о. Навiть одступаюсь - так близько. Чую, як у кровi вибухає музика (з "Патетичної"), колихають заграви-акорди. Стихло. Голубiють очi. Вона. Де б з квiтами назустрiч, а я, бачте, з просьбою. Можна? Я вслухаюсь в її голос. Мовчу. Покласти на вашу трiумфальну путь? Мою просьбу? Я вже по-дурному мовчу. Вона вас не запинить. Обминете - то пiдете, потопчете - _теж пiдете. Я. А як я пiднiму її? В о н а. Однесiть до поета, що писав менi листа. Вiн ще живий? Я. Живий? В о н а. Скажiть, i мчить конем степами? Дороги у вiтрiв питає? Про дiвчину не забув? Я. Не забув i не забуду. Але вiн мчав на паличцi. Жив мрiями. Жив у минулому. Тепер вiн хоче жити днем прийдешнiм. Пересiдає на коня. В о н а. На якого? Я. На якого?.. На огняногривогої У революцiї їх багато. В о н а. Перекажiть, що на його ждала i жде бiля української криницi самiтна українська дiвчина. Вiн зверне до неї хоч на годину з дороги? Приїде? Я. Так! В о н а. Перекажiть, що дiвчина самiтна жде, але не сама. З нею виглядає стара рiдна ненька. Виглядає синiв своїх iз солдатiв на вороних, на козацьких конях... Я. Цi конi вже в музеї. В о н а (спалахнула)._ Цi нашi конi у когось на припонi! Прикутi!. За чужим замком! Iржуть! Дороги просять!.. Невже не чуєте? Невже, скажiте, вам чужа найрiднiша i свята iдея нацiонального визволення? Я. Я "за", але... В о н а. Без "але"! Невже для вас зотлiла свячена корогва Богдана, Дорошенка, Мазепи, Калниша i Гонти? Пауза._ _ 23_ Повз нас проходять двоє. Один хвалиться:_ - Я за Iнтернацiонал, Микешо! I щоб ти знав, за всi мови! Бо всi мови хочу знати i вже трошки знаю. М и к е ш а. Ану? П е р ш и й. Що ну? Гранд-отель, це тобi що? Орiєнбанк, скажи? Аргарний? А нацiоналiзацея?.. Прескурант, це тобi що? Гарнiтур? Бомонд?.. А рекви-зицея? Пролетарьят, це й ти знаєш - клас, ну а нацея? М и к е ш а. Це й буде нацея. П е р ш и й. Ну, нацея - це, правда, нацея. А панацея тодi що? Прогрес? Чи, скажiм, антракт? М и к е ш а.Ацеж що? П е р ш и й. Що?.. Крути революцiю без антракту, от що! 24__ В о н а. Скажiть, ви теж за цей Iнтернацiонал? Я. Так. Я за цю iдею. Ви?.. В о н а. Я?.. Не проти. Але я знаю, що того лише iдеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот i смертi в вiчi скаже. А вашi цi? Я (тихо)._ Вийдуть! В о н а. Покидьки i потолоч оця? Удар, поразка - i вони пiдуть урозтiч, iдею кинуть на дорогу разом з брудним своїм солдатським картузом i самi ж розтопчуть!.. От iнша рiч вбивати безоружних, робити ешафот у кожнiм домi, - на це у них нема антракту. Я. Проте живих у землю не закопують, - вiджитих i мертвих. В о н а. Однак, простiть, я не про це збиралась вам сказати. Ах, не про це! Нi, нi!.. Не про полiтику, про зовсiм iнше. Про щось бiльше, людське, тепле i просте. Ми всi на свiт iз вiкон датських виглядали i мрiяли, що вiн буде нам такий ясний i теплий. Як Господнiй день, такий простий i зрозумiлий, як наш дитинячий буквар. Над трупком замерзлої пташинки плакали, а тепер? Через людськi трупи переступаючи, хто холоднiший, трупи чи ми - не знаємо, не вiдчуваємо. Любовi Де ти, любове, подiлась у свiтi? Чи гостя ти Великодня, чи просто мрiя?.. (По паузi). Скажiть, поет ще й досi вiрить у Петрарку i в вiчну любов?.. Я. Так. Як у свою мрiю. А ви? В о н а. Я?.. Я за дiвчину скажу. Вона в поета вiрила i вiрить, i перекажiть, що береже йому свою любов. Я (звичайно, музика, акорди до небес, i зорi, i голубi зiрницi). Боже! Це така просьба! Це ж радiсть! За все життя! В о н а. Ах, це не просьба! Вона не радiсна! Вона така важка - для мене, для вас!.. В о н а. Нам треба визволити Пероцького А н д р е! Темно. Тихо. Одхитуюсь. Мовчу. Я знаю. Важко. Але зрозумiйте, що на вашу дорогу впаде цей труп. I на мою до вас. Нi я, нi ви цього, звичайно, не хотiли, щоб вiн прийшов i став мiж нами. Але так вийшло. Тут правила програма. Тепер Судьба. I я не можу, я не можу, щоб вiн ще лiг мiж нами трупом. Вiн мусить одiйти од нас живий. Невже ви зможете? Я. Що? В о н а. Переступити через труп до мене? Я (хрипко). Я спробую... В о н а. Що?.. Я. Урятувати цього трупа. _ 25_ Я йду до Пероцьких. Дверi стоять навстiж. Свiжо течуть з коридоре й вулицi струменi вiтру, рвуть i крутять пломенем трьох свiчок (одна на пiдвiконнi). Бачу спини, шапки, червонi стрiчки, рушницi й дим. Судять А н д р е. Вiн без кашкета. Обличчя спокiйно-блiде i разом кричить нiмим смертним криком. О д н о о к и й. Як звати? А н д р е. Андрiй. О д н о о к и й. На прiзвище? А н д р е. Енен. О д н о о к и й. Офiцерський ранг? А н д р е. Прапорщик запасу. О д н о о к и й. Питай далi, хлопцi, бо чую, що бреше. Не можу! Ш а п к а. Чого пiшов у кадети? А н д р е. Мобiлiзували. Ш а п к а. I я не можу! К о ж у ш о к. Шинеля своя, чи дали? А н д р е (зважуючи вiдповiдь)._ Дали. К о ж у ш о к. А чоботи? А н д р е. I чоботи, К о ж у ш о к. Хiба такi дають казьоннi? Не можу й я - так бреше. М