за нашу резолюцiю голосує, пiднiмiть руку! Один, два, три, чотири... Д я д ь к о Т а р а с - А дайте менi тепер слово, бо я, мабуть, буду п'ять... Т ь о т я Мотя побачила, що лихо, - вийде чотири на п'ять: -_ Будь ласка, маєте слово. Дядько Т а р а с, не поспiшаючи, вийняв записну книжку ,. заглядаючи в неї, почав:_ -_ Року 1654 прибули на Україну посли од трьох держав, що хотiли взяти до себе Україну, - од Москви, од туркiв, од Польщi. Богдан скликав раду (зазирнув у книжку)._ В Чигиринi, щоб вона вибрала, пiд чию руку пiде Україна. Посли прибули на Україну з багатими гостинцями: гостинцi польськi були загорнутi в килим, турецькi - в дорогий шовк, а гостинцi московськi... Раптом Т ь о т я - Вибачайте! Одкликала дядька Т а р а са, по секрету йому: - Ти менi тут не крути. Краще прочитай ось оце... (Розгорнула свою записну книжку)._ Року 1918-го носив у Києвi жовто-блакитного... Зрозумiв? (Одiйшла). _Дядько Т а р а с голосує за мою... Дядько Т а р а с раптом одкликав тьотю Мотю. по секрету їй:_ -_ А ти роззуй очi та прочитай ось це. (Показав у свою книжку)._ Року 1919-го носила бiло-синьо-червоного... Т ь о т я - А я скажу - пiд бiло-синiм носила червоного. Червоний зостався... (Одiйшла)._ Дядько Т а р а с до Губи. Очманiло: -_ Скажiть, ви не з тих Губ, що Пархим Губа бив ляхiв року 1648-го?.. Г у б а - Мiй батько Пархим бив шляхту року 1920-го. Д я д ь к о Т а р а с - Ху-х... (До всiх)._ Так ото я й кажу. Було колись на Вкраїнi. (Зiтхнув)._ Т ь о т я М о т я - Дядько Т а р а с пристає на мою пропо... Д я д ь к о Т а р а с - Тiльки з умовою: подумай, Мино! Подумай, що скажуть на тiм свiтi дiди й прадiди нашi, почувши, що ти мiняєш прiзвище... Задумався, тяжко замислився. Мазайло схилився на люстро. Мислi, як хмари, як туман, окрили посивiлу голову. Окрили, заскакали. Заскакав якийсь дiд-запорожець. Забринiла мелодiя: "Ой, сiв пугач на могилi та й крикнув вiн "пугу". Д i д - з а п о р о ж е ц ь - Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу? У М а з а й л а волосся дибки стало:_ -_ Хто ви? Д i д заскакав, шаблею iржавою забряжчав:_ -_ Я твiй пращур i той дiд, що надiявся на обiд, та без вечерi лiг спати... (Десь взялася у дiда мазниця. Махнув квачем)._ Запорожець славний був i колеса мазав. Отож i Мазайло-Квач прозивався. Як iшли козаки на чотири поля - мазав, як iшли козаки на чотири шляхи - мазав. Мазав, щоб не пропадала тая козацька слава, що по всьому свiту дибом стала, а ти моє славне прiзвище мiняєш?! Музика перейшла на скрип. Заскакав другий д i д, чумак, теж з мазницею, з квачем: -_ Як пугу, то й пугу. Чи не видно й чумакiв край зеленого лугу? (До Мазайла)._ Я - твiй прадiд Василь, що надiявся на сiль, та й без солi лiг спати. Ще з дiда Мазайло-Квач прозивався i чумацькi колеса мазав. Як рипiли вони на пiвдень - мазав, як рипiли на пiвнiч - мазав, а ти моє славне прiзвище мiняєш?! Заскакав ще третiй д i д, селянин, без мазницi й квача: -_ Я твiй дiд селянин Авив, що був собi та жив, мазав чужiї вози, бо свого вже не стало, а ти моє славне прiзвище мiняєш? Десь удалинi з'явилась невiдома постать з телефоном, на аеромоторi, пiд N 31-51. Заскакали, заговорили в гучномовець: -_ Алло! Алло! Мої предки з Великого Лугу! Обмiняйте свої прiзвища на принциповi числа у всесвiтнiй номернiй системi. Ало! Але! Алю! Улю! Дядько Т а р а с сказав Мазайловi: -_ У л я втекла, i я, мабуть, буду п'ять. Чуєш, Мино, коли вже мiняєш, то хоч корiнь "маз" залиш! Га? Мазайловi здалося, що замiсть дядька Т а р а са вiн бачить ще четвертого дiда з квачем. Отож, коли Т а р а с торкнувся Мазайла, тому здалося, що цей дiд задавить його. Скочив i не своїм голосом: -_ Ой-о! Залишаю корiнь, тiльки не чiпайте мене, дiду, не чiпайте мене. Боже мiй. Боже мiй... Т ь о т я Мотя - Прекрасно! Ми на цей корiнь придумаємо безподобне прiзвище. Хто голосує за цю резолюцiю? Один, два, три, чотири, п'ять, шiсть... Хто проти? Один, два, три... Р и н а, Б а р о н о в а - К о з и н о заплескали. Оповiщаю конкурс. Загомонiли, заходили: М а з а й л и х а, Р и н а , Барокова, дядько Т а р а с. Т ь о т я вписувала новi прiзвища, що їх вигукували М а з а й л и х а - Мазов. Д я д ь к о Т а р а с - Ну й прiзвище - Мазов-Лазов-Лоза-Залоза... А по-моєму, кращого не буде, як Зайломаз. Зайломаз! Р и н а - Зайломаз? Ха-ха-ха... Та що рiзнить Зайломаза з Мазайлом? Що? Однаково! Краще Мазеленський. Д я д ь к о Т а р а с - Де ж там однаково: то ж Мазайло, а то - Зайломаз. М а з а й л и х а - Де Мазе. Т ь о т я Мотя - Де Мазе - це на французький штиб, а ми люди, слава Богу, руськi. Б а р о н о в а - К о з и н о - Рамзес! Класичне прiзвище! Т ь о т я - Рамзес? Може, Рамзесов?.. Давайте краще Рам-зєсовi Милi мої люди! Рамзєсов, га? Д я д ь к о Т а р а с - А де корiнь "маз" ? Геть Рамзесова! Кореня