АзГП. ВсГ цГ повГдомлення
вказують, що в серцГ АзГП приховуКться добре органГзована
община мудрецГв.
ЗаслуговуК на увагу, що мГсцем призначення АполлонГя
ТГанського був ТГбет, де вГн зустрГв людей, якГ "знали все".
ЗагадковГ листи пресвГтера Воанна папам Г королям Њвропи й собГ
мають зворотну адресу -- "Центральна АзГя".
Новий завГт розповГдаК про магГв, що прийшли у ВГфлеКм з
краПни на СходГ. ЦГ астрологи й провидцГ мусили бути вчителями
таКмноП науки, яка дозволила Пм визначити мГсце народження
Всуса Г точний час цГКП подГП. Куди вони пГшли, коли виконали
свою мГсГю?
Очевидно й те, що бГльшГсть носГПв СвГтла пов'язувалася з
Шамбалою, царством магГв, традицГП яких столГттями зберГгалися
в давнГх мГстерГях, священних писаннях Г таКмних братствах
Сходу й Заходу.
ВнтригуючГ послання до народГв свГдчать про обГзнанГсть
ПхнГх авторГв з Гсторичним процесом. Цей Гнтерес до людства
спонукаК Братство мудрецГв втручатися щоразу, коли ситуацГя
стаК критичною.
ПостаК природне запитання: чому з одного й того ж джерела
виходять посланцГ до людства з цГлковито рГзними дорученнями?
Але треба мати на увазГ, що цГ "астронавти духу" мають справу з
людським океаном загалом. Вони знають, яка саме Гнтелектуальна
спонука потрГбна в певний час Г в певному мГсцГ. ВдеП та
ГдеологГП служать, аби допомогти людинГ в ПП еволюцГйному
поступГ. Коли цГ доктрини досягають своКП мети, вони
вГдкидаються, як порожня шкаралупа.
У нашГ важливГ часи архати пропонують авангардовГ людства
спГвпрацю з ними в геркулесових зусиллях об'Кднати людство, яке
переживаК розбрат.
Витяги з письмових Г усних вчень калачакри про Шамбалу для
цГКП книги пГдготував Хамтул Джаянг Тхондуп, заступник
секретаря Ради в справах релГгГП Г культГв його святГйшества
далай-лами. З тГбетськоП на англГйську переклали Шерпа Тулку Г
Олександр БерзГн з БГблГотеки тГбетських книг Г рукописГв у
ДгарамшалГ, ВндГя.
КраПна Шамбала Г ПП правителГ
Як випливаК з опису Шамбали, ПП вигляд залежить вГд
духовного стану спостерГгача. СкажГмо, одна й та сама рГчки для
богГв наповнена нектаром, а для людей -- водою, для зголоднГлих
демонГв -- гноКм Г кров'ю, а для деяких Гстот -- це мГсце, де
вони живуть. Через це Шамбалу нелегко точно визначити. Проте зГ
вчення калачакри випливаК саме такий опис ПП.
У центрГ абсолютноП порожнечГ мГстяться атоми п'яти
елементГв: землГ, води, вогню повГтря Г ефГру з Пх можливостями
(це загадкове твердження свГдчить, що Шамбала маК
суперструктуру тонкоП матерГП).
Щодо ПП мГсцезнаходження. Центральний континент пГвдня
складаКться з шести районГв (з пГвночГ на пГвдень): 1) КраПна
снГгГв, 2) Шамбала, 3) Китай, 4) Хотан, 5) ТГбет Г 6) ВндГя.
(Шамбала на пГвночГ межуК з СибГром __ краПною снГгГв, на
пГвднГ -- з ТГбетом та ВндГКю, на сходГ з КитаКм Г на заходГ --
з Хотаном. Це значить, що вона розташована десь у пустелГ
ГобГ.)
ЗовнГ Шамбала округла, ПП оточують заснГженГ гори.
ВсерединГ вона маК вигляд квГтки лотоса з дев'ятьма пелюстками.
В центрГ зводиться висока заснГжена гора, як маточка квГтки. В
пГвнГчнГй частинГ розташований палац, резиденцГя Святих
правителГв, або ДержателГв станГв (Держатель станГв -- той, хто
об'КднуК всГ верстви народу. Це один Гз титулГв правителя
Шамбали в тГбетських текстах).
