, стели постелю, горличко нiжна моя,- та сама лишень лiзь пiд стелю, а на долiвцi приляжу я.- Отак i жили без нужди та горя. Сусiди шепталися, як_ один: - Вiд чого товстiє Петрова Федоря? - Аж гульк - у Федори син. I такий тобi хлопець, що далi нiкуди, i такий тобi хлопець, що - ну. На другий рiк вже навчився бiгати, а на шостий - виматюкав старшину. Прийшли тодi до Петра пузатi та й кажуть: - Ти знаєш чи нi, що виродок твiй губатий сказав, нiби ми дурнi? - Розiзлився Петро: - Отаке тобi й на! Та я ж його витурю з дому, щоб не балакав малий сатана того, що усiм вiдомо...- Узяв i прогнав. А що дурному? Тiльки приказував, як проганяв: - Iди, лобуряко, з дому - ти з мене останню сорочку зняв! Iди собi, зла личино! Може, десь виб'єшся у пани, то гляди не поскупися, сину, матерi справить картату хустину, а менi - кисет i штани... Ну, йди вже, клята рахубо, бо дома з голоду врiжеш дуба...- I пiшло хлоп'я iз убогої хати кращої долi собi шукати. Де воно не ходило, де воно не було! Спало, де впало, їло, що мало, та, мов трава, росло. Та хлопця й вигнало - слава Богу: не менше саженя в рiст. Кулаки - мов горщата, мов обаполи, ноги - i де те здоров'я бралося в нього, коли ж все життя безконечний пiст? А люди про хлопця так говорили: - Чому б не рости, коли вiн - Дурило! - Отож, як Дурило уже змiцнiв i огидло хлопцевi байдикувати, раптом нi сiло, нi впало вiн захотiв навiдаться до рiдної хати. Спакував у кишеню речi, доброго костура в руки взяв - i, як говорять, ноги на плечi та й пiшов, куди знав. Iде та й людей питає: - А де тут дорога до Рiдного краю? - А люди говорять: - Кругла Земля, так що прямої дороги немає: сонце сходить онно звiдтiля, а тамечки он сiдає. Спитай у нього. Воно бiга довкола Землi давно, то, певне, тобi щось розумне порає.- Махнув рукою Дурило та й пiшов навпростець, добре, що сонце у спину грiло, а в груди вiяв вiтерець. Iде та й iде. Аж у ногах занило, присiсти хотiв, та ба - з-за кущiв до Дурила вибiгла враз галаслива юрба. - Ти куди йдеш? - Додому. - А де ж та домiвка? - У Рiднiм краю. - А край де? - Їй-богу, не знаю. Я люди, шукаю вiтчизну свою. - А навiщо шукати? Лишайся, хлопче, у нас - у нас не життя, а свято, щасливим зробишся враз.- I вмить та юрба оточила Дурила i дружно до нього отак говорила: РЕЧИТАТИВ СТАРШИН РАЮ Порода наша мудра вiд природи, ми знаєм все, бо осягнули все. I глипає на нас зворушено i гордо щасливий предок - щирий шимпанзе. Йому гойдатись на гiллi рипучiм i на тропiчних тiшитись вiтрах, а ми пiдем i цiлий свiт научим, як у чорнильних плавати морях. У нас до того мудрi всi та вченi, що лiмiтуємо чорнило i папiр. Вулкани дiють дужi i скаженi в хребтах висотних паперових гiр. Ми знаєм все! Для нас усе вiдоме! буде завтра? Запитайте нас. Як живить вогнища руда суха солома, так нас годує мудрiсть повсякчас. Ми пронесем, ми пiдведем i пiдем, ми дiйдемо, ми сягнемо висот! Ми стiльки iстин вам _за_ мить нацiдим, що подив назавжди зацiпить рот. Чого ж тиняєтесь по свiту, нiби п'янi, чого шукаєте, коли ми все знайшли, коли ведуть дороги осiяннi пiд наше сонце з вашої iмли? У нас давно нiхто й не чув про горе та iншi нiсенiтницi й бридню. Одна турбота чола нашi оре - а що, як в мудрi паперовi гори раптово влучить iскорка вогню? Чи вистачить чорнила, щоб залить? А бiльше нам нiчого не болить Дурило, звичайно, розвiшує вуха, Дурило аж рота роззявив та слуха, Дурило гукає: - Зрiкаюся Рiдного краю! Вiзьмiть мене, друзi, до вашого раю! - I друзi Дурила пiд руки беруть, i друзi Дурила до себе ведуть. А хлопцевi думка сидить в головi: - Чого, люди добрi, в вас ноги в кровi? - Та це,йому кажуть,- така у нас звичка: до щастя дорога веде через рiчку - та рiчка iз кровi та трiшки зi слiз, але ти не бiйся. Не втопишся. Лiзь. Вона не глибока - либонь, до колiн... - А кров там чия? - не гамується вiн. - Чия? А вiдомо чия - тих людей, що пiдло не визнали наших iдей... Ми їх, значить, трiшечки, зовсiм помалу кого задавили, кого зарубали. - А це хто тут висить? - питається в них. - Це дурень один iз отих навiсних, що пруться на острiв... - На острiв? За чим? - Та, правду сказати, либонь, нi за чим: там щастя закуте в печерах нiмих не те, що для нас, а оте, що для всiх... - То нащо ж повiсили? - Так, для годиться: якби не повiсили, мiг би втопиться... I далi Дурило по Раю iде, круг себе очима дурними пряде. - А це що за iдол? - питається знов. - Це той, хто закон наймудрiший знайшов: навчив нас хапати, навчив убивати, навчив людям в вiчi оману пускати, навчив нас, як жити годиться на свiтi,- читай заповiта