зборах. Плейбой насправдГ належить до найкращих в ГсторГП часописГв, тому що жодне Гнше видання не зробило того, що зробив Плейбой. Тут друкувалися твори бГльшостГ з найвидатнГших авторГв оповГдань нашого часу, разом з деякими найвидатнГшими романГстами та есеПстами, Г були представленГ майже всГ визначнГ американськГ митцГ. В рубрицГ Гнтервю побували всГ, хто тГльки мГг розповГсти щось цГкавого. Де ви ще знайдете стГльки рГзноманГтних матерГалГв, вГд майже вульгарних до пишномовних. [СмГКться] Я захищав Плейбой вГд його першого числа. Його видавцям стало смГливостГ сказати: "Нам байдуже, що там собГ подумаК МаккартГ", Г надрукувати уривки з 451А за Фаренгейтом. ВсГ ГншГ злякалися Г друкувати вГдмовились. Мушу додати ще один важливий момент - я певен, що зГ мною погодяться всГ хлопцГ, хто зростав за тих сумних часГв, коли Плейбоя ще не було - Пм жилося б набагато легше, якби в тГ часи був у них Плейбой. ХотГв би я мати цей часопис в чотирнадцять рокГв. К.К.: Щоб вГдточити ваше вмГння писати? Р.Б.: Перестаньте! Картинки у вас дГйсно чудовГ. МоК поколГння нГчого такого не знало. ПодобаКться це вам чи нГ, але я закГнчую свГй виступ на ваш захист, лише додам, що Гю Гефнер - великий сексуальний революцГонер. К.К.: Чому ви уникаКте еротики в своПй творчостГ? Р.Б.: НемаК сенсу писати порнографГю, коли власне статеве життя в нормГ. НавГщо гаяти час на писання про це? К.К.: Нас завжди вражало Г здавалося дивним, що наукова фантастика - здебГльшого фригГдна. Р.Б.: Наукову фантастику пишуть люди певного типу. Гадаю, що багато хто з нас запГзно одружився. Багато з нас К матусиними синками. Я мешкав разом з батьками до двадцяти семи рокГв. Але бГльшГсть вГдомих менГ письменникГв будь якого жанру, особливо тГ, хто пише наукову фантастику, подорослГшали пГзно. Вони настГльки заглибленГ в те, що роблять, Г в свою фантастику, що не зважають на ГншГ речГ. К.К.: Який лГтературний жанр з тих, у яких ви працювали, був для вас найскладнГшим? Р.Б.: Я пробую писати опери. Я все ще вчуся. Я пишу мюзикл за мотивами Кульбабового вина - працюю над ним з рГзними композиторами тридцять рокГв. Зараз працюю з ДжГммГ Веббом над новим варГантом. Ми морочимося вже вГсГм рокГв. ПереставляКмо частини, намагаючись вирахувати, де слГд припинити балачки Г почати спГвати. К.К.: Яка була головна причина того, що ви опинилися в ГоллГвудГ? Р.Б.: Я приПхав сюди з ВокеДану, штат ВллГнойс, пГд час ВеликоП депресГП. БГльшГсть людей в наших краях не мали роботи. В 1934 роцГ, коли тато повГдомив моПй мамГ, менГ Г братовГ, що пора братися на захГд, вГн уже рокГв два як був безробГтний. МенГ якраз виповнилося чотирнадцять, коли ми дГсталися КалГфорнГП, маючи лише 40 доларГв, якГ тратили на житло Г харчГ, допоки вГн нарештГ знайшов роботу в телефоннГй компанГП за чотирнадцять доларГв на тиждень. Це означало, що я мГг залишитися в Лос-АнджелесГ, Г це було чудово. Я був у захватГ. К.К.: ВГд чого саме? Р.