пробував читати, але не читалося. Сiв бiля вiкна, дивився на фонтани, що бадьоро посилали вгору тугi струменi води. Внизу пiд вiкнами шурхотiли шинами автомобiлi, лунали приглушенi голоси. Моє серце оповила важка туга, стало так тоскно, що хотiлося кричати. Я взагалi нудьгую в готелях, а зараз хотiлося завити по-вовчому. Завию - покличуть мiлiцiонера, скажуть - п'яний. Тисла низенька стеля, стискали жовто-рудi стiни, навiть висота (сьомий поверх) лякала мене. Я одягнув пiджак i вийшов з готелю. Вдень покрапав дощик, i в повiтрi стояла прохолода. Я брiв без мети вздовж каналу. Останнi рибалки змотували вудки, на травi сидiли парочки, й двоє старих, вiн - iнвалiд, з-пiд лiвої холошi виглядав протез, вона - дорiдна тiтуся - вкладала в кошики пакети, очевидно, сидiли тут давно, обiдали або й пiдвечерювали - провели день над водою. По той бiк каналу на узвишинi мчали по трасi машини, бiгли червонi трамваї, вбираючи в свої черева та викидаючiї з них строкатi гурти людей. Люди йшли по сходах вниз, до мосту. Далi я блукав майже безлюдними вулицями i якимись переходами через двори, знову виходив до каналу її знову повертав назад. М'якi, напоєнi дощем сутiнки спустилися на мiсто, великi бiлi будинки стояли, неначе кораблi на рейдi. Мабуть, таке враження складається вiд того, що зелень була молода, не затуляла їх. А може, така асоцiацiя виникла вiд близької води. Сутiнки чужого мiста завжди сумнi. Скрикнула сирена, сяйнули фари - повз мене промчала машина "швидкої допомоги". I щось скрикнуло в менi, я захвилювався й не одразу заспокоївся, хоч збагнув, що ця машина но має до мене нiякого вiдношення. Мабуть, щойно в менi спрацював рефлекс. Один час - невдовзi по закiнченнi iнституту - я теж працював лiкарем "швидкої допомоги". Назавжди запам'ятався й перший виїзд, мабуть, вiн багато в чому визначив мене як лiкаря, а може, i як людину. Здоровенний парубiйко лежав на тахтi й читав книжку. До цього вiн кiлька разiв блював i скаржився на бiль у животi й розладнання шлунку. Я тиснув йому на низ живота, пiдгинав ноги - нiякої реакцiї. Привезти такого до лiкарнi - накликати на себе кпини й насмiх всього медичного персоналу. Скорше всього парубiйко вчора перебрав, а може, закусювали якоюсь гидотою, й тепер не признається в тому. Фельдшер, який був зi мною, махав рукою: "Поїхали. Здоровий, як лут". Але чимось мене тривожили очi хлопця. Не схоже, щоб вiн обманював. Фельдшер пiдсунув хлопцевi папiрець, i той написав, що в лiкарню лягати вiдмовляється. Вiн i справдi в ту мить почувався краще й засоромився викликом. А лiкарi з свого боку дуже часто страхуються, думають не про хворого, а про себе. Є такi, й чимало. Сьогоднi я вже знаю, яка то складнiсть, яка неповторнiсть - людина, неповторна кожна клiтина, кожна волосинка. Розкажи я комусь iз спецiалiстiв, то й з мене смiятимуться - пiсля великої перевтоми у мене клацає в головi. Десь злiва, пiд черепом. Клацає за кожним кроком. Коли це почалося - подумав, щось попало в шапку, кiлька разiв скидав її, витрушував, обдивлявся, розтуляв рота, тягнув ноги, а воно клацало. Я навiть пожартував сам над собою - вiдпала клепка. Клацає й понинi. I нiхто в те не повiрить. А то - мiй лiчильник, який рахує решту мого часу. У когось iншого - свiй, iнакший лiчильник. А ще в мене за кiлька днiв перед тим, як заболить серце, починає десь на тiлi пульсувати жилка. На руцi, на нозi, на шиї... швидко й тонко - тiнь-тiнь-тiнь. Жоден терапевтичний довiдник, жодна дисертацiя не вказують на таку ознаку. I, по-моєму, такого попереджувального пристрою немає нi в кого в свiтi. Решта викликiв тiєї ночi були не складнi. А я не забував хлопця. Й двiчi дзвонив йому по телефону. У нього пройшов бiль i блювота припинилася. Я подзвонив ще раз, з автомата, коли звiльнився з роботи. Й потiм притьма бiг на роботу, вхопив машину; розбризкуючи калюжi, лякаючи Перших перехожих, мчали ми з увiмкненою сиреною по ще сонному мiсту. Ми ледве встигли привезти хлопця до лiкарнi, апендицит лопнув уже по дорозi до операцiйної. Хлопця вдалося врятувати, а я пiсля того тяжко переживав i хотiв залишити службу в швидкiй допомозi. Я вже втомився, але менi не хотiлося вертатися до готелю. Раптом я помiтив, що повз цей будинок проходжу вдруге. Зупинився, подивился вгору. Здається, ото - Iннине вiкно. Воно свiтилося. З легеньким тремтiнням у серцi пiдiйшов до телефону-автомата. - Алло! - голос чистий, високий. - Добрий вечiр. Це дзвонить ваш недалекий сусiд... Я заблудився. Вона впiзнала. - Не вигадуйте байок. Так обманюють дiти. - Я не обманюю, а жартую. - Ще гiрше. Де ви? - Бiля вас, внизу. - Якщо вже додибали сюди - заходьте. - А ви... пробачте... Може, я сам нав'язуюся? - Менi, нi... - А кому ще? - Гомеру. - Хто це? - Побачите. Я пiшов у гастроном i купив торт та пляшку шампанського. Пiднiмався лiфтом, не мiг нiчого пояснити собi. Менi здалося: я прийшов сюди лише од свiдомостi того, що мене нiхто не чекає. Воно