його на гранiтi ЗАПОВIТ ЗАСНОВНИКА РАЮ Що кому на роду написано, то й конем не обскачеш того. Одному доля дарує лисину, другому шляпу з широкими крисами, а третього причастовує батогом. А четвертому, п'ятому, шостому i дев'ятому цiлiсiнький довгий вiк стiльки добра обiцятиме, що врештi з четвертого, п'ятого, шостого i дев'ятого поробить стандартних калiк. А найкраще тому, кому доля багата не захоче нiчого дати - анi честi, нi глузду, нi сорому - нiчогiсiнько. Ось цьому ми з нiкчемства свого п'єдестала створимо та освятим в кадильнiм диму, та сипнемо пiд ноги квiтiв, та у лаври чоло вберем, та, щоб весело жив на свiтi, приведем панну Музу в гарем. А самi заживем без гризоти, бо вiдомо й дитинi малiй, що у Музи тiєї цноти вже не бiльше, нiж у повiй. Скiльки бiдною торгували, стiльки вже продавалась сама, що назвать її лярвою мало, а сильнiшого слова нема. Ну а нам що до того? Ми люди тихi. Нам би повне корито бурди, теплу ковдру, затишну стрiху та цукерку вряди-годи. Бо таке на роду написано: вiд Адама до наших днiв будуть людям свiтити лисини величаво-мудрих вождiв. Думав, думав Дурило, аж йому голова заболiла, та нiяк собi не збагне: куди i до чого той iдол гне? Якщо йому правда - рiднесенька мати, то нащо ж йому п'яти лизати? А якщо йому люба лизня, то тодi його ненька - брехня? Так замислився, що аж присiв, сiм днiв не пив i не їв, а на восьмий устав i каже: - Якесь дуже дивне те щастя ваше! Не хочу такого, щоб я вмер! Сходжу ще на острiв до тих печер...- Та й ну Дурило вiд друзiв нових тiкати, а тi йому в спину кiлки метати. Добре, що наш Дурило водою не брiв - вiн, як i батько, ходить по водi умiв - отож вiн рершим став у печерi i давай своїм костуром бити у дверi. За третiм ударом впали дверi, i враз нiби сонце сяйнуло в печерi. I вийшло звiдти дiвча, i всмiхнулося мило: - Спасибi за помiч тобi, Дурило! Я долю тепер не мину i твою - жду тебе, парубче, у батькiвськiй хатi, у твоєму Рiднiм краю...- Сказало i щезло. Озирнувся Дурило - дивиться: гори вогнем охопило, i кривава рiка змеженiла, а там, за рiкою, на тихiй Зеленiй горi бiлiє батькова хата, а пiд нею засмучена мати пасе сонячних зайчикiв у дворi... КРИВДА Новела У Iвася немає тата. Не питайте тiльки чому. Лиш вiд матерi ласку знати Довелося хлопчинi цьому. Вiн росте, як i iншi дiти, I вистрибує, як усi. Любить босим прогоготiти По ранковiй колючiй росi. Любить квiти на луках рвати, Майструвати лука в лозi, По городу галопом промчати На обуренiй, гнiвнiй козi. Але в грудях жаринка стука, Є завiтне в Iвася одно - Хоче вiн, щоб узяв за руку I повiв його тато в кiно. Ну, нехай би смикнув за вухо, Хай нагримав би раз чи два,- Все одно вiн би тата слухав I ловив би його слова... Раз Iвась на толоцi грався, Раптом глянув - сусiда йде. - Ти пустуєш тута,- озвався,- А тебе дома батько жде- Бiг Iвасик, немов на свято, I вибрикував, як лоша, I, напевне, була у п'ятах Пелюсткова його душа. На порозi закляк винувато, Але в хатi - мама сама. - Дядько кажуть, приїхав тато, Тiльки чому ж його нема?.. Раптом стало Iвасю стидно, Раптом хлопець увесь поблiд - Догадався, чому єхидно Захихикав сусiда вслiд. Вiн допiзна сидiв у коноплях, Мов уперше вступив у гидь, З оченят, вiд плачу промоклих, Рукавом витирав блакить. А вночi шугнув через грядку, Де сусiдiв паркан стирчав, Вибив шибку одну з рогатки I додому спати помчав... Бо ж немає тим iншої кари, Хто дотепи свої в iржi Заганяє буздумно в рани, У болючi рани чужi... ЛЮБОВ Дзвенять нiмою тугою лiси, Коли їх нiч тремтлива обнiмає I вiд очей у ревностi ховає Принади їх первiсної краси. Бринять живою радiстю лiси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завiсу пiднiмає Iз їх первiсної i чистої краси. Менi здається, - може, я не знаю, - Було i буде так у всi часи: Любов, як сонце, свiту вiдкриває Безмежну велич людської краси. I тому свiт завжди благословляє I сонце, що встає, i серце, що кохає. МОНАРХИ Диктатори, королi, iмператори, Млiючи в димi хвальби, Роззявляли пащi, мов кратери, I гукали: - Ми - символ доби. - Хто не з нами, той против Бога. - Хто не з нами, той проти всiх.