нема! М а з а й л и х а i Б а р о н о в а - К о з и н о - Фон Мазел! Рамазай-Арзамасов! Д я д ь к о Т а р а с - Краще Мазайловський! (Нишком: "Нахоже на гетьман Виговський")._ Т ь о т я на Т а р а са: -_ Польське прiзвище, i хто ж пропонує? Д я д ь к о Т а р а с - Ну, тодi Мазайлович. (Нишком: "Гетьман Самойлович"). Т ь о т я Мотя -Щоб було похоже на "Мойсей Мазайлович", що вже торгує у нас в Курську й нашу московську вимову псує, - нiзащо! Д я д ь к о Т а р а с - Мазайленко! Мазайленко. (Нишком: "Гетьман Дорошенко")._ Т ь о т я Мотя - Годi вже! Годi!.. Дайте другим сказати. Р и н а - Мазанський... Боже мiй! Мазєнiн! Похоже на Єсєнiн. Мазенiн! Мазєнiн!.. Т ь о т я - Прекрасно! Генiально! Мазєнiн... Вам до вподоби, Мино, Мазєнiн? М а з а й л о зворушено, аж задихнувся: - Дєтi мої! Баронова поправила: -_ Децi мої... М а з а й л о - Децi мої! Я б вашi прiзвища всi забрав би на себе i носив. Проте можна тiльки одне носити, i менi здається - Мазєнiн найкраще. Т ь о т я i вся Тi партiя крикнули - ура! _ Завiса ЧЕТВЕРТА ДIЯ Четвертого дня прибiгла У л я. Зворушена. Весела: - _Я його прикохала, i знаєш чим, Рино? Знаєш? Р и н а - Ну, Улюню, золотко? Ну? У л я - Учора ввечерi пiшли ми в сквер... Нi, постривай, не так... Пам'ятаєш, я тобi розповiла... (Спинилась). _Мока вдома? Р и н а кивнула_ головою: -_ До бiблiотеки збирався йти,.. У л я радiсно:_ -_ Невже! (Пальчиком)._ От!.. (Хвилюючись, але тихше)._ Пам'ятаєш? Я тобi розповiла... як я вперше вела його через сквер i вiн сказав уривок iз вiрша. Я покрию свого милого слiдочок, щоб вiтер не звiяв... Р и н а - Пам'ятаю! Ну? У л я - Ото i запали менi в душу тi слова. Ото i спитала якось, чи не зна вiн усього вiрша. Нi, каже, Улю, цi слова у Грiнченка, а де цiлий вiрш, то вже мiсяць шукаю i нiяк не можу знайти. Я й подумала: а що, як я знайду? I от уяви собi. Купила Грiнченкового словника, одшукала слова аж у другому томi, Рино, аж на сторiнцi 647-й. Дивлюсь, пiд ними примiтка; Чуб., римське п'ять, 46. Кого тiльки не питала, де тiльки не була, не знають, що воно таке. Нарештi в одного iновця - квартири нема, так вiн по бiблiотеках грiється, - дiзналася, Чубинського, том п'ятий, сторiнка сорок шоста. У публiчнiй насилу знайшли. Додому не дають, дак я в бiблiотецi вичитала, Рино... i от учора ввечерi у скверi я стала перед Мокою та: Чогось менi чудно, чогось менi дивно, десь мого милого третiй день не видно. - Ти розумiєш? Не видно, не видно та й не видати, - тiльки зосталися на жовтiм пiсочку два слiдочки знати. Що один слiдочок коня вороного, а другий слiдочок миленького мого. - Розумiєш? Пiду я в лiсочок, вирву я листочок, я покрию свого милого слiдочок, щоб вiтер не звiяв, пташки не склювали, щоб мого милого iншi не сприяли. Публiчна бiблiотека, кажу, Моко, номер книжки 18749, том п'ятий. Боже, Рино, якби ти побачила... Затремтiв увесь, запалав... Р и н а радiсно: "Затремтiв!". Стиснув менi руки, в очi дивився: "Улю, - каже, - Улю..." Р и н а : "Улю, - каже, - Улю" Давайте разом... Р и н а аж пригорнула Улю: "Давайте разом!" читати. Р и н а одскочила злiсно: - Ха-ха-ха. У л я - Давайте разом жити... Р и н а перестала: - Ну?.. У л я - Бо менi, каже, без вас, Улю, одному трудно... Не можна... Не проживу... Р и н а - Так i сказав? У л я - Точнiсiнько так, а в самого аж сльози забринiли! У Рини виблиснув новий план. - Так! Прекрасно... (До Улi)_. Сьогоднi, Улько, ти iдеш до своєї тiтки... Розумiєш? У л я здивовано: -_ До якої тiтки? Чого?.. У мене жодної тiтки нема. Р и н а - Сьогоднi, зараз ти кажеш Мокiєвi, що їдеш жити до тiтки в Одесу, розумiєш? I тiльки тодi, коли вiн погодиться змiнити своє прiзвище на Мазєнiна, ти не їдеш, зостаєшся i ходиш до нас, розумiєш тепер? У л я - Рино! Р и н а - Не сьогоднi, то завтра буде опублiковано в газетi наше нове прiзвище, але Мокiй подав заяву, щоб йому залишили старе... Ти розумiєш - Мокiй випаде з нашої родини. Ти мусиш його привернути до нас, iнакше, Улько, ти бiльш не побачиш нi Мокiя, нi нашої кватирi! У л я - Я не зможу, Ринусю! Вiн же українець... Р и н а - Улько! Ти мусишi.. У л я - Не можу! Я... я сама вже українка... У Р и н и трохи не вискочили очi. 2__ Як не вскочать Т ь о т я М о т я й М а з а й л и х а. Очi рогом: -_ Що? Що-о? Милая моя! Господь з вами!.. Що ви! Що ви! Р и н а - Яка ти українка, Улько! Ти вже й мови не знаєш. Сама ж казала, що тiльки покiйна твоя баба по-малоросiйському говорила. У л я - Мама ще й тепер по-українському як коли закидають. Крiм того, у мене очi українськi, ноги українськi, все, все. Т ь о т я Мотя й М а з а й л и х а - Ноги? - Но-ги? Р и н а - До чого ж тут ноги, iдiйотко? У л я - А до того, що в антропологiї про це пишеться, що українцi здебiльшого довгоногi, i що нема гiрш, як коротконогi жiнки, - в