й справдi було так, але не зовсiм. До мого приходу Iнна переодяглася. Була в червонiй сукнi, - квiтчастий халатик висiв на спинцi стiльця, вона винесла його в коридор, повiсила на вiшалку, її ноги в золотому капропi ступали по м'якому червоному килиму м'яко та грацiйно. Я сполохано вiдвiв вiд них очi. Квартира в Iншi - однокiмнатна, охайна, на пiдлозi лежав великий червоний килим, стiни обклеєнi шпалерами з кораблями. Таких шпалер я нiде не бачив. I дужо багато картин на стiнах - кiлькома рядами, од середини стiни майже до стелi. Й на шафочках, на сервантах - скульптурки, деякi з них химернi та незрозумiлi для мене. Але навiть я втнмив, що все це не ширвжиток, а справжнi мистецькi вироби. - Є двi роботи Кавалерiдзе, - просто, без вихваляшiя сказала Iнна. - Оця i оця. Вона менi здалася зовсiм не схожою на ту Iнну, яку знав ранiше. Вона хвилювала мене простотою i скромнiстю, якоюсь особливою домашнiстю, яка таким жiнкам вельми пасує. Щоб не дивитися на неї, я знову почав розглядати картини. Серед них було дуже багато пейзажiв з широкою перспективою, а також пейзажiв морських, з кораблями та безкiнечною далечiнню. - В дитинствi я хотiла кудись утекти,- усмiхнулася Iнна. - А потiм? - вдавано байдужо поцiкавився я. - А потiм зрозумiла, що куди б не поїхала, скрiзь буду я. Я, я й ще раз я. Та й що я могла? Я - не хлопець. Ало щось залишилося у пам'ятi з тих днiв. - Я теж хотiв плавати. - Мабуть, не дуже хотiли, - мовила Iнна. - В кожнiй людинi горить якийсь вогник. Iнодi навiть кiлька. Треба лишень, щоб хтось на нього подмухав, розджохав. А це буває дуже рiдко. - Ви... шкодуєте за якимось вогником, що не спалахнув? - поглянув я на неї, i вона подивилася па мене, й щось таке, що розпочалося мiж нами за Марiїним столом, вiдновилося знову. Це не була жага, це було... боюся помилитися... вiдчуття якоїсь близькостi, породженої чимось таким, що мало збутися й не збулося, обопiльного смутку, доброго спомину, навiть спiвчуття. За вiщо спiвчуття, я не знав. Iннинi губи були чутливi й нiжнi, я знав це, хоч ще й не доторкнувся до них, як знав також i те, що обов'язково доторкнуся. Iнна ходила за моїм стiльцем, подавала на стiл, я спиною вiдчував її i вiдгадував усе, що вона робить. - У вас дуже затишна квартира, - сказав я. - Менi тут дуже подобається, i звiдси я, мабуть, не пiду. - Я вiдчув, що знову пожартував невдало. Зрозумiла рiч, це був не зовсiм жарт, але й жарт також. Зi мною таке трапляється дуже часто - пожартую i в ту мить вiдчую недоречнiсть власного жарту. Звичайно, можна б сказати цi самi слова якось iнакше, тонше або пiд iнший настрiй. Менi то бiльше соромно, що в принципi я дуже тонко вловлюю настрiй, атмосферу в товариствi, навiть "кон'юнктуру атмосфери", й тодi можу розвеселити товариство до знемоги, я балансую на гранi двозначностей, двозначностей дотепних, але не вульгарних, я кепкую над iншими, але насамперед над собою, менi лишень потрiбно "розкуватись", вiдчути себе серед своїх. - Ще побачимо,- сказала Iнна, i я не зрозумiв, як це 'сказано. В цю мить вiдчув, як щось стрибнуло менi на . колiна. Це був великий попелясто-бiлий кiт. Вiн пiдняв хвоста, замуркотiв i потерся об мою руку. Я помiтив, що в нього тiльки пiвхвоста, i здивувався. Погладив кота, й ртой низько вигнув спину, нахилив убiк голову, тихесенько ' м'явкнув. - Ну ось, тепер можете залишатися. Гомер вас признав,-сказала Iнна.-Гомер, тпрусь. Знай своє мiсце. Кiт ще раз муркнув, стрибнув на пiдлогу й пiшов у коридор. Вiн iшов трохи дивно, попiд самою стiною, в кутку повернув i знову ж таки попiд стiною, пiд прямим кутом, вийшов за дверi. - Гомер, спасибi тобi, - сказав я навздогiн котовi.- I все-таки - чому Гомер? - Бо слiпий. Хiба ви не помiтили? Безхвостий i слiпий, ще котеням собаки одбатували хвiст i видряпали очi. Почує на сходах пса - шаленiє й стрибає на дверi. А менi, хазяйцi, не знає чим i догодити. Боїться, щоб не вигнала, знає, що неповноцiнний. Ходить на унiтаз. Коли їсть, нiде й крихiтки не залишить. - Iнна поправила руками зачiску. - Ну, чого ж ви сидите, вiдкорковуйте шампанське. Я подумав, що саме час подзвонити по телефону Едиковi й сказати, що я сьогоднi не прийду. День шiстнадцятий Я прокинувся вiд того, що в мене хтось вовтузиться на колiнах. Це був Гомер. Iнна вже не спала. - Прожени кота, - попросив я. - А то я його боюся... Якийсь вiн не такий, як всi iншi коти. - А нащо його проганяти? - Ти ж розумiєш сама. ...Потiм ми знову лежали поруч i дивилися в стелю, на якiй чiтко вiдбився узор фiранки. Iнна поцiлувала мене й сказала: - I все одно ти не годишся в коханцi. - За якими ж то графами? - усмiхнувся я. - За якими якостями? Фiзичними чи душевними? - Ти дуже переживаєш i весь час про щось думаєш. Ну, тепер кажи, що ти самотнiй, тебе нiхто не розумiє... - Я справдi самотнiй - з недавнього часу. А ти... ти не самотня? Її повiки повiльно опустилися й знову склiпнули. - А хто тепер не самотнiй? - Ну чому ж. Я впевнений, ти користуєшся успiхом у чоловiкiв. - Це зовсiм iнше. Але давай не розжалоблювати одне одного. Коханцям це не личить. Скажи лiпше якийсь компимент. - Ти менi здаєшся по-справжньому розумною. - Для жiнки це не комплiмент. - Тодi що ще тобi сказати? Здається, я вчора увечерi сказав усе. - Тодi... це були лестощi. - Менi важко змагатися з твоїми аспiрантиками... - Якими аспiраптиками? - Ти ж сама казала, що з вулицi коханцiв не водиш, тобi вистачає своїх аспiрантiв i лаборантiв. - А-а. Ти таки справдi не розумiєш жартiв. - Я не розумiю тебе. - А що тут розумiти? Ми завжди кажемо, що нас не розумiють... Набиваємо собi цiну. А самi дуже рiдко розумiємо когось. Так, як оце ти зараз. - Буває, люди проживуть життя й теж не зрозумiють одне одного. - Важливо спробувати зрозумiти. Якщо спробувати щиро, тодi здебiльшого все буде гаразд. Ну, а вже коли... Тодi треба розлучатися. - Ти розлучилася, побачивши, що всi твої намагання марнi? Вона повернула до мене обличчя. Менi здалося, з її очей виплiскує страх. - Хiба ти... нiчого не знаєш? - Ну... тепер всi розлучаються. Вона знову дивилася в стелю. - Мiй чоловiк i моя дочка загинули... В мене по тiлу побiгли холоднi мурашки. - Як це сталося? - запитав я, бо що ще мiг запитати. - Купалися в морi. Був шторм. Невеликий. Чотири бали. Вiн узяв дочку на руки, стрибав з нею в хвилях, їй було десять рокiв. Його збило хвилею... Очевидно, вiн шукав її... I вже не виплив сам. - А ти? - одважився я що на одне запитання. - Яв той день не пiшла на море. Тугий холодний обруч стиснув мої груди. Всi мої думки розгубилися, в головi стояла холодна каламуть. Крiзь неї пробився здогад, що тодi вона й зiйшлася з Марiєю, прихилилася до неї. Не знаю, чому я так подумав. Iнна сiла, тримаючи простирадло на грудях. - Одвернися. Я одягнуся. Ми пили каву, i їли принесений мною вчора торт, i перемовлялися про щось дрiбне, стороннє. Я вiдчув, як нас мовби щось рознесло у два протилежнi боки, так розносить, розламавши навпiл, одну крижину рiчкова течiя, я не мiг пояснити, чому так сталося й що ж роздiлило нас. Здається, я не припустився нiякої нетактовностi... Крiм хiба тiєї, що не знав, не розпитав нi в кого ранiше про Iннину трагедiю. Ми не сердилися одне на одного, не почували й тiнi неприязнi, просто ми не могли розмовляти в попередньому тонi. Мабуть, щоб перебороти цей бар'єр, потрiбно багато часу. Адже я тiльки тепер зрозумiв, що Iнна важко торувала сама собi шлях, що вона жiнка мужня й талановита i, очевидно, сприймала всi отi мої баляндраси з невеликою дозою гумору та скидкою... на мою провiнцiйнiсть. Кохання такої жiнки потрiбно завойовувати довго й терпляче. А може, мене пригнiчувала думка, що я прийшов до Iнни не з великої вiдваги, на яку мене кинуло палке кохання, для якого немає перепон, що це не кров бризнула iз зарубцьованої рани, а прокапотiли затруєнi їддю злостi сльози. Я прибився сюди, аби погамувати самолюбство... самолюбство рогоносця? Що пал мiй - не пал любовi, а вогонь помсти? Тепер ми з Любою квити? Це мене привело до Iнни? Нi, не це. Воно тiльки... додало смiливостi. Мовби дали дозвiл... I це потьмарює радiсть того, про що мрiяв, марив стiльки рокiв, а точнiше - фантазував. Усi ми живимо фантазiями. Радостi справдi немає, якась гiркота, неначе поїв травм з полипом. Звiдки таке порiвняння? Трава - прiсна, а полин - гiркий. I це знову властивiсть моєї вдачi - прихмарювати сопочко, яко так рiдко заглядає до вiкна. Цiєю думкою я ображаю й Iпну. Але прогнати її не можу. Якби все це сталося ранiше, з великого кохання, я був би щасливий i страждав безмiрно. О, я вмiю страждати, може, це єдине, що я вмiю. Страждати за себе, за Любу, за дiтей, за родичiв, за знайомих i отруювати теплi погожi днi. Але таки досить. Нинi у мене є серйознiшi пiдстави для страждань. Коли я закiнчив важку для мене процедуру зав'язування галстука, Iнна пiдiйшла до невеликого однотумбо вого столика, вiдчинила верхню шафу й дiстала звiдти невелику синю папку. - Тебе не обтяжить, якщо дам тобi почитати оцей опус? Це - два роздiли з моєї докторської дисертацiї. Основнi роздiли. - Якщо я щось зрозумiю... - Це - в обмiн... Я читала твою книжку. В цiй моїй роботi є одна думка... Одним словом, почитай. Приємне тепло розлилося менi в грудях. - Я прочитаю швидко. Менi зараз робити нiчого. ...