и к е ш и н д р у г. Пардон! Де ж подiв погони? А н д р е. Без погонiв ходив. М и к е ш и н д р у г. По-дурному така конспирацея. Це якби ти був у погонах, то, може, й повiрили б, що ти прапорщик. А без них яка тобi вiра? А може, ти й капи-тан в душi або вищий який ранг контрреволюцiйний, А що, хлопцi, маєм з ним робити, то кажи на совiсть!., О д н о о к и й, Я скажу! (До А н д р е),_ Так кажеш - Андрiй? Прапорщик запасу? Силою мобiлiзували? Кажеш, що утiк? Так! А чого ти не прийшов, як писалися прикази од мамочки нашої революцiї, а до неньки так прибiг? Чом, наприклад, Ваня Маха не пiшов на приказ контрреволюцiї, а коли впiймали, то бiдняжечка сказав: "Мiрте мене найвищою мiркою i кладiть у гроб, а я не пiду!" I його поклали! Не можу далi говорити. У серцi шторм i сльояи. Хто хоче ще сказати, то кажи! Ш а п к а. Я скажу! О д н о о к и й, Кажи! Ш а п к а. Пропоную поставити його пiд тую ж мiрку, пiд яку вони Ваню Маху поставили, пiд найвищую! М и к е ш а (до А н д р е). Покаж руки! (Подивившись). Без музолика. Присоєдиняюсь. К о ж у ш о к (обмацавши сукно на шинелi)._ Присоєдиняюсь. М и к е ш и н д р у г. А я за те, щоб демобiлiзувати. (Виждавши ефекту)._ Шинель зняти, чоботи скинути, йому ж припечатати червону печать - без антрактуї (Наводить рушницю)._ Повстанцi розступаються. О д н о о к и й. Ще не руш! Це Судьба iграет з етiм человєком, себто - голосую: хто за смерть йому? (Рахує)._ Хто за жизнь? Нi одного! А н д р е. Постривайте! Товаришi! Я пiшов до них, щоб робити шкоду. У в е с ь с у д. Го-го-го! Ну просто Макс Лiндер. А н д р е. Мене послано було до них. С у д ь б а. Од кого? _ А н д р е вагається. Ш а п к а. Од Бога? А н д р е. Вiд однiєї тайної групи революцiонерiв. Судьба. Од якої? Хто може посвiдчити? А н д р е знов завагався. Я (виступаю наперед). _Я можу посвiдчити... Я свiдчу, що його було мобiлiзовано i послано од нас у штаб до кадетiв. Вiн мав нас повiдомляти, якi в них плани, скiльки зброї тощо... С у д ь б а. Од кого од вас було послано?.. Я. Од мiсцевого таємного ревштабу. С у д ь б а. А ти хто? Я подаю йому пакетика. (Читає)._ "Товаришу Судьба... Посилаю до вас для зв'язку товариша Югу. Робiтничi загони, вибивши ворога з позицiй, гонять його i зараз вийшли на лiнiю... Г а м а р". (До своїх)._ Пустiть! _ 26_ Я й А н д р е виходимо в коридор. Бiля Марининмх дверей я обертаюсь до нього:_ - Будь ласка, зайдiть сюди! _ 27_ А н д р е входить. Його зустрiчає М а р и н а :_ - Звiльнили? А н д р е. Цей порятунок - чудо! Нi! Цураюсь минулого, рубаю шаблею колишнє i починаю нове життя. Нове життя! М а р и н а . Цс-с-с... (Iронiчно)._ Не так голосно починайте. Нiма зустрiч А н д р е з батьком. _ 28_ Я йду сходами вниз. Менi стає холодно. Бiля вогнища спиняюсь. Сторожа грiється. Простягаю руки й я._ О д и н. Вiрите, аж дивно. Така революцiя i бiй, а блохи без унiманiя. Д р у г и й. Нiч - от i гризуть. Т р е т i й. Пiвнi спiвають. П е р ш и й (недовiрливо)._ Це у городi?.. Т р е т i й. Чуєте? Я дослухаюсь. Справдi, десь за муром чути досвiтнє legato захриплого пiвня. Зловiсне legato, потрiйне. Менi згадується євангельський мiф про апостола Петра, коли вiн зрадив i тричi одмовився вiд Христа. Я здригаюсь i йду геть._ _ 29_ Бiжить без шапки Ж о р ж и к. З розгону наскочив на сторожу._ С т о р о ж а. Стiй! Ж о р ж и к завмирає. Вiн - як статуя жаху. Ти куди? Ж о р ж и к. Т-туди. С т о р о ж а. Ти хто? Ж о р ж и к. Я?.. Ж о р жик я! С т о р о ж а. Ти тут живеш? Ж о р ж и к. Нi! Їй-богу, нi!.. Тут моя сестра живе! С т о р о ж а. А сестра хто? Ж о р ж и к. Вона?.. З i н ь к а! Живе отам на горищi. С т о р о ж а. Хто вона? Ж о р ж и к. Вона проститутка! Вiн iде по сходах. Один iз сторожi слiдує за ним до самих Зiньчиних дверей._ _ 30_ Ж о р ж й к (стукотить)_ Зiньо! З i н ь к а. Хто? (Одчиняє дверi). _ Ж о р ж и к. Це я! Ж о р ж и к ! (Входить). _ З i н ь к а. Знов папа прислав? Геть! Ж о р ж и к. Нi, я сам! На хвилиночку! Я тiльки на хвилиночку! Ху-х! От був напоровся, Зiнько! На цiлий полк сторожi! Насилу одбрехавсь. Але я їх не злякався, їй-богу. Не вiриш? Я сьогоднi убив одного. I ти знаєш, Зiяько, як це вийшло? Зовсiм не так, як я думав, проте я не злякавсь, їй-богу! Вiн вибiг iз-за рогу i просто на мене, у мене вистрелив карабiн. Я дивлюся - мiсяць пiдскочив, а вiн упав. У вас нема шоколаду? Хоч трошки. Мiж iншим, з цукернi Регоде вивiску зiрвано. Вiтром. А потiм вiтер стих, - це як з карабiна вистрелило. Чого ви на мене так дивитесь? З i й ь к а. Чого ти прибiг? Ховатися? Ж о р ж и к. Я? Нi! Пхе! Стану я ховатися! Ти тiльки, Зiнько, не кажи, що я тут. Мiж iншим, я сказав, що ти моя сестра. З i н ь к а. У вас таких сестер не буває. Ж о р ж и к. Так це ж я не всерйоз сказав, а так. Хоча, знаєте, в мене ж сестри ще нiколи не було. Ху, от знову мiсяць вискочив, як там. Мiж iншим, кровi я не бачив. Якось