Цей палац бГльший за палац Вндри, маК квадратну форму Г
четверо дверей. ЗовнГ його стГни прикрашають вирГзьбленГ з
коралу зображення танцюючих богинь. БудГвля дев'ятиповерхова,
на нГй майорить прапор з емблемою колеса дгарми, справа Г злГва
вГд якого стоять олень Г олениця. Три кГльця окреслюють палац,
пГдсилюючи його красу. Черепична покрГвля палацу Гз золота,
орнаментована перлами й дГамантами. ВерхГв'я стГн ГззовнГ
прикрашенГ орнаментом Гз срГбла й карнизом з бГрюзи.
ВГкна палацу лазуритовГ, дверГ й перемички прикрашають
смарагди й сапфГри. НавГси дверей золотГ, на стГнах корогви,
стеля в коштовному камГннГ й кристалах, що виробляють тепло,
тодГ як на пГдлозГ ГншГ кристали виробляють холод (певно,
йдеться про технГчне кондицГювання повГтря). Колони й балки
мармуровГ, прикрашенГ коралами, перлами тощо. В палацГ багато
всГляких див, як-от вази, що невтомно дають скарби, "корова, що
виконуК бажання", урожай, який збираКться без посГву, Г дерево
бажань.
У трьох зонах навколо палацу знаходяться вГсГм богГв,
десять охоронцГв сторГн свГту, дев'ять великих руйначГв, вГсГм
великих планет, двадцять дев'ять сузГр'Пв тощо. Все це
окреслене численними символами.
Посеред цього велетенського палацу на восьми левах стоПть
золотий трон. З нього правлять двадцять п'ять богГв-царГв, що
уособлюють силу ВсезагальноП КдностГ. Повсюди атрибути богГв,
магГв та людей, а також всГлякГ скарби. Тут Г рГзнГ предмети
повсякденного вжитку. При потребГ Пх можна легко створити
(об'Ккти, ГснуючГ в паралельному свГтГ, матерГалГзуються за
допомогою супернауки).
НинГ з золотого трону на левах править двадцять перший
володар Шамбали Магагпа. ВГн правитиме сорок дев'ять рокГв до.
Року вогненного дракона (1976). Ще через п'ятдесят один рГк, за
ВогненноП вГвцГ 17-го циклу (2027), на трон зГйде на наступнГ
сто рокГв двадцять другий Держатель станГв МГ-П Сенг-ге.
Що ж до походження назви, Шамбала, то К давня легенда, що
нГбито колись цим районом ним стала називатися ця мГсцевГсть.
Слово "Шамбала" по-тГбетськи означаК "Володар джерела щастя".
Минуле Г майбутнК людства
НевдовзГ пГсля творення свГту в його верхнГй Г нижнГй
сферах поступово з'явилися рГзнГ Гстоти. ТодГ ж шляхом
перетворень з'явилися люди. Все, що бажали, вони мали. Вони не
залежали вГд свГтла Сонця чи МГсяця, бо мали власнГ джерела
свГтла. Вони жили надзвичайно довго Г не знали, що таке недуга,
вГйна чи голод. Вони були щасливими, як боги. Той час був
Досконалим вГком.
Люди користувалися природним паливом Г плодами, якГ не
треба було вирощувати. Та з часом вчинки й думки людей
погГршали. Вони почали тягтися один до одного, посмГхатися,
обнГматися, вГдчуваючи вГд цього чуттКве задоволення. У них
почали розвиватися чоловГчГ й жГночГ статевГ органи. З сГм'я
започаткувалося народження людини з лона матерГ. ПотГм людська
вдача ще бГльш зГпсувалася. Виникла рГзниця мГж "моПм" Г
"твоПм", спалахнула боротьба за життКвГ блага. ЖиттКвГ умови
погГршились, Г настав ВГк сутичок.
