к о. Як автора на прiзвище? М а р и н а . Бетховен. Б а т ь к о. Невже не українець? М а р и н а . Нiмець. Б а т ь к о. Значить, мати була українка. М а р и н а . Тату, ти комiк. Вiн скоро сто лiт тому, як помер, i на Українi нiколи не жив. Б а т ь к о. Хм... Чув десь нашу музику! Украв! Соната українська. Он росiяни - цiлого Глинку у нас украли та й кажуть, що їхнiй Глiнка! Та який вiн Глiнка, коли вiн Глинка! Прiзвище українське! Українець! Ну, та тепер не дамо! Не дамо, Маринко, не дамо! Нi пiвглинки, нi вуглинки! Ось пiду я зараз вулицями, пiд церкви пiду, де тiльки є люди, агiтувати й проповiдувати за вiльну нашу Україну. Бо кожний тепер українець мусить, лягаючи, в голови класти клунок думок про Україну, вкриватися мусить думками про Україну i вставати разом з сонцем з клопотами про Україну. Вiдбудуємо - тодi за Iнтернацiонал, Ось як, а не так, як ви пишете, товаришi бiльшовики! Бо хiба ж може бути Iнтернацiонал без України, без бандури?! М а р и н а. Тату, ти комiк. (Цiлує його)._ Б а т ь к о. Iду! Я всовую листа мiж одвiрки й дверi i мчу до себе нагору. Виглядаю._ _ 10_ С т у п а й - С т у п а н е н к о (одчинивши дверi)._ О! Лист! Це тобi, Маринко. М а р и н а. Без марки й штампа? С т у п а й. Певно, той, що з неба пада українкам, - золотий. (Iде)._ М а р и н а (сама)._ Не золотий, а голий. (Читає, деякi слова повторює вголос)._ "...Ця музика, певно ж, про юнака, що мчить конем степами, шукає країни вiчного коханая..." (З теплим, гумором)._ Маєш! Iще один комiк... Ну!.. (Читає)._ "Там, у голубих вiкнах, дiвчина, самiтна..." Хм! (Усмiхається, лiву брову справдi трошки ломить)._ "Скажiть, вiтри, або ви, зорi, чи вийде дiвчина йому назустрiч?.." (Очi мрiйнi, голубi. Пауза)._ Скажiть, monsenieur, вiтри, шепнiть, madame зорi, як вiдповiсти цьому ще милому комiковi - нашому вiдлюдниковi?.. (Сiдає. Нотний столик. Олiвець. Лiва рука на клавiшах. Права за думками_ - пише). _"Дiвчина самiтна. Так. I жде. Кого! Не знаю, але вже давно жде! У снах, у мрiях, десь нiби в голубих вiкнах, когось iз-за Днiпра, чи то вiд трьох могил, од Жовтих Вод, чи з Сiчi ждала й жде. Кого? (Торкнувшись клавiшiв)._ Можливо, вас, поете милий. Напевно, вас, якщо ви на конi. Так, тiльки вас, якщо ви на конi й при зброї". Нi!.. Цього не напишу, бо це вже од програми. Хай буде од душi. (Перебирає клавiшi)._ "Жде вас, поете милий. Самiтна дiвчина. В країнi, де на дверях два замки iржавi висять, московський i польський, жде i мрiє, що тому оддасть i душу, й тiло, хто замки тi позбиває..." Нi, хай буде од душi!.. 11_ М а р и н а грає. Менi здається, ще одна хвилина, ще один дотик руки - i хвиля свiтло-ярливого пафосу досягне неба, задзвенить об зорi, i тодi небо - зоряний рояль, мiсяць - срiбний рiг заграють вiчну над землею патетичну симфонiю. Менi неможливо ясно в очах, я бачу далекi зорянi простори, я нiби чую музику зiр, одного.не бачу - як до мене йде з листом М а р и н а . На сходах обганя її вiйськовий. Офiцер. Оглядається. Збiга захоплений до неї:_ - Моn Diеu! Це ви, Маrinе? Здрастуйте! Впiзнаєте вашого колишнього гiмназiального chevalier d'amour А н д р е? Три роки не бачились! Бiльше! Пам'ятаєте, я написав вам секретку на танцвечорi, сам принiс, сам познайомивсь! А як ми танцювали вальс-менует? А ви тепер ще краща стали. М а р и н а . Ви з фронту? А н д р е. Допiру. Страшенно радий. Уявiть темряву, ями, окопи, все в глинi, в багнюцi, навiть небо - i отак день за днем, мiсяцi, i сам ти нiби з глини, без женщини, себто без душi, одна лише темна хiть до неї, важка, як чорнеє живе срiбло. I от контрасти: я їду поїздом, огнi i українськi зорi... М а р и н а . Ви самi ж росiянин? А н д р е. Але люблю, бо вони мої... Їду поїздом, огнi i зорi, вокзал, i от я вiзником на гумових шинах. Чорт! А тут ще дзвони. I раптом ви, Магiпе, та ргетiеге iепаге88е. Я не можу бiльш... (Руки простяг), _Ну, Христос воскрес! М а р и н а (одступила)._ Воiстину... А н д р е. Ну що ж... Я поцiлую вашу тiнь! (Цiлує). _За цей момент, за зустрiч цю я радий зараз повернуть назад, на фронт i битись там за вас без вiдпустки цiлий вiк. За вас!.. М а р и н а . I за українськi зорi? А н д р е. З цiлим свiтом! М а р и н а. Спасибi. Але ви перед цим загляньте до своїх, обмийте глину, вiдпочиньте... Це вам такий наказ. А н д р е. Маrinе! М а р и н а . I завiтайте завтра! Корнет, цiлуючи її очима, бiжить додому. М а р и н а йде до мене. Затримує поступ. Крок вперед, крок назад._ Поет, можливо, завоює твою душу, цiлий свiт, але жодного кiлометра територiї, моя Жанно д'Арк... (Вертається)._ _ 12_ Чую втрете "Патетичну". I раптом супровiд до allegro - стоголоса мiдь Великоднiх дзвонiв. Дивлюся у вiконце. Дзвiницi, як бiлi тополi. З найближчої пливе спiв хорний: "Христос воскрес". Кометами здiймаються ракети, червонi, голубi, зеленi. Танцює свiт. Патетичний концерт. I тiльки