ругвами обходить кладовище, спiваючи величальних пiсень Боговi. Коли урочисте шестя закiнчується, люди родинами розсiдаються помiж могилками, а чи на зроблених для цього лавах i починають тризну. Спершу виливають по чарцi на могили, також кладуть на кожну могилу по крашанцi i декiлька цукерок, якi збирають малi дiти до семирiчного вiку. Дарують старцям крашанки i бабку. Перед першою чаркою приговорюють: -- Царство Небесне. Хай з нами пригостяться всi нашi родичi. Поволi обiдають, згадують померлих, не вживаючи слова "покiйний", а так нiби про живого. По закiнченню тризни хтось з старших говорить: -- Спасибi, чим хата багата, тим i радi, спочивайте та й нас дожидайте. Пiсля цього розходяться по домiвках, а якщо пiшов дощ, то тризну влаштовують у найближчiй хатi когось iз родичiв. 6. АРЕЙ Арей справляється 25 квiтня. Це свято вiйськовозобов'язаних чоловiкiв i тих, хто вже служив у армiї, i тих, хто ще буде служити. Люди збираються в центрi села. Вiйськовозобов'язанi чоловiки шикуються у колону по чотири, яка проходить понад лобним мiсцем. В кiнцi колони у вiйськовiй формi iдуть хлопцi, якi прийшли з армiї минулого року, i хлопцi, якi мають iти в армiю цього року. Колона зупиняється i повертається фронтом до трибуни. Стоїть лицем чотирма шеренгами до трибуни. На трибунi голова, отаман i волхв. Отаман оголошує iмена юнакiв, якi мають iти в армiю. Голова дарує iменнi подарунки вiд громади i напучує, щоб старанно служили, захищаючи Араяну. Потiм волхв читає "Проповiдь сили" i речення No27, No33, No40. За командою отамана колона чоловiкiв обходить майдан чи ближнi вулицi навколо центру села з маршовими вiйськовими пiснями. Повернувшись на головний майдан, влаштовуються силовi iгри на визначення, хто найдалi кине списа, гранату, хто бiльше разiв пiднiме двопудову гирю. Бiгають навипередки, борються руками, корпусами, перетягують канат. Якщо є боксерський реманент, влаштовують вiдкритi для всiх бажаючих кулачнi бої. Надвечiр влаштовується урочистий обiд. 7. РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ У четверту недiлю пiсля великодньої недiлi благочестивi люди вiдзначають Рахманський Великдень. Рахмани -- це люди, якi жили праведно i своїм праведним життям та благополучною смертю були угоднi Боговi i вiдомi серед людей. Вони прожили своє життя чесно, згiдно приписiв книги "Бережа", вiрували в єдиного Бога Ягну i її перевтiлення, i їхнi душi потрапили в Рай. В цей день люди нiчого не роблять, окрiм необхiдних у господарствi справ, згадують праведникiв, запалюють у їхню честь свiчки на покутi. 8. ЗЕЛЕНI СВЯТА Зеленi радуницi починаються з суботи перед 23 червня. З 23 на 24 червня найсильнiше ярiє Дарбог, тому навколо цього числа українцi святкують цiлий тиждень. Головним святом тижня є вечiр 23 червня. Якщо на 23 червня потрапляє субота, то Зеленi радуницi починаються з суботи за тиждень до 23 червня. Саме на Зеленi свята, коли Дарбог ярiє якнайсильнiше, людська кров найсильнiше нуртує, запалена любовною жагою. Саме в цей день Ладо у лiсi наздогнав Ладу, стрибаючи за нею через струмок, i вони попадали у воду. Тому хлопцi i дiвчата, якi обливалися водою на Великдень, обмiнюючись крашанками, на Купала випробовують своє кохання любов'ю. Дiти, якi можуть народитися вiд гульнi мiж неодруженою молоддю на Зеленi свята, вважаються посланнями Бога Лада, шануються i вирощуються в сiм'ї молодої матерi, навiть якщо iз якихось причин восени шлюб не вiдбувся. Цi дiти, як правило, здоровi i здiбнi. Материнство шлюбне чи позашлюбне шанується в родах арiйцiв якнайвище. Проте купальське радiння здебiльшого закiнчується щасливим шлюбом восени, в такiй сiм'ї росте багато здорових дiтей. Розпорядником на радiннях є Головний волхв села, а також бережа у парубочiй i дiвочiй громадах. Купала Пiсляобiд 23 червня хлопцi i дiвчата збираються на лузi пiд лiсом бiля води окремими громадами. Дiвчата приносять з собою стрiчки, городнi квiти: любисток, рожi, м'яту, барвiнок, братки, чорнобривцi, а також цукерки, печенi з тiста голуби, бублички, варенi фарбованi яйця, ковбасу, сало. Хлопцi приносять вино. Зносять також з села непотрiбне сухе дерево, а також збирають у лiсi сухi гiлки. Коли дрова зiбранi, ватага хлопцiв iде по деревце. Це може бути вершок берези, верби, тополi, клена, вишнi. Зрубане деревце вкопується на рiвному просторому мiсцi i дiвчата починають його вбирати стрiчками, кольоровим папером, голубами, цукерками та живими квiтами. На гуляння Купала можна приходити i одруженим парам, дивитися не заважаючи i закушувати на свiжому повiтрi. Пiд час уборiв деревця дiвчата спiвають: Як пiшла Лада в Дунай по воду, та ступила Лада на хитку кладку, Лада моя панна, ягода червона. Кладка хитнулась, Лада упала, як потопала, тричi