- I сипались лаври убогi До куцих кривавих нiг. Нiкчемна, продажна челядь, Банда кривляк для втiх, Щоб мати що повечерять, Годувала холуйством їх. Iдоли обслиненi, обцiлованi Iшли величавi в своїй ходi. А поруч вставали некоронованi Корифеї i справжнi вождi. Вставали Коперники i Джорджоне, Шевченко пiдводив могутнє чоло, I бiля вiчного їхнього трону Лакузи жодного не було. Бо щире, високе небо Не пiдмалюєш квачем, Бо величi справжнiй не треба Спиратись на плечi нiкчем. СТАРIСТЬ Сiм десяткiв дiдовi старому, Сам незчувсь, коли i вiдгуло, - Вже лице пожовкло, як солома, Борознами вкрилося чоло, Сяють очi глибоко спiдлоба, Тiльки пух лишивсь на головi.,, Лає син, що нi чорта не робить, Допiка невiстка; ще живi? Остогидло дiду хлiб жувати, Слухати образи вiд усiх, Цiле лiто горобцiв ганяти Та гракiв сусiдовi на смiх. Ваять би iстик, торбу через плечi I пiти свiт за очi з села, Але звик до хати, до малечi, Що його, мов батька, облягла- Все стерпить, хiба заплаче стиха, Дивлячись на добрих малюкiв. Все стерпить - докори, сором, лихо - Лиш би вмерти на землi батькiв! ЗЛОДIЙ Дядька затримали чи впiймали - Дядька в сiльраду ескортували. Дядька повчали i докоряли: "Як вам, дядьку, не ай-ай-ай Красти на полi свiй урожай! У кого ви крали? Ви крали в себе. Це ж просто сором красти свiй труд". Дядько понуро тiм'я теребив I смакував махру. Дядько клiпав товстими вiями, Важко дивитись в очi ганьби, Важко йому iз домашнiми мрiями Враз осягнуть парадокси доби. "Так воно, так,у кулак кахикав,- Красти пагано, куди вже гiрш". Рвися з горлянки свавiльним криком, Мiй неслухняний вiрш. - Чому вiн злодiй? З якої речi? Чому вiн красти пiшов своє? Давить той клунок менi на плечi, Сором у серце менi плює. Дядька я вбити зневагою мушу, Тiльки у грудях клекоче гроза: Хто обiкрав, обскуб його душу, Хто його совiстi руки зв'язав? Де вони, тi вiдгодованi й сiрi, Недорiкуватi демагоги й брехуни, Що в'язи скрутили дядьковiй вiрi, Пробираючись у крiсла й чини. Їх би за грати! Їх би до суду! Їх би до карцеру за розбiй! Доказiв мало??? Доказом будуть Лантухи вкрадених вiр i надiй. БАБА ОНИСЯ У баби Юнисi було три сини. У баби Онисi синiв нема. На кожнiй її волосинi морозом трiщить зима. Я горя на свiтi застав багато. Страшнiшого ж горя нема, нiж те, коли старiсть мати в домiвцi стрiчає сама. Немає такої бiди i муки, нiж сумно з-пiд сивих брiв дивитись щодня, як внуки ростуть без своїх батькiв. За те, що ми в космос знялися, що нинi здоровi й живi, я пам'ятник бабi Онисi воздвиг би на площi в Москвi. Щоб знали майбутнi предтечi в щасливiй i гордiй добi: їх горе на утлi плечi Онися взяла собi. Щоб подвиг її над землею у бронзi дзвенiв вiки, щоб всi, iдучи повз неї, знiмали в пошанi шапки. ДУМА ПРО ЩАСТЯ Увiйшла вайлувате в сiни, з хати вiє нудьга й самота. У руках засмiявся вiник - спритно валянки обмiта. Тупотить об долiвку ногами i мороз вибива з рукавиць. З нею в хату ввiрвався гамiр, ошалiлий смiх снiговиць. Мов воскресли принишклi дiти - тупiт, лемент, вищання й писк. Мiсяць хоче, мабуть, погрiтись - суне в шибку свiй блiдий диск. Заглядає, цiкавий, у миску: що ви з'їли таке смiшне, що од вашого реготу й писку тягне в хату iз неба мене? Хлюпа щастя дзвiнкою хвилею, нiби тут вiкувало воно - не життя тобi, а iдилiя, як в поганих книжках чи в кiно. Де фотографи? Де поети? Нуте, хлопцi, сюди скорiш! Можна знiмок утнуть до газети i жахливо веселий вiрш. Це ж так показна ситуацiя -- гарна мати i троє дiтей, це ж чудова яка iлюстрацiя для пiдтвердження наших iдей. Застрибають веселi цифри у грунтовно важких статтях, та не встане з словесних вихрiв многотрудне її життя. Ви мовчанкою соромливою постараєтесь обминуть, що в доярки цiєї щасливої руки й ноги вночi гудуть. I чи прийде пiд вашi кашкети блискавицею думка дзвiнка: в космос крешуть ота не ракети, але пружнi цiвки молока. А для неї це зовсiм не диво, бо збагнула давно таке: справдi, зараз вона щаслива, тiльки ж щастя яке важке!.. I тому ця Марiя чи Настя будить дзвоном дiйницi село, щоб поменше важкого щастя на Радянськiй землi було. ГРУДОЧКА ЗЕМЛI Ще в дитинствi я ходив у трави, В гомiнливi, трепетнi лiси, Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньої роси. Бiгла стежка вдалеч i губилась, А менi у безтурботнi днi Назавжди, навiки полюбились Нiжнi i замрiянi пiснi. В них дзвенiло щастя непочате, Радiсть невимовна i жива, Коли їх виводили дiвчата, Як iшли у поле на жнива. Тi пiснi мене найперше вчили Поважати труд людський i пiт, Шанувать Вiтчизну мою милу, Бо вона одна на цiлий свiт. Бо вона одна за всiх нас дбає, Нам дає i мрiї, i слова, Силою своєю напуває, Ласкою своєю зiгрiва. З нею я дiлити завжди буду Радощi, турботи i жалi, Бо у мене стукотить у грудях Грудочка любимої землi. КИРПАТИЙ БАРОМЕТР I. Замiсть вечiрньої молитви Ти лежиш iще впоперек лiжка - Ну до чого мале й чудне! А до тебе незримi вiжки Прив'язали цупко мене. Кажуть, носа ти вкрав у баби, Губи й ноги забрав мої, Взяв у матерi синю звабу I в очах своїх