чудно все це вийшло й неприємно. Якби це була жива мамочка. Я помолюся Боговi. Можна? З i н ь к а. Помолись. Ж о р ж и к. Боже i ти, мамочко! Зробiть тепер так, щоб З i н ь к а на мене не виказала. (Рвучко повертається}._ Ти не викажеш? Стукiт у дверi. Любая, не треба! Я прошу! Благаю! (Сiдає навколiшки перед Зiнькою)._ Я вже не буду воювати! їй-богу! Страшно i дуже погано. З i н ь к а. Аз даху будеш стрiляти? Ж о р ж й к. Ну, то зовсiм iнша рiч. З i н ь к а йде одчиняти. Ж о р ж и к, учепивсь за сукню. Ви Богородиця! Ви тепер менi як мамочка! Не треба! З i н ь к а (вражена словом "мамочка")._ Ану, ще скажи це слово! Ж о р ж и к. Мамочка. З i н ь к а. "Мамочка". Дитя ти моє. Не плач. Хочеш, я цицi дам?,Нi!.. Не вийде вже з мене мамочка! (Злiсно)" Цить! (Одчиняє дверi}._ 31 С у д ь б а (мовчки обдивився всю кiмнату, навiть у вiконце подивився}._ Зараз видю, де я. З i н ь к а. А де? С у д ь б а. Кажуть, вiєшся з буржуазним класом? З i н ь к а. А що менi твiй пролетарський дасть? Спускатиме штани, як i той. С у д ь б а. Не в штанях тут дiло. З i н ь к а. То чого й прийшов? С у д ь б а. Бачила ноги? Видала? Нашого брата уткнули в землю, як недокурок якийсь! I от на - упiймав генерала, а вiн утiк. Генеральний ворог утiк. (Сiдає_ i досадує)._ З i н ь к а (дає Ж о р ж и к о в i плитку шоколаду)._ Ти просив шоколаду? С у д ь б а. Головне ж - од Судьби утiк. З i н ь к а. На, бери сина! О д н о о к и й (рух, обдивився)._ Юной ще. Де твiй батько? Ж о р ж и к. Не знаю. О д н о о к и й. А батько зна, де ти? Ж о р ж и к. Не знає. О д н о о к и й. Теж скажу вам - воспiтанiє ще й поведенiє! А менi клопiт: придумай тепер дисциплiнарне покарання... (Замислюється)._ _ 32_ Окремо кожний. С т у п а й i П е р о ц ь к и й ходять по кiмнатцi. З дверей другої кiмнати впала тiнь. М а р и н а сидить. Тiнь А н д р е неспокiйно ходить. Ходять сливе навшпиньках. _ С т у п а й i старий П е р о ц ь к и й поволi зближаються. Шепiт:_ - От що наробила ваша австрiйська iдея якоїсь автономної України. - Це наслiдок вашої єдиної!.. - Самостiйної!.. - Неподiльної!.. Зiйшлись. От-от зчепляться. Але десь брязкiт зброї (то Судьба веде Ж о р ж и к а), i вони з пальцями на губах: "Цс-с-с", - розходяться. Знов сходяться i знов розходяться. Тодi П е р о ц ь к и й безсило пiдходить до вiкна, одслоняє трохи килим i раптом, немов поранений холодним виблиском мiсячних шабель, глухо кричить: - Ж о р ж и к а кудись повiв той... Судьба!.. Боже мiй! А н д р е!.. Ну?.. Тодi я побiжу!.. (Бiжить по сходах вниз, машинально командує)._ На месте!.. Стой!.. А н д р е пiдходить до вiкна i раптом затуляє долонею очi. Вiдходить. Пiдходить М а р и н а . Дивиться. До А н д р е: - Рубайте шаблею колишнє. Цим разом вас зарубають, як колишнє. Вас i нас. Помилка була, що ви на Українi робили "руськоє двiженiє", її треба виправити! А н д р е. Що там?.. За вiкном? М а р и н а . Бiльшовицька революцiя. Треба виправити! Негайно їдьте на околишнi хутори. Там люди є i зброя. Я зараз напишу листа... А н д р е. Що з ними? М а р и н а . З ними? (Глянувши у вiкно, стає як укопана. Стоїть як статуя, що в страшному напруженнi жде смертельного удару)._ Заклякнув А н д р е. Ждуть на залп. (Нарештi М а р и н а здригнулась)._ Рушницю до ноги! Повiв далi... (Пише)._ "Маршрут: Чорноярськi хутори - братам Закрутенкам, Бугаївка - Дмитровi Копицi. З доручення комiтету золотої булави посилаю корнета Пероцького..." А н д р е. Киньмо краще цю булаву, Маrinе! Киньмо все i справдi на хутiр десь удвох, у зелений затишок... М а р и н а (пише)._ "...корнета Пероцького. Допоможiть негайно зiбрати повстанськi загони, оружно i кiнно..." А н д р е. Чи не є все це моя любовна помилка? М а р и н а (дописує)._ "Член комiтету Чайка". (До А н д р е)._ Гасло: "Люльку запалено". Все. Iдiть! _ V__ 1_ Iще уявiть, мої друзi: повна вулиця цвiту акацiй. Не проглянеш. На ганку в Пероцьких прапор ревкому паруском червоним повис. Сонце. Штиль. Н а с т я вишиває золотом прапора._ Поряд спiває З i н ь к а:_ На берегу сiдiт дєвiца, Она шолками шйот платок. До них збiгає Л у к а: - Ну, як ваш прапор? Н а с т я. Подивися. (Розгортає)._ Л у к а. Та вiн уже готовий? Н а с т я. Ще трошки. За годину скiнчу. Л у к а (любується, читає)._ "Пролетарi усiх країн, єднайтесяi" Серп та молот, як вилитi. "УвСеРеР" - Українська Соцiалiстична Радянська Республiка. (Захоплено)._ Га? Вибороли! Вийшло! Гаптуємоi.. (Аж пiшов у танець)._ Гоп чуки-чуки-чуки, Подивiться, буржуйчики!.. Подивися, увесь свiте, i май на увазi, що всього тебе вигаптуємо отакими республiками. Жаль, нема Iлька тепер, щоб теж подивився, як пiд "Пролетарiями всiх країн, єднайтеся!" виходить "УеСеРеР"! А то вiн теж був плутався мiж якоюсь любов'ю та мрiєю. (До Зiньки)._ Ну, як вам живеться, товаришко Зiно? З i н ь к а. Дали б ви менi якусь роботу. Л у к а. Дамо! Тепер робота буде. То