й (годi). Господи благослови! Я первий пiднiмаю руку... (Вийняв з-пiд поли обрiза, повернувся до Гирi). По одному чи всiх пiдряд будемо? Г и р я. Як хочеш... Я ж не вмiю стрiляти. Г о д о в а н и й. Доведеться по одному... там за канавою... (Гукнув на юрбу). Ану розступiться, граждани!.. Дайте дорогу... (Смикнув Л а р и в о н а). Ходiм, ти!.. (Повiв його, взявшись за кiнчик пов'язаного мотуза). Юрба загомонiла i втихла. Кожне стежило. очима, як заводив Г о д о в а н и й глухонiмого за канаву, як спинив його й наказав стати на колiна. Чулося звiдти: "Стань навколiшки! Ну?.. Чуєш?.. Отак, дивись. Отак!.." Х т о с ь (тодi в натовпу). Навiщо вiн його навколiшки? Д р у г и й. Щоб краще вцiлити... Третiй (не одводячи очей). Цитьте! В юрбi. Цитьте!.. Цитьте!.. Юрба завмерла. Гримнув вистрiл. У Копистки впав з голови картузик. Вася заплющив очi. Юрба ожила, вибухла гомоном, криками: - Попав! - Як у серце влiпив!.. - Дивись, кров он... Х т о с ь (аж пiдскочив). Так його! Ю р б а (раптом подалася назад): - Дивись, вiн встає! - Живий!.. - Лiзе! Д i д з ц i п к о м. Його куля не вiзьме. Дехто взявся тiкати. Ще раз бахнув вистрiл. Втiкачi спинились: - Упав! Упав! - Тепер вже капут йому!. - Нi, дивись, ще встає... Д i д з ц i п к о м. Кажу, куля не вiзьме! Свяченим ножем дорiзати треба!.. Свяченим, щоб ти знав!.. 6 Прискочив Го д о в а н и й. - Дайте сокиру!.. Добити треба! Ю р б а пiдхопила: - Сокиру сюди! - Авжеж, сокирою требаї Подали сокиру. Г о д о в а н и й вихопив з рук. Хтось до його, нетерпляче: - Дай я! Д р у г и й. Ось я! Третiй. Я! Я! Вчепилися в сокиру. - Пусти! - Ти пусти! З ю р б и. Пустiть! Нехай один хто... - Один нехай! Х т о с ь (тоном фiлософа). Ну й народ у нас! I тут один в одного з-пiд рук вихоплює. Г о д о в а н и й. Пустiть, я самi (Побiг за канаву). За ним посунулась сп'янiла од кровi юрба. О р и н а (безтямно). Ху, мухи... (Замахала руками). Мухи... Нiчого не видно... Одгонiте ж мух!.. Одгонiте-одгонiте!.. У Васi зацокотiли зуби. - Дядю Мусiю! Отак вони i нас... вбиватимуть. К о п и с т к а. Ось зараз, синок... Прийдуть нашi, синок... П а р а с к а ж побiгла. Та ось i вона!... Ось!.. 7 Прибiгла П а р а с к а. Хустка злiзла, от-от упаде: - Мусiю! Що ж це таке, Мусiю?! К о п и с т к а (здвигнувся, повiв головою). Ша!.. Кажи тихо!.. Покликала? П а р а с к а. Не докликалась! К о п и с т к а. Клименко Захар? П а р а с к а. Учора пiшов в поле корiнцi копати, нахилився й помер... К о п и с т к а. А Хурса?.. П а р а с к а. Хурса на печi помер... К о п и с т к а. Та ти всiх оббiгала?.. А Барили, Сирота Юхим, Золото Мойша?.. П а р а с к а. Всiх! Барили десь подалися в город. Сирота п'ятий день у хатi мертвий лежить... (Та й замовкла). К о п и с т к а (по паузi). Ти ось що, Параско Па р а с к а. Ну? К о п и с т к а. Скрути менi цигарку... Кисет отут... у правiй кишенi... i сiрнички... Взялася П а р а с к а крутити цигарку. Пальцi тремтять. - Мусiю! Знаєш, що я надумала? К о п и с т к а. Не розсипай!.. П а р а с к а. Я з тобою стану... Нехай вбивають разом! К о п и с т к а. Ти ось що... Ти зараз катай в город!.. Ярком, понад греблею, щоб не побачили. П а р а с к а. Годi! Нiкуди я не пiду!.. К о п и с т к а. Не заводь пренiй! Звiстку даси, за свiдка на судi будеш... П а р а с к а. Мусiйчику!.. К о п и с т к а. Мерщiй крути!.. За свiдка, кажу, будеш!.. Про все розкажеш, як i що... Скажеш - протоколе порвали. З-за канави почулося: - Готовий!.. Ведiть тепер Копистку! Крикнуло кiлька голосiв: - Копистку! - Подай Копистку! К о п и с т к а (до Параски). Запали!.. Запалила П а р а с к а цигарку, потягла, дала чоловiковi,. Ну, гляди ж менi... щоб дiйшла благополучно!.. Йди! Бiжи, а то... Насунулась юрба. Повели Мусiя Копистку. Тодi В а с я немов вирiс: - Стiйте! Ось i я з ним... Стiйте, кажу! Дядю Мусiю, пiдождiть! Бо як же я без вас буду?.. (Побiг спотикаючись до Копистки). Кинулась була й П а р а с к а, та спинилась. Пiдняла з землi Мусiєвого картузика, притулила до уст, до грудей, заплакала i вже взялася бiгти, аж тут зацокотiло, загуркотiло десь недалеко возом. П а р а с к а замахала руками, крикнула: - Серього! Серього! Ось сюди, Серього!.. Хтось (злякано крикнув). С м и к вернувся! Серьога! Предсiдатель!.. Юрбу мов зацiпило. I раптом кiлька чоловiк вдарилось тiкати. Зчинилась панiка. 8 З'явився С м и к. За ним продармiєць з рушницею. Побачивши все, кинулись за канаву. П а р а с к а попереду: - Мусiю! Ось Серьога!.. Стiй!.. Не стрiляй!.. Юрба кинулась врозтiч. I в цей час, коли все рухалось, бiгло, одна О р и н а зосталась на тiм мiсцi, де й стояла. Бурмотiла. Махала перед очима руками. 