затаїв. Спи, грабiжнику мiй кирпатий, Сумнiв диханням розiгрiй, Я тобi стану в голови слати Найнiжнiшi подушки мрiй. Розiшлю свої думи в дозори, Щоб у сизому мiражi Не ступило свавiльне горе На кордони твоєї душi. Бо не змок ще убивчий порох Од потокiв дитячих слiз - Через трупи надiй бадьорих Твiй одвiчний i пiдлий ворог До усмiшки твоєї лiз. Над народами, над вiками Встало горе, мов чорний гном. Торохтять бойовi тамтами Над прозорим дитячим сном. Вiдгодована злiсть, i хитрiсть, I закута в броню брехня Атакують добро i щирiсть Серед ночi й бiлого дня. Гуркотять бойовi колiсницi, Свищуть ратища i шаблi... I тривозi моїй не спиться. Йде вона босонiж по землi. I встає проти кривди й злоби Мiй обсмалений сонцем гнiв, Щоби спав ти спокiйно, щоби Ти смiявся i жебонiв. I ладнає совiсть гармати Проти пiдлостi i обмов, I виводить зневiру на страту Безпощадна моя любов. Наливайся земними силами, Вдосталь радощiв зачерпни - Над тобою трiпочуть крилами Тихi-тихi спокiйнi сни... II. ТАНЕЦЬ ПIТЕКАНТРОПIВ Ми не брешем, не лукавим - Що подужаєм, берем! Ми сьогоднi свiтом правим, Все жерем, Жерем, Жерем! Тiльки ми од страху вiльнi, Ми - сини Європи! Ми - могутнi, Ми - всесильнi, Ми - пiтекантропи! Нам живеться ласо й любо, А на совiсть ми плюєм - Що потрапило на зуби, Те жуєм, Жуєм, Жуєм! Тiльки ми вiд глузду вiльнi, Ми - сини Європи! Ми - могутнi, Ми - всесильнi, Ми - пiтекантропи! Танцювали, гупотiли, раптом провалились, На їх мiсцi генерали як з землi вродились. Оточили мою душу й заревiли п'яно, Били в груди кулаками, мов у барабани. III. Ранок Над тихим сном мого малого сина, Над плетивом думок моїх i мрiй Пливла тривога, нiби всесвiт, сива. Гойдаючись на гребенях надiй. Цiдилась нiч крiзь темне сито неба, I зорi танули, як вогники малi... Кирпатий мiй! Дивлюся я крiзь тебе У завтрашнє страдалицi Землi. Я бережу для тебе її квiти, Тобi несу думок своїх огонь, Для тебе запускаю на орбiти Ракети iз порепаних долонь. Ми народились в муках, щоб родити. Синами обезсмертити свiй рiд, Щоб квiтував на диво всьому свiту Козацький генiальний родовiд! Сини! Сини! Барометри кирпатi Людського спокою i завтрашнього дня! Ми перед вами разом винуватi, Що на планетi бiйки i гризня. Ми винуватi, що мiлiють рiки I лисинами свiтять береги, Що десь духовнi лупляться калiки I виростають вашi вороги. Будь проклят спокiй! Досить нарiкати На клопiтливий i суворий час! Грядуть сини - барометри кирпатi, Вони за все спитають завтра нас. ЛЕБЕДI МАТЕРИНСТВА Мрiють крилами з туману лебедi рожевi, Сиплють ночi у лимани зорi сургучевi. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. _ Ой бiжи, бiжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебедi, як мрiї, Опустiться, тихi зорi, синовi пiд вiї. Темряву тривожили криками пiвнi, Танцювали лебедi в хатi на стiнi. Лопотiли крилами i рожевим пiр'ям, Лоскотали марево золотим сузiр'ям. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспанi тривоги. У хмiльнi смеркання мавки чорнобровi Ждатимуть твоєї нiжностi й любовi. Будуть тебе кликать у сади зеленi Хлопцiв чорночубих диво-нареченi. Можеш вибирати друзiв i дружину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. Можна вибрать друга i по духу брата, Та не можна рiдну матiр вибирати. За тобою завше будуть мандрувати Очi материнськi i бiлява хата. I якщо впадеш ти на чужому полi, Прийдуть з України верби i тополi, Стануть над тобою, листям затрiпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть. Можна все на свiтi вибирати, сину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. МОЯ МОВА Все в тобi з'єдналося, злилося - Як i помiститися в однiй! - Шепiт зачарований колосся, Поклик iз катами на двобiй. Ти даєш поету дужi крила, Що пiдносять правду в вишину, Вченому ти лагiдно вiдкрила Мудростi людської глибину. I тобi рости й не в'януть зроду, Квiтувать в поемах i вiршах, Бо в тобi - великого народу Нiжна i замрiяна душа. САЛЮТИ МИРУ В днi травневi, мрiями багатi, Коли щастя хлюпає з пiсень, Ми щороку зустрiчаєм свято - Перемоги радiсної день. I встають у пам'ятi дороги, Тi, що довелося нам пройти, Щоб багряний прапор Перемоги Над рейхстагом гордо пiднести. I живуть у пам'ятi народу Його вiрнi дочки i сини, Тi, що не вернулися з походiв Грiзної, великої вiйни. Їх життя, їх помисли високi, Котрим не судилось розцвiсти, Закликають мир ясний i спокiй, Як зiницю ока, берегти. УКРАЇНI Коли крiзь розпач випнуться надiї I загудуть на вiтрi степовiм, Я тодi твоїм iм'ям радiю I сумую iменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззi дикiм i нiмiм, Я твоїм iм'ям благословляю, Проклинаю iменем твоїм. Коли мечами злоба небо крає I крушить твою вроду вiкову, Я тодi з твоїм iм'ям вмираю I в твоєму iменi живу! ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, I я її зустрiти не зумiв. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несмiливих снiв. Вона прийшла, заквiтчана i мила, I руки лагiдно до мене простягла, I так чарiвно кликала й манила, Такою нiжною i доброю була. I я не чув, як жайвiр в небi тане, Кого остерiгає з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну як менi за нею не пiти? * * * Чорнi вiд страждання мої ночi, Бiлi вiд скорботи мої днi Впали у твої свавiльнi очi, Жадiбнi, глибокi i чуднi. Я тебе не хочу обминути, Я тебе не смiю обiйти. Дай менi губами зачерпнути Нiжної твоєї доброти. Диких орд незлiченi навали Розтрощили пращури мої, Щоб несла ти гордо i зухвало Груди недоторканi свої. Щоб горiли маками долонi, Щоб гуло моє серцебиття, Щоб в твоєму соромливiм лонi Визрiвало завтрашнє життя. I моє прокляття очманiле Упаде на тiм'я дурням тим, Хто твоє солодке грiшне тiло Оскверняє помислом гидким. Стегна твої, брови i рамена, Шия i вогонь тендiтних рук - Все в тобi прекрасне i священне, Мамо моїх радощiв i мук! * * * Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На яснi зорi i на тихi води Вже чорна ваша злоба не впаде. Народ росте, i множиться, i дiє Без ваших нагаїв i палаша. Пiд сонцем вiчностi древнiє й молодiє Його жорстока й лагiдна душа. Народ мiй є! Народ мiй завжди буде! Нiхто не перекреслить мiй народ! Пощезнуть всi перевертнi й приблуди, I орди завойовникiв-заброд! Ви, байстрюки катiв осатанiлих, Не забувайте, виродки, нiде: Народ мiй є! В його гарячих жилах Козацька кров пульсує i гуде! * * * Там, у степу, схрестилися дороги, Немов у герцi дикому мечi, I час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранцi i вночi. Мовчать над ними голубi хорали, У травах стежка свище, мов батiг. О, скiльки доль навiки розрубали Мечi прадавнiх схрещених дорiг! Ми ще йдемо. Ти щось менi говориш. Твоя краса цвiте в моїх очах. Але скажи: чи ти зi мною поруч Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах? * * * Ти знаєш, що ти - людина. Ти знаєш про це чи нi? Усмiшка твоя - єдина, Мука твоя - єдина, Очi твої - однi. Бiльше тебе не буде. Завтра на цiй землi Iншi ходитимуть люди, Iншi кохатимуть люди - Добрi, ласкавi й злi. Сьогоднi усе для тебе - Озера, гаї, степи. I жити спiшити треба, Кохати спiшити треба - Гляди ж не проспи! Бо ти на землi - людина, I хочеш того чи нi - Усмiшка твоя - єдина, Мука твоя - єдина, Очi твої - однi. * * * Є в коханнi i буднi, i свята, Є у ньому i радiсть, i жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих iлюзiй вуаль. I з тобою було б нам гiрко, Обiймав би нас часто сум, I, бувало б, темнiла зiрка У туманi тривожних дум. Але певен, що жодного разу У вагання i сумнiвiв час Дрiб'язковi хмарки образи Не закрили б сонце вiд нас. _ Бо тебе i мене б судила Не образа, не гнiв - любов. В душi щедро вона б свiтила, Оновляла їх знов i знов. У мою б увiрвалася мову, Щоб сказати в тривожну мить: - Ненаглядна, злюща, чудова, Я без тебе не можу жить!.. * * * Задивляюсь у твої зiницi Голубi й тривожнi, нiби рань. Крешуть з них червонi блискавицi Революцiй, бунтiв i повстань. Україно! Ти для мене диво! I нехай пливе за роком рiк, Буду, мамо горда i вродлива, З тебе дивуватися повiк... Одiйдiте, недруги лукавi! Друзi, зачекайте на путi! Маю я святе синiвське право З матiр'ю побуть на самотi. Рiдко, нене, згадують про тебе, Днi занадто куцi та малi, Ще не всi чорти живуть на небi, Ходить їх до бiса на землi. Бачиш, з ними щогодини б'юся, Чуєш - битви споконвiчний грюк! Як же я без друзiв обiйдуся, Без лобiв їх, без очей i рук? Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вiкова... Гримотить над свiтом люта битва За твоє життя, твої права. Ради тебе перли в душу сiю, Ради тебе мислю i творю... Хай мовчать Америки й Росiї, Коли я з тобою говорю. Хай палають хмари буряковi, Хай сичать обращи - все одно Я проллюся крапелькою кровi На твоє священне знамено. ============================================================== Микола Сингаївський ВIД СЕРЦЯ ПОКЛОНЮСЬ Знову чую, мов спiває мати, долiтає голос до зорi. I мене виходять зустрiчати край дороги нашi явори. Сонце з небокраю встало рано-рано. Знову розмовляю з вами, рiдна мамо. Ви спiвали дiтям колисковi, нiжне серце сповнили добром. Ви життя давали колосковi, щоб налився соком i зерном. Вашi материнськi заповiти, як найпершi на землi