й не було за першого етапу революцiї, коли йшли бої та руйнування! А от за другого буде! Наприклад, тепер: коли будується нове життя, то я думаю, що й про любов можна буде подумати.". Бо любов - це не розвага та й не мрiя, як це в Iлька, а теж функцiя, от! (Показав рукою, аж_ м'язи випнулися)._ Функцiя!.. (Раптом рука розгинається)._ Стривайте! Зараз засiдання ревкому, i менi треба доповiсти про новий розподiл функцiй у моїх пiдсекцiях... Так сказати, що прапор за годину буде?.. Я забiжу, i тодi вже що?.. За годину я буду. (Бiжить)._ З i н ь к а. Заждiть на хвилиночку!.. Ви сказали, що в Iлька любов - як мрiя. Яка це мрiя? Л у к а. Тiльки й того, що грає на пiянiнах, а вiн зробив з неї мрiю. З i н ь к а. Так це та, що грає? Ви її бачили зблизу коли? Л у к а. Нi! Я ще забiжу! (Бiжить)._ З i н ь к а. Треба буде подивитися на цю мрiю... На берегу сiдiт дєвiца... _ 2_ М а р и н а припала до вiкна. С т у п а й нишком од неї ворожить на Євангелiї._ М а р и н а (схвильовано)._ На хвилинку, таток! Сюди! До вiкна! По той бiк пройшов мужчина, здається, з люлькою. Ти постiй i подивись, чи не повернеться вiн? А я побiжу до вiкна в столову. Там краще видно... (Вибiгла)._ С т у п а й (постоявши трохи бiля вiкна, одiйшов). _Вигадала гратись у Нат Пiнкертона... Ну, а я поворожу ще раз, тепер уже востаннє. На євангелiю. Нi! Коли вже востаннє, то на "Кобзарi". Що буде, те й буде. Востаннє, Iване! (Дiставши "Кобзаря", виймає всi стрiчки-закладки, блакитнi все та жовтi. Кладе книжку на стiл. Тодi врочистий i суворий, кладе на книжку три пальцi. Питає)._ Буде чи не буде Україна? М а р и н а (вигулькнула з дверей)._ Ти дивишся, татку? С т у п а й. Дивлюся! (По паузi, сам собi)._ Перший стовбик, тридцять третiй рядок. (Розгортає книжку, одшукує мiсце)._ "Не вернуться запорожцi, не встануть гетьмани, не покриють Україну червонi жупани..." (Гiрко хитаючи головою)._ Цоки-цоки, цок-цок. Невже ж помилився? Невже й справдi трюхи-трюхи - тiкають старенькi з козачого степу, за обрiй на безвiк заходять? Похилили списи, як хрести? Нi! Ще раз - i тепер востаннє! Другий стовбик, сьомий рядок. М а р и н а . Дивися, татку! Здається, вiн?.. С т у п а й. А не заважай менi, Маринко! (Розгортає й вичитує)._ "Згинеш, згинеш, Україно, не стане й знаку на землi..." (Мiстичний жах)._ Дак втретє ж - i тепер уже востаннє. Буде чи не буде?.. _ З__ М а р и н а (з порога другої кiмнати. Збуджено). _Буде! С т у п а й (сердиться)._ Не жартуй! М а р и н а . Буде, мiй сивенький ворожбите! С т у п а й.А ти що - в Пiфiю обернулась, чи що? М а р и н а . Коли хочеш, то так. Старi автори переказують, що спочатку Пiфiя - це була прекрасна молода дiвчина. Вона вiщувала в церквi на каменi Омфалос, що значить - центр землi. На брамi був напис: "Пiзнай себе". I я зараз буду вiщувати. Омфалос! Українцю, спiзнай самого себе! Буде! (Її справдi охоплює якесь незвичайне пiднесення. До батька)._ Пiдiйди до вiкна i стань! Тiльки так стань, щоб з вулицi було непомiтно. С т у п а й. Навiщо все це? М а р и н а (удаючи з себе Пiфiю)._ Перше, що ти побачиш, скаже тобi - буде чи не буде... По той бiк, дивися, стоїть бiля тумби мужчина. С т у п а й (з гумором)._ Ну й вибрала! М а р и н а . Дивися!.. (Грає що є сили кiлька акордiв з "Патетичної")._ С т у п а й. Запалив люльку й пiшов. Капелюха на потилицю насунув - яка зневага! I це такий герой роману? М а р и н а . Це од героя! Наше гасло; "Люльку запалено!" Люльку контрповстання. Сьогоднi! (Бурхливо грає кiлька фрагментiв з " Патетичної")._ Цоки-цоки, цок-цок. Чуєш, таток? Мої вуса, чуєте? Сивенький чубок? Як мчать нашi лицарi з околишнiх хуторiв?.. Ми напоготовi. (Встає ще в бiльшому екстазi)._ Омфалос! Омфалос! Люльку запаленої (Аж закружляла)._ Дми тепер, пiвнiчний, - не згасиш. Ще бiльше роздмухаєш - дуй. Щоб iскри летiли! (Ударила по клавiшах)._ Омфалос! Запалюйте ж вашi люльки, щоб дим iшов через усi степи вихором до неба! Курiте, аж поки все небо закурите, аж поки не пошле до вас Бог ангола спитати, як у тiй казцi: "Чого ти хочеш, роде козацький, що куриш i куриш". Своєї держави я хочу (розбiглися коси по спинi)_ пiд прапором ось!.. (Винесла захованого прапора. Розгорнула в руках)._ Пiд цим!.. С т у п а й (захоплений од прапора)._ Коли це ти вишила? Стукiт у дверi. М а р и н а (складає прапора. Спокiйно)._ Можна! _ 4__ З i н ь к а з прапором: - Вибачте! Чи немає у вас часом такої заполочi? Не вистачило трошечки - на останню букву. (Розгортає прапора)._ Якщо є, то допоможiть, позичте чи дайте! (Оглядає Марину)._ С т у п а й. Гм... Написано по-українському. (Читає)._ "Пролетарi усiх країн, єднайтеся!" Серп i молоток. "УСРР". Що таке "УСРР"?.. З i н ь к а. Українська Соцiалiстична Радянська Республiка. Це, кажуть, наш такий новий державний герб... С т у п а й. Гм... Кому прапор? З i н ь к а. Ревкомовi. За годину мушу скiнчити. С т