9 Повернулись од канави: С м и к, К о п и с т к а, П а р а с к а, В а с я, дехто з людей. С м и к. Учора б приїхав, та вiсь заломилась... Хлiба привезли, Мусiю!.. Не тiльки їсти, а й сiяти буде! Ще пришлють... Та як все це вийшло? Як почалося? Мусiю, га? П а р а с к а. Пiдожди, дай йому до тями дiйти. (До чоловiка). Ось картуз, Мусiю!.. Та я сама надiну! (Надiла на Копистку картузика). Вiн приправив його, потому закурив, цвiркнув i, немов нiчого не було з ним, спитав С м и ка: - А скiльки пудiв хлiба? С м и к. Три хури!.. Дев'яносто сiм пудiв... iще дадуть, на оранку, бо дивись, вже весна... 10 Продармiєць привiв Гирю й Годованого. Завiса ** НАРОДНИЙ МАЛАХIЙ ** ТРАГЕДIЙНЕ ПЕРША ДIЯ _1_ Заплакала, затужила у своєму домi (на Мiщанськiй вулицi, N 37) _ мадам С т а х а н ч и х а Т а р а с о в н а:_ - Ой, хто скаже, хто ж розкаже, чи ти, доню, чи ти, пташко, а чи ти. Матiнко Божа, куди вiн, у яку сторононьку тiкає та на кого ж мене, бiдну, покида-а-є?". Похнюпилась канарка в клiтцi. Посмутнiв образ Божої Матерi. Мовчать. _ Тiльки д о ч к а с е р е ду л ь ш а бiля матерi впада:_ - Мамонько! - Не перебивай! - Випийте, люба... - Що це? - Валер'яновi краплi. - Геть, одчепися! Хiба можна таку драму в серцi та валер'янкою впинити... Дай менi отрути! - Сiли б ви краще од вiкна, абощо. - А то що? - Люди ж проходять повз вiкон... - Товченого скла дай, я втруюся!.. - Сусiди ж он бачать i чують. - Хай бачать! Хай чують! Як друзi, - хай пожалiють, а вороги, - хай iзрадiють, що драма така в нас у домi, що муж мiй законний тiка-а-є... _ 2_ Увiйшла с т а р ш а д о ч к а. С е р е д у л ь ш а до неї:_ - Покликала хрещеного? - Iдуть. Т а р а с о в н а (так i скинулась)_ - Де вiн, далеко? - Зараз увiйдуть. - Де, питаю? - Та кажу ж вам, мамонько, зараз... Заскочили в одне мiсце, заслабли на шлунок... Т а р а с о в н а (утерлась)_ - А господи, так би й сказала вiдразу. Та чи прибрано ж там? - Я мила учора. С е р е д у л ь ш а (до старшої)_ - Ти ж сказала хрещеному, що папонька побiг вже по пашпорт? - Аякже. - А вiн що? - Сказали, що вже знають про це. Т а р а с о в н а - А басiв iз церкви покликала? - Любуня ж побiгла. - А горiлки басам? - Вона й горiлки купить. - Пiди ж, моя доню, та нарiж цибулi дрiбненько, редьки, олiйкою помасти на закуску людям. С т а р ш а (так i пирснула)_ - Все я, та я! I по хрещеного, i по басiв, i цибулю криши. А вона он стоїть, iзгорнувши ручки... С е р е д у л ь ш а - А хто квiти полив, як не я? А хто з валер'янкою, як не я? Повилазило? Ущипнули одна одну, щоб М а т и не бачила._ - Ой! - Ой-ой! Т а р а с о в н а - Ой помру я i ще раз помру з такими доченьками, що вже темно в очах i сонце зробилося чорним, а вони ж того горя ще додають." Дайте менi карти! Ще раз кину на його... Ще раз, та й годi. (Кинула на карти, Глянула. За серце взялася) _ - Ой, знову дорога кладеться!.. Д о ч к и - Та невже ж, невже, мамонько мила? - Хiба повилазило? Червоная шiстка? А в Тарасовни жах в очах глибокий, мiстичний:_ - Ворожу, ворожу - i все оця карта... А тут iще й сон; дорога у полi й мiсяць щербатий, що вже смутний, а що блiдий... Немов би тiка, покотився за землю. А я стою при дорозi, як тiнь та самотня. Це ж батько наш, мiсяць отой, чує душенька - втече вiн, поко-о-титься, загине в доро-о-зi... Д о ч к и - Мамонько, цитьте!.. - Сусiди йдуть. Т а р а с о в н а - Годi мовчати, бо вже ж намовчалась! I критися годi! Хай знають усi, яка в домi й у серцi драма... _ З_ Увiйшли с у с i д и, тихо й поважно, як i годиться заходити про такий случай. Стали. То д о ч к и обидвi, як тi ластiвки до матерi: - Може, вам, мамонько, компреса накласти? - Може б, ви, мамонько, лягли та спочили? С у с i д и (Зiтхнули. Покивали головами. I як годиться про такий случай, сказали фiлософiчно)_ - А вже, мабуть, спочинемо в комхоза на дачi (на кладовищi). - Отам уже виспимось вволю. - Здрастуйте, Тарасовно! Т а р а с о в н а (Ледве, через силу пiдвелась. Привiталася) - Сiдайте, сусiдоньки. Хоч i хвора я, хоч i драма в домi, а просю - сiдайте. (Дала середульшiй хусточку)._ Дай менi другу хусточку! С е р е д у л ь ш а - Мокра ж, як хлющ... Хiба ж отак можна плакати, мамонько? С у с i д и (на таке питання всмiхнулись, примовивши) - Гм... А чому й нi? - Питає. - Сказано - молоде, зелене... Т а р а с о в н а - Не так себе жалько, як їх, моїх дiток; що 'дне не спить - мамо, каже, не можу, друге не спить, плаче у подушку тихо, третя, Любуня, як тiнь, бiля мене всю нiч вистоює... А батьковi байдуже: тiка-а-є... С у с i д и - Та невже М а л а х i й Минович, сказать би, вже при лiтах, та на таке дiло пустився? Просто не вiриться. Т а р а с о в н а - Вже у дорогу склався, ось: цiпочок, торбина а сухарями. С т а р ш а - Самi й сушили. Т а р а с о в н а - Потайки сушив... Оце побiг до виконкому совiцького пашпорта брати... Сьогоднi й така. С у с i д и - Та куди, хоч i не годиться закудикувати, куди, Тарасовно! - Не питайте! С т а р ш а - Не кажуть. Т а р а с о в н а - Не каже, сусiдоньки милi. Вже й кум питав, вже й на молебень давала, вже й п'яним напували - не каже... С у с i д и (ще бiльше здивувались) - Гм... Воно справдi - цiпочок. I торбина. Це так, як на прощу йдуть... А може, вiн говiти налагодився, до iкони якої, абощо? Т а р а с о в н а - Де вже йому до iкони, коли сюрприз такий викинув, що паски заборонив був пекти... - Та що ви кажете? - Свиням... Крашанок накрасила сито, дак вiн сви-и-ням... Семий годок отак - нема в домi порадоньки, супокою, семий заступає, а вiн ще й з дому тiка-а-є... (Та й заголосила)._ Д о ч к и - Ой, ой, мамонько, ой!.. С у с i д и - Та що ви, Тарасовно! Стямтеся! Мов по мертвому. Хiба ж так можна? Т а р а с о в н а - Не можу, сусiдоньки, до тями прийти. Лучче б йому вмерти. Щоб я його на той свiт виряджала, як оце вiн тiка не знать i куди... Бо до мертвого хоч порадитися пiдеш, на хрест той похилишся та й виплачеш горе, а як втече вiн, куди менi йти? Де його шукати? По яких свiтах, у яких дорогах... Нi мертвого, нi живого не ви-и-дно... С у с i д и (Вже й їх пройняло. У хустки та в фартухи сякаючись) - Така ж драма, така драма, що й кiна не треба!.. (По паузi)._ Хоч скажiть, коли це сталося з ним, з чого й як? Д о ч к и (так i сипнули) - Ще з тої пори, як салдати паркан наш спалили... - Неправда! Як куля ударила в сiни... - Я розкажу! - Я! Т а р а с о в н а (впинила дочок) - Про мужа нiхто краще не розкаже, як законная жона, - тiльки я... Ластiвкою, ластiвкою, сусiдоньки, хутенько, бо сьогоднi ж будень... Ще як почалась ота революцiя, як почалась, як почалася... Д о ч к и - Салдати... - Не перебивай, iдiйотко! - ...паркан наш спалили. С у с i д и - У нас тодi свиней покололи красноголовi македони. Т а р а с о в н а й д о ч к и (наввипередки)_ - З тої пори й почалось, сусiдоньки. Попервах Маласик пив воду нишком... - У папоньки аж цокотiли... - Не перебивай, бо 'дна я бачила... Три дочки, три дiвулi в домi, а нiхто, прiч мене, не бачив, як пив воду мiй Маласик i як в його цокотiли зуби... - ...I в мене цокотiли, мамонько... - Брешеш! Ти й в революцiю спала. То Любуня свої зубки зцiплювала, бiдна, щоб не заплакати од революцiї... - ...Ми всi зцiплювали. - Мовчи!.. А вночi перед свiтом, сусiдоньки, як уже й революцiя засинала, ми, збившись докупки, плакали, плакали й плакали... С у с i д и (розтривожились) - Ударила революцiя, всiх чисто ж вона вдарила! Т а р а с о в н а - А найдужче мене i за що? За вiщо? Д о ч к и (як горохом) - Отодi як... - Не перебивай. - ...було вбито начальника пошти... Т а р а с о в н а - Мовчи! Отодi, як було вбито начальника пошти, Маласик затрусивсь, затремтiв i замурувавсь у чуланi... С у с i д и - Га? Що? Д о ч к и - Папонька... - Замурувавсь... - ...а дверi замазали. Т а р а с о в н а - Два роки висидiв. С у с i д и (аж повставали) - Та що ви кажете! - Два роки в чуланi? Т а р а с о в н а - Тож подумайте, яка мука була мовчати... Мовчала я й вони мовчали, мов у рот води понабирали. С у с i д и (скинулись очима) - То виходить, що М а л а х i й Минович i не їздив, як казали, на село до брата? - Нi, нi... Аж тепер одкриюсь, сусiдоньки, аж тепер усю правду скажу... - I не служив там? - Нi й ще раз нi! Тiльки Бог знав, що Маласик замурований сидить, тiльки Бог, та ще я, та ще дiвоньки, та ще кум... С у с i д и (досадно стало, що як же це вони не дiзналися про це) - Ну, хто пойме вiри!.. От драма... Тож нам чулося вночi... Та куди ж вiн, простiть на словi, до вiтру ходив? С е р е д у л ь ш а - У вiконечко. Т а р а с о в н а - Цить!.. У потайне вiконечко, в горiлочок... С у с i д и - Це в той, що полуплений? Т а р а с о в н а - У той саме... Ще як Любунею ходила, то купила. С у с i д и (звели плечима) - Хм... То ж щоранку дивишся... - Горщок на парканi... А й не туди, що то ж М а л а х i й Минович у чуланi замурований... - Сидить... Т а р а с о в н а - Вже як зайшла непа... Пам'ятаєте, сусiдоньки, кумовi дозволили торгувать iконами? - Аякжеi Вперше за всю революцiю ладану купили... С е р е д у л ь ш а - Аж тодi папочка розмурувався... Т а р а с о в н а - Цить!.. I краще б вiн замурований довiку сидiв, як тепер, книжок большовицьких начитавшись, iз дому тiка-а-а... 4_ Тут убiгла Л ю б у н я, молодша дочка. Кошика додолу, руки до серця: - Ви тут плачете, ви тут тужите, а не знаєте, що вже папонька з виконкому вийшли. Йокнула Т а р а с о в н а. Мене поцiлували, а самi радi та веселi... Т а р а с о в н а - Пашпорта узяв? - Не знаю... Пiшли до начраймила. А я в церкву заскочила, мамонько, навколiшки впала, помолилася: Боже, кажу. Боже, не дай менi щастя-долi, тiльки дай, щоб папонька вдома зосталися! Пiдлогу поцiлувала (а сама плаче та показує, як вона це робила_). Чи гаразд, що я так зробила, мамонько? Т а р а с о в н а - Гаразд, моя доню... А баси? Баси? - Зараз прийдуть. С у с i д и - Молебня найняли, чи що? Л ю б у н я - Нi, це хрещений казали покликати баса й тенора з хору, щоб папоньку спiвами впинити... Ой, я й забула!.. Мамонько! Мокiй Якович сказав, що найбiльш любить папонька не "милость мира", а "вскую мя отринув еси".