кричала, Лада моя панна, ягода червона. Її крик почув Ладо молодий, за нею стрибнув, у воду пiрнув, Лада моя панна, ягода червона. Вiн Ладу впiймав, дiвоцтво забрав, кладка хиткая, Лада молода, Лада моя панна, ягода червона. Не берiть, люди, в Дунаї води, в Дунаї вода -- Ладина сльоза, Лада моя панна, ягода червона. Не ломiть, люди, в луках калини, в луках калини -- Ладина краса, Лада моя панна, ягода червона. Не косiть, люди, по луках трави, по луках трава -- Ладина коса, Лада моя панна, ягода червона. Оздобивши деревце, яке може бути також тичкою з прив'язаними до неї гiлками рiзних дерев, дiвчата сiдають навколо нього малим колом -- сiм наймолодших найкращих дiвчат. Тодi навколо малого кола сiдає бiльше коло -- 21 дiвчина, участь у якому розiгрується: в шапку кидається стiльки личок, скiльки є дiвчат, проте бiлих серед них лише 21. Дiвчата тягнуть лички, кому потрапляє бiла, той сiдає в друге коло, кому червона, той сiдає в третє. Дiвчата починають плести вiнки кожна для себе, а хлопцi в цей час запалюють вогонь, але не всi дрова, а так, щоб пiдтримувати вогонь протягом всiєї гульнi. Коли вогонь розгорається, дiвчата встають i починають вести коловод. Якщо кола два, то менше коло крутиться так, як обертається Сонце, тобто проти годинникової стрiлки, а бiльше коло -- за годинниковою стрiлкою. Дiвчата спiвають: Перше коло: Ой, вербице, вербице, час тобi, вербице, розвиватися. Друге коло: Ой, ще не час, не пора! Перше коло: Час тобi, Iван-Ладо, женитися. ВСI РАЗОМ: Ой ще не час, не пора, ой ще ж моя дiвчини молода. Та нехай до лiта, до Купала, щоб моя дiвчина погуляла. Та нехай до лiта, до лiта, щоб моя дiвчина пiдросла. Тут хлопцi набiгають па дiвочий коловод, намагаються прорватись до деревця. Дiвчата не пускають. Хлопцi борються з дiвчатами, але так, щоб не зробити боляче. Врештi хлопцi прориваються, хапають деревне, розривають його, тодi збирають шматки i кидають у своє вогнище. Дiвчата розбiгаються в рiзнi боки. Хлопцi ловлять дiвчат i несуть до вогню. Коли хлопець ставить дiвчину бiля вогню, вона вже нiкуди не бiжить, а чекає, доки переловлять усiх. Хлопцi нiкого не полишають iз дiвчат, якi вже належать до дiвочої громади, переловлюють усiх, тодi всi вперемiшку -- один хлопець, одна дiвчина -- беруться за руки i ведуть коло за ходом сонця. Всi разом спiвають: Три мiсяцi ясних -- три молодцi красних. Купало! Грало сонечко на Iвана. Перший мiсяць -- молодий Ладо, Купало! Грало сонечко на Iвана. Другий мiсяць -- молодий Янко. Купало! Грало сонечко на Iвана. Третiй мiсяць -- молодий Славко. Купало! Грало сонечко на Iвана. Три зiроньки ясних -- три дiвоньки красних. Купало! Грало сонечко на Iвана. Перша зiронька -- молода Лада. Купало! Грало сонечко на Iвана. Друга зiрочка -- то Мар'яна. Купало! Грало сонечко на Iвана. Третя зiронька -- то Милана. Купало! Грало сонечко на Iвана. Ладо наш каже -- я Ладу люблю. Купала! Грало сонечко на Iвана. Янко наш каже -- я Мар'яну люблю. Купала! Грало сонечко на Iвана. Славко наш каже -- я Милану люблю. Купала! Грало сонечко на Iвана. Спiвати можуть i бiльше пiсень, як скомандує бережа. Тодi за командою бережi дiвчата знову розбiгаються. Тепер кожен хлопець ловить свою дiвчину, беруться за руки i стрибають через вогонь. Потiм пускають на воду вiнки, якщо є текуща вода, i починають купатися. По тому одягаються, i кожна пара iде куди схоче: хто в лiс по зiлля, хто в луг по трави. Хто не має пари, водять коло, спiвають, гойдаються на орелях. Колись був звичай, що одруженi чоловiки i жiнки в нiч на Купала iшли в сад-город i голi качались по росi. На другий день 24 червня дiвчата, котрi на виданнi, ще до сходу сонця iдуть до криницi. Витягнувши води, дiвчина робить ковток з вiдра, тодi набирає воду в пригорщi i вмивається. В сiнях дочку з водою зустрiчає мати. Дочка iде в горiдчик, рве любисток, м'яту, чорнобривцi. Мати грiє воду, кидає цi квiти у воду i миє дочцi голову. В нiч на Купала, пiсля 12 години ночi, знахарi збирають помiчне зiлля, яке на цей час визрiло. Зiлля можна збирати до 10-ї години 24 числа. Великi оргiї Кожен вiруючий у Ягну повинен хоч раз в життi, а то i щороку, побувати на Великих Оргiях, якi вiдбуваються кожного року в мiстi Корсунi, де є мiсце Храму, присвяченого Богу Ар. Оргiї починаються в нiч з 23 на 24 червня i тягнуться три днi. Вирушаючи на Великi Оргiї, подорожнiй повинен взяти з собою плащ i таку одежу, щоб можна було переночувати надворi одну чи двоє ночей. Мати на головi вiнок iз дубових галузок з листям, а чи дубову гiлку, пришпилену до грудей, один кiлограм землi з мiсця проживання для насипання Пагорба Оргiй, палку-патерицю довжиною два метри, яка пiде на велике вогнище перед сходом сонця 24 червня, їжу, зручну для зберiгання, i хмiльний напiй, певно, безпечний для здоров'я. Головними дiйствами Великих Оргiй є насипання Гори формою кола, посеред якої, як жовток у яйцi, округла заглибина в перетинi 63 метри, запалювання Сварги в цiй заглибинi та зустрiч сходження Дарбога. По тому учта. На Великi Оргiї можна їхати, а можна йти пiшки з усiх куточкiв землi, де живуть тар'ягни. Зелена субота Зелена субота святкується в останню суботу перед днем 23-го червня. В хатi i в дворi старанно прибирають. Господиня готує сiм страв, щоб туди входила м'ясна, з риби, крашанки, молочна страва i круп'яна, а також мед. Наприклад. 