у п а й (ще раз читає)._ Гм... Без жодної помилки. (Ще раз прочитав, подививсь на Марину)._ М а р и н а . Нема. З i н ь к а (оглядає Марину)._ Я думала, у вас очi сенi, аж вони блакитнi! Вам, певно, жовте до лиця? М а р и н а. А у вас, я думала, карi, аж вони чогось червонi! З i н ь к а. Третю нiч не сплю, от i зачервонiли. Третя нiч, як вишиваю. А може, це од прапора, од червоного, як i в вас он од блакитного. (Виходить)._ С т у п а й (по паузi)._ А може, є? М а р и н а . Що? С т у п а й. Та такая заполоч у нас? М а р и н а . Ти комiк, тату. Поїхав би ти на хутiр, нiж тут плутатися. (Йде в другу кiмнату)._ _ 5_ На сходах я (iду в ревком). Повз мене проходить 3 i н ь к а. Iз дверей виходить М а р и н а . На одну мить ми спиняємось, скидаємось очима i розходимося._ З i н ь к а. Мрiя? Я думала яка? А вона в панталонах i в юбцi, як i всяка. Добридень, сусiде! Я (не розумiючи Зiньчиного вислову)._ Добридень! _ 6_ С т у п а й сам:_ - I це прапор (на Маринин),_ та й то ж прапорi Я вже думаю, чи не запропонувати таке: на жовто-блакитному - "Хай живе радянська", хай уже буде й соцiалiстична, аби тiльки українська республiка. Або ж так: на червоному двi стьожечки вшити: жовту й блакитну... (Думає)._ _ 7_ Уявiть i ревком у квартирi Пероцьких. В залi немов бiвуак: люди в шинелях, з рушницями й без, якийсь ч е р в о н о г в а р д i є ц ь спить. Тут же черга просителiв. На сходах невпинний рух рiзноманiтного люду. Приймає черговий член ревкому Г а м а р. Вiн бiля телефону._ Бiля його я й Л у к а занотовуємо директиви._ Позад його на драбинi робiтник проводить телефон. За простiнком бiля комутатора на табуретi О в р а м._ Г а м а р (у телефон)._ Зараз! Iду! (До Луки)._ Щось чудно. Мене негайно викликає Слобiдський ревком. Чого - не каже. Якась нагальна справа. Телефоном, каже, не можна.,. Ти провадь прийом за мене, а я поїду... (На ходу, збираючись)._ Волревкомам директивну телеграму: "Перше - це як можна бiльш посiяти пшеницi". (Широким рухом)._ Степ! Л у к а. Насiння? О в р а м i в г о л о с. Комутатор ревкому... Г а м а р. По хуторах у ямах. (Колупнув рукою i вибiг)._ Г о л о с з д в е р е й. Скажiть, будь ласка, де тут бiльшовицьке движенiє помiщається? О в р а м (комусь у телефон)._ Тут. Ви в якiй справi? Г о л о с и (думаючи, що то до них, теж пiдносять тон)._ Та в якiй же!.. Ходимо по землi, а самi без землi. О в р а м i в г о л о с. Сполучаю! Л у к а (голосом аж до дверей)._ Виходьте наперед, хто там без землiї (До мене)._ Напиши: "Друге - зорганiзувати бiдноту. Кулакам сказати, що їхнi хати та дворища на ямах довго не вистоять. Третє..." (До робiтника)._ Папашо! Не там i не так. Криво ведеш провiд! (До мене)._ "Третє: по той бiк Днiпра є поклади торфу..." Хто там хропить? Г о л о с и. Товаришу, чуєш? Революцiю проспиш. Л у к а (вже на столi)._ Товаришi! Ревком - це що? Ревком - це не спальня i навiть не станцiя, де можна куняти. Ревком - це паровоз, помни! I коли ми... Н о в i г о л о с и з д в е р е й. Товаришу Л у к а! Витрусили зброю: сiм рушниць i три нагани. Куди їх? Л у к а. У воєнкомат! Г о л о с. Килими, бiлизну одкопали... Л у к а. У соцзап! Г о л о с. Десять штук корсетiв. Л у к а. Закопайте! (До мене)._ Тобi треба школи оглянути. Мета - ремонт... (На робiтника)._ Та не так, папашо! Ось дай-но я! (Вилазить на драбину, звично й акуратно кiнчає проводку)._ О в р а м i в г о л о с. Комутатор. Що?.. Яка кавалерiя? То ви спите i по вас плигають блохи... Л у к а (злазить. До мене)._ "Друге - це букварiв українських надрукувати. З букваря почнем". (Щось собi нотує)._ Хто там по землю? (Нотує. До мене)._ Ба i ще про вчителiв... (До дверей)._ Пiдходьте. (Нотує й дивиться на годинника разом)._ О в р а м (зовсiм iншим голосом)._ В нашивках?.. Хвилинку!.. Л у к а (до мене)._ "Треба зiбрати вiдомостi, скiльки учителiв, що знають українську мову..." (До черги)._ Хто П е р ш и й на черзi? Раптом тривожний, запалений г о л о с у дверях: - Товаришi! На город наскочила якась банда! Кавалерiя! В нашивках!.. I немов на доказ цьому десь розложисте б'є гармата. Трiщить телефон. Пауза i тиша. Л у к а. Першою не черзi знов стала хто? Здається, буржуазiя. Г о л о с О в р а м i в. Сполучаю. Трiщить телефон. Л у к а (бере трубку)._ Г а м а р я нема. Ви ж його викликали. Як не кликали?.. (Аж хитнувся)._ Не вдавайтесь у панiку! Що?.. У монастирi дзвонять?.. Що?.. Кавалерiя? Спинiть! Зараз висилаю з ревкому загiн! (До дверей)._ Одкопану зброю однесли чи ще? Г о л о с. Ще. Л у к а. Занось сюди! (Вилазить на стiл. До черги, до всiх)._ Товаришi! Як чуєте, що? Першою на черзi стала буржуазiя. Вона силою вдерлася. Вона хоче що?.. Ще раз заступити нам дорогу до соцiалiзму. Хто хоче боронити своє мiсце в черзi по землю, по хлiб, по машини, по букварi, по культуру - становись у чергу по що?.. По зброю! Хто перший - пiдходь! Хтось пiдходить перший. За ним хочу стати я, але мене одтискує якась шинеля. Я даю їй мiсце, потiм другому, третьому. Нарештi, пiсля п'ятого, я хапаюсь за рушницю - дехто стає неохоче. Дехто тiкає, одверто або крадькома. Л у к а. Становись! Ми шикуємось. О в р а м. Становись, хто має ноги, хто ж не має - лiзь! Л у к а. Телефон? О в р а м. Не працює. Л у к а. Значить, бiля його хтось працює. Товаришi! Май на увазi що? Наш фронт на всi чотири сторони. Ворог на класових позицiях, себто де? Скрiзь. Напрямок наш - соцiалiзм, вiзьми втямки! Революцiйним кроком... Ми йдем за Лукою, сходами, на вулицю. 