кажу, що не маю снаги,- Чи хто буде мене рятувати, Як почнуть кепкувать з мене злi вороги - Чи хто буде i з них кепкувати? Чи я сам одиноко i сумно пiду, I зневiрюсь в метi, i заплачу, А чи друзiв таки на шляху тiм знайду I надiю i в iнших побачу?! 1910 ШПАКИ Знов прибули до нашої шпакiвнi Її, мабуть, торiшнi хазяї I зразу спiви почали свої, Насмiшкуватим спрямуванням дивнi. Оригiнальностi вiд _них не ждiть: Шпаки - це iмiтатори веселi; То iволга у лiснi їх дзвенить, То хлопчик, друзiв кличучи, свистить, То соловейко розсипав трелi, То колесо немазане скрипить. Такi ото сусiди нашi втiшнi. Шпак не вiд того, щоб, як спiлi вишнi, Покуштувати, що воно на смак,- Та садових повзучих розбишак, Неситу гусiнь, вишить так ретельно, Що той грiшок не майте за смертельний, Шануйте друга... Де яс таки без хиб Ви друга на землi найти могли б? 27 квiтня 1964 р. Київ ДIАЛОГ навiяний дискусiєю про мистецтво в "Комсомольской правде" ПЕРШИЙ ГОЛОС У часи космiчної ракети, Кiбернетики та iнших див За облавок викиньте, поети, Допотопних ваших солов'їв! Геть жбурнiть симфонiї та мрiї, Як ганчiрку кидають за тин! Хто мотор полагодити вмiє, Вартий бiльше, нiж знавець картинi другий голос Ця суперечка виникла не вчора, Може, у печернiй ще добi, Але буть додатком до мотора Для людини мало, далебi! Як же так убого ви живете, Чом так занепали ви, скажiть, Щоб у днi космiчної ракети Солов'я не в силi зрозумiть? 26 листопада 1959 р. Варшава ГIМН ТРУДУ I СОНЦЮ 1 Як гордий соняшник, самого сонця син, Лише до нього вид обертає квiтущий, Так ти, обернений до майбуття годин, Нiде й нi перед ким не гнеш своїх колiн I знаєш: вiчний ти, а все скороминуще. Ти в простiм одязi. Не пурпур, не єдваб Тiл зделiкачених, знесилених оздоби,- Нi: блуза, що одна привабити могла б Свободу-дiвчину, кому король i раб- Два рiзнi вияви єдиної хвороби. Не шабля i не спис, а молот i терпуг, Не мрiя, а ява, не порив, а потреба: Iз темних брил життя ти силою напруг Витiсуєш Нове - i синiй виднокруг Обiйми розкрива скорителевi неба. 2 Гнуться присмерки вiджилi Перед сонячним життям, Срiбне полум'я флотилiй Крає груди небесам. Грiм, ухоплений рукою, Свiтить далi голубiй. Геть, уславлений спокою! Ми в трудi, у боротьбi! Для нового Прометея Твiй огонь не згас у млiї П'ятикутною зорею Сяє сонце на землi. 3 Усе злiчити й скерувати, Узяти небо в береги, I перетяти свiт проклятий Промiнням волi i жаги, У працi, в муцi стиснуть зуби, В боях устоять, як гранiт... Ну, справдi, що нам до Гекуби, Як ми новий створили свiт? 4 Мiцних, вузлуватих, потрiсканих рук Не спинить нi гамiр, нi гомiн, нi стук, Зловiснi примари очей не вжахнуть, Бо видиться ясно ясна для них путь. Цi руки - ти бачиш? - цих рук мiлiон. Цi руки - за троном хитається трон, Цi очi по кроку вимiрюють крок, I падають мури, як жовтий пiсок. Де сон староденний, мов крига, застиг, Творцi вибиваються з темних кормиг. 'У свiтi найкраще - визволення крик. Мiльйони трудящих-один робiтник. 1931-1932 pp. ЖАГА ПОЕМА-ВИДIННЯ XXV рiчницi Радянської влади на нашiй славнiй Українi - присвячую_ Тебе - вiд нiжного свiтанку Аж по останнi смертнi днi - Не як дитя, не як коханку I навiть не як матiр - нi! Тебе, як вiтер у неволi, Тебе, як сонце у гробу, Як власнi радощi i болi, Як власну юнiсть i журбу, Як стиски серця в час прощання, Як втому наболiлих нiг, Що пiсля довгого вигнання На отчий клоняться порiг, Як слово хорого дитяти, Як просинь дальньої мети, Як тiнь, котрої не впiймати I вiд котрої не втекти, Як огник в непрогляднiй ночi, Як трепет щастя навеснi, Як сльози радiснi жiночi У благовiснiй тишинi, - Тебе ношу я в грудях темних I в невсипущому мозку, Мою найкращу з дум наземних, Жагу й любов мою палку! Ласкаве небо, грiм залiзний, Була ти, будеш i єси! Тобi, тобi, моя Вiтчизно, У серцi дзвонять голоси. Перший голос._ Великiй i чистiй водi, Що живить, свiжить нас i поїть, Що студить по спраглiм трудi, По бої гарячiм спокоїть, Що стомленим сни навiва, Що юних на подвиги будить, - Мої найчистiшi слова Хай жертвою чесною будуть. Хто знав незмiрну жагу, Той мiру словам моїм знає. Як землю, вiд спеки тугу, Липнева жарiнь допiкає, Як кожне благає стебло I кожна травинка голосить. О! Темної хмари крило Найвище нам щастя приносить. "Вологи, вологи!" - в огнi Шепочуть прив'ялi дiброви, I котиться грiм вдалинi, Такий довгождано-раптовий! "Вологи! Життя хоч на мить!" - У тирсi сухiй завмирає... I раптом вiйнуло, шумить, Ворожить, чарує, спiває. I знову весни вороття, I ржуть над чорноземом конi, I свiт, як умите дитя, Смiється на матернiм лонi. Хто знає походiв трудних Камiння, i терен, i порох, Утому скривавлених