Оцените этот текст:


---------------------------------------------------------------
    © Copyright Джойс Керол Оутс, The New Yorker, Feb. 26 -- Mar. 4, 1996.
    © Copyright Сн│гур, переклад укра┐нською, 2000. (а/с 607, 65063, Одеса-63;
    Email: sserhiy@inbox.ru
    WWW:
    Date: 19 Apr 2000
--------------------------------------------------------------
     й Oats, J.C. 1996, The New Yorker, Feb. 26 -- Mar. 4, 1996.
     й  Снiгур,  Сергiй.  2001.  Вперше   переклад  надруковано  у  часопис│
"Всесв│т", 2000, No3-4, с.12-13.


       По  вопросам,  связанным  с  использованием перевода,  обращайтесь  к
переводчику:
     E-mail: hopeodessa@farlep.net; sserhiy@inbox.ru.
     почтовый адрес: Украина, 65063, Одесса-63, п/я 607,


     Джойс Керол Оутс

     ЗАЛИЦЯННЯ, ЛИПЕНЬ 1953.

     П│втора дня  в  автомоб│л│  шляхом на п│вн│ч з  Пенсаколи,  що  в штат│
Флорида.
     М│й батько молодий, у нього плаский жив│т, йому не сидиться спок│йно за
кермом.
     Зараз в│н у ц│в│льному -- шортах кольору хак│ │ тен│сц│.
     Моя   мати  на  задньому  сид│нн│  нашого  "шевроле"   з  мо┐м  братом,
п'ятим│сячним немовлям.
     Довг│  години  ┐зди,  в│кна  опущен│,  щоб  впустити   хвил│  яскравого
спекотного пов│тря.
     Вже веч│р, але ще й дос│ тепло, вогко як пара з рота.
     Сл│пучий м│сяць на неб│ р│же оч│.
     В Кентукк│, на околиц│ без│менного м│стечка, бензоколонка Ессо │  кафе.
Н│чн│ метелики вихорем мчать у св│тл│, густо, як сн│жинки.
     Зац│пен│ла  в│д  сну.  В│┐ злиплися.  Моя  шия  заслабка, щоб в│д│рвати
голову в│д липко┐ в│н│лово┐ спинки сид│ння.
     Мати п│шла з немовлям до ж│ночого туалету, щоб пом│няти мокру пелюшку.
     Батько в кафе, п'║ молоко, три,  чотири висок│, налит│ по в│нця склянки
холодного молока; в│н ще не покинув тренуватися.
     (Хоча минулого тижня  в│н програв б│й за звання  чемп│она арм│┐  США  в
нап│вважк│й ваз│. Нам  не  можна  було прийти подивитися,  в│н  казав, що ми
зурочимо його, але це вже │нша │стор│я.)
     Мене будить запах бензину.
     ▓ техн│к, що вичавлю║ р│дину на в│трове скло.
     Пот│м  промасленою  ганч│ркою в│н р│зкими неправильними  колами  стира║
геть комах, що зал│пили скло, залишаючи переливчастий масляний в│дблиск.
     М│цний м'язистий, чолов│к майже однол│ток мого  батька, може,  молодший
за нього.
     Обличчя дуже  брудне, як футбольний м'яч. Чорн│  баки  в'ються  по його
щоках. Заморен│ оч│.
     В│н  обережно  прослиза║ на  м│сце  вод│я,  смердячи  потом,  мастилом,
бензином, перев│ря║ дв│рники в│трового скла, пот│м сигнали поворот│в.
     Вражений "шевроле" моделлю  1952  року. Як  така трима║ться на  дороз│?
пита║ в│н.
     Вдягнений  у  затверд│лу в│д бруду ун│форму Ессо, поверх  не┐  шк│ряний
жилет з металевими заклепками, а його татуйован│ б│цепси випукл│, як груди у
доросло┐ ж│нки.
     Стиска║ кермо, начебто ┐де зам│сть мого батька.
     Вимовля║  слова так,  що  я  спочатку  н│чого  не  зрозум│ла,  говорить
пов│льно, ця його гугнява солодкава п│вденна вимова, я вже було подумала, що
в│н блазню║, щоб розсм│шити мене. ▓ я таки засм│ялася, захихот│ла тремтливо,
з придиханням.
     Тика║ мене вказ│вним пальцем у ключицю: "Сплюха?"
     Пита║, де це ви ┐дете?
     Кажу йому, до Буффало.
     - Буфло - це де?
     - Буффало, штат Нью-Йорк.
     - пдете з Флорди?
     Я в│дпов│даю: "Так, м│й тато демоб│л│зувався з  американсько┐ арм│┐, де
був капралом │ зараз ┐де додому".
     - Чи був в│н на в│йн│? В Кре┐?
     - Так, - кажу я. М│й голос звучить гордо. - ▓ не був поранений.
     Мен│  дванадцять  рок│в. Худа, плоскогруда, к│стляв│ зап'ястки, що  в│н
може взяти ┐х у к│льце, з│мкнувши навкруги сво┐ великий │ вказ│вний пальц│.
     Численн│ тверд│ прищики п│д чубчиком на мо║му  лоб│ печуть, як червоний
перець.
     Мо║ темне волосся з│бране ззаду в масний "к│нський  хв│ст",  закр│плене
гумовою зав'язкою, яку закрутили вправн│ пальц│ мо║┐ матер│.
     На мен│ з│м'ят│  шорти, махрова  блузка,  що  одяга║ться через  голову,
плетен│ сандал│ │з зас│к│в Вулворта.
     Я теж сп│тн│ла, тому сильно затиснула пухнаст│ пахви.
     В│н нахиля║ться ближче, говорить:
     -  Люба, а ти приваблива, ск│льки тоб│  рок│в?... - а  я витр│щилася  з
застиглою в│д переляку посм│шкою.
     В│н говорить таким притишено-ман│рним голосом, немовби  хоче, щоб н│хто
не п│дслухав, н│бито хтось ║ тут так близько,  щоб  п│дслухати,  бо ж н│кого
нема║: "Гей, ти зна║ш?..  люба?.. на тоб│  сидить  такий  летючий  тарган...
обтрушу║  спереду  мою  блузку, обережно,  зовн│шньою  стороною  брудно┐ в│д
мастила руки... п'ятидюймовий тарган, такий, що КУСАкТЬСЯ. Га-га-га".
     Але це лише жарт, в│н регоче.
     Передн║ сид│ння шевроле гойда║ться в│д його реготу.

     Так це було вперше. Н│коли не забудеш того, хто був перший.





Last-modified: Sat, 19 Apr 2003 18:28:47 GMT
Оцените этот текст: