нен, то й вiдпустять - Без сорочки, без сорочки. В тiй країнi всякий може По заслузi шани ждати: Там на те хрести й медалi - Для багатих, для багатих. Там тверезiсть у повазi, Видно скрiзь тверезу спiлку, Всi там п'ють самую воду - Та горiлку, та горiлку. Там всi люди роботящi, Там нарiвнi з мужиками Всi пани працюють щиро - Язиками, язиками. Там широка воля слову: Кожний пише все, що знає, А цензура лiберальна - Все черкає, все черкає. Там письменникам за працю Сам уряд складає дяку I з трiумфом їх провадить - В Сибiряку, в Сибiряку. Там говорять по-французьки Не то значнi, а й лакеї, А пани всi мови знають - Крiм своєї, крiм своєї. Там зiйшлися всi народи: Москалi, "хахли", поляки, I живуть вони так дружно - Як собаки, як собаки. Там живе племiн усяких Престрашенна мiшанина, I за те той край зоветься - Русь єдина, Русь єдина. 3 сiчня 1886 МРIЯ БЮРОКРАТА Як гляну на мiсяць i зорi червонi, Хотiв би я вгору летiти в балонi, Покинув би службу i землю прокляту, Де так небезпечно тепер бюрократу, Де вiльностi всякi заводять прем'єри, Де людям поважним грозяться есери, Де легко маєтку позбутись дощенту, Де цiнять так низько державную ренту. Ой, дайте ж балона! Я землю покину; Самi вже спасайте крамольну країну, Нехай вам голота диктує закони; Мене ж авансуйте та дайте прогоннi, Копiйку на милю земної орбiти, Щоб стало з залишком на Мiсяць летiти... А може, я кину цю любу химеру I, грошики взявши, махну на Рiв'єру. НА ПЕЧI (Українська патрiотична дума) Хоч пролежав я цiлий свiй вiк на печi, Але завше я був патрiотом, - За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночi, Моє серце сповнялось клопотом. Бо та пiч - не чужа, українська то пiч, I думки надиха менi рiднi; То мiй Луг дорогий. Запорозька то Сiч, Тiльки в форми прибрались вигiднi. Нашi предки колись задля краю свого Труд важкий пiдiймали на плечi; Я ж умiю тепер боронити його I служити, не злазячи з печi. Еволюцiя значна зайшла вiд часiв, Як батьки боронились вiйною, - Замiсть куль i шабель у нових дiячiв Стало слово гаряче за зброю. Може, зброя така оборонить наш край, Але з нею прекепська робота: Ще пiдслухає слово якесь полiцай I в холодну завдасть патрiота. Та мене почуття обов'язкiв своїх Потягає служити народу; Щоб на душу не впав менi зрадництва грiх, Я знайшов собi добру методу. Так нехай же працюють словами й пером Тi, що мають двi шкури в запасi... I, розваживши так, я вiддався цiлком Працi тiй, що єдина на часi. На таємних думках та на мрiях палких Я роботу народну обмежу; Та зате ж для добра землякiв дорогих Я без мрiй i хвилини не влежу. I у мрiях скликаю численнi полки З тих, що стати за край свiй охочi, Слово ж маю на те, щоб ховати думки, Якщо зраджують їх мої очi. До письменства я кличу, - звичайно, в думках, Щоб свiтило над нашою нiччю, Хоч, на жаль, мати книжку народну в руках Я признав небезпечною рiччю. О країно моя! я зв'язав свiй язик, Щоб кохати безпечно iдею; Але в грудях не можу я здержати крик У годину твого ювiлею. "Ще стоїть Україна! Не вмерла вона I вмирати не має охоти. Кожна пiч українська - фортеця мiцна, Там на чатах лежать патрiоти". Слава ж нам! бо коли б дух народу погас, Не стерпiвши свого лихолiття, То по йому хоч зо два примiрники з нас Дочекають нового столiття. Слава нам! хоч би вмерла Вкраїна колись, Її слiд буде легко шукати: А щоб краще навiк тi слiди збереглись, Буде зроблено з нас препарати. 28 жовтня 1898 р. ПАТРIОТА IВАН Що за славний патрiота Наш Iван, якби хто знав! Тiльки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать промову стане, То й не жди, щоб був кiнець. Патрiоте наш Iване! Ти, їй-богу, молодець! В його дух зовсiм народний: Не пiзнiш як за сiм рiк Стане вiн (хоч благородний) Говорити, як мужик; Ще й книжки писати стане Про народ наш Iванець. Патрiоте наш Iване! Ти, їй-богу, молодець! Вiн читав книжок багато, Зможе дещо й цитувать; В голову його напхато Стiльки, що й не розiбрать. Стрiне труднiсть - тiльки гляне, Вже й знайшов їй рiшенець. Патрiоте наш Iване! Ти, їй-богу, молодець! Убрання на ньому гарне. Вiн естетик. Нi одно Слово з уст його вульгарне Не злiтало вже давно. А на балi... Серце в'яне, Як вiн пiде у танець. Патрiоте наш Iване! Ти, їй-богу, молодець! Працю вiн шанує дуже. "В працi все, мовляв, лежить". Тих, хто батькiвщинi служе, Радий скрiзь вiн похвалить. Вiн i сам колись пристане До роботи... в гаманець. Патрiоте наш Iване! Ти, їй-богу, молодець! 