Б.: Я був без тями вГд ГоллГвуду. Ми мешкали за чотири квартали вГд кГнотеатру, в якому демонструвалися фГльми кГностудГй MGM Г Fox. Я навчився ходити туди зайцем. Майже щотижня там вГдбувалися попереднГ перегляди. Я гасав по всьому мГсту на роликах, як одержимий, щоб взяти автографи у чарГвних зГрок. То були чудовГ часи. Я бачив великих зГрок кГнокомпанГП MGM - Норму ШГрер, Лорел Г ГардГ, Роналда Коулмена. Щоб побачити, як виходять або приходять зГрки, я проводив день перед павГльйоном компанГП "Парамаунт" чи "КолумбГя", потГм мчав на другий кГнець ГоллГвуду. Я бачив КерГ Ѕранта, Марлен ДГтрГх, Фреда Аллена, вГдому пару Бьорнса Г Аллена - усГх, хто бував в КалГфорнГП. ЩопятницГ, в супроводГ охоронця, зявлялася Май Вест. К.К.: Кажуть, що ви так докучали Джорджу Бьорнсу, що вГн дав вам вашу першу роботу у шоу-бГзнесГ. Чи це правда? Р.Б.: Так. Джордж був доброю людиною. ВГн читав усГ сценарГП, що я писав щотижня. Вони були жахливГ, але я так слГпо Г шалено кохав голлГвудське кГно Г радГо, що не розумГв, наскГльки був настирним. Без сумнГву, Джордж гадав, що я вГдчеплюся, якщо вГн раз використаК мГй текст в однГй Гз вГньКток - коротеньких оповГдок Гз восьми рядкГв, якими вГн завершував своП передачГ. Я ж хотГв, щоб так було завжди. Коли те лГто скГнчилося, я зупинив свГй внутрГшнГй годинник на чотирнадцяти роках. Ще одна причина, чому я став письменником, - це бажання втекти вГд безнадГП Г вГдчаю реального свГту, ввГйшовши у свГт надГП, творений власною уявою. К.К.: ВашГ батьки схвалили цей вибГр? Р.Б.: Дякувати Богу, вони були дуже поблажливГ. Дивно, але батьки нГколи менГ не перечили. Вони просто зрозумГли, що я божевГльний Г що Господь захистить мене. Звичайно, тодГ, давно, можна було вештатися по мГсту вечорами без будь якого ризику стати жертвою нападу або насилля. К.К.: Яка ваша думка щодо сучасного Лос-Анджелеса - землетрусГв, бунтГв, пожеж? Р.Б.: НасправдГ цей потужний землетрус вГдродив у Лос-АнджелесГ оптимГзм - вГн, як будь-яка бГда, згуртував нас. Ви пГднГмаКте першу цеглину, потГм другу Г так далГ. Я нГколи не бачив, щоб стГльки людей так активно допомагали одне одному. До мене додому прийшов маленький хлопчик Г сказав, що ось-ось завалиться наш димар, - а я цього й не помГтив. Наступного дня, просто з вулицГ, зайшов незнайомий чоловГк Г порекомендував дуже добрих будГвельникГв Г ремонтникГв. Це справдГ були чудовГ люди - веселГ, розумнГ, винахГдливГ Г начитанГ! Вони мешкали у нас бГльше мГсяця Г стали частиною сГмП - ми скучали за ними, коли вони поПхали. ВсГ нашГ сусГди Г мешканцГ долини Сан-Фернандо, де справи були разГв у двадцять гГрше, розповГдали про подГбнГ речГ. К.К.: Вас здивувало, що пГсля землетрусу автостради були вГдбудованГ за кГлька мГсяцГв? Р.Б.: Ще й в першу чергу? НГ. У нас людина без автомобГля - як самурай без меча. Там, де це можливо, я б замГнив машини автобусами, однорейковою пГдвГсною залГзницею, швидкГсними потягами - будь чим, що б знову зробило пГшоходГв центром нашоП цивГлГзацГП, а мГста придатними для життя пГшоходГв. Мене не цГкавить, куди люди подГнуть своП автомобГлГ, оскГльки вони вГддають Пм три чвертГ свого життя - приблизно стГльки часу люди витрачають щотижня, зайвий раз Пдучи туди, куди самГ не хочуть, щоб побачитися з людьми, якГ не хочуть з ними бачитися. К.