низько над обрiєм висить блiдий, пощерблений серп мiсяця - розп'ятий мiфiчний Христос._ _ 13_ Вернувся Ступай, зворушений, пiднесений, аж чубок подерся угору._ - Грай, Маринко, "Патетичну", - Україна воскресає! Тiльки що загiтував, залучив до нашої "Просвiти" аж три нових члени: учителя слобiдської народної школи, сусiдського тесляра i нiчного сторожа. Грай! Так! Отак! Гех, сучої ти мами святая Русь, гарбуз тобi тепер у твiй товстий державний зад! Слухай, як дзвонить i гра Україна! Устають з могил сивоусi запорожцi, сiдають на коней. Цоки-цоки!., Чуєш, мчать? Сивоусi лицарi... М а р и н а (грає)._ Покiйними не ввоюєш. Гей, якби повстанцi! Молодi, тату! С т у п а й. Мчать по долю золоту вiчними степами України. Гульк - зоря. Стали над вiками, блиснули списами. Гей! М а р и н а. Гармат би нам та кулеметiв замiсть мрiй, тату. С т у п а й. Що? М а р и н а. Нiчого. Ти, татусику, поет, кажу. Ступа й. Я - українець. Стривай, Маринонько, я зараз буду з ними христосуватися. (Дзвонить в телефон),_ Будь ласка, двадцять три нуль сiм... Директор гiмназiї? З вами хоче похристосуватись українець Iван Степанович С т у п а й-Ступаненко. Україна воскресла! А ви одмовляйте: воiстину воскресла! Ха-ха! Грай, Маринко, "Патетичну"! (Дзвонить). Будь ласка, сiмнадцять два нулi. Од iнфантерiї генерал-майор П е р о ц ь к и й. 14_ П е р о ц ь к и й бiля телефону, в унiформi:_ - З ким маю честь? С т у п а й. З вами волить похристосуватися на своїй землi українець Iван Степанович С т у п а й-Ступаненко. Україна воскресла, ваш-дит-ство! П е р о ц ь к и й (переждем, поки йому врiвноважилось серце)._ Атвечаю. Смiр-но! Равнєнiє на едiную-нєдєлiмую, гаспада українци! С т у п а й. По-вкраїнському не так. Струнко, ваш-дит-ство! Церемонiальним маршем, на одного генерала дистанцiя, з України кроком геть!.. Маринко, грай "Патетичну"! _ 16_ З i н ь к а, Ж о р ж. З i н ь к а (читає)._ "Даю цю посвiдку колишнiй нашiй покоївцi Зiнаїдi Масюковiй на певнiсть того, що я з доручення мого папи, генерала Пероцького, одержав вiд неї сiм карбованцiв комiрного i з доручення ж папиного заплатив цi грошi за перший мiй вiзит до неї i сiм додатково за папу, що не заплатив їй за перший вiзит свiй ще року тисяча дев'ятсот тринадцятого, теж на Великдень. Вихованець енського кадетського корпусу Ж о р ж П е р о ц ь к и й". Так. Тепер ти, Жоржику, ходи додому. Ж о р ж (навколiшках)._ Ну, порви... Прошу вас, порвiть. Ну хоч не показуйте. Не покажете? Нi? З i н ь к а (виводить його, зачиняє дверi. Сама)._ Ой Боже ж, як важко. (Бере гiтару, грає i молиться)._ "Ой Боженьку, Боже" Чом ти не поможеш? Чи, може, безплатно помогти не хочеш? Чи, може, й ти, Боже, вже хочеш того же?" Так приходь! 16_ У пiдвальчику, як статуя, Настя. Скаменiла - в дверi лiзе безногий солдат з георг, хрестом:_ - Чи впiзнаєш, Насте, чоловiка?.. Здрастуй! Бач, вкоротили мене трошки, зробили нижчим за всiх. Ну, нiчого! Пiду до своїх на завод, може, пiднiмуть. Здається, сказав "пiду" - полiзу! Другий же мiсяць, як лiзу. До тебе. Чого ж стала, Насте! Приймай ув об'ятiя героя, половину чоловiка твого! (Долiз до середини пiдвальчика i заплакав)._ _ II_ 1_ День. Сонячне" виблискує гелiкон. Я безсонний i невтомний крокую по кiмнатцi. Пiдо мною все тi ж перiодично б'ють куранти. М а р и н а грає тую ж "Патетичну сонату", але сьогоднi вже не зоряне grave я чую i не свiтло-ярливе allegro molto brio, а сонячно-квiтчане adagio cantabile. Ну, а менi, звичайно ж, увижається: безмежний степ, над ним пливе в човнi "Арго" вона, звичайно, лiву брову трошки ломить, очi голубi, на веслах квiти i роса. I ось удруге приходить до мене мiй неромантичний друг Л у к а: - Доїхав? Я нiби не розумiю. Мовчу. (Ущипливо)._ До її ворiтець? Я мовчу. Ну, листа, звичайно, ти порвав? Я (патетично)._ Однiс, Луко! Їй-бо, однiс!.. Л у к а (вражений)._ Ну й що? Як? Я. Одгадай: яка це дорога, що нею свiт iде тисячолiття i не знає втоми? Л у к а (зрозумiвши безнадiйнiсть мого любовного становища, рiшуче)._ Дорога революцiї! Я. Дорога кохання, Луко! Одгадай: без якої дороги свiт давно б уже євнухом старим бродив по пустинi життя? Л у к а. Без дороги революцiї, як оце ти зараз євнухом тут ходиш. Слухай, Iлько! Сьогоднi манiфестацiя об одинадцятiй. Органiзатори - всi тi, хто революцiю оберта на оперетку або лiтургiю, а класову боротьбу на паради й цiлування, сказав нам петроградський товариш. I я кажу. До них пристануть, мабуть, i вашi українцi, - в рушничках уже, посватались! Бiльшовики органiзовують контрдемонстрацiю. Розумiєш? Нашi заводськi хлоп'ята всi за бiльшовикiв. Менi доручили роздавати лiтературу на нашiй вулицi й агiтувати проти вiйни, за восьмигодинний робочий день, за передплату "Правди". Ходiмо, га?.. На вулицю!.. Поможеш роздавати лiтературу. А то й так. Просто. Щоб нашого брата було бiльше. Я. Я пiду... але я трошки згодом. Л у к