8_ С т у п а й сам: - Дак втретє ж i тепер востаннє. Чуєш, Т а р а се? Востаннєi Яка ж вона буде? Д р у г и й гарматний вистрiл. (С т у п а й у розпачi). От не дадуть, не дадуть доворожити. (Розгортає книжку, читає). "Поховайте та вставайтеї" (Бiжить без шапки, пiднявши щитом книжку). 9_ Став С т у п а й на перехрестi. Вагається:_ - Ну от... Добре тобi було писати - "повстаньте", а | як менi повстати? Куди йти, на чию руч стати - їй-1 богу, не знаю! (Думає)._ Оце справдi - нi сюди, Микито, нi туди, Микито. Iшли ляхи на три шляхи, а козаки на три поля. Пiти на червоне, хоча нi. "У запорожцiв на бiлих корогвах тiлько червонi хрести", - писав Кулiш. Пiти пiд жовто-голубий - знов-таки у запорожцiв не було. А запропонувати червоний i стьожечки. Хiба ж зараз послухають!.. Пострiл. Падає збитий кулею цвiт. С т у п а й пiднiмає його. ' Що ви робите? Отак i на мойому хуторi, їй-богу, позбивають увесь цвiт. Кулями поклюють землю, пшеницю, повибивають соняшники. Пострiл. Ще вб'ють. Пiду краще на третє поле, як наказувала М а р и н а . До себе на хутiр. Сховаюся i пересиджу цю революцiю, а там видно буде, до кого кристати. (Тiкає). 10__ О в р а м (повзе). От менi б тепер ноги... Пробiгає кiлька червоногвардiйцiв. Один кричить; "Хтось у тил нам б'є! Тiкай!"_ Далi смертi не втечеш! Стiйте! Набiгають контрповстанцi. Оврам сидить. Бiля нього спиняється А н д р е. А н д р е (гукає). Заберiть! (Показує на Оврама). Контрповстанець (на Оврама). Ану, ти! Вставай! О в р а м. Не дiждете, щоб я встав... 11 З ганку Пероцьких тихо падає додолу червоний прапор. Хто його скинув - не видно. Натомiсть звисає жовто-блакитний. Хто його чiпляє - не видно._ 12 Назустрiч А н д р е виходить М а р и н а з букетом квiтiв. Почувши дзвона:_ - Нiби Великдень. Кажуть, що коли вас зустрiв монастир, ви там виголосили: "Хай живе Iванова дзвiниця, а над нею Пiвнiчна зоря". Це значить Росiя? А н д р е (серйозно i твердо)._ Так. М а р и н а . Ну, а за Україну чом лицар промовчав? А н д р е. Обминемо! М а р и н а (iде i гостро, допитливо дивиться йому в очi - жартує чи нi)._ Україну?.. 13 З ганку Пероцьких падає додолу жовто-блакитний. Хто його скинув - не видно. Натомiсть має трикольоровий. Хто його чiпляє - не видно._ _ VI_ 1_ На вулицi Пероцьких рух. Бiля дому збирається публiка. Святочний гомiн, вiтання - найбiльше дами. Цвiтуть парасольки. Од церков пливуть урочистi дзвони._ Д а м а. Варваро Михайлiвно! Здрастуйте, милая! Друга. Не здрастуйте, а Христос воскрес! Перша. Аж тепер я зрозумiла, як вiн, бiдненький, зрадiв, коли воскрес! Ч о л о в i к д р у г о ї (Зiньчин гiсть)._ I все ж таки, рiвняючи до бiльшовикiв, його мучили люди! П е р ш а. Ах, не кажiть! Я сама була цi три днi немов у домовинi. Д р у г а. Милаяi Я була труп! Ч о л о в i к п е р ш о ї (теж Зiньчин гiсть)._ Так! Вони загнали нас у льохи, вони хотiли зробити з нас трупи, а з наших домiв - домовини, але дуже дивно, що їх за це думають судити, як людей! Д р у г а. Хiба ще мають судити? З i н ь ч и н г i с т ь. Уявiть собi - перед тим, як розстрiляти, думають iще судити. П р о ф е с о р. Знов лiбералiзм! Знов реформи! _ 2_ Четверо несуть на носилках О в р а м а. Побачивши натовп, вiн командує на носiїв:_ - Ножку, носiї! Мене зустрiчають парадом. Ать-два! Лєвой! Запевай пєсню!.. Не хочете? Ну так я сам... (Спiває приспiв з вiдомої солдатської пiснi)._ Ой люлi, ой люлi да - Я вам песєнку спою. Смир-но! Одвiчай, як пролетарiатовi! Здорово, буржуазiя! Дякую за царську зустрiч! В и г у к и. Який цинiзм! Яке нахабство! О в р а м. А тепер виносьте мене на престолi В и г у к и. Як вiн смiє! - Заткнiть йому рота! Одна дама хоче штрикнути його в очi парасолькою. Не попадає. О в р а м. Ах ти ж... Какєтка! Друга намагається. Киш, чорне вороння! Я ще не труп. Складiть вашi парасольки. Чи, може, думаєте ревбурю пiд ними перестояти? _ З _ Несуть його в зал. Там жде на нього суд. _ Голова каже до публiки промову. _ - Панове! Сьогоднi ми судимо тайного чекiста. Вiн нас судив по пiдвалах, здебiльшого вночi, без свiдкiв, ми його виносимо на денне свiтло i на вашi очi. Цей суд ми робимо публiчним, навiть широко народним. Бiльше - ми, позвавши сьогоднi на суд бiльшовизм, даємо йому можливiсть захищати свої кривавi доктрини публiчно. Ще бiльше - ми даємо кожному в цiм залi право сказати своє слово за чи проти злочинця. Статую Фемiди, символ загальнолюдського суду, що її закопав був бiльшовизм, ми знову одкопуємо i ставимо на цей стiл. (До Оврама)._ Пiдсудний! Ваше iм'я? О в р а м. Оврам чи Якiв - не все одно? Вам же не iм'я розстрiлювати! О в р а м. Ваша професiя до ЧК? Оврам. Лазив по тiй землi, по якiй ви їздили. Голова.