К.: Вам легко так казати - ви нГколи не водили автомобГля. Р.Б.: НГ разу в життГ. К.К.: Чому? Р.Б.: В шГстнадцять рокГв я став свГдком жахливоП дорожньоП пригоди, в якГй загинуло шестеро людей. Додому йшов, тримаючись за стГни будинкГв Г стовбури дерев, а отямився через декГлька мГсяцГв. Так що я не водГй. Але справа не в цьому. АвтомобГль - це найнебезпечнГша зброя нашого суспГльства, - машини вбивають бГльше людей, нГж гине на вГйнГ. Цього року бГльше 50000 людей загине через них, Г нГхто цього навГть не помГтить. К.К.: Донедавна ви були футуристом, який нГколи не лГтав на лГтаках, не кажучи вже про космГчнГ кораблГ. Що ж вилГкувало вас вГд цГКП фобГП? Р.Б.: Всього лишень легковик, який ламався чи не у всГх мГстечках на нашому шляху, Г його водГй, який три жахливих днГ вГз мене через Флориду. ПГсля того, як спустило друге колесо, на мене зГйшло одкровення. З небес надГ мною я почув гучний виразний голос: "ЛГтай, дурню, лГтай!" [СмГКться] Сорок рокГв я боявся, що бГгатиму по лГтаку, волаючи: "ЗупинГть! ВипустГть мене!" Але тепер я завжди лГтаю. ЗручнГше всГдаюся в крГслГ Г, час вГд часу зиркаючи в ГлюмГнатор, ретельно переглядаю часописи. К.К.: Чи похитнули СтейсГ Кун Сержант СтейсГ Кун разом з офГцером Лоренсом Павелом були викритГ в побиттГ чорношкГрого водГя РоднГ КГнДа. Џх судове виправдання викликало расовГ заворушення в 1992 роцГ в Лос-АнджелесГ. Г Марк Фурман СлГдчий Лос-АнджелеськоП полГцГП в справГ О.Дж.СГмпсона, вГдомий своПми расистськими поглядами. вашу вГру в представникГв закону? Р.Б.: СполученГ Штати перетворилася на суспГльство, як я це називаю, паперових хусточок "КлГнекс" - реакцГя громадськостГ, на мГй погляд, це символГчна нагода всГм разом висякатися на полГцГю краПни, поклавши вГдповГдальнГсть за подГП в Лос-АнджелесГ на всГх полГцейських. Звичайно, я свГдомий того, що в полГцейському управлГннГ Лос-Анджелеса не все гаразд. З Гншого боку, трьох моПх дочок зДвалтували Г пограбували чорношкГрГ, так що я також упереджений, чи не так? В якби я змГг знайти тих виродкГв, я б Пх повбивав. Я бачив насильство з боку полГцейських, але я також бачив насильство проти бГлоП людини. К.К.: Чи обурили вас заворушення, повязанГ зГ справою РоднГ КГнДа? Р.Б.: Це було щось бГльше, нГж обурення - я був страшенно розстроКний Г страшенно сердитий на мера Лос-Анджелеса БредлГ. Ми з ним приятелювали десять рокГв, а через пГвгодини пГсля закГнчення судового засГдання саме вГн пГшов на телебачення Г, вживаючи жахливГ слова, оголосив, що вГн обурений. Ба-бах! - що сталося потГм, ви знаКте: натовп вийшов на вулицю. В досГ в мене не вистачаК духу сказати Тому БредлГ в обличчя: "Це ти в усьому винний!" К.К.: Ви хоч трохи уявляли собГ, що в чорношкГрГй громадГ Лос-Анджелеса К стГльки ненавистГ? Р.Б.: Не думаю, що хтось знав про це. К.К.: Чи спГвчуваКте ви заколотникам? Р.Б.: АнГскГльки. Чому б я мав Пм спГвчувати? Я не пГдтримував жодного натовпу, нГде Г нГколи. Якби ми не упоралися з цим в Лос-АнджелесГ, то спалахнули б усГ великГ мГста краПни. К.К.: Якщо Лос-Анджелес - це приклад для Сполучених ШтатГв, яке майбутнК чекаК ГншГ великГ мГста? Р.Б.: Разом Гз вГдновленням Гнтересу людства до МГсяця, моПм найбГльшим сподГванням К те, що Лос-Анджелес покаже шлях до вГдбудови всГм нашим мГстам. Вони стали некерованими, Г рГвень злочинностГ стрГмко злетГв вверх. Коли ми зможемо повернути людей у мГсто, рГвень злочинностГ швидко впаде. К.К.: Як цього досягнути? Р.Б.: Це зроблять передовГ цивГлГзованГ корпорацГП - на таке спроможнГ тГльки вони. ВсГ великГ торгГвельнГ комплекси були зведенГ акцГонерними компанГями. Ми повиннГ перебудувати мГста з тГКю ж концептуальною елегантнГстю, з якою побудованГ великГ торгГвельнГ комплекси. Ми зможемо перетворити будь-яку неблагополучну частину мГста в нову, сповнену життя громаду. К.К.: Як ви переконаКте керГвникГв акцГонерних товариств Г державних службовцГв, що саме ви знаКте, що робити? Р.Б.: Вони слухатимуть, бо знають про моП попереднГ досягнення. В Сан-ДГКго центральноП частини мГста не Гснувало, допоки не була реалГзована моя концепцГя, вГдповГдно до якоП, в самому серцГ похмурого району нГчлГжок був побудований торгГвельний комплекс "Гортон Плаца". Вз завершенням будГвництва життя в Сан-ДГКго вГдновилось. Комплекс став осередком розквГтаючоП громади. А зал для аукцГонГв в ЅлендейлГ, побудований за моКю ГдеКю 25 рокГв тому, змГнив центральну частину цього мГста. Отже, якщо я проживу ще десять рокГв, - прошу тебе, Господи! - я ще буду десь тут, щоб на власнГ очГ побачити численнГ змГни в Лос-АнджелесГ й пГдтримати подГбнГ проекти у великих мГстах по всГй краПнГ. К.К.: Ви казали, що хочете впливати на дГтей. Це саме до них ви перш за все звертаКтесь? Р.Б.: МенГ здаКться, що всГ дГти в свГтГ - моП дГти, а оскГльки я сам так нГколи Г не подорослГшав, то всГ моП книжки автоматично призначенГ для дГтей. К.К.: Яким чином ви вГдчуваКте свГй на них вплив? Р.Б.: Доказом цього К обопГльне захоплення Г любов. Почати з того, що дГти люблять мене тому, що я пишу оповГдання, в яких говориться про Пхню здатнГсть чинити зло. Я - один з небагатьох письменникГв, хто даК можливГсть очиститися у такий спосГб. К.К.: Ви б могли сказати, що сумуКте за дитинством? Р.Б.: Так. ТГльки дозволиш собГ почати дорослГшати, потрапляКш у свГт повний проблем, якГ годГ розвязати. ПолГтики, фахГвцГ - всГ вони дорослГ, Г напружено намагаються зрозумГти, чому ж вГддати перевагу. Так не повинно бути. НайвизначнГшГ рГшення виробляються колективною думкою, а нею керуК бажання або отримати прибуток, або вийти Гз справи. Це чудовий стимул, щоб стремГти до досконалостГ. З Гншого боку, багатьох бюрократГв з тих, що керують мГстами, не слГд зобовязувати мати прибутки - коли Пм потрГбно бГльше грошей, вони просто пГдвищують мГсцевГ податки. Якщо хочете щось зробити, потрГбно звертатися до акцГонерних товариств. ДГсней К найкращим прикладом. К.К.: Але ж хГба вГсГмдесятГ роки - десятилГття скандалГв з облГгацГями на Вол-СтрГт Г банкрутствами банкГв - не утвердили думку, що керГвники акцГонерних товариств можуть навГть перевершити злодГПв? Р.