1. Капуста тушена або капусняк. 2. Печеня (тушене м'ясо з овочами i пiдсмаженою мукою). 3.Холодець. 4. Риба смажена, тушена чи заливна. 5. Бабка з локшини з яйцями. 6. Варенi пофарбованi яйця. 7. Колово (вiд слова "коло" -- тобто сонце) -- густо зварена пшенична, ячмiнна, пшоняна чи рисова каша з сушеними фруктами та медом. Дiвчата прибирають i полють квiтничок-горiдчик i нарiзують зiлля для вбирання хати. Хлопцi йдуть у луг та лiс по татарщину чи лепеху, листя папоротi, гiлки липи, клена, берези, верби, дуба. З ближчого поля дiвчата приносять чебрецю та материнки. Трусять долiвку чебрецем, м'ятою, любистком, материнкою, лепехою. За образи, над вiкнами, в кутках, над дверима розвiшують гiллячки липи, верби, дуба, клена, явора, ясеня, папоротi. В дворi гiлочки цих дерев чiпляють на воротях, дверях клунi, хлiва, обори, на пасiцi. Перед вечором господиня набирає в коновку криничної води, запалює на сковородi чи на каменi дванадцять вербових галузок i читає речення No57. Кидає три гарячi вуглини у воду i кропилом з трьох колоскiв чи пiр'їн кропить хату, родину, двiр. Тодi сiм'я сiдає за стiл. Господар читає речення No56. Тодi каже: "Милосердний Боже, Дарбоже, Зоря ясна, Мiсяцю красний, Вiтре буйний. Дощику рясний, Дiди-прадiди нашi -- гостимо вас, з Ягном-Купалом вiтаємо". Спочатку їдять колово, згадують предкiв. За другою стравою господиня каже: "Русалоньки-мавоньки нашi, русу косу чешiть, росу пийте, в рясцi купайтесь, квiтками величайтесь, на вiтах гойдайтесь, на межах грайтесь, наших хлопцiв та дiвчат не чiпайте, жита не ламайте -- будьте собi. При мiсяцi грайтесь, злиднiв не ведiть, лиха не чинiть -- будьте собi На щастя, на здоров'я, на врожай -- будьте собi". По вечерi нiхто нiкуди не ходить. Зелена недiля В Зелену недiлю пiд обiд всi одруженi iдуть до Храму. В Храмi волхв читає проповiдь "Про любов" та речення No11, No24, No29. Дiвчата i хлопцi вiком шiстнадцяти рокiв i бiльше iдуть на вигiн до води, беруть з собою крашанки, пироги, сир, вино. Хлопцi роблять урочистий стiл з дерну, а дiвчата збирають квiти для вiнкiв. Вибирають пару -- дiвчину i хлопця, якi мають восени одружитись. Вбирають їх у вiнки, а також чiпляють зеленi гiлки до одежi. Тодi дiвчину, яку називають "Ляля", садовлять на стiл i складають коло неї кожна свiй вiнок. Тодi дiвчата i хлопцi беруться за руки i водять коло, спiваючи: По саду ходжу, виноград саджу, посадивши, та й поливаю, ой, поливши, та й нащипаю, нащипавши, вiночка зав'ю, вiночка завивши, на воду пущу, хто вiночка вiзьме, той мене вiзьме. Бережа, яка веде коло, розриває його i пiдходить до Лялi, яка надягає їй на голову вiнок, так, по черзi, пiдходять всi дiвчата i Ляля кладе їм на голови вiнки. Тодi за руки беруться самi дiвчата i творять коло, а хлопцi теж беруться за руки i творять зовнiшнє коло. Дiвоче коло iде проти годинникової стрiлки, а парубоче за годинниковою стрiлкою. Дiвчата i хлопцi спiвають: Ой зав'ю вiнки та на всi святки, ой на всi святки, на всi празники, на всi святочки та годовiї, на всi радiння та роковiї. Ой, мiй батеньку, мiй голубчику, чи ти вiдаєш, чи ти слухаєш, дунай-море навкiл розливається, князi краснiї iз'їзжаются. Тут Ляля командує: -- Врозтiч. Всi пускають руки i розбiгаються на всi боки. Ляля знову гукає: -- В коло. Дiвчата i хлопцi чимдуж бiжать до Лялi, беруться за руки, утворюють єдине коло -- хлопець, дiвчина. Ведуть коло за ходом сонця, спiваючи: Проти Iвана сонце iграло, ой рано, рано, на Купала. А де ж, Дарбоже, ночувало, ой рано, рано, на Купала. А ночувало у Сварга, ой рано, рано на Купала. А що ж Ярило вечеряло, ой рано, рано на Купала. Вечеряло ж варенички, ой рано, рано на Купала. Iз маком, iз сметаною, ой рано, рано на Купала. Пiсля цiєї пiснi коло розпадається, усi пiдходять до Лялi, навколо якої на дерновому столi, застеленому рушниками, лежать наїдки i вино. Пригостившись, молодь лаштується в урочистий похiд. Попереду двоє парубкiв ведуть вбрану у весiльний вiнок Лялю, за ними двоє дiвок ведуть вбраного у весiльний вiнок Леля. За ними дiвчата з хлопцями пiд руку. Процесiя вирушає, спiваючи: Посiю я рожу, поставлю сторожу. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Непевна сторожа, виламана рожа. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Їхало на конях та три сонця красних. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Та три сонця красних, три козаки ясних. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Що перший князенко молоденький Лельо. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Що другий князенко молоденький Яньо. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Що третiй князенко молоденький Славко. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Вийшло їм назустрiч та три зiрки ясних. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Три зiрочки ясних, три дiвочки красних. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Першая дiвочка молоденька Ляля. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Другая дiвочка молода Мар'яна. Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Третяя дiвочка молода Милана, Стороною дощик iде, стороною, над моєю рожею червоною. Спiвають разом з купальськими i весiльнi пiснi. Лялю i Леля приводять до дому дiвчини, яка вбрана в Лялю. Батьки їх урочисто зустрiчають. Пiсля чого розходяться. Зелений понедiлок У понедiлок буває освячення рiки чи ставу, на березi якої лежить село. Люди збираються бiля Храму рано-рано. Попереду Головний волхв, а за ним ще одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж. Iдучи спiвають. Над морем глибоким стоїть явiр високий. Грай, море, грай, море, радуйся, земле, вiк до вiку. На тiм яворi сиз орел сидить. Грай, море, грай, море, радуйся, земле, вiк до вiку. Сиз орел сидить, у воду глядить. Грай, море, грай море, радуйся, земле, вiк до вiку. У воду глядить, рибi говорить. Грай море, грай море, радуйся, земле, вiк до вiку. Ти менi, рибо, пара, будем в одного пана. Грай море, грай море, радуйся, земле, вiк до вiку. Тобою гостей вiтати, пером листи писати. Грай море, грай море, радуйся, земле, вiк до вiку. Коли шестя пiдходить до води, назустрiч їм вiд води iде почесний господар з цього ж села з господинею i пiдносять Головному волхвовi хлiб-сiль. Господар каже: -- Свята вода хай очиститься вiд усього лихого, а хто її питиме чи купатиметься в нiй, хай здоров буде. Хай буде вода чиста, а риба смачна. Господиня каже: -- А всi лихi сили хай iдуть на болота, на очерети, куди пiвнячий голос не доходить. Волхв бере хлiб-сiль i кладе на стiл, який стоїть бiля води, застелений бiлою скатертиною. Бiля хлiба ставлять нове вiдро з тiльки що набраною водою. Перед столом запалюється вогнище, а волхв читає речення No42, No36, No33. Пiсля читання волхв умочає у вiдро криж i вкидає три гарячi вуглини. Пiдручний бере вiдро, ще один пiдручний бере хлiб, Головний волхв бере кропило. Вони рушають понад водою. Волхв кропить воду, а пiдручний ламає хлiб i кидає у воду. З ними рушають всi iншi, спiваючи: Дiвчина край моря сидiла, сама до себе так говорила: -- Ой милий ти мiй, Боже, чи є що ширше над море, чи є що довше над поле, чи є що швидше вiд коня, чи є що над мед солодше, чи є що над брата дорожче? А риба їй говорила: Мало ти, дiвчино, знаєш. Ширшеє небо над море, довшеє море над поле, швидшi вiд коня є очi, вiд меду солодше кохання, над брата милий дорожчий. Коли шестя пiдходить до очеретiв, з очеретiв виходить Водяник i Русалки (перевдягненi дiвчата i хлопцi). Вони спiвають: На зелен-недiлi русалки сидiли, русалки сидiли, сорочки просили, молодi дiвочки, дайте нам сорочки, жiночки-сестрички, дайте нам спiднички. Краснi молодички, дайте нам намiтки, хоч не тоненької, аби бiленької. А бiлий дiдуньо по городi ходить, вiн оре, скородить, конопельки сiє, менi їх не брати, бiлих рук не драти, в русалки одежа -- бiлая береза. При наближеннi шестя, Водяник i Русалки ховаються в очеретi. Пiсля цього на березi рiчки вiдбувається спiльний бенкет в складчину. Зелений вiвторок У Зелений вiвторок люди по кутках чистять криницi. Зранку бiля криницi збираються чоловiки i починають виливати воду, лагодити дашок, коловорот i цямрини, пiд обiд приходять їхнi жiнки. Ставлять стола. Плетуть вiнки i обкладають ними криницю. Кидають у воду кiлька стебел татарщини i любистку. Жiнки i дiти приносять з собою калатала, наймають також троїсту музику чи гармошку. Грає гармошка, б'ють у сковороди, ложки i дека. Запалюють вогонь, на який ставлять казан, у якому вариться спiльна страва: картопля з м'ясом. Тодi бережа кидає у криницю три жарини, набирає з криницi свiжої води i кропить криницю i людей. Читає речення No34. Тодi починається спiльна страва, пiснi i танцi. Зелена середа В Зелену середу до обiду всi жителi села прибирають у себе в дворi i на тiй частинi вулицi, яка прилягає до їхнiх дворiв. На всьому теренi села наводиться порядок, лагодяться i фарбуються