нiг, Жароту дорiг неозорих, Огонь запорошених ран, Дихання, застрягле в гортанi, I небо, як висохлий жбан, I землю, зотлiлу до гранi, Той знає, що значить рiка, Лямоваиа зiллям зеленим, Вода, що з землi виника I дише спокоєм студеним. О водо! О щастя земне! О радiсть - жагу вдовольнити! Спадай, оросивши й мене, На жито, на квiти, на вiти! О рiки, ви сестри мої! Кружляючи разом з землею, Заплiднюйте щастям її - I пiснею станьте моєю! Другий голос._ - Не кидайсь хлiбом, вiн святий! - В суворостi ласкавiй, Бувало, каже дiд старий Малечi кучерявiй. - Не грайся хлiбом, то ж бо грiх! - Iще до немовляти, Щасливий стримуючи смiх, Бувало, каже мати. Росли малята, з немовлят Робилися дорослi, I чуте десять лiт назад Забувано навпослi, I до архiву слово "грiх" Здали не пiд пiдстави Ми всi, навчавши слiв нових Дитинство кучеряве. Проте лишилася у нас, I зовсiм це не хиба, Глибока шана повсякчас - Так! - до святого хлiба! Бо красен труд, хоч рясен пiт, Бо жита дух медовий Життя несе у людський свiт I людськi родить мови. Хто зерно сiє золоте В землi палку невтому, Той сам пшеницею зросте На полi вселюдському. Третiй голос._ _ Гойдає вогку черемшину Весни всевладної рука, I серце пiсню солов'їну На поєдинок виклика. У кожнiм кетязi пахучiм, У кожнiм квiтi, що зiйшов, Струмує струменем кипучим Моє життя, мiй спiв i кров. I тропи сходяться ведмежi Тобi, о пристрасте, до нiг, I вколо бiлої одежi Кружляє черемшини снiг. О мила, бiла, снiжнокрила, Ти прилетiла, прибула, I руки навстiж розкрилила, I шовк одкинула з чола. Неначе з подиву, зiницi Розкрились широко, як нiч, I сон, що вiк не пересниться, З зелених котиться узбiч. I квiти клоняться пашистi, На милих танучи устах, I нiч в янтарному намистi Стоїть до ранку при дверях. Одхилилася завiса минулого._ В туманi встають силуети._ _ Силует перший._ Хлопчина в подертiй одежi, Торбинка: цибуля i хлiб. I вечiр, i втома, i вежi Високого мiста. "Коли б!" Коли б не спiткнуться, не впасти, Дiйти, увiйти, досягти! Коли б хоч не взяти, то вкрастиi Нi! Взяти! Вiдняти! Згребти! I клониться ночi у ноги Недуга поблiдлого дня, I бризки болота. "З дороги!" - Пухке на конi паненя. Силует другий._ Вишиває i спiває, I нiхто того не зна, Де узор вона кiнчає, Де ту пiсню почина. Свiту б цiлому спiвала, Вишивала б - всiй землi! Хата. Мати нездужала. Хлiб зацвiлий на столi. - Натомилася, дитино? А пiди вогню позич! - Мертве зiгнуте колiно. Нiч. У серцi вiчна нiч. Силуети._ Їх багато, багато, багато. Темнi зморшки на лицях худих. Тих скалiчено, тих лиш пiдтято, Тих убито, а мучено - всiх. Свiт - веселка, що з рiчки до лiсу Простяглася по небу, ясна, I крiзь райдужну видно завiсу Легкий зарис рибалки й човна. Ну, а їм - нi рибалка, нi човен, Нi веселка, нi небо, нi лiс. Тiльки хрипи глухих перемовин, Тiльки зашморг, що горло затис. Їх багато, багато, багато... Бiль горба та клятьба на раба... Клято, проклято i переклято... I встає на землi боротьба. Голос._ У петербурзькому заметi На скам'янiлiм битюгу Спинився Олександер Третiй, Народ зiгнувши у дугу. Росiя на морозi гола Казенним грiється вином, I обiймається Микола З тобольським п'яним мужиком. I ти, i ти, народе рiдний, Серед задушених братiв... Невже ж для цього Вершник Мiдний Коня край прiрви зупинив? Повiв бурi Стояв Iсакiй тьмяно-смутен, I Вершник охляп не скакав, Коли пiдхмелений Распутiн Росiю вроздрiб продавав. Нева стогнала вiд печалi, В тифу здригалася вiйна, Як у Тавричеському залi Йшла переторжка голосна. Та сколихнулось поле й море, У дiлi - слово ожило, О, годi ранити докором, Де треба гострого меча! Палац Кшесiнської, як форум, Стрясла правиця Iллiча. Казка._ Пустила фея золотий клубок, За ним услiд у свiт пiшла дитина, I розкривав простори кожен крок, I трепетала далеч лебедина. Лежала мати, хора вже давно, I не пускала ясного дитяти, - Тож уночi втекло воно в вiкно Цiлющих лiкiв матерi шукати. Перелiсками i ярами йшла, А де дорога слалася надвоє, - Дитину нитка золота вела, Як друг незрадний, до води живої. Казала фея, що, мов дзвiн, дзвенить Одно на свiтi джерело студене, I на сторожi вiрно там стоїть Її, дитини, мужнiй наречений. Як мiсяць, горде мав вiн чоло I свiтлi очi - лазуровi зорi, Iз-пiд камiння сам вiн джерело, Мов iскру, вибив у борнi суворiй. Iшла дитина, i нерiвна путь Не раз вела у нетрi й чорнi хащi, Де гад сичить, де звiрi злi ревуть, Вергаючи отруйний дим iз пащi. Iшла дитина, на очах росла, Змагала в серцi острах передвiчний, I в слушну мить їй фея подала До бiлих рук булатний меч двосiчний. Iшла вона не день, iшла не рiк, I вродою доспiла, як пшениця, Коли вступила у дiвочий вiк З мечем