ё. Т а р а с о в н а (заметушилась) - Так про це ж зараз треба хрещеному... (До старшої_). Бiжи нагукай! С т а р ш а - Та як же їх нагукаєш, коли вони... заскочили! _ 5_ Та й прикусила язика, бо повагом увiходив к у м. Знесилений._ Т а р а с о в н а (як до Бога)_ - Хiба ж можна так довго... коли таке горе, таке горе, куме! К у м (не пускаючи руки з живота) - Спокiйно!., На крилах прилетiв би, кумо, коли ж чуєте. (I по паузi, як всi дослухатися стали, додав). Чуєте, як булькотить?.. Ху... Так, каєте, тiка? Т а р а с о в н а - Вже вийшов з виконкому. К у м (авторитетно) - Знаю. Л ю б у н я - Мене поцiлували, а самi радi та веселi. К у м (авторитетнiше ) - I про це знаю. Т а р а с о в н а - Подавсь до начраймила. К у м (непереможно авторитетно)_ - I це менi не секрет. Т а р а с о в н а - То за що ж, куме, така менi драма? За вiщо? К у м (глибокодумно показав угору пальцем) - Тiлько Той знає. С у с i д и (примовились) - А правда, правда... Тiльки Той знає, за вiщо. К у м (до сусiд) - Здоровенькi були! С у с i д и - Здрастуйте й вам! К у м - От яких мук зазнаєм. Тiка од нас кум, а куди - то й сам, ма'ть, не зна. Т а р а с о в н а - Карти в одну душу - дорога. К у м - Знаю й про це i кажу: хай вже на гробки дорога йому ляже, тiльки не туди... Т а р а с о в н а, д о ч к и й с у с i д и - Господи, куди? Куди, хрещений? Куди? К у м (до клiтки. Журно похитав головою) - Здрастуй, пташонько! Сумуєш? Печалуешся й ти, що тiка твiй хазяїн? (Обернувся до сусiд)._ Не дурно ж у пiснi спiвається: "канареєчка так жалiбно пойоть"... (Тодi став драматичний весь i возговорив_). Слухайте, кумо, i ви, хрещеницi, й ви, с у с i д и! Довiдався оце я, що виконком не в силах заборонити кумовi нашому тiкати... Т а р а с о в н а (хитнулась. Тодi до кума, до всiх) - Дзвенить... в ухах... тонюсiнько ж отак дзвенить... К у м (побачив, що Л ю б у н я якось чудно дивиться, не рухається - до неї) - А ти ще держишся, хрещенице? Л ю б у н я - Як була революцiя, хрещений, то всi пили воду й цокотiли зубами... Одна я отак стояла i всю революцiю як "страстi" вистояла. Тiльки отут (показала на щелепи_) болiло... А тепер тут болить (на щелепи_), i тут болить (взялася за серце_), i в колiнках болить, болить... К у м - I навiть начраймил сказав менi, еге... Нема, ка, в Радянської влади такого закону, щоб забороняв тiкати з дому, тим паче, ка, немалолiтньому вашому кумовi. Т а р а с о в н а, д о ч к и, с у с i д и - Куме! Що ж тепер робити? - Хрещений, порадьте! - Така ж драма, така драма! К у м - Спокiйно!.. От тепер ви вповнi зрозумiли, од чого живiт, нерви i все чисто в свiтi... Через кума!.. Басiв покликали? Л ю б у н я - Зараз, сказали. К у м - Слухайте ж ще раз!.. Спокiйно - себто, не плакати, тим паче в непритомiє не падати, аж поки не скажу - це раз... С у с i д и - Слухайте! Слухайте! К у м - Канарку сюди! Ближче до столу!.. Отак... Засвiтiть лампадика! Т а р а с о в н а й д о ч к и - Розiб'є, куме! - Папонька вже не вiрять у лампадик. К у м - А я кажу - засвiтiть!.. Ладан є? Т а р а с о в н а - Є... Отам достань, доню, отам на божницi!.. К у м - Накадiть, щоб на нерви йому вдарило. То дарма, що сьогоднi вiн проти релiгiї. 27 год людина любила канарок, щоб ладаном пахло, у спiвах церковних кохалась - i щоб даром оце все минулось йому? Це - два... С у с i д и (хитали, вихитували головами) - А так, так! - Авжеж, так! К у м - От що, - которую курку найбiльш любив кум? Т а р а с о в н а - Жовтяву, золотий чубок. К у м - Убийте жовтяву! Т а р а с о в н а - Та що ви, куме! Таку курку!... К у м - Убить, кажу! I хай прибiжить котора з дiвчат... Ну, от ти, Любуню!.. Нi, ти гратимеш на фiсгармонiї... Ти, Вiруню!.. Прибiжи з куркою й кричи, що немов сусiда Тухля убив курку кийком по головi... Т а р а с о в н а - Це ж курка - нема цiни, куме. К у м - Отут-то й воно! Убить кiлком, щоб око вискочило, щоб розтривожився вiн!.. Може, бог дасть, почне позиватись за курку, як колись до вiйни позивавсь вiн три роки за пiвня... С у с i д и - А справдi - це спосiб розумний... Бiжи котора. Т а р а с о в н а - Вiрунько, бiжи! Всi (разом на Вiруню i сама вона на себе) - Бiжи, бiжи! (Побiгла_). К у м - Це - тiльки три... Чотири, спокiйно, - я оце йшов i на природу дивився... I знаєте, що я помiтив (по паузi). Помiтив, що вже й природа не та, що за старого режиму була (по паузi). А чого так?.. А того, що попсували комунiсти й природу... Отак запитаннями самими заплутаю кума - не