Едик у мене нi про що не запитував. Вчора по телефону я йому сказав, що здибав старого товариша й переночую в нього. Едик гортав пiдручники, а я читав Iннину роботу. Iнодi Едик що-небудь запитував у мене, i я йому вiдповiдав, але вiдривався вiд Iнниної роботи знехотя, вона захопила мене. Я читав дослiдження про вживання хiмiчних препаратiв у медицинi, й знову по-новому бачив Iнну, я якось особливо вiдчув, що кожен абзац писала вона, перед оцим реченням, мабуть, довго сидiла замислена, а оцi пiдрахунки робила ранiше, а це слово виправила в поспiховi на iнше. Незвичайна жiнка... I не випадково вона вибрала собi в подруги Марiю. Я не помiтив, що давно не читаю, а думаю про Марiю, про Iнну, про їхню дивну дружбу, про Iннину квартиру, намагаючись розгадати по нiй її хазяйку. У мої роздуми ввiрвався телефонний дзвiнок. Кiмнатка в нас маленька, i його дзеленчання наповнило її по вiнця в одну мить. Я пiдняв трубку, в нiй пролунав голос Євгена Сидоровича. Той голос був такий нерiшучий i тоненький, що, здавалося, вiн ось-ось перерветься, пересохне, як пересихав кволий струмок лiтньої пори. - Я не хотiв дзвонити... А потiм подумав... Щоб не було несподiванкою. Ваш син може розгубитися на наступному екзаменi. Лiпше все знати ранiше. - Що трапилося? - грубо обiрвав його я. - Сам не розумiю. Ваша землячка... Одним словом... поставила за твiр трiйку. Я не знаю, чого мене так приголомшили Онищенковi слова. Адже вважав, що менi вже байдуже, якою буде решта оцiнок в екзаменацiйному листку Едика. Менi здавалося, я навiть хотiв, аби вiн зрiзався. Тодi б все стало на свої мiсця. Так, буде вдома буря, а я скажу... Скажу, що було б переспати ще з кимось, що ж ти плуталася тiльки з одним. Гнiздився в моїй головi й такий варiант помсти. Але тiльки варiант. I дуже умовний. Насправдi я й далi вболiвав за Едпка. I тепер сидiв, i трубка тремтiла в моїй руцi. - Як трiйка? - видихнув у трубку. - Трiйка. Але ви не вiдчаюйтесь. Ще можна боротися... Аркадiй Васильович вже знає. Ваша землячка... - Iдiть ви к чортам собачим iз своїм Аркадiєм Васильовичем! - раптом заревiв я. Едик дивився на мене злякано. По його красивому обличчю розповзалися бiлi плями. В одну мить вiн став маленьким i жалюгiдним, його очi блиснули зрадливим блиском. Вiн розумiв, що це - катастрофа. Мотор вiдмовив, внизу - лiс, лiтак ще летить, але летить вже тiльки по iнерцiї. При такому конкурсi втрата одразу двох балiв - втрата всiх шансiв на вступ. "Ваша землячка" - зринуло в моїй головi. Так вилiтає з води пущена з дна порожня закоркована пляшка. Навiщо вона це зробила? Едик не мiг, просто не мiг написати погано. Вiн краще за всiх у школi писав твори, їх вмiщували до стiнної газети, посилали на районну i навiть обласну олiмпiади... Руки мої й далi тремтiли. Але тремтiли вже не вiд хвилювапия, а вiд гнiву. Я висмикнув з кишенi записник, вигрiбав папiрцi з номерами телефонiв. Не знав, для чого дзвоню, - щось змiнити вже неможливо, просто хотiв сказати Тирсi найприкрiшi слова, якi запеклися в серцi. - Рая?.. Раїса Максимiвна? Це ви? Це ти?.. Я хотiв довiдатись... Мене здивувало... Хто дзвонить?.. Вiктор... Вiктор Iванович Кириченко. - Я замовк. Мовчала й Райка. Мабуть, мiй дзвiнок запопав її зненацька. По довгiй хвилi вона тихо сказала: - Я не могла... поставити йому бiльше. - Знову запала довга пауза. Я вже опанував собою. В головi несподiвано майнуло: "Наївна чи дурна?". - Розумiєш, я не можу в це повiрити, - сказав я. I раптом Райка вибухнула. I я в одну мить почув голос колишньої Райки, розвихреної, прямої, як спиця, запеклої, такої, якою пам'ятав отам у лiсi, в школi i якої тепер не хотiв пам'ятати. - Нецiкава робота. Нещира. Просто - погана. Егоїст у тебе син, хитрун. На полiтицi граб. - По-моєму, за це трiйок не ставлять. Райка мене не слухала. - Вiн пише: "Кожного ранку, йдучи до школи, я кладу квiти на могилу Кирпоноса..." А могила Кирпоноса тут, у Києвi. Як вiн мiг класти на неї квiти, йдучи до школи? - Це ж образ, образ, - тепер кричу вже я. - Як ти не розумiєш. Яка ти вчителька... Раїса враз притихла й сказала втомлено, але так само безкомпромiсно: - Кон'юнктурник вiн, та ще й безграмотний. Вже в першому реченнi слово "Союз" написав з маленької лiтери. I ще... кiлька помилок. А потiм - шпори. Всю руку обписав... Я не захотiла... Не захотiла тобi ганьби. Тут набивався менi в допомогу з ручкою один шпиндик. То я його шугонула. Я мовчки поклав трубку. Десятипудовий тягар упав на плечi, притиснув, i я сiв на лiжко. Осiннiм листопадом крутилися в головi думки. I серед них одна - твереза, холодна, гостра, мов колiйський нiж. Думка про те, що з цiєю оцiнкою можна боротися. Особливо - при пiдтримцi... Євгена Сидоровича. Або й самому пiти до ректора. Кiлька помилок у публiцистично-пiднесенiй роботi... Отже, їх не так i багато. Скiльки дозволяється зробити помилок у такiй роботi? Якi дурницi лiзуть до голови. Звичайно, Райка... Я й зараз не мiг примиритися з нею, i зараз у моєму серцi стримiла проти неї гостра скалка, але ж вона... права. Я сам казав Едиковi майже такi самi слова. I мiг же вiн написати про Чiпку та Грицька. Була така тема: "Порiвняльна характеристика Чiпки та Грицька з твору Панаса Мирного "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?". Ще вдома ми разом аналiзували твiр Мирного. - Що... таке? - запитав Едик. Його рот повело кутиками в боки, й Едик був схожий на викинутого на берег пiчкуря. - Ти користувався шпаргалкою? - в свою чергу запитав я. - А вона впiймала, впiймала! - раптом закричав Едик