1888 p. ПАТРIОТИ Два хлопцi укупi стояли, А третiй дививсь оддалi, Як тi гаряче розмовляли Про долю своєї землi. Один у широкiй промовi Народнi права боронив; Вiн докази всi науковi По пунктах як слiд розложив. Народну окремiсть натури, I склад особливий думок, I давнiсть своєї культури,- Довiв вiн усе те з книжок. А другий про теє доводив, Як дiйде народ своїх прав, I в поступi iнших народiв Вiн мiсце йому показав. Так двоє вели язиками Роботу для краю свого, Гукали й махали руками, Де рiч вимагала того. А третiй не мовив нiчого: Вiн мовити красно не мiг, Але задля дiла святого I жив вiн, i в землю б полiг. Тi двоє, з балачки втомившись, Веселi собi розiйшлись, А третiй стояв зажурившись I наче дивився кудись. Але вiн не тую картину Вбачав, що круг нього була; Вiн бачив душею Вкраїну I все що вона добула. Вбачались йому патрiоти Iз купою слiв голосних, А поруч мiльйони голоти, I темнiсть, i вбожество їх. 1889 р. СЛОВА I ДУМКИ Ми бажаєм волю дати Всiм народам i народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим iнородцям). Отже, в нас усi народи Будуть рiвними братами. (Можна легко їх i швидко Порiвняти нагаями). Ми на лихо дуже добрi; Всiх ми любим на дурницю. (Українцi, вiддавайте ж За любов свою пшеницю). Iнородцi, ви нам любi, Нашi вiрнi, нашi друзi. (Щоб були вiрнiшi, треба Вас держати на ланцюзi). Вiйсько власне всiм народам Даємо ми, демократи... (Як дамо, то вже зумiєм Саме в час i розiгнати). Даємо ми всiм народам Право власного уряду. (Зробим так, щоб i не чхнули Без дозволу з Петрограду). Словом, буде всiм країнам Автономiя найширша. (Добре, що не все те правда, Що говориться для вiрша). 1917 р. УКРАЇНI Ти звеш мене, й на голос милий твiй З гарячою любов'ю я полину; Поки живуть думки в душi моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрiю чистую з найкращих мрiй, Я заховаю в серцi Україну, I мрiя та, як свiтище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хiба тодi квiток шукать, Коли тебе, твiй любий образ чистий Несхнучi сльози тяжко туманять? Коли твiй генiй навiть променистий Онемощiв i почина згасать? О нi, того скарають муки лютi, Хто зможе в час такий тебе забути! В бiдi твоїй рiднiша ти менi; Тобi несу я сили всi, що маю; I працю тиху, i мої пiснi На вiвтар твiй побожно я складаю. Натхни ж мене! Нехай у мертвiм снi Я днiв моїх даремно не загаю! Нехай я знаю, що недурно жив, Що за життя тобi я заплатив. Коли я був дитиною малою, Красу твою повсюди я вбачав, Здавалась ти веселою, ясною, Мене твiй вид веселий чарував, Тодi я ще душею молодою Про муки тайнi ї твої не знав; Тепер же бачу я твої страждання, I ще зросло моє к тобi кохання. Прийми ж мої пiснi, як дар малий Великої i вiрної любови! Що зможе дати мiй талан слабий В скарбницю любої твоєї мови, Вiн певно дасть, i знай, що в час страшний Твiй син тобi не пожалiє крови I що не спинить страх усiх погрiз Моїх пiсень, моїх за тебе слiз. 30 серпня 1888 р. II _ Поки душею я не втонув iще В нiрвану й тiло ще не розпалося, Я можу ще тебе, Вкраїно, Серцем кохати й тобi служити. Я ще твоєю втiхою тiшуся, Я ще твоєю мукою страждаю, Я можу ще в гарячих мрiях Благословляти тебе на щастя. Але чому я цiлої вiчностi Не маю вiком, смертi не знаючи,- Я вiчнiсть би вiддав для тебе, Рiдний i вiчно коханий краю. Єсть вiчнiсть, кажуть, душi безсмертнiї Вмирать не можуть, нi руйнуватися, Але по смертi мусять жити, Можуть дiзнати блаженство райське. Яке ж блаженство, краю коханий мiй, Твоїм без тебе дiтям зi сталося? Чи може бути той щасливим, Хто вже не бачить тебе й не чує? I хто не може правду довiчную, Котру на небi прямо вбачає вiн, Справдити на землi коханiй, Нi помогти їй не може словом? Нi... нi! Не хочу щастя такого я! Нехай iз тiлом гине й душа моя, Коли тебе я не могтиму Серцем кохати й тобi служити. УКРАЇНСЬКА МОВА Пам'ятi Т. Г. Шевченка Дiамант дорогий на дорозi лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, I нiхто не пiзнав дiаманта того. Йшли багато людей i топтали його. Але раз тим шляхом хтось чудовний iшов, I в пилу на шляху дiамант вiн найшов. Камiнець дорогий вiн одразу пiзнав, I додому принiс, i гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камiнець, I уставив його у коштовний вiнець. Сталось диво тодi: камiнець засiяв, I промiнням ясним всiх людей здивував, I палючим огнем кольористе блищить, I промiння його усiм очi слiпить. Так в пилу на шляху наша мова була, I мислива рука її з пилу взяла. Полюбила її, обробила її, Положила на ню усi сили свої, I в народний вiнець, як в оправу, ввела, I, як зорю ясну, вище хмар пiднесла. I на злiсть ворогам засiяла вона, Як алмаз дорогий, як та зоря ясна. I сiятиме вiк, поки сонце стоїть, I лихим ворогам буде очi слiпить. Хай же тi вороги понiмiють скорiш, Наша ж мова сiя щогодини яснiш! Хай коштовним добром вона буде у нас, Щоб i сам здивувавсь у