Ав ЧК? Оврам. Та, яку ви визначите. Голова. Скiльки вам рокiв? Оврам. Вiд народження тридцять, до смертi - ви краще знаєте, хоча й я не гiрше знаю. Голова. Ви бiльшовик? Оврам. Половина. Голова. Себто? О в р а м показує на себе. Ноги не мають значення. Ви бiльшовик. Тепер скажiть, чому ви не вiдступили разом з бiльшовиками, а залишились тут? О в р а м. Раз ноги не мають значення, то й питання не має значення. Г о л о в а. Ви хочете скласти провину на ноги! О в р а м. Навiщо, коли виннi вашi голови. Г о л о в а (шляхетно розводить руками)._ Ми? О в р а м. Якби не заварили вiйни, де одбито менi ноги, я б оце одступив з бiльшовиками. Г о м i н. Яке нахабство! - Цинiзмi Г о л о в а. А от нам вiдомо, що ви зостались тут на тайнi вивiдки, за шпигуна. Що ви на це скажете? О в р а м. А яку ще можна найти роботу за вашого панування? Не стану ж я вiшати або вiшатися! Г о л о в а. Але ви не вiд того, щоб вiшати нас... (Викликає)._ Свiдок генерал П е р о ц ь к и й! П е р о ц ь к и й встає. Ваше превосходительство, ви маєте слово. П е р о ц ь к и й. От у це вiкно я побачив, як прийшов той - О д н о о к и й i ще двоє, - один у кудлатiй шапцi. Цей безногий стирчав бiля нiг, - i показав, де я живу i де, певно, заховався Ж о р ж и к. Потiм я стояв бiля чужого вiкна i бачив, як О д н о о к и й вiв Ж о р ж и к а. Мiй хлопчик, панове, плакав. Ловив у нього руку, щоб поцiлувати, а вiн Ж о р ж и к а одштовхнув. Я не мiг бiльш бути в iнкогнiто. Я скомандував: на мєстє!.. Мерзавець, стой! Вiн нацiлився в мене. Ви розумiєте?.. Але набiгли другi, не дали й повели мене в їхнiй штаб. Г о л о в а. Що ви бачили в їхньому штабi? П е р о ц ь к и й. Кошмар! Уночi до мене в камеру всадили монаха, i вiн цiлу нiч молився. По-вкраїнському. Ви розумiєте, панове! Вiн не давав менi спати. Мiж iншим, цей монах менi сказав, що безногий iнквiзитор забиває гвiздки в погони i за це бере великi грошi. Вiн себе на все життя забезпечив. Г о л о в а. Ти забивав гвiздки в погони? О в р а м. Нащо в погони, коли краще в такi лоби забивати! П е р о ц ь к и й. Вiн себе забезпечив! О в р а м. Так точно. Я себе забезпечив так, що скоро вже не буду безногим жити. Мене до самiсiнької смертi на руках нестимуть. Г о л о в а. Ви виказали на Жоржика? Як це вийшло? Десь з публiки виткнулась 3 i н ь к а: - Я скажу! Я можу посвiдчити - можна? (Показавши на Оврама). _Я буду проти нього свiдчити, їй-богу! Дозвольте? Ще суд не похватився, як вона вже почала. Боже! Виказати на Ж о р жика, на неповинного анголика - це злочин, якому мiри нема! Як тiльки (на Оврама)_ мiг вiн це зробити! Жоржика, милого хлопчика, що любив шоколадки. Богу молитися, голубiв стрiляти, навiть мене любив... Пам'ятаєте, вiн пiд час манiфестацiї з даху вистрелив? То вiн у голуба стрiляв, та випадково попав у чоловiка. В залi похвальний гомiн. Анголик у голубка вцiляв. Я знаю про це так, як i про те, як на нього виказано... Г о л о в а Будь ласка, пiдiйдiть ближче до столу. _ З i н ь к а. З фронту Ж о р ж прибiг до мене, сердешненький хлопчик. Вiн убив одного бiльшовика, то за ним гналися, панове. Вiн так просив, щоб я казала повстанцям, що вiн мiй братик або ж моє дитя, га? У мене серце плакало, їй-богу! Вiн попросив у мене шоколадку, але прийшов той, що О д н о о к и й. Вiн шукав їх превосходительство i дуже журився, що вони втекли. Тодi я дала Жоржиковi шоколадку i сказала одноокому: бери сина! Спочатку вiн не повiрив, що Жоржик син... Г о л о в а. Чий син? З i н ь к а. Але я прочитала от цюю посвiдку. (Читає)._ "Даю цю посвiдку колишнiй нашiй покоiвцi Зiнаїдi Масюковiii на певнiсть того, що я з доручення мого папи генерала Пероцького..." (Читає/сю посвiдку)._ Коли кiнчає, в залi буря. Голова дає знак сторожi, щоб вона забрала Зiньку, по тому звертається до Оврама: - Тобi ми даруєм, якщо ти викажеш бiльшовика, що лишились у городi. Скажеш?.. Оврам мовчить. Нi?.. Однесiть i розстрiляйте! На сходах Оврам раптом спиняє конвоїрiв: - Стiйте! Я скажу... щось. (Коли конвой спиняється, додає)._ Але перед тим, як сказати, я хочу покурити. За папiросу скажу... Йому дають папiросу. Вiн затягується димом. Натягає картузик_ - Несiть! _ 4_ Тим часом в подвальчику Н а с т я. Стоїть. Жде. Рахує краплi, їй уже здаєткя, що це намистини i вона їх ниже на нитку: _ - Сiмсота... Сiмсот перша... Сiмсот третя... _ VII_ 1_ Знов у Пероцьких. Нiч. Л у к а телефонує:_ - Штаб? Покличте до телефону комгрупи. Товариш Г а м а р? Говорить начавангарду Л у к