двосiчним у стрункiй правицi! I не один у яр скотився звiр, I не одна розсiчена гадюка Сконала там, де мiж борiв та гiр Пройшла з мечем красуня бiлорука. I час настав. У чашi голубiй Переливався ранок, як перлина, I край безоднi при водi живiй Зустрiлася iз Жовтнем Україна. Сон - не сон._ Ти вся була - пружиста тетива, Натягнена до краю, до вiдмови. Ти вся була - зiрниця свiтова, Що озорила луки i дiброви. Горiла в пiснi свiчкою печаль, Минулих лiт єдина осолода. Позаду - стiльки мурiв i проваль, Перед тобою - далеч ясновода. Днiпро зеленим лукам рокотав, Трава шептала у лугах ласкава Про Жовтi Води, славу серед слав, Про чуб i про сережку Святослава, Про сiрий камiнь з iменем Сiрка, Накресленим правицею безсмертя, Про днi, коли нога робiтника Топтала вперше хартiї подертi, Про вiчну правду мозолястих рук, Що золотi виводили будовк, Про день, коли Шевченко-самоук Вiстив науку гнiву i любовi, Коли, як рiчка рано навеснi, Влилася ти в нове всесвiтнє море, I в арсенальськiм спалено вогнi Неправду сиву i пожовкле горе, - Ти встала, рiдна, навстрiч всiм вiтрам I на питання - будем чи не будем? - Свiтам, сонцям, братам i ворогам Одповiла могутнiм Днiпробудом. Колишеться i хвилює мла. У нiй проступає бiлiсть i золото Лаврської дзвiницi, зелень розлогих пагорбiв, ниви, сади, будови. Iрпiнь. Молодий садок._ Чи пам'ятаєш ти, моя дружино, Той день весни, солодкої, як бiль Кохання першого? Я у садку З Богданчиком вовтузився: садили Пiд тином ми акацiї колючi, Щоб затiнок i захист нам давали Та садовi. Ти на пухких грядках Висаджувала цибульки тюльпанiв I коренi потворнi, iз яких Прекраснi мали вирости жоржини. Лунали дружнi голоси сусiдiв, Пересмiхи, перегуки. Шумiв Веселий поїзд, несучи людей, Всiх до одного сп'янених весною, I пiснею про Галю молодую В ньому дзвенiла молодiсть сама. Метелик раннiй пролетiв бездумно, Немов листок сухий, зненацька сiв На яблуньку, що посадив її В порядку шефства жвавий Копиленко, - I знову знявся, зляканий Богданом Чи Булькою, що в радостi собачiй Зичливо гавкала на цiлий свiт. Текло повiтря вогке над землею, Вiтрила-хмари в синявi пливли, I серце ждало. Раптом з далини Почувся - нiби тiльки уявився - Глибокий звук. Я стрепенувся перший I крикнув: "Гуси!" То були вони, Мандрiвнi птицi, вiсники весни! I всi ми приязним дивились оком На ключ гусей, що плив шляхом високим, I причувались в гоготаннi їх Добросусiдськi вигуки та смiх, Як тут, у нас. О гуги. гусенята! Прилиньте нинi вактя на крилята Земних дiтей! Та нi! Дарма! Дарма! Мiй сад - пустеля, i мiй дiм - тюрми! I звертаю я голос на захiд, що жеврiє за моїм вiкном. Пастушки босоногi I дiвчата у вогких волошках, Матерi, що дiтей на порозi стрiчали З грушевою ложкою в добрiй руцi! Ковалi й хлiбороби, Ученi й спiвцi, Що з одної виходили хати На дороги широкi, як свiт! Винахiдники i садоводи, Що одважно й рiшуче Перекроювали шати землi На свою i нашу вподобу! Києве мiй злотолитий, Iрпiнська тишо смолиста I рожева моя Романiвко! Рiки й луки, поля i заводи, Духотворенi людським трудом! Свiтла кiмнато моя З голосними, як дзвони, книгами! Портрети Шевченка i Руставелi, Пушкiна бронзовий бюсте, Початкiвцiв наївнi листи! Нiжнi щепи, що я садив Iз веселими, милими друзями! Народу мойого жаго невтоленна, Що вела на крутi верхогiр'я, Пурпуровим засiянi маком I повитi нетлiнними лаврами! Хто це все перекреслив Чорно-кривавою смугою? Хто вкинув у чашу погожого ранку, Коли мiй синок I тисячi наших синiв i доньок У свiжому бачили снi Ковалевого сина й крiпацького сина I тiєї, що смерть поборола Свого слова безсмертною крицею? Україно! Прокляттям ти вся загримiла, Гнiвом ти вся налилась По тонкi золоченi вiнця, - I жага животворна твоя Стала помсти святою жагою! Ти жива, Україно моя, Ти жива у родинi великiй, У родинi народiв, що їх Сила Жовтня навiки з'єднала, Як єднає нагiрнi бурхливi рiчки I спокiйнi рiчки степовi Море в лонi своїм незглибимiм! Ти жива в мозолястих руках трудових, Що руками вояцькими стали, Ти жива, бо з тобою в бою, Всi очоливши братнi народи, Той народ, що великого Ленiна дав Людям i людству! Ти жива, Україно моя, Бо у гомонi вод твоїх чистих, Бо у шелестi нив твоїх рiдних Ворогу - смерть! Ти жива, бо в безсмертнiм братаннi, Що окрилене Партiї вiтром, Що осяяне Партiї сонцем, Ворогу - смерть! Голос прокляття._ Вiд синього неба i синiх квiток, Вiд доброго серця i чистих думок, Вiд поля, повитого в ранiшнiй сон, Як дар, як удар наш, зустрiньте прокльонi Вiд рук, що пручались на матернiм лонi, Вiд наших народжень, вiд наших агонiй, Вiд пiснi, вiд працi, вiд книг, вiд завзяття - Зустрiньте прокляття! Немає покари, що