i з його очей потекли сльози. - Зараза монгольська, вонюча кобила... Стукотiла копитами бiля дошки... "Пишiть спокiйно, не хвилюйтеся". Я чомусь дивився на Едиковi руки. Вони були чистi, з пещеними нiгтями на довгих пальцях, такi руки дуже подобаються дiвчатам. Едик ще вчора позмивав з долонь цитати. - Дуже багато граматичних помилок, - сказав я неправду. - Проте не все ще втрачено. Треба готуватися до останнього екзамену. - Я не вiрив у те, що кажу. - I вiдповiдати вагомо, спокiйно, впевнено. Покладатися тiльки на себе. Предмет ти знаєш. - В кiнцi мiй голос став дуже схожим на голос Євгена Сидоровича, i я замовк. Едик витирав кулаками сльози й з недовiрою дивився на мене. В цю мить менi здалося, що вiн дивиться на мене в презирством i ненавистю. - А чого не приходять цi самi?.. - раптом запитав вiн. - "Жучки"? Д'iвопив же ось один. - Дзвонив. Але не прийшов. А другого не видно зовсiм. Я мовчки стенув плечима. День сiмнадцятий Я сидiв у Iнни й обговорював з нею роздiли, якi вона дала почитати. Щойно я вiдкрив папку, вопа дiстала з ящика столу пачку "Кента". Сiрникiв не було, вона пiшла за ними на кухню. На столi лежав Iннин капелюшок, мабуть, скинутий в поспiховi. Я взяв у руки бiлий капелюшок, погладив його. М'який ворс залоскотав пальцi. Iнпа вернулася з сiрниками. Я бачив, як тремтiв у її пальцях вогни її на кiнчику сiрника. Iнна хвилювалася, отже, приймала мою думку всерйоз, i я аж запишався. Мене знову бентежила ця жiнка, бентежила якось особливо, менi було тривожно й трiшки сумно. Очевидна рiч, пiсля того, як я сказав, що йду до неї, вона мене чекала. Але як вона мене чекала? Чи хоче вона менi сподобатися? Нi, таки не знаю. На нiй сiрий строгий костюм, бiла з коротким комiрцем кофточка. На обличчi - трiшки косметики, коротке волосся зачесане вгору й заколоте набiк. Менi дужо подобається така зачiска, вона хвилююче оголює шию. Кiлька волосинок вибилося, вони здаються беззахисними. Iнна вiдчула це й пальцями лiвої руки пiдiбрала волосинки. Сама вона не здається менi беззахисною. Я подумав: той, кого кохала ця жiнка, був або дуже щасливий, або дуже нещасний. Ще вчора увечерi я мiг її про це запитати, але сьогоднi таке запитання пролунало б безтактно. Також я думав про те, чи прийду ще коли-небудь у цю кiмнату. Не так, як зараз, а без папки, як учора. Цього я не знав. Це залежало вiд неї, вiд мене й ще вiд чогось, про що я _боявся думати й не мiг не думати. Менi здавалося, що саме з цiєю жiнкою я вiдчув би всю повноту життя. Проте не був упевнений, що змiг би досягти цього тепер. Ким би я був з нею? Вiктором Кириченком чи чоловiком Iнни Строєвої? До речi, вопа залишила своє прiзвище, сполучивши з прiзвищем чоловiка, я прочитав це на пайцi: Галицька-Строєва. А може, ми й тодi не були б щасливi? Перетворилися на суперникiв або завадило ще щось. То не просто затерте пояснення: не зiйшлися характерами. Ми он з Любою теж не зiйшлися характерами. Прожили життя й не зiйшлися. Спiвiснували. Донедавна я тим вдоволь-пявся. "Залiз черв'як у хрiн та й думає, що в свiтi немає нiчого солодшого". "I все-таки, якби поруч зi мною була така жiнка, як Iнна, то, може б, i я... то, може б, i я звершив щось значне в життi". "Так-так. Якби щезли Емми, то щезли б i Нельсони". А може, навпаки - саме через Емм ядра вбивали Нельсонiв, а мудрецi ставали жалюгiдними примiтивами. Одначе менi такi крайнощi не загрожували нiколи. У коридорi задзвонив телефон. Я вже знаю цей дзвiнок. Дзвiнки, як i людськi голоси, не схожi один на одного. Я поїду й колись подзвоню зi свого мiста по цьому телефону. Якщо... звичайно, залишуся живий. Iнна пiшла й вернулася здивована: тебе. Я був здивований ще дужче, нiж вона. - Я нiкому не давав твого телефону.Вiд хвилювання в мене спiтнiла рука, якою вхопив трубку. - Слухаю. - Тату, - пролунало в трубцi. - Тату, куди ти подiв кип'ятильник? Я не можу його знайти. А потiм... дзвонила мама. Вона каже, щоб ти пiшов до Аркадiя Васильовича. Вiн теж дзвонив i запитував, де ти. Мене обпекло жаром. Менi здалося, я кручу в руках вузлик, а в нього десятки кiнцiв, i я не знаю, за який ухопитися. "Звiдки вiн узяв Iннин телефон? Чому Люба подзвонила вдень? Навiщо я Роговому?" Нижньою губою злизав краплину поту над верхньою. Гарячково нишпорив у кишенях, вивернув просто на тумбочку все, що в них було. Так, я забув Iннину вiзитку з написом губною помадою "Заходьте обов'язково" бiля телефону. А може, вiн ще й заглядав у папку, звiрив вiзитку з прiзвищем власницi папки й таким чином встановив, де я ночував минулої ночi. Люба, може, й дзвонила, а може, й не дзвонила, а Роговий ни дзвонив напевно. Вiн менi бiльше не подзвонить нiколи. Юний негiдник цього не знає, вiн вигадав телефонний дзвiнок Рогового. Вiн мене шантажує. Шантажує тим, що скаже Любi, де я ночував. Вiн боїться, що не поступить. Ще вчора вiн запитував, чому не приходять Роговий i Онищенко. Мабуть, вважає, що я їх одшив, корабель пливе без керма, от через те й трiйка. Червоний туман застелив менi очi. Я чую слова, якi прориваються крiзь дзвiн кровi у вушах: "Ах ти мерзотнику". Хто це їх менi нашiптує? Це я сам шепочу їх. Квакає у руцi трубка. Очевидно, Едик, не дочекавшись моєї вiдповiдi, злякався й поклав свою. Я кидаю трубку. До хрускоту стискаю кулаки. Менi хочеться кричати, бити, ламати все довкола... Ламати в чужiй квартирi? Я бачу в темнiй глибинi дзеркала, освiтлений маленьким бра, чийсь ощирений рот. Хто то стоїть передi мною? Якийсь знервований чи злий чоловiк. Хто вiн? Негiдник? Порядна людина? В коридор виходить Iнна. Вона стривожено дивиться .