Коли вГк людини складав 60 000 рокГв (а всГ священнГ
писання свГдчать про мафусаПловий вГк наших предкГв), з'явився
Будда Кракучханда, син царя Варади. Коли його вчення зГйшло зГ
сцени, прийшов Будда КанакамунГ, син царя Чандри. ТодГ вГк
людини вже складав 40 000 рокГв. Коли вГн зменшився до 20 000
рокГв, з'явився Будда Каш'япа, син царя КркГ. ПГсля того, як
людина стала жити не бГльше ста рокГв, з'явився Будда
Шак'ямунГ, четвертий Гз Будд, син царя Шуддгодани. ВГн здГйснив
дванадцять вчинкГв Будди: 1) зГшестя з небес ТушГти; 2)
зачаття; 3) народження; 4) навчання Г оволодГння мистецтвами;
5) одруження; 6) зречення; 7) пошуки просвГтлення; 8) аскетизм;
9) пГдкорення злих сил; 10) просвГтлення; II) поворот колеса
дгарми; 12) парГнГрвана. Цими дванадцятьма вчинками вГн принГс
безмежну користь людям.
Але небуддисти прийняли релГгГю ла-ло й знищили безлГч
буддистських монастирГв. Цим пояснюКться те, що вГра ла-ло
триваК 1800 рокГв. Багато хто з послГдовникГв ла-ло, як Г ГншГ
небуддисти, не вГрять в медитацГю та фГлософськГ ГдеП, а
мислять як малоосвГченГ люди й навГть практикують поклонГння
злу. ВГрування ла-ло з'явилося в багатьох рГзновидах. У
майбутньому вони об'Кднаються, ця вГра стане могутньою Г
правитиме половиною свГту.
Двадцять п'ятий Держатель станГв, Драг-по К'ор-лохан,
зГйде на золотий трон з левами в РГк вогненноП вГвцГ 22-го
циклу (ХХV столГття) й поширюватиме Вчення дгарми. ВГн буде
вГдомий, як втГлення МанджушрГ. Правителя Шамбали взагалГ можна
порГвняти з архангелом МихаПлом з БГблГП, тодГ як Битва Шамбали
в махаянГ К аналогом Армагеддону.
Ватажок безбожних сил цар Ла-ло збере своП легГони на
заходГ ВндГП, в мГсцГ ТрГ-лГ. Його мГнГстри дГйдуть висновку,
що в свГтГ немаК сильнГшого за Пхнього царя, Г тому виголосять
чимало хвальковитих заяв. ПотГм мГнГстри проведуть повГтрянГ
спостереження. Коли вони побачать вражаючГ ознаки великого
благополуччя Г щастя в краПнГ ШамбалГ на пГвночГ, то через
чорнГ заздрощГ звелять своПм легГонам напасти на неП. Це
трапиться у РГк водяноП вГвцГ 22-го циклу (2425 рГк).
Правитель Шамбали задГК сили дванадцяти великих божеств --
небеснГ кораблГ, що лГтають швидше звуку, екГпажГ, що рухаються
за допомогою вогню Г пари, озброКнГ колГсницГ, а також рГзнГ
види атомноП зброП. (Знаменно, що це писалося за багато столГть
до вГдкриття парових двигунГв, авГацГП, ядерноП фГзики Г
астронавтики.) В злГ сили змете мГць оцих дванадцяти божеств.
ПГсля цього дгарма перейде пГд пряме керГвництво Будди.
Правитель Шамбали перемГнить свою резиденцГю, Г Досконалий вГк
вГдновиться.
1 Ця назва невГдома азГатським переказам. Певно, доктор
Оссендовський використав назву, придуману Сент-Ввом д'Олвейдром
у його творГ "Агарттха". (Прим. авт.)
2 За пГдрахунками вчених, за останнГ 6000 рокГв людство
пережило 145 000 великих Г малих вГйн, у полум'П яких згорГло
3,5 мГльярди чоловГк.
3 ЖовточГапковГ лами дають обГтницю не вступати в шлюб, на
вГдмГну вГд червоношапкових, якГ можуть одружуватись. Проте Г
серед других е пустельники й святГ.
4 ВГра в невидимГ сили ВсесвГту, сприятливГ або
несприятливГ, творчГ або руйнГвнГ, що контролюють життя Г
смерть, але вплив яких можна подолати магГчними ритуалами.
5 МанджушрГ, або Вень Шу, жив у ФутайшанГ (Китай), де й
сьогоднГ К присвячений йому монастир.
Last-modified: Tue, 07 Jul 1998 11:14:21 GMT