вам заважка, На свiтi немає легкого листка, Що б каменем вам на сумлiння не лiг, Коли б хто сумлiння збудити в вас мiг! Немає суддi, що б здолав пом'якшити Вам вирок смертельний, порiддя несите, Немає руки, мозолями святої, Що вас не жадала б скарать за розбої! Те тiло, що впало вiд месницьких рук, Здаля облiтає презирливий крук. Де крик душогуба навiки замовк, - З огидою виє зневажливий вовк. Земля вас не прийме в обiйми святiї, Лиш вiтер-могута по свiту розвiє У дебрi-пустинi, на пiски безводнi, Розносячи вашi останки холоднi. Вiд поля, вiд моря, вiд чорних могил, Вiд хмари пожарiв, що тьмить небосхил, Вiд сирiт i вдiв, вiд старцiв i калiк - Прокльон вам навiк! I я бачу її, бачу ту, кому до страдницьїих нiг клали поети всього свiту i всiх столiть найдорожчi свої приносини._ Бачу матiр._ Простягла руки схудлi, Розчесала русi кудрi, Ой, що кучер до кучера, - Чи то ж краса докучила? Чи то ж лiта не краснiї, Чи оченьки не яснiї? Ой не краса докучила - Гримить-гуде за тучами, Ллє зливою злостивою Над матiр'ю над сивою. Iди ж, синку, кудрявчику, Кудрявчику-ласкавчику, Тройзiллячком умиваний, Яр-м'ятою укриваний, Сподiваний, угрiваний! Уста стулю - мовчатиму, Сльозу в очах держатиму, Коня твого за поводи Сама вiзьму у проводи. Iди, iди, дитя моє, Не вкрий себе нi плямою, Брати стоять за брамою. Зовуть брати - в похiд iти, В похiд iти, народ вести. Кладу тобi печать одну, Як гнiв моїх проклять, мiцну: Бий ворога не мружачись, Усiм життям напружачись, У серце бий недоброго, Бо роду ж ти хороброго. Уста стулю - мовчатиму, Сльозу в очах держатиму, Листiв твоїх чекатиму. I йдуть сини, несучи в грудях материне благословенн я, -i гуде земля - i шумлять води - i труп ворожий сиру землю криє - i в серцi озивається слово: _ Ти вся - жага, ти вся - горiння, Ти - лук, стрiла i тетива, Столiттям явлене видiння, Моя зiрнице свiтова! Не раз таїли муку чорну Твої затисненi уста, Коли по воду животворну Ти йшла, мандрiвнице свята. Як ти верталася додому Вiд райдужного джерела I на коромислi тугому Двi кiнви золотi несла, - Напав розбiйник iз-за рогу, Розбив сосуди золотi I тiла вiчномолодого Розп'яв безсмертя на хрестi. I ти, розкинувши рамена, Дивилась, як дiтей твоїх Орда розтоптує шалена, I нiж разить, i тне батiг, Як падають доми i вежi З блакитi гордої у прах, Як змiями повзуть пожежi По бiло-голубих хатах, Як вiд вогню чорнiють вишнi, Отари й череди бiжать, I тоне свiт у тьмi кромiшнiй, I стогне поле вiд проклять, - I погляд твiй нiмий, о мати, Понад землею загримiв, Заглушуючи всi гармати I всiх єднаючи синiв. I почалась велика дiя, Назнаменована пора, - I ще немає чародiя, Ще не загострено пера, Ще не розгорнуто сувої, Щоб пурпурове начертать, Як з нелюдами у двобої Людська зарокотала рать. Вiдчувши в грудях спiльну рану I спiльний бачивши пожар, Устав пастух з Узбекистану, Iз Тули - тесля та зброяр. Устав твiй син, о рiдна мати, З синами сестер-матерiв, I на нападницькi гармати їх грiм правдивий загримiв. I хоч тяжкi iще дороги До свiтосяйного кiнця, - З'єднала воля перемоги Всi чеснi голови й серця. О, бачу я вогнем облиту Страждущу постать на хрестi, - Та знаю: доки сонця-свiту, Не зникне правда у життi, I вiрю, нене, до загину, Що зiйде промiнь у долину, Неначе шабля золота, - I в заповiдану годину В прозору тишу голубину Ти зiйдеш, рiдна, iз хреста! 1942 p. Нова редакцiя - 1956 p. КОНI Води папившися з ясного джерела, Вертаються воии пiд поклики пастушi, I хитро щуляться у перволiткiв ушi... Хвилина - i табун мов буря понесла. А вечiр глибшає. Рожево-сиза мла Оповиває стен, людськi голубить душi, I хмарки плямами розбризканої тушi Стають на обрiї, подiбному до скла. I от, натомленi, притихлою ходою Вони вертаються. Лиш кiлька стригунцiв Не хочуть нi вiвза, нi сну, нi супокою. Старого пастуха бере i смiх, i гнiв: Ну, сказано - малi! Усе б то їм брикати!.. А легiт пестить їх, немов ласкава маги. 26 лютого 1928 p ЛIТО I ВЕСНА Улiтку наша рiчка обмiлiла Пливе собi лiшiво, як i всi. Що ледачiша, як усi. Там окунь Заплямкав по-хижому - i рибки Розсиплються срiблястим водограєм, Тiкаючи вiд нього; там норець (Пiрникоза, як кажуть пашi дiти) То бiлими виблискує грудьми, То щезне у водi, лиш розiйдуться Круги широкi; там лиски чорнiють, Там крижнi крякають у ситiгяках, - I так щодня. Кропивка розцвiте, - Тремтять над нею в теплiй, сонний тишi Бабки прозоро-синi... Пiдростуть У лулi коники, i чуть далеко Сухе трiщання їхнє... Все поволi, Розлого йде, нiкого не дивує, Нiкому серця не стискає. Свiт Здасться викiнченим, як поема Митця старого, - а буває часом, Коли хотiлось би його зламати, Розвiяти, по вiтру