Б.: Я говорю про першокласнГ акцГонернГ товариства, такГ як IBM, Apple, AT&T. Якщо акцГонернГ товариства невдовзГ не переберуть на себе систему освГти, то все скГнчиться тим, що великГ, заселенГ кольоровими мешканцями мГста, оточать маленькГ, заселенГ бГлими втГкачами мГстечка, якГ будуються вже зараз, пГд час нашоП розмови. Неможливо засуджувати бГлих за те, що вони тГкають. КерГвники мГст занедбали найголовнГший чинник нашого кримГнального середовища - освГту. Дитячий садок. Перший клас. Якщо ми зараз же не впровадимо змГн, ми виховаКмо чергове поколГння пустоголових бовдурГв. Якщо дозволити хлопцям дорослГшати так, як це вГдбуваКться зараз, то, досягнувши десятирГчного вГку, вони нудьгуватимуть, кидатимуть навчання, вживатимуть наркотики, грабуватимуть крамницГ, Двалтуватимуть - робитимуть ГншГ "добрГ" справи. НашГ вязницГ переповненГ неграмотними, яких колись зневажила мГська влада. ВязницГ мають працювати як початковГ школи, де дГтей вчать елементарним речам, замГсть того, щоб витрачати мГльярд доларГв в день лише на утримання вязнГв за Дратами. Уряду слГд припинити фГнансувати школи, допоки тГ не доведуть, що вчать писати Г читати. СлГд негайно звГльнити половину вчителГв. В краПнГ надзвичайний стан - не навчаючи дГтей писати Г читати, ми виховуКмо кримГнальну культуру серед всГх рас Г прошаркГв суспГльства. Це тривожить мене найбГльше, бо я не чув, щоб ще хтось, крГм мене, говорив про початкову школу - школу, вГд якоП залежить наше майбутнК. АкцГонернГ товариства, про якГ я згадував, все бГльше Г бГльше переймаються звязками мГж спецГалГзованими Г мГсцевими школами. Пояснити це досить легко - насправдГ, це прояв егоПзму, оскГльки вони мусять дати освГту дГтям, котрГ працюватимуть в ПхнГх компанГях пГсля закГнчення школи. К.К.: МайбутнК, в якому наших дГтей вчать, щоб вони стали корисними робГтниками великих компанГй? Схоже на роботизовану расу з якогось науково-фантастичного оповГдання. Р.Б.: Ви про те, як змальовують подГбне суспГльство критикани японського стилю життя? Слухайте, неможливо обернути по-справжньому розумних людей на роботГв. Можна зробити роботГв з бовдурГв, але це справедливо щодо будь якого суспГльства Г системи. Я не знаю що робити з бовдурами, але ми мусимо спробувати дати Пх освГту разом з розумними дГтьми. Якщо до другого класу ви навчите дГтей читати Г писати, то далГ все пГде саме собою. Для того, щоб вирГшити проблему вживання наркотикГв, потрГбно починати з самого початку - з першого класу. Якщо у хлопчика в головГ К тГ цяцьки, що йому можуть дати книжки, Г ви зацГкавите його науковою фантастикою - вважайте, що майбутнК врятоване. К.К.: Як ви себе почуваКте у вашому вГцГ? Р.Б.: Коли менГ виповнилося сГмдесят Г я усвГдомив, як багато моПх друзГв померли або помирають, я раптом зрозумГв, що саме тепер менГ потрГбно працювати якнайбГльше. З того часу я енергГйно пГдвищив свою продуктивнГсть. Я все ще на плаву, але останнГ декГлька рокГв були спустошливими через хвороби Г смерть багатьох моПх добрих друзГв. Мене глибоко засмутила втрата ДжГна РоденберГ [автор Зоряних подорожей]. К.К.: НаскГльки близькими ви були? Р.