антропологiї сказано, от... (Взявшись рукою за талiю, гордо витягла ногу. Р и н а i Т ь о т я бликнули на свої)._ Р и н а - Це вiн тобi памороки ногами та антропологiями забив... Та вiн же божевiльний, ти розумiєш!.. Вiн просто захворiв на всякi оцi українськi фантазiї, а ти й вуха розвiсила, iдiйотко! Т ь о т я - Бачите, бачите, вiн не покохав вас, Улю, як женщину, ну, як людину, нарештi. Вiн у вас шукає тiльки щось українське, вiн тiльки українського хоче... М а з а й л и х а - Ви йому потрiбна не на коханнячко, не на милуваннячко, а тiльки на те, щоб робити на вас українi-за-а-цiю... Т ь о т я Мотя - Боже!.. По-моєму, прiлiчнєє бить iзнасiлованной, нєжелi українiзiрованной. (Одiйшла)._ Р и н а - Улько! Зараз ти викликаєш Мокiя i кажеш йому отут: або ти Мазєнiн, або я у тiтки в Одесi... Отут казатимеш, в оцiй кiмнатi, чуєш? Я стоятиму за дверима! Тiльки так! Або - або... Все! Т ь о т я - Або - або! М а з а й л и х а - Або - або! Пiшли. Т ь о т я, побачивши, що У л я увiйшла до Мокiя в кiмнату, вернулась. Пiдбiгла до люстра, виглянулася, тодi пiднялася i почала крадькома вимiрювати свої ноги (чверткою на пальцях). Р и н а вигулькнула з дверей: -_ Тьотю! Т ь о т я зашарiлася:_ - Я_ зараз. Це у мене пiдв'язка спала... Пiшла до Рини. Причинила дверi._ З__ Увiйшли М о к i й i У л я. Мокiй узяв Улю за руку:_ -_ Дуже радий, Улю, що навiдали мене у моїй Холодногорськiй пущi. От! Дуже! А я, знаєте, вчора, з нашого побачення прийшовши, довго ще не спав... I знаєте... Якось попалась пiд руку збiрка поезiй. Набрiв, мiж iншим, на прекрасний примiтив. Ось: Ти, мiсяцю, який же ти ясний, як засвiтиш - на весь свiт прекрасний. Ой, спусти вниз роги, засвiти по дiбровi, - покажи всi в степу до милої дороги. Правда, чудесно звучить, Улю? У л я - Я їду жити до тiтки... В Одесу, Моко. М о к i й приголомшений:_ -_ Як це... до тiтки в Одесу?! У л я - Так... в Одесу, до тiтки... жити... М о к i й глухо: - Серйозно? У л я - Серйозно... Заставляють... М о к i й -Хто? У л я - Рiзнi тьо... обставини, нєпрєодолiмиє препятствiя... М о к i й - По-українському - непоборнi перешкоди кажуть. У л я з натиском: -_ Так... з одного боку, непоборнi, з другого - нєпрєодолiмиє перешкоди. М о к i й - Як же це так!.. Раптом до тiтки жити, та ще й в Одесу... (По паузi)._ Сиди один в холоднiй хатi, нема з ким тихо розмовляти, анiкогiсiнько нема. З-за дверей почулось понукальне шипiння: ну-с-с... нуш-ш... У л я щиро з болем: -_ Моко!.. А ви б могли зробити... шось, щоб я зосталася? М о к i й - Щось? Що саме, Улю?... Що?.. У л я - Що?.. Прощайте!.. З-за дверей проповзло шипiння. М о к i й глухо:_ - Улю!.. Можна вас хоч тепер... поцiлувати? У л я - Аж тепер!.. Ах ви ж... (Крiзь сльози)._ Як по-українському - разiня, нєдогадлiвий... М о к i й - Ну, недомека... У л я - Поцiлуйте ж, недомеко милий... М о к i й незграбно, але палко й мiцно поцiлував Улю. Тодi зворушено: -_ Скажiть, Улю... Що менi треба зробити, щоб ви зосталися? Що?.. Я все зроблю! Все! У л я - Що?.. (Нависла мертва тиша. У лi прорiзалась коло губ перша зморшка гострої печалi). Нi! Прощайте!.. Похилившись, рвучко пiшла. Услiд їй гадючками поповзло шипiння, свистiння. Мокiй, щоб не заплакати, побiг до себе в кiмнату. _ 4__ Ускочили прожогом Т ь о т я, Р и н а i М а з а й л и х а. Т ь о т я до Рини: -_ Бiжи, Ринко!.. Скажи йому хоч ти, що треба йому зробити... Р и н а була кинулась, але вернулась: - Скажiть краще ви, тьотю... I Т ь о т я кинулась була, але теж стала, махнула рукою: -_ Маланхольная iдiйотка!.. А який момент був, Рино! Який момент! Такого моменту вже не буде. М а з а й л и х а заплакала._ _ 5__ Ускочив напiводягнений М а з а й л о з газетою в руках: -_ Серце!.. Води!.. Є публiкацiя!.. Ось!.. Всi разом - Де? - Невже, папо? - Господи! М а з а й л о - Ось!.. (Iстерично)._ Обережно, не порвiть! Ось... Ось... Харкiвський окрзагс на пiдставi арт. 142-144 Кодексу... Не можу, ви розумiєте... В очах райдуги, метелики, луки... Пахнєт сеном над лукамi!,. Т ь о т я взяла у Мазайла газету:_ -_ Дайте я прочитаю... М а з а й л о - Обережнiше, не помнiть! Не помнiть! Т ь о т я урочисто:_ -_ Харкiвський окрзагс на пiдставi арт. 142-144 Кодексу законiв про родинну опiку та шлюб оголошуєм громадянин Мина Мазайло мiняє своє прiзвище Мазайло на Мазєнiн. (До Рини}._ А що, не казала я, що прiзвище сьогоднi буде опублiковане! Не казала!.. Пєснєй душу вєсєля... _ Р и н а - Тьотю, яка ж радiсть!.. Баби з к-рап-лями рядами... М а з а й л и х а - Ходят, сєно шевєля... (Засмiялась, заплакала)._ _ 6__ Увiйшов дядько Т а р а с: -_ Цiкаве що в газетi, чи як? (На нього нiхто не звернув уваги)._ Мазайло до тьотi: -_ I з'явiть ви собi, як я зразу одшукав... Не читаючи газети, одшукав. Якось зразу вийшло, i знаєте через що? Серце!.. Кажуть, пишуть - серце орган, що гонить кров, орган кровогону. Нiчого подiбного! Серце - це орган, що перш за все передчуває i вгадує. Ще за газету не взявся, а воно вже тьох - є публiкацiя! Ще не взявся читати (узявся руками за серце, немов стиснув йому руку), як_ ти, моє ненаглядне, любе серце, вже тьохнуло: дивися на останнiй сторiнцi знизу!.. (Стиснув ще мiцнiш)._ Спасибi! Спасибi за вiщування! Спасибi!.. Там сухоє убiрають мужичкi є-во кру-ком... Д я д ь к о Т а р а с - Гм... Невже таки опублiковано! Га? Знов нiхто на дядька уваги._ М а з а й л и х а - Така радiсть, що я вже не знаю, що нам далi й робити!.. На воз вiламi кiдають... Р и н а -Що?.. На пiдставi публiкацiї голосно сказати: однинi а Р и н а Мазєнiна! М а з а й л и х а - Лина Мазєнiна! Мазайло - Мина Мазенiн!.. Боже!.. Воз растьот, растьот, как дом... Д я д ь к о Т а р а с - Га, питаюся? Т ь о т я Мотя - А тепер слухайте, милiї мої люди. Є пропозицiї] газету завести у рямцi... Р и н а - Пiд скло, тьотю! У нас залишились рями i скло вiд царського портрета на горищi... Ура-а! Т ь о т я Мотя узяла газету:_ -_ В рямцi! Всiм нам прибратися i врочисто поздоровити хрещеника, пообiдати... (Пiшла i, проходячи повз дядька Т а р а са, весело, жартiвливо показала на нього)._ Ну!.. В ажiданьї конь убогiй точно вкопаний стоїть... Ха-ха-ха. (Вийшла)._ М а з а й л о - Ушi врозь, ду-кою но-кi... Лино! А вийми менi й подай сюди до люстра дореволюцiйний парадний мiй сюртук. Став перед люстром. Р и н а i М а з а й л и х а побiгли. Д я д ь к о Т а р а с - Га? Думалось - Мазайловський, мiрялось - Мазайлович, мрiялось - Мазайленко з кореня "маз" вийде, а вийшов Мазєнiн. П'ять на п'ять було! Ой дурень я, дурень!.. (Пiшов, ухопившись за голову)._ 7__ Убiгла М а з а й л и х а з сюртуком: -_ На!.. Мотенька сказала, щоб ти мерщiй одягався, бо й нам треба до люстра... Крiм того, може, знайомi, сусiди, дiзнавшись про публiкацiю, прийдуть... Мерщiй же, Минусю, мерщiй! Щоб не вийшло: i как будто стоя спiт... Поцiлувавши чоловiка, побiгла. М а з а й л о сам: -_ Однинi я - Мина Мазєнiн. (Став перед люстром)._ Здрастуйте, Мазєнiн, Мино Маркевичу! (Привiтався на другий голос)._ А-а, добродiй Мазєнiн? Моє вам!.. (Ще привiтався на третiй голос)._ Товаришу Мазєнiн! Здрастуйте!.. (Iще привiтався)._ Здоров був, Мазєнiн! Зайдiмо?.. Гм. (Помрiяв трошки)._ Ви не знайомi? (Подавши комусь руку)._ Дуже приємно - Мазєнiн. (Уклонився)._ Будь ласка, ви часом не Мазєнiн?! (Кивнув головою)._ Так, я Мазєнiн!.. (Офiцiйним голосом)._ Ваше посвiдчення, громадянинеї (Тодi немов подав комусь посвiдчення)._ Будь ласка! Мазєнiн! (Тодi з офiцiйного на м'якший)._ Вибачте, ось у цi дверi, товаришу Мазєнiн... (Ситим голосом)._ Були там Вишньов, Спаський, Де Розе, Мазєнiн... 8_ Убiгла М а з а й л и х а: -_ Р и н а вже дiстала з горища раму... Ти скоро?.. Та навiщо ти скидаєш штани?.. Замрiяний, М а з а й л о машинально застебнув штани i знов до когось: -_ Вдома?.. Скажiть, що прийшов Мазєнiн з дружиною. Здрастуйте!.. (Пiдвiв до когось жiнку)._ А це моя дружина. М а з а й л и х а -Ах, Мазєнiна... А тепер, Минасю, я... Це мiй чоло... М а з а й л о перехопив:_ -_ Нi, не так... (Немов подзвонив i тодi до покоївки)._ Тут живуть Мазєнiни?.. Будь ласка... М а з а й л и х а - А ще краще так... (Немов вiтаючись i цiлуючись з кимось). Прошу ласкаво, заходьте... Це мiй чоло... М а з а й л о вклонився: -_ Мазєнiн! Нi, краще так: вип'ємо за здоров'я нашого вельмишановного Мини Маркевича Мазєнiна!.. М а з а й л и х а - За мадам Мазєнiну! За Килину Трохимiвну Мазєнiну!.. (Випила)._ _ 9__ Тим часом через кiмнату пройшов, нiкого не бачачи, не помiчаючи, дядько Т а р а с:_ -_ Дурень же я, дуреньї М а з а й л о, теж нiчого не помiчаючи, немов випивши:_ -_ Вип'ємо, Мазєнiн, га? М а з а й л и х а. кокетуючи, пальчиком:_ -_ Мадам Мазєнiна!.. Випийте... 10_ Вскочила Р и н а :_ -_ Т ь о т я вже заводить газету пiд скло. Ви ско... Та навiщо ти, папо, скидаєш спiдню сорочку? Мамо! А ти здурiла! Теж розстебнулася... М а з а й л о замрiяно:_ -_ Слово має Мина Маркевич Мазєнiн. М а з а й л и х а замрiяно:_ -_ Вам скiльки аршин, мадам Мазєнiна? М а з а й л о - Браво! Хай живе Мазєнiн!.. М а з а й л и х а - Цi квiти i конфекти однесiть, будь ласка... Р и н а замрiяно:_ -_ Ринi Мазєнiнiй... М а з а й л о - Чули? Помер Мазєнiн, Мина Маркевич... М а з а й л й х а - Засмученi тяжко, про це жалiбно оповiщають всiх родичiв i друзiв дружина... - I дочка Мазєнiни... (Замислилась)._ 11 Через кiмнату перейшов, нiкого не бачачи i нiчого не помiчаючи, дядько Т а р а с:_ -_ Ой-ой-йой же дурень! М а з а й л о - На цвинтарi пам'ятник золотими буквами: "Тут спочиває прах Мини Маркевича". М а з а й л и х а - Мазєнiна. М а з а й л о - Або просто: тут Мазєнiн... Р и н а - I наша вулиця - вулиця