розпустить! Так iнодi поеми всi вiддав би За кiлька слiв нерiвних, гарячкових, Повитих гнiвом, радiстю, любов'ю, Немудрих слiв, сильнiших за премудрi! Зате яка тривога навеснi! Шумлять, бушують каламутнi води, IЦо аж обличчя гребля затуляє Вiд остраху. I що не день - новi Перекликаються з гостями гостi. Ну,_ хто усiм їм знає iмена? Сам Родiон заплутується часом У їхнiх назвиськах. Он тi качки, IЦо крилами так дивно дзеленчать, Рябiючи на сопцi, - може, Мурман Iскал їх, як дачникiв звичайних, Що вже й дали завдаток, - а коли б У нас вони хоч би два гостювали Чи зо три днi, - то й то було б за радiсть, Мов пiднялася б голуба запона Над незнайомим краєм i життям!.. А он i гуси: їм колись у нас Жилося нiчогенько. Хоч бувало, Що князь який, покинувши билину, Чи запорожець, вискочивши з думи, Пускав мiж них гартовану стрiлу, - Зате в таких пищали комишах Їх виводки, що й оком пе проглянуть, А їжi i статистик найпильпiший Не мiг би взять на облi к... А тепер Вони у пас лише переночують Та трошки погегочуть про колишнє, - I далi, як флотилiя одважна, Пливуть па пiвнiч. Он i пашi крижнi, Дзвiнкi чирки та кулики спiвучi. Та все це в весняному, все святочне, Усе це одмiнило голоси, Усе це повне дивної нестями... Ходи, любуй, дивися, прислухайся, Бо незабаром - буде день такий - Ввiйде рiка у береги звичайнi I перельотнi гостi одлетять, А решта попарується i жити Почне життям розмiреним. Iди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви, Перекликайся з Мурмапом, пошли Ясний привiт чужим лiсам i рiкам - I знай, що знов прилинуть восени Мандрiвнi зграї, знову розколишуть Повiтря дзвоном, свистом, щебетанням - I звеселять прозору далечiнь! 1927 НЕОПАЛИМА КУПИНА 1 На всесвiт славен красотою, Страшний у сполохах пожеж, Невже лиш мукою святою Ти у безсмертя увiйдеш? Колишнє, в каменi сповите, Встає, мов хвилi у Днiпрi, I бачать України дiти, Як Володимир на горi Крiзь непроглядну нiч криваву, Благословляючи народ, Веде свiй люд, свою державу На яснi води вiд негод. Дитя, розтоптане копитом Несамовитого коня, Встає, як судiя над свiтом, I дверi правдi вiдчиня. На суд зiйшлися гори й море. Здригнулись гнiвом небеса, I скосить, чорний людоморе, Тебе смертельная коса. Ще вiтер хмари не розвiяв, Ще гай вiд жалощiв поник, Та знов чоло пiдводить Київ, Щоб не хилить чола повiк. 2 Дитинства теплота i мудрощi старечi, Сивiнь минулого i зелень майбуття, Труда нестримний крок, любовi нiжнi речi,- Це ти, мiй городе, це ти, моє життя! Ти сповивав мене, розумний чародiю, I першi ти пiснi наспiвував менi, У душу ти вложив i муку, i надiю I серцю повелiв дзвенiти, як струнi. У кожнiй лiнiї, на кожнiм поворотi Очам ти вiдкривав невиданi дива, I вулицi твої плили злотоворотi У далеч, де зоря сiяла свiтова. Ти колихав мене, ти добрi чари дiяв, Ти душу вiрнiстю i честю напоїв, I я в свiй смертний час промовлю слово - Київ, Як слово матерi, з усiх найкраще слiв. _ 3 Гудуть далекi вiщi дзвони, Народ, мов сотнi рiк, пливе, I море жупанiв червоне Кипить i грає, як живе. I воля корогвами має, I, весь у золотi й вогнi, На гребiнь хвилi випливає Богдан на лебедi-конi. Упала шляхта знавiснiла I покотилася у прах, I панство горде наша сила Уздрiла в себе у ногах. Та знає гетьман, що таїться Звiрота в полi i тепер,- I до восточної столицi Правицю владну вiн простер. 4 Тесляр i смолокур, рибалки й гречкосiї, I генiй-будiвник, i робiтник-творець Пiдносили тебе у вiрi i в надiї; На те, що збудеться високий рiшенець: Що випростаєш ти свiй стан златопоясний, Що вгору повiнню поллється твiй Подiл, Що над Софiєю розквiтне день незгасний I зрине твiй народ, мов сокiл-златокрил. О, скiльки диких бур шугало над тобою, Злодiйських скiльки рук на скарб сягало твiй! Але скипав народ, як гнiвний шум прибою, I проти ворога ставав на смертний бiй. Коли надходила ворожа рать лукава, Немов дамаська сталь, була твоя рука, I свiточ твiй палав, як слава Святослава, I був твiй гнiв святий, як нiж Залiзняка. _ 5 Гарячий город-герою, Хiба той день i час забуть, Як разом з братньою Москвою Ступив ти на свободи путь? Хiба зiв'янути знаменам, Що маком розцвiли палким, Коли над Києвом зеленим Розвiявсь битви чорний дим? Хiба поникнуть непокiрнiй I непоклiннiй головi, Хоч би недолюдки невiрнi Тебе втопили у кровi? Нехай лiтопис твiй роздерто, Запався Ярославiв вал, Але не вмер, не може вмерти Твiй волелюбний Арсенал! 