стежки. Виростають роботящi дiти i дарують пiсню нам жiнки. Заквiтують, як весна, бажання, я в тiй пiснi словом озовусь. Матерям з найглибшим побажанням я вiд серця щиро поклонюсь. Сонце з небокраю встало рано-рано. БАТЬКIВСЬКЕ ПОЛЕ Тихе батькiвське поле за полiським селом розляглось. Все чекає когось, не дiждеться когось. Чує кроки господаря, чує дотик руки. I засiвом його наливаються вщерть колоски. Наливаються сонцем, вiтрами, теплом, споконвiчним, живим, невмирущим зерном. Раннє батькiвське поле змалку нам до роботи прийшлось. Все чекає когось, не дiждеться когось. Сiячеве дихання воно чує щодня. Той, хто потом зросив його, той у поля рiдня. Той, хто слухав його вiд роси - до зорi - орачi, сiячi, а в жнива - всi як є - жниварi. Всi вiд поля, вiд грудки землi, вiд зерна, всiх об'єднує хлiб i турбота одна. Давнє батькiвське поле, скiльки поту за вiк напилось. Все чекає когось, не дiждеться когось. Хлiбороб його потом не раз поливав сподiвання душi, мов добiрне зерно, у рiллю висiвав. I воно проростало, бо в ньому, як iскра, жарiла душа,_ i живого зернятка не торкнулась посуха-iржа. Хлiбне батькiвське поле i менi пiзнавать довелось. Все чекає когось, не дiждеться когось. Разом з батьком сюди я хлопчиськом прийшов. Скiльки лiт пролетiло,- я сьогоднi тут знов. Батько якось надвечiр, наче з поля, пiшов iз життя. Вiдчуваю i досi його думи-турботи, його втрати-скорботи, його зерна-чуття Щедре батькiвське поле, о, скiльки знало ти грому i гроз. Все чекає когось, не дiждеться когось. Борозна залишилась - аж за обрiй, за хмари лягла. Жайвiр сiє промiння, як умiлий сiяч, з-пiд крила. Тут менi, як i птицi,- все знайоме у рiднiм краю. В борознi, у зернi, у колоссi я батькiвський слiд пiзнаю. ============================================================== Олена Телiга ЛIТО Топчуть ноги радiсно i струнко Соннi трави на вузькiй межi. В день такий вiддатись поцiлункам! В день такий цiлим натхненням жить! П'яним сонцем тiло налилося, Тане й гнеться в ньому, як свiча,- I тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А душа вклоняється просторам I землi за свiтлу радiсть - жить! I за те, що стiльки уст палило I тягло мене вогнем спокус, I за те, що замiнить не сила - Нi на що - твоїх єдиних уст! МУЖЧИНАМ Не зiрвуться слова, гартованi, як криця, I у руцi перо не змiниться на спис. Бо ми лише жiнки. У нас душа криниця, З якої ви п'єте: змагайся i крiпись! I ми їх даємо не у залiзнiм гимнi, У срiблi нiжних слiв, у вiрi в вашу мiць. Бо швидко прийде день i у завiсi димнiй Ви зникнете вiд нас, мов зграя вiльних птиць. Ще сальви не було, не заревли гармати, Та ви вже на ногах. I ми в останнiй раз Все, що дає життя iскристе i багате, Мов медоносний сiк, збираємо для вас. Гойдайте ж кличний дзвiн! Крешiть вогонь iз кремнiв! Ми ж, радiстю життя вас напоївши вщерть, - Без металевих слiв i без зiдхань даремних По ваших же слiдах пiдемо хоч на смерть! ЧОЛОВIКОВI Не цвiтуть на вiкнi геранi - Сонний символ спокiйних буднiв. Ми весь час стоїмо на гранi Невiдомих шляхiв майбутнiх. I тому, що в своїм полонi Не тримають нас речi й стiни, Нi на день в душi не холоне Молодече бажання чину. Що нам щастя солодких звичок У незмiнних обiймах дому,- Може, завтра вже нас вiдкличе Канонада грiзного грому. I напружений погляд хоче Вiдшукати у тьмi глибокiй Блискавок фанатичнi очi, А не мiсяця мрiйний спокiй. ВЕЧIРНЯ ПIСНЯ За вiкнами день холоне, У вiкнах -першi вогнi ... Замкни у моїх долонях Ненависть свою i гнiв. Зложи на мої колiна Камiння жорстоких днiв, I срiбло свого полину Менi поклади до нiг. Щоб легке, розкуте серце Спiвало, як вiльний птах, Щоб ти, наймiцнiший, сперся, Спочив на моїх устах. А я поцiлунком теплим, М'яким, мов дитячний смiх, Згашу полум'яне пекло В очах i думках твоїх. Та завтра, коли простори Прорiже перша сурма -- В задимлений, чорний морок Зберу я тебе сама. Не вiзьмеш плачу з собою -- Я плакати буду пiзнiш! Тобi ж подарую зброю: Цiлунок гострий як нiж. Щоб мав ти в залiзнiм свистi -- Для крику i для мовчань -- Уста рiшучi як вистрiл, Твердi як лезо меча. Моя душа й по темнiм трунку Не хоче слухатись порад, I знову радiсно i струнко Бiжить пiд вiтер i пiд град. Щоб заховавши мудрий досвiд У скринцi без ключа i дна, Знов зустрiчати сiрий розсвiт Вогнем отрути чи вина. Щоб власнiй вiрi непохитнiй Палить лямпаду в чорну нiч I йти крiзь сiчнi в теплi квiтнi Крiзь бiль розлук -- у радiсть стрiч. ============================================================== Павло Тичина. Поезiї БIЛЯ ОЗЕРА У ЛIСI Темний лiс, стежина бiла: чудно так, немовби сниться... - Причаїлась то лисиця? - Нi, гiлляка порудiла: хтось її зламав i кинув. - За яку ж таку провину? Я мовчу - i ти мовчиш. День стає все гарячiш. Залишились батько й мати на узлiссi на травi,- нам обiд приготувати. ...