а. Чому? Я. Я... я зараз iду до неї. Не вiриш? Я вже б давно пiшов, та стерегли мене, не пускали. Луко, двi дикi звiрихи: соромливiсть i вовкуватiсть. А сьогоднi, всю нiч виходивши, я нарештi їх втомив, проклятих, i приспав. Сплять. I я пiду! Зараз! Я вже й першi слова наготовив про наше побачення: "Ви не здивуйте, що я непрошений, - скажу, - непрошено зайшли до мене ви у серце!" Нi, не так. Скажу просто: "Здрастуйте!" I не так: "Вдома?" - "Вдома..." Нi: "Я не спитавшись увiйшов, це привiлей старцiв i закоханих". Л у к а. Нi, ти вже краще так: "Вдома?" - "Вдома". Тодi ти: "Простiть, але в мене не всi дома, i я прийшов, щоб ви побачили iдiота з iконкою вiчної любовi, з дiвчачим фартушком замiсть червоного прапора. Та якби ж iдiота! - Паскудника! Зрадника!" От!.. I знай, Iльку, востаннє до тебе прийшов я, востаннє й кажу просто; вiршi ми з тобою писали, арифметики навчив мене, географiї, книжки читали, товаришували, але коли ти зразу не вийдеш на вулицю, себто на дорогу революцiї, то я тобi не товариш i ти менi не товариш. Раз! Два! Три! (Пiшов)._ Я (услiд йому)._ Адже ж сам ти почуваєш. Луко, що легше, мабуть, вчинити аж три революцiї зразу, нiж, скажiм, вiдкритися дiвчинi вперше, що любиш... Га, Луко? Так дивись, я йду! 2_ I я справдi йду. Сходами вниз. Знову одна течiя несе мене до П дверей, друга односить i гонить униз._ 3_ Непочута розмова._ М а р и н а (перегравши)._ Буде! А н д р е. Маrinon! Ще i ще!.. М а р и н а . Невже i вам подобається? А н д р е (ревниво)._ "Невже i вам"! А ще кому? М а р и н а . Угадайте. А н д р е. Ну, звичайно, кому ж. Йому! М а р и н а . Угадали. Сьогоднi навiть уночi розбудив: У А н д р е очi рогом. "Заграй, дочко, "Патетичної", бо вже щось не спиться". А н д р е. I я б вас розбудив, коли б було дозволено. М а р и н а. Йому все якiсь запорозькi лицарi з цiєї музики бредуться в голову, вiчнi степи, Україна, а скажiть, що вам? А н д р е. Менi?.. Угадайте! М а р и н а . Росiя? А н д р е. Честь оддаю, але нi. М а р и н а . Революцiя? А н д р е. Вiтаю, але нi. М а р и н а . Ну, не Україна ж? А н д р е. Українськi зорi, дзвони й сходи. Я iду. Раптом зустрiч. Я цiлую чиюсь тiнь. Тiнь краси! Шедевр! Менi хочеться узять її на руки i нести, нести... М а р и н а . Ви сказали - вiтаєте революцiю? За що? А н д р е. Нам потрiбнiший тепер трикутний капелюх, нiж Мономахова шапка. М а Р и н а. А вгадайте, що менi ввижається од музики? А н д р е. Таток? М а р и н а . Щось чудне i незрозумiле. Привид, сон, реальнiсть, усе разом. Нiби темна й дика є країна i така ж пригноблена, що забула навiть про своє учора i не зна, що буде з нею завтра. Сон. Два замки iржавi висять, печатi з орлами - бiлим, двоголовим. Замкнуто минуле, замкнуто прийдешнє. В тiй країнi дiвчина самiтна. Мрiє й жде. I знаєте кого? А н д р е. Кого? М а р и н а . Лицаря, що любить українськi зорi. А н д р е. Так? М а р и н а . День у день, нiч у нiч, щоб замки тi позбивав i дверi одчинив... А н д р е. Дiвчинi? М а р и н а . Дiвчинi й країнi. (Зiрвала кiлька акордiв з фортепiано. Пiднесла їх у долонях, нiби квiти)._ Мої любощi це - сон, може, мрiя - дiвчина стрiчає лицаря. Отак (удає з себе сповнену любощами дiвчину, зустрiч)._ "Любий мiй, давно бажаний, милий!.. - I поведе, як гетьмана, у свою свiтлицю. Скаже: - Ой дзвонiть, софiйськi дзвони, щоб люди не чули, як я милого цiлую..." А н д р е. Маrinе! Скажiть! Це лише мрiя, чи є до цього практичний шлях, реальна програма?.. М а р и н а . Це лише мрiя, музичний привид химерної дiвчини. А втiм - замiсть трикутного капелюха може ж бути гетьманська булава? Тодi це програма. На Українi. Ви заздалегiдь формуєте загони вiльного козацтва, я - органiзацiю. Це практичний шлях. Щось чудне й не зрозумiле - правда? А н д р е. Хай дiвчина жде лицаря! М а р и н а . Так? А н д р е. Лицар буде! Вiн уже на порозi. _ 4_ Одчинивши тихо дверi, я:_ - Простiть!.. Я не спитавшись увiйшов, - це привiлей старцiв i закоханих... Я бачу корнетову спину. Вiн навколiшках, цiлує її кiнчик сукнi. "Лицар прийшов. Вiн просить посвяти. Маriпоп! Мила!" - чую я i, непомiтний, iду геть._ _ 5_ Я повертаюсь до себе на горище. Менi неймовiрно важко. Я не впiзнаю речей. Все змiнилося, померкло, посiрiло. Навiть сонце на небi вже не сонце, а якийсь жовтогарячий пластир на ранi. Скрiзь запалення i бiль. Шепочу: - Ну що ж... Ще хлопчиком колись гнався ти за мрiями на паличцi верхи i з розгону, пам'ятаєш, босою ногою на розбите гостре скло - до костi, до серця?.. Як упав ти з палички-коня на смiття якесь, пам'ятаєш? Ну от! тепер з розгону з примрiйного коня... Який смiтник кругом! Невже ж весь свiт лише смiтник, а мрiї - випари iз його!.. Так, Луко, всi дороги в свiтi - це лише орбiти: якою б не пiшов, все одно повернешся туди, звiдки вийшов, - в яму. Рiзниця лише та, що коли народжуєшся - випадаєш з ями; вмираєш, то попадаєш в яму. От