Мазєнiних. Обнялися втрьох i од щастя заплакали. _ 12_ Увiйшла Т ь о т я М о т я:_ -_ Я вже все зробила: газета в рямцях, пiд склом!.. Ви ско... Та що з вами, милiї ви мої люди!.. Що трапилося?.. Ви плачете?.. М а з а й л о - Це ми з радостi... Ну, якось не вiриться, чи давно було: Квач, Мазайло, М а з а й л и х а, Мазайлята, Мазайлiвна... I от ми - Мазєнiни, i от я нарештi - Мазєнiн! Т ь о т я й собi слiзку вронила:_ -_ Треба буде й собi трошки одмiнити прiзвище. Розторгуєва - це прекрасне прiзвище, та, жаль, не модне тепер... От, наприклад, Мєталова-Темброва - зовсiм iнша рiч... Увiйшов дядько Т а р а с: -_ Та який же дурень!.. (Побачив, як обнялися Т ь о т я, Мазайло, М а з а й л и х а, Р и н а )._ Так... Як був собi до революцiї у нас пiдрядчик один земський та будував вiн земству школи, лiкарнi, дороги. Ну, а собi за це - будинки. Хоч i крав, дак мiцно ж будував, не те, що тепер для житлокоопiв будують. Та не про це я хотiв сказати. Як прийшла революцiя, то нацiоналiзували його будинки. То вiн, через п'ять рокiв iз тюрми вийшовши, пiшов просто до виконкому. Прийшов, дверi прочинив та й пита: я ще вам не потрiбний? Нi, кажуть... Ну, то я послi прийду... Так оце i я тепер спитаю (сумно-лукаво) - я_ вам ще не потрiбний? Т ь о т я Мотя - Нi!.. (До Мазайлiв)._ Ходiмо, я ж покажу газету, мої милi. Ви не впiзнаєте її!.. Дядько Т а р а с услiд: -_ Ну, то я послi прийду. Т ь о т я Мотя - Ба нi!.. Ви нам потрiбний! Будь ласка, одчинiть дверi, як хто прийде до нас поздоровити Мину Маркевича... Будь ласка! (Пiшли)._ Дядько Т а р а с од образи не зна, що робити. Постукав до Мокiя: -_ Тобi я ще не потрiбний? _ 13_ Виглянув М о к i й:_ - _Як комсомольцю кадило, так ви менi потрiбнi. Тодi дядько Т а р а с у люстро:_ - А_ собi ти ще потрiбний? (Подивився i почав сам себе в люстро лаяти)._ П'ять на п'ять, га! Нi, таки ти дурень, Т а р а се! Бельбас! Бевзь! Недотепа! Кеп! Йолоп! Глупак! Телепень! Дурко! Дуропляс! Дурноверх! Дуре-пенко! Дурба! Дурило! Дурбас! Дурундас! Задзвонив у сiнях дзвоник. Дядько пождав, чи не вийде хто одчинити дверi. Тодi: -_ Гараздi Я одчиню, будь ласка, але ж i зачиню за вами, i в першу чергу за тобою, радянський українцю. Ох i зачиню ж!.. Пiшов, одчинив i ще в сiнях: Ага-а! 14_ Увiйшла Б а р о н о в а - К о з и н о з букетом квiток. Побачивши, що в кiмнатi нiкого нема, занервувалася. Д я д ь к о Т а р а с - Так. Виходить, це я вам одчинив дверi? Б а р о н о в а - К о з и н о - Так... Дядько Т а р а с з прихованою погрозою в голосi:_ -_ Гм... Пiдождiть. Б а р о н о в а - К о з и н о - Вибачте, тобто - мерсi... Скажiть, будь ласка, чи вдома Мазєнiни? Д я д ь к о Т а р а с - Гм... Зайломази, ви хотiли спитати. У Баронової -Козина закалатало серце. Пальцями до вух: -_ Вибачте, ви ще, мабуть, не читали - в сьогоднiшнiй газетi є публiкацiя... Д я д ь к о Т а р а с - А в завтрашнiй буде моє спростовання: тiльки Зайломази! Чуєте? Зайломази! Як це так; раз, два, три - i вже Мазєнiни, гаї Та ви знаєте, як це за старого режиму робилося, га? Знаєте, що тодi потрiбно було, щоб змiнити прiзвище, - цiлi роки i найвищий царський дозвiл, га? Знаєте, наприклад, як мiняв у нас, i це, мiж iншим, iсторичний факт, своє прiзвище секретар одної земської повiтової управи, Каленик Митрофанович Гiмненко? Б а р о н о в а - К о з и н о, ойкнувши, сiла._ Це ж не те, що, припустiмо, Непийпиво або Тягнирядно якесь, а справдi трагiчне прiзвище. Знаєте, що за великi грошi виправив вiн його на Говненка, Б а р о н о в а - К о з и н о тихо знепритомнiла._ а далi, ну нiяк не можна. Та знаєте, що тiльки по трьох роках клопотання, тiльки сам цар Олександр Третiй соїзволив змiнити Говненка на Вороненка, га?! (Помiтив, що Б а р о н о в а - К о з и н о знепритомнiла)._ Ага-а!.. Це тiльки од такого, вибачте, маловажного iсторичного факту обморок узяв, а якби я навiв вам сотнi, тисячi зовсiм не таких, а справдi трагiчних iсторичних подiй i фактiв. Га? Га, питаюся! (Ло паузi)._ Що ж тепер менi ще зробити? (Побачив на люстрi газету)._ Хiба газету почитати! Ну й що ж! (Сiв читати)._ З горя козак "Вiстi" читає, бо своїх немає. (Прочитав дещо, заплющив очi)._ Отак тiльки їх i можна читати: як читаєш - закуняєш, прокуняєш - знов читаєш, свого вiку козацького доживаєш... (Подивився ще в газету i раптом)._ Ха-ха-ха! Iона, ще й Вочревiсущий! Люблю зладєя! Б а р о н о в а - К о з и н о очулася:_ -_ Ви ще й смiєтесь! Ви ще й глузуєте! Д я д ь к о Т а р а с - Де ж пак! Читаєш фельєтона - зовсiм не смiшно й не дотепно, ну, а вже як дочитаєшся до пiдпису, не можна вдержатись. Ха-ха-ха! Iона, ще й Вочревiсущий. Б а р о н о в а - К о з и н о встала:_ -_ Будь ласка, але од цього прiзвища я вже не впаду. Це прiзвище, навпаки, очуло мене i на ноги пiдвело... Пiдiйшла до другої кiмнати, та