6 Тут, де ходив Тарас у гнiвi та задумi, Де Леся смертний бiль i смерть перемогла, Де колихалися тополi в срiбнiм шумi, Де пiсня рутою зеленою росла, Де в кожен камiнець на гостелюбнiм бруку I в кожне дерево на схилi край Днiпра Вложив народ-борець свою любов i муку У чистiм прагненнi високого добра,- Тут диким потоптом гидка пройшла нiмота, Дiвчатам гнучий стан ламаючи, як звiр, I в гнiвi Золотi здригалися Ворота, I материнський плач пiдносився до зiр. Вбивали все живе i все святе сквернили Убивцi, сповненi пiдлотою ущерть, Та проти сили тьми яснi повстали сили... Смерть осквернителям! Убивцям - тiльки смерть! _ 7 Нема Хрещатика, немає, Поник Шевченкiвський бульвар, I нiби кров на небокраї Багровий точиться пожар. Спинись, проклятий супостате, На свiт востаннє оглянись: За тiло матерi розп'яте Сини на кару пiднялись. Поб'є тебе прокльон стоустий, Зненависть права спопелить: Ти в дiм кривавої розпусти Хотiв наш храм перетворить. Ти пiснетворцям i героям Ганебну долю прирiкав, Щоб рiд наш чесний перегноем В твоїх садах перегнивав. Камiнне серце, чорний розум, Порiддя хтивостi i зла, Хотiв ти лютостi морозом Побить первоцвiти тепла. Конай же, кате окаяннийi Гори на вiчному вогнi! Нехай нове життя постане В неопалимiй купинi! _ 8 Сади схилялися над чистою водою У золотi плодiв, у пурпурi ягiд, Котилися поля круг тебе й пiд тобою, I спокiй творчостi iшов змаганню вслiд. Дiвочi постатi у бiлiм i червонiм - В калинi, наче жар, i в чистому снiгу - Понад Славутича голубоводним лоном Клонились, у пiснi вливаючи жагу. I вроду їх вода струмисте вiдбивала, I колихала спiв розгониста луна, I з-пiд iмлистого свiтилась, запинала Прийдешнiх радощiв погожа далина. I Київ височiв будинками стрункими, Щодня дивуючи, чаруючи щораз, I серце вiрило, що цвiт його цвiстиме Над свiтом i в свiтах, незламний, як алмаз. Для нього ми рiллю орали соковиту, Тесали каменi, лили прозоре скло, Щоб вiн пiдносився поважно й гордовито, У мармур прибраний, повитий у зело. Вiд Сагайдачного i вiд Петра Могили Дорога втоптана водила юнакiв Туди, де розуму i добростi учили Нетлiнних книг ряди - утворення вiкiв. Де раду радили гарячi декабристи, Де руку ратаям дали робiтники, Щоб не для власної дороги i користi - Для щастя людського, простертого в вiки, На прю велику стать iз троном i тюрмою I волi кров свою вiддати i любов,- Сiяла молодiсть крилатою весною, I працi перегук в бори далекi йшов. Бори i Бровари, i Дарниця, i Канiв, I хвилi жовтих нив аж до стрiмких Карпат, Моря й материки, i далеч океанiв Твiй блиск розносили i славили стократ. Ти силу перейняв Микули й Святогора, Щоб у мiхи старi нового влить вина. I гордо зносився ти над земнi простори, Неопалимая, священна купина! _ 9 Ти чуєш, батьку? Припадають Сини твої тобi до нiг I кров'ю злою напувають Твiй сад i поле, i порiг. Ти чуєш, батьку? Стрепенися, Ворожу силу скинь iз плiч. Гармати в Броварському лiсi Гримлять, як дзвони, день i нiч. Ти чуєш, батьку, як ступає Непереможна рать твоя, Як древнiй Фастiв посилає Полки Семена Палiя? I партiї почувши слово, Стобратнi рушили вiйська, I встала помста стоголово, I кара вистигла тяжка, I захиталися дерева, I надра потряслись земнi, I рев роз'яреного лева Збудив Днiпро на самiм днi. I туманiють вражi зграї, I сонце з хмари вирина, I з-над пожарiв виникає Благоуханна купина. 4 жовтня 1943 p. ПIСНI Коли пiсн i мойого краю Пiливуть у рiдних голосах, Менi здається, що збираю Цiлющi трави я в лугах. В пiснях i труд, i даль походу, I жаль, i усмiх, i любов, I гнiв великого народу; I за народ пролита кров. В пiснях дiвоча свiтла туга I вiльний помах косаря, В них юнiсть виникає друга, Висока свiтиться зоря. Люблю пiснi мойого краю, Та ве спинюсь на тiм лишень: З любов'ю вухо привертаю Де братнiх на землi пiсень. Немає людностi такої, Громади жодної нема, Яка б iз давнини глухої Iшла по всесвiту нiма. Багато голосiв на свiтi, Як барв на поверхнi земнiй, Та всi вони в єдине злитi У мрiї людства вiковiй. Це - рук стискання працьовите, Це - серць братання у бою... Жагу пiсень, в трудi омитих, Люби, як брат сестру свою. У кожнiй мовi, в кожнiм словi Краси майбутнього шукай, Де в неохмаренiй любовi Розквiтне свiту небокрай. 