Що це в тебе на бровi? Глиця? Дай знiму руками. Ну, та стiй же... дереза! Глянь он: на соснi над нами бiлка шишку обгриза... Та маленька Наталюка раптом крикнула: - Гадюка! - Нi,кажу,- звичайний вуж, сам тiкав вiн чимдуж. Де його, питаєш, хата, i чого ушивсь прожогом? - Ой дiвчаточко-небого, ти - широкi оченята!. Ти до всього ж бо цiкава, квiтонько ласкава. Шум кругом, немов хто бродить... Грушка стежку загородить, вiльха руку подає - i не знаєш, де тиiє... Гриб найшла ось Наталюся. Дай сюди - я подивлюся! Вiд такого - тiльки мор. Кинь його, це мухомор. Зараз на гриби ще бiдно: без дощiв же їх не видно, пiдем iншої доби по опеньки й по гриби. Ось пеньочки, трухлi, прiлi; три берiзки бiлi-бiлi, всi у фартушках, в нарядi, аж тремтять - такi нам радi... Папороть тебе забавить: гостре листя розпушавить, руку враз твою шершавить, кличе все: - Жу-жу, жу-жу, пiдiйди - щось iскажу! - Нi, ти краще нас зiрви! - збоку чулось од трави. Оглянулись: там, де тiнi, лiсовi дзвiночки синi... Тут Наталя танцювать: - Осьде три... чотири, п'ять! Рву для мами, рву для тата,- чуєте, як дзвонять дзвiнко? - Ой русявенька дитинко, ти - широкi оченята! Павутиння мiж дерев; думає на нiм павук... Чути десь i грюк, i рев. То лiсник рубає дрова, мукає в дворi корова... А з сосни пташина: чирк! Гляне вниз - i нiчичирк... Ти це, дятлоньку рябенький, на голiвцi червоненький? Цiлий день ото клопочеш - їстоньки, голодний, хочеш? Сонце в листi прозира,- лискотить сосни кора... Ми з тобою iдемо. Стежка в - то знову щезне. Озеро - немов трюмо, та таке ж бо величезне,- тихо в берегах лежить. Пташка писне: хочу жить! Крильцем об трюмо черкає, вмент знiмається й зникає... Лiс шумить та все гуде - голова кругом iде... Враз шепоче Наталюся: - Я ж боюся, я боюся,- зуби скалить он ведмiдь... - Нi, виблискує то мiдь. - Звiдкiля ж узятись мiдi в стовбурi старого дуба? - Ох, дитинонька ти люба, скiльки побувало гидi в наших селах i лiсах!.. Ми той день запам'ятали в час фашистської навали. Що тут дiялось - це ж жах! Вороги прийшли в село, кожен з них - немов той звiр, забiгають просто в двiр. Ой, як страшно то було! В них на касках - наче роги. - Падай,гелгають,- у ноги! Вся земля ця вже не ваша: люди, й хлiб, i конi, й наша. Ви ж вiднинi в нас раби - що не скажем, те й роби. Нашу мову переймайте, а свою геть забувайте; те, що їсти i що пить,- за кордон до нас везiть! В мене ж думка: треба битись, а не тiльки боронитись! Влада нас попереджала: вирвати гадючi жала! Сили збройнiї готовi в нас були напоготовi, проти ворога щоб стати. Ти, Радянськая країно, всiх сипiв скликай, як мати,- хай же встануть воєдино росiяни й українцi, бiлоруси й молдавани. Вдарить Армiя Радянська - сила знiтиться поганська. Ми ж iдем у партизани. Не збороть нам поодинцi цих загарбникiв, заброд, що розпалюють вiйну... ...Дай на мить передихну. Наталюню, що ти! що ти! в тебе сльози... Наш народ цих заброд змiтав аж доти, поки з них не залишилось нi одного палiя! З ними в нас давно скiнчилось. ...От i розповiдь моя. Нi, чекай... iще... згадаю: ми зiбрались там, у гаю,- партизани. Нас багато (хто в чiм вирвавсь од... собак) i улюблений твiй тато - молодий тодi юнак. Чуємо: доби нiчної бухають з гармат сюди. Розриваються набої на узлiссi... й близ води... I один iз тих набоїв в дуб попав... Далекi днi! Рану дуб свою загоїв, а народ - не зразу, нi. Ленiн нам вказав дорогу в тi труднi, страшнiї днi. Перемогу, перемогу ми одержали в вiйнi! Будемо ж спiвать з тобою: паш народ за мир стоїть. Проти воєн ми й розбою, ми за те, щоб в дружбi жить. ...Я замовк. А Наталюся повторила: - "Наш народ..." Я ведмедя не боюся, я боюся тих заброд. Все сидiла та журилась. Щось спитать її кортить? То на озеро дивилась, то на дуб, що блискотить... О! вже чути голос тата. Ну ходiмо ж, Наталюнь! Ти - широкi оченята, ти - не юнь, а ще пiд'юнь. Я пiдвiвсь. Вона устала i задумана iде... - "Наш народ..." - все повторяла. ...Лiс шумить кругом, гуде. Лиш берiзоньки мережка радо-радiсно дрижить... А iз лiсу бiла стежка щезне враз - то знов бiжить, уперед бiжить, бiжить... [1961] ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ... До тополя росте, Серед поля стою. I шумить, i спiва Жито думку свою. Шумить жито, спiва, Заохочує жить. Вiтерець повiва, Жито хилить, п'янить... Жито шепче менi, Як привiльно навкруг, I тремтить вдалинi Й потопа виднокруг... Гей, простори якi. Любо-мило землi: Де не глянь - колоски Та всi в злотi-срiблi. Де не глянь - колоски Проти сонця блись-блись.. Лиш ген скраю лiски, Нiби дим, простяглись... Лiше скраю лiски, А то все, все жита, Колоски, колоски, Тиха думка свята. 