в цей момент... Широко, навстiж розчинилися дверi - од старих Ма-зайлiв i од Мокiя. Разом увiйшли: М а з а й л о в чорному сюртуцi, Т ь о т я Мотя з газетним аркушем, заведеним у рямцi пiд скло, М а з а й л и х а, Р и н а з букетом з одного, самотнiй М о к i й - з другого боку. Заграла музика, i почався балет. Б а р о н о в а - К о з и н о поздоровила Мазайла, тьотю Мотю, Рину, Мазайлиху, тодi до Мазайла:_ -_ А не забули ще... Пахнєт сеном над... М а з а й л о - Пахнєт сеном над лу-ка-мi... Б а р о н о в а - К о з и н о - Браво! Браво! Браво! Прекрасно! М а з а й л о - Гех! Пєсньой душу вєсєля... Б а р о н о в а - К о з и н о, М а з а й л о, Т ь о т я, Р и н а , М а з а й л и х а разом: -_ Баби с к-рап-лямi рядамi Ходят, сєно шевєля. Дядько Т а р а с демонстративно:_ -_ Вийшли в поле косарi, Косить ранком на зорi, Гей нуте, косарi, Бо не рано почали. М о к i й самiтно: -_ Пiд горою над криницею Горювали брат з сестрицею... Т ь о т я М о т я прибила на стiну газету в рямцях. Тодi: -_ Хай живе Мина Маркевич Мазєнiнi Ура-а! Д я д ь к о Т а р а с - Хай живе Мазайловський! (Нишком)._ Гетьман Виговський! М о к i й - Мазайло-Квач! Т ь о т я, М а з а й л о. М а з а й л и х а, Б а р о н о в а - К о з и н о. Р и н а оточили Мокiя: -_ Мазєнiн! Мазєнiн! М о к i й - Мазайло-Квач! Т ь о т я та iншi:_ -_ Мазєнiн! М о к i й - Мазайло-КвачI Т ь о т я, за нею iншi закрутилися метелицею, приспiвуючи: -_ Там сухоє убiрають i т. д. - Хоч не рано почали, Так багато утяли i т. д. Т ь о т я Мотя - Хай живе Мазєнiн! Мазєнiн! Д я д ь к о Т а р а с - Хай живе Мазайлович! (Нишком: "Гетьман Самойловичi") М о к i й - Мазайло-КвачI Т ь о т я Мотя та iншi трохи не збили з нiг Мокiя: -_ В ажiданьї коиь убогiй i т. д. - Хай живе Мазєнiн! - Мазєнiн! Ха-ха-ха! Мазєнiн! Д я д ь к о Т а р а с - Мазайленко. (Нишком: "Гетьман Дорошенко!") _ М о к i й у колi, заткнувши вуха. Знесилено:_ -_ Мазайло-Квач! Мазайло-Квач! Т ь о т я Мотя та iншi заскакали: -_ Только Жучка удалая В рихлом сєнє, как в волнах, То взлєтая, то ниряя, Скачет, лая, впопихах, (У Мазайла: упопихах). Закрутились кругом Мокiя, переможно вигукуючи: -_ Хай живе Мазєнiн! - Мазєнiн! 16_ Раптом увiйшли: Тертика, з м'ячем i з газетою "Комсомолець України", Губа i в перспективi за ними У л я. М о к i й до них: -_ Поможiть хоч ви! Сам уже не можу, хiба ж не бачите... Т е р т и к а м'ячем бац у пiдлогу: -_ А скажiть, що за шум сочинився? Г у б а - З якого приводу? Чого? Т ь о т я Мотя показала на газету в рямцях:_ -_ Будь ласка, будь ласка, молодiї мої люди, прочитайте! Губа пiдiйшов до газети:_ - А що тут таке? М а з а й л о - Серце ще зранку... Та краще прочитайте самi! Голосно прочитайте!.. Будь ласка, одчинiть там вiкна,д дверi, щоб усiм було чути! Всiм, всiм, всiм, всiм! Губа, придивляючись, почав читати: - Українiзацiя. Т ь о т я Мотя - Не те читаєте, мiй милий, i не там!... М а з а й л о - Не те i не там!.. Дивiться знизу. Т е р т и к а з м'ячем:_ - Читай, Ваню, згори, коли на те пiшло! Губа швидко:_ -_ "Адмiнiстрацiя марiупольського заводу не пустила на завод комiсiї в справi українiзацiї..." Т ь о т я й М а з а й л о - Та не про те, милий ви хлопче! Не там! Дивiться в об'явах! Г у б а - "За останнiй час набагато збiльшився попит на українську книжку помiж робiтництвом на харкiвських заводах... За систематичний зловмисний опiр українiзацiї..." Т ь о т я - Ах, Боже мiй! Та що ви там вичитуєте про якусь там українiзацiю... Ви знизу прочитайте! Оповiстки! М а з а й л о - Он там читайте! Бачите? Я навiть звiдси бачу: Харкiвський окрзаго на пiдставi арт. 142-144 Кодексу... Г у б а - Стривайте! Стривайте! Та невже?... (Перечитав якiсь рядки в газетi). М а з а й л о - А ви думали! Серце ж, кажу... Г у б а - "За постановою комiсiї в справах українiзацiї, що перевiрила апарат Донвугiлля, звiльнено з посади за систематичний i зловмисний опiр українiзацiї службовця М. М. Мазайла-Мазенiна..." Ойкнули. Т ь о т я Мотя розгубилася. До Мазайла: - Що ж це таке?.. Як це?.. Р и н а до батька:_ -_ Невже цьому правда, папо?.. Та чого ти мовчиш? Т ь о т я i Р и н а з одного i другого боку: -_ Мино Маркевичу! - Папо! Дядько Т а р а с, пiдiйшовши, вдивився в Мазайла: -_ Вiн уже нi гу, нi му!.. Нi ге, нi ме - занiмiв! М а з а й л и х а - Голкою, Мино! Язика поколи голкою!.. Т е р т и к а до Мокiя:_ -_ А ми прийшли врятувати тебе од мiщанської стихiї... Ближче до комсомолу! Держися комсомолу! Верни руля на комсомол! Ну? У л я - Це я... Побачила - нашi комсомольцi йдуть... Так Я покликала на помiч... Я вже до тiтки нiколи не поїду. Т е р т и к а - Ну! М о к i й до Улi:_ - Ну, Улю!.. (До комсомольцiв). Присяги не кажемо тепер... Г у б а - Знаю. Це з вiрша Яновського: Десять лiт будуєм владу Рад. Маяком стоїть УСРР. Нацiя не пiде вже