могилi Тарас, Щоб, поглянувши сам на створiння своє, Вiн побожно сказав: "Вiдкiля нам сiє?!" 1885 р. ДIЯЧ Я працюю ввесь вiк для народу (Якщо маю вигоду). Полягти я для його готовий (На перинi пуховiй). Я - пiдпора громадського ладу (Поки маю я владу). Людям силу даю тiльки певним (Небожатам i кревним). Всiх караю лихих i нечистих (Ворогiв особистих). Я митець на закони державнi (Переписую давнi). Для проектiв меткi в мене руки (Без помоги науки). На вiйнi ж я смiлiший за Гонту (Тiльки б далi вiд фронту...). ============================================================== Михайло Семенко БРОНЗОВЕ ТIЛО В мене бронзове тiло На бiлiм пiску Скiльки iскор горiло На яснiм струмку Скiльки плямок тремтiло На обличчi води В мене бронзове тiло Я - молодий. БАЖАННЯ Чому не можна перевернути свiт? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тiльки ходиш, розводячи руками. Але хто менi заперечить перевернути свiт? Мiсяця стягнуть i дати березової кашi, Зорi вiддати дiтям - хай граються, ДНI НЕМИНУЧI Ждуть спереду моторошности днi - Днi неминучi. Горiння, зимнiсть витримати менi Страшної бучi. Я надiну, надiну на груди мiцнi Сталевий панцир. Хто, хто шляхи зiтре менi? Виходь уранцi. За мiстом хмари, дими страшнi, Блиски слiпучi. Ждуть спереду моторошности днi, Днi неминучi. 1917 КОНДУКТОР Вагається бути Кондуктором на товарному потязi. В похмурну нiч, Осiнню, дощову, Сидiти на тормозi У кожусi, Зiгнувшись i скупчившись, Про днi, що минули, Що в серцi. зосталися Ясними плямами, Про образи згаднi, Заснулi у грудях навiки, Навiки Мрiять, Мрiять, Вдивляючись в сутiнь. ОКЕАН Я не знаю - є Що ще бiльш таємне Як це спiвуче слово - Океан. Скiльки людей-героїв В твої простори впивалося - Скiльки надiй ламалося Крiзь туман. Скiльки народiв твоїми водами - Крiзь пiну невiрних хвиль - Змагалося з бурями й непогодами Проклинало могутнiй Штиль. Скiльки губiв безгучно зцiпилось В бажаннi непевних ран I проклинало - й благословляло В шепотi: Океан. I я - закоханий - я наче мрiю - Прагну хвилинами найгострiших стум До тебе - в обрiй - приходь - зогрiю I душа повна невиразних Ран. Що це менi й сьогоднi вдарило - За колом полярним - барабан? Серце в менi клично захмарило - Океан - Океан! ПОЕТ Я про тихi тiнi спiваю I про боязну в серцi гру На цих струнах я граю Доки їх не порву Про тихi тiнi спiваю я. 3. IX. 1913. Київ Я ХОЧУ Я хочу кожний день все слiв нових Нових нових пiсень iдей нових Я хочу кожний час новожиття Горiть палать в екстазi почуття Нових нових пiсень i тем нових Я хочу кожний день рокiв нових! 12. III. 1914. Київ ============================================================== Яр Славутич Муза до мене прийшла на свiтаннi - В час, коли гаснули зорi останнi. Руку менi на рамено поклала I прорекла: "Наче в муках Тантала, Твориш ти й твориш, вигадливий сину, - Все про князiв, козакiв, батькiвщину. Знаю, що трудишся кожної ночi, Краснi слова, променисто-пророчi, Мовби зубилом, карбуєш гранчасто, Жаром надхнення випалюєш часто. Славиш ти волю, подiї минулi, Меч харалужний i панцир, i кулi. Знаю, тебе завойовницька Спарта В лави гоплiтiв просила б за барда. Годi про давнє! Конає сучасне. Бою вогонь то спахає, то гасне. Що ж ти, герольде правдивої правди? Може просодiї ще не добрав ти? Чуєш? Волають закованi в диби. Але й палають живi смолоскипи: Право боронять i мову боронять, Гнiвно руйнiвну неправду полонить. Де ж твоя участь, гучний правдоносче? Що в цьому свiтi для тебе дорожче - Звага свободи чи леза вiдчаю? Чуєш? На битву!" Я вже вирушаю! 1981 ============================================================== Василь Стус ОСТАННIЙ ЛИСТ ДОВЖЕНКА Прозаїки, поети, патрiоти! Давно опазурились солов'ї, одзьобились на нашiй Українi. А як не чути їх? Немає сил. Столичний гамiр заважкий менi. I хочу вже на затишок, i, може, на спокiй хочеться на придеснянський, i хочеться на мiй селянський край. Пустiть мене до себе. Поможiть менi востаннє розтроюдить рану, побачити Днiпро, води востаннє у пригiрш, iз криницi зачерпнуть. Нехай грызуть днiпровi гострi кручi моє зболiле серце. Хай гудуть чернiгiвськi просмоленi лiси. Пустiть мене в просмолене дитинство. Бо кожну нiч порипують бори, i ладаном менi живиця пахне, i дерева, як тiнi предковiчнi, мене до себе кличуть i зовуть. Пустiть мене у молодiсть мою. Пустiть поглянути. Пустiть хоч краєм, хоч крихiткою ока ухопить прогiрклу землю. Звiхолили сни мiй день, i нiч мою, й життя прожите. Пустiть мене до мене. Поможiть ввiбрать в голоднi очi край полинний i заховать на смерть. Пустiть мене - прозаїки, поети, патрiоти. VI. 1964 ТРЕНИ М.Г.