втече... Недавно в райсельбудi центральний оратор виступав, дак я його запитаннями, немов камiннями отак... От i б а си. 6_ Тiльки х о р и с т и у дверi, а вже кожне їм дорогу дає. _ Т е н о р, заїка, привiтавшись, як почав:_ - Чу-чу-чув, що... Та, спасибi, б а с пiдхопив: - Тiкають М а л а х i й Минович? К у м - Не так тяжко було б, якби вiн помер добровiльно, навiть сьогоднi. Сорок сiм рокiв, подумайте, сiм'я, честь честю, i тут тобi наї - тiка. Т е н о р i б а с (здивувалися) - А ку-ку-ку... - Куди, iнтересно, тiка? К у м - Iду, каже, куме. Куди, питаюся? Послi, ка, одкриюся. Т е н о р i б а с - Чу-чу-чудно! - Чудно! К у м - Заболiло, защемiло менi серце, немов кропивою вiн ударив. Все життя приятелювали, сказать би, в серцi одне в одного ночували, i от тобi наї - тiка, i от тобi на! - сьогоднi тiка. Т е н о р - А чи-чи не краще на його подiє - ра-ра... (заспiвав). "Разбойника благоразумного во єдинiм часе..." К у м - Нi, нi Тiльки "милость мира" Дехтярьова! Милость мира найбiльш вiн вподобав. Рибу, було, ловимо, а вiн "милость мира" тихенько спiва. Сам казав - умлiваю, ка, видiння божественнi бачу, як зачую цей спiв... 7_ С т а р ш а (на дверях)_ - Папонька!.. Папонька йдуть! Знялася тривога. Зарухались всi: - Далеко? - До двору доходять. - Куме! Як же тепер? - Може, починати? (б а с). - До-соль-мi-до! (Т е н о р). До кума всi обернулись. А вiн рукою, як булавою: - Спокiйно! Я тодi знак покажу... Курку ж убийте! Кадильницю винесiть!.. 8_ Увiйшов М а л а х i й. Став на порозi. Тиша. Тiльки шелест очей. К у м - Чого, куме, став у порога?.. Хiба не впiзнав? Це ж друзi твої посходились, зачувши, що ти сьогоднi тiкаєш. М а л а х i й (очi замрiянi, з порога зiйшов) - Не тiкаю, а йду. К у м - Це все одно - тiкаєш. М а л а х i й - Ой, як ми не втямимо, навiть ще не бачимо, - яких прав, яких прав надавала революцiя людинi! Iстинно потрiбнi оновленi очi, щоб бачити Їх. - Це ж до чого, куме, хоч i знаю я? - Хотiв заборонити менi йти у подорож... А ще начраймил. Вiн, як i ти, куме, не втямить, що право на велику подорож дала менi революцiя... - Так ти, значить, йдеш? - Iду, куме! Iду, друзi мої! - Куди? - Куди?.. У голубую даль. С у с i д и (як очерет од вiтру - ш-ш-ш) - Куди вiн сказав? Куди? Як? К у м (ударив Малахiя очима) - Не шуткуючи скажи, куди? Т а р а с о в н а - Люди ж прийшли на проводи, хоч їм скажи - куди? М а л а х i й (повiнь мрiйна в очах) - Ах, куме, i ви, друзi! Якби ви знали - немов музику чую i справдi бачу голубую даль. Який восторг! Iду!.. Мiж iншим, погасiть лампадик! К у м - Невже лампадик заважа тобi тiкати. М а л а х i й - Не менi, а вам заважа вiн втiкати з полону релiгiйного. Погасiть!.. Скоро вже мiсяць стане непотрiбний - електрика ж! А ви з лампадиком... К у м - Запитання! М а л а х i й I ладаном пахне... Як посмiли кадити! Одчинiть вiкно! Зворухнулась була Т а р а с о в н а, та кум її поглядом спинив. Помiтивши це, М а л а х i й сам одчинив вiкно, погасив лампадика._ К у м - Спокiйно! Запитання маю... М а л а х i й - Будь ласка, - Тiльки спокiйно! Ти, куме, за соцiалiзм? - Так. - I навiть за кооперацiю? - А ти за лампадик? - Спокiйно! Раз я питаю, то просю одповiсти. - Будь ласка, питай! - Як ти можеш за соцiалiзм, тим паче за кооперацiю стати, коли вся вона до останнього гудзика фальшива? - Себто? - Спокiйно! Чому я набрав в єпi радянської матерiї й мiсяць не поносив, як вона полиняла, розлiзлась, i це факт, як двiчi два? С у с i д и - А правда! Голубого набереш на косинку чи там на прапор, гульк - а воно вже полиняло, аж бiле. М а л а х i й (усмiхнувся) - Далi! К у м - Чому жiнка купила радянського гребiнця, нарочито з найкращого сорту, i хоч би сама чесалася, а то ж... (повернувся до всiх, як до свiдкiв). Нiнонька, дитя неповинне, ще й волоссячко, як льон (закивали всi головами - мовляв, знаєм). То чому, я питаю, з гребiнця зразу аж три зубцi випало, i це теж факт? - Три зубцi. Далi! - Чому нитки гнилi, а панчохи на Т р е т i й день рвуться, чом у банi не так чисто, як колись було? i лiкаря не докличешся, хоч тричi помирай? - Панчохи i баня. Далi! К у м (голосом гучним, як трибун) - I чому вже Т р е т i й рiк, як весни нема, а все якесь недоумiння в природi: холодно, навiть снiг, i раптом - трах, бах, як у банi на вишнiй полицi!.. I це хiба не факт, скажеш? Б а с i Т е н о р - Факт! - Факт! С у с i д и - А факт! - Авжеж, факт. М а л а х i й - Все? К у м - Нехай буде все, хоч таких запитань маю я мiльйон. М а л а х i й (повiнь в очах) - Скажiть менi, чому я, ти, куме, всi ми до революцiї дуМ а т и боялись, а тепер я думаю про все, про все? К у м (одiйшов до канарки) - Далi! М а л а х i й - Скажи, чому я мрiяти боявся, хоч i мануло взяти торбинку, цiпок i пойти, пойти отак в далечiнь, - я гнав тiї мрiї, е тепер... вiльно