i все. Чого ж iти! Куди iти? Кружляти по орбiтi?.. (Пiдходжу до вiконця)._ Кинутися вниз, чи що?.. (Дивлюся)._ _ III_ 1 Уявiть собi, друзi, вулицю старого губернiального мiста, со-| нячний рiг будинку, хмарку над золотобанним собором, далеку "Марсельєзу". Сидить чистiй. Спiває: В суботу i в недiленьку, Сказать би раз у раз, По вулицi гулялисi В штиблетах господа-с. А як прийшла свободонька, Вже вулиця не та-с: Нема, нема роботоньки З суботи й до суботоньки, да-да-с. 2_ Пiдходить другий. Сiдає:_ - Браво! Бiс! Ви спiваєте, як опера, що горить. П е р ш и й. А ти квитка купив, що сiв на цеє мiсце? Марш! Д р у г и й. Ви не подумайте, що тут вам справдi опера, а ви бiлетер. П е р ш и й. Це моє мiсце. Д р у г и й. Тепер свобода слова, совiстi i мiсця. П е р ш и й. Пишуть: "Пролетарi всiх країн, єднайтесь", - а ти що!.. Д р у г и й. Яй прийшов єднатися, ну! П е р ш и й (заспiвав i затарабанив щiтками)._ Ой чистю, чистю, чистю - Штиблети, як сонце... Д р у г и й. (ще голоснiше). А я й сонце вам почистю, Не то що штиблети... П е р ш и й. Дак ти справдi конкуренцiю прийшов робити? Марш, кажу! Д р у г и й. Ша! Он де конкурент... (Показує на Оврама)._ _ 3_ Лiзе О в р а м з ящиком i щiтками._ Д р у г и й. Дотепная є воєнна приказка: де два б'ються, третiй не лiзь. Правду я кажу, громадянине солдат? О в р а м. Я вже пiсля бою - от i лiзу. Д р у г и й.. Ви лiзете туди, де всiєї роботи не бiльше, як самому собi почистити ботинки. О в р а м. Гей, якби ж я мав таку роботу, то я б сюди нiколи не прилiз!.. _ 4__ Я бачу, як люднiє вулиця, голоснiшає, ближчає "Марсельєза". За нею нiби пливе угорi хмарка од собору. На балкон виходять старий П е р о ц ь к и й. Нижче на ганку М а р и н а й А н д р е. М а р и н а . Подивiться, який день! Отакий дiвчина замовить у бога день, як вийде зустрiчати лицаря (спинивши рух А н д р е до себе)._ Цс-с-с!.. Дивiться, таток он - вийшов агiтувати. Даваймо послухаємо! Начепив жовтоблакитну квiтку - от комiк!.. П е р ш и й (навстрiч Ступаевi)._ Ой чистю, чистю, чистю, Вакса, як свобода!.. Д р у г и й. Сонце, бачите, блищить, як То моя робота!.. С т у п а й (виставивши ногу першому)._ Будь ласка!.. Та ба! Стривайте! Ви хто? П е р ш и й. Як хто? Чистiй. Збирається натовп. С т у п а й. Та нi! Якої нацiї? П е р ш и й. Расєйської держави, звичайно-с! П е р о ц ь к и й(з балкона)._ Браво! С т у п а й (знявши ногу, до другого)._ Ви якої? Д р у г й й. А вам якої треба? С т у п а й (до Оврама)._ А ви?.. (Впiзнавши)._ А-а! Сусiда знизу! Оврам-котляр! Свiй! Українець! Будь ласка!.. (Виставляє ботинки)._ М а р и н а (на ганку до А н д р е)._ Ну, не комiк? А н д р е. Це приклад нам!.. Хвалю! Д р у г и й (до першого)._ Ви бачили такого малахольного? П е р ш и й. Чого вiн хоче? Д р у г и й. Вiн хоче, щоб йому вже нацiя ботинки чистила._ С т у п а й. Ми, С т у п а й-Ступаненки, хочемо, щоб нацiя наша чужих чобiт не чистила! Пора! Вiльними стати пора! Мусимо сiсти на конi й мчати по наших козацьких степах разом з орлами й вiтрами!.. (Йому аж почувся той тупiт в супроводi патетичного allegro molto e con brio)._ Цоки-цоки, цок-цок! М а р и н а . Браво, таток! Браво! А н д р е. Браво! О в р а м. Ви, може, й сядете, та нас куди посадите? С т у п а й. Кого це вас? О в р а м. Ну, мене от... безногого пролетарiя вкраїнського? (Показав на чистив)._ Їх ось... З i н ь к а (вийшла з натовпу п'яненька)._ А мене?.. Знову, мабуть, за пiдсiдельню, за перинку, га?.. (До натовпу)._ Казали, як прийде свобода, то вона - як мама: не журися, мовляв, дiвко, - вискочиш iз ями. Буде свiт тодi, як цвiт, ще й милий, як сонечко. То оце я й кличу: дорогий мiй, милий!.. Г о л о с з н а т о в п у. Хто? З i н ь к а. Та хто обiзветься!.. Смiх. Хоч, кажуть, я така, що й за п'ятака, а проте не все ще спродала, зоставила дещо про милого, що прийде ж" думалось, до мене хоч на день - на мiй Великдень. Смiх i голос. Обiзветься мiльйон! З i н ь к а. Вас мiльйон, а його немає. Свiчку засвiтила, платтячко надiла голубе, дiвоцьке, а вiн щось не йде. То пiду, подумала, до сусiди, вiн теж безталанний. Прийшла до сусiди, а вiн листи пише. То пiду я на вулицю, крикну, погукаю: милий, дорогий! Дорогий мiй, милий!.. П е р о ц ь к и й (з балкона)._ От вам, панове, свобода слова! I взагалi свобода! Суть свободи! Символ! (Iде з балкона)._ Л у к а. Так! Це суть буржуазної свободи! Символ! Людина кричить... (_Д_о натовпу)._ Товаришi! А н д р е (перебиває)._ Громадяни! С т у п а й (очнувшись i собi)._ Брати українцi! Я бачу, як у натовпi вирує три течiї. Кожен хоче стати поближче до свого оратора. А н д р е влаштовують овацiю. Тому вiн починає перший: - Хто не бачив, хто не зна країни нашої учора? Країна наша... С т у п а й. Україна! Л у к а. Трудящий люд, пролетарiат!.. А н д р е. Вся Росiя - це нерухомий був, гнiтючий монумент: трон, до його сходи - приступцi рабства i