на мене. - Що там сталося? Хто це дзвонив? - Нiчого не сталося. - А все-таки? - Дома... неприємностi. - Якi? Хтось захворiв? - Син розлучився... Старший син, - бовкаю я. - I взагалi... Пробач, Iнно. Я пiду. Одним словом... - Я махнув рукою. Iнна спочутливе киває головою. Я беру свiй портфель, намагаюся вичавити усмiшку. - Бувай... - Бувай, - каже Iнна й дивиться на мене, як дивляться лiкарi на хворих. Я знаю цей погляд. Вiн такою мiрою закумуфльований, що простий смертний нiчого не прочитає по ньому зроду-вiку. Я крокую вулицею. Назустрiч менi йдуть люди. Я не бачу облич. Тiльки - бiлi плями. Маски. Ширми. Старi, потрiпанi, новi, такi, яких не розбереш, скiльки вони прослужили, заштопанi, пiдфарбованi... Краєм тротуару пливе витрiпана, в зморшках ширма, за нею - iнша - ясна, чiтка, з намальованою усмiшкою. Такою, як у мого Едика. Так, так, я бачив тiльки ширму... Всi днi, всi роки - ширму. Коли, вiдколи я бачу її? Я переходжу дорогу, на мене ледве не наїжджає машина (в цю мить у головi пунктиром пролiтає постать Олексiя Дiгтяра серед дороги), бреду навмання, набираючи в черевики пiску. Я не шукаю сходiв, не шукаю стежки, йду i йду кудись вниз i враз натикаюся на синю стрiчку води. Далi йти нiкуди. Далi йти нiкуди! Ми завжди i скрiзь наштовхуємося на перепони. Вони нас зупиняють, iнколи рятують. Iнколи ми об них розбиваємося. Я лупаю очима, розглядаюся, нiби вийшов з туману. Та це ж Днiпровий рукав. По той бiк - Гiдропарк. Бурунять воду човни, бреде попiд берегом рибалка, лiниво кидає блешню. Вiн сам не вiрить, що може щось упiймати. Ми часто в життi кидаємо блешню без жодної надiї, просто не лишається нiчого iншого. Я вiдступаю на кiлька крокiв, сiдаю на зелений горбик. У скронi й далi стукають молотки: гномики-ковалики роблять свою роботу - в грудях порожнеча, i десь у нiй - тонюсiнький, як голочка, бiль. Бiль у вакуумi. Але тепер я вже можу мiркувати. Я хочу дiйти iстини. Якої я хочу дiйти iстини? Тiєї, великої? Якої не дiйшли всi разом за тисячi рокiв? Нi. Своєї, маленької. Як це сталося? Коли це сталося? Коли? I чому? Чому - не знаю. Неначе ж... все було як у людей. Купував черевички, рукавички, штанцi. Водив на прогулянки. На гойдалку-коня, на карусель. По алейцi слiдом за голубами: диб, диб. "Гулi, гулi". Пiдставляв спину i бiгав, як баский кiнь. Читав про Iвасика-Телесика та Чипполiно. Допомагав розв'язувати задачки про двi труби: в одну вода наливається, в другу - виливається. Проводив "душерятiвнi" бесiди на нiч - був впевнений, що так потрiбно, що виконую велику виховну роботу. Ще й намагався подати "в цiкавiй формi". Щоб син не позiхав. Вiн слухав. I кудись дивився. Iнодi щось запитував. Може, я вчив його но тому, що треба, й не так, як треба? Я намагався прищепити дiтям любов до працi, пошану до святого хлiба, вчив на контрастi, навiть тримав для цього "наочне приладдя". Здається, справдi нiчого переконливiшого й вигадати не можна. У мене в банцi лежить шматок окупацiйного хлiба. Сталося це так: ми саме обiдали, коли нiмцi, що вiдступали, почали виганяти з села людей. Вони заскочили до нас зненацька, мати щойно налила в миску юшки й поклала на стiл хлiб - шматок ячника вперемiшку з викою i половою. Тим окрайцем, завбiльшки в кулак, можна було вбити вола. Два тижнi гнали нас нiмцi розгрузлими осiннiми дорогами, а потiм ще два тижнi ми ховалися в ярах на Засуллi, i вже по тому вернулися додому. Миска з юшкою так само стояла на столi, i бiля неї лежав хлiб. Юшка загусла, затвердiла, мати виколупувала її ножем, а хлiб так зачерствiв, що його не можна було розбити й молотком. Мати чомусь закинула його на полицю в сiнях, де вiн дужо довго валявся серед осколкiв i мантачок, а коли через два роки хтось iз нас, дiтей, прибiг з ним до неї й запитав, що це таке, вона довго хитала головою, заплакала i поклала той осушок в черепочок па суднику й при нагодi показувала :знайомим, а також нам, дiтям. Замавши власну сiм'ю, я забрав той окрайчик i поклав у скляну банку з кришкою i потiм часто показував своїм дiтям. На чорному антрацитному зрiзi видно остюки i золотавi, блискучi, схожi на нарости лишаю, кружальця просяної полови. Вiд одного погляду на той хлiб у мене ставало важко в шлунку. Одначе на хлопцiв та наочна агiтацiя чомусь не дiяла. '_Можливо, поганий з мене