1911 ДОЩ А на водi в чиїйсь руцi Гадюки пнуться... Сон. До дна. Вiйнув, дихнув, сипнув пшона - I заскакали горобцi!.. - Тiкай! - шепнуло в береги. - Лягай...хитнуло смолки. Спустила хмарка на луги Мережанi подолки. 1918 ГАЇ ШУМЛЯТЬ Гаї шумлять - Я слухаю. Хмарки бiжать - Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душi моїй так весело. Гей, дзвiн гуде - Iздалеку. Думки пряде - Над нивами. Над нивами-приливами, Купаючи мене, мов ластiвку. Я йду, iду - Зворушений. Когось все жду - Спiваючи. Спiваючи-кохаючи Пiд тихий шепiт трав голублячий. Щось мрiє гай - Над рiчкою. Ген неба край - Як золото. Мов золото - поколото, Горить-тремтить рiка, як музика. 1914 ХОР ЛIСОВИХ ДЗВIНОЧКIВ (Уривок iз поеми) Ми дзвiночки, Лiсовi дзвiночки, Славим день. Ми спiваєм, Дзвоном зустрiчаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил i сонце, Свiтлу тiнь, Сни розкiшнi, Все гаї затишнi: Тiнь! Тiнь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, - Ясний день. Окропiте, Нас нашелестiте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тiнь. Хай схитнеться - Жито усмiхнеться: Тiнь! Тiнь. 1917 ХТОСЬ ГЛАДИВ НИВИ... Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гнiвi i сiяв спiви: О, дайте грому, о, дайте зливи! - Нехай не сохнуть злотистi гриви. Хтось гладив ниви, так нiжно гладив... Плили хмарини, немов перлини... Їх вид рожевий - уста дитини! Набiгли тiнi - i... ждуть долини. Пробiгли тiнi - сумнi хвилини: Плили хмарини чужi, далекi... Слiпучi тони - i дика воля! Ой, хтось заплакав посеред поля. Зловiсна доля, жорстока доля. Здаля смiялась струнка тополя. Слiпучi тони - й смутнi волошки... 1915 КОЛИ В ТВОЇ ОЧI ДИВЛЮСЯ Коли в твої очi дивлюся - Здається менi: Мов бачу я небо прозоре. Мов бачу брильянтових зiр цiле море, Що десь там горять-усмiхаються, Чудовi, яснi!.. Ах, очi, тi очi!.. Кохана, Чом серце твоє не таке? Чому, як говориш - на думку спадає Те поле у жовтнi. Туман поглядає. Суха бадилина хитається .. Спить груддя важке. 1911 МОЛОДИЙ Я, МОЛОДИЙ Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бiй,- Пожартуєм для розваги! Гей життя, ставай, тремти! Дай я з тебе посмiюся. Хто смiлiший: я чи ти - Подивлюся, подивлюся. Горе?.. бiль? - як жарт мине. Скiльки сили молодої! Чи ж моя рука здригне, Що йде битись без озброї? Ой скажiть менi, скажiть, Любi мої сестри, браття: Що в життi вас так гнiтить? Чом нема у вас завзяття? Там, де всесвiт я стягну, Де вiд болю шаленiю,- Там нiяк вас не збагну, Вас нiяк не розумiю. Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бiй,- Пожартуєм для розваги! 1911 НА ЗАХИСТ МИРУ (НА ВСЕСОЮЗНIЙ КОНФЕРЕНЦIЇ ПРИХИЛЬНИКIВ МИРУ В МОСКВI У ВЕРЕСНI 1949 p.) Браття! Друзi! Побратими! Днi якi в нас яснi, чистiї А в буржуазiї - нiч... З почуттями iз святими ми в Москвi зiбрались вмiстi, щоб за мир пiднести клич. Хоч з країн ми й рiзних свiту - в нас одна мета, едина: жити в здруженiй сiм'ї. Проти воєн ми i гнiту! Вiльна щоб була людина Й трудове життя її! Хай мiж нами океани - нас не роздiлити звiру (звiр в злобi своїй скона!). В нашiм прагненнi до миру всi ми вийдем, як титани: сила, сила в нас одна! Хто ж то зброєю гуркоче? Хто плете iз брехень сiтi, нахваляється на нас? Наш народ лиш миру хоче, миру, миру у всiм свiтi,- i настане ж бо цей час! В палiїв вiйни - нахвалка. Згинуть хай слова їх згубнi про те царство свiтове! Над колонiями палка? - Всi народи миролюбнi встануть за життя нове! Браття! Друзi! Гей на чати! Голос свiй за мир пiдносим: вiщий - в кожнiм з нас - Боян! Палiїв вiйни проклятих ми навiк безжально скосим, ми пiдкосим, як бур'ян. Мирний труд, земля радянська... за морями ж крик i свисти - бiзнесу їм дай, вiйни! Знов це граються фашисти, чорна зграя самозванська? - Не жартують хай вони! За братерство, за свободу, за прогрес, за щастя люду! За все те, що нас живить! В iменi свого народу палiїв вiйни до суду! Нам же розцвiтать i жить! Браття! Мир нам захищати! Ми ж бороним край свiй милий i жiнок своїх, дiтей... Вбивцi хочуть панувати? Маси вже ж давно прозрiли,- розкувався Прометей! З тьмою б'ється Прометей! [1949] О КОСМОСЕ ВЕЛИКИЙ НАШ... О Космосе великий наш, безмежжя розпрозорене! Ми iз Землi блакитної мчимо у далi зорянi. Ми всi до тебе звикнемо, ранiш ти був