на приступцях ми, раби, рабом був комiр золотий, сенатор, камергер у палатах... Л у к а. Брехня, товаришi! Рабами ми жили й жиєм - робiтники, солдати, i росiяни, й iншi! С т у п а й. Злиденнiших нема рабiв у свiтi, як ми, братове українцi! А н д р е. Рабом, звичайно, був мужик i українцi. Громадяни! Країну рабства i неволi... С т у п а й. Україну! А в д р е. Край несвiдомостi i прози... Л у к а. Хрестiв i шибениць... А н д р е. Не мiг я бачить сам крiзь сльози (патетично}. А нинi? Патетична пауза i десь звичайний, дiловий голос чистiїв: - Почистить треба, громадянине! А н д р е. А нинi, бачим ми, далеко нам пахне вiльная дорога. Горить зоря свободи. Сiяють горизонти. Так! Нам треба сiсти на коней! I помчати на захiд i на схiд. Щоб несла країну нашу вже не тройка, а мiльйон мiдносталевих коней, щоб, як блискавки, блищали золотiї булави, щоби прахом розпадались перед нами всякi Дарданелли, i не тiльки розступались всi народи i держави, а щоб упали нам у нозi навiть вiтри i вклонились горизонти! Оплески. Вигуки "слава" i гомiн. П а н н о ч к а (захоплено до матроса)._ Матросику! Тепер ви проб'єте Дарданелли, так? М а т р о с (вибите око, рябий, голос, як зiпсований клапан гармонiї). Вашi, панночко, хоч i зараз, а турецькi которi - хай вони он (на А н д р е) пробивають. Д а м а (затрясла войовниче пером)._ Ми на наших зборах, ми, слабкi жiнки, одкинули пропозицiю бiльшовикiв про припинення вiйни. Ми сказали: ми воюємо не з вiйськом нiмецького народу, а з вiйськом Вiльгельмовим. Вперед! На фронт! М а т р о с (дає дорогу. Ручкою)._ Будь ласка! Пiдноситься голос Луки. Трошки запинається: - Горить зоря свободи i свiтить поки що кому? У вiкна буржуазiї, бо в наших пiдвалах i вiкон нема. Далi скажу: коли буржуазiя хоче сiсти на конi, то це значить що? Що всi шляхи до всiх у свiтi Дарданелл буде вкрито нашим трупом. На сяйних їхнiх горизонтах ждуть нас хрести i кладовище. Вiтри впадуть їм у нозi, - це значить що? Це значить, нас вони гойдатимуть на шибеницях. Товаришi! Виходьте на iнтернацiональнi дороги, засипайте мiж собою ями, окопи, - братайсь! А всi фронти, скажу я вам, повертай на буржуазiю! Iще скажу: замiсть золотої хай блискавкою б'є на нашiй Українi булава робочої диктатури! М а т р о с. А буржуазiю, котьолки i юнкерню у трюм землi! На дно свободи! А н д р е. Наш девiз - свобода, рiвнiсть i братерство! П а н н о ч к а (їй Оврам цим часом чистить черевик). Свобода! Рiвнiсть! Братерство! (Од захоплення затупала нiжкою). О в р а м (одкинувши раптом коробку). Десять рокiв робив я на заводi, три воював. За це, бачте, дали менi хрестика. Тепер дають свободу - свободу лiзти з хрестиком до гробу. Свобода? Я без хлiба. Рiвнiсть? Я нижчий од усiх, без нiг! Братерство? Я чистю вашi ноги!.. Дак нате вам ваш хрестик, вернiть менi мої ноги! (Зриває й кидає геть георг. хреста). Л у к а. Наш девiз: вся влада Радам! Свiтова революцiя! Соцiалiзм. На даху будинку Ж о р ж и к з нацпрапором. Без кашкета. Захоплений кричить: - Мiй девiз - Росiя! Iмператорi Ура-а-а-а!.. (Стрiляє вниз). Я бачу, як похитнувся Л у к а. Я (кричу)._ Луко! I щосили бiжу вниз. Вибiгши, я бачу, як натовп подався урозтiч. Вулиця порожнiє. Посерединi ранений в руку Л у к а. З i н ь к а перев'язує рану. Оврам. Далi матрос. Вiн на когось свариться: - Пождiть, пождiть!.. Прийде на вас судьба! _ IV_ 1_ Уявiть собi, друзi, тую ж таки вулицю й мiсто, запiзнене в Жовтень. Вдалинi гарматний стугiн. Вiтер. Нiч. Я на тайнiй вартi бiля тайного повстанпункту, що притаївся в Оврама в пiдвалi. _ 2__ У пiдвалi запнуто вiконце. Свiтить каганець. Капає вода. Г а м а р пише. Вiв у шапцi. Бiля його посланець теж у шапцi, напружено жде. У кутку на полику О в р а м, бiля його тiнню Настя. Г а м а р. Ревштабовi... (Подумавши, рве написане). _Нi, ти краще перекажи. Дислокацiя: партизани на станцiї, настрiй нiби бiльшовицький, наш. Бiлi по цей бiк залягли. Пiд боком у мене їхнiй резерв - кулемети, пiхоти сот зо три. Злi. Вiшають. Молебень справляють. Нас буде так: по три, по п'ять у квартирах. Чоловiк iз сiмдесят робiтникiв. Нашi всi напоготовi. Зброї малої На рушницю три патрони, зате настрiй вартий стам. Ентузiазм! Проте думаю, що, не зговорившись з партизанами, починати повстання небезпечно. На зговори я послав Луку. Жду на нього. Коли ж не вернеться, умовились, до сходу мiсяця самi почнем. I все. Точка. Н а с т я. Здається, хтось iде... О в р а м (ло паузi)._ Вiтер! Г а м а р (думаючи про своє)._ Що? О в р а м. Вiтер! Гамар зиркнув на годинника. Н а с т я. Сiмсот п'ята, впала, як пiшов. Шоста. Сьома, восьма... О в р а м. Цс-с... Посланець iде._ _ З_ Тим часом нагорi._ М а р и н а (пише)._ "Штаб. Пероцькому. А н д р е!.." (Рве написане)._ Нi, ти краще (батьковi)_ так перекажи. С т у п а й. Може б, телефоном?.. М а р и н а . Комiк! Таких речей у телефон не кажуть. Перекажи, що комiтет... С