агiтатор, можливо, щоб все те осягнути, не потрiбно дивитися на той хлiб, а поносити йго в шлунку, але мене до болю ображало, коли хтось iз них, вловивши паузу в моїх повчаннях, пiдступно-поштивим голосом кликав: "Вовко, Вовко, йди, батько хлiб показуватиме". I стояли навпроти мене смиреннi, а в очах скакали бiсики. Потрiбно зiзнатися, що виховнi моменти - виховними моментами, а я й далi почувався, як i всi ми, грiшнi. Купував дiтям лижi, iграшки, велосипеди. Були одягненi, нагодованi, вмитi. Моя дружина (намагаюся судити цiлком тверезо) не найгiрша з матерiв. Вона любила їх. "Так чому ж, чому ж тодi вони не такi, якими я хотiв їх бачити?", - заглушуючи шум у вухах, без голосу кричу я. Чому в п'янички Квача, який живе в моєму будинку на першому поверсi, такi гарнi хлопцi. Обидва працюють, вiддають матерi грошi, захищають її вiд батька. Ага - випяток. Бояться бути схожими на батька. А чому в Полян-ьких такi ввiчливi, такi скромнi дiвчата? Їхнiй батько працює на базi, мати - в гастрономi. Увесь будинок бачить, як щовечора пiрить вона з гастроному важкого кошика. Так, i це виняток. Але i в сiреньких Млинченкiв дуже порядна дочка, я знаю, вона була в нас у лiкарнi на практицi! Тодi чому нашi дiти не стали такими, як їхнi? Причина цьому - наша зайнятiсть, заклопотанiсть? Тс, що ми iнколи сваримось, що Люба сягає у сварках зi мною i з ними крайнiх меж? ("Слинько. Зараза". -"Сама ти зараза".). В тому, що вони завжди знали: у батька є грiш, нехай не ї жмикрутиться, як жлоб. Вони мали все, бiльшого самi вже не зароблять. Нiчого дертися вгору, пробиратися через хащi. Причина в тiй поiнформованостi, яку мають, в нечесностi самого вселенського свiту - в кiно i книжках то й знай показують, як тисячi вiкiв обдурюють одне одного в свiтi люди i як можна обдурити краще? У втратi почуття святостi? Почуття цнотливостi?.. Справедливостi?.. О свiте, як же ти виховаєш своїх майбутнiх мешканцiв? Нi, я не годен знайти вiдповiдь на всi отi "чому?". Залишається ще - "коли?". Тодi, як просили, щоб їв мапну кашу, а вiн не хотiв їсти, i ми ставали перед ним дибки? Коли не захотiв ходити до дитячого садка i ми пожалiли його, забрали звiдти, найняли няньку, а вона була хитрою i недоброю? Коли упросили нас, щоб ми купили цуценя, а потiм не хотiли вставати й водити його на вулицю, й довелося вiддати цуценя сторожевi з автобази? Коли вiдкрутили з товаришем у iнвалiднiй колясцi фару, а потiм звернули на двiрниччиного Гриня, двiєчника й балбеса? Коли ясної сонячної днини у пiонерському таборi пiонервожата i вчителька вчили дiтей, як проводити пiонерськi збори, як писати протоколи, i всi дiти не слухали, пустували, а Едик сумлiнно та з натхненням мережив рядками сторiнки? Коли у восьмому класi учнi поїхали в трудовий табiр i Едик сказав, що бiльше не залишиться там, бо вони, мовляв, роблять дурну роботу: рвуть моркву, складають на купки, а ту моркву потiм нiхто не забирає, вона гниє, а вони рвуть i складають новi купки? Ми повiрили, та так, воно, певпо, й було, i сказали директоровi табору, що їдемо в санаторiй, мусимо забрати iз собою сина. Щоправда, наступного року ти наполiг, i Едик знову поїхав у табiр. З класу їх поїхало тiльки четверо. Чи це вже сталося аж у десятому класi, коли класна керiвниця обiцяла витягнути й Едика на медаль i не витягла? А може, вже аж тепер, як уперше прийшли до нас Роговий i Онищенко? Й на цi запитання я також не мiг вiдповiсти. Важка образа на свiт, на Любу, на самого себе пекла менi горло, на неї накочувалася iнша хвиля - гнiву, й творили такий коктейль, що вiд нього можна було похлинутися. З усього цього хаосу, з хитросплетiння запитань i вiдповiдей випливало тiльки одне: мiй син - негiдник, послi-дущий пiдляк, топкий i пiдступний лицемiр, i таким вже залишиться назавжди. Це не заноси й перекоси, вiн дiє продумано, тверезо, вцiляє у сонячне сплетiння. Нiякi прорахунки виховання не можуть його виправдати: вiн розумiє все й свiдомо керує своєю поведiнкою. Якби йому вдалося стати на першi сходинки, вiн, мабуть, справдi пiшов би далеко, пробирався б угору спритно й винахiдливо, пролазив пiд ногами, дряпався по головах, вiдпихав з дороги тих, що загавилися, когось, може, зiпхнув би i в прольот... "В душi нi трепету, нi спiвчуття, нi навiть наївного подиву перед тим, що вiдбувається навкруги". "Дурнi, от i мучаться". "Що це таке,- жахаюся я.