ЧЕРНИШЕВСЬКОГО I Народе мiй, коли тобi проститься крик передсмертний i тяжка сльоза розстрiляних, замучених, забитих по соловках, сибiрах, магаданах? Державо напiвсонця, напiвтьми, ти крутишся у гадину, вiдколи тобою неспокутний трусить грiх i докори сумлiння дух потворять. Казися над проваллям, балансуй, усi стежки до себе захаращуй, а добре знаєш - грiшник усесвiтнiй свiт за очi од себе не втече. Це божевiлля пориву, ця рвань всеперелетiв - з пекла i до раю, це нависання в смерть, оця жага розтлiнного весь бiлий свiт розтлити i все товкти, товкти зболiлу жертву, щоб вирвати прощення за свої жахливi окрутенства - то занадто позначено по душах i хребтах. Тота сльоза тебе iспопелить, i лютий зойк завруниться стожало ланами й луками. I ти збагнеш обнавiснiлу всенищiвнiсть роду, Володарю своєї смертi, доля - всепам'ятка, всечула, всевидюща - нiчого не забуде, не простить. II Виснажуються надра: по свiтах, по диких нетрях, криївках i кублах розсовано твiй рiдний суходiл. Нiмi, нерозпiзнаннi вже уста, серця студенi, тьмою взятi очi i шкарубкi долонi, де вже доль не розпiзнаєш лiнiї. То рештки душi твоєї, що напiвжива. О болю, болю, болю, болю мiй! Куди менi податися, щоб тiльки не трудити роз'ятреної рани, не дерти горла криком навiсним? Стою, мов щовб, на вiчнiй мерзлотi, де в сотню мишачих слiдiв угнались розпадки тьмавi - i скупу сльозу, що на морозi мерзне, ледь тамую: це ж ти, мiй краю, в цятках кровi - ти! Займанщино пекельна! Де не скинь страпатим оком - то охлялi надра, то рiдний край пантрує звiдусюди. "Це ж я (на голос Йорика) - це ж я". III Чотири вiтри полощуть душу, у синiй вазi стеблина яра, у вирвi шалу, в свiт-завiрюсi чорнiє безум хитай-води. Бiля колчану хвостатi мiтли, пiд борлаками, як запах бозу, убрався обрiй вороноконiй у смерк, у репет, у крик, у кров. Новгородцi, новогородцi! Загородила пуга дорогу. У синiй вазi стеблина яра. Як бiлий бiсер - холодний пiт. О бiлий свiте сторчоголовий - опрiч опричнин - куди подiтись? Кошлатий обрiй вороноконiй йде берегами ридай-рiки. IV Боже, не лiтостi - лютостi, Боже, не ласки, а мсти, дай розiрвати нам пута цi, ретязi цi рознести. Дай нам серця неприкаянi, дай стрепiхатий стогнiв, дум смолоскипи розмаянi мiж чужинецьких вогнiв. Пориве, пориве, пориве, ревом порвемося в лет. Бач - розсвiтається зариво, хай i на смерть, а вперед. Благословенна хай буде та куля туга, що разить плоть, щоб її не марудити в перечеканнi столiть. Боже, розплати шаленої, Боже, шаленої мсти, лютостi всенаученної нам на всечас вiдпусти. V Зрадлива, зраджена Вiтчизна в серцi дзвонить i там росте, наш пригнiтивши дух. Ви, нею марячи, зазнайте скрух i скрух - i най вас Бог, i най вас Бог боронить. Розкошланi на всiх вiтрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволi здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечiр в новiй Вiтчизнi - по громаддi спроб. Отож не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свiй свiтлий перст нищiвний. ПАМ'ЯТI А.Г. Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай. У бiлiй стужi сонце України. А ти шукай - червону тiнь калини на чорних водах - тiнь її шукай, де жменька нас. Малесенька шопта лише для молитов i сподiвання. Усiм нам смерть судилася зарання, бо калинова кров - така ж крута, вона така ж терпка, як в наших жилах. У сивiй завiрюсi голосiнь цi грона болю, що падуть в глибiнь, безсмертною бiдою окошились. * Вiрш пам'ятi художницi Алли Горської, по-звiрячому вбитої за загадкових обставин 1970 р. ЗА ЛIТОПИСОМ САМОВИДЦЯ Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кiнь навiжений, що чує пiд серцем ножа. За хмарою хмари. За димом пожарищ - високо зорiє на пустку усмерть сполотнiле божа. Стенаються в герцi скаженi сини України, той з ордами ходить, а той накликає Москву. Заллялися кров'ю всi очi пророчi. З руїни вже мати не встане - розкинула руки в рову. Найшли, налетiли, зом'яли, спалили, побрали з собою весь тонкоголосий ясир. Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, бо так не карав нас i лях-бусурмен-бузувiр. I Тясмину тiсно од трупу козацького й кровi, i Буг почорнiлий загачено тiлом людським, бодай ви пропали, синочки, були б ви здоровi, у пеклi запеклiм, у райському раї страшнiм. Паси з вас нарiжуть, натягнуть на гузна вам палi i кровi наточать - упийтесь кривавим вином. А де ж Україна? Все далi, все далi, все далi. Наш дуб предковiчний убрався сухим порохном. Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кiнь навiжений, що чує пiд серцем метал. Курiє руїна, кривавим збiгає потоком, а сонце татарське стожальне разить наповал. * * * Наснилося, з розлуки наверзлося, з морозу склякло, з туги - аж лящить. Над Прип'яттю свiтання зайнялося - i син бiжить, як горлом кров бiжить. Мов равлики, спинаються намети, а мушля в безсоромностi цноти нiяк не знайде барви для прикмети твоїх надсад, твоєї нiмоти. I шклиться неба вислiпла полуда - Тверда труна живих, як живчик, барв. Бреде зоря - сновида i приблуда - Одержаний задурно щедрий дар. А човен побивається об здвиги Повсталих хвиль, твердих, немов стовпцi. ...Пiдтале чорноводдя зелен-криги займається свiтанком на щоцi. * * * Невже ти народився, чоловiче, щоб зазирати в келiю мою? Невже твоє життя тебе не кличе? Чи ти спiзнав життєву путь свою на цiй безрадiснiй сумнiй роботi, де все людською мукою взялось. Ти все стоїш в моїй тяжкiй скорботi, твоїм нещастям серце пройнялось моє недуже. Ти ж - за мене вдвоє нещаснiший. Я сам. А ти лиш тiнь. А є добро. А ти труха i тлiнь. А спiльне в нас, що в'язнi ми обоє дверей обабоки. Ти - там, я тут. Нас порiзнили мури, як статут. * * * Терпи, терпи - терпець тебе шлiфує, сталить твiй дух - тож i терпи, терпи. Нiхто тебе з недолi не врятує, нiхто не зiб'є з власної тропи. На нiй i стiй, i стрiй - допоки скону, допоки свiту й сонця - стiй i стiй. Хай шлях - до раю, пекла чи полону - усе пройди i винести зумiй. Торуй свiй шлях - той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навiки вiк. До нього змалку ти заповiдався до нього сам Господь тебе прирiк. * * * У цьому полi, синьому, як льон, де тiльки ти i нi душi навколо, уздрiв i скляк: блукало в тому полi сто тiней, В полi синьому, як льон. А в цiлому полi синьому, як льон, судилося тобi самому бути, аби спiзнати долi, як покути, у цьому полi синьому, як льон. Сто чорних тiней довжаться, ростуть i вже, як лiс соснової малечi, устрiч рушають. Вдатися до втечi? Стежину власну, наче дрiт, згорнуть? Нi. Вистояти. Вистояти. Нi - стояти. Тiльки тут. У цьому полi, що наче льон. I власної неволi спiзнати тут, на рiднiй чужинi. У цьому полi, синьому, як льон, супроти тебе - сто тебе супроти. I кожен супротивник - у скорботi, i кожен супротивник, заборон не знаючи, вергатиме прокльон, твоєю самотою обгорiлий. Здичавiв дух i не впiзнає тiла у цьому полi синьому, як льон. * * * Уже Софiя вiдструменiла, вiдмерехтiла бузковим гроном. Ти йшла до мене, але не встигла за першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнiм колi, довкола ж тiнi, довкола кволi. Благословляю твою сваволю, дорого долi, дорого болю. Снiги i стужа. Вiтри й морози. Гудки i крики. Чорнi прокльони. Собачий гавкiт. Крик паровоза. I закмашини i заквагони. Шпали i фари, пси i солдати, рейки, i пруття, i загорода. Впали i хода. Встали i хода. В плечi штовхають нас автомати. Квадратне серце - в квадратнiм колi, в смертнiм каре ми падемо долi. Благословляю твою сваволю, дорого долi, дорого болю. На всерозхрестi лютi i жаху, на всепрозрiннi смертного скрику дай, Україно, гордого шляху, дай, Україно, гордого лику! * * * Верстаю шлях - по вимерлiй пустелi, де мертвому менi нема життя, за обрiями спогаду - оселi тi, до котрих немає вороття. А все ж - бреду, з нiзвiдки до нiкуди, а все ще сподiваюся, що там, де кубляться згвалтованi iуди, мале є мiсце i моїм братам. Побачити б хоч назирцi, впiвока i закропити спраглий погляд свiй. Змiїться путь - вся тьмяна, вся глибока, i хоч сказися, хоч збожеволiй. Бо вже не я - лише жива жарина горить в менi. Лиш нею я живу. То пропiкає душу Україна - та, за котрою погляд марно рву. Та є вона - за мiражiв товщею, там, крiзь синь-кригу свiтиться вона - моєю тугою, моєю маячнею сумно-весела, весело-сумна. Тож дай менi - дiйти i не зотлiти, дiйти - i не зотлiти - дай менi! Дозволь менi, мiй вечоровий свiте, упасти зерням в рiднiй борознi. * * * Весняний вечiр. Молодi тумани. Неон проспектiв. Туга лiхтарiв. - Я так тебе любила, мiй коханий. - Пробач мене - я так тебе любив. I срiбляться озерами долини, шовковий шепт пригашених калюж, менi ти все життя, немов дружина, менi ти все життя, неначе муж. - А пам'ятаєш? - Добре пам'ятаю. - А не забув? Чи не забув? - О, нi. - Здається, знову в молодiсть вертаю, все наче увижається ввi снi. I першу зустрiч? Першу i останню. - А я лиш першу. Нiби й не було минулих рокiв нашому коханню, не вiр, що за водою все спливло. - Не треба, люба. Знаю, що не треба. Хай давнi душi б'ються на ножах. А єдинiться - предковiчне небо вам спiльний шлях покаже по зiрках. * * * Сто рокiв як сконала Сiч. Сибiр. I соловецькi келiї. I глупа облягає нiч пекельний край i крик пекельний. Сто рокiв мучених надiй, i сподiвань, i вiр, i кровi синiв, що за любов таврованi, сто серць, як сто палахкотiнь. Та виростають з личакiв, iз шаровар, з курної хати раби зростають до синiв своєї України-матерi. Ти вже не згинеш, ти двожилава, земля, рабована вiками, i не скарать тебе душителям сибiрами i соловками. Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута i непокiрна, ти випросталася для волi, ти гнiвом виросла. Тепер не матимеш од нього спокою, йому ж рости i рости, допоки не упадуть тюремнi дверi. I радiсним буремним громом спадають з неба блискавицi, Тарасовi провiснi птицi - слова шугають над Днiпром. VI.1963 * * * Церква святої Iрини криком кричить iз iмли. Мабуть, тобi вже, мiй сину, зашпори в душу зайшли. Скiльки набилося туги! Чим я її розведу? Жiнку лишив - на наругу, маму лишив - на бiду. Рiдна сестра, як зигзиця, б'ється об мури грудьми. Глипає оком в'язниця, наче сова iз пiтьми. Київ за гратами, Київ весь у квадратi вiкна. Похiд почався Батиїв а чи орда навiсна? Мороком горло огорне - анi тобi продихнуть. Здрастуй, бiдо моя чорна, здрастуй, страсна моя путь. * * * Господи, гнiву пречистого благаю - не май за зле. Де не стоятиму - вистою. Спасибi за те, що мале людське життя, хоч надiєю довжу його в вiки. Думою тугу розвiюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила i благословила в свiти. I добре, що не зумiла мене вiд бiди вберегти. * * * На колимськiм морозi калина зацвiтає рудими слiзьми. Неосяжна осонцена днина, i собором дзвiнким Україна написалась на мурах тюрми. Безгомiння, безлюддя довкола, тiльки сонце i простiр, i снiг. I котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барлiг. I зголiлi модрини кричали, тонко олень писався в iмлi, i зiйшлися кiнцi i начала на оцiй чужинецькiй землi. * * * Не можу я без посмiшки Iвана оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночi, коли Київ спить, а друга десь оббрiхують старанно, склепить очей не можу нi на мить, вiн як зоря промiниться з туману, але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить. Нi словом не озветься. Анi пари iз уст. Вусате сонечко моє! Несуть тобi три царiє со дари скапарене озлоблення своє. Iваночку! Ти чуєш, доброокий? їй-бо, не знаю, що я зле зробив. Чого ж бо й досi твiй порiг високий анi вiдчув, анi переступив. Прости менi недiльний мiй Хрещатик, що, сiвши сидьма, цi котли топлю в оглухлiй кочегарцi. Що терплю, коли вже нi терпiти, нi мовчати не можу, що, читаючи, люблю твоїх Орхана, Незвала i Данте, в дев'яте коло прагнучи стремлю. Моє ж досьє, велике, як майбутнє, напевне, пропустив котрийсь iз трутнiв. Iз тих, що бiлий свiт менi окрали, окравши край, окрали спокiй мiй, лишивши гнiв ропавий i кривавий i право - надриватися в ярмi. Сидять по шпарах всi мужi хоробрi, всi правдолюби, чорт би вас побрав! Чи людська добрiсть - тiльки доти добрiсть, поки без сил, без мужностi, без прав запомогти, зарадити, вступитись, стражденного в нещастi прихистить i зважитись боротися, щоб жити, i зважитись померти, аби жить?.. 5-6.12.1965 * * * Не одлюби свою тривогу ранню, - той край, де обрiю хвиляста каламуть, де в надвечiр'ї вiтровiї тчуть єдвабну сизь, не вiдданi ваганню. Ходiм. Нам є де йти - дороги неозорi, ще сизуватi в прохолоднiй млi. Нам є де йти - на хвилi, на землi - шляхи - мов обрiї - далекi i прозорi. Шумуйте, весни - днi, ярiйте, вечори, поранки, шлiть нам усмiшки лукавi! Вперед, керманичу! Хай юнiсть догорить - ми вiдданi життю, i нам вiддасться в славi! 1958 * * * О земле втрачена, явися бодай у зболеному снi i лазурове простелися, пролийся мертвому менi! I поверни у днi забутi, росою згадок окропи, вiддай усеблагiй покутi i тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця клопочуться в озерах, спадають гуси до води, в далеких пожиттєвих ерах мої розтанули слiди. Де синi ниви, в сум пойнятi, де чорне вороння лiсiв? Свiтання тiнi пелехатi над райдугою голосiв, ранковi нашепти молiльниць, де плескiт крил, i хлюпiт хвиль, i солодавий запах винниць, як грiх, як спогад i як бiль? Де дня розгойданi тарiлi? Мосянжний перегуд джмелiв, твої пшеничнi руки бiлi над безберегiстю полiв, де коси чорнi на свiтаннi i жаром спеченi уста, троянди пуп'янки духмянi i ти - i грiшна, i свята, де та западиста долина, той приярок i те кубло, де трiпалася лебединя, туге ламаючи крило? Де голубiв вiльготнi лети i бризки райдуги в крилi? Минуле, озовися, де ти? Забутi радощi, жалi. О земле втрачена, явися бодай у зболеному снi, i лазурово простелися, i душу порятуй менi. * * * Присмерковi сутiнки опали, сонну землю й душу оплели. Самоти згорьованi хорали геть менi дорогу замели. I куди не йду, куди не прагну - смерк сосновий мерзне угорi. Виглядаю долю довгождану, а не дiжду - вибуду iз гри. Аж i гра: лiтають головешки, зуби клацають пiд iдiотський смiх. Регочу