загорожi. По обiдi всi жителi збираються на майданi, стають у колону i йдуть оглядати прибране село. Попереду Голова села, Головний волхв i отаман, за ними хор дiвчат i всi жителi. Iдуть, спiваючи рiзних веселих пiсень, зокрема про провадження русалок. Проводили русалочок, проводили, щоб вони до нас не ходили, та нашого житечка не ломили, та наших дiвочок не ловили. Шестя доходить до кiнця села, тодi повертається назад, якщо можна, iншою дорогою. Коли прийдуть знову на майдан, розпалюють вогнище посеред майдану, i кожен кидає в вогонь трiску, галузку чи полiно. Тодi розходяться по домiвках. Зелений четвер У Зелений четвер замiжнi жiнки проводять радiння, яке називається "Гонiння шуляка". Попоравши вранцi господарство, господарка скликає, курей до сараю, годує добiрним зерном. Бiля порога кладе сокиру i вербовою гiлкою вигонить курей iз сараю. Тодi дає сiм'ї раннiй обiд i складає собi у вузлик їжу i вино. Виходить на горбочок до криницi, де збираються жiнки з кутка. Коли жiнки зберуться, то йдуть за село на вигiн, куди приходять жiнки з iнших куткiв. Одягаються жiнки в цей день у святкову барвисту одежу. Коли зберуться, починають спiвати: Ой Шуляко, чорна птахо, в село не лiтай, ой Шуляку-шулячисько, людей не лякай, ой Шуляку, чорна птахо, курей не хапай. Спiвають, пританцьовують i махають хустками. Потiм сiдають колом, розстелюють свої хустки зi стравами, п'ють по чарцi, примовляючи: -- Дай, Боже, здоров'я, щоб нас чорнi птахи не знали, щоб нам кури-гуси водились, а курчата лупились. Через деякий час група чоловiкiв-мисливцiв приносять сюди вбитих i прив'язаних на тичках шулякiв чи ворон. Можна вирiзаних з чорної матерiї "птахiв", щоб там було означено голову, крила i хвiст. Жiнки згортають у хустки ще не торкану страву, пiднiмають тички з шуляками i галасливо, з пiснями iдуть до гаю. Ой, Шуляку-розбишако, крильми не махай! Ой, гай, гай! Людей не займай! Ой, Шуляку-злодiяко, курей не хапай! Ой, гай, гай! Курей не хапай! А ми тебе заб'ємо! Ой, гай, гай! Тобi курей не дамо! Твої крила всiчемо! Ой, гай, гай! Всiчемо! Старшi жiнки залишаються на вигонi, спiвають: Смерте наша коханая, нам вiд Бога посланая! Зажди, Смерте, час-годину, покiль зберу всю родину. Жiнки у цей час входять у гай i спiвають. Ой, гай, гай! Ти, Яструбе, утiкай, до нас в село не лiтай. Зайшовши на галявину, всi розбiгаються, ламають гiлки i вбирають ними себе, затикаючи за крайку, квiтчають голови i беруть гiлки в руки. Ой, лiсочку-гайочку, не плоди яструбочка, його занехай. гнiзда поскидай, ой, гай, гай! Птице чорна, смерте наша, ти нас не займай, май, май, май. Чорний ворон, чорний Шуляк, ти нас обминай. Плещуть у долонi, вигукують "у-гу-гу", "а-га-га", лякаючи птиць. Махають хустками. Тодi збiгаються до середини галявини, встромлюють у землю тички з шуляками i стають у коло. Ведуть коло спершу проти годинникової стрiлки, а тодi за годинниковою стрiлкою, спiваючи: Ой яструбе, яструбоньку, в село не лiтай, не лiтай. Наших людей не займай, не займай. Наших курей не хапай, не хапай. А ми тебе злапаєм, злапаєм, гу-ку-гу! Гу-ку-гу! Почепимо на гаку, на гаку, ку-ку-ку, птице, чорна смерть, геть, геть, геть! Тодi обтикають тички з шуляками колом iз зелених гiлок, а бiля кола розкладають їжу i вино i починають вгощатися. Пiсля учти, встають у коло i спiвають пiснi про гай i про Зеленого Шума. А нумо, нумо, гуляти в Шума, в Шума гуляти, Шума заплiтати. А в нашого Шума зеленая шуба, звила йому мати з пахучої м'яти. Тодi розкладають вогонь, двi жiнки беруть одного птаха, вiдрубують йому крила, а iншi спiвають: Ой, Шуляку-розбишако, крилом не махай! (Всi завмирають) Ой, Шуляку, чорна птахо, людей не чiпай, курей наших не хапай, бо ми курей не дамо, (Махають руками вiд себе) твої крила всiчемо, твої кiгтi зiтнемо, голову вiдiрвемо. Тодi копають яму i кидають туди всiх шулякiв. Згортають туди головешки вiд вогню, ллють воду i закидають землею. Iншi спiвають: Чорний ворон у землi, у землi, а ми з вами при життi, при життi. Умер Шуляк, умер чорний, його закопали, його поховали. Тiштесь люди, пiйте пiвнi, птахи веселiться. Загортають яму, затоптують, танцюють i скачуть. Це радiння цiлком жiноче, чоловiки обходять його десятою дорогою. Веселою юрбою жiнки повертаються в село. Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо, ворона гони -- гай! Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо, Шум оборони, Луг оборони. Зелена п'ятниця В Зелену п'ятницю громада всiм селом iде на поля. В шестi беруть участь всi -- вiд старого до малого. Усi святково вдягнутi, беруть з собою їжу та вино i збираються на майданi до того, як зiйде сонце. Рушають з хоругвами так, щоб зустрiти Сонце в полi. Хлопчики i дiвчатка до семи рокiв у вiнках з польових квiтiв, дорослi незамiжнi дiвчата теж у вiнках з польових квiтiв, а хлопцi у гiрляндах з житнього колосу через плече. Одруженi жiнки та чоловiки молодшого вiку одягнутi рiзно, на лицях личини рiзних свiйських тварин i звiрiв, йдуть також сiльськi музики з трубами, бубнами, сопiлками. Хлопчики i дiвчатка безперервно б'ють у калатала. Попереду Головний волхв веде козу, прибрану у квiти. Як тiльки блиснуть першi променi Дарбога, всi стають на колiна i з простягнутими до Сонця руками спiвають: Вийди, виглянь, Сонечко, усмiхнись, вище зело-житечко, колосись. Виглянь, виглянь, Сонечко, усмiхнись, наливайся, житечко, колосись. Головний волхв читає речення No28. Тодi шестя знову рушає в обхiд полiв. Музика грає, ряженi стрибають, волхв кропить жита свяченою водою. За шестям їде вiз iз їжею i напоями, обiйшовши поля, шестя зупиняється на лужку, на галявинi, бiля польової криницi. Бережа розпалює вогнище, господарi розiгрiвають зварену вдома їжу. Люди розташовуються сiм'ями, кутками, споживають страву i п'ють вино та солодку воду. Пiсля того гуртом рушають до села, пританцьовуючи i спiваючи: Роси, роси, дощику, ярину, рости, рости, житечко, на лану. Спiвають рiзних пiсень про поле i врожай. 9. СВЯТО РОДИ I РОДА Радiння Родi i Роду проводяться в останню недiлю перед 23 вересня. Люди домовляються, в кого на кутку будуть святкувати свято врожаю i зносять туди все, що потрiбно для спорудження багатого столу з усього того, що вродило в полi i виросло на лузi. Голова села розпоряджається, щоб у недiлю на головний майдан привезено не молочених снопiв жита, пшеницi, вiвса, ячменю i iншого збiжжя. Старшi жiнки роблять iз соломи двi великi фiгури жiнки i чоловiка з явно вираженими статевими ознаками. Молодшi жiнки плетуть квiтку з колоскiв. Це дванадцять маленьких високих снопикiв, перевитих стрiчками i прикрашених квiтами, зв'язаних в одну квiтку. Дiвчата готують вiнок для найкращої дiвчини з колоскiв i квiтiв. Грає громадська музика. Сiльський хор спiває: Зашумiла дiброва, залящала дорога. По дорозi женцi йдуть, золотий вiнок несуть. Мiсяце-мiсяченьку, свiти нам дорiженьку. Щоб ми не заблудили, вiнок не загубили. Бо наш вiночок красний, як мiсяченько ясний. Iще вищий вiд плота, ще дорожчий вiд злота. Iще вищий вiд гори, ще яснiший вiд зорi. Коли фiгури Роди i Рода готовi. Головний волхв лаштує людей у колону. Попереду ставлять хлопчика 12-рокiв i дають йому у руки снiп, перевитий червоною стрiчкою. За ним iде найкраща сiльська дiвчина у вiнку з колоскiв, яку ведуть пiд руки двоє статечних господарiв. За ними семеро парубкiв везуть воза, на якому посадженi фiгури Роди i Рода, за возом iде хор, музики i всi iншi. Всi спiвають: Ой весело, господарю, весело, що ми вiночок несемо. А ще буде веселiй, як покладемо на столi. Маяло житечко, маяло, поки в полi стояло, та не будеш вже маяти, як будеш в стодолi лежати. Так iз обжинковими пiснями шестя обходить коло, за сонцем, чи то по сiльському майдану, чи навколо центру села по вулицях. Потiм посеред майдану Роду i Рода знiмають з воза. Роду кладуть навзнак на землю, на неї Рода, а на них зверху квiтку i вiнок. Головний волхв читає речення No19 i пiдпалює солому. День вже хилиться до вечора. Хор спiває: Закотилось сонечко за зелений бiр, ми пiдем вечеряти у багатий двiр. А в багатому дворi хлiба-солi на столi, i хлiба, i солi, i всього доволi: вареники в масельцi, горiлочка в куманцi. Коли солома згорить, її заливають водою. Таким чином доконується акт одруження вогню i води. Пiсля цього люди розходяться в тi хати, де вони склались на учту. Снiп, котрий нiс хлопчик перед шестям, заноситься в примiщення Ради села, i його використовують пiд час запису шлюбу i новонароджених. XVII. ПОДIЇ 1. ПОХОРОН Якщо людина здорова i вела розумний спосiб життя, вона живе довго i смерть до неї приходить як сон. Серце повiльно замирає i душа лине до Ягни. Таких людей мало. Бiльшiсть зловживає земними благами або зловживали чи грiшили їхнi батьки чи дiди, завiвши спадковi хвороби, тому кожному зокрема Бог посилає смерть вiдповiдно до заслуг. Полегшення перед лицем смертi дає людинi те, що пiсля неї залишились дiти, внуки i правнуки, i в земному життi вона правдиво є безсмертною, отож постарiле тiло просить до себе земля, а душа лине в Рай. Найпочеснiша для арiйця є смерть у бою за благо народу країни Араяна. Коли арiєць гине як герой, його душа сiм разiв переселяється в тiло внукiв i правнукiв. Коли помирає стара людина, то вона це вiдчуває i просить, щоб родичi i сусiди прийшли попрощатися. Особливо тих, з якими мала ворожнечу. Помираючий говорить: Даруйте, якщо кому свiдомо чи по необачностi заподiяв зло, i по перше, i по друге, i по третє. Той, до кого звертаються, i вiн дiйсно гнiвався, говорить: -- Прощаю