назад! Т е р т и к а - Навпаки, скоро скажемо всiм Мазенiним: гол! Ударив м'яча. Губа пiдбив. Мокiй i собi. Уля собi. _ Завiса ** 97 ** П'єса на чотири дiї ДIЙОВI ЛЮДИ С м и к С е р г i й - голова сiльради П а н ь к о - секретар К о п и с т к а М у с i й П а р а с к а - його жiнка С т о н о ж к а I в а н незаможнi Г а н н а - його жiнка В а с я - його син Д i д Ю х и м - 105 рокiв Г и р я Г н а т Л и з я - його дочка багатiї Г о д о в а н и й Д i д з ц i п к о м Ч е р н и ц i з м о н а с т и р я Л а р и в о н - глухонiмий, Гирин наймит i сторож при церквi О р и н а - старчиха ДIЯ ПЕРША 1 Запалила Г а н н а у печi. Стала, схилилась на комин, сумує: - Отакого наробили, що й варити нiчого. Слобода!.. А на лавi край вiконця син В а с я вчив грамоти сусiду М у с i я К о п и с т к у. - Ти не так, дядю Мусiю, не так. Не о-си-а, а о-с-а, оса... Протягом треба - ооссаа... К о п и с т к а. Оооссиа... Г а н н а. Та киньте своє читання! В печiнках уже сидить. Чуєте, чи вже позакладало? К о п и с т к а. Тр-р, мамашо!.. Г а н н а. Люди смiються... К о п и с т к а. Бо дурнi. Г а н н а. Годi, розумний! К о п и с т к а. I ти, мамашо, дурна. Г а н н а. Наробили слободи... К о п и с т к а. Дурна, як отой рогач... Ти чула, що казав Ленiн? Тодi свiт новий настане, як ми з тобою рихметики вивчимось... Г а н н а. Хай вона тобi сказиться! К о п и с т к а. Рихметики й усякої полiтики вивчимось. а тодi зладнаємо тобi таку пiч, що сама варитиме, сама й пектиме... Г а н н а. Варнякай... К о п и с т к а. От тодi побачиш! Покрутиш гвинта, а воно... ш-ш-ш! - борщ закипiв, iще покрутиш - трах-тара-рах! - борщ на столi... Г а н н а. Варити он нiчого! Голод заходить! (До сина). Кинь, бо'гже, їй-бо, попалю всi твої книжки! В а с я. Мамо! Ми люди темнi, а я не хочу бути темним. Я не можу так... Тепер революцiя, i вчитися треба всiм, всiм... К о п и с т к а. I тобi, мамашо! В а с я. I вам, мамо, вчитися треба, а не гарчати на мене раз у раз. К о п и с т к а (аж плеснув у долонi). Трах-тара-рах, резолюцiю прийнято! Г а н н а. Ой лишечко! Так от що слобода наробила! Вже я гарчу, вже я собака... В а ся. Та не собака, мамо!.. Г а н н а. А все через книжки оцi, через книжки!.. (Кинулась до книжок). К о п и с т к а. Тр-р! (Заступив їй дорогу). В а с я. Втечу до Червоної Армiї. Там лучче буде... Г а н н а. Тю на тебе!.. Дурний... Я ж тобi добра бажаю, як рiдная неня, а ти... (Одiйшла). В а ся. Їй-бо, втечу! Г а н н а. Схаменись!.. Та хiба отi книжки менi вадять! Тобi, Васю!.. Подивись, як ти змарнiв, Васю! К о п и с т к а. Ну тебе к лихiй матерi, мамашо, - не заважай нам! Учи, Васько, та вчи уголос, щоб i вона чула, i всi щоб чули!.. Хай смiються! Осиа!.. 2 Рип у хату - д в i ч е р н и ц i. К о п и с т к а (аж тюкнув). Тю! Диви - темна сила прилiзла. Г а н н а (на Копистку). Тю на тебе! Здурiв? Ч е р н и ц i мов не чули, низенько вклонились, перехрестились. Одна загугнявила: - Жертвуйте, православнi, на построєнiя божої церкви, якщо ласка ваша... Д р у г а (приспiвувала). I не оставить вас господь та пресвята богородиця за жертву вашу. Г а н н а (зашарiлася, розгубилася). Пожертвувала б, сестрицi, коли ж анi пилинки борошна... Хiба, пождiть, я рушничок вам вийму на церкву. Вишитий. (Одчинила скриню. Шукає). К о п и с т к а (скоса на черниць). Колядуєте, дiвчата? Ч е р н и ц i нi в тих нi в сих. Зашморгали носиками. I хiба ото вас ще не розiгнали? П е р ш а (зчулася). Розiгнали, благодiї нашi, розiгнали... Д р у г а (вже приспiвувала). А в церкву божую коней поставили. Г а н н а (рушник затремтiв у руках). Ой матiнко божа! У церкву - коней? Ч е р н и ц i (так i посипали): Правду знайте, православнi!.. - Прийшла комуна, вигнала нас з обителi нашої дiвочої, а в церкву коней... - I хреста з церкви знято... - Уночi зняли... К о п и с т к а (цигарка не скручується). Та де, ви кажете? В якому монастирi? Ч е р н и ц i. У Благовiщенському, благодiю, може, знаєте... К о п и с т к а. Це той, що коло зеленого броду? Ч е р н и ц i. Iстинно, благодiю, - коло броду. К о п и с т к а (цигарка скрутилася). Так... Ловко ж ви брешете, дiвчата! Ч е р н и ц i (очатками блик-блик). Iстинно православнi, iстинно так! Нам грiх неправду казати... К о п и с т к а (до Ганни, до Васi). От же брешуть, аж курява встає! Я ж там був оце... в понедiлок чи в недiлю, коли б не збрехати. Авжеж, у недiлю! Що розiгнали монашок, то таки розiгнали. Тiльки не коней, а дiтей туди навели, отих сирiток воєнних i всяких... (Повернувся до черниць). Та й брешете ж ви!.. Ти диви - їх уже нема! Щезли, як вiдьми... (Прочинивши дверi, крикнув услiд). Га? Пiймалися на брехнi, сучi дочки! (До Васi). От, синок, iнцидент... Ану, як оте совiцьке слово, що про такий случай говориться? Подивись лишень у тетрадьку, ти там був записав... Г