на кутнi - буде легше (а як буде важче - теж не грiх). Що тебе клясти, моя недоле? Не клену. Не кляв. Не проклену. Хай життя - одне стернисте поле, але перейти - не помину. Дотягну до краю. Хай руками, хай на лiктях, поповзом - дарма, душу хай обшмугляю об камiнь - все одно милiшої нема за оцю утрачену й ледачу, за байдужу, осоружну, за землю цю, якою тiльки й значу i якою барвиться сльоза. X.1968 * * * У порожнiй кiмнатi бiла, немов стiна, притомившись чекати, спить самотня жона. Геть зробилась недужа - котру нiч, котрий день анi чутки про мужа, анi-анiтелень. Лячнi довжаться тiнi, дзвонять нiмби iкон, i росте голосiння з-за соснових ослон: мiй соколе обтятий, в ту гостину, де ти, нi пройти, нi спитати, нi дороги знайти. За тобою, коханий, очi видивила. Нiби кiнь на арканi, свiт стає дубала. * * * Верни до мене, пам'яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить спiвом горло солов'я в гаю нiчному. Пам'яте, верни iз чебреця, iз липня жаротою. Хай яблука останнього достою в мої, червонобокi, виснуть сни. Нехай Днiпра уроча течiя бодай у снi у маячнi струмує, i я гукну. I край мене почує. Верни до мене, пам'яте моя. * * * Весь обшир мiй - чотири на чотири. Куди не глянь - то мур, кутор i рiг. Всю душу з'їв цей шлак лiлово-сiрий, це плетиво заламаних дорiг. I дальше смертi - рiдна батькiвщина 1. Колодязь, тин i два вiкна сумнi, що тлiють у вечiрньому вогнi. I в кожнiй шибi - нiби двi жарини - журливi очi вставлено. Це ти, о пресвята моя зигзице-мати! До тебе вже шляхiв не напитати i в нiч твою безсонну не зайти. Та жди мене. Чекай мене. Чекай, нехай i марне, але жди, блаженна. I Господовi помолись за мене. А вмру - то й з того свiту виглядай. * * * Як добре, що смертi не боюсь я i не питаю, чи тяжкий мiй хрест, що перед вами, суддi, не клонюся в передчуттi недовiдомих верст, що жив, любив i не набрався скверни, ненавистi, прокльону, каяття. Народе мiй, до тебе я ще верну, як в смертi обернуся до життя своїм стражданням i незлим обличчям. Як син, тобi доземно уклонюсь i чесно гляну в чеснi твої вiчi i в смертi з рiдним краєм порiднюсь. ============================================================== Василь Симоненко. Поезiї ЦАР ПЛАКСIЙ ТА ЛОСКОТОН Цареве сiмейство Там, де гори i долини, Де гуляє вiтровiй, - Там цвiте краса-країна З дивним iм'ям Сльозолий. I колись в країнi тiй Був па тронi цар Плаксiй, Голова його мов бочка, Очi - нiби кавуни. В Плаксiя було три дочки I плаксивих три сини. Старша звалася Нудота, Середульшенька - Вай-Вай, Третя донечка - Плакота, Всi сльозливi через край. А царевi три сини Так i звались - Плаксуни. Отака була сiм'я У царя у Плаксiя. Цiлi днi вони сидiли, Голосили, та сопiли, Та стогнали, та ревли, Сльози вiдрами лили. Цар Плаксiй велiв сердито: "Хай iз ними день при днi Плачуть всi в країнi дiти, Бо смiятись i радiти У моєму царствi - нi! Хто всмiхнеться - в часi тiм Я того негайно з'їм!" Ще була у Плаксiя Грiзна гвардiя своя: В нiй служили молодцi Забiяки-сльозiвцi. Хто смiявсь - вони хапали I нагайками шмагали, Так що в царствi тому скрiзь Вистачало плачу й слiз. Цар любив, як плачуть дiти, Бо любив їх сльози пити. Отакий був цар Плаксiй Українi Сльозолий. Дядько Лоскотон_ Але в тому диво-царствi, Зневажаючи закон, Жив у мандрах i митарствi Добрий дядько Лоскотон. Вiн приходив кожний вечiр - Хай чи дощ iде, чи снiг - До голодної малечi I усiм приносив смiх. Мав вiн вдачу теплу й щиру, Ще й лукавинку в очах. I була накидка сiра В Лоскотана на плечах. Лоскотливi мав вiн вуса I м'якенькi, наче пух. I м'яке волосся русе Розсипалося до вух. Вiн як прийде, залоскоче, То смiється, хто й не хоче. Тiльки де вiн появлявся, Зразу плач там припинявся, I приходив до усiх Голосний та щирий смiх. Не любили Лоскотона Цар Плаксiй i Плаксуни, Видавали заборони Проти лоскоту вони. I за дядьком Лоскотоном Iз нагайками в руках Охоронцi злих законiв Полювали по хатах. Але дядько Лоскотон Не боявся цих заслон: Вiн ходив по всiй країнi I носив з собою смiх В розмальованiй торбинi, В пальцях лагiдних своїх. Арешт Лоскотона _ Розiзливсь тодi Плаксiй - Цар країни Сльозолий. Гнiвно вiн гукнув iз трону: "Гей, ледачi сльозiвцi! Хто впiймає Лоскотона, Буде муж моїй дочцi! Хто його посадить в льох - Вибирай одну iз трьох! Бо уже цей Лоскотон Скоро нам розвалить трон: Що тодi ми будем пити, Як не будуть плакать дiти!" I завзятi сльозiвцi Понеслись у всi кiнцi, Щоб скарати по закону Баламута Лоскотона. Довго скрiзь його шукали, У всi шпари заглядали, Перерили всi двори, Обходили всi бори, Час потратили дарма: Лоскотона скрiзь нема, Бо його завжди i всюди Од ловцiв ховали люди. Опiвночi Лоскотон, Коли всiх колише сон, Йшов собi в бiдняцькi хати Їхнiх дiток розважати. Був тодi у Плаксiя Лютий посiпака, Вiроломний, як змiя, Капiтан Макака. Так хотiлося йому Царським зятем стати, Що нi разу в ту зиму Не лягав i спати. Все ходив, усе вiн слухав I нарештi все рознюхав. На свiтанку Лоскотон, Насмiшивши дiток, У мiцний поринув сон Мiж кленових вiток. А лукавий капiтан Пiдiкрався змiєм Й Лоскотоновi аркан Зашморгнув на шиї. Руки вивернув назад, Мiцно спутав ноги I мерщiй у Плаксоград Рушив у дорогу... Весiлля в палацi _ Лоскотона посадили За вузенькi грати, А в палацi порiшили: - Час весiлля грати...