вам, хай вам Бог простить, i по перше, i по друге, i по третє. В той час як людина вмирає, не можна плакати, щоб смерть була легшою. Умираючому дають у руки свiчку. На столi ставлять воду в мисцi, щоб душа скупалася, як вийде з тiла, i охолодилася. Як тiльки людина вмре, зразу дають знати у мiсцевий Храм, i дзвонар ударяє в дзвони. Дзвонять по мерлецевi три рази: вранцi, в полудень i увечерi. Коли покiйник розлучився з душею, йому закривають очi, а хто-небудь з бабiв цiєї родини iде кликати чужих баб, двi чи три, убирати покiйника. Зайшовши в хату до тiєї баби, яку закликають прибирати мерлеця, вiсниця каже: -- Добрий день. Почувши вiдповiдь на привiтання, говорить: -- Панi Марiє, прийдiть, будьте ласкавi, до нас допомогти убрати покiйного. (В народi заведено не вiдмовляти у допомозi сiм'ї, у якої покiйник). -- А кого у вас Бог прибрав? -- Та, такий-то Богу душу вiддав. -- Царство йому небесне, -- i покладе на груди криж. Родню померлого сповiщають як через своїх, так i через чужих. Стороннiх людей навмисне не сповiщають. Сусiди i люди з кутка приходять прощатися по добрiй волi. Похорони, по можливостi, роблять на другий чи на третiй день пiсля настання смертi. Запрошенi баби знiмають померлого з постелi i кладуть на розiслану солому. Одежу роздирають, а тодi знiмають. Обмивають теплою водою з милом чужi баби, з близьких рiдних нiхто тiла померлого не торкається, якщо без цього можна обiйтися. Шматок мила повинен бути непочатий. Якщо померлий не хворiв заразною хворобою, одежу, постiль i мило вiддають бабам, якi мили тiло. Воду вiд миття разом з волоссям вiд пiдстригання, i обрiзаними нiгтями, а також гребiнець, яким розчiсували, виливають у яму у такому мiсцi, де не ходять люди i скотина та закидають землею. Стару непотрiбну одежу померлого складають посеред двору i спалюють, ту, що ще добра, перуть, чистять, i її можна носити. Близько покутi лаштують мiсце для тiла, яке буде там лежати для прощання. Тiло кладуть на лавi чи на зiставлених ослонах. Спершу лава, а чи покладенi на стiльцi дошки, застеляється сiном, яке потiм обгортається бiлим простирадлом. Потiм на нього кладеться одягнутий мерлець головою до покутi, а ногами до дверей. В головах мерлеця ставиться карафка, повна зерна, у зерно вставляється свiчка. Свiчка запалюється i змiнюється, коли догорає, гаситься, як тiльки труну з померлим винесуть з хати. Померлого чоловiка одягають у чисту бiлу сорочку i темнi штани, на ноги одягають шкарпетки, якщо є така можливiсть, одягають пiджак i взувають у мешти. Померлу жiнку одягають у чисту одежу, як i при життi: сорочку, плаття, светр темного кольору. Коси не заплiтають, а вкладають пiд голову. Голову зав'язують темною хусткою попiд бороду, тодi через лоб i понад вухами червоною стрiчкою, а чи тонкою червоною шаллю. Померлого парубка, а чи малого хлопця вбирають у чисту бiлизну, бiлу сорочку, чистий костюм. За пояс затикають червону хустку як жениху. Померлу дiвчину чи дiвчинку вбирають як молоду. В бiле плаття, вiнок з барвiнку та яскравих квiтiв. На шию одягають намисто. Коси не заплiтають, а розчiсують i викладають на грудях з одного i з другого бокiв. В руки померлого, якi покладенi одна бiля одної на грудях, дають восковий, дерев'яний, а чи солом'яний криж. Хвiртка двору i ворота вiдчиняються i є вiдкритими, аж поки мерлеця не винесуть на цвинтар. Померлого вкривають по руки бiлим серпанком. Тi, хто приходить прощатися, кладуть на бiлий серпанок лiву руку i, схиливши трошки голову, шепочуть або кажуть подумки слова прощання. Нiхто, нi близькi рiднi, нi сусiди, пiсля того, як мерлець вбраний i його руки складенi, не торкається оголеного тiла мерлеця. Поправляє, якщо щось iзсунулось, баба-розпорядниця -- чужа. Так само прощаються рiднi з померлим перед закриттям труни вiком бiля могили: поклавши лiву руку на серпанок, не торкаючись правою рукою, якою сiється збiжжя, не обнiмаючи i не цiлуючи. Пiсля того як мерлець покладений на лаву, в хатi прибрано, солома спалена в грубi, ближчi сусiди похилого вiку збираються в хатi i стережуть тiло. Один з них, а чи з рiдних покiйного, читає книгу "Бережа", починаючи з будь-якого мiсця i до кiнця, а потiм спочатку. Господарi час вiд часу наливають тим, хто сторожують хмiльне, дають закусити. Дiти i молодшi родичi перебувають у сусiднiй кiмнатi. Вони можуть провадити розважальнi iгри. Смiються, коли в процесi гри виникає така ситуацiя, i дорослi їх не притлумлюють. Старшi люди, якi сидять у тiй кiмнатi, де лежить мерлець, можуть змiнюватись, говорити помiж себе про всякi житейськi справи. Труну замовляють сiльському майстровi iз його, а чи iз своїх дощок. Робота майстра оплачується. Труну також можна купувати в магазинi. Домовина робиться iз дубових, соснових, букових