а н н а. Та й ти ж кажеш, що розiгнали? К о п и с т к а. Тр-р-р, тобi нема тепер слова. Шукай, синок, шукай! В а ся (взявся вичитувати). Конституцiя, дядю? К о п и с т к а. Нi... В а с я. Резолюцiя? К о п и с т к а. Нi... Резолюцiю ж я знаю. В а ся. Революцiя? К о п и с т к а (аж зачухався). Та нi... Шукай того слова, що на акацiю скидається. Г а н н а. Та киньте ви цi гаспидськi слова! К о п и с т к а. Тр-р-р... В а ся. Реєстрацiя? К о п и с т к а. О! Щось трошки виходить. В а ся. Експропрiацiя? Експлуатацiя? Провокацiя? К о п и с т к а. Ось воно! Впiймав! Провокацiя... От ти, мамашо, не вiрила, а воно виходить на моє. (Загнув пальця). Попи - раз. (Загнув другого, третього). Дяки - два. Монахи - три. Пани - чотири. Г а н н а. Ну? К о п и с т к а. Монашки - п'ять. Вся ця наволоч робить нам провокацiю... От що, синок: тут щось неспроста... Катай за монашками! В а с я. Як за монашками? Чого? К о п и с т к а. За монашками, на вивiдки. До кого зайдуть, що казатимуть - про все вивiдай, синок... Г а н н а. I навiщо ото? Не ходи! К о п и с т к а. Ша! Чула, що монашки казали? Чула? Г а н н а. Ну й що такого вони сказали? К о п и с т к а. От тобi й на! Ну й дурна ж ти!.. Слухай ще раз! Монашки збрехали? Г а н н а. Одчепися! К о п и с т к а. Нi, ти скажи - збрехали? Г а н н а. Ну, може й збрехали. К о п и с т к а. Сказали, що комуна в церкву коней поставила? Г а н н а. Сказали. К о п и с т к а. А ти їм рушника за це дала? Г а н н а (вже од печi). Не монашкам дала, а боговi в прийом! К о п и с т к а. Не боговi, а провокацiї!.. Бiжи, синок, та наглянь, де вони спиняться, у кого ночуватимуть... Катай!.. Побiг Вася. К о п и с т к а, закуривши, до Ганни: - От моя жiнка цього б не зробила. Ганну зачепило. Г а н н а. Годi хвалитися! Може й зробила б... К о п и с т к а. Бив би!.. Тут з печi Д i д Ю х и м iзлiз. Кахи, кахи, - сплюнув у черепок. - I добре зробив би, бо жiнка, сину, як коса: не поклепеш - не покосиш... К о п и с т к а. От бач! Трах-тара-рах! Резолюцiю прийнято... Чули, дiду, провокацiю? Д i д Ю х и м. Та я оце закуняв був трошки... Приснилось, немовби я знов у солдатах, на Шипцi. А їсти, а курити - як оце, примiром, тепер, да... Коли бачу - наш ротний цигарку курить. Побачив мене та... К о п и с т к а. Закурiть, дiду Юхиме! Д i д Ю х и м (допався до кисета). Радий старатися... Побачив та як крикне: "Здоров був, молодець!" Я так i скочив. Дивлюсь, аж це ти... Г а н н а. А вже менi оце курiння ввiрилось! Тож вiкон не видно! Д i д Ю х и м. Кури його, прокляте зiлля, - воно боговi не вклонилося. Кажуть же люди, якщо не брешуть, що колись бог та святий Петро прийшли на землю... К о п и с т к а. Туг ось монашки такої розказали, що... От якби дiзнатися, коли вони прийшли? Д i д Ю х и м. Хто? К о п и с т к а. Монашки... Д i д Ю х и м. Та не монашки, а бог з Петром!.. Iшли степом. То всi трави й квiти вклонилися їм низенько, один тютюн не вклонився... К о п и с т к а (до Ганни). Ти не бачила їх вчора? Г а н н а мовчить. Д i д Ю х и м. Кого? Бога й Петра? К о п и с т к а. Та монашок. Д i д Ю х и м. Та я тобi не про монашок, а про Оога та Петра! Слухай! Один тютюн не вклонився. Тодi сказав бог: "Будеш ти, тютюне, однинi проклятий, i палитимуть тебе люди, доки свiту..." К о п и с т к а (замислився). Гм... Треба було б мовчати! Д i д Ю х и м. Як мовчати? К о п и с т к а. Хай би вони язички свої порозв'язали... Д i д Ю х и м. Хто? Бог та Петро? К о п и с т к а. Та монашки, дiду! Було б менi, кажу, помовчати та послухати, чого б вони наказали... Д i д Ю х и м. Та ти слухай! Бог тютюновi сказав... К о п и с т к а. Побiжу. (Та й подався з хати). Д i д Ю х и м (до Ганни). Та куди це вiн зiрвався? (По паузi). А сонечко вже за снiданок! Чи нема у тебе там?.. Г а н н а, їсти? Учора ж i послiдки вишкребла - хiба повилазило? Д i д Ю х и м. Та нi... Води гаряченької... 4 Дверi навстiж - чобiтками зарипiв П а н ь к о - секретар сiльради: - Та що скоїлось - сюрприз який чи пужар, дядьку Мусiю? За П а н ь к ом увiйшов Мусiй К о п и с т к а, за Кописткою I в а н С т о н о ж к а - господар хати. К о п и с т к а. Та кажу ж - провокацiя... У церкву, кажуть, коней навели... Я зразу не добрав дiла, а тодi подумав-подумав: це ж вони все село нам зворушать, а найпаче багатiїв отих - Гирю, Годованого... Добре, що догадався - трах-тара-рах, погнав парнишку i сам оце... П а н ь к о. Дурницi! Нiякої воєнної небезпечностi... Просто баби понапивались опiю релiгiї та й плещуть язиками... К о п и с т к а. Ой, не кажи! Такого, брат, наплещуть, що аж-аж... Треба побiгти наглянути. Найпаче до Гирi пiд двiр, до Годованого. П а н ь к о. Плюньте й розiтрiть! К о п и с т к а. Не можна!.. Не будь Гирi, Годованого - наплював би, а так... чує моя душенька... П а н ь к о. Не ходiть - є йтерес