т у п а й. Який це комiтет, Маринко?.. М а р и н а . Вiн знає... Зараз допомоги не може дати. Але вiн вдається, i зробить це негайно, до сiльських своїх вiддiлiв. Перекажи: ще день - i допомога буде. Ну, ще що?.. Що пiдвали неспокiйнi, це вiн знає. Але перекажи: можливе повстання робiтникiв - треба берегтись удару з тилу. Перекажи, таток! А головне: бiжи, мiй любий, i дiзнайсь про все: як на фронтi, що у штабi, який настрiй?.. Ну, i все. (Цiлує батька)._ С т у п а й. Знов бiжи! Я вже не знаю, чи я українець запорозької кровi, чи я просто кiнь. I нiчого не знаю. Якийсь комiтет. Кiш має бути, рада! - у них комiтет... Та хiба так воювали колись запорожцi!.. (Бiжить)._ 4__ Я подаю сигнал своїм - "небезпека". Ховаюсь за примурок. Вулицею проходить ворожий патруль. Двоє курять з рукава - червонiють вусики, миготить кокарда. Один спотикається: - Ч-чорт!.. (Впiвголоса)._ Закопали, а ноги од колiн стирчать. Д р у г и й. Вам жаль, чи що? Бiльшовицькi ж! П е р ш й й. Не жаль, заважатимуть тiкати! Т р е т i й (видно, п'яний, спинившись перед закопаним)._ Безподобно! Оригiнально! Мiй антипод! Вiн головою туди, я - сюди. Коли у нас день, у нього нiч, i навпаки. Хай живе географiя, i нумо мочиться на нього!.. 5_ Iнодi менi вчувається, що десь грають. Ах, це, певно, з напруження галюцинує моє вухо. А коли не вухо, то це вiтер в дротах. Iнакше i бути не може. Бо ж хто iнший наважиться грати в таку нiч. Тiльки вiтер. Та ще, може, п'яна З i н ь к а на гiтарi - цiлий день гуляла з офiцерами i зараз. А що, як не вiтер, не З i н ь к а, а хтось iнший? Наприклад - вона. Он її покут, наприклад. Вiкно завiшене килимом. Горить, мабуть, свiчечка. Глухо, як у каютi. Глуха десь канонада. Вона неспокiйна. Дослухається. Тихо ходить. Ще тихше пробує грати (фрагменти з патетичного гопао). Так. Вона грає. Хай же пливе її човен, музики повен, серед цiєї тривожної, вiтром збуреної, вiтром розораної, чорної ночi!_ _ 6_ Менi чудно: я на вартi, а навколо музика. Десь блимнуло жовтлявою смужечкою свiтло._ М а р и н а одслоняє крайок килима у вiкнi, майнуло ясно-голубим. Його загасило вiтром i музикою з "Патетичної"._ Одходить i грає grave._ За акордами басiв неспокiйний тупiт, цокання копит. Хтось креше вогонь. Темним степом кiнь бiжить. Ах, то ж ямчу, конем в країну вiчного кохання! За чорним обрiєм край голубого вiкна жде вона. Он-он виглядає. М а р и н а знов одслоняє вiкно. Дивиться. Йде сходами вниз. Назустрiч виходить. Простягла до мене руки - лiву брову трошки ломить, очi усмiхаються. М а р и н а дивиться на мене сонного._ Нас оповиває музика з гопгiо. Мелодiя, як срiбний серпантин. Разом з цим я чую вiтер, бачу нiч. "Сонце не любить! так землi своєї, як люблю я вас", - хочу сказати я Маринi - не можу. Вона нiби одходить, одпливає. Серпантин рветься i згаслий летить за вiтром. Вона нiби на човнi. Бачу, щогла, грає парус, струнами напнулись шкот i брас, замiсть гошiо знов чую grave._ М а р и н а стає пiд парус._ "Це "Арго"?" - питаю я. "Це старий козацький човен, запорозький", - каже вона._ "На козацьких човнах вiтрил не було", - згадую я._ "А хiба це вiтрило?"_ Я вдивляюсь i бачу прапор - вiн жовто-блакитний. одпливаємо. Назустрiч нам Л у к а. Вiн, зiгнувшись, несе плечах червоного прапора. Прапор чомусь круглий, я" мiсяць. Я згадую, що я кинув варту, що я зрадник. Мене охоплює сором, неспокiй, тривога._ "Луко!" - кричу я._ "Цс-с-с", - свариться Л у к а._ _ 7_ I справдi - це пригнувшись перебiгає з того боку вулицi Л у к а. Над обрiєм мiсяць. Вiн густо-червоний i од вiтру неси кiйний. Вiн справдi похожий на прапор._ Я (рух до Луки}._ Ну? Л у к а (задихана)._ Мiсяць!.. Скорiше!.. Гамар? Я. Тут! На схiдцях нас зустрiчає Гамар. Л у к а (запалено)._ Проскочив за кладовищем, де ярок (до мене)._ Пам'ятаєш - гуляли весною, де ти вiршi вчив мене писати. Ху-х!.. Кадети не помiтили, а повстанцi трохи не вбили - думали, шпигун. Нарештi їхнiй отаман. Ху-х!.. Провiрив, розпитався, скiльки у нас сили й хто. Кажу - робiтники, бракує зброї, про все, про все сказав, ху-х!.. Переказали так: як тiльки зiйде мiсяць, щоб ми ударили, тодi й вони пiдуть в атаку, а ми щоб ударили в тил, обов'язково, ху-х!.. Це не од страху, бо бiг я що є сили, бо мiсяць уже сходить (до мене),_ ще й вiтер, ой же вiтер, ху-х!.. Г а м а р (пiднесено)._ Наш мiсяць. I вiтер наш! Пождiть же трошки - буде наш весь свiт. Хай ставлять шибеницi, хрести... Н а с т я (прислухаючись)._ Спiвають "Отче наш"... Г а м а р. Справляють хай молебнi, спiвають "Отче наш", - свiт, друзi, буде наш! Iз шибениць ми зробимо арки. Хрести разом з капiталiзмом пронесем i поховаємо на старих кладовищах на зорi соцiалiзму. А самi рушимо вперед!.. (До мене)._ Вам у ревштаб! Скажiть, що починаєм (насовуючи тугiше шапку)._ Наш буде свiт!.. Перекажiть привiтi (До Луки). А_ тобi пiд час бою показувати дорогу