беру цiпочок в руки, сухарiв у торбу i йду й.. К у м (ущипливо) - Тiкаєш. Далi! М а л а х i й - Скажи, чому я трепетав начальства, на службi, вдома навшпиньках ходив (заходив навшпиньках). - Отак, отак... Мухам дорогу давав, а тепер (глянув чудно якось на всiх) пишу листи до раднаркомiв України i маю вiдповiдь (вийняв листа, урочисто пiднiс голос). Просю встати! (Прочитав). "УеСеРеР, Управлiння Ради Народних Комiсарiв, Харкiв, дата, нумер. На ваш: запитання канцелярiя РНК повiдомляє, що вашi проекти та листи одержано й передано до НКО та НКОЗ..." Який восторг! РНК України, Олiмп пролетарської мудростi й сили, сповiщає мене, колишнього поштальйона, що мої проекти одержано... (Трошки велично). Мої проєктиi От куди я йду. А на всi твої запитання, куме, є вiдповiдь у моїх проектах. Як тiльки їх буде розглянуто й ухвалено, тодi ти, куме, i всi ви, всi одержите всяку вiдповiдь негайно. Негайно, кажу, i зараз рушаю. Любуню! Дай менi в дорогу сорочку й пiдштаники! К у м - Куме! Не ходи! М а л а х i й - Невже ж ти не зрозумiв? Проекти передано на попереднiй розгляд... Невкоснительно треба поспiша-тись, боюсь-бо, що дещо в проектах наркоми не зрозумiють i потрiбнi будуть пояснення... Сорочку й пiдштаники! (Та й вийшов у другу кiмнатку). Принишкли всi. Т а р а с о в н а (зашепотiла помертвiлими губами) - Матiнко Божа! Куме! Сусiдоньки! Рятуйте!.. Просю вас - рятуйте!.. Не пускайте, благаю!.. К у м - Спокiйно!.. Одкрився... Так ось воно що! Тож вiн цiлiсiнький рiк щось писав уночi й на марки у мене позичав... Л ю б у н я (вхопилась за матiр) - Ой, мамонько! Хрещений! Страшно! Сьогоднi, у церквi молившись, вiдчула - немов духом холодним подуло на мене... Глянула - в Божих очах сум i тiнь неминущого... Тiнь неминущого. Т а р а с о в н а - Скинулось серце! Чую i я, що на смертну путь iде вiн... К у м - Спокiйно! До ВеЦеКа, до РеНеКа возноситься. Вже гордiсть у голову вдарила, а ми раби i немов дурнi... I це наш кум! Нi! Не пустюi Не я буду. Богом присягаюсь, як не поверну його назад. З дороги верну. Сам до ВеЦеКа вдарюся!.. От що: зараз, як вийде, я промову скажу, а ви, Мокiй Яковичу, почнiть "Милость мира"... Т е н о р (так i кинувся) - До-до, соль, мi, до-до. Любо Малахiєвно! На-ду-ду-ню! Ставайте до фiсгармонiї... К у м (рукою, знов як булавою) - Спокiйно! Не зразу, кажу! Порядок даю: перше - я промову скажу, далi канарка, "Милость мира", сльози i курка. Глядiть лишень не збийтесь! Я знак покажу. Кожне пошепки собi повторило: - Промова, канарка, "Милость мира", сльози i курка. 9_ Увiйшов М а л а х i й, готовий в путь. Кум заступив йому дорогу:_ - Ти справдi йдеш, куме? - Iду, куме. К у м (глянув на всiх. Тихо) - Промова. (Голосно_). Слухай, Малахiє, - не тiльки ти, а всi, хто в домi сему сущi! Гадалося нам, що доживеш ти безмалахольно свого вiку i сконання життя вчиниш на руках у нас, у друзiв, i ми за труною твоєю пiдемо, спiваючи: "Святий Боже, Безсмертний, помилуй нас..." Дайте води! (Випив, тяжко зiтхнув). Спокiйно! Гадалося, що цю промову скажу я над труною твоєю, або ти над моєю, бо це ж однаково, а вийшло не так. Не ту путь ти собi iзбрав i зрадив релiгiю, закон, жону, i дiток, i нас, друзiв та кумiв твоїх... I куди ото ти взагалi йдеш, подумай тiльки!.. Випийте води, Тарасовно! Т а р а с о в н а (випила води. Ледве вимовила) - Я ж не виживу сама, помру я, Маласику... Iще хтось хотiв випити води, та кум, строго зиркнувши, графина заткнув. К у м - Та не вiрю я, не вiрю, що пiдеш ти на темну путь, бо хто ж, як не ти, найвiрнiший християнин був i на клиросi 27 год виспiвав, а що вже святоє письмо, то до буковки знаєш! Не йдиi Тебе просить церковна громада, обрати на голову хочуть, i це факт... Б а с, Т е н о р, с у с i д и - Фактично так, бо в недiлю й збори! К у м - Як iдеш, то оглянься, подивись, як сумує жона твоя та й доньки похилились, немов вербиноньки над ставом у степу... Ти глянь, канарка - i та засумувала! М а л а х i й (пiдiйшов до клiтки. Замисливсь. Затаїли всi дух. Зняв клiтку) - Отак i я сидiв, отак у клiтцi життя свого найкращi роки (до вiкна та й пустив канарку_). Лети, пташко, i ти в голубую даль. (Повернувся до всiх_). Прощавайте! К у м (показавши знак Теноровi, до Малахiя) - Куме, не ходи, бо загинеш! М а л а х i й - Хай i загину! - Заради чого, куме? - Заради вищої мети. Л ю б у н я забрала на фiсгармонiю, Т е н о р руками, як крилами, махнув i залунало: "Милость мира жертву хваленiй" (Дехтярьова). М а л а х i й спинився, хотiв щось промовити, та б а с не дав: покрив усi голоси й фiсгармонiю, аж жили на шиi набрякли - вивiв: "Iмами ко Господу"._ М а л а х i й (болiсна усмiхнувшись, до кума)_ - От i повимiтав з душi павутиння релiгiї, а не знаю, чого мене спiв цей так чудно тривожить... Хор далi: "Достойно i праведно