Б.: ДжГн був щирим другом. Ми приятелювали багато рокГв, вГдтодГ, як бГльш нГж 20 рокГв тому вГн запросив мене писати для Зоряних подорожей. Але я нГколи не вмГв надавати думкам Гнших людей якоПсь розумноП форми. К.К.: Яка ваша думка щодо заключного ефектного вчинку РоденберГ, коли НАСА вшанувало його заповГт Г в одному з польотГв розвГяло його прах у космосГ? ВиглядаК спокусливо? Р.Б.: Це було цГкаво. Колись я планував, щоб мГй прах поклали в кемпбелГвську бляшанку з-пГд томатного супу-пюре 1962 року американський художник ЕндГ Ворхол (Warhol) серед Гнших робГт виставив зображення бляшанок томатного супу-пюре компанГП Кемпбел. Ця картина стала одним Гз символГв американського поп-арту., а потГм закопали на МарсГ. [СмГКться] Але останнГм часом я зрозумГв, що маю досить прихильникГв тут. Отже, я планую побудувати великий, довгий, плаский надгробок, на якому будуть вирГзьбленГ назви моПх книжок Г багато кульбаб, як данина Кульбабовому вину, - книжцГ, яку любить так багато людей. А в узнГжжГ плити буде напис: "Для кульбаб" - сподГваюсь, що люди приноситимуть Пх, так що навеснГ Г влГтку буде квГтувати живе жовте поле. К.К.: Чи вГрите ви в Бога? Р.Б.: Я вГрю разом Г в ДарвГна, Г в Бога. Це однаково. Це все таПнство. ПодивГться на всесвГт. ВГн був тут завжди. Це абсолютно неймовГрно. Але ж розмГри всесвГту неосяжнГ. ВГн ГснуК завжди, йому немаК кГнця. Це неймовГрно. Ми неймовГрнГ. В той факт, що сонце породило планети, що планети остигли Г пГшов дощ, Г люди вийшли з океану в твариннГй подобГ. Як мертва матерГя вирГшила ожити? Просто так сталося. Не ГснуК нГякого пояснення. Не ГснуК нГякоП теорГП. К.К.: Це дуже схоже на проповГдь фундаменталГста. Ви кажете, що вГрите в теорГю ДарвГна, але ГнодГ висловлюКтесь, як креацГонГст РелГгГйне вчення про божественне створення свГту. . Р.Б.: Або, як поКднання обох. Тому що нГхто не знаК. Наука Г релГгГя повиннГ йти поруч з таПнством, тому що ГснуК певна межа, за якою ви кажете: "ВГдповГдей не ГснуК." Чому сонце горить? НевГдомо. Воно просто горить - ось Г вся вГдповГдь. Чому були створенГ планети? НевГдомо. Так сталося. Як на ЗемлГ виникло життя? НевГдомо. Просто так сталося. Ви визнаКте це, як вчений Г як релГгГйний проповГдник. Вчений може навчити як вижити, вивчаючи побудову Г роботу тГла, природу хвороби, як лГкуватися Г як подовжити життя. ПроповГдник при цьому скаже: "Не забувай про те, що ти живий". Просто про сам факт, про красу того, як ти щоранку встаКш, споглядаКш вранГшню зорю, або рясний дощ, чи ще щось, Г кажеш: "Чудово". Просто чудово. ТеорГя ДарвГна не може бути доведена - це теорГя. Нам здаКться, що вона Гстинна. К.К.: Як по-вашому, вона дГйсно Гстинна? Р.Б.: Це нГкому невГдомо. Я не в станГ оцГнити ПП. РозумГКте, це лише теорГя. К.К.: Чи ходите ви в церкву? Р.Б.: НГ. Я не вГрю в людиноподГбного Бога. К.К.: Як ви вважаКте, нашГ душГ живуть далГ, чи ми перестаКмо Гснувати пГсля смертГ? Р.Б.: Я маю чотирьох дочок Г вГсГм онукГв. Моя душа житиме в них. Це Г К безсмертя. Це Кдине безсмертя, яке мене турбуК. Љ Bradbury, Ray. 1996, Playboy, No 5. Љ СнГгур, СергГй. 2001, переклад (з незначними скороченнями). hopeodessa@farlep.net