1951 СЛОВО ПРО РIДНУ МАТIР Благословен той день i час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрiбними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степiв широчина-бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг бiлого Херсона, Що свiй дiвочий гнучий стан До днiпрового тулить лона. Благословенна ти в вiках, Як сонце наше благовiсне, Як вiщий бiлокрилий птах, Печаль i радiсть наша, пiсне, Що мужнiсть будиш у серцях, Коли над краєм хмара висне. Благословеннi ви, слiди, Не змитi вiчностi дощами, Мандрiвника Сковороди З припорошiлими саквами, Що до цiлющої води Простує, занедбавши храми; Благословен мечiв ясних Огонь, отчизни охорона, Iржання коней бойових, Морських походiв даль солона, I "Енеїди" владний смiх, Полтави тихої корона, Гаряча дума Кобзаря, Що i в огнi не спопелiє, I молоток Каменяра, I струни Лисенка живiї, I слави золота зоря Круг Заньковецької Марiї! I труд, i пiт благословен, Життя рясного виногради, I при дорозi зелен клен, I свiтло мудрої лампади, I майво збратаних знамен Навкруг Кремлiвської огради. Благословенна синь озер, I Псло, i повiв рути-м'яти, Народу генiй, що не вмер, Не вмре вiд жодної гармати, У гронi свiтлому сестер Благословенна наша мати. Благословеннi ви, брати, Що в сяйвi дружби i свободи Идете до спiльної мети, На яснi зорi й тихi води, Благословен i славен ти, Росiйський смiливий народе! Хто може випити Днiпро, Хто властен _виплескати море, Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе? Настане день, настане час - I розiллється знов медами. Земля, що освятив Тарас Своїми муками-дiлами, Земля, що окрилив Тарас Громовозвукими словами. Хiба умерти можна їй, В гарячiй захлинутись кровi, Коли на справедливий бiй Зовуть i дерева в дiбровi, Коли живе вона в мiцнiй Сiм i великiй, вольнiй, новiй? Хiба їй можна одцвiсти, Коли зоря горить рожева, Коли шумлять-дзвенять свiти Вiд рику раненого лева, Лисицi брешуть на щити I кличе див поверху древа! Хто золоту порве струну, Коли у гуслях - дух Боянiв, Хто димний запах полину Роздавить мороком туманiв, Хто чорну витеше труну На красний Київ наш i Канiв? Нi! Сили на землi нема I сили на землi не буде, Щоб потягти нас до ярма, Щоб потоптати нашi груди, Бо Партiя бiля керма Стоїть, радянськi, вiльнi люд и I Гримить Днiпро, шумить Сула, Озвались голосом Карпати, I клич подiльського села В Путивлi, сивому чувати. Чи совам зборкати орла? Чи правду кривдi подолати? О земле рiдна! Знаєш ти Свiй шлях у бурi, у негодi! Встає народ, гудуть мости, Рокочуть рiки ясноводi!.. Лисицi брешуть на щити, Та сонце устає - на Сходi! 1941 p. СПАСИБI Яке це славне слово - хлiбороб,- Що жартома ще звуть i гречкосiєм! До слiв найкращих я вписав його б, До тих, якi ми серцем розумiєм! Який це труд, який солоний пiт, Яка жага i втома життєдайна! Ну, безперечно, знає цiлий свiт Про роль почесну трактора й комбайна. Спасибi їм: помiчники живi Вони у чеснiм хлiборобськiм щастi... Та треба працювать i головi, Докласти треба руки мозолястi, Щоб красувався вбогий перелiг Нечувано багатим урожаєм, Щоб гречка розливалася, як снiг, Пшениця слалась маревом безкраїм, Щоб кукурудза в строгому ладу Пiдкорювала все новi простори, Щоб жайворонки пiсню молоду Пiдносили над колосисте море, Щоб хлiб, як сонце, сяяв на столi У кожнiй хатi, домi та колибi... Уклiн земний працiвникам землi! Вам, сiячi, плугатарi,- спасибi! 9 вересня 1960 p. Гагра ХУДОЖНИК Миколi Балсановi Густими барвами _земними Вiн звеселяє полотно, I _чим ряснiш воно цвiстиме, Тим довше житиме воно. Не кожну фарбу, що потрапить Йому пiд руку, вiн бере, Життя не кожний марний клапоть,- Лиш те з життя, що не умре! Але буває, що в дрiбницi У сонця вiдсвiтi легкiм Велике сяєво таїться, Як в iскрi - блискавка i грiм. Листка осiннє опадання, Повита iнеєм трава,- Вiсть про весняне розцвiтання, Розгадка давнього нова! Та найпишнiше там цвiтiння, Найвище серце там злiта, Де рух, де дiя, де горiння, Чуттiв i мислей повнота. Тому вiн з пристрастю такою Малює море без країв, Часи не сну, а неспокою, Великих Партiї сивiв. Вiн пильний, смiливий, стоокий, Нiщо вiд нього не втече, Минулi i майбутнi роки Вiн пiдiймає на плече. Вiн - труд, вiн - гнiв, вiн - спiв любовi, Вiн там, де люди й боротьба, Вiн - братнiй усмiх юнаковi, Вiн - меч повсталого раба. I ми читаємо з картини: Яке глибоке щастя - жить, Буть гiдним iменi людини, Народу й людськостi служить! 12 жовтня 1954 р ШОПЕН Шопена вальс... Ну хто не грав його I хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмiшка примхлива, В чиїх очах не заблищала iскра Напiвкохання чи напiвжурби Вiд звукiв тих кокетно-своєвiльних, Сумних, як вечiр золотого дня, Жагучих, як нескiнчеиий цiлунок? Шопена вальс, пробреньканий невмiло На пiанiно, що, мовляв поет, У неладi "достигло идеала", О! даль яку вiн срiбну вiдслонив Менi в цей час вечiрньої утоми, Коли шукає злагiднiле серце Ласкавих лiнiй i негострих фарб, А десь ховає i жагу, i пристрасть, I мрiю, й силу, як земля ховає Непереборнi паростi трави... В снiги, у сиву снiжну невiдомiсть, Мережанi, оздобнi линуть сани, I в них, як сонце, блиснув iз-пiд вiй Лукавий чи журливий - хто вгадає? - Гарячий чи холодний-хто, збагне ?