єсть поклонятися Отцу, i Сину, i Святому Духу, Тройце єдиносущней i нераздельней... М а л а х i й - Ще малим, пам'ятаю, на зеленi у церквi святки, як спiвали це, уздрiлось менi, немов за нашим мiстечком Бог зiйшов на землю, в царинi ходить i кадить... Такий собi дiдок сивенький у бiлiй одежi, а очi сумнi... Кадить на жито, на квiти, на всю Україну. (До сусiд, до кума_). Чуєте, бринить кадило i спiвають жайворонки. К у м - У недiлю, куме, в церквi спiватимуть оце "Милость мира" хiба так! Зоставайся з нами! (Узяв Ма-лахiя за руку, налагодивсь вже торбину з нього зняти). М а л а х i й (раптом зчувся) - Пусти!.. Геть спiв цей отруйний! Замовчiть! К у м (рукою) - Спiвайте! М а л а х i й - А-а, це ти вмисне хористiв церковних накликав, Iцоб мене спiвом оцим та ладаном знов отруїти. Так не вдасться тобi це зробити! Бо дивiться - пiдходить до старенького Бога хтось в червоному, лиця не видно i кила гранату. Хор гримнув: "Свят, свят, свят Господь Саваоф iсполнь небо i земля слави твоєяё." Чуєте грiм? Огонь i грiм на квiтчастих степах українських... Кришиться, дивiться, пала розбитеє небо, он сорок мученикiв сторч головою, Христос i Маго-мет, Адам i Апокалiпсис раком летять... I сузiр'я Рака й Козерога в пух i прах... (Заспiвав щосили). "Чуєш, сурми заграли..." Сурми революцiї чую. Бачу даль голубого соцiалiзму. Iду! (До жiнки). Будь здорова i щаслива, старенька... Т а р а с о в н а (заридала) - Не йди, Маласику, бо вмру я отут!.. Прийде, прийде журба горбата та й сядеть в головах вночi... Засушить, задавить... 10_ Раптом ускочила с т а р ш а дочка з убитою куркою:_ - Мамонько! Папонько! Курку нашу вбитої Тиша нависла. К у м -Яку? - Жовтяву ось, золотий чубок. М а л а х i й (взяв курку. Обдивився) - Хто вбив? Д о ч к а - Тухля Василь Iванович. Кийком у толову влучив... К у м (до Малахiя) - Що, куме! Ще й з двору не вийшов, а вже вороги твої дибки пiшли. То я б, тобою бувши, не подарував цього Тухлi довiку. Зараз би по мiлiцiю i на суд.. о С у с i д и - Авжеж, на суд треба! Т а р а с о в н а - Це ж золото, а не курка. Пам'ятаєш, Маласику, як ти й' ще курчатком пшоняною кашкою годував, а воно попоїсть та на плечi хур-хур. К у м (побачив, що М а л а х i й замислився)_ - Кличте мiлiцiю! Я за свiдка буду. Люди добрi! Подивiться, яке варварство! Вбито неповинну курку, i за що? М а л а х i й - Так. Це варварство. К у м - То клич мiлiцiю протокола писати! М а л а х i й - Нi, не треба... Протоколами зла не зруйнуєш i соцiалiзму не збудуєш. Цей злочин ще раз переконує мене, щоб я негайно поспiшив до раднаркомiв, щоб прискорити ухвалу моїх проектiв... Бо головне ж тепер - реформа людини, i саме про це проекти я склав... Iду! К у м (уже й вiн розгубився) - Куме, не йди! Пам'ятаєш, як ще школярами крашанки ми їли у страсну п'ятницю. М а л а х i й картузика на голову натяг. Не йди, бо вдарю!.. Л ю б у н я впала перед батьком навколiшки. Очима самими просила. М а л а х i й - Зворушили мене розхвилювали.,,. Та не можу, доню, не можу, куме, зостатися" бо в сто крат дужче зворушений i потрясений я од революцiї. 11_ Т а р а с о в н а (тим часом примчала iз кухнi солодку бабку) - Маласику! Ось я бабку тобi улюблену спекла... Не йди, Маласику! Така вже ж вийшла пуховита, запашна I зiрка, ось глянь, п'ятикутна з озюминок... Ще тричi хитнувшись, пiшов М а л а х i й. Через силу ступав, немов видирався з болота. За порогом хода його стала вiльнiша. Випала бабка. Шдогнулись ноги в Тарасовни. Припала вона до розбитої миски. С у с i д и - I миска розбилась... Т а р а с о в н а - Не миска, сусiдоньки, - це жисть моя розбилася... Заплакала тихо i тяжко. Доньки помлiли. Любуня, мов статуя та, - скаменiла. Нум, одчинивши дверi, дивився услiд. I, як очерет той вечiрньої пори, шелестiли с у с i д и: - От уже драма! От вже коли виплакатись можна уволю!.. ДРУГА ДIЯ Задзвонили телефони в РНК УеСеРеР - то жалiлись к о м е н д а н т и, що їм клопiт робить М а л а х i й С т а к а н ч и к: - Черговий секретар РНК? Дзвонить Комендатура. Просимо директиви, товаришу, що ж робити з Ма-лахiєм Стаканчиком? Та з отим божевiльним, що проекти пише. Т р е т i й тиждень ходить, день у день. I нехай би сам, а то ж узявсь других водити. Кого? Та, наприклад, хтось побивсь iз жiнкою, вiн того привiв, хтось когось налаяв, вiн обох притяг, п'яний десь мочивсь в провулку, вiн i того ублагав прийти. Вимагав i негайної на них реформи... Слухаю! Так. Так. Так. А як не послухається, то що тодi? (Кинув трубку_). Оце директива! I Д р у г и й - Що сказав? П е р ш и й - "Тактовно й обережно порадьте, каже, старому, щоб вернувсь додому. До ОВК написано, щоб було дано йому посаду..." Не поможе бабi й кадило, коли бабу сказило! Д р у г и й - Ти думаєш - вiн божевiльний? П е р ш и й - Коли вiн не божевiльний, то тодi ти або я божевiльний, iнакше не може бути. Д р у г и й - Ет... просто чудiй! П е р ш и й - А його проекти? Д р у г и й - I божевiльного мало. Я чув, казали в РНК - просто наколотив чоловiчок гороху з капустою, оливи з мухами, намiшав Бiблiї з Марксом, акафiста а "Анти-Дюрiнгом"... П е р ш и й - Ну, коли так просто, будь ласка, - тактовно й обережно порадь йому, щоб вернувся додому. Он вiн iде. Д р у г и й - Сам? П е р ш и й - Просто не сам. Зараз наколотить тобi оливи а мухами- i ти мусиш все це тактовно й обережно з'їсти. Почувся Малахiїв голос: - О люди, люди!... П е р ш и й (ухопився за голову) - Чуєш?.. Починається! 