- Гей, зiйшлися царенята I придворна свита Наречених шанувати, Сльози дiток пити. До вiнця веде жених Висохлу Нудоту, Та дивитися на них Зовсiм неохота. Хоч Макака був бридкий, А вона ще гiрша, Їм поет один гладкий Присвятив ще й вiрша. Стiльки там було хвальби, Так скрасив їх вроду - Навiть жаби вiд ганьби Булькнули у воду! Але цар ходив, пишався, Вiн iз зятем цiлувався, Похвалявся: "Ну, тепер Лоскотон, вважай, умер! Недоступним став для всiх Голосний та щирий смiх. Тож вiд радостi стрибайте! Тож вiд радостi ридайте! Ми тепер встановим скрiзь Вiковiчне царство слiз!" Так розхвастався Плаксiй - Цар країни Сльозолий. Звiльнення Лоскотона _ Та поки гуло весiлля, То п'яницi вартовi Напились якогось зiлля Та й поснули у травi. А вночi йшли до в'язницi Батраки й робiтники, Щоб звiльнити iз темницi Лоскотона на вiки. Рознесли всi перепони, Гнули грати, мов прути: - Гей, веселий Лоскотоне, Це прийшли твої брати! Йди до нас, веселий брате, В нашу здружену сiм'ю! Пiдем разом догравати Ми весiлля Плаксiю... Продовження весiлля _ У палацi кожен скаче Та вiд щастя гiрко плаче, Ллються сльози, як рiка, - Бачте, радiсть в них така! Раптом цар упав на трон: - Ой, рятуйте - Лоскотом! - Всi вiдразу "ох!" та "ах!", Жах у кожного в очах. А веселий Лоскотон До царя стрибнув на трон I сказав йому якраз: - Насмiєшся ти хоч раз!.. - Став царя вiн лоскотати, I Плаксiй став реготати. Так смiявсь - аж заливався, Аж вiд реготу качався, Кулаками очi тер - Потiм лопнув i помер. Ой, була ж тодi потiха - Цар Плаксiй помер од смiху! З ним придворнi одубiли, Бо смiятися не вмiли. А царевi три сини, Три завзятi Плаксуни, Так смiялись-реготали, Що штани з них поспадали - Тож всi троє без штанiв До чужих втекли країв. Три царiвни теж навтьоки У чотири бiгли боки. Кровопивцi-сльозiвцi Стали п'явками в рiцi, А Макака-забiяка З'їв себе iз переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон. Сам же вiн живе й понинi, Дiтям носить щирий смiх В розмальованiй торбинi, В пальцях лагiдних своїх. Схочеш сам пiти в цей край, То маршрут запам'ятай: Треба йти спочатку прямо. Потiм вправо завернуть, А тодi помiж дубами Поведе налiво путь. Пiсля цього вже помалу Чимчикуй куди попало: Як од втоми не впадеш - В цю країну попадеш. ДIД УМЕР От i все. Поховали старезного дiда, закопали навiки у землю святу. Вiн тепер вже не встане i ранком не пiде iз косою пiд гору круту. I не стане мантачкою тишу будити, задивлятися в небо, як гаснуть зiрки. Лиш росою по нiм буде плакати жито i пливтимуть над ним непомiтно вiки. От i все. Поховали хорошу людину, повернули навiки у лоно землi. Та невже ж помiстились в тiсну домовину всi турботи його, всi надiї, жалi? Та невже ж то йому все вiднинi байдуже - чи свiтитиме сонце, чи нiч напливе? Бiль у душу мою закрадається вужем, Вiдчай груди менi розпанахує, рве. Я готовий повiрити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю iшли без слiда безiменнi, святi, незрiвнянно чудеснi, гордi дiти землi, вiрнi дiти труда. Хай шаленi гудуть над планетою весни, хай трава пнеться вгору крiзь листя старе... Я не вiрю, що дiд iз могили воскресне але вiрю, що нi - вiн увесь не умре. Його думи нехитрi додумають внуки, i з очей ще вiки пломенiтимуть в них його пристрасть i гнiв, його радощi й муки, що, вмираючи, вiн передав для живих. КАЗКА ПРО ДУРИЛА Ото ж воно й почалося з того, що одружився дурний Петро. Тiльки до хати привiв небогу - зразу ж топитись пiшов у Днiпро. Стрибнув у воду - в водi не тоне, почухав тiм'я дурний, а тодi почав серед рiчки - хай Бог боронить! - ходить на руках по водi. Походить трохи та ляже полежить, на хвилю закине ноги бруднi - i хоч би тобi що! Схопив, правда, нежить та рибалок до смертi злякав у човнi. Йому все байдуже - ходить та чхає, та грайливо моргає до риб, а небога iз кручi рукою махає: - Вернись, чоловiче, бо з'їм твiй хлiб! - Почув те Петро та бiгом додому, що запопав - то усе перегриз, добре, що жiнка спалила солому та в глечиках поховала дрова i хмиз. Наївся Петро: - Ну