- Останнiй, може, може, перший усмiх. Це щастя! Щастя! Руки простягаю Б'є снiг iз-пiд холодних копитiв, Метнулось гайвороння край дороги I простяглась пустиня навкруги. Сiдлать коня! Гей, у погоню швидше I Це щастя! Щастя! - Я прилiг до гриви, Я втис у теплi боки остроги - I знову бачу .те лице, що ледве Iз хутра виглядає... Що менi? Невже то сльози на її очах? То сльози радостi - хто теє скаже? То сльози смутку-хто те розгада? А вечiр палить вiкна незнайомi, А синя хмара жаром пройнялася, А синiй лiс просвiчує огнем, А вiтер вiти клонить i спiває Менi в ушах... Це щастя! Це любов! Це безнадiя ! Пане Фредерiку, Я знаю, що нi вiтру, нi саней, Анi коня немає в вашiм вальсi, Що все це - тiльки вигадка моя Проте... Нехай вам Польща , чи Жорж Занд Коханки двi, однаково жорстокi! - Навiяли той нiжний вихор звукiв,- Ну й що ж по тому? А сьогоднi я Люблю свiй сон i вас люблю за нього, Примхливий худорлявий музиканте... 1934 p. ВЕРБОВА ГIЛКА Вербова гiлка зацвiла У мене на столi, Як символ сонця i тепла, Ще схованих в iмлi, Як знак зеленої весни, Котра ще вдалинi, Як знак, що щастя сад рясний Даровано менi. Вербова гiлка на столi У мене розцвiла... Прилинуть, серце, журавлi, А в них на кожному крилi Дар сонця i тепла! 13 лютого 1946_ p._ * * * Вже червонiють помiдори, I ходить осiнь по травi, Яке ще там у бiса горе, Коли серця у нас живi? Високi айстри, небо синє, Твiй погляд, милий i ясний... Це все було в якiйсь країнi, Але не знаю я в якiй. Що з того, що осiннiм чарам Прийде кiнець? Але в цю мить Баштан жовтiє понад яром, Курiнь безверхий нiби спить, I гнеться дерево вiд плоду, I не страшний, моє дитя, Нам час останнього походу Без вороття - без вороття. 1911-1918 pp. * * * Ластiвки лiтають, бо лiтається, I Ганнуся любить, бо пора... Хвилею зеленою здiймається Навеснi Батийова гора. Гнуться клени нiжними колiнами, Чорну хмару срiблять голуби... Ще от день - i все ми, все докинемо Для блакитнокрилої плавби. Хай собi кружляє, обертається, Хоч круг лампочки, земля стара!.. Ластiвки лiтають, бо лiтається, I Ганнуся плаче, бо пора... 1929 p. * * * На бiлу гречку впали роси, Веселi бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе В обiймах золотої мли. Дорога в'ється мiж полями... Ти не прийдеш, не прилетиш I тiльки дальнiми пiснями В моєму серцi продзвениш. 1911-1918 pp. * * * Поле чорнiє. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою. Пролiскiв перших блакитнi отари.. Земле! як тепло нам iз тобою! Глитає далеч. Рiчка синiє. Рiчка синiє, зiтхає, смiється... Де вас подiти, зеленi надiї? Вас так багато - серце порветься! 1911-1918 pp. * * * Серпень з вереснем стискають Один одному правицi, Що одна правиця - сонце, Друга - мiсяць-молодик. Просвистiли ситi крижнi Над утомленим болотом; У густому верболозi, Де залiг густий туман, Гомонять перед нiчлiгом, Опустившись, нiби хмарка, Невпокiйливi шпаки. А земля лежить медова, . А над вiчними льодами, Над Пiвнiчним океаном, В гострiй птичiй далинi, - Прокладають путь сувору Молодi аеронавти, I домують: на крижинi Мореплавцi молодi. А земля лежить медова, А в глухих степах азiйських, Де схиляється без вiтру Дзвiнкостеблий саксаул, Добувають воду свiтлу, Росять жадiбнi просторiї, Живоносне зерно сiють Нашi сестри i брати. Я стою, я стис рушницю, Дожидаю перельоту, Лугову вдихаю вогкiсть Ненаситними грудьми, А душа вже набрякає, Як дубова брость весною, I розiв'ється небавом У неспiванi пiснi. Все тобi, медова земле, Все тобi, моя країно, Де смуглява ходить праця По оновлених полях! Все тобi несу з любов'ю, Пiвдню й пiвночi складаю Працю рук, зусилля мозку, Блиск очей i серця кров! 1936 p. * * * Яблука доспiли, яблука червонi! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я пiду - i, може, бiльше не прийду. Вже моя любов доспiла пiд промiнням теплим, I її зiрвали радiснi уста, А тепер у серцi щось тремтить i грає, Як тремтить на сонцi гiлка золота. Гей, поля жовтiють, i синiє небо, Плугатар у полi ледве маячить. Поцiлуй востаннє, обнiми востаннє; Вмiє розставатись той, хто вмiв любить. 1911-1918 pp. ============================================================== Володимир Самiйленко ЕЛЬДОРАДО Десь далеко єсть країна Пишна, вiльна, щастям горда, Кожний там живе щасливо - Держиморда, держиморда. В тiй країнi люблять волю, Всяк її шука по змозi I про неї розмовляє - У острозi, у острозi. Там усяк говорить правду Непiдкупними устами, Там за правду щира дяка - Батогами, батогами. Там неправдi та злочинству Не вважають i на волос, Там злочинних зараз лають - Та не вголос, та не вголос. Там уряд "блюде" закони, Дба про всiх, немов про рiдних, За провинностi ж карає - Тiльки бiдних, тiльки бiдних. Суд там скорий: як ти винен, То зашлють "без проволочки", А не ви