партизанам. Ну!.. (Завагався, чи прощатися)._ Н а с т я. Може б, годилося сiсти. О в р а м. Менi б оце добре було встати. Ну що ж!.. Перекажiть привiт од мене всiм нашим, заводським. Всьому пролетарiатовi! (Поривна, крiзь сльози)._ Та шануйте, братця, ноги! Ноги! (Отямившись)._ А втiм (усмiхається),_ аби в чоловiка обидвi голови цiлi були, а про ноги... (Помiтив, що в Луки розлiзлись ботинки. До Настi)._ Дiстань йому мої чоботи, Насте! Хай хоч вони пiдуть тепер атакою на справжнього ворога. Н а с т я (зайшла за пiчку й скинула, щоб нiхто не бачив. Винесла Луцi)._ Л у к а (бере)._ В дорозi перезуюсь. Ми мовчки виходимо по схiдцях. У дверях зустрiчає вас вiтер. Над обрiєм мiсяць. Перед тим, як розiйтись, ми з Лукою романтично тиснем один одному руки. Я (патетично)._ Свiт, Луко, буде наш!.. Л у к а. Обов'язково! (Коли я пiшов, вiн до себе)._ От тiльки брати чоботи чи нi?.. Калюжi по дорозi, так але ж i Н а с т я без чобiт... Та ще й з убитого знiмуть. Ну їх (на чоботи. Ставить пiд дверима i бiжить)._ Н а с т я (по_ паузi)._ Пiшли. Чи ж до ранку вернуться, Овраме? Оврам мовчить. Крапля - дзень! _ (За звичкою, машинально)._ Одна. Двi. Три... _ 8_ Вертається С т у п а й. Бiля закопаного вiн спиняється, хиi головою i бiжить до себе._ М а р и н а (назустрiч батьковi. Неспокiйно)._ Переказав? С т у п а й. Так. М а р и н а . Ну як там? Що? С т у п а й. Мiсяць сходить. М а р и н а . Боже! Вiн менi про мiсяць... С т у п а й. А вiтер, Маринко, вiтер! Чуєш? М а р и н а (iронiчно)._ Пiвденний чи який? С т у п а й. Пiвнiчний! М а р и н а . Жаль! Нам тепер потрiбен захiдний. Зорi свiтять? С т у п а й (вiдчувши iронiю)._ Прямо з фронту вiтер! Од партизанiв! (Мало не з захопленням)._ Кажуть, що помiж них чимало українцiв. (Помiтивши у Марини щиру до цього скруху)._ Сливе усi там українцi, кажуть!.. М а р и н а . А самi вони знають, що вони українцi? С т у п а й. Гм... (По паузi)._ Коли ж мiж цими зовсiм мало українцiв. У штабi жодного українського слова. Та й народ проти. Та й з п'яти повiшених, довiдався, - чотири українцi. Закопаний теж - по матерi українець. Мiж iншим, вже одного чобота знято. А про Україну нi слова. Хай уже краще червоний замає! Га, Маринко? М а р и н а . Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане. С т у п а й зiтхнув. Ти, крiм мiсяця, ще кого бачив? С т у п а й. Бачив. М а р и н а . А крiм вiтру, що-небудь ще чув? С т у п а й. Чув. М а р и н а . Ну? С т у п а й (по паузi)._ Похоже на те, що не встоять. Беруться вже тiкати. М а р и н а . Так? (Схвильована. Телефонує)._ Штаб? Попросiть, будь ласка, корнета Пероцького!.. Раптом гасне електрика. _ 9__ П е р о ц ь к и й (бiля телефону)._ А н е т держить свiчечку. Штаб? Корнета Пероцького!.. Андрiйку - ти? Чого погасла електрика? Крiм цього, Жоржик утiк з дому. Певно, на фронт. Попросив Анет начепити дукатика, що з Божою Матiр'ю, розумiєш? I карабiна взяв. Бога ради, знайди та нажени додому! Бога ради!.. Як на фронтi? Я не хвилююсь, але... менi приснився сон: немов Росiя - голе поле, снiг, посерединi нiч i Христос у повстяниках. Приходить С т у п а й i сiдає на пiч. Ти розумiєш, до чого нахабство дiйшло! (Хвилюється)._ Безобразiє! Ти чуєш, Андрiйку? Андрiю! А н д р е! Гарматний вистрiл, Анет упускає свiчечку. П е р о ц ь к и й в темрявi. Штаб! Штаб!.. Телефона одiрвано. Анет одслоняє вiкно. Б'є червоним мiсяць. Червоний одсвiт у свiчадi. П е р о ц ь к и й голосно. Заслонiть вiкно! _ 10_ Н а с т я (це до вистрiлу)._ Десята. Одинадцята. Дванадцята. Вистрiл. О в р а м (голосно)._ Остання!.. Одчиняй дверi! Н а с т я. Кому? О в р а м (збуджено)._ Кому? Соцiальнiй революцiї! _ 11_ С т у п а й (хоче одслонити вiкна)._ Вийду навстрiч їм! М а р и н а . Тебе заб'ють. С т у п а й. Я маю зброю. М а р и н а . Яку? С т у п а й. Українське слово. М а р и н а . Кожне слово переконує тодi, коли за ним дзвенить зброя! С т у п а й. Вийду навстрiч i скажу, нагадаю святi й соцiальнi слова: обнiмiте, брати мої, найменшого брата!.. М а р и н а . Кому? Бiльшовикам? Бандитам? Видловi, що реве од кровi i трощить нашi найкращi iдеї? (Заслоняє вiкно)._ 12__ Вулицею тiкають бiлi, купками й поодинцi. Хтось знову спотикається об ноги закопаного. Лається. I все ж таки вулиця лякає порожнечею. Анi огника у вiкнах, нi голосу. Десь далеко стрiлянина. Мiсяць. Вiтер. 