Звiдки? Якiсь галюцинацiї? А-а, з Нечаева. Це його слова. Того страшного чоловiка". "Ну, це ти вже занадто, - нашiптує менi якийсь голос. - Утiшся. Твої сини - не найгiршi. Не п'яницi, не хулiгани, не бандити. Едик - гарний на взiр, здоровий, розумний. I може, й справдi ти ще колись пишатимешся його успiхами". Не треба менi його успiхiв. Його кар'єри, його слави. Менi потрiбен чесний син. А вiн таким уже нiколи не стане. Вiн житиме, як жив, i, можливо, поступить на той рiк, й нiхто нiколи не здогадається, який вiн насправдi. I десь живе дiвчина, яка стане його дружиною. Добре, якщо це буде така ж пройдисвiтка, як вiн сам... I раптом, неначе снайперська куля з далекої вiдстанi, мене вражає думка: чим ти клопочешся? Над чим побиваєшся? А може, воно вже тобi зовсiм не потрiбне? Я пiдхоплююся. А що ж... одним махом - все. Поїхати й добити до кiнця. Портфель iз знiмками зi мною, я вiдносив у ньому Iннi її роботу. Я почуваю, що це рiшення не породжене хвилиною розпачу. Воно зрiло давно, я до нього готувався всi цi днi. Що ранiше розшукав телефон Петра Огира й дзвопив йому на роботу. Набивався провiдати. "Приїзди, коли хочеш", - сказав Петро. Петро працює в онкологiї. Я не знаю, чому вибрав його. Ми з ним нiколи не дружили, щиро кажучи, вiн менi нiколи не iмпонував. Ото вже було справжнє село, таке репане, що могло шокувати й мене. Та де там село, белебень, глухий, вiдлюдькуватий хутiр. "Тiтко, - кричить вiн у гастрономi через голови покупцiв до похмурої, яка вперто маскується косметикою пiд дiвчину, продавщицi.- Ваш ковбик жарений на смальцi?" - "Это не ковбик, это сальтисон". - "А на смальцi чи на салi?" - "Нахал. Дурак. Не мешай торговать". Петро здивовано чухає потилицю: "Хлопцi, чого вона з'єрепенилася?" Мабуть, я вибрав Петра через те, що вiн, як менi здається, не зможе приховати правди. О, в цих справах ми досягнули вiртуозностi. Можливо, це єдина в свiтi брехня, вiд якої не повиннi вiдмовитися люди. Але я не хочу i її. Сьогоднi субота, проте я знаю, що Петро в лiкарнi. Зiбрав про нього чималу iнформацiю й вивiв з неї, що їхати менi потрiбно саме до нього. З чверть години простояв у черзi на таксi, а за пiвгодини вже був у онкологiчнiй клiнiцi. Я йшов швидко, широко та впевнено вимахував портфелем, не розглядався, й чергова не зупинила мене. Менi не хотiлося марнувати час: викликати Петра по телефону, виписувати перепустку. Вже аж у кiнцi довгого коридора вiдчув, що в мене в грудях напружилася якась линва, а ноги в колiнах нiби розм'якшилися, ледь пружинять. Я змусив їх ступати твердо. Петро Огир стояв за столом у своєму кабiнетi, складав на купу якiсь папки, мабуть, iсторiї хвороб. Вiн мене не впiзнав. Перший чоловiк, який мене не впiзнав. Зате я впiзнав його одразу, хоч, леле, змiнився вiн неймовiрно. Передi мною стояв огрядний товстий чоловiк з великою, зовсiм лисою головою,- тiльки вiночок волосся нижче вух, як у святого Петра в мультиплiкацiйних фiльмах, - великим носом, великими губами та великими добрими очима. - Би знаєте, сьогоднi я не зможу вас прийняти, - вибачливо сказав вiн. - А коли, Петре? Вiн заморгав бiлими повiками, його рука несамохiть ковзнула до потилицi. - Чи не Вiктор, хай тобi бiс! - А нащо вiн менi, твiй бiс? - Ну ти ж i той... замаскувався пiд молодого. - Якби замаскувався пiд молодого - упiзнав би. Ми обнялися. Пiсля кiлькох фраз ("Ну, як воно?" -"Та так, живемо"), Петро вже по-справжньому скрушно пошкрiб п'ятiрною потилицю. - Ти хоча б подзвонив... Така петрушка вийшла... Я з двома чуприндулами зiбрався на рибалку. З нашими, рентгенологами. Хотiли заскочити додому, перевдягтися, й - гайда. Линва в моїх грудях обвисла. - То що ж, їдьте. Iншим разом... Я сам рибалка... Сковородочнiк. - Як це? - не зрозумiв Петро. - Ну, є поплавочники, є донники, а є сковородочники. Петро смачно зареготав. - Розкажу хлопцям. I враз у моїй головi сяйнула спасенна думка. - А ви б не взяли мене з собою?.. Завтра недiля... Та й взагалi менi тут кiлька днiв робити нiчого. Син поступав до iнституту, а я блукаю, як потороча. Якби знайшлися якiсь старi штани... - А що ти вмiєш робити, якщо ти сковородочнiїк? - примружився Петро. - Дрова рубати, картоплю чистити. Смiшити: стаю на голову й кукурiкаю. - Ну, такий кадр нам пiдiйде. - В мене немає нiяких припасiв, так я... горючим. - А це вже - кинь. Хабарiв не беремо. Ну, все. На коня, незаможник! Обоє "чуприндулiв" чокали Петра бiля "коня" - жовтеньких "Жигулiв". Вопи справдi були чубатi, худi й чубатi, тiльки один - високий, а другий - низенький. - Микола Лiтнiй,- простягнув руку високий. - Микола Зимовий, - простягнув руку низенький. Я спантеличено крутив головою. - Ну, це - щоб не плутати, - пояснив Петро. - Два Миколи. Один i справдi народився влiтку - як i вiдповiдний святий, а другий - взимку. Я придивився пильнiше, щоб не поплутати: менi здалося, що мусило б бути навпаки: Зимовий Микола був чорний, як жук, а Лiтнiй - неначе облитий сметаною. Петро та Миколи справдi затрималися недовго. Поки вони переодягалися, я сходив у крамницю, купив таких-сяких припасiв, а також подзвонив з автомата Едиковi. Я сказав тiльки одну фразу: "Їду в справах у район", i поклав трубку. Яке його дiло - у який район. А подумає про iнше - нехай думає. Вирушали двома машинами - Петро i Лiтнiй Микола мали завтра вернутися, Зимовий Микола залишався на три днi й через те їхав своїм "Москвичем". Їхали по забитому машинами проспекту Дружби народiв, через мiст Патона, повз Русанiвську набережну, i я бачив на