2_ Увiйшов М а л а х i й з цiпочком. За ним розгубленi, аж наляканi, протовпились: дiдок у дармовисi, з парасолькою, колишнiй воєнний в галiфе, лiтня Д а м а _ в брилику з тремтячим рожевим пером, покрашена панночка, блiда дiвчина, застарений парубок._ М а л а х i й (пропустивши їх)_ - О люди, люди! - сказав Тарас (до к о м е н д а н т _ iв_). I це у столицi! - додам i я. Д р у г и й (пiд тон йому) - Що трапилося, скажiте? М а л а х i й - Що? Перше, - перекажiть од мене привiт на пролетарський Олiмп. Бiльш точно: наркомам i головi. Шановнi соцiальнi батьки! Ждучи на ухвалу моїх проєктiв (вже Т р е т i й тиждень), вiншую вас з днем мого еiнгола. Чим розважете мене ви в цей наречений i свя-тий день? Питаюсь, - чим, бо тiнь журби української цпала i менi на плечi: мiсяць пропав, пшениця погорiла, хазяйка вигнала з кватирi... Знявся гомiн: - Пшениця? - Яка хазяйка? - При чому ж тут ми? - За вiщо ж нас?.. - (Перебив хтось_). Навiщо нас?.. - (Разом двоє_). Приведено? М а л а х i й - А хiба я мало питань та проблем розплутав, розв'язав? Примiтка: проблеми - це пломби, що ними запечатано дверi в майбутнє. 1) Про негайну реформу Людини i в Першу чергу українського роду, бо в станi дядькiв та перекладачiв на тiм свiтi зайцiв будем пасти; 2) про реформу української мови з погляду повного соцiалiзму, а не так, як на телеграфi, що за слово уночi Оравлять, як за двi словi - у, ночi; 3) додаток: схема перебудови України з центром у Києвi, бо Харкiв здається менi на контору. Соцiальнi батьки! Ще раз нагадую: поспiшiть з моїми проектами, найпаче з проектом негайної реформи людини. Наочнi доводи негайностi - ось вони (показав пальцем на всiх, кого привiв). Один, два, три, чотири, п'ять, шiсть, сiм!.. Учора п'ять було, завчора три... П е р ш и й (до всiх) - Що скоїлось? За що вiн вас привiв? Знявся ще гучнiший гомiн. - Ми самi не знаємо... - Стояли бiля церкви, гомонiли про се, про те, i раптом... (Заметушився дiдок_). - Пардон! Цiй дiвчинi млосно стало в церквi, отож я заскочила туди i вивела її на свiже повiтря. Самi анаєте, який на Тройцю у церквi пiкантний дух: березка, трава, квiти... (Тремтiла рожевим пером дама). Вивела її у холодочок, i раптом пiдходять вони (на Малахiя): "Я вас веду в Раднарком". - "Мене?" - "Вас..." - "Будь ласка, - од церкви, кажу, не одiйду, але в Раднарком, будь ласка!" - Я стояв. Прийшла оця Б а б а ... гражданка... Про щось мене спитала... I раптом; iдiть в Раднарком!". Дозвольте, - я член дiтей, авiохему, житлкоопу i мене в Раднарком? За що? (Вигукував, немов вигавкував, той, що в галiфе). За вiщо? М а л а х i й - За що?.. О лю-ди! Ще зречено було в староiндiйських книгах Рид-Вегах; не вдар женщини навiть квiткою, а ви що зробили? (На галiфе й дiдка). Ви напередоднi соцiалiзму одштовхнули женщину, вдаривши її зневажливим словом!.. Т о й, щ о в г а л i ф е - Я? Ударив? М а л а х i й - Ви ж (на даму й парубка) ще гiршеє вчинили, - ви бiля церкви полювали на дiвчину (показав на блiду дiвчину). О люди! Д а м а - Я? Я, навпаки... Я ж сама женщина! Т о й, щ о в г а л i ф е (розтривожено) - Дозвольте, мс'йо! Я ударив? Кого? М а л а х i й - Кого? (До баби-прочанки_). Об чiм ви, гражданко, хотiли в їх спитати? Я бачу, ви iз села прийшли. Б а б а - Еге... Прибилась, голубе. Люди сказали, що дорогу до Єрусалиму вже розгороджено... М а л а х i й - Вибачте i дозвольте перебити на словi: об чiм ви в їх спитали? Б а б а - Чи не знають, е тепер дорога до Єрусалиму, - спиталась. М а л а х i й (до дiдка й галiфе) - А ви... ви що їй одповiли? Д i д о к - Ми? Г а л i ф е - Дозвольте - я? М а л а х i й - Такi Ви!.. Де б сказати їй, що не до гробу тепер єрусалимського нам треба йти, а до Ленiнового Мавзолею, до нового Єрусалиму плюс до нової Мекки, - до Москви, ви сказали: проходь, проходь, матiнко, - зневажливо, прикро, - i кому, питаю? Женщииi, селянцi! Г а л i ф е - Жодного прикрого словаї Навпаки, я з дитячих лiт воєнний. Ввiчливiсть - моя стихiя! Iдеал! М а л а х i й (на дiдка) - А ви... Замiсть доказати їй i ствердити все вищесказане, що скоро, скоро, скоро прийде час, коли всесвiт заспiва Москвi: святися, святися, нов