а. Банду розбито. Мiсто наше. Я в ревкомi. Здобув цiкавi документи: рейд-авантюра Пероцького, очевидно, пiдтримана якоюсь мiсцевою тайною органiзацiєю. Скiльки жертв? Чимало. Слухаю... Так... Розумiю... _ 2_ У цей час вертаюсь з фронту я. Iду до Луки. Рух радостi. Пiднесення. Воiстину патетична зустрiч._ Л у к а. Здрастуй, брате! Я. Брате, здрастуй! Л у к а. Ти де ж подiвся? Пiсля бою? Гасив десь, мабуть, зорi? Я. Гасив старi. Засвiдчую тепер новi, червонi, брате! Л у к а. З перемогою? А знаєш, хто зорганiзував цей рейд, хто в йому вiв перед?.. П е р о ц ь к и й, брате! Пiдскочила свiчка, i зсунулись речi. У вбитого гайдамаки знайдено листа. Цiкавий документ. Ось вiн. (Читає)._ "Маршрут: Чорноярськi хутори - братам Закрутенкам, Бугаївка - Дмитровi Копицi i т. д. З доручення комiтету золотої булави посилаю до вас корнета Пероцького. Допоможiть оружно i кiнно", - цiла iнструкцiя, братеї Пiдпис: "член комiтету Чайка". Тепер зрозумiло, чому стiльки жертв. Мiж iншим, сусiдку твою, Зiньку, закатовано. Оврама вивезли за город i в глинищах - розстрiляли, де падло i рiзний непотрiб. Кажуть, коли посадили - над ямою, вiн... На мене пливе щось беззвучне i темне. Свiчка тане. Голос Лучин десь далеко нiби смертний менi, напiвмертвому, присуд вичитує. - Луко, зажди! (Хапаюсь я). Л у к а. А що? Я. Свiчку треба поправити... Л у к а. Свiчку? Я. Нагорiла ж, чи що... Л у к а. Вiн нiби сказав: "Спасибi за похорон! Дав би на чай, та нiчого не маю. Та не лайтесь, - каже, - вам за це заплатить пролетарський клас..." А Н а с т я, брате, сестра - збожеволiла... Та ти що? Вже йдеш? Я. Я?.. Нi!.. Хоча так. Я йду. Я пiду... Л у к а. До себе? Я. Так. Я пiду до себе... _ 3_ Я на сходах. Iду несвiдомо. Iду машинально. Куди?.. Та ба! Я маю йти до себе. Так. Я пiду до себе. Я пiду тепер сам до себе, щоб допитати себе про все це. Має бути розмова iз самим собою. Так! Мусить бути ще раз розмова людини з самим собою про зраду i про смерть. Перша - про зраду... Стою. Перебираю Луки iнформацiю, пригадую подробицi зради. Раптом бачу, що я бiля Ступаєвих дверей. Вони прочиненi. Чую хропiння. Заглядаю. Захриплий голос:_ -Хто? Я. Скажiть, будь ласка, тут жили С т у п а й-Ступаненки?.. Г о л о с. Це панночка? Виселено в пiдвал. А тут тепер зв'язкова команда. _ 4_ I нарештi, мої друзi, фiнал. Я пiд дверима в пiдвальчик Прислухаюсь. Мiй слух тепер такий прозоро-напружений, що я можу чути й чую, як течуть у просторах час i зорi. Я чую, як за дверима в пiдвальчику капнула крапля. _ Але ї ї не чути. Спить?.. Стукаю. Дверi одчиняються. Свiчечка. В о н а:_ - Ви? Я. Я... В о н а. Я по стукоту вiдчула, що прийшов хтось iнший, хтось не такий, як (жест угору)_ тi, хтось тихий, свiйс.с Я. Так. Прийшов iменно, що хтось. Хтось, на жаль, не такий, як тi, не ваш i сам не свiй... В о н а. Прийшов поет, милий, щирий. Я така рада. Адже ж я ждала вас! Простiть, що не вийшла назустрiч, не одчинила дверей (жест нагору)_ в мою країну, але, як бачите, провина не моя. Мою країну в мене одiбрали. Я. Нiчого. Ми з вами скоро дiйдемо до 'дного краю. В о н а. Це, звичайно, натяк на ваше поетичне горище? (Лiву брову зломила)._ Спасибi. Але я й тут ось (жест навколо),_ на вас ждучи, вже виростила цiлий сад кохання. Дивiться! Ось мармуровi схiдцi. Правда, чудовi? Ось (жест на краплi й патьоки)_ фонтан i водяний годинник разом. Тут, коли перебудеш нiч, то враження таке, нiби вiчнiсть вибиває такт... Я. Тут, кажуть, жив недавно робiтник i жiнка. Був на вiйнi. Жiнка ждала. Рахувала оцi краплi не одну нiч i не двi... В о н а (неспокiйно)._ Так, так... Ось (жест на_ ослончик)_ садовая лавочка. (Вiдблиск гумору)._ Спецiально для поетiв. Сiдайте, гостю милий! Ви, певно, втомились? Нi? Тодi чим менi ще вас вiтати? Я б оце заграла вам, якби не розлучили мене з моїм пiанiно. Навiщо воно їм? Хто з них умiє грати? Скажiть, хто гратиме? Я. Не турбуйтесь ними! Заграють! В о н а. I "Патетичної"? Я. З цього й почнуть... В о н а. Так? (З сумом)._ Ой якби я оце заграла! Сонату про юнака, що мчить конем степами, дороги у вiтрiв питається. Пам'ятаєте? Великодню нiч? (Навiть руками повела, нiби по клавiрi)._ Я тодi листа вам писала. Хочете, покажу? Зберегла! Ждала. Я довго ждала вас! Давно! (Лiва рука нiби на клавiшах. Права за думками нiби пише)._ У снах. У мрiях. Десь нiби в голубих вiках лiтала й виглядала. Я справдi чую музику. (Rondo). Що це? Розстрiл? Галюцинацiя? Гiпноз?... Треба кiнчати! Пора!.. - Скажiть (питаю),_ ви й тодi чайкою лiтали? Вона (руки впали. Зiбгалась. Як дiвчинка, що палась на шкодi i не стямиться, що сказати)._ Нi! Нi!.. Я так лiтала. Я просто лiтала... Я. Мошкою? В о н а (iнстинктом жiночим вiдчувши, що справила хирне враження, раптом випросталась)._ Нi!.. Нi!.. (Визивно)._ Так!.. Я чайкою лiтала!.. (Перемоглася. Проникливе)._ Скажiть... а ви тепер прийшли оспiвати її чи забрати? Я