13 Од тiнi до тiнi, огинаючись, перебiгає троє партизанiв, о д и н - м а т р о с, д р у г и й - в кошлатiй шапцi, з червоним бантом, т р е т i й в кожушку. Побачивши ноги закопаного, пiдходять i роздивляються. М а т р о с (слiпий_ на одне око, голос, як з попсованого клапана гармонiї)._ По ногах видать, що жертвою впав вiн в борьбе роковой. (По паузi)._ Ну раз вбив уже - закопай, хочеш одкровенно - не закопуй. Але ж чоловiк не недокурок, щоб його втикати отак в землю! Не можу дивитись на таку цивiлiзацiю! Мировая досада шкребе! (Дивиться на будинок)._ А як так, то пропоную зробити з цього дому труну! Хто "за" - iди за мною! Iдуть, тримаючи рушницi напоготовi._ 14 Iз пiдвальчика лiзе О в р а м. Повстанцi аж одступились. Одноокий матрос питається в Оврама, у голосi хмурий гумор:_ - То часом не твої ноги, браток? О в р а м. Мої пiшли в землю. Iмперiалiзма загнала. О д н о о к и й. Ну, а цих, видать, що буржуазiя? О в р а м. Так. О д н о о к и й. Виходить, що мiж ними рiзницi нема. О в р а м (пiдлазить до нiг, обдивляється чобота)._ На один лише номерок... (Никне головою i так застигає)._ О д н о о к и й (по паузi затряс рушницею)._ Пощади не давать. I всю буржуазiю в трюм землi! Iдуть утрьох по сходах._ 15 Пiдходять до Ступаєвих дверей. О д н о о к и й пробує - не запертi. Одчиняє навстiж:_ - Збирайся на смерть. М а р и н а (спокiйно)._ А тато зiбрався зустрiчати вас. О д н о о к и й (обдивляється)._ Хто такий... тато? С т у п а й. Українець. О д н о о к и й. Це по формi. А в душi хто? С т у п а й. Українець... М а р и н а (спокiйно)._ Душею учитель. О д н о о к и й (похмурий виходить. До кошлатої шапки)._ Iнтелiгенцiя. Дверi були незапертi. Крикни по цепi, щоб не займали! Ш а п к а (на весь голос, щоб почули на сходах i на вулицi)._ Перекажи там по цепi - iнтелiгенцiї покєда не займай! 16 Iдуть по сходах вище. О д н о о к и й читає на дверях Пероцьких мiдяну табличку. Читає тихо, по складах. Раптом до Шапки й Кожушка:_ - Стiй! Замри!.. (Пошепки)._ Генерал-майор Пероцький. Генеральний враг, братишки, га! (Припадає ухом до дверей)._ По диханiю чути - двоє. (Тихо стукотить)._ А н е т (одними губами)._ Не ходiть, Мате! П е р о ц ь к и й (тихо)._ А може, це Жоржик? Може, А н д р е?.. (Чуйно прислухається. Затуляє годинничка на руцi в Анет)._ Хто? О д н о о к и й. Судьба! Ш а п к а (не витримав, на весь голос)._ Судьба-кокетка! Одчиняй! О д н о о к и й цитькає на нього. А н е т. Зараз! Ось ключа знайду... (Губами до Пероцького). Тiкаймо! П е р о ц ь к и й. Куди? А н е т. В Росiю. П е р о ц ь к и й. В Росiю iз Росiї... Значить, Росiї нема! (Iде за Анет у затильнi дверi). Трошки згодом партизани вибивають дверi. О д н о о к и й. Невже ж, братишки, од Судьби утiк? (Обшукує квартиру)._ _ 17_ Квартира Ступаїв._ С т у п а й. Нi, я, мабуть, буду за соцiалiзм. М а р и н а (не розумiючи)._ Себто? С т у п а й. Принаймнi по-українському звернувся: "Збирайся на смерть", а не "Готовься к смерти". Матрос! А генерал П е р о ц ь к и й скорiш сам собi смерть заподiє, нiж промовить слово українське. Нi, найкращий спiльник той, хто мову нашу розумiє i по-вкраїнському говорить. М а р и н а . Найкращий спiльник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить. С т у п а й. Одним словом, я за соцiалiзм! М а р и н а . Милий ти мiй комiк! С т у п а й. За соцiалiзм, за вiтри, нехай i пiвнiчнi, аби тiльки вони видули, аби тiльки вивiяли з наших козацьких степiв... М а р и н а . Ну, кого, наприклад? С т у п а й. Пероцьких, наприклад! Сам буду дути, вiтровi помагати, отак, отак. (Дме ротом). 18_ П е р о ц ь к и й на порозi: - Вибачте, але мене шукають повстанцi. Я тiкаю. Можна? С т у п а й (сердито). Тiкайте! Давно пора! П е р о ц ь к и й. До вас. С т у п а й. До мене? Десь вдарились дверi. Брязнуло рушницею. Г о л о с О д н о о к о г о. Невже ж утiк? Генеральний ваш ворог? Шукай! На небо лiзь, пiд землю - шукай! Г о л о с Ш а п ч и н. Постав на всiх дверях до самого моря сторожу! П е р о ц ь к и й. Од смертi, од судьби можна? С т у п а й (повагавшись)._ Будь ласка. М а р и н а (до Пероцького)._ Де А н д р е? П е р о ц ь к и й. Не знаю! Все пропало! М а р и н а збирається йти. Напинається простенькою хусткою. Дивиться в люстро._ _ 19_ Бiля входу в будинок Пероцького становиться сторожа. Розкладають вогнище. Двоє пiдводять А н д р е. Вiн без шапки._ К о н в о й. Тут товариш Судьба? Сторожа. Тут. А що? Конвой. Таж пардона привели. Сторожа. Прибийте до стiнки! Конвой. Каже, що втiк од бiлих i має секрет. Сторожа (оглянувши А н д р е)._ Гляди, громадянчику, бо Судьби не обманеш! А н д р е ведуть._ _ 20_ Грюкають у дверi до Ступаїв. Виходить М а р и н а ._ К о н в о й. Тут десь Судьба... Командуючий! М а р и н а . Вiн там, нагорi. У генераловiй квартирi. Та ось я вас доведу! (I веде). Командуючий шукає генерала. Генерал утiк. А ви не знаєте часом, товаришi, товариша Юги? К о н в о й. Нi! Такого щось не чули. М а р и н а . Як же! Вiн теж за бiльшовикiв. Жаль! Ну та я його розшукаю i пришлю до вас. _ 21_ Я пiдходжу до сторожi:_ - Може, ви скажете, де командир переднього партизанського загону... Сторожа мовчки i пiдозрiло оглядає мене. Де можна знайти Судьбу? С т о р о ж а. Дуже любопитний. Ти хто такий? Я. Я посланець од ревштабу, вiд Г а м а ря. (Показую пакетика). _ Менi показують нагору. _ 22_ Поминаю варту. Iду сходами. Раптом чую;_ - Вибачте! Оглядаюсь - вона. Близьк