чи вербових дощок. Тонка стружка потiм кладеться в домовину вперемiшку з сiном, накривається бiлим простирадлом i тодi кладеться мерлець. Якщо похорон влiтку, пiд голови кладуть вирiзану в лузi зелену дернину, яку покривають червоною хусткою, зимою кладуть подушку, напхану сiном. Труна може бути на колiр гембльованого дерева (тобто бiла, нефарбована), може бути обтягнута свiтлою а чи червоною матерiєю, може бути пофарбована в червоний колiр. Яма копається в той день, у який має вiдбутись похорон, на нiч не копається. Для копання ями наймаються чоловiки, їм дають iз собою закуску i хмiльне на роботу. Пiсля роботи, в кiнцi тризни, їх ще також вгощає господар, вони забирають собi також по однiй хустцi, якi прив'язуються до мар. Якщо, могила викопана, вона затворяється крижем: на вiнця могили кладеться двi дерев'янi галузки навхрест. Кладуть мерлеця в труну, виносять з хати, або тi люди, якi копали могилу, або родичi в других. Об кожен порiг чи одвiрок хати пiд час виносу стукають три рази труною. Поперед тими, хто виносить домовину з хати, iде хтось iз родичiв померлого iз хлiбиною, обсипаною сiллю. Потiм ця хлiбина залишається пiд вiнками на могильному пагорбку, її можуть забирати старцi. Коли чоловiки винесуть труну з мерлецем у двiр, вони зупиняються, а господар чи господиня двору обходить їх три рази по колу за ходом сонця, посипаючи зерном. Куховарки роздають дiтям пирiжки i цукерки. Виносити труну з хати треба пiсля того, як проб'є дванадцяту годину дня. Вагiтним жiнкам не можна проводити покiйника. Перед виносом з хати хор спiває над мерлецем три Божистi пiснi. На похорон часто запрошується духова музика, яка грає жалiбний марш пiд час виносу з хати i на кожному роздорiжжi на шляху до могилок. Коли з двору виноситься труна, вiдчиняються стайнi i комори. Процесiя лаштується у такому порядку. Попереду несуть криж, потiм вiнки, потiм вiко, тодi Головний волхв з хором, тодi несуть труну, за якою iдуть найближчi родичi, а за ними всi, хто проводить. Якщо похорон влiтку, то на дорогу пiд час походу кидають рiзнi квiти. Коли несуть покiйника, то не годиться переходити йому дорогу. Як правило, труну з мерлецем перевозять до цвинтаря спецiальним повозом (авто чи кiньми), в спецiальних автомобiлях, труба, з якої iде дим вiд двигуна, повинна бути виведена вгору, щоб не чадiли люди, якi iдуть за авто, яке повiльно їде. Могилу копають iз сходу на захiд. Труна опускається на вiрьовках чи на довгому полотнi головою на захiд так, щоб лице дивилося на схiд. Криж ставлять у ногах, щоб мерлець "дивився" на його перетинку. До могили можна кидати дрiбнi грошi. Коли процесiя приходить до могили, мари з труною ставляться вздовж ями головою на захiд. Родичi прощаються з померлим, так як сказано вище. Можна говорити урочисто-жалiбнi промови. Хор спiває три Божистих пiснi. Оркестр грає жалiбний марш. Тi чоловiки, якi копали яму, накривають вiко i забивають дерев'яними а чи залiзними цвяхами, опускають труну на дно. Пiсля цього ближчi родичi кидають у могилу по грудцi землi, копачi докiнчують роботу i здають похоронний реманент, а також хоругви до сiльського Храму. Коли копачi починають закидати яму лопатами, хтось iз ближчих старших родичiв говорить до присутнiх: -- Люди добрi, милостi просимо на тризну. Тризна, або поминальний обiд, робиться (якщо родичi заможнi) цього ж дня, на дев'ятий день, на сороковий i через рiк. Якщо сiм'я бiдна, то робиться лише поминальний обiд в складчину в день похорону. На дев'ятий день, сороковий i через рiк в Храмi ставиться свiчка i замовляється молитва "За упокiй душi". На тризнi голосiнь не буває. Приплакують i голосять лише пiд час несення труни на могилки. Обов'язковою стравою на тризнi є колово: булка чи бублики, покришенi i политi медовою водою. Пiсля похорону на покутi ставиться склянка з водою. Там вона стоїть три днi. Три днi по похоронi не годиться шити. Три днi треба носити жалобу: перев'язаний чорною стрiчкою рукав. Три днi пiсля похоронiв у кiмнатi, де лежав покiйник, горить лампа. Родичi ходять вiдвiдувати могилу перших дев'ять днiв i потiм по душевнiй потребi. У роковi радiння в означенi днi згадуються всi померлi. Пiсля похоронiв i пiд час поминань звичай забороняє впадати в глибоку тугу i ридання, щоб не викликати таким чином душу з Того свiту i не тривожити її. ГОЛОСIННЯ Пiдчас виносу тiла мерлеця з хати хтось iз близьких рiдних голосить, або, як ще кажуть, приплакує. Пiд час походу процесiї на цвинтар вона зупиняється перший раз у дворi, вдруге на першому ж роздорiжжi i так на кожному роздорiжжi, яке трапляється на шляху. Як правило, голосить хтось один з близьких родичiв чи двоє-троє поперемiнно: мати, дочка, тiтка. ГОЛОСIННЯ ГОСПОДИНI ЗА ГОСПОДАРЕМ Господарю мiй, порад